На фоні базисної терапії протягом 7 днів хворим проводили інфузії реосорбілакту (по 200,0 мл внутрішньовенно крапельно). У 1-й день забір крові проводили ранком натще до інфузії й прийому препаратів базисної терапії та через 2 години після введення препарату, тобто оцінювали вихідний рівень показників і можливий безпосередній вплив однієї інфузії. Далі дослідження проводили на 2-й, 3-й, 5-й день до інфузії й прийому препаратів і на 8-й день -- до прийому препаратів базисного лікування.

Дані, представлені у таблиці 4, демонструють динаміку показників газового складу й кислотно-основного стану крові після інфузії реосорбілакту. В 1-й день дослідження через 2 години після інфузії реосорбілакту спостерігалася виражена тенденція до зменшення ступеня гіпоксемії. При використанні методу оцінки розбіжностей сполучених варіант отриманий достовірний приріст показника рО₂ (+6,3±2,7; р<0,05).

Тенденція до підвищення оксигенації крові спостерігалася й у наступні дні досліджень, коли оцінка газового складу крові проводилася приблизно через 1 добу після останньої інфузії реосорбілакту. Однак більш виражена

Таблиця 4

Динаміка показників газового складу та кислотно-основного стану крові після одноразової інфузії реосорбілакту (M±m; n=11)

Показник	До інфузії	Через 2 години після інфузії	t
рН	7,41 ± 0,01	7,41 ± 0,01	0,21
рСО2, мм рт.ст.	46,6 ± 1,2	46,9 ± 1,3	0,17
НСО3-, ммоль/л	29,0 ± 0,8	29,2 ± 0,8	0,18
SBE, ммоль/л	+4,5 ± 0,9	+4,5 ± 0,9	0,02
SBC, ммоль/л	27,4 ± 0,8	27,7 ± 0,9	0,25
рО2, мм рт.ст.	53,5 ± 2,5	59,8 ± 2,7	1,71
sО2, %	86,1 ± 1,6	89,3 ± 1,8	1,33

динаміка показників рО₂ і sО₂ спостерігалася в 1-й день, коли дослідження проводили через 2 години після введення препарату. Зменшення ступеня гіпоксемії з найбільшою ймовірністю пов'язане з реологічним ефектом реосорбілакту, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.

Помітного впливу інфузії препарату на ступінь гіперкапнії не спостерігалося. Відзначалася тенденція до збільшення показників дійсного та стандартного бікарбонату.

Таким чином, інфузії препарату реосорбілакту (по 200,0 мл щодня протягом одного тижня) хворим із ХЛС і гіперкапнією не справляють істотного впливу на показник напруги вуглекислого газу в крові. Разом із тим, реосорбілакт зумовлює підвищення оксигенації крові, що з найбільшою ймовірністю пов'язане з реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.

З метою вивчення можливостей реосорбілакту в корекції газового складу й кислотно-основного стану крові у хворих інтерстиціальними хворобами легень із гіпокапнією й дихальним алкалозом обстежено 13 хворих ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом (7 жінок і 6 чоловіків, вік -- від 26 до 64 років).

На фоні базисної терапії протягом 3 днів хворим проводили інфузії реосорбілакту (по 200,0 мл внутрішньовенно крапельно). У 1-й день забір крові проводили ранком натще до інфузії й прийому препаратів базисної терапії та через 2 години після введення препарату, тобто оцінювали вихідний рівень показників і можливий безпосередній вплив однієї інфузії. Далі дослідження проводили на 4-й день -- вранці до прийому препаратів базисного лікування -- оцінювали триденний курс інфузійної терапії реосорбілактом. При виборі тривалості курсу ґрунтувалися на даних літератури (Миндюк М.В. та співавт., 1995), за якими максимальний ефект реосорбілакту на показники газового складу й кислотно-основного стану крові розвивається в середньому через 3?4 дні після початку терапії.

Через 2 години після інфузії спостерігалося достовірне зменшення ступеня гіпокапнії та нормалізація кислотно-основного стану крові (збільшення вмісту бікарбонатів і надлишку буферних основ). Позитивна дія препарату на газовий склад і кислотно-основний стан крові відзначається й на 4-й день дослідження (через 1 добу після триденного курсу вливань реосорбілакту), однак динаміка показників була виражена більшою мірою безпосередньо після інфузії. Зміна РаСО₂ у процесі інфузійної терапії реосорбілактом представлена на рисунку 4.

Рис. 4 Динаміка РаСО₂ у процесі інфузійної терапії реосорбілактом

У 1-й день дослідження через 2 години після інфузії реосорбілакту спостерігалося зменшення ступеня гіпоксемії (достовірний приріст показника sО₂ при використанні методу оцінки сполучених варіант). Підвищення оксигенації крові спостерігалося й на 4-й день дослідження, коли оцінка газового складу крові проводилася приблизно через 1 добу після останньої інфузії реосорбілакту. Проте більш виражена динаміка показників рО₂ і sО₂ спостерігалася в 1-й день, коли дослідження проводили через 2 години після введення препарату. Зменшення ступеня гіпоксемії з найбільшою ймовірністю пов'язане з реологічним ефектом реосорбілакту, поліпшенням мікроциркуляції в легенях та газообміну.

Динаміка SaO₂ в процесі інфузійної терапії реосорбілактом продемонстрована на рисунку 5.



