Фізична реабілітація при плевриті
Плеврит як захворювання органів дихання людини. Підстави для застосування лікувальної фізичної культури при захворюваннях органів дихання. Показання і протипоказання до призначення лікувальної фізкультури. Комплекс вправ лікувальної гімнастики.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.10.2014 |
| Размер файла | 142,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2. В. п. - сидячи на ліжку, руки на поясі. Почергове підтягування ноги до грудей і живота. 3-4 рази. Не допускати значного відчуття болю. Темп середній, дихання довільне.
3. В. п. - стоячи, ноги разом, руки уздовж тулуба. Ходьба з поступовим прискоренням і уповільненням. 60 с. Дихання глибоке, ритмічне.
Основна частина
1. В. п. - те ж. Дихальна вправа. 2-3 рази. Вдих і видих через ніс.
Мал. 3.2. Комплекс вправ ЛГ для хворих на ексудативний плеврит (основний період) [5, 94]
2. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті, кисті на потилиці. Повороти тулуба в сторони. 4-5 разів. Темп середній, дихання довільне.
3. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені. Згинання рук з торканням плечей, випрямляння рук у сторони, згинання рук з торканням пальцями плечей, повернутися у в. п. 3-4 рази. Дихання довільне, вдих і видих через ніс, темп середній.
4. В. п. - те ж. Нахили тулуба в сторони. 4-6 разів. Темп середній.
5. В. п. - те ж. На вдиху підняти руки вгору, на видиху опустити з подальшим натисканням на грудну клітку в області діафрагми. 5-6 разів. Темп середній, видих через ніс, тривалий.
6. В. п. - стоячи, руки разом, ноги на поясі. Відведення випрямленої ноги назад з одночасним відведенням ліктів назад, повернутися у в. п. 3-4 рази. Дихання довільне.
7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, гімнастична палиця за спиною. Нахил тулуба вперед з відведенням палиці догори - видих. Повернутися у в. п. - вдих. 4-6 разів. Видих енергійний.
8. В. п. - стоячи, ноги разом, руки опущені. Перемінне відведення ніг назад на носок з одночасним підніманням протилежної руки вперед. 3-4 рази. Темп середній.
9 В. п. - стоячи, медицинбол перед грудьми. Кидки медицинбола від грудей, збоку, через голову. 2-4 рази кожний вид кидка. Дихання не затримувати.
Завершальна частина
1. В. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж тулуба. Ходьба протягом 1 хв. Темп повільний.
2. В. п. - сидячи на стільці. Надування гумових іграшок. Не допускати відчуття болю при натуженні, тахікардії, задишці.
Комплекс вправ слід виконувати не менше 3-4 разів на добу, окремі вправи, сприяючі розсмоктуванню ексудату, натягненню плеври, розпрямленню ураженої легені і посиленню її вентиляції, збільшенню рухливості діафрагми, особливо на хворій стороні - до 10 разів на добу.
Методика. ЛГ при сухому плевриті застосовують у період зниження температури тіла до нормальної або субфебрильної і при ослабленні больового синдрому з метою профілактики плевральних спайок, розвитку правильного механізму дихання і загального зміцнення і оздоровлення організму хворого, підвищення тренованості до фізичних навантажень. З урахуванням локалізації процесу в плеврі спочатку застосовують вправи з рухом верхніх кінцівок, особливо на стороні ураження, вправи для тулуба сидячи на гімнастичній лавці [5, 95].
Загальне навантаження на організм хворого дещо більше, ніж при ексудативному плевриті, тривалість процедури - 20-25 хв.
Після ліквідації основних явищ сухого плевриту призначають теренкур, веслування, спортивні ігри, в зимову пору року при безвітряній погоді - лижі і ковзани.
Після виписки зі стаціонару хворим, які перенесли як ексудативний, так і сухий плеврит, слід рекомендувати регулярні заняття фізкультурою вдома, особливо тими видами, які сприяють зміцненню дихального апарату. В зимову пору року - це катання на ковзанах і ходьба на лижах, в літню - спортивні ігри, веслування, плавання, туризм. Об'єм фізичного навантаження визначають залежно від віку, фізичного розвитку і загального стану хворого, а також умов праці і побуту.
