Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Досвідчені вчителі спонукають учнів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», у яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили та здібності. Під час розв'язання таких запитань в учнів виникають власні міркування та аналітичні підходи. На першому етапі роботи ставляться репродуктивні запитання, спрямовані на відтворення знань. Такі запитання сприяють становленню рівня запам'ятовування та механічного відтворення засвоєних фактів.

На другому етапі екологічного навчання переважають запитання пошукового характеру. Їх встановлення взаємозв'язків між явищами, фактами та процесами. Наприклад: «Чому космічна біологія цікавиться одноклітинними водоростями? Що вам про це відомо?», «Чому там, де з'являється мох, ґрунт заболочується?», «Чому деякі рослини вимирали, інші давали початок новим групам, а треті залишалися незмінними? Чи відбуваються зміни рослин у наш час? Якщо так, то як і чому?».

Аналіз зв'язків між природними явищами є набуттям учнями нових знань і спрямування їх на глибше і краще пізнання об'єктивної дійсності. Формування взаємозв'язків між об'єктами природи ставить високі вимоги до інтелектуальних можливостей учнів особливо тоді, коли йдеться про самостійний аналіз явищ, фактів, процесів, між якими існує взаємозв'язок.

Інші завдання сприяють формуванню критичного й функціонального мислення учнів, скеровують їх на діалектичне пізнання природної дійсності її причинної зумовленості. Наприклад, «Рослини можуть взаємодіяти, яким чином?», «Відомо, що єгипетських фараонів ховали в тисових саркофагах, як ви думаєте, чому?». Значення таких завдань у психологічному плані полягає передусім у тому, що завдяки своєму формулюванню вони дають учням можливість самостійно й до певної міри творчо розкривати взаємозв'язки й взаємовідносини між об'єктами, явищами. Оскільки у відповідях учні здебільшого користуються поясненнями, з якими їх у свій час ознайомив учитель, таке формулювання завдання змушує зосередити смислові та психічні процеси на певній проблемі у зв'язку з рівнем її складності, порівняно із завданнями, які вимагають простого відтворення матеріалу.

На третьому етапі варто ставити творчі завдання, які містять проблемність. Наприклад, учитель запитує про птахів з яскравим оперінням, які мешкають в Африці.

Методи формування екологічної культури спонукають школярів до творчості. Зусилля вихователя завжди зорієнтовані на всю систему цінностей. Спрямовуючи учнів на систему екологічних цінностей, учитель впливає на моральні пріоритети учнів, тому одним завданням виховання є визначення цінностей. Серед цінностей сучасного виховання обов'язковим є екологічний компонент.

2.2 Опис констатувального експерименту з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики

Важливим елементом якісного рівня впровадження в навчальний процес математичного моделювання як засобу екологічного виховання молодших школярів є специфічна класифікація, яка сприяє рухові шкільного навчання із рівня емпіричного накопичення знань, умінь і навичок на рівень теоретичного аналізу та системного підходу.

В основу побудови системи екологічного виховання покладено психологічний принцип О.М. Леонтьєва, згідно якому, свідомість особистості породжується в діяльності. Кінцевою метою цього процесу повинно стати попередження необоротних змін у природі й збереження всієї різноманітності рослинного та тваринного світу.

Показником високого рівня екологічної культури людини є її активна діяльність з охорони природи. Як і в кожному виді діяльності, у природоохоронній також виділяються основні структурні компоненти: інтелектуальний, операційний, мотиваційний.

Характерні особливості кожного з цих компонентів визначаються специфікою цього виду діяльності. До складу інтелектуального компоненту природоохоронної діяльності входять екологічні знання, операційного - уміння й навички з охорони природи, мотиваційного - сукупність збуджуючих причин діяльності людини в природі.

До основних умінь і навичок природоохоронної діяльності, які можна сформувати в учнів під час навчально-виховної діяльності в школі, слід віднести такі уміння як:

- оцінювати стан навколишнього середовища, найближчого природного оточення;

- не смітити в навколишньому середовищі;

- пропагувати сучасні проблеми екології й охорони природи;

- піклуватися про навколишне середовище власними зусиллями.

Головна мета екологолічної освіти на сучасному етапі трансформації навчально-виховних закладів, як зазначається в офіційних документах, - створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина країни, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства в тісній гармонії з природою. Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творчий початок, сформувати здатність бути суб'єктом розвитку своїх здібностей і стати суб'єктом своєї життєдіяльності в екології.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаючому поколінню взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення та роль природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а кожна людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище, як національну йзагальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та екологічне перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Багато уваги формуванню екологічної культури молодших учнів приділяв В.О. Сухомлинський. Працюючи в Павлиській школі, вчений справді створив оригінальну систему екологічного навчання молодших школярів. Наш аналіз системи Василя Олександровича показав, що в її основі лежить така діяльність:

- досягнення тісного взаємозв'язку людини й природи;

- проведення уроків мислення в природі;

- система творчих робіт екологічного спрямування;

- стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини.

Професійні завдання вчителя, який займається екологічною освітою, потребують від нього, як показує наше дослідження, нового ставлення до самого себе, проникнення у свій внутрішній світ, професійного самовдосконалення та спроможність використання нових методів навчання. Щоб визначити екологічний рівень педагога ми розробили таку анкету:

1. У чому, на Вашу думку, полягає сутність екологічного виховання?

2. До якої структури виховної роботи Ви віднесли б екологічне виховання:

- морально-етичне та естетичне виховання;

- національно-патріотичне виховання;

- фізичне та трудове виховання?

