Історія села Молодаво
Легенди та історичні дані про село Молодаво Рівненської області Дубенського району. Вшанування пам'яті воїнів УПА, зв'язківців. Братська могила загиблих односельців, пам'ятник воїну-афганцю. Церква різдва Пресвятої Богородиці. Палеоліт на Дубенщині.
| Рубрика | Краеведение и этнография |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2011 |
| Размер файла | 264,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- 1. Загальні відомості про село Молодаво
- 2. Легенда про Молодаво
- 3. Історичні дані
- 4. Братська могила
- 5. Церква різдва Пресвятої Богородиці
- 6. Палеоліт на Дубенщині
- Література
1. Загальні відомості про село Молодаво
|
Основні дані |
село Молодаво Перше |
село Молодаво Друге |
село Молодаво Третє |
|
|
Країна |
Україна |
|||
|
Область |
Рівненська область |
|||
|
Район/міськрада |
Дубенський |
|||
|
Рада |
Молодавська сільська рада |
|||
|
Населення |
335 |
308 |
431 |
|
|
Площа |
0,746 кмІ |
0,723 кмІ |
0,780 кмІ |
|
|
Густота населення |
449,06 осіб/кмІ |
426 осіб/кмІ |
552.560 осіб/кмІ |
2. Легенда про Молодаво
Легенда розповідає, що після Берестецької битви через місцевість, де зараз село Молодаво, їхало три козаки. Щоб швидше розбудувалось село, вони поселились кожен окремо: один - під Варковичами, другий, де зараз Молодаво-2, а третій від Мирогощі. І от жениться перший козак, кличе своїх друзів і каже:
Молода - во! (тобто, така молода, що треба, гарна). Так і назвали вони місцевість, де жив перший козак, Молодаво-1.
Через деякий час жениться другий козак. Коли прийшли друзі, то він теж похвалився своєю молодою і сказав:
Молода - во!
І назвали цю місцевість Молодаво-2.
Прийшов час женитися третьому козакові, і коли він покликав своїх друзів, то теж сказав:
Молода - во! (тобто, третя молода теж, що треба).
І назвали цю місцевість Молодаво-3.
Йшли роки, мінялися часи, але назви сіл залишилися по цей день і, мабуть, назавжди.
(Записав Пшеничний Ігор від Пшеничного Анатолія).
3. Історичні дані
Десь Молодаво є,
Село глодовоє.
Коле ноги калинові
Там дитинство моє.
Там дитинство моє
Там дощі молоді
Чалапають по воді,
Ноженята
Синюваті -
Навздогін череді.
Там уперше бджола
Мені меду дала,
Навчить тато
Шанувати
Смак рідного джерела.
Ой ти доля моя
Та й тополевая.
Доки жити - молодіти,
Бо з Молодава я!
Микола Пшеничний
Колись, на місці, де знаходиться село Молодаво, був дубовий ліс, дуби були великі, могутні, а на полях, які зустрічались дуже рідко, зеленіли високі пишні трави.
Одного разу в цю місцевість завітав пан Молодецький. Він був дуже заможний, побачив такий краєвид і вирішив збудувати тут селище.
Почали вирубувати ліс і зводити будівлі. Коли люди заселили місцевість, утворилось невелике село, його назвали в честь пана "Молодецьке". Село розташувалось біля Малої Стубелки, притоки Стубли.
Перша згадка про село датована 1561 роком і згадується воно як "Молодавское". Про це свідчить акт 1561 року, де сказано, що в селах „Молодавском и Варковичах" учинено грабіж коней, проса, гречки.
Потім згадується село як Молодава в скарзі землянина Михайла Мишки про грабіж коней людьми кн. Острозького.
У XVIII столітті (наприклад, в універсалі дворян - 1702 року) з'являється нова форма назви Молодава (чи Молодова), а на картах за польським кшталтом читаємо Молодава.
Село належало до Дубенського повіту, Варковецької волості. В кінці 19 ст. було там 197 домів і 1221 жителів, дерев'яна церква з 1885 року, замість старої з 1758 року, де була попередня церква з 16 ст. За переписом 1911 р. до великої земельної власності в Молодаві належало 140 десятин. На ґрунтах Молодава знайдено "стару сокиру" і дві чавунні гармати.
