Шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи

Аналіз психологічних особливостей підліткового віку. Статеве виховання як основа профілактики підліткової вагітності. Методи профілактики вагітності серед учнів в умовах загальноосвітньої школи та виявлення педагогічних шляхів її успішного здійснення.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.01.2013
Размер файла 271,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Протягом останніх трьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої та юнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н. Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда. Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно врахувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них [24].

Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу сигналізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини [20].

До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, несмприйняття, потрясіння ) [16].

Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.

Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:

- інтенсивність статевого потягу;

- сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;

- невідповідальність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей її реалізації;

- сексуальність відметена від почуття любові.

Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді [24,48]. А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За даними Діполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопців і про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінці більш орієнтовані на вимоги і загальносприйняті норми суспільства.

В.В. Нагаєв спробував співвіднести термін першої статевої близькості із її мотивами і виявив таку закономірність: у 13 - 14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15 - 16 років - потреба зняти сексуальне напруження; у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи [23].

Які ж причини лежать в основі ранніх статевих зв'язків? На це існують різні погляди. Медики та фізіологи пов`язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорення або затримане дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційний комфорт, стосунки з однолітками. Шпарке, оперуючи матеріалами масового опитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить від статевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільством моральні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевої поведінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема темпераментальні властивості особистості [12].

Статеве виховання і підготовка учнів до сімейного життя - складова загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів та сім`ї. Варто зазначити, що статеве виховання - це система педагогічних, медичних, правових заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя [14]. Статеве виховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї. Необхідною, важливою умовою ефективності статевого виховання підлітків є єдиний підхід з боку батьків, педагогів, психологів, медпрацівників та інших.

Насамперед проблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується на гуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їм допомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя, формування духовних цінностей та навичок культури здоров'я. У здійсненні статевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискорений статевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті) [12].

Дівчатка-підлітки мають отримувати «жіноче виховання». Одним з найважливіших завдань є виховання лагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріває швидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців [14].

Зокрема батькам, педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) - це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік (підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька. Основними етапами формування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів. У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих) [17].

Виняткове значення має формування у хлопчиків і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров'ю та стати причиною трагедій у майбутньому.

Підлітки, які ведуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками та вчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засіб збереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках з однолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки - це своєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків [18].

Відхилення у статевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості та неправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків. Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини [12]. До педагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевого виховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборони та замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурного розвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасної культури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними і неофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного роду сексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинює відхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатній інтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів (корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванні статево-рольової поведінки [23].

Будь-яке з відхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести до порушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникати спілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.

Зміст і принципи статевого виховання. Змістом статевого виховання є життя, що оточує дитину, взаємини між людьми різної статі, норми цих взаємин, особисте життя людей в сім'ї, сфери їх діяльності. Зміст статевого виховання являє собою систему знань і специфічних умінь вихователя, дозволяють йому вирішувати поставлені завдання [24]. До цих знань можна віднести:

а) знання сутності, специфіки педагогічної системи статевого виховання. Сутність педагогічної системи статевого виховання полягає у встановленні взаємозв'язку всіх її компонентів, в поєднанні використання методів і форм, що проявляється у своєрідному співвідношенні функціонування фронтальних, під групових та індивідуальних форм організації дітей. Специфіка педагогічної системи статевого виховання проявляється в домінуючої функції її певних компонентів. Такими, на наш погляд, є цілі та форми організації;

б) знання специфіки вікового розвитку дітей та статево рольової соціалізації хлопчиків і дівчаток;

в) знання тих аспектів і сфер людської діяльності, які можуть бути доступні дитині. Ними є праця людей, функції батьків у родині, роль і місце батьків у процесі походження людини, переваги в інтересах, дозвілля;

г) знання принципів статевого виховання:

- принцип єдиного підходу до статевого виховання з боку батьків, педагогів і медичних працівників, що виявляється в спільності поглядів на необхідність статевого виховання, його цілі, засоби, методи і зміст методів залежно від віку вихованців [11,40];

- принцип диференційованого та поетапного характеру статевого виховання, який передбачає облік статі дітей, їх віку, ступеня психологічної та моральної підготовленості як дітей, так і батьків, їх інтелектуального рівня;

- принцип правдивості, що полягає в достовірності інформації, яку отримують діти (цей і наступний принцип тісно взаємопов'язані і більшою мірою стосуються сексуальної освіти дітей);

- принцип індивідуального підходу, що виявляється в "адресному характер інформації", яка повинна бути адаптована для конкретної дитини з урахуванням принципу диференційованого та поетапного характеру статевого виховання;

- принцип поєднання моральної атмосфери і гігієнічних умов (неможливо виховати в дитині якості мужності чи жіночності, якщо умови, в яких живе дитина і навколишнє його обстановка не відповідає їм).

Зміст педагогічної системи статевого виховання є важливим компонентом, без детального вивчення якої неможливо успішно вирішити завдання статево рольової соціалізації дітей [17].

