Вплив фізичних вправ на розумову працездатність учнів середнього шкільного віку

При оцінці функціонального стану школяра із захворюванням дихальної системи слід враховувати, що зовнішнє дихання, кровообіг і тканинне дихання являють собою єдину функціональну систему (респіраторно-кардинальну).

Зовнішнє дихання характеризує два процеси: вентиляцію легень і дифузія кисню та вуглекислоти крізь альвеолярну мембрану. Вентиляційна функція бере участь у підтримці необхідного для організму тиску кисню в альвеолярному повітрі та залежить від розвитку зовнішнього дихання і вміння правильно дихати. Що ж стосується дифузії кисню та вуглекислоти, то ця функція визначається різницею їх порціального тиску в альвеолярному повітрі та кров'ю, яка протікає у легенях ; іншими словами, має значення кількість крові, яка протікає за одиницю часу через легені.

Під час захворювання серцево-судинної системи фізичні вправи застосовуються для того, щоб спричинити такі фізіологічні новації : полегшення діяльності органів крово- та лімфообігу за рахунок покращення процесів зовнішнього та внутрішнього дихання ; зниження підвищеного тонусу в артеріолах, зміна просвітлення капілярів, полегшення роботи серця, пов'язаної із подоланням опору капілярної сітки кровоносних судин; підвищення працездатності (вправи, тренування) серцевого м'яза до виконання тієї самої роботи з меншими енергетичними затратами.

Правильно побудований руховий режим є цінним профілактичним заходом, який попереджує розвиток атеросклерозу кровоносних судин і гіпертонічних явищ.

Система кровообігу - найважливіша система, яка забезпечує кровопостачання організму, а відповідно й живлення у різних умовах життєдіяльності. У зв'язку з цим захворювання серцево-судинної системи позначається на зниженні функціональної діяльності всього організму. Одночасно обмежується працездатнісь і творчі можливості учнів. Актуальність боротьби з серцево-судинними захворюваннями обумовлена також тим, що незважаючи на процес і розробку фармакологічних та хірургічних методів лікування хвороб серця та судин, ще не спостерігається істотного покращення у цій галузі медицини. Серед захворювань, які призводять до передчасного старіння, інвалідності та смертності, хвороби серцево-судинної системи посідають перше місце.

Фізичні вправи, рекомендовані при наслідках травм опорно-рухової системи, спрямовані на повне відновлення порушеної функції руху.

Відомо, що лікування переломів не закінчується відновленням анатомічної цілісності та правильних анатомічних співвідношень. Низка ускладнень, які супроводжують ушкодження, негативно впливає на загальний стан організму, змінюють активну діяльність кори головного мозку, що призводить до порушення рухових умовних рефлексів. Змінюється функція основних систем організму, порушуються антитоксична, водно-соляна, вуглеводна та ротромбіноутворювальна функції печінки, видільна функція нирок, даючи так званий кістково-травматичний синдром, що в свою чергу позначається на протіканні місцевого процесу, затримуючи відновлення функцій ураженої кінцівки.

Методика використання фізичних вправ насамперед спрямована на здійснення загальнооздоровчих вправ. Загальнозміцнювальні вправи мають бути спрямовані на стимулювання діяльності основних систем організму (кровообіг, дихання, обмінні процеси), підвищення загальної активності хворого учня. Фізичне навантаження має відповідати силам хворого, бути достатньо інтенсивним, а заняття, по можливості, набувати тренувального характеру. У процесі занять треба поступово збільшувати навантаження. Під час виконання вправ необхідно використовувати ті вихідні положення, за яких ушкоджений орган включався б у роботу для поновлення своєї функції. Наприклад, при травмі нижніх кінцівок найбільш вигідним початковим положенням буде положення хворого лежачи (на спині, боку, животі). Загальнофізіологічне навантаження здійснюється тренуванням м'язів корпуса та плечового пояса. При травмі верхніх кінцівок використовується переважно положення стоячи і сидячи. Загальнофізіологічне навантаження досягається шляхом включення у процедуру ходьби, бігу, інтенсивних вправ для нижніх кінцівок.

Фізичні вправи необхідні і при захворюванні системи травлення, яка складає лише частину процесу харчування та є поряд з диханням і виділенням основної вегетативної функції організму. Для здійснення процесу харчування, транспортування поживних речовин з кишечника до тканин, організм користується системами крово- і лімфообігу посилюється під впливом фізичних вправ як у кишечнику, так і в печінці. Звичайно, треба також враховувати, що крім фізичних сил (тиск, дифузія, остос) важливе значення мають ферментативні впливи, які регулюються нервовою системою.

Враховуючи зазначене, можна зробити висновки :

Фізичні вправи як засіб фізичної реабілітації школярів необхідно застосовувати у комплексі із іншими природно-відновлювальними заходами.

Фізича реабілітація школярів має здійснюватись спеціалістами у галузі фізичної реабілітації, підготовку яких почали вищі навчальні заклади України.

Враховуючи статистичні дані про сучасний рівень здоров'я школярів, керівництво загальоосвітніх шкіл має створювати умови для фізичної реабілітації школярів у загальоосвітніх школах.

Фізичну реабілітацію в умовах ЗОШ необхідно здісйнювати в спеціально обладнаних кабінетах чи залах фізичної реабілітації із застосуванням комлексного метрологічного контролю функціональних систем організму хворого учня.

3.2 Виховання у школярів навиків здорового способу життя

Здоров'я учнів залежить не тільки від медицини і його охорони, а також від впливу складного комплексу природних і соціально-екномічних умов життя. Хоча про соціальну обумовленість здоров'я знаходить все більше однодумців як серед вчених, так і серед лікарів-практиків. Соціальні умови обумовлюються суспільним ладом, соціально-економічною і політичною структурою суспільства. Сьогодні в Україні надзвичайно загострились протирічяя між людиною і суспільством. Важкий стан економіки, зниження матеріального достатку, безробіття викликає розпач, стан загальної депресії, що в першу чергу позначається на показниках здоров'я.

Матеріальний стан сім'ї, її психологічний клімат, особливості внутрішьо сімейних відносин, склад сім'ї, харчування впливає на стан здоров'я дітей. Тому так важливо протиставити цим критерім фізичну активність дітей, можливість до збереження здоров'я, навчити здоров'ю. Саме навчити берегти здоров'я здорових важливіше, економічно вигідніше, ніж лікування хворих. На це і спрямована наука валеологія - наука про здоров'я здорових.

Норм і навиків здорового життя ніде не вчать. Єдиним джерелом знаь у цій ділянці є приклад батьків і санітарно-фізична освіта. Першими і найкращими педагогами виховання дітей батьками має бути знання ними особистісних якостей дитини : фізичне і психічне здоров'я, стійкість НС, реакція на різні види подразнень, витривалість, інтереси і можливості. В нових економічних умовах важливо поєднувати елементи педагогіки , яка найкращим чином забезпечує можливість використання народних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків до здійсненню ними виховної функції, підвищення педагогічної культури в сім'ї. Сучасна сім'я має стати головною ланкю у вихованні дитини, забезпеченні домашніх умов, матеріальних та педагогічних, для її фізичного, морального і духовного розвитку.

Фізичне виховання дуже важливе і відповідальне завдання. Народна мудрість стверджує, що добрий настрій дитини і її жвавість - показники доброго здоров'я “жвавий як рибка в річці', “діти хоч голенькі, але жвавенькі'. Фізичне виховання дитини починається з перших днів її життя і спрямоване на застосування фізичних вправ та масажу, чітке дотримання режиму дня, раціональне харчування, правильне використання природних факторів : сонця, повітря та води. Воно сприяє зміцненню здоров'я, загартуванню, кращому фізичному і нервово-психічому розвиткові, забезпечує розвиток дітей. Обмеження рухової активності малюків (гіподинамія) приводить до значного відставання у психічному їх розвиткові. Звичка та потреба до щоденних занять фізичними вправами формується у дитячі роки і зберігається протягом усього життя дитини. Правильний режим дня, раціональне харчування, сприятливі гігієнічні умови оточуючого середовища, систематичні загартовуючі процедури - це той комплекс, що складає основу правильного фізичного виховання, що сприяє росту і розвитку дитячого організму. Якщо фізичне виховання дитини проводиться за режимом, то відповідає її віку, якщо вона спить, їсть, грається, гуляє у точно визначені години - вона росте здоровою, життєрадісною, із стійкою волею і звичаями. Фізичні вправи і прогулянки сприяють травленню, зміцнюють здоров'я і загартовують організм, збільшують стійкість його до шкідливих чинників оточуючого середовища, підвищують опірність організму до різних інфекцій і, в першу чергу, до захворювань верхніх дихальних шляхів. Загартовуючи дитину, сілід керуватись такими методичними вказівками, як систематичність і регулярність у проведенні загартовуючих заходів, поступовість при підсилюванні застосованого подразнення, дозування процедур. Загартовуючи дітей потрібно дуже обережно, обов'язково враховуючи при цьому вікові та індвідуальні особливості організму. Правильне і своєчасне проведення процесів дає можливість легко закріпити в дітей позитивне ставлення до них, розвинуті певні вміння і культурно-гігієнічні навики. Але так само легко можна виробити і закріпити в дітей негативне ставлення до цих процесів.

Особливо важливо навчити учнів регулярно виконувати ранкову гімнастику. Це пожвавлює кровообіг, особливо в м'язовій тканині, активізує роботу серця, функцію дихання, що в свою чергу сприяє насиченню крові киснем, кращому виведенню продуктів обміну з організму. Її можна проводити у формі гри, що має імітаційно-ігровий характер. Повітряні ванни доцільно поєднувати з гімнастичними заняттями, рухливими іграми. Щоденне виконання ранкової гімнастики дисциплінує дитину, виховує в неї волю. Діти, що звикли до щоденної ранкової гімнастики, стають урівноваженими, мають хороший апетит і сон. Тривалість гімнастики для дітей раннього віку 4-5 хв. Вона повинна проводитись за певною схемою. Спочатку даються вправи для рук з одночасним випрямленням всього тіла, потягування, потім- вправи для тулуба, для ніг і всього тіла. Після вправ - самостійна ходьба, після чого - обтирання водою, вмивання.

Вплив ЗРВ на дитину багатогранний : вони сприяють дооформленню організму,готують її до оволодіння складними рухами, розвивають силу, гнучкість, спритність, вміння поєднувати рухи різних частин тіла, формують правильну поставу. Порушення постави, які з'явилися в дитячому віці, можуть в майбутньому привести до стійких деформацій кісткової системи. Цьому сприяє тривале вимушене сидіння на одному місці і особливо якщо стіл і стілець не відповідають зросту і пропорціям тіла дитини. Тому потрібно ругелярно проводити прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри, фізичні вправи. На формування постави впливає і форма стопи. У теплу погоду дітям слід бігати босоніж - це прекрасний спосіб загартовування, надійний засіб запобігати плоскостопості.

Важливим фактором, який обумовлює активність дітей є зацікавленість їх у вправах, які їм пропонують. Підбір цікавих та доступних для дітей фізичних вправ, застосування імітаційних та ігрових завдань сприяє розвитку інтересу у дитини до вправ, що вивчаються. Малюки із задоволенням стрибають “як зайчики', йдуть як по “місточку через річку' та ін.

Фізичні вправи за своєю природою органічно пов'язані з почуттям радості, бадьорості та інших позитивних емоцій на етапі удосконалення основних рухів. Для забезпечення дальшого підвищення функціонаьних можливосте організму дитини, удосконалення її рухових якостей, необхідно змінювати фізичне навантаження, зібльшувати його обсяг та інтенсивність.

Зацікавленість значно підвищує ефективність навчання. Вона служить мотивом, який збуджує дитину до рухових дій, викликає бажання виконати вправу правильно, досягти певного результату. Враховуючи це, потрібно широко використовувати різні засоби видозміни вправ, давати завдання ігрового характеру, схвалення педагого-позитивне підкріплення рухової дії.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку - катання на санчатах, лижах, ковзанах. Влітку - плавання, катання на велосипеді, ігри. Стимулювати рухову діяльність дітей та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, в перспективі допомогти їм вибрати спортивну спеціальність.

Дитячий садок, школа повинні забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім'ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Необхідна постійна роз'яснююча робота з батьками з таких питань : формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних умов в сім'ї, форми занять ФК з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.)

Більшість батьків недооцінюють роль фізичної тренованості, не займаються ФК з дітьми, посилають на зайнятість і відсутність умов, забуваючи, що саме в цей період закладається фундамент здоров'я, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тільки в тісному зв'язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням фізичне навантаження буде сприяти формуванню всебічно розвиненої людини.

3.3 Самостійні заняття школярів фізичними вправами

Результати аналізу передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчать, що процес формування в учнів потреби у фізичному самовдосконаленні складається з ряду взаємопов'язаних напрямів :

виховання позитивного ставлення та інтересу до занять фізиними вправами ;

озброєння школярів спеціальними знаннями і вироблення на їхній основі переконань у необхідності систематичних занять фізичною культурою;

формування відповідних умінь і навичок ;

залучення учнів до щоденних занять фізичною культурою.

Розглянемо кожен напрям окремо, пам'ятаючи при цьому, що всі вони реалізуються в тісному взаємозв'язку , в єдиному навчально-виховному процесі.

1. Виховання інтересу до занять.

Ряд позицій, що торкаються цього питання, уже розглянуті нами при характеристиці завдань програми занять. Так, інструктору слід : точно і доступно пояснити дітям значення і зміст занять; у завдання вкладати особистий інтерес дитини і давати їй змогу відчути результати її діяльності, доводити одночасно до свідомості дітей необхідність тривало і наполегиво працювати для досягнення результатів. Слід пам'ятати, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликала в них позитивні переживання і принесла радість. При негативних емоціях учні свідомо чи підсвідомо шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами, людьми, які колись принесли їм неприємні переживання ; не приходять на зустрічі, ухиляться від виконання обов'язків, пропускають заняття.

Потенційні можливості формування позитивних переживань при вихованні в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам інструктор : він випромінює енергію, бажання працювати. Вказівки тренера, його зауваження, розпорядження, команди, сигнали можуть звучати енергійно або в'яло, мажорно або індиферентно і від цього залежить не тільки настрій, а й результат учнів.

Уміння керівника заняття всіх бачити, його дотепність і веселість посилює задоволення від спілкування з ним. Так, школярі захоплюються передусім у керівника, а вже потім - в його предмет.

Основним джерелом радості на занятті врешті-решт повинен стати сам процес навчання, подолання труднощів, опанування знань, розвиток здібностей і якостей дітей.

Пробудженому інтересу до занять фізичними вправами сприяють також задовільне проведення всіх форм занять на тренуванні, оснащення і естетичне оформлення всіх форм занять спортивної бази, посильні завдання, що забезпечують успішність процесу навчання. Так, результати наукових досліджень свідчать, що комплексне використання музики, магнітних записів скорочує час, необхідний для засвоєння вправ навчальної програми на 45 %, при цьому в 2-2,5 рази збільшується рухова активність учнів.

Формування у дітей інтересу до занять залежить від атмосфери, яка панує в колективі тренера. У цьому плані важливу роль відіграє особистий приклад, передусім інструкторів фізичної культури. Хорошим прикладом для дітей є активні заняття фізичними вправами інструкторів інших предметів.

Велике значення при формуванні інтересу дітей до систематичних занять фізичною культурою мають узгоджені дії навчального закладу і сім'ї. Значним мотивом для активізації батьків є оздоровчий вплив занять фізичними вправами на дитячий організм.

2. Озброєння школярів знаннями, формування переконань.

Основою для формування переконання у необхідності самостійних занять фізичними вправами є знання про значення занять для всебічного розвитку, підвищення фізичної і розумової працездатності, виховання моральних і вольових якостей. Однак тільки фізичних вправ недостатньо для виховання у дітей справжньої фізичної культури з широким розумінням її суті і закономірностей. Саме на основі набутих дітьми знань досягається усвідомлення опанування рухових дій. І навпаки, несвідомлене виконання вправ - одна з основних причн, що не дає змоги зробити фізичні вправи супутником життя, сформувати звичку до щоденної рухової діяльності.

Тренер має право самостійно визначати обсяг знань і систематизувати їх, що передбачає :

сформувати таку систему, котра відповідала б проблемі сьогодення ;

конкретизувати тематику, враховуючи освітні завдання і вікові особливості дітей ;

врахувати можливість реалізації теоретичного матеріалу,що підлягає засвоєнню.

На заняттях фізичним вихованням тренер говорить значно менше, ніж на інших уроках звідки цінність кожного тренерського слова, його предметність і відповідальність завданням, висунутих у ході фізичних занять. Наприклад, при виконанні дітьми фізичних вправ на підтримання постави доцільно підкреслити, що неправильна постава не тільки не естетична, а й змінює форму і об'єм грудної клітини, при цьому внутрішні органи і системи організму працюють в ненормальних умовах, що утруднює їхній розвиток і функціонування, може призвести до захворювань. Якщо на заняттях фізичними вправами в дітей не формується вміння використовувати отримані знання на практиці, то вони стають не чим іншим як звичайним набором відомостей і фактів, швидко забуваються. Засвоєні знання повинні допомагати дітям засвоїти опановані знання, досягати потрібно розвитку особистості фізичними якостями і підготовленості, стати опорою у самостійних заняттях.

Кожна доза занять повинна відповідати конкретній дозі практичного матеріалу. Велике значення у формуванні переконань має власний досвід дітей, для набуття якого доцільно створювати ситуації, котрі спонукають до набуття знань.

У процесі засвоєння знань можна виділити три рівні.

На першому рівні відбувається повідомлення і запам'ятовування знань, на другому - їх особисте застосування за відомими зразком, і на останньому рівні засвоєні теоретичні знання використовуються дітьми в роботі з іншими однолітками при виконанні різноманітних функцій спортивних активістів.

Необхідні діятм знання можна узагальнити за такими розділами :

1) вплив фізичних вправ на особу дитини;

2) роль заніять фізичними вправами в розвитку форм і функцій організму ;

3) техніка фізичних вправ і методика їх навчання ;

4) правила побудови і проведення комплексів вправ і занять загалом;

5) загальні відомості про види спорту, поняття і терміни. При цьому знання, як і весь процес виховання фізичними вправами, повинні бути індивідуалізовані за обсягом і змістом .

У практиці широко використовують різноманітні прийоми формування знань. Це бесіди, коментування, супроводжуюче пояснення, описування, вказівки, розбори, обговорення.

Правила самоконтролю вивчають на декількох заняттях оптимальнимиза обсягом дозами. Теоретичну інформацію бажано супроводжувати відповідними практичними прийомами. Можна в подібній ситуації провести ніби експеримент щодо вивчення власного стану після певного навантаження.

Підсумковий контроль якості засвоєння знань доцільно здійснити в ході іспитів і заліків.

Набутю знань сприять міжпредметні зв'язки. Їхня цінність полягає ще й у тому, що вони є гарною основою для масовості вправ.

3. Вироблення уміння і навичок працювати самосійно.

Розраховувати на успіх впровадження самостійних занять у побуті дітей можна лише озброївши їх спеціальним вмінням, яке поруч із знаннями повинно формуватись на кожному уроці.

Вченні вважають самостійною таку діяльність,у процесі якої дитина сама ставить перед собою завдання, що веде до досягнення цієї мети. Мабуть, до такої самостійної праці здатні тільки діти старшого шкільного віку.

Щоб діти молодшого шкільного віку уміли самостійно займатися вправами і любити це робити, викладач повинен розпочати відповідну роботу якомога раніше.

При традиційному проведенні заняття на тренуванні його методичне забезпечення залишається практично поза увагою і не усвідомлюється дітьми. Їхня увага поглинається руховими діями. Розв'язання завдань фізичних вправ дітей на сучаносному етапі потребує постійної уваги учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування.

Під час уроках на простих прикладах необхідно розповідати дітям, як відбувається їхнє навчання, як вони просуваються до певного вміння, навичок. Спочатку рухова дія, як правило, не виходить, і тут дітиза допомогою інструктора пробують визначити, чому не можуть виконати рухові дії , порівнюють свої невмілі виконання дій з тим, як це робить інструктор або їхні товариші тренер допомагає дітям побачити власні помилки. Вони повторюють вправу і вона починає виходити.

Висновки

1. У дипломній роботі було проаналізовано характеристику розумової працездатності, розкрито втому, її локалізацію та механізми виникнення втоми після розумої фізичної працездатності, описано фізіологічну характеристику учнів середнього шкільного віку а саме засоби, фізичну підготовку та методику фізичного виховання учнів цього віку.

2. Проаналізовано науково-методичну літературу щодо впливу фізичних вправ на організм учнів з теорії і методики фізичного виховання. За допомогою методів, які визначали розумову працездатність, а саме "коректурна проба" показано механізми втоми після тренування логічними іграми та засобів фізичного відновлення після застосування комплексу фізичних вправ для учнів.

3. Розроблено методичні рекомендації щодо покращення фізичного стану після навантаження, яке дало ефективність покращення розумової працездатності після тренувань логічними іграми.

Отже, крім застосування фізичних вправ у період тренувань можна додатково рекомендувати учням комплекс фізичного відновлення.

А саме плавання, заняття футблом, настільним тенісом, бадмінтон, ранкова гімнастика і т.д. Це дасть змогу покращии результати на тренуваннях та зменшить втому під час них.

Список використаної літератури

1. Амосов И.М. Раздумья о здоровье, 3-е изд. доп. и перераб. - М. : Физкльтура и спорт, 187. - 64 с.

2. Апанасенко Г.А. Физическое развитие у детей и подростков. - К.: Здоровье, 1985.

3. Ахмеджанов Э.Р. Составление, подготовка текста, библиграфия. Психологические тесты. - М. : 1996. - 92-93

4. Ашмарин Б.А.,Виноградов Ю.А., Вяткина З.Н. Теория и методика физического воспитания. - М.: Просвещение, 1990 - 287 с.

5. Батуев А.С.Высшая нервная деятелъностъ.-М.: Высш.шк., 1991.

6. Велитченко В.К.Физкулътура для ослабленых детей. -2-е изд. - М. : Физкулътура и спорт, 1989.

7. Велитченко В.К.Физкулътура для ослабленых детей. :- Метод. пособие. - М. : Здоровъе , 1985.

8. Гогунов Е. Н., Мартъянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. - М. ,- 2000.

9. Голощапов Б.Р.История физической культуры и спорта. - М., 2000.

10. Готовцев П.И., Субботин А.Д., Селиванов В.П. Лечебные фізкультура и массаж. - М.: Медецына, 1987.

11. Гутько И.П., Соколов В.А., Заборовський К.К. Азбука здоровья. - Минск : Полымя, 1988 - 175 с.

12. Егоров А.С. Психофизиология умственного труда. - Ленинград. : Наука, 173. - 132 с.

13. Єрмаков С.С. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту №8, Харків, ХХПІ, 2000. - 68 с.

14. Єрмаков С.С. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту №11, Харків, ХХПІ, 1998. - 52 с.

15. Железняк Ю.Д.Основы научно-методической деятельности в физической культуре и спорте. - М.: Академия, 2002, -264 с.

16. Железняк Ю.Д., Портнов Ю.М. Спортивные игры: Учебник - М., 2000.

17. Жуков М.И. Подвижные игры: Ученик - М., 2000.

18. За редакцією професора В.Г. Шевчука. Посібник з фізіології . - Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.

19. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичої культури та спорту. Випуск 3.- Львів , 1999.

20. Лазарев И.В., Кузнєцов В.С., Орлов Г.А. Практикум по легкой атлетике: Учеб. пособие. - М., 1999.

21. Ловейко И.Д., Фонарьов М.И. ЛФК при заболеваниях у детей. - Л.: Медицина, 1987.

22. Линець М.М., Андрієнко Г.М.. Витривалість , здоров'я, працездатність - Львів, 1993. - с.10-26

23. Лях В.И. Тесты в физическом воспитание школьников. - М., 1998.

24. Матвеева Л.П. Теория и методика физического воспитания. Часть 1. - М.: Физкультура и спорт, 1976, с.87-90.

25. Матвеева Л.П. Теория и методика физического воспитания. Часть 2. - М.: Физкультура и спорт, 1976, с.197-242.

26. Матвеев Л.П. Общая теория спорта.: Учеб. - М., 1997.

27. Максименко А.М. Основы теории и методики физической культуры. - М., 1999.

28. Емерсон Ф.З., Пшенникова Ч.Г. Адаптацыя к стрессовым ситуаціям и физическим загрузкам. - М.: Медицина, 1988.

29. Милюкова И.В., Євдокимова Т.А. Полная энциклопедия лечебной гімнастики / Под общ. ред. Т.А. Евдокимовой. - Сова, М.: ЭКСМО, 2003.

30. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров'я . - К.: Здоров'я, 1991.

31. Мухин В.Н., Третилова Т.А. Лечебная физическая культура / Под ред. В.Н. Мухина. - М.: РИО ГЦОЛИФК, 1985.

32. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000.

33. Нормальна фізіологія / Під ред. В.І. Філімонова. - К.: Здоров'я, 1994.

34. Пархотик И.А. Лечебная физическая культура. К., 1986.

35. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Странко И.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. - К. : Здоровье, 1986. - 152 с.

36. Плиска А.И. Нормальная физиология человека. - К.: Домис, 1995.

37. Плиска О.І., Хоменко Б.Г. Фізіологія людини і тварин(курс лекцій). - К.: Видавничий дім "ІН ЮРЕ", 2003.

38. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: Олімпійська література, 2001. - с. 387 - 429.

39. Сіренко Р.Р. Автореферат на здобуття наукового ступеня . механізм формування взаємозв'язків фізичної та розумової працездатності у підлітків під впливом м'язевої діяльності. - Львів, 2001.

40. Скрипко А.Д., Юспа М.Б. Технология в физической культуре и спорте: Учеб. - метод. пособие. - ГУ РУМУ ФВН, 2001.

41. Смирнов Ю.И., Полевщеков М.М. Спортивная метрология: Учебник - М., 2000.

42. Справочник по детской лечебной физкультуре / Под ред. М.И. Фонарева. - Л.: Медецина, 1983.

43. Справочник по детской лечебной физкультуре / Под общ. ред. В.П. Правосудова. - М.: Физкультура и спорт, 1980.

44. Фізичне виховання в школі. Журнал. № 1, №2, 2000р.

45. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я сучасному суспільстві. Збірник наукових праць. - Луцьк, 1999- 1180 с.

46. Фирсов З.П. Плавание для всех. - М .: Физкультура и спорт, 1983. - 64 с.

47. Физическое воспитание учащихся 5-7 классов: Пособие для учителя / Под ред. В.И. Ляха, Г.Д. Мейксона. - М., 1997.

48. Холодов А.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. - М. : Академия, 2001. - 480 с.

49. Хрущов С.В. Врачебный контроль за физическим воспитаниум у школьников. - М.: Медицина, 1977.

50. Шкалы, тесты и опросники в медицынской реабилитации / Под ред. А.Н. Беловой, О.Н. Щепетовой. - М.: Антидор, 2000.

51. Штенергерц А.С. Лечебная физкультура при паралитических заболеваниях и травмах нервной системы у детей. М.: Здоровье, 1972.

52. Шевандрин Н.І. Психодігностика, корекція і розвиток особистості. - М. : 1998, с.75-29.

53. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль. Богдан, 2001. - 272 с.

54. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. - Тернопіль. Богдан, 2002. - 248 с.

55. Язловецкий В. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. - К.: Здоровье, 1991.

Додаток 1. Стимулюючий матеріал до тексту «Коректуюча проба»

С Ш К І Ь Ю Д Р А Ч Ф Ц А О О В Б З Х Ш І Ф Ь Р А Ц Д О Р А Ш С І Ю Д М А Є П Л Д З Х І К Е Ь Б Ю Ж С Ч Я Й Е Н Л Ь М ВЧ А Ш Л Д В М Р Ш І Р О Г Л Д ЖГ Н Р И Т Ь Б Л Д Ю Ж Є Х З Щ Ш Г Н Е К У Ц Й Ф Ц М И Т Ь Б Ю Ч С А П Р О Л Д Ж Ж ЄЦ К Е Н Г Ш Щ З В А П Р О Л Д Ж Я В С М П О Ь Ж З Г А І У Н Ь Л Ш Ж Є Н ГШ Х И Р Б Ж З В С М И Р Н О Г Ш Л Щ Д Ж З Х Є Я Ч С В У К Ц Й И Р Т Ь О Л Ш Г Е У Ф Ч М Ю Д Ш Г Н Е У Ц С Т Б Ж Ж З Ш Н В П Р И Ь Б Ю Ж Ж З Щ ГН П Н К У Ч И Л Д Щ Г В П