При оцінці проліферативних властивостей ДКУЯ виявлено, що PCNA-реактивні клітини виявлялися в епітелії та в підлеглій цитогенній стромі 35,29% випадків ЕК, в тканинах 23,52% ЗКТ, в епітелії 26,67% СЦА і 27,78% МЦА.

Встановлено характерну специфічність зв'язування лектинів різними ДКУЯ. Для ЕК найбільш характерним було накопичення в апікальному краї та цитоплазмі рецепторів LAL і HPA, для ПК - LAL і SNA, для ФК - SNA, для КЖТ - LAL, SNA, WGA і SBA. В КБВ інколи відмічали рецептори LAL і PNA на поверхні кіст і в макрофагах. Високий або помірний вміст рецепторів фуколектину LAL в ЕК, КЖТ, ПК, ФК, КБВ свідчить за збереження клітинної адгезії в кістах яєчників, тому що фуколіганди мембранних глікокон'югатів відіграють важливу роль в клітинній адгезії (О.Ю. Прайзель и соавт., 2004).

Накопичення рецепторів в ЗКТ залежало від їх гістогенезу і було гетерогенним: в епідермісі дермоїдних кістом від помірного до високого рецепторів LAL і VAL; в сальних залозах та в просвіті й в апікальному краї потових залоз, хондроцитів, бронхіального та кишкового епітелію - помірне SNA; в сальних залозах - слабке та помірне HPA, WGA, SBA; в судинах і бронхіальному епітелії - помірне HPA і РNA, в клітинах тканин щитоподібної залози - РNA. На відміну від кіст, для СЦА та МЦА було характерним накопичення в клітинах рецепторів PNA, WGA, SBA. Найбільшим серед рецепторів глікокон'югатів в епітелії деяких СЦА був вміст рецепторів PNA і WGA. Папілярні СЦА відрізнялися помірним накопиченням в епітелії сосочків на протязі всієї цитоплазми рецепторів SBA, VAL і WGA. МЦА відрізнялися від інших ДКУЯ найбільшим накопиченням рецепторів глікокон'югатів в епітеліальному вистеленні. Найбільш інтенсивною та рівномірною в МЦА була експресія рецепторів SNA і SBA. Також виявлялася мозаїчна інтенсивна експресія рецепторів PNA, WGA, LAL, LCA, HPA.

Поява рецепторів PNA, SBA, HPA в клітинах СЦА і МЦА була обумовлена порушенням процесів остаточного глікозілірування вуглеводвміщуючих біополімерів, а саме - відсутністю маскування термінальних залишків D-галактози сіаловою кислотою, що за даними А.М. Ященко (2004), є проявом різко зниженої загальної здатності пухлинних клітин продукувати глікопротеїни та гліколіпіди з повністю синтезованим олігосахаридним ланцюжком. Гіперсіалізація епітеліальних клітин СЦА і МЦА, яка супроводжувалася накопиченням рецепторів WGA і SNA, свідчить про зниження диференціації клітин. Звичайно в гіперсіалізованих клітинах відсутнє накопичення фукокон'югатів. Характерною рисою клітин МЦА була одночасна наявність фуко- і сіалокон'югатів. Мозаїчність експресії лектинових рецепторів СЦА і МЦА можна пояснити утворенням їх локальних згущень в певних ділянках плазмолеми внаслідок зміни молекулярно-просторової структури глікокон'югатів поверхні плазмолеми пухлинних клітин і зростання рухливості мембранних рецепторів лектинів. Сукупність перерахованого складу і властивостей поверхневих глікокон'югатів обумовлювала відсутність контактного гальмування проліферації - кардинальної ознаки пухлинних клітин.

Дослідження гормонального гомеостазу виявило, що ДКУЯ розвиваються на фоні ендокринного дисбалансу, який проявляється диспропорцією секреції гонадотропних і статевих гормонів, ТТГ і тиреоїдних гормонів, гіперестрогенією й гіперпрогестеронемією (в фолікулінову фазу), гіперандрогенією, явищами гіпотиреозу, відносною гіперінсулінемією та зниженням продукції СЗГ. Так рівень сироваткового ЛГ перевищував такий в контролі при кістах у 2,21 рази (10,750,49 МО/л, pІ-к<0,001), при кістомах - у 2,77 (13,470,47 МО/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001); ФСГ відповідно - у 1,24 рази (5,020,20 МО/л, pІ-к<0,001) і в 1,27 (5,120,19 МО/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05). Рівень ПРЛ в сироватці крові при кістах (9,830,42 нг/мл), кістомах (9,600,31 нг/мл) і в контролі (8,85±0,47 нг/мл) вірогідно не відрізнявся, але перевищував такий в контролі при ЕК в 1,27 (pе-к<0,04), при КЖТ - в 1,67 рази (pж-к<0,001) і був нижче в 1,22 рази при ФК (pф-к<0,01). Концентрація Е2 в сироватці крові перевищувала таку в контролі при кістах в 3,17 рази (1,15±0,10 нмоль/л, pІ-к<0,001), а при кістомах - у 4,18 (1,51±0,32 нмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05); П - у 2,41 рази (5,57±0,41 нмоль/л, pІ-к<0,001) і 1,75 (4,04±0,23 нмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,002); Т - у 3,47 рази (5,43±0,32 нмоль/л, pІ-к<0,001) і у 7,84 (12,29±1,14 нмоль/л pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001); АС - у 1,69 рази (12,50±0,44 нмоль/л, pІ-к<0,001) і у 1,79 (13,22±0,53 нмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05), ДГЕАС - у 1,36 рази (153,19±4,77 мкг/дл, pІ-к<0,001) і у 1,77 (270,70±11,08 мкг/дл, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001). Рівень кортизолу при кістах (427,37±20,07 нмоль/л) вірогідно не відрізнявся від такого в контролі, а при кістомах був менший в 1,56 рази (255,44±8,55 нмоль/л, pІІ-к<0,002, pІ-ІІ<0,001). Вміст СЗГ при кістах був нижче за контрольні показники в 1,61 рази (47,20±1,84 нмоль/л, pІ-к<0,001), при кістомах - в 1,62 (46,88±2,29 нмоль/л, pІІ-к<0,002, pІ-ІІ>0,05).

