Профілактика домашнього насилля в сім’ї: особливості роботи з насильником

Слід виділити такі корекційні програми:

1. Корекційна програма «Втручання у випадках насильства в сім'ї» Автор програми: Г. Мустафаєв, к. психол. н. (Київ, 2008).

2. Корекційна програма відповідальної партнерської поведінки для дівчат, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Авторки: А. Гришко, О. Кочемировська, к. психол. н. (м. Харків, 2006), Асоціація молодих професіоналів «Клас», НАУ «ХАІ».

3. Тренінгова програма формування моделей адекватної сімейної та материнської поведінки у жінок, що звільнюються з місць позбавлення волі. Авторка: А. Гришко (Харків, 2006), НАУ «ХАІ», Асоціація молодих професіоналів «Клас».

4. Формування адекватної батьківської поведінки у чоловіків (у засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі)Автор: А. Москаленко, к. психол. н. (м. Харків; 2004; змінена та доповнена в 2006), Асоціація молодих професіоналів «Клас».

5. Програма корекції поведінки членів родини з неповнолітніми дітьми, які мають агресивні розлади поведінки. Автор програми: І.В. Романова, к. м. н (Харків, 2006).

6. Психолого-педагогічна корекційно-розвиваюча програма з подолання агресивної поведінки підлітків Автори програми: програму розроблено Н. Заваровою, Г. Кирмач, В. Харченко

7. Типова програма корекційної роботи з особами, які вчинили насильство в сім'ї, та основні засади її реалізації (створено за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні). Автори: Г. Мустафаєв (к. психол. н.), О. Кочемировська (к. психол.н.) за підтримки групи експертів (Е.Ламах, Н. Сухорукова, Н. Зосім, Б. Михайлов (д.м.н.), І. Романова (к.м.н.), Н. Заварова, Н. Грищенко, О. Єсипенко, О. Жабенко, М. Кулеба та ін.). Програму розроблено в 2009 р.

8. Програма психокорекційної роботи для дорослих осіб, які вчинили насильство в сім'ї

9. Програма психологічної корекції для дітей, які вчинили насильство в сім'ї

10. Програма групової роботи з особами, що вчинили насильство в сім'ї [34, с. 222, 229, 235, 251, 264]

Частина запропонованих програм вже відпрацьована і довела свою ефективність, частина ще тільки починає впроваджуватися. В будь-якому випадку на підставі наведених вище програм, узагальнення досвіду їх запровадження та опрацювання запропонованих методів та технік, можна виробити стандарт запровадження корекційних програм для осіб, що вчинили насильство в сім'ї - чоловіків, жінок, дітей (зокрема, тих, хто знаходиться в місцях позбавлення волі).

Очевидна нагальність створення комплексної моделі роботи з агресорами. Такі програми створені на рекомендаціях Європейського Союзу, документах ООН та на передовому міжнародному досвіді з протидії насильству в сім'ї:

1. Корекційна робота з особами , які вчиняють насильство (Додаток Ж)

2. Програма соціально-психологічної корекції для осіб, які вчинили насильство в сім'ї (Додаток З)

3. Програма соціально-психологічної корекції для дітей, які вчинили насильство в сім'ї (Додаток И)

домашнє насильство сім'я соціальний педагогічний



Висновок

Наше суспільство розвивається, стає більш гуманістичним, але це не означає, що реальне життя позбавлене драматизму. Об'єктом насилля частіше стають дружини та діти, тобто найслабші. Вони відчувають на собі все - приниження, грубу силу, погрози, експлуатацію, обмеження економічні та багато іншого. І хоч ми не стоїмо на місці, ми разом із утвердженням Рівності, Демократії, Свободи та Миру рухаємося вперед, та часто можна спостерігати байдужість до явищ насилля, особливо домашнього, адже нібито, то лише сімейні проблеми. Суспільство нехтує цією проблемою, намагається не помічати, звинувачує жертву та виправдовує насильника. Люди закривають на це очі.

Визнання існування цих соціальних проблем замало, замало створювати законодавчу базу, і означувати проблему. Треба діяти. Потрібні активні дії, щодо розуміння самої суті, проблеми та форми домашнього насильства, адже більшість батьків не вважають, що штовхання дитини - насильство; більшість чоловіків впевнені, що можуть вдарити жінку, яка з ним сперечається. Це лише міфи. які міцно закріпилися в нашому суспільстві, яким вже не має місця на даному етапі розвитку нашої держави.

Варто удосконалити систему роботи із жертвами та суб'єктами насильства, адже велика кількість звернень жінок так і залишається без уваги, більшість - боїться звернутись за допомогою, у деяких областях України (Київська обл., Львівська обл., Одеська обл., Полтавська обл., Тернопільська обл., м. Севастополь) навіть немає жодного центру по діяльність яких спрямована на попередження насильства в сім'ї. Станом на 01.01.2012 є необхідність створення 15 таких закладів.

Незважаючи на законодавче закріплення в Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» необхідності створення системи роботи з особами, які вчинили насильство в сім'ї в Україні і досі немає системи надання корекційних послуг кривдникам, хоча вона є вкрай необхідною.

На мою думку слід:

1. Проводити роботу з суб'єктами насилля для усвідомлення ними проблеми насилля, як саме може проявлятися насилля та які форми може приймати.

2. Працювати з суспільством для розвінчання міфів, які існують. Адже нема нічого гіршого, ніж помилкова думка, якою можна прикритись («Вона сама винна…», «Вона мене розлютила…», «Я був п'яний, це нормально…», «Це наша проблема, інших вона не стосується…»)

3. Проводити профілактичну роботу з особами, які підходять під психологічний та кримінологічний портрет насильника. Допомогти їм зрозуміти всю глибину проблеми насилля та навчити розуміти почуття жертви, тим самим попереджаючи спалахи агресії.

4. Проводити корекційну роботу з особами, які вчиняють насильство або вчинили його.

Я вважаю, що програми профілактики насильства треба вдосконалювати, розвивати, рівнятися на програми, які вже досягнули успіху. Профілактика має здійснюватись не тільки на місцевому рівні з конкретною сім'єю чи особою, а бути всеохоплюючою для всіх жителів України, в усіх куточках.



Список літератури

1. Закон України ?Про попередження насильства в сім?ї? / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2789-14

2. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення»/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

3. Конституція України/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

4. Кримінальний кодекс України. Особлива частина/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14, http://zahyst.in.ua/314

5. Цивільний кодекс України/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15

6. Безпальча Р. Запобігання торгівлі жінками та насильству в сім?ї. Підручник з проведення тренінгів. ІІ-е видання, оновлене/Р. Безпальча - Київ, 2004 - 157 с.

7. Введение в гендерные исследования: Учеб. Пособие для студентов вузов / [Костикова И. В., Година Е. З. , Калабахина И. Е, Войскунский А. Е.] Под общ. Ред.. Костиковой И. В.. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 255 с. - (Серия «Классический университетский ученик»)

8. Гендер для «чайников» / Барчунова Т. , Жидкова Е., Здравомыслова Е., Попкова Л. и др. - М.: «Звенья», 2006. - 262 с.