Плеврит часто зумовлюється охолодженням організму, тому з метою профілактики проводять курс гартування.
Перший етап (1 міс.) - часткове обтирання, другий (1 міс.) - обтирання половини тіла. Потім переходять на обтирання всього тіла [5, 96].
Дуже корисні повітряні ванни в русі тривалістю від 5 до 30 хв.
Обов'язковими умовами досягнення позитивних результатів в лікуванні плевритів є строга поступовість у збільшенні навантажень, а також регулярність у вживанні ЛГ, елементів фізичної культури і гартувальних дій.
3.2 Самоконтроль і лікарський контроль обліку ефективності процедур ЛФК
Самоконтроль складається з обліку і аналізу різних суб'єктивних і об'єктивних показників: самопочуття, сну, апетиту, працездатності, потовиділення, бажання займатися фізичними вправами, визначення маси ручної і станової сили, частоти пульсу і дихання, ЖЕЛ і деяких інших показників.
Дані самоспостережень реєструють в спеціальному щоденнику, що є звичайним загальним зошитом.
Перш ніж приступити до пояснення методики ведення і заповнення щоденника, необхідно в короткій формі розказати про показники самоконтролю.
Самопочуття оцінюють як хороше, задовільне, погане. Причинами поганого самопочуття можуть служити порушення рухового режиму, надмірні навантаження під час виконання процедур ЛФК, невідповідність фізичного навантаження стану здоров'я, статі, віку та ін. При поганому самопочутті наголошують на загальній слабкості, млявості, занепаді настрою, депресії, головному болі, запамороченні [5, 106].
Сон відмічається як хороший, задовільний, поганий. Хороший сон характеризується наявністю після пробудження відчуття свіжості, бадьорого настрою, а також швидкістю засипання, достатньою тривалістю і глибиною. Причинами поганого сну можуть бути порушення рухової активності або фізичне перенапруження та ін.
Апетит: хороший, задовільний, поганий, він може бути відсутній. Здорова людина вранці через 1 год. після пробудження відчуває потребу поїсти. При порушенні режиму, неправильному тренуванню апетит втрачається.
Працездатність оцінюють як хорошу, звичну, погану або знижену. Причинами зниження працездатності можуть бути багато чинників: погіршення стану здоров'я, фізичного розвитку, перевтоми і ін. Як правило, процедури ЛГ, що правильно проводяться, дозованої ходьби, лікувального плавання сприяють підвищенню працездатності в результаті розширення функціонально-адаптаційних можливостей організму.
Потовиділення: помірне, велике і надмірне; воно може бути відсутнє. При цьому вказується час появи - у спокої, підчас або після фізичного навантаження і яке саме.
Бажання займатися фізичними вправами звичайно характерне для здорових людей. І навпаки, відсутність такого бажання вказує на перевтому або перенапруження, детренованість. В щоденнику відзначають: із задоволенням, немає бажання, байдуже, огида до занять.
Маса тіла міняється в процесі заняття фізичними вправами. Визначення маси тіла необхідно проводити натщесерце, після спорожнення сечового міхура і кишок, на одних і тих же терезах. Маса тіла залежить від статі, віку і росту [5, 106].
Визначення кистьової і станової сили здійснюють за допомогою динамометрів.
Частота пульсу залежить від віку, статі і положення тіла (сидячи, лежачи, стоячи), від часу доби, професії, ступеня тренованості і т.п. В стані спокою частота пульсу у здорових чоловіків складає 60-80, у жінок - на 5-10 більше; у спортсменів - 40-60, у спортсменок - 60-70. В процесі систематичних занять фізичними вправами відбувається зрідження пульсу (брадикардія). Встановлено, що інтегральним показником інтенсивності фізичного навантаження є частота серцевих скорочень (ЧСС). Дослідженнями (Н.М. Амосов, Я.А. Бендет, 1984; Т. Sjostrand, 1947) встановлена пряма залежність між потужністю виконуваної роботи і ЧСС. Якщо у здорових осіб після стандартного фізичного навантаження ЧСС збільшується до 100-120, то виконане фізичне навантаження оцінюють як мінімальне; до 130-150-середню; до 160-170 - субмаксимальну, до 180-200 - максимальну [5, 107].
