Використання методів інтерактивного навчання біології в навчальному процесі

І. Вимоги безпеки під час проведення лабораторних занять, практичних робіт, демонстраційних дослідів у приміщенні кабінету біології:

1. для демонстраційних дослідів необхідно використовувати електронагрівальні прилади закритого типу;

2. для надання першої допомоги в разі травм у кабінеті біології обов'язково треба мати аптечку.

ІІ. Вимоги безпеки під час роботи в куточку живої природи:

1. підживлення, пікірування, пересаджування рослин, а також доглядання тварин у приміщенні куточка живої природи необхідно проводити в спецодязі, руки захищати рукавицями;

2. за тваринами в куточку живої природи вчитель біології встановлює постійний ветеринарний нагляд, щоб запобігти виникненню інфекцій, які можуть передаватися людям;

3. учням, які доглядають тварин у куточку живої природи, у крільчатнику тощо, вчитель повинен показати і пояснити, як брати кожну з них у руки, щоб уникнути укусів. Особливу увагу треба звернути на інструктаж з догляду за самицями, що недавно народили малят, бо вони оберігаючи їх, стають у цей час агресивними;

4. у разі захворювання якоїсь тварини потрібно негайно викликати ветеринарного лікаря. Якщо хвороба заразна для людей, то хвору тварину треба негайно відокремити, а решту тварин тримати на карантині за вказівкою ветеринара;

5. інструкція з безпеки для учнів під час роботи в куточку живої природи розміщують у його приміщенні й у кабінеті біології для ознайомлення з правилами безпеки.

ІІІ. Правила безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці:

1. проводити роботи на навчально-дослідній ділянці необхідно в спецодязі і рукавицях;

2. сільськогосподарські знаряддя повинні відповідати віку учнів. Робоча частина лопат повинна бути невеликою, заокругленою, товщина ріжучої грані 2 мм, ручки треба робити легкими. Довжина ручок лопат повинна бути різною. Її треба визначати, виходячи зі зросту учнів різних вікових груп;

3. на навчально-дослідній ділянці потрібно користуватися невеликими лійками. Якщо в навчальному закладі є тільки великі стандартні лійки, треба стежити за тим, щоб учні під час роботи наливали в них води не більше як 1/3 місткості лійок;

4. тривалість роботи учнів на навчально-дослідній ділянці встановлюється відповідно до їх віку. Учні 4-5 класів працюють на ділянці 2 години. Через кожні 20 хв. роблять десятихвилинні перерви. Робота на ділянці учнів 7-8 класів може тривати 3-4 години з десятихвилинними перервами через кожні 30 хв. Під час кожного заняття треба урізноманітнювати види діяльності учнів, переключаючи ланки з одних видів роботи на інші;

5. учням до 15 років забороняється підіймати, переносити вантажі з допомогою носилок, відер тощо. Підліткам у віці від 15 до 17 років дозволяється переносити вантажі масою 11,3-12,6 кг - для юнаків і 5,6-6,3 кг - для дівчат;

6. перед початком кожного заняття учитель проводить інструктаж учнів на робочому місці з обов'язковим показом прийомів роботи, що дають змогу забезпечити правильну позу під час трудового процесу, оптимальні ритм і навантаження в роботі м'язів, а також дають змогу запобігати травматизму;

7. у кожному конкретному випадку вчитель, який керує роботою учнів на ділянці, зобов'язаний інструктувати їх, як користуватися с/г знаряддями, щоб не нанести пошкоджень собі та іншим учням, що перебувають поруч;

8. на навчально-дослідній ділянці одночасно працюють не більше як 20 учнів. Учитель, який керує роботою повинен бути під час роботи й забезпечувати виконання учнями цих правил. Інструкція з безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці знаходиться у кабінеті біології.

IV. Правила безпеки під час проведення екскурсій з біології:

1. перед проведенням екскурсії її керівник ретельно обстежує ту ділянку природного оточення навчального закладу освіти, куди будуть виведені діти, вибирає місця, де не має небезпеки нападу хижаків, отруйних тварин, де не має боліт, трясовин тощо;

2. у керівництві екскурсантами вчителеві допомагають по можливості батьки учнів. Бажано, щоб на кожні 10-15 учнів припадало по одному дорослому. Не дозволяється об'єднувати для екскурсії два або більше класів;

3. перед проведенням екскурсії роблять перекличку учнів класу і відмічають присутніх. Для керівництва кожною групою дітей призначають дорослого. Другу перекличку проводять після прибуття на місце екскурсії, третю - перед відправленням у зворотній шлях, четверту - після повернення з екскурсії;

4. якщо для доставки учнів до місця екскурсії використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослого. При цьому в транспортні засоби входять спочатку учні, а потім особа, яка керує ними. У такому самому порядку здійснюється й висадка дітей з транспортного засобу;

5. для вивчення флори і фауни водоймища необхідно заздалегідь вибрати таке місце, де його глибина біля берега настільки мала, що гарантує від нещасних випадків. Входити у воду учням не дозволяється. Для ознайомлення з живими об'єктами водоймища використовують сачки з довгими ручками;

6. перед тим, як організовувати екскурсію, треба ознайомити учнів з вимогами охорони природи, з місцевими отруйними рослинами і грибами і не дозволяти учням пробувати на смак;

7. з метою запобігання механічним пошкодженням сучками, хмизом, колючими рослинами, гострим камінням, осколками скла тощо, а також укусами отруйних тварин на передодні екскурсії необхідно попередити, щоб діти приходили у взутті, яке захищає ноги від пошкоджень, і спортивному одязі;

8. вирушаючи на екскурсію з дітьми, учитель повинен мати при собі похідну аптечку першої допомоги;

9. інструкцію з безпеки під час екскурсій для учнів розміщують на видному місці в приміщенні кабінету біології та ознайомлюють з нею учнів перед екскурсією.

