Декоративно-зображувальна діяльність за мотивами народних промислів

У процесі аналізу робіт відмітити тих, хто вдало використав мотиви Поліської кераміки, акуратно наклеєні форми, композиційно вірно розміщені.

Пригадати, як називається поєднання малювання з аплікацією в одній роботі? (колаж)

Конспект заняття.

Ознайомлення з вишивкою. Малювання рушничка

Тема. Ознайомлення з вишивкою. Малювання рушничка.

Мета: розкрити красу українських вишиванок, багатство їх кольорів, різноманітність орнаментів, їх видів і форм; збагатити знання про цей давній вид декоративно-прикладного мистецтва; познайомити дітей зі звичаями та обрядами, пов'язаними з вишиванками. Навчити заповнювати візерунком лівий і правий край смужки, малювати лінії різної ширини одним пензлем.

Закріпити вміння малювати мазки, крапки. Виховувати спостережливість, розвивати ініціативу.

Обладнання: вишиті рушники, сорочки, серветки тощо.

Підготовча робота: Розгляд вишивок, вивчення пісень та віршів про рушник, бесіда з дітьми про символи та обереги нашого дому.

Методичні прийоми: 2 зразки, розгляд натури, частковий показ, пояснення, запитання, вказівка, оцінка.

Хід заняття

Дітей запрошують у світлицю, прикрашену вишиваними виробами.

1. Вихователь промовляє слова із пісні:

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку брала.

Оголошення теми заняття та актуалізація знань дітей про вишиванки та мистецтво вишивання.

Розповідь педагога про мистецтво вишивання. Зосередження уваги на красі виробів, їх різнобарвності та різноманітності.

4. Прихід Берегині (хтось із дорослих).

-- Я прийшла до вас, щоб вчилися берегти та любити рідну землю, природу, свої пісні. Принесла в дарунок цей вишитий рушник. Подивіться, як грає він барвами!..

5. Розгляд та опис рушника.

6. Знайомство зі знаками-символами, які дійшли до нас із давніх
часів, коли люди навчилися створювати нескладні малюнки з умовних
знаків. Уривки із книги В. Скуратівського «Берегиня», а також показ виготовленої заздалегідь таблиці умовних знаків-символів.

Розгляд оберегів і знаків-символів на рушнику. Відповіді на запитання про використання рушників у сучасному житті.

Розповідь вихователя (або Берегині) про звичаї, пов'язані з вишиванками.

-- Кожна дівчина повинна була вміти прясти, шити, вишивати і про посаг собі дбати. Навіть прислів'я таке було: як не вміє дівка шити, прясти, вишивати, буде вік свій дівувати. Тому змалечку дівчина привчалася до роботи. Довгими зимовими вечорами збиралися дівчата на вечорниці й обов'язково пряли або вишивали. При цьому ще й пісні співали, танцювали, просто розважались. Потім кращі вишиванки, сорочки, хусточки дарували хлопцям, які їм подобалися. Коли приходив час сватання, дівчина мусила старостів і молодого перев'язувати своїми рушниками на знак згоди.

Молодята стають на рушничок вишиваний, який називають ще рушником щастя, бо дівчина чи її мати душу вкладали у вишивання, а обереги на ньому мали оберігати молодят від зла.

А ще був звичай дарувати рушник на згадку, коли дорога людина вирушала в далеку путь. Такий рушник з оберегами мав теж берегти від злої долі та нагадувати про рідну домівку, про лагідні й добрі матусині руки.

9. Узагальнююча бесіда про вишиванки.

10. На закінчення бесіди звучить «Пісня про рушник» (сл. А.Малишка).

11. Малювання рушничка

Підготовка до малювання: розглянути з дітьми візерунки на краях рушників, звернути увагу на китиці, лінії.

Папір білого кольору 10X25 см, фарби (червона, чорна, синя, блакитна, жовта), пензлі № 8, «тички», серветки.

Хід малювання

Показати рушничок, запитати в дітей про візерунок на краях рушничка, пригадати рушники, які розглядали до заняття

Запропонувати розглянути 2 зразки візерунків, які намальовані однаковим прийомом і різним кольором.

Пояснити і показати, як намалювати лінії різної ширини частиною ворси пензля і кінцем пензля. Звернути увагу на положення держачка пензля до аркуша.

Запитати дітей, як малювати лінії всією ворсою пензля та мазки і крапки (знайомі прийоми). Закріпити послідовність виконання завдання, підкреслити, що візерунок можна малювати фарбами різного кольору, не такими, як на зразку.

Під час виконання завдання допомагати дітям, нагадуючи або частково пояснюючи їм новий прийом малювання на окремому аркуші, добір кольору, питання самостійного вирішення кольорових поєднань тощо.

Запропонувати дітям зібрати кращі роботи своїх товаришів, разом з вихователькою проаналізувати і оцінити їх. Підсумувати заняття.

Конспект заняття

ДЕКОРАТИВНЕ МАЛЮВАННЯ НА ТЕМУ «ТАРІЛКА»

Програмний зміст: ознайомити дітей з колоритом українського орнаменту на тарілці (коричневий, жовтий, зелений, чорний), навчити заповнювати всю площину круга візерунком. Розташувати елементи візерунка відповідно до форми паперу, середину заповнювати крупним візерунком (квітка), край круга (листя) -- дрібним.

Закріпити уміння малювати в певній послідовності восьмипелюсткову квітку, обвідну лінію, подвійні та потрійні мазки, хвилясті лінії, перекривати фарбу.

Виховувати інтерес до народного мистецтва, розкривати самостійність.

Методичні прийоми: натура, зразок, показ, пояснення, запитання, вказівки, оцінка.

Підготовка до занять: розглянути з дітьми керамічний посуд тарілочки -- «монетки». В груповій кімнаті повісити декоративну керамічну тарілочку, розглянути її. Підготувати на кожну дитину по одному кругу (д. 18 см) з двома намальованими колами (д. 9 та 15 см), колір паперу чорний, жовтий, коричневий, зелений (приглушені, не яскраві кольори). Фарби (жовта, зелена, світло-коричнева, чорна), пензлі № 8, серветки, підкладки, підставки, вода.

Хід заняття.

Розглянути з дітьми тарілочку -- «монетку», пригадати, які з тарілочок розглядали нещодавно, чим вони прикрашені, показати зразок візерунка на папері, звернути увагу на розташування елементів візерунка на площині круга, на відповідність формі, на кольори. Показати та пояснити послідовність зображення (в центрі намалювати восьмипелюсткову квітку, обвести її, у внутрішньому колі цією ж фарбою 8 листків, зовні малого кола -- хвилясті лінії, по 4 лінії між листочками. Іншим кольором домалювати попарно листя у внутрішньому колі (8 шт.) та на хвилястих лініях зовнішнього кола. Край круглої тарілки розмалювати подвійним мазком, повертаючи круг паперу. Спрямувати увагу дітей на те, що візерунок можна намалювати іншим кольором, залежно від тла, не відтворюючи колір паперу.

Основний етап нашого експерименту заключався в тому, щоб перевірити рівень знань старших дошкільників про українські народні промисли, а також стан роботи експериментальної групи по декоративній діяльності.. Для діагностування дітей старшого дошкільного віку ми підібрали запитання, вправи, дидактичні ігри.

Спочатку ми задавали дітям запитання, для того щоб побачити як вони зрозуміли та засвоїли пройдений матеріал.

1. Що ви знаєте про вишивання? Які звичаї та обряди, пов'язані з вишиванками?

2. Як використовують вишиті рушники у сучасному житті?

3. Яким способом вишитий рушник, серветка? (гладдю, хрестиком)

4. Як називаються вироби з глини?

5. Як називають людей, які виготовляють керамічні вироби?

6. Як називається пристрій, що допомагає виготовляти керамічні вироби?

7. Опишіть керамічний виріб.

Далі ми провели з дітьми дидактичну гру «Розкажи про виріб, який найбільше сподобався». Під час гри ми показували дітям різні народні вироби, з яких дитині пропонувалося вибрати той, який їй найбільше сподобався та описати його.

Проаналізувавши відповіді дітей та поспостерігавши за ними на заняттях в процесі декоративної діяльності, ми умовно поділили дошкільників на три рівні: високий, середній та низький.

До високого рівня, ми віднесли 5 дітей (33%), які відповіли на всі поставлені перед ними запитання, володіють елементарними трудовими діями із задоволенням займаються декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів.

До середнього рівня ми віднесли 4 дітей (26%), які не змогли відповісти на всі поставлені перед нами запитання, але в основному матеріалом володіють добре, володіють елементарними трудовими діями із задоволенням займаються декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів.

До низького рівня ми віднесли 6 дошкільників (41%), які не змогли відповісти на більшість поставлених перед ними запитань. Не володіють елементарними трудовими навичками, і не охоче займаються декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів.

Таким чином, для вдосконалення знань дошкільників про українські народні промисли ми провели ряд занять з декоративної діяльності.

2.2 Система занять по декоративній діяльності за мотивами українських народних промислів

Основна мета формуючого експерименту полягала в організації роботи щодо вдосконалення декоративної діяльності з українських народних промислів, в першу чергу з дітьми, які на констатуючому етапі нашого дослідження, не змогли повністю виконати поставлене перед ними завдання, хоча й не минали увагою й інших дітей групи. В основному робота проводилась з усією групою дітей. Нами було підібрано ряд занять щодо закріплення навиків з декоративної діяльності за мотивами українських народних промислів.

Такі заняття створюються вихователем, щоб зацікавити дітей, збудити їхню активність, викликати бажання вчитися, вони як правило мають конкретний зміст і правила. На таких заняттях діти вчаться самостійно діяти в певних ситуаціях, долати труднощі, що має надзвичайно важливе значення для всебічного розвитку особистості.

Ми провели з дітьми заняття на теми: «Українські рушники - скарби народні на віки», «Декоративна аплікація на тему «Хусточка», «Декоративне малювання на тему «Коробочка», «Кераміка».

Конспект заняття

Українські рушники - скарби народні на віки

Мета: ознайомити дітей з різними видами вишивки; закріпити знання про використання рушників у побуті; вчити описувати узори та малюнки на рушниках, застосовувати різні прийоми для розмальовування паперових рушників. Розвивати творчі здібності.

Попередня робота: ознайомити дітей з українськими вишитими рушниками.

Матеріал: склеєні вподовж два аркуші, фарби, пензлі (олівці чи фломастери).

Зала прибрана, наче українська світлиця: рушники на вікнах, над дверима, іконою, картинами. Під стіною, також прикрашеною рушниками, стоїть стіл, вкритий вишитою скатертиною. На столі -- керамічний посуд. З обох боків столу -- лави, вкриті тканими килимами. На центральній стіні прилаштований яскраво написаний плакат з назвою заняття.

Лунає музика ("Пісня про рушник", музика П. Майбороди, слова А. Малишка). До зали входить ведуча.

Ведуча. Доброго дня, любі малята й шановні гості! Щиро вітаємо вас у нашій світлиці. Ви, мабуть, звернули увагу на чудові вишивки на сорочках, скатертинах, рушниках. Від сивої давнини і до наших днів, у радості й у горі рушник -- невід'ємна частка нашого побуту. У народі говорили: "Хата без рушників -- як родина без дітей". Вишитий рушник можна порівняти хіба що в. піснею. За давнім українським звичаєм у хатах збиралися майстрині, де врий ткали, гаптували, а під час роботи співали пісні.

До зали входить фольклорний гурт вихователів і співає пісню "Вишиванка".

Ведуча. Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. У народі казали: "Де сяє вишиття, там злагода й добре життя". Подивіться, як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці. А які ви, діти, бачите кольори на рушниках? (Діти називають).

Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. І в кожного з них своє значення. Чорний -- це колір родючої землі, багатства, урочистості, червоний -- колір щастя, добробуту та кохання. Ним найчастіше вишивали дитячий, юнацький, весільний одяг. Червоними нитками гаптували рушники для весільного обряду, якими користувалися в побуті ще й після весілля.

На найдавніших вишивках є геометричні узори -- лінії, кола, хрести, ромби, квадрати, які символізували сонце, зорі, землю, воду. А де ще вам траплялися такі узори? (На писанках). Так, це надзвичайно давні узори. Вони походять ще від язичницьких часів.

У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рослини: калину, троянду, ромашку волошку, мак, мальву, барвінок, чорнобривці, колоски пшениці. А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, півнів, лебедів, лелек, пав. От і наші дівчатка взялися до вишивання.

Діти виконують пісню "Рушничок" .

Ведуча. Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків-українців означав дорогу, шлях, який веде людину. Рушники використовували у різних життєвих ситуаціях. У багатьох піснях оспівано сюжет, коли мати дає синові в дорогу рушник. Це не просто рушник -- це оберіг, на якому вишитий певний орнамент. Його символіка має сприяти безпечній дорозі і щасливому поверненню додому.

От і сьогодні наші діти простелять свої рушнички на щастя для кожного з нас.

Виконується танок із рушниками.

Ведуча. Велика наша Україна, і рушники в різних її куточках вишивають по-різному. На Прикарпатті рушники вишивають червоним і чорним хрестиком. Ось так (показує рушник). А на Полтавщині рушники гаптують гладдю. Спочатку малюнок наносять на тканину олівцем, а потім зашивають нитками: червоними, зеленими, блакитними (показує рушник).

