Слід особливо підкреслити, що дотепер мало вивчені можливості самої родини в створенні умов, необхідних для повноцінного виховання й розвитку дитини-дошкільника, умови, що визначають потреби батьків у послугах дошкільних навчальних закладів, форми й методи роботи з родиною в новій соціально-економічній ситуації.

Ми виходимо з того, що якщо родина стає сьогодні головним соціальним інститутом у вихованні власної дитини, а дошкільний навчальний заклад створюється на додаток до сімейного виховання, то саме родина повинна стати головним замовником і споживачем усіх послуг дошкільних навчальних закладів -- освітніх, оздоровчих і ін. Усе це ставить нас перед необхідністю пошуку нових форм взаємодії між родиною й дошкільним навчальним закладом, які повинні бути засновані на співробітництві й партнерських взаєминах. Для батьків і педагогів дитина є єдиним об'єктом впливу, який у сучасних умовах здобуває статус суб'єкта, а не об'єкта, стає центром у системі взаємин «батьки - дитина - педагог».

Ефективність взаємодії сімейного й суспільного виховання визначається ступенем задоволення дошкільними навчальними закладами потреб батьків у послугах дошкільного навчального закладу. Тому педагогічні колективи повинні бути зорієнтовані на вивчення потреб, мотиваційно-цільових настанов, ціннісних орієнтації сучасних батьків у питаннях виховання й навчання дошкільників, що дозволить скорегувати ці установки на здійснення спільними зусиллями головної мети дошкільної освіти - різнобічного розвитку особистості дитини з обліком її індивідуальних і вікових особливостей і підготовки її до навчання в школі. У цьому зв'язку в центрі уваги педагога ставиться особистість батьків, їх уявлення про дитину, якою вони прагнуть її бачити й відповідно виховати. Ідеал особистості в батьків формується під впливом повсякденної свідомості, досвіду старших поколінь, народних традицій, на основі наукових знань, а також під впливом суспільної думки як багатошарового фактора, у якому вплив мікро- і макросередовища злився Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов. пед. вузов: в 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.2: Процесс воспитания. - С. 101..

В методичних рекомендаціях О. Кононко, Л. Калузької, Т. Алексєєнко та інших науковців і практиків виділено наступні форми взаємодії родини та дошкільного закладу:

? індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв'язок тощо);

? наочно-письмові (батьківські куточки, телефонні стенди, ширмочки, планшети, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скриньки пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо);

? групові (консультації, практикуми, клуби взаємодопомоги, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми - вчителями, лікарями, психологом, юристом тощо);

? колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо).

Хоча, слід зауважити, що наведений перелік форм роботи з батьками досить умовний. Різні родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний досвід. І те, що добре для однієї сім'ї, може бути абсолютно непридатним, неефективним, нецікавим для іншої. Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці, творчість, власний пошук у «наведені мостів», дипломатичність, толерантність - усе це запорука успішної взаємодії дитячого садка і родини.

У практиці роботи дошкільних навчальних закладів проводяться наступні види батьківських зборів:

· збори-бесіди на виховні теми;

· збори по обміну досвідом виховання дітей у родині;

· збори-консультації;

· збори у формі «круглого стола».

Найбільш ефективним є комбінований ряд зборів, на яких проводиться педагогічна освіта батьків, підводиться підсумок навчально-виховної роботи за певний проміжок часу, намічаються завдання на наступний період.

Розповсюдженою груповою формою співробітництва з батьками є робота з батьківським комітетом.

До індивідуальних форм роботи з батьками відносяться:

· бесіди;

· консультації (у формі відповідей на запитання батьків);

· педагогічні доручення;

· відвідування родини Гуз А.А. Взаимодействие дошкольного учреждения и семьи: пособие для педагогов учреждений, обеспечивающих получение дошкольного образования. - М.: Белый Ветер, 2007. - С. 71..

Одним з головних завдань батьківських об'єднань залишається організація й здійснення педагогічного процесу.

Лекторії, батьківські університети, круглі столи, конференції, батьківські школи й багато іншого, постійно поточні й разові форми педагогічної освіти допомагають тим батькам, які прагнуть краще зрозуміти свою дитину, правильно організувати процес спілкування з нею, подолати конфліктні стани. Із цією метою багато батьківських комітетів виділяють кошти на закупівлю педагогічної літератури для батьків, підтримують видання й поширення популярних педагогічних газет і журналів.

Робота зі створення загальних етичних, естетичних, моральних, вольових, інтелектуальних цінностей починається зі створення батьківської школи. Її актив, як найбільш здатний до співробітництва, займається переконанням усіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом повинне стати стимулювання прагнення поповнювати свої знання, навчитися практичних основ правильного виховання дітей у родині.

У батьківських лекторіях корисно провести лекції-бесіди про завдання, форми й методи сімейного виховання; психофізіологічні особливості дітей даного віку; підходи до виховання дітей різного віку; окремі напрямки виховання -- моральне, фізичне, трудове, інтелектуальне; проблеми зміцнення здоров'я дітей, організацію здорового способу життя; виховання свідомої дисципліни й відповідальності. Окремо слід розглянути найбільш гострі питання сімейного виховання -- подолання відчуженості між батьками й дітьми, конфліктних і кризових станів, виникнення утруднень і бар'єрів у сімейному вихованні, відповідальності перед суспільством, країною й Богом Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов. пед. вузов: в 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. - С. 81..

На батьківських зборах важливо не просто інформувати батьків про підсумки успішності й відвідуваності, факти порушення дисципліни, а разом з ними з'ясувати причини, зацікавлено обговорити шляхи подолання негативних явищ, намітити конкретні заходи. Неприпустимо перетворювати батьківські збори в нотації й розноси, категорично заборонено педагогові брати на себе роль судді, виносити безапеляційні рішення й вироки. Поради батькам повинні бути м'які, зважені, добрі.

