За даними С.В. Маргитича та співавт. [91] у хворих бронхіальною астмою з сенсибілізацією до домашнього пилу і харчових продуктів, часто спостерігаться приступи ядухи або довга респіраторна задишка (особливо, у людей похилого віку), що призводить до застою в бронхах мокроти з наступним їх інфікуванням; тому в комплексну терапію бронхіальної астми необхідно призначати муколітичні і відхаркуючі препарати. Одним з них є „Флуімуцил-N-ацетилцистеїн (NAC) -- ефективний муколітик та антиоксидант. Муколітичні дії препарату пов”язані з властивістю NAC розривати внутрішні і міжмолекулярні дисульфідні зв”язки кислих мукополісахаридів мокроти, гальмувати полімеризацію мукопротеїнів, що зменшує густину мокроти. NAC підсилює секреторну активність пневмоцитів 2 типу, приймаючих участь в синтезі сурфактанта. Понижує адгезію бактерій на епітеліальних клітинах слизової верхніх дихальних шляхів. Проводить пряму антиоксиднтну дію на вільні радикали; підвищує внутрішньоклітинну концентрацію глютатіона; посилює фагоцитарну активність моноцитів, поліморфонуклеарів. В результаті застосування „Флуімуцила” у всіх хворих покращилось відходження мокротиння з 1-4 дня лікування, зменшилась задишка і кашель, були відсутні приступи бронхоспазма.

С.В. Маргитич та співавт. [92] використовували для профілактики та лікування бронхіальною астми препарат „Серобід” (12-агоніст пролонгованої дії-сальметерол).Відчутне полегшення симптомів захворювання (зниження частоти та інтенсивності приступів ядухи, зменшення задишки при фізичному навантаженні та у спокої) відмічалися вже з перших 2-5 днів прийму препарату, значно підвищилася фізична активність обстежуваних хворих. Таким чином, використання препарату „Серобід” у хворих, являється високоефективним базовим препаратом в ступінчатій терапії, направленої на досягнення контролю в лікуванні БА легкої та середньої тяжкості.

Аналізуючі дані літератури, видно, що в більшості робіт висвітлюються результати вивчення стану клітинної та гуморальної ланок імунної системи, в поодиноких роботах -- місцевого імунітету. Комплексного ж дослідження системного та місцевого імунітету у дітей, хворих на БА, із врахуванням персистенції на слизових оболонках атипових збудників, рівня SІgА та ІgЕ, концентрації ЦІК практично не проводилось, що і послужило підгрунтям для даного дослідження.

ЛІКУВАННЯ

Тривалі, вчасно розпочаті курси лікування макролідними антибіотиками, ефективними до Chlamydia pneumoniae виявились також ефективними до бронхіальної астми [58].

За даними Чернявського В.Г. [89] наряду зі стандартим лікуванням на госпітальному та поліклінічному етапах, хворі отримували кінезотерапію, внутішньоорганний електрофорез ліпіну, камерну спелеотерапію та електрофорез бішофіта. Під впливом запропонованого лікування рівень пероксидного окиснення ліпідів та вдсоток катаболічних зрушень вірогідно зменшилися, а також відбулося поліпшення якості життя хворих.

Аналіз отриманих даних показав, що найменшу ефективність як безпосередньо після закінчення курсу лікування, так і через 3 місяці після його завершення забезпечував макропен. Його використання дозволило отримати клінічне одужання у 57% хворих, а бактеріологічну санацію--тільки у 28,6% випадків. Сумамед призвів до клінічного одужання 85% пацієнтів з доброю бактеріологічною санацією відразу після закінчення курсового лікування у 71,4% дітей, проте через 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 64,2% випадків. Застосування клацида було менш ефективним, ніж очікувалося. Незважаючи на те, що показники клінічної ефективності відразу після закінчення терапії були вельми високими (92,8%),бактеріологічна санація відразу піля курсу лікування відбулась тільки у 78,5% хворих на БА, а через з 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 55,3% випадків. [59].

Сучасні підходи до базисної терапії бронхіальної астми припускають комбіноване застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (іГКС) і пролонгованих в2-антагоністів, механізм дії котрих на ранню і пізню фази алергічного запалення дозволяє домагатися контролю симптомів БА при менших дозах іГКС. До недавнього часу єдиним представником цього класу в Україні був сальметерол (С). Поява нового представника цього класу Формотерола (Ф) представляє цікавість в плані порівняльної ефективності двох препаратів. Отримані із спільного катехоламіна С і Ф розрізняються за мікрокінетикою дифузії через плазмалему. С, володіючи високою ліпофільністю, спочатку проникає на клітинну мембрану, а потім дифундує до рецептора; Ф, будучи менш ліпофільним здатний швидко активувати в2-рецептори в водній фазі, при цьому його частина, що залишилася зв”язаною з ліпідною мембраною, згодом вивільняється і зв”язується з вільними рецепторами, забезпечуючи подовжену дію. З врахуванням механізму дії проводилося порівняльне вивчення С і Ф у хворих БА., які отримували базисну терапію іГКС, на фоні якої зберігався неповний контроль симптомів БА.

Аналіз щоденників і клінічне спостереження в динаміці показали ефективність лікування в обох групах нагляду. Частота нічних епізодів еспіраторного діспное зменшилася; знизилася необхідність в в2-антагоністах короткої дії і добова лабільність бронхів. При цьому показники ПОС видоху не виходили за кордони „зеленої зони” і не реєструвалися „ранкові провали”. Таким чином, сальметерол і Формотерол можна порівняти за ефективністю і довжиною бронходилятації, однак Формотерол забезпечує більш раннє її настання і зменшує потребу в додатковому використанні скородопоміжних препаратів[83].

За даними Кравченко Л.Г. та співавт. під впливом лікування циклофероном відбувалося вірогідне підвищення функціональної активності фаоцитарної системи. Так, фагоцитарна активність клітин, що до початку лікування була майже вдвічі нижче показників норми збльшилася до (59,90±1,37)%. Поряд з цим зареєстровано нормалізацію фагоцитарного індексу, що свідчило про відновлення поглинальної функції фагоцитів. Динаміка показників НСТ-тесту (27,6±1,74 -- до лікуванн, та 18,7±1,19 -- після лікування) свідчила про відовлення окислювального метаболізму гранулоцитів. Таким чином, коригуюча дія топічного застосування циклоферону надає можливості розширення терапевтичного впливу при бронхіальній астмі у дітей[86].

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для виконання поставленої мети нами було обстежено 236 дітей, хворих на БА, віком від 1 до 15 років. Серед них БАЛП була у 75 хлопчиків та 53 дівчаток, БАСТП -- у 53 та 15 відповідно, а БАТП -- у 25 хлопчиків та 15 дівчаток.

При встановленні діагнозу БА користувалися міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10). Для виділення ступеня важкості бронхіальної астми використовували прийняту в Україні клінічну класифікацію бронхіальної астми за ступенем тяжкості, при цьому враховується комплекс клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції (Наказ № 311 від 30.12.1999р. МОЗ України).