9. Ґендерна політика в Україні. Методичний посібник для державних службовців, представників органів місцевого самоврядування та ЗМІ. / Упорядники: Плахотнік О., Лазарук І. - Харків: Райдер, 2007.-- 44 с.

10. Гендерная психология. 2-е изд. / [Воронцов Д. В., Штылева Л. В., Реброва Н. П., Гусева Ю. Е.] Под ред. И. С. Клециной. -- СПб.:Питер, 2009. -- 496 с.: ил. -- (Серия «Практикум»).

11. Гендерні проблеми очима студентства: Аналітична доповідь / Л. Гуслякова, І. Даниленко, О. Плахотнік, М. Сухомлин. - Харків: Райдер, 2009. - 64 стор.

12. Ґендерні перетворення в Україні. / [Амджадын Л. М., Костенко О. Ю., Лыбанова Е. М. та ін.] Укладач Скорик М. - Київ. Надруковано в ТОВ «АДЕФ-Україна», 2007. - 165 с.

13. Домашнє насильство в ЗМІ / Проект »Права жінок та дітей в Україні - 23 с.

14. Ефективне запобігання та реагування на випадки насильства в сім'ї. Методичний посібник для тренерів з проведення тренінгів для дільничних інспекторів міліції / [Кочемировська О., Стрейстяну Д.Й, Христова Г.] Заг. ред. Павлиш С., Христова Г. - Запоріжжя: Друкарський світ, 2010. - 364 с.

15. Запобігання насильству в сім'ї. Практичний посібник для дільничних інспекторів міліції / [В.М. Бондаровська, В.О. Брижик, Л.Є. Колос та ін.] Ред.-упоряд. О.В. Лясковська. - К., Школа Рівних Можливостей, 2004 - 108 с.

16. Злочинні прояви стосовно жінок. / За матеріалами Державного комітету статистики України

17. Ильин Е. П. Пол и гендер / Ильин Е. П. - СПб.: Питер, 201. - 688с.: ил. - (Серия «Мастера психологии»)

18. Кіммел Майкл С. Ґендероване суспільство/Кіммел Майкл С. [Пер з англ. Альошкіна С.] - К.: Сфера, 2003. - 490 с.

19. Малкина-Пых И.Г. Гендерная терапия. Справочник практического психолога / Малкина-Пых И.Г. - ЭКСМО, 2007. - 552 с.

20. Методичні рекомендації щодо організації роботи дільничних інспекторів міліції з протидії насильству в сім'ї / Запорожцев А.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М., та ін. - Київ, 2010. - 172 с.

21. Насильство проти жінок. Що про це думають молоді люди? / Ред. В. Лакхумалані - Київ, 2005 - 43 с.

22. Остановим насилие в отношении женщин! / Цикл молодёжных образовательных семинаров о проблеме домашнего насилия - 2006 г.

23. Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім'ї: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика. - К.: Національна академія внутрішніх справ України. - 2005. - 124 с.

24. Принося безопасность домой: борьба с насилием в отношении женщин в регионе ОБСЕ. Сборник примеров хорошего опыта / Секретариат ОБСЕ, Oфис Генерального Секретаря, Гендерная секция 2009 г. - 154 с.

25. Програма корекційної роботи з особами, які вчинили насильство в сім'ї, та основні засади її реалізації/[ Алієва Т., Галич А., Грищенко Н., та ін.] Упорядники О. О. Кочемировська, Г. М. Мустафаєв - Київ, 2010. - 125с.

26. Робота з конкретними групами клієнтів. Частина 3/[Бойко А. М., Брижовата О. С., Дума Л. П. та ін. ]за ред. Т. Семигиної та І. Григи. - Київ, вид-во «Києво-Могилянська академія», 2004. - 163 с.

27. Розповсюдженість насильства в українських сім'ях / Дослідження на замовлення “Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні” (ПРООН-ЄС)

28. Садовая М.В. Гендерология и феминология: Учебно-методическое пособие.\ Садовая М.В. - Белгород: Кооперативное образование, 2008. - 101 с.

29. Социальная политика и социальная работа гендерные аспекты. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. Ярской-Смирновой Е. Р. - 246 c.

30. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / [За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої]. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

31. Соціальна робота з різними категоріями клієнтів: науково-навчально-методичний посібник для студентів, магістрантів, аспірантів та спеціалістів у галузі соціальної педагогіки, соціальної роботи / Харченко С.Я., Кратінов М.С., Ваховський Л.Ц., та ін. - Луганськ: «Альма-матер», 2003. - 198 с.

32. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред. проф. А. Й. Капської - К Центр навчальної літератури, 2004 - 352 с

33. Спеціалізовані установи, заклади, служби та організації, діяльність яких спрямована на попередження насильства в сім'ї в регіонах України станом на 01.01.2012 / Г.Г. Жуковська

34. Стан системи попередження насильства в сім'ї в Україні: правові, соціальні, психологічні та медичні аспекти. / [Бондаровська В.М., Кочемировська О.О., Лактіонова Г.М, та ін.] заг. ред. О. Кочемировська.: вид-во ФОП Клименко Ю.Я., 2010. - 372 с.

35. Тартаковская И. Н. Тендерная социология. / Тартаковская И. Н. -- М.: ООО «Вариант» при участии ООО «Невский Простор», 2005. -- 368 с.

36. Технологии социальной работы с различными группами населения: Учебное пособие / Под ред. проф. П.Д. Павленка.-- М.: ИНФРА-М, 2009. -- 272 с. -- (Высшее образование).

37. Уполномоченное образование. Пособие для тренеров. Информационно-консультативный женский центр. - Киев, 1999

38. Шевченко Л.А. Гендерная психология. Учебное пособие. / Шевченко Л.А. - Харьков: ООО «МИТ», 2004 _ 100 с.



ДОДАТОК А

Вправа «Дерево насильства»

Робота в малих групах

Час проведення: 60 хвилин

Мета вправи:

· розглянути форми та прояви насильства в сім'ї;

· наочно визначити причини та наслідки насильства в сім'ї;

· визначити взаємозв'язок між причинами, проявами та наслідками сімейного насильства.

Необхідні матеріали:

· фліпчарт, альбом для фліпчарту (аркуші ватмману за кількістю малих груп), маркери.

Хід вправи:

Тренер об'єднує учасників у 4 групи та просить їх намалювати на аркушах ватману «Дерево насильства», в якому корені символізують причини насильства в сім'ї, стовбур - саму проблему насильства; гілки - це різні прояви відповідних форм насильства в сім'ї, а листя та плоди - це наслідки насильства, як індивідуального так і загального характеру.

