Специфіка організації самостійної роботи учнів на уроках трудового навчання
Зміст, аналіз самостійної роботи учнів. Види самостійної діяльності учнів. Методика організації самостійної роботи на уроках трудового навчання в основній школі. Методична розробка уроку трудового навчання на тему "Світильники й електроприлади в побуті".
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.02.2014 |
| Размер файла | 78,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т.Г. Шевченка
Технологічний факультет
Кафедра педагогіки, психології і методики технологічної освіти
Випускна робота бакалавра
СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Напрям підготовки: 6.010103 Технологічна освіта (автосправа)
Чернігів - 2011
Зміст
- Вступ
- Розділ I. Теоретичні аспекти організації самостійної роботи учнів
- 1.1 Поняття, зміст, аналіз самостійної роботи учнів
- 1.2 Види самостійної діяльності учнів
- Розділ II. Методика організації самостійної роботи на уроках трудового навчання в основній школі
- 2.1 Характеристика уроку трудового навчання
- 2.2 Особливості організації самостійної роботи на уроках трудового навчання
- 2.3 Методична розробка уроку на тему "Світильники й електроприлади в побуті"
- Висновки
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додаток
Вступ
Одним з найважливіших шляхів демократизації освіти є оновлення методичного забезпечення навчального процесу, адже сутність уроків справжнього вчителя полягає не лише у змісті, а й у методиці їх побудови, шляхах і засобах організації роботи кожного учня. Він вчить дітей мислити, розмірковувати, аналізувати, здобувати глибокі і міцні знання, застосовуючи їх на практиці. В основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності учнів мають бути гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу вчитель - учень. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності учнів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування у них умінь виробляти власну точку зору, погляди, переконання, які ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях.
Перебудова системи освіти України, подальше удосконалення навчального процесу в загальноосвітній школі ставить питання про удосконалення перш за все організаційних форм і методів навчання. У свою чергу методам навчання, від яких залежить значний успіх роботи вчителя і школи в цілому, присвячено не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в методиках викладання окремих навчальних предметів.
Проблемами удосконалення організаційних форм і методів самостійної роботи займалися Я.А. Коменський, Й. Песталоцці, Г.С. Сковорода, О. Ващенко та ін. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і методів навчання розглядалися в роботах А.М. Алексюка, Ю.К. Бабанського, В.О. Онищука, О.Я. Савченко, І.Ф. Варламова тощо.
Якість педагогічного процесу не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Чи не найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути кращим, самостійно працювати, тобто позитивні зміни в самій особистості учня.
Практичною стороною організації самостійної діяльність учнів у навчальному процесі займалися відомі педагоги О.А. Нільсон, П.І. Підкасистий, А.П. Аристова, Б.П. Єсипов.
Навчання по-різному впливає на розумовий розвиток залежно від того, наскільки успішно воно виховує в учнів повноцінні мотиви учіння. Результати досліджень свідчать, що структура навчальної діяльності, яка адекватна цілям навчання, є фактором формування в учнів не лише систем операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти. Позитивні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів школяра, від того, як його зустрічають школа і вчитель. Якщо справдилися надії учня на радість від шкільного життя, тоді зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння. Самостійна робота - це виконання учнями завдань без всякої допомоги, але під наглядом вчителя. Самостійна діяльність - це засіб самовираження і самореалізації учнів в різних видах їх праці.
Урок - це "відрізок” навчального процесу, який є довершеним у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на таку тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регульований та оцінно-результативний.
Об'єкт дослідження - трудове навчання учнів основної школи.
Предмет дослідження - організація самостійної роботи з трудового навчання учнів 5-9 класів.
Мета роботи - визначення педагогічних вимог до організації самостійної роботи учнів з трудового навчання.
Завдання роботи:
1. Аналіз поняття і визначення змісту самостійної роботи учнів.
2. Визначення форм і методів самостійної діяльності школярів.
3. Характеристика особливостей організації самостійної роботи учнів на уроках трудового навчання.
4. Розробка уроку на тему: "Світильники й електроприлади в побуті.
Розділ I. Теоретичні аспекти організації самостійної роботи учнів
1.1 Поняття, зміст, аналіз самостійної роботи учнів
"Будь-яка перебудова суспільства пов'язана із перебудовою школи", - таку думку висловив відомий педагог П.Ф. Лесгафт.
Сучасне українське суспільство переживає справжній інформаційний вибух. Це зумовлює і більш активну природу навчання, яка визначає нові освітні технології, що застосовуються у творчому процесі. Традиційну форму самостійної роботи можна використати в навчальному середовищі, наповнивши його системою дидактичних завдань відповідно до структури уроку.
Поняття самостійної роботи учня в сучасній методиці викладання в школі обов'язково співвідноситься з організуючою роллю вчителя.
На думку Миролюбова А.А., під самостійною роботою в дидактиці розуміються різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності учнів на класних і позакласних заняттях або вдома за завданнями без безпосередньої участі вчителя.
Нільсон О.А. вважає, що самостійна робота - це вид навчальної діяльності, при якій учні під керівництвом вчителя виконують індивідуальні, групові чи фронтальні навчальні завдання, застосовуючи при цьому розумові і фізичні зусилля.
Микельсон Р.М. пояснює трактування самостійної роботи так: "Самостійна робота - це виконання учнями завдань без всякої допомоги, але під наглядом вчителя. "
Галант Е.Я. визначення не подає, але підкреслює як ознаку самостійної роботи активність школярів в розумових і практичних діях. Попереджує, що не можна ототожнювати самостійність школярів як рису особистості з самостійною роботою як умовою виховання цієї риси. Домашні завдання, які проходять в плані "повторення вивченого в класі без всяких відхилень", автор не включає в самостійні. Припускає в самостійній роботі наявність завдань.
