Формування творчої активностi школярів загальноосвiтньої школи на уроках музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.1 Проблема творчої активності в дослідження вчених

1.2 Сутність поняття «творча активність

1.3 Музична-дидактична гра, як засіб формування творчої активності у молодших школярів

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ НА УРОКАХ МУЗИКИ В 4 КЛАСІ

2.1 Вивчення стану проблеми в шкільній практиці

2.2 Програма формування творчої активності на уроках музики в 4 класі

Висновки до 2 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Згiдно з метою украiнської освiти, що постає у духовному розвитку пiдростаючого поколiння, призначенням загальньоосвiтньої школи є розвиток самостiйної , високоморальної, творчої особистостi, що здатна жити i працювати на користь нашої держави.

Творчість у сучасному світі дістала визнання своєї суспільної ролі та значущості, а проблема розвитку творчого потенціалу людини стала найактуальнішою педагогічною проблемою, своєрідним соціальним замовленням суспільства. Сучасне розуміння креативності тісно пов'язане з історико-соціальними та педагогічними аспектами творчості.

Забезпечення гармонiйного розвитку пiдростаючого поколiння передбачає введення до їх навчання, творiв мистецтва. За допомогою цих творiв здiйснюється прищеплення загальнолюдських цiнностей, уможливлюється гармонiйний розвиток у сучасних реалiях життя.

«Духовно-моральне становлення дітей і молоді, підготовка їх до самостійного життя є найважливіша складова розвитку суспільства, держави». 

Враховуючи мету музично-естетичного виховання школярiв у загальньоосвiтнiй школi, цей процес дослiдники визначають як цiлеспрямовану дiяльнiсть вчителя музики, що орієнтована на створення умов для розвитку духовності учнів на основі загальнолюдських і вітчизняних цінностей, надання їм допомоги в життєвому самовизначенні, моральному, цивільному та професійному становленні; створення умов для самореалізації особистості.

Одним із найважливіших шляхів вдосконалення процесу навчання є використання активної моделі навчання, застосування методів, технологій, прийомів, комплексу елементів або окремих елементів, які б сприяли формуванню творчої, мислячої особистості. Вчитель вчить дітей розмірковувати, аналізувати, робити висновки, здобувати глибокі, міцні знання, застосовувати їх. Учень при цьому виступає не об`єктом, а суб`єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності учнів та їх пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування у них критичного мислення учнів, а також набуття умінь висловлювати власну точку зору, щодо необхідності й доцільності здійснення навчальних дій під час навчальної діяльності на уроках музики.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1.1 Проблема творчої активності в дослідження вчених

Вчені одностайні у своїх думках щодо передумов, які спричинюють творчу активність особистості, а також вважають, що її потрібно стимулювати. Такі дослідники як Є. Ільїн, О. Киричук, М. Матюхіна, Г.Щукіна, розглядають у своїх дослідженнях пізнавальний інтерес, як основний засіб стимулювання творчої активності молодших школярів. Нині над цим питанням продовжують працювати Р. Бабалова, Н. Бойко, М.Гордійчук, К. Ізард, О. Малихіна, О. Савченко, К. Шоур. У сучасних роботах педагогів З. Друзь, В. Киричука, І. Литвинчука, С. Огірка, Н.Постернак, О. Савченко, М. Шпак та психологів Ю. Машбиць, О.Митника, О. Онисюка, М. Теплякова проблему стимулювання активності особистості розглядають як системоутворюючий фактор розвитку учнів у процесі навчання. Проте, у науковій літературі відсутній опис дидактичних умов процесу стимулювання творчої активності молодших школярів.

Також, проблему дитячої творчості в музичному навчанні і вихованні можно знайти і в працях педагогів-музикантів, які розглядають творчість як метод загально-музичного виховання (Б. Асаф'єв, Н. Брюсова), розвиток музично-творчих навичок (Л. Баренбойм), метод творчих завдань у музичному навчанні дошкільників (Н. Ветлугіна), вплив творчості на музичний розвиток дітей (К. Головська) та ін. Розроблена Б. Яворським система творчого розвитку дітей згодом викристалізувалась в умовах педагогіки 20-х років, але не набула масового поширення в подальші десятиліття.

Творчiсть - це дiяльнiсть, що породжує дещо якiсно нове, що вiдрiзняється неповторнiстю, оригiнальнiстю та суспiльно-iсторичною унiкальнiстю. Творчiсть специфiчна для людини, бо завжди передбачає творця - суб'єкта творчої дiяльностi. В природi вiдбувається процес ровитку, перетворення - але не творчостi. Отже, людинi притаманна творчiсть, а особливу форму мислення, яка виникає пiд час цього складного процесу, називають творчим мисленням. Творчiсть необхiдна для суспiльства, передусiм не в культурнiй, а в науково-технiчнiй царинi, оскільки саме ця сфера найбiльше впливає на добробут, та динамiчний розвиток знань людства. Пошук нових знань та їх матерiалiзацiя, тобто створення нових об'єктів технiки, значно ускладнилися в умовах зростаючих темпiв оновлення технiчних засобiв і швидкого розвитку сучасної інформаційної техніки. Відомо, що в усьому свiтi вчені представляють свої розробки теоретичних основ, а також методичних засобiв активізації творчого мислення учнів, що спонукають їх до пошуку нових творчих вирiшень. Розвиток наукових основ технічної творчостi, розробка методик активізації творчого процесу, навчання оновам творчостi, створення в наукових, проектно-конструкторських i технологiчних органiзацiях, на пiдприємствах та в вищих навчальних закладах сприятливих умов для творчостi у наш час є необхiдною нормою.

