Етико-правове виховання молодших школярів

Під час дослідження ми передусім виявляли причини допущених негативних вчинків. Залежно від причини, а їх може бути безліч, підбиралася міра індивідуального впливу. Індивідуальний підхід буде ефективним тільки тоді, коли спрямований не на вирішення окремої ситуації, а органічно вплітається в систему, спрямовану на подолання недисциплінованості того чи іншого учня. Вихідним моментом індивідуального підходу слід вважати конкретну особистість, на яку спрямований той чи інший виховний вплив. Для успішної індивідуальної роботи класовод має уважно вивчати учнів свого класу.

Дослідження переконало, що індивідуальна правовиховна робота має будуватися за добре продуманою програмою. Спочатку виявляють основні риси негативного розвитку учня. Серед негативних якостей у школяра завжди є головне, що визначає його поведінку. Згодом визначаються причини відхилень від норм поведінки (недоліки роботи школи, помилки виховання в сім'ї, вплив оточуючого середовища). Основою перевиховання є опора на позитивні риси учня. Для цього вияснюється, що в характері учня треба розвивати, а що треба закладати і формувати. Індивідуальна правовиховна робота з учнями будується так, щоб вони привчалися самостійно давати правильну оцінку своїй поведінці і вчинкам інших.

У процесі формуючого експерименту особлива увага приділялася використанню можливостей правового виховання молодших школярів, закладених у нормативних документах, на основі яких будується робота вчителя початкових класів з виховання навичок правомірної поведінки школярів. До таких нормативних документів належать правила для учнів, правила внутрішнього розпорядку школи, правила поведінки дітей та підлітків у громадських місцях, правила дорожнього руху та інші.

На нашу думку, варто розробити детальні правила поведінки учнів у школі, вдома, на вулиці, в громадських місцях. Наприклад: «Бережи свою парту, свій клас. Не пиши па парті, не брудни її чорнилом», «Гуляючи в коридорі, притримуйся правої сторони, швидко не бігай, голосно не кричи, не влаштовуй бійки»; «Намагайся не чекати, коли тебе попросять про допомогу, нагадають про твої обов'язки», «Не можна висловлювати незадоволення, що у тебе немає тої чи іншої речі» (з «етичного кодексу» В.О. Сухомлинського).

У правилах поведінки на вулиці можуть бути такі: «Бережи свій під'їзд і слідкуй за тим, щоб й інші дотримувались правил порядку в під'їзді», «Якщо хтось упав, допоможи піднятися», «Не смійся, не звертай особливої уваги на людей з фізичними вадами», «Розмовляючи з дорослими, не тримай рук у кишенях». У правилах поведінки в громадських місцях варто не забувати таких «дрібниць»: «При виході з тролейбуса не кидай квитка під ноги», «У роздягальні треба стати в чергу за пальтом», «У залі для глядачів не можна смітити, лузати насіння».

Робота над правилами для учнів здійснювалася нами у двох напрямках: по-перше, роз'яснювали їх, домагаючись свідомого засвоєння учнями вимог до їх поведінки; по-друге, привчали учнів до дотримання цих вимог, формували потребу в постійному їх виконанні. Виховання звички дотримуватись правил поведінки, дисциплінованості передбачалось з перших днів перебування учнів у школі. Дуже важливо було при цьому, щоб учитель молодших класів знав, як розуміти дисципліну і якими методами домагатися її.

Під час засвоєння правил поведінки молодшими школярами використовувалися елементи гри. Діти дуже захоплювалися «розігруванням сцен», з великим бажанням інсценізували вимоги правил поведінки в класі, на вулиці. Перш ніж формулювати правила про те, що учень повинен старанно вчитися, уважно слухати пояснення вчителя, сумлінно і самостійно виконувати всі його завдання, вести себе добре на уроці, проводилась бесіда, на якій перед дітьми ставилось ряд запитань: Як потрібно вчитися? Як слухати пояснення вчителя? Як поводитись на уроці? У ході такої бесіди основні положення ілюструвались цікавими прикладами з життя класу, з художньої літератури, кінофільмів, телепередач. Усе це допомагало глибше переконати учнів у доцільності і необхідності правил.

Вимогу «самостійно» виконувати завдання ілюстрували роботою учня за партою. Діти із задоволенням «програвали» окремі моменти вимог до поведінки в школі, вправлялися в правильній поведінці, зауважували відхилення від норм тих чи інших правил, які вони вивчали.

Вивчення школярами правил поведінки поєднувалося з їх практичними справами. Це сприяло формуванню у них не тільки переконаності в необхідності їх дотримання, а й виробляло відповідні вміння, навички та звички поведінки. Шляхів для такого поєднання є багато. Важливо продумати кожен пункт правил і знайти для нього практичний вихід. Користувалися для цього кожною нагодою. Так, на уроках вимагали, щоб на партах було все необхідне, а учні були активними, дисциплінованими.

На класних годинах заслуховували звіти учнів про виконання ними вимог режиму дня, дотримання правил санітарії і гігієни, бережливе ставлення до шкільного майна. Цікавилися, які книжки прочитали учні за тиждень, чи вчасно здали їх до бібліотеки, як провели свій вільний час. Перед виходом до театру чи в кіно проводилися настановні інструктажі з вимогою самоконтролю за тим, як учні проходять між рядами крісел, як розмовляють, як поводяться під час зустрічі з дорослими, у салонах транспорту тощо. Вправлялися у спеціальних іграх.

Створення спеціальних ситуацій для практичного втілення конкретних правил поведінки в школі, спілкування на позакласних заходах давало можливість побачити, як учень самостійно вибирав відповідну лінію поведінки, наскільки в нього сформувалися звички правомірної поведінки.

На основі правил поведінки проводилась систематична виховна робота й з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне виконання яких свідчить про різнобічну вихованість. На жаль, нерідко і вчителі, і батьки роблять висновки про дотримання учнями правил тільки на основі їх слухняності чи неслухняності. Справжню оцінку слід давати школярам за їх ставлення до навчання, до праці, до особистого і шкільного майна, до вчителів і товаришів, за вміння розумно використовувати вільний час, працювати над собою тощо.

Щоб сприяти школі у формуванні в учнів тих якостей, які передбачені правилами поведінки, батьки повинні також їх знати, володіти елементарними педагогічними прийомами щодо їх формування. А це вимагало від педагогів проведення з батьками спеціальних бесід про правила поведінки та методику їх вивчення.

У правовому вихованні дуже важливо, щоб запропоновані учням розумні і справедливі правила поведінки виконувались ними. При невиконанні цих правил мають наступати санкції, які повинні бути відомі учням і послідовно втілюватися в життя всієї школи. Такі санкції посилюють увагу до правил, формують усвідомлення їх необхідності. У випадку порушення учнем правила, ми пропонували класоводам добре розібратись в ситуації: Чи розуміла дитина суть правила? Чи здатна вона його дотримуватись? Чи мали місце якісь пом'якшуючі обставини? Чи це перше порушення правила чи ним ігнорують постійно і порушують навмисне? Якщо покарання неминуче, то вчитель має враховувати при визначенні його міри вік дитини, її характер, а не тільки допущений нею проступок.

Реагування педагогів на порушення правил виражалося нагадуванням, зауваженням, вибаченням, зустріччю з директором школи, батьками. В окремих випадках обговорювався проступок тактовно усім класом. Все залежало від того, порушено правило поведінки в школі чи поза нею.

Свідомому засвоєнню правил поведінки сприяло їх щоденне повторення до тих пір, поки діти не стануть їх дотримуватись. Згодом продовжувалося повторення протягом кількох днів, заохочуючи при цьому учнів на відповідну поведінку. Особливої уваги і повторення вимагали ті правила, які не були засвоєні, а тому порушуються. Бажано спеціально обговорити в класі кожне з цих правил.

У процесі експериментальної роботи значно зріс діапазон використання різноманітних методів і форм правовиховної роботи з молодшими школярами, що й зумовило її ефективність.

