Методи музичного виховання

Гру "Вартові казкового королівства» застосовують для підсумку теми чверті. Учитель оголошує про те, що король та королева казкового королівства запрошують на бал. Всі хочуть на нього потрапити. А перепусткою служать відповіді на запитання двох вартових чи запитання для двох вартових, що стоять на вході до королівства. Оцінюють правильні відповіді на запитання, або чи достатньо запитання розкривають зміст теми. Для цього «вартові» можуть отримати запитання за темою програми (творчість композитора, теоретичний матеріал) від учителя, а можуть розробити їх самі.

При підготовці та проведенні уроків-концертів використовують методи: метод проекту (з «Мозковою атакою»), рольова імітаційна гра, конкурс.

Робота над проектом займає тривалий час, але результат (презентація проектів) може бути основою підсумкового уроку (уроку-концерту). В основі проекту може бути проблема популяризації музики, яку вивчають у школі, в колі друзів, знайомих, у сім'ї. Для цього учні пропонують різноманітні способи популяризації музики (методом «Мозкової атаки»), серед яких може бути телепроект -- дитяча програма про музику, в основі якої будуть музичні твори, композитори, терміни та поняття, вивчені в даному семестрі [17, 21].

Робота над даним проектом допоможе не лише активізувати процес емоційного та естетичного пізнання творів мистецтва, посилити взаємодію між учасниками цього процесу, а й без примусу сформувати особистий «фонд» естетичного досвіду та художнього настрою.

Заключні уроки-концерти можна провести у формі різноманітних конкурсів:

* на кращого виконавця-вокаліста;

* на кращу вокальну групу;

* на кращу вокально-інструментальну групу (з елементарними музичними інструментами);

* на кращий сценарій уроку-концерту (з використанням музичних форм рондо, варіації, сюїти в побудові самого уроку, казкової форми, методу контрастів);

* на кращого музикознавця тощо.

2.2. Використання методу моделювання

Складний процес розвитку дитячого музичного сприйняття передбачає використання художнього виконання творів, слова педагога й наочних засобів. Все це поєднано в одному методі, який називається - моделювання.

Художнє виконання музики -- це виразність, простота, точність. Тут неприпустимі ніякі види спрощення та спотворення, які позбавляють дітей потрібних емоційних переживань. Оскільки вокальні й інструментальні твори слухають діти, то важливо, щоб звучність і темп були помірними (без ефектної естрадності), а звучання -- природним і м'яким.

Слово педагога про музику має бути коротким, яскравим, образним і спрямованим на характеристику змісту твору, засобів музичної виразності. Живе сприймання звучання не слід підмінювати зайвими розмовами про музику, її особливості. Бесіди, які спонукають дітей до формальних відповідей -- музика голосна, тиха, швидка і т. ін., -- позбавлені педагогічного сенсу. Та перед слуханням пісні і п'єси необхідне спрямовуюче слово керівника.

Слово педагога має пояснити, розкрити почуття, настрої, виражені музичними засобами. Навіть голос педагога під час пояснення емоційно забарвлюється залежно від характеру твору. Тепло, лагідно розповідається про колискову пісню, радісно, з піднесенням -- про святковий, урочистий марш, грайливо, весело -- про танець.

Форми словесного пояснення різні: короткі розповіді, бесіди, постановка питань. Використання їх залежить від конкретних виховних і навчальних завдань, виду музичного твору (вокального, інструментального), моменту ознайомлення (перше чи повторне слухання), жанру, характеру твору, віку маленьких слухачів [6, 14].

Спрямовуючи увагу дітей на сприймання вокальної музики, педагог будує бесіду, спираючись на єдність музики і поетичного тексту.

Пояснення педагога на заняттях з малюками граничні, короткі, звернені на основний образ. «Музика весела, танцювальна, і наші ляльки весело танцюють»,-- каже педагог, виконуючи народну танцювальну мелодію, чи нагадує: «Вчора ми з вами гуляли і чули: співають пташечки. Як вони співають, як щебечуть?» Діти відповідають.

Педагог закінчує свою думку: «І я вам проспіваю пісню про пташечку». Після цього виконує спочатку фортепіанний супровід пісні М. Раухвергера «Пташечка», щоб діти відчули зображальний характер музики, а тоді всю пісню. Загалом музичні вступ і завершення пісні з репертуару молодших дітей часто мають зображальний характер. Короткі пояснення педагога, тут же супроводжувані музичними прикладами, допомагають дітям відчути художній образ. Ось кілька таких прикладів.

Пояснення педагога, оперті на наочні музичні приклади, привертають увагу малюків до особливостей фортепіанного викладу, що відтворює образи півника, пташечки, маленького барабанщика.

В роботі з дітьми бесіди мають більш розгорнутий характер, увага звертається на розвиток художнього образу, пояснюється виражальне призначення музичних засобів. Бесіда супроводжується програванням окремих варіацій, музичних фраз. Діти сприймають музичну форму в розвитку, починають відчувати і розуміти «музичну мову» [6, 14].

У словесних настановах педагог неодноразово (за допомогою образної, короткої розповіді чи виразно прочитаного вірша) підкреслює зв'язок музики з тими явищами життя, які в ній відображені.

Використання наочних прийомів для активізації музичного сприйняття залежить від джерела додаткової інформації про музику. Якщо це літературний твір (вірші, цитати з поетичного тексту пісні, з оповідання, загадка, приказка) чи фрагмент виконуваного твору (згадаймо музичний вступ до пісень «Півник», «Пташечка»), то можна говорити про застосування наочно-слухових прийомів. Ці прийоми звернені до слуху дитини. Наочність розуміється як метод пізнання музики. Живе споглядання не обов'язково зорове. Цитати музичні та літературні, спрямовані на підкреслення якихось характерних особливостей музики, дуже цінні для розвитку музичного сприйняття. Корисно також використовувати грамзаписи. Слід зазначити, що безпосереднє спілкування з виконавцем полегшує дитині сприймання. Але й слухання музики в грамзапису має свої переваги. Якщо діти кілька разів прослухають у виконанні педагога яку-небудь п'єсу, то, почувши її потім в оркестровому викладі, дістануть додаткові наочні уявлення, які розширять їхній кругозір і помітно збагатять.

Допоможуть сприйняттю музичних творів також живописні ілюстрації, художні іграшки, посібники, тобто наочно-зорові прийоми.

В методиці роботи з меншими дітьми широко застосовуються художні іграшки, вони «рухаються», «розмовляють» з дітьми, беруть участь у різних подіях. Виходять мовби маленькі театралізовані вистави, в процесі яких діти слухають музику. Книжкові ілюстрації, естампи частіше використовуються в роботі зі старшими дітьми. Поетичні картини природи, праця людини, суспільні події, передані засобами образотворчого й музичного мистецтва доповнюють дитячі уявлення. Можуть бути використані і різні методичні посібники, що активізують музичне сприймання, на приклад невеличкі листівки, на яких намальовані діти в танку чи в колоні (слухаючи танець чи марш, діти показують листівку з умовним позначенням), хлопчик, що біжить, і чоловік, який поволі ступає (сприймаючи дво- чи тричастинну форму п'єси, для якої характерна зміна темпу, діти відзначають початок кожної частини відповідним зображенням на фланелеграфі).

Можна орієнтуватися і на м'язово-рухові відчуття дітей з метою формування наочних уявлень про деякі музичні явища. Слухаючи музику веселого чи спокійного характеру, можна використати рухи з паличками, прапорцями, кубиками. Пропонуючи дітям розрізнити частини, фрази творів, високий, середній, низький регістри, ритмічні особливості, можна також використати різні рухові елементи: постукування, плескання в долоні, піднімання, опускання рук тощо.

Слухання одних і тих самих пісень, п'єс треба багато разів повторювати, передбачаючи таку методику, щоб кожен раз дитина раділа, дізнавалась про них щось нове [6, 15].

Перше ознайомлення з музикою передбачає цілісне сприймання, осмислення її загального настрою. Тому важливо виразно виконати твір в цілому, дати коротку характеристику змісту, відзначити найяскравіші його особливості.

При повторному прослухуванні увага дітей (особливо старшого віку) привертається не лише до художнього втілення загального задуму, а й до окремих засобів музичної виражальності.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного музичного виховання - методи музичного виховання. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

Метод навчання -- це способи та прийоми спільної впорядкованої, взаємозв'язаної діяльності вчителів і учнів, спрямовані на оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей, формування рис, необхідних для повноцінного життя та майбутньої професійної діяльності.

Кожен метод навчання складається з множини дидактичних прийомів, органічно поєднаних між собою в певну систему. В окремих методичних ситуаціях прийом може виступати як метод навчання, і, навпаки, метод може бути прийомом, тому що вони діалектичне взаємозв'язані.

Методи музичного виховання представляють собою різні способи спільної діяльності вчителя і учнів, де провідна роль належить педагогові. Розвиваючи уяву, емоційну чуйність, музичне мислення, вчитель прагне, щоб спілкування з мистецтвом викликало в дітей відчуття радості, задоволення, а формування навиків і умінь сприяло прояву активності і самостійності.

Різноманітність методів музичного виховання визначається специфікою музичного мистецтва і особливостями музичної діяльності учнів. Методи застосовуються не ізольовано, а в різних поєднаннях.

Основними методами формування музичного сприймання відомий музикознавець Б. В. Асаф'єв вважав методи наведення і спостереження. Суть методу наведення полягає у такому доборі музичних творів і впливів, які дають змогу непомітно для слухачів спрямувати їхнє сприймання до "розумної мети". За допомогою методу спостереження викликається активна слухова увага до музики, що звучить.

Методи стимулювання музичної діяльності застосовуються для створення тієї емоційної, творчої атмосфери, яка необхідна для уроків музики. Метод емоційної дії -- уміння вчителя виражати своє відношення до музичного твору образним словом, мімікою, жестами

Стимулюванню інтересу до музичної діяльності сприяє створення ситуацій успіху. Вони особливо необхідні в тих випадках, коли учні проявляють старання, але випробовують утруднення, наприклад, через відсутність координації між слухом і голосом не можуть досягти чистої інтонації.

Розвитку музичного інтересу дітей сприяють ігрові ситуації, які зазвичай застосовуються в роботі з молодшими школярами, і особливо з шестирічками. В ігрових ситуаціях легше організувати пісенну творчість, інсценування, драматизації.

Метод порівняння є найбільш поширеним в практиці музичного виховання не тільки тому, що його застосування дозволяє створювати ситуації, що викликають в учнів інтерес. Виконання творчих завдань припускає аналіз музики, примушує дітей вслухуватися, стежити за зміною звучання і розвитком музичного образу, усвідомлювати свої враження і робити висновки.

У педагогіці евристична бесіда є одним з методів навчання. Вважаємо, що метод евристичної бесіди не вичерпав своїх можливостей у процесі музичного навчання. Евристична бесіда є необхідною для музичного навчання молодших школярів, вона уможливлює не лише виховання інтересу до пошукових ситуацій, а й правильно стимулюватиме перші творчі дії дитини та коригуватиме творчий процес.

Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музики залежить як від теми уроку, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти.

Рішення задач музичного виховання школярів вимагає від вчителя оптимального вибору методів залежно від своєрідності твору, особливостей музичної діяльності і можливостей учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Белобородова В. К., Ригина Г. С., Алиев Ю. Б. Музыкальное восприятие школьников. М., 1975.

2. Бойко Н. Урок музики в 1 класі // Розкажіть онуку. - 2005. - № 2. - С. 21 - 22.

3. Бойсан В. Музичні дидактичні ігри // Мистецтво та освіта. - 2002. - № 5. - С. 19 - 20.

4. Гороховська Н. Цар музики // Початкова освіта. - 2004. - № 11. - С. 20

5. Гумінська О. Інтерактивні методи на уроках музики // Завуч. - 2004. - № 32. - С. 4- 10.

6. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания в школе. - М., 1989. - 207 с.

7. Дорошенко Т. Методи навчання сприйняття музики // Початкова школа. - 2003. - № 6. - С. 18 - 20.

8. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. К., 1997.

9. Мартиненко С.М., Хорунжі Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2002. - 176 с.

10. Матонис В. П. Музыкально-эстетическое воспитание личности. Л., 1988.

11. Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования. К., 1986.

12. Музыкальное искусство и формирование нового человека. К., 1982.

13. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів. - Мистецтво та освіта. - 2004. - № 5. - С. 5 - 8.

14. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання. - К., 1997.

15. Рудницъка О. П. Запрошує музична вітальня. - К., 1993.

16. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

17. Якимчук С. Музична грамота і хорове сольфеджіо в дитячому хоровому колективі // Мистецтво та освіта. - 2003. - № 8. - С. 21- 25.

Размещено на Allbest.ru