Корекційна спрямованість процесу навчання учнів з особливими потребами на уроках природознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дубинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

Доповідь

на тему

«Корекційна спрямованість процесу навчання учнів з особливими потребами на уроках природознавства»

Вчитель:

Гаврилюк О.П.

м. Дубно

"Природничі науки у всьому їх об'ємі представляють собою вічну боротьбу людського розуму із потайливістю природи."

К.Д. Ушинський

природознавство розум відсталий учень урок

Основним завданням уроків природознавства у допоміжній школі є вивчення природи як цілісного явища, взаємозв'язків між окремими його елементами. Навчання природознавства створює умови не лише для формування в дітей уявлення про навколишнє середовище, а й сприяє загальному їх розвиткові. Природничий матеріал уможливлює виховання особистості дитини та становлення в неї порушеної пізнавальної діяльності - спостережливості, пам'яті, мислення.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики, з огляду на необхідність стандартизації спеціальної освіти, потребує певного оновлення зміст навчання із природознавства, що передбачає удосконалення навчальної програми.

При вивченні природознавства в допоміжній школі мають розв'язуватися такі завдання:

надати учням знання про основні елементи неживої та живої природи, про будову і життя рослин, тварин, людини;

сформувати в учнів цілісне уявлення про живу та неживу природу, про місце в ній людини; розкрити в доступній формі зв'язки між природою та трудовою діяльністю людей;

сформувати в учнів правильне розуміння природних явищ і ставлення до них;

сприяти усвідомленню учнями необхідності охорони природи та раціонального використання її ресурсів;

сформувати практичне вміння з вирощування рослин та догляду за тваринами;

прищепити учням навички, необхідні для збереження та зміцнення особистого здоров'я, попередження захворювань;

7) сформувати зацікавлене ставлення до вивчення природи.

Вирішення означених завдань має забезпечуватись відповідними змістовими лініями побудови навчального матеріалу -- як освітнього, так і корекційно-розвивального характеру. Так, освітня мета реалізується за допомогою таких змістових ліній:

- нежива природа;

жива природа (рослини, тварини);

людина як особистість.

Відповідно до корекційно-розвивальної мети матеріал має будуватися за такими змістовими лініями:

розвиток позитивного ставлення до природи і праці людей;

формування бережливого ставлення до об'єктів та предметів навколишнього середовища;

виховання працелюбності, любові та поваги до природи і людей праці;

формування усвідомленості навчальної діяльності як основи корекції психічного розвитку дитини з обмеженими розумовими можливостями.

Виходячи з цього, метою вивчення природознавства у допоміжній школі має бути:

1) здобуття учнями знань про природу шляхом спостережень окремих її об'єктів і взаємозв'язків;

2) формування в них уявлень та елементарних понять про конкретні об'єкти живої та неживої природи;

3) усвідомлення учнями належності людини до природи та суспільства, взаємозв'язку людини та навколишнього середовища;

4) створення передумов для бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Важливо, щоб навчальний матеріал подавався таким чином, щоб кожне наступне уявлення та поняття виходило з попереднього, щоб повторення попереднього, засвоєного матеріалу завжди було у тісному зв'язку з новим. Викладання природничого матеріалу має сприяти формуванню в учнів уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати й узагальнювати явища і предмети, виділяти в них головні ознаки, розуміти та пояснювати сезонні зміни та явища в природі.

Реалізація означених цілей, завдань вивчення природознавства у допоміжній школі, змістових ліній побудови навчального матеріалу має здійснюватися в процесі навчання за певними розділами:

1. Нежива природа: вода, повітря, ґрунт, корисні копалини.

Рослини: загальні відомості про квіткові рослини, квітково-декоративні рослини, овочеві культури, рослини поля, рослини лісу, кімнатні рослини.

Тварини: безхребетні (різні види), комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці.

Людина: опора і рух, кров і кровообіг, дихання, травлення, нирки, шкіра, статева система, нервова система, органи чуттів, екологія людини.

З огляду на зміст наведених розділів, в результаті вивчення природознавства розумово відсталі учні мають оволодіти такими знаннями: основні ознаки живої та неживої природи; властивості й ознаки твердих, рідких та газоподібних тіл; відмітні ознаки корисних копалин; типи ґрунтів за складом; зовнішня будова та особливості рослин; назви головних представників основних груп рослин; ознаки схожості та відмінності між групами (класами) тварин; особливості зовнішньої будови та спосіб життя найтиповіших представників груп тварин; місце тварин у природі, житті людей; умови утримання, догляду та годівлі деяких тварин, заходи з їх охорони; назва, будова, розміщення та функції основних органів людини; чинники збереження та погіршення здоров'я; вплив фізичного навантаження на організм та раціональне харчування; санітарно-гігієнічні правила попередження захворювань; єдність людини та навколишнього середовища, місце людини в природі.

При цьому є важливим, щоб зміст навчання давав можливість учителеві сформувати в дітей систему понять про рослинний і тваринний світ, про вплив на нього, про цінність природи для життя людини.

Важливим напрямом удосконалення змісту предмета «Природознавство» має бути забезпечення між предметних зв'язків. Особливо це стосується зв'язків із трудовим навчанням. Так, викладання столярної, слюсарної, швейної справ базується на знаннях, які учні отримують на уроках природознавства. Зокрема, при вивченні столярної та слюсарної справ учні вивчають основні властивості деревини, металу; під час вивчення швейної справи вони знайомляться з процесами виготовлення тканини, особливостями рослинних волокон (льону, бавовни, натурального шовку).

Навчальний матеріал із природознавства дає основи для вивчення і сільськогосподарської справи, таких її тем, як рослинництво, тваринництво, обробіток ґрунту, збирання урожаю, властивості та застосування основних мінеральних добрив. Квітникарство й декоративне садівництво спираються також на знання з природознавства, а саме на знання про будову квітки, догляд за нею, профілактику та попередження хвороб, які можуть бути викликані роботою з землею.

На уроках природознавства вчитель в поєднанні з іншими методичними прийомами може використовувати різноманітні загадки, цікаві завдання, кросворди, вірші, казки, оповідання про звірів; проводити ігри, ігри-подорожі, вікторини, хвилинки цікавого тощо, залежно від мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін.

Все це дуже зацікавлює дітей, дає їм більш поширені знання, вони краще і швидше запам'ятовують матеріал.

В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання.

Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища природи розвиток умінь, порівнювати предмети, виділяти їх основні і другорядні ознаки, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну послідовність подій та ін.

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою.

Наприклад, вчитель називає звірів, серед них треба виділити тих звірів, які впадають в зимову сплячку. Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а й виробляють уважність.

Дуже цікавими є ігри-подорожі. Наприклад, вивчаючи тему "Звірі весною", можна провести цікаву "подорож" в весняний ліс. Під час подорожі використовують настінні таблиці і картини, фрагменти фільмів, натуральні об'єкти, які допомагають конкретизувати уявлення. Подача матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір. Отже, гра і світ цікавого не перестають впливати на розвиток дитини в навчальному процесі школи. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням гри або використанням цікавого матеріалу знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює пам'ять.

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослин, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети вивченого матеріалу і визначає на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використовувати загадки на початку викладання нового матеріалу, як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтимуться на уроці, загадки доцільно включати у різноманітні форми роботи.

На почуття, мислення дитини впливає краса опису процесів, явищ природи і предметів навколишнього світу. Корисно включати в розповідь учителя або під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень і навіть казок.

За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснюються на уроках природознавства, учні ознайомлюються із звичками, поведінкою, способом життя звірів, їхню взаємодію з природою, навколишнім світом, бачать, яку користь приносять звірі, як люди ставляться до них. У дітей розвивається мислення, увага, спостережливість, любов до природи, до наших чотириногих друзів.

У процесі вивчення природознавства необхідно приділити велику увагу дослідно-практичній роботі учнів. Саме в цих умовах є можливість виховувати у дітей дослідницький підхід до здобування знань, збуджувати в них інтерес по природи.

Учні вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища, розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну. Мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вчителя вони вчаться виділяти в предметах істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Дослідно-практична робота сприяє вихованню в учнів довільної уваги, спостережливості, розвитку мислення.

На уроках проводять демонстраційні та фронтальні досліди. У першому випадку вчитель або учень демонструє дослід, який можна показати під час вивчення нової теми, повторення та закріплення матеріалу або опитування. У другому - вчитель дає завдання, а учні виконують.

Під час досліду слід обов'язково підтримувати тісний контакт з учнями, щоб вони не тільки зрозуміли зміст матеріалу, а й вчилися розповідати про те, що вони спостерігають. Важливо також у потрібну хвилину спрямувати увагу учнів на пізнання суті досліду.

