Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа

У результаті вивчення методичного забезпечення ми зробили висновок, що документацію складено грамотно, відповідно до загальноприйнятих правил. Пакет документів складається із навчальної програми дисципліни, робочої програми до кожного курсу, планів лекційних та практичних занять, завдань до самостійної та індивідуальної роботи студентів. Навчально-методичний комплекс містить програми до екзаменів, завдання для тестового контролю, РКР тощо. Однак, спостерігається тенденція, що документацію розроблено лише для роботи педагога. Наявна відсутність методичних рекомендацій щодо виконання завдань для самостійної роботи, посилання лише на літературні джерела, недостатність відео та аудіо матеріалу створюють певні труднощі в організації самостійної роботи студентів.

2.2 Педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Спеціальна психолого-педагогічна література [31; 47; 48] подає традиційні вимоги до організації самостійної роботи студентів у ВНЗ, що направлені на підвищення формування вмінь самостійної роботи у студентів за рахунок:

- побудови процесу навчання за перехідною схемою від організації навчання у школі до організації навчання у ВНЗ, що повинно сприяти швидшій адаптації студентів до системи навчання у ВНЗ;

- створення умов для формування у студентів крім загальних систем знань і вмінь з конкретного предмета, вмінь самостійної роботи, що дозволить студенту правильно враховувати та розподіляти час, планувати і реалізовувати самостійної роботи, яка служить активним засобом осмислення навчальної і наукової інформації та застосування одержаних знань на практиці;

- створення умов для оцінювання рівня своїх знань, ступеня сформованості вмінь, для коригування самостійної роботи, що обумовлено невмінням значної частини студентів само організовуватися.

Рівень розвитку самостійності залежить від умов, у яких розвивається особистість, характеру її стосунків з довкіллям.

Ми поділяємо думку Козакова В., який для ефективного функціонування технології формування навичок самостійної роботи майбутнього вчителя хореографії виявляє наступні психолого-педагогічні умови творчої самостійності студентів [39]:

- залучення студентів до різноманітних форм та видів творчої діяльності, яке передбачає, що студенти включені у навчально-пізнавальну діяльність, пов'язану з творчими пошуками та створенням творчого результату;

- збагачення змісту освіти прийомами та методами, які мають вплив на мотиваційну, вольову, емоційну та діяльнісну сфери особистості: рефлексивно-стимулюючі, мотиваційно-стимулюючі, діяльнісно-організаційні;

- включення до навчально-пізнавального процесу творчих завдань, які формують творчу самостійність студентів: завдання на рефлексивну здогадку, творчу інтерпретацію тощо.

Отже, процес формуванням навичок самостійної роботи студентів-хореографів являє собою отримання студентами нових навчальних (і особистісних) продуктів, які виробляють у них вміння свідомо діяти в ситуації вибору, грамотно, самостійно ставити, досягати своїх цілей, діяти творчо як у процесі навчання, так і в майбутній професійній та життєвій (суспільній) областях.

Процес навчання студентів передбачає три етапи формування творчої самостійності: мотиваційно-цільовий, орієнтувально-виконавчий, контрольно-корегуючий. В процесі формування творчої самостійності студентів в навчальному закладі нами виділені дві складові: теоретична й практична (рис.2.2).

Формування творчої самостійності студентів найкраще реалізовується під час виконання ними самостійної роботи. 3 огляду на рівень прояву творчості студентів нами використовуються наступні види самостійних робіт:

1) репродуктивна самостійна робота, що здійснюється за певним зразком (виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

2) реконструктивна самостійна робота, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.



Рис. 2.2. Складові процесу формування творчої самостійності

3) евристична самостійна робота спрямована на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, розв'язання творчих завдань).

4) дослідницька самостійна робота, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експеримент, прогнозування ситуацій та ін.).

При самостійній роботі з навчальними текстами формуванню творчої самостійності студентів сприятимуть: складання плану прочитаного; складання тез; конспектування; складання анотації; цитування; виписування незрозумілих слів з наступним поясненням їх значення; складання рецензії; реферування; аналіз тексту і визначення його ключових слів. Формування творчої самостійності студентів здійснюється і під час підготовки та проведення семінарських занять. Семінарські заняття тісно пов'язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі і зорієнтовані на формування у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання. Вони сприяють розвитку пізнавальної активності і творчості студентів більшою мірою, аніж будь-які інші форми організації навчання; розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, уміння висловлювати і аргументувати власні думки, критично аналізувати аргументи опонентів, а також допомагають глибокому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.

Семінарські заняття у вищій школі виконують такі функції [2]:

- поєднання лекційної форми навчання із систематичною самостійною роботою студентів над підручниками, посібниками і першоджерелами, теоретичної їх підготовки з практичною, формування пізнавальної мотивації;

- навчання студентів творчо працювати з підручниками, посібниками та іншими матеріалами, реферувати їх, готувати доповіді, виступи і повідомлення з окремих питань і виступати з ними на заняттях перед студентами групи чи курсу, відстоювати свою точку зору;

- розвиток творчого професійного мислення, умінь і навичок розумової праці, використання теоретичних знань для розв'язання практичних професійних завдань;

- формування у студентів інтересу до науково-дослідної роботи в галузі певної науки і залучення їх до досліджень, які здійснює циклова комісія, до студентських гуртків і товариств.

Серед семінарських занять зі студентами хореографічних спеціальностей, найпоширенішими є такі види: семінар-доповідь (повідомлення); семінар-диспут (дискусія); семінар-конференція або прес-конференція; семінар - «мозковий штурм». Творчу самостійність формують і на практичних заняттях, які є різноманітними.

На практичних заняттях студенти дотримуються принципу максимальної самостійності. Вони самостійно виконують роботу, оформлюють звіт і дають інтерпретацію результатів. Звичайно, при виникненні суттєвих труднощів у процесі роботи студенти консультуються у викладача.

Важливе значення для практичних занять має використання активних методів навчання: неімітаційних (дискусії, екскурсії, виїзні заняття), імітаційних неігрових (аналіз конкретних ситуацій, розбір документації, дії за інструкцією), імітаційних ділових, рольових ігор, ігрового проектування.

Отже, дослідивши основні погляди провідних вчених на формування творчої самостійності визначаємо такі педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід'ємною частиною, пов'язана з розв'язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп'ютерних навчальних програм, систем тестування.

Застосування сучасних інформаційних технологій у процесі організації самостійної роботи майбутніх вчителів хореографії має ряд переваг: можливість вибору студентом індивідуального режиму роботи; використання переносу акцентів на електронні носії; варіативність завдань з урахуванням потенційних можливостей та здібностей студентів; підвищення професійної мотивації студентів; можливість об'єктивного електронного контролю за станом засвоєння студентом необхідного навчального матеріалу.

Самостійну роботу студентів спеціальності «Хореографія» з використанням інформаційних технологій можна організувати як систему роботи з електронними виданнями в бібліотеці (методичному кабінеті), підготовки до практичних занять; виконання індивідуальних завдань на основі використання інформаційних технологій; поточної атестації за допомогою електронного тестування; використання освітніх сайтів та автоматизованих навчальних програмних засобів.

У вищій школі самостійну роботу традиційно розглядають у двох основних напрямах. Перший - самостійна робота в процесі аудиторних занять, яка вимагає від викладача розроблення та застосування нових методик і форм організації, забезпечує формування високого рівня самостійності студентів, поліпшення якості їх професійної підготовки і реалізується під час читання лекцій, практичних занять, проведення консультацій, колоквіумів та ін. Другий напрям - самостійна робота в позааудиторний час, яка передбачає написання рефератів, доповідей, тез та інших письмових робіт (з правом вибору теми і форми звітності); виконання індивідуальних навчально-дослідних і творчих завдань різного характеру; виконання курсових проектів; підготовка до семінарських і практичних занять, участь у науково-теоретичних конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо). Організація цього виду діяльності ускладнюється певними перепонами: психологічною і професійною неготовністю до неї більшості студентів і викладачів, недостатнім інформаційним забезпеченням навчального процесу загалом і самостійної роботи зокрема, відсутністю інтелектуальної ініціативи та пізнавальної активності суб'єктів процесу навчання.

Розвиток комп'ютерних технологій, зростання кількості паперових та електронних підручників, навчальних посібників сприяє перегляду традиційних підходів викладача до проведення лекцій, пошуку шляхів активізації самостійної діяльності студентів (експрес-опитування з конкретної теми, міні-бесіди, міні-диспути, розв'язування професійних завдань, аналіз ситуацій, посилання на хореографічний досвід та ін.). Останнім часом набувають актуальності інноваційні лекції, проведення яких передбачає ретельну попередню підготовку студентів. На першому етапі студент знайомиться на сайті факультету (кафедри) з темою лекції, її планом, змістом, переліком основної та додаткової літератури; опрацьовує матеріали лекції та додаткову літературу; з'ясовує для себе важкі, незрозумілі питання, або ті питання, які найбільш зацікавили; добирає запитання, на які хоче почути від лектора відповіді та відправляє їх викладачеві електронною поштою. За бажанням бере участь в обговоренні з однокурсниками питань лекції в мережі Інтернет за допомогою електронної пошти.

Інноваційні форми проведення лекцій для майбутніх учителів хореографії є особливо актуальними, оскільки сприяють підвищенню мотивації студентів до самостійної роботи за рахунок її наближення до реальних умов майбутньої професійної діяльності, сприяють розвитку пізнавальної самостійності та професійної компетентності студентів. Але недоліком таких лекцій є те, що не всі студенти активно працюють як на етапі підготовки, так і на етапі проведення такої лекції.