Кожна група опрацьовує різні форми насильства в сім'ї:

Група 1 - фізичне насильство в сім'ї

Група 2 - психологічне насильство в сім'ї

Група 3 - економічне насильство в сім'ї

Група 4 - сексуальне насильство в сім'ї

Після закінчення роботи над малюнком, групи презентують свої «дерева насильства». На роботу в групах відведено 30 хвилин, на презентації кожній групі - 10 хвилин, 5 хвилин - на коментарі тренера.

Коментарі ведучого:

Ведучий просить звернути увагу на багаторівневість причин та наслідків насильства, які знаходяться в наступних сферах: суспільство, сімейні стосунки та індивідуальні особливості людей. Тренер пропонує відбити цю багатовимірність в «деревах», які малюватимуть учасники.

В ході презентацій тренер звертає увагу присутніх на різноманітність наслідків кожної з форм насильства, а також на те, що різні прояви та форми насильства в сім'ї можуть призводити до однакових наслідків. Тренер підкреслює той факт, що кожний вид насильства містить в собі психологічну складову, яка накладає значний відбиток на поведінку та емоційний стан особи, особливо дитини, її пізнавальну та мотиваційну сфери.

Тренер підводить учасників групи до розуміння того, що розв'язання проблеми насильства в сім'ї означає знищення її коренів, та обговорює роль дільничних інспекторів міліції в сфері боротьби з причинами та проявами сімейного насильства, передусім - по відношенню до найбільш уразливих членів сім'ї.

Запитання для обговорення:

· Що зображено на вашому малюнку?

· Чим схожі та чим відрізняються дерева, намальовані різними групами?

· Як пов'язані між собою причини та наслідки сімейного насильства?

· Що можна зробити, щоб позбутися плодів «дерева насильства»?

· Які заходи можуть цьому сприяти?



ДОДАТОК Б

Вправа «Будинок»

* Поділіть учасників на чотири групи по п'ять осіб. Роздайте по одному «будинку» на кожну групу.

* Члени груп мають обговорити можливі види насильства в сім'ї та записати їх на «будинку».

* Коли групи закінчать, попросіть учасників розійтися і знову зібратися у чужих «будинків». Вони повинні прочитати вголос те, що написано на «домі», і додати свої слова, яких у списку ще немає.



ДОДАТОК В

«Колесо насильства»: механізм влади і контролю

Презентація тренера, обговорення

Час проведення: 30 хвилин

Мета вправи:

· розглянути діаграму «колесо насильства», яка ілюструє механізм влади і контролю між жертвою та особою, яка вчиняє насильство в сім'ї;

· розглянути приклади поведінки членів сім'ї, в яких вчиняється насильство, відповідно до тактик поведінки, представлених в «колесі насильства».

Необхідні матеріали:

· діаграма «Колесо насильства» ;

· роздатковий матеріал «Колесо насильства» за кількістю учасників

Хід вправи:

Тренер роздає учасникам матеріал «Колесо насильства», пояснює, що ця діаграма ілюструє механізм влади та контролю, зачитує кожний вид тактики, зазначений у цьому матеріалі, та пропонує учасникам тренінгу навести власні приклади кожної тактики, зображеній на діаграмі «Колесо насильства».

Після пояснення діаграми тренер проводить керовану дискусію.

Коментарі ведучого:

Тренер розповідає учасникам, що діаграма «Колесо насильства», розроблена Проектом боротьби з домашнім насильством у м. Дулут (США), демонструє різноманітні види поведінки осіб, які вдаються до насильства, з метою отримання влади та контролю над своїми жертвами.

Тактика осіб, які вдаються до насильства, включає:

· залякування: залякати її шляхом поглядів, дій, жестів, нищення речей, майна, жорсткої поведінки по відношенню до домашніх тварин, демонстрування зброї;

· емоційна жорстокість: принижувати її, змушувати її відчувати відразу до себе, називати її принизливими іменами, змушувати її думати про те, що вона психічно хвора, грати у психологічні ігри, ображати її, змушувати її відчувати власну провину;

· ізоляція: контролювати те, що вона робить, дивиться, з ким спіл кується, що читає, куди ходить, обмежувати її зовнішню актив ність, вдаватися до ревнощів для виправдання власних дій;

· применшення, заперечення та звинувачення: не сприймати серйозно власну жорстокість та ігнорувати її занепокоєння; вдава ти, ніби проявів жорстокості не було; перекладати відповідальність за жорстоку поведінку на неї та звинувачувати у ній жінку;

· використання дітей: змушувати її відчувати провину за дітей, використовувати дітей для маніпуляцій, використовувати дітей з метою тиску на неї, погрожувати забрати у жінки дітей;

· використання привілеїв чоловіка: ставитися до неї як до служниці, приймати усі важливі рішення, вдаватися до поведінки «господаря замку», визначати ролі чоловіка та жінки;

· вкономічний тиск: заважати їй отримати роботу чи продовжувати працювати, змушувати її звітувати про витрачені гроші; видавати їй гроші, відбирати у неї гроші, не повідомляти її про прибуток родини і не давати їй доступу до сімейного бюджету;

· використання примусів та загроз: висловлювати та/або реалізовувати погрози завдати їй болю, погрози піти від неї, здійснити суїцид, повідомити про неї соціальні служби, примушувати її відмовитися від звинувачень, змушувати її вдатися до протиправної поведінки.

Діаграма «Колесо насильства» демонструє взаємозв'язок між фізичним та сексуальним насильством та залякуванням, примусом та маніпуляціями дружиною та дітьми, які часто використовують особи, які вдаються до насильства. Вони використовують цю тактику з метою зміцнення влади і контролю, які встановлені шляхом фізичного та сексуального насильства. Навіть один випадок фізичного насильства або його загроза може бути достатнім для встановлення влади і контролю над партнеркою.

Ця влада і контроль згодом підтримуються жорсткою нефізичною насильницькою поведінкою. Наприклад, «вербальна атака» після фізичного нападу створює загрозу іншої «фізичної атаки» і, отже, може бути достатнім способом підтримки влади та контролю для особи, яка вдається до насильства, без додаткового фізичного насильства. Отже, сама по собі тактика, представлена у діаграмі, не обов'язково може бути жорстокою, однак деякі прояви цієї поведінки можуть мати кримінальний характер.

Хоча деякі види тактики спрямовані проти дітей, домашніх тварин чи майна, вони нерідко виступають засобом встановлення влади та контролю кривдника над своєю дружиною чи партнеркою.

Запитання для обговорення:

- Поясніть взаємозв'язок між фізичним та сексуальним насильством та іншими тактиками, вказаними у діаграмі «Колесо насильства»?

- За яких обставин чоловік може називати жінку принизливим ім'ям, і це буде проявом сімейного насильства?

- Поясніть взаємозв'язок між кожною тактикою, вказаною у діаграмі «Колесо насильства»?



Залякування: чоловік примушує жінку боятися за допомогою виразу обличчя, дій, жестів, розбиваючи різні предмети, знищуючи її майно, завдаючи шкоди домашнім тваринам, демонструючи зброю.