Рівень сироваткового інсуліну при кістах був більше такого в контролі в 1,18 рази (4,17±0,37 µМо/мл, p_І-к<0,04), при кістомах - у 1,54 (6,40±0,30 µМо/мл, p_ІІ-к<0,008, p_І-ІІ<0,001), а глюкози - нижче за контрольні значення відповідно в 1,08 рази (4,19±0,07 ммоль/л, p_І-к<0,002) і в 1,08 (4,180,09 ммоль/л, p_ІІ-к<0,004, p_І-ІІ>0,05).

Концентрація ТТГ в сироватці крові перевищувала таку в контролі при кістах в 2,54 рази (3,51±0,10 мМО/л, p_І-к<0,001), а при кістомах - у 2,80 рази (3,86±0,10 мМО/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,01), при цьому концентрація Т₃ була нижче за таку в контролі відповідно в 1,36 рази (1,13±0,02 нмоль/л, p_І-к<0,001) і у 1,38 (1,12±0,03 нмоль/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05), а вміст Т₄ - в 1,39 (106,97±4,22 нмоль/л, p_І-к<0,001) і у 1,48 рази (72,09±1,73 нмоль/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05).

Аналіз коефіцієнтів співвідношення гормонів сироватки периферичної крові вказує на наявність ендокринного дисбалансу при ДКУЯ: порушення співвідношення гонадотропінів зі збільшенням коефіцієнту ЛГ/ФСГ в 2,08 (p_І-к<0,001, p_І-ІІ>0,05) при кістах і в 2,30 (p_ІІ-к<0,001) рази при кістомах, балансу стероїдних гормонів з підвищенням коефіцієнтів Е₂/П в 1,87 при кістах (p_І-к<0,03, p_І-ІІ>0,05) і в 1,56 рази при кістомах (p_ІІ-к>0,05), Е₂/АС - відповідно в 2,27 (p_І-к<0,001, p_І-ІІ>0,05) і в 2,75 (p_ІІ-к<0,02) рази, Е₂/ДГЕАС - в 2,63 (p_І-к<0,001, p_І-ІІ<0,001) і в 3,00 (p_ІІ-к<0,001) рази. Коефіцієнт співвідношення інсулін/глюкоза був більший за такий в контролі при кістах у 1,33 рази (p_І-к<0,005), при кістомах - у 1,77 (p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,0002). Найбільший індекс ЛГ/ФСГ відмічався при КЖТ; Е₂/П - при ЕК; Е₂/Т і Е₂/АС - при КБВ; Е₂/ДГЕАС - при МЦА; інсулін/глюкоза - при ЗКТ і СЦА.

Не виявлено взаємозв'язків між рівнем будь-яких гормонів в сироватці периферичної крові та розмірами ДКУЯ, але встановлено кореляційну залежність між наростанням проліферативних властивостей кістозних утворень яєчників і рівнями ЛГ (r=0,21, p<0,05), П (r=-0,16,p<0,05), Т (r=0,35, p<0,05), ДГЕАС (r=0,29, p<0,05), кортизолу (r=-0,36,p<0,05), інсуліну (r=0,23, p<0,05), ТТГ (r=0,14, p<0,05).

Імуногістохімічна оцінка експресії ядерних рецепторів статевих гормонів показала, що в ЕК існують ядерні рецептори до естрогенів-б у вигляді слідів у 60,00% випадків, від високої і помірної експресії до слідів - у 40,00%, ядерні рецептори до П відсутні і є низька експресія рецепторів до андрогенів у 50,00% жінок. В епітелії ПК була зареєстрована експресія рецепторів естрогенів-б, П і андрогенів у 50,00% пацієнток. Прооперовані нами ФК, КЖТ і КБВ з персистенцією понад двох місяців характеризувалися відсутністю або незначними слідами ядерних рецепторів естрогенів-б, П і андрогенів. В досліджених ЗКТ була відсутня експресія вивчаємих стероїдних рецепторів. В СЦА рецептори естрогенів-б, П та андрогенів реєструвалися у 40,00% випадків, в МЦА - у 70,00%. У всіх досліджених цистаденокарциномах реєструвалася експресія рецепторів естрогенів-б і П, а андрогенів - в 60,00% випадків.

Проведені дослідження показали, що кісти й кістоми яєчників розвиваються на фоні імунного дисбалансу, який проявляється у периферичній крові підвищенням кількості еозинофілів відповідно у 1,97 (p<0,001) і у 1,93 рази (p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05); перерозподілом субпопуляційного складу лімфоцитів зі зниженням відносного вмісту CD3+ порівняно з контролем в 1,55 (р_І-к<0,001) і в 1,70 рази (р_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001), CD4+ - в 1,18 (р_І-к<0,001) і в 1,21 рази (р_ІІ-к<0,001), CD8+ - в 1,14 (p_І-к<0,001) і в 1,11 рази (р_ІІ-к<0,003), CD16+ - в 1,23 (р_І-к<0,001) і в 1,18 рази (р_ІІ-к<0,001), CD22+ - в 1,13 (р_І-к<0,003) і в 1,17 рази (р_ІІ-к<0,001), підвищенням долі CD25+ при кістомах в 1,43 рази (р_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001); дисімуноглобулінемією - зниженням рівня Ig G в 1,19 (р_І-к<0,001) і в 1,14 рази (р_ІІ-к<0,001), підвищенням рівнів Ig А в 1,22 (р_І-к<0,001) і в 1,34 рази (р_ІІ-к<0,001), Ig М - в 1,22 (р_І-к<0,001) і в 1,27 рази (р_ІІ-к<0,001) та Ig E - в 1,62 (р_І-к<0,001) і в 1,49 рази (р_ІІ-к<0,001); зниженням активності комплементу у 1,27 (р_І-к<0,001) і в у 1,20 рази (р_ІІ-к<0,001) та підвищенням рівня ЦІК в 1,74 (р_І-к<0,001) і в 2,08 рази (p_ІІ-к<0,001); підвищення рівнів аФЛ АТ у 9,40 (p_І-к<0,001) і в 7,12 рази (p_ІІ-к<0,001). При різних формах ДКУЯ формуються особливі прояви імунного дисбалансу, виражені найбільше серед кіст при ЕК, найменше - при ПК, а серед кістом - найбільше при МЦА, найменше - при ЗКТ.

