Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

Розробка напрямів подолання порушень лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) ІІІ рівня старшого дошкільного віку в умовах дошкільних навчальних закладів. Корекція лексико-граматичної сторони мовлення.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 02.05.2010
Размер файла 221,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У зв'язку з цим, логопед повинен знати і розуміти закономірності процесу становлення усного мовлення в нормі й патології. Щоб виявити конкретні факти спільності й розходжень нормального і порушеного мовленневого розвитку, необхідно простежити процес послідовного засвоєння лексико-граматичних одиниць, їх форми, операцій з ними. Відомо, що діти не відразу й не раптово опановують правильнє мовлення, що одні явища рідної мови (типи речень, довжина слів, звуки мовлення та ін.) засвоюються дитиною раніше, інші -- набагато пізніше. Природна послідовність засвоєння мовленневих елементів спрямовується різними факторами. Чим простіше по звучанню й структурі слово, тим швидше і легше воно запам'ятовуються [9].

Логопедичне обстеження проводиться в перші два тижні перебування дитини в логопедичній групі ДНЗ. Основними завданнями обстеження є:

-- вивчення умов виховання й розвитку дитини (спілкування з дорослими й однолітками) на основі бесіди з батьками й аналізу документів;

-- виявлення рівня розвитку провідної діяльності (гри, малювання, конструювання, елементів праці) і оцінити відповідно до вікових норм (разом з вихователем);

-- виявлення характерних рис емоційно-особистісної й пізнавальної сфери загального психічного розвитку дитини;

-- оцінка стану зв'язного мовлення з погляду лексико-синтаксичного його оформлення;

-- визначити ступінь оволодіння компонентами мовленнєвої системи.

При всіх порушеннях мовлення необхідно з'ясувати: чи знає дитина про свій дефект, як на нього реагує; чи переживає труднощі в спілкуванні з оточуючими; як вступає в контакт із близькими, знайомими й незнайомими дорослими, з товаришами в дитячому садку, у дворі; поведінка дитини вдома. З'ясувати, у чому полягають скарги самих батьків: чи турбує неправильна вимова окремих звуків, граматичне оформлення мовлення, недостатність словника, помилки в побудові речень, темп мовлення та ін. [21].

У процесі логопедичного обстеження логопед виявляє об'єм мовленнєвих навичок, порівнює його з віковими нормами, з рівнем психічного розвитку, виявляє співвідношення дефекту та компенсаторних можливостей, мовленнєвої та пізнавальної активності.

При виявленні мовленнєвих дефектів принципове значення має застосуваннясистемного підходу до аналізу мовленнєвих порушень. Саме цьому, при діагностиці мовленнєвих порушень необхідно з'ясувати не тільки, який компонент мовленнєвої діяльності виявляється порушенним, але і його взаємозв'язок з іншими компонентами мовлення. Це передбачає різнобічне обстеження всієї мовленнєвої системи: фонетики, лексики, граматики. Важливо виявити співвідношення розвитку імпресивного та експресивного мовлення дитини; виявити компенсуючу роль активних мовленнєвих можливостей; співвіднести рівень розвитку мовленнєвих засобів з актуальним їх використанням в мовленнєвому спілкуванні.

Визначають кілька етапів обстеження дитини:

І. Орієнтовний. Цілеспрямоване опитування батьків, вивчення спеціальної документації та бесіда з дитиною. На підставі отриманих даних заздалегідь визначається мовний дефект.

ІІ. Диференційний. Обстеження інтелекту і слуху з метою відмежування дітей з первинною мовленнєвою патологією від схожого стану. Де основним є порушення слуху та інтелекту.

ІІІ. Обстеження мовленнєвих і немовленнєвих процесів, тісно пов'язаних з мовленнєвим розвитком.

IV. Ретельне обстеження компонентів (словника, граматичної будови, вимови та ін.) мовленнєвої системи на основі отриманих даних заповнюється логопедична картка та робиться логопедичний висновок.

V. Заключний, уточнювальний. Динамічне спостереження за дитиною в умовах спеціального навчання та виховання [40].

Під час бесіди з батьками з'ясовується анамнез розвитку мовлення, визначаються домовленнєві реакції дитини на ранніх етапах розвитку, в тому числі гуління, лепет (модульований лепет). Важливо виявити в якому віці з'явилися перші слова та співвідношення пасивного і активного словника у процесі розвитку мовлення. Важливо з'ясувати, коли з'явилися двослівні та багатослівні речення, чи не переривався мовленнєвий розвиток (якщо переривався, то за яких причин), яка мовленнєва активність дитини, як вона йде на контакт, в якому віці було виявлено відставання в розвитку мовлення, яке мовленнєве оточення було на ранніх етапах розвитку дитини та до тепер. В процесі бесіди з дитиною логопед встановлює контакт з нею, націлює на спілкування. Дитині задаються питання які виявляють її світогляд, інтереси, стосунки з оточуючими, чи орієнтується дитина в часі та просторі. Питання задаються в такий спосіб, щоб відповіді були розгорнутими. Ця бесіда дає перші висновки про мовлення дитини, виявляє напрямок подальшого обстеження різних сторін мовлення [50].

Особливо детально досліджується словниковий запас, граматична будова, зв'язне мовлення та ін. При обстеженні зв'язного мовлення досліджують як дитина самостійно може скласти розповідь за малюнком, серією сюжетних малюнків, переказ, розповідь-опис, розповідь з особистого досвіду, переказ. Складанню розповіді по картині й по серії картин передує вступна бесіда, у ході якої з'ясовується, чи зрозуміло дитині зміст картини, уточнюється значення окремих слів. Потім дитині дається невеличкий план за яким вона повинна скласти розповідь. Якщо дитині пропонується скласти розповідь по серії картин, то ведеться спостереження й за тим, як вона їх розкладає (самостійно, після пояснення й показу, за допомогою логопеда). При завданні скласти розповідь із особистого досвіду проводиться вступна бесіда й задається ряд питань: «Що тобі подарували на день народження? Як називається ця машина? Якого вона кольору і розміру?». При оцінці стану зв'язного мовлення варто мати на увазі, що в нормі до трьох років життя діти опановують простими поширеними реченнями. Досить рано, приблизно до трьох-чотирьох років, діти починають уживати складнопідрядні й складносурядні речення. На п'ятому році життя кількість складних речень, що зустрічаються в мовленні, уже становить 11% відносно загального числа речень. Після чотирьох років діти можуть переказати знайому казку, охоче розповідають вірша, до п'яти років переказують тільки що прочитані короткі тексти, прослухавши їхній два рази. Після п'яти років діти здатні досить докладно й послідовно розповісти про побачене або почуте, пояснити причину й наслідок, скласти розповідь по картині, відрізнити фантастичний зміст казки від розповіді [36].

