Маркетингова діяльність підприємства ВАТ "Смілянського цукрокомбінату"

Відкрите акціонерне товариство «Смілянський цукровий комбінат» знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Сміла, вул. Рози Люксембург, 6.

Правові засади функціонування ВАТ «Цукровий комбінат» м. Сміла визначаються його статутом та чинним законодавством про функціонування підприємств:

- Господарським Кодексом України від 16 січня 2003 року №436-IV;

- Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16 квітня 1991 року;

- Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР;

- Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР;

іншими законодавчо-нормативними документами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі у стосовно ведення бухгалтерського обліку і звітності, головним з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99 р. (всі документи - зі змінами і доповненнями).

- Головною метою діяльності ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» отримання прибутку в валюті України та іноземній валюті в інтересах як самого товариства так і акціонерів а також є виробництво, переробка та реалізація цукру-піску та лимонної кислоти.

Товариство також має право здійснювати інші види діяльності, а саме:

- торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів:

- оптова та роздрібна торгівля медикаментами, ліками;

- посередницькі послуги при купівлі-продажу іноземної валюти, проведення валютно обмінних операцій;

- імпорт, експорт медикаментів;

- створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом по Україні;

- виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів суворого обліку і знаків поштової оплати, а також матеріалів та напівфабрикатів для їх виробництва;

- надання послуг, пов'язаних з охороною державної (крім об'єктів, охорона яких здійснюється виключно державною охороною) та іншої власності, а також охороною громадян;

- будівельна діяльність;

- довірчі та інші операції з майном довірителя (вкладника);

- фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність;

- виробництво виробів із пластмас;

- виробництво платівок, труб і листів з полімерних матеріалів;

- промисловість металевих конструкцій і виробів;

- виробництво металевих конструкцій;

- виробництво будівельних і сталевих конструкцій;

- виробництво легких металевих конструкцій;

- виробництво будівельних конструкцій і виробів з алюмінію та алюмінієвих сплавів;

- виробництво контейнерних і збірно-розбірних будівель і приміщень;

- промисловість металевих виробів виробничого призначення;

- виробництво будівельних металовиробів;

- виробництво сільськогосподарського і городнього інструменту;

- виробництво металевої транспортної тари;

- виробництво предметів особистого користування;

- ремонт машин і устаткування;

- ремонт вантажних автомобілів і автобусів;

- ремонт легкових автомобілів;

- ремонт тракторів і сільськогосподарських машин;

- ремонт будівельних і шляхових машин;

- ремонт засобів обчислювальної техніки;

- ремонт різного виробничого устаткування;

- ремонт різного невиробничого устаткування.

- вирощування луб'яних культур та бавовни;

- вирощування олійних культур;

- вирощування кормових культур та вирощування інших культур;

- тваринництво;

- обслуговування сільського господарства;

- обслуговування рибного господарства;

- експедиційні роботи та послуги;

- обслуговування транспорту;

- земельні роботи;

- роботи по нульовому циклу;

- монтажні роботи;

- обробні роботи;

- тощо.

- Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

Відносини ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України та інших держав.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» має право користуватися банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання.

Як і всі підприємства, відповідно до Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» має право відкривати розрахункові (поточні) та інші рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. Повідомлення про відкриття або закриття своїх рахунків у банках підприємство зобов'язане надіслати податковому органу, у якому воно обліковується як платник податків.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» самостійно встановлює черговість і напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученням підприємства, крім випадків, передбачених законами України. Розрахунки ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» за своїми зобов'язаннями провадяться через установи банків у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до законів України.

Підприємство ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність і може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається відповідним законодавством, зокрема Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.99 р. Річний баланс і звітність ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» підлягає обов'язковому аудиту.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України. Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція, державна контрольно-ревізійна служба, державні органи, на які покладено нагляд за безпекою виробництва та праці, протипожежною та екологічною безпекою, інші органи відповідно до законодавства України.

Органи, що контролюють окремі сторони діяльності підприємства, здійснюють повноваження в межах своєї компетенції, яка встановлюється законодавчими актами України. Підприємство має право не виконувати вимоги цих органів, якщо ці вимоги виходять за межі їх повноважень. Підприємство має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок протягом 30 днів від їх початку. Дії службових осіб, які здійснювали інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені власником підприємства в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» може бути ліквідоване у випадках:

визнання його банкрутом;

якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Претензії кредиторів до ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» задовольняються з його майна. При цьому в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство.

Реалізує свою продукцію ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» переважно на ринку Черкаської області, проте налагоджує господарські зв'язки з метою розширення виробництва та задоволення попиту інших областей України. ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

2.2 Організаційна структура підприємства

У ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» головною виконавчою особою є директор - він вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників.

Під час скликання зборів акціонерів директор звітується перед ними і організує виконання рішень, що прийняті засновниками на зборах. При цьому він діє від імені товариства і має досить широке коло повноважень.

Контроль за діяльністю директора здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами акціонерів з їх числа, в кількості 3 осіб відповідно до статуту ВАТ «Смілянський цукровий комбінат». Перевірка діяльності директора проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів та з власної ініціативи. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Ревізійна комісія також складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

2.3 Сегментація ринку

Сегментування ринку. Одним з основних напрямків маркетингової діяльності є сегментація ринку, що дозволяє акумулювати засобу підприємства на визначеному напрямку свого бізнесу.

Поняття цільового ринку і цільового сегмента, виділення яких і є основною метою сегментації ринку.

Цільовий ринок - це потенційний ринок фірми, що визначається сукупністю людей зі схожими потребами у відношенні конкретного чи товару послуги, достатніми ресурсами, а також готовністю і можливістю купувати.

