Експериментальне дослідження активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРЫ

ОДЕСЬКА ФІЛІЯ

КУРСОВА РОБОТА

ПО ПЕДАГОГИЦІ

НА ТЕМУ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

Підготовив: студент 3 курсу

заочного відділення

за фахом «Дошкільне виховання»

Гр.№9

Логвинова Н.Ф.

Перевірив: Шатухина Л.Н.

г. Одесса

2011 г.

План

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ В ПРОЦЕСІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

1.1 Аналіз психолого - педагогічної літератури з проблеми дослідження

1.2 Форми ознайомлення з природою: заняття, спостереження, екскурсії

1.3 Методичні заняття та їх мета

1.4 Праця дітей в природі та її вплив на розумовий розвиток дитини

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

2.1 Ігри як засіб закріплення знань дітей про природу

2.2 Експериментальна частина

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

природа дитина розумова діяльність

Формування екологічної свідомості - найважливіше завдання дошкільної установи в даний час. Зараз дуже багато екологічних проблем. І не тільки в Україні, але і у всьому світі. Проблема взаємозв'язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз, в даний час, екологічна проблема взаємодії людини і природи, а також взаємодії людського суспільства на навколишнє середовище стала дуже гострою і прийняла величезні масштаби. Планету може врятувати лише діяльність людей, що здійснюється на основі глибокого розуміння законів природи, облік численних взаємодій в природних співтовариствах, усвідомлення того, що людина - це всього лише частина природи. Це означає, що екологічна проблема встає сьогодні не тільки як проблема збереження навколишнього середовища від забруднення і інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. В умовах екологічної катастрофи, що насувається, величезне значення набуває екологічного виховання і виховання людини всіх віків і професій. Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

Захистити весняну квітку і спів солов'я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду - все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.

В.Сухомлинський писав, «що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”. (Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения: В 3-х т. Т.1.- М.: «Педагогика», 1979.-с.76.)

Дошкільна установа вже сьогодні покликана проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиво особливе бачення миру як об'єкту його постійної турботи. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного - ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

У дітей дошкільного віку є необхідні передумови формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вони вміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших. У навчально-виховному процесі дошкільного закладу природа, переважно, використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей; серед методів екологічного виховання переважають вербальні й такі, що забезпечують безпосередню взаємодію з природою. (Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі //Дошкільне виховання.- 2003.- №11.- с.7-9.)

Дитячий сад завжди мало приділяв увагу екологічному вихованню. Нинішня екологічна ситуація така, що більш не можна обійтися без радикальних змін практично всіх аспектів суспільного життя. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії природи з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди в найближчому майбутньому не навчаться дбайливо відноситься до природи вони, погублять себе. А для того, щоб це не трапилося треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання треба з дошкільного віку, оскільки в цей час придбані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії та практиці дошкільного виховання, протиріччя між потенційними можливостями дошкільників і станом виховної практики, було визначено тему цієї курсової роботи: «Шляхи активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою».

РОЗДІЛ I. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ В ПРОЦЕСІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

У дошкільній педагогіці почалися дослідження по відбору і систематизації природознавчих знань, що відображають провідні закономірності живої і неживої природи. У дослідженнях, присвячених живій природі, як ведучій була вибрана закономірність, якою підкоряється життя будь-якого організму, а саме залежність існування рослин і тварин від зовнішнього середовища. Ці роботи поклали початок екологічному підходу в ознайомленні дітей з природою. Останнє десятиліття ХХ століття можна назвати часом розвитку двох значущих з погляду екології процесів: поглиблення екологічних проблем планети до кризового стану і їх осмислення людством. За кордоном і в Україні в цей період відбувалося становлення нового освітнього простору - системи безперервної екологічної освіти: проводилися конференції, з'їзди, семінари, створювалися програми, технології, навчальні і методичні посібники для різних категорій учнів. В Державних документах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) (Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.- 1993.- №41.-с. 2-4.), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” (Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.) Закон України “Про дошкільну освіту” (Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.) приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

У нашій країні формувалася загальна Концепція безперервної екологічної освіти, початковою ланкою якої є сфера дошкільного виховання. Саме на етапі дошкільного дитинства дитина одержує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя, тобто у нього формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, закладаються початкові елементи екологічної культури. Але відбувається це тільки за однієї умови: якщо дорослі, що виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються по їх приводу, показують маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають налагодити взаємини з ним. Самоцінність дошкільного дитинства очевидна: перші сім років в житті дитини - це період його бурхливого зростання і інтенсивного розвитку, період безперервного вдосконалення фізичних і психічних можливостей, почало становлення особи. Досягненням перших семи років є становлення самосвідомості: дитина виділяє себе з наочного світу, починає розуміти своє місце в крузі близьких і знайомих людей, усвідомлено орієнтуватися в навколишньому наочно-природному світі. У цей період закладаються основи взаємодії з природою, за допомогою дорослих дитина починає усвідомлювати її як загальну цінність для всіх людей. Все видатні мислителі і педагоги минулого надавали велике значення природі як засобу виховання дітей: Я. А. Коменський бачив в природі «джерело знань, засіб для розвитку розуму, відчуттів і волі». (Визначні особи в історії української педагогіки // Шлях освіти. - 2002. - №4.- с.45.)

К. Д. Ушинський був за те, щоб "вести дітей в природу", щоб повідомляти їх все доступне і корисне для їх розумового і словесного розвитку. (Погляди К. Ушинського на зміст і методику виховання та навчання дітей в сім'ї та школі // Освіта. - 2003. - №.33 (16-23 липня). - С.4-5.)

Ідеї ознайомлення дошкільників з природою одержали подальший розвиток в теорії і практиці радянського дошкільного виховання в статтях, методичних роботах (О. Іогансон, А. А. Бистров, Р. М. Басс, А. М. Степанова, Е. І. Залкинд, Е. І. Волкова, Е. Геннінгс і ін.). (Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. - К.: «РУМК», 1991. -с.25).