Збільшення розмірів ДКУЯ відбувалося на фоні посилення імунного дисбалансу. Ріст кіст позитивно корелював з вмістом у периферичній крові ЦІК (r=0,25_, p<0,05), сумарних аФЛ АТ (r=0,24, p<0,05), негативно - з відносним вмістом паличкоядерних нейтрофілів (r=-0,17, p<0,05), еозинофілів (r=-0,15, p<0,05). Розміри кістом збільшувалися на фоні наростання відносного вмісту активованих Т-лімфоцитів (r=0,24, p<0,05), рівня Ig А (r=0,24, p<0,05) та Ig E (r=0,24, p<0,05), ЦІК (r=0,32, p<0,05), сумарних аФЛ АТ (r=0,25, p<0,05) та зменшення в периферичній крові загальної кількості лейкоцитів (r=-0,25, p<0,05), відносного вмісту моноцитів (r=-0,22, p<0,05), лімфоцитів (r=-0,22, p<0,05), природних кілерних клітин (r=-0,20, p<0,05), зрілих В-лімфоцитів (r=-0,30, p<0,05), рівня Ig G (r=-0,31, p<0,05). Наростання проліферативних властивостей серед ДКУЯ корелювало з вмістом в сироватці периферичної крові з рівнем Т-лімфоцитів (r=-0,22, p<0,05), активованих Т-лімфоцитів (r=0,24, p<0,05), ЦІК (r=0,22, p<0,05),.

Дослідження цитокінів сироватки периферичної крові обстежених пацієнток з кістами виявило підвищення сироваткового рівня ІЛ-2 при кістах в сироватці периферичної крові порівняно з контролем у 1,28 (13,60±0,28 МО/мл, p_І-к<0,001), кістомах - у 1,38 рази (14,66±0,27 МО/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,007); ІЛ-4 - відповідно у 3,47 (32,98±1,19 пкг/мл, p_І-к<0,001) і у 4,36 рази (143,82±10,98 пкг/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05); ФНП-б - у 9,35 (18,85±2,17 пкг/мл, p_І-к<0,001) і у 19,75 рази (372,41±28,97 пкг/мл, p_ІІ-к<0,001). Вміст ІФН-г при кістах (40,93±4,21 пкг/мл) вірогідно не відрізнявся від такого в контролі, хоча був більше його при ЕК - у 1,36 (p_е-к>0,05), ПК - у 1,58 (p_п-к>0,05) і при КБВ - у 2,12 рази (p_б-к<0,002) і нижче при КЖТ у 2,56 (p_ж-к<0,001) і ФК - у 1,38 рази (p_ф-к>0,05), а при кістомах (48,36±5,62 пкг/мл) перевищував контрольні показники в 1,46 рази (p_ІІ-к<0,02, p_І-ІІ>0,05). Наростання проліферативного потенціалу при ДКУЯ вірогідно супроводжувалося збільшенням концентрацій таких цитокінів як ІЛ-2 (r=0,15, р<0,05) і ФНП-б (r=0,34, р<0,05).

За результатами вивчення стану ВРО встановлено, що при кістах і кістомах здійснювалося збільшення концентрації ДК порівняно з контролем відповідно в 1,23 (2,080,02 Од/мл, p_І-к<0,001) та в 1,35 рази (2,820,03 ОД/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001), МДА - в 1,53 (7,050,20 мкмоль/г білка, p_І-к<0,001) і 1,84 рази (12,980,20 мкмоль/г білка, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001) рази, що приводило до посилення ПГЕ при кістах у 1,25 (4,660,17%, p_І-к<0,001) і при кістомах у 1,42 рази (6,600,21%, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,005).

Рівень ЗАОА плазми та деяких ферментних компонентів системи АОЗ у жінок з кістами і кістомами яєчників у ранню фолікулінову фазу був зниженим відносно аналогічних показників контрольної групи: ЗАОА відповідно в 1,12 (44,690,41%, p_І-к<0,001) та в 1,14 рази (43,950,47%, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05); Ка - в 1,07 (15,590,22 мкат/л, p_І-к<0,02) і 1,15 рази (14,650,38 мкат/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,04); СОД - в 1,14 (0,0940,002 Од/мг білка, p_І-к<0,009) і 1,28 рази (0,0830,003 Од/мг білка, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,009). При вивченні неферментних елементів АОЗ спостерігали зниження концентрації ретинолу при кістах у 1,06 рази (2,940,02 мкмоль/л, p_І-к<0,02) та кістомах у 1,15 (2,710,03 мкмоль/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001), токоферолу-Ь - в 1,06 рази (6,270,05 мкмоль/л, p_І-к<0,003) і 1,13 (5,900,06 мкмоль/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,001). Рівень Цп був нижче за такий в контролі при кістах в 1,04 рази (2,350,02 мкмоль/л, p_І-к<0,05) і кістомах - в 1,08 (2,280,03 мкмоль/л, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,03).

При ДКУЯ була виражена ендогенна інтоксикація, котра проявлялася в збільшенні концентрації МСМ 238 нм при кістах в 1,22 (0,8300,010 Од/мл, p_І-к<0,001) і кістомах - в 1,27 рази (0,6800,005 Од/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,02); МСМ 254 нм - в 1,23 рази (0,2110,003 Од/мл, p_І-к<0,001) і в 1,29 (0,2720,005 Од/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ<0,05); МСМ 260 нм - в 1,21 рази (0,2410,003 Од/мл, p_І-к<0,001) і в 1,18 (0,2350,004 Од/мл, p_ІІ-к<0,001, p_І-ІІ>0,05); МСМ 280 нм - в 1,30 рази (0,2280,005 Од/мл, p_І-к<0,001) і в 1,28 (0,2930,005 Од/мл, p_ІІ-к<0,001, р_І-ІІ>0,05).

Таким чином, особливості патогенезу утворень яєчників визначаються генетичною схильністю, ендогенними чинниками, такими як ендокринно-метаболічні, імунні та оксидантні порушення, розвиток ендогенного токсикозу, які передують і провокують клітинні зміни, пухлинне зростання та обумовлюють різні патогенетичні варіанти захворювання (рис. 1).