На Слобожанщині рушники також вишивають гладдю та хрестиком, тільки орнамент широкий і складний (показує рушник).

Український рушник! Скільки зворушливих спогадів та образів з родинного життя пов'язано з рушниками! Багато цікавого змогли б вони розповісти нам про ті звичаї і традиції, де їм призначалася головна роль. А ми сьогодні спробуємо намалювати рушнички. Кожен із вас придумає власний узор. І ці невеличкі твори стануть окрасою ваших осель.

Діти сідають за столи малювати.

Перша дитина. Ось такий рушник висить завжди в кімнаті на видному місці. Витканий чи вишитий, він призначався для гостей. Господиня на знак поваги до гостя подавала йому рушник на плече. І називався він плечовий.

Діти розігрують сценку: До світлиці заходить гість (хлопчик) і звертається до господині (дівчинки).

Гість. Доброго дня, господине! Доброго здоров'я на день, на місяць, на рік і на весь ваш вік!

Господиня, і ви будьте здорові на доброму слові. Проходьте, гостю дорогий. (Подає рушник на плече і приспівує):

Вода в відеречку -- гостечку, вмийся,

Рушник на кілочку -- гостечку, втрися.

Друга дитина. А цей рушник -- утирач, утиральник, кілковий. Він висить біля мисника і слугує для витирання посуду (показує рушник). На ньому -- різноколірні смужечки. Червона -- побажання сонця і тепла; коричнева-- щаслива дорога; зелена -- зустріч із добрими людьми; синя та жовта -- символи здоров'я та успіху.

Третя дитина. В Україні існував звичай: навесні, коли зазеленіли хліба, люди виходили в поле, несучи на руках рушники з хлібом-сіллю, щоб був гарний врожай (показує рушник). Називали цей рушник обрядовим.

Четверта дитина. А цей рушник -- стирок. Без нього не обходиться жодний чисто вимитий посуд (показує рушник).

П'ята дитина. Ось такі рушники вішають над вікнами, дверима (показує рушник). їх називали оберегами, бо люди вірили, що еони оберігатимуть хату від лиха.

Шоста дитина. Цей рушник прикрашає ікони у красному куті у хаті, щоб у ній було красиво й затишно. А називають його покутник, або божничок. У святкові дні, коли вся сім'я збирається разом, на покутник кладуть хліб і сіль (показує рушник).

Ведуча. Вечорами у вихідні дні чи на свято сходилися хлопці та дівчата до когось у хату, прибрану рушниками, співали пісень, танцювали. Давайте і ми з вами під цими чудовими оберегами затанцюємо.

До зали заходить танцювальний гурт дітей і виконує український народний танець (на вибір музкерівника).

Ведуча. Колись в Україні не було такої дівчини, яка не вміла б ткати чи вишивати. За давнім звичаєм, тільки-но дівчинка підростала, вона мала готувати собі посаг. Довгими осінніми та зимовими вечорами молоді дівчата вишивали рушники, сорочки, хустки. Кожна намагалася вишити на рушнику чи сорочці такий малюнок, щоб він не був схожий на інший. За їхньою якістю оцінювали дівчину як майбутню господиню.

Рушники берегли, їх передавали як обереги з покоління у покоління. Дивовижні орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки наших народних майстринь.

На середину зали виходять діти.

Сьома дитина. З прадавніх часів до нас дійшов звичай зустрічати гостей хлібом на рушнику. От і сьогодні вітаємо наших гостей хлібом ш сіллю. (Підносить на рушникові гостям коровай із сіллю та калиною).

Ведуча. Поки ми з вами відпочивали та роздивлялися різні рушники, ваші малюнки вже підсохли. Давайте влаштуємо виставку з цих рушників. Хто хоче розказати про свою роботу? (Діти розповідають за бажанням). Чудові у вас вийшли рушники, але час закінчувати заняття. Лунає українська народна музика.

Ведуча. Ось і закінчилося наше заняття. Ви чимало дізналися про рушник у народних звичаях та традиціях, ознайомилися з обрядовою скарбницею українського народу. Наше життя -- це біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються радісні червоні, жовті, блакитні, зелені кольори і вічними будуть символи здоров'я, достатку, щастя й злагоди.

ДЕКОРАТИВНА АПЛІКАЦІЯ НА ТЕМУ «ХУСТОЧКА»

Програмний зміст: закріпити уміння дітей вирізувати округлі форми з паперу, складеного в кілька разів «гармошкою». Вчити заповнювати візерунком середину і кути квадрата. Виховувати естетичний смак.

Методичні прийоми: зразок, частковий показ, пояснення, запитання, оцінка.

Підготовка до заняття: розглянути з дітьми хусточку, прикрашену візерунком у кутах і середині.

Підготувати на кожну дитину квадрати рожевого (або іншого) кольору 14X14 см, смужки чорного паперу -- 3х1,5 см (загнути на них розмір однієї пелюстки); готові дрібні деталі -- кружечки, «вусики».

Хід заняття.

Показати хусточку; відзначити, що вона гарно прикрашена красивими квітами, листочками. Повідомити дітям про те, що і вони прикрашатимуть «хустку» для ляльки ось таким візерунком -- показати зразок. Аналіз зразка. Показ і пояснення способу виконання роботи.

В ході заняття вихователька допомагає окремим дітям, показуючи прийоми складання паперу, вирізування округлих форм.

В кінці заняття виставити на дошку 3-4 кращих роботи і 3-4 з помилками. Під час аналізу підкреслити, як вирізані пелюстки, де вони розміщені.

ДЕКОРАТИВНЕ МАЛЮВАННЯ НА ТЕМУ «КОРОБОЧКА»

Програмний зміст: навчити малювати візерунок у квадраті, заповнюючи його кути великими квітами, малювати мазки різної величини одним пензлем, накладати фарбу іншого кольору. Закріпити у дітей уміння малювати мазки всією ворсою пензля, проводити тонкі лінії. Розвивати окомір, виховувати витримку.

Прийоми навчання: зразок, частковий показ, пояснення, запитання, вказівка, нагадування, оцінка.

Підготовка до заняття: розглянути з дітьми візерунки па кришках шухлядок, коробок.

Квадрати (кольорового паперу м'яких тонів) із стороною 15 см, фарби (3-х кольорів), пензлі, серветки, підкладки, підставки для пензлів, вода в двох банках.

Хід заняття.

Повідомити дітям, що вони робитимуть на занятті. Запропонувати розглянути зразок:

-- Якої форми «коробочка»? Скільки кутів у «коробочці»? Де намальовані квіти? Однакові чи різні за розміром пелюстки квітки?

Звернути увагу на колір паперу, фарб, розповісти, що можна малювати й іншими кольорами, порадити якими.

Показати і пояснити, як малювати візерунок: спочатку -- серединки квітів в кутах квадратної «коробочки», відступивши від країв, щоб розмістилися пелюстки. Намалювати в квітці пелюстки, прикладаючи частину ворси пензля -- середню пелюстку намалювати першою, по 2 бокові пелюстки -- потім. Новий прийом показувати повільно. Запитати дітей, як прикладати ворсу пензля до паперу при малюванні великих пелюсток, швидко намалювати великі пелюстки. Нагадати, як малювати тонкі лінії. Коли висохне фарба, показати прийом перекривання одного кольору іншим.

Закріпити послідовність зображення: що спочатку треба намалювати? Де малювати серединки квітів і скільки їх? Як малювати малі пелюстки? Коли можна накладати поверх намальованого інший колір?

Під час роботи слідкувати, допомагати дітям у разі потреби, спрямовувати їхню роботу, вимагати охайності при виконанні завдання.

В кінці заняття виставити дитячі роботи, разом з дітьми проаналізувати їх, вказати на припущені помилки, виділити роботи, в яких вдало поєднано кольори, однакові за розміром квіти. Оцінити роботи всіх дітей.

Кераміка

Ліплення, на якому ґрунтується виготовлення керамічних виробів, визначено програмами навчання і виховання у дошкільних закладах.

Дбаючи про розвиток сенсомоторики, дрібних м'язів рук, уже з дворічного віку малят навчають елементарних технічних прийомів ліплення: відривання, розкочування, з'єднування, защипування тощо. У старшому дошкільному віці починається процес удосконалення набутих умінь: навчання ліплення посуду, іграшок за народними мотивами. Тому в дітей підготовчої групи досить добре сформовані навички ліплення. На заняттях з ліплення дошкільникам здебільшого пояснюється сам процес виготовлення конкретного виробу, запланованого програмою, послідовність виконання дій.

Навчання виготовлення керамічних виробів

Мета: закріпити властивості глини та прийоми роботи з нею; викликати інтерес до народних керамічних виробів і способів їх виготовлення та використання; розвивати дрібну моторику рук, вдосконалювати сенсомоторику; виховувати естетичний смак, бажання працювати з глиною, вдосконалювати вміння та навички.

Обладнання: дощечки, стеки, глина, зразки народних керамічних виробів.

Підготовка глини. Глину заливають водою та енергійно розмішують доти, доки вона не перетвориться на однорідну масу й на дні посуду не осядуть дрібні камінці та сторонні домішки. Коли суміш відстоїться (10-20 хвилин), воду зливають і залишають глину на кілька годин, щоб випарувалася зайва вода. Потім за потреби у суміш додають дрібний пісок, іноді -- кілька крапель соняшникової олії.

Зберігання глини. Для роботи беруть стільки глини, скільки необхідно для одноразового використання, а зайву зберігають у затінку, обгорнувши кілька разів вологою ганчіркою, яку час від часу поливають водою. Для зберігання глини можна скористатися й поліетиленовим пакетом.

Методи та прийоми ліплення з глини такі ж, як і з пластиліну.

Перед виготовленням керамічного виробу необхідно розглянути зразок. При цьому акцентувати увагу дітей на обстеженні форми, деталей та елементів розпису. Вихователь має спрямувати дітей до вибору найоптимальніших способів і методів виконання завдання.

Виліпленому виробу можна надати завершеності та охайності за допомогою стеків або паличок, а також прогладивши його вологими пальцями, поролоновою губкою або клаптиком мокрої тканини. Завдання педагога -- виробити у дошкільників уміння та навички дотримування охайності у роботі.

При виготовленні фігурок з глини слід пам'ятати, що в середині або в непомітному місці треба зробити порожнину. Тоді при висушуванні та випалюванні річ не тріскатиметься.

Розписувати керамічний виріб треба тоді, коли він ще не зовсім сухий, а не одразу після виліплювання. Найкращий час -- через добу після виготовлення виробу.

Готову розписану річ треба сушити при звичайній кімнатній температурі не менше тижня.

Після проведення занять з дітьми старшого дошкільного віку, ми провели роботу з вихователями даної групи. Адже, вихователь -- центральна фігура у дошкільному закладі. Від того, наскільки педагог критично підходить до аналізу своєї роботи, використовує досягнення психолого-педагогічної науки і практики, передовий досвід, шукає нові методи та прийоми навчально-виховної роботи з дітьми, дбає про свій інтелект і культурний розвиток, залежить рівень розвитку його вихованців.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський казав: «Якщо ви хочете, щоб щоденне проведення уроків не перетворилося на нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного педагога щасливою стежиною творчого дослідження». Ці слова повною мірою стосуються і вихователя. Одним із найважливіших завдань методиста є праця над розширенням власних знань, педагогічної та загальної культури, самовдосконалення та критичне ставлення до своєї діяльності, а також постійний пошук нових форм та прийомів роботи з дошкільниками, використання передового досвіду та передових освітньо-виховних технологій.

У більшості дошкільних закладів методична робота з педагогічними кадрами побудована за діагностичним принципом. Перед складанням плану роботи на навчальний рік проводиться анкетування вихователів, вивчаються їх запити, потреби, пропозиції. Таким чином, методична служба має змогу не тільки розгорнути роботу з коригування знань виховательського складу, але й підтримати творчі задуми вихователів.

Для ефективної організаційно-методичної роботи із педагогічними кадрами ми провели спеціальне дослідження з виявлення знань про народні ремесла та позицію вихователя щодо їх запровадження у навчально-виховний процес у дошкільних закладах. З цією метою ми запропонували педагогам оцінити свої знання за десятибальною шкалою.

Примітка. По горизонталі в рядку 10 клітинок із вписаними цифрами від І до 10. По вертикалі -- назви видів ремесел. Проти кожного виду ремесла вихователі виставляють оцінку своєї обізнаності з ними

Таблиця самооцінки

Вихователів старшої групи (Людмили Миколаївни та Лариси Василівни)

Види ремесел	Шкала самооцінки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Вишивання					Л.М		Л.В
Витинання				Л.М	Л.В.
Кераміка					Л.М.	Л.В.
Ткацтво					Л.М.			Л.В.
Різьба по дереву			Л.В.	Л.М
Карбування				Л.М. Л.В.
Випалювання			Л.М.	Л.В.

Крім того, проводиться анкетування за такими орієнтовними питаннями:

Що ви розумієте під поняттям «народні ремесла»?

Чи доцільно знайомити дошкільнят з ними?

Які їх види ви вважаєте доступними для роботи із старшими дошкільниками?

