Організація самостійної роботи учнів на уроках фізики

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

педагогіка самостійний фізика

Актуалізація. Здійснення завдання всебічного розвитку підростаючого покоління передбачає всебічний розвиток в учнів самостійності. Виховання активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання учнів.

Говорячи про формування у школярів самостійності, необхідно мати на увазі два тісно пов'язані між собою завдання. Перша з них полягає в тому, щоб розвивати в учнів самостійність у пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно оволодівати знаннями, формувати свій світогляд, друга - в тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати наявні знання в навчанні і практичній діяльності.

Оволодіння знаннями вимагає від учнів самостійної роботи у вигляді спостережень, постановки дослідів, вивчення літератури. Без самостійної роботи неможливо оволодіння вміннями та навичками.

Самостійна робота є засобом формування активності і самостійності як рис особистості, розвитку їх розумових здібностей. У зв'язку з цим набуває винятково важливого значення розробка форм організації самостійної роботи учнів з вивчення основ наук і методів керівництва нею.

Метою даної роботи є розкриття основних видів самостійної роботи учнів з фізики та форм організації її, а також показати місце самостійних робіт різного виду в навчальному процесі, методику керівництва ними.

Об'єкт дослідження - самостійна робота з фізики.

Предмет дослідження - методика організації самостійної роботи учнів з фізики.

І. ПОНЯТТЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ПЕДАГОГІЦІ

1.1 Психолого-педагогічні особливості самостійної роботи

Сьогодні світ потребує людей освічених, самостійних, інтелектуально розвинутих, із сформованим світоглядом, і сучасна освіта повинна докласти всіх зусиль, щоб виховати саме таку людину і дати її суспільству. В умовах впровадження особистісно-орієнтованого навчання перед психологами і педагогами постає питання розкриття психолого-педагогічної сутності цього процесу. Кожен учень прагне розкрити свій особистий потенціал, що дала йому природа, треба лише допомогти йому, створивши необхідні умови. Сучасний вчитель повинен ставитися до учня як до особистості, самосвідомого і відповідального суб'єкта виховної взаємодії; допомогти йому усвідомити та розкрити власні можливості; в здійсненні особистісно-значущого і суспільне прийнятого самовизначення, сам о реалізації та самоутвердження. В реалізації цих принципів особливе значення має самостійна робота учнів.

Аналіз наукових праць показує, що найбільш висвітленою самостійна робота учнів в умовах особистісно-орієнтованого навчання є психологами (І.Д. Бех, І.С. Якиманська, О.М. Столяренко, С.Д. Максименко та інші), а також педагогами (П.І. Підкасистий, А.В. Усова, Б.П. Єсипов, та інші). Основні структурні компоненти (мета, мотив, зміст, предметні дії і результат) в самостійній роботі виражені специфічно, оскільки мають особистісну суть і є актуальними і корисними для учня. Характерним є активне ставлення учня до мети самостійної роботи: в одних випадках вона глибоко пізнається і "присвоюється" учнем, що є необхідним, оскільки проектуються бажані результати; в других - пристосовується до мети (на основі аналізу ситуації, досвіду); в третіх - учень сам ставить мету і у відповідності з нею регулює свою діяльність. Трансформація мети в мотив при самостійній роботі викликає внутрішнє пробудження та мобілізує можливості учня, Його волю, емоційну сферу. Мотив - рухома сила людської поведінки, що виконує функцію "приводного ременя" між учнями і навчальним процесом.

Найбільш характерним і специфічним для самостійної роботи в умовах особистісно-орієнтованого навчання є мотив самоконтролю і самостійності, які проявляються в бажанні учня виконати завдання без допомоги вчителя, задовольнити свої пізнавальні потреби, утвердити свою індивідуальність. Пізнавальний мотив закріплюється в самостійній діяльності новизною здобутих знань, можливістю вийти за межі навчального матеріалу. Оскільки, в процесі самостійної роботи можна проаналізувати всі знання, доповнити новими фактами, прикладами, привести всі знання до купи, викласти свою позицію до викладеного. Самостійна робота учнів відкриває можливість збагачення знаннями і вміннями, спричиняє до активної діяльності. Крім відмічених типових мотивів до самостійної діяльності можна віднести ті, які пов'язані з підвищенням інтересу.

Важливим компонентом самостійної пізнавальної діяльності учнів, що складає його структуру є самостійні предметні дії з фізики, які учень виконує

без допомоги вчителя. Він сам обирає способи виконання цих дій, здійснює певну їх кількість, контролює у відповідності з поставленою метою. Ці дії різноманітні за своїм змістом і напрямками, і реалізуються різними видами самостійної роботи, що визначає її різноманітність.

Отже, активність учня виявляється у адаптивності до вимог вчителя, який створює для нього ситуації; та креативності, що дозволяє їй постійно шукати і знаходити вихід із ситуації, долати та будувати нову, що вже є в індивідуальному досвіді. При пізнанні учнем світу - цілісне особистісне бачення його є для цього особливим завданням, що дає науково обґрунтовані знання? Картина світу, створена в фізичних поняттях існує об'єктивно, незалежно від учня. Кожен учень має свої особисті способи засвоєння знань, особистий спосіб мислення і вчителю важливо знати ці способи: коли вчитель у природних умовах навчального процесу визначає головну підструктуру мислення кожного учня і надалі організовує, регулює, контролює розвиток і реалізацію нахилів, йдучи за індивідуальністю учня" так вважає І. Каплунович.

Спочатку необхідно виявити індивідуальні особливості учнів, а потім вибрати для нього сприятливі умови розвитку шляхом застосування різних диференційних форм, і навпаки, що характерно в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Розвиток пізнавальної самостійності учнів можна значно поліпшити, якщо способи керування цим процесом забезпечать повноцінне формування і взаємодію мотиваційного, змістовного, організаційно-процесуального і технологічного компонентів учня.

Особистісно-орієнтоване навчання при самостійній роботі учнів з фізики передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує діалогічної ситуації, вільної, творчої самостійної діяльності. Лише людина, яка вільно, активно мислить, може об'єктивно оцінити завдання, зробити правильні висновки, досягти успіхів у навчанні і повинна бути спрямована на розвиток самостійного критичного мислення (проблематизація, внутрішня неоднозначність навчальних завдань). За умови розвитку критичного мислення учні послідовно викладають вивчений матеріал, висловлюють самостійні судження. В них підсилюється прагнення до висловлювань критичних думок як до однієї з форм виявлення самостійності.

В самостійній діяльності виражені прояви самореалізації одним із характерних проявів якої є самоконтроль. Яким би активним не було керівництво вчителя, вірні результати роботи не можуть бути досягнуті, якщо учень не контролює свої дії. Невміння перевіряти себе - типові утруднення, які виникають при самостійній роботі. Самоконтроль є одним із ознак самостійної роботи і відповідає особливості вивчення фізики.

Самостійна діяльність завершується результатом - виконанням завдання. Оскільки, до результатів учень приходить самостійно, то цінність і значення їх осмислюються.

Отже, ключовою проблемою у вирішенні завдань підвищення ефективності і якості навчального процесу є проблема активізації і управління пізнавальною діяльністю учня з опорою на розвиток елементів самостійності, самокерування і самоконтролю. Для ефективного засвоєння і запам'ятовування навчального матеріалу використовуються різноманітні прийоми і засоби активізації пізнавальної діяльності учнів (ілюстрації та наочність). Але сама по собі наочність ще не зумовлює високого рівня засвоєння. Для цього необхідним є взаємозв'язок процесів сприйняття з процесами мислення. Чим змістовніша, активніша діяльність учнів, тим ефективнішим буде її вплив на розумовий розвиток та засвоєння навчального матеріалу. Том) задача вчителя полягає в тому, щоб організувати активне сприйняття учнями тих фізичних процесів та явищ, які вивчаються. Значну роль при цьому відіграють питання, завдання, пояснення вчителя. Активність учнів, яка викликається фізикою як предметом , повинна сполучатись з активністю логічною, яка має бути доповнена постановкою питань та завдань, які потребують виділення головного і другорядного, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Самостійна діяльність виявляє відтворювальні і творчі процеси. Процес відтворення проявляється у кількісному накопиченні, присвоєнні готових знань І способів дій. Вони допомагають усно оволодіти необхідними знаннями про фізику, пізнати і засвоїти способи дій і необхідні для введення учнів в творчість. Творчі процеси виражаються в накопиченні особистого практичного пізнавального досвіду, новизною діяльності, в створенні нових способів вирішення проблеми, нових комбінацій, в перенесенні прийомів. В пізнавальній діяльності учня відтворюються процеси у формі нагромадження, об'єднання в елементи творчих процесів. Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності учнів. Ця діяльність дозволяє учням отримувати принципово нові для них знання, закріплює навички самостійного пошуку знань. Діяльність учнів при розв'язуванні проблемних, креативних, творчих задач найефективніший засіб формування творчої особистості. Тому самостійна робота учнів в умовах особистісно-орієнтованого навчання сприяє саморозвитку особистості, допомагає пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись.

1.2 Самостійна робота як одна із методів контролю і самоконтролю в навчанні

Методи контролю і самоконтролю - обов'язкові складові елементи процесу навчання. Вони допомагають побачити досить повну картину всього навчального процесу, сприяють виявленню рівня реальних досягнень учнів у навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесенню до нього необхідних коректив, надають дидактичному процесові логічної, змістової, організаційної і методичної завершеності.

Основною функцією цих методів є контрольно-регулювальна. Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути його компонентом і виконувати також навчальні, виховні, розвиткові, спонукальні функції.

У навчанні особливе місце посідає самостійна робота учнів над матеріалом, що вивчається. Формування особистості учня відбувається не тільки під впливом організованих навчально-виховних заходів, а й завдяки індивідуальним намаганням самих учнів. Відомо, що ніхто просто так не отримує певну сукупність знань, навичок і вмінь; їх можна здобути, тільки доклавши чималих зусиль.

Практика свідчить, що найбільш ефективним є навчальний процес у тих освітніх системах, де він спирається на змістовну самостійну роботу учнів. Тому сучасна дидактика більше уваги має приділяти обгрунтуванню методики самостійного опанування учнями теоретичних знань, практичних навичок та вмінь.

Самостійна робота учнів - це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички й уміння, а також оволодівають новими.

Вона має надзвичайно важливе значення для формування й удосконалення знань, мислення й переконань. Тому цей метод є внутрішньою основою будь-якого іншого методу навчання і необхідною передумовою дидактичного зв'язку різних методів навчання між собою. Сучасні освітні процеси і науково-технічна революція роблять метод самостійної роботи одним із основних.

У різних освітніх системах є свої сприятливі умови для самоосвіти учнів. У школі - це домашня навчальна робота, суть якої полягає в самостійному виконанні завдань учителя з метою повторення і глибшого засвоєння навчального матеріалу, його застосування на практиці. Тому для учителя важливо уміло її організувати і методично забезпечити. Домашні завдання включають:

- засвоєння нового матеріалу за підручником;

- виконання усних вправ;

- виконання письмових вправ;

- самостійні тренування;

- виконання творчих робіт з літератури;

- проведення спостережень з біології, географії, фізики;

- виконання практичних і лабораторних робіт з біології, хімії, фізики;

- виготовлення таблиць, діаграм, схем;

- самостійний перегляд кінофільмів, телепередач, прослуховування радіопередач тощо.

Найбільш складним видом є робота з друкованими джерелами, тому під час занять необхідно учнів вчити працювати з літературою, надавати їм індивідуальну консультацію та допомогу.

Плануючи й організовуючи самостійну роботу учнів, учитель має враховувати такі моменти:

- психологічні механізми процесу учіння;

- добові біоритми роботи головного мозку;

- велика кількість інформації, отримана під час планових занять, забувається зразу ж після цих занять, тому необхідне повторення;

- дуже часті повторення за короткий час, навпаки, гальмують процес запам'ятовування;

- кількість і частота повторень мають залежати від обсягу матеріалу, що вивчається, і його новизни;

- учні завжди краще запам'ятовують систематизований, корисний для практичної діяльності матеріал;

- будь-який матеріал краще пригадується не відразу після повторення, а через певний час;

- матеріал, що вивчається, краще запам'ятовується, наприклад, тоді, коли учень вчиться 10 годин протягом кількох днів;

- обов'язковою повинна бути зміна виду діяльності учнів, тобто потрібно вміло чергувати їх розумову і фізичну працю та відпочинок;

- заохочення учнів за успіхи в самостійній роботі сприяють формуванню у них мотивації до цієї роботи тощо.

Правила організації самостійної роботи учнів:

* докладне визначення завдань з відповідних навчальних дисциплін як для окремих учнів, так і для всього класу;

* конкретне формулювання певних проблемних завдань для вирішення під час самостійної роботи;

* забезпечення учнів в достатній кількості навчальною літературою, посібниками;

* створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи;

* всебічне врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, їх здібностей, інтересів, нахилів;

* систематичний контроль і дійова допомога учням під час самостійної роботи.

Самостійна робота передбачає активні розумові дії учнів, пов'язані з пошуками найбільш раціональних способів виконання запропонованих вчителем завдань, з аналізом результатів роботи.

Звичайно, механічне виконання тих чи інших операцій, бездумне списування тексту з дошки не є в повному сенсі самостійною роботою. Однак треба розрізняти різні рівні самостійності, а також мати на увазі відносність самих рівнів. Те, що виконує учень 8 або 9 класу, не думаючи, не напружуючи думки, учень I класу робить з працею, витрачаючи при цьому значних розумових зусиль. Наприклад, учень 5 - 6 класів, оволодів технікою письма і швидкого читання, не думає над тим, як написати ту чи іншу літеру або знайоме слово. Він виконує ці дії автоматично. Без праці він також читає окремі слова у фразі. І ніхто не вважає таку діяльність учня 5 - 6 класів самостійною.

Але коли учневі, який тільки що прийшов до школи, після показу прийомів написання окремих літер вчитель пропонує написати їх у себе в зошиті самостійно, нас не дивує вживання цього слова. Тут воно доречно. Щоб написати першу паличку або перший кружечок, учень повинен подумати, як взяти ручку чи олівець, з чого почати, куди вести лінію - вниз або вгору, вліво або вправо.

Для учня, який засвоїв умовні позначення схем електричних ланцюгів, добре розуміє їх зміст, навчився вільно їх читати і викреслювати, не буде в повному сенсі слова самостійної роботи перенесення схеми з дошки в зошит. Але якщо той же самий учень вперше зустрічається з умовними позначеннями електричних ланцюгів, читання та перенесення схеми, накресленої вчителем на дошці, у свій зошит зажадає від нього вже певних розумових зусиль. Якщо ця робота виконується учнем механічно, неминучі помилки навіть при кресленні найпростіших схем. Чим ширше коло знань учнів, тим багатшим є їх практичний досвід, тим більш високий рівень самостійності вони можуть проявити у роботі, тим більше складні завдання для самостійного виконання їм може запропонувати вчитель.

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

2.1 Види самостійної роботи учнів на уроках фізики

У процесі навчання фізики застосовуються різні види самостійної роботи учнів, за допомогою яких вони самостійно здобувають знання, вміння і навички. Усі види самостійної роботи, застосовувані в навчальному процесі, можна класифікувати за різними ознаками:

- за дидактичною метою,

- за характером навчальної діяльності учнів,

- за змістом,

- за ступенем самостійності й елементу творчості учнів т.д.

Усі види самостійної роботи за дидактичною метою можна поділити на п'ять груп:

1) придбання нових знань, оволодіння уміннями самостійно здобувати знання;

2) закріплення і узагальнення знань;

3) вироблення вміння застосовувати знання у вирішенні навчальних і практичних завдань;

4) формування умінь і навичок практичного характеру;

5) формування вмінь творчого характеру.

Кожна з перелічених груп включає в себе кілька видів самостійної роботи, оскільки вирішення однієї і тієї ж дидактичної задачі може здійснюватися різними способами. Зазначені групи тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок обумовлено тим, що одні й ті ж види робіт можуть бути використані для вирішення різних дидактичних завдань. Наприклад, за допомогою експериментальних, практичних робіт досягається не тільки придбання умінь і навичок (у цьому їх основне завдання), але також придбання нових знань і вироблення вміння застосовувати раніше отримані знання.

Розглянемо зміст робіт при класифікації за основною дидактичною метою.

1. Придбання нових знань і оволодіння уміннями самостійно здобувати знання здійснюється на основі роботи з підручником, виконання спостережень і дослідів, робіт аналітико-обчислювального характеру (аналіз формул, встановлення характеру функціональної залежності між величинами, визначення одиниць вимірювання величин на основі аналізу формул, встановлення співвідношення між одиницями вимірювання фізичних величин і т. д. і т. п.).

2. Закріплення й узагальнення знань досягається за допомогою спеціальної системи вправ з узагальнення ознак понять, їх відмежування, відділення істотних ознак від не суттєвих; в порівнянні і зіставленні досліджуваних властивостей тіл і явищ і т. д.

3. Вироблення вміння застосовувати знання на практиці здійснюється за допомогою рішення задач різного виду (якісних, обчислювальних, графічних, експериментальних, задач-малюнків), вирішення завдань в загальному вигляді, виконання проектно-конструкторських і технічних робіт (пояснення будови і принципу дії приладів за схемою електричного кола; виявлення і усунення несправностей в приладі; внесення змін у конструкцію приладу; розробка нової конструкції приладу), експериментальних робіт і т. д.

4. Формування умінь практичного характеру досягається за допомогою різноманітних робіт, таких, як вивчення шкал вимірювальних приладів (визначення призначення і ціни поділки шкали приладу, визначення верхньої і нижньої меж вимірювання приладу), безпосереднє вимірювання величин, визначення величин непрямими методами, викреслювання і читання схем приладів та електричних ланцюгів, збірка приладів з готових деталей, виготовлення приладів, підготовкою схем і креслень , градуювання шкал приладів, складання електричних ланцюгів і т. д.

5. Формування умінь творчого характеру досягається при написанні творів, рефератів; при підготовці доповідей, завдань з конструювання та моделювання, робіт з елементами дослідження; при пошуку нових способів вирішення завдань, нових варіантів дослідів; при самостійній розробці методики постановки досвіду і т. п.

Класифікуючи самостійні роботи за видом і способом діяльності учнів, поділяють їх на наступні сім груп:

1) робота з підручником і додатковою (навчальною та науково-популярною) літературою;

2) експериментальні та практичні роботи;

3) аналітико-обчислювальні;

4) графічні;

5) проектно-конструкторські;

6) роботи по класифікації та систематизації;

7) застосування знань для пояснення або передбачення явищ і властивостей тіл.

Проведене дослідження показало, що найбільший відсоток самостійних робіт припадає на застосування знань для пояснення явищ і властивостей тіл (26,3% від загальної кількості робіт по курсу) і роботи аналітико-обчислювального характеру (24,4%), третє місце займають експериментально-практичні роботи, четверте - самостійна робота з підручником, п'яте - графічні роботи, шосте - проектно-конструкторські, сьоме - завдання щодо класифікації та систематизації.

Роботи творчого характеру при даній класифікації в самостійну групу не виділені, так як вони увійшли до числа експериментальних, графічних і аналітико-обчислювальних робіт.

До експериментально-практичних робіт віднесені всі види робіт, пов'язані з виконанням спостережень, дослідів і вивченням пристрою приладів за моделями та натуральним зразками.

До проектно-конструкторських віднесені види робіт, пов'язані з конструюванням, проектуванням, моделюванням. Сюди ж включені роботи з вивчення пристрою приладів за схемами та кресленнями, щодо виявлення та усунення несправностей у приладах, щодо внесення змін у конструкцію приладів.

До графічних віднесені роботи, пов'язані з аналізом і побудовою графіків, роботи зі схемами, кресленнями, малюнками.

До аналітико-обчислювальним віднесені не тільки задачі з конкретними числовими даними, але і завдання, вирішення яких може бути здійснено лише в загальному вигляді; в цю групу включені також завдання, в які входить аналіз формул або виведення формул, що виражають зв'язок між фізичними величинами. Іншими словами, до групи аналітико-обчислювальних робіт віднесені всі роботи, основний зміст яких становить аналіз фізичних ситуацій, виконання розрахунків і операцій з формулами.

Найчастіше на уроках виконують рішення завдань, спостереження і досліди. Також порівняно рідко організовується самостійна робота з підручником під час вивчення нового матеріалу, робота з моделювання та конструювання, моделювання дослідів. Дуже рідко пропонуються завдання за класифікацією об'єктів, що вивчаються.

Застосування знань нерозривно пов'язане з оволодінням уміннями та навичками. Це легко показати хоча б на прикладі рішення фізичних завдань, яке здійснюється з метою уточнення і поглиблення знань, закріплення знань і формування вміннь застосовувати знання на практиці. Розділити ці три сторони єдиного процесу неможливо. Їх можна виділити, абстрагувати тільки теоретично. Це відноситься також до таких видів роботи, як спостереження і експеримент. У процесі їх виконання учні також уточнюють наявні у них знання, набувають нові і удосконалюють раніше отримані вміння практичного характеру (наприклад, вимірювальні уміння, уміння поводження з різного роду приладами). У свою чергу, при виконанні деяких практичних робіт здійснюється і придбання нових знань (наприклад, про нові способи вимірювання фізичних величин), і закріплення раніше отриманих знань, і застосування раніше отриманих знань до пошуків вирішення поставлених вчителем пізнавальних завдань. Виділення в самостійну групу робіт творчого характеру також значною мірою є умовним, тому що елемент творчості може бути привнесений в роботи інших груп. Тим не менш воно необхідне, тому що дозволяє об'єктивно оцінити систему самостійних робіт з точки зору її відповідності вирішенню різноманітних дидактичних завдань, задоволенню вимог формування в учнів умінь і навичок пізнавального і практичного характеру. Таке зіставлення застосованої вчителем сукупності самостійних робіт з моделлю системи дозволяє йому своєчасно вносити корективи в навчальний процес.

На конкретних прикладах роз'яснимо зміст кожного із зазначених видів самостійних робіт.

1. Первинне знайомство з поняттям може здійснюватися за допомогою низки самостійних робіт. Це може бути робота з підручником; спостереження явища, про яке формується поняття; експеримент і інші види робіт, при виконанні яких учні вперше зустрічаються з терміном, що означає поняття. Первинне знайомство з деякими поняттями може здійснюватися на основі самостійної роботи з підручником у поєднанні з роздатковим матеріалом.

2. Виявлення суттєвих ознак поняття представляє другий етап у формуванні понять. Тому й самостійні роботи цього виду пропонуються відразу ж після первинного знайомства з об'єктами, поняття про які формується. Так, наприклад, після первинного знайомства з лампою розжарювання по малюнку підручника і на основі спостереження за «роботою» лампи вчитель може запропонувати дітям виявити, що спільного в пристрої і принципі дії ламп розжарювання різного виду. У результаті порівняння наявних на робочому столі ламп різного виду учні виділяють їх загальне, істотне, без чого лампа не може виконувати свої функції - випромінювати яскраве світло.

Аналогічно на основі спостереження за різними видами пружинних динамометрів, їх порівняння і співставлення учні виявляють суттєво спільне для всіх видів пружинних динамометрів - наявність у них проградуйованої пружини. Це і є їх істотна ознака.

Другим видом робіт, метою яких є виявлення істотних ознак поняття, служать експеримент, досліди учнів. Так, наприклад, на основі фронтальних дослідів учні виявляють істотну ознаку наелектризованих тіл. Такою ознакою є особливий характер їх взаємодії один з одним і з легкими предметами: всі наелектризовані тіла притягають легкі предмети.

3. Роботи, основна мета яких - узагальнення ознак поняття, відмежування його від інших (раніше сформованих) понять. Узагальненню ознак понять сприяє виконання робіт такого вигляду:

а) рішення завдань практичного характеру, наприклад: визначити середину скляної трубки, не вимірюючи її довжини. У процесі вирішення цього завдання узагальнються ознаки поняття «центр ваги тіла»;

б) рішення задач-питань, наприклад: чому вода у відкритій склянці, що стоїть в кімнаті, завжди буває холодніше повітря в даній кімнаті? Рішення подібних завдань вимагає від учнів не формального перерахування ознак поняття, а їх застосування для пояснення явища. При цьому і відбувається узагальнення ознак поняття. У процесі відповіді на сформульоване вище питання учень повинен розкрити сутність випаровування (виривання з поверхні рідини молекул, енергія яких достатня для здійснення роботи з подолання сил взаємодії з молекулами поверхневого шару рідини). А звідси слідує і саме пояснення явища (охолодження рідини при випаровуванні).

Якщо ознаки поняття не засвоєно чи засвоєні невірно, пояснення питання або рішення задачі викличе труднощі і учень повинен буде знову переглянути відповідні параграфи підручника (чи запис у зошити) і після цього повторно повернутися до пошуків відповіді на поставлене питання або до вирішення завдання;

в) рішення тренувальних завдань з метою уточнення одиниць вимірювання величин відноситься до особливої групи самостійних робіт, що мають важливе значення на початковому етапі формування понять про одиниці вимірювання величин (до оперування ними у вирішенні складних фізичних завдань). Прикладами таких задач є наступні: 1) Амперметр, включений послідовно з лампою, показує 0,5 А. Скільки кулонів електрики проходить через спіраль протягом 1 с? 2) Напруга на ділянці кола 220 В. Яка робота здійснюється на цій ділянці при проходженні по ньому заряду 1 Кл?

Пошук відповіді на поставлені питання спонукає учня згадати визначення одиниць виміру "ампер" і "вольт", їх зв'язок з одиницями вимірювання інших величин. Відповідь на поставлені питання може бути дана, якщо ці визначення засвоєні і знаходяться у "сховищі" логічної пам'яті. Спираючись лише на механічну пам'ять, учень може пригадати формальне визначення поняття, але до вирішення завдання воно його не приведе, тому що логічні зв'язки цього поняття з іншими ним не засвоєні.

Варіювання несуттєвими ознаками понять забезпечує правильне і міцне засвоєння учнями суттєвих ознак понять, навчає їх легко знаходити дане поняття в будь-якій ситуації за його істотним ознаками. Варіювання несуттєвими ознаками особливо ефективно здійснюється за допомогою рішення графічних завдань. Прикладом може служити завдання з зображенням сили тиску, що діє в різних напрямках.

Численні завдання по геометричній оптиці, за допомогою яких досягається засвоєння основної ознаки кутів падіння і відбиття.

Для диференціації понять використовуються наступні види самостійних робіт:

а) порівняння і зіставлення, їх можна здійснювати за допомогою таблиць: в одному стовпці записувати ознаки одного поняття, в іншому - ознаки іншого. Так, наприклад, здійснюється диференціація понять «кипіння» і «випаровування», «тиск» і «сила тиску», які дуже часто плутають учні;

б) застосування методу вибороч них відповідей, при якому учень з запропонованого переліку ознак понять має виділити правильні ознаки зазначеного поняття.

в) рішення обчислювальних завдань. Так, наприклад, поняття «тиск» і «сила тиску» порівняно легко відмежовуються учнями в результаті рішення спеціально підібраної групи завдань на визначення тиску за силою тиску і площі опори та обернених задач - на визначення сили тиску по тиску і площі опори.

4. Роботи, основною метою виконання яких є конкретизація понять, розширення їх обсягу (збір колекційного матеріалу, виконання завдань типу «поспостерігати і привести приклади», робота з роздатковим матеріалом).

Конкретизація понять у 7 - 9 класах в основному досягається за допомогою самостійних робіт чотирьох видів:

а) спостереження за предметами і явищами, поняття про які формується, в навколишньому житті;

б) читання науково-популярної літератури з метою розширення знань про прояви і застосуваннях досліджуваних властивостей тіл і явищ у техніці, на виробництві, в повсякденному житті;

в) робота з довідковими таблицями з метою конкретизації значення величин в природі і техніці, наприклад значення довжин, тимчасових інтервалів, маси, швидкості і т. д. Поряд зі звичайними довідковими таблицями в даному випадку особливо корисні таблиці, в яких значення величин відкладаються по числової осі.

г) робота з роздатковим матеріалом та колекціями дозволять конкретизувати уявлення про різноманітні прояви досліджуваного поняття. Наприклад, при формуванні поняття «метали» робота з колекцією металів дозволяє учням переконатися в різноманітності і разом з тим в єдності їх властивостей

Працюючи з колекцією теплоізоляційних матеріалів, учні отримують уявлення про різноманітність природних і штучних теплоізоляторів, звертають увагу на те, що всі вони, незважаючи на зовнішню відмінність (колір, форма), мають пористу будову. Якщо робота ще супроводжується постановкою дослідів, то вони переконуються, що, чим пористий матеріал, тим вище його теплоізоляційні властивості.

5. Роботи, основне завдання яких полягає у виробленні в учнів уміння правильно співставляти дане поняття з іншими поняттями. До цієї групи відносяться перш за все завдання щодо класифікації та систематизації понять.

Виконання завдань щодо класифікації та відображення результатів її у наочній формі, як показали дослідження, набагато підвищують міцність знань учнів, сприяють їх систематизації та узагальненню.

6. Роботи, основна мета яких - формування в учнів уміння застосовувати поняття у вирішенні завдань творчого характеру. Виконуючи такі роботи, учні вчаться оперувати даними поняттям в комплексі з іншими поняттями. У цій групі особливо цінні ті роботи, при виконанні яких встановлюються не тільки внутрішньосистемні, але і міжсистемні зв'язку. Прикладом завдань такого виду є завдання з вивчення зв'язку біологічних і фізичних явищ, наприклад завдання по вивченню впливу довжини світлового дня на ріст і розвиток рослин, завдання по вивченню впливу передпосівної обробки насіння в електричному полі на схожість насіння і врожай рослин.

2.2 Самостійна пошукова діяльність учнів при розв'язуванні задач з фізики

Підвищення ефективності і якості навчання у великій мірі залежить від вмілої організації вчителем самостійної пошукової діяльності учнів при розв'язуванні задач з фізики. В зв'язку з цим в практиці використовують крім стандартних задач, задачі з неповними даними. Фізичні величини, яких не вистачає в умові задачі, учні беруть з різних таблиць, схем, малюнків або знаходять самі за допомогою відповідних вимірювань.

Практика показує, що такі задачі активізують мислення учнів, підвищують інтерес до вивчення фізики. Учні приймають активну участь в аналізі умови задачі, пропонують різні способи знаходження шуканої величини, обирають шлях, при якому можна знайти всі необхідні для розв'язання задачі дані. Задачі даного типу умовно можна розділити на декілька груп.

Цікавим видом самостійної роботи учнів у процесі вивчення фізики є складання задач самими учнями з наступним їх розв'язанням. Цей вид роботи не часто практикується, а досвід показує, що він є досить дієвим, бо сприяє глибшому і свідомому засвоєнню матеріалу. Виявляється, учням легше розв'язати готову задачу порівняно важку, ніж скласти просту. З цієї причини пропонується учням складати самостійно задачі, починаючи вже з 7 класу.

Задачі можна складати по-різному: за заданими числами, за малюнками, за графіками, за схемами. Найскладнішим видом є складання задач на задану тему, матеріал для яких учні повинні підбирати самостійно.

1.Складання задач за даними числами.

а) Дано: S = 100м, t = 9,58с (рекорд на стометровій дистанції). Це найпростіший тип. Текст задачі може бути: яка середня швидкість рекордсмена з бігу на 100-метровій дистанції, якщо він цю дистанцію пробігає за 9,58с?

б) для складання задач можна використовувати паспортні дані деяких приладів. Наприклад, скласти задачу за написами, що нанесені на цоколі електролампи:

- для кишенькового ліхтарика: 3,5 В; 0,28 А. Визначити опір спіралі в робочому стані і потужність струму;

- для освітлювальної мережі: 220 В; 75 Вт. Визначити опір спіралі в робочому стані;

2.Складання задач за малюнками.



У збірниках задач з фізики є малюнки,які можна використовувати для складання задач самими учнями. Їх можна виконати на дошці, якщо задачу складатимуть всі учні класу, або на карточках, які можна використати для індивідуальної роботи.

Наведемо деякі приклади. При вивченні теми «Взаємодія тіл» (8 клас) тексти задач були приблизно такими:

а) який тиск чинить на дно посудини стовпчик олії висотою 15 см? (густину олії взяти з таблиць);

б) на тіло, занурене в рідину, діють сили: сила тяжіння 10 Н і виштовхувальна сила 15 Н. Чому дорівнює рівнодійна цих сил? Як буде поводитись тіло: тонути? плавати всередині рідини, чи спливати?

в) яку силу треба прикласти до плеча важеля довжиною 24 см, якщо до плеча довжиною 8 см підвішені 3 гирі вагою по 1 Н кожна?

Слід зазначити, що цей вид самостійної роботи дає позитивні результати, бо для того, щоб сформулювати задачу, а потім її розв'язати,учень мусить знати зв'язки між величинами, які зображені на малюнку.

Проте не слід пропонувати учням громіздкі малюнки, переобтяжені позначеннями і цифрами.

3.Складання задач за графіками.

В більшості випадків зв'язок між фізичними величинами, заданий аналітично, тобто формулою, можна зобразити графіком, тому практично за будь-яким графіком можна скласти і розв'язати задачу. Тут особливих труднощів в учнів немає.

Размещено на http://allbest.ru

а) дано графік залежності координати від часу тіла, яке рухається рівномірно і прямолінійно. Користуючись графіком, визначити: початкову координату тіла; проекцію швидкості; записати рівняння х=х(t); визначити координату тіла через t₁ с від початку відліку часу.

б) дано графік залежності опору термістора від температури. Визначити опір термістора при температурі t_1. Яку напругу треба прикласти до кінців термістора, щоб по ньому проходив струм силою 1 мА при цій температурі?

в) на малюнку дано графік залежності сили струму в коливальному контурі від частоти прикладеної змінної напруги. Визначити ємність конденсатора контура, якщо індуктивність котушки L.

4.Складання задач за схемами.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів пропонується учням на вибір скласти задачу за однією з схем.



За першою схемою можна скласти задачу першого рівня. Резистори R₁ =7 Ом і R₂=3 Ом з'єднані послідовно. Визначити опір ділянки АВ.

За другою схемою можна скласти задачу, що відповідає другому рівню. Два резистори R₁=7 Ом і R₂ =3 Ом з'єднані послідовно. Напруга на кінцях другого резистора дорівнює 6 В. Яка напруга на кінцях першого резистора і на кінцях ділянки АВ?

Зрозуміло, що третя схема відповідає третьому рівню. Умова задачі може бути такою. Три резистори R₁=1,8 Ом, R₂=2 Ом і R₃=3 Ом з'єднані так, як показано на малюнку. Визначити повний опір ділянки і силу струму в нерозгалуженій частині кола, якщо до ділянки прикладено напругу 6 В. Окремі учні питання ставили ширше: визначити силу струму в нерозгалуженій частині кола і в кожному з резисторів.

Пропонуючи учням рівневі завдання, не рекомендується вказувати конкретно, хто з учнів котре завдання повинен виконувати. Кожен учень вибирає собі завдання сам. Завдання вчителя - з'ясувати, чи робота виконана самостійно і поставити об'єктивну оцінку.

ВИСНОВКИ

В більшості запропонованих підходів самостійна робота учнів розглядається як дидактичний засіб навчання (вчитель організовує діяльність учня). Але, основна мета, яку необхідно досягти в умовах особистісно-орієнтованого навчання учнів, є виховання активної і відповідальної особистості. Це вимагає змінити підхід до самостійної роботи учня як до дидактичного засобу і розглядати її як процес навчання: сукупність дій учня в конкретних умовах при відсутності безпосереднього керівництва з боку вчителя та з використанням особистісних якостей для досягнення поставленої мети, в результаті чого формується самостійність особистості і засвоюється сукупність знань, умінь і навичок. Очевидно, що при такому підході до самостійної роботи саме їй буде належати провідна роль в особистісно-орієнтованому навчанні, що визначає формування самостійності як риси особистості. Виділимо її головні ознаки:

наявність завдання вчителя (враховуються індивідуальні особливості учнів, розвиток їх здібностей);

керівництво вчителя (в залежності від умов навчання);

*самостійність учнів (систематичне і міцне засвоєння навчального матеріалу, формування творчих здібностей, цілеспрямоване, усвідомлене опанування й логічне осмислення набутих знань, вмінь і використання їх в діяльності);

• виконання завдання без безпосередньої участі вчителя (проводити логічний аналіз завдань, його структурування, прогнозувати цілі і результати своєї діяльності, виконувати творчі завдання, осмислювати і приймати самостійні рішення);

*активність учня (володіти засобами особистісного самовираження і самореалізації; розвиток індивідуальності, що може бути забезпечено при усвідомленій самостійній діяльності).

Ролі самостійної роботи учнів у навчальному процесі присвячена велика кількість наукових праць, в яких розкривається сутність самостійної роботи та її значення, описується методика організації різних видів самостійної роботи, визначається їх ефективність. Оскільки, особистість формується і проявляється в діяльності, то можна стверджувати, що для забезпечення провідної ролі самостійної роботи учнів в навчанні необхідно застосовувати до неї діяльнісний підхід: спрямованість всіх педагогічних методів на організацію інтенсивної діяльності, яка постійно ускладнюється. Лише через діяльність учень засвоює засоби пізнання і перетворення світу, формує і вдосконалює особистісні якості.

ЛІТЕРАТУРА

Усова А. В., Вологодская З. А. Самостоятельная работа учащихся по физике в средней школе. - М.: Просвещение, 1981. - 158 с, ил. - (Б-ка учителя физики).

Иванова Л. А. Активизация познавательной деяльности учащихся при изучение физики: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1983. - 160 с, ил.

Учителі - методисти радять і пропонують: Посібник для вчителя / Упоряд. А. Я. Самардак. За ред. докт. Пед. наук, О. І. Бугайова. - К.: Рад. Шк., 1990. - 143с. - Мова укр.

«Методика викладання фізики» видавництво «Радянська школа».

«Методика викладання фізики у восьмирічній школі» Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа».

Методика преподавания физики в средней школе: Частные вопросы: Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов по физ.-мат. спец. / С. В. Анофрикова, М. А. Бобкова, Л. А. Бордонская и др.; Под ред. С. Е. Каменецкого, Л. А. Ивановой. - М.: Просвещение, 1987. - 336 с: ил.

http://fiz-metodika.kiev.ua/

www.esd.org.ua/

ДОДАТКИ

8 клас

Тема. Питома теплоємність речовини.

Мета уроку: дати учням початкові відомості про закон збереження енергії в теплових процесах; навчити учнів розв'язувати задачі на складання рівняння теплового балансу; розвивати логічне мислення; вміння лаконічно фізично грамотно висловлювати свою думку; виховувати працьовитість, спостережливість, кмітливість.

Тип уроку. Комбінований урок.

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Самостійна робота (15 хв)

Варіант 1.

Початковий рівень

1. Виберіть правильне твердження. Маси льоду й води, що утворилася з нього, рівні. Чи на однакове число градусів вони нагріються, якщо їм передати рівну кількість теплоти?

А ) На однакове.

Б ) Лід нагріється на більше число градусів.

В ) Вода нагріється на більше число градусів.

Середній рівень

2. Яка маса залізної деталі, якщо на її нагрівання від 20 °С до 200 °С пішло 20,7 кДж теплоти?

Достатній рівень

3. а) На що витрачається більше енергії: на нагрівання води чи алюмінієвої каструлі, якщо їхні маси однакові?

б) Яку кількість теплоти необхідно передати водню масою 12г, для того щоб нагріти його на 50К.

Високий рівень

4. а) 3 однієї й тієї ж висоти на асфальт упали сталева й алюмінієва кулі однакової маси. Яка із цих куль при ударі сильніше нагрілася?

б) Сталевий ударник пневматичного молота масою 1,2 кг під час роботи протягом 1,5 хв нагрівся на 20 °С. Думаючи, що на нагрівання ударника пішло 40 % всієї енергії молота, визначте виконану роботу й потужність, що розвивається при цьому.

Варіант 2.

Початковий рівень

1. Виберіть правильне твердження. Двом брускам (мідному й сталевому однакової маси передали одну й ту саму кількість теплоти.

А ) Температура сталевого бруска буде вищою.

Б ) Обидва бруски нагріються до однакової температури.

В) Температура мідного бруска буде вищою.

Середній рівень

2. На скільки градусів охолонув окріп у питному баку ємністю 27 л, якщо він віддав навколишньому середовищу 1500 кДж теплоти?

Достатній рівень

3. а) Чому вода в морі нагрівається сонячними променями повільніше, ніж суша?

б) Під час охолодження гасу на 30 0С виділилося 25,2 кДж теплоти. Яка маса гасу?

Високий рівень

4. а) Чому гальмівні колодки літаків роблять із матеріалів з високою температурою плавлення й великою питомою теплоємністю?

б) У прозорий калориметр, що містить 650 см3 води, занурюють електричну лампочку накалювання потужністю 60 Вт. За три хвилини вода нагрівається на 3,5 °С. Яка частина енергії, що витрачається, пропускається калориметром назовні у вигляді променистої енергії?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Усі явища в природі відбуваються згідно із зааконом збереження енергії. Цей закон виконується й для процесу теплопередачі. математичним вираженням закону збереження енергії в процесі теплопередачі є рівняння теплового балансу. Познайомимося з цим рівнянням і навчимося застосовувати його для розв'язування задач.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Для розрахунку кількості теплоти, яку необхідно передати тілу масою т для нагрівання його від початкової температури tп до кінцевої температури tк, можна скористатися формулою:

Q=cm(t_k - t_п).

Наведене співвідношення справедливо й тоді, коли тіло не нагрівають, а охолоджують: у такому випадку кінцева температура t_к нижче початкової температури t_п й, отже, Q<0, тобто тіло віддає деяку кількість теплоти.

Розглянемо випадок, коли теплообмін відбувається тільки між двома тілами, тобто ні з якими іншими тілами вони теплом не обмінюються. Таку систему тіл називають теплоізольованою. Щоб зробити систему тіл теплоізольованою, тіла поміщають у калориметр.

Наллємо, наприклад, у калориметр воду й зануримо в неї мідний брусок, вийнятий з окропу. Між бруском і водою почнеться теплообмін, внаслідок якого незабаром встановиться теплова рівновага: брусок і вода будуть мати однакову температуру - позначимо її t.

У процесі теплообміну вода одержить кількість теплоти, тому для води Q_в=с_вm_в(t - t_в) > 0. Брусок же віддасть деяку кількість теплоти, тому для бруска Q_м=с_мm_м(t - t_м)<0. Систему «вода + брусок» ми вважаємо теплоізольованою, тому, відповідно до закону збереження енергії,

Q_в + Q_м=0, звідси одержуємо:

с_вm_в(t - t_в) + с_мm_м(t - t_м) =0.

Це рівняння часто називають рівнянням теплового балансу.

Рівняння теплового балансу можна, звичайно, узагальнити на випадок декількох тіл: якщо система цих тіл теплоізольована, Q1 + Q2 +… + Q_n = 0. Якщо тіло здобуває енергію при теплопередачі, то Q > 0. Якщо тіло віддає енергію при теплопередачі, то Q < 0.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Розвязування задач.

Задача 1. У стальному чайнику масою 1,2 кг знаходиться вода масою 1.9 кг при температурі 20 ⁰С. В чайник занурюють нагрітий у окропі брусок масою 1.5 кг. З якої речовини зроблено брусок, якщо температура в чайнику збільшилась до 25 ⁰С? (відповідь: мідь)

Задача2. Скільки необхідно змішати гарячої води, що має температуру 90 ⁰С та холодної води з температурою 10 ⁰С, для того щоб отримати 100 кг води з температурою 30 ⁰С?. (відповідь: 25 кг, 75 кг)

Задача 3. В калориметрі знаходиться вода масою 1 кг, температура якої 30 ⁰С. До калориметру кладуть лід при температурі 0 ⁰С. За якою масою льоду він весь розтане? (відповідь: 0,38 кг)

2. Поміркуй і відповідай

Чим пояснюється, що в пустелях дуже великі добові перепади температур?

Які особливості клімату обумовлені великою питомою теплоємністю води?

У якому випадку гаряча вода в склянці остудиться більше: якщо в склянку опустити срібну ложку чи таку саму алюмінієву? Чому?

Для охолодження інструментів, що нагріваються при роботі (різців, свердел), часто використовують воду. Чим можна пояснити цей факт?

V. Підсумки уроку.

1. Яку систему називають теплоізольованою?

2. Питома теплоємність свинцю дорівнює 130 . Що це означає?

Домашнє завдання: §40, впр.40 (1-3).

7 клас

Тема. Формула тонкої лінзи.

Навчальна мета: поглибити та систематизувати знання із теми "Світлові явища", повторити особливості ходу променів у лінзах;

розвивальна: розвивати логічне мислення, винахідливість і кмітливість, вміння застосування оптики в різних галузях техніки, біології , астрономії, хімії;

виховна: прагнення до самовдосконалення, використовувати закони оптики на користь людства, застосовуючи їх у різних професіях.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

1. Вступне слово вчителя: оголошення теми, мети уроку.

2. Перевірка Д/З : Впр.(1,2,4,5), ст. 169, та п. 26 ст. 165 - 169.

3. Фізичний диктант

1. Джерела світла бувають...;

2. В однорідному середовищі світло поширюється...;

3. Лінія , вздовж якої поширюється світло є ...;

4. Доказами прямолінійного поширення світла є...

5. Дзеркала бувають ...

6. Яке зображення дає плоске дзеркало, пряме чи обернене...;

7. Яке зображення дає плоске дзеркало, дійсне чи уявне...;

8. Назвати два найпоширеніші види лінз ...;

9. Як називається точка, в якій сходяться паралельні промені, що падають на збиральну лінзу;

10. Якщо розміри джерела світла набагато більші за розміри тіла, а відстані між ними порівняно малі, то це умова утворення...

11. Яке зображення дає збиральна лінза

12. Запишіть формулу оптичної сили лінзи...

Учитель. Отже, записали відповіді, а зараз, обмінюєтесь своїми роботами і виставляєте за кожну правильну відповідь 1 бал, підсумуєте бали і отримаєте абсолютний мінімум за урок.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

l Що таке світло?

l Скільки кольорів у райдузі?

l Сформулюйте закони відбивання.

l Сформулюйте закон заломлення.

Учитель. Оскільки, ми дещо повторили, то можемо з вами почати розглядати сьогоднішню тему "формула тонкої лінзи".

l Пригадаємо, що таке взагалі лінза? ( Учні відповідають).

А зараз трошки попрацюємо з таблицею біля дошки, а саме, повторимо основні точки та лінії побудови зображення в лінзі.

Визначаємо, що відстань від предмета до лінзи будемо надалі позначати d, а відстань від зображення до лінзи - f. (На моніторах учні також бачать правильне позначення відстаней, які необхідно розрізняти у формулі тонкої лінзи.) Запишемо формулу тонкої лінзи.

ІІІ. Розв'язування задачі на уроці.

1. Знайдіть фокусні відстані лінз з оптичною силою 2 дптр, 5дптр, -4 дптр, -10дптр.

2. Побудувати зображення світної точки А у збиральній лінзі.

3. ст. 176, впр. 5.

4. ст. 177, впр.8.

5. Визначити фокусну відстань лінзи окуляр вашого співбесідника, якщо ви знаходитесь від нього на відстані 52 см. А ваше зображення на відстані 14 см.

Дано: d = 52см, f = 14 см,

F - ?

СІ : d = 0,52 м, f = 0,14 м

Розв'язання :

Оскільки

,

то D==; F=; F =.

Відповідь: F = 0,11м.

ІV. Підсумки уроку

ь Сьогодні на уроці ми повторили і закріпили знання про лінзи;

ь Вивчили формулу тонкої лінзи;

ь Навчилися визначати відстані від предмету до лінзи і від лінзи до утвореного зображення;

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 27, ст.170 -175; Дати письм . відп. на запитання (1, 2,6,7,9) з вправи на ст.176 підр.

Размещено на Allbest.ru