Музичне виховання школярів у процесі творчої діяльності на базі фольклору в загальноосвітніх навчальних закладах в Україні та Росії на початку ХХІ сторіччя

Перша включає саме твори дитячого фольклору. Тут домінує ігровий репертуар, який включає різні дитячі ігри, ігрові хороводи, скоромовки. До галузі дитячого фольклору додається так званий дитячий календар - колядки, масничні вигуки, примовляння, заклички.

Друга група - так званий материнський фольклор, включає твори фольклору, які адресовані дітям: колискові пісні, забавлянки. Особливу групу забавлянок складають ігри з пальчиками і пісеньки-забавлянки, які супроводжувались елементарними необхідними дитині фізичними рухами, що є прийомами народного масажу.

На заняттях з фольклору відбувається засвоєння азів народного танцю - знайомство з основами танцювального кроку, руху, пластики. Невід'ємною частиною є засвоєння народного етикету, етнічних норм поведінки, які втілюються в народних звичаях (наприклад, ритуальна поведінка в обряді колядування, етикетна поведінка в хороводі і тому подібне). Дякуючи заняттям, участі в іграх відбувається соціалізація дитини, її адаптація в оточуючому світі. Дитина вчиться розуміти, що життя регламентується законами, правилами, завдяки яким встановлюється особливий порядок, гармонія відносин людей у суспільстві. Гра дає можливість дитині відчути як значимість колективу, так і усвідомити свою власну особистість.

На протязі занять діти засвоюють систему календарних свят російського народу в її домінантних характеристиках крізь призму ігрових сюжетів дитина усвідомлює головні змістовні моменти того або іншого свята. Так, наприклад, діти усвідомлюють, що свято Покрови є межею між осінню та зимою, знаменують час підготовки до зими та початок зимових посиденьок. Основна складова успішної роботи це активна участь батьків у дитячих святах. Батьки під керівництвом викладачів - майстрів прикладної творчості виготовляють для своїх дітей народні костюми в традиційних техніках крою та декорування одягу. Для батьків у ГОУ СПО ХМАО-Югри ”Коледжі російської культури імені А.С.Знаменського” проводяться семінари, що з'єднують лекційні та практичні заняття. На протязі лекційних занять розкривається зміст народних свят, змістовних значення тих чи інших обрядів та звичаїв, розучується репертуар дитячих занять.

Практичні заняття націлені на засвоєння народної хореографії. В процесі таких занять засвоюються один - два танці для очікуваного дитячого свята. Батьки звільняються від знайомої їм ролі глядачів і самі стають учасниками свята. Таким чином, робота з виховання та розвитку дітей стає ще одним з каналів збереження традиційної культури в сучасному побуті.

Які ж критерії відбору матеріалів з народної культури:

1). Наукова достовірність всіх фактів культури.

2). Їх статистичне підтвердження.

3). Загальноросійський характер розповсюдження.

Таким чином, з усього різноманіття дат народного календаря виявляють найбільш важливі святково-обрядові комплекси, які яскраво характеризують російську народну традицію: Святки, Масниця, Пасха, Троїця та Івана-Купала. Святкування Купали та Троїці залишається за межами навчального року, навчальний цикл поповнюється святами, пов'язаними з порами року - Покровою, як межею між осінню та зимою, обрядом закликання птахів (весни), який традиційно приурочується до одного з весняних свят - Благовіщення або Сорока Святих.

2.3 Фольклорна спадщина Полтавщини

Фольклорна спадщина Полтавщини надзвичайно багата й різноманітна, використання її в педагогічному процесі допоможе викликати почуття любові до своєї родини, рідного краю. Відомо, що термін ”фольклор” утвердився в науці досить пізно. Із другої половини ХІХ століття він вживався паралельно з такими термінами, як ”народна творчість”, ”народна словесність”, ”усна народна творчість”. Фольклор (із англ. - народна мудрість, народне знання) та сфера народного мистецтва, в якій ”художнє відображення дійсності відбувається в словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості. Що виражають світогляд трудящих мас і нерозривно пов'язані з їхнім життям та побутом”[,15].

Увесь фольклор умовно поділяють на прозовий і поетичний, або пісенний. Детально зупинимося на описі поетичного, зокрема дитячого фольклору Полтавського краю.

Першими творами, з якими знайомиться дитина, є колискові пісні, саме вони належать до дитячих фольклору (М.Левицький, О.Ветухова, І.Пільгук, К.Виноградов, В.Бойко). Ці прості і безпосередні перлини народної мудрості несуть ніжність і тепло материнської любові до дитини. Вони передають інформацію, яку маля засвоює з ”молоком матері”, і яка залишиться навічно у свідомості майбутньої людини.