Старожили розповідають, що приблизно з 1876 р. село почали заселяти переселенці з Чехії, Польщі, село поділилось на 3 окремих села - Молодаво-1, Молодаво-2, Молодаво-3.
Молодаво-2 заселяли чехи і воно називалось Молодаво Чешське. Поселялись чехи й у невеличкому селі Маївка, що біля Молодаво.
Молодаво перше також називали Чешське. Тепер це Молодаво-3.
історія село молодаво легенда
Чехи були великими господарями, мали своїх коней, волів. Вони їхали на родючі землі, вирубували ліс, наймали людей на роботу. Їх (наймитів) добре годували, платили в місяць 15 золотих. А люди в свою чергу косили, жали, молотили зерно „парівками".
В 1889 році в селі було 60 дворів і 497 жителів, в 1914 - вже 2518 жителів. В 1998 - 437 дворів і 1097 жителів. В 2006 - 371 двір, 1058 жителів.
У Молодаві-3 було міністерське училище. На місці, де тепер розташована тваринницька ферма, була цегельня, де виготовляли цеглу, черепицю, цементові корита для худоби, в селі була велика молочарня, яку утримував чех Новак, сюди всі жителі зносили молоко, яке перероблялось на масло і сметану.
В Молодаві-3 була корчма, велика чеська лавка (де зараз помешкання Голосинюків), пізніше тут був промисловий магазин.
Ще при панській Польщі жив у селі чех Главатий, він був дуже заможний, мав велику хату, відкрив корчму і виділив великий зал для людей, щоб веселились. Сільські музики наймали за гроші цей зал і організовували там танці, концерти, вистави.
В 1933 році в селі відкрили школу, а при радянській владі школа знаходилась в Шилговому будинку, при панській Польщі першим директором був Артур Родде, по національності німець. Він залишився в селі після першої світової війни. Під час окупації будинок, в якому знаходилась школа, був зайнятий німцями.
В 1939 році в старій хаті отця Тернавського відкрили клуб і дитячий садок.
В цьому ж році в селі відкрили сільську раду, першим головою був Нестерук Йосип, секретарем Стельмащук Федір.
Під час війни, в 1941 році німці захопили село. Молодаво було напівзруйноване, згоріло багато будинків, загинуло багато безневинних людей. Ті, що залишились, жили під відкритим небом або в сусідів, в яких вціліла оселя. В 1943 році за одного вбитого жовніра німці розстріляли 30 безневинних жителів села.
На фронт з Молодава пішли 66 чоловік, 37 з них не повернулись в рідні домівки.
Настав вечір, все стихло і до хати Ткачука Хоми (згадує його син Василь) прийшли Борисюки і розпитували про те, що сталося. Хома Дмитрович розповів, що бачив з двору як в краївку входило чотири людини, а під час облави вибігло тільки троє, а четвертого не бачив. Батько сказав сину, щоб той поліз в землянку і подивився. Василь знайшов там Яремчука Івана. Він розповів, що як кинули фанату, то заховався, накрившись одягом, і чекав що буде, бо тікати вже не було як. А коли все стихло, він ще не виходив на двір.
Другий раз, як була облава, партизани знаходилися в житі, на хуторі біля Тростюка Василя, було доказано, що вони там. Їх здав чоловік із Заруддя.
Прилетів літак, постріляли всіх партизан, а дівчина Борисюк Віра, тікала аж до Фурмана Сергія в село. Її наздогнав собака. Вона знала, що вже не втече, тоді вона вистрілила в себе, щоб не зрадити товаришів, бо партизани давали присягу: „Ані просьба, ані грозьба, ані смерть, не приневолять мене зрадити тайну".
Коли зв'язківці передавали щось секретне (розповідає Стельмащук Люба), то навіть, якщо побачили когось знайомого в тій хаті, не мали права підійти, заговорити, вдавали, що не знають один одного. Очевидиця розповідає, що одного разу дівчині коси тісно заплели і вложили туди записку і так вона її перенесла. Придумували інші версії, все було дуже таємно, скрито.
7 лютого 1944 року відбувся жорстокий бій за визволення села, 248 воїнів різних національностей віддали своє життя у важкому поєдинку.
Закінчилась війна. 1947 рік. З людей брали велику позику на відбудову держави, вирізали ліси і здавали рунди (великі колоди) для держави.
Того ж року чехів з Молодава переселили в Чехію, а словаки в основному залишилися в селі.