V. Правила безпеки під час проведення практичних занять з біології в теплицях (оранжереях):

1. до практичних робіт в теплиці, оранжереї мають допуск учні 5-11 класів, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань;

2. перед початком роботи в теплиці, оранжереї вчитель біології повинен провести інструктаж з безпеки праці на робочому місці й ознайомити учнів з безпечними прийомами роботи;

3. тривалість роботи в теплиці протягом навчального року становить:

для учнів 5-6 класів - не більше 1год/тиждень;

для учнів 7- 8 класів - не більше 2год/тиждень;

для учнів 9-11 класів - не більше 4год/тиждень;

4. у теплиці проводяться роботи з вирощування розсади с/г культур, овочевих рослин, в оранжереї вирощують квітково-декоративні рослини;

теплиця (оранжерея) навчального закладу забезпечується водопроводом, раковинами з гідравлічним затвором по каналізації;

5. підживлення рослин, які вирощують у теплиці (оранжереї),здійснюються в установлені для кожного виду терміну з допомогою мінеральних добрив;

6. мінеральні добрива, біологічні препарати і стимулятори росту зберігаються окремому приміщенні, в яке немає вільного доступу учнів. Кожний препарат знаходиться в закритій тарі з етикеткою;

7. приготування розчинів мінеральних добрив і підживлення рослин виконують учні 7-11 класів. Вони повинні бути забезпечені спецодягом;

8. застосування отрутохімікатів у теплиці (оранжереї) не дозволяється. Для боротьби зі шкідниками, хворобами і бур'янами використовують агротехнічні і біологічні методи;

9. під час перенесення добрив, ящиків з розсадою чи горщиків із квітами необхідно дотримуватися норм перенесення вантажів;

10. санітарну обробку теплиці (оранжереї) знезараження ґрунту проводять один раз на рік, не пізніше як за 30 днів до початку навчального року [47].

2.3 Характеристика ігор та їх роль на заняттях біології при використані наукових колекцій

Сьогодні як ніколи широко усвідомлюється відповідальність суспільства за виховання підростаючого покоління. Основне завдання педагога -- використати всі можливості й ресурси для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Значну роль у сфері виховання й навчання відіграють ігрові методи, як засіб підвищення пізнавального інтересу учнів. Особливо актуальна ця тема для учнів 5-6 класів. Гра полегшує їм засвоєння й закріплення матеріалу, підвищує інтерес до процесу навчання, допомагає розкрити здібності. Набагато легше використовувати прямі засоби впливу: наказ,вимогу, вказівку, нагадування, пораду, домовленість. Але вони сковують дитину, знижують її активність і найчастіше викликають протилежний ефект. Гра належить до непрямого методу впливу, коли дитина не відчуває себе об'єктом впливу дорослого, є повноправним суб'єктом діяльності. Тому в процесі гри діти самі прагнуть до подолання труднощів, самі ставлять завдання і виконують їх [9].

Гра -- це той засіб, де виховання переходить у самовиховання. Саме під час гри створюються відносини між дорослим і дитиною. Ці відносини лежать в основі особистісного підходу, коли педагог орієнтований на особистість дитини в цілому, а не лише на її функції як учня. Ігровий метод залучення школяра до діяльності та спілкування передбачає саме особистісний підхід, стимулює активність і залучає учнів до творчої діяльності. Саме ці завдання ставить перед собою сучасна система освіти.

Розвитку елементів творчої діяльності учнів сприяють методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності, які широко впроваджуються останнім часом. Це зокрема дидактичніігри (ігри-подорожі, вікторини, ділові ігри) стимулюють практичні навички, розвивають уяву та інтуїцію, змінюють мотиви навчання (знання забезпечують успіх школярів у реальному житті, а не колись у майбутньому).

Одним із завдань шкільної біологічної освіти є ефективна організація навчального процесу, раціональний підбір форм навчання. Значну роль у цьому відіграють нестандартні ігрові методи навчання. Класифікація ігор здійснюється на основі різних підходів (Табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація ігор

Класи	Типи	Види
Творчі	Рольові	«Казка», «композиція», «суд», «концерт», «форум», «круглий стіл», «конференція», «консиліум», «подорож»
Частково-пошукові, пошукові	Змагальні	«Турнір», «аукціон», КВК, вікторина, «Поле чудес», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок»
Репродуктивні	Настільні	Лото, ребуси, кросворд, головоломка, чайнворд

Ігрові форми навчання -- це спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі ігрової моделі.

Структурними компонентами ігрової форми є:

• ігрова модель, що визначає межі гри та її кінцеву мету;

• спосіб організації навчання або правила організації гри;

• характер навчально-пізнавальної діяльності, що визначає клас гри.

На уроках узагальнення знань та вмінь учнів, можна успішно застосовувати ігри. Використовуючи ігрову форму роботи, можна перевірити знання всього класу щодо засвоєння термінів, розуміння зв'язків і біологічних закономірностей, уміння використовувати знання на практиці [13].

