Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування гармонійно розвиненої особистості

• 1.1 Процес розвитку і формування особистості
• 1.2 Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості
• Розділ 2. Формування гармонійного розвитку школяра
• 2.1 Педагогічна технологія «Росток» як комплексна програма розвитку учнів
• 2.2 Забезпечення формування гармонійного розвитку особистості школяра на уроках курсу «Навколишній світ»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Пріоритетним завданням на сучасному етапі функціонування освіти визнано створення умов для розвитку і самореалізації особистості кожного учня, формування покоління, здатного навчатися протягом усього життя.

Позитивні здобутки і практичний досвід діяльності найбільш розвинених країн світу в галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій свідчать про необхідність створення сприятливих умов для розвитку обдарованих дітей. Перед сучасною школою окреслено низку завдань, пов'язаних із максимальним розкриттям і розвитком потенціалу кожної особистості, формуванням у неї прагнення до постійного самовдосконалення, самовизначення і самореалізації. Зважаючи на це, актуалізується проблема розробки й упровадження розвивальних освітніх програм, пошук нових педагогічних технологій, формування такого освітнього середовища, яке дало б змогу кожній особистості не тільки повноцінно виявити свої здібності і нахили, а й спонукало б до власного саморозвитку.

Нині інтенсивно розвиваються процеси активізації науково-педагогічної ініціативи і творчості на засадах гуманізації, інтеграції та екологізації, діяльнісного підходу, гармонійного поєднання загальнолюдських духовних цінностей із національним характером освіти. Результатами такої творчості стають нові концепції, освітні моделі, технології і методи навчання й виховання, програми, підручники, посібники. Однією з таких актуальних і своєчасних педагогічних технологій є програма розвитку дітей «Росток», метою якої є створити необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для всебічного розвитку творчого потенціалу учнів, на основі гуманізації, інтеграції, екологізації змісту освіти; виховувати духовну культуру особистості у процесі формування цілісної картини світу й уявлення про місце людини в ньому як невід'ємної частини природи; вироблення загальнолюдських цінностей у гармонії з національним самоусвідомленням, розвитку творчих здібностей відповідно до вікових особливостей.

Питання гармонійного розвитку особистості з різних позицій розглядали і вивчали педагогі та науковці: В.О. Сухомлинський, Ш.О. Амонашвілі, К.В. Велікдус, С.З. Можгіна, Т.О. Пушкарьова.

Варто відмітити, що в реалізації ідеї всебічності і гармонійності розвитку особистості є й об'єктивні труднощі. Вона приховує в собі великі складності з погляду засобів її втілення. Як наслідок, навряд ми можемо назвати нині суспільство, у якому б ця ідея була реалізована повністю. Можна говорити про її реалізацію лише стосовно окремих особистостей. Але сама ідея залишається привабливою в умовах прагнення побудувати відкрите, громадянське, демократичне суспільство передовсім як інтенцію, як систему перспективних ліній. Тому ми вважаємо дану тему актуальною.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати дієвість використання педагогічної технології «Росток» для забезпечення формування гармонійно розвиненої особистості учня початкових класів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми у педагогічній, психологічній, методичній літературі та практиці шкільного викладання.

2. Розкрити завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості

3. Визначити основні аспекти застосування методів і прийомів педагогічної технологій «Росток» на уроках курсу «Навколишній світ» для створення умов гармонійного розвитку особистості.

4. Створити методичні рекомендації для вчителів початкових класів за матеріалами дослідження.

Наукова новизна і практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні умов для організації роботи з метою забезпечення формування гармонійного розвитку особистості.

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування гармонійно розвиненої особистості

1.1 Процес розвитку і формування особистості

Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Особистість -- людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільне значущого та індивідуально неповторного.

Індивідуальність -- це цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність її психічного складу. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього треба стати особистістю.

Розвиток людини -- процес становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, простого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей науки і практичної діяльності. Його не слід розглядати лише з кількісного боку. Розвиток полягає передусім в якісних змінах психічної діяльності, в переходах від її нижчих щаблів до вищих, у виникненні нових рис пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо, у формуванні нових якостей особистості.

Формування особистості -- становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Поняття «розвиток особистості» та «формування особистості» дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування.

Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному, соціальному напрямах. Анатомо-фізіологічні зміни -- збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи. Психічні зміни -- передусім розумовий розвиток, формування психічних рис особистості. Набуття соціальних якостей, необхідних для життя в суспільстві -- соціальний розвиток особистості.

Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні і зовнішні суперечності: процеси збудження і гальмування; в емоційній сфері -- задоволення і незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку); між рівнем розвитку особистості й ідеалом: оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдосконалення особистості; між потребами особистості та моральним обов'язком: щоб потреба не вийшла за межі суспільних норм, вона «стримується» моральним обов'язком людини, сприяючи формуванню здорових матеріальних і духовних потреб особистості; між прагненням особистості та п можливостями: коли особистість прагне досягти певних результатів у навчанні, а рівень її пізнавальних можливостей ще не достатній, для вирішення суперечності їй потрібно посилено працювати над собою.