Тому етіопатогенетичне лікування повинно включати не тільки видалення утворення, але й корекцію порушень гормонального, імунного та оксидантного ланцюгів гомеостазу, а також засоби зниження ендотоксикозу.

На п'ятому етапі дослідження був розроблений, впроваджений та оцінений спосіб консервативного лікування функціональних кіст яєчників. На підставі отриманих даних про те, що тривала персистенція утворення веде до склерозування оточуючих тканин яєчника та погіршання стану фолікулярного резерву, ми вважали доцільним проводити активне динамічне спостереження за функціональними кістами протягом не більше двох менструальних циклів з проведенням патогенетичної терапії.

Враховуючи доведену нами наявність гіперандрогенних пухлиноподібних процесів в яєчниках з функціональними кістами та наявність гіперпродукції гонадотропінів і статевих стероїдів (найбільше андрогенів), ми призначали гормональні препарати з антиандрогенною дією, які гальмують гіпоталамічні центри, за механізмом зворотної дії знижують виробку гонадотропних гормонів, блокують гіперандрогенні пухлиноподібні процеси в яєчниках, чим сприяють регресу кістозних утворень (В.И. Кулаков, Б.В. Леонов, 2000). Беручи до уваги те, що при функціональних кістах яєчників відмічається пригнічення Т-клітинного імунітету та зниження продукції ІНФ-г, який регулює диференційовку, ріст та розмноження клітин та інгібує ріст проліферувальних і злоякісних клітин (Ф.И. Ершов, О.И. Кисилев, 2005), призначали циклоферон - низькомолекулярний індуктор ІФН. Одним з шарів капсули функціональної кісти є шар з колагену, тому призначали тіосульфат натрію, який викликає розсмоктування зрілого колагену (В.П. Баскаков, 1990).

Рис. 1 Схема патогенезу ДКУЯ.

Враховуючи те, що при наявності кістозних утворень яєчників в організмі хворої накопичуються антигени, які з позицій біологічної медицини розглядаються як антигомотоксини, ми призначали комплекс антигомотоксичних препаратів, які сприяють розвитку допоміжної імунної реакції, виведенню гомотоксинів та нормалізації функціонування мезенхими, яка транспортує гомотоксини. Галіумхель допомагає досягнути регресивної вікаріації та перевести фазу проліферації в реактивну фазу, та надалі - в фазу екскреції. Він нормалізує функціональний стан сполучної тканини. Псоринохель поряд зі знешкоджувальними токсини компонентами має псоро-нозоди Ганемана, вплив яких здійснюється на рівні реакцій антиген-антитіло і гомеопатичного протитактного механізму Со-супресорів. Оскільки сполучна тканина виконує ключову функцію при явищах фази проліферації, то наступним препаратом ми застосовували лімфоміозот. В перегруженій гомотоксинами мезенхімі утворюються особливо сприятливі умови для гіперпроліферації. Посилення дренувальної функції мезенхіми дає можливість її максимального очищення від гомотоксинів, зниження проліферації та регресії утворення. Траумель стимулює велику захисну систему організму, її усі компоненти в комплексі, має протизапальну дію, підтримує та поліпшує клітинне дихання та окислювально-відновлювальні процеси, має антиексудативну дію (В.К.Чайка и соавт., 2002).

З пролікованих нами за розробленим способом 90 пацієнток групи АО з функціональними кістами у 46,67% наступив самостійний регрес утворення, що в 2,21 рази перевищувало ефективність традиційного способу (p<0,001). У 53,3% пацієнток спостерігалася персистенція утворення протягом 2-х місяців: з них 20,00% була проведена лапароскопія, а 33,33% -ТГАД зі склеротерапією.

ТГАД кіст яєчників зі склерозуванням капсули утворення проводилася після проведення попередніх експериментальних морфологічних досліджень 20 яєчників з кістозними утвореннями, 10 з яких були з ФК і 10 - з КЖТ. Яєчник розрізали в проекції кістозного утворення. Одну частину використовували для звичайного гістологічного дослідження. Іншу частину яєчника з кістою розрізали на 4 частини і обробляли різними склерозантами шліхом аплікації ватним тампоном, змоченим відповідним розчином: 96% етиловим спиртом, спиртовим розчином екстракту протефлазіду із рахунка 1,5 мл екстракту протефлазіду на 20 мл 96% розчину етилового спирту, розчином солковагіну з 96% спиртом в розведенні 1:20, 1:40. Час експозиції складав 10 хвил. Протефлазід (ЗАТ „Фітофарм”, Україна), спиртовий розчин флавоноїдних глікозидів, виділених з диких злаків, має добрі протипухлинні властивості. Флавоноїдні глікозиди пригнічують фермент ДНК-полімеразу, тимідинкіназу, зворотню транскриптазу в модифікованих клітинах. Протефлазід володіє апоптозмодулючою і антиоксидантною дією, викликає продукування ендогенних ІФН-б і ІФН-г, внаслідок чого підвищує імунну реактивність організму, не має антигенних властивостей. Доказана відсутність його тератогенного, мутагенного та ембріотоксичного ефектів. Солковагін („Solco Basel”, Швейцарія), розчин органічних кислот і нітрату цинку в азотній кислоті, має припікаючу дію, коагулює білки шкіри і слизових оболонок, а при аплікації некротизує епітелій і субепітеліальну строму. Вивчення морфологічних змін в стінках кіст яєчників при обробці різними склерозантами виявило, що найбільш виражений пошкоджувальний ефект на епітеліальне вистелення кісти мав 36% розчин солковагіну у 96% спирті в розведенні 1:20.

