Алкоголь як провідний чинник ризику для здоров'я українців

Шкода, що наноситься алкоголем людині, залежить від кількості алкоголю, що потрапив в організм за відрізок часу (наприклад, за рік), але дуже слабо залежить, чи взагалі не залежить від конкретного виду алкогольних виробів (вино, пиво, горілка і т.д.) , не залежить - пив із закускою або без, з приводу, або без приводу, часто і потроху, або рідко, але багато, культурно або некультурно, в колективі або поодинці, у свята або в будні, «якісний» алкоголь або не дуже якісний і т.д.

Шкода, що отримується людиною, сім'єю, суспільством від алкоголю не усувається до тих пір, поки існує виробництво, продаж і споживання алкоголю. Закон непереборності шкоди - один із законів собріології. Закон говорить, що якщо алкогольну або будь-яку іншу наркотичну проблему вирішувати в одному-двох напрямках, тобто викорінювати - нехай і дуже успішно! - Частини цілого (наприклад, алкоголізм, порушення громадського порядку, профілактика п'янок за кермом і т. п.) не може привести до зникнення проблеми в цілому. Проблема в цьому сенсі непереборна, тому що діє закон непереборності шкоди. Подолати, вирішити проблему можна лише комплексно, системно і глибинно. Вперше термін «закона непереборності шкоди», був застосований в науці та науковій публіцистиці С.Н. Шевердіним.

Собріолог А.А. Звєрєв розкриває Закон збільшення дози - перехід від «слабких наркотиків» до більш «сильних». Суть цього закону розкривається його назвою. Існує закономірність - отруєння, раз почавшись, прогресує і йде з наростанням. «Сила отруєння» весь час наростає. Це явище має своє чітке фізіологічне пояснення. Закон «збільшення дози» діє не тільки в «межах однієї людини», він вірний і щодо сім'ї, і суспільства в цілому. Це явище практично відображається в «Законі трьох поколінь». Його загальне формулювання - діти посилюють домінуючі (яскраво виражені) якості батьків. Стосовно до проблеми наркотизму в собріології цей закон звучить так - «Перше покоління починає отруєння, друге посилює, а третє« спивається »остаточно або« сідає на голку ». Іноді цей закон коментують і таким чином: «Перші помірно, другі впевнено, а треті остаточно». Іншими словами, при отруєннях доза і «сила наркотику» наростає і в поколіннях, а не тільки в окремій людині.

Академік Б.І. Іскаков вивів Закон краху цивілізацій - формацій, великих держав, внаслідок алкогольного геноциду. За алгоритмом закону катастрофи:

1) з'являється і розмножується "вірус загибелі" суспільства, цивілізації - падіння моралі, дебілізація (затьмарення) правлячих еліт, наркотизація суспільства алкоголем і нікотином, розкладання, криміналізація, корупція, злодійство, ослаблення влади;

2) досягається критична маса вірусу загибелі - широкий колапс моралі, масова алкоголізація, криміналізація, широка корупція, загальне розкладання і злодійство, глибока дебілізація верхів і параліч влади;

3) випливає нищівна політична або військова поразка, або соціально-економічне банкрутство і розвал;

4) питущу цивілізацію на різних стадіях підкорюють або більш тверезі завойовники, або найбільш пасіонарні групи з найвищим морально-вольовим потенціалом.

Прикладом, де був застосований закон краху цивілізацій, ми можемо привести знищення грецьким вином Великої Скіфії. У скіфських похованнях археологи та історики знаходять грецькі амфори і всілякі іноземні судини для поглинання вина. До знайомства з грецьким вином скіфи були тверезим народом. Про побут кочових скіфів Геродот крім іншого, повідомляв, що вони харчувалися переважно кобилячим м'ясом і молоком. Познайомившись з грецьким нерозбавленим вином (самі греки пили вино тільки розбавлене: 1 складова 11 градусного вина і 10 складових джерельної води. Пити розведене вино могли тільки чоловіки, після 30 річного віку, коли у них з'явилося потомство. Жінкам у Стародавній Греції категорично заборонялося пити вино в всіх випадках. Якщо якась жінка-гречанка раптом спробує розведений алкоголь, то для них був один закон: висока скеля і прірва) скіфи стали швидко спиватися. До цих пір існують приказки: «П'яний, як скіф» або «П'є, як скіф». Три п'яних покоління скіфів і Великої Скіфії не стало.

РОЗДІЛ 2. Вихід з цього становища

2.1 Статистика

Історія пияцтва в Україні.

Історія показує, що алкоголепиття не є такою «давньою» і «славетною» традицією, як прийнято вважати у сучасному суспільстві. Так, з початку IХ століття по 1640 рік з цього питання було прийнято близько 30 правових актів, причому всі вони були антиалкогольними. Для порівняння З 1640 по 1917 рік у Російській імперії було прийнято 2344 законодавчих акти, які, в основному, захищали виробництво й продаж алкогольних виробів, регламентували діяльність питних закладів, казенного керування винною торгівлею, розвиток п'янства й алкоголізму і т. д. І тільки 57 з них сприяли руху за тверезий спосіб життя і були спрямовані на боротьбу з корчмарством. Більша частина законодавчих актів на користь тверезості датується кінцем XIX -- початком ХХ століття, що підтверджує слабку зацікавленість царського уряду в тверезості народу.

Київська Русь.

Дослідження раннього періоду християнської Русі показали, що в ті часи тверезість була національною рисою нашого народу, що передавалася з покоління в покоління через систему сімейного й християнського виховання разом з іншими моральними цінностями. Н. М. Карамзин указує, що давньоруські князі відрізнялися тверезістю. Серед них був Святослав Київський, котрий мав «розум надзвичайний, целомудріє, тверезість». У першому, і єдиному дотепер, детальному дослідженні І. Прижова з історії питної справи й п'янства в Україні, Росії та Білорусі з кінця I тисячоріччя н. е. і до середини 1860-х років включно містяться вичерпні зведення відомостей з вивчення пияцтва. У своїй роботі І. Г. Прижов повідомляє, що «...пияцтва в домосковскій Русі не було, не було його як пороку, що роз'їдає народний організм.».

Не було тому, що, по-перше, русичі вживали лише слабко-алькогольні напої: брагу, мед, пиво, квас (міцність 1-6%), сп'яніння від яких несильне й діє порівняно нетривалий час. З X століття на Русі було відоме й привізне з Візантії вино, але в силу дорожнечі воно було доступне головним чином міській знаті й багатим людям, які, проте, як і простий люд, уживали здебільшого місцеві «напої». Відомо, що вина за міцністю не перевершують 11%, а до XII століття вино на Русі «уживали тільки розведене водою, так само, як його пили в Греції й Візантії» (греки розбавляли вино водою в співвідношенні 1:3 або 2:5).