У навчально-виховній діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має наслідувальний характер (на основі цієї закономірності розробляються теоретичні засади використання методу прикладу у вихованні), а людська особистість розвивається в діяльності (природні задатки людини реалізуються тільки в процесі її життєдіяльності, всебічному її розвитку сприяє залучення до різних видів діяльності), під впливом середовища (умови життя, насамперед близьке оточення, засоби масової Інформації, вулиця, шкільний колектив справляють відчутний вплив на розвиток особистості школяра). Цей розвиток відбувається як результат впливу на всі сторони людської психіки (на уроці, на виховному занятті повинні бути задіяні й мислення, і увага, і пам'ять, і уява, й емоційно-почуттєва сфера). Нові риси особистості потребують нового ставлення до неї (врахування у вихованні не тільки вікових особливостей учнів, а й того, що дитина щодня збагачується знаннями, життєвим досвідом, сьогодні є іншою, ніж була вчора).

Всередині кожної вікової групи існують значні відмінності, що залежать від природних задатків, умов життя і виховання дитини, їх називають індивідуальними особливостями (темперамент, характер, здібності та ін.).

Темперамент -- індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу і психічних процесів.

Темперамент залежить від світогляду, характеру, освіти, виховання і позначається на всіх сторонах психічного життя й діяльності людини. Він зумовлений типом нервової системи.

Від урахування типологічних властивостей нервової системи школярів у навчально-виховному процесі залежать наслідки навчання і виховання.

Характер -- комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.

Як і світогляд, характер є стрижнем особистості, визначає її індивідуальність.

Здібності -- психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

До загальних здібностей, які виявляються в усіх видах людської діяльності, відносять загальні розумові здібності, пам'ять, увагу та ін. Спеціальні здібності відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух -- для музиканта, творча уява -- для конструктора та ін.). Для формування здібностей школярів потрібні відповідні умови.

Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів, потреб.

Інтерес -- спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяльність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.

Потреба -- необхідність у чомусь.

Схильність -- стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну працю.

Нехтування індивідуальними особливостями призводить до того, що нерідко навіть здібні учні втрачають інтерес до навчання, праці й потрапляють до категорії так званих важких дітей. Належним чином поставлене виховання передбачає знання кожного учня, тому що без урахування індивідуальності школярів неможливе успішне навчання і виховання.

Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.

Діяльність - спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.

Основними компонентами діяльності є:

- суб'єкт з його потребами;

- мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об'єкт, на який спрямовано діяльність;

- засіб реалізації мети;

- результат діяльності.

У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток. "Тільки та діяльність дає щастя душі, - писав українсько-російський педагог Костянтин Ушинський, - зберігаючи її гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна; а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до діяльності, настільки ж потрібно виховувати і прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без другого, як ми бачимо, не може посуватися вперед".

Важливою умовою ефективності розвитку особистості є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й себе. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на себе. Цілеспрямовану активність, направлену на вдосконалення себе, називають самовихованням.

Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання і праця. Гру вважають провідним видом діяльності для маленької дитини, хоча важливою вона є й для школярів, нерідко граються і дорослі. Навчання характерне для школяра, але навчаються також дорослі люди. Праця є видом діяльності, яку здійснюють дорослі, але працювати можуть і школярі. Тому поділ видів діяльності за принципом, що маленькі діти граються школярі - навчаються, а дорослі - працюють, певною мірою відносний. Можна погодитися лише з твердженням, що на кожному віковому етапі превалює певний вид діяльності.

Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати дитячу цікавість, відповідати на запитання дитини, розвивати в неї інтерес до знань. Український педагог Василь Сухомлинський з цього приводу писав: "Лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитичного існування".

Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її фізичному й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення. Активність дитини у спілкуванні дає їй змогу набути морального досвіду поведінки, визначити своє місце в колективі, вчить її підкорятися і керувати іншими.

Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності є потреби. Педагог покликаний відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стримуючи від шкідливих.

1.2 Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості

Усебічний розвиток людини охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

Завдання розумового виховання

1. Озброєння учнів знаннями основ наук. У процесі навчання і виховання учні засвоюють певний фонд знань: факти, термінологію, символи, імена, назви, дати, поняття, зв'язки і залежності між ними, відображені в правилах, законах, закономірностях і формулах.

2. Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соціального досвіду.

3. Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація) у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках і самостійної роботи.

4. Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці, передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спеціальних), вміння раціонально організувати час розумової роботи, здатність робити все точно й акуратно, тримати в належному порядку робоче місце, навчальні посібники, приладдя тощо.

Завдання морального виховання

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.

Вирішення цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності людини.

Завдання трудового виховання

1. Психологічна підготовка особистості до праці -- формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку й духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці.

2. Практична підготовка до праці -- озброєння учнів системою загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироблення вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури.