Постійна тема для обговорення на батьківських зборах -- дотримання єдності вимог родини й дошкільного навчального закладу. Для цього беруться конкретні аспекти координаційного плану, аналізується їхнє виконання, намічаються шляхи усунення неузгодженостей, що з'явилися Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов. пед. вузов: в 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. - С. 83..

Роботою батьківського комітету керує завідувач дитячого навчального закладу. Він організує батьківський комітет у допомогу дитячому навчальному закладу у всіх ланках його діяльності, керуючись «Положенням про батьківський комітет».

Відомо, що батьківський комітет створюється з метою забезпечення постійного й систематичного зв'язку дитячого навчального закладу з батьками.

Батьківський комітет -- це представницький орган батьківської громадськості, покликаний допомагати дитячому навчальному закладу в його роботі й організовувати виконання всіма батьками державних вимог в області виховання й навчання дітей.

В «Положенні про батьківський комітет» підкреслюється, що він допомагає дитячому навчальному закладу в організації педагогічної пропаганди серед батьків вихованців даного установи й населення, в організації загальних батьківських зборів і батьківських конференцій по обміну досвідом сімейного й суспільного виховання, доповідей і лекцій для батьків, у встановленні зв'язків педагогів з родинами вихованців, в організації охорони життя й здоров'я дітей, у зміцненні господарської й матеріальної бази дитячого навчального закладу, організує участь батьків у ремонті приміщень, устаткування в благоустрої й озелененні ділянки, у виготовленні посібників.

Свою діяльність батьківський комітет планує відповідно до плану виховно-освітньої роботи й з урахуванням місцевих умов; у складанні плану бере участь керівник дитячого навчального закладу.

Батьківський комітет вибирається на загальних зборах батьків. Кількість членів комітету визначається загальними зборами, при цьому рекомендується від кожної групи дітей обирати в батьківський комітет не менш одного представника. В однокомплектному й двокомплектному дитячого навчального закладу в батьківський комітет обирають не менш 3 чоловік.

Особливо важлива дитячому навчальному закладу допомога батьківського комітету в пропаганді педагогічних знань, поширенні позитивного досвіду сімейного виховання, а також у наданні сприяння тим родинам, де не ладиться з вихованням дітей.

Тому керівник дитячого навчального закладу повинен продумано підходити до добору членів батьківського комітету, особливо його голови. Для більшої оперативності, а також для більш тісного зв'язку з педагогами в роботі батьківського комітету бере участь ще по три члени активу з кожної групи Детский сад и семья / Н.Ф.Виноградова, Г.Н.Година, Л.В.Загик и др.; Под ред. Т.М.Марковой. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - С. 103..

При доборі членів батьківського комітету головна увага звертається на те, яким вихователем є кожний з них, тому що вони повинні бути першими помічниками в поширенні кращого досвіду сімейного виховання. Добір членів батьківського комітету завідувач веде разом з вихователями.

Свою діяльність батьківський комітет планує відповідно до плану виховно-освітньої роботи дошкільного навчального закладу, погоджуючи питання з його керівником. План роботи батьківського комітету слід розглядати як частину річного плану роботи дошкільного навчального закладу Детский сад и семья / Н.Ф.Виноградова, Г.Н.Година, Л.В.Загик и др.; Под ред. Т.М.Марковой. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - С. 105..

Бесіди вихователя з батьками -- найбільш доступна й розповсюджена форма встановлення зв'язку педагога з родиною, його систематичного спілкування з батьком і матір'ю дитини, з іншими членами родини.

Бесіда може використовуватися в роботі з батьками як самостійна форма й у комбінації з іншими формами: бесіда при відвідуванні родини, на батьківських зборах, консультації.

Ціль педагогічної бесіди -- обмін думками по тому або іншому питанню виховання й досягнення єдиної точки зору із цих питань, надання батькам своєчасної допомоги.

Активна участь у бесіді й вихователя, і батьків -- істотна особливість даної форми, що дозволяє здійснити ефективний вплив на батьків Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учебное пособие для студентов сред. Пед. учеб. заведений. - 4-е изд.: - М.: Академия, 2002. - С. 68..

Часом вихователь, давши батькам пораду, зробивши вказівку, зауваження, уважає, що поговорив з батьками. Але при цьому залишилося нез'ясованим, що думали із цього приводу самі батьки: як вони сприйняли пораду, зауваження, як припускають виконати рекомендації педагога. Що, на думку батька або матері, з'явилося причиною відхилень у поведінці дитини, що їх утрудняє при вихованні тої або іншої навички, уміння, якості й т.п., тобто бесіди по суті не було.

Провідна роль у виникненні бесід повинна належати вихователеві. Активність вихователя викликає відповідну активність батьків. Обговорювати з вихователем педагогічні проблеми, шукати в нього поради й підтримки стає потребою батьків. У кого, як не у вихователя своєї дитини, у першу чергу батько й мати повинні знаходити відповіді на хвилюючі їх питання, хто, як не вихователь, що добре знає дитину, може дати батькам конкретну кваліфіковану пораду?

Педагог дошкільного навчального закладу має можливість щодня спілкуватися з батьками своїх вихованців. У дошкільному навчальному закладі в колективі однолітків, у спільній різноманітній діяльності дитина проявляє себе яскраво й різнобічно. Тут більш виразно виявляються помилки родини.

Матеріал для бесід з батьками дають вихователеві спостереження за дитиною: за виконанням нею правил поведінки в колективі, за відношенням до дітей, до дорослих і їх вимогам, за відношенням до діяльності; розмови з дитиною, її знання, що виявляються, уявлення, мотиви поведінки.

Доброзичливість вихователя, обґрунтованість його оцінок і висновків, які він робить із позиції інтересів дитини, викликають у батьків бажання відверто висловлювати свою думку, поділитися враженнями, розповісти про поведінку дитини в родині.

Таким чином, бесіда є засобом установлення контактів з батьками, вивчення сімейного виховання дитини й впливу на характер цього виховання. Детский сад и семья / Н.Ф.Виноградова, Г.Н.Година, Л.В.Загик и др.; Под ред. Т.М.Марковой. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - С. 110. Отже, взаємодія родини й дошкільного навчального закладу відбувається в різних формах, прийнятних і для педагогів і для батьків. Результати такого співробітництва залежать від активності обох сторін.