Біологічні ігри вирізняються значною різноманітністю і розрізняються між собою низкою ознак. Виходячи зі змісту питань, турнірів і конкурсів, ігри можна поділити за визначеними освітніми цілями:

1. ігри, під час яких вивчається новий матеріал, формуються навички й уміння;

2. ігри для підвищення загального інтелектуального рівня, розвитку кругозору;

3. ігри узагальнювального повторення і контролю знань і вмінь.

Ігри дуже різноманітні також за формою проведення. Це можуть бути КВК, вікторини, рольові ігри, турніри, брейн-ринги, ігри-аукціони, ігри на природі під час екскурсій, ігрові прес-конференції, змагання на кількість, якість або швидкість, розгадування кросвордів або чайнвордів, ігри-дослідження. Підбираючи форму проведення біологічної гри, необхідно враховувати вікову категорію учнів, кількість гравців і тривалість тої чи іншої гри в часі. Ще одне переконання, сформоване практикою: гра не повинна бути надмірно розтягнутою за часом, її процес має бути динамічним, а запитання, завдання і турніри -- максимально зрозумілими для учасників і глядачів, тобто не повинні бути надто складними.

Про ефективність використання пізнавальних ігор у процесі навчання біології можуть судити насамперед обидві сторони, що беруть участь у цьому процесі: учні й учитель. Якщо після гри на запитання: «Чи було вам цікаво?» діти відповідають позитивно або просять продовжити гру після дзвінка на перерву, то це свідчить про те, що використання ігрових елементів або ігор у викладанні біології дає певний позитивний ефект [15].

Використання ігор на уроках або поза ними містить низку позитивних моментів і для педагога. По-перше,розробляючи завдання і запитання, учитель мимоволі довідується про щось нове, поповнює багажсвоїх знань, тобто підвищує свій професійний рівень; по-друге, ігри проводити легше, ніж урок в «офіційній» формі, тобто ступінь напруженості вчителя під час гри знижується, а це корисно, отже, ігри полегшують учительську працю; по-третє, ігри підвищують ступінь довіри в стосунках педагога і дітей, зближують їх.

Найкоротший шлях до успішного навчання лежить через пізнавальну та самостійну активність учнів. Пізнавальний пошук, інтерес, а в результаті й творча активність школярів - це активність форм, які створюються змістом навчального матеріалу, методами, прийомами, засобами навчання. Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення та поглиблення знань є використання в навчально-виховному процесі рольових ігор. Гра - найпривабливіша та найприродніша діяльність дитини. Цінність гри полягає в тому, що в ігровій формі освітня, розвиваюча, виховна функція діють у тісному зв'язку. Учні чекають чогось цікавого, можливо незвичайного. Гру можна використовувати на будь-якому етапі уроку [17].

Гра, як особливий вид спільної діяльності включає в себе наступні характеристики ефективної організації навчання: активність, динамічність, емоційність, колективність, проблемність, самостійність, системність, моделювання, рольова взаємодія, результативність, різноманітність видів оберненого зв'язку, змагання.

Дидактична гра має суттєву ознаку -- наявність чітко поставленої мети навчання й відповідного їй педагогічного результату. Виокремлено такі компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-операційний, ціннісно-вольовий, оцінковий. Ці компоненти тісно взаємопов'язані й у сукупності визначають технологічну структуру гри, до якої входять такі елементи: настанова на гру, завдання, правила гри, ігрові ситуації, ігровий стан, сюжетно-ігрові дії, результат гри.

Настанова на гру сприяє формуванню позитивної мотивації учнів, активізує їхнє мислення, уяву, її форма має бути захоплюючою, наприклад: «Уявіть, що ви потрапили в тропічний ліс...». Ігрова ситуація може розгортатися в уявному просторі. Завдання гриповинні бути ігрові та навчальні, а для їх поєднання розробляються правила гри, які реалізуються у вигляді ігрових дій.Під час гри в учнів виникає ігровий стан,який супроводжується певними емоційними переживаннями, активізацією уяви, містить елементи змагання. Результат гридля вчителя полягає в показниках рівня знань, вмінь та навичок, норм поведінки, а для учнів -- у досягненні певних цілей [14].

Дидактична гра сприяє формуванню партнерських взаємовідносин між учителем і учнями, що сприяє демократизації й гуманізації навчального процесу. Систематичне використання елементів гри зумовлює позитивні емоції учнів на уроках. А емоції, в свою чергу, впливають на краще засвоєння навчального матеріалу, на розвиток особистості в цілому.

Є чимало класифікацій дидактичних ігор. За особливостями прояву у них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі.

Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конкретні завдання. Ці ігри використовуються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод навчання на уроках різних типів [26].

Іграм-змаганням належить особливе місце в навчальному процесі з біології оскільки при їх проведені використовуються наукові колекції та гербарії: різні їхні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. У груповій грі майже завжди є елемент змагання, а значить, у присутності учнів на уроці має посилитися увага, сила волі, наполегливість. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, інтелектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів.

Ділові ігри -- це особливий спосіб побудови моделей, що передбачає одночасну багатосторонню взаємодію гравців, які змагаються і співпрацюють. За даними. Ю.В. Геронімус, воєнні ігри були першими іграми, спеціально призначеними для навчання через імітацію реально здійснюваних операцій. Саме в результаті тих варіантів дій сторін, що програвалися в ході цих ігор (маневрів), обиралося найкраще рішення, яке потім реалізовувалося на практиці.