Проте оцінка інтенсивності фізичних навантажень по досягнутій ЧСС придатна тільки для здорових осіб, оскільки у хворих інтенсивність навантаження обмежується порогом толерантності. По відсотку досягнення якого її і оцінюють.
Так, якщо порогову ЧСС прийняти за 100 %, то фізичне навантаження, що викликало підвищену ЧСС до 25 %, у порівнянні з такою в спокої, оцінюють для даного хворого як мінімальну, до 60-75 % - субмаксимальну; до 76-100 % - максимальну.
Дуже важливою є класифікація ступенів фізичних можливостей хворих ХНЗЛ, запропонована Б.В. Преварським, Л.В. Плавским (1979), в якій представлені ступені фізичної підготовленості з урахуванням вікових категорій для чоловіків і жінок, допустимі параметри збільшення ЧСС, артеріального тиску, ЖЕЛ, максимальної об'ємної швидкості потоку повітря на вдиху і видиху, належне максимальне споживання кисню і допустимі енерговитрати при кожному режимі рухової активності.
З метою визначення реакції серцево-судинної системи за даними зміни пульсу на фізичне навантаження для самоконтролю можна використовувати пробу з 20 присіданнями за 30 с. В положенні сидячи підраховують пульс по 10-секундних відрізках 3 рази до навантаження і потім після навантаження до повернення пульсу до початкових величин. Розрізняють хорошу, задовільну і незадовільну реакцію пульсу на дозоване фізичне навантаження. Хороша реакція - почастішання пульсу на 50-60 % в порівнянні з початковими показниками і відновлення його на 1-2-й хвилинах. Задовільна реакція - почастішання на 70-80 % і відновлення до початкових величин на 2-3-й хвилинах. Незадовільна - значне почастішання пульсу на 100 % і більш і сповільнене відновлення на 4-5-й хвилинах [5, 107-108].
Динамічна спірометрія - визначення змін ЖЕЛ під впливом фізичних навантажень. Визначивши початкову ЖЕЛ, досліджуваному пропонують виконати стандартне фізичне навантаження. Для хворих з легеневою недостатністю I-II ступеня краще призначати пробу Розенталя: 5-кратне вимірювання ЖЕЛ, що проводиться в інтервалі через 15 с. Залежно від реакції зовнішнього дихання на фізичне навантаження ЖЕЛ буде різною: при хорошій реакції зовнішнього дихання ЖЕЛ збільшується на 200 мл в порівнянні з початковою; при задовільній - не змінюється; при незадовільній - зменшується на 200 мл.
Комбінована оцінка функції дихальної і серцево-судинної системи по індексу Скібінської [5, 108]:
|
ЖЕЛ |
Ч затримка дихання (с) |
|
|
100 |
||
|
ЧСС |
Оцінка результатів: 5 - дуже погано; 5-10 - задовільно; 10-30 - задовільно; 30-60 - добре; 60 і більше - дуже добре.
Комбінована оцінка стану дихальної і серцево-судинної системи за індексом Скібінської є адекватною і специфічною для оцінки ефективності процедур ЛГ та інших форм ЛФК з включенням регламентованих дихальних вправ.
Пневмотахометрія - визначення максимальної об'ємної швидкості потоку повітря на вдиху і видиху. Ці величини вимірюють кілька разів, до отримання двох однакових найбільших показників. Належна величина максимальної об'ємної швидкості видиху дорівнює фактичній ЖЕЛ, помноженій на 1,2. Фактичну величину форсованого видиху виражають у відсотках до належної, приймаючи останню за 100%. За нормальну величину максимального форсованого видиху приймають (100 ± 15) % належної, тобто вона коливається від 85 до 115 %. Для хворих з легеневою недостатністю величина максимальної об'ємної швидкості потоку повітря на видиху складає: 63% ± 2,2%, а при легенево-серцевій недостатності - (50,6 ± 2,3) % належної [5, 108].