Отже можна зробити наступні висновки:

Педагогічній діяльності виділено наступні форми взаємодії родини та дошкільного закладу:

? індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв'язок тощо);

? наочно-письмові (батьківські куточки, телефонні стенди, ширмочки, планшети, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скриньки пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо);

? групові (консультації, практикуми, клуби взаємодопомоги, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми - вчителями, лікарями, психологом, юристом тощо);

? колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо).

ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ

Отже можна зробити наступні висновки:

1. Сім'я, безумовно, посідає важливе місце в процесі формування особистості. Саме тому на сучасному етапі розвитку педагогіки постає питання про проблему сімейного виховання.

2. Типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Успішність співробітництва дошкільного навчального закладу з батьками забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів роботи, застосування певних форм і методів.

3. Спільна робота дошкільного навчального закладу й сім'ї будується на наступних основних засадах, які визначають зміст, організацію і методику цієї роботи: єдність в роботі дитсадка і сім'ї у вихованні дітей, взаємна довіра у взаємовідносинах між педагогами і батьками, доброзичливе ставлення один до одного, розуміння потреб та інтересів дитини й своїх обов'язків як вихователів; зміцнення авторитету педагога в сім'ї і батьків у дитячому садку, взаємодопомога у спільній роботі по вихованню дошкільників, вивчення кращого досвіду сімейного виховання, пропаганда його серед широкого кола батьків, використання в роботі дошкільного закладу позитивних методів сімейного виховання, використання різноманітних форм роботи дошкільного закладу з сім'єю, систематичне здійснення зв'язку дошкільного закладу і батьків за певним планом, встановлення правильних взаємин педагогів і батьків на основі доброзичливої критики і самокритики, залучення до роботи з сім'ями активу батьків, організованих в батьківський комітет.

4. Взаємодія родини й дошкільного навчального закладу відбувається в різних формах та з використанням різних методів, прийнятних і для педагогів і для батьків. Результати такого співробітництва залежать від активності обох сторін.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ СПІВРОБІТНИЦТВА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З СІМ'ЄЮ

2.1 Визначення показників співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю

Дослідно-експериментальна робота із впровадження нетрадиційних форм взаємодії дошкільного навчального закладу в практику роботи була проведена у групах дошкільного навчального закладу.

Робота проводилася в три етапи, що представляють собою, констатувальний, формувальний й контрольний.

Для проведення дослідно-експериментальної роботи нами були виділено дві групи батьків - по 15 батьків у кожній групі.

Мета констатувального етапу експерименту:

1. Визначити рівень знань і уявлення батьків про завдання, зміст і методи виховання дітей;

2. Визначити задоволеність своїм положенням у сімї самої дитини;

3. Виявити стан співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю та первинний рівень показників використання методик співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю.

Методику дослідження склали дві групи методів. Перша група методів спрямована на вивчення положення дитини в сімї.

При роботі з дітьми ми використовували наступні методи: тест «Кінетичний малюнок сімї» (Р. Бернс і С. Коуфман); методика «Незакінчені речення».

Друга група методів спрямована на виявлення знань батьків про дитину, вивчення батьківських відносин з дітьми, а також на виявлення значення для батьків співробітництва з дошкільним навчальним закладом.

При роботі з батьками нами були використані наступні методи:

1. Анкетування;

2. тестування: «Батьківське відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Столін).

Для проведення діагностики рівня знань і уявлень батьків про завдання, зміст і методи виховання дітей та для визначення задоволеності своїм положенням у сімї самої дитини ми виконали такі завдання:

Провели тестування серед дітей. Для цього використовували тест Р. Бернса і С. Коуфмана «Кінетичний малюнок сімї». Мета тестування полягала у дослідженні міжособистісних відносин в сімї (очима дитини) та виявленні взаємовідносин в сімї. Отримані результати подані в Додатку А.

Методика проведення:

Дитині пропонується лист папера, олівці. Ставиться умова: необхідно намалювати свою сімю так, щоб її члени були чим-небудь зайняті.

Формативними особливостями вважається якість зображення: старанність чи промальовування недбалості у малюванні окремих членів сімї, барвистість зображення, положення об'єктів на листі, заштриховування, розміри.

Змістовними характеристиками малюнка є: зображення діяльності членів родини, їхнє взаємне розташування по відношенню друг до друга і до дитини, чи присутність відсутність членів сімї і самої дитини, а також співвідношення людей і речей на малюнку.

Аналіз результатів малюнків здійснювався за наступними показниками: наявність занепокоєння у дітей про взаємовідношення до них дорослих, емоційна напруга і дистанція, дискомфорт, наявність ворожості стосовно дорослого (див. Додаток А).

Наступним завданням було діагностика рівня взаємовідношення батьків до дітей і дітей до батьків. Для цього нами була використана методика «Незакінчені речення».

Мета: виявити рівень відношення батьків до дітей і дітей до батьків. Дані були занесені в таблицю, представлені у вигляді діаграми і подані в Додатку Б.

Дослідження виявляє собою варіант методу «Незакінчені речення». Він включає 20 незакінчених речень, які можуть бути розділені на 4 групи, що характеризують відношення дітей до батька, до матері, до минулого і сімї.

Методика проведення:

Дітям пропонується закінчити ряд пропозицій без попереднього обмірковування. Опитування ведеться у швидкому темпі, щоб дитина відповідала перше, що прийде в голову (Додаток В).

Надалі для обстеження батьків були розроблені дві анкети з 6 та 10 питань.

Мета обстеження батьків полягає в виявленні рівня знань і уявлень батьків про виховання дитини та виявленні значення для батьків співробітництва з дошкільним навчальним закладом та первинного рівня показників використання методик співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю (Додаток Г).

Результати обстеження батьків були занесенні в таблиці, представленні у вигляді діаграми і подані в Додатку Д.

