Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці

Діяльність соціального педагога щодо формування здорового способу життя дітей та молоді випливає з його основних професійних функцій:

- соціально-педагогічна - надає допомогу в соціальній реабілітації всім підліткам і молоді, хто її потребує, виявляє інтереси і потреби людей в різних видах діяльності (культурно-дозвіллєва, спортивно-оздоровча та ін.), залучає до роботи різні установи, товариства, громадські організації тощо;

- організаційна - проводить організаційну роботу щодо формування здорової життєдіяльності, залучає до такої роботи громадськість, державні структури, спрямовує їхню діяльність на надання різних видів соціальної допомоги, проводить різні заходи у цьому напрямі;

- профілактична - приводить в дію різні механізми (педагогічні, юридичні, психологічні, медичні) з метою попередження та подолання негативних явищ, організує надання допомоги тим, хто її потребує;

- комунікативна - встановлює контакт з особами, які потребують допомоги, оганізовує обмін інформацією, визначає єдину стратегію взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини як особистості;

- діагностична - соціальний педагог вивчає особливості сім'ї, групи молодих людей, особистості, ступінь і спрямованість впливу на них мікросередовища і визначає "соціальний діагноз";

- прогностична - прогнозує розвиток подій, процеси, які відбуваються в сім'ї, референтній групі, суспільстві і виробляє певні моделі соціальної поведінки особистості щодо формування здорового способу життя;

- соціально-медична - організовує роботу у плані профілактики здоров'я, сприяє оволодінню основами медичної допомоги, соціальній адаптації особистості;

- правозахисна - використовує закони і правові акти, спрямовані на надання необхідної допомоги та підтримки молодого населення, його захист від негативного впливу оточуючого середовища;

- психологічна - консультує з питань міжособистісних стосунків, сприяє соціальній адаптації особистості, надає допомогу у соціальній реабілітації [29].

Соціальні педагоги при виконанні своїх професійних функцій зайняті різними видами діяльності. В їхній роботі проявляються три основні аспекти соціально-педагогічної діяльності:

1) виховний - виступає в ролі вчителя, консультанта, експерта, соціальний педагог у таких випадках дає поради, навчає вмінням, встановлює зворотній зв'язок, застосовує рольові ігри як метод навчання;

2) фасилітативний - відіграє роль помічника або посередника у подоланні апатії або дезорганізації особистості, коли їй це важко зробити самій. Діяльність соціального педагога при такому підході спрямована на інтерпретацію поведінки, обговорення альтернативних напрямів діяльності та дій, роз'яснення ситуацій, підбадьорування та спрямування на мобілізацію внутрішніх ресурсів;

3) адвокативний - застосовується тоді, коли соціальний педагог виконує рольові функції адвоката від імені конкретної особи або групи людей, а також помічника тих людей, які виступають у ролі адвоката від свого особистого імені; такого роду діяльність спрямована на допомогу окремим людям у посилені аргументації, підборі документальних обґрунтувань при вирішенні певних проблем тощо [38].

Зважаючи на інтегрований, універсальний характер діяльності, можна визначити основні групи технологій: соціально-психологічні, соціально-медичні і соціально-педагогічні. Особливостями технології соціальної роботи є: динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні змісту та форми роботи фахівця; неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту; циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів, стадій процесу в роботі; дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірному ступені впливу на особистість на різних етапах діяльності.

Врахування технологій, що мають місце в соціально-педагогічній діяльності, допомагає помітно посилити можливості вирішення різних соціальних проблем, у тому числі й у процесі формування здорового способу життя дітей та молоді. Цей процес представлено на рисунку 2.5.

Рисунок 2.3 Хід процесу формування здорового способу життя

На кожній посаді соціальний педагог має змогу і повинен займатися питаннями формування здорового способу життя серед дітей та молоді згідно з його основних функцій і ролей.

Підсумовуючи проведений аналіз теорії щодо функціоналу соціальних педагогів та особливостей практики формування здорового способу життя, ми розробили загальну модель соціально-педагогічної діяльності соціального педагога саме у плані формування здорового способу життя підлітків (Рис.2.4.). При її розробці ми врахували три основних напрями стратегії формування здорового способу життя. Перший - основні заходи (політика сприяння здоровому способу життя), створення сприятливих умов (соціальні умови щодо можливостей здорового способу життя), переорієнтація охорони здоров'я (співпраця у плані профілактики та попередження шкідливих звичок), розвиток особистісних навичок здорового способу життя у підлітків.

Другий - соціально-педагогічна діяльність соціального педагога щодо формування здорового способу життя на конкретних робочих місцях.

Третій - безпосередня робота з самою особистістю та її найближчим оточенням - сім'єю і ровесниками.

Основними ж об'єктами соціально-педагогічної роботи спеціаліста щодо формування здорового способу життя підлітків, на нашу думку, є навчальні заклади різних типів (загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади тощо) та позанавчальні заклади (соціальні служби для молоді, клуби за місцем проживання, громадські об'єднання тощо). Соціально-педагогічний вплив відбувається як під час групової роботи, так і у ході індивідуальної роботи.