Однією з найвідоміших українських народних колискових є пісня ”Котику сіренький”, яка, до речі, записана Лесею Українкою на Полтавщині (м. Гадяч). Своєю милозвучністю, емоційністю, щирістю, пестливими формами лексики поетичних образів вона причаровує дорослих і дітей упродовж багатьох століть: ”Котику сіренький, котику маленький, котку волохатий, не ходи по хаті…”.

Значна кількість колискових пісень українського народу своїм змістом спрямована безпосередньо до народу своїм змістом спрямована безпосередньо до маляти і передає всі найпотаємніші мрії матері про майбутнє життя дитини. У переважній їх більшості оспівуються такі цінності людського життя, як щастя, здоров'я, радість, розум, краса. Для прикладу пропонуємо колискову, записану Д.Ревуцьким від О.Ревуцької на Полтавщині:

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поми мати з поля прийде

Та принесе три квіточки.

Одна буди дрімливая,

Друга буде сонливая,

Третя буде щасливая.

Ой, щоб спало, щастя мало

Та щоб росло, не боліло,

На серденько не скорбіло.

Ой рісточки у кісточки,

Здоров'ячко на серденько,

Розум добрий у головоньку,

Соньки-дрімки у віченьки.

Спираючись на прості та безпосередні у своїй щирості тексти колискових пісень, матері, бабусі, педагоги можуть у повній мірі реалізувати будь-які напрями виховання. Окрім того, у їх текстах можна віднайти цікаву, інформацію, зокрема, про те, яким природним матеріалом забавляти дитину раннього віку наші пращури. Цікавим є колискові, в яких оспівується харчування дитини раннього віку: кашка з молочкам, бублички з медочком. Г.В.Довженюк у книзі ”Дитячий фольклор” пов'язує наявність таких слів з ”прагненням творців (колискових) до ідеалізації різних сторін життя маляти… Таке просте явище, як годування дитини, опоетизовується, розвінчується детальним переліком найрізноманітніших страв, що є начебто до послуг маляти”. Такі слова зустрічаємо у колисковій ”Ой, люлі, люлі”, записаній В.Щепотьєвим на Полтавщині:

Ой, люлі, люлі, налетіли гулі,

Та й сіли на люлі.

У колискових Полтавщини також зустрічаються слова, які передають любов до рідного краю та небажання з ним розлучатися.

Новонароджену дитину колискова захоплює мелодією, розміреною ритмікою, материнським тембром. Та вже в ранньому віці важливим для малюків стає зміст. Так, найцікавішими для дітей є колискові пісні з казковими сюжетами, в яких є різні дійові особи: котик, мишки, голуби. Котик або кошенятко можуть прибирати, допомагати заколихувати дитину. Ці герої можуть бути прикладом для дитини, формувати ставлення до дорослих, праці. При чому казкові дії героїв супроводжуються рухами, що сприяє не лише розумовому вихованню, а й фізичному розвитку.

Існують ще й коротенькі приспівки, які є перехідною ланкою від колискових до забавлянок. Вони виконують функції як перших, так і других. У них, як правило, використовуються слова ”гойда” та ”хиті”:

Гойда, гойда, гойдаша,

Ти кобилка і лоша

І семеро поросят

І восьмеро овечат

Та нікому пасти …

(записано в Гадяцькому районі).

Хиті, хиті, коники в житі,

Та нікому вигнати -

Тілоки Микиті.

Хиті, хиті, коники в житі,

Та іще не всі -

Половина в вівсі.

(записано с.Шишаки, Миргородський повіт).

Своєрідним жанром українського фольклору, який нажаль, є маловідомим та в зв'язку з цим рідко використовується в педагогічній практиці є небилиці (нісенітниці, небувалиці). Їх виконують дорослі дітям, або старші діти один одному. Вони характеризуються змістом - нісенітницею. Зразком твору є приказка-небувалиця:

Смачна каша!

- А ти їв?

- Ні.

- Звідки ж знаєш?

- Чув як говорили, що бачили як їли…

Дуже часто дійовими особами у небилицях є творини і рослини, з якими сільська дитина зустрічається в повсякденному житті: курочка, півник, коза, корова, грушка, мак… тому парадоксальність змісту не викликає сумнівів і діти можуть віднайти в ньому веселе й небувале:

Коли в світі така правда була,

Що курочка поросят навела,

А ті свині вилізли на сіно,

Сіно потоптали та й мичати стали.

А кози почули,

Крилами змахнули.

Літали, літали,

На городі впали,

А там виріс горщик,

А у ньому борщик.

У підручнику А.І.Іваницького ”Український музичний фольклор знаходимо схожу небилицю з мелодією. (додаток)

Гра для дітей має особливо виняткове значення. Гра для них - навчання, гра для них - праця, гра для них - серйозна форма виховання. Гра для дітей - засіб пізнання навколишнього світу..