Педагог Дайри Н.Г. виділяє наступні ознаки самостійної роботи:
а) учень веде її сам, без сторонньої прямої допомоги;
б) він в дійсності опирається на свої знання, уміння, переконання, життєвий досвід, світогляд, використовує це при розгляді питань, і розв'язує їх по-своєму, виражає особистісне відношення, виказує свою аргументацію, проявляє ініціативу, творче начало;
в) зміст роботи - навчальний, виховний - є важливим, повноцінним і тому збагачує учня, розвиває його.
Срода Р.Б. під самостійною роботою розуміє таку діяльність, яку учні виконують, проявляють максимум активності, творчості, самостійного судження, ініціативи.
Підкасистий П.І. самостійну роботу розглядає не як форму організації навчальних занять і не як метод навчання, а як засіб втягнення учнів в самостійну пізнавальну діяльність, засіб її логічної і психологічної організації.
Хоча, як і різні засоби, самостійна робота без визначення в ній чітко сформованого завдання залишається в кращому випадку нейтральною по відношенню до характеру пізнавальної діяльності учня. Сформована в кожному конкретному типі і виді самостійної роботи завдання (якщо воно приймається учнем) дозволяє включати школярів у пізнавальну діяльність, тобто викликає у них певну розумову активність різної структури, яка регулюється усвідомленою ними метою.
Зимняя Л.В. вбачає у самостійній роботі наступні риси.
По-перше, в даному трактуванні самостійна робота школяра ширше поняття, ніж домашня робота тобто виконання завдань, даних вчителем в класі додому для підготовки до наступного уроку. Самостійна робота може включати позаурочну, таку, що задається в тій або іншій формі вчителем школяреві.
По-друге, самостійна робота повинна розглядатися як специфічна форма (вигляд) навчальної діяльності школяра, що характеризується всіма вище переліченими її особливостями.
Це вища форма навчальної діяльності, форма самоосвіти, пов'язана з роботою школяра в класі.
Вихрущ В.О. вважає, що самостійна робота - це така навчально-пізнавальна діяльність, в якій учні самостійно визначають зміст і послідовність розумових і практичних дій та операцій, темп виконання завдання. Спрямовуюча роль учителя має опосередкований характер.
Отже, бачимо, що багато вчених вбачають в самостійній роботі різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності учнів, розглядають її як засіб втягнення учнів в самостійну пізнавальну діяльність або розуміють її як діяльність, яку учні виконують, проявляючи максимум активності, творчості, самостійного судження, ініціативи. Хоча мало хто виокремлює роль учителя у самостійній роботі та свідомість школяра в прагненні досягти поставленої мети. Ми дотримуємось тлумачення самостійної роботи, даного Б.П. Єсиповим: "Самостійна робота учнів, що включається в процес навчання, це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, за його завданням і в спеціально виділений для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, затрачаючи свої зусилля і виражаючи в тій або інший формі результат розумових або фізичних (або тих і інших разом) дій".
Самостійна робота націлена на розширення думок учня, на створення на уроці атмосфери, вільної для творчості, на заміну традиційної ролі вчителя та учня (перший вчить - другий навчається). Вона складається з ряду завдань, які націлюють роботу учнів у потрібне джерело, але в кожному завданні учні абсолютно незалежні. Вони кожного разу повинні здійснювати вибір дослідження, засоби для досягнення для досягнення мети, темп роботи. Самостійна робота починається з актуалізації знань кожного учня. Учитель непомітно керує діяльністю учнів. Він намагається задіяти розум, думки школяра, зробити його активним, викликати відчуття спокою, віру в свої сили, в успіх.
Самостійна діяльність - це засіб самовираження і самореалізації учнів в різних видах їх праці.
1.2 Види самостійної діяльності учнів
Самостійні роботи слід класифікувати за декількома дидактичними ознаками, що характеризують різні сторони однієї і тієї ж самостійної роботи
1. Самостійні роботи розрізняються за їх дидактичною метою.
Вони можуть бути направлені на: підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу; засвоєння учнями нових знань; закріплення, розширення і вдосконалення засвоєних знань; вироблення, закріплення і вдосконалення умінь і навиків.
До недавнього часу школярам пропонувалися самостійні роботи, направлені, як правило, на закріплення і вдосконалення раніше засвоєних знань, умінь і навиків. Ці роботи ставили перед учнями не нові завдання, а подібні тим, які вони виконували під безпосереднім керівництвом вчителя.
Проте практика показала, що учням цілком доступна самостійна робота, направлена на вивчення і засвоєння нових знань.
При використанні самостійної роботи з метою отримання нових знань, умінь, навичок вчитель ретельно продумує план цієї роботи, який може бути записаний на дошці, на великому листі паперу або на картках. У плані передбачається і роз'яснюється мета роботи і шлях її досягнення. Відповідно до цього план самостійної роботи ділиться на два основні розділи: що учень повинен зробити; що треба знати (дізнатися) і уміти розповісти.
Проте в такій самостійній роботі всі її структурні елементи задані вчителем в готовому вигляді. Тому рівень самостійності учнів в такій роботі недостатньо високий. Її можна і потрібно розглядати, як певний ступінь в озброєнні учнів умінням самостійно набувати нових знань.
До самостійної роботи, що вимагає виконання нового завдання, учнів необхідно готувати. Слід учити учнів самостійно прочитати завдання в підручнику, на дошці або на картці, розібратися в послідовності майбутньої роботи, виконати її і в результаті зробити потрібний висновок. У міру того як учні оволодівають необхідними уміннями, їм слід надавати більше самостійності в знаходженні способів виконання завдання, в плануванні роботи і тому подібне.
Особливо важливе місце займають самостійні роботи, направлені на вироблення, закріплення і вдосконалення умінь, навичок, раціональних навчальних дій в цілому.
Однією з найважливіших умов успішного формування умінь і навичок є усвідомлення школярами як самих дій, так і послідовності дій, які треба застосувати, щоб виконати запропоноване завдання.
Усвідомленню учнями дій, необхідних для успішного виконання завдання, формуванню певного способу дії і разом з тим чіткого, послідовного і строго доказового мислення сприяють такі вправи, запропоновані для самостійної роботи, в яких даються:
а) вказівки-розпорядження про характер і послідовність дій, необхідних для правильного виконання завдання;
б) програма дій, яка визначає, які операції потрібно виконати учневі і в якій послідовності;
в) розпорядження алгоритмічного типу.
Самостійні роботи розрізняються за матеріалом, над яким працюють учні.
Матеріалом, над яким самостійно працюють учні, можуть бути предмети і явища навколишньої дійсності. Учні вивчають, вимірюють, створюють ті або інші предмети. Вони спостерігають за предметами і явищами безпосередньо в природі або в школі, проводячи досліди, експерименти, виконуючи лабораторні завдання.
самостійна робота трудове навчання
Самостійні роботи, пов'язані із спостереженням, постановкою дослідів, з проведенням практичних і лабораторних робіт, мають дуже велике значення, оскільки сприяють розвитку в учнів спостережливості, дослідницьких умінь і навичок. Навчання учнів такого виду самостійним роботам здійснюється на предметних уроках
На уроках трудового навчання проводиться самостійна робота з навчальною книгою, її текстом, ілюстраціями, картами і так далі.
Уміння працювати з книгою, картками - одне з найважливіших умінь вчитися. Без оволодіння умінням раціонально працювати з навчальною книгою неможливо здійснення навчального процесу, неможливе повноцінне засвоєння знань, оскільки такі важливі структурні компоненти процесу засвоєння, як осмислення і закріплення, здійснюються в процесі роботи з підручником. Без оволодіння умінням працювати з книгою навчальна праця не може бути працею, повною думки, не може бути самостійною працею. Невміння працювати з книгою приводить до того, що навчальна праця втрачає свою красу, стає мукою для учня.
Величезне значення роботи з книгою багато в чому пояснюється особливостями писемного мовлення. При сприйнятті писемного мовлення на відміну від сприйняття усного немає примусового темпу, немає безперервності - учень, читаючи, може зупинитися, щоб обдумати прочитане, може повертатися неодноразово до одного і того ж матеріалу, викладеного в одній і тій же системі, для того, щоб глибше продумати, осмислити матеріал або окремі, найбільш важкі для розуміння частини.
Все це (можливість зупинитися, продумати, перечитати кілька разів текст, зіставити його з раніше прочитаним) забезпечує глибоке, осмислене, свідоме і міцне засвоєння знань, застосування їх для вирішення навчальних завдань.
Наприклад, прийом "Читання в парах". Використовується для першого читання тексту (робота з підручником). Один з них - доповідач - своїми словами розповідає прочитане партнерові, котрий виступає в ролі того, хто слухає і запитує, щоб краще зрозуміти, уточнити, обговорити доцільність у короткому переказі деталей та ін. Після такого обговорення учні читають наступну частину тексту і міняються ролями під час її обговорення.
Коли текст повністю прочитаний, кілька пар розповідають його зміст перед класом. Одну й ту саму частину можна запропонувати переказати не одній, а двом-трьом парам - якщо зміст доволі складний і діти можуть щось додати до сказаного, запропонувати інший варіант розповіді.
Прийом "Віднови текст" або "Заповни пропуски". Учні працюють у парах. Вони отримують картки із завданням, в якому пропонується заповнити, наприклад, пропуски в правилах безпечної праці. Перемагає та група, яка виконала завдання швидше і без помилок.
Картка 1. Дотримуватись… та … на робочому місці.
Картка 2. Після закінчення роботи… … місце.
Під час вивчення теми "Будова швейної машини" (5 клас) можна використати метод "Аукціон": на картках записані слова, в яких пропущені букви.
Учні повинні вставити їх в слова.
М…шин… (машина). Мот…лк… (моталка).
Пл. …тформ… (платформа). Рук…в (рукав).
Зубч…ст. … рейк… (зубчаста рейка).
Своєрідність самостійної роботи з дидактичним матеріалом полягає в тому, що в ході цієї роботи учні мають справу з речами, предметами. Вони можуть їх тримати в руках, складати, перекладати, комбінувати і так далі. Все це відкриває великі можливості для формування моторного відчуття.
Набули поширення самостійні роботи над таким матеріалом, як навчальний фільм, радіо - і телепередача тощо.
3. Самостійні роботи розрізняються за характером діяльності, якої вони вимагають від учня.
З цієї точки зору розрізняють роботи:
— за зразком (склеювання коробочки, виготовлення годівнички і тому подібне), тобто роботи, засновані головним чином на наслідуванні;
— за правилом або цілою системою правил. Це роботи, що вимагають від учнів самостійного застосування знань, умінь, засвоєних раніше під керівництвом вчителя;
— конструктивні, які вимагають творчого підходу. При цьому або вказується предмет, який треба сконструювати, або вказується питання, тема, яку потрібно розкрити. Наприклад: зробити яку-небудь іграшку для дітей дитячого саду. Тут учневі надається значна свобода, самостійність як у визначенні змісту, так і у виборі прийомів роботи.
4. За способом організації розрізняють наступні види самостійної роботи:
— загальнокласна (фронтальна), коли всі учні класу виконують одну і ту ж роботу;
— групова, коли різні групи учнів працюють над різними завданнями;
— індивідуальна, коли кожен учень працює над власним завданням.
Найчастіше самостійна робота організовується як робота фронтальна. Проте при такій організації роботи одні учні працюють в повну силу, для інших вона виявляється непосильною, і вони втрачають віру в свої можливості.
Цілком природно, що вдумливі, творчо працюючі вчителі, не відмовляючись зовсім від фронтальних завдань, всемірно прагнуть використовувати всі способи організації самостійної роботи учнів.
Досить часто проводиться і групова самостійна робота учнів, робота по варіантах (контрольні, тематичні, практичні роботи). Така організація самостійної роботи проводиться майже виключно в цілях попередження списування. Звичайно, і від подібної організації не можна зовсім відмовитися, але передові вчителі все частіше останнім часом групують учнів, враховуючи рівень їх підготовки. Як правило, ці групи не є постійними.
Разом з груповими завданнями вчителя іноді дають і індивідуальні, коли це викликано необхідністю (хвороба учня, пропуск занять, відставання).
Отже, самостійна робота може носити різноманітний характер, а її вибір має диктуватися перш за все завданнями конкретного уроку, рівнем сприймання учнями того чи іншого матеріалу, а також педагогічною ситуацією у конкретному навчальному колективі.
Важливу роль у навчальній діяльності має вміння організувати своє робоче місце. Ці вміння сприяють вихованню акуратності, цілеспрямованості, внутрішній готовності до праці. Уже з перших уроків треба привчати учнів тримати в порядку своє робоче місце, спочатку при допомозі вчителя, а потім самостійно, добираючи необхідне навчальне приладдя, додержуватись певної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя.
Щодо видів самостійних робіт, які вчителі використовують на уроках, треба виділити:
— роботу з картками для індивідуальної діяльності учнів;
— самостійне опрацювання тексту в підручнику;
— самостійне опрацювання правил техніки безпеки в підручниках, на картках;
— словесне малювання за уявою;
— практичні роботи за інструкцією;
— перевірні роботи - це передусім вправи для контролю навчальних досягнень учнів стандартного репродуктивного характеру;
— вправи-досліди;
— самостійне ознайомлення з новим матеріалом з опорою на допоміжні засоби;
— роботи в парах;
— навчальний проект.
Отже, говорячи про сучасний стан справ у школі, треба наголосити на тому, що вчителі не в достатній мірі використовують можливості самостійної роботи учнів. Разом з цим, що, можливо, і є цьому причиною, спостерігається слабка теоретична обізнаність у питаннях самостійної роботи учнів на уроці, погане знання форм самостійної роботи тощо. Також слід відзначити, що деякі творчі вчителі, навпаки, намагаються якомога більше застосовувати самостійну роботу на уроках, комбінують її з іншими видами діяльності, створюють свої форми такої роботи.
Розділ II. Методика організації самостійної роботи на уроках трудового навчання в основній школі
2.1 Характеристика уроку трудового навчання
В. Сухомлинський писав "Життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка".
А цього можна досягти лише за умови, коли вчитель трудового навчання знайде шляхи найефективнішого досягнення мети навчання і прийомів оптимізації навчального процесу, змінивши сам підхід до здобуття знань з трудового навчання. Інтерактивні технології навчання є нині найефективнішими. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з трудового навчання. З усіх завдань, що стоять перед загальноосвітнім навчальним закладом, найвагомішим є активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Дуже важливо викликати в учнів зацікавлення навчально-виховним процесом: перетворити їх з пасивних спостерігачів на активних діячів. Вирішити це завдання можна, якщо вчитель у своїй роботі використовує активні методи і форми навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи в учнів.
Урок - це "відрізок” навчального процесу, який є довершеним у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на таку тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регульований та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
Структура уроків є уніфікованою та будується за загальною схемою:
— організаційний момент;
— актуалізація опорних знань та вмінь учнів;
— вивчення нового матеріалу;
— практична робота;
— закріплення нових знань та вмінь;
— підсумки заняття;
— домашнє завдання.
На всіх етапах уроку потрібно використовувати різні форми й методи роботи, що забезпечують послідовне включення всіх учнів у всі етапи процесу проектування та виготовлення виробів; вибір об'єкта технологічної діяльності; художнє та технічне моделювання, вибір технологічних процесів, інструментів і обладнання. Учні залучаються до аналізу й оцінки результатів роботи, проводять наскладні маркетингові дослідження, набувають умінь і навичок ведення домашнього господарства, приготування нескладних страв.
Проводиться тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів із використанням посібників, наприклад "Трудове навчання. 5 клас: Заліковий зошит для тематичного оцінювання навчальних досягнень" (автор С,І, Богданова).
З-поміж загальних вимог, яким повинен відповідати сучасний урок, видаляються такі:
— Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу (конкретні і загальні закономірності).
— Оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил.
— Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.
— Встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлених учнями.
Зв'язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку школярів.
Стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості.
Логічність і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності.
Ефективне використання педагогічних засобів.
Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.
Формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності.
Формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань.
Діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Кожний урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичним, розвиваючими і виховними вимогами.
До дидактичних (освітніх) вимог належать:
— а) чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;
— б) раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
— в) впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;
— г) раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання;
— д) творчий підхід до побудови структури уроку;
— е) поєднання різних форм колективної діяльності з самостійною діяльністю учнів;
— ж) забезпечення оперативного зворотного зв'язку; дієвого контролю й управління.
— До розвиваючих вимог належать:
— а) формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності;
— б) вивчення й урахування рівня розвитку та психічних властивостей учнів, проектування "зони найближчого розвитку”;
— в) стимулювання нових якісних змін у інтелектуальному, емоційному, соціальному розвиткові учнів.
Виховні вимоги до уроку включають:
— а) визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці;
— б) постановку і дотримування виховних завдань, зумовлених цілями і змістом навчальної роботи;
— в) формування в учнів життєво необхідних якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, самостійності, працездатності, уважності, чесності та ін.;
— г) формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;
— д) співробітництво і партнерство з учнями, зацікавленість у їхніх успіхах.
Крім перерахованих вимог до уроку в педагогічній літературі виділяються й інші вимоги: організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні, етнічні та ін.
Типи і структура уроку трудового навчання.
Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
— комбіновані (змішані);
— уроки засвоєння навичок і умінь;
— урок засвоєння нових знань;
— уроки застосування знань, навичок і умінь;
— уроки узагальнення і систематизація знань;
— уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь.
Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять.
Складаючи календарний план (або тематичний) занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.
Під поняттям "структура уроку" розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.
Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежить від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
Повторювально-навчальна робота
Навчальне значення обумовлене трьома положеннями:
1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще готується до уроку;
2) перевірка знань завжди пов'язана з активним відтворенням матеріалу, що є кращим засобом його засвоєння;
3) повторення і перевірка знань пов'язані з мовленнєвим відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і мислення.
При повідомленні теми, мети і завдань уроку, необхідно підкреслити навчальну, виховну і розвиваючу мету.
Мотивація навчальної діяльності учнів
Під мотивом учіння розуміють внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь. Звідси мотивація учіння - це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться протягом усього уроку.
Вимоги до уроку трудового навчання
І. Підготовка учнів до початку роботи на уроці:
Витрати часу на організаційну частину.
Готовність вчителя: робоче місце, посібники, інструменти, ТЗН, настрій.
Готовність учнів: робоча одежа, робоче місце, інструменти, документація.
Перехід до слідуючого етапу уроку має відбуватися плавно, логічно, непомітно а не різко, без зв'язку з попереднім.
ІІ. Проведення аналізу помилок, допущених учнями на попередньому уроці:
Помилки мають бути враховані всі або тільки типові.
Учитель повинен показати помилки на дошці: на кресленні, на зразку, на виробі, за допомогою ТЗН і т.п.
Врахувати витрату часу на аналіз помилок.
ІІІ. Виявлення причин помилок у учнів і шляхи їх виправлення:
Способи аналізу причин виникнення помилок: учитель може все пояснити сам, а може заставити шукати учнів, задаючи наведені питання, примушуючи учнів думати.
ІV. Підготовка учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу:
Методи організації уваги: відновлення технологічної ситуації попереднього уроку; висновки по попередній темі, повторення минулого матеріалу; аналіз помилок.
Методи психологічної зарядки учнів на засвоєння нового: викликати внутрішній інтерес; інтерес викликати штучно; не викликати зовсім.
V. Організація засвоєння нового матеріалу:
Як здійснюється перехід до цього етапу уроку: логічно, м'яко, з попередньою підготовкою до засвоєння або раптово, різко, зненацька. Чи названа тема і мета уроку?
Рівень технічної грамотності і доступності викладання (логіка, доступність, переконливість, образність мови і т.п.)
Використання наочності і ТЗН; техніка показу, логічний зв'язок пояснення і демонстрування; робота учнів з наочністю.
Методика викладання нового матеріалу: способи повідомлення нових знань; грамотність і точність заданих питань; як використовуються їх відповіді, ступень самостійності в придбанні нових знань.
Контакти з групою: яка обстановка (доброзичливість, спокій, нервозність, напруженість); ступень зацікавленості учнів новим матеріалом, зв'язок теорії з практикою.
Попередження можливих помилок і помилок в процесі роботи.
Поведінка самого учителя: зовнішній вигляд, манера триматися, жести, мови, темп мови, вміння працювати з інструментом.
VІ. Ввідний інструктаж:
Технологічність інструктажу (просліжування логіки при поясненні дій, показ прийомів і операцій).
Наочність інструктажу (практичний показ прийомів і операцій, використання засобів наочності і технічної документації).
Час.
VІІ. Поточний інструктаж і перевірка в процесі практичної діяльності ступеня розуміння учнями нового матеріалу.
VІІІ. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності:
Як закріплюються знання: індивідуально, в процесі біжучого інструктажу; групою при виявленні окремих питань.
Розвиток самостійності учнів: чи створюються ситуації для самостійного рішення; способи стимулювання творчості учнів.
ІХ. Закінчення уроку:
Чи проведена індивідуальна оцінка якості виконання виробів кожним учнем; правильність застосування її критеріїв.
Чи було зроблено висновок по уроку: підведені загальні підсумки; дана загальна оцінка роботі учнів; учитель висловив своє відношення до позитивних і негативних явищ на уроці.
Організація робочого місця і майстерні: хто прибирає, що прибирає, чим; ступень самоуправління; чи склався порядок прибирання; форма контролю.
Х. Загальні зауваження по уроку:
Чи досягнута мета уроку?
Чи вірно вибрані і розташовані його етапи.
Чи забезпечені логічні переходи від одного етапу до іншого?
Ступень виконання плану уроку.
Доцільність затрат часу на кожний етап.
Інші зауваження.
На уроках трудового навчання широко застосовується самостійна робота з дидактичним матеріалом.
В даний час дидактичний матеріал, який використовується на уроках трудового навчання дуже різноманітний. Це таблиці, набір карток з малюнками (на яких показано процес роботи), ілюстрації виробів, фотографії, технічні рисунки, технологічні карти на виготовлення предметів, проекції моделей фігур; різні трафарети овочів чи тварин, схеми, моделі виробів так далі.
Дидактичний матеріал може бути трьох видів: один - який слугує для закріплення і повторення отриманих дітьми знань, умінь і навичок, отже, складений відповідно до програми; інший - пропедевтичний за своїм змістом, теж складений за програмою, але який веде дітей вперед і допомагає їм легко і швидше засвоювати матеріал, що вивчається; третій - що не відноситься до програми, але розширяє кругозір дітей, пробуджує у них інтерес до знання, прищеплює любов до роботи.
Етапи сучасного уроку трудового навчання.
1. Підготовка учнів до уроку.
2. Проведення аналізу помилок допущених учнями на попередньому уроці.
3. Виявлення причин помилок у учнів і шляхи їх виправлення.
4. Підготовка учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу.
5. Організація засвоєння нового матеріалу.
6. Ввідний інструктаж.
7. Поточний інструктаж і перевірка в процесі практичної діяльності ступеня розуміння учнями нового матеріалу.
8. Закріплення знань і умінь в процесі практичної діяльності.
9. Закінчення уроку.
10. Загальні зауваження по уроку.
(Журнал "Трудова підготовка в закладах освіти" №", 2003 р)
2.2 Особливості організації самостійної роботи на уроках трудового навчання
Багаторазові спостереження і експериментальна перевірка різних видів навчальної діяльності школярів переконують в тому, що в ході засвоєння учнем готових знань в його голові утворюються зачатки нових асоціацій, здогадок, припущень, вгадування нових знань і способів розв'язання пізнавальних завдань.
Елементи творчості і самостійності присутні під час відтворення учнем матеріалу підручника. Учень в процесі творчого проектування і практичної реалізації проекту не один раз відтворює в пам'яті окремі операції з проектування і виготовлення предмету чи деталі за зразком і рекомендаціями вчителя. В даному випадку від утворення виступає в підляганні творчого пошуку, творчих процесів.
Керувати формуванням інтересу до навчання можна, якщо таке керування опирається на знання психологічних основ і механізму цього процесу.
Першою необхідною умовою формування інтересу до навчання є відпрацювання в учнів активної діяльності в групі її компонентів (розуміння навчального завдання, здійснення активних навчальних дій, дії самоконтролю і самооцінки). При оволодінні навчальною діяльністю у школярів утворюється активна позиція, уміння розрізняти способи і результати своєї навчальної діяльності удосконалювати їх; перебудовується система відношення до навчання. На цій основі створюється високий рівень інтересу до навчання - орієнтація школяра на способи роботи і їх перевтілення.
Крім орієнтації на способи активного перетворення навчальної діяльності інтересу до навчання повинен включати такі особистісні аспекти, як розуміння суті навчання для суспільства і для себе бажання ставити і досягати мети для реалізації своїх орієнтирів. Тому другою важливою умовою і механізмом формування інтересу до навчання є встановлення окремих компонентів мотиваційної сфери (мотиви, суть, ціль, емоції), які утворюються в середині механізму генезису інтересу.
Є різні шляхи формування мотивацій (через організацію реальних видів діяльності, спілкування і через розуміння еталонів, норм мотиваційних установок); забезпечити цілісність і по елементне формування мотивації; підкреслити доцільність вивчення мотивації в її формуванні (вивчення початкового рівня, динаміки, появи якісних змін, структурних новоутворень і виявлення їх стійкості); використовують для цього сукупність діагностичних методичних прийомів, які дозволяють об'єктивувати зміни в мотиваційній сфері.
При формуванні мотивації важливо не тільки вивчати, але і корегувати окремі сторони її розвитку, спів ставляти стратегію формування мотивації в ході експерименту і в процесі виховання її вчителем в школі.
При цьому необхідно враховувати систему показників, параметрів при оцінці результативності формування мотивації. Вчені Г.С. Абрамова, Б.М. Грицишин, А.К. Маркова і інші виходили з принципіальної можливості якісних зрушень в її розвитку.
Згідно з даними дослідження, проведеного групою наукових працівників Науково-дослідного інституту психології, школяру найбільш важче проявити творчу ініціативу під час вирішення навчального завдання або виконання творчого завдання. Спрацьовує звичка виконувати вимоги вчителя "Роби, як я вчила". Але йому легше щось "видумати" після їх закінчення - підкреслити, виділити, прикрасити і т.д.
Кожний учитель повинен знати, з чим пов'язує учень успішне виконання роботи: об'єктивними показниками кінцевого результату праці чи звичної (бажаної) оцінки. Самостійні школярі вміють робити висновки про свою діяльність перш за все на основі досягнутого; вони в основному вимогливі до себе і оточуючих.
Для розвитку самостійності в навчанні потрібно формувати в школярів такі якості:
— Вміння спланувати і організувати свою роботу.
— Ініціативність (вміння вносити в роботу елементи власних суджень, спостережень).
— Оволодіння правильними прийомами роботи з матеріалом який вивчається.
— Бажання і вміння своїми силами побороти труднощі в процесі виконання завдань.
— Навички самоконтролю.
Щоб самостійна робота давала результат, сприяла розвитку здібностей школярів, необхідно дотримуватись певних умов:
— учні повинні бути підготовлені до виконання роботи яка передує завданням;
— новий вид роботи засвоюється спочатку за допомогою вчителя, який навчає прийомам роботи і порядку дій;
— недоцільно давати важкі або дуже легкі завдання;
— завдання потрібно давати так, щоб учні сприймали його як власну пізнавальну чи практичну мету;
— слід враховувати рівень підготовки кожного учня.
Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер, варто оформити їх у вигляді пам'ятки (зокрема, у формі настінної таблиці), яку вивішують на дошці.
Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників, Один з найважливіших - складність, та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу.
Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організувати свою роботу, здійснювати її як най економніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок - організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних, що їх має набути школяр.
Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри у свої сили. Щоб учні правильно виконували самостійні завдання, треба давати їм чіткі настанови.
Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок на основі спостережень за самостійною роботою інших, а потім навичок самоперевірки й самоконтролю. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це і підготовча робота до застосування правила, і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки
Ефективний спосіб організації співробітництва на уроці - створення ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання. У чому їхня мотиваційна цінність? У тому, що учень приймає педагогічне необхідне навчальне завдання як вільно обране.
Інструментувати навчання як вільно обрану учнем діяльність - це й означає, по-перше, створити найкращі умови для його цілеспрямованого, соціальне і педагогічне значущого розвитку, виховання, збагачення знаннями, досвідом; а по-друге, керувати цим процесом відповідно до потреб його внутрішніх сил, тобто позиції самої дитини, її інтересів.
Уміле використання прийому вільного вибору доповнює традиційні форми постановки завдань, бо саме так в учнів точніше й швидше формується самооцінка, прийом ціле утворення, наполегливість і навіть почуття власної гідності.
Ідея вільного вибору учнями навчальних завдань виявляється у різних способах їх постановки, які пропонують вчені М.М. Скаткін, М.О. Данилов, В.П. Беспалько, а саме:
— вибір учнями завдання серед варіантів, написаних на дошці;
— вибір учнями свого завдання серед аналогічних;
— вибір учнями об'єктів для спостережень;
— вибір з кількох матеріалу, який найбільше відповідає задуму.
Ситуація вільного вибору ефективна і для визначення домашніх завдань, які можуть бути спільними для класу і пропонуватися окремим учням. Власне, це один із способів самовизначення учнями своїх можливостей, заохочення сумлінних і працездатних.
Цікавою формою стимулювання активності сильних учнів можуть бути доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку. Такі доручення дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності й подбати про достатню навчальну насиченість завдання.
Отже, організація навчального співробітництва з учнями передбачає використання різноманітних прийомів: спільне визначення мети діяльності, використання методу проектів, навчального діалогу.
2.3 Методична розробка уроку на тему "Світильники й електроприлади в побуті"
Клас: 5
Тема: Конструювання виробів з фанери.
Мета:
Навчальна: сформувати знання про етапи конструювання виробів з фанери, поняття про шаблони.
Виховна: охайність, культуру праці, любов до знань.
Розвиваюча: розвивати пізнавальний інтерес, просторове, технічне та економічне мислення.
Об'єкт праці: кухонна дощечка.
Дидактичні засоби: плакати, стенди, зразки шаблонів дощечок.
Обладнання: лінійка, олівець, стиранка, кутник, наждачний папір, шаблони дощечок, верстак.
Трудові дії, прийоми та операції: вимірювання, розмічання, шліфування.
Тип уроку: комбінований.
План.
1. Організаційна частина;
2. Перевірка домашнього завдання;
3. Актуалізація знань учнів;
4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної
5. діяльності учнів;
6. Викладення нового матеріалу;
7. Вступний інструктаж;
8. Самостійна практична діяльність учнів та поточний інструктаж;
9. Заключний інструктаж;
10. Закріплення нового матеріалу;
11. Підведення підсумків уроку;
12. Завдання для виконання вдома;
13. Прибирання робочих місць.
1. Організаційна частина.
Привітання з класом. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи, наявності спецодягу, створення позитивної емоційної атмосфери, призначення чергових, перевірка присутності учнів.
2. Перевірка домашнього завдання.
Самостійна робота. Письмове опитування учнів
|
Запитання |
Відповідь |
||
|
Що таке ділова деревина? |
|||
|
Що ми відносимо до пиломатеріалів |
|||
|
Розшифрувати ДСП |
|||
|
Розшифрувати ДВП. |
|||
|
З чого складається і як виготовляється фанера? |
|||
|
Що таке текстура деревини? |
3. Актуалізація знань учнів.
Методи: фронтальна бесіда.
Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, індивідуальна, самостійна.
Ви знаєте, в нашому побуті дуже широко використовуються деревинні породи. Але окрім пиломатеріалів широкого розповсюдження набула фанера і вироби з неї. Фанера дуже міцна, тому її використовують в різних галузях виробництва, навіть в авіаційній.
4. Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.
Перейдемо до вивчення нової теми. Відкриваємо свої робочі зошити, записуємо число, місяць, класна робота і тему уроку (записана на дошці).
Тема уроку: Конструювання виробів з фанери.
Мета: сформувати знання про етапи конструювання виробів з фанери, поняття про шаблони.
Вам сьогодні необхідно уважно мене слухати, записувати в свої зошити те, що я вам скажу, активно працювати на уроці. Сьогодні ми почнемо розмічати заготовку, з якої ви потім будете робити кухонну дощечку.
5. Викладення нового матеріалу.
Методи: пояснення з елементами бесіди, спостереження.
На протязі 3 уроків ви будете виготовляти кухонну дощечку. Що ж потрібно для того, щоб виготовити таку дощечку. По-перше, ви повинні придумати як буде виглядіти ваш виріб, тобто форма дощечки. По-друге, намалювати ескіз вашого виробу. Потім розмітити на фанері ваш майбутній виріб і вже потім його зробити.
Для виготовлення будь-якого виробу треба мати його графічне зображення - креслення або ескіз. За кресленням аналізують деталь або виріб: визначають розміри деталі. Отже, ви зрозуміли, що перед тим як приступити до виготовлення виробу, вам необхідно мати креслення або ескіз. Ваше креслення в цьому випадку відображає ваш задум, тобто як би ви хотіли би, щоб виглядів ваш виріб. Можна сказати, що в реалізації вашого задуму на папері і полягає вся складність діяльності конструктора. Зараз ми з вами розглянемо це питання.
Питання до учнів: "Що ж таке конструювання? ” В ході відповідей учнів вчитель спрямовує їх відповіді в правильному напрямку.
На дошці - опорна таблиця, або показ слайду.
Розмічання - це процес нанесення на заготовку контурних ліній майбутнього виробу за кресленням, ескізом або шаблоном.
Припуск - шар матеріалу, який залишають, щоб мати точні розмір й чисту поверхню деталі після обробки.
Розмічання роблять розмічальним інструментом: лінійкою, олівцем, циркулем, кутником.
Після того, як ви намалюєте ваш виріб, необхідно його розмітити його на заготовці. Розмічання - це процес нанесення на заготовку контурних ліній майбутнього виробу за кресленням, ескізом або шаблоном. Для того щоб розмітити заготовку спочатку вибирають або підготовлюють рівну кромку, від якої роблять усі вимірювання. Цю кромку називають базовою. Потім розраховують найоптимальніше положення майбутньої заготовки на листі з умовою економії матеріалу. При цьому враховують припуски на обробку.
Припуск - шар матеріалу, який залишають, щоб мати точні розміри й чисту поверхню деталі після обробки.
Розмічання роблять розмічальним інструментом: лінійкою, олівцем, циркулем, кутником.
Для розмічання великої кількості однакових деталей застосовують пристрої, що називаються шаблонами. Їх виготовляють з твердої деревини або металу. Шаблони використовуються в багатосерійному виробництві, коли нам необхідно виготовити багато однакових виробів або повторити точну копію виробу. Ми сьогодні будемо використовувати шаблони для виготовлення вашої дощечки. Вам він знадобиться для того, щоб зробити креслення вашого виробу, що спростить вам роботу.
Вчитель показує учням приклади креслення кухонної дощечки.
