Музыкальная литература

2. Развитие жанра романса в русской музыке

Один из наиболее любимых видов музыкального искусства в конце XYШ и в первой половине XIX века - романс. Многие романсы того времени были тесно связаны с городской бытовой песней. Исполнялись они под аккомпанемент фортепиано, арфы или гитары. Важную роль в развитии русского романса сыграли композиторы Алябьев («Соловей»), Варламов («Белеет парус одинокий», «Горные вершины», «Вдоль по улице метелица метет»), Гурилев («Матушка-голубушка», «Вьется ласточка сизокрылая», «Колокольчик»). Творчество этих композиторов - ценный вклад в сокровищницу русской музыки. . . *.

Важное место занимает романс в творчестве М.И. Глинки. Романсы Глинка писал на протяжении всей жизни. В них пленяет все: искренность и простота; сдержанность в выражении чувств, классическая стройность и строгость формы, красота мелодии и ясная гармония. Популярностью пользуются романсы - «Жаворонок», «Попутная песня», «Я помню чудное мгновенье»

Видное место занимают романсы и песни в творчестве Даргомыжского, Бородина, Мусоргского, Чайковского.

3. Оперна творчість українських композиторів

Опера - це жанр, який об'єднує в собі спів (сольний, ансамблевий, хоровий), інструментальну музику, сценічну гру, образотворче мистецтво (костюми, грим, освітлення; художнє оформлення спектаклю).

Основи європейського музично-театрального мистецтва коріняться в давньому народно-театральному дійстві (в Італії - комедія дель арте, в Росії - театр Петрушка'', на Україні -вертеп). Опера зародилась в Італії. Перші твори були написані на античні сюжети. Остаточно опера формується у творчості видатного італійського композитора Клаудіо Монтеверді.

Вже через півторастоліття після виникнення опера стала найпопулярнішим жанром.

Великим майстром оперного мистецтва був В.А Моцарт. Його вершинні опери - "Весілля Фігаро", "Дон Жуан", "Чарівна флейта". . * * .и.

Українська опера формується в другій половині XIX століття. Перші класичні зразки пов'язані з іменами С. Гулака-Артемовського ("Запорожець за Дунаєм", 1862) і М Лисенка ("Наталка Полтавка", 1889 і "Тарас Бульба", 1890).

Тематика опери може бути різноманітною. Це історичні події, картини побуту, переживания людини та її внутрішній світ тощо.

Розкрити зміст опери допомагає текст, який є основою вокальних номерів. Цей текст називається лібретто, його створює поет, драматург чи сам композитор.

Художні образи композитор створює засобами музичної виразності. Серед них - яскрава мелодія, гармонія, різнобарвна оркестровка, своєрідна ритміка. Важливу роль відіграє й вибір музичних форм для окремих номерів, сцен, актів. Сольні номери мають такі назви: арія, аріозо, арієтта (мала за розмірами арія), каватина, романс.

В опері широко застосовуються речитативи ( музична декламація). Вони..з'єднують арії, ансамблі, хори.

Поряд з сольними партіями в опері є ансамблі, хори, балетні номери.

Дуже вагома в опері роль оркестру. Він не лише супроводжує спів, а й доповнює його, збагачує. Оркестру доручаються і самостійні номери: увертюра, антракти до окремих дій, епізоди, вступи до арій.

Увертюра - це досить розгорнутий завершений оркестровий номер, який виконується ще до відкриття завіси. В ній композитор сконцентровано відтворює основні музичні думки опери.

Антракт - це невеликий за розмірами оркестровий вступ до дії.

Прикладом лірико-комічної опери є опера С. Гулака-Артемовського «Залорожець за Дунаєм» Тут переплетено дві сюжетні лінії: лірична (закохана пара - Оксана і Андрій ) та комічна ( Іван Карась та його жінка Одарка ).

Характерна риса комічної опери - розмовні діалоги. Ця опера відіграла значну роль в історії українського оперного мистецтва. Тут виведено яскраві народні типи, узагальнено кращі риси українського народу.

Прикладом історико-героїчної опери є опера Лисенка «Тарас Гульба». Вагоме місце в ній належить образам народу. У зв'язку з цим композитор приділяє значну увагу масовим хоровим сценам. Тут втілено героїку боротьби і торжество перемоги.

Билет 10

1. Творчество Ф. Шопена

Фридерик Шопен - великий польский композитор и пианист. Он обогатил музыку новым содержанием, ввел новые приемы пианистического исполнительства. Его творчество совпадает с эпохой романтизма, для которой характерен жанр миниатюры.

Сочинял Шопен исключительно для фортепиано. Его музыка признана бала еще при жизни, и в наши дни проходят конкурсы имени Шопена.

Основные произведения: мазурки, полонезы, вальсы, ноктюрны, прелюдии, этюды, экспромты, сонаты, баллады, скерцо, фантазии, концерты.

Шопен значительно расширил выразительные возможности многих жанров (таких как мазурка, полонез, этюд, вальс и др.), превратив их в концертные произведения.

Особой популярностью пользуются вальс до-диез минор, «Революционный» этюд, цикл 24 прелюдии (Шопен первым стал трактовать прелюдию как самостоятельную пьесу)

2. Опера-сказка в творчестве русских композиторов

Жанр оперы-сказки появился в творчестве Глинки с созданием оперы "Руслан и Людмила". Расцвета достигает в творчестве Римского - Корсакова («Снегурочка», «Садко», «Сказка о царе Салтане», «Золотой петушок»).

Опера «Снегурочка» написана на сюжет пьесы А.Н. Островского в 1880 году. С большой теплотой воспроизвел композитор старинные обычаи и обряды. Правдивое изображение жизни и быта людей сочетается с миром фантастики, сказки. Действующие лица: царь Берендей, Бермята, Купава, Лель, Мизгирь, Бобыль и Бобылиха (образы реалистические); человеческими чертами наделены Весна-Красна, Дед-Мороз; образ Снегурочки - дочери Мороза и Весны - сочетает в себе реальные черты с фантастическими.

В опере часто изображается природа. Иногда образы природы имеют иносказательный смысл - они олицетворяют собой справедливость и закономерность жизненных явлений.

Римский-Корсаков часто использует лейтмотивы - выдержанные музыкальные характеристики. Сцены, основанные на непрерывном («сквозном») развитии, чередуются в опере с законченными номерами. В опере много хоров, широко использованы подлинные народные мелодии, показаны народные обряды.

Состоит опера из пролога и четырех действий.

3. Творчість Л. Ревуцького

Лев Миколайович Ревуцький увійшов в історію української радянської музичної культури як видатний композитор, педагог, учений і музично-громадський діяч. Його творчий шлях розпочався ще в дожовтневі роки, хоч остаточне становлення його як митця відбулося значно пізніше, у 20-ті роки.

Для формування індивідуального стилю Ревуцького велике значення мала його тривала й серйозна праця з народною піснею. Композитор обробляє народні пісні переважно для

Одного голосу з супроводом фортепіано.

Цикл "Сонечко" з'явився 1925 року. Сюди увійшли 20 різних за характером і жанровою приналежністю пісень: кілька веснянок (Вийди, вийди, сонечко", "Подоляночка", "Іди, іди, дощику"), ліричних ("Прилетіла перепілонька"), танцювальних (Диби-диби), колискових ("Котику сіренький", "Ой ходить сон"), ігрових ("Ой єсть в лісі калина", "Ой вийся, хмелю).

Новим етапом мистецького сходження стала Симфонія № 2.

Своєрідність твору полягає у тому, що весь його тематичний матеріал запозичено з фольклору. Композитор використав 7 пісень: у І частині - "Ой весна, .весниця", "Ой не жаль мені", у II частині - "Ой Микито, Микито", "Ой там в полі сосна", "У Києві на ринку", у III частині - "А ми просо сіяли", "При долині мак".

Мелодії цих народних пісень стали "зерном" образності, відправною точкою, імпульсом для розвитку.

Симфонія №2 стала першим класичним зразком симфонічного жанру в українській радянській музиці.

Кращим твором 40-х років є кантата-поема "Хустина" (за твором Т.Шевченка). Музичні образи виростають з фольклорних джерел, притому композитор не цитує народних мелодій, а творить оригінальну тканину - мелодику, ритміку, гармонію, фактуру - у фольклорному дусі.

"Хустина" - одночастинний твір. Тут є хорові, сольні та оркестрові епізоди.

Своєю поемою-кантатою Ревуцький розвинув принципи кантатного жанру, розроблені Лисенком та Стеценком. Він трактує цей жанр в лірико-драматичному плані (кантати класиків мали переважно урочистий характер).

Творчий доробок Л.М. Ревуцького не дуже великий, але вагомий. Кращі твори композитора увійшли в золотий фонд нашої культури.