При відборі контрольної групи (30 хлопчиків та 30 дівчаток) до здорових були віднесені діти з благополучним акушерським анамнезом та перебігом періоду новонародженості, при відсутності проявів алергозу, рецидивуючих та хронічних захворювань, при частоті гострих респіраторних захворювань з ураженням верхніх дихальних шляхів не більше трьох разів на рік за умови, що останнє респіраторне захворювання було відмічено не менш, ніж за три місяці до проведення даного обстеження. Огляд дитини у день проведення інструментальних, лабораторних та ультразвукових обстежень не дозволяв виявити будь-яких відхилень від норми.

Обтяжена спадковість спостерігалася у 53,73% дітей з БАЛП; 77,6% -- з БАСТП та 68,75% випадків з БАТП. Вона зумовлювала полівалентну сенсибілізацію організму, призводячи до тяжкого перебігу БА.

Хламідійний інфекційний процесс може бути фактором-провокатором приступу бронхоспазму, а збудник, тобто хламідії, значущим алергеном у розвитку та тяжкому перебігу бронхіальної астми у дітей. У крові обстежених хворих було виявлено високий рівень протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia. У хворих на БАЛП антитіла ІgG Chlamуdia pneumonia виявлялись у 30 дітей (37,03%), антигени Chlamуdia pneumonia -- у 27 дітей (33,33%); антигени Mycoplasma pneumonia -- у 36 хворих (44,4%), антигени до обох атипових збудникі -- у 19 дітей (23,45%).

У дітей з БАСТП характерним було підвищення титру протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia у 22 хворих (45,83%), антигени Chlamуdia pneumonia у 13 дітей (27,08%), антигени Mycoplasma pneumonia -- у 25 обстежених (52%), антигени обох збудників -- у 13 обстежених (27%).

При обстеженні хворих на БАТП спостерігалося підвищення титру протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia -- у 20 дітей (50%), антигени Chlamуdia pneumonia -- у 13 дітей (32,5%), антигени Mycoplasma pneumonia -- у 25 хворих (62,5%), антигени до двох збудників -- у 15 дітей (37,5%)

При виявленні хламідійної і мікоплазменної інфекції у обстежених дітей ми обстежували членів їх сімей (1-ша лінія рідні).Виявилось, що в цих сімях інфікованість інших членів сімї складала 100% від обстежених. Тому можна вважати, що ця інфекція носить “сімейний характер”.

Наявність атипових збудників спричиняє більш тякий перебіг захворювання, тривалий період загострення, рецидивуючий або затяжний його перебіг, виникнення ускладнень.

З метою імунореабілітації використовували препарат імунофан, призначаючи його по схемі: 1,0 мл 0,005% розчину внутрішньом”язово через день, 10 ін”єкцій на курс лікування. Діючою речовиною препарата ІМУНОФАН є короткий регуляторний гексапептид оригінальної структури з молекулярною масою 836D.

ІМУНОФАН має імунорегулюючі, дезінтоксикаційні, протизапальні та гепатопротекторні властивості. Інактивує вільні радикали і процес перекисного окислення ліпідів. Ефективність цього пептидного імунооксидредуктанта обумовлена нормалізацією функціонального стану імунної і окисно-відновлюваної систем організму. Гексапептид повністю всмоктується із місця ін”єкції, активує клітини-мішені і швидко розкладається до натуральних амінокислот, які входять до його складу.

Імунологічне обстеження хворих проводилося згідно вимог Меморандуму ВООЗ [34]. Воно включало:

— загальний аналіз крові;

— кількісну оцінку Т- та В- ланок імунітету за допомогою непрямого імунофлуоресцентного методу з використанням моноклональних антитіл виробництва ЗАТ „Сорбент” (Москва, Інститут імунології РАМН) проти антигенів лімфоцитів CD3+,CD4+, CD8+, CD16+ та СD22+, та кінцевому підрахунку на люмінесцентному мікроскопі 200 клітин кожного фенотипу (на 1 хворого -- 1000 клітин);

— вивчення функціональної активності Т-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації з ФГА (фірми Wellcome Burroughs) морфологічним методом [35];

— вивчення функціональної активності В-лімфоцитів за продукцією сироваткових IgG, ІgA та ІgМ [36];

— дослідження субпопуляції активованих Т-лімфоцитів CD2+клітин [37];

— визначення концентрації ЦІК в сироватці крові з використанням ПЕГ-6000 на мікроспектрофотометрі „Specol-21”(Німечина) при довжині хвилі 450 нм [38];

— вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів за ступенем поглинання часток латексу із обчисленням фагоцитарного індексу Гамбурга та фагоцитарного числа Райта [39];

— постановку навантажувальних тестів з імуномодуляторами [39];

-- дослідження концентрації SІgA за методом Mancini е.а., 1965 [36];

— визначення концентрації ІgЕ, ІЛ-1 і ІЛ-4, IgG- та IgМ-антитіл до хламідії пневмонії за інструкціями фірм -- виробників наборів;

Статистична обробка даних проводилася за допомогою стандартних комп”ютерних пакетів програми Quatro Pro для Windows, версія 5.00, 2000р. і пакета „Аналіз даних” Microsoft Excel для Windows 1995, версія 7.0а, 2004р. параметричними та непараметричними методами за допомогою критерія Стьюдента, коефіцієнта кореляції Спірмена для визначення залежності між змінними. Обчислено значення середнього арифметичного (М), середнього квадратичного відхилення (д), похибки визначення середнього квадратичного (m), рівня вірогідності розбіжності (r), коефіціента кореляції (N).

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Особливості імунного та цитокінового статусу у дітй, хворих на бронхіальну астму різного ступеня перебігу

Серед хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (БАЛП) було обстежено 63 хворих віком 1-6 р.11місяців (І група) та 65 дітей 7-14 років ( ІІ група). Обстеження хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (БАЛП) (табл.3.1.1) показало, що в обох групах кількість СD3+ -лімфоцитів, СD4+ та СD8+ -клітин та фагоцитарна активність нейтрофілів була вірогідно нижче за дані контрольної групи.Спостерігалося вірогідне зниження кількості СD22+ - лімфоцитів у дітей І групи та їх підвищення порівняно з контролем в ІІ групі (р0,001). Рівень субпопуляції СD16+-клітин був вірогідно підвищений в обох групах (р0,001). Відмічено також вірогідне зниження функціональної активності Т-лімфоцитів у хворих І групи (р0,001) та Т-активних клітин у дітей ІІ групи (р0,001) та підвищення концентрації ЦІК в обох групах (р0,001).

Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG в обох групах була нижча за дані контрольної групи, а ІgА-перевищувала аналогічні дані в І групі і була вірогідно знижена в ІІ групі дітей (р0,001). Спостерігалася позитивна кореляція між вмістом СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgG (r=0,694;р0,05), кількістю СD4+-клітин і концентрацією ІgА (r=0,748; р0,01) -- високий ступінь кореляції); вмістом лімфоцитів з фенотипом СD4+ і концентрацією ІgМ (r=0,566;р0,05), що вказує на прямий звязок між Т-лімфоцитами/хелперами та сироватковими імуноглобулінами.

У дітей з БАЛП було виявлено вірогідне підвищення вмісту загального ІgЕ до 46297,47v/ml порівняно з контролем (р0,001) та зниження концентрації SІgА-0,290,02 г/л (в контролі -- 0,730,06г/л, р0,001).

Таблиця 3.1.1 Стан імунної системи у хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (Мm)

Показники	Контроль діти16р.11 міс. (n=30)	БАЛП діти1-6р.11 міс. (n=63)	Контроль діти7-15 р. (n=30)	БАЛП діти 7-15р. (n=65)
СD3+лімфоцити, %	51,201,07	31,871,61*	52,341,50	29,451,65*
10 9 /л	1,980,06	0,900,06*	1,550,32	0,710,05*
СD4+ лімфоцити, %	29,301,30	19,971,34*	33,601,20	18,051,25*
10 9 /л	0,980,05	0,550,04*	0,860,08	0,420,03*
СD8+ лімфоцити, %	20,302,90	15,221,11*	44,202,40	15,000,88*
10 9 /л	0,620,06	0,430,03*	0,970,09	0,370,03*
СD4+/СD8+	1,440,44	1,990,23*	0,760,50	1,480,16*
СD22+ лімфоцити, %	27,961,70	23,240,68*	21,640,50	26,290,67*
10 9 /л	1,130,08	0,670,03*	0,370,16	0,620,02*
СD16+ лімфоцити,%	11,620,42	17,980,58*	11,630,90	20,550,45*
109 /л	0,520,07	0,430,07*	0,620,045	0,430,07*
РБТЛ з ФГА,%	67,601,55	55,241,12*	55,002,10	58,921,18
10 9 /л	2,630,09	1,570,06*	1,211,10	1,380,06
Фагоцитарний індекс, %	67,001,50	49,100,36*	58,002,50	50,620,37*
Еа-РУК,%	19,900,90	18,290,86	28,002,70	18,840,90*
10 9 /л	0,520,03	0,510,03	0,620,05	0,440,03*
ІgG, г/л	8,340,18	7,250,23*	12,101,10	8,070,21*
ІgА, г/л	0,620,02	0,720,03*	2,100,20	1,290,05*
ІgМ, г/л	0,990,04	0,950,06	1,030,03	0,870,03
ЦІК,ум.од.	42,000,45	54,110,95*	43,000,50	52,600,81*
Примітка: *- Р0,001- вірогідність різниці показників порівняно з контролем

Характерним було достовірне підвищення рівня ІЛ-4 до 79,611,45 пг/мл порівняно з контролем (р0,02), ІЛ-1-11,3 0,29 пг/мл (р0,001) та НСТ-тесту -28,41,61% (р0,05).

Серед дітей, хворих на бронхіальну астму середньої тяжкості (БАСТП) було обстежено 30 хворих у віці 1-6 р.11місяців (І група) та 38 дітей у віці 7-15 років (ІІ група).

При обстеженні хворих на бронхіальну астму середньотяжкого перебігу (БАСТП) нами відмічено (табл.3.1.2) вірогідне зниження кількості СD3+-лімфоцитів, СD4+-та СD22+-клітин в обох групах порівняно з контролем. Спостерігалося вірогідне зниження вмісту СD8+ клітин та Т-“активних”лімфоцитів у дітей ІІ групи. Вміст субпопуляції СD22+- лімфоцитів був вірогідно зниженим в І групі і підвищеним в ІІ групі порівняно з контролем. Кількість СD16+-клітин в обох групах була вірогідно підвищена. Функціональна активність Т-лімфоцитів достовірно знижена в І групі і підвищена в ІІ групі порівняно з контролем. Фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах знижена (р0,001).

Для хворих з БАСТП характерним є також явище дисгамаглобулінемії: у дітей раннього віку на тлі зниженої концентрації ІgG та ІgМ спостерігається підвищення вмісту ІgА, старшого віку- ІgМ при вірогідній гіпоімуноглобулінемії ІgG та ІgА.

Cпостерігалася позитивна кореляція між вмістом СD4+-клітин і концентрацією сироваткового ІgG (r=0,546; р0,05); кількістю СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgА (r=0,582; р0,05); вмістом СD4+- лімфоцитів і концентрацією ІgМ (r=0,532; р0,05).

У дітей з БАСТП спостерігалося вірогідне підвищення рівня загального Іg Е до 878,90 143,26 v/ml та зниження концентрації SІgА до 0,32 0,02 г/л порівняно з контрольною групою (р0,001). Спостерігалося достовірне підвищення рівня ІЛ-4 до 110 24,23 пг/мл (р0,02), рівня ІЛ-1 до 11,9 0,29 пг/мл порівняно з контролем (р0,001) та НСТ-тесту до 29,2 1,33.

імунодефіцит клінічний бронхіальний карієс імунофан

Таблиця 3.1.2 Показники клітинного та гуморального імунітету у дітей з БАСТП (М m)

Показники	Контроль 1-6 .11міс. (n =30)	БАCТП діти1-6р. 11міс. n=30)	Контроль 7-15 років ( n=30)	БАСТП діти 7-15 років(n=38)
СD3+лімфоцити, %	51,201,07	30,102,42*	52,341,5	34,582,13*
109 /л	1,980,06	1,000,13 *	1,550,32	0,940,08*
СD4+лімфоцити, %	29,301,30	16,952,38*	33,601,20	18,921,64*
10 9 /л	0,980,05	0,560,10*	0,860,08	0,550,07*
СD8+лімфоцити,%	20,302,90	15,892,02	44,202,40	18,881,57*
10 9/л	0,620,06	0,520,10	0,970,09	0,490,05*
СD4+/СD8+	1,440,44	1,040,17	0,760,50	1,130,14
CD16+лімфоцити,%	11,620,42	19,670,58 *	11,630,90	20,550,45*
10 9/л	0,520,07	0,460,04*	0,620,045	0,430,07*
CD22+лімфоцити,%	27,961,70	23,191,15	21,640,50	26,390,96
10 9 /л	1,130,08	0,780,09*	0,370,16	0,700,05*
Еа-РУК,%	19,900,90	19,301,59	28,002,70	20,391,23
109 /л	0,520,03	0,650,09*	0,620,05	0,580,05
РБТЛ з ФГА,%	67,601,55	53,621,52	55,002,10	63,611,48*
109/л	2,630,09	1,780,17*	1,211,10	1,630,09
ФІ,%	67,001,50	49,000,59*	58,002,50	51,030,50*
IgG, г/л	8,340,18	7,350,34	12,101,10	8,770,31*
IgA, г/л	0,620,02	1,010,09*	2,100,20	1,200,08*
IgM, г/л	0,990,04	0,720,05*	1,030,51	0,930,05
ЦІК.ум.од.	42,000,45	54,381,30*	43,000,50	52,451,14*

Примітка:*p0,01 --вірогідність різниці показників порівняно з контролем.