Емоційне насильство: чоловік принижує жінку, примушує її погано думати про себе, обзиває її, примушує її думати, що вона божевільна, грає у психологічні ігри, примушує її відчувати вину.

Ізоляція: чоловік контролює, що жінка робить, з ким вона бачиться та говорить, що вона читає, куди ходить, обмежує її соціальне життя, використовує ревнощі для виправдання своєї поведінки.

Зменшення, заперечення, обвинувачення: чоловік зменшує реальні наслідки образи та насильства, не приймає переживання жінки всерйоз, стверджує, що насильства не було, перекладає вину за насильство на неї, говорячи, що це вона його спричинила.



Використання дітей: примушує її відчувати вину через дітей, використовує дітей для передачі повідомлень, використовує відвідування для того, щоб залякати її, погрожує забрати дітей.

Використання чоловічих привілеїв: чоловік ставиться до жінки як до рабині, самостійно приймає всі важливі рішення, поводиться як «хазяїн замку», сам визначає ролі чоловіка та жінки.

Економічне насильство: чоловік заважає жінці шукати або мати роботу, примушує її випрошувати гроші, виділяє їй певну суму на витрати, забирає гроші, приховує від неї сімейні доходи або заважає їй мати доступ до них.

Примус та погрози: чоловік погрожує скривдити або кривдить жінку, погрожує залишити її, вкоротити собі віку, повідомити про неї соціальним службам, примушує її відмовитися від висунутих обвинувачень, примушує її вчиняти незаконні дії.

Поведінка без загроз: робити все можливе, щоб партнерка відчувала безпеку та комфорт коли висловлює свої почуття та займається справами.

Повага: неупереджене вислуховування партнера; надання емоційного схвалення та розуміння; прояв поваги до поглядів.

Довіра та підтримка: надавати підтримку цілей партнерки в житті; проявляти повагу до почуттів, друзів, поведінки та поглядів партнерки.

Щирість та відповідальність: прийняти відповідальність за свої дії,визнати факт застосування насильства у минулому; визнати, що помилився; спілкуватися щиро та відкрито.

Відповідальне батьківство: розподілити батьківські обов'язки; показувати позитивний приклад ненасильницької поведінки для дітей.

Спільна відповідальність: взаємна згода щодо розподілу обов'язків; спільне прийняття рішень.

Економічне партнерство: спільні рішення щодо фінансових питань; бути впевненим, що фінансові домовленості принесуть вигоду обом партнерам.

Обговорення та чесність: пошук шляхів вирішення конфлікту, яке влаштовує обох партнерів; приймати зміни; виявляти бажання йти на компроміси.



ДОДАТОК Г

Твердження:	Насильство в сім'ї є наслідком бідності та низького рівня освіти.
Відповідь:	Неправильно. Насильство в сім'ї поширене в усіх верствах суспільства, і серед багатих, і серед бідних. Часто забезпеченій людині, яка має впливових друзів, легше приховати насильство, проте насильство в сім'ї все одно має місце. Немає доказів того, що неосвічені чи бідні люди більшою мірою схильні до насильства по відношенню до своїх дружин чи партнерок, аніж освічені та заможні. У звіті UNICEF (Звіт Програми розвитку ООН “Аналіз проблем статі в українському суспільстві", 1999р.) також зроблено висновок, що “насправді насильство над жінками не має ні національних, ні соціальних, ні економічних, ні релігійних, ні професійних, ні освітніх забарвлень чи бар'єрів; воно трапляється і може трапитись у будь-якій сім'ї, в будь-якому складі і на будь-якому рівні". [6, с. 62]
Твердження:	Вживання алкоголю та наркотичних речовин є головною причиною насильства в сім'ї.
Відповідь:	Неправильно. Хоч алкоголь та наркотики часто пов'язані з насильством в сім'ї, вони не є причиною насильства. Багато чоловіків, які б'ють своїх дружин, не зловживають алкоголем. Чоловіки, які п'ють та б'ють своїх дружин, зазвичай не б'ють випадкових перехожих на вулиці чи керівництво. Вони спрямовують насильство саме проти своїх близьких. Чоловіки, які б'ють дружин, продовжують вдаватися до насильства навіть після припинення пияцтва. Особа, яка вдається до насильства, може виправдовувати свої дії алкоголем або алкоголь може заважати їй усвідомлювати використаний ним рівень сили, проте алкоголь не є причиною насильства. Алкоголь може заважати особі, яка вдається до насильства, усвідомлювати рівень сили та інтенсивність побоїв, спрямованих проти жертви. Насильство в сім'ї та зловживання алкоголем/наркотиками слід сприймати як окремі проблеми. За даними опитування 2005 року [21, с.21]
Твердження:	Жінка, яка зазнала насильства, має багато причин продовжувати стосунки, що супроводжуються насильством.
Відповідь:	Правильно. Жінка має чимало соціальних, економічних та культурних причин продовжувати стосунки, що супроводжуються насильством. Ці причини раціональні. Часто жінці нема куди піти. Якщо жінка залишить чоловіка, вона не матиме джерел фінансового забезпечення для себе та дітей; вона відчуває розпач чи приниження внаслідок насильства або її лякає те, що її друзі, родичі чи громада звинувачуватимуть її у цьому насильстві. Вона може не залишати чоловіка через емоційні або релігійні причини. Окрім того, такий крок супроводжується суттєвими ризиками. Її може лякати те, що особа, яка вдається до насильства, може реалізувати погрози завдати шкоди їй, собі, дітям, друзям чи родині. Жінки, які стали жертвами насильства, зазнають значної небезпеки важких та навіть летальних нападів при здійсненні спроби піти, і саме жінка має вирішувати, чи безпечно це для неї.
Твердження:	Жінка, яка зазнала насильства, неодноразово полишає свого чоловіка.
Відповідь:	Правильно. Усупереч теоріям насильства в сім'ї, в яких зображують безпорадність жінок, які зазнали насильства, більшість жінок, які перебувають у стосунках, що супроводжуються насильством, багато разів йшли від чоловіків та свідомо намагаються зменшити жорстоку поведінку проти них та захистити дітей.
Твердження:	Чоловіки потерпають від насильства в сім'ї так само часто, як і жінки.
Відповідь:	Неправильно. За даними досліджень жінки стають жертвами насильства в сім'ї у 95% випадках. Певною мірою жінки також вдаються до насильства, проте це переважно самооборона. Повідомлення про насильство проти чоловіків завищені, адже особи, які вдаються до насильства, звинувачують партнерок у застосуванні психологічного чи фізичного насильства для уникнення чи зменшення власної відповідальності. Окрім того, на відміну від жінок, чоловіки, які дійсно зазнають насильства в сім'ї, мають ширший доступ до ресурсів з метою припинення ситуацій насильства. Найчастіше об'єктами домашнього насильства в Україні стають дружини, рідше дочки, невістки, матері, а суб'єктами насильства - чоловіки. Проект *Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соціології. - 1999р. [6, с.62]
Твердження:	Оточуючі завжди знають жертву насильства в сім'ї.
Відповідь:	Правильно. Усі ми пізнаємо жертв. В усьому світі від чверті до половини усіх жінок зазнають насильства в інтимних стосунках. Жертви насильства в сім'ї можуть не розповідати про випадки насильства через сором або приниження, страх звинувачення у насильстві або ризик помсти від особи, яка вдається до насильства. Поведінка жертв насильства в сім'ї змінюється. Вони намагаються уникати соціального життя, друзів, менше спілкуються та стають дратівливішими.
Твердження:	Особи, які вдаються до насильства, жорстокі, оскільки вони не здатні контролювати власну роздратованість, злість, образу та агресію.
Відповідь:	Неправильно. Насильство в сім'ї - це свідома поведінка, і особи, які вдаються до насильства, вміють себе контролювати. Їхнє насильство ретельно спрямоване на певних осіб у певний час та у певному місці. Як правило, вони не спрямовують насильство проти начальника чи перехожих на вулиці, незалежно від ступеню агресії. Особи, які вдаються до насильства, також дотримуються власних свідомих правил щодо своєї агресивної поведінки. Вони часто спрямовують насильство проти своїх партнерок лише у приватній обстановці або можуть вживати певних заходів, щоб уникнути видимих доказів власної насильницької поведінки. Особи, які вдаються до насильства, також ретельно обирають власну тактику: одні нищать майно, інші погрожують насильством або погрожують дітям. За даними досліджень деякі особи, які вдаються до насильства, стають більш контрольованими та спокійнішими в міру збільшення їхньої агресивності.
Твердження:	Насильство в сім'ї - це проблема, яка поширена лише у віддаленій сільській місцевості.
Відповідь:	Неправильно. Факти насильства в сім'ї виявлені і у сільській місцевості, і у великих містах. Проблема насильства в сім'ї поширена всюди.
Твердження:	Насильство в сім'ї - це особиста проблема, вона не стосується суспільства.
Відповідь:	Неправильно. Насильство в сім'ї - це проблема усього суспільства. Замовчення з боку громади, відмова органів внутрішніх справ у допомозі, небажання держави розробляти програми допомоги жертвам сімейного насильства збільшують кількість випадків такого насильства з летальними наслідками. Особи, які стали жертвами насильства в сім'ї, зазнають важких психологічних травм, які позначаються на їхній професійній діяльності та соціальному житті. Толерантне ставлення держави до осіб, які вдаються до насильства в сім'ї, призводить до того, що їхні жертви згодом також вда- ються до насильства з метою самозахисту і потрапляють до в'язниці за вбивство.
Твердження:	Жінки в сім'ї самі напрошуються на побиття - як своїм ставленням, так і поведінкою. Вони заслуговують на побиття, бо не слухалися чоловіка чи не робили так, як потрібно
Відповідь:	Дослідження показує, що багато кривдників систематично б'ють своїх дружин і чимдалі роблять це ще жорсткіше. Часто знущання не пов'язується з конкретним актом провокації. «Домашнє насильство в Україні», Звіт за результатами дослідження організації «Правозахисники Міннесоти», грудень 2000р. Думку про те, що жінка сама може спровокувати акти насильства над собою, підтримали перш за все чоловіки (що це можливо, відповіли серед чоловіків 40%). Заперечили цей факт лише 6% чоловіків. Проект «Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародної о інституту соціології. - 1999р. Насильство з боку чоловіка пов'язане з побоями або зґвалтуваннями. Причиною такого насильства переважно виступає алкоголізм. Крім цього, причиною може бути відчуття чоловіком фізичної та моральної переваги над жінкою, агресивний характер, ревнощі. Проект"Проблеми жінок в Україні». Дослідження Київського міжнародного інституту соцілогії. - 1999. За даними опитування 2005 року [21, с.21]