Для організації самостійної роботи студентів-хореографів на практичних заняттях викладачу необхідно створити банк диференційованих завдань, ситуацій, задач для самостійного розв'язування. Однією з ефективних форм самостійної роботи для практичних занять є ділова навчальна гра, тематика якої має бути пов'язана з конкретними науковими чи практичними проблемами, моделюванням педагогічних ситуацій («Бійка ораторів» - підготувати коротку захоплюючу розповідь про свою спеціальність), «Конкурс ситуацій» - обіграти в ролях конфліктну ситуацію з професійної діяльності (між дітьми, між керівником та батьками, керівником та адміністрацією, тощо), «Презентація майстер-класу - розробка та показ майстер-класу з хореографії, «Вибори хореографа» - зіграти роль адміністрації закладу, яка представляє на співбесіді вакансію керівника танцювального колективу та ін.). Публічне обговорення і захист своєї позиції, творчого проекту підвищує роль самостійної роботи, формує у майбутніх фахівців прагнення якісно виконати завдання, сприяє розвитку навичок пізнавальної активності, самостійності й системності мислення для необхідності успішного розв'язання життєвих і професійних завдань, з якими неминуче зіткнуться молоді фахівці в процесі самостійної професійної діяльності.

Під час організації навчальної самостійної роботи викладач має чітко поставити перед студентами цілі, пов'язані з необхідністю засвоєння навчального матеріалу, запропонувати їм самостійно, тобто без безпосередньої його участі їх досягнути. Залежно від задуму він визначає час здійснення самостійної роботи в процесі навчальних занять, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, пропонує конкретні завдання, проводить інструктаж щодо їх виконання, з'ясовує повноту, глибину та обсяг обов'язкового виконання завдань, здійснює допоміжні заходи (консультації, спостереження, співбесіди та ін.) з опосередкованого управління діяльністю студентів і діагностики якості самостійної роботи.

Особливості організації самостійної роботи студентів-хореографів у позааудиторний час залежить від завдань та форми її проведення. Традиційно даний вид самостійної роботи розподіляється на: обов'язкову - передбачену навчальними дисциплінами і робочими програмами (виконання традиційних домашніх завдань, завдань навчальної, виробничої і переддипломної практик, написання і захист курсових, дипломних і магістерських робіт); бажану - науково-дослідницьку та творчо-пошукову роботу (самостійне проведення досліджень, збирання й аналіз наукової інформації, створення хореографічних проектів, пошук нетрадиційної лексики і постановки на її основі танцювальних форм, розкриття хореографічними засобами актуальних тем сучасного суспільства); добровільну - участь у роботі наукового студентського товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей); внутрішньокафедральних, міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних конкурсах та олімпіадах тощо. Студентів, які працюють над спорідненими темами, об'єднують в одну дослідну групу. Під час засідань таких груп доцільно застосовувати активні методи, які сприяють самостійному прийняттю рішень: «мозковий штурм», «рольову гру», «дискусію без лідера» та інші.

Для ефективного пошуку інформації теоретичного та практичного напряму студенти активно використовують Інтернет-технології. Доступність великої кількості електронних статей, книг, довідкової літератури, електронних навчально-методичних розробок, які викладено на сайтах університетів, майстер-класів, академічних показів, концертних програм, балетмейстерських постановок безумовно розширюють творчий потенціал студентів за умов, якщо вони вміють творчо працювати з добутою інформацією, аналізувати її, систематизувати та використовувати для власного професійного росту.

Важливою умовою організації самостійної роботи є розроблення навчально-методичного комплексу, в якому мають чітко визначатися теми для самостійного вивчення, мета та завдання самостійної роботи, питання та творчі завдання формулювання яких має сприяти стимулюванню активного самостійного творчого мислення студента, методичні рекомендації щодо її проведення, інформаційні джерела, критерії та форми оцінювання результатів.

Вважаємо доцільним визначити умови ефективної організації самостійної роботи студентів як цілісної системи освітнього середовища: організація самостійної роботи в усіх ланках навчального процесу, в тому числі й на етапі засвоєння нового матеріалу; мотивація навчального завдання (для чого, чому сприяє); чітка постановка пізнавальних задач; усвідомлення студентом способів виконання; забезпечення накопичення студентами фонду загальних прийомів, умінь, способів розумової праці; навчання студентів бачити і формулювати проблеми, самостійно їх вирішувати, вибірково використовуючи для цього наявні знання, уміння й навички, перевіряти здобуті результати; диференціація та індивідуалізація самостійної роботи; визначення критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів; урізноманітнення видів і форм контролю (академ-покази, творчі танцювальні проекти, колоквіуми, контрольні роботи, тести тощо); розробка навчально-методичних комплексів для організації самостійної роботи студентів з використанням інноваційних технологій.

Враховуючи специфіку педагогічної діяльності хореографічної сфери, досить ефективною формою формування самостійності студентів може бути завдання підготувати хореографічний етюд, або композицію без будь-якої сторонньої підготовки, враховуючи рівень виконавської майстерності. Такі твори вчаться у досить короткий термін та презентуються в присутності викладача та інших студентів-виконавців, що отримали аналогічне завдання.

Переваги такого підходу значні: по-перше, ніхто не чинить тиску на студента в процесі вибору теми та ідеї композиції; по-друге, ніхто не примушує зосередити свої зусилля при самостійній творчій роботі; по-третє, усвідомити свої помилки, критично підійти до власного виконання та оцінити виконання інших.

Викладач-наставник, у свою чергу, має доброзичливо, у формі поради (а не зауважень) вказати на помилки та недоліки, враховуючи особливості кожного студента та створити атмосферу заохочення до подальшого самовдосконалення, наполегливої самостійної роботи.

Практика переконливо свідчить, що самостійна робота студента буде більш ефективною, якщо він буде зацікавлений її результатом. З огляду на це значним мотиваційним чинником до самостійного вивчення хореографічної композиції та надання їй власної інтерпретації, може слугувати пропозиція виступити з власним номером в концерті або взяти участь у інших мистецьких заходах.

За таких умов самостійна робота студента цілком буде націлена на кінцевий результат та сприятиме оптимальному розподілу часу на самопідготовку, роботу над технікою, художнім образом тощо.

Проведене спостереження свідчить, що формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів може відбуватися як на свідомій, так і на інтуїтивній основі. В першому випадку початковою базою для правильної організації діяльності служить розуміння мети, завдань, форм. У другому - переважають навички, що сформувалися під впливом механічних повторень, наслідувань і т. п.

Завдання кожного виду самостійної пізнавальної діяльності студентів будуть відповідно різними, але загалом викладач повинен заздалегідь збудувати її систему, враховуючи мету та види, відбираючи навчальну інформацію і засоби педагогічної комунікації, продумавши роль студента в самостійної пізнавальної діяльності.

Дуже важливо, щоб кожен викладач чітко знав норми часу, необхідні студентам на виконання того або іншого завдання у відповідності з Державним освітнім стандартом.

Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної робота. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю. Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи:

- поточний контроль;

- модульний контроль;

- тестування;

- проведення контрольних (самостійних) робіт;

- усне опитування з теорії;

- перевірка домашніх (творчих) завдань;

- прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;

- практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду;

- захист індивідуального навчально-дослідного завдання;

- проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»;

- підсумковий контроль (залік, екзамен).

Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули.

Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є:

- формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо);

- чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності;

- планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу;

- комплексний підхід до організації самостійної роботи; - постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи;

- індивідуальні консультації студентів;

- планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи; - надання необхідного методичного матеріалу;

- своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента; Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв'язку, характеру завдань та результатів її виконання.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Ми поділяємо погляди багатьох дослідників [1, 3, 6, 8, 12, 13, 14] щодо необхідності вчити студентів ефективно формувати й розвивати свої творчі здатності й самостійність у процесі навчальної діяльності, оскільки уміння, знання, показники особистості, які накопичуються в процесі навчання, є основою для подальшого розвитку творчих здатностей майбутнього хореографа в його професійній діяльності.

Аналіз розглянутих вище основних психолого-педагогічних концепцій, теорій і технологій дозволяє зробити висновок про можливість їхньої адаптації, конкретизації й використання в процесі підготовки майбутніх хореографів при навчанні хореографічним дисциплінам.

Розробка й побудова методики формування творчої самостійності, що ґрунтується на системному підході, забезпечить створення моделі методики й підпорядкування всіх компонентів такої системи єдиній меті - формуванню творчої самостійності; з'явиться можливість обґрунтування мотивів, цілей, ієрархічності компонентів, а також визначення результатів застосування методики.

Створення методики на основі теорії діяльністного підходу, розвиваючого навчання забезпечить суб'єкт-суб'єктну систему навчання хореографічних дисциплін і цілеспрямований розвиток професійно-особистісної якості фахівця - творчу самостійність. Застосування теорії поетапного формування розумових дій допоможе обґрунтувати й розробити не тільки когнітивний, але організаційний компоненти творчої самостійності майбутнього хореографа.

Змістовний компонент методики формування творчої самостійності базується на теорії проблемного навчання, що дозволяє максимально забезпечити суб'єктність навчання, мобілізувати мотиваційні, спонукальні й творчі ресурси студента. Теорія рішення винахідницьких задач найбільш повно задовольнить зближення цілей і методів навчання із професійною діяльністю майбутнього хореографа.

Забезпеченням технічних засобів навчання, інструментом інформаційної насиченості навчального процесу, засобом досягнення повноти використання професійних знань, навичок, умінь майбутнього хореографа при формуванні творчої самостійності можуть стати інформаційні технології навчання.

Теорія особистості має величезне значення на всіх етапах розробки методики формування творчої самостійності як один із провідних аспектів формування професійно-особистісних якостей фахівця, його розвитку в процесі навчання майбутніх хореографів.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності (рис. 2.2.1) включає основні компоненти: мету, завдання, принципи, зміст, методи навчання, форми організації й технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності в процесі навчання хореографічним дисциплінам.

Мета методики - формування навичок самостійної роботи при вивченні хореографічних дисциплін як значимої професійно-особистісної характеристики підготовки фахівця.

Завдання методики:

- формування в студентів емоційно-ціннісного ставлення до процесу навчання, творчої самостійної діяльності й потреби в ній;

- оволодіння систематизованими знаннями, навичками, уміннями, усвідомлення соціальної й особистої значимості творчої самостійної діяльності, прагнення й уміння вирішувати проблемні ситуації;

- розвиток умінь виділяти, аналізувати й врегульовувати проблемні ситуації, практично застосовувати отримані знання;

- забезпечення самостійного, рефлексивного (критичного) мислення, прогнозування й самооцінки результатів своєї діяльності.

Методика базується на принципах навчання - організаційних і процесуальних, що є невід'ємним компонентом дидактичної структури формування творчої самостійності. Саме принципи навчання забезпечують шляхи досягнення поставленої мети, з яких у першу чергу варто виділити загальнодидактичні (науковість, системність, свідомість і активність, доступність і наочність, індивідуальність, оптимізація, зв'язок з життям, проблемність).

У розробленій методиці формування творчої самостійності майбутніх фахівців передбачений комплекс організаційних форм і методів навчання (лекції, практичні, лабораторно-практичні заняття, самостійна, консультаційна робота, навчальне проектування, заліки), спрямовані на вивчення, обговорення й корекцію когнітивних і особистісних змін особистості, ціннісної орієнтації й методів організації навчальної діяльності.

Властивості структурних компонентів творчої самостійності студента як інтегративних якостей особистості

Компонент	Зміст, характеристика
Мотиваційний	усвідомлене спонукання, що обумовлює цілеспрямовану діяльність
Когнітивний	система провідних знань і способів діяльності, які дозволяють отримувати ці знання
Організаційний	здатність і вміння ставити й сприймати мету, планувати й прогнозувати свою діяльність з досягнення цієї мети
Особистісно-орієнтований	здатність адекватно оцінити свою діяльність на всіх її етапах, бути уважним, докладати вольових зусиль для подолання інтелектуальних ускладнень

При розробці методики формування творчої самостійності майбутніх хореографів у процесі навчання хореографічним дисциплінам використані результати досліджень Т.І. Шамової, О.Я. Савченко [80], Ч.М. Федоркова, у яких виділені й охарактеризовані структурні компоненти пізнавальної самостійності. На їхній основі ми розробили компоненти творчої самостійності і включили їх у модель функціональної дидактичної системи: мотиваційний, когнітивний, організаційний, особистісно-орієнтований.

Розроблена нами модель формування творчої самостійності, що включає організаційно-орієнтуючий, змістовно-цільовий і результативний етапи, забезпечує формування усвідомленого бажання самореалізації особистості, її саморозвитку, прагнення до високих професійних показників і кар'єрного росту для забезпечення повноти зайнятості й гідного рівня життя.

Варто додати рефлексію, що повинна стати супутником студента на кожному етапі організації навчальної діяльності й застосовуватися у випадку виникнення труднощів, тому що без самостійного виявлення помилок і їх причин не може бути забезпечений необхідний рівень досягнення мети.

Рефлексія є важливою психологічною передумовою саморегуляції творчої, самостійної освітньої діяльності студентів, що забезпечує усвідомлення майбутніми фахівцями ціннісної орієнтації, способів і прийомів здійснення цієї діяльності. Тому основне завдання другого, моделюючого етапу формування творчої самостійності, полягало в активізації рефлексивних процесів, забезпеченні усвідомлення студентами змісту навчальних дій.

Досягнення поставлених завдань стало можливим під час проведення практичних і лабораторних занять, на яких реалізовувалися такі види завдань, як:

· обговорення доповідей студентів на запропоновані теми;

· проведення проблемних колективних порівнянь різних підходів до реалізації завдання;

· поетапне вирішення завдань згідно набутим теоретичним знанням;

· створення власних компонувань змінних налагоджень і їх обґрунтування;

· складання й оформлення в електронному вигляді документації, аналіз документації за зразком;

· використання комп'ютерних технологій;

· індивідуальна проектно-дослідницька діяльність у рамках виконання єдиного завдання в групі, відстоювання й захист результатів роботи;

· самооцінка й самоаналіз.