Методика проведення:

Батькам було запропоновано відповісти на питання, що дозволили нам виявити рівень їхніх знань про виховання дитини та первинний рівень показників використання методик співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю.

Для виявлення батьківського відношення до дітей був запропонований опитувальник батьківського відношення.

Мета опитування полягала у виявленні рівня батьківського відношення до дітей. Результати обстеження батьків були занесенні в таблиці і подані в Додатку Ж.

Методика проведення:

Батькам були запропоновані бланки з питаннями (61 питання). На кожне питання передбачалася або позитивна, або негативна відповідь (Додаток № Є). Підставою для оцінки служив ключ до опитувальника, що дозволив виявити рівень батьківського відношення.

На наш погляд, найбільш оптимальним є такий рівень батьківського відношення, як кооперація - це соціально бажаний образ батьківського поводження. Батьки високо оцінюють здібності своєї дитини, випробує почуття гордості за нього, заохочує ініціативу і самостійність, намагається бути з ним на рівних.

До нейтрального рівня можна віднести відносини по типу «симбіоз» і «маленький невдаха». Батьки бачать свою дитину молодше в порівнянні з реальним віком, прагнуть задовольнити її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, не надають їй самостійності.

До негативного рівня батьківського відношення ми віднесли такий тип батьківських відносин, як відкидання і «авторитарна гіперсоціалізація». Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою. Жадає від неї беззастережності слухняності і дисципліни. По більшій частині випробує до дитини злість, роздратування, досаду.

Аналіз отриманих результатів показав наступне:

Аналіз тесту «Кінетичний малюнок сімї» (Р. Бернс і С. Коуфман) показав, що з 30 сімей до високого рівня відносин можна діти - батьки віднести тільки 9 сімей (30 %).

До середнього рівня відносин діти - батьки можна віднести 15 сімей (50 %).

До низького рівня відносин діти - батьки ми віднесли 6 сімей (20 %).

Після того, як діти намалювали сімю , ми запропонували ряд питань, відповіді на який дозволили нам виявити причини, що викликають у дітей тривожність у системі відносин діти - батьки: фізичне покарання; відсутність спілкування з батьками; неблагополучна обстановка в сімї (алкоголізм одного з батьків);

За результатами цього тесту ми можемо зробити висновок, що далеко не у всіх сім'ях панує атмосфера позитивних відносин діти - батьки. В основному вони носять нестабільний характер.

Отже, нами було виявлено 6 дітей, незадоволених своїм положенням у сімї. 15 дітей часто почувають себе некомфортно, хоча і задоволені своїм положенням в сім'ї.

У результаті попередньої діагностики ми припустили, що цих дітей не влаштовують взаємини з батьками.

Результати методики «Незакінчені речення» допомогли нам виявити взаємовідносини дітей до батьків.

Позитивні взаємовідносини спостерігаються у 9 дітей (30 %). Негативні відносини відчувають 6 дітей (20 %). Гарні взаємовідносини склалися в 9 сім'ях (30 %). У 21 родині (70 %) дітей не влаштовують взаємовідносини з обома батьками чи з одним з них.

За результатами нашого дослідження нами були виявлені причини, що викликають тривожність у дитини: страх фізичного покарання; страх залишитися вдома на самоті; відсутність батьківської ласки.

Дані прояви спостерігалися у відповідях у 21 дитини (70 %). З них у 15 (50 %) - спостерігалася наявність деяких причин, що викликають тривожність. У 6 дітей (20 %) були відзначені всі ці причини і лише в 9 (30 %) випадках тривожність не спостерігалася.

За результатами даної методики можна зробити висновок, що в багатьох сім'ях діти мають тривожність у відносинах з батьками, між ними немає взаєморозуміння.

При обробки анкети № 1 результати показали, що з 30 батьків тільки четверо (13%) мають досить повні знання про виховання дітей.

Двадцять чоловік (67 %) мають недостатньо знань про виховання дитини.

У трьох батьків (10 %) часткові, уривчасті знання про дитину і її виховання. А троє батьків (10 %) зовсім відмовилися від відповідей, що говорить про їхню непоінформованість по даному питанню.

Таким чином, ми констатуємо, що більшість батьків не мають достатнього рівня знань про особливості віку своєї дитини, про форми, способи, методи виховання.

Результати аналізу відповідей на запитання анкети № 2 показали наступне:

1. На запитання «Які проблеми виховання залишаються для Вас менш вивченими?» більшість батьків (60%) відповіли: «Взаємини між дітьми й батьками». Це говорить про те, що батьки обох груп погано інформовані в питаннях виховання дошкільників. Цей факт підтверджують відповіді на наступні два питання: «Чи читаєте Ви педагогічну літературу?», «Чи читаєте Ви газети й журнали, присвячені проблемам виховання дошкільників?» 50 % батьків не читають педагогічну літературу. 30% батьків не читають періодичні видання, присвячені проблемам виховання дошкільників.

2. Переважна більшість батьків експериментальної й контрольної груп займають пасивну позицію в питанні співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю. Так, 60 % батьків прагнуть одержувати інформацію про виховання своїх дітей лише на батьківських зборах. 90 % батьків не прагнуть брати участь у роботі з дітьми в дитячому садку, мотивуючи це нестачею вільного часу й тим, що даним питанням повинні займатися тільки працівники дошкільного навчального закладу. Вести кружок у дитячому садку виявили бажання тільки по одному з батьків в кожній досліджуваній нами групі.

Загалом результати констатувального експерименту показали низький відсоток співробітництва дошкільного навчального закладу і батьків.

Аналіз визначив подальші завдання роботи: добитися розуміння батьків про значення співробітництва з дошкільним навчальним закладом.

За результатами анкетування можна зробити висновок про те, що батькам не вистачає педагогічного досвіду. Для обміну досвідом вихователів і батьків необхідно проводити бесіди, ділові ігри, вечори питань і відповідей і інші форми співробітництва.