Цільовий сегмент - це однорідна група споживачів цільового ринку фірми, що володіє схожими потребами і купівельними звичками стосовно товару фірми.

Таким чином, сегментація ринку - це діяльність по виявленню потенційних груп споживачів конкретного товару підприємства. При оцінці величини сегмента варто враховувати характер продаваного товару і ємність потенційного ринку. Так, на споживчому ринку кількість покупців в одному сегменті може вимірятися десятками тисяч, тоді як на промисловому ринку великий сегмент може включати менш сотні потенційних споживачів. Промисловий ринок - це ринок організацій-споживачів, що здобувають товари для подальшого виробництва і перепродажу іншим споживачам. Критерії сегментації промислового ринку, у принципі, можуть бути аналогічними критеріям сегментації споживчого ринку.

Регіональні критерії повинні включати характеристики регіону, де розміщаються організації-споживачі. «Демографічні» критерії можуть включати область спеціалізації, ресурси, що існують контракти, минулі покупки, розмір замовлень, характеристики облич приймаючих рішення. Фактори стилю життя включають спосіб функціонування організації, прихильність торговій марці, причини здійснення покупки, соціальні і психологічні характеристики співробітників.

Ці параметри можуть являти собою основу для сегментації ринку. Більш стругаючи процедура сегментації промислового ринку, заснована на п'ятьох групах критеріїв, що діють за принципом вкладеної ієрархії.

Переходячи від зовнішніх критеріїв до внутрішніх, ці групи мають наступний вид:

1) Середовище: сектор промисловості, розмір фірми, - географічне положення.

2) Робочі характеристики: застосовувана технологія, використання даного товару, технічні і фінансові ресурси.

3) Метод здійснення закупівлі: наявність центра закупівлі, ієрархічна структура, відносини покупець продавець, загальна політика закупівель, критерії закупівлі.

4) Ситуаційні фактори: - терміновість виконання замовлення, - застосування товару, розмір замовлення.

5) Особисті якості покупця.

В міру руху усередину цієї ієрархічної структури приступність для спостереження і стабільність критеріїв сегментації змінюються. У самому загальному випадку критерії сегментації промислового ринку залежать від типу виробництва і від кінцевого використання конкретного товару виробничого призначення. Важливе значення також мають функції товару у виробничому процесі, інакше, включення даного товару в групи основного устаткування, допоміжного устаткування, що комплектують виробів, що витрачаються засобів, сировинних чи матеріалів виробничих послуг. Підприємство «Смілянський цукрокомбінат» належить до стратегії повного охоплення - пропозиція повного асортименту, що задовольняє всі групи споживачів. Споживачами продукції, що випускає «Смілянський цукрокомбінат» у м. Харків є: НП «Космет», ВАТ «Бриз», НП «Глобал». У м. Херсон - «Чумак», НП «Парцелак», у м. Черкаси - «Златогор», «Виталь», «Меркурій», а також Одеса, Суми, Львів, і Чигири, Вінниця Дніпропетровськ, Донецьк і багато інших міст.

Таблиця 2.1. Сегментування ринка лимонної кислоти

Підприємства, фірми.
Область	кількість	Кохв1	m1, шт./год	повна потребність Sполн, шт./год	Річна ємкість ринку Sшт/год
Черкаська обл.	85	1	12	1020	204
Кіровоградская обл.	75	0,9	10	675	135
Житомирская обл.	60	0,8	7	336	67,2
Вінницкая обл.	55	0,7	9	346,5	69,3
Ніколаєвская обл.	50	0,7	8	280	56

Рис. 2.2 Річна ємкість ринку лимонної кислоти

На основі проведеної сегментації можна зробити висновок, що самим прибутковим сегментом є Черкаська область. У ній найбільша кількість фірм, приватних підприємців, що користаються нашою продукцією, а також цей район ближче усіх розташований до підприємства виробнику. Розглянемо місткість ринку на прикладі табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Ємкість ринку

Область	Емкість ринку
	Обща, кг/грік	«Білорусь»	«Белгород»	«Китай»	«Сміла»	Всього	Свободна	Цільова
		%	кг/рік	%	кг/рік	%	кг/рік	%	кг/рік	%	кг/рік	%	кг/рік	%	кг/рік
Черкаська	204	1	0,204	0,5	1,02	1	2,04	5	10,2	7,5	13,464	92,5	190,536	10	20,4
Кіровоградська	135	1	0,135	0,5	0,675	1	1,35	1	1,35	3,5	3,51	96,5	131,49	10	13,5
Житомирська	67,2	4	0,672	0,5	0,336	1	0,672	2	1,344	7,5	3,024	92,5	64,176	10	6,72
Вінницька	69,3	1	0,693	0,5	0,3465	1	0,693	1	0,693	3,5	2,4255	96,5	66,8745	10	6,93
Ніколаєвська	56	1	0,56	1	0,56	1	0,56	1	0,56	4	2,24	96	53,76	10	5,6

2.4Аналіз конкурентів

Метою проведення маркетингових досліджень позиції фірми в конкурентній боротьбі і конкурентноздатності її окремих продуктів є збір і аналіз інформації, необхідної для вибору конкурентних стратегій.

Вибір останніх визначається результатами досліджень наступних двох кіл проблем.

По-перше, необхідно установити привабливість даної галузі в довгостроковій перспективі.

По-друге, необхідно визначити конкурентні позиції фірми і її продуктів у порівнянні з іншими фірмами даної галузі.