• Рис. 5 Динаміка SаО₂ в процесі інфузійної терапії реосорбілактом
• Результати досліджень створюють підстави щодо рекомендації застосування реосорбілакту з метою корекції газового складу й кислотно-основного стану крові у хворих із гіпокапнією та дихальним алкалозом.

Результати вивчення фармакодинамічних ефектів сорбілакту свідчать, що основною властивістю сорбілакту є осмодіуретична й гемодилюційна дія, що пояснюється більш високою осмолярністю препарату. У зв'язку з цим метою проведення інфузійної терапії сорбілактом, на наш погляд, є терапія декомпенсації кровообігу в комплексі з оптимізацією базисного лікування й подальшим переводом хворих, за необхідності, на підтримуючу терапію таблетованими діуретиками.

Нами проведене вивчення ефективності застосування сорбілакту в комплексному лікуванні хворих на ХОЗЛ, ускладнене декомпенсацією кровообігу.

Обстежено 14 хворих (чоловіків -- 12, жінок -- 2) у віці від 56 до 70 років. У всіх пацієнтів було діагностовано ХОЗЛ III стадії. Легенева недостатність II ступеня відзначалася у 8 хворих, III ступеня -- у 6. Недостатність кровообігу I стадії мала місце в 10 випадках, II стадії -- в 4.

Одним із критеріїв відбору хворих у дослідження була відсутність загострення ХОЗЛ. Крім того, у дослідження були включені тільки ті пацієнти, які протягом принаймні чотирьох тижнів приймали препарати базисної терапії (бронходилататори, протизапальні засоби -- інгаляційні кортикостероїди або фенспірид). Десять хворих приймали фуросемід: 6 -- епізодично, 4 -- регулярно, у середньому 2 рази на тиждень.

Інфузійна терапія сорбілактом призначалася на фоні незмінної базисної терапії за винятком сечогінних засобів: лікування фуросемідом припиняли, перша інфузія сорбілакту проводилася не раніше ніж через 3 дні після прийому фуросеміду. Сорбілакт уводили внутрішньовенно крапельно в дозі 200 мл щодня протягом 7 днів. У 6 пацієнтів (із НК II стадії -- 4, I стадії -- 2) діуретичний ефект сорбілакту був недостатнім (приріст обсягу добової сечі протягом перших двох днів інфузійної терапії не перевищував 10%), у зв'язку з чим, починаючи з третього дня, інфузійна терапія цих хворих проводилася в комбінації з фуросемідом (20 мг внутрішньовенно болюсно).

В оцінці ефективності застосування сорбілакту використовувалися такі критерії:

1) динаміка ступеня вираженості периферичних набряків;

2) зміна ступеня задишки -- у стані спокою (у хворих із ЛН III ступеня), під час виконання незначного фізичного навантаження (у хворих із ЛН II ступеня);

3) зміна ступеня задишки за шкалою MRC;

4) зміна ступеня виразності ціанозу;

5) динаміка обсягу добового діурезу;

6) зміна показника гемоконцентрації -- гематокриту;

7) динаміка газового складу й кислотно-основного стану крові.

Зазначені критерії оцінювали в 1-й день дослідження до проведення першої інфузії сорбілакту та на 8-й день -- наступний після закінчення курсу лікування сорбілактом.

Після закінчення інфузійної терапії сорбілактом (у 6 випадках -- у комбінації з фуросемідом) периферичні набряки зникли у 11 хворих, у 3 випадках (хворі з недостатністю кровообігу II стадії) набряки значно зменшилися -- зберігалася пастозність на стопах та в нижній третині гомілок до вечора.

Усі пацієнти з легеневою недостатністю II ступеня (8 осіб) відзначили зменшення вираженості задишки при ходьбі по рівній поверхні після закінчення інфузійної терапії, однак усі вони за ступенем прояву цього симптому залишалися в групі хворих із ЛН II ступеня.

Із 6 хворих із легеневою недостатністю III ступеня у 4 пацієнтів після лікування сорбілактом вираженість задишки в спокої зменшилася, а 2 хворих перестали відзначати дихальний дискомфорт у стані спокою -- задишка з'являлася тільки при ходьбі. Тобто, 2 пацієнти із групи хворих із ЛН III ступеня були переведені у групу хворих із ЛН II ступеня.

До початку інфузійної терапії середнє значення ступеня вираженості задишки за шкалою MRC становило 2,9±0,2 бала, після закінчення курсу лікування сорбілактом показник обмеження активності пацієнта внаслідок задишки зменшився до 2,1±0,2 (р<0,05).

Вимір обсягу добової сечі проводили щодня о 8-й годині ранку за попередні 24 години. Тобто, у 1-й день дослідження показник добового діурезу відповідав вихідному рівню. Результати дослідження, представлені на рис. 6, свідчать, що вже після першої інфузії сорбілакту спостерігалося достовірне збільшення обсягу добової сечі (у середньому на 37,3%).



Рис. 6 Приріст обсягу добової сечі в процесі інфузійної терапії сорбилактом

Необхідно відзначити, що у 6 пацієнтів (переважно з тяжкою стадією недостатності кровообігу) діуретичний ефект сорбілакту був недостатнім (приріст обсягу добової сечі протягом перших двох днів інфузійної терапії не перевищував 10 %), у зв'язку з чим, починаючи з третього дня, інфузійна терапія цих хворих проводилася у комбінації з фуросемідом. Застосування фуросеміду у хворих хронічними запальними захворюваннями легень сприяє збільшенню згущення крові, про що свідчить підвищення рівня гематокриту. У даному дослідженні використання фуросеміду не супроводжувалося збільшенням ступеня гемоконцентрації, що, з найбільшою ймовірністю, пов'язано з гемодилюційним ефектом сорбілакту.