Проаналізувавши відповіді батьків та питання опитувальника «Батьківське відношення до дітей», ми одержали наступну картину батьківського відношення до дітей:

Оптимальні батьківські відносини до дитини спостерігаються в 10 родинах (33 %). До нейтрального рівня можна віднести 14 сімей (47 %). Батьківські відносини, що носять негативний характер, виявляються в шести сім'ях (20 %).

За результатами цієї методики ми бачимо, що більшість сімей використовують неефективні методи роботи з дитиною.

2.2 Використання методики співробітництва з сім'єю

Результати проведеного нами дослідження показали, що середній і низький рівні в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей тривожності.

За результатами констатувального етапу експерименту нами були виділені завдання формувального етапу експерименту:

· встановити партнерський стосунки з родиною кожного вихованця, об'єднати зусилля для розвитку й виховання дітей;

· створити атмосферу спільності інтересів, емоційної підтримки й взаємопроникнення в проблеми один одного;

· активізувати й збагачувати виховні вміння батьків;

· підтримувати їхню впевненість у власних педагогічних можливостях.

Рішення цих завдань пов'язане з усвідомленням батьками своєї виховної ролі в родині, свого досвіду взаємин з дитиною. У психології така форма переосмислення називається рефлексією.

Нами використовувалася рефлексивна модель спілкування педагога з родиною, яка ставить своєю метою переосмислення батьками своїх виховних установок і стереотипів. У поняття «педагогічна рефлексія» нами було включене вміння батьків аналізувати власну виховну діяльність, критично її оцінювати, знаходити адекватні причини, як своїх педагогічних удач, так і прорахунків, вибирати методи впливу на дитину, що відповідають її особливостям і конкретній ситуації.

Перш ніж ми приступили до роботи, вихователями були колегіально обговорені, а потім прийняті принципи взаємодії з батьками:

· усвідомити, що тільки спільними зусиллями родини й освітньої установи можна допомогти дитині; з повагою й розумінням ставитися до батьків;

· пам'ятати про те, що дитина - унікальна особистість, тому неприпустимо порівнювати її з іншими дітьми. Ми повинні цінувати її індивідуальність, підтримувати й розбудовувати її. У педагогах дитина завжди повинна бачити людей, готових виявити її особисту підтримку й прийти на допомогу;

· виховувати в дітях безмежну повагу до батьків, які дали їм життя й приклали багато щиросердечних і фізичних сил для того, щоб вони росли й були щасливі;

· ураховувати побажання й пропозиції батьків, високо цінувати їхню участь у житті групи;

· розглядати виховання й розвиток дітей не як звід загальних прийомів, а як мистецтво діалогу з конкретною дитиною і її батьками на основі знань психологічних особливостей віку, з урахуванням попереднього досвіду дитини, її інтересів, здатностей і труднощів, які виникли в родині й дошкільному навчальному закладі;

· з повагою ставитися до того, що створюється самою дитиною (розповідь, пісенька, будівля з піску або іншого будівельного матеріалу, ліплення, малюнок і т.п.). Захоплюватися разом з батьками її ініціативністю й самостійністю, що сприяє формуванню в дитини впевненості в собі й своїх можливостях, а в батьків викликає почуття поваги до вихователів їх дітей;

· регулярно в процесі індивідуального спілкування з батьками обговорювати всі питання, пов'язані з вихованням і розвитком дітей;

· проявляти розуміння, делікатність, терпимість і такт, ураховувати точку зору батьків;

· авторитарні методи «виховання» батьків виключаються;

· щоб у вихователів і батьків найшовся час для співробітництва, його треба спеціально організовувати. Кожний напрямок розвитку дитини припускає особливі зміст і форми спілкування вихователів з батьками, у процесі яких і буде підвищуватися їхня психолого-педагогічна культура.

Робота з батьками - це процес неперервний, складний, тривалий. Разом з позитивними напрацюваннями потрібно зазначити, що ми ще не зуміли активізувати всіх батьків настільки, щоб їх участь у житті дошкільного закладу зумовлювалась їх бажанням, у деяких батьків немає активної життєвої позиції з виховання дитини спільно з дошкільним навчальним закладом. Часто-густо батьки не вбачають у суспільному закладі можливості реалізації своїх інтересів, не всі здатні реалізувати психолого-педагогічних знань у вихованні своєї дитини.

Отже, зв'язок між сімейним та суспільним вихованням має бути міцним. У трикутнику «діти - батьки - дошкільний заклад» ми добиваємось взаєморозуміння та єдності у вирішенні різного роду питань. А це нині - найголовніше.

Переорієнтація на особистісно-орієнтовну модель освіти зумовлює кілька пізнавальних і особливо поведінкових моделей спілкування з батьками, а отже, потребу оволодіння педагогами інтерактивними прийомами впливу.

Тому для вдосконалення методичної роботи нами були використанні такі форми і методи роботи з педагогічними кадрами, які сприяють формуванню практичних навичок партнерської взаємодії з батьками, вміння обґрунтовувати власну позицію, виявляти гнучкість і толерантність, створювати простір довіри, тактовного порозуміння, співпраці та співжиття.

Найповніше відповідають цим цілям так звані активні форми навчання - ділові, рольові ігри, дискусії, моделювання педагогічних ситуацій, проектування, тренінги, під час яких використовуються методи активного включення в роботу, групового аналізу та спільного пошуку, методи зворотного зв'язку (рефлексії).

Знання педагогіки вихователі та батьки отримують не у готовому вигляді, а у формі нестандартних проблемних навчально-пізнавальних завдань та ситуацій. Задіюється не лише свідомість, а й почуття, емоції, вольові якості кожного педагога.

Нами були проведені тренінгові заняття для педагогів та батьків.

«Сім'я у фокусі педагогічних проблем»

Мета: підвищення психолого-педагогічної компетенції педагогів, формування навичок партнерських стосунків з батьками, оволодіння інтерактивними прийомами впливу.

1. Ігрова вправа «Овації». Щоб налаштуватися на роботу, покращити настрій, пропоную ігрову вправу «Овації». Будь ласка, ті, кого я назву, - підведіться, а всі учасники зустрічайте їх оваціями.

- Підведіться ті, у кого двоє дітей.

- У кого карі очі.

- У кого є досвід написання ППД.

- У кого є бажання продовжити роботу.

2. Правила групи. У нашому колективі відпрацьовані правила спільної діяльності - наші правила групи. Повторимо їх (правила записані на плакаті): активність; взаєморозуміння; щирість висловлювань; вміння слухати; говорити від себе; толерантність; критикувати думку, а не людину; заперечуючи пропонуй; правило «тут і зараз»; правило «пас».

- Чи є у вас якісь доповнення? Тоді продовжимо роботу.

3. Мозковий штурм «Сучасний дошкільний заклад - який він?».

Правила проведення. Учасники за геометричною символікою діляться на три групи, їм пропонується завдання: записати на стікерах, як вони розуміють питання «Сучасний дошкільний заклад - який він?» з погляду дітей, батьків, педагогів, та прикріпити на відповідні плакати.

Інформація обговорюється та узагальнюється: для дитини найважливіше, щоб у садку було затишно, можна було зайнятися улюбленими справами, відчувати турботу і прихильність дорослих та однолітків; для батьків - найголовніше здоров'я малюка, а отже, належний догляд за ним, безпека його життя, сприяння розумовому розвитку; з погляду педагога - атмосфера закладу, можливість реалізувати свої здібності, відчувати повагу дітей, батьків, колег.

Робиться висновок, що визначальною є культура садка, загальна атмосфера в ньому, що її створюють спільними зусиллями усі учасники освітнього процесу: педагоги, батьки, діти. Визначаються слабкі та сильні аспекти роботи закладу.

4. Вправа «Педагогічна культура - це...». Ніхто не буде заперечувати, що батьки - головні природні вихователі своєї дитини. Як у краплі води відбивається сонце, так і дитина є віддзеркаленням сім'ї. Щоб виховати сучасну особистість, дорослі мають бути не лише самі належно вихованими, а й мати педагогічну культуру. Для досягнення поставленої мети, а саме: опанування дорослими членами сімей основ спеціальних знань, набуття умінь і навичок правильного виховання дітей у родині; встановлення й розвиток відносин взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодопомоги між членами сім'ї, - педагогові важливо знати справжню картину життя кожної сім'ї та стан психолого-педагогічної підготовки батьків.

Педагогічна культура батьків - компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання.
Як твердять психологи, навіть найсерйозніші прорахунки педагогів не позначаються так фатально на розвиткові особистості дитини, як неправильна поведінка батьків.

Педагогічна культура батьків є складною і динамічною системою, що має свої структурні елементи (демонструються на плакаті):

Опираючись на досвід, сформулюємо визначення кожного з цих компонентів педагогічної культури батьків. Керівник уточнює та узагальнює відповіді вихователів.

Педагогічні знання - уявлення батьків про вікову динаміку розвитку дитини, самоцінність періоду дитинства, про головні завдання виховання, які виявляються у ставленні до дитини, в оцінюванні її поведінки, реальній діяльності та спілкуванні з нею.

Педагогічна та психологічна компетентність - здатність зрозуміти потреби дітей, раціонально спрямувати зусилля і засоби й уміння бачити перспективи розвитку дитини.

Педагогічна рефлексія - (зворотний зв'язок) - уміння батьків аналізувати, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок;

Педагогічна емпатія - співпереживання, вміння погоджуватися з думкою іншої людини, адекватна реакція на вчинки і почуття людей.

Більшість батьків не має педагогічної освіти, вони заклопотані безліччю справ і зазвичай у вихованні власної дитини відтворюють ті традиції, за якими виховували їх. Тож завдання педагогів усіляко сприяти формуванню педагогічної культури батьків та вибудовувати партнерські стосунки з ними.

5. Вправа «Будуємо дім». Мета: визначити обізнаність педагогів у формах, методах роботи з батьками.

Завдання: наступна вправа - «Будуємо дім».

- Завдання нашого будівництва ми окреслили - вони записані на даху будинку. А будівельним матеріалом будуть методи роботи. Для її проведення нам потрібно поділитися на дві групи. Пропоную використати гру «День і ніч».

- Група «День» - запише на аркуші паперу методи формування педагогічної культури батьків, а група «Ніч» - визначить, які перешкоди досягнення цієї мети, і запише їх на стікерах.

На виконання вправи дається 2 хв. (групи працюють за окремими столами).

- Групи готові. Прошу визначитись, хто зробить колегіальне подання напрацювань. Тож які методи сприяють формуванню педагогічної культури батьків (зачитують) - закріпіть їх на стіні будинку. Які ви бачите перешкоди? - зачитуйте і закріплюйте біля будинку.

6. Завдання для вихователів «Визначення типів виховання в родині». Мета: активізувати та поглибити знання педагогів щодо типів родинного виховання, розвиток гуманних взаємин педагогів у спільній діяльності.
Завдання: Так, будівництво - нелегка справа. В умовах особистісно-орієнтовного підходу до дитини пріоритетним в оцінці ефективності виховання є критерії добробуту і розвитку дитини як особистості. І таких сімей, де дитина відчуває психологічний комфорт, оптимістичне самопочуття, сімей, які мають позитивний педагогічний досвід, - багато. На них ми й орієнтуємось.

Та у педагогічній практиці вам доводиться стикатися з різними сім'ями, з різними ситуаціями. Щоб налагодити ефективну взаємодію з ними, потрібно, зокрема, знати, які ж типи виховання в родинах існують, та визначати їх належність. Це й буде нашим наступним завданням - дати характеристику певного типу виховання: «безконтрольність»; «надмірна опіка»; «попелюшка»; «дитина - кумир»; навести приклади і сформулювати рекомендації.

- Працюватимемо міні-командами за кожним столом. Час на підготовку - 5 хвилин. (Командам пропонують вибрати аркуш певного кольору, на зворотній стороні якого записано, який тип виховання потрібно характеризувати.)

Тип виховання: безконтрольність. Часто у вихованні дітей відсутній такий важливий елемент, як контроль. Найчастіше це простежується в родинах бізнесменів, алкоголіків або в неповних сім'ях. Дитина живе на «самообслуговуванні», в ній виховується «внутрішня сила», але їй бракує дисципліни, витримки, вміння опанувати свої емоції та бажання.

Профілактика і перевиховання: батькам потрібно частіше проявляти співчуття до таких дітей, цікавитися їхнім життям, контролювати виконання доручень, уроків, дотримання правил формальної поведінки з оточенням.

Тип виховання: надмірна опіка. Йдеться про постійний контроль батьків за дітьми, культивування дисципліни і звітності, дитина не здатна приймати самостійне рішення.

Профілактика і перевиховання: передусім батькам слід тренувати у дитини самостійні рішення.

Тип виховання: «попелюшка». Це стосується не лише нелюбої дитини, а виникає там, де на дитину звалюється занадто багато обов'зків і часто їй самій приділяється мало уваги. Внаслідок цього вибудовується астенічний (ослаблений) тип особистості.

Профілактика і перевиховання: потрібно налагодити емоційний контакт з дитиною, пояснивши: ми тебе любимо, але обставини так складаються, що...

Тип виховання: «дитина - кумир». Часто ним стає єдина або наймолодша дитина в сім'ї. Вона дуже страждає від нестачі уваги до себе і готова привернути її будь-якими вчинками. Виникає конфлікт претензій, егоцентризм.

Профілактика і перевиховання: убезпечити дитину від почуття, що вона - кумир, у її присутності демонструвати любов і турботу до інших членів сім'ї, незважаючи на ревнощі. Звісно ж, основою, загальною рекомендацією для кожної родини є любов до своєї дитини.

Любов - це фундамент, на якому будуються будь-які стосунки. «Лише любов'ю до дітей та справжнім спілкуванням з дитячою душею можливо створити щасливе дитинство» (Л.Толстой).

7. Вправа «Хвилі любові». Тож вдихнемо хвилю любові.
(Використовується метод сугестивної педагогіки - навіювання на фоні спокійної музики - фонограма.) «Пам'ятаєте, коли Ви вперше відчули любов? Які почуття Ви переживали? Напевно, відчуття насолоди від життя, душевного підйому, емоційного тепла. Наразі навіть важко пояснити цей стан. Але Ви пам'ятаєте точно, що були щасливі.

Яким Ви відчували себе? Насамперед вільним. Пам'ятаєте це відчуття польоту?! Любов не стояла Вам на заваді нових знань, вона допомагала розкритися в роботі, давала поштовх до розвитку творчих можливостей.

Хвилі виховання - це і є хвилі любові. Навіть найменша пташка або рибка знає, хто її любить, а хто - ні. Навіть кімнатні рослини гинуть без любові.

Любов - це молоко Всесвіту, золоте яєчко, світла аура, що зігріває душу.

Хай Ваша любов струменить від серця до серця. Знайте, вона повернеться до Вас, помножена стократно.

Я зичу вам любові, любові і розуміння.»

8. Вправа «Зміни висловлювання». Мета: формувати практичні вміння без особистісного спілкування.

Завдання: у вас на столах лежать аркуші паперу, на яких записані звертання до батьків в авторитарному стилі. їх слід сформулювати в толерантному стилі.

* Оголошення: «Увага! Витирайте взуття перед входом в групу». - Без довідки від лікаря за період відсутності дитини діти в групу прийматись не будуть.

* Вашій дитині принести спортивну форму і взуття до 01.04.11 р.

* Ні, ви не праві! Так не роблять. - Ваш син знову ображав дітей.

* Ви як батько зовсім не займаєтеся дитиною.

* До дитячого садка запізнюватися не можна.

* Наталіє Петрівно, ви так панькаєтесь зі своїм сином. Він уже дорослий - нехай роздягається сам.

* Це не моє питання. Зверніться до лікаря.

* Ще раз повторюю: не давайте дитині дорогих іграшок у дитячий садок.

Під час підбиття підсумків ведуча використовує слова: «Ну що, здавалося б слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожила, Як їх почує!..» Т. Шевченко.

- Нагадую, слухання - це не просто мовчання - це активна діяльність, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Будьте бажаними і цікавими співрозмовниками для батьків.

9. Вправа «Кроки успіху». Мета: сприяти впровадженню в роботу інтерактивних форм роботи з батьками.

Завдання: на цих «сонячних» слідах (вирізаних з паперу) запишіть, які дії, на Вашу думку, сприяють успішній взаємодії з родинами.

у дитини самостійні рішення. - Зачитайте й закріпіть на доріжці, що веде до нашого дому.

10. Педагогічна реклама щодо впровадження ідеї. Вихователі за бажанням висловлюють свої ідеї щодо налагодження ефективної взаємодії дошкільного закладу і сім'ї. Презентуються «педагогічні родзинки» з власного досвіду.

На формувальному етапі дослідження з метою виховання поліпшення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї була розроблена і впроваджена у педагогічний процес педагогічна технологія взаємодії дітей і дорослих за тематичним блоком «З вихователем, татом і мамою наші діти зростають гуманними», який містить три напрями: «Хто я - який я?», «Я у родині й серед людей», «Я у природному та предметному довкіллі».

У першому напрямі з метою формування у дітей здатності аналізувати прояви та розвитку почуттів увага зосереджувалася на поведінці дітей стосовно себе та інших. Ми вважали за необхідне навчити дітей розуміти значення гуманності та бачити її прояви у поведінці своїй та оточуючих і усвідомлювати їх значення.

Другий напрям зосереджувався на ставленні до батьків, педагогів, однолітків, молодших дітей задля формування таких складників гуманності, як доброта, співчуття, милосердя.

Завданням третього напряму було виховання уваги та бережного ставлення до природи, предметів культури та розуміння того, що природне і культурне довкілля тісно пов'язані з людиною.

