Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання засобами декоративно-прикладного мистецтва

Колір - виявлене візуальне почуття світлового потоку з поверхні деревини, який можна побачити неозброєним оком.

Блиск - здатність поверхні деревини спрямовано відбивати світловий потік. Найбільший блиск має дзеркально-гладка поверхня, і найменший поверхня, яка має однорідні нерівності. Блиск залежить від породи деревини, виду розрізу, способу освітлення поверхні, способу її обробки.

Текстура - рисунок, який утворюється на поверхні деревини розрізу (внаслідок перерізання її анатомічних елементів). Текстура обумовлена елементами структури деревини (шириною та будовою річних шарів, блиском різних кольорових відтінків тощо). Вона залежить від породи та напрямку розрізу.

Запах - суб'єктивне відчуття наявності в деревині ефірних масел, смоли дубильних та інших речовин, яке відбувається через органи нюху.

Вологість - вміст води в деревині, визначений у відсотках по відношенню до маси сухої деревини. Визначається вологість за формулою:

,

де - вологість деревини, %; - маса вологого зразка, г; - маса абсолютно сухого зразка, г.

Розрізняють такі види деревини за ступенем вологості:

абсолютно суха (близько 0%);

кімнатно-суха (8-12%);

повітряно-суха (12-18%);

напівсуха (18 - 23%).

Деревина вологістю більше 23% називається сирою, а та, яка знаходиться тривалий час у воді - мокрою.

У деревині розрізняють вільну вологу, яка заповнює внутрішні порожнини, і вологу зв'язану (гігроскопічну), яка міститься в оболонках клітин. Максимальна кількість зв'язаної вологи в деревині залежать від породи деревини та становить 23-30%.

Стан, коли в деревині є тільки зв'язана волога, тобто коли стінки клітин насичені вологою, а їх порожнини заповнені повітрям, називається точкою насичення волокна.

При температурі 15-20°С вологість деревини відповідає межі гігроскопічності (вологість 30% для усіх порід).

Коли вологість нижча 30%, то деревина має тільки гігроскопічну вологу. Коли вологість вища 30%, деревина має 30% зв'язаної вологи, решта вологи вільна. За стандартну вологість деревини беруть ту, яка становить 12%.

Усиханням деревини називають зменшення її розмірів і об'єму при зменшенні вологості. Лінійне усихання не однакове в різних напрямках:

у тангенціальному - 7 - 12%;

у радіальному - 3 - 6%;

повздовжнє (вздовж волокон) - 0,1 - 0,3%.

Повне об'ємне усихання становить 10 - 14%.

Об'ємне (повне) усихання знаходять, користуючись виразом:

,

де об'єм зразка при вологості в межах гігроскопічності (23...30%); -об'єм зразка, доведеного до абсолютно сухого стану.

На практиці користуються коефіцієнтом усушки Ку, який дає середню усушку при зміні вологості на 1%. Він визначається за формулою:

,

Для різних порід повне усихання в радіальному напрямку становить =3... 5%, у тангенціальному Ут=6... 10%.

Розбухання - збільшення лінійних розмірів і об'єму деревини при збільшенні вмісту в ній вологи. Видно, що це явище зворотне усиханню і практично воно підпорядковується одним і тим же кількісним законам. Ступінь розбухання прийнято описувати відносними змінами вологісної деформації:

,

де - розбухання, яке відповідає певній вологості зразка, - розмір вологого зразка з цієї вологості, - розмір зразка в сухому стані.

Для тангенціального і радіального напрямку відповідно маємо:

,

,

де і - розміри зразків (мм) при вологості, що дорівнює межі гігроскопічності (30%) і більшій за неї (після намочування у воді).

Коефіцієнт розбухання відповідно визначається за формулою:

,

де - лінійне (тангенціальне або радіальне) розбухання (%), - початкова вологість зразків (%).

Щільність деревини визначається як відношення маси зразка до його об'єму. Щільність деревини залежить від породи деревини та її вологості. Розрізняють:

– щільність абсолютно сухої деревини:

,

де - маса зразка абсолютно сухої деревини (кг), - об'єм зразка ();

- щільність вологої деревини:

,

де індекс показує утримання % вологості у деревині;

- умовну щільність

,

де -об'єм максимально розбухлого зразка (), - маса абсолютно сухого зразка;

– стандартну щільність, яка відповідає 12% вологості і до якої приводять щільність деревини з 8-23% вологості за формулою:

+0,01(1-),

де і - щільність при вологості відповідно W% і 12%, - коефіцієнт об'ємного усихання (%).