При вивченні конкурентноздатності продуктів необхідно вибрати атрибути (показники якості, технічні характеристики), на основі вивчення яких проводиться порівняння. Наступною задачею після вибору атрибутів є виявлення з їхнього числа найбільш значимих (коефіцієнт вагомості), що визначають в очах споживачів конкурентну позицію товарів досліджуваної групи і їхній вибір при покупці

Важливим показником, величину якого необхідно визначати і прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажів визначеного товару даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсненому всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим при оцінці конкурентної позиції організації. На основі дані таблиці складемо діаграму.

Таблиця 2.3. Ринкова частка

«білоруський»	«Бєлгородський»	«Китай»	«Сміла»
12%	14%	31%	43%

Рис. 2.3 Ринкова доля ВАТ «Смілянського цукрокомбинату»

У підприємства ВАТ «Смілянський цукрокомбінат» високий показник ринкової частки, по відношенню з її конкурентами, тобто вона більше реалізує продукту на даному ринку, отже, вона більше робить даного продукту, оскільки обсяг випуску повинний відповідати величині потенційної реалізації.

Якщо організація випускає більше продукту, то собівартість одиниці продукту в мого підприємства, унаслідок дії масштабного економічного фактора, відповідно до якого, чим вище обсяг випуску, тим нижче величина собівартості, буде нижче в порівнянні з іншими конкурентами.

Отже, позиції мого підприємства в конкурентній боротьбі більш кращі.

Тому що моє підприємство випускає більш якісну продукцію, яка відповідає всим ГОСТам, на відміну від наших конкурентів. Так як у нашого підприємства глибинний спосіб виробництва, а в них кущовий, що набагато швидший, але не ефективний, бо якість продукта дуже низька і не відповідає жодним стандартам ГОСТу з цього ми можемо зробити висновок що продукція мого підприємства набагато краща за якістю, що робить переваги на сторону нашого підприємства.

2.5 Аналіз ринку збуту

У господарській діяльності підприємства основними питаннями є постачання, виробництво і збут (реалізація) готової продукції. Збут продукції зараз повинний розглядатися під принципово іншим кутом зору - через призму ринкового попиту та пропозиції.

В умовах конкуренції головна задача системи керування збутом - забезпечити завоювання і збереження організацією кращої частки ринку і домогтися переваги організації над конкурентами. В умовах ринкової системи господарювання під збутому (збутовою діяльністю) варто розуміти комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця чи продажу призначення) і організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію).

Головна мета збуту реалізація економічного інтересу виробника (одержання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів.

Збут завершальна стадія господарської діяльності товаровиробника, у ринкових умовах планування збуту передує виробничої стадії і складається у вивченні кон'юнктури ринку і виробничих можливостей підприємства робити користуючу попитом (перспективну) продукцію й у складанні планів продажів, на основі яких повинні формуватися плани постачання і виробництва.

Грамотно побудована система організації і контролю збутової діяльності здатна забезпечити конкурентноздатність підприємства. Ринок продукції виробничо-технічного призначення - це сукупність організацій і приватних осіб, що здобувають товари і послуги, що використовуються при виробництві інших продуктів. Ключовою стратегією маркетингу збуту продукції виробничого призначення є системний продаж, при реалізації якої покупець робить системну закупівлю.

Системна закупівля закупівля пакетного рішення проблеми з метою уникнути закупівель окремих складових даної проблеми. Ринок збуту продукції виробничо-технічного призначення характеризується меншим числом покупців, однак, що закуповують продукцію в більшій кількості. Величина закупівель продукції виробничо-технічного призначення визначається попитом на кінцеву продукцію.

Можна виділити наступні особливості виробничо-технічних ринків збуту в порівнянні з ринками споживчих товарів:

1) Вони є більш професійними, особливо щодо покупців;

2) В ухваленні рішення про покупку, як правило, бере участь кілька людей;

3) Продавець і покупець у більшому ступені залежать один від одного;

4) Прагнуть установлювати довгострокові контакти;

5) Набагато частіше використовуються прямі покупки;

6) При виборі покупки набагато меншу роль грають емоційні фактори. Підприємство повинно постійно проводити рекламну компанію для того, що б зацікавити покупців купувати продукцію саме ВАТ «Смілянський цукрокомбінат» цим забезпечує себе замовленнями.

На сьогоднішній день зацікавленість у продукції підприємства зростає. Перше, з розвитком приватної власності, зростає кількість приватних фірм, осіб, що розвертаючи свою діяльність розуміють необхідність у продукції нашого підприємства. Підприємство в підтримці вітчизняного виробника, середнього і малого бізнесу збуває лимонну кислоту перший і вищий сорти, і цим зменшує увіз виробів з Китаю. Підприємство, одержавши замовлення, обговорює важливі аспекти: ціну, умови до якості продукції, транспортування, терміни оплати, ін. Якщо усе обумовлено і сторони погоджуються, то складається загальний договір, виконання умов договору є обов'язковим для обох сторін. Підприємство складає також експортні договори на реалізацію продукції за кордон. Позитивною стороною діяльності підприємства, що говорить про попит продукції з закордонними фірмами, експорт лимонної кислоти ми поставляємо в Росію, Молдавію, Країни Прибалтики, Узбекистан, Угорщину, Польщу Італію, Іспанію. При цьому фірма не збирається зупинятися на досягнутому, а буде розширювати ринок збуту за кордон. Розподіл продукції йде як через прямі, оптові і роздрібні канали збуту.

Таблица 2.4. Канали росподілу

Канал расподілу	2004 г., %	2005 г., %	2006 г., %
Прямий	10	15	35
Оптовий	70	60	40
Рознічний	20	25	25



Рис. 2.4 Канали росподілу

Як видно с табл. 2.4. и рис. 2.4. канали росподілу с кажним роком змінюються, це звязано с ассортиментом заказаної продукції, объемів заказа, а також поставок и виготовлення.