3. Підготовка школярів до свідомого вибору професії -- виховна робота інколи, спрямована на те, щоб допомогти молодій людині обрати життєвий шлях.

Завдання естетичного виховання

1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань -- виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам.

2. Виховання естетичних почуттів -- особливих почуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві. Наявність таких почуттів є ознакою розвинутого естетичного сприйняття, істотним критерієм естетичної культури людини.

3. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві -- розвиток творчих здібностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, залучення їх до різних видів художньої самодіяльності, а головне -- привчити школярів будь-яку роботу виконувати красиво.

Завдання фізичного виховання:

1. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.

2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.

3. Підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.

Людина, наголошував А. Макаренко, не виховується частинами. Через це кожна складова виховання, виконуючи свою особливу роль, слугує водночас досягненню єдиної мети, реалізується у поєднанні з іншими складовими. Наприклад, розумове виховання тісно пов'язане з моральним вихованням, оскільки моральність формується на основі світогляду й самосвідомості. Успіх естетичного виховання також зумовлений рівнем розумового виховання, тому що воно сприяє виробленню оцінних суджень, вихованню смаків, розумінню мистецтва. Без розумового виховання неможлива належна трудова підготовка, що потребує певного рівня мислення. Розумове виховання позначається і на фізичному розвитку особистості; знання нею основ фізіології та гігієни, розуміння сутності життєдіяльності організму допомагає їй свідомо й розумно ставитися до свого здоров'я.

Простежується зв'язок естетичного і морального виховання. Прекрасне як предмет естетичного впливу на школяра викликає також моральні почуття, наприклад, роль краси рідної природи у вихованні любові до Батьківщини. Естетичне виховання сприяє підвищенню ефективності трудового виховання школярів. Вихованню любові до праці допомагає чіткість її організації, злагодженість і ритмічність дій, раціональна організація робочого місця, естетичний вигляд виробу як результату такої праці. Існує тісний зв'язок і між естетичним та фізичним вихованням. Здоров'я, належний фізичний розвиток, красива постава впливають на естетичний розвиток людини.

Про зв'язок фізичного виховання з розумовим та естетичним вже йшлося. Воно тісно пов'язане також з трудовим вихованням, оскільки полегшує виконання трудових операцій і процесів. Фізичне виховання сприяє здійсненню моральних вчинків, докладанню вольових зусиль, вияву моральної стійкості й витривалості.

Український педагог В.О. Сухомлинський у ґрунтовній праці "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості" писав: "Всебічний розвиток особистості -- це створення індивідуального людського багатства, яке поєднує в собі високі ідейні переконання, моральні якості, естетичні цінності, культуру матеріальних і духовних потреб. Міркувати про всебічний розвиток не можна без винятково важливого застереження: справжній всебічний розвиток -- це гармонія того, що людина дає суспільству, і того, що вона одержує, споживає". І далі: "Процес виховання всебічно розвиненої, гармонійної особистості полягає в тому, що, дбаючи про досконалість кожної грані, сторони, риси людини, вихователь одночасно ніколи не випускає з поля зору ту обставину, що гармонія всіх людських граней, сторін, рис визначається чимось провідним, основним. Жива людська плоть і кров всебічно розвиненої людини втілює в собі повноту і гармонію сил, здібностей, пристрастей, потреб, в якій вихователь бачить такі сторони, риси, грані, як моральну, ідейну, громадянську, розумову, творчу, естетичну, емоційну, фізичну досконалість. Провідним, визначальним компонентом у цій гармонії є моральність. Майстерність і мистецтво виховання всебічно розвиненої особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, отже й перед найпосереднішим, найважчим вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершин, виявити себе, заявити про своє Я, черпати сили з джерел людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовно багатим. Цією сферою є моральний розвиток. Тут жодній людині не закрита дорога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожний може бути великим і неповторним".

Розділ 2. Формування гармонійного розвитку школяра

2.1 Педагогічна технологія «Росток» як комплексна програма розвитку учнів

Сучасне життя викликає необхідність якісних змін у формах та методах навчально-виховного процесу, спрямованих на формування загально навчальних компетентностей учнів.

Робота за Комплексною програмою розвитку дітей „Росток", використання інтегративно-діяльнісного підходу у навчально-виховному процесі сприяє формуванню загально навчальних компетенцій учнів, досягненню мети якісної освіти, освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній дитині можливість ставити і досягати певних цілей, творчо самоутверджуватися в соціумі, в житті.

Основним завданням сучасної школи є формування освіченої й освітньо мобільної людини, здатної до творчої перетворювальної діяльності в усіх сферах людського життя. Його реалізація активізує такі напрямки діяльності шкільних колективів: розкриття обдарувань кожного учасника навчально-виховного процесу, як учня, так і вчителя, адже кожна людина від природи має дар, тільки треба зуміти побачити його й створити умови для розвитку, самовдосконалення й самореалізації; озброєння школярів способами діяльності, формування уміння ставити перед собою нові завдання на основі рефлексивної оцінки власної діяльності; виховання потреби у постійній роботі над собою, самовдосконаленні через самонавчання протягом усього життя. Тому актуальності і пріоритету набувають системи розвивального навчання, які будуються на діяльнісній основі, є особистісно орієнтованими, забезпечують диференціацію й індивідуалізацію навчально-виховного процесу, сприяють розкриттю інтелектуальних і духовних сил дитини, формують особистість з гнучким розумом, розвиненими потребами до подальшого пізнання та самостійних дій, певними навичками та творчими здібностями, готовністю до саморозвитку.

Можливості для організації навчально-виховного процесу на принципах розвивального навчання відкриває педагогічна технологія „Росток" (автор і науковий керівник Пушкарьова Т.О., кандидат педагогічних наук), методологічною основою якого є технологія інтегративно-діяльнісного навчання. Дана технологія реалізується з урахуванням наступних принципів:

· гуманізації та особистісного підходу, що ставить необхідність бачити неповторну унікальну особистість у кожній дитині і кожній дорослій людині, залученій до освітнього процесу, постійно розкривати і підкреслювати її досягнення в цьому процесі, шляхетність почуттів і знахідок розуму. Важливо, щоб кожен не тільки відчував особистістю себе, але й поважав іншу особистість, її індивідуальність і неповторність;

· системності в освіті, який забезпечує безперервне, постійне, системне застосування нових підходів до навчання і виховання, які ґрунтуються на сучасній теоретико-методологічній базі;

· екологізації освіти, який виражає необхідність побудови такого змісту освіти, який дозволив би формувати розуміння взаємозв'язків процесів і явищ у природі, її об'єктивної й універсальної цінності, місця людини в природі, як її невід'ємної частини, необхідності дбайливого ставлення до природи, її охорони і збереження;

· єдності національного і загальнолюдського в освіті дає змогу запобігти як космополітичним, так і націоналістичним збоченням у навчанні і вихованні особистості;

· пріоритету розвивального навчання і виховання враховуючи безпосередній і безумовний вплив навчання і виховання на розвиток дитини, формування у неї нових здібностей, стверджує перевагу діяльнісної парадигми освіти над знаннєвою. Знання, які закладаються в зміст освіти, не мета, а засіб навчання діяльності, розвитку особистості, її сприйняття, мислення, пам'яті, емоцій, уваги, уяви, специфічних творчих здібностей та інших якостей;

· пріоритету творчої діяльності передбачає створення таких методик і технологій навчання, навчальних посібників і підручників, які побудовані на діяльнісному, творчому підходах до навчання, активізують пошукову активність і створюють максимальні умови для творчої діяльності учнів;

· додатковості потребує, щоб зміст, методи і технології навчання і виховання, а також навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу, ідейно, змістовно і методично становили єдиний навчально-виховний комплекс, який поєднує гуманітарний, природничий, екологічний, технічний, художньо-естетичний аспекти сприйняття навколишнього світу;

· інтеграції відображає глибокий взаємозв'язок фізичних, психічних, моральних і духовних аспектів розвитку особистості і передбачає реалізацію багаторівневої інтеграції змісту, методів і технологій освіти за комплексною програмою розвитку дітей у науково-педагогічному проекті «Росток».

Реалізувати вищеозначені принципи повною мірою в межах конкретної педагогічної ініціативи - складне завдання. Однак у процесі розробки науково-педагогічного проекту «Росток» вони стали для науковців і практиків основними орієнтирами, які вказують на ефективні шляхи вирішення завдань цього педагогічного експерименту.

Основна ідея експериментально-дослідної роботи полягає у мінімізації пригнічення окремих здібностей дитини, забезпеченні комплексного розвитку її природних здібностей, допомозі пізнати себе.

Основою педагогічної технології «Росток» став інтегративно-діяльнісний підхід. Його сутність у системній організації навчально-виховного процесу на засадах організації науково обґрунтованої структури діяльності в межах кожного навчального предмету, яка виступає системоутворювальним фактором. Таким чином навчальні предмети інтегруються в єдину пізнавальну систему, яка дозволяє формувати в учнів цілісне уявлення про навколишній світ через пошуково-практичну діяльність.

Отже, реалізація проекту «Росток» здійснюється за такими основними напрямами:

· інтеграція знань учнів у процесі вивчення інтегрованих курсів початкової і середньої школи;

· наступність навчання під час переходу з дошкільного закладу до початкової школи і від початкової до середньої школи на основі інтеграції змісту навчання;

· виховання екологічної культури школярів на засадах інтегрованого підходу до навчальної діяльності;

· інтегрований підхід до формування здорового способу життя учнів;

· естетичне виховання дітей на основі інтеграції предметів художньо-естетичного, гуманітарного і природничо-математичного циклів у початковій і середній школі;

· профорієнтація учнів на основі комплексної діагностики їхнього розвитку в умовах профільного навчання;

· особистісно орієнтований підхід до формування творчої індивідуальності вчителя.

