Використання ділових ігор у роботі соціального педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи використання ділових ігор у роботі соціального педагога

1.1 Сутність поняття ділових ігор у роботі вітчизняних і зарубіжних вчених

1.2 Особливості використання ділових ігор у роботі соціального педагога

1.3 Соціально-педагогічний супровід ділових ігор

Розділ 2. Методичні основи використання ділових ігор у роботі соціального педагога

2.1 Методичні рекомендації до проведення ділової гри

2.2 Програма ділових ігор соціального педагога у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Наркоманія давно стали молодіжною проблемою, оскільки абсолютна більшість серед тих, хто вживає наркотики - це особи у віці від 18 до 26 років.

Ігрове моделювання є ефективним методом соціально-культурного проектування і важливим інструментом формування проектного мислення особистості, розвитку індивідуального та самостійного прийняття рішень, інтуїції та уяви, мобілізації знань та навичок, розкриття особистісного потенціалу.

Найефективнішим методом ігрового моделювання вважається ділова гра. Вона є специфічним динамічним процесом народження нового проекту, у її процесі розкриваються можливості вирішення управлінських проектних завдань - формування структури проектів, визначення їх бюджетної та економічної доцільності, плану фінансування, формування графіку робіт.

Разом з тим, ділова гра розглядається як педагогічний метод, пов'язаний з інтенсивним груповим аналізом проблем і пошуком ефективних рішень в ситуаціях, коли традиційні методи прийняття рішень не дають потрібного результату. Досить часто ділові ігри використовуються у ситуаціях, що дозволяють знайти рішення без нанесення шкоди чи негативного впливу на конкретний об'єкт.

У грі та через гру розвивається сила волі, свідоме й критичне сприйняття результатів своєї роботи, установка на удосконалення власної культуротворчої діяльності, а за межами ігрового різноманіття відбувається вже не розвиток суб'єктивності, а її реалізація в інтерсуб'єктивній та об'єктивній сферах. Гра має імпровізаційний характер. Ігрові ситуації бувають непередбачуваними, а тому будь-яке рішення, що приймається членом ігрової команди, ґрунтується на його власному баченні вирішення проектної ситуації. Тому ділова гра, незалежно від її форми та сформульованої мети, реалізує функції самонавчання та самореалізації. Проекти, рішення, ідеї, вироблені у процесі гри, досить часто оригінальніші від тих, що вироблені традиційними способами, їм властива новизна, наявність альтернатив, оптимальність і реалістичність, а отже, й реалізація.

Актуальності набувають дослідження використання ділових ігор у практичній діяльності соціальних працівників, оскільки вона займає посередницьке становище між передачею інформації в традиційній формі і практичною діяльністю на підприємстві, представляє собою „квазіпрофесійну” діяльність, яка знаходиться між академічною навчальною діяльністю і навчально-професійною діяльністю Актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми курсової роботи: «Використання ділових ігор у роботі соціального педагога ».

Метою роботи є дослідження специфічних особливостей та умов використання ділових ігор у роботі соціального педагога.

Об'єктом нашого дослідження є ділові ігри.

Предметом: особливості використання ділових ігор у роботі соціального педагога.

Завдання:

1. Теоретично дослідити проблему використання ділових ігор у роботах вітчизняних і зарубіжних вчених;

2. Проаналізувати соціально-педагогічний супровід ділових ігор;

3. Окреслити методичні основи використання ділових ігор у роботі соціального педагога;

4. Розробити методичні рекомендації та програму використання ділових ігор у роботі соціального педагога.

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань у процесі виконання роботи застосовувалися теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація.

Вирішення поставлених вище задач зумовило структуру нашої роботи, яка складається зі вступу, в якому розкривається мета, об'єкт, предмет та завдання нашого дослідження; двох розділів, в яких проведено теоретичний аналіз проблеми ділових ігор та охарактеризовані засоби емпіричного дослідження специфіки використання ділових ігор у роботі соціального педагога; висновків та списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи використання ділових ігор у роботі соціального педагога

У даному розділі поданий теоретичний аналіз питання використання ділових ігор. Розглянуті основні концепції та підходи щодо визначення феномену ділової гри.

1.1 Сутність поняття ділових ігор у роботі вітчизняних і зарубіжних вчених

Гра - це вид активної діяльності що полягає у відтворенні ними навколишнього життя, дій дорослих і стосунків між ними. Гра соціальна за своїм походженням, за своєю природою, а отже, і за своїм змістом. У них формуються і виявляються потреби дитини пізнати навколишній світ, впливати на нього. Ігри розвивають інтелектуальні, моральні, вольові, емоційні та фізичні якості, формують особистість у цілому. [16]

Педагогічні можливості гри помічені давно. Роль гри в людських взаємовідносинах підкреслювали ще Платон і Монтень. Значення гри в навчанні відмічав Ян Амос Коменський. Сьогодні вчені стверджують, що гра - це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими людьми чи групами учасників, об'єднаними для реалізації певних цілей. Ділова гра є різновидом дидактичної гри.

Гра - форма вільного самовиявлення людини, котра передбачає реальну відкритість світові можливого й розглядається - як імпровізація, змагання або як вистава, репрезентація певних ситуацій, смислів, стану речей. Низка впливових напрямів сучасної думки розглядає гру як самостійну галузь вивчення. Водночас широко використовуються ігрові методи навчання та ігрові моделі дослідження соціальної та культурної динаміки [24].

Здатність включатися до гри не пов'язана з віком людини, але в кожному віці вона має свої особливості.

Г.К. Селевко пропонує класифікацію ігор, серед яких виділяє:

Ш За галуззю діяльності - фізичні, інтелектуальні, трудові, соціальні, психологічні;

Ш За характером педагогічного процесу: навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі; комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші;

Ш За ігровою методикою серед різноманітності виділених чисельними дослідниками типів найбільш відомими і широко застосованими є ігри предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації;

Ш За предметною галуззю виділяються ігри з усіх шкільних дисциплін. [5]

Розглянемо детальніше один із найскладніших різновидів гри - ділову ігру.

Ділова гра - це форма створення предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем відносин, характерного для даного виду практики. Проведення ділової гри - це розкриття особою діяльності учасників на моделі імітаційної, утворюючої умови і динаміку виробництва. В залежності від того, який тип людської практики створюється в грі і які цілі учасників, розрізняються ігри ділові навчальні, дослідницькі, управлінські, атестаційні.

Витоки ділової гри просліджуються до магічних обрядів первісних людей; її безпосередній попередник - військова гра, котра зародилася в XVII ст. Перша управлінська гра була розроблена і проведена в СССР в 1932р. Але серйозного розвитку ділова гра тоді не отримала і відродилася лише в 1957р. в США, де була проведена з використанням комп'ютера [15].

Нині ділові ігри широко розповсюджені в зв'язку з задачами удосконалення управління, прийняття планових і виробничих рішень, підготовки і проведення кваліфікації кадрів. Учбова ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контекст майбутньої професійної діяльності і так змоделювати більш адекватні в порівнянні з традиційним навчанням умови формування спеціаліста. В цих умовах:

1. Засвоєння нового знання накладається на канву майбутньої професійної діяльності;

2. Навчання набуває спільний, колективний характер;

3. Розвиток особистості спеціаліста реалізується в результаті підкорення двом типам норм: нормам компетентних предметних дій і нормам соціальних відносин в колективі. В такому «контекстному» навчанні досягнення дидактичних і виховних цілей поєднано в одному потоці соціальній по природі активності навчання, що реалізується як ігрова діяльність.

Мотивація, інтерес та емоційний статус учасників ділової гри обумовлюється широкими можливостями для ціле покладання та цілездійснення, для діалогічного спілкування на матеріалі проблемного змісту ділової гри [8].

З 70-х років ділові ігри використовуються не лише у навчанні, але й на практиці: у мистецьких закладах, в соціально-культурних організаціях для розв'язання конкретних управлінських та виробничих проблем, які не мають стандартних шляхів їх вирішення. Сьогодні особливу популярність мають ділові комп'ютерні ігри, що розвивають швидкість і гнучкість мислення, реакцію особистості.

Ділові ігри є імітаційними методами рольового навчання. Вони активізують процес засвоєння знань, навичок і умінь. Максимальна наближеність до реальної і практичної діяльності керівників і спеціалістів досягається шляхом використання моделей реальних соціально-юридичних систем. Учасники гри виступають у різноманітних ролях і приймають управлінські рішення, що узгоджуються з інтересами цих ролей. Найчастіше гравцям доводиться приймати рішення в конфліктних ситуаціях. При проведенні ділових ігор виникає можливість отримання зворотнього зв'язку. У ході гри людина може не лише придбати нові уміння, але й експериментувати з різноманітними стилями відношень між партнерами [12].

Одна із головних особливостей ділової гри полягає в тому, що вона може виступати в якості імітаційної схеми тієї ситуації в широкому смислі, котра цікавить спеціаліста. При цьому в якості моделі ділова гра володіє “знаковими можливостями” широкого діапазону: можуть застосовуватися як власне знакові засоби - правила, блок-схеми, структурні зображення і тому подібне, так і особливі “людські оператори” - власне гравці. Якщо вживання знакових засобів можна чітко фіксувати, то обмежувати і контролювати дії гравців значно важче. Звідси походить відносна свобода поведінки гравців; друга ступінь свободи залежить від індивідуального розуміння та розуміння різними гравцями одних і тих же правил гри.

Другою особливістю ділової гри є те, що в ній обмежено реалізуються форми ігрової свідомості. Сама по собі ігрова свідомість в плані форми ігрової діяльності дає небагато, проте в поєднанні з моделюючою функцію вона стає ефективним інструментом рішення ряду ділових проблем та задач. В діловій грі можна створити різноманітні ситуації, що суттєво відхиляються від оригіналу, але все ж задовольняють органічну логіку її існування. Це можуть бути ситуації екстремальних режимів поведінки системи, логічно мислячих, але незвичних станів і відносин, різноманітні “предметні монстри” та потвори, типи об'єкта, що очікуються в майбутньому, системи з гіпертрофованими відносинами і т.п. Мистецтво концептуалізації ділової гри полягає в побудові такої ділової реальності, в якій можна розігрувати різноманітні конфлікти та проблеми, що відносяться до даної ділової сфери. Разом з тим “пластичність” ділової гри не безмежна: необхідно зберігати логіку існування даної предметної області, забезпечити ступінь свободи для гравців, залишитися вірним ігровій діяльності. [23]

Ділова гра зберігає основні переваги “абстрактного способу” навчання і в той же час вільна від найбільш серйозних його недоліків, оскільки вирішує протиріччя між навчальною та майбутньою професійною діяльністю. За допомогою ігрових форм навчання можна забезпечити виховання не лише теоретичного і практичного мислення спеціаліста, але і необхідних якостей його особистості - здатності до управлінської діяльності, прийняттю колективних рішень, умінь і навиків соціальної взаємодії, керівництва та підкорення. [3]

В якості представника контекстного навчання ділова гра має свої особливості та характерні для неї якості:

1. системний зміст учбового матеріалу, що представлений в імітаційній моделі виробництва;

2. створення структури і функціональних ланок майбутньої професійної діяльності в ігровій навчальній моделі;

3. наближення атмосфери навчального процесу до реальних умов, що забезпечує особистісну активність учасників, перехід від пізнавальної мотивації до професіональної;

4. сукупного навчаючого і виховного ефекту;

5. забезпечує перехід від організації і регуляції діяльності до самоорганізації і саморегуляції дій та діяльності самих учасників гри [11].

Ділова гра має двоплановий характер. Суть двохплановості ділової гри полягає в тому, що тут “серйозна” діяльність з розвитку особистості проходить в “несерйозних”, ігрових умовах. Досягнення умовних (ігрових) цілей з допомогою умовних (ігрових) дій повинно стати для кожного учасника лиш засобом досягнення реальних особистісних цілей - цілей навчання і виховання, котрі в даному випадку виступають як мотив-ціль і є основним ядром системи мотивації, що спонукає учасників до участі продовження та завершення гри. В іншому випадку гра перетворюється в однопланову діяльність, що спрямована на виграш, самоствердження, отримання всіх тих результатів, що можна спостерігати в будь-якій салонній грі.

В діловій грі складним чином переплітаються різні види мотивації: результативна і процесуальна, соціальна і професіональна, колективна і індивідуальна, мотивація досягнень і пізнавальна мотивація. В залежності від того, якого роду мотиви складають ядро мотивації, буде формуватися і відповідний тип особистості [7].

Ділова гра використовується у навчальному процесі, у науково-дослідній діяльності, в атестаційних питаннях, на промисловості. До участі в діловій грі запрошуються представники державних адміністрацій, відділів культури, соціально-культурних інститутів, будинків та палаців культури, культурно-мистецьких та освітніх закладів, клубів, соціальних служб, музеїв.

Далі ми розглянемо особливості використання ділових ігор у роботі соціального педагога.

1.2 Особливості використання ділових ігор у роботі соціального педагога

Професія соціального педагога в цілому з одного боку вимагає інтегративно-комплексного характеру знань, умінь, навичок, а з іншого - має особистісно-діяльнісний характер.

У відповідності з кваліфікаційними вимогами соціальний педагог:

1. Здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об'єднання зусиль з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі.

2. Проводить соціальну необхідну роботу щодо організації спілкування дітей, молоді, дорослих у громаді за місцем проживання, мікрорайоні, сімейно-сусідських спільнотах.

3. Сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній, творчій роботі різних установ, громадських організацій, творчих спілок.

4. Впливає на подолання особистих, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів, надає необхідну консультативну психолого-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об'єднанням, угрупуванням соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують піклування.

5. Настановленням і особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальноосвітньої моралі: правди, справедливості, гуманізму, доброти, працелюбства, інших добро чинностей [22].

6. Виховує повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

7. Готує дітей, підлітків до-свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами.

8. Додержується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.

9. Займається профілактикою правопорушень неповнолітніх, дитячого побутового, дорожньо-транспортного травматизму, пожеж. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру тощо [20, 21].

Свою діяльність соціальний педагог здійснює не лише в загальноосвітніх навчальних закладах, а і в різноманітних установах. В центрі уваги соціального педагога знаходиться соціалізація дитини, її успішна інтеграція в суспільство.

Соціальний педагог має справу з дитиною в процесі її розвитку, виховання, соціального становлення. Це відрізняє соціального педагога від соціального працівника, який має справу з людьми, що мають ті чи інші соціальні проблеми чи труднощі, незалежно від віку [2].

Свою діяльність соціальний педагог здійснює за допомогою певних засобів, до яких можна віднести: дії, предмети, знаряддя, методи, форми та технології, з допомогою яких досягається мета діяльності.

Соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів і впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку існує погляд на соціальні технології як узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності.

Соціальні технології - це єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на «суб'єкт - суб'єктних» відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних дій індивіда, сім'ї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка, неможливо покращити ті обставини, які послужили причиною застосування соціальних технологій [4, 27].

Гавриліна Л.К. подає класифікацію педагогічних технологій, в якій, за домінуючим методом виділяє: догматичні, програмовані, пояснювально-дослідницькі, діалогічні, розвиваючі, ігрові, проблемні, творчі, само реалізуючі та інформаційні [9].

В діловій грі реалізуються наступні психолого-педагогічні принципи:

v Принцип імітаційного моделювання конкретних умов і динаміки виробництва та ігрового модельного змісту професійної діяльності спеціалістів.

v Принцип проблемності змісту.

v Принцип сумісності діяльності учасників в умовах рольової взаємодії.

v Принцип діалогічного спілкування і взаємодії партнерів по грі.

v Принцип двоплановості ігрової учбової діяльності - досягнення ігрових цілей слугує засобом реалізації цілей розвитку особистості спеціаліста, цілей навчання та виховання.

Діяльність соціального педагога має свої певні особливості, які слід обов'язково враховувати:

динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні змісту та форми соціального педагога з клієнтом чи організацією в цілому;

неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту з клієнтом чи організацією в цілому;

циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів, стадій, процесу в роботі з клієнтами;

дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірній ступені впливу на клієнта різних етапів діяльності [19].

Таким чином, саме соціальний педагог допомагає встановленню позитивного психологічного клімату в середині колективу, забезпечує налагодження міжособистісних відносин.

Наступним у нашій роботі ми вбачаємо розкриття соціально-педагогічного супроводу ділових ігор.

1.3 Соціально-педагогічний супровід ділових ігор

Ділова гра - це моделювання реальної діяльності фахівця (соціального педагога) у спеціально створеній проблемній ситуації. Ділова гра є методом підготовки та адаптації до трудової діяльності, налагодження соціальних зв'язків, методом активного навчання, що сприяє теоретичній та практичній підготовці фахівця, побудові реальної дійсності, досягненню конкретних завдань. Її конструктивними елементами є проектування реальності, конфліктність ситуації, активність учасників, відповідний психологічний клімат, міжособистісне та міжгрупове спілкування, вирішення сформульованих на початку гри проблем. При цьому рішення, вироблені у процесі гри, можуть не нести в собі інноваційності [1].

У проектування гра використовується тоді, коли засоби вирішення існуючих проблемних ситуацій невідомі, нереальні або знайдені шляхи вирішення проблеми “не спрацьовують”. Тому в оцінці ефективності та доцільності гри новизна не є самодостатнім критерієм. Важливішим є знаходження проектантами реалістичного способу вирішення проблеми.

Складність описання ділової гри як комплексної технології навчання викликає необхідність її використання з точки зору системоутворюючих елементів. Прагнення виявити основні елементи гри об'єднує роботи більшості дослідників [13].

Деякі автори, які описують структуру ділової гри, в першу чергу виділяють в ній формальну і неформальну частину. А.А. Голос, В.Б. Соколов представляє структуру ділової гри із чотирьох елементів: мета гри, спосіб ступеня досягнення мети, формальні правила гри, неформальні правила гри.

В.І. Крамаренко, розвиваючи цю ідею, поділяє всі елементи гри на дві групи. До формальної частини гри відносять:

- Мету гри;

- Спосіб оцінки ступеня досягнення мети;

- Формальні правила гри;

- Мету модельованих підсистем.

До неформальної частини гри автори відносять наступні елементи:

- Учасників гри;

- Неформальні правила гри;

- Круг ділової гри [22].

Поділ моделі ділової гри на формальну і неформальну частини пов'язані з складністю динамічної суті. Під формальною частиною більшість авторів розуміють „статичну” незмінну основу ділової гри, куди відносять і опис ситуації, в яку вступають гравці, і правила, які створюють основу для розвитку „неформальної” частини. Неформальна частина моделі відмічає динаміку гри, яка пов'язана з наявністю дій гравців, які (дії) відмічають непередбачений і неформальний елемент гри.

Непередбачуваність ділової гри робить її специфічною формою пізнавальної діяльності. Ділові ігри збільшують результативність навчання за рахунок глибини і швидкості засвоєння інформації, дозволяють у короткий термін опанувати методами прийняття рішень [6].

Ділова гра несе в собі такі навчальні цілі:

v навчання вирішення конкретного управлінського завдання;

v навчання аналізу вихідної ситуації, можливих альтернатив і їхніх наслідків для відповідного виду діяльності;

v перевірка рівня підготовки у відповідному виді діяльності;

v навчання прийманню управлінських рішень в екстремальних ситуаціях.

Для організації і проведення ділової гри необхідно:

v підготовка керівництва гри і групи забезпечення;

v підготовка методичного і технічного забезпечення;

v підготовка інструктивних завдань і пробного проведення гри з групою забезпечення;

v адаптація ділової гри до відповідного контингенту учасників і умов її проведення;

v проведення необхідних розрахунків для оцінки наслідків різноманітних варіантів рішень, формування оптимального або раціонального рішення для кожного фрагмента гри;

v попереднє формування складу ігрових груп;

v підготовка майбутніх учасників гри, оцінка рівня їхньої готовності до неї [17].

За ознакою ділові ігри поділяються на:

· навчальні;

· виробничі;

· дослідницькі;

за ступенем залучення:

· одноосібні - учасники не вступають у взаємодію один з одним;

· двосторонні - здійснюється взаємодія;

за процедурою:

· тверді (закриті) - усі дії учасників гри суворо регламентовані роллю, організаторами тощо;

· вільні (відкриті) - в основному рішення приймаються гравцями самостійно і роль визначає тільки позицію [12].

У свою чергу відкриті поділяються на:

· операційні (коли чітко визначається алгоритм вирішення ситуації);

· рольові (у свою чергу можуть бути як закритого, так і відкритого типу).

Етапи конструювання ділової гри:

· одержання і з'ясування розробниками технічного завдання (а в деяких випадках і складання);

· розробка задуму ділової гри;

· вибір і обґрунтування об'єкта ігрового моделювання;

· розробка структур ділової гри та ігрового комплексу [10].

При оцінці ефективності ділової гри як активної форми навчання можна відзначити наведені нижче параметри. Одним з основних джерел ефективності ділової гри є економія часу, отримана у порівнянні результатів ділової гри з традиційними методами навчання, за невеликий відрізок часу у учасників ділової гри виробляються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватись іншими методами навчання. Ефективність навчання виявляється у зацікавленому ставленні учасників до навчальної ділової гри. Цей психологічний чинник активізує учасників (слухачів), що сприяє більш інтенсивному засвоєнню і запам'ятовуванню необхідної навчальної інформації, пов'язаної з фаховою підготовкою спеціалістів [11].

Використання соціальними педагогами у своїй діяльності ділових ігор дозволяє контролювати знання учасників ігрових груп безпосередньо в процесі гри, що дає можливість скоротити час проведення спеціального поточного контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що впровадження ділової гри до навчального процесу значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості.

За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна отримати достатньо повну картину фахових і особистих якостей учасників, їхню готовність до керівної діяльності, до вирішення практичних завдань.

Професія соціального педагога вимагає інтегративно-комплексного характеру знань, умінь, навичок; особистісно-діяльнісного характеру при дійсненні посередництва між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організації їх взаємодії, об'єднанні зусиль з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі.

Свою діяльність соціальний педагог здійснює за допомогою певних засобів, до яких можна віднести: дії, предмети, знаряддя, методи, форми та технології, з допомогою яких досягається мета діяльності. Особливим методом практичної роботи соціального педагога є ділова гра.

Ділова гра розглядається як педагогічний метод, пов'язаний з інтенсивним груповим аналізом проблем і пошуком ефективних рішень в ситуаціях, коли традиційні методи прийняття рішень не дають потрібного результату. У грі та через гру розвивається сила волі, свідоме й критичне сприйняття результатів своєї роботи, установка на удосконалення власної культуротворчої діяльності, а за межами ігрового різноманіття відбувається вже не розвиток суб'єктивності, а її реалізація в інтерсуб'єктивній та об'єктивній сферах. Мистецтво концептуалізації ділової гри полягає в побудові такої ділової реальності, в якій можна розігрувати різноманітні конфлікти та проблеми, що відносяться до даної ділової сфери.

Ділова гра дозволяє контролювати знання учасників ігрових груп безпосередньо в процесі гри, що дає можливість скоротити час проведення спеціального поточного контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що використання ділової гри в навчально-виховному процесі соціальним педагогом значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості учасників взаємодії.

Розділ 2. Методичні основи використання ділових ігор у роботі соціального педагога

У цьому розділі розглянуті методичні основи проведення ділових ігор та особливості їх використання у роботі соціального педагога.

2.1 Методичні рекомендації до проведення ділової гри

Розробку ділової гри організатор починає з вивчення заданих цілей. Цей етап містить у собі не тільки розробку теми, що розкривається під час гри, а й методи, що сприяють більш глибокому аналізу.

Організатор повинен акцентувати увагу на реальних подіях, що можуть мати місце або складають основу для гри. Далі йому необхідно визначитися з гравцями. Також важливо подбати про додаткову інформацію, яку учасники мають одержати до гри або під час неї. Гра повинна бути організована таким чином, щоб учасники не могли претендувати на інші ролі. Вони повинні розглядати гру як театр, де всі - актори. Пояснення гри повинні бути мінімальними.

Підготовка до рольових ігор має:

Ш відбуватися на основі логіки виробничої діяльності, вид і сфера якої відображається у грі;

Ш ураховувати не всю різноманітність факторів, що впливають на її перебіг, а лише основних;

Ш включати створення методичної інструкції для проведення гри, правил для учасників, необхідного роздавального матеріалу;

Ш будуватися таким чином, щоб не вимагалося постійне втручання керуючого;

Ш передбачати схему стимулюючих, заохочувальних і каральних заходів [8].

Під час гри організатор і його помічники (фасилітатори) є сприяючими особами, але їхня участь має бути мінімальною й обмеженою. Успіх гри залежить від організатора. Якщо він не боїться експериментувати і не бачить себе володарем «суцільної істини», він повинен забезпечити свободу учасникам, припускаючи, що вони самі знайдуть відповіді на свої запитання. Він може допомагати їм у розв'язанні серйозних проблем, але загалом повинен залишатися за рамками гри.

Час від часу необхідно контролювати ситуацію, спостерігати за тим, що відбувається, робити замітки, що можуть бути корисні при аналізі виконаного завдання.

Важливо пам'ятати, що участь у грі є не що інше, як навчальний процес. І аналіз гри дозволить учасникам удосконалити свою майстерність.

Під час опитування необхідно вислуховувати всі точки зору, навіть якщо деякі з них будуть суб'єктивними. Учасники мають вільно висловлюватися і тим самим впливати на аналіз.

Головні труднощі у проведенні ділових ігор полягають в необхідності її ретельної розробки. Тому для менш досвідчених організаторів було б доречно використовувати розроблені ігри. Багато ділових ігор можуть бути змінені й адаптовані. Найважливіше, щоб відбувся обмін думками й обговорення гри [13].

Виділяють десять ознак ділових ігор та їх вплив на типологію гри:

Ш Моделювання процесу діяльності гравців щодо вироблення рішень;

Ш Розподіл ролей між учасниками гри;

Ш Розведення рольових цілей при виробленні рішень;

Ш Взаємодія учасників у виконанні тих чи інших ролей;

Ш Наявність у всього ігрового колективу загальної мети;

Ш Колективне вироблення рішень учасниками гри;

Ш Реалізація у процесі «ланцюжка рішень»;

Ш Багатоальтернативність рішень;

Ш Наявність керованої емоційної напруги;

Ш Наявність розгалуженої системи індивідуального та групового оцінювання діяльності учасників гри [9].

Обов'язковими елементами ділової гри є: дидактична задача; ігрове ситуаційне завдання, пов'язане з роллю, що виконує гравець; наявність ролей; розходження рольових цілей; ігрова ситуація, що виражається в умовах і сценарії гри, дається у вигляді опису сформованої до початку дії ситуації, а також фабули дії, що розвивається; колективний характер у грі, взаємодія гравців у ході гри, що виражається, з одного боку, у виробленні колективних рішень, а з іншого - забезпечує багато альтернативність рішень, пов'язаних з розходженням думок і позицій окремих учасників гри; правила гри та загальний характер гри, що досягається завдяки системі індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників гри.

Ділова гра є одним з найскладніших методів, що вимагає розробки сценарію, вихідних даних для гри, створення фонду «ситуацій, що вводиться», достатньої кількості матеріалів і даних, що визначають хід розвитку гри.

Сучасна соціальна педагогіка вбачає цінності гри як соціально-педагогічного методу перш за все в комплексі з іншими методами впливу, пов'язує її з управлінням з боку кваліфікованого спеціаліста. Вчені виокремлюють структурну схему ділової гри ( табл. 1) [25].

Табл. 1. Структурна схема ділової гри.

	Ігрова модель
Методичне забезпечення	Ігрові цілі	Ролі і функції гравців	Сценарій гри	Правила гри	Технічне забезпечення
	Педагогічні цілі	Предмет гри	Модель взаємодії гравців	Система оцінювання
	Імітаційна модель

Мета соціально-педагогічної роботи полягає у сприянні учням успішно вирішувати власні проблеми, створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для адаптації, розвитку і соціалізації особистості. Засоби досягнення цієї цілі - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, здійснення необхідних соціальних змін, навчання, виховання, перенавчання і самовиховання особистості [23]. Використання ділових ігор у роботі допоможе соціальному педагогу в досягненні вищезазначеної мети.

2.2 Програма ділових ігор соціального педагога у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками

Однією з форм організованих соціально-педагогічних впливів, спрямованих на оптимізацію вибору професії у старшокласників можуть стати тренінгові заняття, націлені на розвиток у них культури самопізнання та рефлексії; покращення міжособистісної комунікації з іншими учасниками навально-виховного процесу; визначення професійних перспектив, шляхів їх досягнення.

Одним із завдань нашої роботи є розробка програми ділових ігор соціального педагога, спрямованої на створення сприятливих умов, які б допомогли особистісній самореалізації та самоактуалізації учнів.

Курс занять

Заняття № 1

Тема: Знайомство.

Мета: Усвідомлення старшокласниками основної мети і програми діяльності консультативної групи, форм її роботи, вимог до учасників. Формування інтересу та цілісного ставлення до процесу самопізнання, пізнання власних інтересів, здібностей, нахилів, намірів. Створення позитивної мотивації і зацікавленості в заняттях; зняття емоційної напруги: створення атмосфери «захищеності».

Прийоми: Бесіда. Вправи на самопізнання та саморозуміння. Психомаюнок. Групова дискусія.

Тривалість заняття: 80 хвилин.

Хід заняття

Інформаційне повідомлення «Що відбуватиметься на тренінгах»

Мета:повідомлення соціальним педагогом учасникам мети та структури тренінгу; мети заняття та регламенту роботи.

Час: 15 хвилин.

Керівник групи інформує учасників про те, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях (ці заняття не будуть схожі на уроки) і що вони зможуть отримати в результаті всього циклу навчання. (Відбувається ознайомлення з основними організаційними вимогами).

Соціальний педагог: Самопізнання - це дослідження, пізнання самого себе. Здатність до самопізнання властива лише людині, здійснюється за допомогою розуму. Складність самопізнання полягає в його орієнтованості на саму людину, на її внутрішній світ, багатий суб'єктивним, індивідуально-самобутнім. Уявлення про себе формується і під впливом оцінювання з боку інших людей під час співвіднесення мотивів, мети, результатів своїх учинків і дій із соціальними нормами поведінки, прийнятими в суспільстві. Самопізнання - найважливіша з умов, яка спонукає змінювати свій стан на краще.

Вправа «Мої очікування»

Мета: виявити очікування від занять, рівень зацікавленості проблемою, бажання працювати.

Обладнання: стікери, ручки.

Шерінг: обмін думками, почуттями, емоціями.

Час: 5 хвилин.

Вправа Мозковий штурм: «Правила роботи групи»

Мета: спільно прийняти правила роботи групи, що сприяють створенню доброзичливого, комфортного клімату в групі.

Обладнання: ватман, маркер.

Час: 15 хвилин.

Хід проведення

Учасникам пропонують виробити правла, які забезпечать ефективність роботи, а спілкування зроблять приємним і корисним. Кожне запропоноване правило записують на ватмані. Потім - всезагальне обговорення (доповнюють, змінюють).

Можна почати з практичних речей, а потім перейти до власне «психологічних» правил: рівності, активності, психологічної безпеки, доброзичливого ставлення один до одного тощо.

Правила можуть містити час, коли починає і завершує роботу група, час перерв, якщо вони потрібні. Також учасникам пропонується звертатися один до одного і до тренера на «ти» і тільки на ім'я.

Після того, як правила будуть прийняті групою, учасникам пропонується визначити найважливіші з них та ті, які буде найскладніше виконувати.

Орієнтовані правила під час групової взаємодії:

Правило персоніфікації (від свого імені);

Тут і тепер;

Активності;

Уміння слухати, розуміти, бути толерантним до інших;

Зворотного зв'язку;

Лаконічність;

Відвертість, відкритість, довіра;

Добровільність;

Конфіденційність.

Гасла тренінгу:

Будь відкритий до нових знань, ідей;

Не перебивай іншого, говори по черзі;

Намагайся дотримуватися теми обговорення;

Дотримуйся регламенту;

Не критикуй і не засуджуй жодних висловлювань учасників;

Протягом тренінгу зберігай веселий настрій.

Вправа «Візитка»

Мета: розкриття своїх позитивних рис, підготовка групи до спільної роботи, створення позитивного настрою.

Час: 25 хвилин.

Хід вправи

Кожен з учасників починає свою розповідь зі слів: « Не хочу хвалитися, але я…».

Психомалюнок на вільну тему (пов'язаною із навчанням в майбутньому університеті, коледжі тощо)

Мета: розвивати творчу уяву і мислення.

Обладнання: аркуш А-4, олівці.

Час: 10 хвилин.

Вправа на завершення: «Сьогодні я…»

Мета: закріплення позитивної мотивації до процесу пізнання інших у ході спільної діяльності та самопізнання; визнання усіма учасниками унікального індивідуального буття особистості; закріплення основних принципів роботи в групі.

Проводиться тематично орієнтована дискусія за основною метою заняття або темою, актуальною для більшості учасників групи.

Час: 10 хвилин.

Домашнє завдання

Учасники повинні вдома дати в письмовій формі відповіді на наступні запитання: Щоб б Ви хотіли отримати від роботи в групі? Що потрібно зробити, щоб вийшло саме так? Що Ви готові зробити?

Заняття № 2

Тема: «Професія, яка відповідає моїм здібностям та інтересам».

Мета: Сформувати розуміння особливостей вибору професії в учнів через прийняття відповідальності, рішення, усвідомлення власних намірів.

Прийоми: Групова дискусія, ділова гра, психогімнастика, вправа.

Тривалість заняття: 80 хвилин.

Хід заняття

Інформаційне повідомлення

Мета: орієнтування учасників на особистісний аспект вибору своєї професії, прийняття відповідальності та усвідомлення себе в системі професійної діяльності.

Час: 10 хвилин.

Соціальний педагог: Вибір професії - усвідомлене визначення людиною сфери діяльності, яку вона прагне опанувати й довгий час займатися нею. Це один з найважливіших етапів на життєвому шляху людини. Адже, вибираючи професію, ми вибираємо собі місце в житті. Від вибору майбутньої професії залежить подальше успішне самоствердження й розвиток індивідуальності людини, можливість реалізації її творчого потенціалу. Улюблена професія допомагає розкрити найяскравіші сторони особистості. Для того, щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати такі фактори:

Інформованість про майбутню фахову спеціальність;

Знання своїх особистісних рис;

Уміння співвідносити особистісні риси з вимогами, які висуває професія.

Вправа «Привітання»

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

Обладнання: м'яка іграшка.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи:

Педагог вітається з групою. Просить привітатися з іграшкою невербальним способом. Потім пропонує привітати кожному свого сусіда справа так само, як він вітався з іграшкою.

Рефлексія: Що ви відчували? Що дало вам виконання цієї вправи?

Групова дискусія

Мета: розкрити внутрішнє мотиваційне значення поняття «Вибір» через призму єдності понять «Я» та «Професія» за рахунок їх діалектичної взаємодії.

Час: 20 хвилин.

Вправа «Девіз»

Мета: усвідомлення свого життєвого кредо.

Час: 20 хвилин.

Хід вправи

Всі учасники по черзі говорять, яку футболку із написом-девізом вони купили б собі, якби була така можливість. Цей напис повинен відображати їх життєве кредо, основний життєвий принцип, а колір відповідати їх характеру.

Рефлексія: - Чи легко було визначити й зобразити власний девіз, життєве кредо?

З чим це, на вашу думку, пов'язано?

Вправа - руханка « Малюємо цифри»

Мета: зняття фізичного та емоційного напруження, покращення настрою в групі.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи

Учасникам пропонують малювати у повітрі цифри різними частинами свого тіла:

1 - намалювати носом;

2 - правим плечем;

3 - лівим плечем;

4 - правою ногою;

5 - лівою ногою;

6 - ліктем правої руки;

7 - ліктем лівої руки;

8 - правою ногою;

9 - лівою ногою;

10 - сідницями.

Вправу повторити.

Вправа «Емоції, які виникають, коли я думаю про свою майбутню професію»(малюнок)

Мета: активізувати творче мислення.

Обладнання: аркуш А-4, олівці.

Час: 10 хвилин.

Вправа «Аплодисменти»

Мета: Закріпити в учасників позитивні емоції від спілкування в групі.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Педагог запрошує в центр кола по одному учаснику, а група аплодує. Коли в центрі побувають усі учасники, тренер дякує за роботу всій групі.

Рефлексія й обговорення роботи в групі.

Мета: узагальнити досвід та знання, отримані під час роботи в групі, відрефлексувати особистісні зміни при аналізі Я-образу та образу Я-професіонал.

Час: 5 хвилин.

Домашнє завдання

Написати есе «Формула майбутньої професії».

Заняття № 3

Тема: Професійні і життєві плани.

Мета: обґрунтування власних професійних та життєвих планів учасників тренінгу; формування адекватної професійної самосвідомості, цілепокладань.

Прийоми: бесіда, рольова гра, вправи, психомалюнок, групове обговорення.

Тривалість заняття: 80 хвилин.

Хід заняття

Вправа «Усмішка по колу»

Мета: сприяти становленню контакту між учасниками групи.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи

Учасники сидять в колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч, усміхається йому. При цьому можна «взяти» усмішку обережно в долоні і передати її іншому.

Вправа «Вчинки для позитивного майбутнього»

Мета: формувати вміння формулювати цілі та визначати шляхи їх досягнення.

Обладнання: блокноти, ручки.

Час: 20 хвилин.

Інструкція:

Визначте і запишіть 5 вчинків, які ви щоденно реалізуєте та які, як вам відомо ведуть до бажаного майбутнього.

Усвідомивши корисність цих вчинків, визначте, чому кожний з них є доказом певної риси.

Назвіть вчинки, яких необхідно уникати, якщо не бажаєте пережити негативні наслідки.

Чи можете додати до цього переліку те, що ви зараз робите і бажаєте припинити?

Групове обговорення «Входження в нову роль»

Мета: посилення механізму ідентифікації, розвиток здатності до самопідтримки.

Час: 15 хвилин.

Проективний малюнок «Дорога в життя»

Мета: сприяти подальшому усвідомленню учасниками власних професійних та життєвих цілей, цінностей.

Обладнання:

Час: 15 хвилин.

Вправа «Хочу. Мушу. Вирішую»

Мета: формування вмінь самоаналізу; формувати вміння виділяти найбільш актуальні проблеми, визначати можливі шляхи її вирішення.

Час: 15 хвилин.

Інструкція: Напишіть 10 речень які починаються зі слів «Я хочу..», аналогічно з реченнями «Я мушу..» і «Я повинен...».

Рефлексія:

Яка частина вправи була легшою, а яка - складнішою?

Чи були теми, що повторювалися кілька разів?

Які висновки ви зробили для себе після виконання цієї вправи?

Притча «Все залежить від тебе»

Мета: сприяти рефлексуванню членами групи відповідальності за своє життя.

Час: 5 хвилин.

Колись у древньому Китаї жив дуже розумний, але пихатий мандарин (вельможа). Аж ось по країні пішов поголос, що з'явився наймудріший мудрець. Він розлютився: як якийсь чернець може бути найрозумнішим у світі? Запросив мудреця до себе у палац, і замислився обдурити його: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках - живе чи мертве. Якщо скаже «живе» - розчавлю метелика, а якщо «мертве» - випущу його…». І ось настав день зустрічі.

До зали, де на троні сидів мандарин і тримав за спиною метелика, увійшов невеликий худорлявий чоловік. Він привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. Злобно всміхаючись, мандарин запитав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках - живе чи мертве?». Мудрець подумав, усміхнувся і відповів: «Усе в твоїх руках!».

Збентежений вельможа випустив метелика з рук і той полетів на волю. Отже, від нас залежить, чи буде наша взаємодія з іншими яскравою, плідною.

Вправа «Вихідний білет»

Мета: підбиття підсумків заняття; виявити для кожного члена групи, що відбувалось на занятті.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи

Учасники тренінгу на постерах записують свої враження від заняття і віддають ведучому.

Домашнє завдання

Скласти детальний професійний план на майбутнє.

Професія соціального педагога в цілому з одного боку вимагає інтегративно-комплексного характеру знань, умінь, навичок, а з іншого - має особистісно-діяльнісний характер, оскільки виконує свої функційні зобов'язання не лише в загальноосвітніх навчальних закладах, а і в різноманітних установах. В центрі уваги соціального педагога знаходиться соціалізація дитини, її успішна інтеграція в суспільство.

Свою діяльність соціальний педагог здійснює за допомогою певних засобів, до яких можна віднести: дії, предмети, знаряддя, методи, форми та технології, з допомогою яких досягається мета діяльності. Соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів і впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку існує погляд на соціальні технології як узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності. Саме тому, сучасна соціальна педагогіка вбачає цінності гри як соціально-педагогічного методу перш за все в комплексі з іншими методами впливу, пов'язує її з управлінням з боку кваліфікованого спеціаліста.

Використання соціальними педагогами у своїй діяльності ділових ігор дозволяє контролювати знання учасників ігрових груп безпосередньо в процесі гри, що дає можливість скоротити час проведення спеціального поточного контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що впровадження ділової гри до навчального процесу значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості.

За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна отримати достатньо повну картину фахових і особистих якостей учасників, їхню готовність до керівної діяльності, до вирішення практичних завдань.

ігра соціальний школяр педагог

Висновки

Ділова гра розглядається як педагогічний метод, пов'язаний з інтенсивним груповим аналізом проблем і пошуком ефективних рішень в ситуаціях, коли традиційні методи прийняття рішень не дають потрібного результату.

Ділові ігри є імітаційними методами рольового навчання. Вони активізують процес засвоєння знань, навичок і умінь. Максимальна наближеність до реальної і практичної діяльності соціальними педагогами досягається шляхом використання моделей реальних навчально-виховних систем. Учасники гри виступають у різноманітних ролях і приймають управлінські рішення, що узгоджуються з інтересами цих ролей.

Ділові ігри вирішують суперечності між абстрактним характером навчальної діяльності старшокласників і реальною предметною професійною діяльністю, між глибинною мотивацією до професійної діяльності і слабким залученням у традиційне навчання, між індивідуальним освоєнням знань і взаємозв'язком з іншими людьми в професійній діяльності та ін.

З іншого боку, ділова гра має ряд переваг і перед практикою в реальному навчальному середовищі, де максимальна реалістичність навчання. Гра дозволяє отримати загальне враження як в часі, так і в просторі, чого не можна зробити протягом визначеного конкретного завдання в робочій ситуації, крім того, існує можливість спробувати різні стратегії. Урок у формі ділової гри буде не просто цікавий для учнів, оскільки він ставить в активну пізнавальну позицію, дає їм можливість висловити своє судження не тільки в рамках ролі, а й у післяігровій рефлексії.

Список використаних джерел

1. Анохина Г.М. Теория и практика деловой игры. - Воронеж - 1990. - 54с.

2. Барахтян М. Специфіка творчої професійної діяльності соціального педагога // Директор школи. Україна. - 2006. - №10. - С.62-68.

3. Бызова В.М. Коррекционная педагогика // Методические рекомендации к спецкурсу для студентов факультета психологии и социальной работы. - Сыктывкар, 1998. - 76с.

4. Бызова В.М. Элементы коррекционной педагогики // Методические рекомендации к «Коррекционная педагогика» для студентов факультета психологии и социальной работы. - Сыктывкар, 2001. - 124с.

5. Васильєва Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу // Управління школою. - 2005. - № 34. - С. 22-24.

6. Вачков И. Всемирный психологический конгресс: Деловая игра // Школьный психолог. - 1999. - № 36. - С.10-11.

7. Вербицкий А.А. Психолого-педагогические особенности деловой игры как формы знаково-конкретного обучения // Хрестоматия по пед. психологии: Учебное пособие. - М, - 1995. - С.326-332.

8. Вольфовська Т.О. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації // Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3/4. - С. 141-148.

9. Гаврилина Л.К. Современные педагогические технологии для специальности «Социальная робота». - Сыктыкар - 2000 - 82с.

10. Галагузова Ю.Н. и др. Социальная педагогика: практика глазами преподавателей и студентов / Ю.Н. Галагузова, Г.В. Сорвачева, Г.Н. Штинова. - М.: Владос, 2001. - 224 с.

11. Гильбух Я.С., Коряк М.Н. Социально-психологическое сопровождение деловых игр // Хрестоматия по пед. психологии: Учебное пособие. - М, - 1995. - С.322-342.

12. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання // Початкова школа. - 2006. - № 3. - С. 9-11.

13. Колеснікова О.В. Соціальний педагог в школі // Виховна робота в школі. - 2007. - №1. - С.27-29.

14. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами // Рідна школа. - 2006. - № 5. - С. 57-60.

15. Мельник Ю. Корекційна робота соціального педагога / Ю.Мельник, С.Шаргородська // Соціальний педагог. - 2007. - спец.вип. - С.23-32.

16. Онопрієнко І.П. Ділова гра як ресурс активного навчання // Хімія: Наук.-метод. Журнал. - 2007. - №2 - С.14-18.

17. Педагогічні технології: теорія та практика: Курс лекцій: Навчальний посібник / За ред. проф. М.В. Гринькової. - Полт. держ. пед. ун-т. ім. В.Г. Корленка. - П., АСМІ: 2004. - 180с.

18. Розин В.М. Что такое игра? (от игр маленьких детей до игр деловых) // Мир психологи. - 1998.-№4.-С.29-33.

19. Социальная педагогика: Учебник для студентов вузов / А.В. Мудрик. - 4-е изд., доп. - М.: Академия, 2003. - 200с.

20. Соціальна педагогіка: Підручник для студентів вузів / За ред. А.Й. Капська. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 256с.

21. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. - 3-я ч. / За ред. А.Я. Ходорчук. - К.: ДЦССМ,2002.- 172с.

22. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. - 5-а ч. / За ред. А.Я. Ходорчук. - К.: ДЦССМ,2003.- 264с.

23. Соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу: перші кроки (довідниково-методичний посібник) // Автор-укладач Сухенко Я.В. Полтава ПОІППО, 2006. - 80с.

24. Філософський енциклопедичний словник // За ред. Л.В. Озадоської, Н.П. Поліщук. - «Абрис», 2002. - 742 с.

Размещено на Allbest.ru