2.6 Інформаційна база, завдання та методика аналізу виробничих запасів

В сучасних умовах господарювання, суб'єкти підприємницької діяльності змушені швидко адаптуватись до змін ринкового середовища, приймаючи управлінські рішення з метою уникнення необґрунтованого ризику.

Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень виробничих запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являються лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість виробничими запасами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

Для проведення аналізу використання виробничих запасів, необхідною умовою є визначення цілі та завдання.

Цілі аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягають в використанні повної інформаційної бази, яка дає об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів виробничих запасів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на виробничі запаси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

Формування завдань є базовим структурним елементом методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів. Для досягнення поставлених цілей аналізу необхідно розв'язати комплекс таких завдань:

1. Вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів матеріальних ресурсів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

2. Вивчення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці.

3. Систематизація факторів, які зумовили відхилення фактичних показників використання матеріальних ресурсів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах.

4. Моделювання взаємозв'язків між обсягами випуску продукції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими факторними показниками.

5. Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявленні відхилення показників матеріломісткості та матеріаловвіддачі.

6. Розробка політики управління виробничими запасами і формування нового портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Для розв'язання поставлених завдань використовується планова, облікова та нормативно-довідкова інформація. Джерелом інформації для аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є такі дані:

- планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства виробничими запасами: планові обсяги запасів та обсяги надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів;

- облікові дані, які використовуються:

для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку;

для аналізу використання матеріальних ресурсів, тобто дані зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, віднесені на собівартість товарної продукції;

нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(с) БО №9, №16; господарсько-правові документи; технічна й технологічна документація.

Безперебійна забезпеченість підприємства виробничими запасами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефективності виробництва.

В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова матеріально-технічного постачання підприємств сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, іншими матеріальними ресурсами. Підприємство само вивчає ринок сировини, енергоносіїв, налагоджує прямі зв'язки з постачальниками, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів з урахуванням специфіки виробництва, можливих змін його умов.

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) включає: визначення потреби в виробничих запасах, їх пошук і купівлю на товарно-сировинній біржі, укладення прямих договорів з постачальниками, організацію доставки, зберігання і видачу товару споживачам на підприємстві.

Потреби підприємства в виробничих запасах задовольняються двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.

Інтенсивний шлях передбачає більш економне витрачання сировини, матеріалів, палива за рахунок раціонального розкрою матеріалів, застосування прогресивних, науково обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів та дотримання їх у процесі виробництва, використання безвідходних технологій, утилізації відходів матеріальних ресурсів. Це забезпечує скорочення матеріальних затрат і зниження собівартості продукції.

Екстенсивний шлях передбачає закупівлю або виготовлення більшої кількості сировини, матеріалів, енергії і пов'язаний з додатковими затратами. Оскільки економне витрачання виробничих запасів рівнозначне збільшенню їх виробництва, то підприємства повинні постійно вишукувати внутрішньовиробничі резерви економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

Насамперед під час аналізу необхідно дати оцінку обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання ВАТ «Смілянський цукрокомбінат», правильності розрахунку потреби підприємства в виробничих запасах, тобто оцінити якість плану матеріально-технічного постачання.

Оцінюючи якість плану матеріально-технічного постачання вивчають:

- правильність розрахунку потреби, а саме: урахування при визначенні плану постачання зміни в номенклатурі та асортименті запланованої до випуску продукції, зміни (зниження чи зростання) питомих витрат матеріалів, сировини та інших цінностей на одиницю продукції та обґрунтованість цих змін;

- правильність визначення суми джерел покриття потреби підприємства в виробничих запасах.

Як уже зазначалося, визначення потреби підприємства ВАТ «Смілянський цукрокомбінат» в виробничих запасах передбачає врахування запасів того чи іншого виду. Запаси на підприємствах відіграють велику роль, оскільки їх наявність надає підприємству свободу у прийняті рішень щодо складання виробничого плану. Без запасів підприємство змушене обмежувати свою діяльність, закуповуючи сировину і матеріали відповідно до жорсткого графіка виробництва. У разі тимчасової відсутності того чи іншого виду сировини або матеріалів можна втратити як теперішній, так і майбутній продаж покупцям.

При створенні запасів у підвищеному обсязі підприємство зможе одержати економію часу за рахунок можливості у найкоротший термін налагодити виробництво, свободу у здійсненні закупівель і швидко виконуватиме замовлення. Але необхідно враховувати витрати на збереження та перевезення запасів. Втрачена вигода вкладень у запаси може становити значну величину. Саме тому запаси необхідно збільшувати лише доти, доки загальна економія перевищує загальні затрати на утримання додаткових запасів.

Суть управління запасами полягає у здійсненні контролю за станом запасів і прийнятті заходів, спрямованих на економію часу і коштів за рахунок мінімізації затрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного та якісного виконання виробничої програми.

Для підтримки поточних запасів на належному рівні важливе значення має система її регулювання. Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум - мінімум», «стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нашій країні найбільш поширена система «максимум мінімум», згідно з якою запаси поновлюються до мінімально встановленого рівня, а після надходження чергової партії не повинні бути більше за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов чергову поставку матеріалів замовляють при такій величині поточного запасу, за час витрати якої замовлений матеріал надійде. У практиці останніми роками застосовується новий підхід до управління виробничими запасами, розроблений в Японії. Цей метод має назву «саме - вчасно».

Аналіз стану запасів проводиться за допомогою показника запасу в днях. Цей показник характеризує, на скільки днів нормальної роботи підприємства вистачить наявного в залишку того чи іншого виду виробничого запасу.

