Технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку

Форми профорієнтаційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Дослідження уявлень дітей про професійну діяльність. Способи оптимізації знань дітей молодшого шкільного віку щодо світу професій. Методика проведення уроків, бесід, ігор, вправ та занять.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.12.2014
Размер файла 84,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра проблем керування та соціальної педагогіки

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку

Виконав: Сиваш Анастасія Іванівна

Ст. групи 1168-1 А.І. Сиваш

Керівник: викл.О.А.Шулькевич

Запоріжжя

2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи технології роботи соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

1.1 Напрями та функції професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

1.2 Профорієнтаційна робота соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

1.3 Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку

Розділ 2. Технології профорієнтаційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку

2.1 Форми профорієнтаційної роботи дітьми молодшого шкільного віку

2.2 Дослідження уявлень дітей про професії та професійну діяльність

2.3 Способи оптимізації знань дітей молодшого шкільного віку щодо світу професій

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

Вибір професії для кожної людини - це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої школи - це завжди вибір номер 1. Але дуже часто діти не можуть зробити остаточний вибір або довго вагаються. Це відбувається тому, що часто несподівано швидко виникає потреба визначитись із майбутньою діяльністю, а дитина до такого вибору не готова.

Профорієнтаційна робота стає пріоритетною лише у старших класах, коли проблема самовизначення стає нагальною, тому цьому питанню треба починати приділяти увагу раніше щоб підготувати дитину до такого рішення.

В молодших класах до знань дитини стосовно професійного світу часто досить скептично відносяться. В цей час у дитини відсутня потреба обрати професію, якою б вона хотіла займатись у майбутньому, тому даному питанню майже не приділяють уваги ані педагоги, ані шкільний соціальний педагог, ані батьки. Дитина губиться у різноманітті професій та також не ставиться до свого вибору серйозно поки не постає питання остаточного визначення.

Але вчасно почата профорієнтаційна робота могла б підготувати школяра не лише до професійного вибору, але й, навіть, до майбутньої професійної діяльності. Допомогла б виявити пріоритетні напрямки розвитку дитини ще з початкової школи.

Метою даної роботи є вивчення уявлень учнів молодших класів про світ професій та визначення технологій профорієнтаційної роботи з ними.

Об'єктом дослідження постає робота соціального педагога в процесі самовизначення особистості.

Предметом дослідження є визначення технологій профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку.

Для реалізації поставленої мети, вирішуються такі завдання:

окреслити технології роботи соціального педагога в школі;

проаналізувати рівень знань дітей молодшого шкільного віку стосовно професійної діяльності;

визначити технології соціально-педагогічної роботи з профорієнтації у початкових класах.

Гіпотеза дослідження полягає в припущені, що діти молодших класах не обізнані у змісті професійної діяльності як такої та мають потребу у профорієнтаційних заходах.

Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс методів дослідження:

теоретичні: аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

емпіричні: анкетування, спостереження, опитування,

математичні методи первинної обробки даних експерименту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗАГАЛЬНООСВІТНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1 Напрями та функції професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Соціальні педагоги та практичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структурі психологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентується Положенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документами психологічної служби системи освіти.

Соціальний педагог -- це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [9].

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [13].

Аналіз науково-педагогічної літератури з проблем вивчення основних функцій соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах призвів до висновків, що основними їх функціями є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична, координаційно-посередницька, функція фандрейзингу.

Організаторська -- забезпечення змістовного дозвілля дітей і підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу у навчальному закладі.

Консультативна -- надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна -- забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Діагностична -- вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу або референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікро-середовища, особливостей сім'ї і сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.

Прогностична -- прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних або позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи

Координаційно-посередницька - налагодження взаємодії між закладом освіти та різними соціальними інституціями (медичними, позашкільними, культурними, спортивними закладами, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості.

Функція фандрейзингу - пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань [6].

Російська дослідниця Р.В. Овчарова на основі цих функцій виокремлює основні напрями професійної діяльності соціального педагога у загальноосвітніх закладах:

-- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціального впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

-- організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

-- соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях надаються через з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

-- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть здобуванню підлітками нового досвіду, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня або групи, створенні умов для творчості [2].

1.2 Профорієнтаційна робота соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Професійна орієнтація - це система заходів, спрямованих на забезпечення активного, свідомого професійного самовизначення та становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та індивідуальних особливостей і кон'юнктури ринку праці для повноцінної самореалізації в професійній діяльності.

Під професійним самовизначенням розуміється не одноразовий вибір професії, а перманентний процес самопізнання, формування інтересів, основних та резервних професійних намірів [12, 20].

Правильний вибір професії - це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас ц е й висока ефективність, висока якість продукту праці. Вибір професії - точка, в якій сходяться інтереси індивіда та суспільства, де можливе й необхідне поєднання особистих і спільних інтересів.

До завдань профорієнтації відносять: ознайомлення учнів із професіями та правилами їх вибору; виховання в молоді спрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією; забезпечення розвитку професійно важливих рис особистості [8, 55].

Вирішальна роль у професійній орієнтації молоді сьогодні належить сучасній школі, особливо шкільній психологічній службі, а також різним соціально-психологічним службам, консультативним центрам, які почали функціонувати в Україні останнім часом [1, 32].