Дитина розуміє чому потрібно дотримуватись правил гри. Ігри, що вимагають одержання правил, дуже дисциплінують. Треба тільки, щоб вони були збагачені співами, танцями. Щодо фольклорних ігор-хороводів, вони сприяють розвитку творчості дітей і кращому засвоєнню учбового матеріалу.

2.4 Аналіз результатів анкетування проведеного в у Таверівській ЗОШ І-ІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області

Важко увити Україну без дивовижних пісень. Знати культуру і звичаї свого народу - означає об'єднатися з духовним світом пращурів, усвідомити себе як частинку цілого народу. Уроки, що дотримуються цього принципу, дають змогу дитині пірнути в різнобарвний світ творчості нашого народу, відчути себе його часткою, дізнатися більше про життя своїх дідів і прадів, відчути дух землі, де народився. Це підтверджує проведене нами анкетування у Таверівській ЗОШ І-ІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області, яка знаходиться за одресою с. Таверівка Чутівського району Полтавської області.

Метою анкетування було дізнатися про ставлення сучасної молоді до української народної творчості, про значення народної пісні та її роль в збереженні традиційної культури у сучасному побуті.

Дітям було запропоновано відповісти на наступні питання:

1. Яких пісень подобається співати й слухати вашим батькам?

2. Чи потрібні в наш час народні пісні?

3. Чи подобаються тобі народні пісні?

4. Звідкіля ми дізнаємося про минуле свого народу?

5. Яка музика подобається тобі?

В анкетуванні брало участь 25 чоловік різного віку від 12 до 15 років.



№п.п.	Прізвище, імя	Використовують у повсякденні	Вивчають тільки за програмою	Вважють не потрібними
	Арутюнян Артур	+
	Безотосний Дмитро	+
	Васьковський Василь			-
	Горевий Євген		-
	Гришковський Олексій		-
	Єфімчук Тетяна	+
	Клименко Юлія	+
	Костишак Олександр	+
	Кошель Юлія	+
	Кравченко Аліна	+
	Лазоренко Лілія		-
	Лапухін Валерій	+
	Майор Валерій	+
	Малько Віктор	+
	Онищенко Олександр			-
	Павленко Людмила	+
	Сердечний Юрій		-
	Смирнов Дмитро			-
	Федоренко Олександра	+
	Філоненко Фаіна	+
	Чанцева Ліза	+
	Шинкаренко Влад	+
	Шинкаренко Ірина	+
	Шмойло Валентина	+
	Шмойло Марія	+

Анкетування показало, що 72% школярів усвідомлюють нерозривний зв'язок з минулим свого краю та сьогоденням завдяки саме народній музиці, яка вивчається за сучасними українськими програмами

Підводячи підсумки анкетування, можемо сказати, що 16% вивчають народну творчість за вимогами програми, але самі не усвідомлюють її цінності. Також 12% вважають, що взагалі в сучасному світі народна музика не потрібна.

Висновки

Етнокультурна освіта є цілісним процес вивчення і практичного оволодіння цінностями народної культури, що проростає в культуру етносу і взаємозв'язаної з системою світової культури, а також виховання особи в етнокультурных традиціях в її становленні і соціалізації.

Етнокультурноє освіта орієнтується на культуру народу. Мова якого є домінуючою в регіоні, що вивчається. У російській традиції етнокультурна освіта спирається на традиційну культуру російського народу, що розглядається в контексті взаємозв'язків з культурами близьких і далеких народів, що живуть в поліетничному просторі Росії і за її межами. У сучасну епоху етнокультурное освіта повинна гармонізувати співвідношення моноетнічного принципу з поліетнічним.

Через предмети художньо-естетичної освіти. Тут сконцентровані величезні можливості виховання творчої особистості. Художньо-естетична освіта допомагає розвивати почуття гармонії, пропорції, ритму, звуку, кольору, пластичних форм, уяви, фантазії, все те, що має значення для сучасного світосприйняття.

Реалізація розвитку творчої особистості можлива лише тоді, коли вчитель викладатиме мистецькі дисципліни за принципами педагогіки мистецтв, а саме: цілісності, образності, асоціативності, варіативності, імпровізаційності, інтонаційно. З опорою на ці принципи сучасна мистецька освіта синтезує методи прогресивних методик, які максимально орієнтують на інтегральну природу дитини, забезпечуючи цілісність їх особистого художньо-естетичного розвитку.

Сучасна школа почала розвивати художню культуру учнів, що пояснюється процесами, які відбуваються на даному етапі в галузі культури та мистецтва. Спостерігається тенденція до синтезу мистецтв, злиття та взаємодії образотворчих заходів. Школярам для повноцінного спілкування з творами мистецтва необхідно вміти визначати художні ідеї, розуміти образи, мати естетичні смаки та ідеали, зіставляти з сучасною культурою. Філософська проблема полягає в тому, щоб навчити розуміти образотворчу мову кожного виду мистецтва. А також формувати цілісне сприйняття культури. Естетичне виховання, орієнтоване на розвиток художньої культури школярів, спрямоване на стимулювання творчих здібностей індивіда, на вироблення цілісного світосприйняття.

Головним положенням в організації естетичного профілю є прийняття за основу синтезу мистецтв, звернення до різних видів мистецтв в їхній єдності й взаємозв'язку. Головним культурологічним принципом є те, що знання, які повідомляються подаються в контексті культури.

Вивчення естетично особистісних станів школярів дає підставу стверджувати, що залучення школярів до художньо-творчої діяльності в класах художньо-музичного та образотворчого профілю є втілення ідеї культурологічного засобу пізнання не очікуваного відкриття світу, його сприйняття як естетичної цінності.

Проблема використання фольклору у вихованні дитини є актуальною і стосується кожної людини, родини, освітнього закладу. Переважна більшість української молоді виховується на сучасних ритмах, мелодіях, це природно і необхідно. Але повернемося до кореню нашого народу… Із чого все має починатися? Здавалося б, банальні фрази: ”з колискової матері”, ”з батькової приказки”, ”бабусиної казки”, адже ”усна народна творчість упродовж багатьох століть була чи не єдиним засобом узагальнення життєвого досвіду народу, втіленням народної мудрості, народного світогляду, народних ідеалів. У фольклорі знайшли відображення не тільки естетичне, етнічні ідеали народу, а й його історія, філософія, психологія, дидактика” [,163]. Все так просто і невимушено, та чомусь у повсякденному житті звичайним українським забавлянкам (утішкам), колисковим, приказкам і прислів'ям не вистачає місця. Батьки у гонитві за матеріальними благами для своїх малюків не мають часу, щоб створити всі умови для повноцінного введення дитини у світ української мудрості; матері знають незначну кількість колискових, забавлянок. Та й ті співають не так уже й часто.

У даному випадку вся відповідальність закладання фундаменту майбутнього українця, громадянина, патріота, людини лягає на вихователів, музичних керівників дошкільних навчальних закладів, учителів початкових класів, музики. Саме вони мають заповнити ту нішу, яка часто залишається порожньою…

Список використаної літератури

1. Абдулин Э.Б., Николаева Е.В. Методика музыкального образования: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений/ Под общей редакцией М.И.Ройтерштейна. - М.: Институт новых технологний, 2006.

2. Беземчук Л.В. Творчий розвиток школярыв засобами музичкого мистецтва.//Мистецтво та освыта, 2001. - №1.

3. Борисова З.Н., Смаль В.З. Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія. Видавниче об'єднання “Вища школа”. - Київ, 1974.

4. Бэрая О.В., Горошко Н.А. Музика. 5 клас: Навчальний посібник. - Х.: Країна мрій^тм, 2006.

5. Імідж сучасного педагога ж-л №6-7, 2002р.

6. Кабалевский Д.Б.Музыка и музыкальное воспитание. - М.: Знание. 1984.

7. Кабалевський Д.Б.Протрьох китів та інші цікаві речі. - К: Муз. Україна, 1980.

8. Масол Л.М. концепція художнього естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.//Шкільних світ. - 2002. - №9

9. Масол Л.М., Очаковська Ю.О., Беземчук Л.В.та ін. Вивчення музики в 1-4 класах: Навчально-методичний посібник для вчителів. - Х.: Скорпіон, 2003.

10. Масол Л.М., Очаковська Ю.О., Беземчук Л.В.та ін. Вивчення музики в 5-8 класах: Навчально-методичний посібник для вчителів. - Х.: Скорпіон, 2003.

11. Позакласний час листопад ж-л №3-4,2004

12. Позакласний час листопад ж-л №17-18, 2006

13. Позакласний час листопад. ж-л №21-22, 2004

14. Программы общеобразовательных учрпждений/Музыка 1-8 классы // Под ред. Л.И.Льняной. - Москва: Просвещение, 2006.

15. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: навчально-методичний посібник. - 2-е вид. доп. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2000.

16. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - К.:ІЗМН, 1997.

17. Свирида П. “А вже весна воскресла”. - Коломия, 1993.

18. Титаренко С. Дитяча розвага. - Київ, 1993.

19. Турчин Е. “А вже весна воскресла” // Однокласник. - 1991. - №3.

20. Холопова В. Музыка как вид искусства. - 2-е изд. - СПб., 2000.

21. Ядешко В.І., Сахіна Ф.А. Дошкільна педагогіка. Видавниче об'єднання “Вища школа”. - Київ, 1981.

Размещено на Allbest.ru