Державна служба медицини катастроф (ДСМК). Визначення та основні завдання. Організаційна структура. Координаційні комісії, поняття та основні завдання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КАФЕДРА АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ, ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ТА МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ

РЕФЕРАТ

З навчальної дисципліни: «медицина надзвичайних ситуацій»

На тему: Державна служба медицини катастроф (ДСМК). Визначення та основні завдання. Організаційна структура. Координаційні комісії, поняття та основні завдання

Підготувала:

студентка ІІ курсу, 3 групи

медичного факультету

Солод Катерина Володимирівна

Перевірив: доц. Криворучко М. Є.

Рубіжне - 2015



План

Вступ

Основна частина

Державна служба медицини катастроф (ДСМК)

1. Визначення та основні завдання

2. Організаційна структура

3. Координаційні комісії, поняття та основні завдання

Висновок

Література



Вступ

В Україні щороку понад 15 млн. осіб потребують екстреної медичної допомоги. Понад 2 млн. осіб отримують екстрену медичну допомогу в лікувально-профілактичних закладах. Понад 1 млн. осіб щороку потребують стаціонарної екстреної медичної допомоги. Серед причин смертності третє місце належить нещасним випадкам, травмам та отруєнням. Серед населення працездатного віку зазначені причини займають перше місце, внаслідок чого смертність перевищує аналогічні показники в розвинутих країнах світу в 10 разів. Саме тому, для надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) населенню, постраждалому внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру мирного часу, дуже важливим є створення Державної служби медицини катастроф України.



Державна служба медицини катастроф (ДСМК)

1. Визначення та основні завдання

Державна служба медицини катастроф (ДСМК) - є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби, основним завданням якої є надання безоплатної медичної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, рятувальниками та особами, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Нормативно-правові акти, що визначають організацію та діяльність ДСМК.

Діяльність ДСМК регламентують Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінета Міністрів України, накази та методичні рекомендації МОЗ України.

До правових, нормативних та директивних актів, що зумовлюють правове та нормативне поле для організації надання медичної допомоги постраждалим при надзвичайних ситуаціях, розбудови та функціонування ДСМК і відповідно планування всіх аспектів її діяльності відносяться :

1. Закони України: - Конституція України;

- Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану";

Основи законодавства України про охорону здоров'я;Закон України "Про Цивільну оборону України"; Закон України "Про державний матеріальний резерв"; Закон України "Про аварійно-рятувальні служби";

Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій технічного та природного характеру";

Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації";

2. Укази Президента України: Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування";

3. Постанови Кабінету Міністрів України:

Положення про Цивільну оборону України; Концепція створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації; Постанова Кабінету Міністрів України "Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини"; Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення державної служби медицини катастроф";

Основні завдання Державної служби медицини катастроф:

1. Надання безоплатної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах постраждалим від НС.

2. Організація та проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в осередку НС.

3. Проведення збору та аналізу інформації щодо медико-соціальних наслідків НС (відповідальна урядова інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій.

4. Забезпечення збереження здоров'я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

5. Створення і раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів на всіх рівнях.

6. Участь в підготовці медичних та немедичних працівників до надання медичної допомоги постраждалим.

7. Науково-дослідна робота з питань екстреної медичної допомоги та питань реагування при НС.

аварійний рятувальний медичний допомога

2. Організаційна структура

ДСМК України утворена на двох рівнях: державному та територіальному.

На державному рівні ДСМК організовується в системі МОЗ України. Керівництво ДСМК під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС покладається на державному рівні на МОЗ України. Координацію роботи ДСМК здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України.

До складу ДСМК на державному рівні входять: Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Минтрансом, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

У структурі ДСМК Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі УНПЦ ЕМД та МК) визначається як головний науково-практичний заклад, на який крім того покладаються функції основного МОЗ України щодо інформаційно-аналітичної обробки інформації Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС. УНПЦ ЕМД та МК підпорядковується МОЗ України. У своїй діяльності Центр керується конституцією України, законами України, наказами МОЗ, Президента України, Кабінету Міністрів, Статутом. Основною метою Центру є надання громадянам в екстремальних ситуаціях медичної допомоги, виконання науково-дослідної роботи з проблем екстреної медичної допомоги і МК, надання медичної допомоги лікувальним закладам, що входять до складу ДСМК з питань організації й надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях.