Із кожного напряму було визначено систему організації життєдіяльності дітей, тематику етичних бесід, читання творів художньої літератури, ситуації морально-етичного змісту.

Знання про поведінку подавалися дітям на заняттях, під час бесід, сюжетно-рольових, дидактичних ігор тощо. Було використано комбіновані етичні бесіди, які поєднували обговорення літературних творів з аналізом вчинків дітей, ігри-вправи, пояснювали сутність гуманних вчинків, допомагали усвідомити свою поведінку, адекватно оцінити вчинки, активізували почуття дітей, навчали порівнювати вчинки літературних героїв із поведінкою дітей.

Підготовці дітей до кожного виду діяльності сприяла попередня робота батьків у сім'ї, їм пропонували виконати завдання відповідно до теми й мети занять, а також включали у різні види роботи дошкільного навчального закладу.

Нами також був розроблений план проведення спільних заходів дошкільного навчального закладу і сім'ї (розваги, спортивні свята, свято «Бабусині гостини», вистава «Я та моя сім'я» та ін.).

2.3 Порівняння результатів

По закінченні формувального етапу експерименту, нами був проведений контрольний експеримент.

При роботі з дітьми ми використовували наступні методи: тест «Кінетичний малюнок сімї» (Р. Бернс і С. Коуфман); методика «Незакінчені речення».

Друга група методів спрямована на виявлення знань батьків про дитину, вивчення батьківських відносин з дітьми, а також на виявлення значення для батьків співробітництва з дошкільним навчальним закладом.

При роботі з батьками нами були використані наступні методи:

1. Анкетування;

2. тестування: «Батьківське відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Столін).

Аналіз отриманих результатів переконав нас, що відбулися істотні зміни в дитячо-батьківських відносинах.

У 13 дітей тривожність знизилася до оптимального рівня (40%). З високого на середній рівень знизилась тривожність у однієї дитини (3%), і лише у 3 дітей (10%) тривожність залишилась на високому рівні.

На низькому рівні дитячо-батьківських відносин залишилося три сімї з тридцяти; 13 (43%) сімей перейшло на високий рівень дитячо-батьківських відносин; 3 (10%) сімї - на середній рівень (порівняльний аналіз даних діагностичного і контрольного етапів експерименту відображені в таблиці № 6,7).

Порівнюючи дані діагностичного та контрольного етапів дослідження, спрямованих на обстеження дітей та їх батьків, ми виявили, що відбулися значні зміни в батьківських відносинах до дітей, а це має позитивний вплив на їх емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності. Результати представленні в Додатку З.

З результатів ми бачимо, що відбулася тенденція до поліпшення дитячо-батьківських відносин, у більшості дітей тривожність знизилася до оптимального рівня. Тільки 3 сімї залишилось на низькому рівні дитячо-батьківських відносин, але поліпшення помітні й у цих сім'ях.

На наш погляд, індивідуальні заняття з цими сімями допоможуть вирішити існуючими в них проблеми у взаєминах та налагодити позитивні стосунки дітей з батьками.

При повторній обробки анкети № 1 результати (Додаток І) показали, що з 30 батьків 55% мають досить повні знання про виховання дітей. 35 % мають недостатньо знань про виховання дитини. 10 % батьків часткові, уривчасті знання про дитину і її виховання.

Таким чином, ми констатуємо, що більшість батьків вже мають достатній рівень знань про особливості віку своєї дитини, про форми, способи, методи виховання.

Результати аналізу відповідей на запитання анкети № 2 показали наступне, на жаль такі ж результаті, що й на початку експерименту:

1. На запитання «Які проблеми виховання залишаються для Вас менш вивченими?» більшість батьків (60%) відповіли: «Взаємини між дітьми й батьками». Це говорить про те, що батьки обох груп погано інформовані в питаннях виховання дошкільників. Цей факт підтверджують відповіді на наступні два питання: «Чи читаєте Ви педагогічну літературу?», «Чи читаєте Ви газети й журнали, присвячені проблемам виховання дошкільників?» 50 % батьків не читають педагогічну літературу. 30% батьків не читають періодичні видання, присвячені проблемам виховання дошкільників.

2. Переважна більшість батьків експериментальної й контрольної груп займають пасивну позицію в питанні співробітництва дошкільного навчального закладу з сім'єю. Так, 60 % батьків прагнуть одержувати інформацію про виховання своїх дітей лише на батьківських зборах. 90 % батьків не прагнуть брати участь у роботі з дітьми в дитячому садку, мотивуючи це нестачею вільного часу й тим, що даним питанням повинні займатися тільки працівники дошкільного навчального закладу. Вести кружок у дитячому садку виявили бажання тільки по одному з батьків в кожній досліджуваній нами групі.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Результати проведеного нами експериментального дослідження показали що середній і низький рівні в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей тривожності.

Отже, нами було виявлено 6 дітей (20%), незадоволених своїм положенням у сімї. 15 дітей (30%) часто випробують дискомфорт, хоча і задоволені. У результаті діагностики ми припустили, що цих дітей не влаштовують взаємини з батьками.

За результатами нашого дослідження нами були виявлені причини, що викликають тривожність у дитини: страх фізичного покарання; страх залишитися в будинку одною; відсутність батьківської ласки; елементи батьків за провини.

Дані прояви спостерігалися у відповідях у 21 дитини (70 %). З них у 15 (50 %) - спостерігалася наявність деяких причин, що викликають тривожність. У 6 дітей (20 %) були відзначені всі ці причини і лише в 9 (30 %) випадках тривожність не спостерігалася.

На наш погляд, причинами, зростання тривожності у дітей, є те, що: у батьків не сформоване повне уявлення про виховання дитини; дитина не відчуває себе затишно і комфортно в сімі (вона не задоволена своїм положенням усімї ); діти ростуть в умовах дефіциту добра, ласки, любові; бояться покарання; у сімї - несприятлива обстановка; надмірна опіка.