Експериментальні дані підтвердили клінічні дослідження. Оцінено дані проведення ТГАД у 30 жінок групи порівняння АП1с, у яких склерозування капсули кісти проводилося 96% розчином етилового спирту; у 30 хворих групи порівняння АП1п, де склерозантом слугував розчин екстракту протефлазіду, розведений 96% етиловим спиртом в пропорції 1,5:20, а також у 30 жінок основної групи АО1, де в якості склерозанту був використаний розчин препарату „Солковагін”, розведений 96% етанолом в пропорції 1:20. Об'єм одержаного аспірату варіював від 8 до 180 мл і склав в групі АО1 124,66±4,73 мл, в групі АП1 - 115,17±4,03 мл. Макроскопічно вміст кіст був прозорим у 56,67% в групі АО1 і у 53,33% хворих в групі АП1, серозно-геморагічним - відповідно у 26,67% і у 33,33% пацієнток, шоколадного кольору - у 16,67% і у 13,33%. При цитологічному дослідженні в аспіратах були виявлені епітеліальні клітини, макрофаги, лімфоцити, еритроцити. Атипових клітин не було знайдено в жодному випадку. В деяких випадках спостерігалися клітини гранульози, лютеоцити. При дослідженні на онкомаркери вміст СА 125 варіював від 22,40 до 266,51 Од/мл і в середньому в групі АО склав 109,61±6,52, АП - 107,57±5,56 Од/мл (p>0,05); концентрація СЕА була в межах від 0,09 до 4,56 нг/мл, в групі АО дорівнювала 1,20±0,11 нг/мл, АП -1,25±0,12 нг/мл p>0,05); рівень СА19-9 коливався від 17,87 Од/мл до 55,91 Од/мл, в групі АО був 32,19±0,98 Од/мл, АП - 30,87±0,77 Од/мл (p>0,05).

Оцінка результатів ТГАД через рік після проведення маніпуляції показала, що найбільш ефективним було застосування в якості склерозанту спиртового розчину солковагіну (табл. 1).

Таблиця 1. Віддалені результати проведення ТГАД персистуючих функціональних кіст яєчників з використанням різних склерозантів

Примітка.^*,** - вірогідна різниця між показниками групи АО1 і АП1с, АП1п відповідно (p<0,05).

На шостому етапі дослідження нами були розроблені, впроваджені та оцінені способи ендохірургічного лікування ДКУЯ різних розмірів, що мали низку переваг порівняно з традиційними.

Розробка способу видалення кіст яєчників великих та гігантських розмірів з проведенням попередньої часткової трансабдомінальної голкової аспірації вмісту утворень під контролем соноскопії дає можливість створення умов для накладання пневмоперитонеуму і здійснення оперативного втручання шляхом використання лапароскопічного доступу.

Використання в розробленому способі оперативного лікування утворень яєчників коагуляції біполярним електродом типу “подвійні лапки” в режимі коагуляції місця, в якому передбачається розсікати тканину яєчника над яєчниковим утворенням, супроводжується практичною відсутністю крововтрати при виділенні утворення. Розсічення тканини яєчника над утворенням, виділення та видалення утворення з товщі тканини яєчника, здійснення гемостазу ранової поверхні яєчника за допомогою біполярного струму в режимі різання та коагуляції замість монополярного струму приводить до значно меншого ушкодження здорової тканини та фолікулярного резерву яєчника навколо рани. Оптичне збільшення зображення в 7-8 разів при застосуванні лапароскопічного доступу та використання біполярного електроду типу “подвійні лапки” в режимі коагуляції та різання дають можливість відділити утворення від здорової тканини яєчника навіть при його значних розмірах і відповідному стоншенні здорової тканини яєчника до 3-4 мм. Зміна режимів подачі біполярного струму з режиму різання на режим коагуляції дає можливість не міняти інструменти під час операції, що значно скорочує тривалість операції та забезпечує більшу зручність для роботи хірурга. Застосування для видалення утворення пристрою для захоплення та вилучення тканин забезпечує надійний захват тканини в трьох площинах, можливість захвату тканини щільно-еластичної консистенції, відносно більш швидке видалення відсічених тканин з черевної порожнини у повному об'ємі без розчленовування на окремі частини, абластичність видалення. Використання для видалення утворення пристрою для ендоскопічної аспірації дає змогу швидкого видалення пухких тканин утворення з черевної порожнини у повному об'ємі і без розчленовування на окремі частини.

При ДКУЯ виникають труднощі при необхідності аспірації вмісту кістозних утворень у вигляді жиру, муцину та крові зі зсідками, тому що трубчастий корпус аспіратора швидко забивається тканинними елементами й потребує періодичного очищення під час операції, що у сукупності подовжує тривалість оперативного втручання, а інколи робить його зовсім неможливим і потребує конверсії на лапаротомію. Тому нами були розроблені пристрій для ендоскопічної аспірації та іригації та пристрій для ендоскопічної аспірації. Для створення умов абластичності видалення з черевної порожнини капсул утворень з папілярними розростаннями, а також можливості захоплення та видалення з черевної порожнини тканин відносно великого об'єму та щільно-еластичної консистенції був розроблений пристрій для захоплення та вилучення тканин.

Застосування розроблених способів ендохірургічного лікування ДКУЯ з використанням розроблених інструментів привело до збільшення відсотку випадків органозберігального лікування у групі ВО порівняно з групою ВП в 1,48 рази (p<0,001), у тому числі: у дівчаток-підлітків - в 1,26 рази (p<0,05), у хворих з наявністю ДКУЯ середніх розмірів - в 1,64 рази (p<0,001), великих - у 1,71 (p<0,001), гігантських - у 2,63 (p<0,03), у пацієнток з перекрутом утворень - в 2,02 рази (p<0,03), а також до скорочення тривалості оперативних втручань з 66,11,0 хвил у групі ВП до 33,70,3 хвил у групі ВО (p<0,001) (табл. 2).

Таблиця 2. Результати ендохірургічного лікування ДКУЯ в обстежених групах, n (Pp,%)

Примітка. * - різниця статистично вірогідна при порівнянні з аналогічним показником групи ВП (p<0,05).

На сьомому етапі дослідження нами був розроблений і впроваджений комплекс реабілітаційних заходів у жінок з органозберігальним ендохірургічним лікуванням з приводу ДКУЯ, зацікавлених в найближчій реалізації репродуктивної функції. У групі СП 154 жінкам реабілітаційні заходи проводилися відповідно до наказу № 620 МОЗ України від 20.12.2003 „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатальної допомоги в Україні”.

