Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• Вступ
• І. Трудове навчання - основа всебічного розвитку особистості розумово відсталих учнів
• Висновки до розділу І
• ІІ. Види трудової діяльності для розумово-відсталих школярів на прикладі квітникарства та швейної справи
• Висновки до розділу ІІ
• ІІІ. Вплив трудового навчання розумово відсталих школярів на майбутній вибір професії
• Висновок до розділу ІІІ
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Об'єкт дослідження - процес трудового навчання та виховання розумово відсталих школярів

Предмет дослідження - зміст, засоби і прийоми виховання в розумово відсталих учнів готовності до праці в системі професійно-трудового навчання.

Мета дослідження - на основі теоретичного та практичного вивчення проблеми дослідження, порівняльного аналізу передового та масового досвіду роботи допоміжної школи, результатів констатуючого і формуючого експериментів розробити педагогічні засоби виховання готовності учнів до самостійної праці.

Гіпотеза. В основу виховання готовності покладається спеціальний добір змісту, методичних прийомів, організаційних форм інтеграції суспільно корисної продуктивної праці, позакласної роботи у систему професійно-трудового навчання, що дозволить створити більш ефективні психолого-педагогічні умови для підготовки випускників допоміжної школи до праці в сучасному суспільстві.

Трудове виховання в допоміжній школі - основа всієї навчально-виховної і корекційної роботи.

В умовах спеціально організованого навчання, трудове виховання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування особистості розумово відсталих учнів, підготовки їх до трудової діяльності після закінчення школи.

Роль фізичної праці в корекції розвитку учнів допоміжної школи важко переоцінити. Фізична праця вимагає від працюючого не тільки фізичного, а й розумового напруження, вона впливає на всі функції людського організму.

Трудове навчання і виховання в допоміжній школі ефективно використовуються для формування в учнів таких важливих якостей особистості, як уміння працювати в колективі (враховувати інтереси його членів, узгоджувати їх з власними інтересами), уміння керувати собою в процесі праці.

Специфіка навчального процесу в допоміжній школі вимагає тісного зв'язку трудового виховання із загальноосвітніми навчальними предметами. Це - необхідна умова високої якості навчання і підготовки до самостійного життя дітей з особливими потребами.

Зв'язок цей двобічний і взаємозумовлений. Як у процесі трудової діяльності систематично використовуються знання, здобуті на загальноосвітніх уроках (про міри часу, одиниці маси, довжини, про математичні, мовні та інші закономірності, властивості окремих предметів і явищ тощо), так і під час вивчення загальноосвітніх предметів використовуються вміння, набуті в процесі трудової діяльності (вміння вимірювати, обчислювати, розбирати, монтувати тощо).

Подібні зв'язки характерні для всієї навчальної діяльності учнів, яка повинна будуватись на основі самостійного використання набутого досвіду, засвоєння знань і вмінь, самостійного пошуку способів розв'язання завдань. За таких умов зв'язок загальноосвітніх знань і трудової діяльності дитини стає стимулом до активізації виховного і навчального процесу, максимально сприяє корекції розвитку РВД.

Корекційна спрямованість навчально-виховного процесу посідає особливе місце в дефектологічній науці і практиці. У чому ж полягає корекція вад розвитку таких дітей, що є її сутністю, як співвідносять корекція і навчання, які ланки педагогічного процесу дають змогу виправляти недоліки розвитку, як використовувати можливості навчального процесу для колекційної роботи з дітьми? Саме ці питання найбільш цікавлять науковців та педагогів.

І. Трудове навчання - основа всебічного розвитку особистості розумово відсталих учнів

1) Роль праці у всебічному розвитку особистості. Погляди дефектологів на дану проблему.

Завдання підготовки підростаючих поколінь до практичної діяльності завжди було актуальним протягом усього періоду існування людства. На різних етапах його соціально-економічного розвитку вдосконалювався зміст цієї роботи, вироблялися нові форми її організації, зростали вимоги до рівня підготовки майбутніх трудівників. Змінювалися і функції школи в напрямку трудового виховання і навчання. (2)

Ідеї прогресивних педагогів мали вагомий вплив на визначення змісту навчання й спрямованості виховного процесу в допоміжних школах, які почали організовуватись у другій половині XIX ст.

Так, Е. Сеген зазначав, що в розумово відсталих дітей слід виховувати звички приносити користь собі й іншим. Працю Е. Сеген розглядає не тільки як фактор розв'язання соціальних проблем, пов'язаних з майбутнім дитини, а й як провідний засіб фізичного, розумового й психічного виховання. На його думку, правильно організована праця зміцнює здоров'я розумово відсталих дітей, забезпечує розвиток сприймання, відчуття, подолання інертного стану.

Погляди Е. Сегена поділяв бельгійський олігофренопедагог Ж. Демор. Зокрема, він вважав, що праця є важливим засобом підготовки розумово відсталих дітей до самостійної трудової діяльності, а виховання розглядав як організацію діяльності, яка забезпечує розвиток нервової системи, подолання її хворобливого стану, регулювання волі й пробудження ініціативи, уваги.

Деякі олігофренопедагоги минулого, залучаючи дітей до трудової діяльності, намагалися розв'язувати тільки соціальні проблеми - підготовку випускників школи до самостійної продуктивної діяльності. Так, французькі олігофренопедагоги А. Біне, Т. Сімон стверджували, що заняття в шкільній майстерні набагато корисніші, ніж заняття в класі, оскільки вони полегшують процес пристосування до самостійного трудового життя.

Ідея довільного розвитку духовних сил і здібностей особистості розумово відсталих дітей набула дальшого розвитку в системі О. Декролі, М. Монтессорі, а також російських дефектологів дореволюційного періоду. Зокрема, ручна праця досить широко застосовувалася в навчальному процесі спеціальних закладів, якими керували К.К. Грачова, В.П. Кащенко, І.В. Маляревський, М.П. Постовська.

