Онкогенетика : сучасний стан і перспективи розвитку

Хоча онкологам-експериментаторам спільними зусиллями з хіміками вдалося розкрити найчастіші причини виникнення пухлин, перед ними лишається завдання щодо своєчасного виявлення нових, ще не відомих канцерогенних речовин, які утворюються під час освоєння нових технологічних процесів.

Якщо говорити про загальну профілактику, то вона полягає насамперед у загартуванні організму, яке слід проводити з дитячих років. Здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, помірне харчування, систематичне заняття фізичною культурою - ось основні правила зміцнення організму.

Здоровий спосіб життя передбачає виконання найпростіших і загальновідомих правил гігієни. Це дбання про чистоту шкіри, яка забезпечує нормальне шкірне дихання всього тіла і благотворно позначається на стані нервової системи. Особливо старанно слід обмивати шкірні покриви у літньому віці, а також під час роботи, яка може спричинювати забруднення шкіри продуктами перегонки нафти, вугілля, торфу, сланців і будь-яким пилом.

З метою профілактики раку шкіри необхідно уникати надмірного і тривалого сонячного опромінення. Це особливо стосується осіб з природженою підвищеною чутливістю до сонячного проміння (пігментна ксеродерма) і людей з білою шкірою, у яких сонячна радіація викликає опік, а не загар.

Особам, які систематично працюють під палючим сонцем, варто носити головні убори, які захищають обличчя і шию. Корисно вживати спеціальні мазі і креми. Це особливо важливо для профілактики раку нижньої губи. Використовувати сонячне опромінення для лікування різних шкіряних захворювань можна тільки з дозволу лікаря.

Для профілактики професійного раку шкіри обов'язково треба використовувати захисні пристрої під час роботи з радіоактивними речовинами і на рентгенівських апаратах, а також на всіх виробництвах, де можливий контакт з різними канцерогенними речовинами і існує небезпека частих опіків, механічних і хімічних подразнень шкіри. Не слід забувати також про необхідність регулярно прати робочий одяг, особливо при забрудненні його продуктами перегонки і фракціонування кам'яного вугілля, нафти і сланців.

Основними запобіжними заходами проти раку порожнини рота і язика є своєчасне лікування або видалення хворих (каріозних) зубів, лагодження протезів, які травмують слизову оболонку, відмова від різних шкідливих звичок, зокрема куріння, зловживання алкоголем, жування тютюну тощо.

Відмова від дуже гарячої їжі, від вживання міцних спиртних напоїв, у тому числі і горілки, особливо чистого спирту, а також різних сурогатів їх - головне в профілактиці раку стравоходу. До того ж треба мати на увазі певне значення систематичного травмування слизової оболонки стравоходу при частому і необережному вживанні дрібно костистої риби.

Немає сумніву в тому, що виникнення раку шлунка пов'язане з порушенням шлункового травлення. «Витривалість» слизової оболонки шлунка до харчових навантажень від природи досить велика, але, зрозуміло, і вона має свої межі. Шлунок, як і всякий інший орган, потребує певної ритмічної роботи. На думку О.І. Ракова, немає іншого органу в нашому тілі, фізіологічним ритмом якого не нехтували б так нерозумно. Шкідливе безладне харчування, систематичне харчування в сухом'ятку і особливо переїдання - все це призводить до хронічного гастриту та інших захворювань, які є сприятливим ґрунтом для розвитку раку.

І, нарешті, для профілактики раку шлунка та печінки необхідно проводити запобіжні заходи, щоб в їжу і воду не потрапляли хімічні канцерогенні речовини, зокрема пестициди та гербіциди (речовини, які застосовуються для боротьби з комахами та бур'янами).

Як показують численні спостереження, рак товстого кишечника і прямої кишки звичайно спостерігається у людей, що не дбають про щоденне очищення кишечника від калових мас. Проте не приймання проносних засобів, а раціональне харчування, щоденне посильне фізичне навантаження, що обов'язково включає ходіння, сприяють ритмічній роботі кишечника, підтримують нормальний стан усього травного тракту і певною мірою запобігають розвиткові раку.

Найпевніший спосіб профілактики раку легень - припинення куріння. Особливо важливо заборонити куріння в дитячих і медичних закладах, а з часом і в усіх громадських місцях. Слід також виготовляти знешкоджені сигарети, зокрема виробляти ефективніші фільтри і видаляти шкідливі компоненти тютюну.

Оскільки визнано, що забруднення атмосферного повітря - важливий причинний фактор у виникненні раку легень у людини, слід вживати заходів для зменшення промислових викидів і диму під час опалення будинків.

Промислові викиди (дим з димарів) і вихлопні гази автотранспорту містять значну кількість бензіпрену та інших поліциклічних вуглеводнів, які можуть спричинювати пухлини у тварин. Кількість бензипирену в повітрі великих міст значно більша, ніж в повітрі малих міст, а також у промисловій або густонаселеній частині міста порівняно з його садово-парковою зоною.

Дослідна рада Національної академії наук США ще в 1972 році опубліковала доповідь, в якій переконливо доведено, що захворюваність на рак легень пов'язана з мірою забруднення повітря, що недуги серед осіб, які живуть у містах, зустрічаються в 2 рази частіше, ніж серед жителів сільської місцевості, і що у тих міських районах, де особливо висока концентрація продуктів згоряння викопного палива, кількість захворювань ще вища.

Особлива роль у виникненні раку легень належить поліциклічним органічним сполукам. Основні джерела їх: опалювальні печі на вугіллі і дровах, виробництво коксу тощо. Вони дають понад 90% забруднення поліциклічними вуглеводнями. Інші джерела - вихлопні гази двигунів внутришнього згоряння і куріння.

Необхідно добиватися майже повного бездимного згоряння палива і по змозі дедалі ширшої заміни традиційних видів палива (вугілля, нафти, продуктів переробки їх тощо) електрикою і газом. Треба також вести постійну боротьбу з забрудненням навколишнього середовища вихлопними газами автотранспорту.

Щоб усунути вплив професійних факторів у виникненні раку легень, треба обладнати добру вентиляцію на підприємствах, вживати захисних заходів від вдихання різних видів пилу, особливо в гірничій промисловості, а також під час роботи з радіоактивними речовинами і летючими хімічними подразниками.

Рак молочної залози у жінок у багатьох випадках зумовлений відмовою від дітородіння і в зв'язку з цим абортами, коротким періодом годування дитини груддю, різними порушеннями в гормональному балансі жіночого організму тощо. Нормалізація фізіологічних процесів, які відбуваються в жіночому організмі, - надійний шлях попередження хвороби.

Наведені рекомендації показують, що профілактика раку - цілком реальна річ і полягає не в прийманні якихось спеціальних ліків, а в простих і доступних кожній людині гігієнічних заходах.

Але профілактику раку слід розглядати і в іншому аспекті. Він ніколи не виникає в зовсім незміненій тканині, або, як часто кажуть, на здоровому місці. Його появі завжди передують тривалі так звані передракові захворювання. До них належать поліпи шлунка і прямої кишки, папіломи бронхів, вузлові ущільнення молочної залози, великі родимки, різні виразочки шкірних покривів і слизових оболонок, що довго не загоюються, деякі види доброякісних пухлин та інші захворювання і процеси. Своєчасне виявлення цих захворювань і активне лікування їх - ось реальний і дуже важливий шлях профілактики онкологічних захворювань.

Виявлення будь-де незвичайної припухлості, виразочки на слизовій оболонці або шкірі, поява крові у виділеннях, тривалий кашель, стійкі порушення травлення - привід, щоб негайно звернутися до лікаря.

Проте і цього іноді не досить для профілактики раку. Ось чому в нашій країні скрізь проводяться систематичні масові огляди здорового населення - жінок віком понад 30 років, чоловіків - понад 35 років - не менше як один раз на рік. Ці огляди допомагають своєчасно виявляти приховані форми раку і передракові захворювання.

Отже, профілактика раку можлива. Знати про це треба, щоб використовувати одержані знання, спрямовані на захист організму від дії канцерогенних факторів. Профілактичні заходи мають суспільний характер (захист навколишнього середовища від забруднення викидами промисловості, вихлопними газами автомашин, заходи щодо охорони праці та ін.) або індивідуальний - відмова від куріння, додержання загальних правил гігієни, уважне ставлення до стану здоров'я, своєчасні консультації у лікаря тощо.

Виконання цих заходів, вчасно розпочате лікування вже тепер є гарантією запобігання в переважній більшості випадків захворюванням на такі форми раку, як рак шкіри, рак губи, рак шийки матки, рак молочної залози і ряд інших. (Серебров А.И., 1962).

2. Матеріал і методика досліджень

Матеріалом для наших досліджень були різноманітні науково-літературні джерела та статистичні дані провідних медичних закладів міста Харкова та України, щодо захворюваності на злоякісні новоутворення серед популяції мешканців.

Цей матеріал охоплює період часу з 1996 по 2003 роки. Обстежені усі верстви населення: чоловіки, жінки, діти. Всього обстежено по місту Харкову 1 млн. 453 тис. 300 особин. Також приведені дані по Україні за період з 1999 по 2003 роки.

Статистичний матеріал для дипломної роботи був одержаний нами з дозволу керівництва Харківського Обласного онкодиспансеру за що ми дуже вдячні за надану допомогу співробітникам цього медичного закладу.

При виконанні дипломної роботи нами були використані такі методи дослідження:

· описувальний;

· спостережень;

· порівнянь;

· популяційно-статистичний;

· генеалогічний;

· медико-географічний;

· епідеміологічний.

А також для ілюстрації динаміки онкозахворюваності нами був використаний метод комп'ютерної графіки.

3. Результати та обговорювання

Населення міста Харкова дорівнює 1 млн. 453 тис. 300 мешканців.

З даних таблиці №1 ми бачимо, що захворюваність на злоякісні новоутворення по Дзержинському району зросла з 288 випадків у 1996 році на 100 тис. населення до 318 випадків захворюваності в 2003 році, що на 30 випадків захворюваності на злоякісні новоутворення більше, ніж у 1996 році.

По Київському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 265 випадків, а в 2003 році вже 289 випадків, що на 24 випадки захворюваності більше, ніж у 1996 році на 100 тис. населення.

По Московському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 306 випадків, а в 2003 році вже 340 випадків, що на 34 випадки захворюваності більше, ніж у 1996 році на 100 тис. населення.

По Ленінському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 285 випадків, а в 2003 році вже 340 випадків, що на 55 випадків більше, ніж у 1996 році.

По Орджонекідзевському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 278 випадків, а в 2003 році вже 306 випадків, що на 28 випадків більше, ніж у 1996 році.

По Фрунзенькому району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 349 випадків, а в 2003 році вже 395 випадків, що на 46 випадків більше, ніж у 1996 році.

По Комінтернівському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 277 випадків, а в 2003 році 241 випадок, що на 36 випадків захворюваності менше, ніж у 1996 році.

По Червонозаводському району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 324 випадки, а в 2003 році 335 випадків, що на 11 випадків більше, ніж у 1996 році.

По Жовтневому району захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 327 випадків, а в 2003 році 293 випадки, що на 34 випадки менше, ніж у 1996 році.

По місту Харкову захворюваність на злоякісні новоутворення в 1996 році складала 302 випадки на 100 тис. населення, а в 2003 році 318 випадків, що на 16 випадків більше, ніж у 1996 році.

Захворюваність на злоякісні новоутворення найбільше зросла за період з 1996-2003 роки у Ленінському районі міста Харкова (^55) потім йде по зростанню захворюваності Фрунзенський район міста Харкова (^46), а за ним Комінтернівський район (^36). По зростанню захворюваності на злоякісні новоутворення райони міста Харкова можна розташувати таким чином: Ленінський, Фрунзенський, Московський, Дзержинський, Орджонекідзевський, Київський, Червонозаводський.

Навпаки захворюваність на злоякісні новоутворення зменшилася у Комінтернівському районі (v36) та в Жовтневому районі (v34) міста Харкова за ці вісім років.

Середні показники захворюваності на злоякісні новоутворення по районам міста Харкова за період з 1996 по 2003 роки становлять:

Дзержинський район - 292 випадки на 100 тис. населення;

Київський район - 238 випадків на 100 тис. населення;

Московський район - 297 випадків на 100 тис. населення;

Ленінський район - 291 випадок на 100 тис. населення;

Орджонекідзевський район - 272 випадки на 100 тис. населення;

Фрунзенський район - 352 випадки на 100 тис. населення;

Комінтернівський район - 252 випадки на 100 тис. населення;

Червонозаводський район - 311 випадків на 100 тис. населення;

Жовтневий район - 283 випадки на 100 тис. населення;

По місту Харкову середній показник захворюваності на злоякісні новоутворення становить 291 випадок на 100 тис. населення.

В 2001 році на обліку в обласному онкодиспансері розташованому у місті Харкові за адресою: Померки №70 знаходилося 22 тис. 781 хворих на злоякісні новоутворення. В 2002 році вже знаходилося на обліку 24 тис. 222 хворих на злоякісні новоутворення. За один рік захворюваність на злоякісні новоутворення зросла на 1 тис. 663 випадки. В 2003 році захворюваність на злоякісні новоутворення складала вже 24 тис. 739 випадки. По відношенню до 2002 року захворюваність зросла на 517 випадків, а по відношенню до 2001 року захворюваність зросла на 1 тис. 958 випадків. Таким чином ми можемо зробити висновок, що захворюваність на злоякісні новоутворення неминуче зростає кожен рік і за три роки зросла на 1958 випадків.