Забезпеченість підприємства запасами в днях (Д) обчислюється як відношення залишку даного виду матеріальних ресурсів до середньоденної потреби в цьому матеріалі:

, (2.1)

де: - запас і-го виду виробничих запасів у натуральних одиницях виміру;

- одноденна потреба в і-му виді виробничих запасів у цих же одиницях виміру;

Для визначення денної потреби з кожного виду матеріальних ресурсів необхідно загальні витрати цього виду ресурсів на потреби виробництва за аналізований період поділити на кількість календарних днів у періоді (360, 90, 30).

Визначена в ході аналізу потреба підприємства в виробничих запасах, необхідних для основного виробництва, так і для виготовлення технічної оснастки, проведення ремонтно-експлуатаційних робіт, капітального будівництва власними силами, порівнюється з потребою згідно з планом матеріально-технічного забезпечення. Обчислюється завищення або заниження потреби.

За умов масового серійного виробництва коло основних постачальників є стабільним. З освоєнням нової продукції, заміною та вдосконаленням технології виробництва може настати потреба заміни окремих постачальників, розширення їх кола. Тому виникає важлива проблема - вибір постачальників.

У ході аналізу необхідно дати оцінку вибору постачальників виробничих запасів, вивчити чи при виборі постачальників підприємство-виробник врахувало такі фактори:

- відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємств у матеріалах;

- територіальна віддаленість постачальників;

- можливості оперативного постачання виробничих запасів;

- швидкість реакції на потреби покупця;

- репутація постачальника тощо.

Підприємство-виробник повинно реально вивчати майбутнього постачальника за зазначеними характеристиками й обрати такого партнера, який забезпечує найкращі умови постачання з мінімальними витратами.

Аналіз достатнього вивчення плану МТЗ, оцінки його якості необхідно проаналізувати хід та результати виконання плану. Слід зазначити, що детальний аналіз постачання підприємства всіма видами виробничих запасів досить трудомістка робота, оскільки більшість підприємств лише для основної діяльності використовують тисячі, десятки тисяч найменувань матеріалів, сировини, запасних частин, інструментів. Проаналізувати виконання плану надходжень з кожного найменування, типу, розміру, марки та виду цінностей практично неможливо. Саме тому детальний аналіз проводиться найчастіше лише щодо тих видів цінностей, які визначають зростання й удосконалення виробництва, лімітують виробничу діяльність, є особливо дефіцитними або прогресивними, економічно найбільш вигідні для підприємства.

У ході аналізу виконання плану МТЗ вивчають та дають оцінку:

- фактичному надходженню виробничих запасів за загальним обсягом, структурою, комплектністю, асортиментом, якістю;

- своєчасності темпам та ритмічності постачання;

- надходженню виробничих запасів за джерелами;

- організації і ходу забезпечення необхідними виробничими запасами всіх ланок виробництва;

- впливу факторів матеріально-технічного постачання на відхилення за обсягом випуску продукції.

Ступінь виконання плану з окремих видів сировини, палива, матеріалів обчислюється як у натуральних, так і в грошових одиницях виміру. Насамперед необхідно проаналізувати фактичне забезпечення підприємства виробничими ресурсами. Для цього фактичне надходження виробничих запасів від постачальників та з внутрішніх джерел порівнюється з потребою підприємства з урахуванням залишків, визначається коефіцієнт забезпеченості.

(2.2)

Для виявлення винуватців та причин невиконання договорів поставки виробничих запасів доцільно проаналізувати їх поставку за окремими постачальниками.

Для ефективної роботи підприємства важливе значення має оцінка пропорційності постачання, тобто аналіз виконання плану постачання за структурою. Оцінка виконання плану за цим показником проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги окремих видів виробничих запасів (у загальній їх кількості) з плановою.

Аналіз МТЗ передбачає оцінку находження виробничих запасів за термінами та ритмічністю постачання. Це важливо з огляду на те, що порушення термінів постачання призводить до невиконання планів виробництва та реалізації продукції.

Якщо згадати про методи поставок виробничих запасів, які забезпечують найбільш раціональне постачання виробництва предметами праці, то най кращий з них «саме вчасно». При цьому методі забезпечується ритмічне постачання підприємства матеріалами, сировиною, паливом.

Оцінка ритмічності поставок проводиться за показниками:

- середнього квадратичного відхилення;

- коефіцієнта нерівномірності поставок;

- коефіцієнтів варіації;

- коефіцієнта ритмічності.

Коефіцієнт ритмічності, зокрема, визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану ритмічності постачання виробничих запасів, до плану постачання.

Доцільно провести аналіз темпів постачання. Для цього фактичне надходження виробничих запасів показується наростаючим підсумком. За ступенем зростання відсотка виконання плану в часі можна зробити висновок про дотримання темпів надходження виробничих запасів.

Аналіз можна здійснювати не лише в розрізі окремих постачальників, а й окремих видів сировини і матеріалів. В останньому випадку в ході аналізу відбираються види сировини (матеріалів, комплектуючих), на які у вартісному виразі припадає найбільша питома вага у структурі собівартості за даним елементом затрат. З метою проведення ефективного АВС-аналізу сировини та матеріалів у зарубіжній практиці рекомендується застосовувати таку класифікацію окремих їх видів:

1) А-сировина - види сировини (матеріалів), на які припадає понад 50% затрат у загальній структурі;

2) В-сировина - види сировини (матеріалів), питома вага яких у загальній структурі закупок перевищує 25%;

3) С-сировина - інші, незначні види сировини (матеріалів).

Зрозуміло, що найбільші резерви зниження затрат за елементом «сировина та матеріали» можуть бути виявлені при аналізі А-сировини. Для встановлення даних резервів підбирається відповідний каталог заходів:

- детальніша оцінка втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;

- мінімізація втрат якості сировини (матеріалів);

- обрахунок норм витрат за методом нуль-базис бюджетування;

- підбір економічніших технологій;

- оптимізація запасів;

- переговори з постачальниками на предмет зниження закупівельних цін;

- пошук альтернативних постачальників;

- більш жорсткий контроль за збереженням сировини (матеріалів).

З метою оптимізації запасів на практиці досить часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу XYZ-аналізом, який характеризує рівномірність запуску окремих видів сировини (матеріалів) у виробництво. Даний метод широко використовується в процесі нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. У ході XYZ-аналізу найважливіші види сировини (матеріалів) групуються залежно від рівня їх споживання в три класи:

1) Х-сировина види сировини (матеріалів), які рівномірно споживаються у виробництві без суттєвих коливань;

2) Y-сировина види сировини (матеріалів), рівень споживання яких суттєво коливається, наприклад залежно від виробничого циклу чи сезонності виробництва;

3) Z-сировина та матеріали, які споживаються нерегулярно і характеризуються високим рівнем коливання в їх потребі.

Залежно від класу, до якого віднесена сировина, залежить точність прогнозування її потреби для виробництва, а отже, величина запасів. Зрозуміло, що потреба в Х-сировині характеризується найвищим рівнем точності прогнозування та нормування; Y-сировині середнім рівнем точності. Потребу в Z-сировині дуже важко спрогнозувати. Виходячи з цього можна дійти висновків щодо рекомендованої величини запасів (обсягу обігових коштів, які заморожуються в них); у першому випадку обсяги запасів є мінімальними; у другому в певні періоди запаси повинні бути високими; у третьому постійні запаси створювати взагалі недоцільно.

Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів існує також певна система техніко-економічних показників. Ці показники є диференційованими залежно від особливостей виробництва та окремих видів предметів праці.

У загальному випадку всі ці показники відображають рівень та суму матеріальних витрат, а не суму виробничих запасів. Вони показують вартість виробничих запасів, використаних на виробництво продукції, а рівень їх витрачання - питому вагу матеріальних витрат у вартості виробленої продукції.

Нормативні витрати виробничих запасів на одиницю продукції, на певну послугу та на певний обсяг випуску продукції є ключовим елементом у системі управління й аналізу використання виробничих запасів, бо тільки порівняно з ними підприємство може визначити ефективність і доцільність фактичних витрат.

Аналіз ефективного використання виробничих запасів якнайтісніше пов'язаний з дослідженням рівня витрачання виробничих запасів.

2.7 Розрахунок показників фінансового стану ВАТ «Смілянського цукрокомбінату». Висновки щодо фінансового стану підприємства

У ринкових умовах фінансова діяльність пов'язана з аналізом джерел засобів й їхнє використання. Такий аналіз дає можливість оцінити фінансове становище підприємств - його борги й власний капітал. Аналіз фінансової діяльності показує наскільки ефективно використаються притягнуті й власні засоби, які варто змінити в діяльності підприємства.

Ринкові відносини викличуть постійні зміни навколишнього середовища, поява всі нових виробників, зміна попиту та пропозиції, конкуренцію між виробниками продукції, коливання цін і т. п. Ці фактори впливають на стратегію й тактику розвитку підприємства й фінансовий стан. Отже, для підтримки позицій на ринку товару, підприємство постійно повинне оцінювати своє положення, у тому числі й фінансовий стан. Аналіз фінансового стану і його планування на майбутнє дає можливість чи визначити досить засобів для погашення заборгованості, чи платоспроможне підприємство, чи не загрожує йому банкрутство.

Фінансовий стан - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан найважливіша характеристика підприємства. Він визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступеня гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим відносинам.

Стійкий фінансовий стан формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Визначення його на ту або іншу дату відповідає на запитання: на скільки підприємств ефективно управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передувало цій даті; які найважливіші засоби поліпшення фінансового стану доцільно використати; чи достатній рівень фінансових показників для підтримки стабільної ліквідності й платоспроможності підприємства; чи забезпечує плановий рівень рентабельності частина ринку (обсяг реалізованої продукції) і т. п.

Основними показниками, які характеризують фінансовий стан підприємства підконтрольними показниками є:

- показники фінансової стійкості підприємства;

- показники ліквідності (платоспроможності) підприємства;

- показники рентабельності;

- показники майнового стану та інші;

- оборотний капітал;

- коефіцієнт маневреності;

- показники оборотності;

- показники продуктивності.

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності й від рівня фінансової роботи на підприємстві, а також ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану дає можливість визначити конкретні напрямки роботи щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, виявити найбільш важливі аспекти й найбільш слабкі позиції у фінансовому стані саме даного підприємства.

Головне в аналізі - оцінка динаміки основних показників і місце підприємства серед конкурентів, тому служби контролінгу використовують різноманітні методи, як загальноекономічні, так і специфічні, а саме:

- порівняння;

- групування;

- визначення абсолютних і відносних відхилень показників;

- визначення спеціальних коефіцієнтів;

- систематизація;

- методи фінансового прогнозування.

Для проведення аналізу фінансового стану ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» використаємо економічну інформацію й методи фінансового контролінгу.

Одним з найважливіших критеріїв фінансового становища підприємства є оцінка його платоспроможності за допомогою показників ліквідності, динаміка яких наведена в таблиці 2.5.

Коефіцієнти фінансових показників

Коефіцієнт покриття =. Поточні активи / Поточні зобов'язання.

За 2004 р = 649 / 35 =18,5;

За 2005 р = 847 38 = 22,3;

За 2006 р = 1184 / 65 18,1;

Коефіцієнт швидкої ліквідності = Кошти + Дебіторська заборгованість / Поточні зобов'язання.

За 2004 р = 31 + 112 / 35 = 4,09;

За 2005 р = 96 + 156 / 38 = 6,63;

За 2006 р =233 + 155 / 65 = 5,97

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Кошти / Поточні зобов'язання.

За 2004 р = 31 / 35 = 0,89;

За 2005 р = 96 / 38 = 2,53;

За 2006 р = 233 / 65 = 3,58;

Таблиця 2.5. Динаміка показників платоспроможності ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» за 2004-2006 р.

Показники	Величина на кінець року	Динаміка, %	Абсолютні відхилення,
	2004	2005	2006	2005 2004	2006 2005	2006 2004	2005 від 2004	2006 від 2005	2005 від 2004
1. Поточні активи, тис. грн. у т.ч.:	649	847	1184	130,5	139,8	182,4	+198	+337	+535
1.1. Кошти і їхні еквіваленти, тис. грн.	31	96	233	309,7	242,7	751,6	+65	+137	+202
1.2. Дебіторська заборгованість, тис. грн.	112	156	155	139,3	99,4	138,4	+44	-1	+43
2. Поточні зобов'язання, тис. грн.	35	38	65	108,6	171,1	185,7	+3	+27	+30
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,89	2,53	3,58	284,3	141,5	402,2	+1,64	+1,05	+2,69
4. Коефіцієнт швидкої ліквідності	4,09	6,63	5,97	162,1	90,0	146	+2,54	-0,66	+1,88
5. Коефіцієнт покриття	18,5	22,3	18,1	120,5	81,2	97,8	+3,8	-4,2	-0,4
6. Співвідношення дебіторської й кредиторської заборгованості	3,2	4,1	2,4	128,1	58,3	75	+0,9	-1,7	-0,8

З цих даних ми можемо зробити таблицю та побудувати графік по Коефіцієнтам абсолютної ліквідності.

Таблиця 2.6. Коефіцієнти фінансових показникв

Наіменування	2004 рік	2005 рік	2006 рік
Коефіцієнт покриття	18,5	22,3	18,1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	4,09	6,63	5,97
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,89	2,53	3,58

Рис. 2.6. Коефіцієнт ліквідності

Висновок: дані таблиці 2.6 та таблиц показують високу ліквідність активів ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» Воно здатно негайно погасити свої короткострокові зобов'язання коштами, які на кінець 2006 року в 3,58 разів перевищують поточні зобов'язання, однак, таке співвідношення характеризує неефективне використання фінансових ресурсів. Абсолютні величини коефіцієнтів ліквідності значно перевищують теоретичні значення.

Динаміка показників швидкої ліквідності й покриття до зменшення свідчить про поліпшення структури оборотного кошту.

Отже, підприємство ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» може здійснювати поточну господарську діяльність від залучення додаткових джерел надходження засобу, воно є платоспроможним і йому не загрожує банкрутство.

Однієї з характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість, що характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням.

Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» наведена в таблиці 2.7.

Коефіцієнт фінансової залежності = Інвестований капітал / Власний капітал.

(2.3)

За 2004 р = 2259 / 2224 = 1,02;

За 2005 р =2364 / 2325 = 1,02;

За 2006 р = 2624 / 2552 = 0,97;

Коефіцієнт автономії = Необоротні активи + Власні оборотні кошти / Інвестований капітал. (2.4)

За 2004 р = 1610 + 614 / 2259 = 0,98;

За 2005 р = 1517 + 808 / 2364 = 0,98;

За 2006 р = 1440 + 1118 / 2624 = 0,97;

Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні кошти / Власний капітал. (2.5)

За 2004 р = 614 / 2224 = 0,28;

За 2005 р = 808 / 2325 = 0,35;

За 2006 р = 1118 / 2558 = 0,44;

За даними цієй таблиці ми можемо зробити розрахунок фінансових показників

Коефіцієнт концентрації капіталу = Позикові засоби / Власний капітал.

(2.6)

За 2004 р = 35 / 2224 = 0,02;

За 2005 р = 39 / 2325 = 0,016;

За 2006 р = 66 / 2558 = 0,025;

Таблиця 2.7. Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» за 2004-2006 р.

Показники	Величина на кінець року	Динаміка, %	Абсолютні відхилення, +,-
	2004	2005	2006	2006 2004	2006 2005	2006 2004	2005 від 2004	2006 від 2005	2006 від 2004
1.Інвестований капітал, тис. грн. у т.ч.	2259	2364	2624	104,6	111,0	116,2	+105	+260	+365
1.1. Власний капітал	2224	2325	2558	104,8	110,0	115,0	+101	+233	+334
1.2. Позикові засоби	35	39	66	111,4	169,2	188,6	+4	+27	+31
2. Необоротні активи	1610	1517	1440	94,2	94,9	89,4	-93	-77	-170
3. Власні оборотні кошти	614	808	1118	131,6	138,4	182,1	+194	+310	+504
4. Матеріальні запаси	504	595	796	118,1	133,8	157,9	+91	+201	+292

Коефіцієнт фінансового ризику =. Інвестований капітал + Власний капітал - Необоротні активи / Власні оборотні кошти. (2.7)

За 2004 р = 2259 + 2224-1610 / 614 = 0,02;

За 2005 р = 2364 +2325-1517 / 808 = 0,02;

За 2006 р = 2624 + 2558-1440 / 1118 = 0,03;

За даними основних фінансових коефіцієнтів звіту побудуємо таблицю

Таблиця 2.8. Фінансові коефіцієнти звіту

Наіменування	2004 рік	2005 рік	2006 рік
Коефіцієнт фінансової залежності	1,02	1,02	0,97
Коефіцієнт автономії	0,98	0,98	0,97
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,28	0,35	0,44
Коефіцієнт концентрації капіталу	0,02	0,016	0,025
Коефіцієнт фінансового ризику	0,02	0,02	0,03

Висновок: даної таблиці 2.8 свідчать про фінансову незалежність ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» від фінансів інших установ й організацій. Свою господарську діяльність воно здійснює в основному, за рахунок власного капіталу, доля якого в сумі інвестованого капіталу становить 98%.