Навчальна діяльність дитини за проектом «Росток» будується від абстрактного до конкретного, від загального до часткового. Діяльнісний підхід, що покладено в основу програми, дає змогу організувати навчально-виховний процес на основі використання різновидів творчої діяльності учнів у межах кожного навчального предмета, які інтегруються в цілісну систему, де використано напрями розвивальної роботи. Учні отримують необхідні знання на основі використання різноманітних способів активізації сприйняття об'єктів і явищ навколишнього світу: спостереження, досліди, самостійний пошук інформації та інші види розумової діяльності. Варіативності мислення сприяють спеціально розроблені вправи і завдання на розвиток уяви та літературної творчості: складання невеликих за розміром казок і оповідань про навколишній світ, поетичні й інші вправи з розвитку мовлення, вправи з моделювання, конструювання об'єктів і явищ навколишнього світу, вправи і завдання на оволодіння навчальними вміннями.

2.2 Забезпечення формування гармонійного розвитку особистості школяра на уроках курсу «Навколишній світ»

Вчитель повинен докладати чимало зусиль, аби безперервно забезпечувати формування гармонійного розвитку особистості молодшого школяра. Педагогічна технологія «Росток» допомагає у цьому вчителю та учням. Покажемо, як за допомогою педагогічної технології «Росток» забезпечити сприйняття цілісної картини світу, а отже і гармонійного розвитку особистості.

Діяльнісний підхід, який лежить в основі технології «Росток», якнайкраще допомагає дитині вникнути у процес навчання, а отже й отримати найбільшу користь із навчального процесу.

Враховуючи надбання сучасних наукових досліджень з проблеми розвитку особистості в процесі навчання і виховання, основою методики курсу «Навколишній світ» став інтегративно-діяльнісний підхід. Це системна організація навчально-виховного процесу на засадах впровадження науково-обґрунтованої структури діяльності на кожному уроці. Такий підхід дозволяє формувати учнів цілісне уявлення про навколишній світ через пошуково-практичну діяльність. Учні отримують необхідні знання за допомогою різноманітних способів активації пізнавальної діяльності: спостережень, дослідів, вправ з моделювання, конструювання об'єктів та явищ навколишнього світу; спеціальних вправ для розвитку уяви, завдань для самостійного пошуку інформації, вправ з літературної творчості (складання казок, легенд, оповідань та поетичних рядків про навколишній світ), вправ та завдань для оволодіння загально-навчальними уміннями.

Особливого значення в процесі викладання курсу набуває розвиток самостійної й пошукової діяльності учнів, формування дослідницьких умінь: спостерігати явища і події, відкривати в них нове, невідоме, накопичувати в свідомості якомога більший арсенал образів навколишнього світу, розвивати інтерес до нього.

Принцип гуманізації освіти спрямовує курс «Навколишній світ» на використання особистісно-зорієнтованих технологій навчання. Тому особистість учня, його індивідуальність, вікові особливості розвитку виступають як головні і визначальні умови побудови методики курсу.

Вивчення навколишнього світу сприятливо впливає на розвиток особистості дитини, його розумові здібності. У процесі пізнання природи, соціального світу відбувається вдосконалення сенсорних процесів, мислення, мови, розвивається допитливість. Навколишній світ - джерело почуттів.

Постійно спостерігаючи явища навколишнього світу, молодший школяр здобуває не тільки багатий чуттєвий досвід, але й розвиває вміння аналізувати, налагоджувати зв'язки й залежності, узагальнювати те, за чим спостерігав, й робити висновки. Водночас розвивається логічне мислення, мовлення й уява.

У процесі ознайомлення з навколишнім світом досить легко створювати ситуації подиву, питання, припущення, передбачення, які стають основою для появи мотиву одержання знань.

Ще один істотний результат, який дає процес вивчення предмета, - розвиток дитячої ерудиції.

У початковій школі обов'язковими структурними елементами уроків «Навколишнього світу» є ігри, логічні задачі й творчі завдання.

Чим молодші учні початкової школи, тим більше місця на уроках «Навколишнього світу» повинна займати гра. Під час гри діти одержують можливість висловити неправильне судження й не одержати за це негативної оцінки, не боятися припуститися помилки. У грі відсутність знань або їхня неточність розчиняється в сюжеті, стають ніби не реальними, а уявлюваними. Тому дитина не боїться сказати щось не так (адже це говорить його герой), зізнатися у своїй необізнаності, поставити запитання, звернутися за допомогою до інших персонажів.

Дуже подобаються дітям і діалоги «оживлених» предметів: розмова сороки й ластівки, нового підручника й старої книжки, суперечка різних видів транспорту (машини, катера й літака).

Ще один прийом розвитку рольової гри - перетворення відомих казок на сучасний сюжет. Джанні Родарі називав такий прийом «перебріхуванням» казки й вважав, що він, як ніякий інший, розвиває дитячу фантазію. Наприклад, учитель починає розповідати:

- Посадив дід капусту.