Теоретичні положення класиків вітчизняної фізіології, психології і педагогіки (І.М. Сєченова, В.М. Бехтерєва, І.П. Павлова, К.Д. Ушинського) про роль праці в психічному й розумовому розвитку дітей мали значний вплив на структуру, мету і завдання школи та зміст перших програм з трудового навчання, які будувалися з урахуванням думки про розвивальну роль праці у формуванні особистості дитини.

Значно вплинули на розвиток теоретичних основ трудового навчання погляди О.М. Граборова, Д.І. Азбукіна, І.П. Акименка, М.В. Чехова, Є.В. Гер'є. Вони вважали, що, крім соціальної спрямованості, трудове навчання є важливою умовою розвивального навчання.

Проблема підготовки розумово-відсталих учнів до самостійної трудової діяльності була актуальною протягом усього періоду розвитку допоміжної школи в нашій країні.

2) Своєрідність трудової діяльності розумово відсталих учнів і формування їхньої особистості

Всебічний розвиток аномальної дитини потрібно здійснювати не подоланням окремих вад пізнавальної діяльності, а на основі корекції всієї особистості.

Органічне ушкодження мозку призводить до того, що розумово відсталі діти не завжди можуть повно описати усно або письмово свою трудову діяльність, правильно організувати свої дії відповідно до мовленнєвої інструкції.

Порушення взаємодії між мовленням і діяльністю, слабкість регулюючої функції мовлення не є стабільними і можуть бути усунені завдяки спеціально організованому навчанню і насамперед у процесі практичної діяльності.

Формування самоконтролю в розумово відсталих учнів слід поєднувати з планомірним подоланням властивих їм недо­ліків трудової діяльності.

Щоб учень правильно виконував завдання, учитель повинен допомагати йому. У міру оволодіння складнішими прийомами рівень самостійності учня зростатиме, а допомога вчителя зменшуватиметься.

Допомога вчителя в основному полягає в тому, щоб спонукати учнів до вибору раціональних прийомів і способів дій, порівняння виробу із зразком, відшукування помилок, виправлення їх. Практична діяльність розумово відсталих учнів є вирішальним фактором їхнього розвитку. Тому практичній діяльності, яка включає пізнавальні компоненти, належить провідна роль у подоланні вад розвитку учнів.

Виконання трудових завдань, що включають орієнтувальні і виконавські компоненти, сприяє формуванню відповідних прийомів розумової діяльності. В результаті цього відбуваються помітні зрушення в розвитку прийомів порівняння, планування, оцінки праці й інших розумових операцій.

Відомо, що трудова діяльність неможлива без попереднього планування характеру і послідовності праці. Під час планування практичної діяльності учні допоміжної школи відчувають певні труднощі. Учнів допоміжної школи можна навчити планувати свою діяльність, якщо роботу з розвитку прийомів планування проводити в тісному зв'язку з роботою з розвитку раціональних прийомів і способів дій, мислення, правильного ставлення до праці, з вихованням особистості, з усією системою корекційно-виховної роботи.

У процесі трудового навчання учнів здійснюється формування їхньої особистості. Щоб учні успішно оволодівали трудо­вими вміннями і навичками, треба не лише вчити їх виконувати трудові операції, а й виховувати в них професійний інтерес до праці, готовність займатися нею, орієнтуватися на перспективні мотиви діяльності. Це вимагає врахування особливостей їх ро­зумового, психічного, соціального й фізичного розвитку.

Розумово відсталі більшою мірою, ніж діти з нормальним розумовим розвитком, потребують спеціально організованих тренувальних вправ і спеціального корекційного навчання.

Дослідження дефектологів показали, що в процесі трудового навчання при правильно організованій корекційній роботі учні успішно оволодівають трудовими навичками, основними операціями, контрольними діями. Удосконалюються їх мислен­ня і мовлення, розширюється активний і пасивний словник, збагачується їхній трудовий і життєвий досвід.

Безперечно, наявність у розумово відсталих учнів органічного ураження центральної нервової системи спричиняє пору­шення розумового, психічного і фізичного розвитку, що негативно позначається на рівні психологічної, практичної та соціальної підготовки випускників до самостійної трудової діяльності.

Проте значні відхилення у психофізичному розвитку учнів допоміжної школи ще не свідчать про те, що всебічний розвиток їх стає неможливим. При правильно побудованому навчально-виховному процесі відбуваються якісні зміни в поведінці, свідомості, моралі, ставленні до реальної дійсності.

Як зазначає І.Г. Єременко, ефективність розвитку особистості розумово відсталої дитини визначається тим, якою мірою учень включається в суспільні відносини, як організовано його спілкування з людьми, які його життєві позиції в сім'ї, у колек­тиві товаришів і дорослих, нарешті, наскільки успішно він засвоює соціальний досвід, оволодіває мовленням, предметними діями, формами поведінки.

Правильно організована трудова діяльність дає можливість учням допоміжної школи досягти такого рівня психологічної, практичної й соціальної підготовки, який допомагає їм стати на шлях самостійного життя і праці.

Висновки до розділу І

Підготовка р/в дітей до посильної участі в суспільному житті, до праці, передбачає здійснення цілої системи корекційних заходів.

Важливо, щоб трудовий процес захоплював дітей, викликав у них позитивні емоції, бажання швидко в них включатись. Навколо кожного трудового завдання прагнути створити хороший настрій, позитивну атмосферу. Трудова естетика - це вміння гарно працювати, правильно організувати своє робоче місце, правильно розкладати інструменти, матеріали, акуратно прибирати відходи. При підведенні підсумків (оцінюванні, виявленні кращих робіт учнів) завжди звертає вагу на те, щоб виріб мав приємно-естетичний вигляд.