Матеріальні запаси забезпечені власним оборотним коштом, доля яких у складі власного капіталу зростає з 0,28 в 2004 році до 0,44 в 2006 році, тобто, підприємство стає більше привабливим для кредиторів.

Рентабельність показує рівень прибутковості від реалізації продукції і є одним із загальних показників діяльності підприємства.

Для аналізу рентабельності побудована таблиця 2.9

Таблиця 2.9. Динаміка показників рентабельності ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» за 2004-2006 р.

Показники	Величина на кінець року	Динаміка, %	Абсолютні відхилення, +,-
	2004	2005	2006	2005 2004	2006 2005	2006 2004	2005 від 2004	2006 від 2005	2006 від 2004
1. Розмір виручки від реалізації, тис. грн.	1188	1432	1827	120,5	127,6	153,8	+244	+395	+639
2. Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	129	257	246	199,2	95,7	190,7	+128	-11	+117
3. Валовий прибуток, тис. грн.	229	350	415	152,8	118,6	181,2	+121	+65	+186
4. Чистий прибуток, тис. грн.	101	233	233	230,7	100	230,7	+132	-	+132
5. Інвестований капітал (активи), тис. грн.	2259	2364	2624	104,6	111,0	116,2	+105	+260	+365
6. Власний капітал, тис. грн.	2224	2325	2558	104,5	110,0	115,0	+101	+233	+334
7. Рентабельність активів по прибутки від звичайної діяльності, %	5,71	10,87	9,38	190,4	86,3	164,3	+5,16	-1,49	+3,67
8. Рентабельність активів по чистому прибутку, %	4,47	9,86	8,88	220,5	90,1	198,7	+5,39	-0,98

Подобные документы

• Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану та маркетингової діяльності підприємства "Промлітзавод"

  Взаємозалежність товарів, її вплив на попит на ринку. Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства. Визначення напрямів конкурентної політики підприємства. Рекомендації щодо створення та управління каналами збуту продукції ТОВ "Промлітзавод".
  
  курсовая работа [118,3 K], добавлен 30.05.2013
  

• Комерційна діяльність підприємства

  Характеристика та діагностика комерційної діяльності підприємства. Аналіз управління асортиментом товару. Оцінка та рівень застосування засобів стимулювання продажу. Аналіз системи постачання та збуту продукції, шляхи підвищення ефективності діяльності.
  
  отчет по практике [118,2 K], добавлен 05.06.2013
  

• Розробка комплексної програми стимулювання збуту

  Вивчення теоретичних аспектів розробки програми стимулювання збуту. Характеристика основних засобів стимулювання, їх переваги і недоліки. Досвід акцій зі стимулювання збуту продукції в Україні. Аналіз асортиментної групи досліджуваного підприємства.
  
  дипломная работа [132,5 K], добавлен 21.02.2010
  

• Стимулювання збуту на підприємстві Філія "Черкаська ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор"

  Комплекс маркетингових комунікацій сфери послуг. Стимулювання збуту: види, напрями, інструментарій. Аналіз маркетингової діяльності підприємства Філія "Черкаська ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор". Характеристика системи стимулювання збуту, її ефективність.
  
  курсовая работа [51,7 K], добавлен 17.02.2010
  

• Маркетингова діяльність та планування діяльності підприємства

  Основа планування обсягу збуту продукції широкого вжитку. Етапи життєвого циклу товару. Чинники, що не враховуються при формуванні плану збуту продукції. Складові залишків нереалізованої продукції. Показники, що включаються до плану реалізації продукції.
  
  тест [14,7 K], добавлен 11.02.2011
  

• Маркетингова діяльність підприємства

  Загальна характеристика діяльності підприємства "Буринський хлібокомбінат". Вплив факторів зовнішнього маркетингового середовища. Аналіз організаційної структури маркетингової діяльності підприємства. Основні аналітичні показники фінансового стану.
  
  курсовая работа [82,9 K], добавлен 14.06.2011
  

• Економічне обґрунтування стратегії маркетингу підприємства (на прикладі ТОВ "Агро-Класік")

  Розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства через реалізацію стратегії маркетингу. Реалізація обраної стратегії маркетингу в контексті постійного удосконалення товару. Пошук альтернативних шляхів розподілу та збуту продукції.
  
  дипломная работа [791,5 K], добавлен 26.12.2013
  

• Вдосконалення комплексів маркетингу на ТзОВ "ЛОКО"

  Організаційне забезпечення маркетингової діяльності на підприємстві. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства, маркетингової товарної політики, організації збуту продукції, політики ціноутворення, системи просування продукції.
  
  отчет по практике [261,4 K], добавлен 24.06.2015
  

• Метод складання бізнес-плану СТО "Blitz"

  Ціль створення підприємства по тюнингу автомобілів. Мета і завдання проекту. Характеристика діяльності підприємства. Аналіз та оцінка ринку збуту, попиту, обсягу продажів. План маркетингової діяльності та організаційні заходи. Складові фінансового плану.
  
  бизнес-план [1013,6 K], добавлен 17.11.2010
  

• Організація збуту готової продукції виробничого підприємства

  Сутність та значення збутової діяльності виробничого підприємства. Організаційна економічна характеристика діяльності виробничого підприємства. Роль інформації про споживачів продукції в організації збутової діяльності. Організація збутової діяльності.
  
  курсовая работа [681,8 K], добавлен 21.03.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам