Організація самостійної роботи учнів на уроках математики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація самостійної роботи учнів на уроках математики

Зміст

1. Вступ

2. Робота з підручником

3. Використання тестових завдань на уроках математики

4. Групові форми роботи

5. Активні, нестандартні форми роботи на уроках і в позакласній роботі

6. Способи перевірки самостійної роботи

7. Індивідуальне навчання і диференційний підхід до учнів на уроках математики

8. Позакласне читання з математики

9. Форми проведення позакласної самостійної роботи

10. Дидактичні вимоги до системи самостійних робіт

11. Принципи до керівництва самостійною роботою

1. Вступ

«…Наші знання ніколи не можуть мати кінця, саме тому, що предмет пізнання нескінченний».

Блез Паскаль

1. Життя - це постійна напружена діяльність, а в сучасному суспільстві це ще і постійне навчання, немає навчання - немає життя.

Життя вимагає від особи самостійного і відповідального пошуку свого місця через індивідуальні способи існування, і освіта в цьому плані грає досить важливу роль.

Сьогодні важливим стає не стільки те, що випускник знає, а те, як він володіє прийомами пізнання світу, здібностями і вміннями здобувати нові знання і використовувати їх як спосіб існування в суспільстві. Традиційний навчальний процес, орієнтований на творче засвоєння суми знань тими, хто вчиться, задовольняв суспільство минулого.

Динамічне зростання, швидка зміна знань, технологій, інформації доводить наступне: разом із засвоєнням базових знань перед сучасною освітою, дедалі більше встає завдання навчити вчитися, виробити потребу в навчанні протягом всього життя.

Іноді говорять, що уміння творити - доля не багатьох, а творча особа є подарунком богів. Напевно в цьому є частка істини, але завдання будь-якої школи - не виховання геніїв, а формування особи, яка вміє самостійно мислити й діяти.

Дуже важливе для вчителя завдання - навчити всіх дітей самостійно отримувати знання, а цього можна досягти шляхом залучення їх в активну діяльність на всіх етапах навчання. Тому вчитель, повинен вчасно помітити і всіляко підтримати схильність учня до творчого сприйняття навчального матеріалу і його бажання самостійно подолати труднощі, що виникають. Цьому значною мірою сприяють різні види і форми самостійної роботи, нестандартні прийоми навчання, інтерактивні форми роботи на уроках.

Така робота сприяє розвитку творчої думки, спостережливості, мислення, здібностей учнів, а відчуття радості, пережите під час самостійного подолання труднощів, підвищує їх активність, віру у свої сили, інтерес до знань, до математики.

2. Робота з підручником

Самостійна робота учня - головний шлях виховання самостійності й прагнення до самоосвіти.

Теоретичні знання - фундамент для практики. Особливу роль у цьому питанні грає вміння працювати з підручником. Необхідно вчити читати підручник так, щоб уживатися в образ подій, явищ, які відбуваються.

Для формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів достатньо прочитати текст і відповісти на питання, поставлені вчителем або учнями класу. Завдання можна ускладнити: прочитати текст і скласти план прочитаного або написати анотацію.

На другому рівні навчання учні, прочитавши текст, повинні скласти алгоритми доведення теорем, властивостей, розв'язання задач, також скласти свої питання до тексту, проаналізувати розв'язані в тексті задачі і вирішити їх своїм способом. Необхідно включити пошукову діяльність: проаналізувати задачу і скласти нову задачу або зворотну задачу. На ІІІ і ІV рівнях робота з додатковими джерелами: підручниками, відмінними від державних, довідниками, енциклопедією, науковою літературою.

Учням пропонуються завдання: скласти міні-підручник, міні-розвґязник, міні-збірку задач; скласти ілюстрації матеріалів, які вивчаються в класі, підготувати історичні відомості, біографічні відомості про вчених, нові варіанти розв'язання задач і доведення теорем, до кожного кроку теореми - знайти правильне обґрунтовування; скласти індивідуальні програми свого розвитку, які включають підготовку рефератів, повідомлень, доповідей, виступів.

Працюючи з підручником та іншою літературою, учні повинні навчитися відрізняти основний матеріал від другорядного.

Щоб навчити учнів самостійно виділяти в читаному тексті основний матеріал, вивчення нового матеріалу на перших уроках доцільно проводити за певним планом, який записувати на дошці або дати питання, на які вони повинні будуть відповісти на наступному уроці, тому, готуючи домашнє завдання, вони звертають увагу на головне в темі, яка вивчається. На подальших уроках у ході роботи з підручником варто пропонувати їм уже самим знаходити і виділяти в тексті те, що є головним. У ході доведення будь-якої теореми доцільно створити проблемну ситуацію, а це примушує учнів не тільки слухати, але й чути, чути інших, які самі співставляють окремі факти, шукають закономірності, узагальнюють, роблять висновки, знаходять шляхи доведення. Після такої роботи можна пропонувати учням відкрити підручники й порівняти самостійно сформульоване правило, висновок, теорему або частково проведене доведення теореми з даним у підручнику. І чим самостійніше учень наближається до істини, тим більше почуття задоволення він переживає.