Поряд з цим, нами було обстежено 20 дітей з бронхіальною астмою тяжкого перебігу (БАТП) у віці 1-6 р.11 місяців та 20 хворих у віці 7-15 років. В результаті проведених досліджень встановлено (табл.3.1.3), що в обох групах обстежених дітей, як раннього, так і старшого віку, спостерігалося вірогідне зниження вмісту СD3+- та СD4+ -лімфоцитів, субпопуляції СD22+ -лімфоцитів та достовірне підвищення в обох групах СD16+-клітин і концентрації ЦІК середнього розміру.

Фукціональна активність Т-лімфоцитів в обох групах була знижена (р0,001). Фагоцитарна активність нейтрофілів достовірно знижена в групі дітей раннього віку (р0,001).

Для хворих на БАТП характерним є явище дисгамаглобулінемії: у дітей раннього віку на тлі зниженої концентрації ІgG та ІgМ спостерігається підвищення вмісту ІgА, старшого віку-ІgМ при вірогідній гіпоглобулінемії ІgG та ІgА.

У дітей з БАТП характерним було підвищення вмісту загального ІgЕ до 1084,72154,25 v/ml (р0,001) та зниження концентрації SІgА до 0,200,01 г/л порівняно з контролем (р0,001). Спостерігалося також вірогідне підвищення у дітей з БАТП рівня ІЛ-4 до 120,426,25 пг/мл (р0,01), рівня ІЛ1 до 12,70,35 пг/мл та НСТ-тесту -- до 33,41,45%.

Характерною була також позитивна кореляція між рівнем ІЛ-4 і вмістом СD4+-лімфоцитів (r=0,765; р0,01), рівнем ІЛ-4 і кількістю СD8+-супресорів/ цитотоксичних (r=0,523; р0,05), рівнем ІЛ-4 і концентрацією ІgА (r=0,835; р0,01), вмістом ІЛ-4 і концентрацією ІgЕ (r=0,637; р0,05) та рівнем ІЛ-1 і вмістом СD4+-клітин (r= 0,687; р0,05), рівнем ІЛ1 і кількістю СD22+ клітин (r= 0,765; р0,01), рівнем ІЛ1 і фагоцитарним індексом ( r=0,835; р0,01), вмістом ІЛ1 і і НСТ-тестом (r=0,657; р0,05).

Табл.3.1.3 Показники клітинного та гуморального імунітету у дітей з БАТП (М m)

Показники	Контроль 1-6 .11міс. (n =30)	БАТП діти1-6р. 11міс. n=30)	Контроль 7-15 років ( n=30)	БАТП діти 7-15 років(n=38)
СD3+лімфоцити, %	51,201,07	43,952,53	52,341,5	37,252,22*
109 /л	1,980,06	1,060,08 *	1,550,32	0,930,09*
СD4+лімфоцити, %	29,301,30	25,162,35	33,601,20	19,021,70*
10 9 /л	0,980,05	0,630,07*	0,860,08	0,490,05*
СD8+лімфоцити,%	20,302,90	19,581,69	44,202,40	17,581,67*
10 9/л	0,620,06	0,440,04*	0,970,09	0,440,04*
СD4+/СD8+	1,440,44	1,830,33*	0,760,50	1,250,17*
CD16+лімфоцити,%	11,620,42	17,980,58	11,630,90	17,391,18
10 9/л	0,520,07	0,440,03*	0,620,045	0,430,07*
CD22+лімфоцити,%	27,961,70	27,121,57	21,640,50	25,27 1,33
10 9 /л	1,130,08	0,680,06*	0,370,16	0,660,07*
Еа-РУК,%	19,900,90	22,101,95	28,002,70	24,942,85
109 /л	0,520,03	0,570,07	0,620,05	0,630,08
РБТЛ з ФГА,%	67,601,55	56,961,28	55,002,10	60,891,78*
109/л	2,630,09	1,490,09*	1,211,10	1,520,12*
ФІ,%	67,001,50	56,961,90*	58,002,50	55,001,90
IgG, г/л	8,340,18	8,000,28	12,101,10	8,670,48*
IgA, г/л	0,620,02	1,250,07*	2,100,20	1,270,10*
IgM, г/л	0,990,04	0,920,05	1,030,51	0,950,07
ЦІК.ум.од.	42,000,45	54,141,91	43,000,50	52,831,86

Примітка:*p0,01 --вірогідність різниці показників порівняно з контролем.

У дітей з БАЛП були виявлені антитіла IgG до Chlamуdia pneumonia у 37,03%, антигени Chlamуdia pneumonia у 33,33% хворих, у 44,4% антигени Mycoplasma pneumonia, у 23,45% дітей антигени Chlamуdia pneumonia і Mycoplasma pneumonia.

Було виявлено від'ємну кореляцію між титром антитіл ІgG до Chlamуdia pneumonia і вмістом СD4+-клітин (r=0,735; р0,01), кількістю СD8+-супресорів /цитотоксичних (r=0,473; р0,05); вмістом Т-активних лімфоцитів (r=0,711; р0,01), концентрацією сироваткового ІgG (r=0,648; р0,05); концентрацією ІgА (r=0,531; р0,05); концентрацією ІgМ (r=0,499; р0,05).

У 45,83 % хворих з БАСТП були виявлені антитіла IgG до Chlamуdia pneumonia, у 27,08% антигени Chlamуdia pneumonia, у 52% антигени Mycoplasma pneumonia, у 27% антигени Chlamуdia pneumonia і Mycoplasma pneumonia. Нами встановлено від'ємну кореляцію між титром антитіл ІgG до Chlamуdia pneumonia і вмістом СD4+-клітин (r=0,612; р0,05), кількістю СD8+-лімфоцитів (r=0,511; р0,05), вмістом Т-активних лімфоцитів (r=0,487;р0,05), концентрацією сироваткового ІgG (r=0,496; р0,05), ІgА (r=0,547; р0,05), ІgМ (r=0,510; р0,05).