Довгий час великою підмогою для практиків дошкільного виховання була методична допомога М. В. Лучич, М. М. Марківської, рекомендації З. Д. Сизенко; не одне покоління вихователів вчилося по підручнику С. А. Веретенникової. Велику роль зіграли роботи провідних педагогів і методистів, в центрі уваги яких було формування спостереження як основного методу ознайомлення з тим, що оточує, накопичення, уточнення і розширення достовірних відомостей про природу (З. Д. Сизенко, С. А. Веретенникова, А. М. Нізова, Л. І. Хутровина, М. В. Лучич, А. Ф. Мазуріна). (Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. - К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002.-с.67).

Велике значення в науковому обґрунтуванні методики ознайомлення з природою зіграли дослідження, які почали проводитися в 1950-і роки на кафедрах дошкільної педагогіки педінститутів. Одне з перших - дослідження Е. І. Залкинд, присвячене ознайомленню дошкільників з птахами, - показало, як важлива правильна організація плотського сприйняття об'єктів природи: продумане керівництво спостереженнями дає дітям багато вражень, які перетворяться в конкретні і узагальнені уявлення, сприяють розвитку мови. На початку 1970-х років почали проводитися педагогічні дослідження, які надалі увійшли до ядра теоретико-експериментального обґрунтування методики екологічного виховання дошкільників. Це було пов'язано з новими ідеями, ініційованими Академією педагогічних наук. Дитячими психологами (У. У. Давидов, Д. Б. Ельконін) проголошувалася необхідність: 1) ускладнення змісту навчання - привнесло в нього теоретичних знань, що відображають закономірності навколишньої дійсності; 2) побудови системи знань, засвоєння яких забезпечувало б ефективний розумовий розвиток дітей. «Реалізацією цієї ідеї у сфері дошкільного виховання, яка повинна була забезпечити хорошу підготовку дітей до школи, займалися А. У. Запорожець, Н. Н. Подд'яков, Л. А. Венгер». (Николаева С.Н. Теория и методика экологического образования детей. - М.: «Академия», 2002.-с.78.)

Психологи обґрунтували положення про те, що діти дошкільного віку можуть засвоїти систему взаємозв'язаних знань, що відображає закономірності тієї або іншої області дійсності, якщо ця система буде доступна наочно-образному мисленню, переважаючому в цьому віці.

1.2 ФОРМИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

Ознайомлення дітей з природою здійснюється в різноманітних формах: на заняттях, екскурсіях, в повсякденному житті (у праці, спостереженнях, іграх на ділянці і в куточку природи).

Заняття

Заняття по ознайомленню дошкільників з природою дають можливість формувати знання послідовно, з урахуванням можливостей дітей і особливостей природного оточення. На заняттях під керівництвом вихователя формується система елементарних знань у всіх дітей групи відповідно до вимог програми, в певній системі і послідовності розвиваються їх основні пізнавальні процеси і здібності. У повсякденному житті, під час спостережень, ігор, праці у хлоп'ят накопичується особистий досвід. Заняття дають можливість уточнити і систематизувати його. (Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа -- дитячий садок». -- К.: «Вища школа», 1988.- с.133).

Навчання дітей на заняттях здійснюється різними методами. Вибір методів залежить від виду заняття, від його основного завдання. На одних заняттях формуються первинні знання. З цією метою вихователь використовує спостереження, розгляд картин, читання художніх творів, розповідь, показ діафільмів і кінофільмів. На інших уточнюються, розширюються і заглиблюються знання. Окрім перерахованих методів, на цих заняттях використовується і праця дітей в природі. Основне завдання занять третього вигляду -- узагальнення і систематизація знань. Для цього використовують бесіди, дидактичні ігри, узагальнювальні спостереження. У праці і іграх діти застосовують одержані знання з практики. Заняття проводяться у всіх вікових групах: у молодшій і середній -- 2 заняття в місяць, в старших -- по 1 заняттю кожного тижня. Починаючи з середньої групи організовуються екскурсії. Додатково до занять у всіх групах проводяться цільові прогулянки.

Підготовка до заняття.

Ефективність заняття залежить від того, як педагог підготується до його проведення. Намітивши тему заняття, він повинен поповнити, уточнити власні природознавські знання по темі, а потім розробити програмні завдання заняття. У визначенні змісту програмних завдань вихователь виходить з вимог «Програми виховання в дитячому саду» і рівня розвитку дітей своєї групи, враховує і особливості природного оточення. Відбираючи програмний зміст, необхідно уточнити місце даного заняття в системі роботи (чи йде на занятті процес формування первинних знань або їх збагачення, систематизація, вправа в застосуванні знань). При цьому вихователь повинен пам'ятати, що один і той же програмний зміст повинен повторитися в заняттях, в інших формах роботи, при використанні різних методів, оскільки воно засвоюється дітьми поступово.