Орто- і клиностатичні проби. Стан збудливості симпатичного відділу вегетативної нервової системи визначають за допомогою ортостатичної проби: обстежуваний лягає, через 3-4 хв протягом 15 с підраховують пульс, після переходу досліджуваного у вертикальне положення протягом перших 15 с знову підраховують пульс. Почастішання пульсу, підраховане за 1 хв при нормальному тонусі і збудливості симпатичного відділу нервової системи, не повинно перевищувати 12-18. Збільшення частоти пульсу менш ніж на 12 і більш ніж на 18 за 1 хв свідчить про пониження або підвищення його тонусу.
Дослідження функціонального стану парасимпатичного відділу нервової системи проводять за допомогою клиностатичної проби. Проба заснована на тому, що при переході з вертикального положення в горизонтальне тонус парасимпатичного відділу нервової системи змінюється, що виявляється в зрідженні ЧСС. Клиностатичну пробу проводять в зворотному порядку в порівнянні з ортостатичною. За нормальну збудливість парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи приймають зрідження пульсу на 4-12 за хв. Більш виражене сповільнення пульсу свідчить про його підвищену збудливість [5, 109].
Оцінка адаптації хворого до фізичних навантажень. При призначенні ЛФК разом із визначенням реакції зовнішнього дихання виникає необхідність визначати індивідуальні особливості адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження.
Найбільш доступні і легко відтворювані в клінічній практиці гемодинамічні показники: артеріальний тиск, пульсовий тиск, об'єм систоли, хвилинний об'єм крові, середньодинамічний тиск і периферичний опір. Не дивлячись на те, що непрямі методи визначення гемодинамічних показників не позбавлені недоліків, їх зміни після фізичного навантаження, є дуже об'єктивними показниками для визначення реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.
Наведені показники серцево-судинної, дихальної і нервово-м'язової системи є дуже об'єктивними критеріями визначення резервних можливостей організму і обліку ефективності процедур ЛФК в етапно-відновному лікуванні хворих.
Висновки
Отже, плеврит - запалення листків плеври. В результаті скупчення ексудату (рідини) в порожнині плеври і зміни співвідношення еластичних сил в середині грудної клітки остання набуває інспіраторного положення, а грудна клітка з хворого боку набрякає. Інспіраторне положення грудної клітки, обмеження її екскурсії, відтиснення діафрагми ексудатом в легенях утруднює процес дихання, знижується життєва ємність легень, а це призводить до поверхневого дихання і виникнення задишки.
Під час видужання іде зворотний розвиток ексудату, він розсмоктується, утворюється плевральне зрощення - шварти і спайки. Поширені плевральні зрощення спричиняють розлади функції дихальної системи і кровообігу, що позначається на загальному стані організму і супроводжується зниженням працездатності хворих. Наслідком поширеного спайкового процесу в деяких випадках у хворого може розвинутись сколіоз, середстіння притягується на хворий бік, западає відповідна половина грудної клітки, звужується міжребер'я (І.С.Бреслав, 1975; Є.А.Пирогова, Л.Я.Іващенко, Н.П.Стребко, 1986). Лікувальна фізкультура є обов'язковою складовою частиною комплексного лікування хворих на ексудативний плеврит.
Завдання лікувальної фізкультури: поліпшити крово- і лімфообіг у легенях і плеврі, боротися з спайковим процесом; приділяти увагу інспіраторному положенню грудної клітки, поверхневому диханню; зміцнити організм.
Лікувальну фізкультуру призначають, коли гострий запальний процес затихає, температура тіла знижується до субфебрильної або нормальної, зменшується кількість ексудату, з'являється шум від тертя плеври при ауксультації легень. Під час занять хворий може відчувати легкий біль у ділянці грудної клітки.