161 пацієнтка групи СО отримала розроблений комплекс реабілітаційних заходів: корекція гормонального гомеостазу проводилася із застосуванням гормональних препаратів з наявністю антиандрогенної дії, антигонадотропінів або агоністів ГТ-РГ протягом 3 місяців в комплексі з гепатопротекторами; корекцію імунного та оксидантного гомеостазу, проліферативних процесів здійснювали шляхом проведення безпосередньо після операції курсу безперервного фільтраційного плазмаферезу та введення ін'єкцій препарату “Імуноглобулін людини нормальний”; потім призначенням протягом 6 місяців „Мікрогідрину плюс”, амарантової олії; а також комплексу антигомотоксичних препаратів (галіумхель, псорінохель, лімфоміозот, траумель С) 3 місяці.

Лікувальний ефект плазмаферезу обумовлений видаленням із кровоносного русла токсичних речовин, автоантитіл, імунних комплексів, продуктів метаболізму; підвищенням функціональної активності та зміною життєдіяльності кровотворних, стромальних, імунокомпетентних клітин; деблокуванням фагоцитарної системи; поліпшенням мікроциркуляції. Серед специфічних ефектів плазмаферезу виділяють детоксикаційний, реологічну та імунологічну корекцію, підвищення чутливості до ендогенних і медикаментозних речовин (В.А. Воинов, 2002; В.В. Ветров, 2003). Мікрогідрин плюс (“Royal Body Company”, США) - антиоксидант широкого спектру дії, максимально захищає від вільних радикалів, забезпечує підтримку печінці та імунній системі. Амарантова олія („Сквалєн”, Україна) вміщує речовину з антипроліферативною дією (сквалєн) і вітаміни А, Е, К і F.

При оцінці показників гормонального профілю периферичної крові у хворих на ДКУЯ через 6 місяців після операції в залежності від методу реабілітації виявлено, що рівень ЛГ знизився у групі СО в 1,57 рази (р_CОd<0,001), СП - в 1,41 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05), ФСГ відповідно - в 1,15 рази (р_CОd<0,001) і в 1,07 (р_CПd<0,02, p_СО-СП>0,05), коефіцієнт ЛГ/ФСГ - в 1,36 рази (р_CОd<0,001) та в 1,26 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05). Вміст ПРЛ вірогідно знизився лише у хворих на ЕК в групі СО в 1,42 рази (р_CОd<0,04) і СП - в 1,37 (р_CПd<0,05, p_СО-СП>0,05), на КЖТ - відповідно в 1,43 рази (р_CОd<0,04) і в 1,34 (р_CПd<0,0002, p_СО-СП>0,05), а на ФК піднявся - відповідно в 1,30 рази (р_CОd<0,001) і в 1,19 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05). Рівень Е₂ знизився у групі СО - в 2,25 рази (р_CОd<0,0002), СП - в 1,54 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05); П відповідно - в 1,80 рази (р_CОd<0,001) і в 1,54 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05), Т - в 3,21 рази (р_CОd<0,001) та в 2,28 (р_CПd<0,001, p_СО-СП<0,008), АС - в 1,64 рази (р_CОd<0,001) та в 1,43 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05). Рівень кортизолу у групі СО підвищився в 1,31 рази (р_CОd<0,003), СП - в 1,06 (р_CПd>0,05, p_СО-СП>0,05); вміст ДГЕАС знизився відповідно - в 1,36 рази (р_CОd<0,001) і в 1,22 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05). Рівень СЗГ підвищився у групі СО - в 1,48 рази (р_CОd<0,001), СП - в 1,21 (р_CПd<0,001, p_СО-СП<0,001). Вміст інсуліну у групі СО знизився в 1,33 рази (р_CОd<0,001) і СП - в 1,17 (р_CПd<0,001, p_СО-СП<0,009), а рівень глюкози підвищився відповідно - в 1,11 рази (р_CОd<0,001) і в 1,05 (р_CПd<0,001, p_СО-СП>0,05), коефіцієнт співвідношення інсулін/глюкоза зменшився в 1,55 рази (р_CОd<0,001) та в 1,27 (р_CПd<0,001, p_СО-СП<0,002).

Вивчена динаміка показників імунологічної реактивності у хворих на ДКУЯ через 6 місяців після операції в залежності від методу реабілітації. Концентрація CD3+ у сироватці периферичної крові у групі СО після операції підвищилася на 6,21% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05), у групі СП - на 7,84% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,04, p_СО-СП>0,05); CD4+ - відповідно на 6,15% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001) і 4,37% (р_CПd<0,02, р_CП-к<0,0003, p_СО-СП>0,05); CD8+ - на 6,16% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) та на 4,37% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,02, p_СО-СП>0,05); CD16+ - на 9,49% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,002) та на 4,28% (р_CПd>0,05, р_CП-к<0,0008, p_СО-СП>0,05); CD22+ - на 8,80% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) та на 7,05% (р_CПd<0,001, р_CП-к>0,05, p_СО-СП>0,05), а вміст CD25+ знизився на 7,18% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 6,52% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,03, p_СО-СП>0,05). Концентрація Ig G у групі СО підвищилася на 8,61% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,02), СП - на 3,57% (р_CПd>0,05, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,04); Ig A - знизилася відповідно на 16,80% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і 8,47% (р_CПd<0,005, р_CП-к<0,007, p_СО-СП<0,04); Ig M - зменшилася на 19,92% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) та на 7,85% (р_CПd<0,03, р_CП-к<0,02, p_СО-СП>0,05); Ig E - знизилася на 19,47% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001) та на 11,80% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП>0,05). Концентрація ЦІК у групі СО знизилася на 47,76% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001), у групі СП - на 25,08% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001); а комплементу підвищилася - відповідно на 18,51% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і 6,18% (р_CПd<0,03, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,0005). Рівень аФЛ АТ у сироватці периферичної крові знизився у групі СО - в 7,73 рази (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,05), а у групі СП - в 1,25 (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001).

Вміст ІЛ-2 в сироватці периферичної крові знизився у групі СО в 1,02 рази (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05), СП - в 1,04 (р_CПd>0,05, р_CП-к<0,03, p_СО-СП<0,001); ІЛ-4 - відповідно в 4,11 рази (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,05) і 2,32 (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001); ІФН-г - в 1,35 рази (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001) і 1,19 (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП>0,05); ФНП-б - в 10,52 рази (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001) і 4,76 (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001).

