Професійна діяльність педагога є дуже складною: як за своїм змістом, так і за своєю формою. Педагогічна діяльність - особливий вид суспільно корисної діяльності людей, свідомо спрямованої на підготовку підростаючого покоління до життя відповідно до економічних, політичних, моральних, естетичних цілей. Педагогічна діяльність може розглядатися як процес послідовного вирішення різноманітних навчально-виховних завдань. Вона складається із системи дій, спрямованих сукупно на реалізацію виховних завдань, і пов'язана з різними факторами педагогічного процесу, зокрема з діяльністю студентів і конкретними цілями та змістом навчання і виховання. Така діяльність здійснюється в умовах, які постійно змінюються, і конкретних ситуаціях з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей студентів, що постійно розвиваються.

Педагогічна діяльність має, передусім, велике соціальне значення, бо йдеться про формування людської особистості. Педагог - здійснює одну з найважливіших функцій суспільства, навчаючи молодь творчо засвоювати здобуті людством знання, формуючи особистість як суб'єкта пізнання і праці, здатного рухати вперед науку, техніку і мистецтво. Розвиток продуктивних сил суспільства значною мірою залежить від здійснюваного студентом і викладачем цілеспрямованого розвитку прогресивних творчих сил особистості.

Педагогічну діяльність можна вважати професіональною за умови, якщо якість виконуваних дій досягає високого рівня та позитивно впливає на оточуючих. Високий рівень виразності виконуваних дій у системі "людина - людина", що демонструє істинне ставлення до реальної ситуації, навколишньої дійсності в сфері професійної діяльності, зокрема у педагогічній, характеризується терміном "артистизм". Таким чином, артистизм є вищим ступенем професіоналізму.

Професійна діяльність передбачає наявність певних здібностей до конкретної діяльності з метою більш менш успішного її виконання. Здібності можуть бути вродженими (генетичне наслідування схильності до певного виду діяльності) й набутими (сформованими у процесі діяльності). Здібності до певних видів діяльності можуть бути взагалі відсутніми, в такому разі їх неможливо сформувати та розвинути. Якщо наявність здібностей та природних задатків до певного виду професійної діяльності усвідомлюється людиною, її рух в обраній професійній діяльності буде свідомим та цілеспрямованим.

Певні задатки та схильності можуть не усвідомлюватися людиною або не виявлятися у потребах і мотивах протягом тривалого часу. Проте, у будь-якому випадку наявність та розвиток здібностей створює сприятливі умови для формування умінь, навичок та компетенцій у професійній діяльності, що сприяє становленню фахівця-професіонала при доцільній організації навчання та виховання. Власне, наявність здібностей та сформованих умінь не є гарантією становлення людини як професіонала, чому перешкоджають, зокрема, неефективне навчання й виховання, тиск на особистість, лінощі, небажання самовдосконалюватися тощо.

Наявність педагогічних здібностей є необхідною структурною одиницею професійної готовності. Вирішальним для становлення такої готовності є: педагогічне мислення, уява, спостережливість, рефлексивні здібності. Рефлексивний рівень педагогічних здібностей звернений до об'єкта-суб'єкта педагогічного впливу і спрямований на перцепцію студентів. Рефлексія - це не тільки розуміння, аналіз себе і своїх вчинків, а й з'ясування того, як навколишні люди розуміють тебе, твої особистісні якості, емоційні реакції та когнітивні уявлення. У тому разі, коли змістом цих уявлень є предмет спільної діяльності, розвиваються предметно-рефлексивні відносини. Зміст рефлексивного керування полягає в тому, що педагог не примушує студента до прийняття необхідного рішення і дій, а надає йому для цього засіб - інформацію. Цим і визначається хід міркувань та готовність до певної поведінки студентів. У навчальному процесі прийоми рефлексивного керування складаються зі створення в студента адекватного уявлення про ситуацію, предмет, явище, у формуванні необхідної для нього мети навчання. Рефлексивний рівень педагогічних здібностей включає почуття міри, такту, причетності. Педагог повинен мати не тільки власну думку про досліджуваний предмет, а й знати, які уявлення про цей предмет має студент. Педагог повинен стати на його точку зору, імітувати хід його міркувань, розуміти, як студент сприймає ситуацію, знати мотиви його вчинків. Рефлексивна природа діяльності педагога визначається тим, що для цієї професії характерна міжособистісна взаємодія. Педагог може координувати свої дії з діями студентів лише тією мірою, в якій здатний їх розуміти. Наступний компонент готовності до педагогічної діяльності - професійно значущі якості. До них належать професійна компетентність, яка включає такі поняття: володіння матеріалом, розвиненість, ерудиція, інформованість, начитаність тощо. Рефлексивна природа керування навчально-виховним процесом тісно пов'язана з емпатією, тобто розумінням емоційного стану студента, здатності співпереживати йому, співчувати. Педагог має розуміти внутрішній світ студента, бути до нього доброзичливим, ставитися до нього з повагою. До професійно значущих якостей відносять емоційну стабільність, що виявляється у витримці, умінні володіти собою та саморегулюватися. Педагогові притаманна домінантність - уміння керувати, діловитість, сміливе взяття на себе відповідальності за інших, розподіл обов'язків у колективі, схильність до лідерства. Принципове значення для готовності до педагогічної діяльності має така якість, як динамізм особистості, тобто здатність педагога до активного впливу на студента. Вона виявляється в ініціативі, швидкості адаптації у змінених педагогічних ситуаціях, умінні чуйно їх уловлювати й у зв'язку з цим змінювати варіанти педагогічного впливу. Цілеспрямованість також необхідна для педагогічної діяльності, тому що ця якість включає прагнення до досягнення мети, енергійність, наполегливість, відданість своїй справі. До професійно значущих якостей, що характеризують готовність до педагогічної діяльності, належать експресивність: артистизм, емоційність, яскраве подання навчального матеріалу, розвиненість мови, багата міміка, гарні манери. Усі названі ознаки готовності до педагогічної діяльності можна конкретизувати в такий спосіб: педагогічна свідомість; емоційно-позитивне ставлення до суб'єкта (студента), об'єкта (педагогічного процесу) і засобу діяльності (виховання та навчання); знання про структуру особистості студента, її вікові зміни, цілі й засоби педагогічного впливу в процесі її формування і розвитку; педагогічні уміння щодо організації і здійснення навчального та виховного впливу на особистість, що формується; прагнення спілкуватися з студентами, передаючи їм свій досвід, знання відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей.

Будь-яка педагогічна діяльність є емоційно напруженою. Умови такої діяльності у вищій школі мають специфіку, яка пов'язана з необхідністю читання лекцій для студентів, проведення практичних занять, керівництва самостійною та науково-дослідною діяльністю тощо. Так, читання лекцій перед великою аудиторією пов'язане з умінням не тільки ознайомлювати студентів з даними конкретної науки, а й робити їх доступними (не впадаючи до популяризації), цікавими, методично виваженими, крім того, необхідно керувати увагою студентів, активізувати їх мислення, швидко реагувати на атмосферу в аудиторії, влучно відповідати на поставлені запитання, зауваження тощо. Отже, викладацька діяльність здійснюється в умовах розумового й емоційного напруження. Викладач вищої школи одночасно має займатися науковою роботою, яка також пов'язана з розумовою й емоційною напруженістю. В умовах такої діяльності викладачі зазнають істотних труднощів, які пов'язані з умінням швидко орієнтуватися у змінених умовах, знаходити оптимальні рішення у нештатних ситуаціях і зберігати при цьому витримку і самовладання, тобто мати певний рівень розвитку професійної усталеності в педагогічній діяльності.

Професійна усталеність викладача - синтез властивостей і якостей його особистості, що дає можливість у межах здійснення своєї професійної діяльності протягом тривалого часу виконувати її впевнено, самостійно, без емоційного напруження в різних, часто непередбачених умовах, з мінімальними помилками.

Педагогічна діяльність потребує не тільки певних професійних знань, уміння використовувати найпродуктивніші для кожної конкретної ситуації форми, методи, технології педагогічної роботи, а й відповідних особистісних якостей, без яких багатьом вона може здаватися рутинною, надто обтяжливою. Тому особливо важливими є такі індивідуальні якості педагога, як гуманістична спрямованість, особиста і соціальна відповідальність, почуття справедливості, власна гідність і повага до гідності іншої людини, терпимість, ввічливість, порядність, емпатійність (здатність співпереживати, співчувати), уважність, старанність, щирість, комунікабельність.

Репертуар професійно-значимих якостей фахівця може варіювати залежно від специфіки особистості і психологічних умов, професійного самовизначення і навчання. Проте існують і базові вимоги до компетентності, трудової дисципліни, моральних принципів, без дотримання яких неможливе повноцінне досягнення цілей та завдань педагогічної діяльності.

В основу розвитку особистісних якостей фахівця мають бути покладені такі принципи:

а) принципи творчого саморозвитку. Передбачає поєднання логічного евристичного (пошукового, творчого), раціонального й емоційного; здійснення саморозвитку через безперервне самовдосконалення; поширення власного досвіду, власних знань з одночасним запозиченням досвіду колег;

б) принципи самопізнання, що передбачає орієнтацію на рефлексивне мислення; усвідомлення своїх сильних і слабких якостей; опора на сильні якості і робота над подоланням слабких; використання тестів самоконтролю, договорів із собою, самоспостереження, самоаналізу, аналізу чинників своїх успіхів і причин невдач;

в) принципи співтворчості викладача і студента, оскільки дбаючи про успіхи своїх студентів не менше, ніж про свої, особистість виявляє до них довіру, щирість, терпимість, дотримується демократичних засад у взаємодії з ними, розв'язанні спільних завдань тощо.

Науковці [19; 20] виокремлюють три групи професійних особистісних якостей педагога:

1. Психофізіологічні характеристики, які обумовлюють здібності для педагогічної діяльності. До них належать психічні процеси (сприйняття, пам'ять, уява, мислення), психічні стани (втома, апатія, стрес, тривожність, депресія), увага як стан свідомості, емоційні та вольної прояви (стриманість, наполегливість, послідовність, імпульсивність). Психологічні характеристики мають відповідати вимогам до фахової діяльності соціальних педагогів.

2. Психологічні якості, що характеризують педагога як особистість. До цієї групи якостей зараховують самоконтроль, самокритичність, самоаналіз, прагнення до самовдосконалення, самооцінка власних вчинків, а також стресовитривалість (фізична тренованість, самонавіювання, вміння переключатися й управляти власними емоціями). Вони допомагають уникнути професійних стресів, здійснювати самоменеджмент - послідовне, цілеспрямоване використання ефективних методів і технологій самореалізації, саморозвитку творчого потенціалу. Також до цієї групи належать емоційна врівноваженість, низька тривожність, творче мислення, послідовність у діях, наполегливість, стриманість, уважність, спостережливість.

3. Психолого-педагогічні якості, які впливають на ефект особистої привабливості. Такими якостями є комунікабельність (уміння швидко налагоджувати контакт із людьми); емпатійність (здатність співпереживати); атрактивність (зовнішня привабливість особистості); красномовність (вміння гарно, майстерно говорити, ораторський хист); знання себе і вміння допомагати іншим у самопізнанні; щирість, вміння природно поводитись у стосунках з клієнтом тощо.

У формуванні якостей, необхідних педагогам для успішного виконання своїх обов'язків, суттєву роль відіграють природні дані, прагнення до самовизначення, самоутвердження, бажання вчитися, ціннісні орієнтації і вольовізусилля людини, яка обрала цю професію.

Отже, педагога як особистість та професіонала характеризують:

відповідність його особистісного і фахового потенціалу вимогам професії, намагання збагачувати практику новими знаннями, методами і формами роботи;

мотивація до особистісного саморозвитку та самовдосконалення;

спрямованість у професійній діяльності на ініціативність, творчість;

соціальна активність, небайдужість до актуальних питань практичної роботи, намагання знаходити нові резерви розв'язання професіональних проблем і вміння їх використовувати.

Отже, ефективність педагогічної діяльності залежить не тільки від рівня підготовки фахівця, його знань і досвіду, а й від особистісних характеристик, якостей, ціннісних орієнтацій та життєвої позиції педагога, які є базисом для успішного здійснення педагогічної діяльності.

1.3 Педагогічна майстерність