Таким чином, комбіноване застосування сорбілакту й фуросеміду дозволяє, з одного боку, зменшити дозу останнього, з іншого боку, попередити його небажаний ефект -- збільшення гемоконцентрації.

Після проведення семиденного курсу лікування сорбілактом намітилася незначна тенденція до зниження напруги CO₂ і збільшенню рН крові. Істотних змін вмісту бікарбонатів і показника надлишку буферних основ крові не відзначалося. Водночас спостерігалося достовірне збільшення pО₂. Зменшення ступеня артеріальної гіпоксемії після проведення інфузійної терапії сорбілактом із найбільшою ймовірністю пов'язане з гемодилюційним і, можливо, антиагрегаційним ефектами препарату, що сприяло поліпшенню мікроциркуляції в легенях та газообміну.

Реосорбілакт, на відміну від сорбілакту, містить ізотонічний (6%) розчин сорбітолу, у зв'язку з чим не має істотних діуретичних властивостей.

За рахунок інших компонентів реосорбілакту його осмолярність у 3 рази перевищує осмолярність плазми крові, що забезпечує гемодилюційний ефект препарату внаслідок надходження рідини з міжклітинного простору в судинне русло. Крім того, реосорбілакт чинить антиагрегаційну дію, має здатність знижувати в'язкість плазми крові, поліпшувати мікроциркуляцію й перфузію тканин.

Зазначені фармакодинамічні властивості реосорбілакту стали основою для вивчення ефективності його застосування у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією.

Дослідження проведені у 17 хворих (чоловіків -- 12, жінок -- 5; вік -- від 34 до 70 років): ХОЗЛ III стадії у фазі ремісії -- 9, ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом -- 8. Легенева недостатність II ступеня спостерігалася у 9 пацієнтів, III ступеня -- у 8. Недостатність кровообігу I стадії мала місце у 8 випадках, II стадії -- у 3. В усіх хворих відзначався еритроцитоз (>5,0Ч10¹²/л) з ознаками підвищення гемоконцентрації (гематокрит >47%).

Хворим ХОЗЛ проводилася постійна базисна терапія з використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів, бронхолітиків із групи в₂-агоністів або антихолінергічних препаратів, муколітичних засобів, сечогінних засобів, препаратів калію. Хворі на ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт приймали підтримуючу дозу системних глюкокортикостероїдів. На фоні незмінного базисного лікування була призначена терапія реосорбілактом по 200,0 мл крапельно щодня протягом 7 днів.

Після закінчення інфузійної терапії реосорбілактом 7 із 9 пацієнтів із легеневою недостатністю II ступеня відзначили зменшення вираженості задишки при ходьбі по рівній поверхні після закінчення інфузійної терапії, однак усі вони за ступенем прояву цього симптому залишалися в групі хворих із ЛН II ступеня.

Із 8 хворих із легеневою недостатністю III ступеня у 3 пацієнтів після лікування реосорбілактом вираженість задишки у стані спокою зменшилася, а 1 хворий (ХОЗЛ) перестав відзначати дихальний дискомфорт у спокої -- задишка з'являлася тільки при ходьбі. Таким чином, цей пацієнт із групи хворих із ЛН III ступеня був переведений у групу хворих із ЛН II ступеня.

Шість пацієнтів (усі з групи хворих на ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт) істотних змін ступеня вираженості задишки після лікування не відзначали.

До початку інфузійної терапії середнє значення ступеня вираженості задишки по шкалі MRC становило 3,1±0,2 бала, після закінчення курсу лікування реосорбілактом показник обмеження активності пацієнта внаслідок задишки зменшився до 2,5±0,1 (р<0,05).

Інфузійна терапія зчинила гемодилюційний ефект -- після закінчення інфузій спостерігалося достовірне зменшення гематокриту.

Після інфузійної терапії реосорбілактом спостерігалася тенденція до зменшення ступеня спонтанної та Адф-індукованої агрегації тромбоцитів, а також відзначалося достовірне зменшення швидкості Адф-індукованої агрегації.

Після інфузійної терапії реосорбілактом відзначалося зменшення ступеня артеріальної гіпоксемії, про що свідчило достовірне збільшення показника напруги кисню. З огляду на характер фармакодинамічних властивостей реосорбілакту, зменшення ступеня гіпоксемії, з найбільшою ймовірністю, зумовлене реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.

Підсумовуючи результати проведених досліджень, можна вважати, що в роботі отримані нові дані про фармакодинаміку інфузійних препаратів на основі сорбітолу й натрію лактату, які в сукупності з результатами вивчення безпеки й ефективності препаратів є обґрунтуванням для їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й хронічним легеневим серцем.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота містить наукові положення та науково обґрунтовані результати, що розв'язують важливу науково-прикладну проблему підвищення ефективності лікування хворих із легеневою недостатністю й хронічним легеневим серцем шляхом застосування інфузійної терапії препаратами на основі багатоатомних спиртів і натрію лактату. Методологічно робота заснована на вивченні фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбілакт при даній патології та дослідженні ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих.

1. У хворих із поліцитемією та збільшенням ступеня гемоконцентрації внутрішньовенні інфузії сорбілакту й реосорбілакту в дозі по 200 мл викликають достовірне зменшення рівня гематокриту, при цьому більш виражену гемодилюційну властивість має сорбілакт.

2. У хворих із набряковим синдромом препарат на основі гіперосмолярного розчину сорбітолу сорбілакт викликає активну дегідратацію тканин, що поряд із діуретичною дією зумовлює гемодилюційний ефект -- зменшення гематокриту (Ht = -1,2±0,5; р<0,05); застосування салуретика фуросеміду спричиняє зменшення рідкої фракції крові й збільшення гемоконцентрації (Ht = +2,4±0,6; р<0,001), що підвищує ризик мікротромбоутворення.

3. Сорбілакт і реосорбілакт зчиняють гіпоагрегаційну дію in vitro -- зменшують спонтанну та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів; після одноразової інфузії препаратів спостерігається тенденція до зниження спонтанної агрегації тромбоцитів і достовірне зменшення ступеня АДФ-індукованої агрегації.

4. Результати порівняльного вивчення впливу на гемореологічні показники одноразової інфузії реосорбілакту й глюкозо-інсулін-калієвої суміші показали, що реосорбілакт, на відміну від референтного препарату, викликає достовірне зменшення в'язкості плазми й зменшення в'язкості крові на окремих швидкостях зрушення.

5. Реологічний ефект реосорбілакту включає гемодилюційну дію й зменшення в'язкості плазми у поєднанні зі зменшенням агрегаційної здатності тромбоцитів; референтний препарат класу низькомолекулярних декстранів реополіглюкін викликає виражений гемодилюційний ефект, але водночас достовірно підвищує в'язкість плазми, не зчиняючи істотного впливу на агрегацію й здатність еритроцитів до деформації, агрегаційну здатність тромбоцитів.

6. У хворих з інтерстиціальним запальним процесом у легенях із гіпокапнією та частково компенсованим алкалозом після введення реосорбілакту спостерігається достовірне зменшення ступеня гіпокапнії (РаCO₂ = +1,23±0,37; р<0,001) і нормалізація кислотно-основного стану крові; після інфузії препарату відзначається зменшення ступеня гіпоксемії (Sа₂ = +2,00±0,91; р<0,05), що з найбільшою ймовірністю пов'язано з реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.

7. Вивчення безпеки застосування сорбілакту при застійній недостатності кровообігу в зв'язку з гемодилюційним ефектом препарату й можливим перевантаженням міокарда об'ємом показало, що сорбілакт при внутрішньовенному введенні в дозі 400 мл у хворих із декомпенсованим ХЛС відрізняється хорошою переносимістю й не викликає клінічно небажаних явищ. Інфузія сорбілакту не викликає негативних змін функціонального стану правого й лівого шлуночків серця за даними ехокардіографії.

8. Результати вивчення безпеки застосування реосорбілакту у хворих із гіперкапнією й дихальним ацидозом у зв'язку з потенційною можливістю збільшення ступеня гіперкапнії свідчать, що інфузії препарату (по 200 мл щодня протягом одного тижня) не має істотного впливу на показник напруги вуглекислого газу в крові. Разом із тим, реосорбілакт зумовлює підвищення оксигенації крові, що з найбільшою ймовірністю пов'язане з реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.

9. Застосування інфузійної терапії сорбілактом у комплексному лікуванні хворих ХОЗЛ, ускладненим декомпенсацією кровообігу, зумовлює збільшення добового діурезу (у середньому на 37,3%), зникнення або зменшення (у випадках тяжкої недостатності кровообігу) периферичних набряків, зменшення задишки (2,9±0,2 бала за шкалою MRC до початку терапії та 2,1±0,2 -- після закінчення; р<0,05) й ціанозу, ступеня артеріальної гіпоксемії (ДРаО₂ = +7,4±1,8 мм рт.ст., р<0,001).

10. Діуретична властивість сорбілакту в сполученні з гемодилюційним, антиагрегантним і реологічним ефектами, результати вивчення його клінічної ефективності є обґрунтуванням застосування препарату в комплексній терапії хворих хронічними запальними захворюваннями легень, ускладненими набряковим синдромом.

11. Застосування інфузійної терапії реосорбілактом у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією зумовлює зменшення задишки (3,1±0,2 бала за шкалою MRC до початку терапії та 2,5±0,1 -- після закінчення; р<0,05), ціанозу, ступеня гемоконцентрації (ДHt = ?2,510,59%; p<0,001) та артеріальної гіпоксемії (ДРаО₂ = +7,5±2,0 мм рт.ст., р<0,001).

12. Характер фармакодинамічних властивостей реосорбілакту (реологічний ефект внаслідок гемодилюційної й антиагрегантної дії, зниження в'язкості крові), позитивні результати його застосування в комплексній терапії хворих із тяжким перебігом ХОЗЛ дають підставу рекомендувати інфузійну терапію реосорбілактом у лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією. У хворих із гіпокапнією й дихальним алкалозом реосорбілакт викликає зменшення ступеня гіпокапнії та поліпшення кислотно-основного стану крові, що дозволяє рекомендувати його застосування у пацієнтів з інтерстиціальними хворобами легень у період загострень зі збільшенням ступеня гіпокапнії й дихального алкалозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Інфузійний препарат на основі гіперосмолярного розчину сорбітолу сорбілакт, що містить натрію лактат і комплекс електролітів, має діуретичну властивість у поєднанні з гемодилюційним, антиагрегантним і реологічним ефектами. Препарат рекомендується для застосування (по 200 мл на добу внутрішньовенно крапельно) у комплексному лікуванні хворих із декомпенсованим ХЛС із метою ліквідації декомпенсації кровообігу. У хворих із тяжкою декомпенсацією кровообігу застосування сорбілакту може бути недостатнім, при цьому необхідно сполучення препарату із салуретиками. Комбінація сорбілакту з фуросемідом дозволяє істотно зменшити дозу фуросеміду, а за рахунок активної дегідратації тканин і збільшення об'єму плазми внаслідок впливу сорбітолу -- попередити можливий негативний ефект салуретика у вигляді згущення крові й підвищення ризику мікротромбоутворення.

2. Інфузійний препарат реосорбілакт, основою якого є ізотонічний розчин сорбітолу, натрію лактат і комплекс електролітів, виявляє виражений реологічний ефект внаслідок гемодилюційної й антиагрегантної дії, зниження в'язкості крові. Препарат рекомендується для застосування з метою поліпшення легеневої мікроциркуляції (по 200 мл на добу внутрішньовенно крапельно) у лікуванні хворих хронічними запальними захворюваннями легень, ускладненими легеневою недостатністю й поліцитемією.

3. У хворих із гіпокапнією й дихальним алкалозом реосорбілакт викликає зменшення ступеня гіпокапнії й поліпшення кислотно-основного стану крові, що дозволяє рекомендувати його застосування у пацієнтів з інтерстиціальними хворобами легень у період загострень зі збільшенням ступеня гіпокапнії й дихального алкалозу.

СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гуменюк Н.И., Киркилевский С.И. Инфузионная терапия. ? К.: Книга плюс, 2004. ? 208 с.

Автору належать ідея та написання трьох розділів монографії.

2. Гуменюк Н.И., Дзюблик Я.А., Морская Н.Д., Яхница Т.В. Предпосылки к применению гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. - 2003. ? № 1. - С. 57-58.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

3. Гуменюк Н.И., Яхница Т.В. Сравнительная характеристика и перспективы применения плазмозамещающих растворов у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. - 2003. ? № 4. - С. 54-56.

Вибір теми статті, підготовка матеріалу до друку.

4. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И. Диуретический эффект гиперосмолярного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Запорожский мед. журн. ? 2003. ? № 6. ? С. 120?121.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.

5. Гуменюк Н.И., Лишневская В.Ю. Влияние реосорбилакта на реологические свойства крови у больных ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом// Укр. пульмонол. журн. - 2003. ? № 3. - С. 38-40.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

6. Гуменюк Н.И. Сравнительная эффективность неогемодеза, сорбилакта и реосорбилакта в комплексной инфузионной дезинтоксикационной терапии// Сімейна медицина. ? 2004. ? № 2. ? С. 68?72.

7. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Методологические аспекты исследования состояния агрегации тромбоцитов// Кровообіг та гемостаз. - 2004. - № 2. - С. 39-40.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.

8. Гуменюк Н.И. Изучение безопасности применения гиперосмолярного раствора сорбитола при недостаточности кровообращения у больных хроническими заболеваниями легких// Укр. пульмонол. журн. - 2004. ? № 2. - С. 39-41.

9. Перспективы применения гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем/ В.К. Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, А.И. Ячник, Я.А.Д зюблик, Н.Д. Морская// Укр. терапевт. журн. ? 2004. ? № 4. ? С. 35?37.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

10. Гуменюк Н.И. Диуретическое действие гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным легочным сердцем// Гематологія і переливання крові: Міжвідомчий збірник. ? 2004. ? Вип. 32. ? С. 181?184.

11. Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Реологические свойства крови у больных с хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. - 2004. - № 4. - С. 60-61.

Вибір теми статті, підготовка матеріалу до друку.

12. Гуменюк Н.И. Комплексные препараты на основе сорбитола ? новое направление в инфузионной терапии// Мистецтво лікування. ? 2004. ? № 13. ? С. 60?64.

13. Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Влияние инфузионных препаратов на основе сорбитола и натрия лактата на агрегацию тромбоцитов in vitro у больных с хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. - 2005. ? № 2. - С. 54-56.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

14. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И. Обоснование применения гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола при декомпенсированном хроническом легочном сердце// Серце i cудини. - 2005. № 1. С. 7579.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.

15. Влияние реосорбилакта на газовый состав и кислотно-основное состояние крови у больных с хроническим легочным сердцем и гиперкапнией/ Н.И. Гуменюк, Н.Д. Морская, Т.В. Яхница, Е.А. Ломтева, Е.А. Беренда// Укр. пульмонол. журн. - 2005. - № 4. - С. 34-36.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

16. Коррекция реологических свойств крови в комплексном лечении больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем/ В.К.Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, Я.А. Дзюблик, Н.Д. Морская, И.В. Суворкина// Кровообіг та гемостаз. - 2005. - № 3-4. - С. 125-128.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

17. Сравнительное изучение влияния реосорбилакта и реополиглюкина на состояние гемоконцентрации, вязкости крови и агрегационной способности тромбоцитов у больных с хроническим легочным сердцем и хронической сердечной недостаточностью/ В.К. Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, Н.Д. Морская, Т.В. Яхница, Е.А. Меренкова // Укр. пульмонол. журн. - 2006. - № 1. - С. 35-38.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.

18. Гуменюк Н.І., Моногарова Н.Є. Вплив реосорбілакту на газовий склад і кислотно-основний стан крові у хворих ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом// Укр. пульмонол. журн. ? 2007. ? № 1. ? С. 29?31.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

19. Гуменюк М.І. Обґрунтування застосування гіперосмолярного инфузійного розчину сорбітолу у хворих із некомпенсованим хронічним легеневим серцем// Медичні перспективи. ? 2007. ? Т. 12, № 1. ? С. 41?43.

20. Гуменюк Н.И. Инфузионная терапия больных с хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. ? 2007. ? № 1. ? С. 14.

21. Гуменюк М.І. Ефективність застосування сорбілакту у комплексному лікуванні хворих хронічним обструктивним захворюванням легень, ускладненим застійною недостатністю кровообігу// Укр. пульмонол. журн. ? 2007. ? № 3. ? С. 31?34.

22. Патент 11283, Україна. МПК-7 А61К 31/00, А 61Р 7/00, А 61Р 11/00. Спосіб лікування хворих на декомпенсоване хронічне легеневе серце/ В.К. Гаврисюк, М.І. Гуменюк, С.І. Лещенко, Н.Д. Морська, О.А. Беренда, Є.О. Ломтєва, Т.В. Яхниця, І.В. Суворкіна// З. №200506007; Заявлено 21.06.05; Опубл. 15.12.2005. - Бюл. № 12 (I). - С. 5.42.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, підготовка заявки на винахід.

23. Застосування препарату Сорбилакт при невідкладних станах: Метод. рекоменд./ Л.П. Чепкій, В.В. Коноваленко, А.І. Павленко, В.К. Гаврисюк, М.І. Гуменюк, Г.Є. Читаєва. ? К., 2005. ? 33 с.

Написання трьох розділів рекомендацій.

24. Сучасні принципи лікування хворих із хронічним легеневим серцем: Метод. рекоменд./ В.К.Гаврисюк, А.І. Ячник, М.І. Гуменюк, С.І. Лещенко, Я.О. Дзюблик, Н.Д. Морська, Т.В. Яхниця, Н.Є. Моногарова, О.А. Беренда, Є.О. Меренкова. ? К., 2006. ? 20 с.

Написання розділу, присвяченого інфузій терапії.

25. Комплексні інфузійні розчини на основі натрію лактату та сорбітолу ? реосорбілакт та сорбилакт/ М.В. Миндюк, В.Л. Новак, Б.О. Кондрацкий, В.В. Орлик, М.І. Гуменюк, О.М. Оборін, Р.П. Дзись// З'їзд фармацевтів України, 5-й: Сб. резюме. ? Харків, 1999.

Планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.

26. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И. Диуретический эффект гиперсмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с хроническим легочным сердцем// Матер. науково-практ. конф. “Актуальні питання кардиології і ревматології”, Київ, 21 листопада 2003 р. - К., 2003. ? С. 31.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання тез.

27. Гуменюк Н.И. Влияние плазмозамещающего препарата на основе сорбитола и лактата натрия на реологические свойства крови у больных ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом // Матер. науково-практ. конф. “Актуальні питання кардиології і ревматології”, Київ, 21 листопада 2003 р. - К., 2003. ? С. 41.

28. Гуменюк Н.И. Влияние на основе сорбитола и натрия лактата на реологические свойства крови у пациентов с ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом// Матер. XV з'їзду терапевтів України, 21?23 квітня 2004. ? К., 2004. ? С. 37.

29. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Новые подходы к лечению больных с хроническим легочным сердцем// Новітні технології в діагностиці та лікуванні внутрішіх хвороб: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. 2122 жовтня 2004 р. Харків, 2004. С. 19.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання тез.

30. Гуменюк Н.И. Возможности применения препарата на основе сорбитола и натрия лактата в коррекции реологических свойств крови у больных с ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом// Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. “Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т.Малої”, 20?21 травня 2004 р. ? Харків, 2004. ? С. 68.

31. Гуменюк Н.И., Дзюблик Я.О., Морская Н.Д., Яхница Т.В. Осмодиуретический эффект инфузионного раствора сорбитола у больных с хроническим легочным сердцем// Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. “Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т.Малої”, 20?21 травня 2004 р. ? Харків, 2004. ? С. 69.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання тез.

32. Згржебловская Л.В., Малыш И.Р., Гуменюк Н.И. Стратегия инфузионной терапии у пострадавших с тяжелой политравмой// Тез. доповідей Міжнародного медико-фармацевт. конгресу “Ліки та життя”. - К., 2006. - С. 75.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання тез.

33. Гаврисюк В.К., Ячник А.И., Гуменюк Н.И. Единство и различия принципов терапии хронической сердечной недостаточности и хронического легочного сердца// Акт. проблеми в клінічній медицині. Матер. наук.-практ. конф. (Київ, 6 квітня 2006). - К.: Діалог-Медіа, 2006. - С. 38-39.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання тез.

34. Гуменюк Н.И., Морская Н.Д., Дзюблик Я.А. Применение раствора сорбитола в лечении больных с хроническим легочным серцем// Акт. проблеми в клінічній медицині. Матер. наук.-практ. конф. (Київ, 6 квітня 2006). - К.: Діалог-Медіа, 2006. - С. 43-44.

Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання тез.

35. Гаврисюк В.К., Ячник А.И., Гуменюк Н.И. Хроническое легочное серце: принципы диуретической терапии// Укр. мед. газета. - 2006. - №3. - С. 23.

Вибір теми статті, підготовка матеріалу до друку.

36. Principles of diuretic therapy of oedema syndrome in chronic obstryctive pulmonary disease patients/ V.K. Gavrisyuk, N.I. Gumenyuk, Y.A. Dzyublik, N.D. Morskaya// Eur. Resp. Journ. - 2006. - Vol. 28. - Suppl. 50. - P.626s.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, підготовка матеріалу до друку.

37. Correction of rheological properties of blood in severe chronic obstructive pulmonary disease patients with pulmonary hypertension/ V.K. Gavrisyuk, N.I. Gumenyuk., A.I. Yachnik et al.// Abstracts of PHA'7^th International PH Conference and Scientific Sessions. - Minneapolis, Minnesota, June 23-25, 2006. - № 7. - P. 211.

Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, підготовка матеріалу до друку.

38. Hemodynamic effect of infusion solution of Sorbitol and sodium lactate in patients with severe chronic obstructive pulmonary disease/ V.K. Gavrisyuk, N.I. Gumenyuk, Y.A. Dzyublik, N.D. Morskaya// Abstracts of International conference COPD-5 (Birmingham, 2006). - № 14. - P. 95.

Планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання тез.

АНОТАЦІЯ

Гуменюк М.І. Обґрунтування застосування інфузійних препаратів на основі сорбітолу та натрію лактату в комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.27. ? пульмонологія. ? Національний інститут фтизіатрії і пульмонології їмені Ф.Г.Яновського, Київ, 2008.

У дисертації проведено вивчення фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбилакт у пацієнтів із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем та дослідження ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих.

Діуретична властивість сорбілакту у поєднанні з гемодилюційним, антиагрегантним і реологічним ефектами, результати вивчення його клінічної ефективності є обґрунтуванням застосування препарату в комплексній терапії хворих із хронічними запальними захворюваннями легень, ускладненими набряковим синдромом.

Характер фармакодинамічних властивостей реосорбілакту (реологічний ефект внаслідок гемодилюційної й антиагрегантної дії, зниження в'язкості крові), позитивні результати його застосування в комплексній терапії хворих із тяжким перебігом хронічного обструктивного захворювання легень дають підставу рекомендувати інфузійну терапію реосорбілактом у лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією. У хворих із гіпокапнією й дихальним алкалозом реосорбілакт викликає зменшення ступеня гіпокапнії та поліпшення кислотно-основного стану крові, що дозволяє рекомендувати його застосування у пацієнтів з інтерстиціальними хворобами легень у період загострень зі збільшенням ступеня гіпокапнії й дихального алкалозу.

Ключові слова: легенева недостатність, хронічне легеневе серце, інфузійна терапія, сорбітол, натрію лактат.

ANNOTATION

Gumenyuk M.I. Substantiation for application of infusion medications, containing sorbitol and sodium lactate in complex treatment of patients with respiratory failure and cor pulmonale. - Manuscript.

Dissertation for attesting of scientific grade of Doctor of Medical sciences; specialty 14.01.27 - pulmonology. - F.G.Yanovsky National Institute of phthisiatry and pulmonology, Kyiv, 2008.

The dissertation is dedicated to the study of pharmacodynamics effects of medicines Sorbilact and Rheosorbilact in patients with respiratory failure and cor pulmonale and evaluation of the efficacy and safety of these medications in complex treatment of patients.

Diuretic effect of Sorbilact in combination with haemodilution, anti-aggregative and rheological properties, the results of clinical effectiveness study serve as a substantiation of administration of the medicine in complex therapy of patients with chronic inflammatory lung diseases, complicated by edema syndrome.

The character of pharmacodynamics properties of Rheosorbilact (the rheological effect due to haemodilution and anti-aggregative effects, decrease of blood viscosity), positive results of its clinical use in complex therapy of patients with severe chronic obstructive pulmonary disease allow to recommend the infusion therapy with Rheosorbilact in patients with respiratory failure and polycytemia. In patients with hypocapnia and respiratory alkalosis Rheosorbilact decreased the level of hypocapnia and improved acid-base balance of blood. This makes it recommendable in patients with interstitial lung diseases in phase of exacerbation with associated increased hypocapnia grade and respiratory alkalosis.

Key words: respiratory failure, cor pulmonale, infusion therapy, sorbitol, sodium lactate.

АННОТАЦИЯ

Гуменюк Н.И. Обоснование применения инфузионных препаратов на основе сорбитола и натрия лактата в комплексном лечении больных с легочной недостаточностью и хроническим легочным сердцем. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.27 ? пульмонология. ? Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г.Яновского, Киев, 2008.

Обследовано 189 пациентов с хроническими заболеваниями легких, осложненными легочной недостаточностью и хроническим легочным сердцем.

Методы исследования: общеклинические, оценка степени одышки по шкале MRC, спирография, двухмерная эхокардиография, исследование газового состава и кислотно-основного состояния крови, определение гематокрита, лазерная агрегометрия, ротационная вискозиметрия.

Методологически работа основана на изучении фармакодинамических эффектов препаратов сорбилакт и реосорбилакт при данной патологии и исследовании эффективности и безопасности их применения в комплексном лечении больных.

В результате исследований установлено, что у больных с полицитемией и увеличением степени гемоконцентрации внутривенные инфузиии сорбилакта и реосорбилакта в дозе по 200 мл вызывают достоверное уменьшение гематокрита, при этом более выраженным гемодилюционным свойством обладает сорбилакт.

У больных с отечным синдромом препарат на основе гиперосмолярного раствора сорбитола сорбилакт вызывает активную дегидратацию тканей, что наряду с диуретическим действием вызывает его гемодилюционный эффект -- уменьшение гематокрита (Ht = -1,2±0,5; р<0,05); применение салуретика фуросемида обусловливает уменьшение жидкой фракции крови и увеличение гемоконцентрации (Ht = +2,4±0,6; р<0,001), что сопряжено с риском микротромбообразования.

Сорбилакт и реосорбилакт оказывают гипоагрегационное действие in vitro -- уменьшают спонтанную и АДФ-индуцированную агрегацию тромбоцитов; после однократной инфузии препаратов наблюдается тенденция к снижению спонтанной агрегации тромбоцитов и достоверное уменьшение степени АДФ-индуцированной агрегации.

Результаты сравнительного изучения влияния на гемореологические показатели однократной инфузии реосорбилакта и глюкозо-инсулин-калиевой смеси показали, что реосорбилакт, в отличие от референтного препарата, вызывает достоверное уменьшение вязкости плазмы и уменьшение вязкости крови на отдельных скоростях сдвига.

Реологический эффект реосорбилакта включает гемодилюционное действие и уменьшение вязкости плазмы в сочетании с уменьшением агрегационной способности тромбоцитов; референтный препарат класса низкомолекулярных декстранов реополиглюкин вызывает выраженный гемодилюционный эффект, но вместе с тем достоверно повышает вязкость плазмы, не оказывая существенного влияния на агрегацию и деформируемость эритроцитов, агрегационную способность тромбоцитов.

У больных с интерстициальным воспалительным процессом в легких с гипокапнией и частично компенсированным алкалозом после введениия реосорбилакта наблюдается достоверное уменьшение степени гипокапнии (РаCO₂ = +1,23±0,37; р<0,001) и нормализация кислотно-основного состояния крови; после инфузии препарата отмечается уменьшение степени гипоксемии (SаO₂ = +2,00±0,91; р<0,05), что с наибольшей вероятностью связано с реологическим эффектом препарата, улучшением микроциркуляции в легких и газообмена.

Изучение безопасности применения сорбилакта при застойной недостаточности кровообращения в связи с гемодилюционным эффектом препарата и возможной перегрузкой миокарда объемом показало, что сорбилакт при внутривенном введении в дозе 400 мл у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем отличается хорошей переносимостью и не вызывает клинически нежелательных явлений. Инфузия сорбилакта не вызывает отрицательных изменений функционального состояния правого и левого желудочков сердца по данным эхокардиографии.

Результаты изучения безопасности применения реосорбилакта у больных с гиперкапнией и дыхательным ацидозом в связи с потенциальной возможностью увеличения степени гиперкапнии свидетельствуют, что инфузии препарата (по 200 мл ежедневно в течение одной недели) не оказывают существенного влияния на показатель напряжения углекислого газа в крови. Вместе с тем, реосорбилакт обусловливает повышение оксигенации крови, что с наибольшей вероятностью связано с реологическим эффектом препарата, улучшением микроциркуляции в легких и газообмена.

Применение инфузионной терапии сорбилактом в комплексном лечении больных хроническим обструктивным заболеванием легких, осложненным декомпенсацией кровообращения, обусловливает увеличение суточного диуреза, исчезновение или уменьшение (в случаях тяжелой недостаточности кровообращения) периферических отеков, уменьшение одышки и цианоза, степени артериальной гипоксемии.

Диуретическое свойство сорбилакта в сочетании с гемодилюционным, антиагрегантным и реологическим эффектами, результаты изучения его клинической эффективности являются обоснованием применения препарата в комплексной терапии больных хроническими воспалительными заболеваниями легких, осложненными отечным синдромом.

Применение инфузионной терапии реосорбилактом в комплексном лечении больных с легочной недостаточностью и полицитемией обусловливает уменьшение одышки, цианоза, степени гемоконцентрации и артериальной гипоксемии.

Характер фармакодинамических свойств реосорбилакта (реологический эффект вследствие гемодилюционного и антиагрегантного действия, снижения вязкости крови), положительные результаты его применения в комплексной терапии больных с тяжелым течением хронического обструктивного заболевания легких дают основание рекомендовать инфузионную терапию реосорбилактом в лечении больных с легочной недостаточностью и полицитемией. У больных с гипокапнией и дыхательным алкалозом реосорбилакт вызывает уменьшение степени гипокапнии и улучшение кислотно-основного состояния крови, что позволяет рекомендовать его применение у пациентов с интерстициальными болезнями легких в период обострений с увеличением степени гипокапнии и дыхательного алкалоза.

Ключевые слова: легочная недостаточность, хроническое легочное сердце, инфузионная терапия, сорбитол, натрия лактат.