Ви бачите, що у мене в руках декілька прикладів креслень кухонних дощечок. Коли в мене готове креслення дощечки, я можу виготовити шаблон. По цьому шаблону ви зможете зробити собі розмітку вашої дощечки. (Учитель демонструє процес)
А зараз, уявіть собі, що ви вже не учні а конструктори-дизайнери, і ви отримали завдання виготовити кухонну дощечку. Вам необхідно підготувати заготовку для дощечки. Працювати ви будете самостійно, керуючись інструкцією. Для початку, оберіть трафарет майбутнього виробу.
Примітка: необхідно розповісти про особливості конструктивних форм кухонних дощечок і їх оздоблення, про виготовлення шаблону з фанери.
6. Вступний інструктаж.
7. Інструктаж з техніки безпеки.
8. Самостійна робота.
Форма роботи: самостійна.
Зміст практичної роботи полягає в тому, що кожному учню необхідно підготувати заготовку для свого виробу, розмітити цю заготовку за допомогою шаблонів.
Чергові роздайте кожному заготовку і наждачний папір, інструкції роботи. Всі одягайте спецодяг, приготуйте олівці, лінійки, стиранки. Отже, ви конструктори-дизайнери і ви розпочинаєте роботу.
|
Завдання |
Примітка |
||
|
Вибери трафарет. |
|||
|
Визнач відповідність розмірів кухонної дощечки вашій заготовці. |
|||
|
Очисти поверхню заготовки від бруду. |
|||
|
Розмічання проводиться від базової поверхні. Тобто першим, що ви повинні зробити - підготувати базову поверхню. В нашому випадку такою базовою поверхнею буде одна з сторін заготовки. Ця сторона повинна бути рівною. Щоб перевірити це, достатньо прикласти торець лінійки до базової поверхні. В результаті не повинен утворюватися зазор. |
|||
|
Пошліфуй поверхню заготовки для того, щоб при розмітці було видно ваші лінії. |
|||
|
До базової поверхні прикладай шаблон з умовою економії матеріалу і обводь по контуру олівцем, щоб утворилася видима лінія. Слідкуй за тим, щоб шаблон під час розмічання не зміщувався. Для цього міцно притискай шаблон до заготовки. |
Примітка: деяким учням вчитель надає індивідуальну допомогу.
9. Самостійна практична робота учнів та поточний інструктаж.
Форма роботи: індивідуальна.
Якщо в процесі роботи учнів у декого з них виникають питання, інструктаж проводиться в залежності від ситуації та роду запитань.
10. Заключний інструктаж.
Підведення підсумків лабораторно-практичної роботи;
Повідомлення результату роботи кожного учня;
Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків в роботі учнів.
11. Закріплення нового матеріалу. Гра <Блеф-клуб>.
Методичні рекомендації.
Гра може проводитися в усній або письмовій формі. Учням пропонується визначити правильні та помилкові тверджёння, позначивши їх знаком <+> або <->.
Підбиваючи підсумки, учитель аналізує типові помилки, допущені учнями.
Матеріал до гри:
2. Підведення підсумків уроку.
Таким чином сьогодні на уроці ми ознайомились повторили матеріал про будову фанери. Поглибили ваші знання про конструкторську діяльність, розмічання заготовок за допомогою шаблонів.
Подобные документы
Поняття самостійної роботи в педагогіці, психолого-педагогічні особливості її виконання. Методи контролю і самоконтролю як обов'язкових складових навчання. Правила організації самостійної роботи учнів за видом і способом діяльності на уроках фізики.
курсовая работа [251,2 K], добавлен 12.01.2016Історичне-педагогічні витоки проблеми організації самостійної роботи учнів, її психолого-педагогічні аспекти. Види та форми самостійної роботи молодших школярів. Технологія організації та керівництва самостійною роботою учнів на уроках у початковій школі.
дипломная работа [176,1 K], добавлен 19.09.2009Сутність поняття самостійної роботи як форми організації навчальної діяльності. Особливості організації самостійної роботи на уроках у масовому педагогічному досвіді, дидактичні умови її ефективності. Методика самостійної роботи в початковій школі.
дипломная работа [594,5 K], добавлен 27.09.2009Психолого-педагогічні основи, зміст поняття та види, стан проблеми організації самостійної роботи в масовому педагогічному досвіді. Врахування психологічних особливостей учнів. Способи організації самостійної роботи в школі та перевірка їх ефективності.
дипломная работа [3,9 M], добавлен 20.10.2009Організація самостійної роботи на уроках математики і в позаурочний час. Труднощі при проведенні самостійної роботи. Шляхи організації групової навчальної діяльності. Роль і місце дидактичних ігор на уроках математики. Вимоги до ігрової діяльності учнів.
курсовая работа [47,6 K], добавлен 06.09.2012Самостійна робота з підручником та використання тестових завдань на уроках математики. Нестандартні форми роботи на уроках і в позакласній роботі. Індивідуальне навчання і диференційний підхід до учнів на уроках. Способи перевірки самостійної роботи.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.09.2012Загальна характеристика самостійної роботи, як вищої форми учбової діяльності. Дослідження самостійної роботи учнів по виконанню творчих завдань на уроках німецької мови у 5 класі, як форми самовираження і формування мотивованого інтересу до предмету.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 14.08.2010Розвиток самостійності як актуальна проблема теорії і практики. Психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класу. Самостійна робота як форма організації навчання. Аналіз педагогічного досвіду з формування навичок самостійної роботи молодших учнів.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 19.01.2013Психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класів. Самостійна робота як форма організації навчання. Аналіз передового педагогічного досвіду з формування вмінь та навичок самостійної роботи в учнів. Організація індивідуальної роботи у молодших класах.
курсовая работа [47,0 K], добавлен 08.01.2013Місце і роль класної самостійної роботи у навчанні лексики. Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи. Система вправ для навчання лексики під час класної самостійної роботи та їх реалізація у навчальному процесі.
курсовая работа [57,5 K], добавлен 27.03.2013