3. Використання тестових завдань на уроках математики

Великі можливості представляє самостійна робота під час розв'язання задач і вправ на уроках. Учитель має орієнтуватися на всіх учнів класу, маючи на увазі загальні знання в цілому і кожного учня окремо. Такий підхід спонукає до роботи і сильного учня, і слабшого.

Для більшої ефективності самостійної роботи учнів у процесі навчання варто застосовувати тести з вибором відповіді й картки-завдання. У таких роботах слід включати питання, які встановлюють зв'язок між новим матеріалом і вивченим раніше.

На перший погляд здається, що вибрати із запропонованих відповідей правильну значно простіше ніж виконувати завдання за стандартною формою, але в реальності відповідаючи на питання тесту, учень здійснює більш об'ємну і кропітку роботу, ніж при звичайному рішенні. Інтерес же до незвичного для учня виду діяльності допомагає йому продуктивніше працювати на уроці.

Дуже важливо, що тести мають різнорівневий характер, тобто обов'язковий рівень відповідає базовим знанням будь-якого учня, необов'язкова частина розрахована на більш глибокі знання, вона надає можливість отримати більш високу оцінку із самостійної роботи.

Важливою ланкою процесу навчання математиці є контроль знань і вмінь учнів. Від того, як він організований, на що націлений, істотно залежить ефективність навчальної роботи.

Для проведення поточного контролю на уроках математики доцільно застосовувати різні картки-завдання. При їх складанні слід використовувати рівневу диференціацію. Її основна особливість полягає в диференціації вимог до знань і вмінь учнів: явно виділяється рівень обов'язкової підготовки, який задає достатню нижню межу засвоєння матеріалу. Цей рівень доступний і посильний усім учням. На його основі формуються підвищені рівні оволодіння знаннями. Учні одержують право і можливість вибирати той рівень засвоєння, який відповідає їх потребам, інтересам, здібностям. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на пізнавальну активність учнів, на зацікавленість їх у результатах своєї праці.

4. Групові форми роботи

Для того, щоб учні вчилися із цікавістю, навчали один одного варто використовувати групову форму роботи. У групі сильні учні ще більше розкривають свої здібності під час виконання різнорівневих завдань, організаторські здібності.

Одночасно слабкі учні відчувають підтримку товаришів, вільніше і впевненіше включаються в роботу своєї групи. Учнів всієї групи об'єднує загальна мета, тому вони знають, що успіх роботи залежить від внеску кожного - тільки тоді можна досягти мети, коли товариші по групі теж досягнуть успіху.

Групи працюють за такою схемою:

1) одержують завдання від учителя й чітку інструкцію по їх виконанню;

2) виконують завдання до тих пір, поки кожен учень буде готовий дати відповідь на поставлене питання;

3) обмінюються інформацією із членами іншої групи, утворюючи нові групи з представниками груп, що мають інші завдання, щоб навчитися самим і навчити інших.

4) об'єднуються в коло однодумці з метою перевірки виконання побудов;

5) кожна група вибирає представника, який захищає роботу команди, від його відповіді залежить оцінювання діяльності групи або вчитель сам призначає учня, який знайомитиме з результатами групової роботи.

Групову роботу можна проводити на будь-якому етапі уроку і на уроці будь-якого типу.

На уроці вивчення нового навчального матеріалу можна фронтально розглянути нову тему, а потім глибше розглянути його в групах. Наприклад, пояснивши доведення першої ознаки подібності трикутників, запропонувати учням розглянути його ще в групах. Спостерігаючи за роботою учнів у групах, доцільно проводити опитування у вигляді фронтальної бесіди, звертаючи увагу на нові поняття, алгоритм доведення.

На уроках закріплення знань, умінь і навичок учні у групах вирішують різнорівневі завдання, допомагаючи своїм товаришам, а це робить такі уроки найпродуктивнішими.

Після виконання завдань представники груп пояснюють розв'язання задач біля дошки, а інші учні класу рецензують його. Робота в групах передбачає:

1) розподіл обов'язків між учнями;

2) аналіз завдання, взаємообмін інформацією;

3) взаємодопомогу, взаємоперевірку і взаємооцінку.

На ефективність групової діяльності впливають відносини між членами групи, а також відносини між групами в класі.

Важливо, щоб учні допомагали один одному, пояснювали те, що не зрозуміло, взаємоперевіряли розв'язання завдань. Якщо на уроці створена атмосфера взаєморозуміння, то це створює умови для ефективного оволодіння знаннями й формування позитивних емоцій в учнів.