З цією метою показую учням тільки естетично оформлені зразки виробів. Залучаю учнів і до художнього оформлення стендів, виробів. В цьому випадку активно розвивається уява, пам'ять, мислення. Виконана робота викликає в учнів відчуття задоволення, радості, особливо якщо робота приносить радість іншим (батькам, малятам, знаходиться на виставці).

Направляючи роботи учнів, привчаю їх до думки, що виставлення красивих, гарно оформлених речей, виробів, вимагає терпіння, стриманості, смиренності, організованості, акуратності, точності і т.д.

ІІ. Види трудової діяльності для розумово-відсталих школярів на прикладі квітникарства та швейної справи

Професійно-трудове навчання в спеціальній школі для розумово відсталих дітей спрямоване на забезпечення підготовки учнів до самостійного виконання різних видів робіт, в умовах державних і приватних підприємствах та у власному побуті.

Підготовка школярів до самостійного виконання різних видів робіт з швейної справи відбувається у процесі формування в учнів доступних технічних та технологічних знань з предмета; навчання прийомів праці (технології обробки та з'єднання деталей швейних виробів ручним і машинним способами); виховання у школярів необхідних якостей особистості (відповідальність, сумлінність, бережливість та ін.); розвитку загальнотрудових умінь (орієнтування у способі виконання практичного завдання, планування послідовності дій та здійснення самоконтролю).

Трудова підготовка розумово відсталих школярів має чітко виражені етапи - орієнтування у спеціальності на базі навчальних майстерень (4 клас), опанування основ професії (5-9 класи) та спеціалізація (удосконалення трудових умінь) (10 клас), які відповідають періодам шкільного навчання. На етапі орієнтування у спеціальності передбачається: ознайомлення школярів з видами діяльності, які опановують під час вивчення швейної справи; надання учням відомості про сферу використання одержаних знань та практичних умінь; формування в учнів умінь виконувати базові трудові операції на основі володіння ручним та машинним способом. Рівень оволодіння школярами знаннями та практичними вміннями, на цьому етапі, дає підстави вчителеві зробити припущення щодо можливостей опанування кожним учнем даної професії. Остаточний висновок щодо подальшого професійного навчання таких учнів швейній справі має здійснюватись на основі індивідуальних характеристик вчителя молодших класів, вихователя, лікаря, з урахуванням вимог професіограми на спеціальність швеї-мотористки.

У 5-9 класах школярі вивчають загальний курс швейної справи, знайомляться з основами технології обробки деталей та їх з'єднання, тобто опановують окремі технологічні операції та виготовлення виробів в цілому, одержують знання про етапи його виготовлення, починаючи від його проектування (побудова креслення) до остаточної обробки. Учні знайомляться з технічними і технологічними властивостями тканин та їх доцільним використанням, одержують інформацію про машини та пристрої, які використовують в швейному виробництві. Достатнє опанування цих знань і практичних умінь дає можливість учням, після закінчення 9 класу, працювати на швейному виробництві, а також використовувати одержані знання і практичні вміння у власному побуті: самостійно виготовляти побутові вироби (торбинки, наволочки, рушники, простирадла, шити білизну, одяг), лагодити одяг і білизну, доцільно використовувати різну тканину, нитки, фурнітуру тощо.

Базові знання, які учні отримують за період професійної підготовки у 5-9 класах, дають можливість школярам удосконалювати одержані техніко-технологічні знання та практичні уміння, а також спеціалізуватися з більш вузької спеціальності у 10-класі, на базі вузькопрофільного підприємства.

Слід зазначити, що методика навчання у 4-му класі відповідає предметній системі, тобто окремі види робіт (ручні і машинні) вивчаються у зв'язку з виготовленням конкретного предмета. Так, наприклад, при виготовленні серветки, вивчається спосіб виконання шва упідгин із закритим зрізом, оскільки цим швом обробляють зрізи виробу, а технологію зшивного шва учні вивчають у процесі пошиття торбинки. Тобто опанування окремих операцій відбувається у зв'язку з предметом, який виготовляється із застосуванням саме такої обробки.

Методикою навчання у 5-9 класах передбачено застосування операційно - комплексної системи, коли більшість технологічних операцій учні опановують попередньо, на зразках тканини, з подальшим застосуванням їх під час обробки деталей виробу та їх з'єднання. Отже, учні спочатку опановують технологію виконання швів, стібків, способи обробки зрізів деталей та їх з'єднання, а потім ці знання використовують у процесі виготовлення виробу. Наприклад, перед виготовленням дитячої сорочки з круглим вирізом горловини учні спочатку засвоюють технологію виконання швів зшивного, запошивного, упідгин із закритим зрізом та обробку зрізів прямими, навскісними чи підкрійними обшивками, а під час виготовлення виробу використовують відому їм технологію обробки зрізів, спосіб з'єднання цих деталей. Таким чином, відомі технологічні операції учні використовують в комплексі.

В навчальній програмі з швейної справи передбачено вивчення основ машинознавства (призначення і будова виробничих та побутових швейних машин), і матеріалознавства (виробництво та властивості тканин рослинного, тваринного та штучного походження), та вивчення технології виготовлення швейних виробів за видами робіт: побудова креслення, обробка деталей та пошиття виробів. Кожний вид роботи представлений відповідними темами, розділами, у яких визначено об'єкт виготовлення учнями, техніко - технологічні відомості та практичні роботи. Об'єктами виготовлення є зразки стібків, швів, обробка зрізів чи зазначені вироби, які будуть виготовляти учні (наволочки, господарські сумки, тощо) Технічні або техніко - технологічні відомості містять інформацію про призначення об'єкту праці (стібків, швів, обшивок тощо), виробу - призначення, спосіб виконання, характеристика моделі, фасону, та технологію виготовлення, оздоблення, про тканину, а також правила безпечної праці з інструментами, машинами та електричними приладами. Практична робота визначає технологію обробки зрізів та з'єднання деталей виробу, послідовність виконання операцій, завдань та волого-теплову обробку.

