Підготовка учнів на уроках праці

29

Зміст

Вступ

Розділ І. Застосування методу проектів в процесі трудової підготовки учнів

1.1. Технологія проектування для навчання учнів

1.2. Особливості проектної діяльності на уроках трудового навчання

а) Розробка методики проведення занять по темі: «Проект» обґрунтування виробу

а) календарне планування занять

б) проведення занять по темі «Художнє конструювання виробу»

в) проведення занять по темі «Технологічне конструювання виробу»

Розділ ІІ. Розробка зразка проекту по темі «Проект у 9 класі на прикладі виготовлення виробу «Солонка»

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

Трудова підготовка в сучасній загальноосвітній школі має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам середніх закладів у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки і на зміну фактично ремісничому, тренувальному трудовому навчанню має прийти процес формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, трудова діяльність учнів повинна бути наповнена інтелектуальним змістом, уроки трудового навчання створюватимуть реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня.

Традиційна предметно-операційна система, за якою складалися програми з трудового навчання та розроблена на її основі методика вичерпала свої можливості в нових умовах реформування загальноосвітньої школи, переходу її на 12-річний термін навчання. Стає цілком очевидною невідповідність між традиційною методикою трудового навчання і потребами суспільного розвитку.

Все це вимагає нових підходів до методики трудового навчання, яка має на меті забезпечити підготовку учнів до трудової діяльності у різних сферах виробництва та домашньому господарюванні, дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини; залучити учнів до творчо-інтелектуальних і технологічних робіт; сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань.

Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання, як підкреслено в Державному стандарті освітньої галузі „Технологія", є проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчальної діяльності учнів. Сучасний зміст трудового навчання розроблений на засадах проектно-технологічної системи, яка базується на гнучкій організації процесу навчання учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям, а це, в свою чергу, вимагає розроблення відповідної методики, перегляду деяких важливих питань проведення уроків трудового навчання.

По-перше, відповідно до змісту програми, учнів необхідно залучати до проектно-технологічної діяльності, яка передбачає виготовлення ними спочатку навчальних, а з часом і творчих проектів. Навчання учнів проектуванню має відбуватися поступово, оскільки цей процес є досить складним для сприйняття школярами у 5-6 класах.

По-друге, повинен реалізуватися основний принцип проектного навчання - особистісно-орієнтований підхід, який заснований на засадах вільного виховання. Тому на перших етапах залучення п'ятикласників до елементів проектної діяльності, учитель заздалегідь готує об'єкти праці. Слід пам'ятати, що учнів необхідно навчати самостійно робити вибір об'єкту, над яким вони будуть працювати. Учень у ході обговорення спільно із своїми товаришами та учителем вчиться реально оцінювати свої можливості, і добирати такий об'єкт проектування, який відповідає його інтересам, здібностям тощо. Тут важливим є не стільки рівень самостійності учня у виборі об'єкту, але сам процес вільного вибору та обґрунтування форми майбутнього виробу, його дизайну чи конструкторського розв'язку, що може відбуватись методами інтерактивного обговорення.

По-третє, з вище викладеного добре видно, що учителю необхідно змінити репродуктивну діяльність учнів на активну та інтерактивну. Отже мова йде про нагальну потребу оволодіння учителем педагогічними технологіями, і зокрема проектною технологією навчання.

Розділ І. Застосування методу проектів в процесі трудової підготовки учнів

1.1 Технологія проектування для навчання учнів.

Традиційна методика трудового навчання головну увагу приділяла діяльності вчителя, вдосконаленню процесу передачі ним знань, а не учінню - діям учня із засвоєння цих знань. Сучасна прогресивна дидактика у центр уваги ставить діяльність учня. Роль учителя виявляється в тому, що, зважаючи на особливості предмета, вік учнів, він веде їх сходинками процесу пізнання від відомого до невідомого, спираючись на активність і самостійність дітей. Ці сходинки - етапи процесу навчання: ціле утворення, мотивація, зміст, форми і методи, результат. У діяльності вчителя дидактика виділяє такі основні етапи: мотивація учіння школярів; актуалізація опорних знань, умінь і досвіду; організація вивчення нового навчального матеріалу; удосконалення раніше вивченого; визначення результативності навчання. У діяльності учнів - учінні - два основних етапи: засвоєння знань, умінь, способів діяльності та їх застосування.

Новий зміст і структура трудового навчання в 5-9 класах вимагає певного переосмислення організації та методики занять стосовно до проектно-технологічного підходу. На зміну традиційних спарених уроків, розрахованих на 90 хвилин, з 2005-2006 навчального року в 5 класі, а в майбутньому і 6, і 9 класах урок триватиме 45 хвилин. При цьому зміст навчального матеріалу згідно нової програми теж відповідає даному часовому відрізку, бо в частини вчителів трудового навчання виникає питання: як за 45 хвилин встигнути виконати весь обсяг запланованого?

Як на наш погляд необхідно, перш за все, відійти від традиційного комбінованого типу уроку, застосовуючи різні типи уроків, по друге максимально перейти до використання активних та інтерактивних технологій, які дають можливість інтенсифікувати процес трудового навчання.

Стосовно процесу трудового навчання можна говорити про інтенсивність як про кількість праці, витраченої за одиницю часу (уроку й інших форм організації навчання). Чим більше навчально-пізнавальних дій і операцій виконано учнями за урок і чим більш вони раціональні й доцільні, тим більше інтенсивність навчальної праці.

Ступінь інтенсивності навчальної праці залежить від корисного використання кожної хвилини уроку й інших форм занять, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного устаткування і раціонального його розміщення, чергування різних прийомів навчання, праці й відпочинку.

Саме зекономлений час і є важливим резервом для глибокого засвоєння знань учнями змісту нової програми трудового навчання.

Одним із визначальних способів інтенсифікації уроку трудового навчання є посилення його цілеспрямованості. Метою навчання називають кінцевий результат спрямованої певним чином педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Не знаючи, яким повинен бути конкретний результат навчальної діяльності на уроці, учні не спрямовують свої зусилля на його досягнення. Тому навчальну мету, насамперед, треба ставити перед учнями, щоб вони чітко знали, якими знаннями, вміннями і навичками та на якому рівні (репродуктивному чи творчому) мають оволодіти, які вимоги будуть поставлені по закінченню того чи іншого уроку. Такий результат завжди можна перевірити і виявити, наскільки досягнута мета, які виникли прогалини в знаннях. їх причини та яким чином можливе їх усунення.

Мета уроку, на якому основна увага буде приділятися вивченню теоретичних питань, має формулюватися так: "Засвоєння учнями понять про фізичні, хімічні й технологічні властивості металів". Це означатиме, що під час уроку учні повинні глибоко осмислити дані поняття, вміти пояснити властивості чавуну, сталі, кольорових металів, навести приклади їх застосування. При визначенні мети уроку: "Формування вмінь і навичок пиляння фанери і ДВП ножівкою та лобзиком" передбачається вироблення в учнів умінь та навичок виконання операції пиляння.

У педагогічній літературі підкреслюється, що виховання на уроці здійснюється через зміст і методи навчання, вплив особистості вчителя і колективні взаємини учнів. Учитель -- насамперед вихователь. Однак це не означає, що до кожного уроку слід ставити виховну мету. На нашу думку, не обов'язково визначати її до кожного заняття трудового навчання, оскільки питання про доцільність формулювання виховної мети вчитель розв'язує, всебічно зважуючи можливості матеріалу, з урахуванням і характеру засвоюваних понять, і специфіки оточення, в якому живе дитина. Адже нерідко несподівані запитання, реакція учнів, якісь події, зміст матеріалу, практична робота, вчинок учня потребують пояснень учителя. І від того, як та що скаже вчитель у короткому коментарі, теж залежить виховний ефект. А він часом буває навіть значнішим, ніж той, що планувався. Щоб надати уроку виховної спрямованості, треба не тільки подбати про виховну насиченість матеріалу, а й передбачити, як його сприймуть учні.

У визначенні виховної мети конкретного уроку вчитель, з одного боку, керується загальними вимогами до виховання і розвитку школярів з урахуванням тих змін, які нині відбуваються, а з другого -- використовує можливості змісту матеріалу й навчальної мети конкретного уроку, орієнтується на наступність і перспективність у вихованні особистостей, які в цьому віці є найбільш сприйнятливими до педагогічних впливів.

До кожного уроку формулюються виховні завдання, що передбачають, який крок у формуванні тих чи інших якостей особистості буде зроблено на даному занятті. Вони визначаються так, щоб повноцінно використовувати можливості змісту навчального матеріалу або організації поведінки школярів для їх виховання.

Розвивальні цілі уроків також мають визначатися відповідно до можливостей дітей і конкретного навчального матеріалу. Однак вони мають бути спрямовані на цілісний розвиток особистості учня. Розвиток людини, становлення її особистості -- цілісний процес, в якому взаємозалежні різні його сторони: фізичні, інтелектуальні, соціальні, духовні.

Суттєве місце проектно-технологічна діяльність займає в інтелектуальному розвитку дитини, що характеризується високою загальною і спеціальною освіченістю, широким колом і системністю знань про виробництво й природу, культурою розумової праці, умінням користуватися своїми знаннями, застосовувати їх у своїй практичній діяльності. Він виявляється в загальних і спеціальних здібностях особистості, допитливості, прагненні до здобуття й збагачення знань, умінні самостійно вирішувати нові пізнавальні й трудові завдання, задовольняти свої пізнавальні інтереси, систематизувати здобуті знання.

Інтелектуальний розвиток здійснюється в процесі оволодіння новими знаннями, уміннями, навичками, під час творчої діяльності. Його ефективність залежить від змісту, методів, засобів і способів організації процесу навчання й виховання. Рівень розвитку залежить від внутрішньої структури методів навчання, від прийомів активізації пізнавальної і трудової діяльності учнів, від змісту й характеру завдань і способів їх виконання. Репродуктивні завдання менше сприяють розумовому розвитку, ніж евристичні, творчі.

З метою розвитку логічного мислення на уроках трудового навчання, цілеспрямованого формування пам'яті, уяви доцільно забезпечити вміння: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією.

Розвиток самостійності школярів у процесі проектно-технологічної діяльності можна здійснювати через таку послідовність цілей: формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, технологічною документацією; навчання працювати з коментуванням своїх дій; формування вмінь самостійно застосовувати креслення або технологічну карту; формування пізнавальної самостійності.

На основі правильно визначеної освітньої мети встановлюється тип уроку, його структура, а відповідно від цього залежать методи його проведення. Тому найбільш поширеною у педагогічній теорії й практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою занять. Висувається багато варіантів класифікації за цією ознакою, що відрізняються формулюваннями окремих типів уроків Ми пропонуємо такий варіант даної типології:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування умінь та навичок;

3) урок комплексного застосування знань, умінь та навичок;

4) урок узагальнення і систематизації знань,

5) урок перевірки, оцінювання й корекції знань, умінь та навичок;

6) комбінований урок.

Щоб забезпечити цілісність навчально-виховного процесу на уроках трудового навчання, необхідно застосовувати всі перераховані вище типи уроків. Це особливо важливо під час впровадження нових програм з трудового навчання, де можуть бути й уроки засвоєння знань, коли учні розробляють і обґрунтовують творчий проект, визначають його економічні, екологічні та інші характеристики, а також уроки формування практичних умінь і навичок, де йде процес розроблення власної конструкції, виготовлення виробу і т.д.

Для формування умінь творчо застосовувати знання, уміння та навички у комплексі, що дуже важливо під час розробки творчих проектів, виділяються уроки застосування знань, умінь і навичок. Такий тип уроків також характерний і під час виконання різних лабораторно-практичних робіт.

Наприклад, учні під час занять у майстерні опанували технологію обробки деревини пилянням, струганням, свердлінням. Необхідно навчити їх застосовувати ці навички в комплексі. Це можливо тільки на спеціальному уроці застосування знань, що має свої конкретні завдання і специфічну структуру.

Аналіз змісту нових програм свідчить, що в шкільній практиці повноцінне право матимуть всі типи уроків трудового навчання, передбачених даною класифікацією.

Останнім часом зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроків як форми організації навчання, застосовуючи так звані нестандартні уроки, а саме: урок-вікторину, урок-змагання, урок-конкурс, урок-громадський захист проектів, інтегрований урок тощо.

Універсальної, жорсткої структури уроку, придатної для всіх випадків організації трудового навчання, бути не може. Однак, зрозуміло, що урок не будується стихійно, хоча досвідчений учитель нерідко імпровізує, якщо цього вимагають обставини. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, передусім, залежить від мети, типу і змісту. Тому для трудового навчання характерна багатоваріантність структури уроків.

Наприклад, комбінований урок нерідко будується за жорсткою схемою:

1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів;

2) повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчально-трудової діяльності учнів;

3) вивчення нового матеріалу;

4) первинне закріплення;

5) практична робота;

6) підбиття підсумків.

Чи завжди доцільна така побудова уроку? В одних випадках вона буде оптимальною, а в інших повна послідовність усіх етапів буде недоречною.

Урок формування практичних умінь і навичок передбачає наступну послідовність його проведення:

1) повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчально-трудової діяльності учнів;

2) актуалізація опорних знань і досвіду учнів;

3) практична робота;

4) підбиття підсумків.

Варто зазначити, що в умовах використання інтерактивних методик в процесі трудового навчання, назви і послідовність деяких етапів уроку можуть змінюватися.

Для удосконалення уроків трудового навчання надзвичайно важливим аспектом є вироблення в учителів здатності до здійснення самоаналізу своє педагогічної діяльності. В.О.Сухомлинський неодноразово підкреслював, що один з секретів педагогічної творчості й полягає в пробудженні вчителя до пошуку, до аналізу власної роботи "хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, в своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху" /Сухомлинський В.О. 4 вид. Т.4. -К., Рад. школа, 1996. -С.399/.

Виходячи з цього надається велика увага навчанню вчителя проводити самоаналіз, формувати вміння аналітичного підходу до власної діяльності, до взаємодій вчителя й учнів, до педагогічної доцільності вибору того чи іншого методу на уроці.

1.2 Особливості проектної діяльності на уроках трудового навчання

Методи навчання, за допомогою яких організовують проектно-технологічну діяльність, - це такі способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Характерною ознакою таких методів є їх суб'єктивний характер, який випливає з того, що учень має діяти як суб'єкт навчального процесу, тобто бути безпосереднім учасником своєї освіти. Отже й методи, які запроваджуються на уроці мають також ним усвідомлюватись. Саме тому в зміст навчальної програми з трудового навчання включено ознайомлення дітей з методами фантазування (у 5-му класі), метод зразків (у 6-му класі), фокальних об'єктів і т.д., як засобами творчої діяльності конструктора. Отже, сьогодні, мова очевидно буде йти не лише про ті методи, які традиційно застосовував учитель, і якими володів лише учитель, але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності, якими мають також володіти учні. Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносять:

· вербальні методи;

· демонстрація;

· спостереження;

· метод вправ;

· метод самостійної роботи;

До нетрадиційних ми відносимо:

· метод творчих проектів;

· метод фантазування;

· морфологічний аналіз;

· метод мозкової атаки;

· метод фокальних об'єктів;

· метод алгоритмів;

· метод зразків;

· метод створення ідеального об'єкту;

· основи теорії розв'язування винахідницьких задач;

· конкурси творчих проектів та інші.

На думку сучасних дослідників проблем проектного навчання поєднання цих методів кардинально міняє методику трудового навчання. Вони пробуджують пізнавальну активність учнів, розвивають самостійне мислення, формують уміння виконувати проектну діяльність.

Очевидно, що методи навчання учнів проектній діяльності необхідно застосовувати комплексно. При цьому на кожному етапі виконання проекту ті або інші методи відіграють першочергову роль.

Провідним методом технологічного навчання є метод творчих проектів, який дозволяє включити школярів до проектної діяльності.

Розглянемо методичні аспекти цього процесу більш докладно.

Аналіз літератури дає можливість розуміти під навчальним творчим проектом самостійно розроблений і виготовлений виріб від ідеї до її реалізації в спільній діяльності учня з учителем.

Навчальний творчий проект виконується, як це вже зазначалось раніше, у чотири стани: організаційний, конструкторський, технологічний, заключний. На кожному з них у спільній діяльності учнів і вчителя розв'язуються певні завдання.

До виробу, який проектують ставлять наступні вимоги: технологічність, економічність, простота конструкції, естетичність, можливість практичного використання і т. д.

Під час вибору, аналізу і реалізації проекту необхідно вирішувати наступні проблеми:

· як визначити сферу діяльності;

· як вибрати тему проекту;

· як вибрати модель, конструкцію виробу;

· як розробити технологію виготовлення виробу;

· як виконати економічний розрахунок виробу;

· як оформити звіт за виконаним проектом.

Якщо раніше учитель сам оцінював роботу учня, то виконаний проект оцінює спочатку сам автор, а потім члени жюрі, головою якого є учитель.

В процесі виконання творчих проектів у комплексі розв'язуються завдання навчання, виховання і розвитку учнів.

Метод творчих проектів, як спосіб навчання школярів проектній діяльності - комплексне методичне утворення, що синтезує в собі як традиційні так і нетрадиційні прийоми навчання. На різних етапах учитель може здійснювати добір тих методів і прийомів роботи, які є необхідними на даний момент, і які збагачують навчальний процес.

Як вже зазначалось вище проектна діяльність здійснюється поетапно. На кожному етапі застосовують комплекс розглянутих методів навчання. При цьому слід зазначити, що учитель має сам, враховуючи індивідуальні особливості класу в цілому та кожного учня окремо, підібрати відповідний комплекс методів навчання, поєднуючи традиційні прийоми роботи з нетрадиційними.

Відповідно до змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9-х класів учнів необхідно ознайомити з наступними методами проектної та конструкторської діяльності:

· метод фантазування;

· метод зразків (алгоритмічний аналіз)

· метод фокальних об'єктів;

· метод створення образу ідеального об'єкта;

Аналіз теорії рішення винахідницьких задач та інших методів дає підстави зробити наступні висновки.

Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення образу об'єкта - його форма, конструкція якого невідома. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Метод зразків (алгоритмічний аналіз). Вказаний метод є спрощеним варіантом методу, що носить назву: „Алгоритм розв'язання винахідницьких задач" (АРВЗ), який запропонував Г.С.Альтшуллєр. Суть цього методу полягає в послідовному виконанні дій по виявленню, уточненню і усуненню технічних протиріч.

Для реалізації алгоритмічного методу в умовах навчання учнів проектній діяльності можна спростити цей метод до рівня методу зразків. Суть цього методу полягає в наступному. Учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки із ідеальними, які було створено методом фантазування. На основі порівняння виявляють технологічні протиріччя між знайденими зразками та фантастичними об'єктами і розробляють послідовність (алгоритм) дій по їх усуненню.

Метод фокальних об'єктів винайдений американським ученим Ч. Вайтингом. Об'єкт який вдосконалюють за допомогою цього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги. Суть методу ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дозволяють подолати психологічну інерцію.

Складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об'ємне і т.п.). Для зручності часто користуються різними таблицями, наприклад:

Слід зазначити, що метод фокальних об'єктів більше підходить у тих випадках, коли необхідно модернізувати, вдосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею, певний напрям у розвитку технічної думки. Цей метод не дає „стовідсотковий" розв'язок певної конструкторської або винахідницької задачі. Важливим є не стільки результат, тобто те що учні зможуть вдосконалити чи створити, як сам процес цього пошуку. Учитель має слідкувати за тим, щоб учень зрозумів як діє цей метод. Тут необхідно привчити учня до оригінального нестандартного мислення, підсилити його здібності до фантазування, які було започатковано відповідним методом.

Метод створення образу ідеального об'єкта. Аналіз літературних джерел показує, що даний метод можна знайти в групі евристичних прийомів, які використовують для перетворення основних показників технічної системи: геометричні, фізико-механічні, енергетичні, дизайнерські тощо. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі - 10 евристичних прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі - 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій при пошуку нових технічних рішень.

Враховуючи все вище сказане можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об'єкта можна представити у вигляді наступних етапів:

1.Чітке формулювання завдання (постановка проблеми).

2.Визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об'єкт (для розв'язання поставленої проблеми).

3.Образне моделювання об'єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв'язати поставлену проблему.

4. Схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

Методика ознайомлення учнів з вказаним методом може бути наступною.

Під час проектування певного об'єкту учитель визначає ряд функціональних вимог, які ставляться до майбутнього виробу. Важливо, щоб проектування починалося з проблемної ситуації. Можливий, також варіант, коли учні самостійно у ході обговорення в малих групах (з використанням відповідної інтерактивної технології колективно-групового навчання) будуть самостійно визначати вимоги до виробу, який проектується.

Підсумовуючи викладений матеріал слід відзначити, що в ідеальному випадку, учні як майбутні технологи, конструктори, дизайнери мають навчатись бачити проблемну область, виходячи з власних потреб чи потреб суспільства, і працюючи над цією проблемою, застосовувати вказані методи творчої діяльності, шукати шляхи вирішення відповідних проблем.

Зрозуміло, що робота, яку має проводити учитель, відповідно до оновленого змісту трудового навчання, с незвичною і складною. Адже процес творчості завжди залишався складним і найбільш не передбачуваним явищем людської діяльності. Проте ми глибоко переконані, що навчати учнів творчій праці може лише творчо працюючий учитель, який не боїться відійти від завчених на пам'ять шаблонів виконавчої діяльності.

1.3 Розробка методики проведення занять по темі: «Проект»

Обґрунтування вибору виробу

У багатьох людей постає проблема: у якій би посудині подати сіль на стіл? В основному всі користуються солонками, виготовленими з кераміки або пластмаси. Але ці конструкції солонки ненадійні та майже не мають естетичного вигляду. Так наприклад солонка, яка виготовлена з кераміки, при падінні може легко розбитись, а солонка, яка виготовлена з пластмаси не зовсім відповідає естетичним вимогам. Таким чином можна перерахувати проблеми з якими зустрічається споживач при покупці солонки:

29

В зв'язку з цим, добре обміркувавши виріб, який я буду виготовляти, встановив ряд вимог:

· виріб повинен бути легким;

· мати привабливий естетичний вигляд;

· оригінальність;

· нескладність у виготовленні;

· невеликі витрати на придбання матеріалу.

План конспект уроку трудового навчання

Тема: Художнє конструювання на прикладі виробу «Солонка»

Мета уроку:

Навчальна: засвоєння знань про етапи проектування, ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони; формування вмінь застосовувати метод фантазування, виконувати ескізне конструювання.

Розвиваюча: розвивати окомір, точність під час виконання графічних зображень.

Виховна: виховувати самостійність, наполегливість, відповідальне відношення до роботи.

Об'єкт навчальної праці: ескіз виробу, який проектується.

Обладнання: креслярський інструмент.

Тип уроку: Формування практичних вмінь.

План уроку

1. Організаційна частина (1 хв)

2. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (7хв)

3. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)

4. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

5. Вивчення нового матеріалу (8 хв)

6. Практична робота (20 хв)

7. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

1. Організаційна частина

Перевірка присутніх;

Призначення чергових;

2. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

Що таке об'єкт технологічної діяльності?

Які вимоги ставлять до об'єкту, який конструюють?

Що таке ергономічність? Технологічність?

Що таке функціональність?

У чому полягає суть методу фантазування?

Якою професією, на вашу думку, необхідно оволодіти, щоб після закінчення школи проектувати технологічні об'єкти?

3. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Всі ви напевно зустрічали певні декоративні вироби. Назвіть їх. Чи сподобався вам хоч один виріб? Чи хотіли б ви так виготовляти вироби? Отже для того щоб навчитись виготовляти такі вироби нам необхідні знання з цієї теми та уміння які будуть набуватись у процесі уроку.

4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Сьогодні ми засвоїмо процес виготовлення виробу, у якій послідовності проектується виріб, тобто етапи проектування, а також спробуємо застосувати метод фантазування у створенні технологічного об'єкта.

5. Вивчення нового матеріалу

План

а) етапи проектування;

б) види проектної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони;

в) поняття про художнє (ескізне) конструювання як складову частину проектування.

а) У виробничих умовах процес проектування виробів як правило відбувається у чотири стадії.

Перша стадія - формулювання завдання.

Проектування починають з певних вимог, яким повинна відповідати конструкція в експлуатації. Ці вимоги оформляють як технічне завдання, в якому вказують призначення і область застосування об'єкта.

Друга стадія - Розробка ескізного проекту.

Його часто називають ескізним пошуком. Дизайнер (художник-конструктор) часто застосовує метод фантазування виконуючи декілька ескізних замальовок майбутнього виробу.

Третя стадія - технічний проект

Технічний проект містить більш конкретну технічну характеристику виробу і коротку пояснюючу записку, в якій наводяться дані розрахунку і техніко-економічні показники виробу. У ході розробки технічного проекту конструктори ведуть розрахунки, наприклад, тепловий, динамічний, на міцність та інші. Визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і основних деталей.

Четверта стадія - так зване робоче проектування, в якому розробляються креслення деталей і робочі складальні креслення.

Для виготовлення більш простих моделей в умовах шкільної майстерні, ми будемо спиратись у нашій роботі на чотири етапи проектування:

підготовчий;

конструкторський;

технологічний;

заключний;

На першому підготовчому ми з'ясуємо завдання над яким будемо працювати. На другому (конструкторському) розв'яжемо це завдання (застосовуючи ескізне або художнє конструювання) і розробимо конструкцію виробу.

На третьому будемо виготовляти спроектований виріб відповідно до розробленого ескізу або креслення. І нарешті заключний етап - це остаточне випробування об'єкту, оформлення і захист проекту.

б) Таким чином у процесі проектування застосовують наступні види графічної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони.

Зображення на кресленні виконується за певними правилами і звичайно із застосуванням креслярських інструментів. На практиці конструктори на початковій стадії створення об'єкту використовують креслення, виконані в окомірному масштабі від руки, без креслярських інструментів. Такі креслення називають ескізами (учні записують визначення). Вони призначені для одноразового використання на виробництві.

До проектної документації додають певні відомості (технічний опис): короткий опис об'єкта, принцип його дії, коротке обґрунтування прийнятих конструкторських рішень.

Ескізний проект (друга стадія проектування) не завжди дає повне уявлення про майбутній технічний об'єкт. Тому під час проектування на цій стадії часто застосовують макетування. Макет виробу, який конструюють, може виготовлятися в певному масштабі або в натуральну величину.

6. Практична робота

Завдання. Розробити три ескізи майбутнього виробу - (інтерактивним методом роботи у малих групах).

Вступний інструктаж.

учитель формує групи по три учні у кожній;

нагадує суть методу фантазування: уявіть, солонку зовсім інших розмірів та іншої форми. Ви також можете представити свій варіант, якщо ви десь бачили чи ще краще видумали.

* необхідно уявити образ такої солонки і зобразити його на ескізі.

Поточний інструктаж

Якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, учитель робить власні замальовки на дошці. Після цього учитель пропонує групам вибрати і доповнити запропоновані варіанти чимось новим (змінити форму, розміри існуючих елементів тощо).

7. Підсумок уроку.

Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1. 3а допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

2.Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

З.Що могло б бути організовано краще, корисніше?

Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: основні положення конспекту.

План конспект

уроку трудового навчання в 9 класі

Тема: Основні відомості про складальні креслення, як вид проектної документації. Особливості виконання складальних креслень.

Мета уроку:

Навчальна: навчити читати та виконувати складальні креслення.

Розвиваюча: розвивати уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати; просторове мислення, увагу, па'мять.

Виховна: виховувати самостійність, наполегливість, відповідальне відношення до роботи.

Об'єкт навчальної праці: складальне креслення виробу що проектується.

Обладнання: креслярський інструмент, аркуш формату А4.

Тип уроку: комбінований

План уроку

1. Організаційна частина (2хв.)

2. Повторення раніше вивченого матеріалу (7хв.)

3. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2хв.)

4. Мотивація навчально-трудової діяльності (2хв.)

5. Викладення нового матеріалу (10 хв.)

6. Практична робота (15 хв.)

7. Підсумок уроку (6 хв.)

Хід уроку

1. Організаційна частина

Перевірка присутніх;

Призначення чергових.

2. Повторення раніше вивченого матеріалу.

Які ви знаєте етапи проектування?

Які ви знаєте види проектної документації?

Що таке ескіз?

Що таке макет виробу?

Як ви розумієте визначення «художнє конструювання»?

3. Мотивація навчально-трудової діяльності

Багато предметів якими користуються люди у побуті і на виробництві, неможливо виготовити суцільними. Окремі їх частини в процесі використання повинні зазнавати взаємних переміщень.

Тому переважна більшість знарядь праці, побутових приладів, засобів пересування складаються з окремих частин.

4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Отже на даному уроці ми ознайомимось з основними відомостями складального креслення та особливостями виконання. Будемо виконувати ці креслення на прикладі виробу «Солонка».

5. Викладення нового матеріалу

Креслення які ви виконували раніше це креслення деталей. Щоб скласти виріб з окремих деталей потрібне інше креслення - його називають складальним. На цьому кресленні виріб зображують у складеному вигляді.

Складальне креслення містить такі елементи.

Зображення. Ними можуть бути вигляди, розрізи й перерізи. Вигляди розташовуються у проекційному зв'язку. Також застосовують місцеві та додаткові вигляди.

Вибір зображення на складальному кресленні залежить від потреби з'ясування форми і взаємного розміщення деталей виробу.

Виконують складальні креслення за такими правилами:

1) вигляди розміщуються у проекційному зв'язку, їх не позначують та не надписують;

2) додаткові та місцеві вигляди позначують стрілкою з літерами;

3) розрізи позначаються розімкненими лініями із стрілкою та літерами;

4) якщо січна площина збігається з площиною симетрії і зображення розрізу розміщується на місці відповідного вигляду, то розріз не позначають;

5) місцеві вигляди обмежуються суцільною тонкою хвилястою лінією;

6) штриховка однієї деталі на всіх її зображеннях виконується під кутом 45 в один бік;

7) суміжні деталі штрихуються у різні боки;

8) місце дотику двох суміжних деталей показують однією суцільною товстою лінією;

9) Якщо в розріз потрапляють 3 і більше деталей, що дотикаються то змінюється відстань між лініями штриховки;

10) Більшу відстань між лініями штриховки залишають для більших деталей.

Розміри. Розміри окремих деталей на складальному кресленні не потрібні і їх не наносять. На ньому потрібні лише ті розміри, які визначають правильне розміщення деталі у виробі.

На всіх складальних кресленнях наносять розміри які визначають найбільшу довжину, висоту і ширину виробу. Існують такі 3 типи розмірів: установочні приєднувальні, габаритні.

Специфікація і номери позицій. На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують. Ці номери називаються позиціями. Номери позицій наносять на горизонтальні полички від яких проводять лінії-виноски, що закінчується точками на зображенні деталі. Якщо зображення невелике лінію-виноску закінчують стрілкою. Полички і лінії-виноски проводять суцільною тонкою.

Позиції показуються на тих зображеннях на яких відповідні складові частини проеціюютьсяяк видимі - як правило на основних виглядах. Щоб легше було знаходити номери позицій, полички групуються у рядок чи стовпчик на одній лінії і розміщеній паралельно і перпендикулярно до основного напису. Для групи кріпильних деталей призначених для одного місця кріплення застосовують спільну лінію-виноску. Тут полички сполучаються тонкою вертикальною лінією. Лінії виноски проводять так, щоб вони не були паралельними до лінії штриховки, а також не перетинались між собою і з розмірними лініями.

Номери позицій, призначення деталей виробу заносять до специфікації - таблиці, яка містить відомості про кожну деталь. Для складальних виробів специфікацію виконують на окремому аркуші А4, а якщо виріб нескладний, специфікацію суміщують з кресленням і розташовують над основним написом.

6. Практична робота

Завдання: виконати складальне креслення солонки за ескізом який ви на минулому занятті розробляли, зробити це на аркуші А4.

Вступний інструктаж.

· Вчитель перевіряє наявність ескізів

· Організовує навчальну діяльність учнів

Поточний інструктаж.

Якщо учні зрозуміли як це робити вчитель показує побудову на дошці. Після цього вчитель пояснює елементи які найважче було побудувати.

Заключний інструктаж.

По закінченню роботи учитель перевіряє креслення учнів разом з ними. Помилки аналізуються та виправляються.

7. Підсумок уроку

Рефлексія

Учитель ставить запитання учням.

Які можна визначити контури зображення суміжних деталей на складальному кресленні?

Чому на складальному кресленні не потрібно наносити розміри окремих деталей?

У яких випадках дозволяється суміщати специфікацію з кресленням?

Який зв'язок між номерами позицій у специфікації і на кресленні?

Для чого призначені складальні креслення?

Заключна частина

Виставлення оцінок на уроці та домашнє завдання: опрацювати конспект та підручник на ст. 23-25 §2.3

Розділ ІІ. Розробка зразка проекту по темі «Проект у 9 класі на прикладі виготовлення виробу «Солонка».

Організаційно-підготовчий етап

У багатьох людей постає проблема: у якій би посудині подати сіль на стіл? В основному всі користуються солонками, виготовленими з кераміки або пластмаси. Але ці конструкції солонки ненадійні та майже не мають естетичного вигляду. Так наприклад солонка, яка виготовлена з кераміки, при падінні може легко розбитись, а солонка, яка виготовлена з пластмаси не зовсім відповідає естетичним вимогам. Таким чином можна перерахувати проблеми з якими зустрічається споживач при покупці солонки:

29

В зв'язку з цим, добре обміркувавши виріб, який я буду виготовляти, встановив ряд вимог:

· виріб повинен бути легким;

· мати привабливий естетичний вигляд;

· оригінальність;

· нескладність у виготовленні;

· невеликі витрати на придбання матеріалу.

При виготовленні солонки треба брати до уваги такі фактори:

а) конструкція;

б) матеріали, які були використані;

в) технологія виготовлення;

г) використане обладнання;

д) час виготовлення;

е) економічні затрати;

ж) ітер'єр кімнати.

Спираючись на свої знання та досвід, я дійшов висновку що мені відомі три варіанти виробу (див. додаток 1 ).

У першому варіанті виробу використовується дуб, оскільки ця порода має дуже гарну текстуру, тому виріб виготовляється без подальшого оздоблення, крім лакування. Але дуб це тверда і важка порода. Вона дуже важко піддається обробці, при цьому треба кожен раз підточувати різці, тому на процес виготовлення виробу затрачається багато часу та виникає складність у виготовленні, а також дуб має високу вартість, що в подальшому впливає на ціну виробу. Це все суперечить вимогам, які я поставив перед собою.

Другий варіант виробу виготовляється у формі кулі. Хоча цей виріб і має гарний естетичний вигляд, але солонка буде стояти на столі не стійко і тому коли її зачепити вона може впасти і сіль розсиплеться. Також цей варіант має деякі труднощі у технологічному процесі виготовлення, оскільки потрібно зробити так, щоб повністю виріб був дійсно схожий на кулю. А цього досягти важко, як правило кінцевим результатом точіння кулі є овали сплюснутої та видовженої форм. Оздоблення виробу - випалювання візерунка-орнамента у вигляді квітки, та лакування. Таке оздоблення виробу буде не зовсім оригінальним.

Третій варіант виготовлений у формі зрізаного конуса, основа - більшого діаметра і тому виріб буде більш стійким на відміну від другого варіанту. Оскільки форма виробу - зрізаний конус, то труднощів у процесі точіння не виникає. Також завдяки цій формі можна легко оздобити виріб, так як на поверхні відсутні западини та виступи. Оздоблений виріб розписом та лакуванням що дає йому оригінальність.

Отже більш доцільно вибрати третій варіант тому, що цей виріб відповідає усім поставленим вимогам. Розглянемо конструкцію третього варіанту. Солонка виготовляється з бруса 80х80х100 мм, всередині розточений отвір де і буде знаходитись сіль. Кришечка виготовляється з того ж бруса.

Конструкторський етап

Технологічна карта виробу див. додаток 2

Використовуваний матеріал

Розглянемо види пиломатеріалів та пиляної деревини:

29

Як вже зазначалось вище солонка буде виготовлятись з бруса, такий вибір є більш доцільним тому, що цей пиломатеріал розмічається точніше і сам процес розмітки дуже простий.

Обираючи породу для виробу я зупинився на липі. Ця порода деревини м'яка, тому легко піддається обробці на токарному верстаті в даному випадку, добре шліфується, на зрізі майже не видно річних кілець, також доцільно обирати цю породу, якщо є необхідність оздоблення виробу різьбою. Серед властивостей липи можна виділити ще її легкість, що цілком відповідає вимогам поставленим вище. Взагалі цю породу обирають дуже часто для виготовлення виробів, але вона, нажаль, не завжди є в наявності у навчальних майстернях, тому доводиться купувати липу, або заміняти цю породу на інші, які б мали такі ж самі властивості.

Для виготовлення використовуємо такі основні операції:

· розмічання

· пиляння

· точіння

· шліфування

· опорядження

Найбільше складності виникає при опорядженні виробу тому, що існує багато варіантів а вибрати треба лише оптимальний. Існують такі способи опорядження деревини (Мал. 1). До нашого виробу більш підходить лакування та розпис.

29

Екологічне та економічне обґрунтування виробу

Перед початком роботи треба розрахувати витрати на виріб. Здійснимо економічні розрахунки, які і покажуть це.

Економічний розрахунок

Виріб складається з двох частин: кришечка, сама солонка.

Для виготовлення солонки використовується заготовка з деревини (липа) розмірами 80х80х100; кришечка також з деревини (липа) розмірами 80х80х80.

Якщо нема можливості зважити, то для обчислення необхідно знайти спочатку об'єм заготовки

V=abc, де а - довжина;

b - ширина;

c - товщина.

V=0,08*0,08*0,1=0,00064 м

V=0,08*0,08*0.08=0,000512 м

Загальний об'єм деревини складає:

V=V+V=0,00064+0,000512=0,001152 м

1 м деревини липи коштує 300 грн., отже вартість деревини буде:

С=0,001152*300=0,36 грн.

При виготовленні виробу використовувався токарний верстат СТД 120 - М, отже були певні затрати електроенергії. Ці затрати становлять 10 кВт/год. Зараз 1 кВт/год коштує 0,27 грн. Тоді

С=10*0,27=2,70 грн.

При оздобленні виробу використовувалась гуаш та лак.

Для нанесення візерунку було витрачено 6 грам гуаші (0,006 кг)

Ціна 1кг = 29 грн.

С=0,006*29=0,18 грн.

Для покриття лаком виробу було використано 60 грам лаку (0,06 кг)

Ціна 1 кг = 15 грн.

С=0.06*15=0,9 грн.

Отже загальні витрати на матеріали для виготовлення виробу становлять:
С=С+С+С+С=0,36+2,70+0,18+0,9=4,14.

Зробивши нескладні арифметичні розрахунки, можна переконатися що, самостійне виготовлення солонки дає змогу заощадити певну суму:

С=С - С=10 - 4,14= 5,86 грн.

Екологічні умови

Безпека праці. Обережно при виконанні операцій різання та точіння, можливе ушкодження пальців рук. Комплекс заходів для охорони праці спрямовані на створення безпечних умов роботи. Ручний інструмент повинен бути добре загострений, а заготовка надійно закріплена.

Заключний етап

Після того як виріб був остаточно завершений я провів випробування. Після випробування я залишився задоволений своїм виробом, оскільки він відповідав всім поставленим вимогам, отже добре зарекомендував себе на практиці.

Солонка виготовлена з недорогих матеріалів, вона доступна та оригінальна, при виготовленні не виникають труднощі.

Я задоволений своєю роботою і вважаю що досяг своєї мети.

Висновки

Виготовлення солонки це один із багатьох способів застосування всіх знань, умінь і навичок які охоплюють курс трудового навчання з 5 по 9 класи. При виготовленні виробу учні виконують різні операції вже не на якійсь заготовці, шмату деревини а на конкретному виробі. Тобто на відміну від тренування при виготовленні виробу учні приділяють більшу увагу акуратності, щоб при виконанні тієї чи іншої операції не зіпсувати заготовку. При проектуванні виробу та його виготовленні в учнів розвивається пам'ять, увага, також уява, здатність перетворювати мисленно об'єкти (змінювати форми, розміри), обирати вид оздоблення для того чи іншого виробу.

При проектуванні виробу я не зустрівся з жодною проблемою. На власному досвіді я переконався що для виготовлення цього виробу треба застосовувати знання які були засвоєні у 5, 7 та 9 класах. При недостачі знань одного з цих класів розробити проект майже неможливо. Отже перед тим, як давати на розробку цей проект учням, спочатку треба перевірити їхні знання, уміння і навички, які застосовувались у цих класах. А тоді вже, впевнившись що учень дійсно виконає завдання, давати цей проект.