Прискорення науково-технічного прогресу екстенсивними методами - шляхом збільшення чисельності кадрів наукових робітників та науково-допоміжного персоналу, - не можуть відповідати меті сьогодення. Щоб прискорити процес отримання нових знань, створення високоефективной техніки на базі винаходів, необхідно мати засоби для активізації творчого мислення. Специфічність цих засобів пов`язана з відмінністю логіки наукового відкриття та формальної логіки. Думка працює в будь-яких умовах, для неї неможливо створити об'єктивно найсприятливішу атмосферу, так як в ментальній і мисленнєвій сфері існує така досі нез'ясована реалія, як натхнення або осяяння. Саме цей момент наближує вивчення евристичних засобів та методів активізації творчого мислення, водночас розвиваючи здібності особистості у творчості. Оволодіння цими прийомами допомагає усвідомити загальнолюдську значущість творчості, його суспільну необхідність, повніше відкрити свої творчі можливості.

Якщо в античній філософії і педагогіці творчість розуміється як відкриття нового, а новизна присутня в усьому, створенному людиною, то «новизна» в інтерпретації І. Канта є чимось рідкіснм і вражаючим. «Новизна стає тут джерелом і засобом пожвавлення уваги. Творчість усе більше суб'єктивується і з універсальної перетворюється у часткову здібність людини» [7, с. 33]. Вивчаючи історичні витоки творчості, досліднки вважають, що творчість є родовою властивістю людини і людства вцілому, однак у різні історичні історичні епохи вони реалізуються різною мірою. Суспільство створює певні об'єктивні умови для творчих проявів особистості, яка постає структурною одиницею суспільства, що здатна до творчого перетворення світу. Саме на особистісному рівні формуються і реалізуються згодом людські можливості, з яких у кінцевому підсумку складаються можливості суспільства [8, с. 3]. Тобто, проблеми творчості здавна турбували людство, і є актуальними і в наш час свою багатоаспектність.

Дослідженням сутності творчості, умов її розвитку та інших аспектів займаються різні науки, в тому числі й філософія, психологія та педагогіка.

Платон, наприклад, відносив до творчості все, створене людиною: «Усе, що викликає перехід з небуття у буття творчость». Такий підхід до творчості був характерний і для античної педагогіки в її кращих зразках [15, с. 43]. С.Рубінштейн, підкреслюючи суспільну значущість процесу творчості, відзначав її як діяльність у створенні нового, оригінального, що входить не тільки в історію розвитку творця, а й в історію розвитку науки, мистецтва [16, с. 25]. Б. Спіноза пов'язує творчість безпосередньо з діяльністю людини. і переконує, що вона є сутнісною характеристикою буття [12, с. 15]. Дослідник Я. Г. Пономарьов, спираючись на праці С. Грузенберга, розглядає різні напрями теорії творчості: філософські, психологічні, інтуїтивні. Дослідники А. Батюшков, В. Бехтерєв, П.Енгельмейєр, А. Матейко, В. Савич в процесі аналізу вважають цю проблему комплексною. Так, вченими встановив зв'язків творчості з психічними якостями особистост. Аналізує структури психологічного механізму творчості та визначив цей феномен як «механізм розвитку», «взаємодію, що веде до розвитку» [20, с. 24]. Із цього випливає, що в процесі творчості реалізуються творчі можливості особистості й здійснюється їх розвиток; що перебіг процесу творчості впливає на його результат, який виражається не тільки предметно, а й у зміні самого її об'єкта. До того ж, творчі можливості особистості реалізуються протягом життя, а також у результаті її самоствердження - через самовираження й саморозвиток ( Л. Сохань, В. Тихонович, В. Шинкарук, О. Феоктистова). При цьому, під творчим самовираженням розуміють здатність людини будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття, самого себе в цьому світі.

Предметом життєтворчості виступає сам суб'єкт діяльності, який ставить перед собою мету й добивається її здійснення [14, с. 46]. Г. Фітхе визначає творчість як перехід від старої дійсності до нової. Визначенням і осмисленням сутності творчості займалися також такі філософи Ф.Г.Шеллінг, Г. В. Гегель, Л. Фейєрбах та інші. На сьогодні в наковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно іншого, що вирізняється своєю неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю. При цьому, дослідниками зазначається, що творчість специфічна для людини, тобто завжди передбачає творця як суб'єкта творчої діяльності [4, с. 5]. За українським словником С. Гончаренко творчість розглядається як продуктивна людська діяльність, яка здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності [6, с. 9]. За Д. Богоявленською, З.Калмиковою творча діяльність людини спрямована на самовираження і самоактуалізацію. Я. Пономарьов розглядає творчість як взаємодію, джерело будь-якого розвитку. Це пов'язано із синтезом понять «здібності» і «творчість», що зумовлює робоче визначення творчих здібностей, як комплексу індивідуально-психологічних властивостей особистості, що постають умовами успішного виконання творчої діяльності.

Болгарський філософ Г. Гиргинов розглядає творчість двох рівнів: перший рівень притаманний людському мисленню і людській практиці, а другий - пов'язаний із винахідництвом, науковою творчістю тощо.

Заперечуючи матеріалістичне визначення творчості, як процесу (часто колективного), християнська філософія стверджує, що творчості має не колективний (загальний), а індивідуально-особистісний характер [5, с. 67].

В. Цапок, досліджуючи філософські аспекти творчості, стверджує, що творчість сприяє розвитку особистості, її самореалізації в процесі створення матеріальних і духовних цінностей [19, с. 7].

М. Бердяєв наголошував, що творчість людини є не її вимогою, а дарунком Бога, її (людини) правом і обов'язком. Із цього випливає, що до творчості здатна кожна людина, життя якої наповнене елементарними формами праці [2, с. 67]. А. Спіркін зазначає, що цей феномен можна визначити як мислення, практична діяльність цього процесу передбачає результат створення оригінального, неповторного, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також застосування методів дослідження з метою перетворення матеріального світу або духовної культури [22, с. 56]. Доцільним у нашому дослідженні є розкриття поняття творча активність особистості, це пов'язане з визначенням меж творчості. Під час виконання особистістю дій, нестандартного розв'язання навчального завдання уможливлюється розкриття її потенційних можливостей, що закладено природою, тобто відбувається виховання особистості, її якостей: рішучість, вміння використовувати досягнуті знання, сміливість мислення, умінням бачити далі того, що бачать його сучасники, і що розмірковували його попередники. Творча особистість у процесі дії виявляє мужність для того, щоб піти проти течії і зруйнувати те, чому вірить сьогодні більшість. Тому дослідники справедливо підкреслюють, що творча особистість розвивається лише внаслідок наявності в неї «здібностей, мотивів, знань і вмінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю» [9, с. 31].