По-друге, уживані алкогольні вироби були, як правило, домашнього виробництва (тобто пив тільки той, хто виготовляв) і напиватися доп'яна не було прийнято:« людині, що вийшла з дикого стану немислимо, щоб вона у себе вдома або в питному домі впивалася п'яним питвом і щоб, напиваючись по одинаку, впивалися всі...».

До середини XVI ст. українці, заплативши мито на солод, хміль і мед (бражне мито), варили поширені на той час слабоалкогольні напої (5-8°) -- мед, пиво, брагу і вживали їх вдома або в корчмах. Корчма -- давньослов'янський громадський питний заклад. Корчмою називалося місце, куди народ сходився для пиття і їжі, для бесід і випивки з піснями і музикою. Корчма була вільною народною установою, мала значення ратуші і гостинного двору. У Києві корчми були важливими міськими закладами. Ні в одному письмовому свідоцтві часів Київської Русі не згадується пияцтво як соціально неприйнятна форма вживання алкоголю, що носить масовий характер. Зловживання алкоголем стримувалося в той час багатьма факторами. Алкогольні традиції на Русі визначалися ритуальним вживанням хмільних напоїв з нагоди знаменних подій, православних свят, весіль, хрестин, поминок, завершення збору врожаю тощо, і носили в цілому епізодичний характер. Алкогольні напої були не міцними. Більшість населення не мало надлишків продовольства для виробництва алкоголю. Алкогольні напої були відносно дорогими. На голодний шлунок алкоголь як правило не вживався: мед, пиво чи вино пили або на бенкеті, або в корчмі, де завжди подавалася їжа.

І. Г. Прижов у своїй історичній праці відзначав, що штучний (тобто одержуваний шляхом перегонки) міцний алкоголь (аль-кеголь -- дух вина) був вперше відкритий арабським медиком і хіміком ар-Разі (Разесом), який народився в 860 році. В XIII столітті горілка з'являється в Європі й до XVI століття вживається як ліки або есенція й продається в аптеках. У якості алкогольного «напою» це зілля (зелене вино) стає відомим на Русі тільки в XVI столітті. Людям займатися продажем спиртного загалом було невластиво. Заборона на даний вид діяльності надходила, в першу чергу, від церкви, що піклувалася про безсмертя душ своєї пастви, про благочестиве, високоморальне життя народу. Тому заняття виноторгівлею було для православної людини найостаннішою, ганебною справою.

Козацька доба.

Поширена думка про те, що українські козаки були завзятими пияками. Хоч і вживання алкоголю було поширеним, козацька громада ставилася до пияцтва дуже суворо. Вживання алкоголю під час військового походу каралось смертною карою. Будь-кого п'яного кошовий отаман негайно викидав за борт човна. Не схвалювалося пияцтво і серед «начальних лиц»: якщо кошовий і січова старшина зауважували цей недолік у когось із службових осіб, то попереджали його від цього особливими ордерами, наказуючи йому суворо виконувати їх.Запорозький Кіш узагалі не поважав усіляке пияцтво, боровся з цим злом, суворо забороняючи, зокрема таємні шинки, як притулок усіляких гайдамаків і харцизів. Чутки про своє велике пияцтво розпускали самі козаки. У військовий час їм були вигідні чутки, що на Січі лише всі п'ють та гуляють, бо вороги, вірячи цим байкам, не раз попадали в халепи. Кримський хан 1675 року сподіваючись, що на Різдво козаки вживатимуть надмірно алкоголь і їх легко можна буде знищити, заплатив за свою помилку життям десяти тисяч відбірних яничар.

Сухий закон 1914-1925.

В 1914 році, напередодні (точніше, вже на початку) війни, був виданий царський указ про заборону виробництва й продажу всіх видів алкогольної продукції на всій території Росії. Це рішення ознаменувало початок єдиного, мабуть, тверезого періоду нашої новітньої історії, що став можливий завдяки прийняттю сухого закону.

В. І. Ленін також закликав до нещадного припинення всіх проявів п'янства, з огляду на те, що воно несумісне зі світлими ідеалами революції й прогресом, тими високими завданнями, які стоять перед робітничим класом, перед всією нашою країною. Йому належать слова: «Я думаю, що на відміну від капіталістичних країн, які пускають у хід такі речі як горілка й інший дурман, ми цього не допустимо, тому що, як би вони не були вигідні для торгівлі, але вони поведуть нас назад до капіталізму, а не вперед до комунізму». І в програмі більшовиків, прийнятій на VIII з'їзді партії в 1919 році, завдання боротьби з алкоголізмом були поставлені нарівні з боротьбою проти таких соціально небезпечних хвороб як туберкульоз і венеричні захворювання.

Під впливом російської заборонної системи й важких наслідків імперіалістичної війни різко підсилилося тяжіння народів багатьох країн до тверезості. У відповідь на це міжнародна сивушна реакція почала створювати свої організації для перешкоджання тверезницьким прагненням. Наприклад, в 1921 р. у Лозанні була заснована «Міжнародна Ліга проти заборони». У неї ввійшли представники багатьох країн, вона користувалася підтримкою частини великих мільярдерів. На рахунку цієї реакційної організації багато чорних антинародних сивушних перемог: вона в 1922 р. внесла значний вклад у провал заборони у Швеції, зірвала обговорення алкогольної проблеми в Лізі Націй, приклала свої зусилля до підриву сухого закону в США. Існували й національні сивушні організації. Так у Швейцарії в 1921 р. був створений «Центральний Секретаріат, призначений для боротьби з надлишками стриманості», що задався метою «перешкоджати перебільшеному й помилковому впливу фанатиків стриманості, збуджуючи в масах інтерес до алкоголю».

До міжнародної сивушної організації примкнули уряди деяких країн: в 1922 р. під натиском Іспанії в Ісландії скасували заборону алкогольних виробів; в 1927 р. під погрозами правителів Іспанії, Португалії й Франції впала заборонна система в Норвегії; в 1919 р. Франція виразила протест у зв'язку з прийняттям у США сухого закону.

Алкоголь у СРСР.

Як під час дії, так кілька десятиліть після скасування сухого закону алкоголь дуже рідко зустрічався в радянській країні (у порівнянні із сьогоднішнім днем можна вважати, що його майже не було). Завдяки великій роз'яснювальній роботі й масовому тверезницькому руху в 1928 році, коли інтелігенція говорила правду про алкоголь і закликала до тверезого способу життя, коли кожного питущого вважали (потрібно визнати, справедливо вважали!) шкідником виробництва й ворогом соціалізму, п'янство знову різко пішло на спад, і споживання алкоголю протягом тридцяти років було в 2-3 рази нижче, ніж в 1913 році, тобто до введення сухого закону.