Низка міцністних і деформаційних показників деревини (границя міцності при різних випробуваннях, ударна в'язкість тощо) значною мірою характеризують її як конструкційний матеріал і дозволяють визначити галузі застосування щодо виготовлення різних деталей та елементів конструкцій. З цією метою деревину випробують на стиснення і розтягування, статичний згин і зсув, на кручення (рідко), і особливо на твердість. При цьому у деревині розрізняють твердість торцеву, радіальну та тангенціальну. За ступенем твердості деревинні породи поділяються на:

дуже тверді (граб, біла акація), твердістю більше 82,5 МПа;

тверді (дуб, береза), твердість 38,5-82,5 МПа;

м'які (сосна, осика), твердість менша 38,5 МПа.

Знання з курсу "Теорія конструктивних матеріалів" є дуже важливими в трудовому навчанні. Потрібно враховувати всі властивості деревини при виготовленні виробів, адже вони суттєво впливають на його якість і зовнішній вигляд. Наприклад, якщо не врахувати вологість деревини й зробити виріб із матеріалу з високим вмістом вологи, то з часом він потріскається, змінить форму та ін.

2.3 Основи експериментальної гіпотези, методика і результати дослідження

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у школі нами виявлено, що загальний недолік багатьох варіантів сучасних навчальних програм і педагогічної практики - недостатня спрямованість на послідовний і динамічний творчий розвиток школяра через недооцінку в змісті дисципліни " Трудове навчання " творчо-розвивальних можливостей засобів трудового навчання та відсутність розуміння чіткого взаємозв'язку між навчально-пізнавальною і творчою практичною діяльністю.

З метою перевірки стану творчого розвитку школярів на уроках трудового навчання доцільною є педагогічна діагностика процесу творчого розвитку учнів.

Під час констатуючого етапу експерименту слід вивчити стан творчого розвитку школярів. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалась за допомогою таких критеріїв:

1. Емоційний критерій позначається наявністю таких особистісних якостей учня, як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування і здатність на цій основі емоційно відгукуватися на різноманітні вияви практичної творчої діяльності на уроках трудового навчання і в позаурочний період.

2. Мотиваційний критерій характеризується наявністю інтересу дитини до практичної діяльності, потребою у самовираженні засобами трудового навчання, прагненням до гармонії у створенні виробів.

3. Когнітивний критерій показує активність пізнання школяра, розуміння явищ навколишнього середовища і способів їх відображення в практичній трудовій діяльності; активність асоціативно-образного мислення; сформованість трудових вмінь та операцій, дієвість уяви, фантазії, вираженість інтуїції.

4. До діяльнісного критерію належать такі показники:

— здатність у виробі відображати основні конструктивні особливості форми об'єкта;

— уміння у виробі відтворювати зовнішні контури натури;

— адекватність відтворення пропорційних відношень цілого і частин;

— уміння знаходити гармонійні співвідношення кольору, тону і пропорцій відтворюваного об'єкта;

— здатність оригінально компонувати;

— володіння техніками роботи художніми матеріалами;

— репродуктивні вміння відтворення характерних естетичних ознак натури;

— здатність творчо реалізовувати художньо-образне рішення;

— ступінь самостійної діяльності учня (шляхом копіювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно).

Дослідження здійснювалось у три взаємопов'язані етапи:

На першому етапі проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми; визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання; проведено констатуючий експеримент: розроблено критерії та рівнів творчого розвитку школярів; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови творчого розвитку учнів.

На другому етапі опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розробити рекомендації.

На основі виділених критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні творчого розвитку школярів: низький, середній і високий.

Низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об'єктів діяльності, побоюванням показувати свій емоційний стан, пасивність у відтворенні художніх образів, у висловленні своїх суджень з приводу побаченого, у вираженні свої почуттів засобами міміки. Домінування мотивів бажання отримати гарні оцінки та похвал щодо практичної діяльності визначає репродуктивний її характер, відсутність бажання експериментувати матеріалами, формою тощо. Участь у творчій і пошуковій діяльності можлива лише за участю вчителя. В образно-асоціативному мисленні домінує аналогія. Самостійні міркування про художні образи відсутні. У своїх виробах ці діти неадекватно відтворюють конструктивні особливості форми об'єкта, пропорції та неправильно добирають засоби лінійного вираження, слабко володіють графічною лінійною технікою, несвідомо шукають кольорові і тональні відношення. Часто неможливо впізнати, який саме об'єкт виконано.

Середній рівень характеризується зацікавленістю учнями деякими предметами і явищами довкілля, намаганням імітувати художні образи, стереотипним висловлюванням естетичних суджень з приводу побаченого, стриманістю показу власного емоційного стану. Домінантою мотивації до практичної діяльності цих дітей є бажання більше знати про трудове навчання та цікавість на уроці. У цих дітей за часткової стимуляції вчителя спостерігається уявно-фантазійні прояви у створенні художнього образу виробу. За допомогою учителя діти у своїх виробах частково правильно відтворюють конструктивні особливості форми об'єкта, та його пропорції. Часто плутаються у доборі лінійних засобів вираження пластики об'єкта. Невпевнено користуються інструментами. Володіють окремими трудовими навичками. Учні у своїх роботах з помилками відтворюють кольорові і конструктивні відношення. З труднощами можна впізнати, який саме об'єкт виконано.

Високий рівень творчого розвитку школяра характеризується такими особистісними якостями учня, як відчуття краси, переживання радості, захоплення, милування і здатність на цій основі емоційно відгукуватися на різноманітні вияви креативного у навколишньому світі. Ці діти активно виражають свої почуття, імітують художні образи рухами, мімікою, жестами, у різних формах висловлюють свої судження, сміливо показують свій емоційний стан, зацікавлено споглядають предмети і явища довкілля. Для цих школярів властивий стійкий інтерес до практичної діяльності, потреба у самовираженні, прагнення до гармонії у відтворенні образів довкілля. Ці діти активні у пізнанні довкілля, розуміють явища навколишнього і способи їх відображення в трудовому навчанні, образно мислять, мають сформовані конструктивно-технічні вміння та навички роботи з необхідними інструментами і матеріалами, дієву уяву, фантазію, інтуїцію. У своїх роботах добре відображають основні конструктивні особливості форми об'єкта, адекватно відтворюють зовнішні контури натури та пропорційні відношення цілого і частин, вдало знаходять гармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваного об'єкта, володіють техніками роботи з потрібними матеріалами, творчо реалізують художньо-образні характеристики виробу, у роботі самостійні.

Порівняння даних констатуючого етапу в експериментальних і контрольних групах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв творчого розвитку учнів засобами трудового навчання. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до творчого розвитку.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що понад чверть учнів, які брали участь в експерименті, має низький рівень творчого розвитку. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів - майже половина. Високого рівня досягає третина досліджуваних молодших школярів.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня творчого розвитку засобами трудового навчання, то можна стверджувати про малу ефективність традиційних педагогічних умов трудового навчання і виховання молодших школярів. Щоб підвищити її, необхідно оновлення й розробку змісту, форм і методів навчання у початковій школі спрямувати на досягнення цілісності цього процесу у єдності таких складових: знання - уміння - розвиток.

Ефективними педагогічними умовами творчого розвитку школярів на уроках трудового навчання нами виділено:

1) врахування індивідуальних особливостей учнів;

2) стимулювання емоційно-почуттєвої сфери школярів;

3) сприяння дієвості уяви і фантазії дітей;

4) різноманітність способів реалізації художнього образу в практичній діяльності (самовираження) учнів.

Формуючу частину педагогічного експерименту слід здійснювати поетапно:

1) виникнення творчої ситуації;

2) евристичний етап;

3) творчо-самостійний.

У процесі постановки учням дизайнерських, творчих завдань ми ставили за мету розвиток образного і комбінаторного мислення учнів, їхнього естетичного смаку; пропонували школярам роботи як із площинними, так і з об'ємними формами, однотонними і кольоровими матеріалами.

Серед творчих вправ найтиповішими є такі: виконання художніх ескізів предметів з натури, за аналогією, за уявою; комбінування заданих площинних форм у композицію.

У процесі формування уявлення учнів про різні види творчої праці - художню, технічну, наукову - ми пробуджували інтерес до творчої праці. Наприклад, на першому занятті учні коротко пригадували найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року.

Користуючись постійно діючою в класі виставкою робіт, учні знаходили і називали вироби, які їм було виготовляти найцікавіше. Це дозволяло, з одного боку, пригадати найважливіші матеріали, інструменти, види робіт, з другого, - в учнів формувалося емоційно-позитивне ставлення до процесу і результатів майбутньої праці.

Доцільними були такі запитання: "З яким матеріалом вам найбільше подобалось працювати?", "Який виріб у вас вийшов найкращим?", "Що найоригінальніше, незвичне і чудернацьке ви зробили?", "Які цікаві іграшки, сувеніри вам хотілося б виготовити?". Так учитель підводить учнів до поняття творчості в праці.

Ознайомлення учнів з різними видами творчої праці - художньої, технічної, наукової - здійснювалось у процесі виготовлення різних предметів.

На етапах уроків, забезпечуючи емоційно-позитивний настрій, використано такі методи: словесні (бесіда, дискусія та ін.), наочні - ілюстрація (показ зразків виробів, технологічних карток і т. ін.) та демонстрація (технології трудових операцій, використання інструментів, роботи з матеріалами), практично-відтворювальні (з метою закріплення відомого) та тренувальні (з метою формування умінь та навичок).

Крім названих методів, ми використовували ще дві групи методів. Це - група методів стимулювання й мотивації (інтерес до навчання, почуття обов'язку, відповідальність у навчанні) та методи контролю й самоконтролю (усні). Виховними методами у нашому дослідженні є методи впливу і переконання, методи організації практичної діяльності та методи стимулювання. Всі вони мали комплексний характер і використовувались у постійно змінних конкретних навчально-трудових ситуаціях, які визначалися означеними педагогічними умовами.

Враховуючи специфіку шкільного віку, ми застосовували систему пошукових методів, яка передбачає застосування творчих завдань при написанні школярами творчих робіт. Творчі завдання та їх розв'язання розглядалися з погляду творчої самореалізації учнів, а також оволодіння ними новими знаннями та способами творчої діяльності. Для оволодіння новими знаннями використовувалися методи і завдання, спрямовані на стимулювання навчальної діяльності учнів. Такими методами є гра (художня, пізнавальна), яка створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчання; метод створення ситуацій інтересу до оволодіння знаннями, тобто використання цікавих пригод, гумористичних уривків, випадковостей, життєвих несподіванок; метод опори на життєвий досвід, тобто використовувалися повсякденні спостереження дітей (фактів, явища, події).

Організацію занять з трудового навчання ми рекомендуємо будувати на принципах: нестереотипності, структурної різноманітності; залучення учнів до співпереживання, створення відповідно до теми уроку емоційного настрою; наявності трьох основних структурних компонентів уроку (відповідно до законів будь-якої творчості) - сприймання, формування творчого задуму, посильна творча реалізація.

Моделювання змісту уроків здійснювалось на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів, тому з підвищенням ролі диференціації художньо-творчої діяльності дітей, на формуючому етапі експерименту надавалась переваги художньо-ігровим формам практичної роботи.

Експеримент проводився на базі ЗОШ І-ІІІ ст. №3 і ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 м. Глухова. У експерименті були задіяні учні 9-А та 9-Б класів обох шкіл.

За експериментальну групу були обрані 9-А,Б класм ЗОШ №3, а за контрольну - 9-А,Б класи ЗОШ №2.

При виборі цих двох груп керувалися виконанням умов ідентичності:

— вони мали майже повну рівність початкових умов (успішність обох груп з різних дисциплін приблизно однакова та однакова кількість учнів у них);

— мали місце рівні умови навчальної роботи;

— заняття проводились у звичних для учнів умовах.

У ході констатуючого експерименту визначався рівень розвитку творчих здібностей учнів, який був встановлений за допомогою діагностичної контрольної роботи (додаток А). Для визначення рівня творчості учнів при виконанні контрольної роботи були обрані критерії, наведені в додатоку В.

Завдання контрольної роботи було підібрано таке, розв'язання якого передбачало творчий підхід.

Порівняння даних констатуючого етапу в експериментальних і контрольних групах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв творчого розвитку учнів. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до творчого розвитку.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що 100% учнів, які брали участь в експерименті, можуть розв'язати завдання, які потребують низького рівня творчого розвитку. До середнього рівня відноситься 59,8% учнів експериментальної групи та 55,2% учнів контрольної групи. Високого рівня досягає 27,6% учнів експериментальної групи та 23% учнів контрольної групи (додаток Д).

Після проведення підрахунку результатів виконання учнями завдань контрольної роботи ми проаналізували роботи за критеріями творчості, які розглянуті вище. У результаті аналізу нами було отримано такі результати (додаток Е). Оригінальність у виконанні завдань контрольної роботи була характерна чотирнадцятьом учням експериментальної групи та п'ятнадцятьом учням контрольної групи. Новизна образу та ідеї спостерігалась у одинадцяти учнів експериментальної групи та дев'яти учнів контрольної групи. Продуктивність роботи була у вісімнадцяти учнів експериментальної групи та у шістнадцяти учнів контрольної групи. Краса та естетичність була характерна роботам семи учнів експериментальної групи та семи учнів контрольної групи.

Під час формуючого етапу експерименту учні експериментальної групи вивчали тему варіативної частини програми "Технологія оздоблення виробів геометричним різьбленням". Учні ж контрольної групи працювали за інваріантною частиною програми і даної теми не розглядали.

По закінченні формуючого етапу експерименту, для встановлення впливу засвоєних знань з декоративно-прикладного мистецтва учнями на їх творчий рівень у двох групах було проведено контрольну роботу (контрольний експеримент) (додаток Б). За результатами творчої контрольної роботи можна зробити висновок про те, що творчий рівень учнів експериментальної групи підвищився і різниця з контрольною групою стала ще більшою, що видно з наведених нижче показників (додаток Ж)

Так, у експериментальній групі кількість учнів середнього рівня творчості збільшилась на 10,8%, кількість учнів високого рівня творчості збільшилась на 13,8%.

Проаналізувавши результати контрольної роботи за показниками творчості, ми отримали такі дані (додаток З), які свідчать про підвищення творчого рівня експериментальної підгрупи.

З даних, отриманих при проведенні педагогічного експерименту, видно, що засоби декоративно-прикладного мистецтва сприяють розвитку творчих здібностей учнів, що підтверджує висунуту на початку дослідження гіпотезу.

Висновки

За результатами дипломного дослідження сформульовано такі основні висновки й узагальнення:

Внаслідок аналізу психолого-педагогічної літератури, з'ясовано, що розвиток є передумовою творчості, яка є нероздільною з продуктивною діяльністю людини, - це поетапний рух індивіда в напрямі особистісних кількісних змін у якісні - його утвердження, формування й відтворення.

Зміст поняття "творчий розвиток особистості" ми інтерпретуємо як динамічний процес формування особистості, спрямований на розширення спектру здібностей та особистісних якостей, які проявляються і збагачуються у практиці різних видів конструктивної діяльності, а результати її характеризуються новизною й оригінальністю. Функціонально-структурними компонентами моделі творчого розвитку школярів є: емоційний, когнітивний, мотиваційний та діяльнісний.

Виявлено, що психологічні механізми творчої діяльності школярів ґрунтуються на індивідуальних особливостях: генетичних задатках, належності до типу темпераменту, характеру сприйняття. Вікові особливості трудового навчання школярів характеризуються стійким відчуттям засобів та прийомів трудової діяльності, на основі чого у виробах вони здатні адекватно відтворювати дійсність

Визначено, що головним смисловим засобом у творчому розвитку школярів є практична функція трудового навчання, завдяки якій реалізується виховання через діяльність і виховання в практичній діяльності. Творчо-розвивальні можливості засобів декоративно-прикладного мистецтва в дитячій практичній діяльності полягають у функції відтворення зовнішніх ознак об'єкта, у вираженні ставлення до переданого змісту.

Загальним недоліком навчальних програм з дисципліни "Трудове навчання" в школі є те, що у них недостатньою мірою виражено спрямованість на послідовний і динамічний творчий розвиток школяра через відсутність розуміння їх авторів чіткого взаємозв'язку між навчальною і трудовою творчою діяльністю, а також естетичним сприйняттям довкілля і виробів.

На основі виділених критеріїв (емоційного, мотиваційного, когнітивного, діяльнісного) визначено три рівні творчого розвитку школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва: низький, середній і високий. Встановлено, що найбільша кількість учнів, які брали участь у педагогічному експерименті, відноситься до низького і середнього рівня творчого розвитку засобами трудового навчання. Це засвідчує недостатню ефективність традиційних педагогічних умов навчання і виховання школярів.

Експериментально доведено, що ефективний творчий розвиток школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва забезпечується дотриманням таких педагогічних умов: врахування індивідуальних особливостей учнів; стимулювання емоційно-почуттєвої сфери школярів; сприяння дієвості уяви і фантазії дітей; різноманітність способів реалізації художнього образу в практичній творчій діяльності (самовираження) учнів; використання міжпредметних зв'язків, інтеграції змісту художніх дисциплін та елементів міжгалузевої інтеграції.

Аналіз даних формуючої частини проведеного педагогічного експерименту підтвердив доцільність вибору поетапної комплексної методики творчого розвитку школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва: 1) виникнення творчої ситуації; 2) евристичний етап; 3) творчо-самостійний. Внаслідок поетапного включення дітей до пошуково-візуально-пізнавального, евристичного та діяльнісного процесів вектор їхнього розвитку мав напрям від елементарних проявів творчості до самостійного творчого пошуку в практичній трудовій діяльності.

Доведено, що впровадження експериментальних педагогічних умов у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні трудового навчання сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер особистості школяра. Це стимулює їх самовираження у практичній творчій діяльності і підтверджує висунуту гіпотезу дослідження.

Так, у експериментальній групі кількість учнів середнього рівня творчості збільшилась на 10,8%, кількість учнів високого рівня творчості збільшилась на 13,8%.

Дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї складної проблеми. Це зумовлює необхідність її подальшої розробки, зокрема, пошук нових педагогічних технологій цілісного розвитку творчої активності дитини засобами декоративно-прикладного мистецтва у комплексі: дитячий садок -початкова школа - старші класи; дослідження кола питань щодо художньої творчості обдарованих дітей у спеціальних навчально-виховних закладах тощо.

Список використаних джерел

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом в навчальних майстернях. - К., 1991. - 120с.

2. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкович М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 2010. - 272с.

3. Антонович Є.А., Проців В.І., Свид С.П. Художні техніки у школі. - К., 1997.-305с.

4. Анулова Л.Ф., Приблуда С.З. Материаловедение и технология производства художественных керамических изделий. - М.: Высшая школа, 1979.-216с.

5. Ассєв Ю.С. Джерела мистецтв Київської Русі. - К.: Мистецтво, 2009. -214с.

6. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. - М,: Педагогика, 82.-560с.

7. Барадулин В.А. Резьба по дереву // Основи художественного ремесла. -М.: Просвещение, 2009.-С 33-78.

8. Барадулин В.А. Сельському учителю о народних промыслах. - М.: Просвещение, 1979. - 112с.

9. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. - М.: Педагогика, 1981, -224с.

10. Берштейн К.А. Очерки по физиологии движения и физиологии активности. -М.: Медицина, 1966. - 380с.

11. Бескодарев A.A. Художественное плетение из ивового прута. - М.: Лесная промышленность, 2010, - 64с.

12. Беспалько В.П. Опыт разработки и использования критериев качества усвоения знаний // Советская педагогика. -1968. - №1. - С.49 - 54.

13. Беспалько В.П. Доступность учебного материала // Сов. педагогика. -1987.-№4.-С.53-56,

14. Беспалько В.П. Использование поэлементного анализа трудовых умений для совершенствования обучения труду // Школа и производство. -2008.-№3.-С.16-20.

15. Бехтерев В.М. Творчество с точки зрения рефлексологии. Гений и творчество. - Л., 1924.

16. Білевич I.B. Виховна робота зі студентами в процесі вивчення народних ремесел // Трудова підготовка в закладах освіти. -1998. - №1. - С.46-50.

17. Блахут А. Роль эстетического воспитания в развитии творческих способностей личности: Автореф. дисс... канд. философ, наук. - К., 1984.- С.21.

18. Блинов Л.В. Объективная оценка практических умений учащихся // Школа и производство.- 2006. - №10. -С.61-62.

19. Будзан А.Ф. Різьба по дереву в західних областях України. - К.: Вид-во АНУРСР, 1960,-106с.

20. Бутник-Сіверський Б.С. Українське народне мистецтво. - К.: Наукова думка, 1966,-224с.

21. Виноградов М.И. Физиология трудовых процессов. - М: Медицина, 1966.-367с.

22. Від ремесла до творчості: Збірник. - К.: Час, 2008. - 152с.

23. Внеклассная работа по труду: Работа с разными материалами / Сост. А.М. Гукасова. -М: Просвещение, 1981. - 176с.

24. Волков І.П. Вчимо творчості // Педагогічний пошук / Упор. І.М. Баженова - К., 1988. - С. 90-126.

25. Воловик П.М. Теорія імовірності і математична статистика в педагогіці. -К.: Радянська школа. 1969. - 222с.

26. Вихрущ A.B. Трудова підготовка учнів у загальноосвітніх школах України (XIX - початок XX століття). - К., 2011. - 199с.

27. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М: Просвещение, 1991.-93с,

28. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1968.

29. Гедвілло О.І., Носова І.О., Ковальова Г.В. Індивідуальний підхід до навчання з практикуму в майстернях // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2008. - №2. - С.44-47.

30. Гладков H.H. Народные ремесла. Справочник. - Симферополь: Бизнес-информ, 1995.-431с.

31. Головня И.А. Учимся чеканить по металлу. - К.: Радянська школа, 1986. -53с.

32. Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії. / Горленко В.Ф. - К.: Наук. думка, 1964. - 248 с.

33. Данченко О.С. Невмируще джерело. Бесіди про українське народне мистецтво. - К.: Мистецтво, 2009.- 190с.

34. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.:Райдуга, 1994.- 14с.

35. Дикарев Б.Н., Попкович B.B. Оценка эффективности усвоения студентами учебного материала // Нові технології навчання. - 1992. -Вип.5.-С 37-44.

36. Дубровский В.М., Логинов B.B. Плетение из ивового прута. - М: Лесная промышленность. 1990. -374с,

37. Закон України "Про освіту". -К.: МО України, 1992.

38. Захарченко P.O. Виховання в школярів національної самосвідомості // Трудова підготовка в закладах освіти. -2008. - №2. - С.24-27.

39. Захарчук-Чугай Р.В. Декоративно-прикладне мистецтво.-Львів: Світ, 1993.-С.89-94.

40. Зязюн I.A. Всеукраїнська державна комплексна програма естетичного виховання //Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. -1993. - №1.-С.43-51.

41. Іваночко A.B. Народні ремесла на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2008. -№3. -С. 10-11.

42. Изотов М.И. Определение уровня сформированности трудових умений и производство. - 1981. -№12. -С.27-28.

43. Каган М.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М., Политиздат, 1974. 328 с.

44. Канцедикас А. Искусство и ремесло. К вопросу о природе народного искусства. - М.: Изобразительное искусство. 2007. - 120с.

45. Каньковський І.Є., Терещук І.Я., Терещук А.Л. Відродження народних ремесел на базі загальноосвітньої школи // Трудова підготовка в закладах освіти.-2007.-№1.-С.22-27.

46. Каплан М.И., Митлянская Т.Б. Народные художественные промыслы. - М.: Высшая школа 1980. - 175с.

47. Качнев В.И. Методика формирования трудовых умений и навыков учащихся 5-7 классов. - К.: Радянська школа, 1983. - 114с.

48. Климов Е.О. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типичных свойств нервной системы.- Казань: КГУ, 1969,- 278с.

49. Клочков И.Д. Методы обучения трудовым действиям. - М., 1972.-112с.

50. Кобзар Б.С. Обдаровані діти // Педагогіка і психологія. - Київ, 1995. - №3. - С. 80 - 86.

51. Ковальов О. Є. Методика викладання декоративного мистецтва у початковій школі. - Суми: ВВП "Мрія - Г ЛТД, 2007. - 204с.

52. Коломієць Ю.В. Трудове виховання учнів 8-9 класів на традиціях і звичаях українського народу: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. - К., 1998. - 191с.

53. Кондратьева С.В. Відродження народних традицій з обробки матеріалів на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. -2008. -№4.-С. 18-21.

54. Корнейчук А.Д. Формирование конструктивно-технических навыков у учащихся 1-4 классов на уроках ручного труда: Дисс. канд. пед. наук: 13.00.01.-К., 1966.

55. Кувшинов Н.И. Влияние повторных упражнений на самоконтроль учащихся в производственном обучении // Вопросы психологии. -1961. - №2.-С. 17-20.

56. Кудін В.О. Мистецтво і духовний світ молоді. - К.: Радянська школа, 1983.-96С.

57. Кудрявцев Т.В. Особенности мышления учащихся в процессе трудового обучения. - М.: Педагогика, 2008. - 336с.

58. Кудрявцев T.B. Психология технического мышления. - М.: Педагогика, 1975.-303С.

59. Лосюк П.В. Декоративно-прикладне мистецтво в школі. - К., 1979. - 185 с.

60. Лында A.C. Учет и оценка знаний и умений //Школа и производство.- 1971.-№7.-С.66-70.

61. Лямин И.В. Художественная обработка металлов. - Машиностроение, 2008. - 112с.

62. Манакова Л.П. Современное декоративное искусство и предметная среда: Автореф. дисс. канд. искусствоведения. - М., 1972, - 17с.

63. Матвєєва Т.О. Мозаїка та різьблення по дереву. - К,: Вища школа, 1993.-135с.

64. Микитчук В.И., Руками сельского умельца. - К.: Урожай. 1989.-173С.

65. Научные основы трудового обучения: Сб./ Сост. А.Б. Дмитриев. - М.: Педагогика, 2010. - 229 с.

66. Плохій З.П. Трудове виховання молодших школярів. - К.: Освіта, 2002. - 112с.

67. Поляков В.А. Политехнический принцип в трудовом обучении школьников. - М.: Просвещение, 2007. - 80 с.

68. Развитие технического творчества младших школьников / Под. ред. П.Н. Андрианова, М.А. Галагузовой. - М.: Просвещение, 1990. -112 с.

69. Рафаенко В.Я."Народные художественные промыслы", М., 1988

70. Родари Д. Грамматика фантазии. М.: Прогресс. 1990 г. С. 24--29.

71. Рожнев Я.А. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских. - М.: Просвещение, 2008. - 240 с.

72. Скаткин М.Н. Труд в системе политехнического образования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1976. - 328 с.

73. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 2011. - Т 3. - 464 с.

74. Теплов Б.М. Избранные труды, в 2 т., т 1, М.: Наука,1985.-402с.

75. Тименко В.П. Художня праця - 2. - К.: Спалах, 1999. - 48 с.

76. Тименко В.П. Художня праця - 3. - К.: Спалах, 2000. - 73 с.

77. Тименко В.П. Художня праця - 4. - К.: Спалах, 2000. - 56 с.

78. Трудовое обучение в начальных класах / Под. ред. И.Г. Майоровой. - М.: Просвещение, 1978. - 272 с.

79. Тхоржевський Д.О. Система трудового навчання. - К.: Вища школа, 1985. -175с.

80. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін. - К.: Вища школа, 1985. - 175с.

81. Ушинский К.Д. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение, 1968. - 357 с.

82. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002.-528 с.

83. Фрейтаг И.Г. Урок технического труда в начальных класах. - М: Просвещение, 2009. - 64 с.

84. Хорунжий В.І., Черніка Г.П. Методика трудового навчання в початкових класах. Ч. I. - Олександрія: РВА "Світло", 1996. - 96 с.

85. Хорунжий В.I. Методика трудового навчання в початкових класах. Частина ІІ. - Олександрія: РВА "Світло", 1996. - 96 с.

86. Хорунжий В.І. Практичні роботи в навчальних майстернях. - К.: Вища школа, 2009. - 173 с.

87. Цируль К.Ю. Ручна праця в загальноосвітній школі. К.:Райдуга, 2006.- 214с.

Додаток А. Діагностична контрольна робота (констатуючий експеримент)

Розробити ескіз оздоблення верхньої кришки скриньки розміром 100Ч150 мм, використовуючи найпростіші геометричні елементи: трикутник, коло, ромб. При оцінюванні буде враховуватись новизна, складність та гармонійність розробленого орнаменту.

Додаток Б. Діагностична контрольна робота (контрольний експеримент)

Розробити ескіз оздоблення верхньої кришки скриньки розміром 100Ч150 мм, використовуючи будь-які відомі вам техніки і стилі. При оцінюванні буде враховуватись новизна, складність та гармонійність розробленого орнаменту.

Додаток В. Показники та індикатори рівня творчості при виконанні завдань

Показники рівня творчості	Індикатори
Оригінальність	Порівняння відповіді з відповідями інших членів групи
Новизна образу або ідеї	У порівнянні з іншими членами групи та аналогами рішення
Продуктивність	Загальна кількість ідей
Краса та естетика виконання	У порівнянні з іншими членами групи та аналогами виробу

Додаток Д. Результати дослідження творчого рівня експериментальної та контрольної груп (констатуючий експеримент)

Рівень творчості	Кількість учнів
	Експериментальна група	Контрольна група
Низький	22(100%)	22(100%)
Середній	13(59,8%)	12(55,2%)
Високий	6(27,6%)	5(23%)

Додаток Е. Результати аналізу робіт студентів за показниками творчості (констатуючий експеримент)

Показник творчості	Кількість учнів
	Експериментальна група	Контрольна група
Оригінальність	14	15
Новизна образу та ідеї	11	9
Продуктивність	18	16
Краса та естетика виконання	7	7

Додаток Ж. Результати дослідження творчого рівня експериментальної та контрольної груп (контрольний експеримент)

Рівень творчості	Кількість учнів
	Експериментальна група	Контрольна група
Низький	22(100%)	22(100%)
Середній	15(69%)	13(59,8%)
Високий	9(41,4%)	5(23%)

Додаток З. Результати аналізу робіт студентів за показниками творчості (контрольний експеримент)

Показник творчості	Кількість учнів
	Експериментальна група	Контрольна група
Оригінальність	11	13
Новизна образу та ідеї	15	10
Продуктивність	20	16
Краса та естетика виконання	10	8

Размещено на Allbest.ru