У програмний зміст включаються 2 групи завдань: освітні і виховні. Освітні завдання -- це той об'єм знань, який необхідно дати дітям на занятті або уточнити і конкретизувати. Освітні завдання включають і розвиток пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення), окремих розумових операцій (уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і т. п.), розвиток мови (збагачення словника, формування зв'язної мови), а також формування навиків учбової діяльності (уміння слухати товариша, діяти по слову вихователя, в слові виразити результат своєї діяльності). У зміст освітніх завдань включають також формування пізнавального інтересу дітей до природи. Виховні завдання, що вирішуються на занятті, направлені на формування позитивного, дбайливого, дбайливого відношення до природи, розвиток естетичного відношення до неї. На заняттях, де використовується праця дітей, в програмних завданнях відображають необхідність формування трудових навиків і умінь, а з використанням методу спостереження в програмний зміст включають розвиток цієї діяльності (наприклад, уміння обстежувати предмет, зосередитися на об'єкті, відшукати яскраві частини, бачити характерні і істотні ознаки і т. п.). При підготовці до заняття і його проведенні важливо правильно визначити метод побудови заняття. Вибір методу залежить від характеру освітніх завдань, від особливостей найприроднішого об'єкту і від віку дітей. Так, формування знань про диких тварин краще всього здійснити через показ діафільмів, кінофільмів, а ознайомлення з тваринами або рослинами куточка природи вимагає проведення безпосереднього спостереження за ними. На заняттях дітей молодшого віку використовуються спостереження, ігровий метод. Словесні методи найчастіше використовуються на заняттях з дітьми старшого віку. Вибраний метод повинен забезпечити повноту реалізації програмних завдань і активну розумову діяльність дітей. Різноманітність предметів природи і методів навчання, використовуваних на заняттях, вимагає від вихователя ретельної підготовки обстановки. Для розгляду тварин, кімнатних рослин, картин дітей садять півколом. Це дозволяє всім брати активну участь на занятті. Якщо на занятті використовується роздатковий матеріал і кожен одержує об'єкт спостереження, то дітям зручніше сидіти за столами. Іноді заняття, присвячене вихованню навиків праці, організовується в груповій кімнаті. В цьому випадку найбільш раціональне розміщення дітей -- за столами, поставленими буквою П або стрічкоподібно. При цьому діти мають можливість краще бачити показ вихователем прийомів роботи, їм зручно діяти при виконанні трудового завдання, а вихователь має велику можливість для навчання і контролю. Готуючись до проведення заняття, вихователь продумує, які відібрати наочну допомогу: картини, малюнки, гербарії, календарі природи, погода і т. п.; які тварини, рослини, види корму, предмети догляду за тваринами і рослинами, посадочний матеріал буде потрібно для роботи. Тільки після цього вихователь продумує хід заняття. Оскільки засвоєння програмного змісту всіма дітьми здійснюється в ході заняття, вихователь наперед розробляє послідовність роботи, що забезпечує просування дітей відповідно до програмних вимог, поєднання завдань, систему прийомів, активізуючи розумову діяльність дітей (пошукові питання, порівняння, обслідницькі дії). В ході заняття важливо привертати до виконання завдання всіх дітей. В кінці заняття вихователь, як правило, користується педагогічною оцінкою навиків і умінь, відношення дітей до заняття, їх інтересу, диференціюючи її залежно від віку дітей.

Спостереження.

Спостереження це цілеспрямоване, планомірне сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Це складна пізнавальна діяльність, в ній беруть участь сприйняття, мислення і мова, потрібна стійка увага. У розумінні спостережуваного явища істотне значення мають досвід, знання і уміння дитини. Організовуючи спостереження в природі, вихователь вирішує в комплексі ряд завдань: формує у дітей знання про природу, учить спостерігати, розвиває спостережливість, виховує естетично. Залежно від пізнавальних завдань вихователь використовує різні види спостереження. В процесі короткочасних спостережень, організовуваних для формування знань про властивості і якості предмету і явища, діти вчаться розрізняти форму, колір, величину, просторове розташування частин, характер поверхні, а при ознайомленні з тваринами -- характер руху, видавані звуки.

Для накопичення знань про зростання і розвиток рослин і тварин, про сезонні зміни в природі використовується складніший ряд спостереження -- тривале спостереження; діти при цьому порівнюють спостережуваний стан об'єкту з тим, що було раніше. Спостереження може бути організоване і для того, щоб за якимись окремими ознаками визначити стан предмету (наприклад, за кольором землі в квіткових горщиках визначити необхідність поливання, по поведінці риб в акваріумі -- необхідність часткової зміни води) або відновити картину цілого (по слідах на снігу визначити, хто пройшов або проїхав, за кольором ягід -- стиглі вони чи ні). Цей вид спостереження припускає наявність у дітей і деяких знань, уміння аналізувати явище, зіставляти окремі дані, робити нескладні висновки. (Див. Різник Л. Горнися до природи - не матимеш пригоди //Дошкільне виховання.- 2001.- №8.- с. 18).

Два останні види спостереження зважаючи на їх складність використовують в роботі з дітьми середнього і старшого дошкільного віку. В ході цих спостережень розвиваються кмітливість, спостережливість, удосконалюються процеси аналізу, порівняння, висновку. Спостереження організовуються вихователем при ознайомленні дітей з рослинами і тваринами, погодою, працею дорослих в природі, вони проводяться на заняттях і екскурсіях, на прогулянках, в куточку природи і т.д. В одних випадках вихователь організовує всіх дітей, в інших -- спостереження проводиться з невеликою групою або з однією дитиною. Це залежить від змісту спостереження і тих завдань, які ставить перед собою вихователь. Але у всіх випадках необхідно, щоб спостереження проходило при високій розумовій активності дітей, примушувало їх думати, шукати відповіді на поставлені питання, розвивало допитливість, виховувало інтерес і дбайливе відношення до природи.

Підготовка до спостереження. Підготовка вихователя до проведення спостереження починається з вибору об'єкту. Рослина або тварина, вибрана для спостереження, повинні бути у хорошому стані. Якщо спостереження проводиться в приміщенні (у куточку природи, на занятті), слід продумати його організацію: об'єкт повинен бути добре освітлений (краще, коли світло падає збоку), розташований так, щоб до нього легко було підійти. Дітей розташовують ближче до спостережуваного предмету, так, щоб всім було добре видно, а при необхідності можна було б і діяти з об'єктом спостереження (погодувати, погладити, пограти). Для спостереження на ділянці або в найближчому природному оточенні необхідно вибрати найбільш зручне місце, розташувати дітей так, щоб всім було зручно спостерігати.

Якщо спостерігається тварина, необхідно створити таку обстановку, в якій тварина поводилася б вільно і природно. Наприклад, при спостереженні за кроликом для нього споруджується достатньо простора загородка, навколо якої на стільчиках розміщуються діти. На паркетному підлогу (або покритий лінолеумом) слід постелити рогожу, постілку, інакше тварина ковзатиме при русі по гладкій підлозі.

Керівництво спостереженням.