В 1928 р. створюється «Всесоюзне товариство по боротьбі з алкоголізмом». До складу організаційного комітету входили Н. А. Семашко, В. А. Обух, А. Н. Бах, С. М. Будьоний, Н. І. Подвойський, Д. Бєдний, В. Іванов й інші.

Завдяки здоровому відношенню з боку інтелігенції й більшості партійних і радянських працівників, поширення п'янства йшло дуже повільно. Досить сказати, що в 1928-1932 р. душове споживання в нас становило 1,04 л. У 1935-1937 рр. воно зросло до 2,8 л, в 1940 р. знизилося до 1,9 л, у воєнні та перші післявоєнні роки продовжувало знижуватися. В 1948-1950 рр. ми мали такі дані: Франція -- 21,5 л, Іспанія -- 10,0, Італія -- 9,2, Англія -- 6,0, США -- 5,1, СРСР -- 1,85.

Після 1950 року почалося помітне зростання виробництва й споживання алкогольних «напоїв» в усьому світі. І душове споживання, як по команді з-за кордону, у нас стало катастрофічно різко наростати і вже в шестидесятих роках вийшло на одне з перших місць у світі.

На підставі даних вибіркових досліджень по 15 економічно розвинених країнах установлено, що щорічний рівень хронічного алкоголізму збільшився з 0,3 в 1900-1929 р. й 3,3 в 1930-1940 р. до 12,3 в 1955-1975 р., тобто виріс в 40 разів; якщо наприкінці XIX -- початку XX століття на 10 хворих алкоголізмом доводилася одна жінка-алкоголічка, то за 75 років це співвідношення досягло 6:1.

Особливо швидкий ріст споживання алкоголю у СРСР відбувався за останні 20-30 років існування країни, що призвело до найнесприятливіших наслідків. Дуже тяжкими є людські втрати. Якби у СРСР зберігся рівень народжуваності 1960 р., країна за ці 20 років мала б додатково 30-35 мільйонів населення! До прямих людських втрат треба віднести ще й армію «живих трупів» -- тих, хто п'є.

Відповідно до даних, опублікованих у довідниках Статистичного управління «СРСР у цифрах», населення країни з 1965 по 1981 р. зросло з 232,2 до 266,6 млн. чоловік, тобто на 13%. Виробництво ж спиртного за цей час зросло на 500%. Якщо порівняти виробництво хліба та борошна з виробництвом алкоголю -- ситуація аналогічна: з 1940 по 1980 р. хліба та борошна стали виробляти більше на 200%, а алкоголю -- на 690%.

І найстрашніше те, що все це випивалося!

Указ 1985 року про боротьбу з п'янством й алкоголізмом.

Указ Уряду 1985 р. про боротьбу з п'янством й алкоголізмом зазнав безжалісної критики з боку алкогольної мафії. Із приводу цього закону ні радіо, ні телебачення не надало слова людям, що живуть тверезо. Більше того, вони непрямо і приховано робили все, щоб скомпрометувати Указ.

За 1986-87 роки, тобто, відносно більш тверезий час, народжувалося в рік по 5,5 мільйонів немовлят, що на 500 тисяч у рік більше, ніж за попередні 20-30 років. Вмирало щорічно на 200-300 тисяч менше. Тривалість життя чоловіків збільшилася на 2,6 року. Прогули знизилися на 30-40%. Підвищилася продуктивність праці. В ощадкаси грошей надійшло на 46 мільярдів більше, ніж звичайно, на багато мільярдів збільшилися надходження в бюджет від продажу неалкогольних продуктів й інших товарів.

Ефект від цього Указу виявився настільки доброчинним для народу, що алкогольна й вся торгівельна мафія занепокоїлася. Продажні борзописці й засоби масової інформації стали волати, що народ готовий ледве не повстати, вимагаючи збільшення продажу горілки. Тим часом, весь народ вперше за багато десятиліть відчув подих свіжого тверезого вітру. І якби не підступи цієї мафії, ми, можливо, змогли б налагодити здорове, тверезе життя.

Алкоголь сьогодні.

Важливо розуміти, що в наш час алкоголь є провідним наркотиком. Його застосування для цілей отруєння населення надійно легалізовано. Більше того, це закріплено у безлічі традицій, ритуалів, пісень, інших «творів мистецтва» і т.д.

Особливо поширеним в останні роки в усьому світі є вживання спиртних виробів серед молоді. За даними ВООЗ, у Франції алкоголіки становлять 10-12% від загальної чисельності населення. Споживання алкоголю і його наслідки -- проблема не окремих індивідів, а суспільства в цілому, і гострота її зростає в міру збільшення виробництва алкогольних виробів.

Великим фактором, що сприяє росту споживання алкоголю, є низькі ціни на спиртні «напої».

Так, наприклад, у більшості країн світу пляшка коньяку коштувала в 2-3 рази більше, ніж, скажімо, чоловічі черевики. У нас же за ціну чоловічих черевиків можна було купити -- 3-5 пляшок горілки. Алкоголь скрізь вважається «делікатесом», і щоб купити його, треба витратити великі гроші. У нас же з початку 90-х років, вартість вина стала взагалі мізерною у порівнянні із продуктами харчування. До реформи пляшка горілки коштувала 6 р. 80 коп. (на цю суму можна було купити майже 3 кг вершкового масла). В 1994 р. пляшка горілки вже коштувала дешевше 1 кг м'яса.

Ще раз наголосимо, що з давніх-давен пияцтво є своєрідною вуздою для народу. В. В. Похльобкін приводить широко відомий афоризм на користь алкогольної політики, що приписується Катерині II: «П'яним народом легше управляти». Ця теза використовувалася (й використовується) постійно низкою державних діячів протягом багатьох століть. Згадаємо хоча б Гітлера, який вважав, що слов'янам потрібні тільки горілка й тютюн, і ніякого лікування.

Відзначимо, що алкогольна торгівля як у Росії, так і в Україні зараз повністю контролюється закордонним капіталом. У цьому можна переконатися на прикладі пива, сировина для якого є майже повністю імпортною. Випуск пива контролюється країнами Скандинавії, Бельгією, Данією, Туреччиною, США, Ісландією, Південною Африкою, Німеччиною . А українські телеканали дають потужну рекламу алкоголю, особливо у вечірній час. Тому не завадило б серйозно задуматися про сенс і значення сучасної алкогольної пропаганди.

Відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу населення на рік. Сьогодні рівень споживання алкоголю в Україні є одним з найвищих у світі і становить близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення в рік (офіційна статистика повідомляє про 12-13 літрів). Щороку в Україні гине від алкоголю та наркотиків майже 380 тис. осіб.

Щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей, за даними Національної ради з питань охорони здоров'я. За даними екс-міністра охорони здоров'я України професора Миколи Поліщука, щодня алкоголь вбиває 40 українців. Це близько 8 тисяч отруєнь, ще 8 тисяч -- кардіопатій, а також інші захворювання і нещасні випадки, пов'язані із вживанням алкоголю. Крім того, за його словами, в Україні зараз фіксується 25-30% випадків дитячої патології новонароджених і дуже часто причиною цього є саме алкоголь, тобто вживання алкоголю як матір'ю, так і батьком. Але цей факт зазвичай не розголошується.

Майже 40% українських підлітків 14 -- 18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30% українських чоловіків. На думку вітчизняних медиків, наразі в Україні нараховується 700 тисяч лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. На 6 питущих чоловіків припадає 1 жінка.

Дитячий алкоголізм.

Всесвітня організація охорони здоров'я провела опитування школярів у 41 країні світу, чи вживають вони спиртне. Україна в списку перша. 40 відсотків дітей в Україні вживають алкоголь.

Керівник дослідження в Україні в цьому міжнародному проекті ВОЗ Ольга Балакірєва розповіла Радіо Свобода про ці невтішні результати. «Ми, практично, маємо, що вже в 11-12 років є не лише спроба алкогольного напою, а є вже досвід перебування у стані алкогольного сп'яніння. Ми навіть в 11-12-річному віці маємо приблизно шосту частину підлітків (хлопців, зокрема), які вже знають, що таке стан сп'яніння!»

За словами Анатолія Вієвського, головного нарколога Міністерства охорони здоров'я України, сьогодні в країні 1% дітей 12-13-ти років щодня вживають алкогольні напої.

Вживання пива в Україні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі.

Пивний алкоголізм.

Окрім горілчаного алкоголізму в Україні велику загрозу несе також пивний алкоголізм. За останні десять років кількість пивних алкоголіків в Україні зросла в 10 разів. Частка пивних алкоголіків в мегаполісах становить 10%-15%. Однією з основних причин є міф про нешкідливість пива.

Географічні особливості.

Найбільша кількість отруєнь і алкогольних психозів реєструється в Донецькій області -- близько 6 тисяч в рік. У більшості західних і центральних областей цей показник не перевищує 500 випадків на десять тисяч чоловік в рік. Зворотна сторона проблеми -- у сільській місцевості смертність від алкоголізму вище міської в 2-3 рази. Це пов'язано як з низькою якістю алкоголю так і із загальним рівнем життя сільського населення.

Опитування суспільної думки.

Пияцтво -- головна проблема українського суспільства. Про це 23 серпня 2011 року під час прес-конференції повідомив головний редактор журналу Андрій Блинов, спираючись на дані соціологічного опитування, проведеного компанією Research & Branding Group спільно з журналом "Експерт Україна". "Пияцтво назвали головною проблемою українського суспільства", -- сказав він.

Шлюби та розлучення в Україні:

Роки	Число зареєстрованих шлюбів, на 1000 осіб	Число зареєстрованих розлучень, на 1000 осіб
1950	11.7	0.3
1955	10.7	0.5
1960	10.7	1.2
1965	9.0	1.7
1970	9.8	2.9
1975	10.9	3.4
1980	9.3	3.6
1985	9.6	3.6
1990	9.3	3.7
1995	8.4	3.8
1996	6.0	3.8
1997	6.8	3.7
2000	6.9	3.5
2001	6.3	3.7

Демографічна ситуація:

Регіони	Кількість народжених	Кількість померлих	Природний приріст
	2001	2004	2001	2004	2001	2004
Україна	7.8	9.0	15.4	16.0	-7.6	-7.0
АР Крим	7.4	9.0	14.2	15.1	-6.8	-6.1
Області
Вінницька	8.2	9.0	16.6	16.9	-8.4	-7.9
Волинська	10.8	11.9	13.9	14.5	-3.1	-2.6
Дніпропетровська	7.3	8.9	16.1	17.0	-8.8	-8.1
Донецька	6.2	7.6	16.6	17.5	-10.4	-9.9
Житомирська	8.4	9.8	17.0	18.3	-8.6	-8.5
Закарпатська	10.9	12.4	11.3	12.4	-0.4	0
Запорізька	7.3	8.5	15.9	16.3	-8.6	-7.8
Івано-Франківська	9.8	10.7	12.5	12.9	-2.7	-2.2
Київська	7.3	9.0	16.6	17.6	-9.3	-8.6
Кіровоградська	7.7	8.6	17.5	18.3	-9.8	-9.1
Луганська	6.3	7.3	17.2	17.9	-10.9	-10.6
Львівська	9.0	10.1	12.6	13.1	-3.6	-3.0
Миколаївська	7.9	9.0	15.4	16.3	-7.5	-7.3
Одеська	8.3	9.6	15.3	16.0	-7.0	-6.4
Полтавська	6.8	7.5	18.0	18.4	-11.2	-10.9
Рівненська	11.3	12.5	13.0	13.6	-1.7	-1.1
Сумська	6.8	7.2	18.1	18.7	-11.3	-11.5
Тернопільська	8.8	9.9	14.3	14.4	-5.5	-4.5
Харківська	6.7	8.0	15.7	16.4	-9.0	-8.4
Херсонська	8.3	9.1	15.7	15.5	-7.4	-6.4
Хмельницька	8.4	9.1	16.1	16.5	-7.7	-7.4
Черкаська	7.3	7.7	17.3	18.1	-10.0	-10.4
Чернівецька	9.7	10.6	12.7	13.1	-3.0	-2.5
Чернігівська	6.8	7.5	19.9	20.7	-13.1	-13.2

2.2 Що повинна робити держава

На відміну від етики, в якій відображені уявлення людей про «добро» і «зло» «доброчесність» і «ганебність», «справедливість» і «несправедливість», право оперує такими поняттями, як «правомірну» і «неправомірну» поведінку, «юридичні права »,« юридичні обов'язки »,« юридична відповідальність », «правопорушення »і т.д.

За своїми кінцевими цілями мораль і право виконують в суспільстві однакові функції - регулятивні та виховні, але сфера норм моралі незмінно ширше сфери, на яку поширюються норми права. А деякі відносини - дружби, любові, сімейних традицій і т.п. можуть регулюватися тільки нормами моралі. М. Гумплович розглядає право як «кристалізовану в законі» моральність.

В ідеалі право має виражати волю й інтереси всіх верств та членів суспільства. Однак, як відзначають правознавці, в житті цього не буває. Клас ,що стоїть при владі, маючи в своїх руках законодавчі важелі, в процесі правотворчої і правозастосовчої діяльності, прагне втілити в законах та інших правових актах переважно своє уявлення про добро і зло, справедливості і несправедливості і, звичайно ж, прагне захистити, насамперед, власні інтереси.