Через 6 місяців після операції зменшилося накопичення продуктів ВРО: ДК у плазмі крові в групі СО - на 17,41% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001), у групі СП - на 6,92% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001), МДА в еритроцитах крові відповідно на 45,22% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,001) і на 30,30% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001), що привело до зменшення ПГЕ - на 27,51% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 16,19% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,02, p_СО-СП>0,05). У той же час зареєстровано підвищення концентрації Ка в плазмі крові у групі СО на 9,25% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05), СП - на 4,64% (р_CПd<0,001, р_CП-к>0,05, p_СО-СП>0,05); рівня СОД відповідно - на 21,28% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 11,45% (р_CПd<0,001, р_CП-к>0,05, p_СО-СП<0,03), а ЗАОА - на 12,84% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 8,43% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,002, p_СО-СП<0,001); концентрації ретинолу - у групі СО на 12,51% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05), СП - на 7,05% (р_CПd<0,001, р_CП-к>0,05, p_СО-СП<0,008); токоферолу-б - відповідно на 7,80% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 5,39% (р_CПd<0,001, р_CП-к>0,05, p_СО-СП<0,003), Цп - на 3,61% (р_CОd<0,0005, р_CО-к>0,05) і СП - на 2,35% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,03, p_СО-СП>0,05).

У всіх обстежених групах після операції знизилася ендогенна інтоксикація: зменшилися концентрації у сироватці крові МСМ 238 нм пацієнток групи СО - на 21,34% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,04), групи СП - на 9,66% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001); МСМ 254 нм - відповідно на 21,10% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 8,11% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001); МСМ 260 нм - на 19,71% (р_CОd<0,001, р_CО-к>0,05) і на 4,87% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001); МСМ 280 нм - на 38,48% (р_CОd<0,001, р_CО-к<0,02) і на 15,78% (р_CПd<0,001, р_CП-к<0,001, p_СО-СП<0,001).

Нами проведена оцінка відновлення репродуктивного здоров'я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу реабілітації з урахуванням динамічного спостереження протягом двох років після операції (табл. 3).

Доведено, що збереження регулярного менструального циклу, розвиток синдрому прооперованого яєчника та синдрому випадіння функції яєчника, скорочення тривалості менструальної кровотечі й зменшення об'єму менструальної крововтрати в післяопераційному періоді залежали від способу ендохірургічного лікування і не залежали від способу післяопераційної реабілітації: в групі ВО частота збереження регулярного менструального циклу перевищувала таку в групі ВП на 8,19% (р<0,0003), частота виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника була нижче відповідно в 2,55 (р<0,03) і в 5,72 рази (р<0,001), частота скорочення тривалості менструальної кровотечі і частота зменшення об'єму менструальної крововтрати була менше відповідно в 1,71 (р<0,02) і 2,64 рази (р<0,001). Висока частота розвитку виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника в групі ВП була найімовірніше пов'язана із застосуванням монополярного струму під час оперативного втручання. Розвиток перерахованих вище синдромів в групі ВО, імовірно, був пов'язаний з видаленням під час оперативного втручання досить великої частини тканини яєчника.

Настання вагітності після проведення оперативного лікування ДКУЯ залежало як від способу ендохірургічного лікування, так і від способу післяопераційної реабілітації. Так, настання вагітності в групі ВО перевищувало таку в групі ВП в 1,63 рази (р<0,001), а в групі СО було більше за таку в групі СП в 1,20 рази (р<0,04), а кількість пологів відповідно в 1,99 (р<0,001) і в 1,28 рази (р<0,02).

Таблиця 3. Результати відновлення репродуктивного здоров'я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу післяопераційної реабілітації

Примітка. Різниця між групами вірогідна при р<0,05.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено нове рішення актуальної проблеми гінекології - відновлення репродуктивного здоров'я у жінок з ДКУЯ. На підставі теоретичного узагальнення даних епідеміологічних досліджень, особливостей клінічних проявів, соно-, допплеро-, відео- і гістоструктури яєчників, стану основних систем гомеостазу й вираженості ендогенної інтоксикації при ДКУЯ патогенетично обґрунтовані й розроблені: комплексна система апріорної діагностики гістоструктурних форм ДКУЯ, диференційовані залежно від гістоструктури утворень способи органозберігального лікування, а також система комплексної реабілітації, що в сукупності привело до збільшення числа випадків органозберігального лікування та відновлення репродуктивної функції при цій патології.

1. Виявлено, що щорічна частота виконання оперативних втручань з приводу ДКУЯ у пацієнток репродуктивного віку складає 14,2±6,6 випадків на 10 000 жінок відповідного віку, кістозних доброякісних пухлин яєчників (кістом) - 3,6±2,2, кістозних пухлиноподібних утворень яєчників (кіст) - 10,5±5,7. Серед прооперованих з кістомами яєчників в 44,1% випадків зустрічаються серозні цистаденоми, в 35,5% - зрілі кістозні тератоми, в 12,9% - муцинозні цистаденоми, в 7,5% - кістоми іншої гістоструктури, а серед кіст яєчників в 41,3% - фолікулярні кісти, в 25,4% - кісти жовтого тіла, в 14,9% - кісти без епітеліального вистилання, в 11,8% - ендометріоїдні, в 6,6% - параоваріальні кісти. Лише у 31,6% пацієнток репродуктивного віку з ДКУЯ виконуються органозберігальні операції й лише у 16,8% жінок - з використанням лапароскопічного доступу.

2. Розроблена модель автоматизованої системи апріорної діагностики гістоструктурних форм ДКУЯ, заснована на клініко-соноскопічних характеристиках і дослідженні експресії онкомаркерів, має високу чутливість (81,31-83,40%), специфічність (97,01-97,02%), значущість позитивного (88,40-90,16%) та негативного (97,06-98,62%) результату передбачуваного тесту.

3. Наростання проліферативних властивостей в оваріальних утвореннях супроводжується посиленням неоангіогенезу, про що свідчить частіше виявлення при допплерографії в стінці кістом яєчників і цистаденокарцином судинного кровоплину порівняно з кістами відповідно в 1,18 (p<0,001) і 1,21 рази (p<0,001). Судини в пухлинах часто відрізняються маловираженим або відсутнім гладком'язовим шаром, наявністю великої кількості шунтів, еластолізом, що призводить до втрати їх еластичності, зниження індексу пульсативности кровоплину в кістомах яєчників порівняно з кістами в 1,11 (p<0,0004) і в цистаденокарциномах - в 1,41 (p<0,001) рази, а індексу резистентності - відповідно в 1,03 (p>0,05) і 1,46 рази (p<0,001).