На початку спостереження, особливо якщо воно проводиться вперше, не варто поспішати з постановкою перед дітьми питання або завдання. Необхідно, щоб вони самостійно подивилися об'єкт 1--2 мін, задовольнили природно виниклу цікавість, склали перше враження про спостережуване. Вихователь в процесі керівництва спостереженнями використовує різноманітні прийоми (з урахуванням віку дітей): питання, загадки, обстеження предмету, порівняння, ігрові і трудові дії. Він пояснює, розповідає, допомагаючи хлоп'ятам зрозуміти побачене. Для того, щоб викликати інтерес, емоційне відношення до спостереження, забезпечити естетичне сприйняття предметів, він в роботі з малюками використовує вірші, малі форми фольклору, а із старшими на закінчення заняття ще і читання уривків з художніх творів.

Спостереження повинне протікати в певній послідовності. Керуючи спостереженням дітей за твариною, вихователь направляє увагу перш за все на його поведінку: «Що робить? Як пересувається? Що їсть? Як?» І лише у зв'язку з якоюсь дією розглядаються зовнішні ознаки тварини: «Чим покрито тіло? Які ноги -- довгі або короткі? Які очі (форма, колір)?»

Розгляд рослини починається з позначення і виділення найяскравішої, помітнішої ознаки -- чи буде це квітка або яскраво розцвічене листя, а іноді і незвичайне стебло. Після цього визначають основні особливості зовнішньої будови рослини: розглядають по порядку величину, форму стебла (або стовбура), листя, знов квітки і т.д. Така послідовність необхідна тому, що увага дошкільників ще недостатньо стійко, багато в чому мимоволі. Проте в кінці слід упорядкувати уявлення, що склалися в ході спостереження. Використовуючи різні прийоми для подачі завдання, вихователь привчає дітей до послідовної розповіді про спостережувану: величина, форма предмету, покрив, колір, периферійні частини і їх особливості, а при спостереженні тварини -- і його поведінка. Такий порядок необхідний «особливо тоді, коли діти знайомляться з новим об'єктом». (Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Наук. керівник О.Л.Кононко. - К., 2004. -с.67).

При повторних спостереженнях, коли завданням є встановлення стану рослини або тварини (наприклад, розгляд дерева квітучого навесні, спостереження за поведінкою горобців, що купаються у весняній калюжі), можна починати з рішення основної задачі. У всіх випадках вихователь, організовуючи спостереження, повинен дотримувати послідовність в переході від одного конкретного завдання спостереження до іншої, від фактів до зв'язків, від накопичення уявлень до їх зіставлення, а потім до висновків. Кожне спостереження вирішує невелику, конкретну задачу ознайомлення дітей з природою. Тому, проводячи спостереження, вихователь завжди повинен встановлювати можливі зв'язки справжнього спостереження з тими, що проводяться раніше, враховувати подальшу роботу.

Організовуючи тривале спостереження об'єктів природи, вихователь наперед розбиває його на ряд епізодичних спостережень, які проводяться тоді, коли зміни, скажімо, в розвитку тварини виступлять достатньо яскраво. Вихователь пропонує дітям розглянути його, відзначити ознаки, зіставити стан його з тим, що спостерігали раніше, виділити нові ознаки, що свідчать про зміну. Іноді діти відразу помічають, що змінилося в тварин, але і в цьому випадку вихователь звертається до порівняння, для того, щоб відмічені зміни були ясні для всіх. У завершальному спостереженні слід відновити всю картину розвитку, спостережувану дітьми. Цьому допоможе щоденник спостереження (він може бути різним: у вигляді малюнків, гербарію, а в старших групах і як схематичне віддзеркалення змін).

Екскурсія як засіб ознайомлення дітей з природою

Підготовка до екскурсії. Перш ніж відправитися в першу подорож, продумаємо загальну систему прогулянок-походів з перспективою на цілий рік. Передбачимо їх цілі і завдання, зміст, фізичні навантаження, зв'язок з іншими формами роботи. Підготовку доцільно почати з підбору відповідної літератури, докладного ознайомлення з флорою і фауною місць передбачуваних спостережень, географією району. Треба добре знати особливості кліматичних умов, рельєфу, грунту, мережу гідрографії. Треба запам'ятати, що кожен похід повинен стати емоційно значущою подією в житті дітей, тому ретельно відберемо різноманітні, цікаві маршрути подорожей, що забезпечують тісне спілкування з природою.

У міських умовах зробити це непросто, проте при бажанні цілком можливо. У кожному місті є сквери, паркі, тінисті алеї, невелика річка або ставок, різні зони відпочинку, тихі околичні вулиці з садами приватних будинків, лісопарки. Вони своєрідні, неповторювані і можуть стати прекрасним об'єктом для спостережень і частиною маршруту. Соціальні об'єкти, такі, як бібліотека, музей, стадіон, магазин, пошта, також включаються в план подорожей за умови, що дорога до них проходитиме через зелену зону міста. У перспективному плані маршрутів передбачимо і виїзди за місто в ліс, на луг, до джерела на один, а іноді і на два-три дні. Чітко позначимо місце кожного маршруту в загальній річній системі походів-прогулянок, день, час. Складемо карту місцевості і нанесемо на неї маршрути. Доцільно прогулянки-походи проводити один-два разу в тиждень.

Продумаємо програму ознайомлення з природою так, щоб діти могли спостерігати послідовність сезонних природних явищ, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки в них, поступово опановували знаннями і елементарними уміннями природоохоронної діяльності людини.

Щоб забезпечити точніше і емоційніше сприйняття що оточує, відберемо літературний матеріал для кожної пори року: розповіді письменників про природу, вірші, прислів'я, приказки, загадки; особливу увагу звернемо на народні прикмети. У прогулянках-походах важливо передбачити оптимальні фізичні навантаження, які повинні збільшуватися поступово з урахуванням здоров'я і рухової підготовленості дітей.