У світлі сказаного стає зрозумілою проалкогольна, протабачна і пронаркотічна політика цілих держав, які на ділі захищають не інтереси народу, а інтереси капіталу. Але не все так безнадійно. Якщо виходити з досвіду світового права, то хоча в праві і виражається воля панівних класів, останні, побоюючись соціальних вибухів, змушені йти на поступки. Те, які закони існують у суспільстві, залежить і від активності кожного його члена. Тому, щоб домогтися ухвалення законів, здатних протверезити суспільство, необхідні серйозні зусилля «знизу», а не тільки надія на благородство можновладців, які добровільно свої інтереси обмежувати не стануть.

В системі соціальних норм поряд з нормами моралі і права певне місце займають звичаї, які на відміну від права ніким свідомо не встановлюються, а складаються стихійно, на рівні емоційного, психічного сприйняття, в силу звички. Звичка стає другою натурою, і людина веде себе тільки так, а не інакше.

В сучасному українському суспільстві міцно утвердилися алкогольні звичаї. Шкідлива звичка до паління вже вразила значну частину суспільства, в тому числі дітей, і здатна переродитися в загальний звичай. Наркоманія ще не поширилася так широко, але закономірності розвитку ті ж, тільки з ще більш катастрофічними наслідками. Однак те, які звичаї набувають поширення в суспільстві, багато в чому залежить від правлячих класів, від виразників їхніх інтересів так званих «вільних ЗМІ», а також деяких продажних «художників» і вчених. При тій постійної прямої і непрямої пропаганди порочного способу життя, яка ведеться всюди в сучасній Україні, не варто дивуватися впровадженню поганих звичаїв. Ми живемо в ті часи, коли, цитуючи Шекспіра, «чеснота повинна просити прощення у пороку».

Сутність правової держави полягає в тому, що, як пише Л. Гумплович, право сьогодні хоче стати вище держави, право стримує і обмежує держава. Право - одне на всіх, незважаючи на особистості . Проте основною ознакою права було і залишається примус.

В сучасній Україні алкоголь знову став легальним після скасування закону тверезості в 1925 році І.В. Сталіним, який стверджував, що повернення до алкогольної монополії - «тимчасовий захід», необхідна для вишукування коштів на економіку. Діяльність Сталіна оцінюється в основному критично нашими сучасниками, але чомусь ніхто і ніколи з високої трибуни не говорить про те, що пора виправити і цю помилку Сталіна і повернутися до права місцевого заборони на алкоголь 1914 року.

Інші закони діють, наприклад, у Великобританії, Німеччині, Швеції, США, де панує презумпція винності по відношенню до наркотиків. Якщо у тебе знайшли наркотик, то навряд чи ти зможеш довести, що це тільки для особистого вживання. Якщо спійманий наркоторговець, він повинен довести, що його майно та майно його родичів нажиті праведним шляхом, а не за рахунок торгівлі наркотиками.

Виділяють 4 основні стадії законодавчого процесу: законодавча ініціатива, обговорення законопроекту, прийняття та затвердження закону і його оприлюднення .

1. Законодавча ініціатива. Зазвичай з законодавчими ініціативами виступають професіонали, але те, які закони приймаються в суспільстві, залежить і від самих громадян. Слід частіше виступати з законодавчими ініціативами. У числі невідкладних ініціатив слід назвати: прийняття закону про позбавлення ліцензії тих органів ЗМІ, які пропагують і рекламують всякого роду аморальність, у тому числі вживання одурманюючих речовин, що було б гарною альтернативою скасованої в молодій незалежній Україні державної цензури; підвищення віку, що допускає початок вживання алкоголю до 21 року, як це прийнято в багатьох цивілізованих країнах; вилучення торгівлі алкоголем і тютюном з магазинів, що торгують продуктами, та здійснення торгівлі тільки в спеціалізованих магазинах; обмеження торгівлі спиртними і тютюновими виробами за часом і надання права місцевого заборони, наприклад, на нічну торгівлю , або навіть повної заборони на торгівлю алкоголем в конкретній місцевості; суворе покарання працівників торгівлі за відпустку алкогольно-тютюнових виробів дітям та молодим людям, які не досягли 18, а краще 21 року; позбавлення ліцензії тих кафе і ресторанів, які доводять клієнта до стану одуріння, спричинило ті чи інші негативні соціальні наслідки; підвищення акцизів на алкоголь і тютюн; підвищення цін на алкоголь і тютюн, перш за все, на алкогольні коктейлі та пиво, до рівнів, прийнятих в цивілізованих країнах, що робить їх менш доступними для дітей та молоді; повернення і посилення покарання за самогоноваріння і т.д.

Подібні закони були у вітчизняній історії, а сьогодні діють в таких країнах як Швеція, Норвегія, США та ін. І нам слід вивчати і використовувати цей позитивний досвід. Але, перш за все, в розробці законів необхідно спиратися на сьогоднішню Конституцію України.

Конституція України - Основний закон - має величезний потенціал для оздоровлення суспільства, зокрема він проголошує, що основні права і свободи людини є невідчужуваними і належать кожному від народження, що він захищає «основи конституційного ладу, моральності, здоров'я, права і законні інтереси інших осіб, забезпечує оборону країни і безпеку держави ».

Майже нічим не обмежені виробництво, торгівля, реклама і пропаганда алкоголю і тютюну, ліберальні закони щодо наркоманії знаходяться в явному протиріччі з нашою Конституцією, що прямо і побічно призводить до порушення всіх названих у Конституції прав людини.

2. Обговорення - наступна стадія законодавчого процесу. Воно буває попереднім (неофіційним) і офіційним. Попереднє обговорення, як правило, проводиться із залученням широкого кола зацікавлених осіб, експертів, представників державних і громадських організацій. Воно може здійснюватися в таких формах, як науково-практична конференція, семінар, засідання «круглого столу», експертний висновок, проведення теле і радіо дебатів, публікації в газетах і журналах. Офіційне обговорення закону здійснюється в компетентних органах.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3. Прийняття та затвердження закону.

4. Оприлюднення прийнятого закону - заключна стадія законодавчого процесу - полягає в доведенні до відома населення інформації про зміст прийнятого закону.

У США тютюнові кампанії тільки тоді були значно потіснені з ринку, коли однією громадянці вдалося довести, що причиною її захворювання (рак) є тютюн. Тютюнової кампанії, сигарети якої вона купувала, був пред'явлений позов, і суд вирішив справу на користь позивача. Компанія змушена була сплатити серйозний матеріальний і моральний збиток (при цьому треба пам'ятати, що людське життя - безцінне і грошима її не виміряти). Так був створений прецедент (рішення судового органу по конкретній справі, яка розглядається в якості зразка при розгляді таких же або аналогічних справ). З тих пір позови проти тютюнових кампаній на Заході стали звичайними справами, що змушує їх терпіти мільярдні збитки і призводить цілу галузь на грань краху, і вони змушені шукати інші ринки збуту своїх отруйних виробів, в тому числі, вони кинулися освоювати український ринок.