4. У пацієнток репродуктивного віку з наявністю в яєчниках доброякісних кістозних утворень фолікулярний апарат збережений при будь-яких розмірах утворень. Вираженість склерозу в яєчниках залежить від тривалості персистенції утворення (r=0,36, p<0,05) і не залежить від його розмірів. Доброякісні кістозні утворення розвиваються в яєчниках з гіперандрогенними пухлиноподібними процесами, такими як полікістоз, стромальний текоматоз і гіперплазія функціонально-активної текатканини. Порушені процеси овуляції при ДКУЯ супроводжуються зниженням чисельності пацієнток з наявністю білих тіл в яєчниках при кістах яєчників на 47,25% (p<0,001), а при кістомах - на 33,33% (p<0,004).

5. Кістоми яєчників на відміну від кіст характеризуються зниженням клітинної диференціації, змінами молекулярно-просторової структури глікокон'югатів поверхні плазмолеми епітеліальних клітин і зростанням рухливості мембранних рецепторів лектинів, що веде до відсутності контактного гальмування проліферації - кардинальної ознаки істинних пухлин. Гіперсіалізація клітинних поверхонь і зниження міцності поверхневих глікокон'югатів в кістомах сприяє запобіганню елімінації їх клітинами імунної системи. Підвищена проліферація спостерігається в епітелії та в цитогенній стромі 35,29% ендометріоїдних кіст, в тканинах 23,52% зрілих кістозних тератом, в епітелії 26,67% серозних і 27,78% муцинозних цистаденом, про що свідчить їх позитивна PCNA-реактивність.

6. ДКУЯ виникають і розвиваються на тлі ендокринного дисбалансу (диспропорції секреції гонадотропінів, гіперпродукції статевих гормонів, відносної гіперінсулінемії, зниження продукції тиреоїдних гормонів і стероїдзв'язуючого глобуліну); імунного дисбалансу (підвищення кількості еозинофілів, перерозподілу складу субпопуляції лімфоцитів із зниженням відносного вмісту CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD22+, підвищенням CD25+, дисімуноглобулінемії із зниженням рівня Ig G і підвищенням Ig А, Ig М і Ig E, зниження активності комплементу і макрофагально-моноцитарної системи з підвищенням рівня ЦІК, розвитку автоімунних процесів з підвищенням рівнів сумарних антитіл до мембранних фосфоліпідів, гіперсекреції цитокінів ІЛ-2, ІЛ-4, ІФН-г, ФНП-б); дисбалансу систем вільнорадикального окислення і антиоксидантного захисту (надмірного накопичення продуктів вільнорадикального окислення, зниження рівнів антиоксидантів) і розвитку ендогенного токсикозу. Порушення реактивності основних систем гомеостазу при ДКУЯ призводить до накопичення пухлинних і пухлиноподібних клітин і перешкоджає їх своєчасній елімінації.

7. Серед функціональних кіст яєчників існують гормончутливі (46,67%) та гормонрезистентні (53,33%). Застосування розробленого способу активного динамічного спостереження за функціональними кістами яєчників порівняно з традиційним підвищує кількість випадків їх регресії в 2,21 рази (p<0,0003). Функціональні кісти яєчників з персистенцією понад 2-х місяців не мають рецепторів до стероїдних гормонів і резистентні до гормонотерапії. Методом вибору їх лікування є трансвагінальне голкове аспіраційне дренування зі склеротерапією. Застосування в якості склерозанту спиртового розчину солковагіну порівняно з 96% етиловим спиртом призводить до зниження кількості рецидивів кіст на 26,67% (p<0,006) і збільшення випадків настання вагітності на 36,67% (p<0,005), зі спиртовим розчином протефлазиду - відповідно на 16,67% (p<0,05) та 26,67% (p<0,04).

8. Розроблені ендохірургічні способи лікування порівняно з традиційними забезпечують можливість проведення оперативного втручання при ДКУЯ лапароскопічним доступом при будь-яких розмірах утворень, збереження й найменшого пошкодження здорової оваріальної тканини та фолікулярного резерву, практичну відсутність інтраопераційної крововтрати, надійне захоплення утворення, абластичне його видалення повністю та водночас, збільшення кількості випадків органозберігальних втручань на яєчниках в 1,45 рази (p<0,001), скорочення тривалості операцій в 1,96 рази (p<0,001), підвищення частоти настання вагітності в 1,63 рази (р<0,001) і кількості пологів - в 1,99 рази (р<0,001).

9. Застосування розробленого способу реабілітації порівняно з традиційним призводить до більшого зниження в сироватці периферичної крові вмісту тестостерону (р<0,008), інсуліну (р<0,009), співвідношення інсуліну та глюкози (р<0,002), підвищення рівня стероїдзв'язуючого глобуліну (р<0,0004); підвищення рівня Ig G (р<0,04) і зниження Ig А (р<0,04); зменшення рівня ЦІК (р<0,001) і збільшення активності комплементу (р<0,0005); зниження концентрації антифосфоліпідних антитіл (р<0,001) і рівнів ІЛ-2 (р<0,001), ІЛ-4 (р<0,001), ФНП-б (р<0,001); зменшення накопичення в плазмі периферичної крові ДК ненасичених жирних кислот (p<0,001) і в еритроцитах крові МДА (p<0,001), збільшення рівня СОД (p<0,03) і ЗАОА плазми (p<0,001), підвищення у сироватці крові концентрації ретинолу (p<0,008), токоферолу-б (p<0,003), а також більшого зниження вмісту МСМ 238 (p<0,001), МСМ 254 (p<0,001), МСМ 260 (p<0,001), МСМ 280 нм (p<0,001). В результаті істотного поліпшення реактивності основних систем гомеостазу та зниження рівня ендогенної інтоксикації при розробленому способі післяопераційної реабілітації підвищується частота настання вагітності в 1,20 (р<0,04), а кількість пологів - в 1,28 рази (р<0,02).