Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Курсова робота

Мотивація навчання студентів творчих та технічних спеціальностей

Виконала студентка третього курсу

психологічного відділення філософського факультету

заочної форми навчання

Дубровська Катерина Віталіївна

Науковий керівник:

канд. псхол. наук, ас. кафедри психології

Штепа Олена Станіславівна

м. Львів - 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Мотивація навчання

1.1 Поняття мотиваціі

1.2 Мотиви

Розділ 2. Дослідження особливостей мотивації студентів творчих та технічних спеціальностей

2.1 Опис процедури проведення дослідження

2.2 Опис методик використаних у дослідженні

2.2.1 Аналіз результатів дослідження

2.2.2 Інтерпритація результатів дослідження та рекомендації

Висновки та рекомендації

Література

Додатки

Вступ

На даний час, однією з труднощів сучасної системи освіти полягає у тому, що при реалізації навчально-виховних програм (педагогічних впливів) не завжди в належній мірі враховуються особливості мотиваційної сфери студентів. Але якщо спробувати звернути більшу увагу на це питання, то можна уникнути зниження інтересу до навчальних дисциплін, натомість отримавши підвищення пізнавальної активності студентів а також підвищити ефективність та рівнень засвоєння навчального матеріалу. Таким чином питання сприяння мотивації студентів до навчання допоможе у здійсненні однієї з фундаментальних функцій системи освіти.

На нашу думку, дослідження мотиваційної сфери студентів і впровадження результатів цих досліджень у педагогічну практику є одним із способів підвищення ефективності вітчизняної системи освіти, а отже шляхом до формування компетентної, ефективної особистості.

Мета

Мета полягає у з'ясуванні відмінностей мотивації навчання студентів мистецьких та технічних спеціальностей.

Гіпотези

1. Припускаємо, що для студентів творчих спеціальностей основним мотиваційним чинником навчання є парацільова мотивація, а для студентів технічних спеціальностей - цільова мотивація;

2. Припускаємо, що у студентів творчих спеціальностей домінуючими мотивами будуть: ініціативність та оцінка свого потенціалу, а у студентів технічних спеціальностей цими мотивами будуть: намічений рівень мобілізації зусиль, оцінка рівня досягнення результатів та складність завдання;

Завдання дослідження

1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми мотивації здійснити узагальнення та систематизацію результатів і вітчизняних досліджень, визначити особливості мотивації навчання студентської молоді

2. Дослідити зв'язок між особливостями мотиваційної сфери та індивідуально психологічними особливостями студентів мистецьких та технічних спеціальностей.

3. Порівняти особливості мотивації навчання студентів мистецьких та технічних спеціальностей.

Об'єкт дослідження

Об'єктом дослідження є мотивація студентів

Предмет дослідження

Предметом дослідження є відмінності мотивації у навчанні студенітв мистецьких і технічних спеціальностей.

Розділ 1. Мотивація навчання

1.1 Поняття мотивації

Мотивамція (від lat. movere) - 1) спонукання до дії; 2) динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини та визначає його скерованість, організованість, активність та стійкість; 3) здатність людини за допомогою праці задовольняти свої матеріальні потреби. Термін "мотивація", взятий в широкому змісті, використовується у всіх сферах психології, які вивчають причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини та тварин. [11, с.458]

Зовнішня мотивація (экстринсивна) - мотивація, не пов'язана з змістом певної діяльності, але зумовлена зовнішніми по відношенню до суб'єкту обставинами. [27, с. 45]

Внутрішня мотивація (інтринсивна) - мотивація, пов'язана не з зовнішніми обставинами, а з самим змістом діяльності.

Позитивна і негативна мотивація:

Мотивація, заснована на позитивних стимулах зветься позитивною. Мотивація заснована на негативних стимулах зветься негативною. [19, с. 60]

Стійка і не стійка мотивація:

Стійкою вважається мотивація, заснована на потребах людини, оскільки вона не потребує додаткового підкріплення. [1, с.45]

Розрізняють два основних типи мотивації: «від» і «до», або «метод кнута і пряника». Так само розрізняють: індивідуальну мотивацію, спрямовану на підтримку гомеостазу

Теорії мотивації научіння

З точки зору класифікації Х. Шольца, є вірним поділення теорій мотивації - в залежності від предмету аналізу - на три головних спрямування:

Теорії, у основі яких полягає специфічна картина учня - ці теорії походять з певного образу учня, його потреб та мотивів. До них відносяться такі як «XY-теорія» (автор Дуглас Мак-Грегор), теорія «Z» Оучи.

Змістовні теорії - аналізують структуру потреб та мотивів особистості та їх проявлення. Це теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія потреб К. Альдерфера, теорія двох факторів Ф.Герцберга.

Процесуальні теорії - виходять за рамки окремого індивіда та вивчають вплив на мотивацію навчання різних факторів середовища. До категорій цього типу відносять теорію навчальної мотивації Д. Аткинсона, теорію справедливості С. Адамса, теорію мотивації В. Врума, теорію Портера, Лоулера, теорію 12 факторів Річі, Мартіна.

У другій половині XX століття з'явились мотиваційні концепції Дж. Роттера (J. Rotter, 1954), Г. Келли (G. Kelly, 1955), X. Хекхаузена (Н. Heckhausen, 1955), Дж. Аткінсона (J. Atkinson, 1964), Д. Макклелланда (D. McClelland, 1971), які признають що ведуча роль свідомості у детермінації поведінки людини.

У багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральним психічним процесом, який пояснює поведінку, є прийняття рішення. [4, с. 3]

У XX столітті термін «мотивація» залишається тісно пов'язаним з терміном «потреби». Так само існує і біхевієристичні теорії мотивації згідно яким поведінка відбувається за схемою «стимул - реакція».

Біхевієристичні теорії мотивації. Біхевієристи зазначали, що термін «мотивація» занадто загальний і недостатньо науковий, що експериментальна психологія під цією назвою фактично вивчає потреби які мають чисто фізіологічну природу. Біхевієристи пояснюють поведінку через схему «стимул - реакція», розглядаючи подразник як активне джерело реакції організму. Для них проблема мотивації не стоїть, так як, на їх думку, динамічною умовою поведінки є реактивність організму. Виходячи з цього, мотивацію стали розуміти як стан, функція якого у знижені порогу реактивності організму на деякі подразники. [4, с. 10]

Психоаналітичні теорії мотивації. Новий етап вивчення детермінації поведінки у зв'язку з появою вчення Зиґмунда Фрейда (S. Freud, 1895) про несвідоме.

У тому самому напрямі розробляв свою теорію і У. Макдауголл (W. McDougall, 1923). Він вважав, що у людини є вісімнадцять інстинктів. Він висунув «термічну» концепцію, за якою рушійна сила поведінки є особлива вроджена (інстинктивна) енергія («горме»), яка визначає характер сприймання об'єктів

Докладний аналіз течій та теорій мотивації і мотиву, які розроблялись зарубіжними психологами в першій половині XX століття, можна знайти у монографіях П М. Якобсона (1969) і X. Хекхаузена (1986). [5, с. 288]

Біологізаторські теорії мотивації. Серед них можна відмітити ті, які звертаються до терміну «мотивація» лише заради пояснень причин активності організму (Ж. Нюттен, 1975). Про мотивації у цьому випадку говорять як про мобілізацію енергії. При цьому виходять з уявлень, що природнім для організму є стан не активності і, щоби відбувся його перехід до активності, необхідні якісь особливі спонукальні сили.

У багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральним психічним процесом, який пояснює поведінку, є прийняття рішення. [5, с.289]

1.2 Мотиви

Мотив (від лат. movere - зрушити, штовхати) - 1) спонукання до діяльності, пов'язані с задоволенням потреб суб'єкта; 2) предметно-спрямована активність певної сили; 3) спонукаючий та визначний вибір спрямованості діяльності, предмет (матеріальний чи ідеальний), заради якого вона здійснюється; 4) усвідомлена причина, яка є в основі вибору дій та вчинків особистості.

Мотив представлений суб'єкту у вигляді специфічних переживань, які характеризуються або позитивними емоціями від очікування досягнення даного предмету, або негативними, пов?язаними з неповнотою справжнього положення. [2, с.209]

Мотив, на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є її стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до певних дій. [2, с.210]

Мотив самоутвердження -- прагнення утвердити себе в соціумі; пов'язаний з почуттям власної гідності, самолюбством. Людина намагається доказати людям що її оточують, що вона чогось варта, прагне отримати певний статус у суспільстві, хоче, щоб її поважали та цінували. Іноді прагнення до самоствердження відносять до мотивації престижу. Таким чином прагнення до самоствердження,-- суттєвий мотиваційний фактор, який спонукає людину інтенсивно працювати та розвиватися.

Мотив влади - прагнення індивіда впливати на людей. Мотивація влади (потреба у владі) є однією з найголовніших рушійних сил людських дій. Це прагнення зайняти позицію керівника у групі. Мотив влади займає важливе місце у ієрархії мотивів. Прагнення домінувати над іншими - це мотив, який спонукує у процесі діяльності долати значні труднощі. Людина багато працює не заради саморозвитку або задоволення своїх пізнавальних потреб, а заради того, щоби отримати вплив на окремих людей або колектив.

Процесуально-змістові мотиви - спонукання до активності процесом і змістом діяльності, а не зовнішніми факторами. Людині подобається виконувати цю діяльність, проявляти свою інтелектуальну або фізичну активність. ЇЇ цікавить зміст того, чим вона займається. Дія інших соціальних і особистісних мотивів може посилювати мотивацію, але вони не мають безпосереднього відношення до змісту і процесу діяльності, а є лише зовнішніми по відношенню до неї, тому часто ці мотиви називають зовнішніми, або екстринсивними. У випадку ж дії процесуально-змістовних мотивів людині подобається процес і зміст певної діяльності. [7, с. 22]

Мотив саморозвитку - прагнення до саморозвитку, само-удосконалюванню. Це важливий мотив, який спонукає індивіда багато працювати і розвиватися. На думку А. Маслоу, це прагнення до повної реалізації своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність. Як правило, для руху вперед завжди необхідна певна сміливість. Людина часто тримається за минуле, за свої досягнення, спокій и стабільність. Страх ризику і загроза втратити усе стримують її на шляху саморозвитку. Таким чином, людина часто ніби-то «розривається між прагненням рухатись вперед і прагненням до самозбереження та безпеки». З одного боку, вона прагне до чогось нового, а з іншого - страх перед небезпекою і чимось невідомим, стримує її. А. Маслоу стверджував, що розвиток відбувається тоді, коли наступний крок вперед об'єктивно приносить більше радості, ніж попередні здобутки і перемоги, які стали чимось звичайним і навіть набридли. Саморозвиток, рух вперед часто супроводжується конфліктом у середині особистості, але не є насильством над собою. [8, с. 44]

Мотив афіліації (від англ. affiliation - приєднання) - прагнення до встановлення або підтримки стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту та спілкування з ними. Сутність афіліації полягає у самоцінності спілкування. Афілиативне спілкування - це так спілкування, яке приносить задоволення, захоплює, подобається людині. Індивід, однак, може спілкуватись і тому, що намагається владнати свої справи, встановити корисні контакти з потрібними людьми. У такому випадку спілкування спонукається іншими мотивами. [15, с. 365]

Негативна мотивація - пробудження, викликані розумінням можливих проблем, незручностей, покарань, які можуть прийти у наслідку невиконання діяльності. Наприклад, учня до навчання можуть спонукати вимоги і погрози батьків, страх отримати погану оцінку. Навчання під впливом такого мотиву набуває характер захисної дії і є вимушеною. [20, с.87]

Форми негативних санкцій, які можна використовувати і які здатні актуалізувати негативну мотивацію, багатогранні:

· вербальне покарання (засудження, зауваження і т.п.);

· матеріальні санкції (штраф);

· соціальна ізоляція (ігнорування групою);

· позбавлення волі;

· фізична кара.

Основний недолік негативних санкцій у короткочасності їх впливу: негативна мотивація тим сильніше впливає на людину, чим більша її впевненість у неминучості покарання.

Проблеми мотивації навчання

Намагання виділити провідний фактор засвоєння знань приводить нас до мотивації, тобто причини дії або спонукання до діяльності. При наявності спонукального мотиву до діяльності або цілі, до якої ми прагнемо, наші зусилля стають більш енергійними і послідовними. Знаємо ми і те, що без повного розуміння причини і мети або з примусу людина працює без бажання.[21,с.72]

Дієва мотивація деколи спонукає учня працювати на такому рівні, який, на перший погляд, важко від нього очікувати. А недостатня мотивація не дозволяє школяру в повній мірі проявити свої потенційні можливості.

Таким чином, при інших рівних умовах (рівень здібностей, стан здоров'я, емоційна і соціальна адаптація) різний степінь мотивації дає відмінності в учнів.

Розглянемо деякі наукові підходи до цієї проблеми. В.В. Давидов, Л.Б. Ітельсон, А.В. Петровський виділяють в мотивації такі джерела:

1. Внутрішні джерела: потреба в інформації, потреба в активності. Дефіцит інформації і активності призводить до негативних станів (апатія, нудьга тощо [9, с.210]. Це - джерела інформації, які носять в основному вроджений характер на відміну від соціально сформованих джерел - гностичних і позитивних соціальних потреб (приносити користь людям, мати певні досягнення в діяльності тощо).

2. Зовнішні джерела: вимоги, сподівання і можливості.

3. Особистісні джерела: інтереси, установки, світогляд, переконання.

Спрямованістю учня на різні сторони навчальної діяльності називає мотиви навчання А.К. Маркова.

Вона вважає, що можна розглядати 2 великі групи мотивів:

1. Пізнавальні мотиви, які пов'язані із змістом навчальної діяльності і процесом її виконання.

2. Соціальні мотиви, які пов'язані з різними соціальними взаємодіями учня з іншими людьми.

Перша група мотивів може бути поділена на декілька підгруп:

1. Широкі пізнавальні мотиви, які орієнтують учня на оволодіння новими знаннями. Тут деякі дослідники (Г.І. Щукіна) виділяють окремі рівні: інтерес до нових явищ, фактів, інтерес до суттєвих властивостей явищ, до дедуктивних висновків, до теоретичних принципів, ключових ідей тощо.

2. Навчально-пізнавальні мотиви, які орієнтують учня на оволодіння способами добування знань: інтерес до прийомів самостійного добування знань, до методів наукового пізнання, до способів саморегуляції навчальної роботи, раціональній організації праці тощо.

1. Мотиви самоосвіти.

Друга група розподіляється на такі підгрупи:

1. Широкі соціальні мотиви: намагання одержати знання, щоб принести користь суспільству, почуття відповідальності за навчання, добре підготуватись до певної професії.

2. Вузькі соціальні (позиційні) мотиви: зайняти позицію, місце у стосунках з людьми, заслужити авторитет, одержати схвалення. Сюди відносять і так звану «мотивацію благополуччя» - отримувати тільки позитивні оцінки і схвалення з боку вчителя.

3. Мотиви соціального співробітництва.

Пізнавальні і соціальні мотиви бувають різними за якістю. З цієї точки зору виділяють змістовні і динамічні мотиваційні характеристики.

Змістовними характеристиками мотивів виступає:

1. Наявність особистісного змісту навчання для учня.

2. Наявність дієвості мотиву.

3. Місце мотиву в загальній структурі мотивації.

4. Самостійність виникнення і прояву мотиву (зовнішній - внутрішній мотив).

5. Рівень усвідомлення мотиву.

6. Степінь поширення мотиву на різні предмети, форми завдань.

Динамічними характеристиками мотивів є:

1.Стійкість.

2. Емоційне забарвлення.

3. Сила мотиву, швидкість його виникнення.

Далі студенти повинні розглянути характеристики мотивації на різних етапах навчання (див. А.К. Маркова “Формирование мотивации учения в школьном возрасте”, М., 1983).

Розглядаючи проблеми мотивації навчання, Адам Дреєр (США) звертає увагу на дві проблеми: що повинен робити вчитель, щоб посилити мотивацію навчання, і в чому, на його думку, полягають джерела мотивації навчальної діяльності учнів.[12,с. 359]

Особливості мотивації навчання студентів

Проблема мотивації і врахування потреб особистості студента є центральною в дослідженні її властивостей. „Жодну якість особистості не можна зрозуміти й пояснити, якщо невідомо, для задоволення якої потреби виникла ця якість", - писав М. Неймарк [16, с. 153]. Мотиваційно-потребова сфера - складне психологічне явище, в якому домінантні мотиви визначають спрямованість особистості. У педагогічній психології виокремлюють три основні види спрямованості: особисту (ставлення до себе, феномен „Я"), колективістську і ділову [26, с. 65].

Мотиваційно-особистісний аспект пов'язаний із формуванням позитивних навчальних мотивів і особистих якостей майбутнього спеціаліста, дійових цілей, оскільки мотиви й цілі є важливими детермінантами діяльності [18, с.73]. Структура мотивів студента, що формується в період навчання, є стержнем особистості майбутнього фахівця.

Отже, розвиток позитивних навчальних мотивів - невід'ємна складова процесу навчання і виховання студентів. Для ефективної практичної роботи в цьому напрямку потрібне ґрунтовне вивчення закономірностей розвитку навчальної мотивації студентів.

Мотиви навчальної діяльності студентів поділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать: суспільна значущість навчання; професійні мотиви, що відображають значення навчальної діяльності для оволодіння майбутньою професією; пізнавальні, пов'язані з проблемою в нових знаннях. Зовнішні мотиви зорієнтовані на цінності, що лежать поза навчальною діяльністю; мотиви матеріального заохочення; особисті інтереси, пов'язані з одержанням диплома, побоювання стягнень через неуспішність; мотиви спілкування, престижу серед студентів тощо. По-справжньому позитивно впливають на діяльність студентів внутрішні мотиви. [6, с. 91]

Залежно від впливу, який мають внутрішні і зовнішні мотиви, психологи поділяють студентів на чотири групи:

1) студенти з вираженою професійною і предметною мотивацією;

2) з вираженою професійною, але слабкою предметною мотивацією;

3) лише з предметною мотивацією;

4) без предметної і професійної мотивації. Під час спеціального дослідження ролі мотивів у відрахованих студентів серед них було виявлено 94,7 % осіб четвертої групи і лише 6,9 % - першої [22, с. 85].

5) Доцільно систематично проводити діагностування у студентів наявних мотивів. Таку роботу мають переважно проводити куратори академічних груп, деканат, психологічна служба закладу, використовуючи для цього анкетування, бесіди і спеціальні тести.

6) Механізмом формування навчальної мотивації є вироблення єдиної структури цілей навчальної діяльності. [23, с. 58]. Саме тому велику роль відіграє вчасне і систематичне формулювання викладачами цілей навчання, які студенти мусять прийняти і спрямувати свою діяльність на їх досягнення. Важливе значення при цьому має правильна організація педагогічної взаємодії між викладачами і студентами. У психології вищої школи вчені виділяють такі принципи організації взаємодії: діалогізації, проблематизації, персоналізації, індивідуалізації і диференціації.

Відповідно до принципу діалогізації, заняття (як практичне, так і лекційне) не повинне перетворюватись на просте повідомлення знань. Його слід будувати як обговорення різних поглядів, як спільний пошук істини, тобто у формі діалогу, а не монологу викладача. У процесі педагогічного співробітництва, творчого обговорення теоретичних і практичних аспектів проблеми у студентів формуватимуться, актуалізуватимуться пізнавальні, професійні й соціальні мотиви. Принцип проблематизації передбачає систематичне створення проблемних ситуацій, умов для самостійного визначення і постановки студентами пізнавальних завдань. [14, с. 48] Принцип персоналізації застерігає від того, щоб особисте спілкування викладача зі студентом не підмінялося рольовим, а відбувалося в умовах партнерства. Принцип індивідуалізації і диференціації навчання дає змогу враховувати індивідуальні особливості та інтереси студентів, створювати максимально сприятливі умови для розвитку їхніх здібностей і нахилів.

З перших тижнів навчання слід розкривати перед студентами суспільну значущість обраного ними фаху і необхідність розвитку своїх професійних якостей. Така робота має включати різні форми: зустрічі, дискусії, «круглі столи», вікторини, спілкування з визнаними і авторитетними спеціалістами, з випускниками минулих років тощо. Усе це сприятиме посиленню внутрішньої і зовнішньої мотивації студентів.

мотивація студент навчання

Розділ 2. Дослідження особливостей мотивації студентів творчих та технічних спеціальностей

2.1 Опис процедури проведення дослідження

Основне завдання нашої роботи полягало у визначенні відмінностей мотивації навчання студентів мистецьких та технічних спеціальностей. Для досягнення такої мети ми вважали доцільним дослідити дві групи студентів творчих та технічних навчальних закладів.

В ході дослідження ми отримали дані, про мотиваційні джерела, і компоненти мотиваційної структури.

Першим кроком нашого дослідження було проведення кількісного аналізу отриманих даних, та якісного аналізу тих моментів, які, на нашу думку, могли мати суттєве значення для підтвердження чи спростування гіпотез дослідження.

Збір емпіричних матеріалів проводився у двох групах: на 3-му курсі Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва, та на 4-му курсі Львівського політехнічного інституту. З кожної групи було опитано по 20 людей. У першій групі 4-ри хлопця і 16-ть дівчат, а в другій групі 11-ть дівчат та 9-ть хлопців.

2.2 Опис методик, використаних у дослідженні

При проведенні дослідження ми використали три методики.

Одна із застосованих нами методик „Опитувальник мотиваційних джерел ”. Дана методика була розроблена Джоном Е. Барбуто та Річардом В. Сколлом. Вона дає змогу виявити п'ять типів мотиваційних джерел.

Вона містить 30 питань.

На основі даної методики визначають наступні типи мотиваційних джерел:

1. Цільова мотивація (важливим є результат діяльності)

2. Парацільова мотивація (важливим є сам процес діяльності)

3. Конформістська мотивація (індивідуальне Я розуміється з соціальних ролей)

4. Мотивація долання виклику (складність завдання або перешкоди виконанню завдання є активуючими факторами)

5. Моральна мотивація (засвоюються ті види поведінки, що є конгруентними до власної системи цінностей)

Наступна методика, яка була використана в дослідженні - це « Компоненти мотиваційної структури» Автор - В.К. Гербачевський.

[10, с.16] Опитувальник спрямований на визначення рівня сподівань досліджуваного за допомогою діагностики компонентів мотиваційної структури особистості. Дана методика містить 54 запитання, та пропонує 18 тверджень, а саме:

? Внутрішній мотив

? Пізнавальний мотив

? Мотив уникання

? Змагальний мотив

? Мотив зміни діяльності

? Мотив самоповаги

? Значущість результатів

? Складність завдання

? Вольове зусилля

? Оцінка рівня досягнутих результатів

? Оцінка свого потенціалу

? Намічений рівень мобілізації зусиль

? Очікуваний рівень результатів

? Закономірність результатів

? Ініціативність

? Зовнішній мотив

? Мотив « гнучкого реагування»

? Мотив шанування

Третя методика використана нами під час дослідження називається « Ціль - засіб - результат ». Автор цієї методики А. Карманов. Дана методика містить 32 запитання. Для обробки даних, ми, на основі відповідей досліджуваних, необхідно підрахувати у кожній шкалі кількість співпадінь (N) і не співпадінь (M) з ключем, та знайти різницю між цими двома показниками (N-M) [13, с. 25].

Результати можна вважати достовірними у двох випадках:

1) якщо кількість відповідей «не знаю, важко відповісти» не більше п'яти;

2) якщо кількість балів за шкалою «брехня» менше ніж 0.

Інтерпретація результатів відбувається таким чином:

Ціль

-9- -5 нездатність ставити конструктивні цілі (фрустрація). Мотиви неієрархізовані: «мімікрія» під «глобальні цілі».

-4 - +4 цілі не завжди обґрунтовані, схильність до пустої трати часу. Легко приймається ціль ззовні. Витрачає сили на те, щоб нарешті зібратися і щось зробити.

+5 - +9 оптимальний результат. Ієрархізовані мотиви, спрямованість на досягнення, пояснення мети з точки зору доцільності.

Засіб

-9 - -2 прояви обережності у виборі засобів досягнення мети (конмформність, залежність від ситуації, психологічні комплекси, які заважають реалізовувати потенціал.)

-1 - +2 психологічні бар'єри у досягненні (часто через труднощі постановки мети). Страх самовираження; недостатність спонтанності у поведінці.

+3 - +6 оптимальний результат. Збалансованість прагматизму у виборі цілі та засобів ї досягнення, а також напруження та спонтанності.

+7 - +9 поведінка надмірно спонтанна. Не шукає допомоги від навколишніх, хоче ними керувати. Часто діє всупереч стандартам поведінки.

Результат

-9 - -5 переоцінка результату власної діяльності. Успіх викликає ейфорію, неуспіх - надмірний сум. Підвищена тривожність. Інтерес до свого внутрішнього світу. Незначні події можуть викликати бурхливу реакцію. Особистісне зростання випадкове і у не передбачуваному напрямку.

-4 - +4 оптимальний результат. Реалістична оцінка результату. Об'єктивний, не упереджений в оцінці людей. Особистісне зростання цілеспрямоване, динамічне.

+5 - +9 недооцінювання результатів власної діяльності. Ставлення до результату малоемоційне.

2.3.1 Аналіз результатів дослідження

Як уже зазначалось, у ході проведення дослідження ми використали три методики: «Опитувальник мотиваційних джерел» методику « Ціль - засіб - результат » методика «Компоненти мотиваційної структури»

Результати дослідження отримали математико - статистичне підтвердження.

Для детальнішого аналізу даних щодо з'ясування особливостей мотивації навчання студентів мистецьких спеціальностей, ми використовуємо метод кореляційного аналізу (Дод. Г.)

За результатами кореляційного аналізу відповідей студентів творчих спеціальностей, шкала (Мотивація долання виклику) прямо корелює з шкалою (Закономірність результатів) на рівні (r=0,70; p?0,01); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Намічений рівень мобілізації зусиль) на рівні (r=0,66); шкала (Моральна млтивація) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,61); шкала (Конформістська мотивація) зворотно корелює з шкалою (Мотив зміни діяльності) на рівні (r=-0,61); шкала (Мотив зміни діяльності) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,58); шкала (Пізнавальний мотив) прямо корелює з шкалою (Мотив шанування) на рівні (r=0,54); шкала (Оцінка свого потенціалу) прямо корелює з шкалою (Намічений рівень мобілізації зусиль) на рівні (r=0,85); шкала (Пізнавальний мотив) прямо корелює з шкалою (Мотив шанування) на рівні (r=0,54); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Конформістська мотивація) на рівні (r=0,52); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Оцінка свого потенціалу) на рівні (r=0, 51); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Мотив уникання) на рівні (r=0,50); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Мотив самоповаги) на рівні (r=0,50); шкала (Конформістська мотивація) прямо корелює з шкалою (Зовнішній мотив) на рівні (r=0,49); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Вольове зусилля) на рівні (r=0,49); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Оцінка рівня досягнутих результатів) на рівні (r=0,49); шкала (Пізнавальний мотив) зворотно корелює з шкалою (Результат) на рівні (r=-0,48); шкала (Вольове зусилля) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,46); шкала (Оцінка рівня досягнутих результатів) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,47); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Внутрішній мотив) на рівні (r=0,47); шкала (Мотив зміни діяльності) прямо корелює з шкалою (Засіб) на рівні (r=0,45); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Значущість результатів) на рівні (r=0,45); шкала (Моральна мотивація) зворотно корелює з шкалою (Мотив зміни діяльності) на рівні (r=-0,55);

Далі метод кореляційного аналізу допоміг нам детальніше проаналізувати дані щодо з'ясування особливостей мотивації навчання студентів технічних спеціальностей (Дод. В)

За результатами кореляційного аналізу відповідей студентів технічних спеціальностей, шкала (Мотив шанування) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,69;p?0,01); шкала (Значущість результатів) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,64); шкала (Пізнавальний мотив) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,61); шкала (Конформістська мотивація) прямо корелює з шкалою (Значущість результатів) на рівні (r=0,53); шкала (Парацільова мотивація) прямо корелює з шкалою (Мотив зміни діяльності) на рівні (r=0,53); шкала (Мотив самоповаги) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,52); шкала (Парацільова мотивація) прямо корелює з шкалою (Засіб) на рівні (r=0,48;); шкала (Моральна мотивація) прямо корелює з шкалою (Очікуваний рівень результатів) на рівні (r=0,47); шкала (Парацільова мотивація) прямо корелює з шкалою (Мотив шанування) на рівні (r=0,47); шкала (Зовнішній мотив) прямо корелює з шкалою (Ціль) на рівні (r=0,46); шкала (Парацільова мотивація) прямо корелює з шкалою (Пізнавальний мотив) на рівні (r=0,46); шкала (Пізнавальний мотив) зворотно корелює з шкалою (Вольове зусилля) на рівні (r=-0,44); шкала (Очікуваний рівень результатів) зворотно корелює з шкалою (Результат) на рівні (r=-0,45); шкала (Конформістська мотивація) зворотно корелює з шкалою (Оцінка свого потенціалу) на рівні (r=-0,60); шкала (Вольове зусилля) зворотно корелює з шкалою (Засіб) на рівні (r=-0,67)

За результатами факторного аналізу творчих спеціальностей (Дод. Д) (p>0,7) було виявлено, що:

· Фактор 1 (7,90%) утворюють такі шкали: внутрішній мотив, пізнавальний мотив, змагальний мотив, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, намічений рівень мобілізації зусиль та очікуваний рівень результатів;

· Фактор 2 (3,50%) утворює такі шкали як: цільова мотивація та конформістська мотивація;

· Фактор 3 (1,69%) представлений такою шкалою як: вольове зусилля.

За результатами факторного аналізу технічних спеціальностей (Дод. Е) (p>0,7) було виявлено, що:

· Фактор 1 (5,02%) утворюють такі шкали: ціль, мотив уникання, зовнішній мотив та цільова мотивація;

· Фактор 2 (1,69%) представлений такими шкалами як: Засіб і оцінка рівня досягнення результатів.

За допомогою порівняльного аналізу за шкалами методик студентів технічних і творчих спеціальностей, ми порівняли рівень вираженості компонентів мотиваційної структури студентів різних спеціальностей (Дод.Ж)

2.3.2 Інтерпретація результатів дослідження та рекомендації

У ході дослідження мотивації студентів творчих та технічних спеціальностей, ми виявили ряд особливостей, що пов'язані з даним явищем.

Проведені дослідження, дозволяють зробити висновки про те, що у мотивації творчіх студентів взаємодіє мотивація долання виклику, та закономірність результатів. Також для характерним для їхньої мотивації є складність завдання або перешкоди виконанню завдання. Тобто особливістю навчання цих студентів є те що вони включаються в навчання лише тоді, коли результати є закономірними. Можливо вони навіть намагаються довести те, що зможуть закономірно вчитись і виконувати завдання. Вони почуваються не комфортно коли обставини змушують їх робити щось не передбачуване або не заплановане, адже це може негативно вплинути на їхні очікування.

Закономірність результатів виявляє розуміння суб'єктом власних можливостей у досягненні поставлених цілей. Люди з реалістичним рівнем сподівань відрізняються впевненістю, наполегливістю у досягненні своїх цілей і великою продуктивністю.

Наступним фактом, який заслуговує на увагу є те, що зворотній взаємозвзв'язок існує між моральною мотивацією та мотивом зміни діяльності. Це свідчить про те що творчими студентами засвоюються лише ті види поведінки, що є конгруентними до їх власної системи цінностей. І якщо вони оцінюють поведінку людини яка намагається їх з мотивувати або саме завдання як таке, що не вписується в їхню систему цінностей тоді таких студентів дуже важко вмовити або з мотивувати. В багатьох випадках це може призводити до конфліктів.

Також характерним для них є мотив зміни діяльності, який розкриває тенденції суб'єкта до припинення тієї діяльності якою він займається в даний момент.

Тобто якщо студент який навчається на творчій спеціальності бачить що те що зараз відбудеться (або те до чого його намагаються з мотивувати) не вписується у систему його цінностей - він не поспішатиме залишити все, чим він зайнятий на даний момент і переключитись на те, до чого його закликають.

Особливістю творчих студентів є те, що вони знаходяться у «полоні» цікавих завдань. Тобто вони привчили себе займатись тільки тим, що їм цікаво. Їм дуже складно довгий час виконувати якесь теоретичне завдання пов'язане з опрацюванням «нудних», як їм здається, фактів. Вони прагнуть виконувати творчі завдання які дозволяють їм додати щось від себе. Для них дуже важливим елементом є творчість. Якщо ж вони не мають можливості виразити себе у процесі навчання, то втрачають інтерес і працюють без ентузіазму. Так само для мотивації навчання таких студентів, важливим фактором є сам процес навчання і його форма. Як правило таким людям в деякій мірі важко вписуватись у загально прийняті правила навчання, вчитись за стандартним графіком. Тому якщо вони попадають у такі несприятливі для них умови, це може потім відобразитись на їхній мотивації, результатах, оцінках, тощо. Якщо завдання кожен день однакові - їм стає нудно.

Перевагами мотиваціі навчання творчих студентів є те, що фактично цих студентів не цікавлять легкі та дрібні цілі, і тому якщо вони все ж таки домагаються свого, отримавши дійсно високий результат (дохід, визнання, тощо), то не розцінюють це як щасливу випадковість, або подарунок долі. Для себе вони знають, що все це закономірно. Однією з характерних рис таких студентів є багата уява, тому в них не виникає проблем з тим щоби вигадувати для себе нові шляхи подолання складностей завдання. Чим складнішим є завдання, тим цікавіше з ним працювати, і тим закономірнішим буде результат.

Так само однією з переваг які характерні творчім студентам є здатність мотивувати себе самого. Можливо ці студенти не просто так вчаться на творчі спеціальності. Кожен з них має мрію або певну ціль яку прагне досягти. Саме ці фактори і виступають у ролі внутрішніх мотивів таких студентів.

Творчі студенти завжди прагнуть пізнавати щось нове, і не тільки у навчанні, хоча іноді це може призвести до не зовсім бажаних наслідків. Пізнавальний мотив може пояснити поведінку студентів в певних випадках, зокрема тоді, коли вони намагаються експериментувати зі своєю зовнішністю. Іншою рушійною силою яка допомагає творчим студентам рухатись є змагальний мотив. Такий студент, як і характерно всім творчим людям, прагне визнання, а також щоби його працю оцінили. Але в одній групі одночасно може вчитись великий процент справді талановитих студентів, тому кожен з них прагне визнання. Творчість також може виступати у вигляді змагання (різні музичні, художні, кінематографічні конкурси і т.д.) Звідси і походить певна конкуренція, але у цьому випадку вона стимулює розвиток творчої особистості. Тому студент оцінює рівень досягнення своїх результатів. Це співвідноситься з рівнем можливостей суб'єкта у певному виді діяльності. Він порівнює себе з іншими і намагається покращити свої досягнення. Це також є критерієм саморозвитку і виступає в ролі мотиву навчання.

Безперечно ще однією цінною особливістю у структурі творчої особистості студентів є те, що їм характерно розраховувати свої ресурси. Студент вирішує для себе, скільки зусиль йому треба буде прикласти, щоби отримати очікуваний рівень результатів.

До особливостей мотивації навчання студентів технічних спеціальностей відносяться наступні фактори:

Студенти, провідним мотивом яких є значущість результатів, схильні надавати особистісного значення результатам діяльності. Вони намагаються максимально оптимально використовувати час, інші ресурси, та турбуються про ефективність результату, відтак розраховують на те що їх старання оцінять. Таким людям подобається робити речі які дають відчуття особистого досягнення. Подобається знати що своїми уміннями і цінностями вони роблять внесок в загальну справу.

Отож мотивація досягнення та мотивація успіху є дуже взаємопов'язаними поняттями, та впливають одна на одну. Людина зможе що-небудь досягнути лише якщо буде орієнтованою на успіх. Якщо в основі її поведінки лежить прагнення уникати невдачі, то ймовірність отримання позитивних результатів внаслідок виконання певного виду діяльності є значно нижчою.

Характерною складністю у мотивації навчання студентів технічних спеціальностей є те, що іноді їм буває складно сконцентрувати свої сили, для досягнення цілі. Їх мотивує прагнення довести іншим що вони здатні зробити певні речі які в даний момент не вплинуть на результат позитивно. Тому вони направляють свій потенціал в ті джерела, які по суті є марними.

В силу певних обставин, технічні студенти не завжди можуть в процесі виконання завдання знайти якісь нові методи або шляхи у досягненні своїх цілей. Тому воліють краще використати більше часу, але скористатись добре перевіреним методом.

Так само студентам-технікам характерним є мотив уникання. Це свідчить про те, що вони бояться показати низький результат, з усіма наслідками які він принесе. Такими наслідками можуть бути: погані оцінки, докора викладачів, однокурсників або батьків). Тобто для тих студентів технічних спеціальностей яких ми опитали є неприпустимим втратити свою репутацію або впасти в очах людей. Їх проблема у тому, що вони надто сильно залежать від думки людей, а таким людям насправді дуже важко бути собою.

Студенти технічних спеціальностей надають великого значення результатам своєї діяльності. Їм важливо знати що те що вони роблять насправді комусь потрібне, що це принесе якусь користь. І незважаючи на певні тенденції вони намагаються максимально зменшити фактори які впливають на якість результату.

Тому чим вищу мету ставить перед собою студент технічної спеціальності, тим більше він починає цінувати час та інші ресурси, піклуючись про те, чи дійсно його діяльність, принесе бажаний результат.

За допомогою порівняння ми виявили, що внутрішній мотив студентів технічних спеціальностей трохи вищий ніж у творчих студентів. Це можна пояснити тим, що на відміну від творчих студентів їм більше подобається та робота яку вони виконують. Також технічні студенти трохи краще ніж творчі вміють розраховувати свої зусилля і частіше проявляють ініціативу, що підтверджує нашу гіпотезу. Цільова мотивація більше характерна технічним студентам. Це можна пояснити тим, що для них дуже важливо, досягнути результату, домогтися свого, на відміну від студентів творчих спеціальностей, які діють іншими методами, що також підтверджує нашу гіпотезу.

Технічні студенти у порівнянні з творчими більш схильні до оцінки свого потенціалу, вони схильні все завчасно підраховувати і передбачати. В тому числі і рівень досягнутих результатів. Їхнє життя побудоване по принципу перегонів, на відміну від студентів творчих закладів які не надають цьому такого великого значення.

Але у порівняні з технічними студентами, творчих дуже сильно мотивує складність завдання. Вони кидають виклик самі собі а не намагаються будь-що відповісти на виклик ззовні. Ця особливість дуже сильно відрізняє творчих студентів від технічних.

Технічні студенти розуміють своє «Я» з соціальних ролей, тому вони більше схильні до конформістської мотивації ніж творчі. Їм легше рухатись з натовпом замість того щоби відстоювати свою думку, тому що це не створюватиме між особистісних конфліктів, які в свою чергу можуть призвести до зіпсутої репутації. Це ще раз підтверджує той факт, що на відміну від студентів творчих спеціальностей, технічні студенти більше залежать від суспільної думки.

Мал.1

На Мал.1 добре відображено, що для студентів творчих спеціальностей, сфера засобу є більш мотивуючи чинником у порівнянні з технічними студентами.

Мал. 2

На основі Мал.2 можна сказати що у технічних студентів, мотиваційна структура є більш сформованою у порівнянні з студентами творчих спеціальностей.

Висновки

Провівши дослідження, ми з'ясували, що у студентів творчих спеціальностей, мотив самоповаги пов'язаний з внутрішнім мотивом. А у студентів технічних спеціальностей цей мотив переважно пов'язаний з ціллю. З цього ми зробили висновок, що прагнення до самоповаги пов'язане з прагненням до адекватного внутрішнього сприйняття. Так само нам вдалось дослідити, що для творчих студентів найкращою мотивацією є складність завдання, і чим складнішим є завдання, тим більшого значення набуває результат його виконання. В той самий час, як у студентів - техніків мотив самоповаги напряму пов?язаний із створенням якоїсь суспільно корисної цілі.

Зібравши емпіричні дані ми виявили, що творчими студентами засвоюються лише ті види поведінки, що є тотожними до їх власної системи цінностей. І їх дуже важко змотивувати, якщо об'єкт мотивування, не перебуває у тих межах цінностей, які намалював для себе такий студент. Але якщо студент знаходиться в умовах які відповідають системі його цінностей, з ним набагато легше працювати.

Аналіз емпіричних даних показав, що для студентів технічних спеціальностей більш характерним є мотив уникання, зовнішній мотив та цільова мотивація, що частково підтвердило нашу гіпотезу. Також ми побачили таку особливість мотивації навчання студентів - техніків, як уникання конфліктних ситуацій та конформістська мотивація, що свідчить про страх цих студентів перед самовираженням. Вони не поспішають робити щось окремо від групи, щоби не виділятись з натовпу, тим самим провокуючи осуд своїх одногрупників.

У нашій роботі виявлено яскраво виражені такі компоненти мотиваційної структури студентів творчих спеціальностей, як внутрішній мотив, пізнавальний мотив, змагальний мотив, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, намічений рівень мобілізації зусиль та очікуваний рівень результатів. Це тільки частково підтверджує нашу другу гіпотезу, але дозволяє нам зробити висновок про те, що студенти творчих спеціальностей - це люди здатні самі себе з мотивувати. Вони здатні зробити щось лише заради цікавості. Також вони вміють планувати свій час і оцінювати результати своєї діяльності щоби в майбутньому не повторювати старих помилок. Але не дивлячись на це, часом вони бувають дещо лінивими і не прикладають достатньо вольових зусиль, до виконання завдань.

Можна сказати що у порівнянні з творчими студентами, студенти - техніки є більш цілеспрямованими особистостями, а творчі - людьми, які не залежать від думки суспільства і знаходяться у пошуках внутрішньої гармонії.

Виходячи з цього, ми хочемо надати основні рекомендації викладачам, які у своїй практиці працюють з студентами творчих та технічних спеціальностей і таким чином мають змогу впливати на мотивацію навчання студентів та формувати її. Ми дійшли до висновку, що формування та вплив на мотивацію студента - це процес, який може тривати довгий час. Неприпустимо у такому випадку вдаватися до стереотипізації методів мотивування. Це може призвести до небажаних наслідків. Все що необхідно у такому випадку, це індивідуальний підхід та врахування особливостей спеціалізації кожної групи окремо.

Отже, якщо ціль - це мотивувати студентів творчих та технічних спеціальностей до навчання, беручи до уваги особливості їхньої мотиваційної структури, у цьому випадку ми можемо дати наступні поради:

Для того, щоби покращити мотивацію навчання студентів творчих навчальних закладів, треба поставити перед ними велику ціль яка в свою чергу буде потребувати від студента спланованого рівня мобілізації своїх зусиль. Це може бути можливість взяти участь у якомусь музичному конкурсі, або виставці, тощо. В такому випадку, згідно з нашими дослідженнями студент буде готуватись, планувати свої зусилля, щоби прийняти участь у цьому « змаганні », розцінюючи цю можливість, як випробування свого власного потенціалу.

Для творчих студентів, мотив самоповага будується більше на адекватному внутрішньому самосприйняті в той час як для технічних, мотив самоповаги пов'язаний з прагненням до якоїсь вагомої цілі яка би принесла суспільну користь.

Тобто, якщо у студена творчої спеціальності є проблеми з самоповагою - йому треба допомогти досягнути внутрішньої гармонії. Якщо ж такі проблеми виникнуть у студента технічної спеціальності, перед ним потрібно поставити ціль. Тоді він скаже собі: « тепер я буду працювати над цим проектом, який принесе суспільну користь - значить мені є за що себе поважати».

Література

1. Вилюнас В.К. Психология развития мотивации. - СПб.: Речь, 2006.

2. Вилюнас В.К. Психология развития мотивации. - СПб.: Речь, 2006.

3. Занюк С. Психология мотивации. К: Эльга - Н; Ника - Центр, 2002.

4. Ільїн Е.П. Мотивація і мотиви

5. Исследование мотивационной сферы личности. - Новосибирск, 1999.

6. Ильин Е.П. Сущность и структура мотива // Психологический журнал. - 1995. - Т.16, №2.

7. Князян М. Формування пізнавальної мотивації дослідницької діяльності студентів. // Педагогіка і психологія професійної освіти.

-2003.-№1

8. Маслоу А. Мотивация и личность / Пер. з англ. - СПб.: Євразія, 1999. - 478

Тернопіль., 2005

9. Лапкин М. М., Яковлева Н. В. Мотивация учебной деятельности и успешность обучения студентов вузов // Психологический журнал. - 1996. - Т.17, № 4.

10. Компоненти мотиваційної структури (В. Гербачевський) (літ.: практическая психодиагностика. Методики и тесты.ред.-сост.Д.Райгородский.-Самара: Издательский Дом «Бахрам»)

11. Короткий психологічний словник / Під заг. ред. А.В Петровського, М.Г. Ярошевського. - Ростов н/Д.: Фенікс, 1999. ].

12. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. М., 1990

13. Методика « Ціль - засіб - результат » (А. Карманов)

14. Малишев К.Б. Психологія управліня. - М.: ПЕР СЕ, 2000

15. Мещеряков Борис Гурьевич, Владимир Петрович Зинченко, Большой психологический словарь.

16. Маслоу А. Мотивация и личность / Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2006.

17. Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление. - Киев, 2003.

18. Орлов Ю.М., Творогова Н.Д., Шкуркин В.И. Стимулирование побуждения к учению. М., 1988.

19.Реан А. А., Психологическая энциклопедия психология человека от рождения до смерти, младенчество * детство * юность * взрослость * старость,Санкт-Петербург,Москва «олма-пресс» 2002

20. Реан А.А. и др. О ценностно-мотивационной сфере студентов-универсантов / Реан А.А., Андреева Т.В., Киреева Н.П., Москвичева Н.Л. // Ананьевские чтения-99: Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1999.

21. Смирнов С.Д. Секреты хорошей и плохой учебы. //Вопросы психологии.- 1996.- №2.

22. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2005.

23. Сосновский Б.А. Мотив и смысл (психолого-педагогическое исследование). - М., 1993.

24 Сидоренко Е.В.-СПб.:Речь,2000.-с.221 - 227,230 - 232) «Опитувальник мотиваційних джерел»

25. Хекхаузен Х. "Мотивация и деятельность"

26.Х. Хекхаузен "Мотив и мотивация: восемь основных проблем" (Х. Хекхаузен Мотивация и деятельность. Т. 1. М.,"Педагогика" 1986.

27. Abraham Maslow «A preface to motivation theory». Psychosomatic Med., 1943.

Список умовних позначень

Ц - Ціль

З - Засіб

Р - Результат

ВМ - Внутрішній мотив

ПМ - Пізнавальний мотив

МУ - Мотив уникання

ЗмМ - Змагальний мотив

МСД - Мотив зміни діяльності

МС - Мотив самоповаги

ЗР - Значущість результатів

СЗ - Складність завдання

ВЗ - Вольове зусилля

ОРДР - Оцінка рівня досягнутих результатів

ОСП - Оцінка свого потенціалу

НРМЗ - Намічений рівень мобілізації зусиль

ОРР - Очікуваний рівень результатів

ЗаР - Закономірність результатів

І - Ініціативність

ЗМ - Зовнішній мотив

МГР - Мотив « гнучкого реагування»

МШ - Мотив шанування

ЦМ - Цільова мотивація

ПМ - Парацільова мотивація

КМ - Конформістська мотивація

МДВ - Мотивація долання виклику

Размещено на Allbest.ru