У сучасній формі ігри стали застосовуватися в Україні і США приблизно одночасно, у 50-ті рр. минулого століття в рамках розробки сценаріїв можливих дій сторін і уточнення деталей загальнонаціональних програм. Сьогодні ділові ігри набули широкого застосування в комерційній та управлінській сферах діяльності різних компаній та як навчальні ігри в школі. пізнавальний інтерактивний гра біологія

Для навчальних цілей ділові ігри почали застосовуватися з кінця 60-х-- на початку 70-х рр. приблизно одночасно за кордоном і в нашій країні. При цьому більшістю авторів ігри розглядаються як різновид імітацій. Головна ідея імітації як засобу навчання, на думку Р. Ворфорда, полягає в тому, щоб спонукати учнів ставити себе на місце інших, намагатися побачити певну ситуацію так, як її побачив би хтось інший збоку, спробувати розв'язати її шляхом реалістичної, особистої участі в ній». Тут уже чітко проглядається діяльна орієнтація учасників ігрової процедури [43].

Операційні ігри. Такі ігри іноді називають жорстким діловими іграми. Вони часто є закритими й загалом характеризуються обмеженою свободою, мають чітко визначені правила.

Організаційно-діяльнісні ігри. Їх «обов'язковою умовою» є діяльність гравців. Це так звана творчість, що «створює майбутнє», коли кінцевий результат має високий ступінь невизначеності або взагалі непередбачуваний. Цей тип ігор, без сумніву, найбільш цікавий, але вимагає значно більших витрат праці як організатора (викладача), так і учасників (учнів).

Використання методу ділових ігор висуває підвищені вимоги до дисципліни, розвиває товариськість і взаємну відповідальність, оскільки відсутність навіть одного учасника гри в деяких сценаріях порушує логіку її проведення, погіршує результат. Правила гри заохочують учасників до максимального розкриття своїх здібностей, спонукають до підвищення вимогливості до себе та своїх товаришів.

Однак організація, підготовка і проведення ділової гри вимагають від викладача різкого збільшення витрат часу на попередню підготовку матеріалів і навантаження в процесі проведення ділової гри [32].

Найскладнішою формою активного навчання є рольова гра. Навчання практикою дії -- це рольові ігри або програвання різноманітних ситуацій, коли учням пропонується уявити себе в тій чи іншій ролі під час розв'язання певної життєвої ситуації. Розігрування ролей, виконання ситуативних завдань, уміння захистити свою точку зору допомагають учням проаналізувати свої почуття, думки в незвичайній ситуації. Методично правильно організована гра проходить захоплююче і дає, як правило, цікавий матеріал для обговорення.

У процесі їх учасники розігрують певні життєві ситуації та при цьому грають реальні ролі учасників цих ситуацій. Такі ігри зазвичай викликають підвищений інтерес, але водночас трохи звужують індивідуальне поле діяльності, адже, обравши для себе певну роль, учасник зобов'язаний дотримуватися чіткого сценарію, а отже, незначною мірою бути самим собою. У той же час ігри, як правило, прості та зрозумілі, і в цьому полягає їх безперечна перевага.

Провести рольову гру неможливо або важко, якщо не було проміжних ігрових занять. Під час підготовки до них учні спочатку навчаються самостійно працювати, збирати, узагальнювати матеріал, аргументовано висловлювати свої думки, використовуючи наукові терміни, поняття, категорії. На початку підготовка відбувається з допомогою педагога. З часом, коли учні набувають навичок самостійної роботи, вчитель виконує роль консультанта. Використання рольових занять засвідчило, що згодом учні не лише добре усвідомлюють інструкцію з підготовки ролі, а й вносять до неї свої елементи, творчо переосмислюють задачі. У зв'язку з цим, після декількох занять для підготовки ролі подається лише загальна характеристика. Пошук необхідного матеріалу, ілюстрацій до виступу учні здійснюють самостійно, хоча вибірково вчитель контролює роботу учнів, перевіряє готовність наочного матеріалу, правильність розуміння текстів, узагальнення і висновки, отримані під час підготовки ролі [28].

Ключовим моментом рольових ігор є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можливості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й творчого мислення. Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних екологічних, санітарно-гігієнічних та інших проблем. На основі рольових ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рамках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кожний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольова гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер. Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Відомо, що дитина запам'ятовує лише 20% матеріалу, якщо він подається вербально. Якщо вчитель застосовує відео- або аудіозасоби, цей відсоток підвищується до 45%. Максимум досягається якраз у процесі дискусій та рольових ігор і становить 75%. Застосування рольових ігор у навчальному процесі сприяє підвищенню рівня пізнавальної активності, самостійності школярів, розширює їх інтереси, формує навички самоосвіти. Рольові ігри розвивають в учнів зорові, слухові, відчуття, кмітливість, мову. В іграх формуються потреби особистості впливати на оточення, її інтелектуальні, моральні, вольові якості. На уроках біології в рольових іграх група дітей або окрема дитина може виступати не тільки від імені людей, а й певних тварин та рослин, від наукових понять.

Методика підготовки рольових ігор залежить від їх сюжету та дидактичної мети застосування. На підсумковому уроці можна застосовувати рольову гру з великою кількістю виконавців. Така гра готується заздалегідь і потребує попередніх репетицій. Для правильного розподілу ролей учитель вивчає індивідуальні акторські здібності учнів, їх пізнавальний потенціал. На перших етапах упровадження рольових ігор у навчальний процес ролі між дітьми розподіляє вчитель, пізніше учні роблять це самостійно. Виконавці ролей шукають необхідну інформацію, іноді виготовляють деталі одягу, прикраси та інші необхідні предмети. Це сприяє кращому розумінню ситуації.

На підсумковому уроці, наприклад, за темою «Різноманітіть ракоподібних. Значення ракоподібних у природі та в житті людини» використовую рольову гру «Свято Нептуна». Тривалість гри 20 хвилин. Підготовка до гри потребує певного часу. Після проведення гри учням пропонується виконати самостійну роботу, спрямовану на узагальнення, систематизацію знань, отриманих під час проведення гри. Це підвищує її дидактичну цінність [30].

Інколи рольові ігри застосовуються на початку уроку для створення оптимального психологічного клімату. Такі ігри нетривалі, з невеликою кількістю учасників. Вони готуються безпосередньо перед уроком (за день перед уроком або на перерві перед уроком). Рольові ігри іноді називають творчими. Але справжня творчість починається тільки тоді, коли школярі пишуть сценарій гри самостійно, коли вони здатні створити нові образи. Ось чому особливу увагу звертають на виконання учнями таких домашніх завдань: «Складіть сценарій рольової гри до теми уроку "Значення тварин класу... в природі та житті людей», «Підготуйтеся до конкурсу сценаріїв рольових ігор за темою...», «Підготуйте рольову гру за темою...».

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри,учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуацій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися. Ситуаційно-рольові та імітаційні ігри можуть успішно застосовуватися в процесі уроків з екологічним змістом [7].

Ігрова технологія реалізується в кілька етапів:

1) підготовчий -- передбачає самостійну роботу учнів із літературою, консультації з учителем щодо проблем, які обговорюватимуться в ході гри;

2) проведення гри, яке передбачає певне оформлення класу, використання ТЗН, створення позитивного емоційного фону;

3) підбиття підсумків гри.

Дидактичній грі належить важливе місце в системі навчальних занять із біології. В поєднанні з іншими формами навчання вона дає змогу вчителю успішно розв'язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів. Проте для досягнення високої ефективності ігрової технології слід дотримуватися таких умов:

- урахування вікових особливостей учнів;

- створення позитивної мотивації учнів щодо даного виду діяльності;

- зосередження уваги на розв'язанні навчальних завдань гри;

- забезпечення участі кожного учня в грі та його самореалізації.

У сучасній школі гру з метою активізації та інтенсифікації навчального процесу використовують як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна гра передбачає ігрове моделювання подій та явищ, що вивчаються, має чітко поставлену мету навчання і відповідний меті результат. Елементи гри присутні на початку майже кожного уроку (актуалізація знань), у середині (осмислення матеріалу) або в кінці (закріплення). Частіше їх використовують тільки тоді, коли це доцільно. Психологи Ю. Азаров, А. Запорожець та великий педагог В.О. Сухомлинський відмічали, що використання гри створює в навчанні неформальну обстановку, сприяє розвитку пізнавального інтересу, формуванню міцних і глибоких знань, розвиває інтелектуальну й емоційну сферу учнів. У ході гри навчальна мета постає перед учнями у вигляді ігрового завдання: розгадати кросворд, показати, що ти найрозумніший (відповісти на питання), знайти помилки в тексті тощо [18].

Отже, розваги та ігри на уроках біології потрібно, по можливості, використовувати на кожному уроці, якщо можливо то використовувати наочний матеріал, а саме наукові колекції та гербарії. Дуже ефективним є використання на уроках додаткового матеріалу. Найкраще фактичний матеріал засвоюється, коли учні через вірші, загадки, прислів'я знайомляться з біологією. Виховне значення розваг та ігор для біології треба підтримувати, вітати на всіх уроках, тому що це всебічно розвиває дитину, пробуджує допитливість.

2.4 Ігри як засіб екологічного виховання

Екологічне виховання школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі навчання, як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити учнів предметом навіть самих пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення ефективності навчання.

Для розвитку творчих здібностей школярів у ставленні екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність.

Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв'язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її об'єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри - вікторини “ Що в лісі росте?”, “ Хто в лісі живе?”, “ Лісові орієнтири”, “Квітковий годинник”, аукціони знань на нескладну тему “ Які рослини можна знайти в тарілці супу?”, “ Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?” і т.д.

Розв'язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно - рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище - словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у ставленні до природи як до об'єкта постійної уваги й турботи 8. 48-51.

Крім того з учнями проводяться уроки-екскурсії, походи, експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей.

Оволодіння екологічними знаннями - важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В.О. Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки. Для дитини цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи.

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури.

Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів. Новизна змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування, перевірка знань і пояснювання нового матеріалу, емоційний тонус учнів, емоційність самого вчителя, взаємна підтримка вчителя і учнів, змагання і заохочення - всі ці фактори забезпечуються правильним використанням ігрового матеріалу на уроці.



РОЗДІЛ 3. НАУКОВІ КОЛЕКЦІЇ МЕТОДИКА РОБОТИ З НИМИ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

3.1 Застосування біолого-екологічних дослідів для формування екологічної культури учнів

Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи, явищ засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення зв'язків і взаємовідносин між предметами і явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних. Не менш ефективним прийомом є постановка дослідів 15.

Навчальний дослід - це елементарний навчальний експеримент. Він є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду, який не можливий без використання наукових колекцій, гербаріїв тощо. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об'єктів природи. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо.