2.3 Аналіз результативності експериментального дослідження

Наступним етапом експериментального дослідження було визначення ефективності та практичної значущості використаних у процесі правового виховання учнів експериментального класу завдань.

Відповідно до цього наприкінці експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівня сформованості правових уявлень та правомірної поведінки учнів з експериментального і контрольного (який працював за традиційною методикою правового виховання) класів.

З метою визначення ефективності експериментального дослідження у підвищенні ефективності процесу правового виховання учнів 3-х класів ми пропонували їм серію завдань правового змісту. Також у процесі експериментальної роботи нас цікавило питання правової обізнаності молодших школярів. З цією метою була використана анкета, розроблена І. Запорожан [30, 271-272], за допомогою якої передбачалось виявлення доступних і необхідних для молодших школярів знань з різних галузей права - конституційного, адміністративного, сімейного, трудового, цивільного, кримінального (див. додаток А). В анкетуванні взяв участь 41 учень початкових класів.

У процесі аналізу відповідей учнів контрольного і експериментального класів на поставлені в анкеті запитання виявилося, що навіть на ті з них, які вимагають загальновідомих знань, не всі учні правильно відповіли. Так, з опитаного 41 учня 1,3% не знають назву нашої держави, 4,5% - назву її столиці, 9,2% - не мають уявлення про Державний Герб України. Якщо зважити, що ці питання є предметом обговорення на багатьох уроках з різних навчальних предметів і позаурочних виховних заходах, то можна було очікувати кращих знань учнів. 11,4% учнів не знають того, що основним законом нашої країни є Конституція України, 19% учнів вважають, що виконання законів стосується тільки Президента України, депутатів Верховної Ради, суддів, а не всіх громадян.

Значна частина учнів (38%) не знає, що за систематичні порушення правил поведінки в школі та за її межами можна потрапити до спеціальної школи з посиленим режимом з одинадцятирічного віку. 24,7% дітей не підозрюють про існування дитячих притулків, куди може потрапити молодший школяр, який заблукав або утік з дому. 79,3% учнів не знають, що за заподіяну ними шкоду несуть відповідальність їх батьки. 75,8% молодших школярів не знають про існування служби у справах неповнолітніх, яка покликана захищати їхні права.

Таку правову необізнаність молодших школярів ми можемо пояснити передусім недосконалістю, а то й відсутністю у школі цілеспрямованого правового виховання.

З метою проведення констатуючого зрізу було розроблено і підібрано спеціальні анкети (див. додатки Б-В). Отримані дані дозволили зробити кількісний і якісний аналіз та на його підставі розробити методику формуючого експерименту. У його основу була покладена розроблена нами програма змісту правового виховання молодших школярів та методика його використання в позакласній виховній роботі. Формуючий експеримент передбачав також відповідну роботу з батьками учнів у плані підвищення їх правової обізнаності (див. додаток Г).

Виявлення рівня сформованості правових уявлень у молодших школярів здійснювалось за спеціально розробленою анкетою, яка складалась із запитань з різних галузей українського права (див. додаток А).

У процесі дослідницької роботи в експериментальній групі змінилися на кращі всі показники рівня правових уявлень молодших школярів. У контрольній групі ці показники також певною мірою змінилися, але ці зміни значно менші.

У процесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило і питання, як вплинув запроваджений нами зміст правового виховання на поведінку молодших школярів. З цією метою в експериментальних класах під час всього експерименту велися спеціальні журнали, в яких фіксувалися негативні вчинки, що допускалися учнями. Як засвідчують результати цілеспрямованих спостережень, в експериментальному класі кількість допущених молодшими школярами відхилень у поведінці і в цілому, і за окремими видами, набагато менша, ніж у контрольній групі.

Матеріали контрольного зрізу засвідчили, що у процесі формуючого експерименту значно зросла правова вихованість молодших школярів за всіма її показниками.

Правовиховна робота з молодшими школярами досягає належних результатів за умови, що її зміст, форми і методи їх реалізації враховують особливості дітей молодшого шкільного віку. Дітям цього віку подобається, коли з ними, як з дорослими, говорять про найсерйозніші речі - не лише про оцінки та ігри, а й про події в країні і світі, про взаємини дорослих. Однак про серйозне з дітьми слід говорити просто, прагнучи звертатися до їхнього власного життєвого досвіду, до прочитаних книжок, побаченого ними по телевізору, діючи при цьому не лише на свідомість молодшого школяра, а й на його почуття.

Правовиховна позакласна робота з учнями базувалася на отриманих ними на уроках та в сім'ї правових знаннях та уявленнях, сприяла формуванню в учнів інтересу до них, потребу в їх систематичному використанні у практичній діяльності. У правовиховній роботі важливо розвивати активність молодших школярів. Треба частіше створювати такі умови, які б давали можливість учням самостійно оцінювати свою власну і поведінку ровесника, свій вчинок і однокласника, сміливо висловлювати свою думку з приводу тих чи інших подій у класі, в школі і за її межами.

Таким чином, виявилося, що правове виховання учнів молодших класів може бути повноцінним за умови, що вони залучаються до посильної правоохоронної діяльності, що сприяє формуванню у них навичок та звичок правомірної поведінки, нетерпимого ставлення до її порушників. Проведений експеримент з правового виховання молодших школярів на основі розробленої нами методики правового виховання показав, що його реалізація сприяє ефективному засвоєнню системи доступних для цієї категорії учнів правових понять, формуванню відповідних уявлень, а також позитивного досвіду правомірної поведінки і діяльності.

Висновки

Отже, правове виховання можна визначити як планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних правових установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її особистісного розвитку, підготовки до суспільного життя та активної життєдіяльності. Правове виховання є одним із напрямків загального процесу виховання, що містить у собі правову освіту, виховання поваги до чинних законів і норм права, формування активної позиції щодо протиправних і антигромадських дій.

Правова освіченість і виховання сприяють формуванню правової культури і менталітету кожної людини. В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві, встановлених і забезпечених державою. Законодавство як зовнішнє вираження права визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає у правовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та суспільством у цілому.

Основними завдання правового виховання є доведення до вихованців законів і нормативних актів України та їх усвідомлення; систематичне інформування вихованців з актуальних правових питань; формування у них правової свідомості; прищеплення їм поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; вироблення у вихованців навичок і вмінь правової поведінки; формування почуття нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, залучення їх до посильної участі у боротьбі з негативними явищами, які мають місце у життєдіяльності колективу; подолання у свідомості окремих вихованців помилкових уявлень, негативних звичок і навичок поведінки, які формувалися під впливом негативних явищ тощо.

Правова вихованість особистості виявляється в стилі правомірної поведінки, що зумовлює сукупність його характерних особливостей та ознак.

Стиль такої поведінки характеризується сталою специфічністю у вирішенні життєвих проблем та завдань і в цьому аспекті є важливим показником правової підготовки, досвіду особистості, виявляє особливості вибору варіанту правомірної поведінки в межах, визначених правовими нормами. Науковий підхід до правового виховання, інтегруючи в собі психологічний і педагогічний аспекти, забезпечує відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня, теоретичну обґрунтованість методики виховання, виявлення та результативності коригування виховних впливів.

Формування особистості має здійснюватися як цілеспрямований, поетапний процес, що становить цілісну систему, тобто сукупність закономірно побудованих, динамічно пов'язаних компонентів (явищ, процесів, впливів), взаємодія яких породжує нову системну якість. Системний підхід у правовому вихованні охоплює всі головні сторони навчання і виховання - від постановки цілей і конструювання, навчально-виховного процесу до перевірки його ефективності та результативності.

Правове виховання молодших школярів є необхідним компонентом ранньої профілактики відхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формування основних рис характеру, відношень із середовищем. При цьому невичерпні можливості для підвищення ефективності засвоєння предмета дає позаурочна правовиховна робота з молодшими школярами. Підвищенню ефективності правового виховання сприятиме також посилення виховного впливу всього навчального процесу; вдосконалення індивідуальної роботи з учнями, застосування активних форм впливу; зміцнення взаємодії сім'ї, школи та громадськості у формуванні правосвідомості школярів, залучення учнів до правової діяльності; систематична перевірка та аналіз ефективності правовиховної роботи з метою її постійного вдосконалення.

У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватись загальнопедагогічних принципів виховання та специфічних принципів правового виховання. До специфічних принципів правового виховання відносять єдність правового і морального виховання; оперативність використання правової інформації; поєднання переконання з примусом; дотримання законності у правовому вихованні; єдності прав і обов'язків школярів.

Результати формуючого експерименту переконують, що школярам потрібно давати знання таких правових положень, які допоможуть їм правильно вибрати лінію поведінки в житті і діяльності, сформувати у них правильні уявлення про необхідності поводитись гідним чином. Тому зміст правового виховання має передбачати ознайомлення школярів з доступними їм правовими положеннями, що стосуються конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального, природоохоронного права.

Ефективне здійснення правового виховання молодших школярів вимагає тісної взаємодії школи та сім'ї. Така взаємодія сприяє подоланню стихійного виховного впливу в сім'ї. Для цього школа має озброїти батьків певною сумою педагогічних, психологічних та правових знань, уміннями застосовувати ці знання у повсякденній виховній роботі з дітьми.

Таким чином, бачимо що підтвердилась наша гіпотеза дослідження: якщо в процесі правового виховання молодших школярів забезпечити використання різноманітних прийомів, то рівень сформованості правової культури в учнів початкових класів значно підвищиться, яку ми визначили на початку експерименту.

Проведення формуючого експерименту дозволило значно розширити правові знання і уявлення молодших школярів, домогтися розуміння ними особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку. Вивчення правових питань викликало в учнів значний інтерес, сприяло якісним змінам джерел правової інформації дітей, виробленню у них правильної громадянської позиції. Школярі усвідомили необхідність постійно дотримуватись правил поведінки у школі і за її межами, розуміння особистої відповідальності за порушення дисципліни й порядку в школі, вдома і на вулиці. У них зріс інтерес до правової інформації.

Список використаної літератури

1. Бойченко С. Правове виховання у початкових класах // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 49-51.

2. Бармак М. Основи правознавства. Кишеньковий довідник. - Тернопіль, 1999. - 200 с.

3. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. - 1998. - №1. - С. 2-6.

4. Бородін І. Виховання правової культури учнів - завдання держави // Рідна школа. - 1998. - №5. - С 32-33.

5. Васькович Й. Проблема правового виховання молоді // Право України. - 1997. - №2. - С 49-50.

6. Веремій В. До проблем профілактики протиправної діяльності учнів // Рідна школа. - 2002. - №4. - С 19-21.

7. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

8. Воєцька Т.В., Горобець Н. Формування соціального досвіду учнів у процесі правового і морального виховання // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді» / За ред. В.М. Герасименка. - К., 1994. - С. 181-184.

9. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1979. - 288 с.

10. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр «Академія», 2001. - 576 с.

11. Володько М.В., Карпов О.М. Правове виховання в школі, сім'ї - основа профілактики правопорушень серед учнівської молоді // Матеріали Всеукр. науково-практичної конференції «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді» / За ред. В.М. Герасименка. - К., 1994. - С 120-122.

12. Воронов Б. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних // Воспитание школьников. - 1991. - №5. - С. 3.

13. Галактіонова І.Е. Фактори впливу на формування політичної культури молоді України (90-ті роки XX століття) // Наукові записки НУ «Києво-Могилянська Академія»: Політичні науки. - 2001. - Т. 19. - С. 72-79.

14. Галузинський В.М. Вплив педагогічних відносин на формування особистості учня // Початкова школа. - 1975. - №9. - С. 5-12.

15. Глушенко А.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдання морального виховання // Початкова школа. - 1976. - №5. - С. 8-14.

16. Глушенко А.Г. Моральне виховання в процесі навчання // Початкова школа. - 1975. - №2. - С 9-13.

17. Головатенко А.Ю. Формирование нравственно-правовых убеждений школьников // Нравственно-правовое воспитание школьников: Из опыта работы: Книга для учителя / Сост. А.Ф. Никитин. - М.: Просвещение, 1986. - С. 107-113.

18. Головченко В.В. Правове виховання учнівської молоді - на рівень сучасних вимог // Рад. школа. - 1983. - №12. - С. 45-46.

19. Головченко В.В., Нелін Г.І. Правове виховання учнівської молоді: Питання методології та методики. - К.: Наукова думка 1993. - 138 с.

20. Грива О. Соціально-педагогічний захист прав дітей і молоді в сучасній Україні // Шлях освіти. - 2002. - №4. - С. 40-42.

21. Давыдов Г.П. Теоретические основы отбора правовых фактов явлений для формирования правосознания и поведения // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. - М., 1981. - С. 6-22.

22. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

23. Детская психология / Под ред. А.А. Люблинской. - М.: Просвещение, 1971. - 415 с.

24. Докукіна О.М. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї // Початкова школа. - 1997. - №5. - С. 17-21; №6. - С. 6-14.

25. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. - К.: Радянська школа, 1978. - 160 с.

26. Єременко В.О. Профілактика учнівських правопорушень: школа і сім'я // Початкова школа. - 1990. - №11. - С 45-48.

27. Єременко В.О. Час сплачувати борги // Рідна школа. - 1990. - №7. - С. 20-25.

28. Загрева В. Виховання в учнів поваги до законів і права // Рідна школа. - 2002. - №10. - С. 65-67.

29. 3 апорожан І. Нові аспекти правового виховання молодших школярів // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 1999. - №1. - С. 41-44.

30. Запорожан І.Г. Педагогічні основи правовиховної роботи з молодшими школярами: Дис. канд. пед. наук. - Тернопіль, 2002. - 273 с.

31. Ипполитов Ф. Правовое воспитание: с чего начать // Семья и школа. - 1990. - №11. - С. 23-26.

32. Итогнев К.Е., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа. - М.: Юрид. лит., 1989. - 448 с.

33. Іващенко С. Правова культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. - 1999. - №4. - С. 107-115.

34. Іщенко Л. Наступність у правовому вихованні // Початкова школа. - 1998. - №9. - С. 31-34.

35. Кацанда Г.В. На ваше прохання: правовий всеобуч // Рад. школа. - 1989. - №8. - С. 91-92.

36. Козубовська І.В., Деркач Є.Д. Профілактика важковиховуваності молодших школярів // Початкова школа. - 1976. - №10. - С. 71-74.

37. Колесіна Т.Є. Психолого-педагогічна діагностика відхилень у поведінці учнів // Початкова школа. - 1996. - №12. - С. 11-13.

38. Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. - 1999. - №10. - С 19-20.

39. Корниленко Л.М. Об опыте изучения уровня правосознания школьников // Правовоспитание молодежи / Под ред. В.Н. Кудравцева. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 58-59.

40. Короткова Л.П. Для поліпшення правового виховання учнів // Рад. школа. - 1986. - №9. - С. 69-72.

41. Крапівіна О. Запам'ятати з опорою на образ // Початкова школа. - 2003. - №7. - С. 14-17.

42. Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. - 1998. - №4. - С 29-52.

43. Крутенький В.А. Основы педагогической психологи. - М.: Просвещение, 1972. - 255 с.

44. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

45. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю // Учитель. - 2003. - №2. - С. 3-6.

46. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

47. Магдик О.О. Правове виховання школярів: теорія, досвід, проблеми // Пост Методика. - 1999. - №2-3. - С 53-54.

48. Мацук Л. Правове виховання дітей у сім'ї // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 2002. - №2. - С. 17-19.

49. Методические рекомендации по непрерывному правовому воспитанию школьников / О.В. Борисова, Т.Н. Мирошниченко, О.П. Песоцкая. - К., 1989. - 16 с.

50. Миньковский Г.М. Система и основные условия эффективности правового воспитания молодежи // Проблемы правового воспитания молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 6-9.

51. Мілюшникова О. Права людини: моя власна думка // Рідна школа. - 1997. - №3-4. - С 35-36.

52. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. - К.: Либідь, 2003. - 4-е вид., доповн. - 615 с.

53. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. - 2002. - №33. - 23 квітня.

54. Никитин А.Ф. Формирование правовых взглядов и убеждений учащихся // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. - М.: АПН СССР, 1981. - С. 36-50.

55. Обухов В.М. Влияние правового воспитания на формирование правосознания и поведения школьников / Правовое воспитание школьников (Из опыта работы) / Сост.: Г.П. Давыдов, А.Ф. Никитин, В.М. Обухов. - М.: Просвещение, 1979. - С. 58-60.

56. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод, пос. - К.: ВіАн, 1996. - 352 с.

57. Орзых М.Ф. Право в системе коммунистического воспитания советской молодежи // Правовое воспитание молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 40-42.

58. Основы правовой культуры школьников // Нар. образование. - 1998. - №9-10. - С. 35.

59. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - 543 с.

60. Пирогов В.Н., Ломтев СП. Вопросы повышения эффективности правового воспитания школьников // Проблемы предупреждения правонарушений учащихся общеобразовательных школ / Под ред. В.В. Панкратова. - М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. - С. 39-48.

61. Про стан негативних тенденцій серед неповнолітніх та заходи щодо їх попередження: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді» / За ред. В.М. Герасименка. - К., 1994. - 230 с.

62. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 кл. - К.: Початкова школа, 2006. - 342 с.

63. Рабинович П.М. Правове навчання і виховання школярів: шляхи вдосконалення методики // Рад. школа. - 1983. - №12. - С. 42-44.

64. Сапожнікова Л.С. Знана і реальна поведінка молодших школярів // Початкова школа. - 1994. - №3. - С. 11-13.

65. Сапожнікова Л.С. Формування в учнів дисциплінованої поведінки // Початкова школа. - 1975. - №6. - С 9-14.

66. Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на уроках // Поч. школа. - 2003. - №3. - С. 20-21.

67. Смирнов А.А. Избранные психологические труды: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1987. - Т.2. - 344 с.

68. Соколов Л.Б. Организация и руководство правоохранительной деятельностью учащихся // Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. - М.: АПН СССР, 1981. - С. 50-65.

69. Ставицький О.О. Переконуючий вплив у виховному процесі // Початкова школа. - 1993. - №11. - С. 3-5.

70. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 1996. - 180 с.

71. Степаненко С. Нові пріоритети нашої школи // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 8-10.

72. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. - К: Рад. школа, 1988. - 220 с.

73. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи / Вибрані твори: У 5-ти т. - К.: Радянська школа, 1977. - Т.4. - С. 394-582.

74. Ткачова Н. Формування в учнів основоположних ідей права // Рідна школа. - 1999. - №6. - С 56-59.

75. Ткачова Н.О. Формування в учнів основних правових понять // Рад. школа. - 1987. - №12. - С 18-20.

76. Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6-ти т. - М.-Л.: Наука, 1956. - Т. 3. - 454 с.

77. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання / Вибрані педагогічні твори у двох томах. - К., 1981. - Т.1. - С. 142-472.

78. Фіцула М. Використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського у правовому вихованні школярів // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 2002. - №5. - С 14-15.

79. Фіцула М. Виховувати в учнів повагу до закону // Право України. - 1997. - №2. - С. 51-54.

80. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Вид. центр. «Академія», 2002. - 528 с.

81. Фіцула М.М. Правове виховання учнів: Методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 148 с.

82. Хорошенюк А. Політична культура в системі освіти молоді // Шлях освіти. - 2002. - №3. - С. 34-35.

83. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.