ДОДАТОК Д

Попрередження насильства в сім?ї на національному рівні. (органи державного управління)

ДОДАТОК Е

Попередження домашнього насильства: модель управління на місцевому рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОДАТОК Ж

Корекційна робота з особами , які вчиняють насильство

Мета програми: корекція агресивної поведінки осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Завдання програми:

· навчити осіб, які вчинили насильство в сім'ї (фізичне, психологічне, економічне або сексуальне) визначати власні проблеми та розв'язувати їх у соціально прийнятний спосіб;

· сформувати в кривдників навички саморегуляції та самоконтролю;

· розвинути в учасників навички безконфліктного спілкування;

· розвинути здатність розуміти емоційний стан іншої людини та вміння адекватно проявляти свій;

· спільно обговорити різноманітні шляхи розв'язання можливих проблем;

· допомогти кожному члену групи самостійно шукати можливі шляхи подолання власних проблем;

· підвищити відповідальність за свої вчинки і своє життя;

· унормувати самооцінку;

· знизити емоційну напругу та особистісну тривожність;

· вивчити основи аутогенного тренування та релаксації;

· сформувати позитивні ціннісні орієнтації та моральні уявлення;

· познайомити осіб, які вчинили насильство в сім'ї з основними законодавчо-нормативними документами України, які регламентують гендерні, сімейні та соціально-побутові стосунки в родині.

Відповідно до чинного законодавства реалізація програми психологічної корекції поведінки осіб, які вчинили насильство в сім'ї, на місцевому рівні відбувається на базі кризового центру (на підставі організаційного забезпечення управліннями (відділами) у справах сім'ї, молоді та спорту, з урахуванням ресурсів та можливостей місцевої громади). Діяльність Кризового центру ґрунтується на наступних засадах:

1. Центр працює за принципом мультидисциплінарної команди.

2. Безпосередню роботу здійснює фахівець з питань протидії насильству в сім'ї (психолог, психотерапевти, соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи тощо), який пройшов перепідготовку з основ психодіагностики та психокорекції.

3. Індивідуальне консультування і групову психокорекцію проводить фахівець, який пройшов навчання корекційній роботі за спеціальною програмою.

4. За необхідності (у разі підозри щодо наявності в особи психічного розладу) до роботи кризового центру долучається психіатр (з дотриманням норм чинного законодавства).

5. Кризовий центр передбачає штатні посади психолога та соціального працівника.

6. Лікарський (медичний) персонал залучається за потреби.

7. Психологічна корекція відбувається після підписання відповідної соціальної угоди з особою, направленою до проходження корекційної програми.

Організація роботи будується на принципах:

· гуманізму ? затвердження норм поваги і доброзичливого ставлення до кожної особистості, виключення примусу і насильства над особою;

· конфіденційності ? інформація, отримана в процесі проведення роботи, не підлягає свідомому або випадковому розголошуванню;

· компетентності ? фахівець чітко визначає і враховує кордони власної компетентності;

· відповідальності ? фахівець піклується, перш за все, про благополуччя осіб, які здійснили насильство в сім'ї і не використовує результати роботи їм на шкоду.