Фізичні навантаження необхідні дитині -- вони сприяють формуванню всіх органів і систем, створенню тих резервів міцності організму, які і визначають міру фортеці здоров'я. Наївно вважати, що розвиток швидкості, спритності, витривалості -- цих важливих для людини фізичних якостей -- може здійснюватися саме по собі, без напруги скелетно-м'язової системи. Зі всіх форм організації фізичного виховання в дошкільній установі саме прогулянки-походи дозволяють найоб'єктивніше спрогнозувати поступове збільшення фізичних навантажень.

Використовуючи матеріали публікацій і власний досвід, пропонуємо зразковий план річних навантажень при організації прогулянок-походів з дітьми 5--6 років. Слід врахувати, що фізична напруга під час походу визначається не тільки відстанню і тривалістю шляху. Велике значення має стан дорогі, темп і якість ходьби, включення таких інтенсивних рухів, як біг, стрибки, частота і тривалість відпочинку. Тому один і той же маршрут може забезпечити різний рівень навантаження.

Різноманітність рухів, використовуваних дитиною в своїй діяльності, є важливим показником не тільки його рухового, але і загального розвитку. Відомий фізіолог Л. А. Орбелі із цього приводу писав, що дуже важливе з перших років розвитку використовувати м'язовий апарат і відповідні йому центральні утворення для того, щоб не звикати до трафаретних обмежених форм рухи, які створюються в кімнатній обстановці нашого культурного життя, а мати можливість тренувати всі відповідні здібності, які закладені природою. Тому під час прогулянок-походів надамо дітям можливість повної свободи рухів. Вже якщо їм пощастило опинитися в лісі, то хай вони підіймаються на дерева, перевіряючи свою спритність, силу рук; змагаються в швидкості, витривалості; дістають високо розташовану вітку, підстрибнувши з місця або з розгону; перестрибують через канавку; кидають шишки, жолуді, сніжки в дерево, пень або якнайдалі. Від дорослих потрібне лише одне -- надійна страховка. (Див. Орбели Л.А. Вопросы возрастной физиологии ребенка //Изв. АПН РСФСР.- 1955.- Вып. 75.- с. 45).

Проте певна програма в розвитку рухів все-таки необхідна, оскільки важливо забезпечити взаємозв'язок навчання рухам на фізкультурних заняттях і використання їх дітьми в самостійній діяльності. Плануючи похід, цілком можливо запрограмувати різні види рухів: пройти під вітками дерев, втекти з гори, подолати перешкоди, що зустрічаються на шляху. Таким чином, в кожному поході передбачаються певні рухи для розучування, закріплення і вдосконалення, а також надається дітям можливість для вільної рухової діяльності.

Прогулянки-походи з дошкільниками нетривалі, маршрути не відрізняються складністю, проте і для них потрібна спеціальна екіпіровка. Рюкзак за спиною, м'які кросівки на ногах, туристська шапочка створюють хороший психологічний настрій, вносять елемент романтики, без якої похід -- не похід. Легкий намет або тент врятують від несподіваного дощу, вітру, спеки. Все це необхідно підготувати наперед з розрахунком на всіх дітей; визначити місце зберігання; уточнити обов'язки дорослих по ремонту, гігієнічній обробці спорядження. (Туник І. Таємниці весняної природи: комплексні заняття з природознавства //Дошкільне виховання.- 2003.- №5.- с.14-15).

Відправляючись в похід, передбачимо одяг і взуття по сезону і погоді. У літній час краще всього надіти шорти, легку майку з бавовни світлих тонів, шапочку з козирком або панаму, на ноги взути міцне розношене взуття на низькому каблуці і рифленій підошві; обов'язкові бавовняні шкарпетки.

Для осені і весни треба передбачити непромокальне взуття, сорочку з байки або шерсті, достатньо довгу, щоб вона закривала попереково-крижову область. Куртка переважно з капюшоном, на блискавці для регулювання її теплозахисних властивостей. Особливої уваги вимагає зимовий одяг -- вона повинна бути теплою і одночасно легкою, зручною.

Рюкзаки можна зшити самим з легкої непромокальної тканини. Хай вони будуть невеликими, яскравими, з безліччю потайних кишень для знахідок. Рюкзак повинен мати достатньо широкі, регульовані по довжині лямки, під які пришивають м'яку товсту підкладку.

Окрім перерахованого, слід придбати невеликі фляжки для води кожному з дітей, легкі непромокальні килимки. Щоб заохочувати творчість дітей, корисно іноді брати в похід легкі мольберти для малювання, фломастери, олівці. У вихователя повинні бути набір інструментів (шило, ніж, доладна пила), голка, нитки, клей, шпильки. Корисно мати і деякий інвентар для того, щоб при необхідності очистити місце стоянки, наприклад маленькі доладні граблі, лопатку.

Екскурсія весною.

Щодня в природі відбувається щось нове, неповторне, а особливо навесні. Після довгого сну прокидається спочатку річка, потім починають посміхатися блакитними очима перші проліски, поступово в зелений серпанок вбираються дерева. Тільки встигне березень відвоювати у зими має рацію, примиривши день з вночі, тут і квітень з своїми дзвінкими струмками і першою зеленню, а услід -- квітучий травень з його солов'їними трелями. Підморгує дітворі сонячно-блакитний ранок, відкриває неозорі простори день, і так не хочеться увечері йти з двору. Багато радості дарує весна дітям, але і неприємні сюрпризів немало: провалившись в сніг, можна опинитися по коліно у воді, на перевіреній вчора стежині зустріти «непрохідний» струмок; брехливий теплий вітерець -- не відмітиш, як простудився; так хочеться сісти на пригрітий сонцем горбик, але небезпечно -- земля ще зберігає зимовий холод... «Збираючись в похід, все це слід передбачити: одяг повинен бути легко регульований, взуття непромокальне, дещо узяте про запас». (Яришева Н.Цільові прогулянки до парків та скверів //Дошкільне виховання.- 2003.- №5.- с.12-13).

У ранній період весни важко розраховувати на різноманітність рухів під час прогулянок-походів із-за бездоріжжя. Проте потрібно використовувати специфічні для цієї пори року можливості, щоб збагатити руховий досвід дітей, навчити передбачати неприємності на дорозі, попереджати і долати їх. І, звичайно ж, повною мірою компенсувати вимушений дефіцит рухів з приходом пізньої весни.

За час осінньо-зимових походів діти набули навичок пересування по пересіченій місцевості, опанували багатьма складними рухами. Завдання дорослих полягає в тому, щоб дати дітям можливість перевірити їх і закріпити в нових -- весняних умовах, коли щодня додає можливості для використання різних видів і способів рухів. Швидкі зміни в природі привертають увагу дітей і дають багаті можливості для спостережень: весняний капіж (краплі виблискують на сонці, із звуком ударяються об землю, «дзвенить капіж», зростають бурульки) ; перші проталини (сніг тільки зійшов, а трава вже зелена); перші квіти -- проліски (блакитні проліски, анемони, гусячий лук, фіалки); поява інших квітів (калужница, кульбаба, конвалія); у листяному лісі весна вже у розпалі, а в ялиннику ще повно снігу, сонцю важко пробитися крізь густу хвою, і лише в травні картина міняється, з'являються сліпуче білі квітки сідмичника, схожі на зірки; цвітіння черемхи, вишні, яблуні і інших фруктових дерев; з появою проталин прокидаються комахи (строката кропив'янка, крушинниця); з настанням тепла і появою молодого листя виповзають із зимових притулків гусениці; у стоячих водоймищах починають плавати дафнії, жуки - плавунці; в цей час на березі ставків чутно гучне квакання зелених жаб;

зовнішній вигляд, назва, поведінка птахів (пташині сварки; багато птахів люблять купатися в калюжі, ковзати по мокрій траві або приймати виключно пилові ванни); на початку травня в лісі чутно кукання зозулі, спів солов'я і інших птахів;

споруда кубел (більшість півчих птахів в'ють їх на вітках кущів і дерев; жайворонки влаштовують кубла прямо на землі; у дуплах, окрім дятлів, селяться мухоловки, синиці; великими колоніями селяться граки); виведення пташенят.

У народі про весну говорять: «Матінка-весна всім червона», «Червона весна, та голодна», «Весна відмикає ключі і води», «Весняної води ніхто не угамує; вода шлях знайде», «Весною день упустиш -- роком не повернеш», «Весняний день цілий рік годує».

1.3 Методичні заняття та їх мета

Розглянемо методику ознайомлення дошкільників з природою.

Молодша група. В процесі ознайомлення дітей молодших груп з природою вихователь вирішує ряд завдань: формує перші уявлення про деякі предмети і явища неживої природи, про яскраві квітучі рослини, що найчастіше зустрічаються, учить розрізняти особливості зовнішнього вигляду тварин, деякі частини тіла, особливості руху, видавані звуки. Вихователь навчає малюків першим нескладним трудовим умінням: полити рослини, обтерти листя вологою ганчірочкою, погодувати рибку, пташку. На цій основі виховує дбайливе відношення до рослин і тварин, викликає у дітей відчуття радісного здивування, перші естетичні переживання. Основний зміст знань малюки засвоюють через систематичні зустрічі з природою в процесі спостереження в куточку природи і на ділянці дитячого саду.

Колективні форми роботи вихователь чергує з індивідуальними, займаючись з невеликими підгрупами дітей. Індивідуальне спілкування з дитиною дозволяє викликати у нього більший інтерес, успішніше (докладніше, ретельніше) провести спостереження. Проте цього недостатньо. Для розширення уявлень, уточнення і конкретизації знань, а також для розвитку спостережливості 2 рази на місяць проводяться заняття і цільові прогулянки. З дітьми першої молодшої групи заняття проводяться в першому півріччі з двома підгрупами, в другому -- зі всією групою. У другій молодшій групі заняття проводяться зі всіма дітьми.

Середня група.

Діти 4--5 років цікаві, задають безліч питань, з цікавістю знайомляться з різними предметами, їх якостями і властивостями, з навколишньою природою і явищами суспільного життя. Увага дітей цього віку стає стійкішою. Їм вже доступно розуміння простих зв'язків в спостережуваних явищах. Виходячи з цього вихователь середньої групи вирішує нові задачі в ознайомленні дітей з природою. Учить хлоп'ят бачити в предметах характерні властивості, порівнювати і групувати предмети по цих властивостях, формує перші елементарні узагальнення, підводить до встановлення простих зв'язків між деякими явищами. Діти щодня виконують доручення по догляду за рослинами і тваринами, одержують перші уявлення про те, що для зростання рослин потрібні волога, світло, тепло. Опановують і первинними уміннями вирощування рослин. В процесі спостережень і догляду за рослинами і тваринами у дошкільників виховується відчуття дбайливого і дбайливого відношення до природи, розуміння її краси. Основним методом ознайомлення дітей з природою залишаються спостереження. Вони здійснюються на щоденних і цільових прогулянках. У середній групі проводяться екскурсії.

Краще всього їх організувати тоді, коли сезонні зміни виявляються найяскравіше. Двічі в місяць проводяться заняття. Продовжується робота в куточку природи, який протягом всього року поповнюється новими об'єктами, У дітей закріплюються раніше одержані уміння і навики догляду за рослинами і тваринами, формуються нові. Широко використовуються трудові доручення, до виконання яких систематично притягуються всі діти. Форма організації праці різноманітна. Так, прибирання ділянки, посадку рослин виконує вся група; для інших робіт діти організовуються невеликими підгрупами або одержують індивідуальні доручення. Сумісна праця виховує у хлоп'ят відчуття відповідальності за доручену справу і колективізму. Закріпленню, уточненню і систематизації одержаних знань сприяють дидактичні ігри. Окрім безпосередніх спостережень, ігор і занять, належне місце в роботі з дітьми займає розгляд картин із зображенням природи. Це можуть бути окремі рослини, тварини, а також картини лісу, поля, річки, живописні картини пір року. Відбирають картини такі, які спонукали б дітей до розповіді, допомагали закріплювати і уточнювати знання. Збирають плоди дерев і чагарників, складають з них колекції і гербарії. У середній групі дітей знайомлять із змінами в природі. Спостереження краще вести за зміною одиничного предмету, явища (за такими об'єктами природи, в яких зміни відбувалися б протягом 1 --2 місяців, наприклад зростання редиски, гороху, настурції). Триваліші спостереження важкі для дітей середнього віку. Діти п'ятого року життя вчаться вести щоденник спостережень. Форма ведення щоденника може бути різною (гербарії, малюнки). Щоденник допомагає відтворити хід розвитку явищ. В процесі спостереження, а потім і при складанні гербарію або зарисовці вихователь ставить питання, підводячи хлоп'ят до порівняння: «Що було? Що стало тепер? Чи є бутон? Що з'явилося нового?» І т.д. При цьому в бесіді беруть участь всі діти.