Специфіка досліду полягає в тому, що він допомагає отримати явище в “чистому вигляді”, а саме: уникнути впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів, вивчати більш ретельно, ділити його на окремі частини, виділяти те, що цікавить. Таким чином, досягається глибина дослідження суті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені на основі досліду.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що діти мають незначний чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним.

Зокрема:

1. Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, викинути у воду, тобто виконати досліди.

2. Причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін.

У процесі навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли явище у природі триває довго, і школярі не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або на певному уроці виникає потреба в детальному вивченні чи загостренні уваги дітей на частині такого явища.

Застосування біолого-екологічних дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

а) активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

б) нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище, фактичних знань, які є матеріалом для подальшого усвідомлення, узагальнення, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, що існують в природі;

в) усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини і в кінцевому результаті - проявляється залежність комфортності, чи дискомфортності, існування людини в даному конкретному природному оточенні;

г) виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Дослід може виступати прийомом у структурі інших методів, тобто за його допомогою розв'язується конкретне дидактичне під завдання.Як прийом, дослід здебільшого використовується демонстраційно і служить джерелом емпіричного фактичного матеріалу або спонукає до актуалізації засвоєного змісту [22. 42-45].

3.2 Загальна характеристика наукових колекцій

Формуванню реального уявлення про величину, зовнішній вигляд виучуваного об'єкта або його окремих частин допомагає демонстрування поряд з таблицями натуральних об'єктів - чучел, колекцій, гербаріїв, живих рослин або їх частин та ін.

План морфологічного гербарію

1. Ботричні суцвіття. Прості суцвіття (китиця, колос, початок, щиток, зонтик, головка, кошик). Складні суцвіття (складний зонтик, складний щиток, складний колос, волоть).

2. Цимозні суцвіття (монохазій, дихазій, плейохазій).

3. Сухі плоди. Листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка, горіх, горішок, сім'янка, зернівка, крилатка, летючка.

4. Фіксований матеріал. Андроцей, гінекей, соковиті плоди

5. Морфологія кореня. Типи кореневої системи (стрижнева, мичкувата, змішана). Метаморфози кореня (коренеплоди, кореневі шишки, корені-присоски).

6. Розташування стебла в просторі. Стебла прямостоячі, повзучі, плеткі, причіпки, підняті.

7. Метаморфоз стебла. Вкорочені і видовжені пагони, колючки, вусики, фасціація, кореневище, підземні бульби, філокладій, цибулина.

8. Частини і прикріплення листа. Частини листа (пластинка, черешок, прилистки, листова піхва, язичок, розтруб, вусики). Листя черешкові (коротко черешкові, довго черешкові, щіткоподібні). Піхва з несправжнім розтрубом, сидячі.

9. Форма листової пластинки. Листя голчаті, лінійні, довгасті, ланцетні, овальні, округлі, яйцеподібні. Ромбічні, лопатеві, трикутні, ниркоподібні, стрілоподібні, списоподібні, мечовидні, ліроподібні, нерівнобічні, ниткоподібні, стрічкоподібні.

10. Край і жилкування листа. Листя цільокраї, зубчасті, пильчасті, город часті, виїмчасті, хвилясті, двійчастозубчасті, двійчастопильчасті, шипуваті. Жилкування паралельне, дугове, пальчатоперисте, сітчасте, дихотомічне.

11. Листкорозташування. Чергове, супротивне, мутовчате розташування листа на пагоні. Листова мозаїка.

12. Розчленування простого листа. Листя цільне, трійчасто-пальчасто-перистолопатеві, трійчасто-пальчасто-перисте-роздільне, трійчасто-пальчасто-перисторозсічені, гребінкоподібні, стругоподібні, ліроподібні, переривчастоперисторозсічені.

13. Складне листя. Трійчато-, пальчато-, парноперисто-, непарноперисто-, двоперистоскладне листя.

14. Метаморфоз листа. Гетерофілія. Відозміни листка: вусики, колючки, захисні і запасаючі луски, чашолистки, різноманітні пастки комахоподібних рослин.

15. Морфологія квітки. Частини листка і квітконіжка. Квітколоже, чашечка, віночок, андроцей, гуне цей. Особливості утворення оцвітини (губа, шпорка, шлем, при вінчик). Характерні типи віночків (метеликоподібний, колесоподібний, лійкоподібний, дзвіночкоподібний, трубчастий, двогубий, язичковий).

Схема морфологічного аналізу

Прізвище, ініціали студента

Місце сбіру рослин (фітоценоз)

Рослина однорічна, дворічна, багаторічна (підкреслити)

Підземні органи:

а) тип кореневої системи

б) метаморфози

Надземне стебло:

а) трав'янисте, дерев'янисте (підкреслити)

б) положення в просторі

в) форма поперечного січення

г) опушення

д) метаморфози

Листя:

а) прості або складні (підкреслити)

б) якщо прості, які по розчленованості

в)якщо складні, характер сполучення листочків

г)особливості пластинки листа або листочка:

- форма

- край

- верхівка

- основа

- жилкування

- опушення

д) прилистники відсутні або є (підкреслити)

е) прикріплення до стебла

ж) листорозміщення

Квітки:

а) одностатеві або двостатеві (підкреслити)

б) якщо одностатеві, рослина одно- або дводомна (підкреслити)

в) оцвітина проста або подвійна (підкреслити)

г) якщо проста, число листочків

д) чашечка подвійної оцвітини:

- вільно листкова або зросло листкова (підкреслити)

- число чашолистків

- симетрія

е) віночок подвійної оцвітини:

- вільно пелюстковий або зрослопелюстковий (підкреслити)

- форма

- симетрія

- число пелюстків

- колір

ж) андроцей:

кількість тичинок

сильність

братерність

з) гінецей:

- простий або складний, число маточок

- апокарпний або ценокарпний (підкреслити)

-кількість стовпчиків

- приймочок

- положення зав'язі

і) формула квітки

Суцвіття (тип)

Плід

Назва рослини (українська, латинська)

Родина

Дата

Підпис студента



3.3 Застосування наукових колекцій під час занять з біології

У вищій школі застосування наукових колекцій має на меті збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду студентів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу.

Використання наукових колекцій відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки наукових колекцій. Це допоможе розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати колекцію, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний зоровий образ активно працював на досягнення мети заняття.

Реалізовувати принцип наочності за допомогою наукових колекцій у процесі навчання біології - означає створювати нові, доповнювати, збагачувати й розширювати існуючі у свідомості студентів чуттєві образи й уявлення об'єктів навколишнього світу шляхом цілеспрямованого безпосереднього і опосередкованого чуттєвого пізнання.

Колекція ботанічного саду нараховує 2800 видів, форм сортів деревних, чагарникових i травних рослин. Головним завданням державного ботанічного Кам'янець-Подільського саду, є збереження, вивчення акліматизації цінних i рідкісних видів, форм рослин, збереження ботанічних колекцій. Державний ботанічний Кам'янець-Подiльський сад може використовуватись в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних, рекреаційних, інтродукційних, селекційно-генетичних цілях. Колекцiя нараховує 2800 видiв сортiв i форм деревної, кущової і трав'яної рослинності.

На площі 17,5 г ботанічного саду студенти проходять навчальну практику та лабораторні заняття з ботаніки, екології, фізіології рослин, виробництва кормів, садівництва. У структурі саду діють лабораторії дендрології, флори та рослинності, декоративного квітникарства.

У межах ботанічних садів виділені зони:

а) експозиційна - її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

б) наукова - до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації;

в) заповідна - відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

г) адміністративно-господарська.

НПП "Подільські Товтри" є неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, її екологічної мережі, тому охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Територія НПП «Подільські Товтри» охоплює 196 населених пунктів, у яких проживає 236,1 тис. мешканців.

НПП "Подільські Товтри" проводить наукові дослідження за напрямами:

- інвентаризація флори, фауни, а також усіх природних комплексів і окремих природних об'єктів на його території;

- виявлення природних комплексів, що найбільш характерні для НПП "Подільські Товтри", визначення еталонних геосистем і вишукання їх аналогів на прилеглих територіях з метою організації досліджень;

- вивчення міжсистемних зв'язків, структури і закономірностей функціонування природних комплексів, діяльність окремих видів і груп організмів, впливу на них факторів навколишнього природного середовища;

- комплексні наукові дослідження з питань збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, особливо рідкісних та зникаючих видів флори і фауни та типів природних середовищ;

- ведення комплексного екологічного моніторингу;

- ведення гідрометеоспостережень;

- створення бази даних щодо моніторингу довкілля та кадастру ПЗФ, в тому числі з використанням ГІС-технологій;

- науково-просвітницька діяльність в галузі біології, екології, охорони навколишнього природного середовища тощо.

Флористичне багатство НПП представляє біля 1300 вищих судинних рослин. Серед них до 30 ендемічних для України видів, до 40 диз`юнктивно-ареальні видів.

Особливо охоронними видами, що занесені до списку згідно матеріалів Бернської конвенції є змієголовник австрійський, рябчик гірський, сон великий, шиверекія подільська, зозулині черевички справжні, а на сторінках Червоної книги України 61 вид флори.

Рослинність представлена лісовими угрупованнями за участю бука лісового, дуба звичайного; степовими - за участю осоки низької, ковили пірчастої та сеслерії Гейфлера; кальцепетрофітними угрупуваннями, де поширені астрагал монпелійський, цибуля подільська, очиток їдкий тощо.

Фауна представлена хребетними тваринами, серед яких близько 50 видів риб, 11 - амфібій, 10 - плазунів, 223 - птахів, 71 - ссавців. Безхребетні багаточисельні і остаточно не вивчені, а відомо близько 700 видів комах.

В Червону книгу України занесено 80 видів фауни, серед них поліксена, дикий кіт, соня лісова, мідянка, ящірка зелена, беркут, змієїд.

Наукова робота є органічною складовою діяльності НПП "Подільські Товтри", плідно співпрацюючи з Кам'янець-Подільським державним університетом, Інститутом ботаніки НАН України та Інститутом екології Карпат НАН України, Державним природничим музеєм НАН України наші науковці разом з тим здійснюють дослідження і окремо за індивідуальними планами.

Щорічно за результатами наукових досліджень та збору первинної інформації про стан довкілля формується черговий том Літопису Природи.

Існують колекції гербарних матеріалів вищих судинних рослин та лишайників, гербарні зразки видів синантропної і рудеральної флори в межах НПП "Подільські Товтри". Створена комп'ютерна база фотоматеріалами флори, фауни та природоохоронних об'єктів, проведена інвентаризація гербарного фонду з занесенням бази даних у комп'ютер.

3.4 Застосування біолого-екологічного експерименту на уроках біології при використані колекційного матеріалу кабінету біології

Одним із напрямків екологічного виховання учнів, який застосовується на уроках природознавства є екологічні досліди. На відміну від ігор вчителі рідко застосовують цю методику у своїй роботі. Очевидно це пов'язано з тим, що для реалізації дослідів потрібно принаймні невеликий обсяг реактивів та обладнання.