При обстеженні словникового запасу досліджують вміння дитини співвіднести слово з предметом, дією і правильно використовувати його в мовленні. Обстеження словникового запасу проводиться в обсязі тем з довкілля: наприклад “Одяг”, “Транспорт”, “Дикі і свійські тварини” тощо. Логопед одержує інформацію про обсяг словникового запасу та його якісний склад. При цьому потрібно проаналізувати, які заміни лексичних значень, порушення лексичного змісту, невиправдані контекстом уживання слів мають місце в обстежуваної дитини. При оцінці лексичних можливостей варто пам'ятати, що при нормальному розвитку мовлення активний словник дитини збільшується дуже швидко. Словник п'ятирічної дитини коливається в межах 2000 слів і розподіляється між різними граматичними категоріями в такий спосіб: переважають іменники -- 50,2% і дієслова -- 27,4% [31].

Дослідження сформованості граматичної сторони мовлення -- один з провідних моментів логопедичного обстеження дітей із ЗНМ. Виявляється правильність використання дитиною категорії роду, числа, відмінки іменників, прийменники тощо. Матеріалом обстеження є малюнки предметів та дії. Для виявлення вміння використовувати морфологічні форми слів перевіряється здатність утворити множини від іменників в однині та навпаки, утворення зменшено-пестливої форми від даного слова та дієслів з відтінками дії, вставляння відсутніх в реченні слів в потрібному відмінку, роді та числі. При оцінці ступеня сформованості граматичної будови необхідно пам'ятати, що до трьох-чотирьох років діти з нормальним мовленнєвим розвитком в основному правильно вживають у самостійному мовленні всі прості прийменники (в, в, на, під, з, з, до, за, але, після), вільно користуються ними у своїх висловлюваннях. При нормальному розвитку мовлення діти до п'яти років опановують всіма типами відмінювань, тобто правильно вживають іменники, прикметники у всіх відмінках однини й множини. Окремі труднощі, що зустрічаються в дітей, стосуються рідко вживаних іменників у родовому й називному відмінках множини (стули, деревов, тощо) [36].

Поряд з обстеженням експресивної сторони мовлення виявляється й розуміння лексико-граматичних відносин: слів, близьких за значенням (стовбури-дерева-корінь; двері-стіна-під'їзд-будинок; красить стіну-розфарбовує картинку та ін.); категорії числа й роду іменників, дієслів, прикметників (покажи, про що можна сказати “блакитний”, “блакитна”, “блакитне”, “блакитні” та ін.); просторового розташування предметів, виражених різними реченнями (покажи, хто визирає через стіл, з-під стола, що лежить між столами, за столом та ін.). З'ясовується розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків, а також речень, що мають підрядний зв'язок (як правильно: стало тепло, тому що розпустились листочки на деревах; розпустилися листочки тому що стало тепло).

При обстеженні загальної та дрібної моторики логопед звертає увагу на загальний фізичний розвиток, навички самообслуговування, особливості при виконанні фізичних вправ (біг, вправи з м'ячем, хода тощо), перевіряється здатність тримати рівновагу (стояти на лівій та правій нозі), стрибати на одній нозі, виконати вправи на переключення рухів. Оцінюється точність виконання завдання за просторово-часовим параметрам, утримання в пам'яті складових частин та послідовності елементів, наявність самоконтролю при виконанні завдання. Рекомендовано порівняти дані розуміння граматичних форм слів з їхнім уживанням дитиною й встановити характер аграматизму (імпресивний, експресивний); зіставити результати мовленневої і немовленневої діяльності дитини [50].

Дослідження артикуляційного апарату та його моторики має важливе значення для виявлення причин дефекта звукової сторони мовлення та для планування корекційної роботи. Обстеження будови артикуляційного апарата й рухливості важливо для виявлення можливих причин дефекту звукової сторони мовлення дитини, а також для визначення прийомів корекційної роботи в подальшому навчанні. Для обстеження звуковимови підбираються склади, слова та речення з різними групами звуків. Для визначення рівня фонематичного сприймання та запам'ятовування складів дитині пропонують повторити 2-3-4 складів [16].

Логопедичний висновок базується на багатосторонньому аналізі результатів спостереження за дитиною, на великій кількості прикладів мовлення дитини. Результати комплексного дослідження узагальнюються у вигляді логопедичного висновку, де вказується рівень мовленнєвого розвитку дитини та форма мовленнєвого дефекту.

Оскільки метою нашого дослідження є формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня, то нами для обстеження лексичного й граматичного компонентів було використано методичні рекомендації та дидактичний матеріал Л. Трофіменко за визначеними нами напрямами -- лексичною та граматичною складовими мовлення [60].

Для обстеження лексичної складової тобто словниково запасу дитини (активного й пасивного) нами було розроблено Логопедичну картку (Див. Додаток А) з відповідними вправами-завданнями. При обстеженні словникового запасу пропонуються такі вправи-завдання:

Обстеження пасивного словника:

— Знання іменників та дієслів (Покажи, де лялька, стіл, іграшки, посуд, одяг. Посади ляльку, мишку та ін.);

— Розуміння і використання прислівників “в”, “над”, “під” тощо;

— Розуміння і використання чоловічого, середнього, жіночого роду прикметників та іменників (покажи де червоний, покажи де червона тощо);

— Розуміння і використання чоловічого, жіночого роду дієслів у минулому часі (покажи де Женя спіймав рибку, покажи де Женя спіймала рибку тощо);

— Розуміння і використання однини і множини дієслів та іменників (покажи де сидить сова, покажи де сидять сови тощо.);

— Розуміння відмінкових закінчень іменників (покажи олівцем ручку, покажи ручкою олівець тощо.);

— Розуміння співвідношення між членами речення (покажи чим хлопчик ловить метелика, покажи хто ловить метелика тощо.);

— Розуміння оповідання.