Таким чином, в результаті проведених досліджень нами встановлено, що в усіх групах хворих на БАЛП, БАСТП та БАТП, незалежно від віку дітей,спостерігається вірогідне зниження кількості Т-лімфоцитів та їх імунорегуляторних субпопуляцій - Т-хелперів/індукторів та Т-супресорів/цитотоксичних, функціональної активності Т-клітин за даними РБТЛ з ФГА. Для гуморальної ланки імунітету притаманна наявність В-лімфоцитозу та дисгамаглобулінемії зі зниженням концентрації сироваткового ІgG в усіх хворих, ІgМ- у дітей 1-6 років в усіх групах та високим вмістом ІgА у пацієнтів 1-6 років, хворих на БАСТП. У всіх групах хворих відмічено підвищення концентрації ЦІК середнього розміру, які мають найбільший патологічний потенціал і вражають тканини-мішені. Фагоцитарна активність нейтрофілів у всіх групах хворих була знижена, а НСТ-тест підвищений, що вказує на напруження неспецифічного протиінфекційного захисту. Характерне підвищення концентрації ІgЕ у всіх групах хворих та зниження рівня SІgА є підтвердженням сенсибілізації організму та зниження захисту слизовових оболонок. Підвищення рівня ІЛ-4 та ІЛ-1, яке спостерігалося у всіх групах дітей, вказує на наявність алергічного запалення навіть в періоді ремісії. Виявлені зміни в імунній системі трактувалися нами як наявність імунних розладів різного ступеня вираженості, що служило підгрунтям до призначення імунокоригучої терапії.

3.2 Клініко-імунологічна ефективність препарату імунофан в реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму

Чисельними фундаментальними і прикладними роботами вітчизняних та зарубіжних авторів встановлено значення порушень імунного гомеостазу в патогенезі хронічних захворювань. Практично будь-яке захворювання, а тим більше хронічне, супроводжується розвитком імунодефіцітного стану [39]. Зниженням імунної реактивності населення Європейського регіону в теперішній час пояснюють ріст захворюваності хронічними неспецифічними захворюваннями легень, атиповий, затяжний і ускладнений їх клінічний перебіг, підвищення етіологічної ролі умовно-патогенної мікрофлори, малою ефективністю традиційної антибактеріальної терапії. Стійкий імунний дисбаланс при БА, з однієї сторони, сприяє подальшій хронізації захворювання, а з другої -- прогресування хронічного запального процесу в бронхах виснажує адаптаційні резерви організму і закономірно призводить їх до зриву. Тому питання реабілітації імунної системи при БОС, що спроводжує БА, є однією із актуальних проблем сучасної медицини.

Реабілітація імунної системи заключається в проведенні адекватної імуномодулюючої терапії, котру підрозділяють на екстраімунну і власне імунотерапію [33]. Екстраімунна терапія має метою усунути причини імунодефіціту шляхом зменшення антигенного навантаження.

В звязку з цим, особливу зацікавленість дослідників, які вивчають імунокорекцію при ХНЗЛ, привертають препарати, переважно діючі на Т-клітинну ланку імунітету, враховуючи наявність у даної категорії хворих хронічної тимічної недостатності [39]. Для вибору оптимального варіанту імунокорекції необхідно виявити імунологічні розлади і ступінь їх вираженості, знати інформацію про імунотропну дію традиційних лікарських препаратів, знання основних мішеней імунокоректорів, визначення in vitro індивідуальної відповіді хворого на них, оптимальних разових і курсових доз, показання для призначення моно-, комбінованої і альтернативної імунокоригуючої терапії [39].

За даними акад. Р.І.Сепіашвілі [40], президента Союзу алергологів та клінічних імунологів СНГ, генерального директора Інституту алергології, астми та клінічної імунології основними принципами імуномодулюючої терапії є постановка достовірного клінічного діагнозу і визначення ступеню імунної патології, індивідуальний підбір імуномодулюючих препаратів в залежності від ступеня імунних порушень, терапія ж імуномодулюючими препаратами повинна проводитись на фоні патогенетичної терапії і входити в комплесні програми лікування хворих. Комплексна імунореабілітація з використанням імуномодуляторів повинна складатися із методів, які безпосередньо впливають на імунну систему, і методів екстраімунної дії, що сприяють відновленню функції імунної системи.

Оскільки, у крові обстежених дітей в обох вікових групах було виявлено високий рівень протихламідійних антитіл ІgG і антигени Chlamуdia pneumonia у 70,33%, антигени Mycoplasma pneumonia - у 44,4% хворих та антигени до обох збудників-у 23,45%, цим хворим призначали макроліди (азитроміцин, джозаміцин) і при наявності кишкового дисбіозу -- пробіотики. Як імуномодулятор, всім хворим призначали імунофан, згідно вікової схеми.

У всіх обстежених дітей І та ІІ груп з різним ступенем тяжкості БА після проведеного лікування препаратом імунофан (Табл. 3.2.1; Табл. 3.2.2 та Табл.3.2.3) спостерігалося вірогідне підвищення вмісту СD3+-, СD4+-, СD8+- та СD22+- лімфоцитів, Т-“активних” лімфоцитів, нормалізація вмісту СD16+-клітин. Характерним було вірогідне підвищення функціональної активності Т-лімфоцитів і фагоцитарної активності нейтрофілів в обох групах (р0,001).

Вміст сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА та ІgМ в обох групах вірогідно підвищився порівняно з контролем і даними до лікування (р0,001), а концентрація ЦІК вірогідно зменшилась.

Таким чином, в результаті проведених досліджень нами встановлено, що в усіх групах хворих на БАЛП, БАСТП та БАТП, незалежно від віку дітей, після диференційного призначення імуномодулятора імунофан спостерігалось вірогідне підвищення вмісту Т-лімфоцитів, їх імунорегуляторних субпопуляцій -- Т-хелперів/індукторів та Т-супресорів/цитотоксичних, Т-“активних” лімфоцитів, зростала функціональна активність Т-клітин за даними РБТЛ з ФГА, спостерігалася нормалізація кількості натуральних кілерних клітин. Для гуморальної ланки імунітету характерним було вірогідне підвищення рівня сироваткових імуноглобулінів класів ІgG, ІgА та ІgМ. Рівень ЦІК знижався до значень норми. Протихламідійні антитіла в крові хворих на БА не виявлялися. Нормалізація показників клітинної і гуморальної ланки імунітету свідчить про ефективність застосованого нами препарату імунофан як засобу імунореабілітації у хворих на БА.

ВИСНОВКИ

1. У 97,5% хворих на бронхіальну астму спостерігаються ознаки вторинної імунної недостатності, яка проявляється вірогідним зниженням вмісту СD3+-лімфоцитів та їх функціональної активності, СD4+хелперів/індукторів та СD8+супресорів/цитотоксичних, фагоцитарної активності нейтрофілів, рівня сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ та секреторного ІgА і підвищення рівня СD16+ і СD22+ -лімфоцитів та концентрації середньомолекулярних ЦІК, що мають патогенні властивості; виявлені зміни в імунній системі свідчать про наявність імунних розладів різного ступеня вираженості і доцільність призначення імунокоригуючої терапії.

2. У дітей, хворих на бронхіальну астму, виявлена висока інфікованість атиповими збудниками Chlamуdia pneumonia та Mycoplasma pneumoniae. У 33,33% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу; 27,08% дітей з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу та 32,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу діагностована хламідійна інфекція. У 44,4% дітей з бронхіальною астмою легкого перебігу, 52,0% хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу та 62,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу - мікоплазменна інфекція. Антигени обох збудників виявлено у 23,45% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу, 27,0% пацієнтів з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу та 37,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, що явилось підгрунтям до застосування у хворих на бронхіальну астму антибактеріальних препаратів групи макролідів.