3. Які навчальні дисципліни Ви використовуєте для формування екологічної культури молодших школярів?

4. Які форми роботи Ви використовуєте найчастіше для формування екологічної культури?

5. Як часто Ви використовуєте природоохоронну діяльність в позакласній виховній роботі?

1 раз на тиждень;

1-2 раз на місяць;

кілька разів на семестр;

кілька разів на рік;

ніколи.

Ця анкета допомогла нам дізнатися, чи готовий учитель до запровадження на своїх уроках екологічної освіти, адже якщо донести до молодших школярів неточні, нецікаві, незрозумілі дані, або нав'язувати їх примусово, ефект від такого навчання може бути значно гіршим, ніж навіть за його відсутності.

Анкету ми використали для виявлення рівня сформованості і екологічної культури вчителів та для виявлення проблеми у їх діяльності (всього до анкетування було залучено 15 вчителів).

Відповідаючи на запитання анкети, учителі продемонстрували непогану обізнаність щодо суті екологічного виховання. Переважна більшість (80%) учителів чітко структуризували екологічне виховання. Разом з тим, серед уроків, на яких учителі використовували матеріал екологічного спрямування, виділяють природознавство (100%), образотворче та трудове навчання (35%). Дуже мала кількість респондентів (7%) вказувала на екологічні можливості математики, читання тощо.

Також не вражали різноманітністю й форми роботи з екологічного виховання - передусім позакласні заходи (85%); на уроках - бесіди, розповіді (66%), зрідка ігри (15%).

Аналізуючи відповіді вчителів, треба вказати на непогану загальну поінформованість у проблемах екології. Учні також стверджують, що вчителі досить часто наголошували на проблемі збереження природи (85%). Та мало хто з опитаних чітко сформулював причини, чому та навіщо слід її оберігати (16%).

Все це говорить про слабке різноманіття форм та прийомів екологічної роботи в школі, недостатнє розуміння вчителями необхідності такої роботи на всіх предметах і в позаурочний час, а також не вдалий підбір матеріалу для роботи з молодшими школярами.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи на констатувальному етапі експериментального дослідження учням 3 класу були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін за різними темами.

Однією з педагогічних умов ефективного формування екологічної культури молодших школярів є цілеспрямоване та системне планування уроків, виховних заходів з використанням екологічно спрямованого матеріалу, зв'язок його з життям. Проаналізувавши стан екологічного виховання в початкових класах, ми дійшли таких висновків:

теоретичний матеріал недостатньо пов'язується з практичною діяльністю, не ілюструється конкретними прикладами з життя;

при роботі із школярами рідко використовуються завдання творчого характеру з екологічної тематики;

учнів здебільшого не спонукають до наведення конкретних прикладів із їхнього життя.

Відвідування уроків з природознавства й математики дозволяє зробити висновки про те, що вчителі повідомляють учням інформацію про навколишнє середовище й народні традиції, але не дають конкретні рекомендації про природозбереження. При цьому діти слухають, читають, спостерігають, зіставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, учитель доводить до відома учнів зміст, сутність і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, учителеві необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразовому відтворенні здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (іншими словами застосовувати репродуктивний метод). Наприклад, учитель називає народні прикмети щодо пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше, або взяті з власного життєвого досвіду.

Експериментальне дослідження показало, що для визначення впливу математики на рівень розвитку екологічної культури молодших школярів потрібні екскурсії. На уроках математики вчителеві частіше треба застосовувати задачі екологічного спрямування. Екологічне виховання учнів на уроках математики здійснювати в таких напрямках:

розкриття закономірностей природи через вступні бесіди вчителя відповідно до теми уроку;

з'ясування насамперед ролі математики в розв'язуванні екологічних проблем;

складання графіків і діаграм, які ілюструють функціональні залежності результатів впливу людської діяльності на природу;

аналізу прикладів економного та ефективного використання природних ресурсів;

можливість розкриття математичних закономірностей певних явищ природи;

виховання екологічного розуміння та екологічної культури, відповідальності за стан навколишнього середовища.

Дидактичні матеріали, необхідні для здійснення екологічного виховання на уроках математики, ми систематизували за напрямками:

цікаві задачі з природничим змістом;

цікаві повідомлення;

проведення екскурсій з природознавства, з елементами математики;

проведення інтегрованих уроків;

інтегрована позакласна робота;

проведення екологічних ігор.

Нами зроблені висновки, що методи навчання, які застосовує вчитель для формування екологічних переконань учнів, повинні забезпечувати активну пізнавальну діяльність протягом усього процесу засвоєння екологічних знань. У зв'язку з цим головне місце в системі роботи вчителя повинні зайняти проблемно-пошукові методи екологічного спрямування.

Для формування в учнів спрямованості на природоохоронну діяльність, учителеві доцільно не лише надавати певну інформацію екологічного характеру, а й ставити завдання-проблему, яку школярі повинні вирішити та доповісти про результати. Складність проблеми, методи, способи й роль учителя в її вирішенні залежить від вікових особливостей учнів та їхньої екологічної підготовки.

Під час планування екологічного виховання на уроках математики добір методів навчання, на нашу думку, повинен забезпечувати високий ступінь самостійності учнів під час виконання завдань з екологічної тематики. У зв'язку з цим, поряд з методами організації навчальної діяльності під керівництвом учителя, слід застосовувати методи самостійної роботи учнів. Перевагу в них повинні мати:

робота учнів з книжкою та додатковою інформацією здобутою самостійно в процесі вирішення екологічної проблеми;

складання й самостійне розв'язування учнями математичних задач на основі фактичного матеріалу наданого учителем екологічного чи природоохоронного змісту;

виконання поставлених учителем завдань дослідницького характеру з заданої теми учнями.

