Мотивація, стимулювання і активізація навчання

Ш Запобігання нецікавих способів навчання, несправедливого розподілу відповідальності та навчального навантаження між учнями, уникнення навчальних завдань, що потребують занадто великої перенапруженості психічних процесів (уваги, пам'яті, мислення) та інше.

Ш Запобігання розвитку конфлікту. Треба або ліквідувати джерело конфлікту (надати відповідну інформацію), або створити умови перетворення негативної енергії у позитивну (відволікти виконанням цікавого завдання). І вчителю і учням корисно оволодіти методикою релаксації (вчитель може розповісти учням про цю методику і надавати декілька хвилин на розслаблення для зняття втоми на занятті).

Ш Запобігання виникнення негативних емоції, які можуть створюватись перешкодами типу питального слова «що», використовуваного не до місця, частим повторенням «так сказати» і т.п.

Ш Емоційне забарвлення матеріалу, що надається (наприклад, при викладі певної інформації можна виказати певну незгоду з нею, або подив, задоволення.

Активізація вольових зусиль - найбільш безпосередньо пов'язана з перетворенням навчальної діяльності у навчально-пізнавальну, де учень стає суб'єктом пізнання. Вольова сфера поєднує вищі прояви психічної активності: довільні увагу, сприйняття, запам'ятовування та опрацювання навчальної інформації. Тільки оволодівши прийомами довільної організації свого психічного життя, учень стає дійсним суб'єктом пізнання, використовуючи власні психічні “інструменти пізнання” найбільш оптимально. Вольові прийоми достатньо відомі і широко впроваджуються у виховному процесі (самодисциплінування, самовідповідальність, тощо). Але слід пам'ятати, що в умовах навчання, коли учні відчувають постійне стомлення (особливо в період екзаменаційної сесії) їх здатність до здійснення цілеспрямованого вольового зусилля може суттєво зменшуватись. На жаль, на сьогодні механізми волевиявлення найбільш експлуатуються в навчально-виховному процесі. Значна кількість вчителів вважають, що саме воля є провідним фактором навчання.

Висновок

Експлуатація здатності людини до підвищення ефективності діяльності через вольовий імпульс призводить до перевантаження захисних механізмів організму, розвитку хронічного стомлення, зниження мотивації навчання. Саме активізація, стимулюючи додаткові резерви організму, дозволяє покращити умови навчання, зберігати енергоресурси, підтримувати оптимальний рівень працездатності. Серед прийомів, що дозволяють активізувати вольові зусилля учня без насильства над його особистими бажаннями та інтересами застосовуються наступні.

Ш «Натяк» - прийом, який зберігає самолюбство та використовується при незначних порушеннях, що не підлягають відкритому засудженню. Інформація педагога подається таким чином, що показує учню його недоліки та можливі шляхи їх подолання, залишаючи його нерозпізнаним. Учню надається можливість врятувати своє обличчя в очах товаришів.

Ш «Удавана недовіра» застосовується до учня з метою зачепити його самолюбство, викликати прагнення довести зворотне в свою адресу. Наприклад: «Це завдання не дуже тяжке... Але у вас може не вистачити терпіння довести його до кінця...». Важливо, щоб учень не здогадався про істинну мету впливу.

Ш «Удавана заборона» - прийом, ефективний при необхідності привернути зацікавлення до повсякденного. Вчитель навмисне драматизує ситуацію, підкреслює її неповторність і важкодосяжність цілі. Заборонений плід завжди солодкий, спрацьовує механізм задоволення потреб і зараз вже всі самі прагнуть, наприклад, прочитати цю книгу, оволодіти цим навиком і т. д.

Ш «Схвалення» і «похвала». Схвалення виражається короткими ствердженнями типу «молодець», «правильно», «вірно». Похвала - оцінка з аналізом діяльності. Застосовується в індивідуальній бесіді, у ході занять. Обов'язково повинен бути аналіз опрацьованої учнем роботи.

Ш «Довіра» - пропозиція вчителя учню тимчасово діяти за себе в розрахунку на його ініціативу і компетентність. Стимулюючий ефект даного прийому заснований на підвищенні задоволеності працею і взаємовідносинах із педагогом.

Ш «Стимулювання часом» полягає в наданні можливості прискореними темпами виконати завдання, а залишок часу використовувати для себе. Надання такої довіри, надання «свободи дій» сприяє активізації творчих можливостей учня, підвищенню його особистої відповідальності.

Література:

1. Вергасов В.М. Активизация мыслительной деятельности студента в высшей школе. - К.: Выща школа, - 1979. - 216 с.

2. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. - К.: КНЕУ, 1999. - 128 с.

3. Лещинский В.М., Кульневич С.В. Учимся управлять собой и детьми: Педагогический практикум. - М.: Просвещение: Владос, 1995. - 240 с.

4. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.:Просвещение,1990. - 192 с.

5. Педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. учеб. завед./ Под ред.П.И. Пидкасистого. - М.: Пед.об-во России, 1998. - С. 471-475.

6. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - С. 359 - 418.

7. Практическая психология для преподавателей. - М.: Информационно- издательский дом «Филинь», 1997. - С. 242 - 243.

8. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие / 2-е изд. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2000. - С. 130 -150.