3. Диференційоване призначення імуномодулятора імунофан на основі визначення до нього індивідуальної чутливості лімфоцитів хворих на БА сприяє вірогідному підвищенню в крові вмісту СD3+ -лімфоцитів, їх імунорегуляторних субпопуляцій- СD4+ та СD8+- лімфоцитів, функціональної активності Т-лімфоцитів, рівня сироваткових імуноглобулінів та секреторного ІgА, зниженню рівня ІgЕ та середньомолекулярних ЦІК, які мають патогенні властивості, що, в цілому, дозволяє в 95,7% випадків подовжити ремісію та покращити якість життя пацієнтів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Балаболкин И.И. Современные проблемы детской аллергологии // Педиатрия.-1997.-№2.-С.5-8.

2. Ласиця О.І., Охотнікова О.М., Бронхіальна астма у дітей: проблеми і перспективи діагностики та лікування//Нова медицина.-2003.-№1.-С.44-49.

3. АкопянА.З. Распространённость аллергических заболеваний у детей // Укр. пульмонол. журнал. -2000.-№1.-С.65-69.

4. Ковальчук М.П. Епідеміологічні дослідження бронхіальної астми у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія.- 1998.-№2.-С.48-50.

5. Караулов А.В. Клиничская иммунология и аллергология. М.: Мед.информац. агенство.- 2002.-651с.

6. Борисова А.М. Иммунитет у больных хроническими неспецифическими заболеваниями лёгких// Рос. мед. журнал.- 1997.-№1.-С.15-21.

7. Гаращенко Т.И., Богомильский М.Р., Маркова Т.П. Бактериальные иммунокорректоры в профилактике заболеваний верхних дыхательных путей и уха у часто болеющих детей // Педиатрия.-2002.-Т.4.-№3.-С.1-12.

8. Стрыгин В.М., Колесникова А.П. Клеточный иммунитет и уровень циклонуклеотидов в иммунорегуляторных клетках больных бронхиальной астмой и хроническим бронхитом // Терапевт. архив. -1994.-Т.66-№1.-С.73-75.

9. Студеникин М.Я., Соколова Т.С. Аллергические болезни у детей.-М.:Медицина, 1986.-335с.

10. Сукачёва А.И., Алексеева Н.П. Клинические симптомы и некоторые патогенетические механизмы прогрессирования бронхиальной астмы у детей // Врачебная практика.- 2000.-№1.-С.53-59.

11. Абатуров О.Е, Височина І.Л. Вміст прозапальних інтерлейкінів ІЛ-1в та ІЛ-6 у сироватці крові дітей з повторними та тривалими гострими респіраторними захворюваннями // Укр. медичний часопис. - 2002.-№9-10.-С.122-124.

12. Балаболкин И.И., Намазова Л.С., Ковальчук Л.В., Иванов В.Г. Интерлейкины-2 в патогенезе бронхиальной астмы у детей // Иммунология.- 1994.-№2.-С.33-35.

13. Cameron L.A., Durham S.R., Jakobson M.R.et al. Expresson of IL-4, Cepsilon RNA and lepsilon RNA in the nasal mucosa of patients with seasonal rhinitis: effect of topical corticosteroids// J. Allergy Clin. Immunol.-1998.-Vol.101.-P.330-6.

14. Barnes N.C., Smith L.J. Biochemistry and physiology of the leukotrienes // Clin/ Rev. Allergy Immunol. -1999.-Vol.17.-P.27-42.

15. Лапшин В.Ф., Антипкін Ю.Г., Уманець Т.Р.Обгрунтування диференційованих реабілітаційних комплексів у дітей з бронхіальною астмою// Астма та алергія.-2002.-№2.-С.39-42.

16. Ласиця О.І., Охотнікова О.М., Курашова О.М. Сучасні аспекти бронхіальної астми дитячого віку// Астма та алергія .-2002.-№1.-С.44-49.

17. Лемко І.С. Сучасні підходи до реабілітації хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія .-2002.-№2.-С.42-46.

18. Бронхиальная астма /Под ред. А.Г. Чучалина.-М.: “Агар”, 1997.-432с.

19. Стефани Д.В.,Вельтищев Ю.Е. Иммунология и иммунопатология детского возраста.-М.: Медицина,1996.-383с.

20. Мостовой Ю.М. Антибиотикотерапия при бронхиальной астме // Укр. пульмонол. журнал. -2000.-№2.-С.37-40.

21. Bauer R. Echinacea-Drogen-Wirkungen und Wirkssubstanzen // Z.Arztl. Forbild. Jena,1996;2:111-115.

22. Базыка Д.А., Клименко В.И., Цуприков В.А., Прилуцкий А.С. Манакс--новый естественный иммуномодулятор: опыт применения в клинической иммунологии, гематологии, при вирусных инфекциях, в кардиологии и гинекологии. //Укр. медичний часопис. .- 1999-№1-2.-С.129-138.

23. Клинико-иммунологические исследования лечебной эффективности «иммунала» при остром бронхите у часто и длительно болеющих детей/ И.С. Никольский, В.В. Никольская, Л.Я.Кушко и др.// Лікарська справа, 1998.-№6.-С.128-131.

24. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология.-- Одесса: „Астро-Принт”, 1999.- 604с.

25. Фролов В.М., Лоскутова І.В., Терьошин В.О. Ефективність медичної реабілітації хворих на тяжкі форми епідемічного паротиту з використанням препарату „Манакс” //Імунологія та алергологія.-2002.- №3.-С.33-34.

26. Чхетиани Р.Б. Этиопатогенетическая роль герпетической инфекции при ангинах и эфективность манакса в терапии и реабилитации больных герпангиной //Імунологія та алергологія.-2002.- №3.-С.32-33.

27. Шаповалова И.А. Оценка эффективности препарата „Манакс” в лечении и реабилитации подростков, страдающими повторными ангинами //Імунологія та алергологія.-2002.- №3.-С.33.

28. Тюрин Н.А., Кузьменко Л.Г. К вопросу об инфекционно-зависимой бронхиальной астме у детей // Пульмонология (приложение):Сб.резюме. 10 Национального конгресса по болезням органов дыхания.-2000.-С.89.

29. Кахновский И.М., Маринин В.Ф., Кузнецов ВП., Маринин Ю.В. Иммуномодуляторы в комплексном лечении больных стероидозависимой бронхиальной астмой // Рос. мед. журнал.- 1998.-№2.-С.36-38.

30. Ширшев С.В., Лопатина В.А., Корюкина И.П., Иванова А.С. Характеристика иммуномодулирующих эффектов полиоксидония у детей, страдающих рецидивирующими обструктивными бронхитами // Иммунология.-2000.-№5.-С.53-55.