Щоб дана модель спрацювала, спеціалісти повинні мати певну професійну компетентність, під якою ми розуміємо сформовану у процесі навчання та самоосвіти систему науково-практичних знань і вмінь, які впливають на якість вирішення професійних завдань, і розвинуті особистісно-професійні якості, що проявляються у діловому та партнерському спілкуванні з людьми при вирішенні їхніх життєвих проблем.

Ряд вчених (О.А.Дубасенюк, І.А.Зимняя, Л.І.Міщик, А.Й.Капська) вважають, що професіоналізм - це високий, стійкий рівень знань, умінь і навичок, які дозволяють досягати найбільшої ефективності у професійній діяльності. Це не тільки особливий розвиток здібностей, але й глибокі, широкі знання у тій галузі діяльності, в якій цей професіоналізм проявляється, а також нестандартне володіння вміннями, котрі необхідні для успішного виконання цієї діяльності.

Питання компетентності соціального педагога ще не вирішено остаточно, оскільки в Україні ще до сьогодні не розроблено Державного стандарту спеціаліста і стандарту його діяльності у соціально-педагогічній сфері. Скажімо, у США розроблено десять критеріїв компетентності соціального працівника загального профілю і види діяльності, які він повинен виконувати:

1) ідентифікувати й оцінювати ситуацію в тих випадках, коли треба розпочати (або припинити), посилити, захистити, встановити стосунки між людьми і соціальними інститутами;

2) розробити план, який має базуватися на оцінці проблеми і вивчення визначеної мети та адекватного вибору, і забезпечити його виконання з метою поліпшення стану людини;

3) розвивати готовність людини до вирішення проблем, у подоланні стресів;

4) налагоджувати зв'язок людей з системами, котрі забезпечують їх ресурсами, послугами та можливостями;

5) ефективно захищати найбільш незахищених членів суспільства;

6) сприяти ефективній і гуманній дії систем, що забезпечують людей послугами, ресурсами та можливостями;

7) активно брати участь у створенні нових, модифікованих систем послуг, ресурсів та можливостей, які є більш справедливими для клієнта;

8) оцінювати ефективність виконаної роботи;

9) постійно підвищувати кваліфікацію, розширюючи базу професійних знань, виконувати стандарти й етичні норми професії;

10) сприяти розширенню послуг даного соціального інституту [40].

Український науковець Міщик Л.І. розглядає професiйну готовність фахівця з соціальної роботи як систему, яка складається з чотирьох компонентiв:

мотивацiйна готовнiсть: свiтогляд i спрямованiсть, якi виражають потреби, iнтереси, iдеали, прагнення, морально-естетичнi якостi особистостi, що вiдповiдають обранiй професiйнiй дiяльностi;

теоретична готовнiсть: певний рiвень знань iндивiда;

практична готовнiсть: наявнiсть гностичних, комунiкативних, конструктивних умiнь, що дозволяють вирiшувати професiйнi завдання;

креативнiсть: готовнiсть до творчостi i наявнiсть досвiду творчої дiяльностi [19 ].

У цій же науковій роботі Л.І. Міщик зазначає, що для розвитку соціально-педагогiчної освiти потрібно удосконалення програм соцiально-педагогiчної освiти за рахунок пошуку оптимального спiввiдношення загальнокультурної, спецiально-предметної та спецiально-професiйної пiдготовки.

Спеціаліст має оволодіти досить чималим і багатогранним обсягом знань, які служать підґрунтям для професійних умінь щодо координації, управління, організації, діагностування, аналізу, комунікації, корекції й реабілітації, тобто він повинен мати базові знання. Разом з тим спеціаліст з соціальної роботи повинен мати і спеціальні знання, які сприятимуть виконанню його професійних обов'язків.

Виходячи з окреслених функцій соціального педагога, його посади та знань, якими він повинен володіти, ми виокремили знання й уміння, необхідні для організації процесу по формуванню у дітей та молоді здорового способу життя.

Для розробки такого блоку професійних знань та умінь соціальних педагогів для даної сфери, ми проаналізували діяльність міжнародного проекту “Молодь за здоров'я: Україна - Канада" [25], головною метою якого було сприяння створенню сталої національної системи формування здорового способу життя дітей, підлітків та молоді шляхом розробки і впровадження політики на користь здоров`я та створення програм формування здорового способу життя молоді. Основними завданнями проекту є:

- сприяння створенню багаторівневої, міжсекторної моделі формування здорового способу життя молоді на прикладі реалізації проекту у м. Києві та поширення цієї моделі на всю територію України;

- створити умови для делегування самій молоді права пропагувати здоровий спосіб життя, сприяти запобіганню СНІДу, відмові від паління, звільненню від алкогольної та наркотичної залежності;

- підвищення потенціалу формування здорового способу життя молоді у середовищі організацій - партнерів проекту, окремих осіб - державних службовців, працівників соціальних служб, охорони здоров`я, освіти, фізичної культури, активістів недержавних організацій тощо, і поступово в усьому суспільстві.

З боку Канади у проекті брали участь Міністерство охорони здоров`я Канади, Центр пропагування здорового способу життя Торонтського університету, Торонтський офіс організації здорових міст, Уряд провінції Саскачеван, Міністерство освіти провінції Саскачеван, Саскачеванський університет. Крім того, до співпраці у проекті залучені фахівці з університету Вікторія, Міністерства транспорту і шляхів провінції Бритаська Колумбія, громадської коаліції “Ріджент парк фокус” (м. Торонто), молодіжної організації “Служимо Канаді” (м. Торонто), медіа компанії Сі-Бі-Сі (м. Торонто), Центру залежностей і психічного здоров`я (м. Торонто), Управління громадського здоров`я провінції Саскачеван, Саскачеванської ради з питань освіти, Української двомовної школи Сент-Горетті (Саскатун) та інші незалежні фахівці і консультанти.

З боку України у проекті основними постійними партнерами виступають: Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство освіти і науки України, Соціальна служба для молоді Київської міської державної адміністрації, Український науково-дослідний інститут охорони здоров`я дітей та підлітків, Український інститут соціальних досліджень, Спілка дитячих та юнацьких організацій м. Києва. Крім того, до співпраці у проекті залучені фахівці Академії державного управління при Президентові України, Академії медичних наук, Інституту медичної екології, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Хмельницького національного університету, а також інші фахівці і консультанти з багатьох організацій та установ.

На першому етапі дослідницької діяльності - аналізі матеріалів у межах міжнародного проекту "Молодь за здоров'я, Україна - Канада", ми змогли з`ясувати:

стан здоров'я та спосіб життя дітей і молоді, що дозволило визначити міру актуальності проблеми для України;

загальноприйняті теоретичні підходи до формування здорового способу життя як самостійного наукового напряму, що уможливило вибір найбільш доцільних практичних напрямків і методів діяльності відповідно до сучасних наукових вимог і практичного досвіду різних країн;

роль засобів масової інформації та інших джерел інформації у формуванні здорового способу життя, виходячи з першочергової потреби і доцільності процесу інформування взагалі і особливого впливу засобів масової інформації зокрема;

зміст законодавчої бази України та країн - лідерів у формуванні здорового способу життя, що дало змогу визначити можливості і перешкоди використанню наявного законодавчого потенціалу для формування здорового способу життя в Україні та пошуку шляхів його удосконалення;

вивчено практичний досвід різноманітних програм на користь здоров'ю населення з вітчизняного досвіду та досвіду інших країн з метою відбору найбільш вдалих методів впровадження проектів формування здорового способу життя.

На другому етапі ми розробили зміст і провели низку інтерв'ю:

- з провідними фахівцями з соціальної роботи (з директорами районних соціальних служб для молоді у Хмельницькій області, з керівниками структурних підрозділів, провідними та залученими спеціалістами викладачами кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки ХНУ;

- з педагогами шкіл (з заступниками директорів з виховної роботи , класними керівниками, вчителями валеології, безпеки життєдіяльності шкіл Ковельського району);

- з медиками (з медичними сестрами шкіл, підлітковими лікарями цих же шкіл);

- з представниками засобів масової інформації міст Ковеля та Луцька;

Фокус-групи - це метод збору інформації, в якому від 6 до 12 респондентів зібрано разом для обговорення і повідомлення даних стосовно певного питання [2].

Метою проведення фокус-груп було, по-перше, виявити важливість та доцільність здійснення цілеспрямованої роботи по формуванню здорового способу життя підлітків та молоді; по-друге, з'ясувати думку фахівців щодо соціально-педагогічних напрямів такої роботи; по-третє, визначити, які організаційні структури повинні проводити таку діяльність, які їх приорітети, партнерство, досвід роботи тощо. В результаті проведення фокус-груп ми визначили основні напрями, суб'єкти та об'єкти соціально-педагогічної роботи з підлітками по формуванню здорового способу життя.

Результати дослідницької роботи показали, що важливою передумовою успіху загальнодержавної діяльності по формуванню здорового способу життя підлітків та молоді є необхідність проведення відповідної професійної підготовки такої важливої категорії фахівців у галузі соціально-педагогічного виховання, як соціальні педагоги та соціальні працівники. Тому саме для цієї категорії фахівців запропонована навчальна програма.

Основний зміст цієї програми містить базові знання з теорії формування здорового способу життя, практики її впровадження, основи професійних навичок розробки соціальних проектів з формування здорового способу життя. Особлива увага на навчанні за даною програмою звертається, насамперед, на формування професійної компетентності спеціалістів з соціальної роботи.

Дієвим у цьому плані виявилось проведення семінару "Формування здорового способу життя молоді" у м.Ковелі (листопад-грудень 2007 року), метою якого було виявити наскільки учасники навчання усвідомлюють проблеми здоров'я підлітків та молоді взагалі. Для цього на початку проведення занять слухачами заповнювалась вхідна анкета (додаток Б).