Також зростає і дитяча захворюваність на злоякісні новоутворення в 2001 році вона складала 106 випадків, а в 2003 році вже 111 випадків, що на 5 випадків більше.

Смертність від злоякісних новоутворень навпаки знижується в 2001 році вона складала 2 тис. 688 випадків, а в 2003 році 2 тис. 373 випадки, що на 315 випадків менше.

З даних таблиці ми бачимо, що по місту Харкову зростає захворюваність на злоякісні новоутворення стравоходу, шлунка, кишок, гортані, легенів, кісток, молочної залози, шийки та тіла матки, яєчників, передміхурової залози, нирок, сечового міхура, щитовидної залози, лімфоми, лейкози. Дещо знизилась захворюваність на злоякісні новоутворення шкіри, завдяки багатьом заходам, які були здійснені медичними закладами по поясненню шкідливості занадто довгого перебуванні на сонці.

Смертність від злоякісних новоутворень по районам міста Харкова за період з 1996 по 2003 роки на 100 тис. населення зросла в Київському, Московському, Ленінському, Орджонекідзевському, Фрунзенському, Комінтернівському, Жовтневому районах. Показник смертності по самому місту Харкову також зріс з 127 випадків у 1996 році до 153 випадків у 2003 році, що вище на 26 випадків.

Середні показники смертності за вісім років по районам міста Харкова становлять по зростанню:

Фрунзенський район - 174 випадки на 100 тис. населення;

Червонозаводський - 167 випадків;

Московський - 152 випадки;

Жовтневий - 145 випадків;

Орджонекідзевський - 143 випадки;

Комінтернівський - 137 випадків;

Ленінський - 136 випадків;

Дзержинський - 133 випадки;

Київський - 101 випадок.

Середній показник смертності по місту Харкову за цій період становить 143 випадки на 100 тис населення.

На жаль смертність від злоякісних новоутворень неминуче зростає з кожним роком. Цей факт тільки підтверджує актуальність цієї теми. Всім спеціалістам треба об'єднати свої зусилля щодо профілактики онкологічних захворювань та збереження чистоти навколишнього середовища.

Порівнюючи показники захворюваності за період з 1999 по 2003 роки на злоякісні новоутворення по районам міста Харкова та по самому місту Харкову на 100 тис. населення можна зробити такі висновки: за останні п'ять років захворюваність на рак шлунку, легень, кишечника дуже зросла. Також тенденція до росту зберігається і зараз. Збільшення захворюваності можна пояснити погіршенням стану навколишнього середовища та тим, що багато людей не можуть позбутися шкідливих звичок таких, як паління, вживання алкоголю. По зростанню захворюваності ці показники можна розташувати так: рак легень, рак шлунку, рак прямої кишки, рак шийки матки, рак молочної залози, рак шкіри, рак стравоходу. Декілька зменшилася захворюваність на рак шкіри, що можна пояснити тим, що проводиться дуже велика профілактично - пояснювальна робота серед населення медичними працівниками та спеціалістами інших профілів.

Висновки

Аналізуючи дані, що приведені у таблицях, слід визнати, що екологічна обстановка впливає на появу пухлинних процесів в різних органах людини, про що свідчить підвищення числа випадків захворювання раком в промислових районах міста Харкова та України за період з 1996 по 2003 рік.

У виникненні і розвитку злоякісних новоутворень відіграє роль комплекс причин, таких як спадкові фактори, канцерогенез, дія шкідливих факторів навколишнього середовища та радіаційний вплив, включаючи в Україні наслідки аварії на ЧАЕС. Основна маса онкологічних захворювань має мультифакторіальне успадкування.

Аналізуючи в цілому факти, представлені вище, слід визнати, що екологічна обстановка впливає на появу пухлинних процесів в органах репродуктивної системи у жінок, про що свідчить підвищення числа випадків захворювання раком органів репродуктивної системи та молочної залози у жінок в промислових районах міста Харкова та України.

Поки що не отримано достовірних даних про підвищення захворюваності злоякісними пухлинами, як наслідок Чорнобильської катастрофи, крім раку щитоподібної залози і онкологічних захворювань кровотворної тканини. У виникненні злоякісних пухлин відіграють головну роль комплекс причин, таких як спадкові фактори, канцерогенез, радіаційний вплив, включаючи наслідки аварії на ЧАЕС.

Аналіз середніх показників захворюваності злоякісними новоутвореннями за два часових періоди - до та після аварії на ЧАЕС (1980-1986 рр.) та (1996-2003 рр.) показав, що темпи приросту раку тіла матки склала 30,30% при середньорічному темпі приросту - 3,5%, раку молочної залози - 22,6% та 2,7%, раку яєчників - 14% та 1,7% відповідно. Захворюваність на рак шийки матки за період вивчення знизилась на 17,8% при середньорічному темпі зниження на 2,5%.