1.2 Сутність поняття «творча активність»

Найголовнішою проблемою при вивченні творчості є проблема носія творчого початку, особистості, яка творить. Визначенню поняття творчої особистості у філософській, педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (Б.Г. Ананьєв, В.І. Андрєєв, Ю.К. Бабанський, С.М. Бондаренко, Р.М. Грановська, В.А. Кан-Калик, Я.О. Пономарьов, Н.Ф. Тализіна, В.А. Цапок та інші).

Психологічний словник визначає, що творча особистість виникає лише внаслідок наявності у неї здібностей, мотивів, знань і вмінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю" [1, с. 29]. Визначаючи виняткову значущість творчого розвитку особистості, Л. Виготський писав, що творчість - це діяльність людини, спрямована на створення нового: чи то речей зовнішнього світу, чи умовиводів або почуттів, властивих самій людині [13, с. 8].

Деякі вчені не дають прямого визначення творчої особистості, а розглядають певні специфічні її риси (інтелектуальні, характерологічні, особливості мотиваційної сфери тощо) і визначають творчу особистість як таку, якій ці риси в тій чи іншій мірі притаманні. Крім того, такі дослідники як Л. Б. Єрмолаєва-Томіна, В. Н. Козленко, Н. Ю. Посталюк та інші поняття «творча особистість» розглядають спираючись на характер протікання самого процесу творчості. Результативність цього процесу залежить від активності особистості.

Творчу активність необхідно розглядати, у єдності двох сторін. Перша (пов'язана з поняттям "творчість") - комплекс якостей і властивостей особистості, який сприяє повній реалізації її творчого потенціалу і виражається в оригінальному, своєрідному, нешаблонному мисленні й емоційності. Друга (пов'язана з поняттям "активність") - ініціативність, енергійність, самостійність творчих дій і поведінки особистості, мотивом яких служить потреба в самореалізації. Спираючись на це Т. В. Коваленко розглядає творчу активність особистості, як її якість. Сутність виявлення особистістю активності, на думку дослідниці полягає у здатності і прагненні свідомо здійснювати ініціативні, новаторські дії у різних галузях людської діяльності [10, с. 115-117].

Існують різні тлумачення поняття «активність», тому його треба розглядати з різних боків, маючи на увазі, що всі вони діалектично взаємопов'язані. Вивчаючи проблему активності, дослідники сходяться на тому, що активність -- це не вроджена, а набута особистістю властивість. Йдеться про процеси соціальної спрямованості. Якщо ж розглядати людину як біологічну істоту, то така активність дослідниками розглядається як вроджена, та є необхідною передумовою розвитку активної особистості. Активність особистості розвивається у зв'язку з намаганням людини задовольнити певні потреби, що А. М. Леонтьева розглядає як передумову будь-якої діяльності. Для того, шоб потреба збуджувала активність особистості її стимулювання, має бути усвідомленим людиною, стати предметом її інтересу. Це виступає як стимул до діяльності людини, це приводить людину в активно-діяльнісний стан [11, с. 44]. Аналізуючи поняття активності в педагогічному процесі, ми спирались на думку В. І. Лозової, вважає поняття «активність» розглядає як рису людини, що проявляється в стані готовності, у прагненні до самостійної діяльності, а також у реалізації діяльності, виборі оптимальних шляхів досягнення поставленої мети.

Потрібно виділити активність окремої особи (учня), а також процес активності навчання в цілому, який значною мірою зумовлює і формує активність кожного учня. Безперечно, що творча активність є найвищим рівнем активності, а тому процес її формування -- найвища мета активізації учнів. Активність, піднята до рівня творчих процесів, наділена перетворювальним характером, а діяльність особистості пов'язана із привнесенням нового, через зміну стереотипу дій, умов дій. Творча активність, на думку дослідників підлягає вихованню. Наявний рівень активності особистості залежить від вроджених її задатків, однак, процес розвитку творчої активності учнів потребує організації з боку вчителя музичного мистецтва.

Творчі здібності учнів можуть розвиватися лише у процесі творчої діяльності, яку організовує вчитель на уроці. Оскільки мислення -- це продуктивний процес, завдяки якому уможливлюється засвоєння нових знань і вмінь. Тому навчання потрібно організовувати таким чином, щоб учень засвоюючи досвід людства відкривав на уроці суб'єктивно нове для себе. Тобто, навчальний процес має повторювати логіку наукового відкриття. За таких умов в учнів формуватиметься творче мислення.

Творча активність проявляється тоді, коли дана особистість із властивим їй відповідним мисленням має ще сформувати внутрішню мотивацію до діяльності, вміє застосовувати прийоми творчого мислення до розв'язування конкретних задач. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання у шкільній практиці активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо. Як зазначає академік Ю. К. Бабанський, для мотивації навчання важливо створити в класі сприятливий морально-психологічний клімат, забезпечити доброзичливість у відносинах учителя й учнів, дотримуватися норм педагогічної етики й такту.

Творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках музики, яка полягає не лише в їхній діяльності (виконанні навчальних вправ, розспівок), а й у самостійності мислення учнів, розвитку їх творчої думки, спостереженні під час творчого самовиявлення. Т. І. Шамова розглядає три рівні пізнавальної активності учнів. Перший рівень -- відтворювальна активність -- характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом застосування їх у процесі навчання. Цей рівень характеризується нестійкістю вольових зусиль школяра. Характерним показником першого рівня активності є відсутність в учнів інтересу до поглиблення знань, що виявляється у відсутності запитань типу «чому?» Другий рівень -- інтерпретуюча активність -- характеризується прагненням учня до виявлення смислу навчального матеріалу, проникнення в сутність явища, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах. На цьому рівні активності учень виявляє епізодичне прагнення до самостійного пошуку відповіді на запитання, що зацікавило його. Третій рівень -- творчий рівень активності -- характеризується інтересом і прагненням не лише проникнути глибоко в суть явищ та їх взаємозв'язків, а й знайти для досягнення мети новий спосіб. На цьому рівні школярі виявляють прагнення застосувати знання в новій ситуації, тобто виконати перенесення знань і способів діяльності в умови, які досі не були їм відомі. Характерна особливість цього рівня активності -- вияв високих вольових якостей учня, наполегливість у досягненні мети, широкі й стійкі пізнавальні інтереси. Також ця дослідниця вважає, що одним зі шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання, яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомагає їм мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення. Проблемна ситуація є початковим моментом мислення. Це передбачає визначення рівнів проблемних ситуацій: перший рівень (найнижчий) -- учитель ставить проблему і сам її на уроці розв'язує; другий рівень -- учитель лише створює проблемну ситуацію, а учні під його керівництвом включаються в її розв'язування; третій рівень -- учитель створює проблемну ситуацію, а розв'язок проблеми знаходять самі учні; четвертий рівень -- учні самі формулюють проблему на основі здобутих знань і самі шукають шляхи її розв'язування [21, с. 5 - 6].

Спираючись на це, ми вважаємо, що за умов педагогічного впливу, творча активність школярів на уроках музики може формуватися у діалектичній єдності з ініціативою, ентузіазмом, відповідальністю, ретельністю, організованістю, чіткістю дій; самостійності з дисципліною; продуктивної сторони діяльності з репродуктивною; творчості з нормативністю та традиціями.

1.3 Музична-дидактична гра, як засіб формування творчої активності у молодших школярів

Для визначення компонентів творчої активності школярів у процесі навчальної діяльності необхідним був розгляд цієї проблеми в музикознавчому контексті. Музична діяльність, на думку дослідників, має три основні різновиди: сприймання, виконання і творення. Виявляється у наскрізному пронизуванні творчістю всіх компонентів музичної навчальної діяльності. Особливість власного підходу школяра до музичного навчання, розглядає це як творчий пошуковий процес, спрямований на стимулювання творчих здібностей дітей у процесі музичного пізнання на уроках музики. Одним із ефективних засобів формування творчої активності учнів молодшого шкільного віку є навчальна музична гра. Під час проведення організованої навчальної гри може використовуватись іграшка.

Сучасні дослідження у галузі педагогічної науки та мистецтвознавства наголошують на тому, що мистецтво української народної іграшки є особливим типом художньої творчості, що інтегрує у собі різні види народного мистецтва, поєднує матеріальні і духовні здобутки української культури, утверджує талановитість нашого народу. Використання її у навчально-виховному процесі початкової школи на уроках музики з молодшими школярам сприятиме формуванню їх творчої активнсті. Цей процес, також, передбачає застосування народних традицій. На підставі поліфункціонального характеру української народної іграшки дослідниками, було виділено окремі функції використання її як засобу формування творчої активності учнів початкових класів так було виокремлено такі функції як: інформаційна, мотиваційно-стимулююча, сенсорна, гедоністична, евристична, аксіологічна, культурологічна, навчальна, розвиваюча, виховна [3, с. 11-12]. Музична гра розглядається психологами як генетична основа художньої творчості. Під час художньої творчості природно виникають ситуації, що стимулюють творчу активність учнів. Як вид творчої діяльності художня творчість спрямована на пізнання дитиною навколишнього світу, шляхом імітації дій дорослих у процесі праці. При цьому, мета зливається з мотивом гри, бо єдиною сполукою, що спрямовує активність дитини на заняття грою, є нестримне й палке бажання її до пізнання і активної участі в житті, праці дорослих з їхніми практичними діями, турботами. Змістом гри є, по - перше, знання про людей, їх дії, взаємини, виражені в образах, мові, переживаннях і діях дитини. По - друге, способи дії з предметами у певних життєвих обставинах. І, по - третє, моральна оцінка і почуття, що виступають у судженнях про позитивні і негативні чинники, про корисні і шкідливі дії людей [10, с. 44-45].

Наслідком гри є глибокі уявлення дітей про життя і діяльність дорослих, про їх обов'язки, думки і взаємовідношення, а також товариські почуття, гуманне ставлення до людей, різноманітні пізнавальні інтереси і розумові здібності, що формуються в ігровій діяльності. У грі розвиваються спостережливість і пам'ять, увага, мислення, творча уява, воля. Найважливіший результат гри - глибока емоційна задоволеність самим її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям дієвого пізнання навколишнього світу, а також активного спілкування між людьми.

Необхідно зазначити й про виховне значення гри для розвитку дитини. Так педагоги в своїх працях розглядали види ігор, намагались розкрити їх особливості, доцільність використання в процесі виховання та розвитку. Найпоширенішими в XIX - XX сторіччях стали наступні теорії. Гросс відзначав, що гра є несвідомою підготовкою молодого організму до життя. Так готується, наприклад, до виконання ролі матері трирічна дівчинка, коли вона колише ляльку. Тому, джерелом гри визначають інстинкти, як діалогічні механізми, що однаково діють як у тварин, так і в людини. Музично рольова гра молодших школярів ґрунтується на взаємовідносинах у класному, шкільному колективі, на стосунках літературних та історичних героїв тощо. У рольових іграх учні розвивають свою творчу фантазію, самостійно тренуються в засвоєнні соціальних норм поведінки, навчаються звертати увагу на реальних і символічних учасників гри, набувають власний досвід взаємодії з іншими учасниками навчального процесу. Зазначимо. що молодші школярі виявляють зацікавленість під час проведення конструктивної гри. У процесі такої гри учні дізнаються про властивості різних матеріалів, усвідомлення просторового розміщення, диференціації форм. Особливої уваги потребують ігри, пов'язані з комп'ютером, що потребує забезпечення учнів в знаннями щодо змісту ігор. Це передбачає впахування психофізіологічного стану кожного учня, а також його навчальних можливостей. Вміло організувати вчителем гри для молодших школярів може стати одним із засобів організації уроку музики поліпшення з метою його якості. Включення до навчальної діяльності ігрових елементів активізує і підвищує їх пізнавальну діяльність спостерігається підвищення інтересу у молодших школярів. Спираючись на педагогічний досвід, дослідники зазначають про використання вчителем різних ігор. У третьокласників кількість їх використання зменшується, проте виникає потреба у більш змістовніших. Є також деякі відмінності в іграх хлопчиків та дівчаток : перші віддають перевагу розвагам з автомашинами, літаками, ракетами; у других - до навчальної гри залучаються ляльки. Проте у дівчаток четвертих класів, інтерес до гри з ляльками дещо занижується.

Ігрова діяльність для школярів зберігає своє значення як найбільш доступна і природна форма діяльності, що усуває авторитарність у стосунках учителів і учнів, створює особливу атмосферу інтересу, емоційного піднесення [18, с. 10].

Висновки до 1 розділу

У цьому розділі ми розглянули такі поняття як - «творчість», «творча особистість» та «творча активність».

Головна особливість творчої особистості - потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формуються якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.

Творча активність неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках музики, яка полягає не лише в їхній діяльності (виконанні навчальних вправ, розспівок), а й у самостійності мислення учнів, розвитку їх творчої думки, спостереженні під час творчого самовиявлення.

Таким чином, активність у навчанні є не просто діяльним станом школяра, але і якісним показником цієї діяльності, в якому проявляється особистість самого учня з його відношенням до змісту, характером діяльності, його потребами і мотивами, прагненнями, інтересами і нахилами.

Тут визначено, що рівень сформованості творчої активності залежить від особистості учня, від наявності і розвитку вроджених задатків.

Необхідність формування творчої активності школярів визначається специфікою уроку музичного мистецтва.

Тому для того, щоб привести творчий потенціал, що закладений в кожній людині в активний, діючий стан, необхідно створювати умови для того, щоб життєдіяльність учнів змогла стати життєтворчістю. Останнє педагоги визначають як найважливіше і актуальне завдання вчителя музики.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ НА УРОКАХ МУЗИКИ В 4 КЛАСІ

2.1 Вивчення стану проблеми в шкільній практиці

Сучасне суспільство передбачає розвиток таких особистостей, яким притаманне гнучке мислення, здатність вільно орієнтуватись у швидкоплинному світі, висувати й реалізовувати нестандартні цілі, готовність до постійних змін. У цих умовах особливого значення набуває формування творчої активності особистості.

Проблему формування й розвитку творчої активності особистості не один десяток років досліджують філософи, психологи, педагоги, а саме: Г.Альтшулер, В. Аронов, Г. Буш, Л. Виготський, В. Данченко, Л. Зеленов, К.Кантор, В. Корешков, В. Кузьмін, І. Лернер, В. Нікіфоров, Л. Новикова, О. Хан-Магомедов, В. Щербаков, Е. Юдін та ін.

Музичне мистецтво, що займає домінуюче положення серед всіх психоемоційних факторів впливу на людину, найбільш природно і тонко торкається найрізноманітніших струн чутливої дитячої душі, перетворюючи урок музики в справжню лабораторію педагогічної творчості.

Саме урок музики, який за своєю суттю є уроком мистецтва і основною формою музично - естетичного виховання в сучасній школі, має невичерпні ресурси для естетичного, емоційного, інтелектуального, морального розвитку школярів, формування їх творчого потенціалу, становлення творчої активності. Багатство форм і методів, різноманітність видів музично-естетичної діяльності створюють реальні передумови для розвитку широкого спектру творчих здібностей і сприятливі умови для формування творчої мотивації дітей.

Сучасний педагогічний пошук уже зараз має немало цікавих і яскравих ідей, синтезуючих віковий досвід і найновіші відкриття. Не випадково перед педагогами (в тому числі музикантами) дуже часто постає питання: якій моделі, системі, технології навчання віддати перевагу? На погляд дослідників, вирішення цієї проблеми повинно бути обумовлене насамперед відповідністю вибраної системи наступним важливим вимогам:

гуманістична спрямованість, яка передбачає наближення дитини до національних і загальнолюдських цінностей в процесі навчання, що протікає з використанням гуманістичних методів, засобів і форм педагогічної діяльності;

оптимальність, тобто досягнення найвищих для даних умов результатів при раціональних затратах часу, засобів і сил суб'єктів навчального процесу;

розвивальний характер, який забезпечує позитивні якісні зміни особистості, систематичний розвиток різних здібностей дитини і частково її творчої активності.

Таким чином, аналізуючи рівень музично-естетичного виховання в сучасній школі і порівнюючи його з повсякденними потребами суспільства і потенційними можливостями самого процесу, можно прийти до необхідності удосконалення уроків музики, підняття всієї системи музичного виховання на якісно нову, творчу сходинку.

Безумовно, ця проблема потребує комплексного вирішення, що включає різні аспекти: підготовку кваліфікованих вчителів з високим творчим потенціалом, перегляд навчальних планів і програм з музики, створення нових перспективних технологій, що відповідають духу часу і т. д .

Одним із реальних шляхів вирішення даної проблеми на сучасному етапі є створення і запровадження оптимальної технології навчально-пізнавальної діяльності на уроках музики - сприйнятої для широкого використання, загальнодоступної, яка не потребує значних фінансових витрат, суттєвих організаційних змін, суттєвих відхилень від освітньої системи, що склалася. Тобто, здійснюється пошук щодо універсальної технології, що полегшить працю учителя і, в той же час, дасть високу результативність навчально-виховного процесу, а саме технології, що відповідає інтересам, потребам і природним можливостям школярів.

Перераховані вимоги стали своєрідними орієнтирами зробленої О.В.Лобовою системи музично-естетичного виховання молодших школярів на уроках музики, яка стала результатом багаторічної практичної діяльності - навчально-методичного комплексу «Планета Барвистої Музики» («ПБМ»), теоретично обґрунтованого і перевіреного експериментально. Цей навчальний посібник базується на передових педагогічних технологіях, віддаючи перевагу особистісно-діяльнісному підходу, базуючись на теоріях навчання. При підготовці посібника враховувався також досвід багатьох видатних представників вітчизняної і зарубіжної педагогіки, психології. Даний навчально-методичний комплекс став ядром педагогічної технології і відповідної моделі творчого розвитку дітей на уроках музики. Ця модель визначається як схеми, структури, оригіналу у пізнанні і практиці [12, с. 56]. О. В Лобова розробила таку модель з метою формування творчої активності молодших школярів на уроках музики.

2.2 Програма формування творчої активності школярів на уроках музики в 4 класі

творча урок музика гра

Тема чверті: Між музикою мого народу і музикою інших народів немає неперехідних меж.

Тема уроку: Музика закавказьких народів.

Зміст уроку: Українська народна пісня «Перепілонька» - розучування, Г.Гусейнлі «Курчатка» - слухання, А. Хачатурян Гопак з балету «Гаяне»- слухання, Грузинский народний танець «Лезгінка» - слухання.

Мета уроку:

дидактична - вчити визначати особливості національного колориту музики закавказьких народів; формувати вміння, навички, дикції, артикуляції, димоутворення, звуковедення; формувати виконавські навички на дитячих інструментах відтворення сильної долі; повторити знання про метро-ритм.

розвивальна - розвивати музичну пам'ять, образне мислення, емоційне сприймання музичних творів.

виховна - виховувати інтерес до музики закавказьких народів, естетичний смак, почуття співпереживання; шанобливе ставлення, інтерес, пізнавальні якості.

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти ( фортепіано, темброво-шумові музичні інструменти), магнітофон, комп'ютер, телевізор, DVD програвач, презентація до уроку Microsoft Office Power Point.

Література: Островський В. М., Сидір М. В. Вчимося музики. 4 клас. Посібник - зошит. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. - 72 с.

Хід уроку:

1. Організаційний момент.

Учні входять до класу під звучання Білоруської народної пісні «Перепілонька».

Музичне вітання « Добрий день вам діти - Добрий день! »

2. Актуалізація опорних знань.

Діти зараз ми пригадаємо з вами тему, яку вивчаємо (слайд 1).

« Між музикою мого народу і музикою інших народів немає неперехідних меж ».

Добре, а з музикою яких народів ми з вами познайомилися?

Ознайомитися з музикою Росії, Білорусії та України.

Вірно, молодці, а що спільного між музикою цих народів?

Вона весела, життєрадісна, танцювальна.

Вірно, а які відмінні риси має музика цих народів?

Літературний текст, ритмічний малюнок, темпові особливості.

Вірно. А ви звернули увагу під який музичний твір ви заходили до класу?

Білоруської народної пісні «Перепілонька».

Молодці. А який характер цієї пісні? Які почуття вона у вас викликає?

Ця пісня сумна, жалібна, викликає почуття співпереживання.

Як називається інструментальний твір який має мелодію Білоруської народної пісні «Перепілонька»?

Білоруський народний танець.

Молодці. А хто автор цього твору?

Костянтин Мясков.

Так, вірно. Костянтин Мясков - відомий український композитор і баяніст, автор декількох десятків пісень для дітей та інструментальних творів.

3. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні на уроці ми з вами продовжуємо здійснювати велику подорож до різних країн. Завітаємо з вами до закавказьких народів, для того щоб дізнатись про музичну культуру цих народів. Почнемо знайомство з Білоруською народною піснею «Перепілонька», яку й будемо розучувати. Також прослухаємо пісню «Курчатка» азербайджанського композитора Гомбера Гусейнлі. Цікавим буде й знайомство з грузинським народним таночком «Лезгінка» та Гопак з балету «Гаяне» вірменського композитора Арама Хачатуряна, такоє дізнаємося більше про цього композитора, це дасть нам змогу зрозуміти, що між музикою мого народу та між музикою інших народів немає неперехідних меж.

4. Сприйняття нової теми.

На попередньому уроці, ми з вами познайомилися з музикою Росії, Білорусії та України, прослухали народні пісні кожного з цих народів. А зараз ми з вами продовжуємо вивчення творів слов'янських народів, та познайомимося з білоруською народною піснею «Перепілонька»

Але для початку виконаємо декілька вокальних вправ:

Співаємо звук «уль», рухаючись з піано на форте, та з форте на піано як показує вчитель.

Співаємо звук «у», в кінці робимо активний видох

Коли вчитель показує на квітку робимо вдих спокійний і повний, ніби нюхаємо квітку,але швидкий,бо може прилетіти бджілка

Після співаємо на стокато звук «у»

Потім співаємо довгий звук «у», рухаємося зверху вниз, з форте на піано

Молодці , а зараз вивчимо з вами нові розпівки:

Розпівка на склад му, мо, ма, ме, мі.

Розпівка на склад ми - я, з поступовим рухом до гори від основної ноти.

Розпівка на квінтові скачки вгору.

Погляньте на малюнок, тут зображена пташечка перепілочка, але вона зажурилася, в неї болить голівонька. Діти, а зараз ми з вами вивчимо пісню про перепілочку, може наша пташка повеселішає

Показ пісні вчителем. А тепер я виконаю Білоруську народну пісню «Перепілонька», а ви поміркуйте який характер вона має.

Тож який характер цього твору?

Спокійний, журливий, ліричний.

Молодці, а які почуття ця пісня у вас викликала?

Почуття співпереживання за пташку.

Молодці, а зараз будемо вчити пісню по фразах. Прийняли співацьку поставу, приготувалися до співу.

Перша фраза «Ой у перепілоньки та й голівка болить ». Візьмемо дерев'яні ложки, проводимо музичну фразу знизу вверх. Добре, а зараз дивимося на монітор комп'ютера, де зображений поступовий рух мелодії. Співаємо за схемою першу фразу.

Молодці, починаємо знайомство з другою фразою «Ти ж моя, ти ж моя перепілонька » Візьмемо дерев'яні ложки, проводимо музичну фразу знизу вверх. Добре, а зараз дивимося на монітор комп'ютера, де зображений поступовий рух мелодії. Співаємо за схемою другу фразу.

Молодці, заспіваємо обидві фрази, зверніть увагу, цю пісню потрібно співати спокійно, лірично.

Добре, а зараз вивчимо другий куплет. На моніторі зображені слова другого куплету , прочитаймо їх в голос.

Добре, а зараз слова другого куплету співставимо з мелодією яку ми вже вивчили.

Молодці. А зараз виконаємо білоруську народну пісню «Перепілонька». Цю пісню потрібно виконувати наспівно, помірно, стримано.

Добре, а зараз ми виконаємо фізкультхвилинку. Підніміться з - за парт та повторюйте рухи за мною.

Фізкультхвилинка «Сонечко».

Молодці. Відпочили, а тепер попрацюємо. Підготувалися до слухання музики. Яскравий є національний колорит музики закавказьких народів, ця музика здебільшого стрімка і запальна, буває досить співочою та ліричною. Прослуховування грузинського народного таночу «Лезгінка» допоможе нам відчути колорит національної музики грузинського народу, і його темперамент. Прослухайте «Лезгінку» та спробуйте визначити характерні особливості цього танцю

Слухання. Грузинський народний танець «Лезгінка».

Тож, які характерні особливості цього танцю ?

Він запальний, стрімкий, енергійний, має гострий ритм та яскраві акценти.

Молодці. Цей танець виконують грузинські народні інструменти чонгурі та пандурі, які ми бачимо на малюнку.

Сусідом країни Грузії є країна Азербайджан. Азербайджанські діти з великим задоволенням співають азербайджанську пісню «Курчатка», яку ми зараз послухаємо. Поміркуйте, як рухається мелодія в цій пісні?

Слухання. Г. Гусейнлі «Курчатка».

Тож як рухається мелодія в цій пісні?

Мелодія рухається плавно, ніби по колу. Це надає твору особливого національного грузинського колориту. Як і в українських піснях у неї є розпіви. Однак, в українській музиці вони більш пісенні, а в азербайджанській - підкреслюються запальними танцювальними ритмами.

Діти, а який характер мають азербайджанські пісні?

Вони запальні, танцювальні, мають точний ритмічний малюнок.

А чи відрізняються грузинська музика від айзербайджанської ?

Так, Грузинська музика більш запальна та танцювальна, вона не має чіткого ритмічного малюнку, а айзербайджанська музика теж танцювальна але вона має чіткі ритми.

Молодці. А зараз прослухайте Гопак з балету «Гаяне» вірменського композитора Арама Ілліча Хачатуряна. Подивіться, на малюнку зображений його портрет.

До речі, балет - це музично - хореографічна вистава в якій поєднанні музика, танець, драматична дія та образотворче мистецтво.

Прослухайте Гопак з балету «Гаяне» Арама Хачатуряна та поміркуйте, музика якого народу звучить у цьому балеті?

Слухання Гопак з балету «Гаяне» Арама Хачатуряна.

Тож музику якого народу ви почули у цьому балеті?

У цьому балеті почули звучання музики українського народу. Вона схожа на український народний танець Гопак, тільки має вірменький колорит.

Добре, а яку ви почули мелодичну лінію, чи змінюється вона на тротязі всього твору?

Мелодична лінія стрімка, мелодія рухається поступову від піано до форте. Мелодична лінія не змінна на протязі всього твору.

Молодці. Взагалі, якою б незвичайною не була музика, якому б народу вона не належала ми завжди повинні пам'ятати, що між музикою мого народу і музикою інших народів немає неперехідних меж.

5. Осмислення та систематизація знань. Використання методу мікрофон.

1. Із музикою яких народів ми познайомилися сьогодні на уроці?

Із музикою закавказьких народів.

2. Добре, а з якими саме народами ми познайомилися ?

З Азербайджанським, Грузинським та Вірменським народами

3. Молодці, а яка ж національна музика цих народів ?

Запальна, танцювальна, стрімка.

4. Молодці. Які особливості має азербайджанська музика?

Мелодія цієї музики легка, бадьора, грайлива, з нечіткими ритмічними особливостями характерними для азербайджанської музики.

5. Добре. А які ж особливості має вірменська музика?

Вона рухлива, запальна, має чіткий ритм який характерний для вірменської музики.

6. Молодці. А грузинська народна музика які особливості має?

Вона жвава, такий темп характерний для грузинського танцю, має ритмічні особливості, танцювальні мотиви.

6. Підсумки уроку.

На уроці ми познайомилися з особливостями музики Закавказзя. Також, ми дізнались про музичну культуру азербайджанського, вірменського та грузинського народів. У балеті «Гаяне» вірменського композитора Арама Хачатуряна, ми почули ритми українського народного танцю, що ще раз доводить нам що між музикою мого народу, і між музикою інших народів немає неперехідних меж.

7. Оцінювання

8. Домашнє завдання

Намалювати ілюстрацію до балету «Гаяне» Арама Хачатуряна.

До побачення! До наступної зустрічі! (учні виходять з класу під звучання грузинського народного танцю «Лезгінка»).

Висновки до 2 розділу

Проблему формування й розвитку творчої активності особистості не один десяток років досліджують багато вчених.

Саме урок музики, який за своєю суттю є уроком мистецтва і основною формою музично - естетичного виховання в сучасній школі, має невичерпні ресурси для естетичного, емоційного, інтелектуального, морального розвитку школярів, формування їх творчого потенціалу, становлення творчої активності. Багатство форм і методів, різноманітність видів музично-естетичної діяльності створюють реальні передумови для розвитку широкого спектру творчих здібностей і сприятливі умови для формування творчої мотивації дітей.

Урок - це напружена робота, що потребує від учителя значних вольових зусиль і концентрації уваги, гнучкості мислення і швидкої реакції у різних педагогічних ситуаціях.

У свою чергу, якість сучасного уроку у значній мірі визначається активністю учнів. Проблема стимулювання активності вирішується у значній мірі завдяки правильній побудові уроку і використанню методів, що викликають у дітей живий інтерес.

В основу технології формування творчої активності лягла система творчих завдань, які є засобом розвитку мотиваційної сфери дитини, його емоційності і творчих здібностей. Для активізації дитячої ініціативи і інтересу багато завдань запропоновано в ігровій формі, що створює на уроці невимушену атмосферу, благотворно впливаючу на хід навчального процесу.

ВИСНОВКИ

Отже, можна сформувати ряд висновків стосовно теорії і практики формування творчої активності молодших школярів на уроках музики:

Проблему дитячої творчості в музичному навчанні та вихованні можно знайти в багатьох працях різних вчених: філософів, психологів та педагогів-музикантів. Вони розглядають творчість як метод загально-музичного виховання, розвиток музично-творчих навичок, метод творчих завдань у музичному навчанні школярів, вплив творчості на музичний розвиток дітей.

Творчiсть - це дiяльнiсть, що породжує дещо якiсно нове, що вiдрiзняється неповторнiстю, оригiнальнiстю та суспiльно-iсторичною унiкальнiстю. Творчiсть специфiчна для людини, бо завжди передбачає творця - суб'єкта творчої дiяльностi.

Творчу активність необхідно розглядати, у єдності двох сторін. Перша (пов'язана з поняттям "творчість") - комплекс якостей і властивостей особистості, який сприяє повній реалізації її творчого потенціалу і виражається в оригінальному, своєрідному, нешаблонному мисленні й емоційності. Друга (пов'язана з поняттям "активність") - ініціативність, енергійність, самостійність творчих дій і поведінки особистості, мотивом яких служить потреба в самореалізації.

Одним із ефективних засобів формування творчої активності учнів молодшого шкільного віку є навчальна музична гра. Вона розглядається психологами як генетична основа художньої творчості. Під час художньої творчості природно виникають ситуації, що стимулюють творчу активність учнів. Як вид творчої діяльності художня творчість спрямована на пізнання дитиною навколишнього світу, шляхом імітації дій дорослих у процесі праці. При цьому, мета зливається з мотивом гри, бо єдиною сполукою, що спрямовує активність дитини на заняття грою, є нестримне й палке бажання її до пізнання і активної участі в житті, праці дорослих з їхніми практичними діями, турботами.

Урок музики - широке поле для творчості учнів. Вона виявляється у різних видах діяльності школярів на уроці. Так, у музичному сприйманні - як надзвичайна спостережливість, уміння підмінити незвичайне, неповторне, простежити динаміку розвитку музичних образів, в оцінюванні - у багатстві уявлень, незвичайності асоціацій, прагненні до самостійної оцінки, оригінальних обґрунтувань; у процесі виконавської діяльності: хоровому, сольному співі, грі на музичних інструментах, музичних іграх, рухах під музику - як потреба у власній інтерпретації мелодій; у власне творчій діяльності учнів - як створення ними музичних образів на основі засвоєних знань.

Слід визначити, що розглянуто лише деякі аспекти проблеми розвитку творчого потенціалу. Доцільним є поглиблення та подальша розробка питань діагностики та формування творчих здібностей і мотивації, оскільки сучасна школа має нагальну потребу в нових технологіях, що спроможні не лише навчити дитину, а й подбати про її творчий розвиток. Потребує проходження також робота з створення цілісної інноваційної програми з музики для початкової школи та з підготовки навчальних і методичних посібників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. - 228 с.

2. Бердяєв Н. А. Самопознание: Опыт философской автобиографии. -М., 1990. С.67.

3. Виготський Л. С. Уявлення і творчість в дитячому віці. М., - 1967. - С. 11-12.

4. Геращенко И. Г. Педагогическое творчество и формалізм // Школа. - 2000. -№1. - С. 5.

5. Гирнинов Г. Наука и творчество. - М. 1979. - С. 67. 

6. Гончаренко С. Український педагогічний словник. -- К.: Либідь, 1997. -- С. 9.

7. Кант И. Сочинения в 6 т. - М. 1964. - Т.З.- с.397.

8. Кульчицька О. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. - 2001. - №1. - С. 3;

9. Краткий психологический словарь. - М, 1985. - с.351.

10. Коваленко Т. В. До питання про творчу активність особистості. 3бірник статей. - Ч. II. - Полтава: 1997. - С. 115-117.

11. Калюкина А. Об опыте детского творчества // Начальная школа. - 2000. - № 12. - C. 44;

12. Лобова О. В. Формування загальнонавчальних здібностей молодших школярів за програмою „Планета Барвистої Музики” / О.В. Лобова //Педагогічні науки. - С. 56.

13. Спиноза Б. Избранные произведения в 2 т. - М 1957. - Т. 1 - с. 303.

14. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навчальний посібник. - К.: ІСДОУ, 1994. - с. 112.

15. Психология творчества / Под ред. Я. А. Пономарева. - М, 1990. - с.350.

16. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навчально-методичний посібник. - К. 1996. - с. 792.

17. Рубинштейн С. А. Проблеми общей психологи. - М. 1976. С. 25;

18. Теплов Б. М. Проблема індивідуальних відмінностей. - М., 1961. - С. 10;

19. Цапок В. А. Творчество // Философский аспект проблемы // - Кишинев,1989. - С.7.

20. Шевченко Г. П. Эстетическое воспитание в школе: Учебн.-метод. пособие. - К.: Рад.шк., 1985. - С. 135-142.

21. Шамова Т. І. Шляхи розвитку творчої фантазії // Початкова освіта. - 2005. - № 37. - C. 5-6.

22. Щербакова К.І. Вступ до спеціальності: Навчальний посібник - К., 1990. - С.166. с 56;

Размещено на Allbest.ru