31. Ширшев С.В., Лопатина В.А., Корюкина И.П., Иванова А.С. Оценка иммуномодулирующих эффектов сублингвального введения полиоксидония у детей, страдающих бронхообструктивным синдромом // Иммунология.-2000.-№4.-С.54-57.

32. Гаращенко Т.И., Богомильский М.Р., Маркова Т.П. Бактериальные иммунокорректоры в профилактике заболеваний верхних дыхательных путей и уха у часто болеющих детей // Педиатрия.-2002.-Т.4-№3.-С.1-12.

33. Хаитов Р.М., Борисова А.М., Хорошилова Н.В., Кулаков А.В. и др. Применение рибосомального препарата рибомунила для коррекции иммунной системы у больных хроническим бронхитом//Иммунология.-1994.-№4.-С.36-43.

34. Laboratory investigations in clinical Immunology: methods, pitfails and clinical indications: A second IUIS/WHO report // Clin. Immunol. Immunopathol.-1988.-v.49.-P.478-497.

35.Копелян И.И., Григорьева М.П. Разработка микромодификации культивирования клеток крови // Бюл. эксп. биол. и мед.,1972.-№9.-С.119-122.

36. Mancini G., Carbonare A., Heremans J. Immunochemical quantitation of antigens by single radial diffusion // Immunochemistri, 1965.--V.2.-Р.235.

37. Horowitz S., Grоshong T., Allbrecht R. et al. The active rosette test in immunodeficiency diseases // Clin. Immunol. Immunopathol.-1975.-4,3.-P.405-414.

38.Haskova V.,Kastik J.,Riha L. et al. Simple method of circulating imune complex detectiton in human sera by polyethylenglycol precipitation //Z. Immunol. Forsch.-1977.-Bd.-154.-№4.-S.399-486.

39. Передерий В.Г., Земсков А.М., Бычкова Н.Г.,Земсков В.М. Иммунный статус, принципы его оценки и коррекции иммунных нарушений.-К.:Здоров”я.-1995.-211с.

40. Сепиашвили Р.И. Классификация и основные принципы применения иммуномодулирущих препаратов в клинической практике //Аллергология и иммунология/-2002.-Т.3.-№С.325-331.

41. Нікітін Є.В., Чабан Т.В., Сервецький С.К. Роль цитокінів у патогенезі інфекційних захворювань // Інфекційні хвороби.-2007.-№1.-С.51-57.

42. Жибурт Е.Б., Серебряная Н.Б., Каткова И.В., Дьякова В.В. Цитокины в кроветворении, иммуногенезе и воспалении // Терра Медика Нова.-1996.-№3.-С.11-14.

43. Nicola N.A.(Ed) Guidebook to Cytokines and their Receptors.-Oxford: University Press, 1994.-284p.

44. Демьянов А.В., Котов А.Ю,, Симбирцев А.С. Диагностическая ценность исследований уровней цитокинов в клинической практике // Цитокины и воспаление.-2003.-Т.2, №3.-С.20-33.

45. Роль воспаления в клинике внутренних болезней. Проблемы и перспективы (по материалам читательской конференции РМЖ) // РМЖ.-2001.-Т.9,№12.-С.3-25.

46. Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология: Пер. С англ.-М.:Мир, 2000.-592 с.

47. Сепиашвили Р.И. Основы физиологии иммунной системы.-М.:Медицина.-Здоровье.-2003.-240с.

48. Сепиашвили Р.И. Функциональная система иммунного гомеостаза // Аллергология и иммунология.-2003.-Т.4, №2.-С.5-14.

49. Якобисяк М. Імунологія: Пер. з польської.-Вінниця: Нова книга, 2004.-672с.

50. М.І. Жиравецький. Chlamydia pneumoniae--клінічні форми хвороби // Інфекційні хвороби .-2001.-№1.- С.38-41.

51. Grayston J.T.,Campbell L.A.,Kuo C.C. A new respiratory tract patogen: Chlamydia pneumoniae strain TWAR// J.Infect. Dis.-1990.-V.161.-P.618-625.

52. Hahn D.L., Antilla N., Saikku P. Associacion of Chlamydia pneumoniae IgA antibodies with recently symptomatic asthma //Epidemiol. Infect.-1996.-V.117.-P.513-517.

53. Hahn D.L.,Bukstein D.,Luskin A., Zeitz H. Evidence for Chlamydia pneumoniae infection in steroid-dependent asthma// An.Allergy Asthma Immunol/-1998.-V.80.-P.45-49.

54. Cunningham A.,Jonston S.L.,Julious S.A. et al.Association between nasal sIgA to cronic Chlamydia pneumoniae infection and asthma exacerbations in children // J. Allergy clin. Immunol.-1996.-V.97.-P.305.

55. Emre U., Sokolovskaya N., Robin P.M. et al. Detection o anti- Chlamydia pneumoniae IgE in children with reactive airway disease // J. Infect. Dis.-1995.-V.172.-P.265-267.

56. Т.А. Перцева и др. Клинически значимые возбудители инфекций дыхательных путей // Клінічна імунологія. Алергологія.Інфектологія.-2007.-№3.-С.25-33.

57. Ласиця О.Л., Охотнікова О.М., Мелліна К.В., Яковлева Н.Ю., Тихомирова Н.К., Ткачова Т.М., Яновська В.Г. Вплив хламідійної інфекції на перебіг бронхіальної астми у дітей, ефективність лікування макролідами нового покоління дітей, хворих на бронхіальну астму, інфікованих Chlamydia pneumonia і Chlamydia trahomatis.// Імунологія та алергологія.-2004.-№4.-С.40.

58. Jenkins C., Blasi F., Allegra L. et al. Chlamydia pneumoniae asthma roxitromycin multinational study (CARM): relationship of antibody titers to clinical features // Abstr. Of 4^th ICMASK, Barselona, Jan 21-23.-1998.-P.273.

59. Ласиця О.Л., Охотнікова О.М., Усова О.І., Кочнева О.М., Зарудня О.Ф. Ефективність лікування макролідами нового покоління дітей, хворих на бронхіальну астму, інфікованих Chlamydia pneumonia і Chlamydia trahomatis.// Імунологія та алергологія.-2004.-№4.-С.40.

60. Кузнєцова Л.В., Грішило П.В., Осипова Л.С., Літус В.І. Жирнокислотний спектр ліпідів сироватки крові у хворих на бронхіальну астму під впливом комплексного лікування імуотопним препаратом пропес // Імунологія та алергологія.-2004.-№1.-С.43.

61. Химич Т.Ю., Бездетко Т.В. Результаты профилактического применения имуномодулятора ИРС-19 у больных бронхиальнй астмой. // Імунологія та алергологія.-2004.-№1.-С.62.