Ріст захворюваності характерний для раку молочної залози, тіла матки та яєчників (від 1,75 до 3,88% щорічно).

Переважна більшість новоутворень у людини викликана канцерогенними факторами довкілля. Як і при генетично детермінованих пухлинах, так і при успадкуванні тільки схильності до їх розвитку важливе значення у виникненні злоякісних пухлин відіграють екзогенні фактори.

Список літератури

1. Агеенко А.И. Онкогены и канцерогенез. - М., Медицина, 1986. - 273 с.

2. Акуленко Л.В. Организационно-методические принципы системного похода к профилактике и ранней диагностики наследственных форм злокачественных новообразований. - М., 1995. - 51 с.

3. Бариляк И.Р., Гнатейко О.З. Развитие медицинской генетики на Украине: успехи и задачи // Цитология и генетика. - 1987. - Т. 21, №6. - 423 с.

4. Бариляк И.Р., Бужиевская Т.И., Быкорез А.И. и др. Генетические последствия загрязнения окружающей среды. - К.: Наукова думка, 1989. - 165 с.

5. Бочков Н.П., Чеботарёв А.Н. Наследственность человека и мутагены внешней среды. - М.: Медицина, 1989. - 269 с.

6. Бочков Н.П. Медицинская генетика. - М.: Медицина, 1984. - 366 с.

7. Бужієвська Т.І. Основи медичної генетики. - К.: Здоров'я, 2001. - 135 с.

8. Быкорез А.И., Рубенчик Б.Л. Причины рака: факты и гипотезы. - К.: Наукова думка, 1987. - 116 с.

9. Виленчик М.М. Закономерности молекулярно-генетического действия химических канцерогенов. - Минск: Вышэйш. шк., 1977. - 168 с.

10. Гавалло В.И. Человек - иммунитет - рак. - Киев: Здоров'я, 1982. - 152 с.

11. Ганина К.П. Роль генетического компонента в онкологии. // Цитология и генетика. 1993. - 27, №4. - с. 96-104.

12. Ганина К.П., Налескина Л.А. Злокачественная меланома и предшествующие изменения кожи. - Киев: Наукова думка.

- 1991. - 168 с.

13. Ганина К.П., Налескина Л.А., Федоренко З.П. Роль экологической обстановки в Украине с учётом последствий Чернобыльской катастрофы и генетического компонента в развитии рака органов женской репродуктивной системы. // Экспериментальная онкология. - 1996. - 18, №6, - с. 338-344.

14. Ганина К.П., Цитогенетическая диагностика в онкоморфологии. - Киев: Наукова думка, 1980. - 175 с.

15. Ганина К.П., Полищук Л.З. Цитологическая реактивность онкологического больного. Киев: Наук. думка, 1995. - 153 с.

16. Ганина К.П. Вопросы онкогенетики. Киев: Наукова думка, 1990. - 175 с.

17. Гарькавцева Р.Ф. Злокачественные новообразования // Наследственная патология человека/ Под ред. Вельтищева Ю.Е., Бочкова Н.П. - М., 1992. - 250 с.

18. Гарькавцева Р.Ф., Сотникова Е.Н., Казубская Т.П. и др. Медико-генетические аспекты злокачественных новообразований. - М., Союз-мединформ, 1990. - Серия онкология, 174 с.

19. Гарькавцева Р.Ф., Казубская Т.П., Сельчук В.Ю. Анализ генетической предрасположенности к раку в семьях больных первично - множественными злокачественными новообразованиями. // Цитология и генетика. - 1992. - 26. №2. - с. 32-36.

20. Гарькавцева Р.Ф., Сотников Е.Н., Беляев Н.Ф. Состояние и перспективы медико-генетических исследований в клинической онкологи. // Вест. АМНСССР. - 1986. - №9. - с. 33-40.

21. Дж. Гексли, Рак как биологическая проблема, М., Узд. иностр. лит., 1960. - 140 с.

22. Гершензон С.М., Александров Ю.Н., Малюта С.С. Мутагенное действие ДНК и вирусов. - К.: Наук. думка, 1975. - 160 с.

23. Гершензон С.М. Основы современной генетики. - К.: Наук. думка, 1979. - 506 с.

24. Грунтенко Е.В. Иммунитет «за» и «против». - М.: Знание, 1982. - 198 с.

25. Гончар О.Д. Хрестоматія з анатомії і фізіології людини. - Київ: Радянська школа, 1968.

Размещено на Allbest.ru