Корекція поведінки осіб, які вчинили насильство в сім'ї відбувається в формі індивідуальних консультацій та групової роботи. В групових дискусіях піднімаються найрізноманітніші теми: самооцінка, довіра, сила, провина, контроль, сум втрати, гнів. Забороненими є тільки дві теми, які пов'язані з ситуацією насильства: сексуальні подробиці насильства та деталі фізичного насильства. Перед початком групової роботи особа обов'язково підписує угоду з кризовим центром. У разі відмови від підписання угоди (або за умов невиконання її положень без поважних причин) особа, направлена органами внутрішніх справ, вважається такою, що не пройшла корекційну програму, і інформація щодо цього передається до відповідних органів та служб. Якщо особа звернулася до проходження програми добровільно, їй пропонується не лише проходження психологічної корекції, а й здійснення соціального супроводу спеціалістами центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Принципи побудови групової роботи

Головне завдання групи - навчити своїх членів саморозкриттю та самоаналізу, тобто висловлювати, аналізувати свої емоційні та психічні стани, загальні проблеми, невдачі. Спілкування в групі сприяє формуванню нових підходів та моделей поведінки. Це один із засобів створення всередині групи близькості та довіри. По тому, як члени групи обговорюють свої емоційні та психічні стани, загальні проблеми, невдачі, можна судити про взаємодію в групі. Таке спілкування породжує нові підходи, нові думки. Інша мета групових занять - допомогти учасникам сконцентрувати свої дії на тих змінах, які вони хочуть в своєму житті. Спочатку дискусії фокусуються на невеликих, очевидніших цілях. Згодом, коли цієї мети досягнуто, а поміж членами групи встановлюються більш довірливі стосунки, мета ускладнюється.

Корекційні групи можуть бути відкритими та закритими.

Відкрита група: під час роботи припускається постійна зміна учасників: деякі залишають групу, а інші займають їх місце. Відкрита група може бути 3-х типів:

1. зміна складу учасників з можливими кількісними змінами;

2. збереження кількісного складу групи - ті, що пішли, замінюються іншими;

3. «реформована» група, в якій після завершення роботи деякі учасники залишаються для продовження терапії, а до них додаються нові учасники. Це варіант напіввідкритої-напівзакритої групи.

Відкритий тип групи дає можливість учасникам зустрітися з великою кількістю різних людей, також буде спрацьовувати ефект соціального осуду, коли «колишні», які в програмі перебувають певний час і вже встигли змінитися, будуть створювати певний вплив на «новачків».

Відкрита група може діяти необмежений час. Протягом її існування може змінюватися навіть фасилітатор, але орієнтація та мета групи залишаються незмінними.

У роботі з відкритою групою існують певні складнощі: наприклад, важко підтримувати взаємодовіру та об'єднувати групу, отже психокорекційна робота не може бути глибинною. Підготовка нових учасників до роботи в групі потребує додаткових зусиль терапевта. У відкритій групі важко добитися такої інтенсивності міжособистісних стосунків, яка можлива у закритій групі.

Закрита група.

В закритій групі склад членів групи залишається незмінним, а коли деякі члени групи залишають її, нові учасники не приймаються. Тривалість роботи закритої групи обмежена.

В корекційній програмі для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, ми рекомендуємо застосовувати відкриті групи; оптимальними є групи першого (учасники постійно змінюються) або третього типу (реформована група).

Сесії повинні починатися та закінчуватися шерінгом , виключенням є перша сесія, яка починається сеттінґом. Під час шерінгу групова згуртованість зазвичай значно зростає, особливо між тими членами групи, які можуть знайти деяку схожість. Усі учасники групи стикаються із схожими труднощами і намагаються їх здолати - це і є основою для виникнення зв'язків.

Шерінг на початку сесії має на меті з'ясувати з яким настроєм, з якими очікуваннями, з якими переживаннями прийшли на зустріч учасники групи, а також дізнатися про події що, відбулися за минулий тиждень (з чим прийшли). Мета шерінгу наприкінці сесії почути від учасників групи що їм найбільше запам'яталося, вразило та було цікавим (з чим ідуть).

Під час групової роботи бажано чередувати рухові вправи зі статичними.

Особливості роботи в дитячих групах

В дитячих групах бажано вперше проговорювати групові правила в процесі підготовки до групової терапії. Кожна дитина повинна розуміти, що існуючі в групі правила є гарантією безпеки; під час їх формулювання важливо обговорити з дітьми необхідність затвердження правил співпраці та взаємоповаги. Підлітки схильні бути надто суворими або висувати нереалістичні вимоги до групи, тому необхідно обговорити сутність кожного правила та основні норми й обмеження, які виникають в групі. Важливим моментом є формування відчуття причетності кожної дитини до формулювання правил групової роботи.

В дитячих групах в плані кожного заняття має бути перерва, яка стає часом для вільного спілкування учасників, обговорення ними минулих та майбутніх подій. Під час перерв фасилітатор може відстежити «больові місця» та конфліктні зони дітей.

Останні 10-15 хвилин групового заняття можуть бути присвячені груповій грі. В цей час діти відпочивають від емоційно складної групової роботи та вільно спілкуються.

Критерії формування групи

Група набирається наступними способами:

- особи направляються органами внутрішніх справ;

- особи направляються за рішенням суду;

- особи направляються управліннями (відділами) у справах сім'ї, молоді та спорту, службою у справах дітей;

- особи, які записалися за власним бажанням.

Критерії непридатності особи для роботи в групі:

· деменція;

· психотичні стани;

· аутизм;

· тяжка та глибока розумова відсталість.

Процедура роботи

Першочерговий контакт/ідентифікація.

При входженні нової особи в групу може виникати цілий ряд ускладнень, тому рекомендується використання «знайомства» (прелімінарної зустрічі). Це дасть можливість сформувати реалістичні очікування учасників, які б сприяли ефективній роботі групи.

Основними завданнями такої зустрічі є:

· пояснення основних принципів групової терапії;

· пояснення цілей групи та визначення індивідуальних цілей учасників;

· знайомство з методами роботи і способами поведінки в групі, завдяки якій вони могли б отримати максимальну користь від занять;

· знайомство учасників з основними правилами роботи в групі;

· з'ясування очікувань, фантазій, надій, побоювань учасників, пов'язаних із роботою в групі;

· підписання договору про надання соціальних послуг та санкцій у разі відмови;

· діагностичне дослідження з використанням методик на рівень агресії, соціальної адаптації і депресії:

1. Обов'язкові:

- опитувальник Басса-Даркі (Buss-Durkey Inventory);

- методика діагностики рівня агресивності А. Ассінгера;

- тест «Шкала реактивної і особистісної тривожності» Спілбергера-Ханіна.

2. За необхідністю:

- визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В.Бойка;

- діагностика ворожості за шкалою Кука-Медлей;

- методика визначення стриманості-нестриманості й типової агресивної поведінки Є.Ільїна, П.Ковальова;

- визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації К.Томаса

За результатами психолого-діагностичного дослідження фахівець дає письмовий звіт.

Часові рамки програм. Робота/супровід після закінчення програми. Відстеження результатів.