Робота в парах - один із видів самостійної роботи. Успіх цієї діяльності залежить від лідера - консультанта. Для роботи в парах бажано давати завдання із зайвими даними, тоді в учнів розвивається вибірковість, уміння аналізувати, виділяти головне. Активізують роботу пари задачі-софізми, які вимагають знайти помилку в розв'язанні задачі з евристичними підказками (з чого почати?), задачі, які вирішуються методом від супротивного.

Захоплює учнів, працюючих у парах, рецензування математичних задач. Робота в парах сприяє розвитку навичок спілкування, закріпленню, засвоєнню, перевірці знань.

Робота в малих групах, (можливі варіанти організації роботи груп: «Діалог», «Коло ідей», «Пошук інформації» і інші) допомагає в розв'язанні складних задач, які вимагають колективного пошуку ідей для вирішення проблеми. Учні вчаться аналізувати, узагальнювати, розвивається пізнавальна активність, логічне мислення.

Інтерактивний метод «Акваріум» сприяє розвитку спілкування в малій групі, умінь дискутувати й орієнтувати свою точку зору. Інтерактивні технології кооперативного навчання мають велике значення при вивченні математики, колективний пошук рішення проблеми вчить учнів культурі спілкування, розвиває уміння не тільки слухати, але й чути інших, поважаючи їхню думку.

Узагалі, для того, щоб учні вчилися з цікавістю, кожний урок, як добра вистава, повинен мати позитивний початок, позитивну установку на урок, мотивацію діяльності учнів.

Це можна зробити всього декількома словами, від яких тепліше стане на душі, або створити проблемну ситуацію, яка зацікавить учнів так, що їм захочеться вивчати дану тему, щоб відповісти на питання вчителя.

Наприклад, урок можна почати словами: «Вчитися треба тільки весело. Щоб переварити знання, треба ковтати їх з апетитом.». Ці слова задають тон роботи в класі під час уроку. Добрий музичний початок уроку підніме темп уроку.

Можна створити проблемну ситуацію під час вивчення теореми Вієта, запропонувати усно знайти корені квадратних рівнянь х

- 5х + 6 = 0, х=

- 5х - 14 = 0,

+ 2х - 8 = 0 х=

і з легкістю назвати ці корені, не вирішуючи рівняння. Потім пообіцяти учням, що до кінця уроку кожний з учнів також усно зможе знаходити корені квадратних рівнянь. Учні з нетерпінням візьмуться за вивчення теореми Вієту, щоб навчитися найпростішим способом вирішувати квадратні рівняння.

Знання, отримані самостійно вселяють сили в учня, піднімають його авторитет в очах колективу.

Колись великий Ейнштейн виказав цікаву думку: «Відкриття неможливо зробити, якщо користуватися абсолютною логікою». Що ж необхідно, щоб зробити хоча б маленьке відкриття? Відповідь дуже проста - потрібно мислити творчо, мати добре розвинені творчі здібності. А що таке творчі здібності? Німецький психолог Фромм говорив, що творчість - «це здатність дивувати й пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях».

Щоб розвинути в учнів креативне мислення, треба захопити учнів пошуком декількох розв'язків однієї і тієї ж задачі, відвернути учнів від шаблона при виконанні завдань.

Активізація розумової діяльності на уроці - запорука успіху в навчанні! Учень повинен бути компетентним в багатьох питаннях життєдіяльності. Для цього йому необхідні глибокі, міцні, різносторонні знання, які він повинен уміти застосовувати в конкретних ситуаціях.

5. Активні, нестандартні форми роботи на уроках і в позакласній роботі

Активні, нестандартні форми роботи на уроці і в позакласній роботі формують:

соціальну компетентність - уміння людини жити в суспільстві, уміння робити вибір, знаходити вихід з будь-яких життєвих ситуацій,

комунікативну компетентність - уміння здобувати, осмислювати й використовувати інформацію з різних джерел, компетентність самоосвіти - уміння продуктивно і творчо підходити до будь-якої діяльності, потреба особистісного росту, навчання з цікавістю, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Завдання школи - навчити жити і знайти своє місце в житті, створити самодостатню модель випускника - як життєздатної особи.

Ніхто не сперечатиметься з Едісоном, який сказав: «Найголовніша завдання будь-якої цивілізації - навчити людину мислити». На мою думку, саме математика - поле діяльності для вирішення цієї задачі, а нестандартні уроки - засіб активізації розумової діяльності учнів, застосування знань, умінь і навичок в нестандартних ситуаціях інтерактивними формами і методами.

На даних уроках присутній «Мозковий штурм», коли за лічені секунди необхідно відповісти на питання або розв'язати задачу. До таких уроків відносяться: «Урок-КВК», уроки: математичний турнір, ринг, математичний бій; інтелектуальні ігри: «Брейн-ринг», «Зоряна година», «Що? Де? Коли?».

Готуючись до нестандартних уроків, учні активно вивчають, перечитують навчальну і додаткову літературу, в процесі самоосвіти розширюють свій кругозір, поповнюють запас слів.

Граючи в інтелектуальні ігри, учень одержує три задоволення:

1) задоволення від того, що він грає;

2) задоволення від своєї винахідливості, спостережливості, логічного мислення;

3) радість розкриття «секрету» гри.

Захопившись грою, учні не помічають, що вчаться, виховують в собі важливі життєві якості: доброту у спілкуванні, готовність до взаємодопомоги, відчуття дружби і колективізму. Нестандартні уроки, інтерактивні форми роботи допомагають учню розкрити себе як творчу особистість, цілеспрямовану й ініціативну, дають можливість самореалізуватися, самовиразитися.

Таким чином, систематична робота й відповідальне ставлення учнів до виконання самостійної роботи зробить випускника особистістю, якій притаманні:

- самостійність у виборі й ухваленні рішень;

- уміння виконувати й відповідати за свої рішення;

- готовність нести відповідальність за себе і своїх близьких;

- готовність діяти в нестандартних ситуаціях;

- уміння вчитися самостійно все життя;

- ключові компетентності;

- толерантність, тобто розуміння, що окрім власної думки, яку треба уміти відстоювати, аргументувати і захищати, є інші, які теж мають право на існування.

Дуже важливе для вчителя завдання - навчити всіх дітей самостійно отримувати знання, а цього можна досягти шляхом залучення їх в активну діяльність на всіх етапах навчання.

Навчання довгий процес. Він складається із окремих уроків. Урок як форма навчальної роботи існує з 18 ст., тобто він є основною ланкою процесу навчання. Народження уроку починається з плану. В плані потрібно продумати все до кінця як організувати зворотній зв'язок з учнями. В якій послідовності треба задавати завдання, як заставити учнів активно працювати.

Самостійна робота являється необхідним етапом вивчення будь-якої теми. Як правило вона проводиться після колективного розв'язування завдань нової теми і передує контрольній роботі по темі.

При проведенні самостійних робіт ми, вчителі стикаємося із наступними труднощами:

1. Учні закінчують роботу не одночасно. Для цього потрібно мати додаткові завдання, для тих учнів, що працюють швидше.

2. Важко підібрати завдання , однаково посильні всім учням. Якщо виконується ряд простих однотипних вправ. Наприклад на множення і ділення дробів, то тут посильність регулюється кількістю, об'ємом завдань.

Важче підібрати геометричні завдання, однаково посильні для всіх. В цьому випадку добре допомагає прийом сукупності усних і письмових вправ.

Спочатку розв'язують декілька задач усно, а потім деякі з них включаються в самостійну роботу.

6. Способи перевірки самостійної роботи

Важко організувати перевірку самостійної роботи. Інколи вчитель збирає зошити всіх учнів. Це хороша форма перевірки, але її не завжди можна зробити. Тому слід використовувати інші методи перевірки самостійної роботи. Серед цих методів є нераціональні методи. Наприклад , спочатку виконують самостійну роботу, а в кінці її один з учнів записує розв'язок задачі на дошці для перевірки. Це проводить до лишньої трати часу. Значно краще , коли один-два учні виконують самостійну роботу на відкидних дошках. До кінця самостійної роботи пропонують перевірити розв'язки задач за допомогою проектора. На уроках потрібно давати можливість максимально зосередитись, не переривати учнів всякими вказівками, репліками, зауваженнями. Помітивши помилку в одного-двох учнів не потрібно відривати від роботи весь клас, вказуючи на помилки.

Доцільно на уроках самостійної роботи використовувати мікрокалькулятор.

Це прийом вдало використовувати при вивченні дій з додатними і від'ємними числами, з десятковими дробами.

Після введення нового правила, наприклад додавання додатних і від'ємних чисел проводиться колективна робота. Потім знову переходимо до самостійної роботи. І тут є певні труднощі, а саме:

1) використовуючи нові правила, учні не завжди впевнені у своїх можливостях, у правильності виконання певної задачі і часто просять прокоментувати, перевірити, але це не завжди можна зробити.

2) Коли класу пропонується, перевірити виконання самостійної роботи, наприклад по наперед заготовлених відомостях, то багато учнів виправляють помилки не вникаючи у їх зміст і суть, що приводить до прогалин у знаннях, невпевненості. Це пояснюється тим, що після всіх вправ самостійної роботи учням важко переключатися до осуджень.