В 1948 році почали створювати колгоспи. Забирали в людей землю, коні, вози. Хто йшов в колгосп, залишали 50 сотих землі, хто ні хотів - 20-25 сотих.
В 50-х роках була поголовна колективізація, хто не писався в колгосп, на нього накладали великий податок - здавали яйця, зерно, молоко і т.п. Хто записався, мусив мати в рік 250 трудоднів.
Йшли роки, село відновлювалося і молоділо. Спочатку була ґрунтова дорога, потім бруківка. Електрики не було, світили лампами. Але з часом відбулися великі зміни.
Життя молодавців почало налагоджуватись. Почали будуватись нові оселі, в основному дерев'яні. Ліс купували на Майдані, через те, що свої ліси були на той час вирізані.
В селі почав працювати медпункт, бібліотека, в 1956 році на місці теперішнього клубу була збудована велика тракторна бригада.
Колгосп називався іменем Т. Шевченка. В 1962 році колгосп об'єднали і створили Мирогощанський радгосп, директором якого був Маніковський Станіслав Захарович.
На даний період в Молодаві-3 є загальноосвітня школа 1-2 ступеня, сільська рада, медпункт, бібліотека.
На території села розміщені приватні підприємства по виготовленню меблів.
Молодаво славиться агрономами, механіками, зоотехніками, лікарями, вчителями, інженерами, які працюють в різних куточках нашої неосяжної Батьківщини.
Більшість вулиць села заасфальтовані. В найближчому майбутньому планується підвести воду до осель односельчан.
Недалеко від села розташований чудовий куточок природи - березовий ліс, в якому знаходиться санітарно-оздоровчий комплекс для дітей, який має назву „Берізка".
4. Братська могила
В наш час вшановують пам'ять воїнів УПА, зв'язківців, доглядають їхні могили. Є така скромна могила і в нашому селі, на якій стоїть хрест у вигляді берізки, на ньому табличка з написом загиблих: Джус Микола П., Козачук Павло К.
В селі відкрито пам'ятник воїну-афганцю Маліщуку Анатолію Миколайовичу, який загинув при виконанні військового обов'язку в Афганістані.
Недалеко від могили воїнів УПА знаходиться братська могила, де поховані односельчани, які загинули від рук ворогів. А біля них, як вартові, стоять три білокорі берізки, що бережуть спокій людей, які заснули навіки.
14 жовтня 1943 року за одного вбитого німця вороги розстріляли 30 безневинних людей і 20 з них - жителі Молодаво.
Згадує Філіпчук Любов Арсентіївна: „Селом їхала машина, ловила людей, хто попадався. Заходили в хати і забирали людей, як заручників. А на машині мали вже 10 людей, яких зловили в Дубні, серед них був і священик. Зайшли до мене в двір, чоловік сховався, а мене не взяли, бо я тримала на руках маленьку дитину".
Згадує Іванов Євген Маркович: „Привезли людей на кладовище, заставили копати яму. Сюди прибігла дівчинка до своєї мами. Німці не хотіли її стріляти, послали збирати квіти, але вона не пішла від мами.
Коли яма була готова, наказали всім стати на коліна. А тоді. постріляли усіх. Коли все втихло, родичі потихеньку збирались на кладовищі, замотували своїх близьких в рядно і опускали в яму один на одного".
У рамках Всеукраїнської акції „Зелений паросток майбутнього" у селі Молодаво-1 вирішили посадити парк Пам'яті і облаштувати зону відпочинку для односельчан. Було вирішено закласти камінь під майбутній пам'ятник загиблим у роки Другої світової війни, а також посадити 50 беріз у зоні відпочинку і обсадити кущами бузку джерело, яке раніше відродили і благоустроїли.
26 листопада 2006 року в селі Молодаво відбулось урочисте відкриття пам'ятника загиблим та пропалим безвісти в роки голодомору 30-их років та Другої світової війни односельчан.
Сам пам'ятник складається із стели, висотою 1,6 метра, в яку вмонтовано плиту із мармурової крихти. Стела і плита встановлені на трьохсходинному постаменті. Вершину стели віншує чаша з квітами.
На дощечці, прикріпленої до плити пам'ятника, напис: „Односельчанам, розстріляним фашистами в 1943 році" А далі висічені імена загиблих:
1. Нестерук Савва С.
