Середня освіта в країнах Європи. Франція

Навчальні плани французької школи орієнтовані на результат навчання: оцінювання проводяться не лише в кінці навчання, а й на початку кожного циклу навчання для організації навчального процесу згідно з потребами учнів, в школі введений індивідуальний щоденник компетентностей для оцінювання знань учнів. Ще однією тенденцією реформування змісту шкільної освіти у Франції стало впровадження компетентнісного підходу до змісту освіти, що відбувається системно, послідовно і ґрунтовно. В програмах з кожного предмета детально зазначені компетентності, якими необхідно оволодіти на кінець навчання на даному етапі навчання. Розроблено низку методичних порад для вчителів щодо допомоги учням в оволодінні відповідними компетентностями та щодо їх оцінювання, зокрема - щоденник компетентностей. Натомість, в українських програмах, попри задекларований компетентнісний підхід до змісту та оцінювання, недостатньо розроблений зазначений підхід. Так, на думку української вченої О. Овчарук, досягнення життєвих компетентностей не представлено як результат навчальних досягнень учнів та не закладено в систему оцінювання навчальних досягнень школярів [12, с. 165].

Привертають увагу французькі підходи до укладання та застосування підручників. У Франції педагоги мають певний ступінь свободи у виборі не лише методів роботи з учнями, а й у виборі підручників, так як не існує офіційного органу затвердження підручників. У французькій школі на початку кожного навчального року шкільна рада затверджує і купує підручники, вибрані вчителями для кожного класу (в початковій школі кошти для підручників забезпечує мерія, в коледжі - держава, а в ліцеї - це обов'язок батьків). Між видавцями та авторами підручників (якими, зазвичай, є вчителі-практики у співпраці з університетськими викладачами чи інспекторами освіти) існує вільна конкуренція, яка приводить, за законами ринку, до підвищення якості книг. В українській школі використовуються, головним чином, підручники, затверджені Міністерством освіти. На нашу думку, цей факт надзвичайно уповільнює процеси реформування в українській школі. Адже потрібно більше часу для проходження всіх бюрократичних сходинок для кожного нового підручника і буває так, що підручники надходять у школу з запізненням у кілька років, коли їхній зміст стає застарілим. Це зазначив у виступі на Парламентських слуханнях: «Впровадження 12-річної загальної середньої освіти в Україні: проблеми та шляхи їх подолання» 9 червня 2010 року Міністр освіти і науки Д.В. Табачник: «конкурсний відбір підручників не забезпечив підвищення їх якості» [25]. Якість освіти набуває особливої ваги в сучасному світі. Суспільства, зокрема й українське, повною мірою усвідомлюють важливість якісної освіти для перспективного розвитку країни. Починаючи з 2008 року в Україні проводиться всеохопне зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), яке засвідчило організаційну спроможність утілювати великомасштабні системні реформи. Це найбільш суспільно значуща і масштабна подія в українській освіті за останні роки, яка має стратегічний характер. Запровадження процедур вимірювання якості освіти, стало важливим етапом у розвитку системи освіти України і дало змогу наблизитись до кращого зарубіжного досвіду моніторингу якості освіти.

У Франції вже накопичено значний досвід зовнішнього незалежного оцінювання, адже прообраз українського ЗНО - екзамен на ступінь бакалавра (БАК) тут існує вже більше століття. В. Кремень, посилаючись на світову практику, вважає технологію стандартизованого тестування найбільш ефективною формою педагогічного контролю [10, с. 357].

Ще одним засобом отримання інформації про стан освіти в країнах є міжнародні моніторингові дослідження якості шкільної освіти. Міністерство освіти України спільно з Академією педагогічних наук розробило заходи щодо створення системи моніторингових досліджень якості загальної середньої освіти та участі України у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти. Крім того, намічено план проведення національних та участі у міжнародних моніторингових дослідженнях на 2015-2020 роки. Так, у 2017 році заплановано участь у дослідженні навчальних досягнень учнів 15-річного віку (PISA) (природничо-математична грамотність, грамотність читання).

У Франції проводиться серйозна робота з оцінювання ефективності діяльності національної системи середньої освіти та навчальних досягнень учнів. Зокрема, йдеться про оцінювання оволодіння учнями спільним ядром знань та компетентностей в кінці початкової школи та коледжу, оцінювання основних шкільних знань та навичок молодих людей віком 17-ти років в межах підготовки до виконання військового обов'язку громадян до захисту Вітчизни, екзамени на ступінь бакалавра (БАК), міжнародні порівняння навчальних досягнень учнів (PISA, PIRLS, TIMSS).

Можна виявити багато спільного у тенденціях розвитку національних освітніх систем України та Франції, проте існують і певні відмінності, зокрема: проведені дослідження й опитування серед української педагогічної громадськості дають підстави стверджувати, що сучасний зміст шкільної освіти в Україні не достатньо орієнтований на потреби сучасного суспільства, ринку праці, запити на продовження освіти у вишах [12, с. 19]. Незважаючи на реформи, в освіті нашої держави і далі існує критична маса проблем, загрозлива для поступу України та її інтеграції у європейський та світовий освітній простір. Труднощі на шляху вдосконалення освіти пов'язані, зокрема, з тим, що держава та прості громадяни, по-різному оцінюючи стан реформування освіти, не об'єднують зусиль для здійснення реформ. Потреба в залученні до здійснення освітніх реформ всіх учасників освітнього процесу є очевидною. У «Європейському звіті про якість шкільної освіти» справедливо сказано: «Рішення повинні мати право приймати ті, кого більше за всіх зачіпають їх наслідки» [3, с. 85].

Проблеми модернізації української освіти є наслідком освітньої політики, яка, на жаль, в нашій державі формується переважно міністерством освіти. На сьогодні у нас не створено реальних умов для участі громадськості в процесі вироблення та ухвалення рішень в освітній галузі. Відсутність поєднання державних і громадських важелів у визначенні ефективності навчання і виховання учнів є одним із недоліків управління загальною середньою освітою в Україні.

Натомість у Франції діти, батьки, учителі, директори шкіл є ключовими фігурами, активними учасниками реформування шкільної освіти з метою поліпшення її якості. Перефразовуючи Шарля де Голля, «освітні реформи - надто важлива річ, щоб довіряти їх тільки реформаторам» [18]. Процедури впливу громадської експертизи у Франції полягають у проведенні періодичних національних обговорень розвитку національної освіти, під час яких громадяни навчаються культури обговорення (дебатів) та беруть участь у підготовці закону, посилюючи його легітимність. Кожен етап формування освітньої політики є доволі прозорим: громадськість, профспілки, адміністрація, міністерство чи депутати - всі змушені зважати на результати національного обговорення.

Успіхові освітніх реформ значною мірою сприяють інвестиції в освіту. У Франції такі інвестиції вважають найприбутковішим вкладанням коштів. З розгортанням процесів децентралізації у Франції заклади шкільної освіти фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які доповнюють один одного, що дає змогу активно і швидко впроваджувати нововведення в зміст освіти. В Україні фінансову ситуацію визначають особливості державного управління, а саме: відбувається планово-адміністративний розподіл ресурсів; фінансування освіти за роки незалежності відбувається за залишковим принципом; планування фінансування здійснюється з розрахунку на поточний фінансовий рік; фінансова самостійність навчальних закладів обмежена, що викликає уповільнення модернізації змісту освіти, впровадження нових підручників тощо.

Висновки

На основі аналізу літературних джерел нами виявлено й охарактеризовано суспільно-політичні, соціально-економічні й історико-педагогічні передумови, чинники та тенденції становлення і розвитку системи освіти Франції. Основні з них такі:

– стандартизація змісту освіти;

– диференційовані підходи у виборі шляхів і методів засвоєння учнями програмових знань;

– адаптація змісту навчальних програм до індивідуальних здібностей і можливостей учнів;

– поступове ущільнення і ускладнення змісту програм (концентрична будова) за рахунок міждисциплінарних підходів;

– компетентнісний підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Визначено сутність та динаміку реформування середньої освіти Франції. Основна суть реформ полягає у переході від централізованої до децентралізованої моделі державного управління системою освіти. Констатуємо. Що динаміка освітніх реформ у Франції є одною з найкращих у Європі.

Розкрито особливості сучасної стратегії розвитку середньої освіти з урахуванням нових соціокультурних тенденцій та змін у житті французького суспільства. Провідна мета цієї стратегії - забезпечення рівного доступу всіх без виключення молодих людей до якісної освіти.

Нами здійснено спробу порівняти напрямки і ефективність реформ середньої освіти у Франції та в Україні. Встановлено, що у Франції реформування відбувається системно, послідовно й успішно, завдяки підтримці держави та громади, а в Україні не все із визначених завдань вдалося зреалізувати повною мірою. Реалії свідчать, що сьогодні Україна замикає першу сотню країн світу за рівнем використання інформаційно-комунікаційних технологій; конкурсний відбір підручників не забезпечив підвищення їх якості; оновлення змісту освіти пішло шляхом перевантаження навчальних програм; реформування системи підготовки вчителів так і не було проведено. А за останні два роки були взагалі «заморожені» всі державні програми в освітній галузі. Справедливе гасло: «Рівний доступ до якісної освіти» так і залишилося лише гаслом. Водночас, за останнє десятиліття в Україні накопичено певний досвід позитивного реформування системи освіти, зокрема: створення приватних та спеціалізованих шкіл; перехід до нової системи оцінювання учнів; запровадження системи пошуку, розвитку і підтримки обдарованих учнів; підвищення рівня підготовки наукового й педагогічного кадрового потенціалу; поширення досвіду стажування фахівців за кордоном, педагогічні інновації. Можна констатувати, що в обох країнах існує ще чимала кількість невирішених освітніх проблем, проте Франція має значний позитивний досвід реформування шкільної освіти, що, безперечно, заслуговує на увагу фахівців.

Список використаних джерел

1. Вульфсон Б.Л. Мировое образовательное пространство на рубеже веков / Б.Л. Вульфсон. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института, 2006. - 235 с.

2. Енциклопедія освіти / [голов. ред. В.Г. Кремень]. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

3. Європейський звіт про якість шкільної освіти // Постметодика. - 2002. - №5-6 (43-44). - С. 83-92.

4. Іванюк І. В. Освітня політика: [навч. посіб.] / І. В. Іванюк. - К.: Таксон, 2006. - 226 с.

5. Клепко С. Від державного стандарту загальної середньої освіти до національного курикулуму [Електронний ресурс] / С. Клепко // Біла книга. Сили змін та вектори руху української освіти. - Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/toprint.html? id=1789.

6. Коменський Я.А. Вибрані педагогічні твори. У 2-х т. Т. 1. /Я.А. Коменський/ - М.: 1982. - 642 с.

7. Корженевич Е.А. Современная система образования во Франции: проблемы и способы решения / Корженевич Е.А. // Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции: сб. матер. V междунар. научно-практической конференции. Брест, 19-20 мая 2011 г., ч. 2. - 300 с.

8. Корсак К. Наука і освіта на теренах об'єднаної Європи / К. Корсак, Л. Юрчук // Наук. світ. - 2003. - №11. - С. 33-45.

9. Корсак К. Система освіти Франції: цілі, структура, досягнення / К. Корсак // Вища шк. України. - 2001. - №1. - С. 91-102.

10. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 448 с.

11. Луговий В. І. Управління освітою / В. І. Луговий. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 302 с.

12. Овчарук O. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики / О. Овчарук. - К.: «К.І.С.», 2003. - 296 с.

13. ООН по вопросам образования, науки и культуры: реформа и развитие высшего образования / Юнеско. 1995. - С. 25-49;

14. Освіта Франції: зб. ст. - К., 1999. - 258 с.

15. Педагогический глоссарий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mediateka.edu54.ru/p36aa1.html.

16. Печатникова Л. Франция - «за» и «против» реформ / Л. Печатникова // Реформы шк. - 2004. - №41. - С. 2.

17. Реформи надто важливі, щоб довіряти їх лише реформаторам [Електронний ресурс] / 11-12-2007. - Режим доступу: http://upper.org.ua /library/65.htm

18. Реформы и развитие высшего образования / Юнеско, 1995. - С. 167.

19. Роншен С. Новшества по-французски: выводы и уроки из опыта / С. Роншен, Ф. Луи // Директор шк. - 1996. - №1. - С. 60-67.

20. Сельрье А. Система образования Франции / А. Сельрье // Междунар. сотрудничество. - 1999. - №2. - С. 19-26.

21. Семеко Г. Образование во Франции: эконом. и социальные пробл. / Г.В. Семеко // Народное образование. - 2008. - №4. - С. 132-140.

22. Система образования во Франции и организация ее администрации. - М.: Посольство Франции в Москве, 1993. - 137 с.

23. Ситерманн Ж. Особенности финансирования образования во Франции / Ж. Ситерманн // Экономика образования. - 2007. - №5. - С. 70-73.

24. Смірнов С. Освіта за кордоном / С. І. Смірнов. - Харків, 2003. - 255 с.

Размещено на Allbest.ru