2.3 Тверезі країни

Дві третини населення Землі живуть сьогодні в тверезості. У 41 країні світу діє абсолютний сухий закон. Ще в 40 країнах світу застосовується закон тверезості. Близько 700 народів на нашій планеті живуть тверезо. Близько 500 релігій сповідують тверезість. Стародавні слов'яни, їх предки і пращури сповідували тверезість і вели тверезий спосіб життя.

І все ж, історія розвитку людства в ряді країн пов'язана з вживанням алкогольних виробів. Історія розвитку Української держави формувала ті умови, при яких алкоголізм став загальнонаціональною проблемою. Сама історія нашої держави говорить про те, що вживання спиртних виробів і ті соціальні умови, які існують, повільно і вірно привели до того, що ми маємо на сьогоднішній день. Алкоголь - слово арабське. Дехто з перекладачів підносить нам це як - вишуканність, летючий і надзвичайно смачний. Але правильний переклад буде - спирт. Початок цілеспрямованого отримання зброджених виробів що містить алкоголь багато істориків відносять до часу формування сільського господарства; тобто приблизно 6-10 тисяч років до н. е. З розведеного водою меду отримували медову брагу, з ячменю щось на зразок пива, кочівники робили з кобилячого молока кумис. Вони використовувалися як «харчові» вироби, а також для жертвоприношень.

Однак алкоголь завжди був дурманом. На основі історичних документів можна твердо вважати, що цілеспрямованому отриманню спиртних виробів порядку 6000 років. У багатьох давніх документах Єгипту, Месопотамії, Китаю, Греції, а також у Біблії ми знаходимо згадки про вживання спиртних виробів. Досить згадати, що перше чудо, яке вчинив Ісус Христос, це - перетворення води на вино. Правда, вином в ті біблійні часи називали свіжовичавлений, а не перебродивший виноградний сік. У нас же мова про інше - алкогольне вино. З історії відомо, що ще в давні часи було відзначено негативний вплив алкоголю і наркотичних речовин на організм людини. Так Геродотом вперше була описана дурманна дія диму від спалювання конопель. У Спарті спеціально споювали рабів для того, щоб показати, до чого це може привести, і виховували на цих прикладах молодь. В Індії жорстоко карали жінок, що вживали алкоголь. У стародавньому Китаї за 1116 років до н.е. існував указ імператора, який називався "повідомлення про пияцтво". Він був такий: "Наш народ надзвичайно розпущений і втратив свою доброчесність, що потрібно приписати нестриманості до вживання хмільних виробів. Тим часом, руйнування держав, великих і малих, сталося з тієї ж причини - через вживання цих виробів". Імператор в цьому указі погрожував п'яницям суворим покаранням - аж до смертної кари.

Спробуємо розглянути, чому ж алкоголь став частиною квазі-культури деяких народів. У латинській мові (яка має дуже мало синонімів, де кожне слово має строго своє значення) спірітус має два значення - дух і спирт. І це показує, що іноді в поданні людей спиртні вироби носили якийсь таємничий характер. Далеко ходити за прикладами не треба. У багатьох культурах ототожнювалися поняття живої та мертвої води. Горілка, як це не парадоксально, у деяких народів ставилася до живої води.

У країнах, де був дикий, а потім окультивований виноград, стали виготовляти виноградне вино, в тропіках з успіхом використовувалося пальмове вино, а в більш помірних широтах і в північних районах використовувалися соки ягід, молоко. З цих субстратів люди виготовляли вироби з абсолютно новими властивостями, іншими смаковими якостями. Звичайно, займалися цим жерці і вони були професійними посередниками між богами і людьми. Вони ж були хранителями спиртних виробів. Так виникли культові вироби на зорі людської історії. Пізніше вони були перенесені на інші дуже значущі в житті людини події і стали присвячуватися, не тільки божествам. Спиртні вироби стали вживати в усі урочисті та знаменні моменти в житті людини. Під час похорону - при так званих тризнах. А сьогодні наші сучасники і зовсім говорять, якщо на похоронах не розірвалися два баяна, то це і не похорон, а так собі.

Необхідно знати, що 2/3 населення Землі є справжніми непитущими, вони не сприймають алкоголь, тютюн та інші наркотики.

Закон тверезості сьогодні діє майже в 80 країнах світу. Це: Албанія, Алжир, Бангладеш, Бахрейн, Бруней, Бутан, Єгипет, Зімбабве, Індія, Індонезія, Йорданія, Ірак, Ісландія, Ємен, Камбоджа, Катар, Китай, Кувейт, Лаос, Ліван, Лівія, Мавританія, Мадагаскар, Малайзія, Марокко, М'янма, Нена, Нігерія, Норвегія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Папуа-Нова Гвінея, Саудівська Аравія, Сирія, Судан, Танзанія, Туніс, Туркменістан, Туреччина, Швеція, Шрі-Ланка, Західна Сахара, Мальдіви, Сейшельські острови, Коморські острови, Сомалі, Джібуті, Ефіопія, Кенія, Уганда, Чад, Нігер, Малі, Сенегал, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Сьєрра-Леоне, Кот-Д'івуар, Буркіна-Фасо, Гана, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Сінгапур, Східний Тимор, Таїланд, Палестина, Того, Бенін, Екваторіальна Гвінея, Маврикій, Руанда, Бурунді, Замбія, Малаві, Свазіленд, Лесото.

По-третє, необхідно знати, що 694 народу, що населяють Землю, ведуть здоровий, тверезий спосіб життя. Назвемо деякі народи: китайці - 1. 125 млн.; алжирці - 22.2 млн.; бенгальці - 189.15 млн.; бахарці- 97.6 млн.; в'єтнамці - 62.1 5 млн.; гуджаратці - 47 млн.; єгиптяни - 54,6 млн.; кушити - 30 млн.; малаялі - 35 млн.; маратхі - 66,5 млн.; орія - 32.3 млн.; панджабці - 99 млн.; перси -25,9 млн.; сіамці - 30.13 млн.; сунди - 24,5 млн.; тай - 70 млн.; таміли - 64,11 млн.; телугу - 74,5 млн.; турки - 53.3 млн.; жауса-30.8 млн.; хіндустанці 245 млн. чоловік і інші.

По-четверте, на нашій планеті прихильники 416 релігій сповідують тверезість. Серед них: буддизм - 500 млн.; вішнуїзм - 506 млн.; амаміти - 140 млн.; індуїзм - 793 млн.; іслам - 1. 126 млн.; кальвінізм - 62 млн.; маликіти - 200 млн.; методизм - 60 млн.; нове століття - 100 млн.; п'ятидесятництво - 373 млн.; суннізм - 850 млн.; ханафітізм - 400 млн.; шиваїзм -198 млн.; шиїзм - 180 млн. чоловік і інші.