2. Нестерук Федора І.
3. Більчук Ганна Ф.
4. Більчук Ольга І.
5. Архип'юк Іван Т.
6. Нарад Ганна В.
7. Старушко Григорій Б.
8. Ковалик Анастасія М.
9. Борисюк Архип Т.
10. Прушко Трихон А.
11. Прушко Андрій М.
За словами голови Молодавської сільської ради Раїси Старушко, цей пам'ятник є своєрідним знаком примирення, бо серед імен, викарбуваних на ньому, є імена і воїнів радянської, і бійцю УПА. “Якщо Бог помирив їхні душі, - продовжує пані Раїса, - то ми, люди, повинні помирити їхні імена. Адже всіх їх об'єднує одне: вони загинули, щоб ми були вільні, вони загинули задля нас і України”.
5. Церква різдва Пресвятої Богородиці
Як їхати з Дубна через Молодаво в сторону Варкович, не можна не звернути увагу праворуч на споруду, що підносить свої золоті Хрести високо в небо. Вона знаходиться на пагорбі в селі.
Кам'яна мурована основа храму переходить у дерев'яну архітектуру, де поєднуються простий народний стиль прибудов (із двосхилим дахом і невеликими продовгуватими вікнами) з чотирикутними і шестикутними куполами над святилищем. Це Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Рік побудови - 1885.
Літописи свідчать, що церква була, побудована в 1758. На місці спаленої піднялась нова споруда в 1885 році на кошти прихожан під керівництвом священика Комарницького (поховано на території церкви). Саме Пресвятій Богородиці заступниці і покровительці всіх православних християн, усіх хто з вірою приходить під її покров, довіряли долю прийдешніх поколінь.
Церква є архітектурною пам'яткою Дубенщини. В селі є секта євангелістів в кількості 53 чоловік.
Живописні цінності храму:
Хрест ручний. ХVIIІ ст. 20/40. Дерево. Різьба.
Чаша дарів XVIII ст. Висота - 28.
Різдво Богородиці. Ікона. XVIII ст.68/97. Основа дерев'яна. Левкас.
Темпера. Олія. Різьба по левкасу.
4 Параскевії П'ятниця. Ікона XVIII ст.122/173. В Кіоті. Основа дерев'яна. Левкас. Темпера. Олія.
Царські ворота XVIII ст.84/107. Дерево. Різьба.
Христос великомученик. Ікона. XVIII ст. Основа дерев'яна. Левкас.
Темпера. Олія.
6. Палеоліт на Дубенщині
Пшеничний Юрій (ДІКЗмД)
Найдавніший етап в історії людського суспільства тривав від 3-2,5 млн. до 11-10 тис. рр. тому. Протягом цього періоду людина виділилась з тваринного світу, сформувався її сучасний фізичний тип - homo sapiens. Людина почала об'єднуватися в колективи, що було необхідним для її виживання, навчилася виготовляти перші знаряддя праці, добувати вогонь, створювати одяг, будувати житла. Палеоліт прийнято поділяти на ранній, середній та пізній. Останні дві епохи припадають на льодовиковий період.
Льодовиковий період розпочався близько 1 млн. років тому. Наш регіон був зайнятий тундрою, середня температура коливалася в межах 30°С. З рослинності була поширена карликова береза та арктична верба.
В глибоких ярах та кар'єрах сіл Липа, Мирогоща, Костянець та Гірники доволі часто траплялися знахідки кісток та зубів тварин, котрі проживали в нашому краї в той час. Це зуби копитних тварин, кістки мамонта, фрагменти рогу північного оленя. Під час розкопок В.П. Савича в ур. Глинсько с. Липа стоянки пізнього палеоліту знайдено значну кількість кісток тварин: мамонта, північного оленя, первісного зубра, первісного коня, вовка, лисиці, песця, печерної гієни, білої куріпки, зайця.
Перші сліди поселення первісних людей (пітекантропів) на Дубенщині стосуються ангельської доби, до якої відносяться випадкові знахідки знарядь, а також ранньомуст'єрської (неандертальців) пори середнього палеоліту, який датується від 120 до 35 тис. років тому.
У довоєнні і післявоєнні роки ряд стоянок відкрив у Дубенському районі М.І. Островський - біля сіл Липа, Мирогоща, Майдан. Стоянка Липа VI розкопувалася В.П. Савичем в 1960-1963 рр. Цим же автором відкрито і частково досліджено пам'ятку Липа І, а також зібрано крем'яні знахідки в кар'єрі біля с. Жорнів. Найбільш ґрунтовні дослідження проведено В.К. Пясецьким на пам'ятках Майдан - ур. Червоний Камінь та Мирогоща І (Поле Вотруби), значною мірою розкопано поселення Грядки.
Основними заняттям первісних людей було полювання та частково збиральництво.
Умовою для вживання було також наявність кремневих родовищ. Одне з таких родовищ відоме біля села Івання. Тут відбувалася первинна обробка кременю, а саме зколювалися та відбивалися шматки кременю, з яких потім можна було виготовляти знаряддя.
Рухаючись за мігруючими стадами тварин (мамонтів, північних оленів, вівцебиків) давні люди були змушені досить часто змінювати місце свого проживання. Тому перші пам'ятки людини названо стоянками, тобто відносно короткочасними поселеннями. Це пам'ятки первісних мисливців на великих тварин. Поселення в основному виникали на високих горбах та підвищеннях Збитинського плато, що на нашій території є доволі поширеним явищем. З таких високих поселень зручно було спостерігати за переміщенням стада тварин. Характерні риси таких поселень - декілька жител виготовлених з кісток мамонта, що створювали міцний каркас, вкритий шкірами [4, 122].
В.К. Пясецький робить припущення, що люди потрапляють на південно-східну Волинь з Середнього Дністра, або з Центральної Європи [3, 14].
Знаряддя представленні різцями, скребками, нуклеусами, наконечниками. Часто знаряддя були і комбінованими. Під час розкопок пізньопалеолітичної пам'ятки Мирогоща І (Поле Вотруби) виявлено цікавий тип листоподібних наконечників, які не мають нічого спільного з крем'яними інвентарями у Франції та Центральної Європи. В даному випадку вони характерні для середнього етапу розвитку липської пізньопалеолітичної культури. На основі цих типів синхронним розглядається поселення Майдан - ур. Червоний Камінь [2, 106].
Що стосується пам'ятки Липа І - ур. Гостра, то вона ще раніша. Крем'яний інвентар представлений крем'яними виробами з матеріалу місцевого (туронського) походження, вкритий інтенсивною блакитною патиною. На поселені Липа І виявлено залишки наметоподібного житла, що мало округлу форму, кістки північного оленя, коня, вовка, лисиці. Знайдено нуклеуси, різці, скребки. Аналогії цим матеріалам відомі на Подніпровських пам'ятках, зокрема Молодаво V.
Під час дослідження стоянки Липа VI виявлено рештки вогнищ у вигляді темних плям, знайдено кістки молодих мамонтів, північного оленя, лося та інших тварин. Тут було також виявлено антропоморфну статуетку із кістки. Цікавими знаряддями були знайдені сокироподібні вироби, вони і виділяють цю пам'ятку з поміж інших, їй синхронних. Саме ці особливості крем'яного комплексу дали підстави Григор'єву та Островському виділити окрему липську палеолітичну культуру.
Особливе місце надавалося жінці-матері, про що свідчать знахідки кістяних антропоморфних жіночих фігурок з яскраво вираженими ознаками статі. Такі фігурки вказують на багатство та родючість, як основні риси, що втілювалися в жіночій особі.
Одну з таких фігурок виявлено, як згадувалося на поселені Липа VI. Широко відомі вони і на пам'ятках Середнього та Пізнього палеоліту у Франції, Іспанії, Німеччині. Суспільні відносини також були побудовані на підвалинах матріархату, що і понині зберігається у ряді племен. Сліди поселень ранніх людей відомі і на інших пам'ятках, зокрема біля сіл Острів, Нараїв, Княгинине, Бондарі, Коблин, Онишківці та ін.
Пізній палеоліт переходить у фінальний бл.13-10 тис. років тому. Це був завершальний етап льодовикового періоду. В цей час сформувалися археологічні культури, які існували на досить широких територіях. Однією з таких була свідерська культура, артефакти якої відомі на поселеннях Тартак - 1, 2, Івання - 1, Панталія - 1 - майстерня обробки кременю.
Матеріальні комплекси характеризуються типовими вістрями стріл зі скошеним краєм і порівняно вмілою їх обробкою. Також властивими цій культурі є човникоподібні нуклеуси, проколки, різці, скребки. Датується ця культура першою половиною XI тис. до X тис. років тому.
Інша фінальнопалеолітична культура відома в нашому краї - красносільська, знахідки якої відомі з поселення Птича - 3. Датується вона бл. XIV тис. років тому.
Отже, найраніші сліди життєдіяльності людей широко відомі в нашому краї. І оскільки цей період є найбільш віддалений в часі, він являється найбільш важкодоступним та трудомістким, тому археологічне вивчення палеолітичних пам'яток потребує тісної співпраці з геологією, палеонтологією та іншими науками.
Література
1. Островский М.И., Григорьев Г.П. Липская палеолитическая культура // СА. - №4. - К., 1966.
2. Пясецький В.К. Позднепалеолитическая стоянка Мирогоща І (Поле Вотрубы) // Российская археология. - М., 1999.
3. Пясецький В.К. Палеоліт східної частини Волинської височини // VА. - №2. - К., 1999.
4. Савич В.П. Пізньопалеолітичне населення південно-західної Волині. - К., 1975.
5. Село моє - краплиночка на карті (з історії села Молодаво) / За ред. Л. Ільчук. - Дубно: Дубенська районна бібліотека, 2005. - 4 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія легенди про виникнення села Петрушки Києво-Святошинського району. Розвиток села у XIX столітті, до революції та після неї. Село Петрушки та Велика Вітчизняна війна. Список загиблих петрушчан на полях Великої Вітчизняної війни. Фольклорна спадщина.
творческая работа [35,8 K], добавлен 29.11.2010Дослідження історії виникнення села та його назви. Вивчення визначних подій в історії розвитку населеного пункту. Видатні постаті краю. Особливості географічного розташування. Легенди, пов’язані з Одрадокам’янкою. Туристичні маршрути та пам’ятки культури.
презентация [20,2 M], добавлен 02.04.2015Відомості про село Селець, розташоване на лівому березі річки Горинь. Історія села від стародавності до наших днів. Визначні народні умільці та легенди краю, духовні храми села. Особливості місцевого фольклору. Опис природної краси Поліського краю.
творческая работа [647,6 K], добавлен 08.05.2019Відомості про село Вощилиха Сумської області. Відомості про виконавців фольклору. Зміст казок, що розповідаються у даному селі. Місцеві легенди та перекази, види ліричних, соціально-побутових пісень. Календарно-обрядова, родинно-обрядова поезія.
отчет по практике [44,2 K], добавлен 14.07.2011Характеристика природної краси с. Губник. Пам’ятні події, що мали місце тут в 1654 р. Власники села в XVI-XIХ ст. Заснування Ландшафтного заказника "Коростовецький", його рослинний та тваринний світ. Історія, побут і життя селян, освіта на початок ХХ ст.
презентация [5,0 M], добавлен 25.04.2014Бронзовий бюст В.І. Михлика, встановлений в сквері його імені. Бюст двічі Героя Радянського Союзу Д.Б. Глінки. Братська могила радянським воїнам на вулиці Постишева. Меморіал "Годинник пам'яті", встановлений на честь 66-ї річниці визволення України.
презентация [1,3 M], добавлен 07.02.2014Перші свідчення про появу села Вищетарасівка. Перша власниця маєтку. Струкови та їх роль у розвитку села. Останній власник маєтку. Прихід до влади більшовицького уряду. Роки колективізації та голодомору. Жителі Вищетарасівки в період окупації німцями.
дипломная работа [90,9 K], добавлен 07.10.2014Основні періоди етнічної історії села Павлівка Калинівського району Вінницької області на основі народних переказів і неопублікованих історичних джерел. Особливості топонімічної системи села, класифікація її різних видів на основі розповідей односельчан.
реферат [48,4 K], добавлен 17.08.2009Славне минуле села Зінькова. Село під час визвольної війни. Виступи селян проти поміщиків. Розвиток ремісництва і торгівлі. Слава зіньківських гончарів. Зіньків на початку XX століття, до і після другої світової війни. Відродження села та його традицій.
реферат [45,6 K], добавлен 29.09.2009Дослідження історії походження та особливостей розвитку села Соснівка Конотопського району Сумської області. Конотопська або Соснівська битва - битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого.
реферат [975,6 K], добавлен 23.12.2010