Реформування системи вищої освіти в Україні, метою якої є, безумовно, підняття її якості, спричинило неоднозначні, на думку авторів, зміни у якісному та кількісному наборі дисциплін, які викладають студентам хореографічних спеціальностей. Як підсумок, випускаючі кафедри, а саме вони формують навчальні плани, суттєво зменшили кількість аудиторних годин, що відводяться на вивчення фундаментальних дисциплін. Так, наприклад, для студентів спеціальності «Хореографія» з 54 годин, передбачених для вивчення дисципліни відведено тільки 24 аудиторних години.

На жаль, тенденція зменшення кількості аудиторних годин зберігається. Одночасно, обсяг і тематика матеріалу, якій вивчається, постійно збільшується, оскільки поповнюється результатами сучасних наукових досліджень та їх практичного впровадження, і, відповідно, значно зростає частина матеріалу, якій студенти повинні опанувати самостійно. А якщо врахувати те, що у більшості студентів 1 і 2 курсів практично відсутні навички самостійної роби, то виникає проблема у якісному засвоєнні студентами теоретичного матеріалу та оволодінні прийомами розв'язування практичних завдань.

Забезпечення відповідності рівня підготовки фахівця сучасним вимогам напряму залежать від якості організації всього навчального процесу і, в тому числі її невід'ємної складової - організації самостійної роботи студентів (СРС).

Тому була поставлена задача - розробити нові методичні підходи до організації СРС при вивченні хореографічних дисциплін в сучасних умовах реформування вищої освіти на основі реалізації чотирьох принципів:

Перший принцип - доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни;

Другий принцип - повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу;

Третій принцип - забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо;

Четвертий принцип - об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2. Навчальна програма дисципліни

3. Робоча навчальна програма дисципліни

4. Робочі плани

5. Опорні конспекти лекцій

6. Питання до колоквіумів

7. Питання до іспитів і заліків

8. Методичні вказівки до практичних занять

9. Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних посібників, методичних вказівок тощо.

2. За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації СРС дозволяють частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

Висновки до другого розділу

Отже, у ході дослідження були визначені наступні педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід'ємною частиною, пов'язана з розв'язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп'ютерних навчальних програм, систем тестування.

Таким чином, організація самостійної роботи студентів спеціальності «Хореографія» на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності (під час вивчення нового матеріалу на лекції, застосування вивченого до розв'язування прикладів на практичному занятті, виконання індивідуального домашнього завдання тощо) сприяла підвищенню результативності навчання, розвитку довільної уваги студентів, формуванню в них здатності міркувати, запобігати формалізму у засвоєнні знань, розвитку активності та самостійності як рис характеру. Використання інформаційних технологій в організації самостійної роботи студентів дозволило не тільки інтенсифікувати їх роботу, а й сприяло закладанню основи для їх подальшої постійної самоосвіти. Отже, педагогічне інформаційно-освітнє середовище, яке створюється за допомогою інтеграції сукупності інтерактивних та традиційних форм навчання визначає самостійну роботу студента як більш незалежну та творчу.

Розроблені методичні підходи до організації самостійної роботи студентів при вивченні хореографічних дисциплін на основі реалізації чотирьох принципів: доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни; повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу; забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо; об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2. Навчальна програма дисципліни

3. Робоча навчальна програма дисципліни

4. Робочі плани

5. Опорні конспекти лекцій

Питання до колоквіумів

6. Питання до іспитів і заліків

7. Методичні вказівки до практичних занять

8. Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних j посібників, методичних вказівок тощо.

2. За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації самостійної роботи студентів, на нашу думку, дозволять частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

ВИСНОВКИ

Аналіз філософської, соціально-гуманітарної та психолого-педагогічної літератури свідчить, що конструювання методики повинно узгоджуватися з тенденціями соціально-культурного розвитку суспільства та відповідними закономірностями і особливостями майбутньої професійної діяльності. Вивчення проблеми самостійної навчальної роботи студентів у вітчизняних та зарубіжних джерелах дало можливість констатувати, що в педагогічній теорії та практиці (М. Гарунов, Б. Єсіпов, Л. Жарова, В. Козаков, О. Мороз, П. Підкасистий, О. Савченко, М. Скаткін, Н. Тализіна та ін.) досліджувалися різноманітні аспекти самостійної навчальної роботи особистості (самостійність, пізнання, діяльність, пізнавальна діяльність, пізнавальна самостійність, самостійна робота). Разом з цим недостатньо розробленими є науково-методичні підходи до формування вмінь самостійної навчальної роботи у студентів, відсутні чіткість у тлумаченні поняття «вміння самостійної навчальної роботи студентів» та педагогічна модель їх формування.

Уточнено зміст поняття «вміння самостійної навчальної роботи студентів» як сукупності навчально-професійних цінностей, що формуються в процесі навчання у вищих навчальних закладах, детермінуючи процес самореалізації особистості у вирішені творчих завдань і є способом навчальної діяльності.

Самостійна робота майбутніх учителів хореографії є однією з головних умов оволодіння професійними навичками. Ефективність самостійної роботи студентів залежить від змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, засобів та прийомів навчальної діяльності тощо. Формування навичок самостійної роботи студентів в процесі хореографічної діяльності разом з іншими фаховими чинниками забезпечують якісну професійну підготовку студентів.

Вважаємо, що поступово оволодіваючи вміннями пізнання реальної дійсності та застосовуючи їх на практиці (спочатку у вирішенні навчальних завдань, а згодом - у вирішенні професійних проблем), майбутній вчитель хореографії формує у себе здатність самостійно мислити, аналізувати та приймати рішення. У такому разі майбутні вчителя хореографії виходять на якісно новий рівень навчання і перетворюються у відповідальну творчу особистість. Результатом самостійної роботи студентів стає формування в них здатності до майбутньої професійної діяльності.

Класичний танець є основною дисципліною в оволодінні хореографічним мистецтвом. Майбутній вчитель хореографії здобуває теоретичні знання та вміння, набуває всіх необхідних навичок, опановує методику виконання рухів і вправ, оволодіває методикою проведення занять, стає взірцем наслідування для майбутнього покоління.

Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.

Аналізуючи рівні підготовки студентів до самостійної роботи, встановлено, що вони не завжди усвідомлюють суттєву різницю в обсягах, а головне у якості навчального матеріалу між школою та ВНЗ. Їх рівень самостійної роботи буває недостатнім для ефективного оволодіння новими навчальними дисциплінами. Дослідження науковців підтверджують [80], що найлегше на молодших курсах студенти вміють запам'ятовувати, записувати і переказувати почуте і прочитане. У той же час вміння узагальнювати, аналізувати, виділяти головне у теоретичному матеріалі дається важко, а тому студентові необхідні постійні зусилля, і, в першу чергу, в самостійної роботи, під час оволодіння навчальним матеріалом. Отже, самостійної роботи як вид навчальної діяльності вимагає спеціального навчання її прийомам, методам і змісту.

Якісний аналіз даних констатувального експерименту дозволяє зробити висновки про причини отриманих результатів:

- відсутність установки на самостійний розвиток професійно значимих якостей студента;

- індиферентне ставлення студента до організації самостійної роботи;

- відсутність комплексу методичних рекомендацій з проблеми формування вмінь самостійної роботи студентів;

- неусвідомленість студентами змісту завдань самостійної роботи.

Спостереження за самостійною позааудиторною роботою майбутніх вчителів хореографії довели, що результативність самостійної пізнавальної діяльності студентів залежить від того, наскільки навчальні завдання відповідають структурі і змісту навчального матеріалу і наскільки адекватно в них відображені закономірності навчального процесу та дидактичні принципи.

Аналіз методичного забезпечення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю показав, що воно, як правило, включає програму робіт (проведення спостережень, вивчення першоджерел і т. д.), індивідуальні завдання для кожного студента, рекомендації для їх виконання.

У ході дослідження були визначені наступні педагогічні умови формування навичок самостійної роботи майбутнього педагога-хореографа під час вивчення дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»: наявність стійкої позитивної мотивації до активної художньо-образної та творчої діяльності студентів; орієнтація навчального процесу на саморозвиток та самовираження студентів відповідно до їх можливостей та здібностей; поєднання різних форм та методів навчання, що стимулюють розвиток художньо-образного мислення, творчої уяви; оптимальний вибір завдань, що відповідають інтересам, потребам і здібностям студентів та привчають їх порівнювати, зіставляти, застосовувати досвід інших.

Значно покращити професійну підготовку майбутніх вчителів хореографії, виходячи за рамки традиційної моделі навчання, підготувати конкурентоздатних фахівців можна за допомогою інноваційних освітніх технологій. Необхідність пошуку нових підходів щодо організації самостійної роботи студентів-хореографів у сучасних умовах, де інформаційні технології є невід'ємною частиною, пов'язана з розв'язанням наступних протиріч: між динамічним розвитком інформаційних технологій, засобів дидактичного супроводження та збереженням традиційних моделей навчання; між потребами в опануванні способами моделювання навчання з застосуванням інформаційних технологій і відсутністю реалізації процесів системних технологій. Вміння вчитися самостійно набувається з застосуванням електронних навчальних матеріалів, освітніх баз даних, комп'ютерних навчальних програм, систем тестування.

Отже, організація самостійної роботи студентів спеціальності «Хореографія» на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності (під час вивчення нового матеріалу на лекції, застосування вивченого до розв'язування прикладів на практичному занятті, виконання індивідуального домашнього завдання тощо) сприяла підвищенню результативності навчання, розвитку довільної уваги студентів, формуванню в них здатності міркувати, запобігати формалізму у засвоєнні знань, розвитку активності та самостійності як рис характеру. Використання інформаційних технологій в організації самостійної роботи студентів дозволило не тільки інтенсифікувати їх роботу, а й сприяло закладанню основи для їх подальшої постійної самоосвіти. Отже, педагогічне інформаційно-освітнє середовище, яке створюється за допомогою інтеграції сукупності інтерактивних та традиційних форм навчання визначає самостійну роботу студента як більш незалежну та творчу.

Розроблені методичні підходи до організації самостійної роботи студентів при вивченні хореографічних дисциплін на основі реалізації чотирьох принципів:

Перший принцип - доступності комплексу навчально-організаційних та методичних матеріалів, які необхідні студенту при вивченні дисципліни;

Другий принцип - повноти інформації, яка доставляється викладачем протягом навчального процесу;

Третій принцип - забезпечення максимального рівня самостійності у виконання студентами індивідуальних завдань, курсових робіт тощо;

Четвертий принцип - об'єктивності оцінювання знань студентів.

Для реалізації першого принципу, ми пропонуємо забезпечувати студентів електронними варіантами наступними навчально-методичними матеріалами, які структуровані по семестрах:

1. Анотація дисципліни

2. Навчальна програма дисципліни

3. Робоча навчальна програма дисципліни

4. Робочі плани

5. Опорні конспекти лекцій

6. Питання до колоквіумів

7. Питання до іспитів і заліків

8. Методичні вказівки до практичних занять

9. Методичні вказівки до СРС і індивідуальної роботи

Наявність у користуванні таких матеріалів дозволяє студентам свідомо організовувати та економити свій робочій час, здійснювати планування самостійної роботи.

Реалізація другого принципу здійснюється:

1. За рахунок надання студентам електронних підручників, навчальних j посібників, методичних вказівок тощо.

2. За рахунок надання разом з традиційними дистанційних консультацій.

Реалізація третього принципу базується на розробці до кожного практичного заняття і кожного завдання детальних методичних матеріалів, які б містили покрокове рішення.

Як свідчить досвід, наявність такого набору методичних розробок, коли студенту пропонується виконувати індивідуальне завдання «за аналогом» прискорює сам процес виконання і суттєво підвищує його самостійність.

Реалізація четвертого принципу забезпечується:

1. Наявністю в навчальних посібниках тестів з окремих тем, за допомогою яких студент має можливість самостійно оцінити рівень власних знань з дисципліни.

2. Можливістю самостійної оцінки знань в дистанційному курсі, на якій студент денної форми навчання може зареєструватись і використовувати як додаткове джерело отримання і контролю знань.

Запропоновані методичні підходи до організації самостійної роботи студентів, на нашу думку, дозволять частково компенсувати недостатню кількість аудиторних годин для засвоєння хореографічних дисциплін.

Активізація самостійної роботи студентів за рахунок використання вище запропонованих підходів підвищує зацікавленість у набутті конкретних знань на аудиторних лекційних та практичних заняттях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: підруч. [для студ., асп. та мол. викл. вузів] / Анатолій Миколайович Алексюк. - К. : Либідь, 1998. - 558 с.

2. Алексюк А.М. Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения.: учеб. пособие [А.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн. П.И. Пидкасистый, В.А. Козаков и др.]. -К.: ИСИО, 1993. - 335с.

3. Андрощук Л. М. Формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії / Людмила Михайлівна Андрощук // Збірник наукових праць. - К. : Міленіум, 2005. - Частина 2. - С. 9-16.

4. Архангельский С. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. - М., 1980. - 128 с.

5. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю.К. Бабанский. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.

6. Базарова Н. Азбука классического танца / Н. Базарова, В. Мей. - Ленинград: Издат «Искусство», 1964.

7. Березова Г. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах. 2-ге видання / Г. Березова. - К.: Музична Україна, 1990.

8. Благова Т. О. Особливості професійної підготовки майбутніх учителів-хореографів у системі педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Т. Благова // Вісник Житомирського університету. Випуск 50. Педагогічні науки. - Режим доступу : http://eprints.zu.edu.Ua/4256/1/ vip50_15.pdf

9. Богословський В.И. Информационные системы: словарь [сост. В.И. Богословський и др.]. - СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. - С. 4.