Формування навичок відповідального батьківства серед вихованців навчально-освітніх закладів

Відповідальне батьківство як актуальна проблема соціально-виховної роботи. Сутність феномену, складові та компоненти відповідального батьківства. Технологія соціальної роботи педагога та консультування з формування навичок відповідального батьківства.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.05.2014
Размер файла 62,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розгляд консультативної діяльності як одного з видів професійної діяльності соціального педагога потребувє деталізації сутності та особливостей діяльності консультанта як суб'єкта професійної взаємодії з клієнтом-об'єктом. Консультант - це фахівець (компетентна особа), який здійснює консультативну діяльність з метою інформування, допомоги та підтримки у знаходженні шляхів вирішення проблемних ситуацій клієнта. Клієнт, у практиці соціально-педагогічної діяльності, це особа, яка звернулась з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами. У консультуванні клієнт виступає користувачем послуг та суб'єктом подолання власних проблем.

Таким чином, консультування в соціально-педагогічній діяльності є процесом взаємодії соціального педагога і клієнта, що спрямований на допомогу у вирішенні різного типу проблем клієнта, зумовлює використання його особистісних і соціальних ресурсів та передбачає встановлення запиту, з'ясування причин виникнення проблеми, оптимізацію можливостей клієнта в пошуку шляхів її вирішення [24, c. 231].

Соціальний педагог, який здійснює консультування клієнтів, повинен володіти теоретичними знаннями щодо технології консультування; знати специфіку роботи з різними категоріями клієнтів; уміти моделювати консультативний діалог відповідно до потреб і очікувань клієнта; вміти слухати, пояснювати, визначати пріоритетне в соціальній проблемі; аналізувати й узагальнювати, переконувати, стимулювати клієнта до комунікативної активності; регулювати динаміку консультативного діалогу; вміти швидко знаходити ефективний шлях вирішення проблеми клієнта.

Соціальний педагог, який здійснює консультування клієнтів, повинен володіти теоретичними знаннями щодо технології консультування; знати специфіку роботи з різними категоріями клієнтів; уміти моделювати консультативний діалог відповідно до потреб і очікувань клієнта; вміти слухати, пояснювати, визначати пріоритетне в соціальній проблемі; аналізувати й узагальнювати, переконувати, стимулювати клієнта до комунікативної активності; регулювати динаміку консультативного діалогу; вміти швидко знаходити ефективний шлях вирішення проблеми клієнта.

Особливість консультування з питань відповідального батьківства молоді полягає у тому, що акцент робиться на ресурси молодої людини, яку орієнтують на знаходження необхідної інформації щодо вироблення когнітивної, емоційної та поведінкової складових батьківства.

Метою консультування молоді щодо усвідомленого батьківства є ліквідація дефіциту інформації про сутність поняття "батьківство”, "усвідомлене батьківство”, формування ґрунтовних соціально-медичних, психолого-педагогічних та морально-правових знань з цього питання; озброєння молодих людей новими підходами, інноваційною інформацією щодо вироблення навичок усвідомленого батьківства [24, c. 232].

Результатами консультування з питань усвідомленого батьківства молоді можуть бути: отримання необхідної інформації щодо усвідомленого батьківства; покращання розуміння (себе в ролі батьків, свого шлюбного партнера, своєї дитини); зміна емоційного стану, своєї мотивації на батьківство; здатність до прийняття рішення народження та виховання дитини у сім'ї; здатність до здійснення даного рішення; підтвердження своїх думок, почуттів, рішень; отримання підтримки з боку спеціалістів та громади; пристосування до ситуації реального батьківства; пошук і вивчення умов для гармонійного розвитку дитини; отримання практичної допомоги у виконанні батьківських функцій через прямі дії (консультанта й інших представників територіальної громади, яких залучив консультант); розвиток наявних умінь і навичок з відповідального батьківства, набуття нових; реагування на безвідповідальні батьківські дії інших людей та ситуацію у територіальній громаді.

Проведення будь-якої консультації, у тому числі й консультації з питань усвідомленого батьківства, вимагає дотримання наступних принципів:

Доцільність та цілеспрямованість - консультація повинна мати конкретну мету, вирішувати строго визначені завдання, проблему. В рамках формування усвідомленого батьківства - це вироблення конкретних знань та поведінкових навичок усвідомленого батьківства.

Добровільність та ненав'язливість - молоді батьки мають право в будь-який час відмовитися від допомоги консультанта. Ефективність консультації визначається цінністю ідей усвідомленого батьківства, а не статусом консультанта.

Методична грамотність та компетентність - ядром технології консультування є встановлення довірливих стосунків консультанта та того, хто консультується. Консультант повинен мати широку ерудицію та бути компетентним у питаннях формування усвідомленого батьківства молоді, вміти методично правильно, переконливо вести консультацію, що вимагає спеціальної підготовки та навчання [18, c. 139].

Консультування як технологічний процес також має свій алгоритм, який має декілька етапів, кожен з яких спрямований на вирішення конкретного завдання та досягнення визначеної мети з формування відповідального батьківства: вияв причин, що спонукали клієнта звернутися за консультацією; аналіз, оцінка і діагностика проблеми, ситуації клієнта; формулювання проблеми і визначення цілей консультації; встановлення стратегії і плану дій; здійснення відповідних дій; оцінка результатів консультації і висновки [22, c. 56].

У практиці соціальної роботи зустрічається і широко використовується декілька типів консультування, які можуть входити до технологічного комплексу з формування відповідального батьківства молоді в діяльності територіальної громади: загальне консультування молоді з питань відповідального батьківства спеціалістами соціальної роботи; спеціальне консультування молоді з питань відповідального батьківства за направленням соціальних педагогів, працівників спеціалістами медичних, психологічних, педагогічних, юридичних та ін. служб чи закладів; навчальне консультування з питань технології формування усвідомленого батьківства молоді спеціалістів служб і організацій соціального спрямування територіальної громади. Воно включає роботу з персоналом, роз'яснення змісту законів, соціальної політики, програм, технологій, процедур, спрямованих на формування відповідального батьківства молоді в територіальній громаді; договірне консультування спеціалістами соціальних організацій з різних організаційних, професійних і інших питань.

Таким чином, технологія соціального консультування також є однією з ефективних та найбільш використовуваних технологій формування відповідального батьківства, але як нами зазначалося раніше, для більшої ефективності процесу формування відповідального батьківства молоді необхідно використовувати комплексну програму, до якої будуть входити такі технології соціальної роботи, як: соціально-просвітницький тренінг, технологія соціальної терапії та соціальне консультування.

2.3 Соціально - просвітницький тренінг як практична технологія формування навичок відповідального батьківства

Однією з можливих варіантів системного формування навичок відповідального батьківства може виступати соціально - просвітницький тренінг, який визначають як "…запланований навчальний процес, що спрямований на надання знань, удосконалення навичок, які вже є, та придбання нових на основі власного досвіду та знань з метою зміни поведінки" [25, с 23].

Мілютіна К.Л. основною метою тренінгу вважає навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Тренінг має свої переваги: активність групи; поєднання інформації та емоційного ставлення до неї; підвищення рівня мотивації; здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень та практична перевірка та закріплення отриманих знань [26, c.19].

Планування тренінгу можна розпочати тільки тоді, коли буде затверджена мета та його завдання. В залежності від кожного конкретного завдання підбираються відповідні вправи. В залежності від складності теми, яку потрібно висвітлити потрібно вирішити скільки часу потрібно для тренінгових занять.

Якщо в тренінгу наявна тема, яка потребує певного інтелектуального чи емоційного напруження, то такі вправи необхідно розглядати у середині занять, а на початку і в кінці потрібно застосовувати легші рухові та ігрові вправи. Тренінг - організаційна інтерактивна форма навчально-виховного процесу, яка спирається на досвід і знання її учасників; запланований процес, призначений поповнити навички та знання учасників і перевірити їхнє ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни та оновлення [27, c.21].

Соціально-просвітницький тренінг - спрямований на розгляд конкретної теми, зміст якої потрібно засвоїти, і набуття таких умінь і навичок: комунікативних навичок прийняття рішень, навичок зміни стратегії поведінки, які допомагають людині гнучно реагувати в будь-якій ситуації, краще пристосовуватися до оточення, швидше знаходити вихід зі складних ситуацій, реалізовувати свої плани і досягати мети [27, c.23].

Соціально-просвітницький тренінг - це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення

Тренінг - це:

* ефективна форма роботи для засвоєння знань;

* інструмент для формування умінь і навичок;

* спілкування в довірчій атмосфері і неформальній обстановці;

* пізнання себе і навколишнього світу [15, c. 239].

Специфічними рисами тренінгу є:

- дотримання певних принципів групової роботи;

- наявність більш-менш постійної групи, що періодично збираються на зустрічі чи працюють безперервно протягом двох-п'яти днів;

- певна просторова організація (частіше за все - робота у зручному ізольованому приміщенні, де учасники переважну частину часу сидять у колі);

- використання активних та інтерактивних методів роботи;

- об'єктивація суб'єктивних почуттів, емоцій, думок, знань учасників групи стосовно подій, які відбуваються в групі, вербалізована рефлексія.

Тренінги бувають різних видів: комунікативні, особистісного росту, соціально-педагогічні, соціально-просвітницькі тощо.

Соціально-просвітницький тренінг розрахований на:

* надання інформації;

* оволодіння знаннями;

* формування умінь, знань і навичок, які сприятимуть усвідомленому вибору варіантів поведінки;

* розвиток установок, усвідомлення потреб і мотивів;

* підготовку фахівців, навчання спеціалістів, які працюють з молоддю у сфері освіти, інформаційних технологій тощо, а також підлітків-інструкторів.

Просвітницький тренінг розвиває комунікативні навички, в процесі його проведення порушуються проблеми відповідальної поведінки. Але головною функцією такого тренінгу є інформування [27, c. 23].

Класифікація компонентів тренінгу проводиться на основі схеми педагогічної взаємодії (запропонована директором Міждисциплінарного центру дидактики вищої школи Білефельдського університету В.-Д. Веблер). [15; с 17]. Тренінговий процес реалізується в межах шести основних, тісно пов'язаних між собою компонентів.

1. Мета. Метою просвітницького тренінгу є підвищення рівня інформованості щодо проблеми; зміна ставлення до проблеми; формування позитивної мотивації; вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

2. Учасники. Визначається цільова група, на яку спрямований тренінг. Саме від складу цільової групи і залежить зміст тренінгу, відповідно до якого підбираються й методи тренінгу.

3. Зміст. Зміст тренінгу визначається із заявленої мети цільової групи.

4. Методи. У контексті цієї вправи метод навчання - це обмежений рамковими умовами спосіб реалізації мети тренінгу через роботу суб'єктів освітньої діяльності (учасників і педагога-тренера).

5. Рамкові умови. При організації, проведенні тренінгу важливе значення мають різні деталі, що не належать до визначених елементів шестикутника, однак можуть серйозно вплинути на ефективність навчання, наприклад: стан приміщення, у якому проводиться тренінг, забезпеченість усіма необхідними матеріалами для проведення тренінгу, час початку тренінгу, його тривалість тощо.

6. Педагог-тренер. Від умінь педагога-тренера, його кваліфікації багато в чому залежить успіх тренінгу і подальшої діяльності його учасників [27,c.23].

Початок тренінгу включає в себе вступ і три етапи (у деяких джерелах ці етапи мають назву структурних вправ, тому що вони структурують тренінговий процес і є обов'язковими для проведення кожного тренінгу) [25,c. 39].

Вступ (5 % часу). Коротке повідомлення про мету і завдання тренінгу.

1-й етап Знайомство (5 % часу). Відбувається знайомство учасників тренінгу.

2-й етап Прийняття правил роботи групи (5 % часу). Етап народження групи, коли вона приймає на себе зобов'язання і готова їх виконувати.

3-й етап Очікування учасників тренінгу (3 % часу). На цьому етапі учасники висловлюють свої очікування від тренінгу. Дуже важливо, щоб кожен учасник висловив свої очікування вголос.

Основна частина тренінгу обумовлена завданнями та змістом тренінгу і складається з чотирьох етапів.

4-й етап Оцінка рівня інформованості учасників (5- 10 % часу). Щоб не повторювати добре відому учасникам інформацію, тренер має з'ясувати, що вони знають стосовно проблеми. Для цього він може задавати групі запитання, використовувати анкети, вікторини. Ще один спосіб дізнатися І про пробіли в знаннях учасників - запропонувати їм написати анонімно на аркуші паперу запитання тренеру з теми 1 тренінгу. Відповіді на ці запитання учасників можуть скласти основний обсяг інформаційного блоку.

5-й етап Актуалізація проблеми (10-30 % часу). Цей етап проходить червоною ниткою через весь тренінг. Тренер може використовувати його для того, щоб збуджувати в учасників інтерес до проблеми, формувати у них мотивацію до зміни поводження, а також для того, щоб вони усвідомили проблему як вагому.

Завдання цього етапу - зробити проблему актуальною для кожного учасника. Етап можна провести:

- за допомогою запитань: «Що для вас значить...», «Що ви почуваєте, коли чуєте слово...», «Ви чи ваші знайомі стикалися з...», «Що ви почували, коли...» та ін.;

- доручивши учасникам, виконуючи завдання парами, розповісти якусь історію, що відбулася з ними чи їхніми знайомими, пов'язану з темою тренінгу, та поділитися враженнями, що виникали у них під час розповіді;

- за допомогою ігор і групових вправ.

6-й етап Інформаційний блок (20-40 % часу). Інформаційний блок треба розбити на кілька логічно завершених частин, розподілених по всьому тренінгу. Задача тренера так викласти інформацію, щоб її було почуто і усвідомлено. Крім красномовства, тренер має використовувати наочні матеріали, дискусії, рольові ігри.

7-й етап Набуття практичних навичок (20- 60 % часу). Метою соціально-просвітницьких тренінгів є формування в учасників таких навичок: комунікативних, апрацьовуються під час усього тренінгу за допомогою спеціальних ігор і вправ; навичок прийняття рішень, для розвитку цих навичок тренер може використовувати: «мозкові штурми»; обговорення однієї проблеми всією групою; ігри, спрямовані на усвідомлення та вирішення проблеми; алгоритм прийняття рішення; навичок зміни стратегії поводження. Ця навичка допомагає людині:

- гнучко реагувати в будь-якій ситуації;

- краще пристосовуватися до оточення;

- швидше знаходити вихід із складних ситуацій;

- реалізовувати свої плани і досягати мети.

Для того, щоб людина могла знайти стратегію поводження, вона має знати про наявність інших стратегій. Ця навичка відпрацьовується учасниками при використанні в тренінгу рольових ігор.

Необхідно знати, що інформаційний блок етапи актуалізації і вироблення навичок мають досить гнучку структуру. У них не має чітких часових рамок і обов'язкового порядку.

Заключна частина тренінгу.

8-й етап завершення роботи. Отримання зворотного зв'язку (5 % часу). Завдання цього етапу: підвести підсумки тренінгу; з'ясувати, чи справдилися очікування учасників; оцінити зміну їхнього рівня інформованості.

Усі соціально-просвітницькі тренінги складаються з одних і тих самих етапів. Але об'ємне співвідношення цих етапів у кожному окремому тренінгу може бути різним.

Це залежить від:

- цілей тренінгу (якщо це тільки інформаційний тренінг, то етап формування практичних навичок може бути дуже скороченим);

- цільової групи (чим молодша цільова група, тим більше використовується ігор-розминок, ігор, спрямованих назгуртування групи, і тим меншим є інформаційний блок);

- тривалості тренінгу;

- рівня підготовленості групи (якщо група добре інформована, більше часу можна присвятити формуванню навичок і обговоренню соціальних явищ) [25, c. 40-48].

Ключові елементи організації тренінгу:

- ідеальна кількість учасників групи -- близько 15 осіб, але може коливатись від 10 до 20 учасників. При значному збільшенні групи затягується проведення всіх вправ, при значному зменшенні -- не створюється належна атмосфера;

- проведення тренінгу розраховане на команду тренерів або, як їх інколи називають, фасилітаторів, тобто осіб, які полегшують роботу і спілкування, їхня прийнятна кількість -- троє, однак може бути і дві, і чотири особи. Інколи доводиться проводити заняття поодинці. Це набагато складніше для тренера, оскільки може зашкодити динамічності проведення семінару й створити перевантаження для самого тренера;

- тренінг сплановано таким чином, що його важливі заходи забезпечують динаміку функціонування групи та потрібний баланс;

- основні правила: з ними знайомлять під час першого заняття. Вони чіткі та подані в письмовому вигляді. Всі дотримуються групових норм поведінки. Належна поведінка очікується від кожного учасника. Коли важко дотримуватися правил, їх можна переглянути й обговорити і зміити;

- очікування: оскільки емпіричний стиль тренінгових занять є дещо незвичним, дуже важливо, щоб учасники усвідомлювали, чого очікувати від занять, і мали можливість із самого початку висловити свої особисті сподівання й отримати відповіді на запитання. Важливо, щоб учасники погодилися з тим, що необхідно відвідувати всі заняття впродовж усього семінарського періоду. Істотні відхилення від цієї практики зменшать для всіх ефективність тренінгів;

- підготовка розкладу - важливе завдання команди тренерів. Розклад розробляється на базі загальної схеми, проте він гнучкий щодо певних вправ, ігор і зібрань, які використовуються. Розробляючи розклад, важливо не випускати з уваги потребу групи у створенні атмосфери довіри, а також організувати вправи, які б відповідали динаміці групи. Слід пам'ятати: спочатку люди прагнуть поділитися думками про те, що вони очікують від тренінгу, а під кінець їм потрібно розказати, що вони дізналися про себе;

- тренеру, про всяк випадок, треба мати додаткові вправи до теми -- короткі й доречні. Це потрібно тоді, коли група виконала вправу за менший час, ніж передбачалося [27, c. 34].

Розробляючи програму тренінгового курсу необхідно враховувати принципи активного навчання, під час якого учасники беруть участь у генерації, аналізі, систематизації, узагальненні й апробації навчального матеріалу та особисто відповідають за те, що вони роблять.

Таким чином, однією з оптимальних технологій формування відповідального батьківства молоді може виступати соціально-просвітницький тренінг, під час участі у якому отримана інформація може стати змістовно-технологічною основою, своєрідною практико-орієнтованою базою відповідального батьківства.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Аналіз сутності відповідального батьківства як актуальної проблеми соціальної роботи дозволяє зробити висновок, що " відповідальне батьківство" - це сукупність батьківських якостей, почуттів, знань та навичок, що стосуються виховання, розвитку дитини з метою забезпечення процесу формування здорової та зрілої особистості. Проблема формування усвідомленого батьківства молоді є багатоаспектною, має складний характер і об'єднує в собі цілий ряд відносно самостійних наукових напрямів, які в сукупності дають змогу скласти цілісну уяву про проблему формування усвідомленого батьківства молоді в Україні. І хоча останнім часом фахівцями соціальної сфери державних та громадських організацій реалізуються проекти, які спрямовані на формування навичок відповідального батьківства молоді, що дає змогу підготуватися до народження дитини, виховання дітей раннього віку, їхнього розвитку тощо, але вони носять ситуативний та неструктурований характер, організаціями, які мають змогу на державному рівні надати цій роботі систематичного та комплексного характеру, об'єднавши зусилля громадських та державних структур, на сьогодні є центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

2. Феномен відповідального батьківства має складну структуру основними компонентами якого є: ціннісні орієнтації подружньої пари (сімейні цінності), батьківські установки та сподівання, батьківське ставлення, батьківські почуття, батьківські позиції, батьківську відповідальність, стиль сімейного виховання; по-друге, всі компоненти батьківства пов'язані між собою в єдину структуру за допомогою когнітивного, емоційного та поведінкового елементів; сукупним образом всіх компонентів та найбільш доступним для спостереження є стиль сімейного виховання; по-третє, кожен компонент містить певну формовану частину - педагогічний компонент, впливаючи на який можливо здійснювати формування усвідомленого батьківства; по-четверте, фактори, які впливають на формування батьківства, організовані ієрархічно та представлені декількома рівнями.: макро-, мезо-, мікрорівнем, а також індивідуальним рівнем конкретної особистості.

3. Найбільш оптимальними видами технологій формування відповідального батьківства, може бути: соціально-просвітницький тренінг, важливим інструментом підвищення ефективності навчання у ньому є використання активних методів навчання: методу моделювання, рольових ігор, драматизації, метода конкретної ситуації, метод "мозкового штурму” та ін. Активні методи, які використовуються у соціально-просвітницькому тренінгу забезпечують найвищу результативність занять щодо формування усвідомленого батьківства.

Консультування також є технологією формування усвідомленого батьківства, особливість якого полягає у тому, що акцент робиться на ресурси молодої людини, яку орієнтують на знаходження необхідної інформації щодо вироблення когнітивної, емоційної та поведінкової складових батьківства.

Але важливо відмітити, що для посилення ефективності формування відповідального батьківства слід використовувати комплексну програму, до якої входитимуть такі соціальної роботи, як: соціально-просвітницький тренінг, технологія соціальної терапії та соціальне консультування.

Список використаних джерел

1. Педагогічний словник для молодих батьків. - К.: ДЦССМ, 2002.-348 с.

2. Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства / Р.В. Овчарова. - М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2003. - 319 с

3. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка у схемах і таблицях: [навч. посібник] / О. В. Безпалько. - К.: Логос, 2003.

4. Методичні матеріали з питань формування усвідомленого батьківства / За заг. ред. Г. М. Лактіонової. - К.: Держсоцслужба, Християнський дитячий фонд, 2006. - 96 с.

5. Кравець В. П. Ґендерна педагогіка: [навчальний посібник] / В. П. Кравець. - Тернопіль: Джура, 2003. - 416 с

6. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. Комплекс / Автор.-упоряд.: О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва,

7. З. П. Кияниця, В. О. Кузьмінський та інш. / За заг. ред.: І. Д. Звєрєвої,

8. Ж. В. Петрочко - К.: Фенікс, 2007. - 528 с.

9. Овчарова Р. В. Родительство как психологический феномен: [учебное пособие] / Р. В. Овчарова. - М.: Московский психолого-социальный институт, 2006. - 496 с

10. Дружинин В. Н. Психология семьи / В. Н. Дружинин. - Екатеринбург, 2000.

11. Насонова О. Б. Становлення дитячої особистості у сімейних взаєминах / О. Б. Насонова // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини. - К., 1996. - С. 86-70.

12. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення виховного потенціалу громади: Методичні матеріали до тренінгу / Упоряд.: І.В. Братусь та ін.; за заг. ред. Г.М. Лактіонової. - К.: Наук, світ, 2004. - 86 с.

13. Кравченко Т. В. Допомога батькам у вихованні дітей: [методичні рекомендації для соціальних працівників] / Т. В. Кравченко, І. М. Трубавіна. - К.: Дежсоцслужба, 2005. - 100 с

14. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования: [учебное пособие для студ. высш. учеб. заввед.] /

15. Е. И. Артамонова, Е. В. Екжанова, Е. В. Зырянова и др.; Под ред.

16. Е. Г. Силяевой. - М.: Издательский центр „Академия”, 2004. - 192 с

17. Соціальна педагогіка: [навчальний посібник / А.Й. Капська,

18. Л.І. Міщик, З.І. Зайцева та ін.]; Нац. пед. університет ім.. М.П. Драгоманова, УДЦССМ. - К.: Аспект, 2000. - 264 с.

19. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: [підручник / В.А. Козаков]. У 2-х.ч. - Ч.І. Психологія суб`єкта

20. діяльності. - К.: КНЕУ, 2000. - 243 с.

21. Словарь по социальной педагогике: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / сост. Л.В. Мардахаев]. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 368 с.

22. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога: [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений /

23. М.В. Шакурова]. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. -272 с.

24. Змеев С.И. Основы андрагогики: [учебное пособие для вузов] / С.И.Змеев. - М.: Флинта: Наука, 1999. - 152 с.

25. Технология социальной работы: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / под ред. И.Г. Зайнышева]. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 240 с.

26. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева,

27. О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін.; За заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.

28. Цюман Т.П. Формування культури життєвого самовизначення старшокласників засобами освітнього тренінгу: дис. … канд. пед. наук: 13.00.05/Цюман Тетяна Петрівна. - К., 2008. - 221 с.

29. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології / М.П. Лукашевич. - К., 1998. - 110 с.

30. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи: [навчальний посібник] / В.М. Шахрай. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с

31. Холостова Е.И. Социальная работа: [учеб.пособ.] / Евдокия Ивановна Холостова. - [2-е изд.]. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2005. - С. 489.

32. Соціальна педагогіка: словник довідник / [Т. Ф. Алєксєєнко,

33. Ю.М. Жданович, І. Д. Звєрєва та ін.]; за заг. ред. Т. Ф. Алєксєєнко. - Вінниця: Планер, 2009. - 542 с.

34. Робочі матеріали семінару "Покращення якості соціальних послуг дітям і сім'ям у громаді”/ Упор. Авельцева Т.П., Зимовець

35. Н.В. - Дніпропетровськ, 2005

36. Мілютіна К.Л. Теорія та практика психологічного тренінгу [Текст]: навч. посібник / К.Л. Мілютіна; МАУП. - К.: МАУП, 2004. - 192 с.

37. Ягоднікова В.В. Як підготувати тренінг [Текст] /

38. В.В. Ягоднікова // Шкільному психологу. Усе для роботи: наук.-метод. журн. - 2010. - №8. -С. 21-23.

39. Мещерякова С.Ю. Психологічна готовність до материнства /

40. С.Ю. Мещерякова // Питання України. - 2002. - № 5. - С. 18-27.

41. Чодороу Н. Воспроизводство материнства: психоанализ и социология гендера / Н.Чодороу; [пер. с англ.]. - М.: РОССПЭН,

42. 2005. - 496 с.

43. Левчик Н.С. Шкільні програми з підготовки молоді до батьківства в США та Великій Британії / Н. С. Левчик // Трудова підготовка в закладах освіти. - К., 2009. - № 3 (61). - С. 44-48

44. Леонова А. Семья и воспитание детей: частные изменения или системный сдвиг? / А. Леонова // Отечественные записки. - 2004. - № 4. -

45. С. 60-75.

46. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: [в 5 т.] / В. О. Сухомлинський. - Т. 1. - К.: Рад. школа, 1976. - 654 с.

47. Bailey, D. Working with families of children with special needs. Washington D.C., 1994, - 56p

48. Henzell J. Research in the Particulaz: Epistemology in Art and Psychotherapy / J. Henzell, A. Gilroy, С. Lee // Art and Music Therapy and Research. - London: Routledge, 1995

49. Vitello, S.J. & Mithaug, D.E. (Eds.). Inclusive schooling National and International Perspectives. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 1998. - 78 p.

Додаток А

Анкета

Шановні батьки, дайте будь ласка відповіді на наступні запитання.

Вік _____________________ Стать______________________

1. У скільки років Ви створили сім'ю? ___________________

2. Скільки у Вас дітей?________________________________

3. Хто є лідером у Вашій сім'ї? чоловік дружина

4. Чи готові ви були до народження дитини? (правильний варіант підкресліть)

морально так ні

матеріально так ні

свій варіант __________________________________________

5. Що принесло у Ваше життя народження дитини? (правильний варіант підкресліть)

а) проблеми;

б) радість;

в) свій варіант ________________________________________

6. Скільки годин в день ви приділяєте своїй дитині?____________________

7. Скільки годин в день приділяє дитині Ваш чоловік/дружина?___________

8. Що входить у Ваші обов'язки по вихованню і догляді за дитиною. (оберіть три найважливіші)

а) матеріальне забезпечення;

б) годування;

в) привчання до дисципліни;

г) збирання до дитячого садка;

д) водити в дитячий садок;

е) виховання;

є) догляд за хворою дитиною;

ж) допомога у приготуванні дом.завдань;

з) вкладати дитину спати;

и) свій варіант________________________________________

9. А що входить в обов'язки Вашого чоловіка/дружини? (оберіть три найважливіші)

а) матеріальне забезпечення;

б) годування;

в) привчання до дисципліни;

г) збирання до дитячого садка;

д) водити в дитячий садок;

е) виховання;

є) догляд за хворою дитиною;

ж) допомога у приготуванні домашнє завдань;

з) вкладати дитину спати;

и) свій варіант ________________________________________

10. Чи задоволені Ви існуючим розподілом обов'язків? (правильний варіант підкресліть) так ні

11. Які свої обов'язки Ви хотіли б перекласти на чоловіка/дружину?

12. Які обов'язки є причиною незгоди у Вашому подружжі?

Додаток Б

Тренінг „Відповідальне батьківство”

Тренінг „Відповідальне батьківство” розроблений у відповідності до сутнісних та структурних характеристик відповідального ставлення до батьківства.

Мета тренінгу: ознайомити учасників із сучасними поглядами на батьківство та сприяти формуванню відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів.

Завдання: 1. Розглянути базові поняття „батьківство, „відповідальність, „відповідальне ставлення до батьківства. Розкрити сутність та зміст складових відповідального ставлення до батьківства.

Завдання: 2. Розкрити ідеальний образ батька / матері: якості, риси, знання, вміння. Як стати гарними батьками.

Завдання: 3. Розкрити відповідальність у батьківстві: права дитини - обов`язки батьків.

Завдання: 4. Розвинути вміння конструктивно вирішувати конфлікти, взаємодіяти з позиції демократичного стилю, прогнозувати наслідки власних дій.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.