Загальна тривалість роботи групи встановлюється з самого початку, щоб учасники мали уявлення, який час буде присвячено роботі в групі. Рекомендована кількість учасників 7-8 осіб, які збираються 1 раз на тиждень на 1,5-2 години для групової роботи та 45 хвилин для індивідуальної.

Тривалість короткострокових корекційних груп - 15-22 сесії.

Короткострокові групи будуть найефективнішими тоді, коли в них будуть ставитися конкретні та реально досяжні цілі. Для максимального використання часу, відведеного на терапію, учасникам необхідно давати домашні завдання. В короткострокових групах конче важлива роль фасилітатора. Він активно спрямовує роботу групи, надає допомогу учасникам.

Важливо, щоб заняття починалися та закінчувалися вчасно, незалежно від запізнень чи неявки окремих членів групи. Це формує розуміння необхідності дотримуватися правил, як у дітей, так і в дорослих.

Ефективність програми повинна підтвердитися результатами повторного діагностичного обстеження, проведеного після закінчення циклу корекційно-розвиваючих занять (за тими ж діагностичними методиками).

Збір, фіксація та зберігання інформації.

Збір, фіксація та зберігання інформації здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Питання конфіденційності / дотримання прав людини під час роботи.

Членам сім'ї, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів. Посадові особи та працівники, які здійснюють вказані заходи, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків.

Учасники групи та фасилітатор не повинні розголошувати відомості, стосовно роботи групи. Конфіденційними є відомості про те, що інші учасники групи говорять та роблять в групі. Конфіденційність є обов'язковою та сприяє створенню безпечної атмосфери в групі.

Місце та умови роботи:

· місце проведення групової зустрічі повинно бути затишним та зручним. Кімната має бути не надто великою, але такою щоб в ній було місце для рухових та групових вправ;

· як правило, учасники сидять у колі, щоб мати змогу бачити один одного. Сидіти бажано на простих стільцях, що легко переставляються, а не на кріслах.

Кінцеве оцінювання ефективності корекційної програми проводить фасилітатор за наступними показниками:

a. суб'єктивна особистісна оцінка клієнта;

b. оцінка фасилітатора;

c. оцінка змін з боку групи;

d. кінцева психодіагностика (за психодіагностичними методиками, застосованими в первинній діагностиці);

e. сімейна оцінка (оцінка змін з боку членів сім'ї).

Показники (індикатори), що визначають ефективність програми:

1. Рівень задоволення очікувань учасників групи.

2. Готовність учасників групи до співробітництва.

3. Рівень відповідності досягнутих результатів очікуванням фасилітатора (фахівця, відповідального за проведення корекційної програми).

4. Оцінка ефективності, виходячи з професійного та особистого досвіду фахівця.

5. Наявність поведінкових та особистісних змін під впливом конкретних методів корекції.

6. Позитивна динаміка, яка визначається за допомогою об'єктивних методів психодіагностики (на вході та на виході з програми).

7. Покращання комунікативних властивостей особи, в тому числі його соціабельності.

8. Підвищення рівня гедонії (задоволення) від звичайного, соціально прийнятного способу життя.

9. Змінення стану зайнятості особи (працевлаштування).

10. Зниження рівня вживання психоактивних речовин або повна відмова від них.

11. Підвищення рівня толерантності та терпимості..

12. Наявність емоційної стабільності в стресових та фрустраційних ситуаціях.

13. Активізація діяльності щодо розв'язання фінансових проблем, проблем з житлом.

14. Посилення відповідальності у батьківській та подружній поведінці.

15. Покращання стосунків з сім'єю.

В результаті проведення занять передбачається:

- поступова актуалізація та закріплення позитивних особистих якостей;

- розвиток та покращання соціальних навичок і умінь;

- активізація просоціальної активності та соціально прийнятної поведінки;

- унормування самооцінки та оцінки власної поведінки;

- зниження рівня агресії;

- підвищення рівня самоконтролю.



ДОДАТОК З

Програма соціально-психологічної корекції для осіб, які вчинили насильство в сім'ї

Мета:

· корекція агресивної поведінки осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Предмет корекції:

· агресивна поведінка осіб, які чинять насильство в сім'ї.

Об'єкт корекції:

· особи, які вчинили насильство в сім'ї.

Термін:

· 3-6 місяців (в залежності від динаміки змін поведінки клієнта).

Форми та методи роботи:

· бесіда

· дискусії

· рольові ігри

· релаксаційні вправи

· вправи на візуалізацію

· психогімнастика

· вправи з елементами

· тілесної терапії

· методи арт-терапії

· мозковий штурм

· обговорення в групах (міні-групи)



Рекомендована розгорнута структура програми психологічної корекції поведінки дорослих осіб, які вчинили насильство в сім'ї.