В.А.Сухомлинський писав: «Учитель готується до кожного уроку ціле життя». Така духовна і філософська основа нашої професії і технології нашої праці. Перед вивченням кожного конкретного розділу він повинен продумати, що основне в тому чи іншому розділі, а що другорядне, що повинно залишитися в пам'яті опрацювання розділу, які нові поняття учень повинен засвоїти, які нові властивості зрозуміти, які нові типи задач навчити розв'язувати.

Коли розумові зусилля школярів спрямовані на те, щоб зрозуміти, осмислити матеріал, перед ними не можна ставити ще одну мету - запам'ятовувати. Учитель повинен подбати про те, щоб учні запам'ятали цей матеріал, закріпили його.

Одним із прийомів закріплення є повторення. Основна мета повторення - домогтися, щоб учні краще запам'ятовували вивчений матеріал.

Учителі математики повинні розвивати і збагачувати пам'ять учнів. Розв'язання задач дає можливість пов'язувати викладання математики з життям виховувати в учнів активність, самостійність мислення, наполегливість.

Один із першочергових завдань вивчення математики є вміння здійснювати індивідуальний підхід до учня, враховувати особливості його розумових сил допомогти йому подолати свої недоліки і глибоко осмислити навчальний матеріал, міцно засвоїти його.

7. Індивідуальне навчання і диференційний підхід до учнів на уроках математики

Практика показує, що забезпечити ефективність навчання шляхом постійної фронтальної роботи з класом практично неможливо. Для цього потрібно використовувати інші форми навчання, зокрема потрібно здійснювати індивідуальне навчання і диференційований підхід до учня. Індивідуалізація навчання обумовлюється тим, що рівень підготовки й розвитку здібностей до сприйняття у всіх учнів не одинарний. Для цього потрібно знати можливості кожного учня.

Застосування диференційованого підходу до учнів на різних етапах навчання в кінцевому результаті спрямоване на оволодіння всіма учнями певного мінімуму знань, умінь і навичок. Для учнів з низьким рівнем знань, які мають прогалини в знаннях або не володіють прийомами раціональної розумової діяльності, досягти рівня програмових вимог. “Сильні” учні мають при цьому можливість покращувати свої знання й розширювати інтереси й нахили до наукових знань.

Поширеною формою диференціації навчання є варіативно-групова.

Надаючи право на самостійний вибір варіантів , а також на перехід від менш складного варіанта до важчого, прогнозується робота учнів на різному рівні у відповідності з їх навчальними можливостями, тобто в міру їх сил і здібностей.

Однією з основних умов успішного і всебічного розвитку школярів є глибоке знання вчителем їх індивідуально-психологічних особливостей, сильних і слабких сторін.

Розумне і цілеспрямоване використання вчителем методів і прийомів навчання учнів з урахуванням темпів їх просування, дає можливість забезпечити ефективність навчальної праці кожного школяра.

8. Позакласне читання з математики

Одним з видів самостійної роботи учнів з математики в класі є самостійне вивчення теорії за підручником.

Пропонувати учням самостійно опрацьовувати за підручником теоретичний матеріал треба хоча б три-чотири рази за семестр (залежно від того, як вони вміють працювати з книгою). Основна мета таких завдань -- навчити учнів читати математичний текст, інакше кажучи, навчити їх учитися.

Які особливості математичного тексту? Чим відрізняється він, наприклад, від тексту художніх, історичних книг?

По-перше, наявністю багатьох математичних понять, термінів, формул, символів. Коли учень не знає хоч якого-небудь терміна чи символу, що є в тексті, він не зможе його зрозуміти.

По-друге, наявністю різних схематичних рисунків, тісно пов'язаних з текстом. На них треба дивитися паралельно з читанням тексту; читати доводиться не абзацами і навіть не реченнями, а частинами речень.

По-третє, наявністю багатьох шрифтів: курсив, розрядка, петит, якими виділяють означення, теореми, правила, примітки.

По-четверте, стилем викладу, чіткістю, лаконічністю, строгістю. Читання математичної книги потребує максимальної уваги, міцного знання всього попереднього матеріалу. У математичному тексті на кожному кроці доводиться зустрічатися з різними посиланнями на наведені раніше теореми, означення, задачі, аксіоми. Читати математичну книгу треба з олівцем у руках. Уміння читати математичний текст виробляється поступово. Щоб навчити учнів працювати над математичним підручником, треба відвести кілька спеціальних уроків у V і VІ класах (а якщо потрібно, то й у старших). Можна запропонувати учням такі правила роботи над математичною книгою:

1. Математична книга -- не роман; читай її з олівцем у руках.

2. Читаючи, не поспішай, намагайся зрозуміти кожну фразу і кожен абзац.

3. Особливу увагу зверни на означення і теореми, зрозумій роль кожного слова в їх формулюваннях.

4. Читаючи доведення теореми, з'ясуй, що дано і що треба довести. Спочатку спробуй довести її самостійно.

5. Якщо читаєш про властивості геометричних фігур, уяви їх, намалюй, використай предмети, що тебе оточують.

6. Ти закінчив читати параграф. Не поспішай братись за іншу роботу. Продумай, про що йшлося в цьому параграфі, найважливіше намагайся запам'ятати.

Самостійну роботу обов'язково треба перевіряти. Бажано зауважити учням, що відповідати можна не завжди у такій самій послідовності, як у підручнику. Коли учень змінює послідовність, змінює приклади,-- це навіть краще, ніж він розповідатиме точно за підручником.

У процесі самостійної роботи учнів з підручником часто відбувається процес злиття навчання з вивченням.

Завдання вчителя полягає в такій організації самостійної роботи учнів, при якій на основі засвоєної з підручників інформації учні могли б на практиці застосовувати набуті знання, тобто дати свої формулювання означень, теорем, запропонувати інші способи доведення теорем і розв'язування задач. З цією метою доцільно майже на кожному уроці практикувати виконання самостійних завдань тренувального характеру, враховуючи рівень знань кожного учня.

Самостійне розв'язування задач у школі можна організовувати по-різному. У деяких випадках на це корисно відводити цілі уроки, особливо в старших класах при розв'язуванні громіздких задач і перед контрольними роботами, щоб з'ясувати, чи можуть учні впоратися з наміченими для контрольної роботи завданнями. їх можна оцінювати (всі або деякі). Під час такої самостійної роботи бажано бути серед учнів, допомагати деяким, робити зауваження для всіх. Цим і відрізняється така самостійна робота від контрольної.

Проте для самостійних робіт зручніше відводити тільки частини уроків -- 15--20 хв. Учитель на уроці може пояснити матеріал, дати завдання, розв'язати кілька прикладів колективно, а потім запропонувати кілька вправ до кінця уроку розв'язати самостійно. Такі роботи можна оцінювати.

Добре, коли учень уміє самостійно читати математичну книгу, розв'язувати задачі відомих типів. Але ще краще, коли він намагається знаходити свої доведення, свої способи розв'язування задач, пропонує свої формулювання означень, теорем і т. д. Завдання вчителя -- заохочувати і підтримувати такі прагнення. Це один з видів самостійної роботи; можна навіть сказати, що це найвища форма самостійної роботи учнів. Спостереження показують, що такі учні, які намагаються давати свої доведення і розв'язання задач, є в кожному класі, і тільки від учителя залежить, як культивується в класі така форма самостійної роботи.

Великим резервом розширення математичних знань учнів, навичок роботи з книгою і, що не менш важливо, вироблення навичок самоосвіти, може стати бібліотека науково - популярної літератури з математики і її позакласне читання.

При організації позакласного читання вчитель повинен звернути особливу увагу на те, що математична книга, навіть науково - популярна, надзвичайно вимоглива. Робота з нею - це справжня праця розуму, розвиток уявлення, фантазії, пам'яті. Учням доцільно пропонувати і підготувати проект, доповідь, анотацію статті, ознайомитись з новим методом розв'язування задачі .

Урок-лабораторна робота

Лабораторні роботи дають, можливість учням більш повно і свідомо з'ясувати математичні залежності між величинами, знаходити певні закономірності, удосконалити навички вимірювань і обчислень, роботи з таблицями, графіками, діаграмами тощо.

Основним етапам лабораторних робіт є:

Самостійне виконання учнями (кожним, парами, по варіантах, групами) роботи. Можна провести лабораторні роботи при вивченні тем: „Пряма призма”, „Піраміда”, „Довжина кола”, „Геометричні побудови”, „Наближені обчислення”.

Урок - практикум

Так називають уроки розв'язування задач із однією чи кількох логічно пов'язаних тем. Основний час на практикумах відводиться на кероване самостійне розв'язування задач. Керівництво роботою може здійснюватись як вчителем, так і за допомогою дидактичних матеріалів.

Урок-залік

Найчастіше використовують семінари, на яких узагальнюють та систематизують знання, уміння й навички учнів з великої теми чи кількох тем. План підготовки до семінару вчителю слід повідомити на початку вивчення теми.

У планах підготовки більшості семінарів доцільно передбачити такі завдання: знати (означення, теореми, алгоритми); вміти (доводити теореми, розв'язувати конкретні задачі); підготувати реферати; виготовити таблиці, моделі; підібрати і розв'язати задачі практичного характеру тощо.

Семінарське заняття з математики має передбачати обов'язкову самоосвітню діяльність кожного учня і колективне обговорення й оцінку її результатів.