Розглянемо більш детально методи та способи запровадження екологічного виховання в навчально-виховний процес, які дозволять сучасним педагогам використовувати на всіх уроках елементи екологічного характеру.

Нами було організовано експериментальне дослідження з формування екологічної культури молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності. Експеримент проходив у три етапи.

На першому етапі були визначені завдання дослідження, наукова проблема, була розглянута педагогічна і навчально-методична література з цього питання, вивчався досвід роботи вчителів початковий класів з проблеми екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів 2-4 класів, формулювалася гіпотеза й завдання дослідження.

На другому етапі експериментального дослідження були розроблені завдання констатувального експерименту.

На третьому етапі проводився констатувальний експеримент, відбувся аналіз та узагальнення одержаних експериментальних даних, з'ясовувалися подальші перспективи отриманих результатів для виховання екологічної культури на уроках математики.

На початку експерименту в школі було проведено контрольні зрізи з метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів молодших класів. Нами були визначені наступні критерії та рівні оцінювання контрольних завдань:

високий рівень: учень ґрунтовно, послідовно виконує екологічні завдання;

достатній рівень: учень виконав всі завдання, але є порушення в послідовності;

середній рівень: при викладі матеріалу екологічного характеру учень припускається незначних помилок;

низький рівень, екологічні знання поверхневі, учневі не вдається дати всі правильні відповіді.

З метою формування екологічної культури молодших школярів засобами математики нами були підібрані різноманітні завдання екологічного характеру:

Екологічні запитання за тематикою - «Природа - наш дім», «Природа й мистецтво», «Культура поводження в природі», «Як ми допомагаємо природі», «Ми - друзі природи», «Дивне поруч», «Жаліти треба вміти», «Рослини під нашим захистом», «Звірі і птахи взимку», «Де живуть наші менші брати», «Про тих, кого ми любимо».

Завдання на встановлення рівня екологічної освіти для молодших школярів.

Завдання 1.

Завдання 2.

Написання учнями твору про природу.

Завдання 3.

Конкурс на кращий малюнок на екологічну тему.

Завдання 4.

Складання екологічних задач з екологічною тематикою.

Завдання 5.

Проведення екологічної операції «Моє подвір'я - моя турбота».

Завдання 6.

Проведення екологічної імітаційної гри.

Завдання 7.

Бесіди з такою тематикою: «Первоцвіт», «Чисте місто», «Чарівна клумба» і т.д.

Завдання 8.

Випуск стіннівки з екологічним змістом.

Завдання 9.

Робота з екологічними ребусами, кросвордами.

За результатами експерименту можна зробити висновок, що уроки в початковій школі потребують упровадження в процес навчання проблемних ситуацій екологічного спрямування. Учитель разом з дітьми може розв'язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

- через проблемне викладання знань учителем;

- через організацію частково-пошукової діяльності;

- через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження.

При вивченні стану екологічного виховання молодших школярів, ми виходили з того, що результатом навчально-виховного процесу повинно бути формування в учнів наукового світогляду.

Отже, екологічна освіта й виховання однією із кінцевих своїх цілей повинна мати формування екологічних переконань учнів. У ході дослідження з'ясувалось, що більшість учителів відчувають труднощі з підбором повідомлень природоохоронної спрямованості, затруднюються у виборі методів навчання, що володіють найбільшим потенціалом виховного впливу на учнів.

З метою вивчення ставлення учнів 2?4 класів до розв'язання екологічних завдань, ми запропонували їм розв'язати такі задачі:

Задачі із природничим змістом:

Задача 1.

Пластикова пляшка руйнується в ґрунті 180 років, поліетиленовий пакет - на 20 років довше, а папір - у 100 разів швидше, ніж поліетилен. За скільки років зникне папір?

Задача 2.

Усього 5 кг нафтопродуктів затягують плівкою 50 кв. м поверхні води, що викликає кисневе голодування й отруєння водних організмів, а також призводить до загибелі ікри та мальків. Яку поверхню води затягує плівкою 1 кг нафтопродуктів?

Задача 3.

Зараз на Поліссі збирають 67 видів лікарських рослин, що на 40 видів менше, ніж збиралось раніше. Скільки видів лікарських рослин збирали тут раніше? Чому, на вашу думку, відбулися такі зміни?

Задача 4.

20 кг макулатури зберігають від зрубування одне дерево. Скільки дерев збереже 1 тонна макулатури?

Задача 5.

Втрата лише 1 мм шару ґрунту з одного гектару означає, що поле втратило 80 кг калію, а фосфору - у 3 рази більше. Скільки фосфору втрачає гектар землі?

Пропонуємо учням побудувати діаграму за такою інформацією.

Тривалість життя кедра становить 2500 років, дуба - 1500 років, липи - 800 років, сосни - 450 років, ялини - 350 років, берези - 150 років, верби - 100 років.

Вікторина «Як ми знаємо свою країну».