Нерідко один дослід проводять кілька учнів - бригада з 3-4 осіб. Учитель комплектує групи так, щоб до складу кожної з них входили сильніші учні, які допомагатимуть в роботі слабшим.

Під час проведення лабораторних робіт учні роблять відповідні схематичні зарисовки, записи, констатують факти, висновки, описують сприйняте.

Програмою передбачено виконання різних практичних робіт, демонстрування вчителем дослідів, які виконують різну дидактичну роль: як ілюстрація до пояснення матеріалу, як перевірка того чи іншого припущення чи підведення учнів до певного висновку. Для проведення практичних робіт учитель повинен мати колекцію металів, скляний посуд, лабораторні штативи, спиртівки, затискачі, фарфорові чашки для випаровування та інше приладдя.

Під час проведення уроків природознавства можна використати фільми: «Кам'яне вугілля», «Залізна руда», «Використання людиною повітря», «Кисень у природі і його добування», «Властивості та застосування вуглекислого газу» та інші.

Ось для прикладу урок з курсу неживої природи на тему «Кам'яне вугілля».

Мета уроку: Ознайомити учнів із зовнішнім виглядом і властивостями кам'яного вугілля, а також з його добуванням і використанням.

Обладнання: Зразки кам'яного вугілля, торфу, дві склянки з водою, спиртівка, сірники, таблиці про видобування та використання кам'яного вугілля, фільм «Кам'яне вугілля».

Xід уроку: Учитель повторює уже засвоєний учнями матеріал про властивості торфу, порівнює їх з властивостями кам'яного вугілля, потім виявляє знання учнів про кам'яне вугілля, оскільки цей матеріал якоюсь мірою відомий їм з предметних уроків. Після цього він пропонує черговому роздати приблизно однакові кусочки кам'яного вугілля й торфу. Учні порівнюють їх, з'ясовують, що кам'яне вугілля твердіше, міцніше за торф, чорне, блискуче, поклавши на терези обидва кусочки, порівнюють їх за вагою, потім обидва кусочки опускають у склянку з водою. Учні повинні самостійно зробити висновки: «Кам'яне вугілля тоне, воно важче за воду, а торф плаває -- він легший за воду». Щоб довести, що вугілля крихке, учитель повинен сам розбити частину його. Щоб показати учням, що кам'яне вугілля горить, учитель на спиртівці обпалює його на дротині. Вугілля горить яскравіше, ніж торф. Потім учитель показує зразки видів кам'яного вугілля, особливо звертаючи увагу учнів на антрацит; визначає його зовнішній вигляд, властивості, розповідає про його використання.

На основі спостережень, дослідів, практичних вправ учитель підводить учнів до висновку, що всі види кам'яного вугілля так само, як і торф, -- паливні корисні копалини, розповідає, що кам'яне вугілля утворилося з дерев'янистих рослин мільйони років тому. У процесі викладу нового матеріалу корисно показати учням фільм «Кам'яне вугілля», з якого вони дізнаються про використання й видобування його. Слід знайти на карті основні райони видобування кам'яного вугілля і розповісти про роботу гірників. На закріплення можна запропонувати учням описати зовнішні ознаки, властивості кам'яного вугілля, способи його видобування та використання.

У процесі вивчення курсу «Нежива природа» учні спостерігають такі явища, як розчинення цукру, солі, переливання води, тому, ознайомлюючи з цими речовинами, учитель повинен давати їм можливість самостійно висловлювати свої міркування про хід та підсумки досліду.

Складні досліди, які потребують точного додержання правил безпеки, учитель повинен проводити сам, зокрема розширення води і повітря внаслідок нагрівання, стискування внаслідок охолодження, теплопровідність води і повітря, добування вуглекислого газу і кисню, випаровування солей з водяної витяжки ґрунту. В окремих випадках доцільно повторювати демонстрування складних дослідів з допомогою учнів.

Культурні та дикорослі рослини вивчають у VII кл. спеціальної школи. Навчаючи дітей природознавства, учитель повинен:

а) формувати правильне розуміння і відповідне ставлення до явищ природи;

б) сприяти загальному розвиткові учнів, зокрема корекції вад розумового розвитку;

в) вчити учнів розпізнавати найпоширеніші культурні та дикорослі рослини; рослини, що ростуть на городі, у полі, в саду;

г) вчити розрізняти головні органи рослин: корінь, стебло, листок, квітку (елементарно ознайомлювати з їх функціями);

д) у процесі вивчення рослин давати учням можливість переконатися в тому, що рослина жива, що вона росте, розвивається, живиться, розмножується й гине, як і всякий організм;

е) розкривати роль рослин у житті людини, розповідати про те, як вчені змінюють їх з певною метою, керують їх розвитком;

є) виробляти в учнів навички догляду за культурними рослинами, прищеплювати любов до природи.

Під час вивчення рослин, що ростуть на городі, в полі, в саду, учитель повинен звернути увагу учнів на загальну будову, деякі біологічні особливості, способи вирощування і використання цих рослин. Учні при цьому мають бути обізнані з морфологічними ознаками (будовою кожного органа) рослини, функціональною значимістю її органів, зовнішніми ознаками (кольором, формою, величиною), розташуванням окремих органів (всередині, знизу, на стеблі...).

Особливу увагу вчитель повинен звертати на проведення практичних робіт у класі, шукаючи більш досконалі способи збагачення чуттєво-практичного досвіду, корекції, дальшого розвитку таких прийомів розумової діяльності, як порівняння, зіставлення, систематизація, узагальнення на основі практичної діяльності учнів.

Для прикладу наводиться урок на тему «Пшениця», на якому уміло застосовувались практичні методи навчання, що спонукали учнів до логічного мислення.

Мета уроку: Повторити матеріал про органи рослини, дати загальне поняття про пшеницю, її будову та використання в народному господарстві.

Оскільки тему «Пшениця» учні вивчали в молодших класах на предметних уроках, вчителька на початку уроку з'ясувала, які уявлення мають про неї учні. Через те, що учні не знали будови пшениці, вчителька провела практичну роботу такого характеру: 1. Вибрати пшеницю з гербаріїв різних злаків. 2. Розчленити її на органи. 3. Полити водою на стебло в міжвузля, подивитись, як проходить вода.

Потім запропонувала, користуючись гербарієм, розповісти про корінь, листки, стебло, квітки пшениці.

Наступне завдання було таке: визначити кожний орган пшениці і з'ясувати значення її в народному господарстві. При цьому вчителька організувала самостійну діяльність учнів (зерно змололи на борошно). Потім вона запропонувала учням зробити висновки про значення пшениці в народному господарстві. Відповіді учнів учителька уточнила й узагальнила, доповнивши розповіддю про передовий досвід селекціонерів. З'ясувавши, що учні мало знають про народногосподарське значення пшениці, учителька запропонувала такі завдання:

Відібрати від відомих, продуктів (хліб житній, бублик, манні крупи тощо) те, що виготовляється з пшениці.

З карток, на яких намальовано навколишні предмети (у тому числі і продукти харчування), вибрати й закріпити на дошці картки, де зображено продукти, виготовлені з пшениці.

Далі вчителька використовує усні відповіді учнів, порівнює вибрані й закріплені на дошці картки із заздалегідь виготовленою таблицею, а також демонструє натуральні продукти.

Отже, хоч пізнавальна діяльність для учнів була дещо складною, процес пізнання для них був значно полегшений організацією практичних робіт. Відгадування загадок на тему уроку змінювалось розповіддю вчителя, відповіді на запитання змінювались практичною роботою з використанням гербарного матеріалу, що був на кожній парті. На кожному етапі пізнавального процесу вчитель підбирав спеціальні завдання, місце яких визначалось логічною послідовністю уроку, змістом навчального матеріалу і певними навчально-виховними завданнями, поставленими, перед уроком.

Матеріал про свійських і диких тварин у допоміжній школі вивчається в VІІІ кл. Вивчаючи будову тварин, учні повинні запам'ятати назви головних частин їх тіла і вміти їх показувати. Учитель ознайомлює з умовами життя тварин, розповідає, яку користь, чи шкоду вони приносять та як охороняють корисних тварин. Учням треба дати уявлення про зв'язок тварин із середовищем, в якому вони живуть, про найпростішу класифікацію тварин і навчити на основі певних ознак відносити до тієї чи іншої групи. Учитель повинен прищеплювати учням найпростіші навички спостереження і догляду за тваринами.

Зміст курсу природознавства для VІІІ кл. дає вчителеві великі можливості для активізації навчально-пізнавального процесу. Серед методів навчання особливо корисні спостереження, досліди, а також практичні роботи, завдяки яким учні вчаться самостійно здобувати потрібні знання.

Щоб успішно провести урок, слід підбирати потрібні таблиці, роздавальний матеріал (колекції комах, чучела, мумії тварин). Ставлячи перед учнями проблему, учитель повинен добиватись, щоб вони самі за допомогою таблиці, попередніх спостережень, роздавального матеріалу відповідали на поставлені завдання. Отже, основна мета проблемної постановки теми чи навіть окремих питань зводиться до того, щоб учні самостійно здобували нові знання, набували вмінь учитись.

Практичні роботи на уроках у VIII кл. з природознавства сприяють усвідомленню учнями закономірностей життя і розвитку тварин, а також набуванню практичних умінь і навичок сільськогосподарської праці. Вони пов'язані із спостереженнями і дослідами в куточку живої природи. Наприклад, під час спостереження за рибами рекомендується звернути увагу учнів на умови їх утримання, температуру, рослини, рівень води в акваріумі, корм, ґрунт, поведінку залежно від освітлення, температуру води. Після таких практичних робіт учні з охотою доглядатимуть тварин у куточку живої природи.

За програмою ІХ кл. учні вивчають будову і життєдіяльність основних органів і в цілому всього організму людини. Їм треба дати відомості про те, як правильно дихати, харчуватись, як запобігти інфекційним захворюванням, розповісти, якої шкоди завдає куріння, вживання спиртних напоїв, та про значення фізичної культури і спорту для загартування організму, навчити учнів показувати на собі розташування основних органів (серця, легенів, нирок, печінки), подавати першу допомогу при кровотечах, опіках, обморожуванні.

Проведення фізіологічних дослідів -- справа складна. Іноді ми виділяємо із складного ланцюга якесь явище і відтворюємо його в максимально наближених до організму умовах. Наприклад, діємо в пробірці шлунковим соком на білок або слиною на крохмаль. При цьому підтримується в пробірці температура тіла людини.

Форму, будову органа можна визначити за схемою, муляжем, препаратом, а динаміку процесу, функції слід вивчати тільки під час спостережень, дослідів.

Щоб провести експеримент, треба скласти план, визначити мету, показати необхідне обладнання, ознайомити учнів з планом роботи, формою обліку. Учитель повинен привчати розумово відсталих учнів до спостережливості, до вміння пояснювати явище (Чому ми відчуваємо пульс? та ін.), робити висновки. Здатність учнів аналізувати, розчленовувати складний фізіологічний процес на складові частини з тим, щоб на основі аналізу зробити узагальнення, перейти до висновків -- результат копіткої праці вчителя. Без аналізу явищ неможливо знайти потрібні фактори, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими ланками ланцюгового процесу -- реакції організму.

Для проведення такої роботи з природознавства треба мати природничий кабінет. Організація кабінету, придбання різноманітного обладнання -- справа досить копітка, зате це допоможе розв'язати освітні й виховні завдання, які стоять перед допоміжною школою.

У процесі вивчення природознавства вчитель допоміжної школи повинен сформувати в учнів цілісне уявлення про природу, розкрити зв'язки і причини поширених природних явищ, а також показати, як людина використовує природу в процесі трудової діяльності.

Діти весь час перебувають у тісному контакті з навколишньою природою. Тому вчитель повинен підтримувати й розвивати інтерес учнів до неї. Для цього треба заохочувати учнів до запитань, проводити передбачені навчальною програмою екскурсії в природу, зоопарк. Для розвитку спостережливості слід навчити дітей виділяти істотне, розвивати уміння розрізняти явища природи, різні групи тварин, рослин. Вивчаючи окремі об'єкти природи, учитель дає нескладні описи рослин, тварин, тим самим керує процесом мислення, стимулює цей процес, уточнює вимову окремих назв об'єктів, вчить правильно складати речення. Видатний педагог К.Д. Ушинський писав, що він вважає предмети природничої історії найзручнішими для того, щоб привчити дитячий розум до логічності. Логіка природи - найдоступніша і найкорисніша логіка для дітей.

Привітання

Привітанням лелек вона пробуджує поля

Небеса і ручаї та заквітчує гаї.

Відгадали хто вона, ця красуня чарівна?..

Ось прийшла уже весна,

Світло й радість принесла.

Вже травичка зеленіє,

Вітерець тепленько віє.

На галявинці квітки

Водять танець залюбки.

А в весняному гайку

Чути пісеньку дзвінку.

То не ти співаєш і не я,

То є пісня солов'я.

Чи знаєте ви?

Коли в наші широти приходить весна, на півночі Сибіру ще тріщать морози, а в сонячній Туркменії вже цвітуть мигдаль і фруктові дерева.

Тому початком весни вважають час стійкого переходу середньодобової температури повітря вище від 00. Цей весняний поріг настає: в Сімферополі - 12 лютого, Одесі - 3 березня, Полтаві - 21 березня, Києві - 27 березня.

21 березня день дорівнює ночі - весняне рівнодення. Після цього день починає збільшуватись, а ніч зменшується.

Прикмети весни

- Ластівка прилетіла - скоро грім загримить.

- Рясна роса - на ясний день.

- Перед негодою гусениця не залишає своїх гнізд.

- Перший весняний грім - на тепло.

- Багато хрущів весною - на засуху.

- Якщо загули бджоли над горобиною - це означає, що скоро кінець весни і почнеться літо.

- Якщо на воді річок та озер розтелиться листя білого латаття, заморозків не буде.

- Якщо метелики зранку весело літають, пересідаючи з квітки на квітку, - вдень буде гарна погода.

Прийшла весна

На полі осідає сніг, а під ним дзвінко дзюркотить вода. Все починає оживати. У березні уперше можна почути жайворонка. Він заливається нестримною, радісною піснею. Він вітає нас з весною!

Шпаки прилітають разом з жайворонками. Вони негайно займають свої квартири і ну славити піснею весну. Десь у височині курличуть перші ключі журавлів. Появляються чубаті чайки, які по-весняному кигичуть.

Прийшла весна, прийшла красна!

Загадка

Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викида,

Буяє травка молода,

Все мертве ожива,

Коли діти це буває?

Питання для вікторини

1. Які птахи прилітають до нас першими?

2. Які пташки влаштовують по кілька гнізд на одному дереві?

3. Яке місто носить назву птаха?

4. Якого птаха підтримує хвіст, коли він сидить на дереві?

У 2008-2009 навчальному році я, Гаврилюк Оксана Петрівна, проходила курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів спеціальних і допоміжних шкіл при РОІППО. Слухачам курсів було запропоновано прослухати лекції різноманітного характеру, які висвітлювали нові можливості у роботі з особливими дітьми. Застосовуючи отриманні знання із курсів при РОІППО у практиці, вчитель збагатиться і підвищить свій професійний рівень, який є необхідною складовою його роботи.

1. Сучасний урок.

Що ми знаємо про урок? Яким повинен бути сучасний урок? Яким він може бути, якщо грамотність і майстерність учителя з'єднаються? Якими сусідами в сьогоднішньому уроці є традиційне і нове?

Сучасний урок має своє обличчя, своєрідність, яка забезпечується стилем учителя і індивідуальністю учнів. Реальна цінність уроку - його результат .

Урок - це організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу вирішує певні навчально-виховні завдання.

2. Методика викладання уроку.

Кожен урок має місце в методиці викладання теми. Загальні закономірності побудови уроку мають наступний вигляд:

1. Постановка завдань уроку .

2. Вибір елементів навчального матеріалу відповідно до завдання.

3. Вибір прийомів, методів і форм викладання.

3. Методика викладання теми.

Методика вивчення будь-якої теми має наступну структуру:

1. Постановка завдань теми.

2. Ознайомлення учнів з новою навчальною інформацією.

3. Формування знань і репродуктивних умінь учнів в процесі репродуктивної діяльності.

4. Формування переконань і творчих умінь учнів в процесі творчої діяльності.

5. Розвиток і корекція переконань і дослідницьких умінь у процесі виконання дослідницьких робіт .

4. Критерії оцінки методики викладання теми.

1. Низький рівень - реалізуються певні три елементи методики в процесі спільної діяльності вчителя і учня.

2. 3адовільний рівень - реалізуються перші чотири елементи методики.

3. Хороший рівень - реалізуються перші п'ять елементів методики.

4. Високий рівень - реалізуються п'ять елементів методики в процесі діяльності учнів під контролем вчителя.

5. Дуже високий рівень - реалізуються п'ять елементів методики в процесі самостійної діяльності учнів.

На лекціях був прочитаний матеріал про:

- структуру уроку в спеціальній школі;

- приклади формувань мети уроку;

- принципи навчання, методи навчання;

- види навчальної діяльності учнів;

- засоби навчання;

- основні вимоги до уроку;

- самоаналіз навчального заняття;

- орієнтовна схема аналізу уроку;

- шляхи диференційованого підходу до учнів на уроці;

- учителю про вчителя;

- психолого-педагогічні спостереження американського вченого Д. Нелюбе;

- одинадцять принципів справжнього вчителя;

- модель ідеального вчителя.

Размещено на Allbest.ru