Урок-гра

До уроку-заліку учні готуються протягом вивчення всієї теми. На початку вивчення теми вчитель може помістити на стенді "Вивчаємо тему" список запитань, типових вправ обов'язкового рівня, що відповідають початковому та середньому рівням навчальних досягнень учнів, та задач підвищеної складності, що відповідають достатньому та високому рівням засвоєння матеріалу.

Математичний диктант

Математичний диктант - одна з ефективних форм організації самостійної роботи учнів. Це короткочасні письмові контрольні роботи, під час яких учні, сприймаючи завдання на слух (повністю чи частково), виконують його письмово або записують лише результат.

Математичні диктанти бувають навчаючі і контролюючі.

Систематичне використання математичних диктантів дає надійну інформацію про рівень засвоєння нового матеріалу підвищує математичну культуру учнів сприяє розвитку їх мови.

Тести для самостійної роботи та контролю знань.

Тести призначаються для організації самостійної роботи учнів, спрямованої на повторення курсу математики і підготовку до навчання у відповідних класах. Тести можуть використовуватися для моніторингового дослідження рівня математичної підготовки учнів, а також для вивчення їхнього математичного розвитку. Проведення вимірювань наприкінці і на початку навчального року є ефективним засобом контролю за динамікою стану математичної підготовки колективу в цілому і кожного учня зокрема. Ефективна організація самостійної роботи учня - одна з головних умов досягнення учнем успіхів у навчанні.

Тести використовуються під час ЗНО, ДПА.

Специфікою тестової форми перевірки якості знань є досить великий обсяг завдань, що потрібно виконати за обмежений проміжок часу самостійно учневі. Контрольні роботи

Контрольні роботи проводяться для виявлення рівня знань учнів в письмовій формі, яку учні самостійно виконують цілий урок, або 15-20 хв. приблизно два рази на місяць, у старших класах - раз на місяць.

На контрольних роботах учням пропонують розв'язувати задачі або приклади і включають теоретичні питання, доведення теорем, виведення формул тощо. Контрольні роботи дають у кількох варіантах, або кожному індивідуальну контрольну роботу. Крім обов'язкової частини, можна включати у контрольну роботу і необов'язкову, щоб учень, який виконав завдання не залишився без роботи.

9. Форми проведення позакласної самостійної роботи

Проектна робота - вид роботи (переважно в групах), метою якої є підготовка кінцевого продукту. Мета цього виду роботи - дати учню можливість виконати незалежну(самостійну роботу) роботу, побудовану на знанні матеріалу та уміннях і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення теми. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. У процесі проектної діяльності учні реально спілкуються між собою і з навколишнім світом. Метод проекту - це метод пошуку, тобто така організація навчання, при якій учні набувають знань в процесі планування та виконання практичних завдань - проектів. Проект дає можливість тісно поєднати теорію з практикою.

Метод проектів дозволяє вчителю надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.

Написання і подальший захист науково - дослідницьких робіт спрямовані на реалізацію внутрішніх потреб дітей і підлітків у професійному самовизначенні, задоволення їхніх запитів у розкритті здібностей та інтересів.

Метою популяризації математичних ідей та підтримки талановитих школярів, розвиток їх інтелектуальних здібностей є проведення математичних олімпіад, конкурсів „Кенгуру”, турнірів (ТЮМів), на яких проявляються творчі здібності школярів і які вимагають від учня самостійного розв'язання різних завдань, тестів, і т.д. Для учнів олімпіада є способом перевірки і утвердження свого покликання і одним з видів самостійної роботи.

Домашня робота - це теж самостійна робота учня. У домашній (самостійній) роботі учень має навчитись виконувати всі операції, які він спочатку виконував під керівництвом учителя, а тепер має повторити їх стосовно себе (ставити мету, планувати, контролювати, оцінювати).

Виконання домашніх завдань сприяє закріпленню і поглибленню поданого на уроці нового матеріалу, допомагає виробити навички, дисциплінує учнів, привчає їх працювати систематично і самостійно, функція домашньої роботи - навчити дітей вчитися.

Окремим учням можна давати індивідуальні домашні завдання; сильнішим доцільно запропонувати кілька важчих задач, а слабкішим -- легші вправи. Іноді домашні роботи можуть бути і достроковими і виконуватися на заліковий урок. Учитель повинен стежити і за тим, чи справді самостійно виконують учні домашні завдання.

10. Дидактичні вимоги до системи самостійних робіт

Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених видів робіт, які логічно випливають одна з одної та підкоряються загальним завданням освітнього процесу.

Кожна система повинна відповідати визначеним вимогам або принципам. Під час побудови системи самостійних робіт необхідно також дотримуватись певних дидактичних вимог.

1. Система самостійних робіт має сприяти розв'язанню основних дидактичних задач - набуттю учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню вмінь самостійно набувати знання, використанню їх на практиці.

2. Система має відповідати основним принципам дидактики, і перш за все принципам доступності та систематичності, зв'язку теорії з практикою, свідомості й творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні.

3. Роботи, які належать до системи, мають бути різноманітними за метою навчання та змістом, щоб забезпечувати формування в учнів запланованого переліку навчальних умінь і навичок.

4. Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт повинна бути такою, щоби виконання одних видів робіт було логічно пов'язане з іншими, а також готувало учнів до виконання наступних. Успіх розв'язання цієї задачі залежить не тільки від педагогічної майстерності вчителя, а й від того, як він розуміє значення й місце кожної окремої роботи в системі робіт, у розвитку пізнавальних здібностей учнів, їх мислення.

Розробка системи самостійних робіт є необхідною умовою для систематичної, цілеспрямованої організації самостійної діяльності на уроках. Але наявність лише одного системного підходу не визначає успіху роботи вчителя з формування в учнів знань, умінь і навичок. Для цього ще треба знати основні принципи, керуючись якими, можна забезпечити ефективність самостійних робіт, а також методику керівництва їх різними видами.

11. Принципи до керівництва самостійною роботою має певні особливості

1. Самостійна робота повинна мати цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти таку форму завдання, яка викликала б у школярів інтерес до роботи та бажання виконувати її якомога краще. Учні повинні усвідомлювати, у чому полягає їх завдання та яким чином буде перевірятись його виконання. Недооцінка вимог веде до того, що учні, не розуміючи мети роботи, роблять не те, що потрібно, і змушені в ході її виконання багато разів звертатись до вчителя

2. Самостійна робота повинна бути справді самостійною та змушувати учня при її виконанні працювати з напруженням. Але не треба перебільшувати зміст і обсяг самостійної роботи, що пропонується учню на кожному етапі навчання. Вона має бути посильною, а самі учні - підготовленими до виконання самостійної роботи теоретично та практично.

3. Спочатку треба сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку вчитель має демонструвати на прикладах прийоми виконання самостійної роботи, супроводжувати їх чіткими поясненнями та записами на дошці.

4. Самостійна робота, яка виконується учнями після демонстрації прийомів учителем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності в цілому, але має важливе значення для формування найбільш важливих навичок і вмінь, більш високої форми самостійності, при якій учні здатні розробляти та застосовувати свої методи розв'язування задач навчального чи виробничого характеру.

5. Для самостійної роботи треба пропонувати такі завдання, виконання яких не буде шаблонним, вимагатиме застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприятиме формуванню ініціативи та пізнавальних здібностей учнів.

6. При організації самостійної роботи необхідно враховувати й те, що для набуття навчальних компетентностей різним учням потрібен різний проміжок часу. Зробити це можна шляхом диференційованого підходу. Спостерігаючи за роботою класу в цілому та окремих учнів, учитель повинен залучати тих, які добре та швидко впоралися з завданням, до виконання більш важких.

7. Завдання, які пропонують учням для самостійної роботи, повинні зацікавлювати їх. Це досягається завдяки новизні матеріалу, незвичній формі, змісту через розкриття практичного значення запропонованої задачі або методу, яким треба оволодіти.

8. Самостійні роботи учнів необхідно планувати та систематично проводити.

9. При організації самостійної роботи необхідно поєднувати викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів. Але треба бути дуже обережним, бо захоплення самостійною роботою може загальмувати швидкість вивчення програмного матеріалу.

10. При виконанні самостійних робіт різного виду управління діяльністю учнів має належати вчителю.

самостійна робота урок математика

Література

1. Г.П. Бевз. Методика викладання математики . - К., „Вища школа” 1989 - 367с.

2. Методика викладання математики : Практикум/під редакцією Г.П.Бевза/. -К.: „Вища школа” , 1981-198с.

3. Г.П.Бевз. Методика викладання математики. Загальні питання,-К.: „Радянська школа”, 1968-195с.

4. Освітні технології: Навчально-методичний посібник, О.М.Пєхота та ін., -К.:А. С. К, 2004 -256с.

5. О. Пометун. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: Видавництво А.С. К., 2004,-192с.

6. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Уклад І.С. Маркова. - Х.: „Основа” 2007.-144с- (Б-ка тури. „Математика в школах України”., Випуск 9(57)

7. В.М. Козира. Технологія уроку з математики. - Т.: Астон, 2002-52с.

8. Я.С. Бродський. Математика: Тести для самостійної роботи та контролю знань. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2007-160с.

9. В.Ф. Чучуков. Математичні диктанти . - К.: Радянська школа, 1985-64с.

10. Корнієнко Т.Л., Фіготіна В.І. Тиждень математики в школі - Х.: Веста, 2009, - 176 с.

11. Інтерактивні технології на уроках математики / уклад. І.С. Маркова - Х.: Основа, 2009, - 126 с.

Размещено на Allbest.ru