ЯПОНІЯ. До 20 років алкогольні вироби ніхто не споживає. Не прийнято. У віці старше 20 років 70% населення також не вживає алкогольні вироби. Решта 30% діляться на три категорії: малопитущі, "середняки", справжні любителі отруїтися. Остання категорія питущих випиває по 250 мл. пива щодня. В Японії душове споживання алкоголю в рік в даний час складає близько 1 літра.

ШВЕЦІЯ. 60% дорослого населення повні непитущі. Причому вони мають навіть ряд матеріальних пільг перед питущими. Наприклад, непитущі - власники автомобілів набувають бензин за нижчою ціною, ніж інші.

ШВЕЦІЯ субсидує тверезницькі організації, місцеві інформаційні та профілактичні програми. У школах обов'язкові заняття з профілактики алкоголізму та наркоманії, активно діє Тверезницький союз вчителів і викладачів. У травні проводиться щорічний День народної тверезості. Активно діє Національна тверезницька організація, яка проводить антиалкогольні виховні програми, "Молодіжний тверезницький табор", що організує молодіжні бригади для будівництва будинків-нічліжок для наркоманів, алкоголіків і бездомних. Організація "Ні алкоголю та наркотикaм" організовує спортивні заходи для формування безалкогольного стилю життя: "Забіг здоров'я", спортивні змагання між колишніми алкоголіками.

НОРВЕГІЯ. Державна монополія, проблема алкоголю вважається однією з громадських проблем. У країні найбільш високі в Європі ціни на алкогольні вироби. Прибуток витрачається на загальний соціальний розвиток, надходить до Фонду тверезості. З 1959 р. управління транспортом в нетверезому стані - кримінальний злочин. 50% ув'язнених в країні - п'яні водії. В цілому ж в'язниці порожні - немає клієнтури.

Управління по боротьбі з алкоголізмом і наркоманією і Національний інститут досліджень проблем алкоголю і наркотиків забезпечують науковий підхід в алкогольній політиці держави, видають щорічний статистичний журнал "Алкоголь і наркотики".

У Норвегії, за законом, не можна стати вчителем, медиком або міністром країни, якщо ти вживаєш алкоголь в будь-якій кількості і якості.

Приклади країн з юридично оформленою забороною виробництва алкоголю або продажі:

КРАЇНА	ТИП ЗАБОРОНИ
Бангладеш	Повна заборона виробництва, продажу і споживання.
Індія	Різна в різних штатах. В одних штатах введено сухий закон, в інших - ні.
Мальдіви	Повна заборона виробництва та споживання ал-ля для місцевих жителів. Вживання ал-ля дозволено туристам.
Нова Зеландія	Часткова заборона. На розсуд місцевих властей. У п'яти регіонах з 1990 існує сухий закон.
Пакистан	Повна заборона для мусульман. He-мусульмани потребують ліцензії на вживання спиртних виробів.
Саудівська Аравія	Повна заборона вживання алкоголю.
Сполучені Штати Америки	Часткова заборона - заборона на продаж, дозволених в деяких штатах. У штаті Юта повний сухий закон

Для порівняння в Китаї припадає на 1-у людину 50 грам вживання алкоголю в рік, а в Україні 20 літрів.

РОЗДІЛ 3. Твереза політика

Тверезницька політика - комплекс заходів, спрямованих на контроль пропозиції та вплив на попит на алкогольні вироби серед населення, включаючи освітні та лікувальні програми, контроль над алкоголем включаючи зниження споживання до нуля, стратегії формування здорового, тверезого чоловіка і т.д. Маючи на увазі необхідність координації зусиль уряду з точки зору громадського здоров'я та громадського порядку. Цей термін виник в Скандинавських країнах і широко поширився з 1960-х роках.

Політика протверезіння - комплекс заходів, спрямованих на виробництво і продаж алкоголю та інших токсичних речовин, на мотивацію людей жити тверезо, тобто на свідому і примусову відмову людей від алкоголю.

Незважаючи на широку дискусію в українській пресі про те, що пора вже виробити тверезницьку політику, її поки що так і немає на державному рівні. Мета тверезницької політики - повне рішення алкогольної проблеми (тобто повна ліквідація виробництва та продажу алкоголю) в країні і ліквідація негативних соціально-економічних, моральних, духовних і медичних наслідків вживання алкоголю, виховання нового тверезого покоління.

Одним з основних інструментів фізичного знищення народу, що населяє Україну, підриву його інтелектуально-творчого, духовно-морального потенціалу є алкоголізація і наркотизація населення, по суті, розгортання алкогольно-наркотичного терору проти жителів нашої країни.

Стратегічна мета руху: повне протверезіння всього народу, збереження України як самобутньої регіональної цивілізації. Відновлення її статусу світової держави можливе тільки на основі протверезіння народу, в першу чергу його найбільш соціально активної частини - молоді.

Протверезіння країни є фундамент духовного, морального, економічного і демографічного відродження України.

Основною стратегічною метою тверезницького руху України є: тверезість народу, яка досягається поетапно:

тверезість Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

тверезість Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

тверезість в коликтиві
тверезість в суспільстві
тверезість людей приймаючих важливі рішення
тверезість для всіх

Стратегічні завдання тверезницького руху: розширення соціальної верстви свідомих непитущих; прийняття законів, що забезпечують в Україні тверезість народу; інформаційна підготовка суспільства до формування тверезих переконань і до тверезої політики держави. Серед тактичних завдань одним з перших є організаційне будівництво тверезницького руху.

З метою розширення соціальної верстви свідомих непитущих необхідно:

1. Пропагувати своїм власним прикладом тверезий, здоровий спосіб життя, робити його привабливим для самих широких верств населення;

2. Вважати пріоритетними для роботи з формуванням тверезих переконань наступні соціальні групи:

* підростаюче покоління, учні шкіл та інших навчальних закладів;

* осіб, які приймають рішення: керівників всіх рівнів, Верховна Рада України;

* співробітників засобів масової інформації;

* працівників системи освіти;

* актив політичних партій і громадських рухів;

3. Ефективно поєднувати методи інформаційно-психологічного впливу ("шокова терапія") та проведення курсів по методу Г.А.Шичко.

З метою законодавчого забезпечення тверезості народу реалізувати «Програму першочергових заходів державної антиалкогольної політики» на державному, регіональному і місцевому рівнях:

1. Прийняти Програму на розгляд до законодавчих органів державного, регіонального та місцевого рівня;

2. Домагатися підтримки в реалізації Програми політичними партіями, громадськими організаціями та рухами.