Чи можуть народні ремесла впливати на формування певних моральних якостей у малят? Якщо можуть, то яких саме?

Які форми роботи із старшими дошкільниками, на вашу думку, є найефективнішими?

Є різні шляхи, форми й методи збагачення виховательського колективу знаннями про народні ремесла та їх використання у роботі з дітьми. Навчання ми проводили на консультаціях, семінарах, семінарах-практикумах. Графічно робота з педагогічними кадрами представлена такою схемою

Шляхи збагачення знань про народні ремесла

Педагогічні ради		Семінари		Консультації		Практикуми

Розглянемо окремі форми роботи, які ми проводили з педагогічними кадрами у дошкільному закладі. Дослідження підтверджують, що у вихователів недостатній або середній рівень знань про народні ремесла. Тому доцільним є проведення проблемного семінару. Це одна з форм підвищення кваліфікації та професійного рівня педагога, яка полягає у самостійній роботі кожного учасника. Завдання такого семінару -- підвищення знань про народні ремесла, оволодіння навичками поглибленої самостійної роботи над проблемою з педагогічною та мистецтвознавчою літературою, удосконалення вміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. У підготовці семінару важлива роль належить методисту. На семінарі ставиться основна проблема, яка випливає з анкет, розробляються проблемні питання, даються консультації, поради щодо підготовки занять, пропонується відповідна література. Семінар може бути теоретичним, на якому педагоги інформують про різні види народних ремесел, подають відомості про їх виникнення, розвиток, поширення, орнаментальні особливості та регіональні відмінності. У цьому разі відбувається процес обміну знаннями серед вихователів. Ефективним є проведення теоретико-практичного семінару. Це має на меті перевірку теоретичних знань практичною роботою з дітьми. На таких семінарах за заздалегідь складеним і обговореним планом вихователі можуть обговорювати висновки, що ґрунтуються на досвіді роботи з дітьми, зміст занять, методику ознайомлення з народними ремеслами, методику навчання трудових дій, принципи добору різних видів роботи з дітьми та інші питання. Форма проведення такого семінару може бути довільна, у тому числі й «бесіда за круглим столом».

Велике значення мають консультації. За формою проведення вони можуть бути групові та індивідуальні, а за змістом -- теоретичні, методичні або практичні, планові та позапланові. Найважливіше завдання консультування -- задоволення потреб вихователів у розширенні, збагаченні або уточненні знань про народні ремесла чи у методиці їх використання в роботі з дітьми.

Практика доводить, що не всі педагоги володіють елементарними навичками певного ремесла. Тому виникає потреба у семінарі-практикумі. При цьому надзвичайно важливо, щоб одержані знання і практичні навички безпосередньо реалізовувались у практичній роботі з дітьми. Після проведення такого практичного семінару ми запропонували вихователям розробити різні активні форми передання знань й умінь своїм вихованцям.

Доцільною і потрібною формою роботи є відкриті заняття та інші заходи, що сприяють обміну досвідом серед виховного складу дошкільних закладів. Вони можуть стосуватися як ознайомчих занять, так і організації праці на їх основі. Методист узгоджує з безпосередніми виконавцями занять тему, основну мету і завдання, дає відповідні консультації.

Пропонуємо тематику різних форм роботи з педагогічними кадрами щодо використання народних ремесел у навчально-виховному процесі дошкільних закладів.

Педагогічна рада

Розвиток емоційно-естетичного ставлення до оточуючого як результат ознайомлення старших дошкільників з народними ремеслами.

Семінари

Народні ремесла - складова культури українського народу

З історії народних ремесел

Регіональні особливості різних видів народних ремесел.

Практикум

Навчання вихователів елементів вишивання

Виготовлення витинанки

Консультації

1. Як ознайомити дошкільників з різними видами українських народних ремесел

2. Організація праці на основі занять про народні ремесла

Перегляди занять:

а) з ознайомлення з народними ремеслами

б) організації навчання трудових дій на основі різних видів народних ремесел

Тематичні перегляди комплексних або комбінованих відкритих занять

«Хата моя, біла хата» (ознайомлення з давніми речами вжитку, інтер'єром, видами рукоділля та ремесла)

«І на тім рушничкові…» (ознайомлення з вишивкою, символами та оберегами на вишиванках, звичаями та традиціями, пов'язаними з ними).

«При гончарному крузі» (кераміка та її виготовлення, способи оздоблення, регіональні особливості тощо)

У світі чарівних витинанок

Край диво-майстрів (знайомство та зустріч з народними умільцями)

Рушничок для мами (навчання елементів вишивання)

Прикрашаю власну кімнату витинанками (виготовлення витинанок)

МЕТОДИЧНА РОБОТА З БАТЬКАМИ

Ми провели з батьками лекції, бесіди, консультації, практикуми та виставками на такі теми:

Лекції

З історії народних ремесел.

Народні ремесла як частина культури українського народу.

Соціалізація дітей засобами народних ремесел.

Виховання особистості дитини на основі народних ремесел.

Бесіди

Як заохотити дитину до рукоділля?

Консультації

Як розвивати у дітей здатність до естетичного сприйняття різних видів народних ремесел.

Вдосконалення навичок й умінь, одержаних у дитячому садку на заняттях з ручної праці, що ґрунтуються на знаннях про народні ремесла.

Практикум

Опановуємо разом з дітьми деякі з видів народних ремесел.

Виставки

Виставка робіт батьків і дітей.

Проведена нами робота з дошкільниками, вихователями та батьками спрямована на виховання позитивного ставлення дитини до народно українських промислів в декоративній діяльності.

2.3 Аналіз результатів експерименту

Проведене нами дослідження потребувало визначення ефективності використаної на етапі формування системи виховної та корекційної роботи. Контрольні зрізи спрямовувалися на з'ясування якісних та кількісних змін, які відбулися в знаннях старших дошкільників щодо декоративної діяльності за мотивами українських народних промислів.

З дітьми ми провели заняття «Керамічний посуд», в якому дізналися про рівень знань дітей про посуд, його використання у побуті, а також все про керамічні вироби (про пристрої, які допомагають виготовляти керамічний посуд; про людей, які виготовляють керамічні вироби; про оздоблення керамічних виробів). Проаналізували ми і декоративну діяльність дітей за мотивами українських народних промислів на занятті «Прикрасимо узором серветочки для чашок».

Конспект заняття

Керамічний посуд

Мета. Знайомити дітей з народним декоративно вжитковим мистецтвом, зокрема з керамікою, Уточнити знання про посуд, про його використання у побуті. Продовжувати вчити дітей правильно використовувати набуті знання мислити, висловлювати свою думку, доводити свою тонку зору українською мовою. Заохочувати дошкільнят самостійно обирати і створювати орнаменти на вирізаних з паперу силуетах посуду. Розвивати увагу, зосередженість, самостійність, творчу ініціативу, трудові та технічні навички у декоративному малюванні. Виховувати патріотизм, інтерес і повагу до праці народних умільців.

Хід заняття

-- Діти, сьогодні ми будемо гостями у цій світлиці. Проходьте, сідайте, зручніше.

Послухайте загадку і відгадайте, хто ж господар цієї світлиці.

Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд, ніби жар?

Ну, звичайно ж, це -- .. (гончар).

-- Так, ми в гостях у гончаря.

А хто такий гончар? Так, гончар -- це майстер, який виготовляє вироби із глини.

А які вироби виготовляє гончар? (Він виготовляє посуд, іграшки, скульптури із зображенням людей, тварин, птахів, декоративні вази, прикраси).

Треба було викопати глину, і не абияку, а найкращу. Вона зберігається кілька років. Потім глину ретельно перетирають, пересіюють, щоб не було у ній жодного камінця, шматочків, коріння. Потім її розмішують.

-- Чим розмішували глину? (Водою)

-- На чому гончар робить свої вироби? (На гончарному крузі)

-- Діти, я розкажу вам казочку про маленький шматочок глини, а ви послухайте.

Жив собі гончар. Узяв він маленький шматочок темно-сірої глини. Поплескав його, подавив пальцями та й став м'яти руками. Легенько розкрутив гончарний круг, змочив середину його водою і коротким махом вліпив у центр круга наш шматочок глини. Постукав по ньому кулаком. Потім погнав круг і потягнув глину вгору. Круг все швидше і швидше, а на ньому вслід за руками майстра витягувався горщик. Круг вертівся, а гончар роздивлявся горщик -- чи гарний він, чи рівний? Потім круг пішов все тихіше і, нарешті, зупинився. (Вихователь читає вірш Т. Коломієць «Гончарний круг»).

Старається гончарний круг,

І глина тягнеться до рук,

Стає вона горнятком --

Малятком - товстенятком.

Гончар горня оте зніма --

І глина в руки йде сама,

І знов же -- тим порядком,

Кружля, щоб стать горнятком.

-- Діти, а скажіть мені, чи готові вже ці вироби до використання? (Ні)

-- А що потім з ними роблять? (Просушують)

Так, три доби вони стоять на стелажах. Волога з них випаровується, вироби світлішають.

-- Що роблять з ними далі? (Обпалюють у печах)

-- Для чого це роблять? (Щоб вироби були міцними, стійкими)

Для того, щоб заповнити печі, треба зробити дужа багато виробів. Бо піч у майстерні величезна.

-- А що роблять для того, щоб ці вироби були такими гарними, привабливими, як на цьому столі? (їх розписують)

-- А хто їх розписує? (Художники)

Так, після випалювання вироби потрапляють до рук художників. Оздоблюючи їх, художники дарують людям радість.

Яких народних художників України ви знаєте? (Марія та Федір Приймаченки, Надія Білокінь, Тетяна Пата)

Колись давно, коли ще ваші бабусі були маленькі, славилися вироби, розписані руками талановитих малювальниць -- Мотрі Назарчук, Зінаїди Линник, Марії Кришталь.

-- Які елементи використовували художники у своїх розписах?

(Діти називають). Як іще називаються вироби із глини? (Керамічні)

З давніх часів в Україні славиться кераміка. У різних куточках України свої традиції розпису кераміки. І від назв населених пунктів, жили знамениті майстри, пішли назви видів кераміки. Деякі з них ми знаємо Давайте пригадаємо їх. (Косівська, Київська, Опішнянська)

-- Після розпису вироби поливали глазуррю, щоб блищали, знову ставили у печі і випалювали. Ось так маленький шматочок глини сірого кольору перетворюється на красивий горщик, вазу, дивакуватого звіра (Вихователь разом із дітьми повторює вірш А. Качан «Горнятка-двійнятка»).

Вихователь.

Звідки ви взялися,

Горнятка-двійнятка?

Діти.

З гончарного круга

Зійшли ми спочатку.

А потім нам пензель

Боки розписав

І жар у печі

Своїм духом обдав.

Вихователь.

А хто ж вас, горнятка,

Із глини ліпив?

Діти.

Дівчатка-близнятка

З сім'ї гончарів.

-- Що і казати, нелегка це справа. Дуже багато потребує вона терпіння і вміння.

Діти, а давайте пригадаємо, які ми знаємо прислів'я про працю.

Гончаря глина годує.

* Людину праця годує.

Без праці не проживеш.

Хто працює, той і урожай збирає.

-- А зараз ми з вами пограємо у гру «Василю, вгадай, яка праця у нас» (з музичним супроводом).

Ой, Василю, товаришу,

Ну ж бо глянь ти на нас.

Чи вгадаєш, товаришу,

Яка праця у нас?

А як не вгадаєш,

Будемо сміятись,

Будемо з тебе, товаришу,

Три дні реготатись.

(Хлопчик, що виконує роль Василя, виходить у другу кімнату. Усі інші діти домовляються між собою, яку роботу вони будуть виконувати перед Василем (наприклад, шити, колоти дрова, грати на скрипці і т. д.

Василь мусить відгадати, яку роботу виконують діти. Якщо не вгадає, діти сміються з нього, і він мусить знову іти за двері.

Якщо вгадає, діти кричать «Правильно!» і тікають, а Василь ловить їх. Піймана дитина буде Василем.

Після гри діти сідають на місця. Перед ними на столі стоїть керамічний посуд).

-- Діти, як можна одним словом назвати ці предмети? (Посуд) Таким посудом користувалися дуже давно.

-- Подивіться на картинку і скажіть мені, з якої казки ці герої?

Так, це герої казки «Лисичка та Журавель».

-- Із чого Лисичка пригощала Журавля? (З тарілочки)

-- Чому Журавель не міг ухопити каші? (Бо тарілка мілка, а у Журавля гострий та довгий дзьоб)

-- Хто покаже тарілочку?

(Дитина показує і розповідає, з чого зроблена, де використовували).

-- З чого пригощав Журавель Лисичку? (З глечика)

-- Чому Лисичка не могла дістати страви? (Бо у глечика вузька шийка)

-- Діти, тут на столі є глечик. Хто покаже його і розповість, де його можна використати?

(Дитина розповідає, вихователь підсумовує).

-- Так, глечик -- це глиняний посуд, у якому зберігали молоко, сметану, компот.

А зараз послухайте загадку і відгадайте, про який посуд вона.

У землі родився,

На кружалі вертівся,

На вогні пікся,

На базарі бував,

Людей годував;

Як упав, то й пропав,

Ніхто не поховав. (Горщик)

-- Так, це горщик. А який він, хто мені покаже?

(Дитина показує горщик і розповідає про нього. Вихователь підсумовує).

-- Горщик -- це глиняний посуд, у якому господиня варила їжу -- борщ, кашу. Горщик накривали покришкою і ставили у гарячу піч.

(Дитина розповідає вірш К. Вишинської «Рецепт»).

Узяла Настуся горщик,

Щоб зварити в ньому борщик.

До бабусі підбігає,

Для борщу рецепт питає.

А бабуся аж присіла:

Ти ж недавно борщик їла!

Ще й казала -- дуже смачно.

Тож рецепт тобі цей нащо?

То варила ти, бабусю,

А тепер і я навчуся,

І мені потрібно знати,

Як цю страву готувати.

Посміхнулася бабуся

І погладила Настусю:

-- Що ж, ходімо, буду вчити

Український борщ варити.

-- А хто мені розкаже ось про цей посуд? (Показує куманець).

-- Куманець -- традиційний український святковий посуд для напоїв у вигляді великого бублика з носиком і ручкою на основі-підставці.

-- Діти, а ви б хотіли сьогодні побувати художниками? Тож давайте відкриємо майстерню народних умільців.

У мене на столику лежить посуд з паперу (площинні силуети різного посуду). Підійдіть і виберіть той посуд, який би вам хотілося розписати і проходьте у майстерню.

(Діти сідають за столи, на яких обладнання для малювання).

-- А щоб швидко працювали наші пальчики, давайте зробимо з ними вправи

Пальчикова гра.

-- Пальчик-хлопчик, де ти був? (Ворушать великим пальцем).

-- З першим братом в ліс ходив. (По черзі загинають пальці).

З другим борщик я варив.

З третім кашу доїдав.

А з четвертим я співав.

Перед тим, як прикрасити посуд, художники задумували орнамент. Подумайте, якими елементами ви хотіли б прикрасити свій виріб? (Запитати 2-3 дітей).

Візьміть пензлики і покажіть, як ви будете їх тримати.

Лунає тиха музика, а наші художники починають працювати.

(Діти малюють. Вихователь допомагає їм, використовуючи словесні та практичні прийоми навчання).

-- Які гарні вироби! Впізнаю і Косівський розпис, і Київський, і Опішнянський. Все це наше, українське! (Дитина розповідає віршик).

ПРО НАШУ УКРАЇНУ

Ми дуже любим весь наш край

І любим Україну,

її лани і зелен гай,

В саду рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками.

Та й ми співаємо пісні,

Змагається він з нами.

М. Познанська

-- Наші діти дуже люблять співати. А ще українські діти люблять грати у народну гру «Подоляночка». Давайте і ми пограємо.

(Виконується гра «Подоляночка» під музичний супровід).

-- Діти, давайте подаруємо наші чудові витвори гостям.

(Діти дарують. Заходить шеф-кухар, у руках у неї макітра з варениками. Пригощає дітей).

Вас чекають у макітрі

Варенички дуже ситні,

Білолиці, круглолиці

Із білої пшениці.

Конспект заняття 2.

«Серветки для мами»

(вишивка гладдю з використанням елементів ТРВЗ)

Програмовий зміст. Продовжити знайомство дітей з вишивкою Полісся, зокрема з вишивкою гладдю. Вчити малювати загостреним сірничком, імітуючи вишивку гладдю в одному напрямку або по формі предмета, ягоди малювати пальчиком. Закріпити знання основних рослинних елементів Поліських вишивок (Дубовий лист, калина, хмелик, барвінок, мак, колосок, гречка ,квітка льону) Вправляти в композиційно вірному розміщенні візерунку на силуетній формі серветка круглої, квадратної, трикутної форми за вибором дитини. Розвивати чуття кольору, ритму. Виховувати художній смак.

Матеріал: Силуетні форми серветок круглої, квадратної, трикутної форми для вибору дитиною, шаблони для обмальовування, простий олівець, тоненький пензлик, сірники з загостреним кінчиком без сірки, червона, жовта, зелена, синя, коричнева гуаш ,розбавлена до густоти сметани в кришечках, серветки, вода, палітри-клаптики паперу; зразки малюнків-вишивок

Хід заняття.

Сьогодні ми з вами продовжимо знайомство з чарівним мистецтвом вишивки в нашому краї. Як він називається, чому?

- Які народні промисли на Поліссі вам відомі?

- Які вироби здавна прикрашали вишивкою у нас на Поліссі? (одяг, рушники ,скатертини,серветки).

Ми з вами говорили вже, що на Поліссі використовували для вишивки техніку "гладі" і "хрестиком" та інші, які можна було поєднувати.Але сьогодні ми познайомимось з "гладдю".Погляньте на серветки у вас на столі (вишиті), спробуйте рукою. Які вони на дотик? (гладенькі) А ще гладь так називається за те, що ниточки рівненько стеляться доріжки в одну сторону, або за контуром малюнка. А допоможе нам познайомитись з технікою гладі сірничок. Ви пізніше навчитесь з мамами вишивати голочкою. (Розгляд зразка 1-2)

- Які елементи зустрічаються у серветках? (листя, квіти, зайчики, пташечки)

- Як називаються такі елементи? (рослинні, тваринні)

- Які характерні для поліських вишивок? (жовтий, червоний, зелений, синій, чорний)

- Де розташовані візерунки в серветках? (по кутах, по сторонах, посередині)

- Показ способу виконання вишивки гладдю: за шаблоном обведемо з допомогою простого олівця, потім цей листочок чи квітку обведемо тоненьким пензликом вподобаним кольором, потім загостреним сірничком вмоченим у цю ж фарбу проведемо тонкі рисочки в одному напрямку, ось так, або по формі листочка, квітки.

А зараз, щоб зробити мамі приємне приготуємо подарунок - серветочку. Самі придумайте візерунок з допомогою шаблонів, можете намалювати свої квіточки, але пам'ятайте, що елементи в усіх кутиках мають бути однакові.

В кінці заняття зробили виставку-розгляд серветок з обговоренням.

Запитання до дітей.

- Де, в якій місцевості так вишивають? Які елементи використовують в вишивках жителі Полісся? Які характерні кольори?

Конспект заняття 3

«Прикрасимо узором серветочки для чашок».

Програмовий зміст. Розвивати у дітей відчуття кольору, уміння порівнювати узори за кольором, вибирати найбільш красиві, прикрашати узором серветку, використовуючи елементи петриківського розпису (пересічні лінії, мазання).

Матеріал. Роботи по аплікації (чашки з блюдцями), квадрати білого паперу (20X20 см), фарби, пензлі.

Попередня робота. Розгляд петриківського розпису.

Методика проведення заняття. Вихователь пояснює дітям: «Щоб було красиво, приємно пити чай, чашки з блюдцями ставлять на серветки». Пропонує їх намалювати, прикрасити узором.

Показує 2-3 серветки, прикрашені петриківським узором, на них прикріплює силуети чашок з блюдцями. На прохання педагога діти малюють узор з пересічних ліній, а в клітинках наносять мазки, крапки (за бажанням). Після малювання всі розглядають серветки. Коли фарба висохне, можна поставити на серветки чашки, помилуватися ними.

Всі діти старшого дошкільного віку, які приймали участь в контрольному експерименті завдання виконали вірно і швидко.

Порівняємо результати першого та другого експерименту по рівнях знань дітей.

№ п/п	Прізвище Ім'я	Рівні знань в констатуючому експерименті	Рівні знань в контрольному експерименті
1	Андрійчук Микола	Високий рівень	Високий рівень
2	Бойко Каріна	Середній рівень	Високий рівень
3	Баранка Дарина	Низький рівень	Середній рівень
4	Грицак Григорій	Високий рівень	Високий рівень
5	Жулюк Богдан	Середній рівень	Високий рівень
6	Колошва Наташа	Низький рівень	Середній рівень
7	Кучер Саша	Низький рівень	Середній рівень
8	Кулакевич Микола	Середній рівень	Високий рівень
9	Лазар Ольга	Високий рівень	Високий рівень
10	Оксимчук Максим	Низький рівень	Середній рівень
11	Петрикей Анна	Середній рівень	Високий рівень
12	Сліпенчук Віка	Високий рівень	Високий рівень
13	Степанюк Владислав	Низький рівень	Середній рівень
14	Трачук Тетяна	В Високий рівень	В Високий рівень
15	Янчук Микола	Низький рівень	Середній рівень

З таблиці видно, що на констатувальному етапі експерименту високий рівень умінь та знань з декоративної діяльності за мотивами українських народних промислів ми зафіксували у 5 дітей (33%), в контрольному експерименті у 9 дошкільників (60%). Середній рівень в першому експерименті ми відмітили у 4 старших дошкільників (26%) у другому експерименті у 6 дітей. Низький рівень на контрольному експерименті ми не зафіксували ні в кого.

Це свідчить про те, що робота спрямована на вдосконалення знань та умінь дітей з декоративної діяльності за мотивами українських народних промислів дала свої позитивні результати.

ВИСНОВКИ

народний промисел дошкільник естетичний

Народний промисел - творча та виробнича діяльність, метою якої є створення виробів декоративно-вжиткового призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці майстрів народних промислів.

Осередок народного промислу - територія, у межах якої історично склався і розвивається відповідно до самобутніх традицій народний промисел.

Виріб народного промислу - виріб декоративно-вжиткового призначення, виготовлений відповідно до традицій даного промислу ручною працею або з використанням механізованої праці у підготовчих і допоміжних операціях.

Шляхом експериментального дослідження було виявлено, що народні ремесла мають великий вплив на формування особистості дитини. При їх використанні реалізуються такі завдання:

пізнавальні, спрямовані на розширення знань про традиції народу, трудові звичаї своїх краян, природу рідного краю, процеси виготовлення виробів, походження та властивостей різних матеріалів тощо;

розвивальні, що передбачають психологічний і художньо-естетичний розвиток шляхом одержання знань про народні ремесла та оволодіння елементарними практичними вміннями й навичками;

виховні, які визначають формування інтересу до свого краю, до регіонального мистецтва, дбайливе ставлення до виробів як результату людської діяльності, виховання культури та естетики праці, позитивних моральних якостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Богатеева З.А. Апликации по мотивам народного орнамента в детском саду: пособ. для воспитателя детского сада. - М.: Просвещение, 1999. - 175 с.

Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Практикум: Навч. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів/ А.М.Богуш, Н.В.Лисенко. - К.: Вища шк., 2003. - 407 с.

Боровик Н. Сорочка вишиванка: заняття з декоративного малювання у підготовчій групі // Дошк. виховання. - 2001. - № 8. - С. 22.

Долинна О. Народна творчість - зразок для наслідування//Дошкільне виховання. - 1990. - № 5. - С. 8-9.

Калуська Л.В. Ремесла українського народу: метод. посіб. для вихователів дошкільних закладів. - Харків: Ранок-НТ, 2004. - 64 с.

Каплан Н.И. Народные художественные промыслы. - М.: Высшая школа, 1999. - 176 с.

Комарова Т. Народное искусство в интеллектуально-эстетическом воспитании детей //Дошкольное воспитание. - 1998. - № 7. - С. 13-19.

Лащук О. Народне мистецтво українського Полісся. - Львів: Каменяр, 1999. - 134 с.

Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за спец. "Дошкільне виховання": У 2 ч. Ч. 1 / Н.В.Лисенко, Н.Р.Кирста. - К. : Вища шк., 2006. - 302 с.

Максимов Ю.В. У истоков мастерства: народное искусство в художественном воспитании детей. - М., 1993. - 159 с.

Основы народного и декоративно-прикладного искусства // Дит. садок. - 2002. - № 3. - С. 1-24.

Пантелеев Г.Н. Декоративное искусство - детям: пособие для воспитателя старших групп детсада. - М.: Просвещение, 1996. - 141 c.

Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку «Дитина». - К.: Освіта, 1993. - 268 с.

Програма виховання дітей дошкільного віку «Малятко». - К., 1999. - 198 с.

Рондели Л.Д. Народное декоративно-прикладное искусство. - М., 1998. - 144 с.

Селиван В. Знакомство детей с произведениями декоративно-прикладного искусства// Дошкольное воспитание. - 1998. - №12. - С. 20-26.

Сірчанко Л. Декоративне малювання методичні прийоми на заняттях// Дошк. виховання. - 1998. - № 7. - С, 8-9.

Сірченко П.Л. Декоративне малювання в дитячому садку. - К.: Радянська школа, 1999. - 63 с.

Скиданов Л.Я. Декоративне малювання та аплікація в дитячому садку. - К.: Рад. школа, 1991. - 64 с.

Смирнова М. Джерело художнього смаку ознайомлення дошкільників з народно декоративно-прикладним мистецтвом// Дошк. виховання. - 1991. - № 1. - С. 18-19.

Сухорукова Г.В. Художня сутність і методичні основи навчання дітей декоративного ліпленя// Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - Рівне : РДГУ, 2002. - Вип. 21. - С.55-57.

Тихонова О. Декоративное рисование в детском саду// Дошк. воспитание. - 2004. - № 11. - С. 36-40.

Халезова Н.Б. Народная пластика и декоративная лепка в детском саду. - М.: Просвещение, 1994. - 112 с.

Размещено на Allbest.ru