Обстеження активного словника:

— Підбір узагальнюючих слів (лялька, машинка, м'ячик, лялькове ведмежа -- іграшки, тощо.);

— Називання і показ частин предметів(стілець: ніжки, сидіння, спинка, тощо);

— Хто як голос подає, хто як рухається (півень, кішка, собака тощо);

— Що робить повар, лікар, перукар;

— Підібрати антоніми (швидкий, білий, сонячний тощо.);

— Знання назв геометричних форм і утворення прикметників від них (прямокутник -- прямокутний тощо.)

— Підбір правильних прикметників (коричневий, карі -- стілець, очі тощо.);

— Підбирати слова які підходять до змісту (На дерево прилетіла (зграя, стадо, зграйка) горобців тощо);

— Закінчити речення: На верхівку гори … . В будинок … . (війти, зійти) [21].

Паралельно з перевіркою активного словника з'ясовується розуміння слів шляхом ставлення питань, уточнення слів та їх узагальнення. Оскільки, словник дітей не завжди є достатнім показником ЗНМ, то його стан повинен досліджуватися не ізольовано, а в сукупності з грматичною будовою мовлення. Тому для обстеження граматичної будови мовлення нами також була розроблена Логопедична картка (Див. Додаток А) з відповідними вправами-завданнями, що складалися із обстеження словозміни, словотворення та синтаксичної будови речення, а саме:

Обстеження словозміни здійснюється за такими вправами-завданнями:

-- необхідно запропонувати дитині перетворити однину іменника в множину (коза - кози, рука - руки, листок - листя тощо.) ;

-- використання іменників у родовому, орудному відмінків без прийменників (У мене є олівець. У мене немає … Я малюю … );

-- використання форми родового відмінку у множені (багато чого? Стіл, вікно, лампа. );

-- узгодження прикметників і іменників (назвати колір предметів: плаття, небо, сонце. );

-- узгодження числівників 2 і 5 з іменниками (малюнок, шапка, бант.).

Для дослідження совотворення використовують такі вправи-завдання:

-- утворення зменшено-пестливих слів за допомогою суфіксів (Стілець, миска, сани, шапка, тощо.);

-- утворення назв дитинчат(У качки, у кішки, у гуски.);

-- утворення прикметників від іменників (Що із чого зроблено? (склянка із скла) Скло, дерево, хутро, гума, папір.);

-- дитина відповідає на питання:Чий? Чиє? Чиї? Чия? (Мамина сумка. Бабусине пальто.);

-- утворення дієслів за допомогою префіксів (Уходити, входити, виходити);

-- утворення дієслів доконаного виду (Що зробив? Малює, прибирає, пере.)

Дослідження синтаксичної будови речення досліджується за такими вправами-завданнями:

-- складання фраз (речень) за малюнками (Дівчина поливає квіти. Дівчинка ловить метелика.);

-- складання фраз за зразком ( Я буду читати речення, а ти склади подібне.);

-- складання речень із слів у початковій формі (Доктор, лікувати, діти. Мати, допомога, дитина.);

-- перевірка точності речень (я читатиму речення, а ти, якщо помітиш помилку, виправ її: Собака увійшов у будинку. Кішка повисла у дереві.) [21].

Якщо дитина не взмозі виконати завдання свого рівню, їй пропонуються завдання меншої складності. Результати мовленнєвої діагностики логопед зобов'язаний занести в логопедичну картку (Див. Додаток Б), як основний документ, що засвідчує рівень розвитку всіх сторін мовлення, а саме: рівень звуковимови; особливості граматичної будови мовлення; розвиток зв'язного мовлення; розвиток пасивного та активного словника. Узагальнюючи дані обстеження логопед виставляє логопедичний діагноз відповідно загальноприйнятих у вітчизняній логопедії класифікацій мовленнєвих порушень: психолого-педагогічної та клініко-педагогічної.

Отже, методика логопедичного обстеження мовлення дітей із ЗНМ включає всі компоненти (словник та граматична будова, звуковимова, фонематичні процеси та зв'язне мовлення) мовлення, проте відповідно предмету нашого дослідження ми зосередили свою увагу лише на лексико-граматичній стороні мовлення, що поділяється на дослідження словника та граматичної будови й полягає в дослідженні активного й пасивного словника та з дослідження словотворення, словозміни та синтаксичної будови речення. Для кожного з них розроблені окремі вправи-завдання, які розраховані на різні рівні складності. Починати обстеження рекомендовано з урахуванням вікових норм. Але, якщо дитина не відповідає на задані запитання, логопед повторює та пояснює його, якщо при цьому дитина не відповідає ставляться завдання меншої складності, або ті які розраховані на менший вік. Усі недоліки мовлення дитини фіксується логопедом під час обстеження та їх враховують при написанні логопедичних висновків.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

У другому розділі здійснили аналіз сучасних програм Г. Чиркіної, Т.Туманової, Т. Філічевої, Л. Трофіменко та інших використовуваних у навчально-виховному процесі логопедичних груп ДНЗ для дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ й найбільш розповсюджених в системі спеціалізованих освітніх закладах для дітей з порушеннями мовлення в Україні та Росії, які складають науково-методичну основу організації корекційно-розвиваючого впливу для подолання порушень лексико-граматичної та фонетико-фонематичної сторін мовлення. Ці програми розраховані на дітей із ЗНМ різних рівнів та професійну організацію логопедами ДНЗ компенсуючого типу корекційно-розвиваючого процесу з роботою у підгрупах й індивідуальних заняттях з врахуванням циклічності у вивченні матеріалу.

Нами визначені провідні напрями подолання ЗНМ ІІІ рівня у дітей старшого дошкільного віку, а саме: формування лексичної складової та граматичної складової сторін мовлення. Формування лексичної складової мовлення включає: формування різних рівнів лексичних узагальнень; розвиток володіння усіма частинами мови; розвиток лексичної системності. Формування граматичної складової мовлення включає: засвоєння дитиною розгалуженої системи граматичних уточнень, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення; розвиток морфологічної системи словотвору та формування різних типів синтаксичних конструкцій: на рівні словосполучення: узгодження, керування на рівні речення.

Розробили діагностичну карту для обстеження стану сформованості лексичної та граматичної складових мовлення та описали методику, що дозволяє вивчити ці компоненти мовлення й виявляє словниковий запас дитини, лексико-граматичну сторону мовлення (словозміну, словотворення та синтаксичну будову) та стан зв'язного мовлення. Завдання мають різні рівні складності.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ДІТЬМИ ІЗ ЗНМ ІІІ РІВНЯ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ДНЗ

3.1 Мета, завдання та методи експериментального дослідження

ЗНМ характеризується порушенням всіх компонентів мовленнєвої системи, яка охоплює фонетико-фонематичну та лексико-граматичну сторони при нормальному слухові й інтелекті. Діагностичною ознакою може слугувати диссоціація між мовленнєвим і психічним розвитком, індивідуальний темп просування мовного розвитку дітей, проте є ряд особливостей, що проявляються при різних рівнях ЗНМ: труднощі формування пізнавально-комунікативної діяльності, уповільнений розвиток словникового запасу, граматичної будови, зв'язного мовлення та інш. Тому одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ є завдання розвивати комунікативно-пізнавальну потребу в мовленні (І рівень ЗНМ), оволодівати елементарними формами усного мовлення на основі практичних умінь відповідати на запитання, складати речення по моделях (ІІ рівень ЗНМ), подальшого розвитку словникового запасу, граматичної структури та зв'язного мовлення (ІІІ рівень ЗНМ).

На сучасному етапі розвитку логопедії в Україні гостро стоїть питання про підвищення ефективності корекційно-розвивальних методик та оптимізацію на цій основі усієї системи логопедичної роботи з дітьми із порушеннями мовлення, із ЗНМ ІІІ рівня втому числі, бо науковим підґрунтям логопедичної діагностики є гуманістична психологія з позицій якої організація корекційного процесу передбачає реалізацію особистісно орієнтованого підходу. Тому, одним з основних завдань, визначених “Концепцією лінгвістичної підготовки дітей до шкільного навчання”, є забезпечення такого рівня корекційно-розвивального процесу, який би сприяв не тільки оволодінню дитиною мовленням, але й шкільними знаннями та мовою як шкільним предметом [44]. У зв'язку з цим, метою нашої дослідницької роботи передбачалася розробка та експериментальна перевірка визначених напрямів та змісту формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня в умовах ДНЗ за визначеними нами напрямами: лексичним і граматичним.

Для цього необхідно було вирішити ряд завдань:

? з'ясувати стан лексичної та граматичної складових мовлення у дітей в експериментальній та контрольній підгрупах;

? розробити зміст логопедичної роботи по формуванню словникового запасу у дітей із ЗНМ ІІІ рівня;

? розробити зміст логопедичної роботи по формуванню граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ ІІІ рівня.

Експериментальною базою дослідження був обраний дитячий садок №59, м. Полтава. Формуючи контрольну і експериментальну групи ми обрали дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня, всі компоненти мовлення у яких були сформовані на одному рівні.

Експериментальне дослідження здійснювалося впродовж 2008-2009 рр. і складалося відповідно до визначеної мети з трьох етапів: теоретико-аналітичного, конструктивно-методичного й експериментально-узагальнюючого. Проте програма експериментальної роботи містила 3 етапи -- констатувальний першого порядку, формувальний і констатувальний другого порядку. Була проведена підготовча робота: проведене логопедичне обстеження дітей логопедичних груп ДНЗ № 59 із ЗНМ III рівня.

Методами експериментального дослідження були: метод спостереження за дитиною в процесі гри та навчання, який дозволяє нам виявити як дитина спілкується з однолітками та дорослими, які компенсуючі механізми (жестикуляція, міміка, пантоміміка тощо) спостерігаються у дитини тощо; метод бесіди з батьками дитини, що дозволяє дізнатися причини порушень мовлення, як дитина поводиться і спілкується вдома тощо; метод бесіди з дитиною дозволяє дізнатися як дитина іде на контакт, як поводиться з малознайомими людьми тощо; застосовувалася методика логопедичного обстеження, що дозволяє визначити рівень сформованості мовлення дитини, його компонентів, виявити співвідношення активного і пасивного словника, об'єм словникового запасу, будову та рухливість артикуляційного апарату, фонематичні процеси, стан зв'язного мовлення, сформованість процесів словотворення, словозміни тощо.

Власне констатуючий експеримент передбачав вирішення таких завдань:

— вивчення рівня розвитку лексичної таграматичної сторін мовлення у дітей логопедичної групи та з'ясування рівнів ЗНМ.

— визначення критеріїв і показників розвитку лексичної та граматичної складових мовлення дітей.

Проведений теоретичний аналіз проблеми (див. Розділ 1) дозволив визначити вимоги до мовленнєвого розвитку дітей із ЗНМ та критерії.

Термін “критерії” у нашому розумінні -- це міра для оцінювання зрушень, що відбулися у розвитку складових усного мовлення в результаті формування особистості, або умов, за яких гіпотеза може чи не може відповідати даним експерименту [33].

Критерії мають допомогти з'ясувати найсуттєвіші зміни, що сталися у дітей у процесі корекції усного мовлення у порівнянні з їх попереднім станом, що виявить якісні зміни в результаті логопедичного впливу.

Критеріями лексичної складової у дітей із ЗНМ ІІІ рівня визначили:

перший -- здатність до формування різних лексичних узагальнень. Показниками названого критерію виступають вживані узагальнюючі слова.

другий -- володіння формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощавання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент та ін.). Показниками названого критерію виступають: здатність обмінюватися думками, повідомленнями.

третій -- продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення (швидка та точна актуалізація лексем у ході сприймання та утворення мовленнєвих зв'язків). Показниками названого критерію виступають вживані частини мови.

Критеріями граматичної складової у дітей із ЗНМ ІІІ рівня визначили:

перший -- здатність до словозмін, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення. Показниками названого критерію виступають практичні операції з морфемами, вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення, правильно узгоджувати слова в словосполученнях і реченнях.

другий -- здатність до словотвору. Показниками названого критерію виступають практичні вміння змінювати граматичні форми слів, розуміти їх значення.

третій -- здатність до використання синтаксичної складової мовлення. Показниками названого критерію виступають практичні вміння формування різних типів синтаксичних конструкцій на рівні речення: простого непоширеного, простого поширеного.

Під показниками розуміємо кількісну характеристику окремих виявів порушень лексичної та граматичної складової мовлення у єдності з їх якісною визначеністю. Зведені показники розвитку мовлення, окремі його компоненти необхідно об'єднати в певну систему, на основі якої можна скласти думку про якісні зміни у формуванні лексико-граматичної сторони мовлення. Саме показники дають змогу виявити ефективність корекції мовлення [33].

Для реалізації завдань констатувального експерименту були використані визначені критерії та їх показники. Дослідження рівня розвитку лексико-граматичної сторони мовлення відбувалося за допомогою серії традиційних, загальноприйнятих завдань, за результатами виконання яких було зібрано інформацію про рівні вираженості показників. Визначення показників першого критерію проводилося шляхом використання загальноприйнятих і адаптованих діагностичних методик опанування дітьми лексичною та граматичною сторонами мовлення (Додаток А).

Методикою передбачено ведення бесід і розмов відповідно визначених завдань; розпитування. Обстеження проходило у такий спосіб: основними методами дослідження було пряме й опосередковане спостереження за мовленням дітей, опитування логопеда, вихователя та батьків. Отримані в процесі діагностування дані про стан мовлення заносилися в логопедичну картку обстеження (див. додаток Б).

Дослідження показало, що більшість дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ мають труднощі в оволодіння словниковим запасом й граматичною будовою мовлення. Для зручності виведення кількісної характеристики виконання кожного завдання була використана трибальна система оцінювання.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу з проблеми формування усного мовлення, ми дійшли висновку, що рівень розвитку словникового запасу та граматичної будови мовлення визначається в залежності від активності та самостійності виконання завдань.

Відтак, у залежності від правильності і самостійності оцінювалося виконання завдань за трьома рівнями:

— високий рівень (від 2 до 3 балів) -- виконує всі завдання правильно;

— середній рівень (від 1 до 2 балів) -- виконує всі завдання правильно, після стимуляції й заохочення;

— низький (0 - 1 бал) -- частково виконує всі завдання, після стимуляції й заохочення.

Виконання завдань оцінювалося відповідними балами залежно від рівня. В процесі констатувального експерименту був проведений діагностичний зріз розвитку лексичної та граматичної складових мовлення 12-ти дітей, отримані, узагальнені і обчислені результати виконання завдань відобразили в таблиці (Таблиця 3.1.).

Проведений аналіз стану лексичної та граматичної складових мовлення на етапі констатувального експерименту вказує, що діти мають не сформованість лексичної та граматичної складових мовлення. За оцінкою виконання завдань трьох рівнів діти, в основному, займають низький і середній рівень сформованості мовлення, як в експериментальній так і контрольній групах.

Таблиця 3.1

Результати сформованості рівня лексичної та граматичної складових мовлення у дітей за даними 2008 року (констатувальний експеримент)

Кількість

осіб

Рівні

мовлення

Експериментальні групи

Контрольні групи

Розбіжність у рівнях усного мовлення до початку експерименту

Особи

%

Особи

%

Особи

%

Лексична складова мовлення

Високий

-

-

-

-

-

-

Середній

3

55

3

55

-

-

Низький

3

55

3

55

-

-

Граматична складова мовлення

Високий

-

-

-

-

-

-

Середній

3

55

3

55

-

-

Низький

3

55

3

55

-

-

Е -- експериментальна група К -- контрольна група

Отже, більшість дошкільників недостатньо оволоділи словниковим запасом та граматичною будовою мовлення відповідно віку.

Використовуючи дані результатів виконаних завдань та програмові вимоги до лексичної та граматичної складових мовлення, ми визначили такі рівні розвитку діалогічного мовлення: високий, середній, низький.

Високий: Мають часткове лексичне недорозвинення; гарно розуміють звернене мовлення; мають достатньо розвинену увагу, фонематичний слух, мовне дихання, артикуляційний апарат; вміють вживати всі частини мови, узагальнюючі слова, володіють формулами мовленнєвого етикету.

Мають часткове граматичне недорозвинення стосовно словозмін, що виражають числові, родові, часові, відмінкові відношення, розуміють їх значення й правильно вживають. Наявні практичні вміння змінювати граматичні форми слів, розуміють їх значення. Під час розмови використовують неповні номінативні, питальні та окличні речення. Зміст речень підкреслюють жестами та інтонацією.

Середній: Мають лексичне недорозвинення мовлення; мають збіднений словниковий запас, наявні помилки у вживанні граматичних конструкцій; мовна увага, фонематичний слух, артикуляційний апарат розвинені недостатньо; вміють частково вживати всі частини мови, в окремих ситуаціях узагальнюючі слова, володіють окремими формулами мовленнєвого етикету.

Мають граматичне недорозвинення мовлення стосовно словозмін, що виражають числові, родові, часові віднощення, не завжди розуміють їх значення й правильно вживають. Наявні окремі практичні вміння змінювати граматичні форми слів, не завжди розуміють їх значення. Використовують неповні речення, з в'ялим інтонаційним забарвленням та жестами.

Низький: Мають лексичне недорозвинення; бідний словниковий запас; фразове мовлення погано розвинене; мовна увага, фонематичний слух, артикуляційний апарат слабо розвинені; мають стійкі вади у вимові, розвиток зв'язного мовлення низький, звернене мовлення розуміють. Частково вживають окремі частини мови, у знайомих ситуаціях використовують узагальнюючі слова, володіють окремими формулами мовленнєвого етикету.

Мають граматичне недорозвинення стосовно словозмін, що виражають числові та родові відношення, інколи розуміють їх значення й правильно вживають. Наявні окремі практичні вміння змінювати граматичні форми слів. Використовують неповні речення. Зміст речень підкреслюють жестами. Речення майже не інтонуються.

Такі обставини зумовлювали необхідність розроблення змісту логопедичної роботи щодо формування лексичної та граматичної складових мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня в умовах ДНЗ за визначеними нами напрямами: лексичним і граматичним.

Отже, констатувальний етап експериментального дослідження виявив недостатній рівень розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей логопедичної групи із ЗНМ ІІІ рівня. Це свідчить про необхідність організації логопедичної роботи й розробки її змісту, як систематичного логопедичного впливу різними засобами та прийомами на формування лексичної та граматичної складових мовлення у дітей із ЗНМ ІІІ рівня.

3.2 Експериментальна програма по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня

Основними завданнями корекційно-розвивального навчання дітей із ЗНМ III рівня є продовження роботи по розвитку: 1) розуміння мовлення і лексико-граматичних засобів мовлення; 2) вимовної сторони мовлення; 3) самостійного розгорненого фразового мовленняі; 4) підготовці до оволодіння елементарними навиками письма і читання. Ефективність корекційно-логопедичної роботи визначається чіткою організацією дітей у період їхнього перебування у ДНЗ, правильним розподілом навантаження протягом дня, координацією й наступністю в роботі логопеда й вихователя. В процесі організації логопедичної роботи ми спиралися, на перевірені практикою та висвітлені у педагогічній літературі та програмах навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення, загальнодидактичні (принципи науковості, систематичності та послідовності, доступності поданого матеріалу, наочності, принцип виховую чого характеру навчання, активності та індивідуального підходу до кожної дитини) та спеціальні принципи:

Принцип розвитку, що полягає в аналізі об'єктивних і суб'єктивних умов формування мовленнєвої функції дитини. Різнобічне обстеження дошкільника із цих позицій дозволяє виявити провідний мовленнєвий дефект і зумовлені ним недоліки психічного розвитку.

? Принцип системного підходу, що дозволяє аналізувати взаємодію різних компонентів мовлення. Стосовно дітей із ЗНМ цей принцип реалізується в процесі взаємозалежного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мовлення. Корекція порушень вимови звуків і складової структури слів дозволяє домагатися потрібної чіткості й виразності мовлення. У той же час розвиток фонематичного сприйняття готує основу для формування граматичної й морфологічної системи словотворення і словозміни.

? Принцип зв'язку мовлення з іншим сторонами психічного розвитку, що розкриває залежність формування компонентів мовлення від стану інших психічних процесів. Виявлення цього зв'язку лежить в основі впливу на ті психологічні особливості дітей із загальним недорозвиненням мови, які прямо або побічно перешкоджають ефективній корекції мовленнєвої діяльності.

? Принцип комплексності, який спирається на те, що для діагностики мовленнєвих порушень необхідно проаналізувати мовленнєві та немовленнєві прояви дефекту, також необхідні медичні, психологічне та логопедичне заключення;

? Принцип діяльнісного підходу передбачає обстеження та подолання порушень мовлення з урахуванням провідної діяльності дитини [41].

Важливим фактором є робота логопеда з батьками, таким чином батьки будуть знати і вміти як виконувати домашні завдання логопеда зі своєю дитиною. А це покращить ефективність колекційної роботи. Режим дня й сітка занять логопеда й вихователя будується з врахуванням вікових, мовленневих й індивідуальних особливостей дітей, а також розв'язуваних у процесі навчання й виховання корекційних завдань.

На першому році навчання п'ятирічні діти із ЗНМ не можуть повноцінно опановувати матеріалом на фронтальних заняттях із всією групою. Тому доцільно для проведення фронтальних логопедичних, а також частково і виховних занять ділити групу на дві підгрупи з урахуванням рівня мовного розвитку. Передбачаються наступні види занять по формуванню: зв'язного мовлення; словникового запасу, граматичної будови; вимови. Кількість занять, що реалізовують корекційно-розвиваючі завдання, міняється залежно від періоду навчання.

У першому періоді навчання фронтальні заняття (з підгрупою) по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення й розвитку зв'язного мовлення проводяться 2 рази на тиждень. У другому періоді навчання мовленневі можливості дітей зростають: фронтальні заняття по формуванню лсксико-граматичної сторони мовлення й розвитку зв'язної мови проводяться 3 рази в тиждень. Логопедичні заняття залежно від конкретних завдань і етапів корекції мовлення поділяються на: заняття по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення, фонетико-фонематичної сторони мовлення та розвитку зв'язного мовлення.

Заняття по формуванню лексико-граматичної сторони мовлення поділяються на заняття по формуванню словникового запасу та заняття по формуванню граматичного ладу. Основними завданнями цих занять є розвиток розуміння мовлення; уточнення й розширення словникового запасу; формування узагальнюючих понять; формування практичних навичок словотворення й словозміни; уміння вживати прості розповсюджені речення та деякі види складних синтаксичних структур. Це означає, що перед логопедом висуваються завдання і вимоги до організації логопедичної роботи. Такі обставини зумовлювали необхідність розроблення змісту визначених раніше напрямів логопедичної роботи з метою забезпечення формування лексико-граматичної сторони мовлення. У зв'язку з цим, нами була розроблена Програма логопедичної роботи по подоланню ЗНМ ІІІ рівня у дітей старшого дошкільного віку (Додаток В). Оскільки, специфіка логопедичної роботи полягає в усуненні порушень всіх компонентів мовлення, то корекція мовлення це тривалий процес, що передбачає певні окремі самостійні напрями і етапи роботи. Нами був розроблений детально зміст за лексичним і граматичним напрямами на основі Програми розвитку, навчання та виховання “Дитина в дошкільні роки” К. Крутій, а саме:

? перспективне та щоденне планування логопедичної роботи за лексичними темами;

? конкретний зміст за лексичним напрямом;

? конкретний зміст граматичним напрямом.

Як засоби підвищення рівня розвитку лексичної та граматичної складових мовлення у зміст були включені дидактичні ігри, ігрові вправи та завдання доступні й динамічні за структурою та образні й емоційні за змістом. Оскільки, формувальний етап есперементального дослідження проводився на ІІ-му етапі логопедичної роботи з дітьми із ЗНМ ІІІ рівня, то дітям пропонувалося оволодіти такими лексичними темами (Таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2

Лексична тематика ІІ етапу логопедичної роботи

ГРУДЕНЬ

1 тиждень

Тема: Ліс. Дерева. Кущі. Ягоди.

2 тиждень

Тема: Ліс. Дерева. Кущі. Ягоди. Квіти.

3 тиждень

Тема: Дитячі забави.

4 тиждень

Тема: Свята нашої родини. Святий Миколай.

СІЧЕНЬ

1 тиждень

Тема: Пори року. Свята нашої родини.

2 тиждень

Тема: Дикі тварини.

3 тиждень

Тема: Комахи. Плазуни. Земноводні.

4 тиждень

Тема: Птахи.

ЛЮТИЙ

1 тиждень

Тема: Одяг. Прикраси.

2 тиждень

Тема: Кольори.

3 тиждень

Тема: Взуття.

4 тиждень

Тема: Посуд.

На кожен тиждень, згідно з лексичною тематикою, було розроблено зміст лексичної та граматичної складових для логопедичних занять по формуванню лексикограматичної сторони мовлення (Таблиця 3.3.).

Таблиця 3.3

Зміст лексичного і граматичного напрямів логопедичних занять

ІІ етапу логопедичної роботи

Лексична тема

Лексична складова

Граматична складова

Грудень

Тема: Ліс. Дерева. Кущі. Ягоди.

Мета: збагачувати активний словник дітей на основі знань і уявлень про навколишнє середовище. Закріплювати узагальнювальні слова: ліс, дерева, кущі; учити добирати визначення до цих слів.

Ключові слова: березовий, густе, гущавина, дерево, зеленіє, змішаний, кущі, ліс, підлісок, повітря, світле, соснове, темне, хаща, шелестить.

Іменники: береза, горобина, гущавина, дерево, дуб, запах, кущі, ліс, ліщина, осика, підлісок, повітря, сосна, тополя, хаща, ялинка.

Дієслова: рости, шуміти, зеленіти, живе, дихає, очищає, шелестіти, шуршати.

Прикметники: березовий, великий, густий, запашне, змішаний, листяний, лісове, сирий, сосновий, темний, хвойний, чисте, ялинковий.

Вправляти в утворенні дієслів із префіксом пере- для позначення подолання чогось: перебігти, перестрибнути, переступити.

Учити вживати суфікс -ну-: приснути, аукнути.

Учити утворювати нові слова - різні частини мови від прикметника та іменника: густий і листя - густолистий, дрібнолистий, темнолистий, світлолистий.

Учити дітей під час складання речень застосовувати в мовленні прийменник.

Учити утворювати нові слова - різні частини мови від прикметника незаважаючи на: Незважаючи на погоду, ми пішли до лісу.

Тема: Ліс. Дерева. Кущі. Ягоди.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля. Учити перераховувати якості, властивості предметів, намагатись давати їм характеристику, формувати вміння найбільш точно застосовувати слова, що підходять до конкретної ситуації або опису.

Ключові слова: бал, гарні, дивні, квіти, комплімент, ніжні, пишнобарвні, свято.

Іменники: айстри, барвінок, волошки, гвоздики, дзвіночки, жоржини, квіти, комплімент, конвалії, краса, кульбабки, мак, підсніжник, пролісок, ромашка, свято, троянди, фея, чорнобривці.

Дієслова:дарувати, захищати, милуватися, оберігати, радувати, ростуть.

Прикметники:весняні, гарні, дивна, дивовижна, квіткове, квітчастий, літні, ніжні, осінні, пахучі, пишнобарвний, різнокольорові, тендітні.

Прислівники:багато, мало.

Учити утворювати дієприкметники теперішнього часу: квітуча, пахуча, живуча.

Учити дітей утворювати синонімічний ряд слів: білий (білосніжний, сніжно-білий, молочний, лілейний); голубий (блакитний, ясно-голубий, небесний, барвінковий, волошковий, лазуровий); ніжний (оксамитовий, бархатистий, шовковий).

Під час складання речень вправляти й слідкувати за правильним уживанням іменників у родовому відмінку множини: волошок, підсніжників, конвалій, жоржин.

Закріпляти формули мовленнєвого етикету відповідно до ситуації: учити робити компліменти: “Дозвольте подарувати вам ці гарні квіти”, “Ти така гарна, як квітка”, “Мені дуже подобаються ці квіти”; емоційно і радо вітатися.

Тема: Дитячі забави.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля, формувати вміння найбільш точно застосовувати слова, що підходять до конкретної ситуації.

Ключові слова: гра, дозвілля, іграшки, ігри, лічилка, цяцька.

Іменники: гра, дзиґа, дозвілля, забавка, іграшки, ігри, сопілка, цяцька.

Дієслова: бавитись, грати, розважатися, складати.

Прикметники: гарна, давнішня, любима, нова, улюблена.

Прислівники: дружно, разом.

Вправляти у творенні різних форм дієслів, стежити за правильним уживанням їх: бавитися - бавишся - бавитимуся - бавився - бався.

Утворювати наказові форми дієслів із часткою -но: візьми-но, поклади-но, перестав-но, заховай-но.

Учити вживати в давальному відмінку паралельні закінчення у ряді слів: брату - братові, гостю - гостеві.

Продовжувати вчити складати речення з єднальним сполучником також.

Тема: Свята нашої родини. Святий Миколай.

Мета: продовжувати знайомити дітей із традиціями, звичаями та обрядами українського народу. Збагачувати словник дітей на основі знань і уявлень про ці звичаї та обряди, учити добирати визначення до цих слів.

Ключові слова: гостинці, захищати, народне, оберігати, радісний, Святий Миколай, свято, чудотворець.

Іменники: гостинці, захисник, (Святий) Миколай, народний, печиво “миколайчики”, покровитель, свято, чудотворець.

Дієслова: допомагати, дякувати, захищати, наглядати, оберігати, чекати.

Прикметники:весела, дбайливий, добрий, радісний, слухняний, старенький, чемний, чуйний.

Прислівники: колись-но, кожного.

Продовжувати збагачувати словник дітей українськими прислів'ями: “Не одяг прикрашає людину, а добрі справи”, “Добра людина наче сонечко, кожний коло неї зігріється”.

Учити дітей брати участь у діалозі на тему “Свято Святого Миколая”, учити дотримуватись культури мовленнєвого спілкування, своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування.

Вправляти в утворенні нових дієслівних форм із префіксом про-: казати - проказати, мовити - промовити.

Утворювати різні форми ступенів порівняння прикметників за допомогою суфіксів і префіксів: старий - старенький - старуватий - занадто старий.

Учити співвідносити іменники з дієсловами, від яких вони утворені: гуркіт - гуркотіти, крик - кричати, сміх - сміятися, спів - співати.

Січень

Тема: Пори року. Свята нашої родини.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень, про довкілля. Продовжувати закріпляти узагальнювальне словосполучення родинні свята, учити добирати визначення до цих слів.

Ключові слова: віншувати, жартівливий, родина, родинне, свята, щедрівки, щедрувати.

Іменники: віхола, завірюха, замет, кучугури, нагорода-гостинець, родина, свято, хуртовина, щедрівки.

Дієслова: віншувати, вітати, намели, поздоровляти, розчистити, славити, співати, щедрувати.

Прикметники: веселі, добрі, жартівливий, непролазний, непрохідний, новорічне, родинне.

Прислівники: ліворуч, праворуч.

Учити вживати суфікс -ну-: стукати - стукнути, грюкати - грюкнути, смикати - смикнути.

Навчити утворювати іменники із суфіксом -ин- при виділенні одного предмета із загальної маси: горошина, цибулина, квасолина, намистина.

Учити утворювати нові дієслівні форми за допомогою префіксів роз-, об-, та постфікса -ся(-сь): гуляти - розгулялися, розгулялись; пити - обпилися, обпились, їсти - об'їлися, об'їлись.

Тема: Дикі тварини.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля. Продовжувати вживати узагальнювальні слова дикі тварини, добирати визначення слів, розвивати бажання помічати нові слова в чужому мовленні.

Ключові слова: виступати, дикі, доглядати, дресирований, екзотичні, звіринець, приручати, приручати, тварини, цирк.

Іменники: арена, бивні, грива, джунґлі, жирафа, звіринець, лев, мавпа, савана, слон, тварини, тигр, хвіст, хижаки, хобот, цирк.

Дієслова: доглядати, живуть, полювати, приручати.

Прикметники: великий, дикі, довгошерстий, довгошия, дресирований, екзотичні, зубастий, людиноподібний, могутній, плямиста, смугасті.

Прислівники: день у день, раз у раз.

Учити утворювати присвійні прикметники від деяких назв тварин та звернути увагу на синонімічні слова: мавпячий - мавпин, лев'ячий - левовий, тигровий - тигрячий - тигрів.

Учити утворювати складні прикметники: довга шия - довгошия, людиноподібна, довгошерста.

Продовжувати вчити дітей складати речення, використовуючи прислівники раз у раз, день у день: Раз у раз тигри виступають у цирку.

Тема: Комахи. Плазуни. Земноводні.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля. Продовжувати вчити вживати узагальнювальні слова комахи, плазуни. Добирати визначення слів, розвивати бажання помічати нові слова у чужому мовленні.

Ключові слова: восени, затаюватися, земноводні, комахи, маскуватися, навесні, плазуни, ховатися.

Іменники: комахи - богомол, джміль, комар, хрущ; плазуни - гадюка; земноводні - варан (циганський), черепаха.

Дієслова: бриніти, завмерли, засинати, затаюватися, маскуватися, пересуватися, повзти, ховатися.

Прикметники: земноводні, легкокрилий, отруйний, повільний.

Прислівники: восени, навесні.

Учити дітей утворювати місцевий відмінок однини іменників чоловічого й жіночого роду: черепаха в піску, комар на руці тощо.

Учити утворювати однину й множину іменників чоловічого й жіночого роду: хрущ літає - хрущі літають, черепаха повзе - черепахи повзуть тощо.

Учити вживати кількісні та порядкові числівники: одна, дві, три черепахи; перша, друга, третя черепаха тощо.

Продовжувати вчити складати речення за допомогою прислівників восени - навесні: Восени комахи засинають, а навесні прокидаються.

Уводити в словник дітей формули мовленнєвого етикету заборони: “Ні, не можна”, “Я не дозволяю”.

Тема: Птахи.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля. Продовжувати вчити вживати узагальнювальне слово птахи. Добирати визначення слів, розвивати бажання помічати нові слова в чужому мовленні.

Ключові слова: голосний, дзьобати, зимуючі, літати, настовбурчувати, перелітні, поблизу, птахи.

Іменники: ворона, голуб, горобець, грак, жайворонок,журавель, ластівка, птахи, синичка, снігур, соловей, шпак.

Дієслова: гніздитися, годувати, дзьобати, каркати, кружляти, літати, настовбурчуватися, співати, стрибати, тьохкати, цвірінькати.

Прикметники: голосний, дзьобатий, довгоногий, заливистий, заливчастий, зимуючі, маленький, перелітні, сіренький, швидкий.

Прислівники: поблизу.

Учити добирати однорідні означення, узгоджуючи іменники з дієсловами та прикметниками в роді, числі: За граками прилетіли шпаки.

Учити утворювати іменники зі здрібніло-пестливими суфіксами -ятк-, -атк-, -ен-, -аш-: пташатко - пташенятко.

Учити розрізнювати питання оцінного характеру та застосовувати слова, що найбільше підходять до конкретної ситуації: Ти хто? - Я синичка. - Ти яка? - Весело співаю.

Продовжувати збагачувати та активізувати словник дітей приказкою “Двічі літа не буває”.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.