На територіальному рівні ДСМК організується в системі управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних та Київської міської державної адміністрації. Координацію роботи ДСМК на територіальному рівні здійснюють відповідно обласні та Київська міська територіальна координаційні комісії.

До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, медичні формування та лікувальні заклади, віднесені МОЗ до цього рівня за погодженням з обласними та Київською міською державними адміністраціями, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби медицини катастроф.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги є головними закладами та органами управління ДСМК на територіальному рівні, мають, по суті, подвійне підпорядкування: безпосередньо підлягають відповідно управлінням (відділам) охорони здоров'я обласних та Київської міської державних адміністрацій, а функціонально - УНПЦ ЕМД та МК. На територіальні центри екстреної медичної допомоги, крім того, покладаються функції вузлів інформаційно-аналітичної обробки інформації Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС територіального органу управління охорони здоров'я.

До медичних сил територіального рівня відносяться медичні бригади постійної готовності першої черги та спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги. До лікувальних закладів ДСМК територіального рівня відносяться визначені органами управління охорони здоров'я даної території лікувальні заклади системи охорони здоров'я території та відомчі лікувальні заклади, розташовані на даній території. При включенні лікувальних закладів до складу ДСМК передбачається можливість цих закладів додатково до штатного ліжкофонду розгортати визначений для них ліжкофонд при надзвичайних ситуаціях.

Служба медицини катастроф діє згідно з планами медико-санітарного забезпечення в разі виникнення екстремальних ситуацій.

План медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій на державному рівні розробляється МОЗ України, попередньо розглядається Центральною координаційною комісією й затверджується Кабінетом Міністрів України. На територіальному рівні - розробляються управліннями (відділами) охорони здоров'я обласних та Київської міської державних адміністрацій, попередньо розглядається територіальними координаційними комісіями служби медицини катастроф і затверджується відповідно обласними, та міськими державними адміністраціями.

Важливу роль у структурі служби медицини катастроф відіграють координаційні комісії, які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів служби медицини катастроф. До складу комісій входять представники всіх міністерств і відомств відповідних рівнів служби медицини катастроф.

Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України. Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою.

Головою територіальної координаційної комісії є відповідно начальники управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних та Київської міської державних адміністрацій. Заступники голови комісії призначаються її головою. До складу територіальної координаційної комісії входять представники територіальних органів управління охорони здоров'я, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медичних закладів як Міністерства охорони здоров'я, так і відомчого підпорядкування, а також інші представники. Роботою територіальної комісії керує її голова, а в разі відсутності голови - за його дорученням один із його заступників.

3. Координаційні комісії, поняття та основні завдання

У зв'язку з тим, що до складу сил ДСМК як державного так і територіального рівня входять медичні заклади різного підпорядкування, координацію діяльності їх у разі виникнення екстремальних ситуацій здійснюють координаційні комісії,які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів служби медицини катастроф.

До складу комісій входять представники всіх міністерств і відомств відповідних рівнів служби медицини катастроф. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охорони здоров'я відповідних адміністративних територій.

Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.

До складу територіальної координаційної комісії входять представники територіальних органів управління охорони здоров'я, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медичних закладів як Міністерства охорони здоров'я, так і відомчого підпорядкування, а також інші представники.

Роботою територіальної комісії керує її голова, а в разі відсутності голови - за його дорученням один із його заступників. Головою територіальної комісії є відповідно начальники управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних та Київської міської державних адміністрацій. Заступники голови комісії призначаються її головою.

В компетенції координаційних комісій є узгодження:

· складу й порядку використання в разі НС медичних сил і засобів, що входять до складу служби медицини катастроф;

· програми розвитку служби медицини катастроф відповідних рівнів;

· планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС;

· заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування служби медицини катастроф відповідного рівня;

· планів заходів щодо забезпечення постійної готовності служби медицини катастроф до виконання покладених на неї завдань;

· заходів щодо підготовки фахівців для служби медицини катастроф;

· планів координаційної роботи стосовно створення й використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів служби медицини катастроф на відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з централь ними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

У Положенні про координаційні комісії державної служби медицини катастроф передбачено, що основна їх діяльність припадає на період планування медичних сил і заходів щодо охорони здоров'я населення під час ліквідації наслідків катастроф.

