Етико-правове виховання молодших школярів

Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів, його сутність і завдання. Шляхи, умови та засоби формування правової поведінки учнів молодшого шкільного віку. Розробка експериментальної методики правового виховання молодших школярів.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 07.08.2009
Размер файла 90,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Загальновідома першопричина порушень поведінки учнів - втрата інтересу до навчання. Нерідко в його основі лежить затримка чи порушення розумового, психічного розвитку, педагогічна занедбаність тощо. Як наслідок, уже в третьому класі третина учнів відвідує школу без інтересу, кожен десятий не любить школу, кожен п'ятнадцятий її ненавидить [18, 46].

Основу правової свідомості особи становлять правові уявлення та ставлення до них - переконання. Зміст правових уявлень і понять визначається правом, загальнолюдською мораллю та національною приналежністю людини, особливостями суспільних відносин, життєвою практикою. У процесі формування правової культури здійснюється усвідомлення людиною себе як особистості і свого місця в правовій суспільній діяльності людей.

На цьому етапі в людини виховується схильність до самоконтролю, вона може постійно спрямовувати і контролювати власні вчинки і поведінку [45, 4]. У контексті правового виховання учнів мова йде про усвідомлене сприйняття учнями основ права, перетворення їх на міцні правові знання, які базуються на відповідних особистісних поняттях, ставленнях і переконаннях, які в кінцевому результаті є основою вмотивованої правомірної діяльності.

Саме в процесі правової поведінки вробляються правові цінності особистості. Наступним компонентом формування правової культури є вироблення правового досвіду особистості. Суб'єкти права реалізують правові норми і далі відтворюють певні правила у правовому середовищі, набувають власного досвіду поваги до цінностей права.

Іншими словами, «основою правового виховного процесу є знання школяра - результат розвитку його інтелектуальної сфери (здібностей, чуттєвого пізнання, відчуття, сприйняття, уяви, мислення), формування поглядів, відношень, переконань і набуття відповідного правового досвіду» [5, 49].

Цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність людини з оволодіння юридичними знаннями, формування в її свідомості позитивних правових настанов, моделей поведінки, що відповідають чинним нормам права, маже здійснюватися лише за наявності активного вольового аспекту, який означає самоорганізацію і стриманість прояв активності й витримку, рішучі дії за екстремальних обставин, здатність керувати своїми діями чи утримуватися і від дій не правового характеру, коли це необхідно. Вольова людина вміє стримувати власні інтереси й потреби та діяти так, як цього вимагають правові норми в суспільстві.

Побудова суверенної, демократичної, правової держави України зумовлює зростання ролі людини, її духовних якостей у здійсненні цих перетворень. Особливої уваги заслуговує проблема формування правосвідомості молоді, - з рівнем якої безпосередньо пов'язано створення високо цивілізованого суспільства - суспільства Права і Закону [50, 8].

Настав час розуміння дійсної цінності юридичної форми суспільних відносин, всебічного розвитку і ефективного використання гуманістичного і високоморального потенціалу права, спрямованого на утвердження загальнолюдських цінностей. Ось чому не випадково нашу увагу привертає становлення, формування правосвідомості молоді вже під час її навчання в початковій школі.

У комплексі різноманітних форм і методів правовиховної роботи суттєве значення має викладання правового предмета. Формування правових знань досить часто має стихійний характер. Між іншим, формування правосвідомості вимагає продуманої, цілеспрямованої роботи педагогів щодо засвоєння учнями системи правових знань, а, отже, основних, фундаментальних ідей (принципів) права, які втілюють головне і вирішальне у його змісті [51, 36]. Для формування правосвідомості недостатньо понятійного рівня засвоєння правових знань, необхідні більш значні «вузли» їх систематизації, які сприяють структуруванню знань у певній послідовності, оцінюванню окремого з позиції загального.

Провідні начала - принципи права, які проходять через всю правову дисципліну, сприяють, таким чином, формуванню пізнавально-ціннісного ставлення учнів до знань, ціннісних орієнтацій особи, які регулюють її поведінку. Такими ідеями, що пронизують, проймають увесь курс правової дисципліни є, зокрема, принципи: законності, справедливості, рівноправності, єдності прав і обов'язків, відповідальності за вину [49].

Бачиться доцільним, з метою підвищення ефективності процесу навчання, посилення виховної функції права, зупинитися на питанні формування в учнів цих основоположних провідних ідей під час вивчення такої його важливої галузі, як конституційне право. Даний підхід зумовлюється тим, що конституційне право охоплює не яку-небудь одну сферу суспільних відносин, а визначає докорінні підвалини державного і суспільного устрою країни. Це головна галузь права, основа всієї правової системи.

На досвіді ми переконалися у тому, що з метою прилучення учнів до гуманістичної світоглядної і практичної цінності принципу законності як найбільш всеохоплюючого, важливо пояснити їм його сутність, виховуючи усвідомлення законності як центральної ідеї права. Здійснюючи формування даного правового принципу, педагогам важливо враховувати, що законність - це глобальний визначальний принцип [79, 52]. Усі інші принципи немовби конкретизують, підкріплюють його, обґрунтовуючи доцільність дотримання законності.

Важливо акцентувати увагу молоді ні необхідності зміцнення законності, роль якої у зв'язку із подальшим розвитком нашого суспільства дедалі більш зростає. Наголошуємо на органічному взаємозв'язку законності і демократії, підкреслюючи, що законність є найважливішою передумовою існування і розвитку будь-якої держави взагалі і України зокрема. Без неухильного додержання законів демократія неможлива, бо демократія без законності існувати не може, тому що справжня демократія - це висока дисципліна, неухильне дотримання норм поведінки в суспільстві [69, 4]. Педагогу доцільно також враховувати: якщо на різні суспільства ідея законності є провідною ідеєю правової ідеології, то на особистісному рівні вона є основною правовою властивістю, яка цементує індивідуальну правосвідомість, бо становить внутрішній критерій істинної цінності правових поглядів, почуттів і установок особистості.

Приступаючи до вивчення права, важливо довести учням, що принцип законні ті є наскрізною ідеєю Основного Закону нашої держави. При цьому увагу необхідно приділити аналізу статей Конституції України, що характеризують законність як головний принцип діяльності держави України, усіх її органів, громадських організацій, посадових осіб, а також поведінки громадян. У цій темі учні вперше ознайомлюються з визначенням Конституції України як Основного Закону держави а, отже, і конституційного права - провідної галузі права [31, 24]. У зв'язку з цим пояснюємо, у чому суть вищої юридичної сили Конституції України стосовно інших нормативних актів: указів, постанов і т.д.

Матеріал допомагає учням таким чином зрозуміти взаємозв'язки між Основним Законом нашої держави, законами та іншими нормативними актами, між законом і законністю, а також усвідомити суть принципу верховенства права, що базується на основі законності. Отже, «учня поступово водять до усвідомлення поняття «правова держава», однією з найважливіших ознак якої є верховенство права, його принципів, законів в усіх сферах суспільного життя, що означає повне і неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма, без винятку, громадянами держави, громадськими організаціями, посадовими особами» [47, 54].

Отже, за такою побудовою формування принципу законності висвітлюється його сутність, робляться висновки: існування суспільства неможливе без певних правил - юридичних норм, що регулюють поведінку людей; законність - основа життєдіяльності суспільства, його громі законність - засіб забезпечення і охорони громадський особистих інтересів членів суспільства, правова гарантія дальшого розвитку і зміцнення держави. Формування принципу законності відбувається у прямому зв'язку з вихованням переконаності, внутрішньої узгодженості з законом, тому що лише в умовах законності можливий розвиток демократії, вільний розвиток кожної людини, суспільства,

Важливою у правовому вихованні є «цілеспрямована робота над усвідомленням учнями розуміння співвідношення права, законності і справедливості, їх єдності» [54, 42]. В учнів потрібно сформувати уявлення: якщо право закріплює основи справедливості, то законність є одним із основних засобів, який забезпечує справедливість. Юридичне мислення, передусім, передбачає справедливе мислення. Ось чому для виховання особистості винятково важлива ідея справедливості, яка с основною ідеєю права.

Підводимо учнів до розуміння того, що тільки реальне народовладдя може бути основою справжньої справедливості у державі. У цьому зв'язку важливо висвітлити питання про необхідність удосконалення демократії шляхом самоврядування народу, залучення його до управління справами суспільства.

Звертаємо увагу учнів на те, що принцип справедливості реалізується в регулюванні справедливого розподілу суспільних фондів споживання залежно від соціального становища громадян. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, тобто право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у статі та в інших випадках, передбачених законом. Акцентуємо на тому, що розподіл через суспільні фонди споживання і у майбутньому буде використано для здійснення діяльної допомоги громадянам, з метою утвердження справедливості,

Учні таким чином переконуються є соціальній цінності права, призначенням якого є закріплення і гарантування прав і свобод людини, що сприяє її розвитку, а також притягнення до відповідальності за свавілля і беззаконня [49, 21]. Такий підхід, як переконує досвід, дає змогу простежити, у якій мірі і яким чином викладення під час вивчення

Конституції змісту навчального матеріалу у запропонованих напрямах забезпечує формування і засвоєння провідної ідеї права.

Вищевказане сприяє усвідомленню учнями справедливості права, його гуманізму, дає відповідні морально-правові орієнтири. Вироблення оцінного, особистого ставлення до права, виховання правових переконань, усвідомлення необхідності дотримання законів зумовлюють становлення в учнів впевненості в тому, що «справжнє призначення права полягає у значенні міри справедливості і свободи» [12, 3]. Це є важливою новою формування правосвідомості, тому що справедливість, будучи у своїй основі категорією моралі, має важливе регулятивне значення для правомірної поведінки, є невід'ємним елементом правосвідомості. У суспільстві справедливість має виявлятися в рівності громадян - членів суспільства.

Методично виправданий розгляд принципу рівноправності у тісному зв'язку з історичними етапами розвитку суспільства, починаючи з виникнення держави. Доцільно узагальнити попередні знання учнів з історії виникнення первісних ідей щодо рівності як невід'ємного права людини, умови їх подальшого розвитку. Необхідно звернути увагу учнів на те, що «у відомому міжнародно-правовому документі - Декларації прав людини і громадянина визначено: Закон повинен бути рівним для всіх, як у тих випадках, коли він захищає, так і у тих випадках, коли він карає» [50, 7]. Всім громадянам, зважаючи на їх рівність перед законом, відкритий однаковою мірою доступ до всіх громадських посад, місць і служб відповідно до їх здібностей і без будь-яких відмінностей, крім зумовлених їхніми доброчесностями і здібностями.

Спираючись на ці «відправні точки», на вже сформовані знання, під час бесіди варто перейти від положень і висновків, зроблених раніше в історичному аспекті, до положень і висновків юридичного змісту. Вихідним напрямом у пізнанні принципу рівноправності є визначення його основного змісту, який відбито у статтях 21, 24, 38, 43, 51, 52, 71. 76 103, 141 Основного Закону держави. Отже, формування ідеї рівноправності необхідно поєднувати з роботою над текстом даних статей, у яких розкриваються її сутність як важливого конституційного принципу.

Принцип рівноправності, який «передбачає рівну для всіх гарантованість прав, свобод і добросовісного виконання обов'язків» [60, 43], є вихідним. З нього випливає ідея про рівність не тільки прав, а й обов'язків, їх єдності, бо не може бути прав без обов'язків.

Для усвідомлення ідеї єдності прав і обов'язків як стрижневої, провідної, важливо правильно розуміти співвідношення її структурних, складових елементів - понять і часткових ідей. У цьому зв'язку визначаємо основне коло понять, часткових ідей, на базі яких повинна будуватися робота над формуванням правового принципу невіддільності здійснення прав і свобод від виконання громадянами своїх обов'язків. Зокрема, під час формування цього принципу рекомендується звернутися до наступних правових понять, положень, які по суті становлять зміст основних прав і обов'язків громадян, класифікувавши їх на три групи за сферою реалізації в суспільному житті [1, 50-51].

1. Особисті права і обов'язки, які необхідні для існування і вільного розвитку особи.

Право на: життя, свободу та особисту недоторканість; повагу до своєї гідності; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; свободу світогляду і віросповідання; недоторканість житла; таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншого захищеною законом таємницею; спростування у судовому порядку недостовірної інформації про себе і членів сім'ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації; відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного; свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, право громадянина України в будь-який час повернутися в Україну; право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов'язки: не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; поважати національні почуття інших людей; не втручатися в особисте і сімейне життя інших людей.

2. Соціально-економічні та культурні права і обов'язки, які пов'язані із реалізацією особи в сфері соціально-економічних відносин, духовних цінностей суспільства.

Право на: працю; підприємницьку діяльність; соціальний захист; належні, безпечні і здорові умови праці, на оплату праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом і своєчасне ї одержання; страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; відпочинок; житло; достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї; освіту; свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; безпечне для життя і здоров'я довкілля; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону; право, зумовлене гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також захистом материнства, батьківства, дитинства і сім'ї; право громадян, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою.

Обов'язки: сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; використовуючи право власності, не завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі; одержати повну загальну середню освіту; обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, а обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків; володіти державною мовою; не використовувати, не поширювати результати інтелектуальної творчої діяльності без згоди автора, крім винятків, встановлених законом; не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки.

3. Політичні права і обов'язки, які пов'язані з участю громадян в політичному житті суспільства:

Право: брати участь в управлінні державними справами у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування; право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації за винятком обмежень, встановлених законом; на участь у професійних спілках; вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір в межах закону; збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації відповідно до закону; направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Обов'язки: захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України; шанувати державні символи України; неухильно додержуватися Конституції України та законів України; не брати участь в утворенні і діяльності політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війки, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Як свідчить практика викладання, «педагоги не роз'яснюють учням зміст, співвідношення зазначених понять, положень, ідей у органічному зв'язку з провідні принципом права - принципом єдності прав і обов'язків» [55, 59]. У цьому зв'язку виникає питання, якою повинна бути логіка викладу правового матеріалу до структури знань, метою забезпечення внутрішньої органічності знань.

На нашу думку, доцільно дотримуватися такого плану:

1) показати, що ідея єдності прав і обов'язків - це конституційний принцип, сформульований у статті 23 Основного Закону: «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистої, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості, а також обов'язки держави перед громадянами;

2) розкрити, що у даному конституційному принципі інших людей (стаття 68), а головним обов'язком держави повинно бути утвердження і забезпечення прав і свобод людини, тобто державна влада має гарантувати здійснення основних прав людини;

3) підкреслити, що недотримання громадянами обов'язків, настанов правових норм тягне відповідальність перед суспільством, державою, співгромадянами;

4) переконати, що в умовах цивілізованої, демократичної держави особистість здобуває справжню свободу у єдності з суспільством і державою, а не у протистоянні їх.

Ознайомившись із загальним визначенням поняття «юридична відповідальність» в елементарній формі, не називаючи поняття, його змістом, доцільно від абстрактного загального знання про нього пройти шлях до осмислення сутності конкретних видів правової відповідальності. При цьому важливо виходити із системи обов'язків громадян, у разі невиконання яких встановлюється юридична і моральна відповідальність. Ось чому робота по формуванню правового принципу відповідальності за вину триває під час вивчення конституційних обов'язків громадян України. Тут доцільно приділити увагу аналізу зазначеного напряму наступних питань даної теми, зокрема питанням щодо конституційних обов'язків громадян України, єдності прав і обов'язків.

Таким чином, поняття «юридична відповідальність», уявлення про обсяг і характер обов'язків громадян, відповідальності громадян перед державою за їх виконання - це «попередній синтез, один з основних елемент, формованого в учнів знання принципу відповідальності за вину» [57, 41]. Усю наступну роботу (диференціювання знання) слід здійснювати шляхом розвитку все більш збагачених змістом понять, положень та ідей.

З цих позицій, залежно від того, яке правопорушення вивчається, формуємо в учнів уміння самостійно аналізувати такі види юридичної відповідальності: а) дисциплінарна; б) адміністративна; в) цивільна; г) кримінальна [47, 53].

Таким чином, діагностика виявлення усвідомленого засвоєння провідної ідеї права - відповідальності за вину - перебуває у прямій залежності з розкриттям змісту поняття, призначення, ролі, видів відповідальності вже під час вивчення конституційного права. Такий підхід дає змогу осмислити наступний навчальний матеріал у світлі цієї провідної ідеї. Виховне завдання полягає у тому, щоб «допомогти учням дійти висновку: правові обов'язки слід неухильно виконувати; юридичних норм необхідно чесно і сумлінно дотримуватися» [68, 62]. Глибоке розуміння юридичних законів повинно «поєднуватися з моральною відповідальністю, усвідомленням доцільності виконання обов'язку, закріпленого в законі» [17, 109]. Це сприятиме вихованню у молоді осмислення відповідальності, необхідності її для суспільства як важливого чинника його розвитку.

Отже, вченими зроблена спроба виділити провідні принципи - наскрізні ідеї права, які відповідають загальнолюдським цінностям, а також висвітлити їх зміст під час вивчення Основного Закону - Конституції України, головної галузі права.

Методологічна роль формування основоположних наскрізних правових принципів (ідей) полягає у «роз'ясненні соціального сенсу і призначенні юридичних норм у світлі загальних правових принципів, у забезпеченні відповідного рівня оволодіння знаннями, що дає змогу глибоко виявити внутрішню природу права, максимально наблизитися до нього, сприяючи вихованню правових переконань» [33, 112]. Так складається міцний і надійний фундамент для формування правосвідомості молодої людини, її правомірних установок, соціальної активності. Правові цінності сприймаються учнями як принципи життєвої поведінки, тому що ідея є не тільки пізнанням, а й рушієм, прагненням до самовиявлення.

Таким чином, існують певні резерви для практичного здійснення педагогічної правовиховної роботи. Формування основоположних наскрізних гуманістичних принципів, що втілюють головне і вирішальне у змісті права, вирішує стратегічне завдання - обґрунтування і впровадження у свідомості учнів ідей високої соціальної цінності права, без чого неможливе ефективне виховання молодого покоління.

1.4 Методи формування правової культури молодших школярів

Суть системною підходу стосовно правового виховання учнів полягає в єдності мети, завдань і змісту правовою виховання; єдності методів, прийомів і форм правовиховної роботи; єдності і узгодженості дій всіх зовнішніх виховних впливів і самовиховання особистості учня; єдності правової свідомості і поведінки школяра; урахуванні вікових та індивідуальних особливостей учнів: вивченні, аналізі рівня вихованості учнів і відповідному корегуванні правовиховної роботи; вивченні, узагальненні і поширенні кращого досвід; правового виховання учнів.

Відповідно, можна сказати, що зміст правового виховання молодших школярів має визначатися їх можливостями та обмеженнями сприймати юридичну термінологію, розуміти значення певних дій, здатністю аналізувати та робити висновки.

На певному етапі формування правової культури у молодшого школяра повинні бути сформовані зальні уявлення про основні правові норми, які тісно переплітаються з моральними нормами та окремі норми конституційного, цивільного, сімейного, адміністративного та кримінального законодавств. Наведемо основні поняття, які можуть і мають бути засвоєні молодшим школярем: Держава Україна, День народження України, Суверенітет і незалежність, державна символіка: Державний Герб України, Державний Прапор України, Державний Гімн України, Почесті державним символам, Влада в Україні: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів.

Закони як обов'язкові правила для всіх людей, які упорядковують життя, охороняють і захищають інтереси людей:

Конституція України як Основний Закон нашої держави.

Декларація прав дитини.

Особисті риси дитини (родини).

Конституційні обов'язки громадянина України.

Положення про загальноосвітній заклад, як документ, що визначає основи, права та обов'язки школяра.

Закон «Про попередження насильства в сім'ї». Сімейні права неповнолітніх. Порядок захисту своїх сімейних прав.

Право власності. Захист Законом права власності.

Правові норми в галузі захисту навколишнього середовища.

Поняття злочину. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Організації, які покликані опікуватись правами дитини, соціальні служби для дітей та молоді, відділи у справах неповнолітніх при місцевих органах влади, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, правозахисні організації, суди.

У початкової школи наявні потенціал для реалізації зазначеного змісту. При цьому вчитель молодших класів повинен використовувати можливості навчального процесу та позаурочної роботи.

У процес викладання навчальних предметів особливо широкі можливості закладено в таких навчальних предметах: «Громадянська освіта», «Я і Україна», «Читання», «Математика», «Основи здоров'я».

Надзвичайно широкі можливості щодо здійснення правового виховання молодших школярів є у позаурочній роботі. У позакласній роботі вчитель має можливість використовувати найрізноманітніші форми і методи правового виховання. У залежності від мети та обставин можуть використовуватися роз'яснення; розповіді, колективні та індивідуальні бесіди; аналіз життєвих ситуації, обговорення з учнями літературних, літературно-публіцистичних творів, газетних статей і повідомлень з відповідною правовою оцінкою того, що трапилось; читання художніх творів; вікторини; конкурси; написання творів на правову тематику; створення спеціальних педагогічних ситуацій, виборчі екскурсії; включення дітей у процес вибору органів самоврядування (наприклад, вибору президента класу, чергових, відповідальних за певні напрямки життєдіяльності колективу); ділові ігри (правовий тренінг), запрошення представників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів з відповідними виступами на правову тематику тощо.

Особливе місце серед зазначеного переліку методів і форм, на нашу думку, займають ігри. Найважливішими їх задачами є зацікавлення дітей правовою проблематикою, навчання спілкуванню з іншими людьми, вирішенню типових життєвих ситуацій, саморегуляції своєї поведінки. Саме за допомогою практичних вправ і тренувань можливе формування стану безпосередньої готовності дотримуватись певних норм. Перед виконанням завдання учні повторюють питання, пов'язані нормами суспільного життя; вирішують завдання, які моделюють можливі життєві ситуації. Незважаючи на деяку умовність, ця робота створює у них уявні моделі бажаної поведінки.

Окремим видом розробки планів таких тренінгів має бути обґрунтування системи практичних ситуацій, що моделюють реальне життя. Кожна нова проблемна ситуація має бути не схожою на попередню, якомога ширше охоплювати типові ситуацій, демонструвати багатоваріантність вірогідних напрямків їх розвитку й завершення, можливих позивних та негативних наслідків, способів їх врегулювання тощо.

Тематика правових ігор для молодших школярів має бути обмежена найбільш типовими життєвими ситуаціями, які мають між собою логічний взаємозв'язок і не повинна ототожнюватись із дресируванням.

Правові ігри можуть включати у себе різні методики, аналіз конкретних ситуацій, окремі вправи і рольові ігри (моделювання реальних життєвих ситуацій і їх рішень, колективного пошуку та аналізу тощо).

Підготовка гри має включати відбір:

- типових життєвих ситуацій з правовим змістом;

- мети гри,

- завдання гри у цілому і її окремих складових;

- очікуваних результатів;

- способів контролю результативності гри.

Успішне проведення гри передбачає виконання ряду вимог:

- своєчасність, превентивний характер змісту ігор, орієнтованого на майбутні проблеми і на потреби учнів;

- відбір ситуацій та розробку формулювань, які здатні стимулювати інтерес учасників гри, різноманітність форм, методів, способів роботи;

- толерантність та повагу до дітей-учасників гри, не допущення приниження їх честі і гідності, самооцінки і самоповаги;

- збереження конфіденційності у разі повідомлення дітьми інтимної інформації;

- забезпечення особистої активності учасників;

- включення учасників гри як у взаємодопомогу, так і в самостійне вирішення своїх проблем;

- диференційований підхід до учасників гри, врахування їх наявного досвіду, установок, індивідуальних особливостей, труднощів;

- використання технічних засобів слайдів, відеофільмів тощо.

У правовиховній роботі з молодшими школярами слід враховувати й специфіку їх пізнавальних інтересів. В. Сухомлинський підкреслював, що «інтерес - це особливе емоційне забарвлення думок, що супроводжують процес оволодіння знаннями», а тому «навчання повинно бути цікавим, захоплюючим», оскільки «чим цікавіше дитині те, що вивчається, тим більше зосереджує вона увагу, тим глибше засвоюються знання» [72, 128].

Спостереження переконують, що зміст правових норм викликає у молодших школярів великий інтерес. Вимоги законів, як і моральних норм, у них не викликають сумнівів у необхідності їх дотримання, вони добре їх запам'ятовують і всі хочуть їх виконувати.

Оскільки загальні норми поведінки, які стали законами нашої країни, дуже лаконічні, у практичній роботі зі школярами вони вимагають деталізації.

З огляду па вищесказане, у процесі правового виховання молодших школярів не варто захоплюватися детективними історіями. Корисний для школярів правовий матеріал сприймається ними надто поверхово, а захоплюючий сюжет заслоняє правильну моральну оцінку подій і явищ. Краще використовувані позитивні приклади, подані в цікавій формі. Спираючись на позитивний морально-правовий досвід учнів, учитель повинен підкреслювати творчий характер українського права, домагатися сприйняття права не як системи заборон, а як важливого регулятора суспільних відносин і діяльності кожною громадянина України.

В основі вчинків молодшого школяра лежать відповідні ставлення. Навіть знаючи і правильно визначивши своє ставлення до хорошого чи поганого, діти часто не діють відповідно з наявними у них знаннями і сформованими ставленнями. Це вікова особливість дитини, яка вчиться зіставляти наявні у неї поняті я і уявлення із житіям, реальними вчинками, конкретною поведінкою.

Використання модельованих ситуацій допомагає молодшому школяреві долати обмеженість свого власного кругозору, формує різні елементи соціального досвід). Таким чином, учень готується до правомірної поведінки у тих випадках, з якими йому ще не доводилося стикатися. Тому для даного віку важливо зробити акцент на вправляння в цих ситуаціях.

У процесі правовиховної роботи учнів використовують і метод переконання з примусом. Суть нього методу полягає в тому, що у правовиховній роботі, крім засобів переконання, у необхідних випадках застосовуються і засоби примусу (покарання учня). Поєднання переконання з примусом залежить від рівня правової свідомості учнів. З підвищенням її потреба в застосуванні примусу відпадає.

Систематичне роз'яснення правил поведінки, формування переконання у необхідності даних норм має бути одним з основних методів правового виховання.

Знання, одержані молодшими школярами на виховних заняттях, у порівнянні з їх власними спостереженнями, відіграють важливу роль у їх світоглядному, моральному і правовому вихованні, формуванні їх правової культури.

2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Аналіз масового педагогічного досвіду формування правової культури

Одним із завдань нашого дослідження було вивчення масового педагогічного досвіду формування правової культури школярів.

Під поняттям «педагогічний досвід» розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.

Опираючись на науковий фонд з проблеми правового виховання та на сутність поняття «педагогічний досвід», спробуємо охарактеризувати у загальних рисах масовий педагогічний досвід формування правової культури молодших школярів.

Нашу увагу привернув досвід роботи загальноосвітньої школи №5 м. Біла Церква Київської області, де розроблено проект «Правова освіта», який передбачає формування масового вищого рівня правової культури особистості, виховання емоційно оцінного ставлення до права і правопорядку, вміння жити з людьми і серед людей, орієнтуючись на норми права і дотримання закону.

Автори «Правової освіти» передбачають створення системи правового виховання з 1 до 12 класу, яка побудована з урахуванням вікових та психологічних особливостей школярів, а головне - у відповідності до вимог часу та потреб суспільства. І як результат, як зазначають педагоги цієї школи, упродовж останніх років жоден учень не стоїть на обліку у дитячій кімнаті міліції. Якщо на початковому етапі формування правової культури відбулося тлумачення тих або інших законів, то в процесі реалізації проекту «Правова освіта» учнів спрямовують на роздуми, спонукають ставити юридичні запитання.

У даному проекті нашу увагу привернула логічність, чіткість, послідовність та наступність правового виховання.

Педагог С. Онищук (м. Івано-Франківськ) вважає, що ефективний вплив на формування правової свідомості молодших школярів мають заняття на такі теми: «Як чинити з бійкою», «Наодинці вдома», «Дитячі примхи», «Щоб не сталося лиха» тощо.

Під час проведення виховних заходів з правового виховання, вчителька звертає увагу й на економічно-правове виховання та проводить заняття на теми: «Казки про податки», «Що значінь жити красиво», «Хочу і можу?» тощо.

Безумовний інтерес з проблеми викликає педагогічний досвід вчителя-методиста загальноосвітньої школи №37 м. Херсона Великої Олександри. Вчителька своїм завданням вважає домагання наповнити організаційно-методичним змістом роботу з доведення до дітей головних завдань Конвенції.

Вчителька пропонує при формуванні правової культури учнів початкових класів використовувати такі методи як:

- метод переконання;

- позитивний приклад;

- метод залучення;

- методи одобрення (похвали) та осудження;

- методи по греби і контролю за поведінкою;

- метод переключення.

Вагомий внесок у науковий фонд по правовому вихованню молодших школярів, формуванню правової культури зробила вчителька початкових класів Старожильської школи Волинської області М. Ковальчук. Вчителька переконалась в ефективності методу вправ для формування правової культури молодших школярів. Вона пропонує свою розроблену методику вивчення прав людини для дітей початкової школи, що базується в основному на побудові занять такого роду, де основним методом виховання правової культури школярів є метод вправ.

Безумовний інтерес з проблеми викликає педагогічний досвід вчителя початкових класів Олександрівської школи №2 С. Павловської (Кіровоградська область). Вона, разом з психологами даної школи, розробили програму право виховання в молодшій школі, мета якої - ввести до шкільного навчального плану знання про світові демократичні цінності, про права людини, навчити спілкуватися та використовувати свої уміння у відкритому, толерантному світі, виховувати дітей громадянами країни і світу. Було визначено дві форми діяльності:

1) спілкування та співробітництво, розробка методики з керівництва щодо практичної діяльності;

2) права людини як фундаментальні принципи цього співробітництва та існування.

Вони, при роботі з учнями використовують форму роботи в маленьких групах, тому що в таких умовах легше контролювати ситуацію, моделювати стосунки в компанії друзів, у школі, між однолітками. Це дозволяє вести відкриті діалоги, вільно обмінюватися думками, обговорювати та дискутувати. Учні пізнають самих себе.

Позитивні практичні результати буди отримані у класах, де посилено велася дана робота. Протягом зустрічей у групах (двічі на тиждень) учні накопичували досвід різних галузей життя суспільства, разом обговорювали соціальні норми, пропонували та виробляли моделі поведінки. Допомагали при цьому також вправи, рольові ігри, сценарії, участь в обмірковуваннях та пошук рішень особистих проблем удома

Таким чином, вивчаючи ці різні методики, звернувши увагу на їх позитивні результати та доповнивши власними міркуваннями з даної проблеми, ми виокремили певні шляхи правовиховної роботи, що увібрали в себе кращі традиційні методи та новаторські пропозиції. Ці шляхи ми і запропонуємо у експериментальній частині.

2.2 Методика експериментального дослідження

Практичне обґрунтування наведених вище теоретичних положень ми здійснювали у процесі формуючого експерименту, де відбувалося цілеспрямоване і систематичне формування правової культури та правових уявлень молодших школярів. В основному експериментальні завдання реалізовувалися під час різноманітних форм позакласної роботи.

Що стосується етапів експериментального дослідження, то на теоретичному етапі, який відбувся протягом 2007-2008 навчального року, була визначена проблема, предмет та об'єкт наукового дослідження, наукова проблема. Також відбувалося вивчення педагогічної і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження. Важливим засобом вивчення даного питання було вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів з питань правового виховання учнів.

У процесі проведення практичного етапу експериментального дослідження протягом 2008-2009 навчального року, були розроблені та практично втілені в експериментальному класі шляхи реалізації гіпотези дослідження, та зроблено узагальнення експериментальних даних.

Експериментальне дослідження проводилося у 3-х класах. Формуючим експериментом було охоплено 19 учнів експериментального класу, а одержані результати порівнювалися із показниками сформованості правової культури 22 учнів контрольного класу (учні контрольного класу не брали участі у цілеспрямованому експериментальному процесі правового виховання).

У процесі експериментальної практика використовувалися найрізноманітніші методи і форми правового виховання молодших школярів. Визначальним для вирішення вибору кожної з них в конкретному випадку був зміст правової інформації, характеристика контингенту школярів і знання виховних завдань, актуальних для даного колективу. За всіх цих експериментальних умов мова йшла не про разові виховні заходи, а про тривалу діяльність, в якій були забезпечені послідовність, взаємозв'язок і взаємопідсилення виховних заходів.

У правовиховній роботі з молодшими школярами використовувалися різні методи і форми роботи. Особливе місце серед них займали словесні методи (роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів літератури та інші).

Найбільш уживаним методом, який ми використовували в експериментальних групах, було роз'яснення. Суть цього методу полягає у з'ясуванні суті правових понять, фактів, явищ. До цього методу ми вдавалися найчастіше тоді, коли треба поінформувати учнів про зміст нових для них правових понять, розкрити їх суть, ознаки, зв'язки, практичне значення. Так ми через роз'яснення схиляли дітей до розуміння й дотримання законів України, норм і правил громадського співжиття, дотримання громадського порядку, роз'яснювали правила для учнів, правила дорожнього руху, протипожежні правила та інше.

Ефективним методом правового виховання молодших школярів була й розповідь - усне, словесне повідомлення вчителя про когось чи що-небудь. Теми розповідей були різні: про правоохоронців, про позитивні вчинки учнів чи дорослих й інше. Ми враховували: для того, щоб розповідь мала виховний вплив на учнів, вона насамперед повинна бути яскравою, емоційною, викликати у дітей почуття, справляти на них враження. Учні охоче слухали розповіді вчителя чи інших людей тоді, коли вони торкалися життєвих питань, викликали у дітей довіру, готовність співпереживати.

Дієвим методом правового виховання була бесіда. Вона мала різне призначення. Так, бесіда-повідомлення мала на меті дати дітям відомості про історію виникнення тих чи інших правових норм і правил поведінки, ознайомити з правовими нормами з тих чи інших галузей права, конституційними правами і обов'язками громадян, переконати в необхідності їх дотримання, збагатити школярів прикладами правомірної поведінки людей у різних життєвих ситуаціях.

Бесіда-припис мала на меті дати учням алгоритм дії щодо застосування правових знань на початковому етапі формування правових уявлень і навичок поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, передбачає складання пам'яток і правил поведінки.

Якщо ставилася мета проаналізувати та оцінити вчинки літературних героїв чи конкретних учнів з правових позицій, для стимулювання чи гальмування негативних вчинків, які мали місце в житті класу, використовувалася бесіда-оцінка.

У процесі обговорення правових фактів і явищ було важливо вміти забезпечити активну участь у такому обговоренні бажаючих учнів, з педагогічним тактом корегувати неправильні і неточні висловлювання учнів, спрямовувати розмову в потрібному напрямку, щоб домогтися правильних висновків.

Позакласна робота з правового виховання молодших школярів не обмежувалася детально спланованими заходами. Більш ефективними були невимушені, ненав'язливі бесіди, під час яких учні мали можливість висловити свою думку з хвилюючої їх проблеми. Вчитель у такому разі допомагав їм зрозуміти моральну і правову суть цього питання. Такі бесіди часто виникали з якогось конкретного приводу. Ним могли бути вчинок учня, прочитана книжка, переглянутий фільм.

Обговорюючи життєві ситуації, важливо було будувати бесіду з вихованцями так, щоб про добрі вчинки когось із дітей говорили інші.

Якщо про свої соціально значущі вчинки судить дитина, а дорослий заохочує її до цього, то мотив самоцінності моральної норми може трансформуватись у бажання отримати похвалу.

У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо було використовувати такі форми й методи виховної роботи, які б дозволяли спиратися на власний життєвий досвід учнів та сприяли надбанню нового досвіду шляхом їх включення у спеціальні педагогічні ситуації. Мова йде про наближення змісту бесід, обговорень до реального життя, до тих морально-правових проблем, з якими діти можуть зустрітися і в школі, і вступивши у самостійне життя.

У процесі дослідження правові світоглядні положення подавалися в яскравій емоційній формі, тому що «тільки збагачена емоціями думка перетворюється у переконання» [48, 17]. Цьому сприяли приклади з довколишнього життя, добре знайомої учням дійсності, з їх власного життя, з творів мистецтва і літератури, які наближують до школярів зміст правового матеріалу. Яскравий епізод з кінофільму, телепередачі переконливіші за довгі роз'яснення вчителя.

Специфіка змісту правового матеріалу передбачала використання не тільки позитивних, а й негативних емоцій. Важливий компонент правових переконань - негативне ставлення до аморальної поведінки, правопорушень. Формування такої позиції істотно полегшується, якщо педагог висловлює емоційну оцінку негативних фактів. При цьому краще використовувати фактичний матеріал, взятий з життя, близький і доступний школярам.

Дослідження переконує: наводячи приклади протиправної поведінки, порушення законів, правил людського співжиття, слід пам'ятати, що формування негативного ставлення до будь-яких аморальних проявів відбувається лише тоді, коли воно здійснюється паралельно з нагромадженням позитивного соціально-правового досвіду. Розуміння недопустимості порушень норм права перетворюється в особисті переконання, якщо у моральній і правовій свідомості склались стійкі погляди на суть цих норм.

Ми враховували, що «відносно широке використання негативного матеріалу у процесі правового виховання суперечить загальному принципу педагогіки про перевагу актуалізації позитивного прикладу» [63, 42]. Тому у процесі пошуково-експериментальної роботи нами виявлено умови ефективного впровадження у правове виховання молодших школярів методу прикладу.

Важливе місце серед форм правовиховної роботи з молодшими школярами займало читання книжок морально-правового змісту. Ми використовували багато шляхів пропагування серед них такої літератури. Це бесіди, вікторини, обговорення прочитаного, голосне читання, огляд наявної в бібліотеці літератури, використання газетних чи журнальних статей на правову тематику. Пропагувати таку літературу серед школярів допомагало спеціальне інформування по шкільному радіо.

У процесі дослідження мали на увазі, що створення спеціальних педагогічних ситуацій у навчальній та позанавчальній діяльності допомагає швидше нагромадити необхідний досвід, ніж в умовах його традиційного формування - в реальній практичній діяльності. Адже соціальний досвід ефективніше формується, коли учневі доводиться самостійно осмислювати складні життєві ситуації, шукати виходу із них, відчути складність міжособистісних стосунків. Щоб підготувати школяра до боротьби зі злом, його необхідно було частіше зіштовхувати з ним у різних педагогічно сконструйованих ситуаціях.

Вирішуючи спеціальні педагогічні ситуації, учень готується до реальних ускладнень у житті, оскільки він уже багато разів засудив і переміг зло у своїх думках і почуттях. Розв'язуючи морально-правові колізії в розумовому плані, школярі відчувають ті самі почуття, що й під час перемоги над негативним у реальному житті. Ця задоволеність собою і є тією силою, що прискорює духовне дозрівання юного громадянина.

У правовому вихованні молодших школярів важливим виявилося не тільки засвоєння ними правових знань, формування у них умінь і навичок правомірної поведінки, а й вироблення уміння бачити, як ті чи інші моральні якості впливають на поведінку людини. Учні цього віку мають розрізняти, чому злих людей не люблять, чому до злодіїв ставляться з презирством. У цьому плані ми намагалися, щоб у процесі виховання діти на практиці бачили наслідки не лише позитивної дієвості вихованості людей. Класоводи спеціально організовували спостереження учнів за поведінкою дорослих у ситуаціях, де чітко виявляється їх правова вихованість, а також за людьми, яким її бракує. Результати таких спостережень спільно аналізувались.

Особливе місце в організації такого спостереження належить різноманітним екскурсіям на підприємства, в державні установи та приватні організації. Такий колективний виховний захід сприяв оживленню виховної роботи. Спостерігаючи те, про що вони читали і чули на уроках, учні проникалися довірою до теоретичного матеріалу. Враження від екскурсії давали матеріал для власних роздумів, важливих у профілактичному значенні. Взаємодія школярів з колективами відвіданих підприємств прискорювала процес їх соціалізації, учні дізнавалися про специфіку виробничих відносин і ознайомлюються з виробництвом продукції тощо.

У процесі пошуково-експериментальної роботи у правовому вихованні молодших школярів використовувалася гра. Гра як форма право-виховної роботи зачіпала емоційну сферу молодших школярів. Присутність глядачів, почуття відповідальності за якість свого виступу перед колективом викликали в учнів прагнення виступати краще, чим досягався істотний виховний ефект.

Перевага гри перед іншими формами правового виховання - в її емоційному впливі не тільки на учасника, а й на глядача. Присутні бачать у виконавці не тільки свого товариша, а й спеціаліста-виконувача певних функції. За такого подання правові знання вже не тільки інформація, а й важливий фактор виховання. Вплив ігрової ситуації тим сильніший, чим глибше вживаються школярі в свою роль. При цьому важливо правильно «дозувати» пізнавальний матеріал з розважальним, щоб гра не стала лише розвагою. Виховний ефект гри знижується також, якщо вона перетворюється на виставу, коли учні грають уже завчені ролі і елементів вільної імпровізації стає все менше. Уникнути цього можна за умови, що буде заохочуватись творчість школярів під час гри.

У процесі експериментальної роботи під час вивчення правил дорожнього руху в експериментальних класах широко використовувалась гра «Світлофор». Її учасники розбивалися на команди пішоходів, водіїв автомобілів, автобусів, тролейбусів, працівників ДАІ. У ході гри ролі її учасників мінялися. Для того, щоб гра стала цікавою, а також для ефективнішого закріплення умінь та навичок дітей, проводили її на спеціально підготовленому майданчику. На ньому встановлені дорожні знаки, нанесена розмітка проїжджої частини.

У правовому вихованні молодших школярів враховувався той фактор, що колектив молодших школярів ще неспроможний стати дійовим інструментом виховання, оскільки між дітьми цього віку ще слабо розвинені міжособові зв'язки: не відчувається такої згуртованості і дружби, як у підлітковому віці; симпатії та антипатії часто міняються; спорадичні вибухи антипатій (передражнювання, глузування) швидко й імпульсивно виникають і зникають. Дехто наслідує зовні дорослих або старших і стає «лідером» колективу, інші шукають підтримки в середовищі сильніших учнів класу.

У процесі дослідження правове виховання учнів не обмежувалося формуванням у них системи правових знань і уявлень. Важливим компонентом правослухняної особистості є і її правомірна поведінка. Для її формування інформаційні методи правового виховання учнів мають поєднуватися із залученням їх до відповідної правової діяльності, до громадського осуду негативних проявів. Один із шляхів підвищення ефективності позакласної правовиховної роботи з молодшими школярами є залучення їх до активної правоохоронної діяльності.

У процесі експериментальної роботи молодші школярі брали участь у таких видах правоохоронної діяльності, як робота комісії дисципліни і порядку, чергування у класі і в школі, робота інспекторів руху, зелених патрулів та ін. Одним із напрямків правоохоронної діяльності молодших школярів була їх природоохоронна робота в школі і за її межами.

Творче використання вчителем змісту підручників, постійне доповнення їх матеріалами правового характеру забезпечувало розвиток в учнів загальних уявлень про важливість і шляхи особистої участі у вирішенні правоохоронних проблем. Поруч з вирішенням завдань правового виховання така діяльність учителя сприяла здійсненню всього процесу виховання, формуванню всебічно розвиненої особистості.

У правовиховній роботі з молодшими школярами виявилося важливим дотримуватися принципу індивідуального підходу. У практиці виховної роботи ще нерідко зустрічаються класоводи, які розуміють індивідуальний підхід тільки як безпосередній вплив на особистість невстигаючого чи недисциплінованого учня. Тому вони обмежуються у правовиховній роботі виправленням уже допущених недоліків шкільного та сімейного виховання. Доки учень не почне відверто порушувати правила поведінки, на нього майже ніхто не звертає уваги, а тільки він допустив негативний вчинок, його починають «перевиховувати», читаючи йому моральні сентенції.


Подобные документы

  • Правове виховання молодших школярів як педагогічна проблема. Молодший школяр як суб'єкт и об'єкт правового виховання у сучасній школі. Забезпечечння єдності впливу родини і школи у правовому вихованні, результати пошуково-експериментальної роботи.

    дипломная работа [93,4 K], добавлен 24.09.2009

  • Дослідження навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи та статевого виховання учнів молодшого шкільного віку у ході навчальної діяльності. Розробка виховного заходу на тему "Формування статево-рольової диференціації молодших школярів".

    курсовая работа [98,6 K], добавлен 15.06.2010

  • Бесіда як ефективний метод правового виховання молодших школярів. Формування правових уявлень і навичок правомірної поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях. Педагогічно сконструйовані ситуації - підготовка учнів до реальних ускладнень у житті.

    реферат [37,3 K], добавлен 27.09.2009

  • Економічне виховання молодших школярів як пcихолого-педагогічна проблема. Передумови і закономірності його формування. Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів. Шляхи формування економічного мислення учнів початкових класів.

    курсовая работа [110,2 K], добавлен 03.11.2009

  • Формування у школярів громадянської відповідальності, правової самосвідомості. Першооснови громадянського виховання молодших школярів у позаурочній діяльності. Формування і розвиток в учнів почуття приналежності до суспільства, в якому вони живуть.

    курсовая работа [91,7 K], добавлен 30.05.2014

  • Теоретичні основи розгляду проблеми музичного виховання молодших школярів, вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Методика проведення уроку музики з використанням мультимедійного посібника, аналіз результатів дослідження.

    дипломная работа [141,4 K], добавлен 24.09.2009

  • Естетичне виховання школярів як психолого-педагогічна проблема. Роль естетичного виховання в розвитку особистості. Виховання культури поведінки молодших школярів на уроках в початкових класах. Методика формування культури поведінки школярів у школі.

    курсовая работа [49,8 K], добавлен 20.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.