Блок	Етап	Сесія	Мета	Зміст сесії (вправи на вибір)
І (6 сесій)	Соціально-психологічна діагностика та планування корекційної програми. Завдання блоку: 1. Ідентифікація проблеми. 2. Особистісно-характерологічні риси. 3. Формування соціального портрету і формальне включення в групу. 4. Адаптація до включення в діючу групу. індивідуальна робота:
	1	1		Первинне інтерв'ю.
	2	2		Укладання угоди.
	3	3-4		Психодіагностика.
	4	5-6		Вивчення соціальних обставин.
ІІ( 4 сесії)	Налагодження терапевтичного альянсу та відреагування. Завдання блоку: 1. Створити умови, які забезпечують позитивні стосунки між учасниками в групі. 2. Визначити групові норми та правила, дійти згоди щодо дотримання встановлених обмежень. 3. Надати учасникам можливість виявлення власних емоцій у зв'язку з переживанням ситуації сорому. 4. Навчити учасників групи вмінню висловлювати власні почуття вербально. 5. Підготувати їх до роботи з неприємними почуттями, які пов'язані з ситуацією насильства (гнів, страх, сум, сором, почуття відчуженості та безпорадності). 6. Пошук схожості в інтересах, перевагах, заняттях учасників групи. 7. Аналіз спільно з членами групи власної розповіді про досвід зловживання. 8. Допомога в аналізі власного ставлення до членів сім'ї. 9. Допомога учаснику в аналізі почуття вини та відповідальності за насильство. Групова робота: 5 етап. Формування довірливих стосунків. 6 етап. Дослідження ситуації та її наслідків. індивідуальна робота: 3-5 індивідуальних психотерапевтичних и психокорекційних сесій протягом 45 хв.
	5	7	1. Створення позитив-ної мотивації до занять. 2. Зняття емоційної на пруги.	1. Знайомство. Вправа на знайомство. 2. Вправа на об'єднання групи. 3. Прийняття правил групи. 4. Очікування. 5. Візуалізація на відреагу-вання негативних емоцій.
		8	1. Створення позитивної мотивації до занять. 2. Зняття емоційної напруги, знайомство з ауторелаксацією. 3. Діагностика характеру стосунків у групі.	1. Соціометрична гра. 2. Діагностична самооцінка (малюнкова). 3. Групові дискусії. 4. Ауторелаксація.
	6	9	1. Допомога в аналізі власного ставлення до членів сім'ї. 2. Зняття емоційної напруги. 3. Формування навичок ауторелаксації. 4. Допомога часникам в ана-лізі почуття вини та відпо-відальності за насильство. 5. Аналіз спільно з членами групи власної розповіді про досвідзловживання.	1. Вправа на розігрів групи. 2. Діагностика мотивів та потреб за тестом кольорових виробів, діагностика стресостійкості. 3. Робота в трійках 4. Групові дискусії. 5. Відреагування негативних емоцій. 6. Релаксаційна вправа.
		10	1. Діагностика особивостей темпераменту. 2. Допомога в аналізі влас-ного ставлення до членів сім'ї. 3. Формування навичок ауторелаксації. 4. Діагностика особистісних особливостей. 5. Формування авичок відреагування гніву.	1. Рольове програвання си-туацій, діагностика осо-бливостей темпераменту. 2. Вправа на ауторела-ксацію. 3. Групові дискусії. 4. Малюнкова вправа. 5. Релаксація.
ІІІ (12 сесій)	Усвідомлення та формування. Завдання блоку: 1. Формування особистісного ресурсу, який дозволяє повірити в себе, власні сили та можливості для створення адекватної особистісної ідентифікації. 2. Створення образу агресора та виявлення нових можливостей для турботи про себе та інших. 3. Надання адекватної інформації про побудову стосунків між чоловіком та жінкою. 4. Формування відкритості у стосунках дітей та дорослих. 5. Опанування конструктивних поведінкових реакцій. 6. Розвиток соціально придатних форм поведінки. 7. Розвиток комунікативних навичок. 8. Формування навичок самоконтролю та саморегуляції. Групова робота: 7 етап. Формування альтернативної поведінки в сім'ї. 8 етап. Формування умінь ефективної взаємодії та способу поведінки в сім'ї. 9 етап. Вміння реалізовувати власні очікування соціально прийнятними шляхами. 10 етап. Підвищення навичок використання нових способів поведінки. Індивідуальна робота: 5 сесій сімейної терапії, 5 сесій індивідуального консультування.
	7	11	1. Формування навичок соціально придатних способів відреагування негативних емоцій. 2. Знайомство з конструктивними формами поведінки. 3. Систематизація знань та закріплення навичок на аутокорекцію. 4. Формування навичок самоконтролю та саморегуляції	1. Вправа на розігрів (на об'єднання групи та встановлення емпатійного контакту). 2. Колаж 3. Групові дискусії. 4. Вправа на визначення своєї емоції. 5. Релаксація.
		12	1. Формування усвідомлення та контролю власного емоційного світу. 2. Сприяння формуванню адекватної самооцінки. 3. Знайомство з конструктивними формами поведінки. 4. Розвиток комунікативних навичок.	1. Вправа на розігрів (на об'єднання групи та встановлення емпатійного контакту). 2. Групові дискусії. 3. Вправи з Арт-терапії, малюнок на розвиток самооцінки та вміння взаємодіяти). 4. Релаксація.
		13	1. Усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей (формування здатності до емпатії та рефлексії).

Подобные документы

• Соціально-педагогічна робота з профілактики насильства в дитячому середовищі

  Сутність і види насильства, нормативно-правова база захисту дитини від нього та соціально-педагогічна робота щодо запобігання. Характеристика соціальних проектів, спрямованих на профілактику насильства у дитячому середовищі, аналіз їх ефективності.
  
  дипломная работа [723,2 K], добавлен 27.03.2019
  

• Соціально-правовий захист дітей від насильства в сім'ї

  Проблеми соціально-правового захисту дітей від насильства та сутність і причини виникнення такого явища. Напрямки роботи закладів, в яких здійснюється реабілітація дітей-жертв насильницьких дій і методичні рекомендації соціальним педагогам і вчителям.
  
  магистерская работа [1,1 M], добавлен 04.10.2010
  

• Захист дітей від сімейного насильства шляхом соціально-педагогічної профілактики

  Сутність і причини сімейного насильства. Наслідки скоєння цих дій по відношенню до дітей. Аналіз рівнів та змісту соціально-педагогічної профілактики як одного із шляхів захисту дітей від сімейного насильства у процесі соціально-педагогічної діяльності.
  
  статья [9,7 K], добавлен 23.04.2014
  

• Формування ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів загальноосвітньої школи

  Виховання бережливого ставлення до природи як соціально-педагогічна проблема. Практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до оточуючого середовища. Проведення констатуючого, формуючого та контрольного експерименту, його результати.
  
  курсовая работа [153,5 K], добавлен 05.01.2014
  

• Тривожність як соціально-педагогічне явище

  Проблема розвитку соціального інтелекту. Становлення емоційно-вольової сфери у зв'язку з формуванням особистості. Розрізнення тривоги як стану і тривожністі як властивісті особистості. Соціально-педагогічна робота з підлітками схильними до тривожності.
  
  дипломная работа [2,3 M], добавлен 06.11.2010
  

• Виховання бережливого ставлення до природи

  Вивчення екологічних проблем,які носять глобальний характер. Виховання бережливого ставлення до природи як соціально-педагогічна проблема. Природознавство як основа розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи та екологічного виховання.
  
  реферат [27,0 K], добавлен 21.07.2010
  

• Особливості роботи соціального педагога з молодіжними організаціями і неформальними об’єднаннями

  Основні характеристики підліткових і молодіжних неформальних груп. Соціально-педагогічна робота з молодіжними об’єднаннями як педагогічна проблема. Робота соціального педагога з неформальними об’єднаннями, його взаємодія з молодіжними організаціями.
  
  курсовая работа [223,7 K], добавлен 11.04.2010
  

• Виникнення та розвиток ідей теорії "вільного виховання" в педагогіці

  Тютюнопаління серед підлітків як соціально-педагогічна проблема. Мета, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики. Її форми, методи та засоби у загальноосвітньому навчальному закладі. Корекційно-розвивальна програма з питання тютюнопаління.
  
  курсовая работа [50,6 K], добавлен 20.02.2009
  

• Особливості психолого-педагогічної допомоги підліткам у процесі саморозвитку їх особистості

  Поняття та особливості саморозвитку особистості, наукове уявлення про підлітка як його суб'єкта. Педагогічні технології, орієнтовані на саморозвиток особистості підліткового віку, особливості психологічної допомоги. Управління процесом самовиховання.
  
  курсовая работа [60,3 K], добавлен 11.08.2014
  

• Виховання відношення до природи

  Формування відношення до природи в педагогічній теорії та шкільній практиці як соціально-педагогічна проблема. Методичні основи формування ціннісного ставлення до природи в учнів основної школи. Використання екскурсії як атрибуту екологічного виховання.
  
  курсовая работа [134,5 K], добавлен 08.04.2019
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам