Міжпредметна інтеграція в тематичному тестуванні при підготовці лікарів-інтернів різних спеціальностей до ліцензійного іспиту "Крок-3"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасній сфері освіти широко розвивається нова система контролю та оцінки навчальних досягнень, яка орієнтується на широке використання навчально-контролюючих тестів. Актуальність і важливість розвитку цього методу контролю визначається його технологічними можливостями, які забезпечують отримання об'єктивної інформації про якість підготовки лікарів-інтернів, сприяють конкурентоспроможності якості медичної освіти в Україні. Ліцензійний іспит є важливим досягненням у стандартизації контролю отриманих знань, наближаючи інтеграцію вищої медичної освіти в Україні до міжнародної системи. Українська модель ліцензійного іспиту «Крок 3» не повторює жодної з існуючих в світі. Незважаючи на дедалі ширше визнання тестування як загальноприйнятої форми поточного та підсумкового контролю навчальних досягнень, деякі теоретичні й практичні питання тестових вимірювань ще недостатньо розроблені у вітчизняній андрагогіці. До нинішнього часу не існує єдиної методичної основи для підготовки до ліцензійного іспиту. З цієї причини викладач стикається з певними труднощами: недостатнім рівнем початкових знань, неспроможність інтерна використати їх у певній клінічній ситуації, небажання вивчати суміжні дисципліни.

На основі аналізу результатів тематичного та поточного (багатотемного) тестування лікарів-інтернів за фахом «Загальна практика-сімейна медицина» ми зробили висновок про їх нерівнозначність. Тобто, якщо тести надаються за конкретною темою, лікар-інтерн припускається до «наслідування», що підвищує кількість вірних відповідей. Якщо тестові завдання надаються «вроздріб», їх відсоток знижується на 8-10%. Щоб подолати цей парадокс нами було розроблено низку принципів формування як окремих тематичних завдань, так і їх добірок.

На жаль, в офіційній тестовій базі зустрічаються приклади, що не в повній мірі відповідають вимогам до цього виду контролю. Так, з'являються приклади прихованих фактових завдань, з недостатньою інформацією, з наявністю конкуруючих дистракторів, із застарілими алгоритмами діагностики та лікування. Все це не сприяє повноцінному оволодінню конкретною темою, примушує молодого колегу запам'ятовувати некорисну «баластну» інформацію, викликає негативне психоемоційне напруження, підсвідомо зменшує мотивацію.

Для тематичного тестування використовуються завдання як з офіційних тестових баз так і створені викладачами.

В нашій інтерпретації реалізації проблеми пропонується застосування завдань, що складені на засадах міждисциплінарної інтеграції за принципом «фазису» (східців). Метод полягає у відповідності складності запропонованого завдання до рівня підготовки суб'єкту навчання, починаючи з «азів» неорганічної хімії аж до інтернатури за модулем «Невідкладні стани». Початковий «східець» відповідає рівню підготовки студента, який опановує базові хімічні науки (неорганічна та фізколоїдна хімія). У подальшому під час оволодіння курсом біологічної хімії та на клінічних кафедрах завдання ускладнюється. Випускник вищого навчального медичного закладу має виконувати значно складніші завдання (що передбачено учбовою програмою). Кінцевим «східцем» -- для підготованого лікаря-інтерна перед отриманням сертифіката спеціаліста. В майбутньому досить реально розробити «фазисну» ескалацію до рівня слухачів циклів тематичного удосконалення лікарів із вузьких питань спеціальності. Реалізація потреб у потоці пошукової активності апріорно перетворює об'єкти на мотиви, розвиток яких здійснюється через зміни та поширення кола діяльності.

Необхідність розробки та використання тестів самими викладачами диктується існуючою проблемою забезпечення адекватності змісту тесту змістові навчального матеріалу. Не допомагає і те, що сучасні підручники мають тестові додатки. Зазвичай це може бути корисним, але дуже часто тестові завдання у цих підручниках не є досконалими і не проходять належної експертизи з боку інших спеціалістів.

Залучення викладачів до розробки тестів має також і деякі освітні переваги. Розробка валідних тестів вимагає багато часу, але дає велику віддачу, процес розробки (конструювання) тесту допомагає краще усвідомити і визначити навчальні цілі курсу. При цьому викладач мусить добре володіти мистецтвом письмового оформлення своєї думки для чіткої й точної подачі інформації та інструкцій щодо тесту та тестових завдань. Він повинен майстерно володіти технікою написання тестових завдань, добре знати їхні найбільш корисні форми, притаманні лише їм переваги та недоліки, найбільш типові пастки, яких слід уникати в процесі використання тих чи інших тестових завдань. Нарешті, він має абсолютно свідомо розуміти важливість об'єктивного вимірювання. Перед початком розробки тесту успішності необхідно чітко усвідомити його завдання.

Тести успішності допомагають дізнатися:

а) наскільки добре учні опанували навчальний матеріал;

б) наскільки ефективним було навчання.

Після створення та використання відповідного тесту викладач може надалі його удосконалювати і використовувати у наступних групах інтернів. Валідні тести допомагають молодим лікарям краще вчитися, а викладачам краще навчати, прицільно спрямовуючи увагу на окремі розділи навчальної теми.

Найкращий спосіб визначення змісту тесту -- це застосування принципів змістової валідності. Валідність за змістом -- найбільш значущий показник, який є ступенем відповідності вимірювання тому, що планувалось вимірювати. Тест з високою валідністю за змістом передбачає завдання для всіх найважливіших цілей курсу. Таким чином, якщо метою є когнітивний розвиток, то саме це буде відображено у тесті. Оцінка валідності за змістом вимагає скрупульозного логічного аналізу відповідності тестових завдань і цілей курсу.

Тест не характеризується як абсолютно нове та оригінальне творіння його автора, «інтелектуальна власність» окремого викладача. Повинен існувати широкий та постійний «банк» обміну тестами між викладачами не тільки окремої кафедри, але й суміжних. Така співпраця не лише полегшить зусилля тих, хто розробляє тести, але й зробить тести більш поширеним і переконливим методом вимірювання навчальних досягнень лікарів-інтернів. Завдання що підготовлені самим викладачем, більше відповідають змісту і навчальним цілям конкретного предмета, ніж тести, розроблені ким-будь іншим. Коли тестування і навчання здійснює одна й та ж особа, тестові завдання більш ефективно інтегруються у загальний андрагогічний процес, ніж коли тестування було б відокремлене від навчання.

Багато залежить від якості складання тестового завдання.

Основними принципами такого виду творчості є наступні:

Автор повинен, насамперед, проаналізувати клінічну ситуацію в плані «чи зрозуміє інтерн те, що я хотів сказати?» Якщо фразу буде сформовано невірно, то може мати місце різночитання. Текстова частина повинна включати необхідну інформацію та не мати зайвої.

Тест не мусить базуватися на власних дослідженнях та міркуваннях викладача, бо повинен створюватися на засадах сучасних клінічних протоколів та алгоритмів. При всій повазі до окремих авторів, деякі стандарти для обмежених регіонів не можуть бути використані на загальнодержавному рівні.

Завдання не повинно бути перетворено на «детективну історію», де людина повинна самотужки домірковувати, наприклад, що у власній хаті повинно бути вугільне опалення з можливим отруєнням мешканців чадним газом, що літня людина може пропустити ін'єкцію інсуліну, тощо.

Завдання повинно мати тільки одну стовідсотково вірну відповідь, другий дистрактор має схожість з вірним, але повинен мати чітку ознаку для диференційної діагностики, третій -- менша схожість і так само далі. Приклад валідного завдання:

«Старий 87 років під час обіду раптово зблід, піднявся з-за столу, схопився рукою за шию, втратив свідомість, впав горілиць. Ціаноз обличчя та верхньої половини грудної клітки, під час спроби вдиху відмічається втягування ярмової ямки та епігастрію. Яким буде найбільш вірогідний діагноз?»

A. Обтураційна асфіксія.

B. Тромбоемболія легеневої артерії.

C. Гострий інфаркт міокарду.

Б. Епілептичний напад.

Е. Ортостатичний колапс.

Свідомий інтерн одразу розпізнає, що хоча тромбоемболія легеневої артерії спричиняє ціаноз та втрату свідомості, але втягування ярмової ямки свідчіть на користь аспірації та обтурацій- ної асфіксії. Таким чином він обмірковано проведе діагностику та диференційну діагностику.

І, нарешті, про формування збірки для тематичного тестування. Викладач повинен включати до неї не тільки «ідеальні» тести, які не завдають труднощів для підготованих за темою інтернів, а ще й вибирати всі важкі, завеликі за розміром та некоректні завдання. Це моделює картину заключного ліцензованого іспиту, запобігає стресу при зустрічі з «небажаною» за формою та змістом клінічною ситуацією. Якщо тестові завдання у цій збірці будуть проаналізовані з точки зору різних підходів та складності, то її цінність буде ще більшою. Наскільки повторне використання тих самих тестових завдань має обмежуватися, залежить від обставин. У деяких крайніх випадках будь-яке повторне використання одного й того ж завдання може бути недоцільним, але таких випадків небагато.