62. Трунова О.А., Андрухей С.В., Куляс В.М. и др. Клинико-лабораторные параллели при бронхиальной астме у детей. // Імунологія та алергологія.-2006.-№1.-С.70.

63. Товт-Коршинська М.І., Співак М.Я., Чопей І.В. та ін. Відповідність та невідповідність частоти вірусних інфекцій та показників противірусного імунітету при різнй важкості бронхіальної астми. // Імунологія та алергологія.-2005.-№4.-С.39.

64. Gern JE. Rhinovirus respiratory infections and asthma // American Journal of Medicine.-2002.-Vol. 112 Suppl 6A.-P.19-27.

65. Peebles RS Jr. Hartert TV. Respiratory viruses and asthma // Current Opinion in Pulmonaru Medicine.-2000.-Vol. 6(1).-P.10-4.

66. Чернушенко Е.Ф. Иммунология бронхиальной астмы // Укр. пульмонол. журнал-2000.-№2 (додаток).-С.18-22.

67. Prescott S.L. New concepts of cytokines in asthma // Journal of Paediatrics and Child Health.-2003.-Vol. 39(8).-P.575-9.

68. Holgate S.T., Dablen S.E. The natural history of asthma // Current issues in respiratory medicine.-1997.-Vol. 1? #1.-P.2-5.

69. Holberg CJ. Halonen M. Cytokines, atopy, and asthma // Lancet.-2003.-Vol. 362(9391).-P.1166-1173.

70. Marshall GD, Agarval SK. Stress, immune regulation and immunity: Applications for asthma // Allergy and Asthma Proc 2000; 21:241-246.

71. Van der Pouw Kraan T.C., Boeije L.C., de Groot E.R., et al. Reduced production of IL-12 and IL-12-dependent IFN-gamma release in patients with allergic asthma // J. Immunol.-1997.-Vol.158 (11).-P.5560-5565.

72. Frew A.J. Chronic mucosal inflammation // Eur.Respir.Rev.-1998.-Vol. 8 (64).-P.994-998.

73. Chung KF, Barnes PJ. Cytokines in asthma.Thorax.-1999.-Vol. 54.-P.825-857.

74. Ademmer K., Beutel M., Bretzer R., et al. Suicidal ideation with IFN and ribavirin in patients with hepatitis C // Psychosomatics.-2001.-V.-P.365-367.

75. Bini EJ. Weinshel EH. Severe exacerbation of asthma: a new side effect of interferon-alpha in patients with asthma and chronic hepatitis C [Journal Article] Mayo Clinic Proceedings. 74 (4):367-70, 1999.

76. Знаменская Л.К. Модуляция антиэндотоксинового иммунитета полиоксидонием у больных бронхиальной астмой, получающим специфическую иммунотерапию // Імунологія та алергологія.-2005.-№4.-С.62.

77. Р.М. Хаитов, Б.В. Пинегин. Современные представления о механизме действия полиоксидония //Иммунология.-2005.-№4.-С.197.

78. Нестерова И.В., Ломтатидзе М.В., Колесникова Н.В., Симбирцев А.С, Возможность регуляторных влияний дипептидов на уровень ІgЕ-антителогенеза и функциональную активность нейтрофильных гранулоцитов при иммунизации аллергеном амброзии // Аллергология и иммунология.-2002.-Т.3., №1.-С.168-179.

79.Гордиенко А.А., Бакова А.А., Химич Н.В., Белоглазов В.А. Уровень естественных антител к липополисахаридам энтеробактерий у постоянных доноров республики Крым // Імунологія та алергологія.-2003.-№4.-С.31-36.

80. Знаменская Л.К. Гуморальный антиэндотоксиновый иммунитет как прогностический критерий эффективности специфической иммунотерапии у больных бронхиальной астмой // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымског Государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. 2004, т 140.С.25-28.

81. Агафонова И.А., Булахова Е.К., Калита Н.В. Иммунокорригирующее действие гропринозина при бронхиальной астме, ассоциированной с персистирующей хламидийно-микоплазменной инфекцией // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.64-65.

82. Бобырев В.Н., Муляр Л.А. и др. Особенности показателей иммунитета больных бронхиальной астмой в сочетании с аллергическими риносинусопатиями // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.68.

83. Булахова Е.К., Калита Н,В., Фащенко Н.А. Сравительная эффективность двух пролонгированных в2-антагонистов в базисной терапии бронхиальной астмы // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.70.

84. Дука К.Д., Ширикіна М,В., Науменко Н.В., Пінаєва Н.Л. Динаміка імунних показників у дітей з бронхіальною астмою при наявності дифузного зобу // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.74.

85. Каспрук Н,М., Цинтарь Т.П., Притуляк О.В. Імунореабілітація хворих на бронхіальну астму з вторинним імунодефіцитним станом // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.110.

86. Кравченко Л.Г., Стоєва Т.В., Папінко Р.М. Корекція місцевих факторів захисту при бронхіальній астмі у дітей // Імунологія та алергологія.-2005.-№3.-С.90.

87. Цимбаліста О.Л., Дехтяр В.Б., Березна Т.Г. та ін. Динаміка секреторного IgA в слині в процесі лікування у дітей, хворих на бронхіальну астму в періоді згострення на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.128.

88. Сміх Л.М., Пруська О.М., Колесник М.М. Ефективність використання препарату „АТМА” в комплексному лікуванні хворих бронхіальною астмою та обструктивним бронхітом // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.147.

89. Чернявський В.Г. Комплексне відовювальне лікування та контроль за його ефективністю у хворих на хронічні запальні захворювання бронхолегеневої системи, що супроводжуються бронхообструкцією // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.151.

90. Маргитич С,В., Максаков Д.Н., Ленкова Г.В., Сабодаж А.В. Оценка эффективности ингаляционного глюкокортикостероида-АСМАНЕКСА у больных бронхиальной астмой // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.151-152.

91. Маргитич С,В., Максаков Д.Н., Ленкова Г.В. опыт применения «ФЛУИМУЦИЛА» в комплексной терапии бронхиальной астмы // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.152.

92. Маргитич С,В., Максаков Д.Н., Ленкова Г.В., Сабодаж А.В. Оценка эффективности серобида у больных бронхиальной астмой // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.152.

93. Бичкова Н.Г., Петриченко В.Г., Лисовець О.В. Особливості системного імунітету у дітей, хворих на бронхіальну астму, при персистенції Chlamydia pneumoniae // Імунологія та алергологія.-2008.-№2.-С.36-40.

94. Фролов В.М., Рычнев В.Е. Исследование циркулирующих иммунных комплексов: диагностическое и прогнотическое значение // Лабораторное дело, 1996.-№3.-С.159-161.

95. Фролов В.М., Соцкая Я.А. Циркулирующие иммунные комплексы и фагоцитарная активность моноцитов у больных хроническим бронхитом при проведении дифференцированной иммунокоррекции // Український пульмонологічний журнал, 2003.-№3.-С.28-30.

Размещено на Allbest.ru