Екологічний експеримент здійснює сильний психоемоційний вплив на учнів і вони надовго запам'ятовують його результати. Нижче наведено кілька прикладів дослідів, які використовуються при проведенні уроків біології.

Дослід 1

Тема: Забруднення води.

Мета: встановити, як реагують рослини на хімічне забруднення води.

Обладнання: 1.Чашка Петрі - 2 шт.

2. Розчин, що має кислу реакцію

3. Розчин, що має лужну реакцію

4. Голубі та рожеві квіти або їх пелюстки (фіалка)

Місце проведення: клас

Виконання досліду. У широку невисоку скляну посудину налити слабокислий розчин оцту і покласти туди голубі чи рожеві пелюстки квітки або цілу квітку. Через деякий час пелюстки стануть рожевими. В іншу посудину налити розчин харчової соди (лужний) і покласти в нього рожеві пелюстки, які через час стануть голубуватими.

Даний дослід побудований на властивостях пігменту антоціану (змінювати свій колір залежно від реакції клітинного соку.)

Демонстрування цього досліду показало, що рослини не байдужі до чистоти дощової води, особливо, якщо в ній є хімічні забруднити. У слабокислому середовищі пігмент має рожевий колір, а в лужному-голубий. Саме антоціани надають забарвлення квітам (троянди, фіалки, жоржини тощо), плодам, брунькам, листкам. У листків вони зумовлюють різні відтінки осінніх барв.

Дослід 2

Тема: Кислотний дощ

Мета: ознайомити учнів з причиною негативного впливу кислотних дощів на довкілля.

Обладнання: 1. Вапно негашене (кам'яне )

2. Піпетка

3. Оцет 9% або CL

4. Чашка Петрі.

Місце проведення: клас

Виконання досліду: У невисоку склянку (чашку Петрі) або пластмасову посудину покласти 4-5 шматочків кам'яного вапна розміром з лісовий горіх. Із піпетки нанести на них по кілька крапель 9% оцту, а краще соляної кислоти (з HCL може працювати тільки вчитель).

Діти спостерігатимуть активну реакцію вапна з кислотою:

На камінчиках з'являться бульбашки - це виділяється вуглекислий газ (чути шипіння, бульбашки швидко лопаються), а потім вони побачать пісок, що утворився внаслідок руйнування каменя кислотою.

Учні часто чують про те, що влітку випадають кислотні дощі, які згубно діють на ряд сільськогосподарських рослин, особливо завдають шкоду овочевим культурам.

Утворення кислотних дощів пов'язано з двома явищами:

1) кругообігом води в природі;

2) надходження в атмосферу промислових і транспортних викидів (легкових автомобілів, автобусів та ін.)

Джерела забруднення легко встановити з чорного диму, що виходить з димарів чи вихлопних труб. Найважчі частинки цих викидів падають на землю, а легші - підхоплюються у вищі шари атмосфери, де взаємодіють з водяними краплинами у хмарах і випадають кислотним дощем і часто далеко від джерела забруднення.

Такі ж явища відбуваються і в ґрунті, тобто гірські породи руйнуються, звільняються мінерали, кількість їх збільшується, що вражає корені рослин, в тому числі дерев, і робить їх чутливими до інших факторів. Адже в природі все взаємопов'язано. Так, кислотний дощ завдає шкоди багатьом формам водного життя тим, що підкислює воду, і в ній теж накопичується надмірна кількість мінералів.

Це веде до загибелі рослин, озерних комах, а значить загине і риба. Додатково інформуємо дітей про те, що від кислотних дощів страждають статуї, пам'ятники, кам'яні споруди оскільки кислота, так само, як з вапняком, взаємодіє з мармуром, піщаником, кам'яною кладкою.

Отже, постановка таких екологічних дослідів дає учням ключ до розуміння явищ, що є наслідком негативного екологічного впливу на живі організми, наочно демонструє наслідки забруднення різних ланок біосфери, дає можливість зрозуміти, на що насамперед має бути спрямована діяльність різних екологічних та природоохоронних організацій, установ з метою покращення умов існування самої людини.



3.5 Застосування екологічних та біологічних ігор на уроках біології

Крім екологічних дослідів на уроках біології застосовуються екологічні ігри. Наприклад, серед них: “Дотик”, “Звуки лісу”, “Гра - найсерйозніша справа”. Нижче наводимо їх опис.

Екологічна гра “ДОТИК”

Місце проведення: клас

Матеріали: 7 різноманітних предметів із природних і штучних матеріалів.

Мотивація: головний наш помічник у пізнанні навколишнього світу - очі, але напевне з вами вже було так, що на перший погляд гарна річ мала неприємний запах, або ж була неприємна на дотик. Таким чином, у пізнанні навколишнього світу велику роль відіграють усі органи чуттів.

Хочете дізнатися, як важко пізнавати світ без зору? Тоді спробуйте.

Хід гри

Учитель заздалегідь готує 7 дрібних предметів з різноманітного матеріалу, різної форми ( овальний камінь, яблуко, гілочка ялини тощо).

Діти сидять тримаючи руки під столом. Вчитель подає їм предмети один за одним, діти торкаються до них, визначають, що це, і передають далі. Як тільки всі предмети пройдуть по колу, діти повинні записати назви предметів.