- Не капусту, а моркву.

- Не моркву, а буряк...

(Овочі називаються доти, поки учні не згадають досить багато овочів. Останнім називається «справжній» овоч).

- Так! Ріпку. Покликав дід дядька...

Щоб організувати цікаву пізнавальну діяльність молодшого школяра, учитель застосовує логічні задачі. Логічне завдання - це вправа на кмітливість, на перевірку вміння використовувати наявні знання в нестандартній ситуації. Вона ставить учня в таку ситуацію, коли він повинен порівнювати, узагальнювати, робити висновки, аналізувати. Логічні завдання можуть бути найрізноманітнішими. Найпростіший вид - загадки. Це розповідь-загадка, відповідь на яку може бути правильною тільки в тому випадку, якщо діти усвідомили певні зв'язки й закономірності навколишнього світу ( наприклад, у природі), побачили їх «відбиття» у змісті логічного завдання. Наприклад, завдання для першокласників:

Це ягідка така: спочатку гірка, але після морозу солодка. (Горобина).

Якщо ти поранив ноги, шукай ліки біля дороги. (Подорожник).

Логічні завдання можуть бути сформульовані у вигляді проблемних питань.

- Чи можна у піскових годинниках замість піску використовувати глину?

- Чому в пустелях не можуть жити рослини нашого краю?

- Чому небо блакитне?

- Чому кішка вмивається?

Проблема може бути виражена не тільки у вигляді питання, а «захована» від учнів і представлена в самому формулюванні завдання. Наприклад, учитель пропонує розподілити слова у стовпчики: це властиве тваринам, це властиве людині й тварині, це властиве тільки людині. Можна дати підказку у вигляді дібраних слів: дихати, пересуватися, думати, творити, харчуватися, доглядати за потомством, придумувати різні машини, малювати, переслідувати здобич, вирощувати рослини.

Кожний учитель знає, що молодші школярі із задоволенням виконують різні творчі завдання. Саме цей вид роботи дозволяє учневі уявляти, придумувати, перетворювати образи навколишнього світу. На уроках «Навколишнього світу» можна використовувати такий вид завдань, як творча розповідь. Вона відрізняється від простого відтворення тексту в підручнику або пояснення вчителем тим, що:

· творча розповідь містить передачу власної думки школяра про конкретну подію або об'єкт навколишнього світу;

· зміст творчої розповіді виходить за межі досліджуваного в класі матеріалу, учень використовує в розповіді знання, набуті ним під час самостійної діяльності;

· тема творчої розповіді часто «приховує» проблему, потребує від оповідача міркування, творчості, висловлення припущення, творчого роздуму.

З урахуванням рівня підготовки дітей і особливостей досліджуваної теми можна використовувати наступні види розповідей про навколишній світ:

· сюжетна розповідь на основі безпосереднього сприйняття природи, праці людей, явищ громадського життя («Пташина їдальня», «Вулиці повні несподіванок»);

· сюжетна й описова розповідь на основі узагальнення знань, отриманих у результаті бесід, читання, розгляду картин (« Як звірі живуть узимку», «Хто такі комахи»);

· описова розповідь, побудована на порівнянні різних явищ природи й соціального життя («Чи завжди були школи», «Степ і ліс»);

· розповідь-етюд - невеликий яскравий опис предмета, явища навколишньої дійсності, заснований на безпосередньому сприйнятті або чуттєвих образах;

· розповідь-твір - розповідна чи описова розповідь про яку-небудь подію, яка не могла відбуватися в житті дітей, тому розповідь побудована на уяві, фантазії («Кого ми зустріли на Місяці», «Куди йде літо»).

У 3-4 класах діти можуть писати невеликі твори на екологічні теми: «Чого людина навчається у природи?», «Хто така людина?», «Чи повинна людина берегти сама себе?».

Крім творчої розповіді, учитель може використовувати на уроках завдання, пов'язані із продуктивною діяльністю (малювання, аплікація, конструювання), із мовною творчістю (написання віршів, забав, загадок) й інші.

Отже, гра, логічні задачі й творчі завдання повинні бути в початковій школі обов'язковими творчими елементами на уроках «Навколишнього світу». Це дасть можливість учителеві організувати пізнавальну діяльність на високому рівні самостійності, ініціативи й творчості.

Покажемо, за допомогою яких тем і завдань реалізуються різні напрямки виховання.

Наприклад, розумовий розвиток школяра формується, звичайно, на кожному уроці. Однак найкраще, якщо учень отримує проблемне питання чи завдання, які мотивують його до всебічного вивчення, вирішення завдання. Так, на уроці за темою «Як наші органи чуття допомагають жити?» вчитель може поставити таке проблемне питання: чи можемо ми мандрувати світом, не виходячи з класу? Після обговорення учнями своїх думок, варто показати фото або відео далеких країн, прослухати музику африканських племен або звуки тварини із іншого материка, спробувати на смак якийсь екзотичний фрукт, відчути аромат парфумів, які виготовляються в іншій країні, відчути на дотик будь-який предмет іноземного походження. Таким чином вчитель дасть підказку, як можна досліджувати навколишній світ, однак учні самі зможуть назвати органи чуття, спираючись на свіжий досвід.