З метою удосконалення професійних навичок та загальнотрудових умінь, починаючи з 5-го класу, після вивчення кількох тем програми передбачено спеціальні години на "практичне повторення" навчального матеріалу. Бюджет часу на практичне повторення, залежно від умов, які складаються у школі (матеріальна база, можливості учнів), та рівня опанування учнями попередніх тем, може бути використаний на вивчення різних видів художніх промислів (в'язання, вишивання, килимарство та ін) за окремою програмою.

Відомості з машинознавства (призначення та будова основних деталей швейної машини, підготовка машин до роботи, визначення та усунення деяких недоліків у роботі швейної машини та ін.) та практичні вміння учні одержують на спеціальних уроках, а закріплення, повторення та удосконалення навиків здійснюється протягом навчального року. Відомості з матеріалознавства подаються на початку кожного навчального року, однак матеріал цього розділу повторюється в процесі вивчення всіх тем з технології виготовлення швейних виробів.

Формування в учнів знань, умінь та навичок усвідомленого дотримання правил безпечної праці має здійснюватися на кожному вступному занятті, на початку навчального року, коли учнів знайомлять із загальними правилами безпеки при роботі з голкою, ножицями, праскою та на швейній машині. На наступних заняттях потрібно систематично нагадувати учням правила безпечного виконання кожної операції ручним і машинним способами.

Змістом програми передбачено опанування учнями технології виготовлення швейного виробу, яка розпочинається із побудови креслення. Всі учні мають знати мірки для побудови креслення швейних виробів, розмір одягу, уміти виготовляти креслення на однодетальні вироби (серветка, косинка, наволочка, фартушок та ін.). Побудові креслення складних виробів вчитель знайомить всіх учнів, а будують креслення, самостійно за інструкційною картою, лише учні з більшими навчальними можливостями. Хоча, всі учні мають навчитися аналізувати готове креслення - уміти визначити контури деталей на ньому, знати назви ліній, співвідносити зрізи деталей виробу з контурними лініями креслень, вирізувати викрійку із готового креслення, розкладати деталі викрійки на тканині та викроювати деталі, під наглядом учителя.

Навчання учнів моделюванню викрійок (прикладний спосіб), шляхом змінювання форми деталей, вирізу горловини, пройми, перенесення виточок, а також моделювання деталей спідниць, рукавів, коміра, пропонується для збагачення уявлень школярів про створення різних фасонів швейних виробів та окремих деталей.

В процесі трудового навчання значну увагу необхідно приділяти розвитку у школярів загальнотрудових умінь: аналізу об'єкта діяльності щодо його призначення, матеріалу, засобів виготовлення (ручна чи машинна обробка), а також визначення форми, розміру, кількості деталей та спосіб їх з'єднання, оздоблення; плануванню послідовності власної діяльності та здійснення самоконтролю. Оскільки низький рівень зазначених умінь спричиняє розумово відсталим учням значні труднощі під час самостійного виконання ними практичних завдань.

Одним із засобів забезпечення ефективності навчальної діяльності учнів, на уроках праці, є навчання школярів користуватися наочною опорою. У трудовому навчанні такою опорою є малюнки виробів та їх деталей, інструментів, трудових прийомів, а також креслення, ескізи, технологічні та інструкційні карти, натуральні вироби та їх зразки тощо. Необхідно навчити школярів користуватись підручником з трудового навчання. Учні мають усвідомлено читати текст, розглядати і розуміти різний ілюстративний матеріал та виконувати практичні завдання за інструкційними картами, планами послідовності виконання завдань, знаходити необхідну інформацію, відповіді на запитання та ін.

Наведені у програмі вироби є орієнтовними. Вчитель може замінити їх іншими, але у всіх випадках замінені вироби повинні мати достатню кількість вправ для опанування учнями виробничих операцій, згідно з темою програми.

Враховуючи потреби суспільства на сучасному етапі, досвід окремих спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей, а також перспективи соціально-трудової адаптації випускників, виникла потреба запропонувати додатковий вид праці для учнів. Спеціальним школам надається можливість ввести вивчення учнями курсу " Квітникарство" і набути необхідні теоретичні знання і практичні навички з цього курсу.

Процес підготовки молодших спеціалістів до роботи в зелених та тепличних господарствах передбачає постійний контакт і спілкування учнів із рослинами, що сприятиме загальному, естетичному розвитку школярів та екологічному вихованню, а також розвитку загально - трудових умінь.

Мета професійного навчання в спеціальних школах для розумово відсталих дітей - підготувати учнів до самостійного виконання після закінчення школи нескладних видів робіт на підприємствах.

Програма курсу "Квітникарство" розрахована на підготовку розумово відсталих учнів до праці помічником у зеленому, тепличному господарстві. Після навчання в школі за даною програмою випускники мають змогу продовжити навчання за даним фахом у професійно - технічних училищах (коледжах).

Під час навчання учнів за даною програмою виділяються три етапи роботи з учнями.

На першому етапі (IV клас) передбачено ознайомлення учнів із простішими роботами по вирощуванню рослин на прикладі невимогливих квітково-декоративних культур (чорнобривців). Передбачено ознайомлення учнів з умовами вирощування і правилами догляду за кімнатними рослинами.

Другий етап (V - VIII класи) - основний. На даному етапі навчання учні опановують усіма необхідними теоретичними знаннями по вирощуванню, догляду за різними видами рослин (декоративними, кімнатними), а також набувають практичних вмінь і навичок по догляду та вирощуванню кімнатних рослин, по вирощуванню розсади квітково-декоративних рослин. На даному етапі навчання учні набувають навичок планування клумб і квітників.

Третій етап навчання (IX - X клас) розрахований на закріплення набутих теоретичних знань і практичних вмінь на попередніх етапах навчання, на самостійну роботу учнів в теплиці, на присадибній ділянці, на квітниках і клумбах, в ході якої учні використовують набуті знання та практичні вміння і навички; на проходження виробничої практики на базі зеленого або тепличного господарств. Цей етап передбачає лише словесне керівництво вчителя та незначну практичну допомогу.

Так як розумово відсталим учням для самостійного життя і успішної соціалізації на сільськогосподарських підприємствах потрібні побутові знання та навички, то в дану програму включений розділ "Прибирання приміщень теплиці та кабінету кімнатних рослин". При вивченні даного розділу учні опановують послідовність прибирання, правила виконання даних робіт. Набуті знання з даного розділу стануть у нагоді кожному випускнику спеціальних шкіл у подальшому житті.

У IV класі учні отримують елементарні теоретичні знання по озелененню. Школярі знайомляться з елементарними навичками догляду за рослинами, а також з вирощуванням деяких квітково-декоративних рослин. При організації робіт по вирощуванню однолітніх квіткових рослин слід передбачити, що складні роботи (пікірування рослин) виконують старші учні. Включений розділ "Флористичні композиції з природного матеріалу". Учні вчаться самостійно складати об'ємні композиції з квітів і листя.

У V класі учні опановують прийомами ручної обробки ґрунту, вивчають агротехніку вирощування квітів в умовах теплиці, правилами посіву насіння на розсаду по одному у горщики, правилами підготовки ґрунту за вимогами для різних груп рослин.

Програмою VI класу передбачені розділи по вирощуванню квіткових культур як в умовах теплиці, так і у відкритому ґрунті. Учні знайомляться з основними видами мінеральних добрив і їх основними групами. Передбачені роботи на квітниках по висаджуванню розсади квітково-декоративних квітів.

Програмою VII класу передбачені теми по вирощуванню розсади однолітніх декоративно-квіткових рослин, догляд за розсадою. Учні вивчають прийоми пікірування розсади декоративно-квіткових рослин. Знайомляться із значенням лікарських рослин і умовами вирощування їх на присадибній ділянці школи.

У VIII класі до набутих знань та практичних умінь учнів додаються теми, присвячені збиранню коренеплодів, підготовці багаторічних декоративно - квіткових рослин до зими. Учні знайомляться з агротехнікою вирощування квіткових рослин в умовах закритого ґрунту. Вчаться планувати клумби і квітники.

Програмою IX класу передбачено закріплення всіх набутих теоретичних знань і практичних вмінь, самостійна робота з усіх розділів передбачає словесне керівництво і незначну практичну допомогу.

Програмою X класу передбачена виробнича практика на базі зеленого або тепличного господарств.

Після закінчення навчання за даною програмою учні повинні володіти теоретичними знаннями про основні групи декоративно квіткових рослин, про будову квіткових рослин, біологічні особливості кожної групи рослин, правила приготування ґрунтових сумішей, правила догляду за рослинами відкритого і закритого ґрунтів. Учні допоміжної школи повинні вміти застосовувати отримані знання на практиці.

В усіх класах програмою передбачений розділ "Догляд і вирощування кімнатних рослин". Вивчаючи цей розділ учні набувають теоретичних знань про декоративні кімнатні рослини, знайомляться з правилами і прийомами догляду за ними, вчаться розмножувати кімнатні рослини різними способами. Знайомляться з прийомами підживлення рослин, строками проведення даної роботи. Уроки рекомендується проводити в теплиці або кабінеті кімнатних рослин. Можна планувати екскурсії до ботанічних садів з метою ознайомлення з рідкісними рослинами.

Починаючи з п'ятого класу для роботи в теплиці необхідні різні види ґрунтів (пісок, листяний ґрунт, перегній, дерновий ґрунт) тому програмою передбачений в кожному класі розділ "Заготовка ґрунту для теплиці та правила його зберігання".

У ході всього навчання за даною програмою учні в своїй роботі використовують різний сільськогосподарський інвентар. Вчителем обов'язково проводиться інструктаж з техніки безпеки.

Навчальні, виховні та корекційно-розвивальні завдання на уроках вирішуються у процесі виконання учнями практичних завдань, на які відводиться не менш як 75% навчального часу, решта йде на вивчення теоретичного матеріалу. Зміст теоретичних відомостей має відповідати характеру практичних робіт та об'єктів праці з кожної теми. Орієнтовний перелік об'єктів праці, передбачений програмою, уточнюється вчителем залежно від місцевих умов та потреб школи. Добір об'єктів праці здійснюється з урахуванням змісту програми, вікових та індивідуальних особливостей учнів, доцільності вибору об'єкта.

Зміст, представлений у навчальній програмі, має нову структуру. Структура навчальної програми включає наступні колонки: 1 - порядковий номер розділу, підрозділу, теми; 2 - кількість годин, що відводиться для вивчення конкретної теми; 3 - зміст навчального матеріалу, який поділений на теми (у кожній темі виділяються підтеми); 4 - навчальні досягнення учнів, що охоплюють знання та уміння, які повинні бути сформовані в учнів на основі вивчення конкретної теми; 5 - спрямованість корекційно-розвивальної роботи, де окреслюються основні напрямки корекційно-розвивальної роботи, яку слід здійснювати на матеріалі теми. Зокрема, охоплюються процеси пізнавальної діяльності (сприймання, пам'яті, мислення), мовленнєвої діяльності та корекційний розвиток особистості.

Зміст програми з трудового навчання "Квітникарство" передбачає наступність у розвитку набутих учнями у молодших класах знань і вмінь.

Правильно організоване трудове навчання створює сприятливі умови для професійного самовизначення учнів, сприяє розвитку творчості і конструкторських здібностей, морально-вольових якостей, культури праці. У процесі вивчення теорії і на практиці у них формується інтерес до певної професії. Особливу увагу слід звертати на знання і точне дотримання учнями правил безпечної праці, виробничої санітарії, особистої гігієни, ознайомлювати із заходами запобігання травматизму.

Висновки до розділу ІІ

Підготовка р/в дітей до посильної участі в суспільному житті, до праці, передбачає здійснення цілої системи корекційних заходів.

Важливо, щоб трудовий процес захоплював дітей, викликав у них позитивні емоції, бажання швидко в них включатись. Навколо кожного трудового завдання прагнути створити хороший настрій, позитивну атмосферу. Трудова естетика - це вміння гарно працювати, правильно організувати своє робоче місце, правильно розкладати інструменти, матеріали, акуратно прибирати відходи. При підведенні підсумків (оцінюванні, виявленні кращих робіт учнів) завжди звертає вагу на те, щоб виріб мав приємно-естетичний вигляд.

З цією метою показую учням тільки естетично оформлені зразки виробів. Залучаю учнів і до художнього оформлення стендів, виробів. В цьому випадку активно розвивається уява, пам'ять, мислення. Виконана робота викликає в учнів відчуття задоволення, радості, особливо якщо робота приносить радість іншим (батькам, малятам, знаходиться на виставці).

Направляючи роботи учнів, привчаю їх до думки, що виставлення красивих, гарно оформлених речей, виробів, вимагає терпіння, стриманості, смиренності, організованості, акуратності, точності і т.д.

професійний трудовий розумово відсталий

ІІІ. Вплив трудового навчання розумово відсталих школярів на майбутній вибір професії

Підготовка дітей з особливостями психофізичного розвитку до майбутньої трудової діяльності - одна із пріоритетних функцій навчально-виховного процесу допоміжної школи. Перехід від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально-орієнтованої ринкової економіки потребує розробки нових підходів до змісту й організації навчально-виховної роботи в школі. На систему професійно-трудового навчання розумово відсталих учнів покладаються в цих умовах нові завдання - оновлення соціальних пріоритетів особистості, формування компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки, підготовленості до праці й готовності включитися в трудову діяльність.

Дидактичні основи побудови професійно-трудового навчання у допоміжній школі висвітлювалися в працях відомих учених-дефектологів О. Граборова, Г. Дульнєва, І. Єременка. В них розкрито специфічні особливості становлення психіки розумово відсталих і розроблено засоби педагогічної корекції основної вади. Досвід роботи допоміжних шкіл з цієї проблеми висвітлювався у публікаціях В. Бондаря, В. Карвяліса, Г. Мерсіянової та ін.

Теоретичні та методичні питання професійно-трудового навчання учнів допоміжної школи, міжнаукові і зовнішньо-міжпредметні його зв'язки з іншими видами навчально-виховного процесу, питання корекційної спрямованості трудового навчання, підготовки до праці у сфері матеріального виробництва, соціально-трудової адаптації випускників, знайшли висвітлення у дисертаційних роботах та наукових публікаціях В. Баудіша, А. Висоцької, В. Карвяліса, Г. Мерсіянової, А. Раку, О. Хохліної та ін. Дослідження окремих вчених присвячено проблемам психології трудової діяльності, вивченню особливостей протікання трудових процесів у розумово відсталих дітей (В. Бондар, А. Корнієнко, С. Максименко, Б. Пінський).

Разом з тим, проблема виховання готовності до самостійної праці як передумова успішності інтеграції випускників допоміжної школи у сучасні суспільні відносини спеціально не досліджувалась. Аналіз сучасної практики працевлаштування випускників показує, що при розв'язанні цієї проблеми допоміжні школи зустрічаються з великими труднощами. Якщо 10-15 років тому близько 90% випускників працевлаштовувалися у різні сфери народного господарства, а 50% - за одержаними в школі спеціальностями (О. Агавелян, Д. Горєлова, В. Карвяліс, А. Раку, А. Іваніцький, К. Турчинська), то нині ці показники набагато нижчі. Як правило, допоміжні школи більш-менш успішно працевлаштовують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Підготовка учнів допоміжної школи до майбутньої праці, їх працевлаштування в сучасних соціально-економічних умовах ускладнюються через відсутність методик експертизи трудових можливостей і професійної орієнтації, заснованих на психофізичній діагностиці та механізмах бронювання робочих місць для випускників, стимулювання використання їх праці на підприємствах різних форм власності у тому числі й індивідуальної за місцем проживання. Низький рівень готовності учнів до праці зумовлюється недостатньою ефективністю організації в школі професійно-трудового навчання, яке нерідко проводиться у відриві від суспільно корисної продуктивної праці.

Зазначені проблеми в системі професійно-трудового навчання учнів викликані цілим комплексом причин. Їх аналіз дозволяє стверджувати про назрілі протиріччя між запитами сучасного виробництва та низькою ефективністю практики професійно-трудового навчання у допоміжній школі. Ця практика недостатньо реалізує принципи цілісності, особистої орієнтованості трудового навчання на розвиток учнів, не забезпечує достатнього рівня їхньої готовності до індивідуальної підприємницької діяльності, до широкопрофільної праці. Допоміжні школи традиційно здійснюють вузьку спеціалізацію учнів. При побудові змісту професійної підготовки недостатньо реалізується взаємозв'язок і взаємообумовленість функцій загальноосвітніх предметів, суспільно корисної продуктивної праці, різноманітних позакласних заходів трудового спрямування.

При організації суспільно корисної продуктивної праці, гурткової роботи за професійними інтересами і здібностями учнів не завжди враховується профільність навчання. Це не сприяє закріпленню практичних умінь і навичок, їх перенесенні у нові види діяльності. Спроби подолати ці проблеми подовженням термінів навчання у допоміжній школі (1938, 1960, 1980, 1992), збільшенням годин на професійно-трудову підготовку не завжди давали очікувані результати. Низький рівень готовності учнів до самостійної праці є однією з причин того, що суспільство несе відчутні економічні та моральні втрати, оскільки непрацевлаштований розумово відсталий підліток стає тягарем для суспільства і батьків, під впливом несприятливих умов і обставин може стати на шлях антисоціальної поведінки.

Недостатня розробленість досліджуваної проблеми в спеціальній психолого-педагогічній літературі потребує істотної реконструкції навчання, позакласної виховної роботи, інтеграції суспільно корисної продуктивної праці у професійно-трудове навчання, без чого не може відбутися їх справжнє з'єднання.

Кінцевою метою роботи спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей є підготовка учнів до самостійної продуктивної трудової діяльності в умовах звичайних виробничих відносин. Успішність майбутньої трудової діяльності розумово відсталих дітей значною мірою визначається правильною організацією профорієнтаційної роботи, яка розглядається як комплекс психолого-педагогічних і методичних заходів спрямованих на оптимізацію працевлаштування випускників згідно їхніх можливостей, інтересів, здібностей та з урахуванням потреб регіонів у робітничих кадрах.

У системі трудового навчання і виховання розумово відсталих дітей значна увага звертається на вивчення психологічних і психофізіологічних вимог професії до робітника, психологічних особливостей і потенційних можливостей учнів та на врахування їх під час вибору майбутнього профілю навчання. В українській дефектології проблему професійного орієнтування розумово відсталих дітей вивчали К.М. Турчинська, А.А. Корнієнко, В.І. Бондар, та ін.

У спеціальній психолого-педагогічній літературі розроблено зміст профорієнтаційної роботи з учнями на кожному етапі їхньої професійно-трудової підготовки.

На першому етапі (1-3 класи) специфіка цієї роботи пов'язана з формуванням трудових умінь і навичок у кабінеті праці та в позакласній роботі з самообслуговування. Зокрема, в учнів формуються початкові уявлення про професії, про роль праці в житті людини, виховується повага до людей робітничих професій, потреба в дотриманні порядку на робочому місці, у взаємодопомозі. Особлива увага звертається на вивчення поведінки учнів та їхніх дій на уроках праці, під час виконання трудових операцій, а також під час самообслуговування та виконання суспільно корисної праць Досить важливими на цьому етапі профорієнтаційної роботи є спостереження лікаря, які у поєднанні з психолого-педагогічними даними можуть стати вагомими для попереднього визначення майбутнього профілю навчання.

На другому етапі (4-5 класи) продовжується спостереження за учнями, їх знайомлять з різними видами праці, професіями, проводяться тематичні екскурсії на підприємства, зустрічі з робітниками, посилюється увага до виховання інтересу до професій, з яких школа готує майбутніх робітників. Для цього на уроках праці та в позакласний час проводяться бесіди про робітничі професії, тематичні перегляди кінофільмів, телепередач, учні беруть участь в організації виставок дитячих робіт, вечорів і свят, присвячених їхній майбутній професії.

Особлива увага звертається на виховання інтересів і мотивів до поступних розумово відсталим дітям професій. Така робота ефективна, якщо вона проводиться в цікавій, доступній формі, з урахуванням віку учнів, їхніх знань про професії та рівня загальнотрудових умінь і навичок.

На третьому етапі (6-7 класи) особливість профорієнтації полягає в тому, що ця робота проводиться у процесі занять з конкретної спеціальності, коли учні знайомляться з відповідною технікою, технологіями, організацією виробництва. Розповіді вчителя про професію, екскурсії на підприємства, участь учнів в конкретній трудовій діяльності, в процесі якої вони самі стають причетними до широкого кола професій, активно впливають на формування професійних інтересів підлітків. У процесі цієї роботи учні знайомляться з вимогами, які ставляться професією до людини, з особливостями виконання трудових завдань, зі ставленням робітників до роботи, до організації праці, з використанням на виробництві техніки, технологій.

Успішність розвитку професійних інтересів у розумово відсталих дітей визначається:

наявністю в школі матеріально-технічної бази з професійно-трудового навчання і ефективністю використання її для організації гуртків трудового спрямування, дослідних ділянок, суспільно корисної, продуктивної праці, виставок дитячих виробів з метою ознайомлення учнів з виробничими процесами і різними професіями;

особистістю вчителя професійно-трудового навчання, його авторитетом, педагогічною майстерністю, умінням правильно організувати профорієнтаційну роботу;

усвідомленням учнями важливості оволодіння професією як найважливішої умови їхньої майбутньої життєдіяльності;

дотриманням нормування і дисципліни учнів. Ця вимога впливає на формування в учнів переконання в тому, що будь-яка праця вимагає обов'язкового дотримання дисципліни праці, техніки безпеки і санітарної гігієни, оскільки від цього залежать продуктивність праці та її результати;

присутністю у праці дітей елементів творчої та організаторської активності. Там, де ця активність спостерігається, у них пробуджується інтерес до праці, до професії;

використанням змагальності між учнями у індивідуальній, груповій та колективній формах, спеціальна організація змагань на матеріалах трудової діяльності (А.Й. Григор'єв).

На четвертому етапі (8-10 класи) професійно-трудового навчання розширюються і поглиблюються знання, уміння і навички з обраного профілю, розширюється політехнічний світогляд учнів про виробництво умови праці, норми виробітку, права і обов'язки робітника. Важливою складовою профорієнтаційної роботи на цьому етапі є екскурсії на підприємства різних галузей господарства. Вони проводяться з метою закріплення загальних і спеціальних знань, а також для більш близького знайомства учнів з обраною професією, з характером праці за профілем, з перспективами зростання, з можливостями працевлаштування.

Усвідомлений вибір професії і якісне оволодіння нею можливе лише тоді, коли учні мають достатній обсяг знань про неї, професія є доступною згідно пізнавальних можливостей дитини, а при виборі профілю навчання враховуватимуться характерні особливості учня: інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні наміри, мотиви вибору, риси характеру, темперамент, стан здоров'я. У процесі виховної роботи з трудового навчання важливу роль відіграють кабінети професійної орієнтації, які у багатьох допоміжних школах стали важливою ланкою профорієнтації, своєрідним центром методичної роботи вчителів професійно-трудового навчання. У кабінеті профорієнтації розміщуються стенди, на яких подаються відомості про професії, про основні виробництва регіону, про вимоги до робітничих професій та методичні поради дітям і батькам з таких напрямів, як професійна освіта, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Висновок до розділу ІІІ

Наукові дослідження та практика роботи допоміжних шкіл свідчать, що особливості психофізіологічного розвитку розумово відсталих школярів не дозволяють ставити питання щодо вільного вибору професії самим учнем, як це відбувається в масовій школі: вади розвитку та властиве учням некритичне мислення ускладнюють самостійне оцінювання власних можливостей. Результати досліджень Й.О. Бодемана, В.Ю. Карвяліса, С.Л. Мирського, К.М. Турчинської та ін. доводять, що відповідно організоване педагогічне управління значною мірою сприяє вирішенню проблеми професійного визначення школярів. (1)

Проте деякі важливі аспекти здійснення профвідбору в допоміжній школі вимагають подальшого теоретичного дослідження та практичного вирішення, зокрема: визначення та розвиток професійно важливих якостей, що забезпечують учням успішне опанування робітничої професії; розробки критеріїв професійної придатності школярів та розробки адекватних методик профвідбору в системі трудової підготовки учнів цих шкіл. Необхідність вивчення доступності професій для розумово відсталих спричинена цілим рядом факторів, а саме: забезпеченням відповідності вимог професії освітньому рівню; психофізіологічними та особистісними якостями учня; гетерогенністю контингенту школярів з етіології, патогенезу та рівня розумового розвитку, вимогами до професійної вправності, загальноосвітньої підготовки майбутніх випускників.

Існуючі в дефектологічній літературі дослідження з питань вивчення професійної придатності школярів не містять методичного інструментарію діагностування та прогнозування доступності робітничих професій розумово відсталим учням. Недостатня розробленість проблеми професійного відбору в системі трудової підготовки учнів допоміжної школи і зумовила вибір теми нашого дослідження.

Висновки

В процесі трудового навчання значну увагу необхідно приділяти розвитку у школярів загальнотрудових умінь, насамперед аналізу об'єкту діяльності щодо його призначення, матеріалу, засобів виготовлення (ручна чи машинна обробка), а також визначення форми, розміру, кількості деталей та спосіб їх з'єднання, оздоблення; плануванню послідовності власної діяльності та здійснення самоконтролю. Низький рівень зазначених умінь спричиняє розумово відсталим учням значні труднощі під час самостійного виконання ними практичних завдань.

Одним із засобів забезпечення ефективності навчальної діяльності учнів, на уроках праці, є навчання школярів користуватися наочною опорою. У трудовому навчанні такою опорою є малюнки виробів та їх деталей, інструментів, трудових прийомів, а також креслення, ескізи, технологічні та інструкційні карти, натуральні вироби та їх зразки тощо. Необхідно навчити школярів користуватись підручником з трудового навчання. Учні мають читати текст, усвідомлюючи зміст, розглядати і розуміти різний ілюстративний матеріал та виконувати практичні завдання за інструкційними картами, планами послідовності виконання завдань, знаходити необхідну інформацію, відповіді на запитання тощо.

Для усвідомленого виконання розумово відсталими учнями практичних завдань, потрібно забезпечити школярам необхідні знання з технічної та технологічної термінології щодо спеціальності, якою опановують діти, а також навчити користуватись одержаними знаннями та уміннями. Це назви матеріалів, інструментів, виробів та їх деталей, трудових операцій тощо.

Успішність навчального процесу значною мірою залежить і від раціонального планування змісту матеріалу за програмою трудового навчання, де передбачається послідовність опрацювання кожної теми, визначення кількості годин, відповідно навчального плану для допоміжної школи та обсягу теоретичного і практичного матеріалу на кожне заняття. Зазначаємо, що кількість годин відведених у навчальних програмах на вивчення розділів є орієнтовними. Вчитель, залежно від навчальних можливостей учнів даного класу, може вносити певні зміни.

Отже, корекція вад у р/в дитини, які її психічний розвиток в цілому, можливі за умови здійснення нею певної діяльності.

Найсприятливіші умови для опанування діяльністю учнями доп. школи мають заняття із трудового навчання. Саме тут дитина діє в системі розгорнутих та зовні фіксованих вимог: виготовити кожний предмет за визначеними етапами діяльності, осмислити і зрозуміти сутність і значення кожного з них для ефективності праці.

Вчитель має спеціально організувати трудове навчання, оскільки р/в учні усвідомлюють та опановують процес праці лише в разі необхідності.

Список використаних джерел

1. Рейда Кароліна Віталіївна. Виховання готовності учнів допоміжної школи до праці в системі професійно - трудового навчання: дисертація канд. пед. наук: 13.00.03/Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - К., 2003.: табл.

2. Бондар В.І. Трудове навчання - основа всебічного розвитку особистості розумово відсталих учнів

3. Синьов В.М. Психолого-педагогічні проблеми дефектології та пенітенціарії / В.М. Синьов. 2010. - 779 с.

4. Золотоверх В.В. Еволюція поглядів на трудову діяльність та її роль у розвитку розумово відсталої дитини / В.В. Золотоверх // Дефектологія. - 2008.

5. Товстоган В.В. Визначення професійно важливих якостей в учнів допоміжної школи / В.В. Товстоган // Дефектологія. - 2007.

6. Мерсіянова Г.М. Професійно-трудова підготовка учнів допоміжної школи / Г.М. Мерсіянова // Дефектологія. - 2001.

Размещено на Allbest.ru