Методика. Курс лікувальної фізкультури в стаціонарі складається з двох періодів: вступного (підготовчого) (до 5 днів) і основного (лікувально-тренувального) (в середньому 15 днів).
У вступному (підготовчому) періоді заняття проводяться у палаті. До комплексу входять прості вправи для верхніх і нижніх кінцівок з поступовим збільшенням амплітуди. На фоні цих загальнозміцнюючих вправ дають дихальні і спеціальні вправи, які сприяють розширенню грудної клітки в нижній частині. Вихідні положення: лежачи і сидячи. Кількість вправ -12-15, кожну вправу можна повторювати до 3-4 разів, темп повільний. Залежно від стану хворого включають паузи для відпочинку.
В основному (лікувально-тренувальному) періоді заняття проводять в палаті або в кабінеті фізкультури, влітку - на спеціально обладнаному майданчику. До комплексу входять гімнастичні вправи для рук, ніг, тулуба, а також комбіновані (для тулуба, верхніх і нижніх кінцівок). На фоні цих загальнозміцнюючих вправ дають дихальні і спеціальні вправи, які розширюють грудну клітку в її нижніх відділах. Це розгинання тулуба назад з одночасним підніманням рук, повороти, обертання тулуба з різним положенням рук, витягування, напруженні вигинання. Спеціальні вправи можуть бути також із снарядами (палки, м'ячі, медицинболи, булави, обручі) і на снарядах (гімнастична лавка, стінка).
Заняття будують за звичайною схемою. Вихідні положення - сидячи і стоячи. Вправи повторюють до 3-5 разів, темп середній, амплітуда неповна, включають паузи відпочинку.
У вступному і основному періодах звертають увагу на те, щоб хворі вдихали через ніс, а видихали через рот, а також навчають і привчають їх до глибокого дихання.
Для хворих з ексудативним плевритом ходьба є спеціальною вправою, бо вона сприятливо діє на функцію дихання. Ходьбу рекомендують проводити у вечірню пору, бажано на повітрі, на території лікувального закладу. В разі загострення (підвищення температури, збільшення кількості ексудату) лікувальну фізкультуру тимчасово припиняють. Після виписки хворого з стаціонару йому доцільно продовжувати займатись лікувальною фізкультурою, враховуючи сили і вік хворого, особливо тими вправами лікувальної фізкультури, які зміцнюють дихальний апарат (плавання, веслування, туризм, ігри, катання на лижах, ковзанах тощо). Для профілактики повторного плевриту рекомендується загартовування організму проти дії холодного фактора.
Література
Амосов Н. М., Бендет Я. А. Физическая активность и сердце. - К.: Здоров'я, 1984.- 255 с.
Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1975. - 446 с.
Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. - М.: Медицина, 1990. - 192 с.
Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К: Здоровье, 1987. - 224 с.
Березовский Б. А., Ломинога С. И. Лечебная физкультура при заболеваниях органов дыхания - К.: Здоров'я, 1980. - 104 с.
Боголюбов В. М., Матей М. Сауна. Использование сауны в лечебных и профилактических целях. - AL: Медицина, 1985.- 212с.
Большая медицинская энциклопедия. - 3-е изд. - В 29 тт. - М.: Сов. энциклопедия, 1974-1988.
Бреслав И. С., Глебовский В. Д. Регуляция дыхания.-Л.; Наука, 1981.- 280 с.
Брехман И. И. Валеология - наука о здоровье. - М.: ФиС, 1990. - 208 с.
Грабенцова Т.А., Свешников Е.К., Доценко Я.Н. и др. Дифференцированные физиотерапевтические методы лечения хронических бронхитов и пневмоний. - Ялта, 1983. - 20 с.
Грейда Б. П., Завацький B.I. Лікувальна фізична культура. - Луцьк, 1993. - 90 с.
Журавская Н.С., Иванова Е.М. Принципы восстановительного лечения болезней органов дыхания // Вопросы курортологии физиотерапии и лечебной физической 'культуры. -2000. - № 6. - С. 16-19.
Клапчук В. В., Дзяка Г. В. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина. - К.: Здоров'я, 1995. - 370 с.