Старша група.

У дітей старшого дошкільного віку розвивається здатність до аналітико-синтетичної діяльності. Діти шостого року життя не обмежуються пізнаванням окремих конкретних фактів, зовнішніх властивостей явищ, а прагнуть проникнути в суть, зрозуміти причини явищ. З урахуванням цього в старшій групі ускладнюються завдання і програма ознайомлення з природою. У дітей формують систему уявлень і простих понять про предмети і явища неживої природи: вони дізнаються причину зміни тривалості дня і ночі, особливості опадів, погоди в різні сезони; вчаться розрізняти і правильно називати рослини, засвоюють правила відходу; вчаться бачити основні стадії зростання і розвитку рослин, розуміти основні зміни в стані рослин по сезонах, дізнаються про деякі особливості догляду за рослинами; вчаться розрізняти своєрідність зовнішньої будови і звички тварин одержують знання про розвиток деяких видів, про способи захисту тварин від ворогів, опановують основними навиками догляду за мешканцями куточка природи.

У старшій групі необхідно формувати уміння узагальнювати і класифікувати об'єкти природи за яскравими і істотними ознаками і зв'язками. Важливим завданням залишається виховання у дітей дбайливого, дбайливого відношення і любові до природи, естетичного сприйняття природи. Ознайомлення дітей з природою здійснюється як на заняттях, так і в повсякденному житті -- в куточку природи і на ділянці. Заняття по ознайомленню з природою проводяться щонеділі. Особливе місце займають екскурсії, а також заняття, пов'язані з узагальненням знань дітей. Вихователь широко використовує працю, спостереження, досліди на ділянці, в куточку природи з тим, щоб накопичити конкретні уявлення про навколишню природу, поглибити знання, одержані на заняттях. Вперше організовуються чергування в куточку природи. Діти починають вести календар природи, в якому фіксують основні істотні явища в неживій природі, в життя рослин, тварин в кожен сезон, особливості сезонної праці дорослих і дітей, розваги на повітрі. У календарі обов'язково відбиваються колективні спостереження. Одному або декільком дітям доручають зобразити певні явища природи, а потім вибирають разом з ними малюнок, який якнайповніше відображає побачене. Можна доручити цю справу черговому або тому, хто перший відмітив цікаве явище. Форма ведення календаря різна: у вигляді настінного панно, альбому, ширми. Календарі використовуються в підсумкових бесідах про ту або іншу пору року. Вони допомагають підвести дітей до простих форм узагальнення. Закріпленню і систематизації знань дітей про природу протягом року допомагають настільки-друкарські ігри: лото «Пори року», «Ботанічне лото», «Зоологічне лото» і ін.

1.4 Праця дітей в природі та її вплив на розумовий розвиток дитини

Праця в природі має велике виховне значення. В процесі праці у дітей формують дбайливе, дбайливе відношення до природи. Праця в природі сприяє вихованню відповідального відношення до своїх обов'язків. Але виховати відповідальне відношення до праці в природі можливо лише за умови, якщо діти володіють трудовими навиками, розуміють значення своєї праці. Праця в природі створює сприятливі умови для сенсорного виховання дошкільників. Педагог учить хлоп'ят досягши цілей і результатів праці орієнтуватися на характерні ознаки предметів. Так, щоб визначити, чи має потребу рослина в поливанні, необхідно врахувати його стан -- пружність, щільність листа і стебла або його млявість, м'якість; стан грунту -- його вологість, щільність і т.п.

В процесі праці діти усвідомлюють залежність стану рослин від умов їх зростання, дізнаються про те, що зміна середовища закономірно спричиняє за собою зміну в стані рослин. Освоєння цих зв'язків і залежностей робить вплив і до відношення до праці: він стає більш осмисленим і цілеспрямованим. У дітей формуються стійкий інтерес до праці, працьовитість. Праця в природі є одним із способів розвитку спостережливості. Виховання уміння малюків прийняти мету спостереження, усвідомити його результат буде ефективніше, якщо спостереження зв'язане насилу. Крім виховних, в процесі праці в природі вирішуються і освітні завдання. Діти одержують уявлення про об'єкти праці, властивостях і якостях рослин, їх будові, потребах, основних стадіях розвитку, способах вирощування, сезонних змінах в житті рослин; про тваринах, їх зовнішньому вигляді, потребах, способах пересування, звичках, способі життя і про його сезонні зміни. Вони вчаться встановлювати залежність між місцем існування, способом життя тварини в природі і способами догляду за ним в куточку природи.

Форми організації праці дітей в природі.

Працю дітей в природі організовують у формі індивідуальних доручень і як колективний. Індивідуальні доручення застосовуються у всіх вікових групах дитячого саду. Вони дають можливість вихователеві ретельніше керувати діями дітей -- надати пряму допомогу тим, хто потребує її, дати додаткові роз'яснення, ради, проконтролювати виконання трудових операцій. Все це допомагає міцному формуванню навиків і умінь, а також вихованню відповідальності за доручену справу, звички до трудового зусилля.

Колективна праця дає можливість формувати трудові навики і уміння одночасно у всіх дітей групи. Ці форми праці необхідні для встановлення відносин в колективі. Тут формуються уміння приймати загальну мету праці, домовитися, погоджувати свої дії, спільно планувати роботу, допомогти товаришеві, оцінити його працю; виховується колективна відповідальність за виконання завдання.

При фронтальній організації колективної праці, коли в праці беруть участь всі діти вікової групи, вони спільно можуть виконувати одне яке-небудь завдання, наприклад прополку городу. При прибиранні куточка природи одні миють рослини, інші чистять клітки для тварин, треті миють піддони і протирають підвіконня.

В цьому випадку дітей ділять на підгрупи. Колективна праця може бути організована для однієї невеликої підгрупи: наприклад, 5--6 хлоп'ятам доручають полити квітник або зібрати плоди бобів, гороху. Однією з форм організації праці є чергування. По куточку природи діти починають чергувати в старшій групі. Ця форма праці дозволяє удосконалювати трудові навики, формувати суспільні мотиви праці.

Керівництво працею дітей.

Молодші групи. Діти допомагають вихователеві в догляді за тваринами і рослинами в куточку природи і на ділянці. Вони одержують індивідуальні доручення, що складаються з 1 --2 трудових операцій (узяти готовий корм для птахів і покласти в годівницю, полити рослину наперед приготованою водою і ін.). Праця ця короткочасна, але вихователь по черзі привертає до нього всіх дітей. У другій молодшій групі можлива організація праці всього колективу дітей. Наприклад, посадка крупного квіткового насіння, лука проводиться спільно. Роботу організовують як «праця поряд» -- діти не випробовують ніякої залежності один від одного. Це дає можливість кожній дитині діяти в індивідуальному темпі, що дуже важливе, коли він тільки опановує навиками. І в той же час в колективній праці виховується інтерес до сумісної праці. У другій молодшій групі можлива організація праці невеликими підгрупами. Кожна підгрупа виконує одну трудову операцію: обтирає рослини, або садить горох на грядці, або поливає клумбу. При навчанні навикам праці в природі дітям молодшої групи показують кожен етап трудової операції, одночасно організовуючи виконання її всіма дітьми. Вихователь поєднує показ з поясненням, і діти поетапно виконують трудові операції.

Праця дітей молодшого віку проходить за участю вихователя або під його спостереженням. Вихователь допомагає малюкам, якщо їм в чому-небудь важко, показує прийоми виконання завдання, заохочує тих, хто добре справився з дорученою роботою.

Середня група. Форми організації дітей цього віку в процесі праці ті ж, що і в молодшій групі. Велике місце займають індивідуальні доручення, але вони носять тепер триваліший характер. Діти виконують одне і те ж доручення протягом 2--3 днів. Праця підгрупами має свої особливості: одночасно можуть працювати 2 підгрупи і виконувати різні трудові операції (але не більше два). Наприклад, одна група дітей поливає рослини на городі, інша спушує міжряддя. Навики дітей середньої групи ще нездійснені, тому необхідна постійна увага вихователя до способів їх роботи, щоб не завдати збитку рослинам і тваринам. Колективні форми праці вихователь використовує тоді, коли необхідно познайомити дітей з новими трудовими операціями, наприклад із способами посадки насіння. Діти середньої групи в праці більш самостійні. Навчаючи їх новій трудовій операції, вихователь показує і пояснює все завдання, а потім ділить його на послідовні етапи (провести борозенку, покласти насіння, засинати землею, полити). Стежачи за виконанням кожного етапу, нагадує про послідовність дій, способи використання устаткування, використовуючи показ, пояснення. Характер оцінки міняється: вихователь дає оцінку по ходу праці дітей і тут же при необхідності пропонує виправити помилку. Він учить хлоп'ят розуміти необхідність праці, показує, чому треба виконати ту або іншу трудову операцію. Оглядає разом з дітьми рослини, проводить рукою по крупному листю, виявляє, що вони запорошилися, потрібно вимити; указує рослину, яку необхідно полити (підкреслює -- земля сіра, суха); нагадує, що в клітці у тварини брудний пісок, треба його змінити, в акваріумі мало води -- потрібно долити. Таким чином, в середній групі ускладнюються форми організації дітей в процесі праці і методика керівництва працею в природі. (Див. Каменева Л.А. "Как знакомить дошкольников с природой", М.: «Просвещение», 1983.- с.89).

Старші групи. У дітей старшого дошкільного віку необхідно формувати уміння не тільки прийняти, але і поставити трудове завдання, представити результат її виконання, визначити послідовність операцій, відібрати необхідні інструменти, самостійно вести трудовий процес (при невеликій допомозі вихователя). Індивідуальні доручення по догляду за рослинами і тваринами стають тривалими. Дитині доручають виростити рослину в подарунок малюкам мамі. 2--3 дітям дають тривалі доручення -- залицятися за грядкою на городі, за клумбою. В старшій групі вводяться чергування дітей в куточку природи. Організовуючи чергування, вихователь проводить заняття, на якому знайомить дітей з обов'язками чергових, нагадує способи догляду за мешканцями куточка природи, знайомить з новими. Одночасно чергують 2--3 дітей. Чергових підбирають так, щоб разом з дітьми, що уміють добре працювати, чергували діти з недостатньо сформованими навиками. Тривалість чергувань повинна бути не більше 3 днів. Чергування виховують в дітях відчуття відповідальності, діловитість. Керівництво вихователя роботою чергових направлене на формування необхідних навиків і умінь догляду за тваринами і рослинами (поливання і спушення грунту, обприскування, обтирання листя, підготовка корму для тварин, їх годування, чищення кліток тварин), а також на розвиток колективних взаємин дітей і правильного відношення до праці. Чергові повинні уміти домовитися про те, що кожен робитиме, про послідовність операцій. Вихователь надає їм допомогу в організації роботи (радить, нагадує, пропонує наперед обдумати, що і в якому порядку повинне бути зроблене).