У період виникнення НС при органі управління охорони здоров'я створюється оперативний штаб, завданням якого є розроблення й забезпечення виконання заходів щодо ліквідації медико-санітарних наслідків за конкретних умов з урахуванням факторів, що спричинили цю подію. Крім того, на оперативні штаби покладаються завдання забезпечення взаємодії не лише медичних сил, що є складовими частинами державної служби медицини катастроф, але й органів управління інших галузей, задіяних у ліквідації наслідків катастрофи.

Базою розгортання оперативних штабів є центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. До складу оперативних штабів, крім представників органу управління охорони здоров'я відповідної адміністративної території, можуть входити й члени координаційної комісії тих міністерств і відомств, медичні сили й засоби яких залучаються до роботи в даному разі.

За великомасштабних катастроф територія, на якій виникла НС, поділяється на оперативні зони, які в свою чергу можуть поділятися на сектори. Такий розподіл дозволяє оперативно реагувати на швидкоплинні зміни на окремих ділянках роботи, раціонально використовувати людський і матеріально-технічний потенціал, забезпечити скорочення часу виконання необхідних заходів через швидке прийняття й реалізацію управлінських рішень.

Для забезпечення управління та координації дій між медичними силами, що беруть участь у ліквідації наслідків катастроф у відповідній зоні, територіальні органи управління охорони здоров'я можуть створювати оперативні групи, що вирішують питання медичної розвідки, визначають необхідну кількість і структуру медичних сил і засобів, шляхи й порядок евакуації постраждалих. Надто важливою є робота цих груп у районах зі складною невизначеною обстановкою або на адміністративних територіях, значно віддалених від обласного центру. Крім того, завданнями оперативних груп є забезпечення зв'язку між зоною катастрофи й оперативним штабом, а також координація рішень з місцевими органами виконавчої влади, органами й установами інших міністерств і відомств для забезпечення узгодження дій усіх учасників ліквідації наслідків катастрофи.



Висновок

аварійний рятувальний медичний допомога

ДМСК є видом державної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, в її регламент входить як надання ,власне, медичної допомоги, так і підготовка фахівців та матеріально-технічного забезпечення для надання цієї допомоги, проведення масштабних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, а також моніторинг питань, щодо медико-соціальних наслідків НС.

Діяльність ДСМК регламентують Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінета Міністрів України, накази та методичні рекомендації МОЗ України.

ДСМК України утворена на державному та територіальному рівнях. У структурі ДСМК головним науково-практичним закладом є Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі УНПЦ ЕМД та МК). До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, медичні формування та лікувальні заклади, віднесені МОЗ, а також створені на базі цих закладів охорони здоров'я спеціалізовані територіальні бригади постійної готовності служби медицини катастроф.



Використана література

1. Конституція України, 1996.

2. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану", 2000

3. Закон України "Про Цивільну оборону України", 1993.

4. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, 1999.

5. Постанова Кабміну «Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф» від 11 липня 2001 р. № 827.

6. Постанова Кабміну «Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 р» від 05 липня 2007 р. № 1290.

7. Кочін І.В. Підготовка формувань та закладів Державної служби медицини катастроф до роботи у надзвичайних ситуаціях: Навч. посіб. / І.В.Кочін, Г.О.Черняков, Н.В.Баранова, В.З. Бурлай. За ред. І.В.Кочіна.- Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 128 с.

8. Кочін І.В. Медицина катастроф: [виробниче видання]/ І.В. Кочін, Г.О. Черняков, П.І. Сидоренко: За ред. І.В. Кочіна - К.: Здоров'я, 2008. - 724 с.

9. Якимов Ю. М., Радченко Ю. В. Медицина катастроф Навчально-довідковий посібник для студентів та викладачів по дисципліні «Медицина катастроф».

10. Гридасов В.І., Ковальов В.М., Катрис М.В. та ін. Медицина катастроф / Підручник - Харків.: “Золоті сторінки”. - 2002. -280 с.

11. Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф/. Навчальний посібник. Київ: Курс, 1999.- 379 с .

12. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина катастроф / Навчальний посібник. - Чернівці. - 2000. - 152 с.

Размещено на Allbest.ru