З метою інформаційної підготовки суспільства до формування тверезих переконань:

1. Нарощувати видання та розповсюдження наукових, методичних і популярних пропагандистських матеріалів, в першу чергу з використанням сучасних форм представлення інформації: інтернет, CD / DVD, відео, телебачення, радіо і т.д.

Розвивати систему постійного інформаційного обміну пропагандистськими матеріалами між структурами тверезницького руху ;

3. Формувати архів наукових, методичних, історичних інформаційних матеріалів для широкого практичного використання.

Вихідним положенням в оцінці суті проблеми споживання алкоголю має стати її розуміння як високо соціально значущою, системною, багаторівневою і багатоаспектною проблемою, в центрі якої знаходиться твереза, здорова особистість, що взаємодіє з соціальним середовищем. Захист особистості від негативних впливів, що формують у неї залежність від алкоголю, забезпечується впливом середовищних факторів різного рівня: сім'ї, малих неформальних груп, колективів, інших різних соціальних інститутів, рухом за здоровий, тверезий спосіб життя, протверезіння суспільства в цілому. Об'єктом захисту повинні з'явитися не тільки і не стільки страждающі алкоголізмом або члени їх сімей, а й усі громадяни, так чи інакше страждающі від негативних наслідків одурманення алкоголем, а головне - підростаюче покоління, творча інтелігенція та особи, що приймають державні рішення.

Визнання пріоритету тверезої особистості, захист тверезницьких прав громадян та інтереси держави про протверезіння народу є найважливішими принципами тверезницької політики.

Серед принципів тверезницької політики виділимо:

1. Принцип гуманізму: орієнтує всю політичну діяльність держави на захист тверезої людини як найвищу соціальну цінність, мета суспільного розвитку, критерій оцінки всіх сфер життя.

2. Принцип патріотизму: орієнтований на повагу до вітчизняного тверезницького потенціалу та його множення, опору на власний тверезницький досвід, зокрема свого підприємства, району, міста.

3. Принцип науковості: орієнтований на облік нових наукових собріологічних досягнень в різних галузях знань. Неприйнятний і бездумний метод проб і помилок, який породжує блукання в лабіринті тупикових варіантів. Тільки науково обгрунтовані тверезницькі програми і розробки здатні ефективно вирішувати проблеми наркотизму.

4. Принцип комплексності: націлює на розуміння тверезості суспільства чи регіону, району чи підприємства як цілісного соціального організму, в якому існує взаємозв'язок безлічі складових підсистем.

5. Принцип державності: націлений на посилення ролі держави в питаннях протистояння наркотизму та формування здорового, тверезого способу життя у населення.

6. Принцип системності: припускає:

а) розробку програмних тверезницьких профілактичних заходів на основі системного аналізу актуальної соціальної, тверезницької та наркотичної ситуації в країні;

б) системну організацію тверезницької профілактичної діяльності.

7. Принцип стратегічної цілісності: означає чітке визначення єдиної довгострокової стратегії тверезницької профілактичної діяльності, з якої випливають як основні стратегічні напрями її, так і конкретні тактичні рішення, у тому числі окремі цільові заходи та акції про протверезіння країни, конкретної людини.

8. Принцип багатоаспектності: орієнтує на обов'язкове поєднання різних аспектів профілактичної тверезницької діяльності: особистісно центрованого, поведінково-центрованого і середо-центрованого. Особистісно-центрований аспект передбачає дії, спрямовані на позитивний розвиток тверезницьких ресурсів особистості; поведінково-центрований аспект - цілеспрямоване формування у особистості міцних тверезницьких навичок і стратегій стресо-долаючої поведінки; середо-центрований аспект - активне формування ефективних тверезницьких систем соціальної підтримки, - у тому числі в рамках так званого Єдиного територіального превентивного і реабілітаційного простору.

9. Принцип ситуаційної адекватності в тверезницькій політиці: означає її максимальну відповідність реальній соціально-економічній та собріологічній ситуації (на територіальному, локальному рівні). Для його забезпечення необхідний постійний моніторинг цієї ситуації і контроль за результатами цільової тверезницької діяльності.

10.Принцип континуальності: передбачає забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, постійного розвитку та удосконалення процесу профілактичної тверезницької діяльності.

11. Принцип солідарності: означає солідарні, міжвідомча взаємодія та взаємодія між державними, громадськими, приватними структурами в тверезницькій сфері з використанням системи державних соціальних замовлень.

12. Принцип легітимності: передбачає реалізацію цільової собріологічної діяльності лише на основі прийняття її тверезницької ідеології і довірчої підтримки більшістю населення.

13. Принцип полімодальності і максимальної диференціації: орієнтує на гнучке застосування в профілактичній тверезницькій діяльності самих різних підходів і методів роботи з їх необхідною диференціацією у віковому, статевому і контингентному плані.

14. Принцип демократичності: відмова від командно-директивної системи управління, яка сковує тверезницьку діяльність. Тут необхідно гармонійно застосовувати принцип «заборона плюс відмова».

Споживання алкоголю викликає численні негативні соціальні та медичні наслідки, призводить до фізичної та моральної деградації людини. Все це зумовлює необхідність проведення гнучкої, але твердої, спрямованої на повне протверезіння суспільства, тверезницької політики, яка передбачає широкий спектр різноманітних за змістом і спрямованістю заходів.

Корінь проблеми полягає в тому, що модель непитущої людини і модель «культурно» питущої для багатьох сильно відрізняються. Ймовірно, статистика «псується» і тим, що серед багатьох непитущих людей велика частина не питущих, мають вже хронічні залежності і різні захворювання. Рішенням даної проблеми може бути комплексна і загальна зміна традицій в суспільстві, які дозволяли б усім верствам суспільства безумовно підвищувати свій рівень життя, відмовившись від алкоголю.

Серед методів, що дають найбільш швидкий відгук, виражений в ліквідації споживання алкоголю, є зниження доступності: системне зменшення кількості точок продажу алкоголю аж до нуля. Обмеження доступності дає самий швидкий відгук, але цей захід окремо є менш надійним, тому що слабо змінює переконання людей. Звичайно, обмеження доступності само по собі грає позитивну роль. Воно формує правильну психологію і показує, що алкоголь - це не повсякденне виріб, а справжнісінька отрута для життя суспільства і людини. Прогресуюче обмеження доступності на вже підготовленому грунті (наявність тверезницької субкультури, поширеність лекцій та бесід про алкоголь, переорієнтація ЗМІ з «культури» пиття на культуру тверезості) може зовсім витіснити алкогольні традиції, але для цього потрібен не один рік. Крім того, важливо не тільки ввести закон тверезості, але ще важливіше і складніше його зберегти на вічні часи.