Всю педагогічну роботу і методи зі статевого виховання можна поділити на 4 напрямки: робота з діагностики когнітивного компонента статево рольової соціалізації; робота з формування статево рольової поведінки; робота, спрямована на ознайомлення дітей з процесом дітонародження; робота з формування уявлень про зв'язки людей у сім'ї та їх соціальних і сімейних ролях [26,50].

Наприклад, робота з діагностики когнітивного компонента статево рольової соціалізації спрямована на виявлення знань та умінь дітей визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні переваги, переваги в іграх і іграшках, сприйнятті літературних героїв. А наступний напрям роботи може бути пов'язано з формуванням уявлень про зв'язки людей у сім'ї, їх соціальних і сімейних ролях. Він передбачає знайомство дітей з деякими аспектами родоводу, перспективами фізіологічного і соціального розвитку дитини, функціями батьків у родині [3, 17].

Робота з формування статево рольової поведінки націлена на ознайомлення дітей з якостями мужності і жіночності, проявами та уподобаннями чоловіків і жінок у різних видах діяльності, їх ролями в сім'ї, на формування навичок і вмінь поведінки, а також вироблення ставлення дітей до понять краси, любові, доброзичливих відносин і формування цих стосунків між дівчатками і хлопчиками в групі [4]. Цей напрямок пов'язаний зі створенням умов для прояву та переживання дітьми певних почуттів, характерних більшою мірою тієї чи іншої статі, Наприклад гордості, сміливості, відваги у хлопчиків; турботи, співчуття, ласки - у дівчаток.

У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, рівня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності у процесі виховання. Обов'язкова умова його ефективності - єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів [23,45]. При всій складності і делікатності сексологічних проблем батьки, педагоги і медпрацівники повинні своєчасно і правильно відповідати на питання, що хвилюють підростаюче покоління. Умовно процес статевого виховання можна розділити на кілька етапів. Дітям дошкільного віку необхідно прищеплювати елементарні гігієнічні навички та правила поведінки. Важливе значення має загартовування організму дитини, так як правильне статевий розвиток тісно пов'язане з загально фізичним [17]. При догляді за дітьми дошкільного віку слід, зокрема, усувати дратівливі дії на ерогенні зони, уникати незручною, тісного одягу. Дуже важливо забезпечити здорову атмосферу в сім'ї, пройняту взаємною повагою і любов'ю. У дошкільному віці у дітей поступово формується свідомість приналежності до певної статі і як наслідок природного процесу пізнання навколишнього світу з'являються зачатки інтересу до питань статі. Це виражається в численних питаннях, які діти неминуче задають батькам, часом шокуючи їх в збентеження. На запитання дітей, які цікавляться "таємницею" їх появи на світ, слід відповідати просто і доступно, не деталізуючи, не вдаючись до вимислу і казкам про лелек, капусту і т. д. Діти молодшого віку задовольняються такими відповідями матері, "як я тебе народила в пологовому будинку "або" ти виріс у мене в животику ". У той же час відмова відповідати на ці питання зазвичай лише підігріває інтерес дитини до теми, змушує шукати відповідь у більш "обізнаних" старших товаришів. Що стосується вигадок і казок, то рано чи пізно настає викриття цих вивертів і як наслідок виникає недовіра дітей до батьків. У процесі статевого виховання дітей молодшого шкільного віку повинні враховуватися фізіологічні і психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку і встановлення правильних відносин між хлопчиком і дівчинкою в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу тощо Встановленню здорових відносин між хлопчиками і дівчатками сприяють організовані спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи [6, 8].

Ефективність статевого виховання залежить від урахування пов'язаних зі статтю особливостей розвитку дитини на всіх вікових етапах, починаючи з самих ранніх. У перші роки життя особливе значення має диференційоване ставлення до дитини батьків, тобто поводження з ним саме як з хлопчиком або дівчинкою. Психологічними спостереженнями встановлено, що одні й ті ж особливості зовнішності і поведінки дитини в залежності від її статі викликають у дорослих діаметрально протилежні реакції. З новонародженими дівчатками матері більше розмовляють, а на частку хлопчиків припадає більше фізичних вправ; батьки більше розмовляють з новонародженим сином, ніж з дочкою [14]. Ці відмінності, особливо яскраві в поведінці батьків з первістком, показують, що практично з початку життя дитина і батьки обумовлюють поведінку один одного: стать виявляється і формується не тільки як розвиваються риси, але і як система відносин [17].

Чоловік і жінка біологічно і психологічно розрізняються за своїм місцем і ролі в складній природосообразно системі продовження людського роду. Психофізіологічна конституція чоловіків зумовлює їх більш високу готовність до екстремальних, ризикованим ситуацій, потреба в ризику, зміни себе і інших, досягненні різних цілей. Ситуації, в яких потрібна повна мобілізація, з дефіцитом часу на прийняття рішення, з декількома динамічними об'єктами для уваги саме вони дозволяють чоловікові мобілізуватися, виявити потенційну енергію. Жінка, маючи більш слабким типом нервової системи, схильна швидше уникати, ніж прагнути до подібних умов і ситуацій життєдіяльності [23]. Але зате вона більш пристосована до тонкої, копіткої і монотонної роботи, що вимагає зосередження всієї уваги на одному об'єкті (наприклад, на грудному дитину). Такі відмінності об'єктивно зумовили появу історично чоловічих і жіночих ролей і професій.

Диференційоване, індивідуальне виховання хлопчиків і дівчаток у відповідності з ідеалами мужності і жіночності ґрунтується на поділі сімейних ролей між матір'ю і батьком. Основа статевого виховання - особистий приклад батьків, які спостерігаються дитиною день у день їх вчинки та висловлювання. Якщо ідеал мужності і жіночності формулюється тільки на словах (а саме цим найчастіше доводиться обмежуватися шкільним педагогам), а на ділі ні мати, ні батько не наближаються до еталонів мужності і жіночності, дитина в більшості випадків практично не засвоює необхідні зразки [22].

Правильне статеве виховання ґрунтується на підкресленні позитивних і компенсації негативних рис чоловічої чи жіночої психофізіологічної конституції, природного темпераменту. При цьому абсолютно неприпустимо протиставлення підлог, випинання здаються переваг.

Формування статевих стереотипів обумовлено не тільки впливом дорослих; в цьому сенсі діти рано стають "вчителями" друг для друга. У дитячому саду найбільшу кількість реакцій відкидання з боку однолітків заслуговують ті діти, чия поведінка не відповідає статевої ролі [18].

Статеве виховання дошкільника має включати ознайомлення з елементарними відомостями про статеві відмінності і народження дітей. Але ще більш важливим є досвід "нестатевий" любові до батьків і однолітків - запорука моральності в зрілому віці.

Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності починається з того, що він навчається розрізняти стать інших людей.

Знання власної статевої приналежності розвивається повною мірою до трьох років, у міру того як дитина усвідомлює своє "Я" (ти - хлопчик, я - дівчинка).

Справа в тому, що усвідомлення свого власного "Я" обов'язково включає в нормі і усвідомлення власної статевої приналежності. А статева приналежність є найважливішим стрижнем формування особистості, а значить, формування у дітей еталонів справжнього чоловіка і жінки. І в кожному певному віці у дитини має бути відповідне його рівня розуміння уявлення про сутність статевих відмінностей. Дитина повинна усвідомлено розуміти значення своєї статі і поважати підлогу протилежний. Так вже в маленького хлопчика необхідно розвивати повагу до жінки, а дівчинку потрібно навчити вести себе відповідно до статевої приналежністю [18, 25].

Надходження до школи знаменує початок нового відповідального етапу статевого виховання. Взаємини з однолітками протилежної статі стають більш інтенсивними. Особливу роль набуває вчитель як авторитетний носій знань та зразків поведінки. У сучасній школі більшість педагогів складають жінки, що багато в чому визначає специфіку шкільних вимог, практично орієнтованих на жіночий стиль поведінки. Дівчата тому виявляються в більш виграшному положенні [10]. Вони приходять в школу трохи більш зрілими емоційно, з краще розвинутими тонкими рухами пальців рук, більше схильними орієнтуватися на думку і ставлення до них дорослих, більш акуратними і тихими, менш критичними і агресивними, ніж хлопчики. Таким чином вони набагато більше хлопчиків відповідають вимогам до ідеального учня [10,20]. Крім того, їх стиль поведінки ближче і зрозуміліше вчительці. У підсумку при негласному підрозділі класу на сильних і слабких учнів, останні як правило виявляються представлені майже виключно хлопчиками, що може бути і не пов'язане з їх розумовими здібностями. Таке положення не на користь і дівчаткам, з перших кроків засвоює почуття нічим не виправданого переваги над хлопчиками.

Роль статевого виховання підвищується після досягнення дитиною підліткового віку, центральним моментом якого є статеве дозрівання. У завдання статевого виховання на цьому етапі входить правильне реагування на особливості поведінки, пов'язані зі статтю, підготовка хлопчиків до полюціям, а дівчаток - до менструацій. Період статевого дозрівання пов'язаний з формуванням еротичних почуттів, сексуальної потреби, статевої самооцінки. Для підлітка характерно розбіжність закоханості і еротичних відчуттів, страхи з приводу своєї статевої неповноцінності [26]. Статеве виховання в цей період вирішує завдання загального розвитку особистості та підготовки до життя у власній родині, передбачає статевий просвітництво. Замовчування проблем статі по суті підриває ідею гармонійного виховання, якому чужа проповідь аскетизму. Підліток, безумовно, повинен бути захищений від проявів аморалізму в сфері статевих відносин (зокрема, всіх видів порнографії), але не стільки за допомогою заборон і покарань, скільки доведенням до його почуття і свідомості, що погана не сама сексуальність, а її зведення до фізіологічних відправлень та їх смакування. Гарантією проти ранніх і випадкових статевих зв'язків виступає не заборона, а формування соціальної відповідальності, яка передбачає передбачення людиною наслідків своїх вчинків і сприйняття взаємин статей перш за все як особистісних [26,13].

Важливим аспектом статевого виховання є сексуальна освіта. Досвід країн, де воно широко практикується, показує, що тактовне і своєчасне інформування про проблеми взаємини статей не тягне в принципі негативних змін статевої поведінки підлітків та юнаків. Цим фактом спростовуються існуючі побоювання, що інформованість в питаннях сексу призводить до розбещеності [15]. Сексуальна освіта, розпочате на ранніх етапах становлення особистості, передує виникає у дітей природний інтерес до даних проблем, позбавляє їх від багатьох помилок і травм. Воно сприяє запобіганню різних відхилень в психосексуальному розвитку, що можуть призвести подальшими сексуальними порушеннями і дисгармонією сімейних відносин [2,44].

В даний час багато психологів вважають, що дітям корисно навчатися і по сімейним програмами статевого виховання, який не замінюють, а доповнюють домашні уроки. Це обумовлено наступними причинами:

1. Деякі батьки чи діти, стикаючись в сімейному чи суспільному житті з темою чи подією, що мають відношення до сексуальності, настільки соромляться, що вони просто не можуть обговорювати цей предмет. (Мама каже, щоб я поговорила на цю тему з татом, а тато каже, що він зайнятий.)

2. Деякі батьки чекають, поки діти почнуть задавати їм питання про сексуальність, але діти про це не питають, або батьки не помічають питань, заданих в непрямій формі.

3. Деякі батьки просто не мають необхідної інформації - за винятком найпростіших відомостей про те, звідки беруться діти, - щоб відповісти на питання своїх дітей.

4. Найчастіше людям, що отримали спеціальну педагогічну підготовку, простіше повідомити дітям інформацію ясно, дохідливо та об'єктивно, ніж батькам, які надзвичайно емоційно ставляться до своїх дітей, що цілком природно і правильно.

5. Коли діти вступають в пубертатний період і перед ними постають нові завдання, характерні для підліткового віку, вони особливо сильно прагнуть домогтися незалежності в таких областях, як статеві відносини і сексуальність. Вони не можуть зрозуміти, чому батьків так турбує їх статеве життя. Вони дуже хочуть фізичної та психологічної приватності в усьому, що стосується сексу, і справді її потребують, але тим не менше їм необхідно мати можливість говорити про секс один з одним і з поважними авторитетними людьми [1].

6. У більшості сімей у дітей мало можливостей поговорити про питання статі та сексуальності зі своїми ровесниками, а адже це вміння необхідно людям будь-якого віку. Такі бесіди допомагають підготувати хлопчиків і дівчаток до взаєморозуміння зі своїми майбутніми подружжям, навчити їх приймати розумні рішення і нести за них відповідальність.

7. У класі можна створити "безпечну", частково структуровану ситуацію, в якій молодим людям легше висловитися, ніж у більш інтимній сімейній обстановці. Крім того, у них з'являється можливість вчитися мовчки, слухаючи, як інші обмінюються думками [1,13].

Проте багато батьків проти запровадження практики всебічного статевого виховання в навчальних закладах. Противники введення цього навчального курсу наводять такі аргументи:

- представлення дітям інформації про секс буде розпалювати їх статевий цікавість і стимулювати ранній початок статевого життя.

- статеве виховання настільки тонка і делікатна матерія, що повинно здійснюватися тільки в домашніх умовах або в церковному середовищі.

- рівень викладання та якість навчальних матеріалів для статевого виховання щонайменше неоднакові в різних школах і в більшості випадків дуже низькі [14].

Проте багато батьків побоюються, що в програмах статевого виховання та навчання основам сімейного життя будуть висловлюватися або пропагуватися ідеї, яких вони не схвалили б. Треба сказати, що в сучасних російських умовах це побоювання, як і скепсис щодо рівня викладання та якості навчальних матеріалів для статевого виховання далеко не так. Більшість батьків, безсумнівно, шокують уроки, на яких п'ятикласника вчать одягати на макет презерватив або розповідають восьмикласнику про зоофілії. Великі скандали і судові розгляди викликали подібні програми та семінари, після яких «сексуально підковані» діти почали просвіщати батьків щодо сексуальних позицій. По суті, тут статеве виховання було замінено виключно сексуальною освітою [24].

Особливий опір зустріла концепція статевого виховання в особі церкви. Зараз у деяких школах викладають православ'я. Не дивно, що дві концепції - православного виховання і секс-просвіту в його найгірших проявах - зіткнулися і прийшли в протиріччя [24,11]. Однак було б невірним уявляти собі позицію церкви як абсолютно негативно відноситься до ідеї статевого виховання - як виявляється церква визнає необхідним статеве виховання в рамках тактовності і встановлених в даній культурі принципів: «Розуміючи, що школа , поряд з сім'єю, повинна надавати дітям і підліткам знання про стосунки статей та тілесної природи людини, Церква не може підтримати ті програми «статевого освіти», які визнають нормою дошлюбні зв'язку, а тим більше різні збочення. Абсолютно неприйнятно нав'язування таких програм учням. Школа покликана протистояти пороку, що руйнує цілісність особистості, виховувати цнотливість, готувати юнацтво до створення міцної сім'ї, заснованої на вірності і чистоті ».

У той же час не тільки церква, а й широка громадськість виступає проти усвідомленої, професійної та спланованої діяльності внаслідок впровадження програм, які руйнують традиційні моральні цінності людського суспільства: ідеї сім'ї, шлюбу, подружньої вірності [9]. Показовим прикладом у цьому відношенні є США, де в даний час уряд щорічно виділяє значну суму для виховання молодих людей в дусі цнотливості і утримання від статевих зв'язків до вступу в шлюб.

Таким чином, головним принципом статевого виховання повинна виступати тактовність і відповідність традиційним цінностям. Можливо, якщо батьки вважають бажаним, лекції хлопчикам і дівчаткам читати роздільно, що позбавило б вчителя від необхідності дозувати інформацію [11].

В сучасній загальноосвітній школі важливо донести інформацію в ясних та конкретних виразах тому, що при підлітковому рівні пізнавального розвитку важко сприймати абстрактні відомості про використання контрацепції. Рекомендується максимально використовувати наочні матеріали, що допоможуть зрозуміти підліткам, як діють контрацептиви і як їх слід використовувати [30].

При дискусії про сексуальну активність акцентується на тому, що тільки стримування (або абстиненція) - нескладний та безпечний метод запобігання вагітності, захворювань, що передаються статевим шляхом, який (на відміну від інших методів) не має невдач і є абсолютно надійним. Хоч підлітки й цінують свою незалежність, свободу вибору та особисту автономію, вони також вміють цінувати точні відомості та поради, що допоможуть їм у прийнятті рішень

Значне місце в сексуальній освіті відводиться сім"ї. За даними соціального опитування, лише 46,4% підлітків отримують інформацію від батьків, тоді як 80,0% батьків поділяють свою відповідальність у проведенні сексуальної освіти, хочуть навчатись та відігравати важливу роль у проведенні просвіти. Робота з батьками включає:

- ознайомлювальні семінари, забезпечення їх інформацією та навичками, необхідними для успішного спілкування з дітьми з проблем сексуальності.

- забезпечення батьків брошурами з найновішою інформацією стосовно деяких проблем сексуальності, а також літературою, яка може бути використана для плідних дискусій.

- розроблення спільних навчальних програм для учнів та батьків, що дадуть змогу користуватись спільною інформацією та проводити відверті бесіди всім. На відміну від інших програм у цій програмі беруть участь фахівці різних спеціальностей.

Важливою є робота з фахівцями, що займаються профілактичною роботою, представниками засобів масової інформації, підлітками. Це інформаційна робота, дискусії, які допомагають виявити основні проблеми сексуальної освіти [13, 26]. Спільні зусилля усієї громади можуть впливати на вироблення правильної життєвої позиції щодо сексуальності та моральну стабільність дітей.

Висновки до першого розділу

В першому розділі було проаналізовано низка основних категорій та понять, які дають загальні уявлення про проблеми підліткової вагітності. Підлітковий вік характеризується значним розвитком психіки. Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконаленняуміння користуватися мовою, як засобом спілкування. Моральні якості пов'язані з вольовими. Профілактика у загальноосвітньому закладі полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних і соціально- психологічних факторів, які можуть слугувати причиною формування. Статеве виховання і підготовка учнів до сімейного життя це складова загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, профілактично- технічних навчальних закладів та сім'ї.

підліток вагітність учень статевий виховання профілактика

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ВИЯВЛЕННЯ ШЛЯХІВ ПРОФІЛАКТИКИ ПІДЛІТКОВОЇ ВАГІТНОСТІ

2.1 Програма дослідницької роботи

Для виявлення шляхів профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи було розроблено програму емпіричного дослідження, що складається з наступних елементів.

Проблемна ситуація. Серед сучасних педагогічних проблем однією з суспільно важливих є зниження віку початку неповнолітніми статевого життя, що супроводжується зростанням кількості штучного переривання вагітності, розширенням діапазону венеричних захворювань, появою серед школярок матерів-одиначок. Ці явища свідчать про недостатню ефективність роботи, яка здійснюється педагогічними працівниками із школярами у напрямі статевого виховання, про недостатню теоретичну й методичну підготовку вчителів, про низький рівень педагогічної культури батьків. Тому здійснення статевого виховання молоді набуло значної актуальності. Використання спеціальних методик для вивчення стану статевого виховання дає змогу виявити шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи.

Об'єкт емпіричного дослідження: учні 10-11 класів Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25, загальною кількістю 50 осіб.

Предметом емпіричного дослідження є рівень статевої вихованості підлітків в умовах ЗОШ.

Метою даного дослідження стало виявлення існуючого рівня статевої вихованності старшокласників в умовах загальноосвітньої школи та запропонування заходів щодо їх оптимізації.

Завдання дослідження:

- вивчити рівень статевого виховання підлітків;

- запропонувати заходи щодо профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи;

- проаналізувати отримані результати.

Тип вибірки - гніздовий. У вибірку дослідження увійшли учні 10-11 класу Миколаївської загальноосвітньої школи. Випробовуваним від 15 до 17 років. Вибіркова сукупність становить - 50 осіб: 25 юнаків та 25 дівчат.

Інструментарій дослідження. Для реалізації програми дослідження було проведене опитування учнів на основі анкетування (таблиця 2.1) та опитування учнів і бесіди з їх батьками

Для з'ясування рівня статевого виховання, яке учні отримують в школі та сім`ї, провели анкетування старшокласників, за допомогою якого передбачалося встановити ступінь довіри при спілкуванні дітей з батьками та вчителями на теми міжстатевих взаємин, рівень оволодіння знаннями з даних питань для передачі їх дитині, ставлення батьків до введення окремого курсу для здійснення статевого виховання підростаючого покоління тощо.

Таблиця 2.1

Анкета для учнів 8-11 класу

Інструкція: Дайте відповідь, будь ласка, на запропоновані питання, вибираючи один з варіантів відповідей, або запропонуйте свій.

1. Що Ви розумієте під словосполученням "статеві стосунки"?

-залицяння

-поцілунки

-секс

-інше

2. Про статеві відносини я дізнався

-з телепередач

-з читання спеціальної літератури

-з розмови з однолітками

-від батьків

-від вчителів

-вкажіть інші джерела

3. Чому сучасна молодь починає раннє статеве життя?

-з цікавості (інтерес пізнання чогось нового)

-від неробства

-випадково

-бути як інші

-здаватися дорослішими

-під впливом алкоголю, наркотиків, токсичних речовин

-інше

4. Чи вважаєте Ви, що раннє статеве життя може заподіяти шкоду і чому?

Свій варіант відповіді:

5. Як Ви вважаєте, з якого віку слід починати статеве життя?

-12 - 13 років

-14 - 15 років

-16 - 17 років

-18 років

-ваша думка

6. Які види контрацептивів Ви знаєте?

Свій варіант відповіді:

7. Як Ви вважаєте, чи потрібен в школі спеціальний курс з цієї теми?

-так, потрібен

-напевно, потрібен

-важко відповісти

-напевно, не потрібен

-не потрібен

8. Чи вступали Ви в статеві стосунки?

-так

-ні

Також запропоновано проведення бесід з підлітками та їх батьками:

1) бесіда з підлітками (50 чол.) з метою перевірки рівня знань підлітків щодо захворювань, що передаються статевим шляхом, вагітності, шкоду абортів для репродуктивного здоров'я жінки, призначення та використання контрацептивів і тд.

2) бесіда з батьками (40 чол.) з метою встановлення рівня статевого виховання підлітків вдома, шляхів профілактики раннього статевого життя та підліткової вагітності, вибору методів статевого виховання дітей.

Отримані результати в ході проведення дослідження піддаються подальшій обробці і детальному аналізу.

Логічний аналіз понять.

Старшокласники - особи віком від 14 до 18 років, які навчаються у 10, 11 класах.

Підліткова вагітність - це стан вагітності у неповнолітньої дівчинки-підлітка (зазвичай, у віці 13-18 років). Проблема підліткової вагітності виникає через невідповідність віку статевої та соціальної зрілості.

Статеве виховання - система медико-педагогічних заходів з виховання у батьків, дітей, підлітків та молоді правильного ставлення до питань статі.

Етапи дослідження. На першому етапі було підібрано діагностичний інструментарій, зроблено його аналіз та обробка.

На другому етапі досліджувалися рівень статевого виховання підлітків та шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи за допомогою анкетування учнів та проведення бесід зі старшокласниками та їх батьками. На відповіді питань анкети дітям відводилося 25 хвилин. На проведення бесіди з 1 особою (сімейною парою) давалося 10 (20) хвилин. Цього часу вистачило всім дітям ті їх батькам, щоб стовідсотково відповісти на всі пункти даних анкети та провести бесіду з проблемних питань.

На третьому етапі обробляються та аналізуються результати дослідження, робиться висновок та рекомендації фахівцям із соціальної роботи, педагогіки та психології, які працюють зі старшокласниками.

Таким чином, було сформульовано об'єкт та предмет дослідження, визначено мету та завдання, розроблено програму емпіричного дослідження, приведений логічний аналіз понять.

2.2 Аналіз результатів дослідної роботи

Метою анонімного анкетування учнів та проведення бесіди був збір інформації щодо характеру їх статевого життя. Були отримані і досліджені відповіді 50 підлітків 15 - 17 років (25 юнаків і 25 дівчат).

Результати анкетування зводяться до наступного:

Переважна більшість респондентів схвалює дошлюбні статеві зв'язки - 84% (42 хлопця). 40% (20 осіб) респондентів мають статеві зв'язки, з них 60% (12 осіб) - юнаки, 40% (8 осіб) - дівчат (Рис 2.1).

Рис. 2.1. Наявність статевих відносин у підлітків

На рис 2.2 показане відношення підлітків до статевих зв'язків: 84% (42 особи) займалися з партнером петтингом.

У 18% (9 осіб) перший статевий контакт стався у віці до 15 років.

У 60% (12 осіб) підлітків, що мають статеві зв'язки, було кілька сексуальних партнерів, з них 75% юнаки (9 осіб) і 25% дівчат (3 особи).

У 25% (5 осіб) підлітків, що мають статеві зв'язки, немає постійного партнера, з них 80% (4 осіб) юнаки і 20% (1 особа) - дівчата.

Мотивом до інтимних стосунків для 60% (12 осіб) анкетованих підлітків, що мають статеві зв'язки, стало задоволення власних бажань, для 20% (4 осіб) - цікавість, для 20% (4 осіб) (в них увійшло, таким чином , 50% дівчат, які мають статеві стосунки) - моральний примус з боку протилежної статі (Рис2.3).

На запитання: «З ким відбулися перші бесіди у Вашому житті на інтимні теми?», були отримані такі відповіді: з вчителями - 4% (2 осіб), з лікарями - 8% (4 осіб, всі дівчата), з незнайомими людьми - 0%, з батьками - 24% (12 осіб ), з друзями - 64% (32 особи ).

Рис. 2.2. Ставлення підлітків до сексуальних зв'язків

Рис. 2.3. Мотив підлітків до інтимних стосунків

В результаті опитування було встановлено, що 5% (1 особа) анкетованих дівчат мали небажану вагітність, що закінчилася абортом, 25% (5 осіб) анкетованих дівчат (62,5% вступили в статеві відносини) мали випадки побоювань небажаної вагітності. 46% (23 особи) анкетованих вважають цілком припустимим перервати небажану вагітність. 2% (1 особа) анкетованих лікувався від венеричного захворювання (Рис. 2.4).

Рис. 2.4. Відношення підлітків до небажаної вагітності

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що постійно використовують засоби контрацепції лише 45% (9 осіб) анкетованих, які мають статеві зв'язки.

З підлітків, які не мають постійного партнера, постійно використовують засоби контрацепції лише 60% (3 особи).

25% (2 осіб) дівчат, що мають статеві зв'язки, не оберігаються взагалі, пояснюючи це тим, що мають постійного партнера.

37,5% (3 осіб) використовують переважно календарний метод.

Результати, отримані за даним питанням, відображено на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Використання засобів контрацепції

В анонімному опитуванні батьків взяло участь 40 батьків. В результаті було з'ясовано, що 39% (16 осіб) соромиться говорити з дитиною на інтимні теми, 7% (3 осіб) цього ніколи не робили. 63% (25 осіб) важають, що основним джерелом інформації для підлітків по перерахованих проблем повинна бути сім'я, але в той же час 89,5% (36 осіб) згодні, що статевим вихованням повинна займатися і школа, але при цьому 52,5% (21 особа) стурбовані тим, що деякі моменти статевого виховання в школі можуть згубно позначитися на моральності дитини. 79% (32 особи) вважають «вуличну просвіту» природним в сучасних умовах. Тільки 10,5% (4 осіб) відповіли, що вільно говорять з дитиною на цікавлячі їх теми статевого виховання, 21% (8 осіб) зізналися, що в розмові на подібні теми неминуче схиляються до моралізаторства.

Отримані результати говорять про те, що підлітки досить рано починають статеве життя, багато з них уже в школі мають по кілька сексуальних партнерів, багато не охороняються або охороняються час від часу, результатом чого є ризик небажаної вагітності та венеричних захворювань, причому початкове сексуальне виховання більшість підлітків отримує на вулиці, а не в школі і сім'ї.

З цього можна зробити висновок, що в школах і вдома повинна вестися така робота, яка була б спрямована на виховання у підростаючого покоління розумного здорового ставлення до питань статі і статевого життя. Це має сприяти розвитку повноцінного формування статевої поведінки і дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу і сім'ї.

2.3 Шляхи профілактики підліткової вагітності в умовах загальноосвітньої школи

Статеве виховання підлітків важливий аспект у всебічноому розвитку дитини. Завданням школи є - закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів. Першою, та важливою умовою статевого виховання, що стоїть перед педагогом є - створення позитивної атмосфери. Підліткам також необхідно знати, що дорослі довіряють їм, вірять у них [40].

Підлітків необхідно вчити, що люди можуть змінюватися, творити себе заново. Ця концепція виявляється особливо важливою для тих, хто вже мав сексуальні стосунки. Їм необхідна розповідати, що помірність можлива, незалежно від того, яким було їхнє минуле. Внаслідок того, що підліткам притаманний ідеалізм, вони особливо близько сприймають ідею про те, що сексуальним стосункам притаманні краса та глибокий зміст. Вони здатні бачити в інтимних стосунках більше, ніж фізичну насолоду, можливість завагітніти чи "підхопити" венеричну хворобу. На порозі жорсткого, матеріалістичного погляду на сексуальні стосунки, що подаються засобами масової інформації, шкільна програма статевого виховання повинна показати підліткам-ідеалістам, що сексуальна близькість -це єднання двох людей на емоційному,інтелектуальному та духовному рівні. Не варто забувати, що ми навчаємо молодих людей, які ще не готові жити у світі дорослих. Тому їм потрібно давати конкретні рекомендації. Це означає, що замість того, щоб вчити: "Просто скажи "ні", ми повинні показати їм Як сказати "ні".

За даними досліджень науковців (В.Каган, І.Кон, В.Кравець) [17], які займалися проблемою статевого виховання, встановлено, що однією із причин недостатнього рівня статевого виховання в школі є побоювання вчителів ознайомлювати дитину з таємницями інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, технікою контрацепції, страх, що такі питання розбудять сексуальний інтерес і навіть надмірну активність. Виявлено також невміння говорити з учнями на ці теми, заміну статево-морального виховання моралізуванням.

Побоюючись передчасно сказати учням щось «зайве», школа фактично усунулась від вирішення питань, а якщо й приступає до їх вирішення, то робить це значно пізніше, ніж потрібно. Проте підлітки саме через свою надмірну цікавість вступають у ранні статеві стосунки. А неосвіченість хлопця і дівчини з цих питань - одна із причин небажаних наслідків. Тому слід пам'ятати, що знання не можуть принести шкоди. Ще А.С.Макаренко зазначав, що оволодіння мінімумом необхідних знань [18], пов'язаних з особливостями психіки статі, поведінки, є основою для вироблення переконань, що становлять підґрунтя моральності, тому треба виховувати у підлітків уміння володіти інстинктами статі, що пробуджуються, формувати усвідомлення високого призначення людини, відповідальність за інших людей, за здоров'я майбутньої сім`ї.

Зі статевим дозріванням зростає і зацікавленість підлітків питаннями міжстатевих стосунків. І хибною є тактика уникнення питань статевого виховання, замовчування та покарання дітей за непристойні, на думку старших, запитання. Відомо, що діти, які обізнані в питаннях статевих стосунків, отримують «моральний імунітет» щодо «освіти» вулиці або інших джерел інформації [40].

Виходячи із зазначеного, можна дійти висновків, що школа, як і батьки, фактично не займається статевим вихованням школярів, не дає необхідних знань про морально-етичні норми між статевого спілкування. Низький рівень розвитку емоційної сфери призводить до проявів хибної дорослості, не принциповості у стосунках між хлопцем та дівчиною.

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим [30]. Необхідно, щоб зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання [47].

Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями. При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів. Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим. Необхідно, щоб зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) [29] морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання. Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних, психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.

З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:

- прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

- формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

- захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;

- забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних [22,40] відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.

Організаційними формами можуть бути:

- фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;

- факультативні заняття - необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред'являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;

- семінари для батьків - тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам.

Для прикладу нами було складено ряд заходів, які сприяють профілактиці підліткової вагітності та підвищують рівень статевого виховання підлітків [23].

1) Класна година «Що буває, коли діти грають в дорослі ігри: рання вагітність» (додаток 1).

2) Виховна година «Одвічніше всього іншого - любов, у пісні юності перше слово - любов» (додаток 2).

Цикл бесід з підлітками:

1. Сексуальна культура і здоров'я.

2. Стать і статева свідомість.

3. Психосексуальна культура і здоров'я.

4. Профілактика статевих розладів та ХПСШ (інфекційні хвороби, які передаються статевим шляхом).

5. Попередження зґвалтування та статевого насильства, статевих відхилень та збочень.

6. Раннє статеве життя неповнолітніх, його причини та наслідки:

а) медико-фізіологічні;

б)морально-психологічні;

в)соціально-правові.

7. Шлюб, сім'я та здоров'я. Пріоритет здоров'я в сім'ї.

8. Запобігання вроджених вад у дітей.

9. Особливості здоров'я вагітної і породіллі:

а)зміни фізичного здоров'я;

б) зміни психічного стану.

10. Планування сім'ї і попередження небажаної вагітності.

11. Формування здоров'я дітей і принципи догляду за немовлям.

12. Система охорони здоров'я матері і дитини в Україні.

13. Формування, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров'я дітей, підлітків та молоді як основна умова здоров'я народу України.

Зважаючи на те, що проблема обізнаності учнівської молоді щодо питань психології сімейних взаємин, психосексуального розвитку є однією з основних у старшому шкільному віці можна запропонувати широке впровадження в освітній шкільний цикл програми з підготовки старшокласників до сімейно-шлюбних стосунків. Введення курсу «Етика і психологія міжстатевих взаємин» має забезпечити системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей поведінки з протилежною статтю, сприяти засвоєнню певної суми знань про психологію чоловіка та жінки, захворювань, які передаються статевим шляхом, наслідки ранніх статевих зв'язків та вагітності [27]. Курс можна викладати як факультатив або спецкурс, він може входити до інваріантної та варіантної частини типового навчального плану.

Курс «Етика і психологія міжстатевих взаємин» також має сприяти: засвоєнню знань про психологію та соціологію шлюбу та сім`ї, багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері.

Програма курсу передбачає вивчення п'яти розділів: «Особистість», «Особливості міжособистісних стосунків», «Основи сімейних взаємин», «Сексологічні основи сімейного життя», «Сім`я і діти».

Особлива увага приділяється вивченню розділу «Сексологічні основи сімейного життя» [45].

Сьогодні весь світ говорить про фатальні наслідки епідемії захворювань, які передаються статевим шляхом: високий рівень смертності, сирітство, зруйновані сім`ї через ВІЛ/СНІД, ракові захворювання, високий рівень вагітностей, що закінчуються абортом, шкода, завдана немовлятам…Стає зрозумілим, що настала світова медична криза. Проте цього можна уникнути[27]. Ці проблеми є , як правило, поведінковими: вони відбуваються тільки тоді, коли отримують на це шанс. А шанс найчастіше з'являється у випадку неконтрольованих сексуальних стосунків. Отже, які варіанти захисту? Що ми можемо зробити?


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.