1) Карпатська гора «?» (Говерла) має висоту 2061 м, а Кримська гора Роман-Кош має висоту 1545 м. Назвіть гору в Карпатах і скажіть на скільки метрів Роман-Кош за неї нижча? (516 м)

2) В Україні проживає 100 видів тварин, а у Кримському заповіднику, який знаходиться в? (Алушті), 3/5 від цього числа. Назвіть, де знаходиться Кримський заповідник і скільки видів тварин у ньому мешкає? (60)

3) Латаття або Лілея біла живе 21 рік. Уперше вона розквітає в віці 7 років. Де проростає ця рослина, скільки разів вона може зацвісти за свій вік? (18)

4) Їжак під час зимової сплячки голодує 200 днів, а ведмідь 6 місяців. Хто з них голодує довше? Які ще тварини на території України впадають в зимову сплячку? (Їжак голодує довше).

Кросворд

1. Які гори не пропускають північних холодних вітрів на Південний берег Криму?

2. Загадка: «Текла, текла, та й лягла під скло».

3. Невеликі підвищення на рівнинах.

4. Нижня частина гори.

5. Верхня частина гори.

6. Місця відпочинку, яких багато на території Криму.

7. Великі заглибини з крутими схилами.

Усний рахунок із використанням екологічних знань.

Про що ми повинні піклуватися постійно? Для того, щоб про це дізнатись необхідно попрацювати, розв'язуючи приклади. Поруч з відповіддю написавши літеру, яка в українському алфавіті стоїть під цим номером.

24-14-4=6 Д 9+6-0=15 К 26-5-5=16 Л

10+10-1=19 О 24-10-2=12 І 40-7+0=33 Я

33-20-10=3 В 8+10-2=16 Л (Довкілля)

Приклади цікавих повідомлень

Дніпро - найбільша в Україні й третя за величиною в Європі ріка. Дніпро бере початок на півночі Смоленської області і котить свої води до Чорного моря через Росію, Білорусь і Україну, долаючи відстань 2285 км. У межах України довжина Дніпра становить 1050 км. Він розділяє територію України навпіл і є основною її водною магістраллю.

20 кілограмів макулатури зберігають одне дерево.

Людині потрібно 960 л кисню на добу, стільки виділяє його 5 дорослих дерев.

Інформація про зміни у навколишньому середовищі

Протягом останніх 80 років з надр Землі було видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства. Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу планети щорічно потрапляє понад 22 млрд. тонн вуглекислого газу, біля 300 млн. тонн чадного газу, 400 млн. тонн попелу (сажі, пилу).

Водні ресурси планети швидко забруднюються. Зараз майже одна четверта частина населення планети не забезпечена чистою питною водою. Головними постачальниками води для потреб населення України є Дніпро, Дунай, а також Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут. У Світовий океан щорічно поступає 25-30 млн. тонн нафти і нафтопродуктів, більше 600 млрд. тонн промислових і побутових стічних вод, унаслідок чого гине планктон, який продукує 80% біогенного кисню планети.

Використовуючи інформацію про стан довкілля, на нашу думку, учитель може ставити проблему перед учнями, разом з ними шукати шляхи вирішення проблем екології. Учитель показує дітям зразки наукових знань про природу, разом відшукуються взаємозв'язки між неживою і живою природою.

Безпосереднім результатом проблемного викладу матеріалу буде засвоєння способу й логіки вирішення тієї чи іншої проблеми або певного типу проблем учнями, але ще без уміння застосовувати їх самостійно.

Учитель може пояснити учням сутність таких народних прикмет: «Ластівки літають низько перед дощем», «Риби вистрибують з води і ловлять комах - на дощ». Учитель ставить перед учнями проблему: «Чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вистрибують із води?» Проблемний виклад учителеві доцільно будувати на науковому матеріалі:

перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими, і ті спускаються нижче до землі;

комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Такий підхід до навчання дає змогу вчителеві переконати учнів у цілісності природи.

У рамках частково-пошукового методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об'єкти. Наприклад, у третьому класі на уроці природознавства з теми: «Підсумки спостережень за неживою й живою природою та працею людей (весняний сезон)» Учитель може обговорити з учнями прислів'я: «Квітень - з водою, травень - з травою».

Насамперед, учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих ними знань, життєвого досвіду. Учні висловлюють свої думки на питання: чому ж, коли у квітні багато вологи, то в травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнювати й робити висновок про взаємозв'язки у природі, про залежність росту й розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету - навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями знань про природу при вивченні курсів «Я і Україна» і «Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, учитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи й організовувати їх обговорення.

Зокрема, використовуючи дослідницький метод, шляхом спостережень можна спостерігати за народними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Цей метод рекомендується вчителеві використовувати переважно в позакласній роботі.

Нижче наводимо види роботи вчителя з учнями відповідно до застосування того чи іншого методу на уроках «Я і Україна» та «Природознавство». Таким чином, доцільно застосовувати такі методи екологічного виховання молодших школярів:

пояснювально-ілюстративні бесіди;

пояснення або художня розповідь;

опис або відповіді на запитання.

Доцільний метод пізнання природи накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, що здобута в ході дослідження, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи.

Наші спостереження свідчать, що дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які безпосередньо в природі помітити неможливо. Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в так би мовити у «чистому вигляді», а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії або повторювати його декілька разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на основі чуттєвого досвіду, який ще погано розвинений у дітей молодшого шкільного віку.

Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Досліди потрібні для встановлення певних властивостей. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто виконати досліди.

Наші спостереження показали, що причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують, школярам можна дослідити за допомогою вчителя залежність обсягу рідини від нагрівання й охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини, що надасть їм можливість спостерігати природні явища в штучному середовищі.

У процесі навчання досліди необхідні й у тих випадках, коли явище в природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги молодших школярів на частині такого явища.

Застосування екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

- активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

- нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що існують в природі;

- виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв'язується конкретне дидактичне підзавдання. Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і слугує джерелом емпіричного фактичного матеріалу, або спонукає до актуалізації засвоєного змісту.

2.3 Пропозиції щодо формувального експерименту

Аналіз літературних джерел відносно структури переконань, урахування можливостей управління процесом засвоєння знань, навчальною діяльністю дозволяє виділити й обґрунтувати наступні умови формування екологічних переконань у процесі навчання учнів математиці:

об'єктивізацію зв'язку математичних знань з елементами екології й охорони природи;

повноту розкриття суттєвих властивостей виділених екологічних і природоохоронних понять;

спрямованість процесу засвоєння екологічних і природоохоронних знань на висвітлення суспільних цінностей і моральних норм поведінки;

підбір цікавої екологічної інформації, яка забезпечує емоційний вплив на учнів;

використання в процесі керівництва засвоєнням екологічних і природоохоронних знань методів, прийомів організації пізнавальної діяльності, зміст і послідовність яких забезпечують творчий рівень активності учнів на кожному з етапів формування переконань.

Упровадження екологічної освіти в початковій школі ми вважаємо одним із найпотужніших важелів зміни негативного впливу людства на навколишнє середовище в майбутньому: від руйнівного, недбалого, споживацького до конструктивного, бережливого, відновлювального.

Щоб досягти позитивних результатів екологічного виховання необхідно впроваджувати в систему навчально-виховної діяльності такі заходи:

формувати педагогам екологічно орієнтовані стосунки й цінності, які будуть спрямовані на подолання недбалого ставлення учнів до навколишнього середовища;

сприяти тому, щоб засвоєні учнями знання й моральні принципи гуманної поведінки, щодо навколишнього середовища, стали невід'ємною частиною особистості;

учитель має розвивати в школярів почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища не лише навколо себе, а й на національному й глобальному рівнях;

розкривати учням у доступній формі сутність сучасних проблем екології, її стан на сьогоднішній день, причини та можливі шляхи їх вирішення;

звертати увагу на актуальність проблем екології не лише для людства, а й для кожної людини окремо;

розвивати вміння молодших школярів приймати відповідальні рішення з питань охорони навколишнього середовища й діяти відповідно до них;

залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення (прибирання притоків річок, лісів, парків, пропаганда екологічних проблем, насадження клумб, дерев тощо);

розвивати в учнів почуття самоповаги, гідності, розуміння труднощів та перешкод, з якими вони зустрінуться під час вирішення екологічних проблем.

Екологічно спрямований матеріал, який учитель використовує на уроці, може залучатися для ілюстрування й конкретизації основної навчально-виховної програми; для чуттєвого досвіду учнів та актуалізації їх знань; для збудження екологічного інтересу школярів до нових навчальних тем; перевірки знань, умінь та навичок учнів; закріплення чи поглиблення вивченого матеріалу; підвищення їхньої екологічної активності; зв'язку навчання з життям.

Наші спостереження свідчать: якщо учні самостійно доглядають за квітами на клумбі й молодими деревцями, піклуються про кімнатні рослини в класах, займаються маленькими тваринками в живому куточку, то вони самі починають мимоволі відчувати себе частинками живої природи, її покровителями та друзями. Постійне спостереження за кожною частиною живої природи дає змогу молодшим школярам пережити багато приємних і свіжих вражень та емоцій, які вони пізніше почнуть переносити на навколишню природу і пропагувати серед своїх друзів та знайомих.

Для того, щоб використати різноманітні методи формування екологічної культури, вчитель повинен пам'ятати, що їх ефективність визначається не лише взаємозв'язками вчителя з учнем, а й узгодженістю дій педагогів з батьками. Саме тому до системи екологічних виховних завдань необхідно додати різноманітні форми та методи роботи відповідної спрямованості, власне з сім'ями молодших школярів, адже батьки відіграють таку саму роль, як і вчитель, якщо не більшу, в екологічному вихованні дітей. Тому з батьками учнів слід провести ряд екологічних консультацій, під час яких учитель повинен акцентувати загальну увагу батьків на важливості природничого виховання школярів, їх здатності до естетичного сприйняття природи, та культурного поводження.

Для цього батьків необхідно ознайомити з доступними методами, формами і прийомами збагачення естетичних вражень молодших школярів про природу, виховання гуманного ставлення до неї.

Базуючись на психологічних закономірностях процесу навчання й теорії емоцій, згідно із структурою такого складного утворення особистості, як переконання, виділяються наступні передумови його досягнення в процесі навчання:

здійснення пізнавальної діяльності на теоретичному рівні;

уявлення значущості екологічного і природоохоронного матеріалу, що вивчається;

забезпечення в процесі засвоєння екологічних і природоохоронних знань творчого рівня пізнавальної активності учнів.

Дослідивши теоретичні аспекти в методичній літературі, розглянувши їх застосування в школі під час навчання молодших школярів, ми виявили що екологічне виховання впроваджене фрагментарно до різних навчальних розділів, зокрема курсу «Я і Україна», так і цілісно у вигляді окремих екологічних тем на різних уроках. Наші рекомендації такі:

1 клас. Що належить до природи? (Сонце, повітря, вода, ґрунти, рослини, тварини, людина). Про що можна дізнатись, спостерігаючи за Сонцем? Чому буває літо, осінь, зима, весна? Від чого буває вітер? Як дбати про чистоту повітря? Які властивості води? Як берегти воду, ґрунт, вміст у ґрунті води, повітря, поживних речовин? Як дбати про ґрунт, рослини? Різноманітність і значення рослин. Вшанування рослин. Будь рослинам другом. Тварини. Різноманітність і значення тварин. Живий куточок. Вшанування тварин. Охорона тварин. Створення книги «Скарги рослин і тварин».

2 клас. Людина - частина живої природи. Необхідність повітря, води, їжі, тепла для життя людини. Чому люди хворіють? Сонце - джерело світла і тепла. Пори року. Сезонні зміни в неживій природі, їх причини. Сезонні зміни в житті рослин, тварин, господарській діяльності людини. Чим вони зумовлені? Повторюваність явищ у природі. Залежність росту і розвитку рослин від світла, тепла, вологи. Охорона рослин. Рослини з Червоної книги України. Охорона тварин. Тварини з Червоної книги України. Охорона природи - неодмінна умова її збереження. Перетворювальна діяльність людей рідного краю. Природа рідного краю. Охорона природи рідного краю. Залежність стану навколишнього середовища від ставлення до нього людей. Природні умови й багатства України, їх охорона.

3 клас. Цінність природи для людей. Охорона природи. Негативний вплив діяльності людей на природу. Значення заповідників для збереження природи. Червона книга України. Відповідальність кожної людини за збереження природи. Правила поведінки в природі. Залежність нагрівання поверхні Землі від висоти Сонця на небосхилі. Значення сонячного світла й тепла в природі. Значення повітря в природі й для людей. Збережемо повітря чистим. Значення води в природі й для людей. Як очистити воду? Вода має бути чистою. Економне використання води. Значення гірських порід у природі й для людей. Охорона корисних копалин. Значення ґрунту в природі й для життя людей. Шляхи руйнування ґрунту. Охорона ґрунту від руйнування. Умови росту й розвитку рослин. Довкілля рослини. Взаємозв'язки між рослинами й неживою природою, між самими рослинами, моделювання цих взаємозв'язків. Пристосування рослин до різних умов навколишнього середовища. Цінність рослин для природи й людини. Охорона рослин. Ланцюги живлення в природі. Причини руйнування ланцюгів живлення. Довкілля тварин. Взаємозв'язки між неживою природою й тваринами, рослинами й тваринами, між самими тваринами. Пристосування тварин до умов навколишнього середовища. Цінність тварин для природи й людини. Охорона тварин. Цілісність природи. Моделювання взаємозв'язків між компонентами неживої природи; живої природи; між неживою й живою природою.

4 клас. Охорона природи на Землі. Найглобальніші катастрофи на Землі, причини їх виникнення та вплив на життя людей. Шляхи збереження й охорони природи на планеті. Природні зони на території України, їх природні умови, рослинний і тваринний світ, взаємозв'язки між ними. Охорона природи в Україні. Екологічні проблеми України та шляхи їх подолання. Заповідники на території України. Охорона корисних копалин рідного краю. Охорона ґрунтів рідного краю. Природні угруповання рідного краю. Природні умови й живі організми в угрупованнях, взаємозв'язки між ними. Причини руйнування природних угруповань, їх охорона. Охорона природи в рідному краї.

Таким чином, ми зробили аналіз навчальних програм та підручників для початкової школи, з яких визначили, що хоча автори й визначають необхідність формування екологічних знань у молодших школярів, але зміст, шляхи формування, способи керівництва вчителем навчально-пізнавальною діяльністю учнів не розглядаються.

Вивчивши дійсні навчальні програми та шкільні підручники, ми виявили, що необхідна кількість завдань екологічного характеру не передбачена, адже майже все екологічне виховання накладається на навчальний курс «Я і Україна», в інших навчальних предметах дидактичне забезпечення процесу формування екологічної культури молодших школярів є недостатнім. У зв'язку з наявністю проблеми ми вважали за необхідне визначити шляхи вдосконалення процесу формування екологічної культури учнів молодшого шкільного віку в процесі вивчення математики.

Проаналізувавши теоретичний матеріал, ми зробили висновки та запропонували способи розв'язання проблеми екологічного виховання в початковій школі. На нашу думку, для успішного здійснення процесу екологічного виховання засобами математики, вчителеві необхідно якомога більше використовувати на уроках цікавий матеріал, організовувати позакласні виховні заходи, учнівські конференції, вікторини на екологічну тематику. Також вчителю необхідно здійснювати виховний процес засобами народних традицій, використовувати загадки, прислів'я, перевіряти прикмети щодо зміни погоди.

Опрацьовуючи шкільну методичну літературу з екологічної тематики було визначено, що вчителями в недостатньому обсязі розкриваються природничі поняття та завдання, які ставляться перед екологічною освітою молодших школярів в Україні.

Ми дійшли висновку, що в учнів молодшого шкільного віку екологічне навчання й виховання необхідно розпочинати в дошкільних установах, повсякденно здійснювати таку роботу в сім'ї, потім в школі. Для успішного формування екологічної вихованості учнів потрібна цілеспрямована робота вчителя, яка спрямована на виховання основних рис характеру особистості у спілкуванні з природою.

Необхідність упровадження екологічного виховання в шкільну практику, інтегрування природознавства з іншими предметами в навчально-виховному процесі, донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвиток самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.

Важко виявити, що є важливішим в екологічній освіті - практична діяльність, безпосереднє спілкування з природою чи широка словесна інформація про неї в поєднанні з іншими засобами впливу. Для розуміння учнями значення екологічного впливу на людей, спочатку все ж таки необхідно звернути їхню увагу на екологічні повідомлення. Уже шестиліток потрібно залучити до суспільно-корисної природоохоронної праці. Ми визначили, що формувати в учнів молодшого шкільного віку екологічні переконання та екологічну любов не лише можна, але й потрібно.

Для того щоб педагог мав змогу донести до учнів сутність екологічного виховання, йому необхідно не лише розповісти зміст, а й зацікавити їх, поставивши для цього мету, розробивши завдання, і знайшовши найоптимальніші та найцікавіші засоби донесення до школярів необхідності екологічних знань.

У структурі екологічного виховання молодших школярів не розкрито зміст основних положень екологічного виховання, основні принципи екологічної освіти, якими користуються учителі в сучасній загальноосвітній школі для виховання молодших школярів.

Ми виявили, що найбільш ефективними в донесенні до школярів екологічної свідомості є бесіда, наприклад у природоохоронній діяльності, інтерв'ю, гра.

Також ми визначили основні методи екологічного виховання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного навчання, частково-пошуковий, дослідницький. Наприклад, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище й народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, опис, пояснення); за допомогою друкованого слова (підручник, додаткова література); наочних посібників (картин, схем, малюнків, натуральних природних об'єктів, матеріалів тощо); практичного показу способів діяльності в природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд з тваринами у кутку живої природи, самостійне насадження молодих дерев або квітів). При такій діяльності учні молодшого шкільного віку не лише слухають, читають, спостерігають, зіставляють нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною, запам'ятовують, а й роблять власні висновки, аналізуючи отриману інформацію. Користуючись цим методом, учитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення екологічного виховання.

Провівши вичерпний аналіз шкільної освіти в молодших класах з екологічного виховання школярів, ми навели опис основних методів екологічного виховання та приклади їх застосування.

Після проведення узагальнення, ми дійшли висновку про те, що найкращим і наймогутнішим фактором екологічного виховання у молодших школярів є інтегровані уроки, зокрема з математики та природознавства. Будь-яке досягнення необхідних результатів у формуванні екологічного виховання учнів цілком залежить від майстерності й творчості вчителя, екологічна культура якого повинна бути яскравим прикладом для формування її в молодших школярах.

Висновки

Під час нашої роботи ми змогли визначити, що методи формування екологічної культури повинні спонукати школярів до творчості, зусилля вчителя завжди мають бути зорієнтовані на всю систему екологічних цінностей, спрямовуючи учнів на систему екологічних цінностей, учитель впливає на моральні пріоритети учнів, тому одним із завдань виховання є визначення природніх цінностей. Серед цінностей сучасного українського виховання не знайдеться окремо екологічна, але екологічність, у широкому розумінні цього слова, є в будь-якій цінності сучасного виховання.

Наше дослідження може виступати частиною у структурі інших методичних засобів, тобто за його допомогою вчитель розв'язує конкретне дидактичне підзавдання. Велику роль треба приділяти використанню демонстрацій, як джерелу емпіричного фактичного матеріалу, й спонукати учнів до актуалізації засвоєного змісту.

Проаналізувавши теоретичний матеріал, ми зробили наступні висновки та запропонували деякі способи розв'язання проблеми екологічного виховання в початковій школі. На нашу думку, для успішного здійснення процесу екологічного виховання засобами математики, учителю необхідно якомога більше використовувати на уроках цікавий матеріал, організовувати позакласні виховні заходи, учнівські конференції, вікторини на екологічну тематику. Учителю, для досягнення мети екологічного виховання необхідно здійснювати виховний процес засобами народних традицій, використовувати загадки, прислів'я, перевіряти прикмети щодо зміни погоди тощо.

Рекомендації вчителям початкових класів з екологічного виховання школярів:

1. У ході дослідження виявилось, що на першому етапі формування екологічних переконань найбільш доцільним є використання методів інформаційно-повідомлюючого характеру: розповідь, евристична бесіда, розв'язування задач. У їх реалізації основна роль належить учителю, який в процесі повідомлення інформації виділяє ту чи іншу природоохоронну ідею, орієнтує на неї увагу учнів.

2. У накопиченні знань про явища соціальної дійсності, необхідних для обґрунтування думки, що виникла, уведенні й закріпленні її у внутрішньому плані особистості школяра найбільш результативними виявились: бесіда, спостереження, робота з літературою, екскурсії.

3. При закріпленні екологічних знань у внутрішньому плані й прояві дієвої сторони переконань, що утворилися на їх основі, найбільш ефективними були: бесіди проблемно-узагальнюючого характеру, уроки-конференції, семінари, тематичні ранки.

4. Методи навчання, які застосовує вчитель для формування екологічних переконань учнів, повинні забезпечувати активну пізнавальну діяльність учнів протягом усього процесу засвоєння екологічних знань. У зв'язку з цим, головне місце в системі роботи вчителя повинні зайняти проблемно-пошукові методи.

5. При плануванні екологічного виховання на уроках математики добір методів навчання повинен забезпечувати високий ступінь самостійності учнів під час виконання завдань з екологічної тематики. У зв'язку з цим, поряд з методами організації навчальної діяльності під керівництвом учителя, слід застосовувати методи самостійної роботи учнів. Перевагу в них повинні мати: робота з книжкою та додатковою інформацією, підготовка повідомлень; складання й розв'язання математичних задач на основі фактичного матеріалу екологічного чи природоохоронного змісту, виконання завдань дослідницького характеру.