Кокосов А. Н., Стрельцова Э. В. Лечебная физическая культура в реабилитации заболеваний легких и сердца. - Л.: Медицина, 1981.- 168 с.
Малая медицинская энциклопедия. - Т. 3. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - 1183 с.
Молотков В. Н., Сулеева Л. К. Врачебно-трудовая экспертиза и реабилитация больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких. - К.: Здоров'я, 1983. - 256 с.
Мошков В. Н. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. - М.: Медицина, 1977.- 226 с.
Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. - К.: Здоров'я, 1989. - 272 с.
Палеев Н. Р., Царьков Л. Н., Ворохов А. И. Хронические неспецифические заболевания легких.- М.: Медицина, 1985.- 240с.
Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. - К.: Здоров'я, 1989. - 168 с.
Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Стропко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. - К.: Здоров'я, 1986. - 251 с.
Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. - Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2003. - 310 с.
Ткачев Ф. Т. Профилактико-восстановительная гимнастика.- К.: Здоров'я, 1983. - 104 с.
Фарфель В. С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 208 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття про хронічні обструктивні захворювання легень. Лікувальна дія фізичних вправ при захворюваннях органів дихання. Вплив на стан нервової системи, через неї на порушені функції апарату дихання. Показання та протипоказання до лікувальної фізкультури.
реферат [4,2 M], добавлен 26.10.2015Форми лікувальної фізкультури та їх застосування. Ранкова гігієнічна гімнастика у післялікарняний період реабілітації. Методичні правила щодо виконування лікувальної гімнастики. Гідрокінезитерапія - лікування рухами у воді, показання до застосування.
контрольная работа [663,3 K], добавлен 05.11.2009Історія розвитку лікувальної фізичної культури, її фізіологічне обґрунтування, основні педагогічні принципи побудови методики та застосування при захворюваннях. Загальні принципи лікувального харчування та вплив його факторів на процеси одужання.
реферат [43,2 K], добавлен 26.09.2009Аспекти фізичної реабілітації хворих з переломом хребта. Організація дослідження і характеристика контингенту хворих у лікарняний період. Методика проведення лікувальної фізичної культури, її ефективність. Розробка комплексу лікувальної фізкультури.
дипломная работа [129,0 K], добавлен 03.01.2011Анатомія і фізіологія лицьового нерва. Методика оздоровчої фізичної культури для осіб з функціональними захворюваннями нервової системи. Використання фізичної реабілітації в галузі лікувальної фізичної культури при різних захворюваннях систем та органів.
дипломная работа [139,0 K], добавлен 15.01.2010Загальна характеристика, етіологія і патогенез, класифікація та клінічна характеристика артритів. Основні підходи до немедикаментозного і відновного лікування захворювання, механізми лікувальної дії фізичних вправ, методики лікувальної фізичної культури.
контрольная работа [124,6 K], добавлен 16.08.2010Визначення, характеристика функціонального стану людини. Можливості впливу засобів фізичної реабілітації при порушенні функціонального стану людини. Приклад розкриття нервово-рефлекторної дії масажу. Комплекс лікувальної гімнастики, підбір фізичних вправ.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 22.01.2015Причини виникнення і клінічна течія гіпертонічної хвороби (ГХ). Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Ступені та симптоми ГХ. Основні принципи її лікування. Удосконалення професійної підготовки студентів інституту фізичної культури та реабілітації.
реферат [26,5 K], добавлен 08.09.2009Фізіологічні особливості при захворюваннях органів дихання. Роль фізичних вправ у комплексному лікуванні захворювань органів дихання. Спостереження дітей з гіпертонічними реакціями і гіпертонічною хворобою. Лікування захворювань органів травлення.
реферат [31,6 K], добавлен 25.01.2011Особливості фізичної реабілітації при пневмонії на стаціонарному етапі. Загальна характеристика етапів реабілітації. Механізм лікувальної дії фізичних вправ. Індивідуальна програма реабілітації пацієнта, який переніс пневмонію, за допомогою ЛФК.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 13.04.2016