Забезпечення формування морального розвитку школярів реалізується, наприклад, на уроці за темою «Як поводитись красиво, щоби жили ми щасливо?». Тут варто запропонувати учням розглянути картинки з різними життєвими ситуаціями і назвати чарівні слова, які можуть використовувати персонажі малюнків. Часто на таких уроках учні прослуховують літературні твори та обговорюють їх. Наприклад, читаючи оповідання В.Струтинського «Сідайте, будь ласка», школярі роблять висновок, що робити добро приємно, корисно; добро завжди передається від однієї людини до іншої.

Формування трудового та естетичного розвитку особистості варто проводити у поєднанні. Наприклад, після спостереження за осінньою природою, вчитель може організувати виставку репродукцій картин або фотографій на таку ж тему, запропонувати учням прослухати музичні твори (П. Чайовського, А. Вівальді). учні зіставляють, порівнюють побачене у природі та у творах мистецтва. Після такої роботи доцільно запропонувати учням і самим стати творцями прекрасного: намалювати малюнок, скласти розповідь або вірш, виготовити осінню композицію. Таким чином учні зможуть різнобічно долучитися до вивчення даної теми.

Формування фізичного розвитку, безперечно, вчитель забезпечує на будь-якому уроці, проводячи валеопаузи, гімнастику для очей та пальчиків. Однак на уроках курсу «Навколишній світ» учні мають можливість ще раз повторити правила правильної постави під час сидіння, ходіння; у підручнику подано систему вправ для ранкової зарядки, валеопаузи тощо.

Отже, як бачимо, у підручнику «Навколишній світ» підібрано систему завдань, запитань, вправ для забезпечення сприйняття цілісної картини світу та формування гармонійного розвитку особистості молодшого школяра.

На уроках «Навколишнього світу» варто використовувати таку структуру уроку:

1. Самовизначення до діяльності (організаційний момент)

2. Актуалізація знань і фіксація утруднень у діяльності.

3. Постановка навчальної проблеми.

4. Побудова проекту виходу із утруднення. («відкриття» дітьми нового знання)

5. Первинне закріплення в зовнішньому мовленні.

6. Самостійна робота з самоперевіркою за зразком

7. Включення до системи знань і повторення

8. Рефлексія діяльності

Такий підхід до проведення уроків вивчення нового знання побудовано на основі понятійного інструментарію теорії діяльності. Він забезпечує не тільки системне тренування дійових здібностей учнів, формування в них готовності до саморозвитку, але й проходження всіх необхідних етапів глибокого та міцного засвоєння знань.

Висновки

Отже, аналіз психологічної, методичної літератури засвідчив, що поняття «розвитку людини» та «формування особистості» є досить близькими. Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному, соціальному напрямах. Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є внутрішні і зовнішні суперечності. Від урахування типологічних властивостей нервової системи школярів у навчально-виховному процесі залежать наслідки навчання і виховання. Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів, потреб. Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності. Важливою умовою ефективності розвитку особистості є її активність, здатність до свідомої трудової та соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення навколишнього середовища й себе. Усебічний розвиток людини охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

Педагогічна технологія «Росток», в основі якої є діяльнісний підхід, якнайкраще допомагає вчителю та учням досягнути мети - формування гармонійно розвиненої особистості. На уроках курсу «Навколишній світ» через систему завдань і вправ вчитель має змогу забезпечити формування ключових напрямків розвитку: розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного.

Основою методики курсу «Навколишній світ» став інтегративно-діяльнісний підхід. Це системна організація навчально-виховного процесу на засадах впровадження науково-обґрунтованої структури діяльності на кожному уроці.Особливого значення в процесі викладання курсу набуває розвиток самостійної й пошукової діяльності учнів, формування дослідницьких умінь.

Предмет «Навколишній світ» призначений реалізувати принципи розвитку особистості дитини: розвиток мислення і мовлення, розвиток здібностей до самостійної пізнавальної діяльності, розвиток творчих здібностей і уявлення, розвиток зацікавленості до навколишнього світу й його пізнанню.

На уроках доцільно створювати ситуації подиву, питання, припущення, передбачення, які стають основою для появи мотиву одержання знань; використовувати ігри, логічні задачі й творчі завдання. Уроки «Навколишнього світу» мають чітку структуру, дещо в якій вчитель може змінювати, проте слід враховувати, що зміни не повинні бути суттєвими, адже це може призвести до порушення цілісності уроку.

педагогічний гармонійний учень навчальний

Список використаної літератури

1. Бертин А. Можливості розвитку. МНПО «Життя» 2012,

2. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. - Львів, 2006.

3. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). - К., 1994.

4. Климчук Н.С. Матриці уроків за діяльнісною технологією. - Суми: ТОВ НВП «росток А.В.Т.», 2010.

5. Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.

6. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття. - Тернопіль, 2006.

7. Кузнецова Л.Ю. Активізація пізнавальної активності на уроках «Навколишнього світу» у початкових класах //Початкова освіта. - 2011. - №21.

8. Обухова Л.Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми. -К. 2006.

9. Омеляненко В.Л. - Навчання як провідний чинник інтелектуального розвитку особистості. - К.: Гала, 2012р.

10. Програми для початкової школи. 1-4 класи. Навколишній світ. - Суми: ТОВ НВП «Росток А.В.Т.», 2010.

11. Пушкарьова Т.О. Навколишній світ: підручник для 1 класу. - Суми: ТОВ НВП «Росток А.В.Т.», 2014

12. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. - Івано-Франківськ, 2006.

13. Суботский Е.В.Дитина відкриває світ. -К, 2001.

14. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед. твори: У 2-х т. - К" 1983. - Т. 1.

15. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Вища школа, 2000.

Дадаток 1

Конспект уроку з «Навколишнього світу» (1-2 клас)

Ось дім скляний стоїть в кімнаті. В нім мешкають жителі хвостаті. Акваріум

Мета:

Навчальні

* показати взаємозв'язок живих і неживих компонентів у акваріумі;

* розглянути можливі помилки починаючого акваріуміста;

* навчити доглядати за акваріумом;

* вчити ставити мету, здобувати знання, розуміти, оцінювати і зіставляти свою точку зору з думкою інших, проводити самоаналіз і самооцінку Розвиваючі

* розвивати вміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, вміння спостерігати, бачити проблему Виховують

* виховувати екологічну культуру молодших школярів, почуття дбайливого ставлення до навколишньої природи, турботу про тварин

Хід уроку І. Організаційний момент. Емоційний настрій - Привітання ІІ. Актуалізація опорних знань. Фіксація утруднення у пробній дії. 1. Підсумок спостережень про погоду. Народні прикмети - Який сьогодні день? - Який місяць? Що цікавого помітили по дорозі до школи? - Які зміни у природі відбулися з настання осені? - Які народні прикмети пов'язані з цим днем, місяцем? - (У народному календарі 24 жовтня - день апостола Пилипа. За спостереженнями предків, з 24 жовтня починається Передзим'я, яке триватиме до 31 жовтня. - * У жовтні в одній годині - і дощ, і сніг. * У жовтні ні на колесах, ні на санях. * У жовтні з сонцем розпрощався, ближче до печі підбирайся. * Грім у жовтні передвіщає безсніжну, коротку і м'яку зиму. * Якщо в жовтні лист з берези та дуба опаде не чисто - чекай сувору зиму. * Знати осінь в жовтні по багнюці. * Жовтень землю покриє де листком, де сніжком. * Вересень пахне яблуком, жовтень - капустою. * У жовтні тільки і ягід, що горобина. 2. Перевірка д/з -Що вивчали на попередньому уроці? (Мешканців річок, озер , ставків) (розповіді учнів) -Що цікавого дізналися про них? 3. Проблема. Гра «Знайди зайве». - Назвіть номери риб прісних водойм. (залишається акваріумна рибка) - Чому ця рибка лишилася? Чому не може жити у природніх водоймах? ІІІ. Оголошення теми і мети уроку - Отже, на сьогоднішньому уроці дізнаємося про акваріум і його жителів ІV. Робота над темою уроку 1. Які і де ви бачили акваріуми? (Великі у океанаріум, супермаркет, вдома) - Що потрібно покласти в акваріум, щоб рибки відчували себе комфортно? (Покази предметів для акваріума, акваріума) - Подивіться на найменший акваріум у світі. Поспостерігайте, що потрібно для створення акваріума. · Відео найменший акваріум у світі · Гра «Склади акваріум» с. 63, завдання №1 (На дошці зображення акваріума. Здійснюється фронтальна перевірка, дублювання правильної відповіді на дошці за допомогою предметних малюнків) - Погляньте на акваріум. Чого не вистачає? Як його оживити? 2. Акваріумні рибки (презентація) - Познайомтеся із мешканцями акваріума. Виконання завдання №2, ст.63 Валеопауза 3. Для чого в домі акваріум? (відповідь дітей) 4. Відео «Акваріум» - Що ви відчули, спостерігаючи за рибками? - Які ще тварини, крім рибок можуть жити в акваріумі? VІ. Рефлексія знань - Пригадайте, в яких казках зустрічалася золота рибка? Чим вона була цікава? - А у вас є бажання? Напишіть бажання на рибці і будемо надіятися, що вони здійсняться. - Що цікавого ви дізналися на уроці? Чи хотіли б ви мати свій акваріум?

Додаток 2

Особливості проведення уроків «Навколишнього світу» (слайди)



Размещено на Allbest.ru