6. Проводити літературний огляд за обраною тематикою, змістом таких основних понять, як екологія, екологічна освіта, екологічне виховання, екологічна культура учня, інтегрований урок.

7. Розкрити зміст основних положень екологічного виховання.

8. Описано констатувальний експеримент з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики. Серед методів, що забезпечують найкраще екологічне виховання можна назвати: робота з книжкою та додатковою інформацією, підготовка рефератів і повідомлень, складання і розв'язування математичних задач на основі фактичного матеріалу екологічного чи природоохоронного змісту, проведення конкурсів та вікторин екологічного змісту в позакласній та позаурочній виховній роботі, виконання завдань дослідницького характеру.

9. Наголошено на важливості методів бесіди, інтерв'ю, анкетування, педагогічного спостереження та методу гри у виховному та навчальному процесі молодших школярів. Зроблено пропозиції до формувального експерименту.

Отже, для того, щоб досягти необхідного екологічного результату в навчально-виховному процесі, необхідно впроваджувати екологічне виховання на всіх етапах навчання в школі. Для отримання високого рівня екологічної культури в навчальних закладах потрібно ставити конкретну мету на уроці, добирати відповідну методику з урахуванням вікових особливостей учнів. Мета екологічного виховання учнів може бути реалізована лише тоді, коли учні відчувають гармонію з природою, оволодівають знаннями про природу, виховують у собі почуття відповідальності за свої вчинки щодо природи, активні до екологічної діяльності.

математика виховання урок школяр

Список джерел

1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. / Н.П. Байбара. - К.: Освіта, 2001. - 424 с.

2. Бібік Н.М. Я і Україна / Н.М. Бібік, Н.С. Коваль // Поч. шк. - 2001. - №7. - С. 20-22.

3. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: методика викладання / О.А. Біда. - К.: «Перун», 2000. - 400 с.

4. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Г.О. Білявський. - К.: Либідь, 1996. - 288 с.

5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л.И. Божович. - М.: Педагогика, 1968. - 412 с.

6. Боков В. А. Основы экологической безопасности: учеб. пособ. для вузов / В. А. Боков, А. В. Лущик. - Симферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с.

7. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів / Г. Бондаренко // Поч. шк. 1999. - №5. - С. 51?53.

8. Борелок Н.В. Як провести екскурсію? / Н.В.Б орелок // Поч. шк. ? 2006. - №6. - С. 24-26.

9. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів / О. Варакута // Поч. шк. 1999. - №5. - С. 20-23.

10. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять / О. Варакута // Поч. шк. 1999. - №8. - С. 53-56.

11. Васильченко І. Екологічне виховання в початковій школі / І. Васильченко. - К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. - 128 с.

12. Ващенко Н. І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів / Н.І. Ващенко // Поч. шк. 1990. - №8. - С. 40?44.

13. Верзяна А.К. Наблюдение природы и труда в начальной школе / А.К. Верзяна. - М., 1972. - 92 с.

14. Волкова Н.П. Педагогіка / Н.П. Волкова. - К.: Академія, 2001. - 576 с.

15. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / К.Н. Волков. - М.: Просвещение, 1971. - 128 с.

16. Ворович И.И. Рациональное использование водных ресурсов бассейна Азовского моря. Математические модели / И.И. Ворович. - М.: Наука, 1981. - 360 с.

17. Гавриш Н.В. Методика ознайомлення дітей з довкіллям в дошкільному навчальному закладі / Н.В. Гавриш. - К.: Слово, 2008. - 200 с.

18. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування / О. Гавриленко // Поч. шк. 1997. - №12. - С. 42?45.

19. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах / В.Ф. Гетьман. - К.: Рад. шк., 1983. - 96 с.

20. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу / Н. Глухова // Дошк. вихов. 2001. - №10. - С. 16-19.

21. Горелов Л. А. Екология. / Л.А. Горелов. - М.: Центр, 2000. - 208 с.

22. Горощенко В. П Методика преподавания природоведения. / В.П. Горощенко, И.А. Степанов - М.: Просвещение, 1984. - 159 с.

23. Горстко А.Б. Математика и проблемы сохранения природы / А.Б. Горстко, Ф.А. Сурков. - М.: Знание, 1975. - 63 с.

24. Гриб'юк О.О. Проблеми формування екологічних переконань учнів у процесі навчання математики // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. - Вип. 15. / О.О. Гриб'юк. - Херсон: Айлант, 2000. - 250 с.

25. Гриб'юк О.О. Математика: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, 5-12 класи. / О.О. Грибнюк. - К.: Перун, 2005. - 64 с.

26. Громик Є. Гра - найсерйозніша справа / Є. Громик // Поч. шк. - 1999. - №7. - С. 41-43.

27. Дерябо С.Д. Екологическая педагогика й психология / С.Д. Дерябко. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - 480 с.

28. Дерябо С.Д. Екологічні ігри на природі / С.Д. Дерябко // Хімія. Біологія. 2004. - №68. - С. 72.

29. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання / Б.Г. Друзь. - К.: Рад. шк., 1978. - 160 с.

30. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе / Н.С. Жестова // Нач. шк. ? 1987. - №12. - С. 39?40.

31. Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів / Н.С. Жестова // Поч. шк. 2002. - №10-11. - С. 31-37.

32. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы / А. Зарипова // Дошк. восп. 1991. - №2. - С. 17-18.