Викладацькі тести є незамінними у ході формуючого оцінювання, на основі якого визначається готовність розпочинати навчання, визначається ефективність навчальних процедур, з'ясовується вхідний рівень знань інтерна та його мотивація до навчання. Формуюча оцінка дозволяє підвищити ефективність процесу навчання.

Типовими недоліками розроблених викладачами тестів є:

а) опора на суб'єктивні оцінювальні судження;

б) опора на абсолютні стандарти в оцінюванні;

в) поспішлива підготовка тесту;

г) використання коротких або завеликих тестів;

д) тестування несуттєвих, дріб'язкових знань;

е) недбалість словесного оформлення;

є) ігнорування типових помилок;

ж) неспроможність аналізувати якість тесту (Чорна Н.В., 2008).

Тестове завдання буде якісним тільки за виключенням вказаних недоліків, що передбачає повторний перегляд та корекцію викладачем створених ним завдань.

Сучасний навчальний процес повинен включати в себе й елементи індивідуальної творчості. Для практичних занять це рівень а--ІУ. Цей ступень навчання можна застосовувати на кожному практичному заняті. Для його реалізації кожному лікарю-інтерну в процесі підготовки до заняття з заданої теми (тем) пропонується самотужки створити тестове завдання за структурою аналогічне таким, що надаються для розв'язування на ліцензійному іспиті.

Процес індивідуальної творчості складається з 4-х послідовних етапів:

1-й етап -- створення завдання. Для захопленого процесом лікаря-інтерна з'являється нагальна потреба в детальному вивченні заданої теми. Без знання особливостей клініки нозологічної одиниці, методів лабораторного та спеціального досліджень, вміння оцінити їх результати, складу медикаментозної терапії (також можливих бічних ефектів медпрепаратів), основ організаційних питань створити якісне тестове завдання неможливо.

2-й етап -- розв'язування тесту іншими інтернами в групі. Вірогідність вірної відповіді напряму залежить від двох причин: валідності складеного тестового завдання та теоретичних знань товаришів.

3-й етап -- обговорення іншими інтернами, яким пропонується внести свої критичні зауваження до даного тестового завдання. Досвідчений викладач одразу ж визнає чи є створений тест результатом сумлінної праці, чи просто грубою відпискою. Елемент ділової гри в творчому процесі мимовільно починає викликати інтерес людини до цього виду підготовки. Бажання бути в очах своїх товаришів «досвідченим фахівцем» є досить важливим стимулюючим фактором навчання.

4-й етап -- оцінка та корекція тестового завдання викладачем. Навіть клінічно дефектний тест інколи заслуговує позитивної оцінки, якщо помітно певну роботу інтерна при його створенні. Метою викладача на цьому етапі є спонукати молодого колегу самостійно провести корекцію тестового завдання, доводячи його до «ідеального» стану.

Елементи ділової гри та відчуття особистої професійності сприяють бажанню до вивчення запропонованої теми, значно підвищують відсоток вірних відповідей.

Самостійне складання валідного тестового завдання вимагає значної обізнаності лікарі-інтерна з питань запропонованої теми, тобто якісної підготовки до заняття. Обговорення в групі та корекція створених тестових завдань є додатковим якісним стимулом розвитку особистості.

Втілення вищенаведених принципів в процес навчання дозволило покращити результати доіспитного тестування на 13-18%.

Висновки.

1. Якісне створення викладачем валідних поточних тестових завдань та залікових збірок дозволяє в процесі навчання позбутися недоліків існуючих тестових баз.

2. Втілення в процес тематичного тестування розроблених принципів дозволяє оптимізувати процес підготовки лікарів-інтернів різних спеціальностей до ліцензійного іспиту КРОК-3, покращити кінцевий результат.

3. Впровадження стимулюючих, заохочуючих, захоплюючих методик дозволяють зняти психологічне напруження у лікарів-інтернів, спонукати їх до самовдосконалення.

Міждисциплінарна інтеграція у вивченні базових хімічних наук та анестезіології (інтенсивної терапії) в своїй основі передбачає відповідність фахівця соціальному замовленню.

Размещено на Allbest.ru