Предметом соціальної педагогіки є процес соціалізації молодого покоління, під час якого засвоюється соціальний досвід і відбувається адаптація до соціального середовища, засвоєння його традицій, норм, правил, цінностей, що веде до процесу активного включення в соціальне середовище.

А оскільки вибір майбутньої професійної діяльності є неодмінною передумовою успішного включення в соціальну систему, то саме соціальний педагог покликаний керувати системою професійного самовизначення учнів [11, 20].

При розробці змісту професійної орієнтації треба виходити з розуміння профорієнтації як складової частини навчально-виховного процесу, в якому успішно реалізуються такі основні завдання: розширення професійного досвіду учнів, формування мотивів вибору професії.

До компонентів профорієнтації роботи у школі відносять:

Формування професійного досвіду професійної спрямованості учнів у навчальному процесі:

ознайомлення з професіями, професійними навчальними закладами (професійна інформація) і формування мотивів вибору професії;

організація практичної діяльності відповідно до особливостей учнів, вимог обраної професії (професійна активізація).

Консультативна допомога учням при професійному самовизначенні:

вивчення особистості учня;

управління мотивацією вибору професії.

Робота вчителів, психологів, соціальних педагогів, профорієнтологів:

перевірка успіхів учня в обраній професії;

надання допомоги учням при вступі до вишів, професійних навчальних закладів.

Професійну орієнтацію можна починати ще з дитячого садка чи в початкових класах, коли в дітей вникає інтерес до різних видів діяльності. У старших класах профорієнтація формує мотиви вибору професії, інтерес і схильності до окремих видів діяльності, які можуть стати майбутньою професією учня. Коли професію обрано, й увага молодої людини спрямована на засвоєння спеціальності, школа допомагає школяреві адаптуватися в новій діяльності. Отже, у старших класах профорієнтація стає ефективнішою і значущою, набуває нових функцій у різні періоди розвитку учня [8, 56].

Профорієнтаційна робота соціального педагога повинна проводитися послідовно й мати безперервний характер. Тому її умовно поділяють на два періоди: допрофесійний і професійний.

Допрофесійний період охоплює:

початковий (дітей дошкільного віку та учнів 1-4 класів) передбачає ознайомлення дітей з існуючими професіями; формування поваги до труднощів, емоційно забарвленого, позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності, інтересу до пізнання власної особистості; діагностику задатків, створення умов для реалізації здібностей дітей, проведення з батьками консультацій щодо розвитку їх дітей,

ознайомлювально-пошуковий (учні 5-7 класів). Передбачає формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установку на власну активність в професійному самовизначенні; систематичне ознайомлення з найпоширенішими професіями; формування вмінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо вибору профілю подальшої освіти (навчальні заклади, факультативи, гуртки, секції).

базовий (визначальний) етапи(учні 8-9 та учні 8-11 класів). Передбачає вивчення наукових основ вибору професії (класифікаційні ознаки професії, їх вимоги до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основні професійно важливі якості, правила вибору професії); оволодіння методиками самопізнання, самооцінки розвитку індивідуально професійно важливих якостей; формування вмінь порівнювати вимоги професій з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці та ін. [12, 21-22].

Діяльність соціального педагога в загальноосвітній школі охоплює перші два етапи профорієнтації: профінформацію та профконсультацію.

Професійна інформація - це психолого-педагогічна система формування в особистості активної професійної позиції, що відповідає суб'єктивним та об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, зі змістом трудової діяльності кожної з них, із вимогами, які ці спеціальності висувають до людини, а також із тим, де ними можна оволодіти [8, 55].

Вона дає таку інформацію:

Загальні відомості про професію:

коротка характеристика групи професій, до складу яких входить дана професія;

значення професії, перспектива її розвитку;

основні спеціальності, які входять в дану професію.

Виробничий зміст професії:

предмет і результат праці;

зміст і характер діяльності;

знання і уміння спеціаліста.

Умови роботи і вимоги, які ставляться до людини з певною спеціальністю.

Система підготовки:

шляхи оволодіння професією;

перспективи професійного зросту;

інформація про професію.

Планування профінформаційних заходів повинне здійснюватися з урахуванням доцільності застосування в кожному конкретному випадку тієї чи іншої форми подачі інформаційного матеріалу. При цьому приймаються в увагу зміст професійної діяльності, що розкривається, вікові особливості учнів і інші фактори.

У процесі підготовки учнів до вибору професії можна умовно виділити три етапи. Перший етап роботи -- з молодшими школярами -- пропедевтичний. Основне завдання його полягає у вихованні в дітей загальної трудової спрямованості, любові і сумлінного відношення до праці, готовності виконувати будь-яку роботу, необхідну суспільству, уміння підкоряти свої особисті інтереси інтересам колективу. На цьому етапі в плануванні профорієнтаційної роботи повинні бути передбачені такі заходи, що розкривали б перед школярами значення праці в житті людини і для суспільства, важливість праці представників різних професій для господарства.

На другому етапі підготовки учнів до вибору професії (у середніх класах) продовжується робота з формування в школярів позитивного відношення до усіх видів трудової діяльності. Основним змістом профінформаційної роботи на цьому етапі є ознайомлення учнів з можливо більш широким колом ведучих професій з різних галузей господарства. При цьому до VII класу школярі повинні одержати уявлення про систему господарства країни в цілому. Увага вчителя, що веде профорієнтаційну роботу з учнями, спрямована на вивчення динаміки інтересів у підлітків, на їхню зміну і розвиток.

У плануванні профорієнтаційних заходів у середніх класах особливе місце варто відвести вивченню школярами структури найближчих до школи підприємств і ведучих професій цих підприємств, у кадрах для яких є постійна потреба (підприємства міського району, села, найближчих до села районів області і т.д.).

На третьому, останньому етапі підготовки учнів до вибору професії (у старших класах) планування профорієнтаційної роботи має специфіку, зумовлену завданнями, що стоять перед нею. На цьому етапі також плануються заходи, спрямовані на формування в учнів психологічної готовності до праці, розширення їхніх знань про світ праці. Одержавши визначений багаж знань на попередніх етапах, старшокласники психологічно готові до сприйняття більш складного інформаційного матеріалу про вибір професії [10, 36-37].

Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення.

Професійна консультація має на меті навчити учнів прийомів самооцінки своїх рис , щоб установити їх відповідність вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні замислюватися, чи справді вони підходять для такої роботи. Щоб відповісти на це запитання, слід знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації треба надавати і батькам учнів, аби вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змогли допомогти їм у цьому. До професійної консультації залучають також медичних працівників школи, які знають перелік медичних протипоказань до основних професій і можуть запобігти небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору [8, 55].

Соціальний педагог в рамках профорієнтації в загальноосвітній школі здійснює такі види консультацій:

довідкові, під час яких учні з'ясовують канали працевлаштування, вимоги до прийняття на роботу чи навчання, можливості освоєння різних професій, терміни підготовки, систему оплати праці;

діагностичні, спрямовані на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення відповідності їх професії, що обрана;

формуючі, мета яких здійснювати керівництво, корекцію вибору професії учнем, розраховані на довгий час;

медичні мають на меті виявлення стану здоров'я учня, його психофізіологічних властивостей по відношенню до обраної професії, якщо необхідно, переорієнтацію в іншу або близьку до обраної область діяльності.

Хотілося б приділити особливу увагу такому виду консультації, як професійна психодіагностика. Вона спрямована на вивчення особистості дитини в цілях профорієнтації. В процесі профдіагностики соціальний педагог вивчає характерні особливості особистості: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні наміри, професійну направленість, риси характеру, темперамент. На основі цих даних, можна визначити ступінь відповідності особистісних характеристик дитини обраній професії.

Таким чином можна сказати, що соціальний педагог, працюючи в загальноосвітній школі, має приділяти особливу увагу профорієнтаційній роботі на кожному з етапів розвитку дитини. Має допомогти їй обрати саме ту професію, яка б відображала особистість дитини та надала їй можливість максимально реалізувати свій потенціал у майбутньому.

1.3 Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку

Поява в житті суспільства системи загальної обов'язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини - молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або освіта яких завершилася на цій початковій ланці [5, 58].

Зараз, в умовах реформування загальної середньої освіти , у зв'язку з переходом на дванадцятирічний термін навчання, вік дітей молодшого шкільного віку трохи змінився і тепер починається з 6 років.

Відповідно до психологічного розвитку дитини, у вітчизняній психології дошкільним вважається вік від 3 до 7 років. Кризою 7 років є перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку. Так молодший шкільний вік триває від 6-7 до 10 років. У зв'язку з цим виникає багато питань, які потребують спеціального обговорення. Чи означає початок навчання від 6 років прискорення у розвитку дитини та її перехід з вікової групи дошкільнят у вікову групу молодших школярів? Чи всі діти здатні навчатися із 6 років? Наскільки корисно включатися до навчання в цьому віці та яким має бути навчання дітей шестирічного віку.

Відомий психолог і педагог Ш. О. Амонашвілі, аналізуючи проблему навчання дітей шестирічного віку, дійшов висновку, що, зважаючи на зміни в суспільстві, соціальному середовищі, діти розвиваються швидше і в шість років є більш готовими до навчання в школі ніж семирічні діти [7, 108-109].

Доцільним буде надати характеристику дітей даного віку. У цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. До семи років завершується морфологічне формування лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До шести - семи років підвищення рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження й гальмування (хоча перші ще продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та посилену емоційність молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовнішнього світу, утворенні тимчасових зв'язків, формуванні нових дій і операцій , засвоєнні динамічних стереотипів.

Таким чином у дітей семи-десяти років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча ці характеристики ще не стійкі.

У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Однак варто зазначити, що дрібні м'язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.

Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє дошкільне дитинство від молодшого віку. Це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першого року. Її основні симптоми: втрата безпосередньої поведінки(між бажанням і вчинком вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власних дій); марність поведінки )намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); симптом «гіркої цукерки» (дитині погано, але вона намагається це приховати).

Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати ними. Утративши одні форми поведінки, вона ще не оволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою [5, 58-59].

Якщо криза трьох років була пов'язана з усвідомленням себе як активного суб'єкта у світі предметів, то тепер дитина починає усвідомлювати своє місце у світі суспільних відносин, що докорінно змінює її самосвідомість. Як вважає Л.І. Божович, криза 7 років -- це період зародження соціального "Я" дитини.

Зміна самосвідомості зумовлює переоцінку цінностей. Те, що було важливе раніше, стає другорядним. Колишні інтереси, мотиви втрачають свою спонукальну силу, їм на зміну приходять нові.

Криза вимагає переходу до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно вступити у стосунки з суспільством як із сукупністю людей, котрі здійснюють обов'язкову, суспільно необхідну й корисну діяльність. У сучасних умовах це виражається насамперед у прагненні дитини піти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, що пов'язане з грою, стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленням гратися ще довго, але гра вже перестає бути основним змістом його життя. Провідною діяльністю стає навчання.

Основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного віку є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, необхідного для подальшого навчання у середніх класах, переходу до підліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.

Для молодших школярів навчальна діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей.

Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному складають наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат -- засвоєння наукових знань та відповідних їм умінь.

У структурі навчальної діяльності виділяють такі компоненти як мета (засвоєння певних знань, умінь та навичок), навчальні ситуації (завдання), навчальні дії та операції, контроль і оцінка, мотиви й форми спілкування учнів з учителем та між собою.

Істотну роль у навчанні молодших школярів відіграють різні види наочності. Наголосимо, що використання наочності є засобом донесення до учнів чуттєвих даних, необхідних для формування уявлень і понять про об'єкти пізнання, засобом розвитку здатності сприймати різноманітні явища навколишньої дійсності.

Збагачується мотивація навчальної діяльності школярів. Розвиваються пізнавальні інтереси, зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання, усвідомлення необхідності виконання навчальних завдань, почуття обов'язку, відповідальності перед вчителем та батьками.

Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого виду діяльності як спостереження. Поступово сприймання у молодших школярів стає довільнішим, цілеспрямованішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії.

Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута довільна увага молодших школярів. Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою.

У цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного. Молодші школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об'єктів, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні та практичні завдання, виконуючи потрібні для цього дії та операції й виражаючи результати в судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах.

На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволо-діння письмом, збагачення внутрішнього мовлення.

Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає словниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксична структура тощо. Діти оволодівають писемним мовленням, у морфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни. Збільшується кількість слів і речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Засвоєнню письма передує оволодіння читанням, успіхи в якому залежать передусім від методів навчання.

Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов'язане з розвитком внутрішнього мовлення.

Пам'ять молодших школярів розвивається передусім у напрямку посилення довільності, зростання можливостей свідомого керування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування па користь зростання ролі останнього.

Уява в цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується і творча уява. Емоційну сферу молодших школярів складають нові переживання: здивування, сумніви, радощі пізнання, які, у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів.

Поступово розвивається усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх вияву іншими людьми (Н.С. Лейтес, П.М. Якобсон). Для молодших школярів загалом характерний життєрадісний, бадьорий настрій. Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомленого і виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя тощо.

Самооцінка молодших школярів конкретна, ситуативна, багато в чому визначається оцінкою вчителя. Рівень домагань формується передусім унаслідок досягнутих успіхів та невдач у попередній діяльності. Якщо у навчальній діяльності дитини невдач більше, ніж успіхів, і подібну ситуацію вчитель до того ж постійно підкріплює низькими оцінками, то результатом стає розвиток почуття невпевненості в собі та неповноцінності, що мають тенденцію до поширення і на інші види діяльності [5, 58-70].

Висновки до першого розділу

Соціальний педагог є працівником шкільної психологічної служби і метою його роботи в навчальному закладі є сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Одним із напрямів його роботи є профорієнтація. Профорієнтаційна робота в школі покликана спрямувати дитину щодо обрання певної професії, самовизначення, обізнаності у світі професій. Частіш за все роботі щодо самовизначення дітей приділяється увага лише в старших класах, але заняття з профорієнтації можна проводити і з молодшими школярами. Дана робота допоможе дітям зробити усвідомлений вибір щодо своєї майбутньої діяльності. Плануючи свою роботу, соціальному педагогу треба орієнтуватися на вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, розуміти їх потреби та можливості на даному етапі розвитку.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Форми профорієнтаційної роботи дітьми молодшого шкільного віку

Не викликає сумнівів, що головною умовою успішного професійного самовизначення є повноцінний психічний та особистісний розвиток дитини, сформованість її мотиваційно-потребної сфери, наявність розвинутих інтересів та здібностей, достатній рівень самосвідомості. Тому робота з підготовки до вибору учнями професії має бути органічною частиною всього навчально-виховного процесу і починатися вже в молодших класах. Вся робота, що направлена на оптимізацію навчання та виховання, в кінцевому підсумку сприяє активізації професійного самовизначення особистості.

В молодшому шкільному віці дітям характерні мало диференційовані уявлення про світ професій, що відомі їм лише за назвами та деяким зовнішнім ознакам (за формою одягу, манері поведінки, оцінка навколишніх людей та ін.). Також рисою цього періоду є неадекватне, часто не визначене, ситуативне уявлення про власні ресурси та можливостях розвитку, до того ж пов'язане з невмінням зіставити їх з умовами та вимогами професійної діяльності. Школяр, що знаходиться на етапі первинного вибору, зазвичай нестійкий за своїми професійними намірами, що досить природно. Первинний вибір характерний для учнів молодшого віку, коли ще не виникає питань про зміст професії, умови роботи, її престиж, винагороду. Іноді на цій стадії затримуються і підлітки, хоча змінена ситуація соціального розвитку вимагає вже від сучасного восьмикласника конкретного рішення про вибір життєвого шляху.

У молодших школярів немає ще підстав для здійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси та схильності. Намічені інтереси легко змінюються іншими [4].

Учні 1-4-х класів ще далека від вибору професії, але правильно проведена профорієнтаційна робота має стати основою, на якій надалі, у старших класах розвиватимуться професійні інтереси та наміри школярів. Тому профорієнтаційна робота з молодшими школярами - специфічна і відрізняється від роботи із середніми і старшими класами. Особливість її полягає в тому, що не ставиться мета безпосередньо підвести учнів до вибору професії, слід лише підготувати основу для цього вибору. Дітей треба поступово вводити в світ спеціальностей. Відповідно, профорієнтаційна робота в молодших класах полягає в основному в проведенні професійної просвіти [3, 19].

Основні зусилля соціального педагога в роботі з дітьми 1-4 класів мають бути спрямовані на всемірний розвиток інтересів, схильностей та здібностей, зокрема, використання в цих цілях спеціальних розвивальних програм, привернення уваги до цих питань батьків та педагогів [4].

Особливі можливості для проведення профорієнтаційної роботи відкривають уроки трудового навчання, на яких відбувається знайомство учнів із різними сферами трудової діяльності, виховання професійно важливих рис, вивчення особистості школярів тощо. Комплексний підхід до профорієнтаційної роботи передбачає також і всебічне вивчення особистості учня. Воно допомагає виявити характерні особливості особистості дітей, знайти правильні форми та методи, але головне - систематично і цілеспрямовано. Найпоширенішим методом вивчення школярів є спостереження, яке відбувається за планом, а його підсумкові результати фіксуються. Застосовують також діагностичні бесіди, які можна проводити як індивідуально, так і з групами. Для вивчення особистості учня використовують аналіз документів та практичних дій.

Знання про одні й ті ж професії діти повинні отримувати в різних класах. При цьому необхідно враховувати вікові особливості й так добирати матеріал, щоб він був зрозумілий і цікавий учням різного віку. Теоретичне знайомство з професіями у старших класах відбувається за допомогою професіограм. Для молодших же школярів найкраще підходять розповідь, бесіда, зустрічі з представниками професій, перегляд діафільмів, кінофільмів, альбомів, проведення екскурсій.

При цьому соціальний педагог повинен не лише давати знання про професії, але й отримувати зворотну інформацію про те,як діти її засвоюють. Тому при повторенні пройденого матеріалу необхідно включати питання для перевірки засвоєння учнями профорієнтаційного матеріалу.

Найпоширенішим методом профорієнтації у молодших класах є бесіда. Важливо, щоб вона була логічно пов'язана з навчальним матеріалом і відбувалася за активної участі дітей. Профорієнтаційна бесіда не є якимось відокремленим методом, вона використовується в поєднанні з іншими техніками профорієнтації. Наприклад, при проведенні бесіди про конкретну професію бажано використовувати телепередачі, діафільми, кінофільми.

Важлива роль у профорієнтаційній роботі належить позашкільним і позакласним заходам. Цікаво організоване дозвілля, добре спланована робота гуртків за інтересами розвивають здібності дітей, їхню творчу активність. У процесі позакласної профорієнтаційної роботи відбувається розширення, поглиблення і закріплення основних профорієнтаційних понять та ідей. Підбір змісту профорієнтаційної позакласної роботи спрямований на створення можливостей для прояву самостійності та творчості учнів у різних сферах діяльності (пізнавальній, трудовій, художній, суспільній тощо). Усі види позакласної роботи мають сприяти активному застосуванню наявних знань і стимулюють учнів до засвоєння нових знань, умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Неабияк впливають на молодших школярів екскурсії. Вони значно розширюють кругозір учнів, їх знання про навколишній світ, глибше знайомлять із різними професіями. Ефективність профорієнтаційної роботи при проведенні екскурсій значно зростає, адже учні спілкуються із відповідними фахівцями [8, 57-58].

2.2 Дослідження уявлень дітей про професії та професійну діяльність

Для виявлення обізнаності учнів про світ професій, побачити пріоритети у виборі професій дітей 3-х класів, ми, спираючись на розробки науковців, склали анкету, що включає 10 питань (Додаток А).

У дослідженні прийняв участь 51 учень 3-го класу. Для відповіді на запитання дітям було надано 20 хвилин.

Слід зазначити, що під час дослідження було виявлено, що не всі діти розуміють зміст поняття «професія». Замість професії «вчитель» вони вказували професію «школа», замість «футболіст» професію «футбол», задавали питання зразка: «А є така професія - школа?». Тобто діти орієнтуються на місце, в якому відбуваються діяльність замість самої діяльності.

Виходячи з того, що великий вплив на свідомість дитини має спілкування в сім'ї, нам здалось доцільним визначити, які знання про професії надає дітям саме цей соціальний інститут. На основі цих знань ми можемо зробити висновки про доцільність проведення профорієнтаційної роботи в шкільному закладі.

Дослідження виявило, що майже всі діти знають назви професій своїх батьків, але далеко не всі вони знають зміст цієї діяльності. 62% дітей зазначили, що батьки не розмовляють з ними про свою роботу, не розказують про зміст своєї діяльності.

Згідно досліджень, 59% дітей хочуть працювати там, де працюють їх батьки. Зазвичай, це батьки однієї статі з дитиною. Тобто, діти рівняються на батьків, намагаються бути на них схожими, але не розуміють що саме робить цей один із батьків.

Близько половини дітей зазначили, що не обговорюють з батьками свою майбутню професію. Інша половина зазначила, що батьки схвалюють їх вибір професії. Не було жодного випадку щоб батьки були проти обраної дитиною професією. Скоріш за все, це можна пояснити тим, що батьки зовсім не серйозно ставляться до вибору дитиною професії в цьому віці.

Іноді діти демонструють викривлені знання про певну професію. Наприклад, один із учнів написав, що йому не подобається професія льотчика, адже льотчики вбивають людей. В такому разі завданням соціального педагога стає роз'яснення дитині сенсу професії та виправлення хибного ставлення.

Проаналізувавши вподобання серед професій, ми виявили, що серед хлопців надзвичайно популярними є професії міліціонерів, лікарів, пожежників та футболістів. Серед дівчат - професії вихователів/вчителів, перукарів, лікарів та продавців. Тобто хлопці прагнуть отримати професію, яка зараз вважається престижною та прибутковою. Дівчата ж більше прагнуть до, загально прийнято, жіночих, творчих професій, не замислюючись про їх прибутковість.

До непривабливих професій діти прирахували професії двірника та прибиральника. 26% учнів вказали, що низький статус та низька зарплатня відштовхують їх від даного виду діяльності. Також до непривабливих професій деякі прирахували робітника на заводі, будівельника, міліціонера, водія таксі та пілота аргументуючи тим, що можна зазнати шкоди здоров'ю під час виконання професійних обов'язків. 40% зазначили, що всі професії їм подобаються.

Діти, переважно, не пов'язують свою професійну діяльність з відвіданням секцій лише один хлопчик зазначив, що ходить до музичної школи та планує стати музикантом.

Проведене дослідження дає зрозуміти, що дітям навіть у початкових класах треба проводити уроки профорієнтації щоб познайомити їх з визначенням поняття професії, ознайомити зі змістом професій, допомогти дитині визначити, яка професія для неї є привабливою, стимулювати спілкування на тему професійної діяльності між батьками та дітьми.

На даному етапі профорієнтації майже не приділяється увага. Часто діти лише у старших класах починають серйозно замислюватись щодо майбутньої професійної діяльності. Рішення, прийняте в останній момент не завжди буває вірним, можливо, саме тому так мало випускників ВНЗ бачать себе у обраній професійній діяльності. Якщо процес вибору професії буде «запущений» ще у початковій школі, рішення про професію буде більш виваженим та усвідомленим. Тому ми вважаємо доцільним проводити уроки профорієнтаці у початковій школі.

2.3 Способи оптимізації знань дітей молодшого шкільного віку щодо світу професій

Зважаючи на результати досліджень, ми бачимо доцільність проведення в початковій школі уроків профорієнтації. Не лише для того, щоб познайомити дітей з поняттям професії, але й щоб допомогти дітям визначитись вже змалку, до якої сфери вони відносять свою майбутню професійну діяльність.

Спираючись на досвід дослідниці А. Г. Веленко, ми пропонуємо проводити уроки профорієнтації за такою програмою.

«Люби працювати, і робота полюбить тебе»

Професіографічний урок 1

Мета:

ознайомити учнів з історією виникнення професій;

дати визначення понять «професія», «спеціальність»;

формувати стійке позитивне ставлення до професії та до себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності.

Вправа-привітання «Намалюй рису»

Підготуйте картки з назвами якостей і розкладіть їх на столі написами донизу. Попросіть дітей по черзі підходити і витягувати картку. Коли всі картки розберуть, учні мають заплющити очі і протягом декількох хвилин подумати: чи мають вони цю рису, чи хотіли б її мати, що б змінилося в їхньому житті завдяки цій рисі тощо.

Після цього попросіть дітей намалювати рису, яку вони одержали, у вигляді якогось образу: квітки, метелика, хмарки.

Бесіда «Ким бути?»

Екскурс в історію виникнення професій.

Соціальний педагог: Ким бути? Це запитання ставить перед собою кожна сучасна людина. Яка глибока думка закладена в словосполученні «вибір професії», скільки воно викликає емоцій і очікувань, породжує проблем! Це не просто вдало або невдало прийняте замолоду рішення, а інколи щасливе чи нещасливе життя. Щоб глибше зрозуміти, що таке спеціальність і професія, необхідно зробити невеличкий екскурс в історію.

Які причини виникнення професій? У давнину первісна людина не задумувалася про те, ким їй бути -- саме життя ставило її перед фактом: вижити або загинути. А для цього потрібно було шукати їжу, знаходити затишну печеру, годувати дітей, підтримувати вогонь тощо. І тоді сфери діяльності -- професії -- почали чітко розподілятися на чоловічі та жіночі. Щоб вполювати дитину, людина повинна бути міцною, витривалою, мати сильні м'язи. Такі ознаки та риси належали чоловікам. Підтримувати вогонь у печері, доглядати за дитиною, варити їжу на вогнищі могла жінка. Це означає, що первісний розподіл праці базувався переважно на біологічних особливостях членів колективу (чоловіки -- мисливці, жінки -- збирачі). А ось робити малюнки на стінах печери чи ліпити горщики з глини могли вже і жінки, і чоловіки. Це залежало, здебільшого, від наявності здібностей, які людина розвивала, а інколи й передавала у спадок своїй родині. Так з'явилися покоління гончарів, ковалів, землеробів, кожум'як. На зміну природному добору прийшов розподіл обов'язків між людьми за їхнім соціальним станом. Подальший розвиток людської цивілізації приніс із собою і розширення кола професій. Не так давно з'явилися абсолютно нові спеціальності: льотчик, космонавт, фотограф, журналіст тощо.

Як ви вважаєте, що ж таке «професія»?

Професія -- це конкретна діяльність, ремесло, комплекс функцій, які виконує людина, та які є складовою якоїсь трудової діяльності. У кожній професії є свої різновиди праці -- спеціальності. Наприклад, немає вчителя загалом, а є вчитель біології, математики, фізики тощо.

Отже, спеціальність -- це комплекс знань, умінь, навичок, необхідних для певного роду діяльності в рамках тієї чи іншої професії.

Гра «Якби я був...»

Запропонуйте дітям поміркувати над цими реченнями, подумати, яку користь суспільству приносить певна професія. Далі потрібно самостійно закінчити речення:

Якби я був учителем...

Якби я був лікарем...

Якби я був будівельником...

Якби я був художником...

Якби я був військовим...

Якби я був міліціонером...

Учні зачитують свої відповіді.

Малювання «Моя улюблена справа»

Попросіть дітей намалювати, як вони займаються своєю улюбленою справою, запропонуйте їм за малюнками одне одного вгадати, хто чим любить займатися. Після того, як учні виконають завдання, зробіть стенд на тему «Наші улюблені справи».

Вправа «Ми любимо цирк»

Поділіть дітей на групи і роздайте їм картки з назвами різних циркових професій, наприклад: акробат, гімнаст, клоун, дресирувальник тощо. Потім попросіть перерахувати всі риси, які, на їхню думку, притаманні представникам певної циркової професії. Наприклад: клоуну потрібні почуття гумору, винахідливість, рухливість.

Далі діти вигадують і малюють казку про веселого клоуна, гнучкого гімнаста тощо. Влаштуйте виставку казок та малюнків дітей «Ми любимо цирк».

Гра-прощання «Я -- листоноша»

Попросіть дітей згадати все, що вони знають про роботу людей на пошті. Хто там працює, чим вони займаються? (Водій розвозить газети і листи по поштових відділеннях, касир приймає посилки та бандеролі тощо.)

А тепер попросіть дітей уявити себе добрим листоношею, який дарує всім людям хороші листи.

Запропонуйте написати своїм друзям такі листи і покласти їх у гарні конверти. Усі листи листоноші скріплюють в одну книжку і залишають у класі.

КАЗКОВЕ КОЛО ПРОФЕСІЙ

Професіографічний урок 2

Мета:

ознайомити учнів із розмаїттям професій;

допомагати краще усвідомлювати особливості професій;

виховувати любов до праці.

Привітання

Вправа «Хто міг би...»

Заздалегідь підготуйте картки з декількома запитаннями, наприклад:

Хто з класу міг би спекти пиріг, який ніхто і ніколи ще не готував?

Хто міг би збудувати прекрасний палац?

Хто зміг би виростити чудову троянду?

Хто міг би навчити маленьку дитину писати і читати?

Хто міг би вилікувати важкохвору дитину?

Хто допоміг би загасити величезну пожежу?

Хто міг би зайти у клітку до тигра?

Хто міг би відремонтувати автомобіль?

Роздайте дітям ці картки і попросіть їх письмово відповісти на запитання, пояснюючи, чому вони вибрали якусь людину. Далі всі учні по черзі зачитують свої відповіді.

Вправа «Поговоримо про професії»

Поділіть дітей парами. Один із пари складає список так званих «жіночих» професій, другий -- «чоловічих».

Після цього діти всі разом складають список загальних професій для жінок і чоловіків.

Запропонуйте дітям у парах придумати історію, коли «жіноча» професія раптово стала «чоловічою» і навпаки. Діти по черзі читають свої розповіді. З усіх розповідей складіть альбом.

Гра «Найкращий директор цирку»

Запропонуйте дітям подумати, які риси повинен мати гарний директор цирку. Усі відповіді записуйте на дошці. Після цього діти по групах або індивідуально відповідають на запитання, як вчинить гарний директор цирку, якщо:

у нього в цирку розпочалась епідемія якоїсь невідомої хвороби тварин;

із цирку піде клоун;

під час виступу в гімнаста почне боліти зуб;

глядачам не сподобається вистава;

під час вистави в цирку почнеться пожежа;

актори цирку пересваряться;

будівля цирку зачиниться на ремонт.

Наприклад: якщо в цирку почнеться епідемія

якоїсь хвороби тварин, гарний директор запросить найкращих ветеринарів, покращить харчування тварин, збільшить кількість вихідних днів тощо. профорієнтаційна діти знання професія

Вправа «Лікар»

Роздайте дітям картки з назвами різних рис, наприклад: любов до людей, увага, чутливість, винахідливість, уміння слухати, приймати рішення, співпереживати тощо. Діти повинні вигадати казку про лікаря, який втратив якусь рису, і про те, що з цього вийшло.

Гра «Гарний учитель»

Поділіть дітей на пари і запропонуйте їм подумати, як повинен вчинити гарний учитель у таких ситуаціях:

1.Учень почав погано вчитися, вчитель має щось зробити.

2.Два учні посварилися в класі.

3.Школяр часто запізнюється на уроки.

4.До вчителя прийшла бабуся учня, який одержав погану оцінку.

5.Учениця часто плаче, коли приходить вранці до школи.

Кожна пара вибирає одну ситуацію і до неї вигадує невеличку сценку-діалог між учителем та учнями, батьками.

Вправа «Добрі професії»

Діти діляться на пари. Кожна пара одержує картку з назвою певної професії. Якщо на картці зазначена професія «кулінара» -- діти повинні уявити себе добрими кулінарами (пекарями) і створити рецепт смачного пирога. Якщо на картці професія «лікар» -- учні уявляють себе добрими лікарями і придумують рецепт ліків від злості. Якщо на картці «пілот» -- дітям потрібно створити літак, який возить людей у Країну Доброти тощо.

Гра «На пароплаві»

Поділіть дітей на три групи. Одна група -- матроси, друга -- капітани, третя -- пасажири. Запропонуйте написати риси представників кожної з груп, після чого дайте групам декілька ситуацій:

1.Корабель сів на підводний риф.

2.Один із пасажирів упав у воду.

3.Капітан тяжко захворів.

4.В одного пасажира зникла дитина.

Кожній групі треба відповісти, як має поводитися в тому чи іншому випадку капітан, матрос, пасажир, щоб на кораблі не виникло паніки.

Гра-прощання «Гімн професіям».

Поділіть дітей на групи і розподіліть між ними різні професії. Наприклад, одна група -- лікарі, друга -- вчителі, третя -- будівельники, четверта -- художники.

Кожна група має перерахувати головні риси людини тієї чи іншої професії, після чого написати гімн цій професії або створити малюнок-гімн.

Висновки до другого розділу

Проведене дослідження обізнаності учнів молодшої шкільної групи щодо професійної діяльності взагалі та виявлення професійних вподобань показало, що діти мають досить розмиті уявлення про роботу взагалі. Виявлене як не повне розуміння професійної діяльності взагалі, так і хибні знання про деякі професії. Діти зазначають, що батьки не спілкуються з ними стосовно своєї професійної діяльності, не схиляють їх до самовизначення. Тож дане завдання лягає на плечі соціального педагога. Результати дослідження доводять, що профорієнтаційна робота в молодших класах є необхідною.

Виходячи із необхідності ознайомлення дітей із професіями, змістом діяльності та її атрибутами, доцільно буде проведення профорієнтаційних уроків для молодших школярів.

Ці заняття допоможуть дітям більш глибше зрозуміти зміст професійної діяльності взагалі, познайомитись з іншими професіями, зробити перший крок щодо становлення себе як майбутнього професіонала.

ВИСНОВКИ

Діяльність соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі передбачає комплекс завдань, що спрямовані на покращення умов розвитку та соціалізації особистості в умовах навчального закладу Одним із напрямів його роботи є профорієнтація.

Профорієнтаційна робота в школі покликана спрямувати дитину щодо обрання певної професії, самовизначення, обізнаності у світі професій. Частіш за все роботі щодо самовизначення дітей приділяється увага лише в старших класах, але заняття з профорієнтації можна проводити і з молодшими школярами. Дана робота допоможе дітям зробити усвідомлений вибір щодо своєї майбутньої діяльності.

Сучасні умови розвитку суспільства вимагають від робітника високого рівня розвитку, великої кількості знань у своїй сфері діяльності, та бажання працювати. Але це можливо за умови гарної підготовленості спеціаліста, відповідності його вимогам професії.

Цього можна досягти за умови відповідального ставлення до вибору професії, і починати процес самовизначення змалку.


Подобные документы

  • Ґенеза становлення проблеми важковиховуваності дітей. Причини та чинники виокремлення важковиховуваних дітей молодшого шкільного віку. Удосконалення форм та методів корекційної роботи вчителя з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку.

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 23.06.2014

  • Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Характеристика вікових груп шкільного періоду дитинства. Вироблення у школярів життєво важливих фізичних якостей. Способи оцінки спритності, сили, швидкості, витривалості.

    реферат [27,1 K], добавлен 13.06.2011

  • Теоретичне дослідження і способи практичного вживання методик розвитку мускульної сили у дітей шкільного віку різних вікових груп. Методичні засоби вдосконалення сили і контроль силових можливостей у дітей молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

    курсовая работа [229,8 K], добавлен 06.01.2011

  • Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Особливості, засоби і форми фізичного виховання дітей в сім’ї; організація режиму дня. Оцінка показників стану здоров’я дітей 8 років за індексами Шаповалової, Скібінської, Руф’є, Кетле.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 20.11.2013

  • Цілі та види агресивності, її особливості у дітей молодшого шкільного віку. Проектування соціально-педагогічної технології корекції агресивності у школярів, методика її застосування та шляхи впровадження. Організація експериментального дослідження.

    курсовая работа [129,0 K], добавлен 19.04.2012

  • Психологічні особливості прояву страхів у дітей молодшого шкільного віку, їх класифікація та характеристика. Комплекс корекційних та профілактичних методик. Аналіз стану проблеми на практиці. Визначення страху в психолого-педагогічній літературі.

    курсовая работа [442,3 K], добавлен 09.05.2009

  • Визначення, види, загальна характеристика фізичних рухів, їх значення. Техніка навчання стрибкам з місця, у висоту і довжину; розподіл навантаження. Особливості виконання стрибків дітьми молодшого шкільного віку. Методика навчання вправ з стрибків.

    курсовая работа [873,7 K], добавлен 26.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.