Використання методів інтерактивного навчання біології в навчальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ БІОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Інтерактивне навчання - як форма організації пізнавальної діяльності на уроках біології

1.2 Особливості та класифікація методів інтерактивного навчання

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ІГРОВИХ МЕТОДІВ, ЯК ОДНИХ З ПРИЙОМІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ БІОЛОГІЇ

2.1 Теоретичний аспект застосування ігрових прийомів на уроках біології

2.2 Правила безпеки під час проведення занять з біології

2.3 Характеристика ігор та їх роль на заняттях біології при використані наукових колекцій

2.4 Ігри як засіб екологічного виховання

РОЗДІЛ 3. НАУКОВІ КОЛЕКЦІЇ І МЕТОДИКА РОБОТИ З НИМИ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

3.1 Застосування біолого-екологічних дослідів для формування екологічної культури

3.2 Загальна характеристика наукових колекцій

3.3 Застосування наукових колекцій під час занять з біології

3.4 Застосування біолого-екологічного експерименту на уроках біології при використані колекційного матеріалу кабінету біології

3.5 Застосування екологічних та біологічних ігор на уроках біології

3.6 Екологічне виховання учнів на уроках біології

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Створення умов для формування освіченої, культурної й інтелігентної людини, громадянина України, гуманізація освіти, підвищення цінності інтелектуальної праці, встановлення дружніх стосунків між учнями і вчителем на основі педагогічного спілкування - ось мета вчителя. Курси природознавчих наук передбачають глибоке вивчення особливостей країни, у якій ми живемо, виховання дбайливого ставлення до всього живого, настільки унікального у Всесвіті. Про це ми можемо прочитати у Законі України “Про загальнодержавну програму формуванні національної мережі України на 2007-2010 роки» [5], де висвітлюється питання охорони, використання та відтворення ресурсів тваринного і рослинного світу. Цьому сприяє глибока інтеграція природничих наук і на уроках, і в позакласній роботі, спільне розв'язання дослідницьких завдань вчителями і школярами, поєднання зусиль у вивченні екологічних проблем. Діти, які завтра визначатимуть майбутнє нашої країни, повинні сьогодні усвідомити взаємозв'язок явищ і процесів природи, наслідків впливу антропогенного чинника, навчитися мислити глобально. Розвиток логічного творчого мислення - мета, яку я ставлю перед собою на кожному уроці. Заняття повинні стати засобом активізації розумової діяльності, розширювати пізнавальну діяльність і, зрештою, спонукати до самоосвіти, адже лише осмислення необхідності і потреби в самостійному одержанні знань формує освічену людину.

Розвитку людини сприяє організація роботи над розв'язанням завдань. Самостійне відкриття закону, формування висновку в процесі практичної роботи, аналіз ситуації з висуванням гіпотез і складання плану експериментальної перевірки дають учням можливість навчитися синтетичної й аналітичної діяльності, що веде до більш глибокого засвоєння загально-біологічних понять і процесів, розуміння цілісної картини світу.

Однією з актуальних проблем сучасної загальноосвітньої школи є активізація пізнавальної діяльності учнів. Причиною низької якості знань школярів з біології є порушення об'єктивного закону засвоєння знань. Під час уроку діяльність учнів зводиться лише до сприйняття готових знань, викладених учителем, часу на осмислення, запам'ятовування та узагальнення матеріалу не залишається.

На рівень активізації пізнавальної активності впливає позиція вчителя, стиль його спілкування з учнями на уроці, успішність та настрій самих учнів (успіхи в навчанні та позитивні емоції підвищують пізнавальну активність). Тільки справжня співдіяльність учителя та учнів забезпечує активну навчальну діяльність класу на уроці. Дії вчителя, які спонукають учнів до старанного навчання, сприяють формуванню позитивного ставлення до навчальної діяльності та знань, слугують засобами активізації.

Зрозуміло, що ступінь пізнавальної активності учнів залежить і від них самих, від їхньої вихованості, свідомості, зацікавленості, вольових зусиль, оскільки учень є не тільки об'єктом, а й суб'єктом навчального процесу. Але якщо у школяра цих якостей поки що немає, то їх формування також є професійною функцією вчителя. Усі труднощі, діалектичні суперечності навчання полягають у тому, що на уроці необхідна пізнавальна активність учнів, вона залежить від учителя, його вміння активізувати їх. Ступінь активності школярів є реакцією на методи та прийоми роботи педагога, показником його педагогічної майстерності.

Психолого-педагогічними дослідженнями доведено, що відповідним чином підібраний зміст навчального матеріалу і складені на його основі пізнавальні завдання не в змозі забезпечити ефективність навчання, якщо учнів не залучити до активної діяльності і спілкування. І тому одним із шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів є використання елементів гри у процесі навчання та спостереження за навколишнім середовищем.

Сучасний рівень біологічного формування на фоні все більшого втручання людини в природні екосистеми потребує від вчителя біології знання методики проведення уроків не тільки в стінах школи але і на природі. Екскурсії закріплюють і поглиблюють знання учнів, знайомлять з живою природою і сільськогосподарською практикою. Вони дають можливість набути необхідні навички польової роботи, вивчити основні методи спостереження і дослідницької роботи в природі, взяти участь у заходах по оцінці стану і збереження природного середовища.

На сучасному етапі будівництва України однією із важливих задач є подальше удосконалення навчально-виховного процесу, підготовка підростаючого покоління до життя і праці. З кожним роком у нас удосконалюються організаційні форми навчання і виховання. В школі велика увага в зв'язку з цим проведенню з учнями екскурсій, спостережень, практичних занять, які є обов'язковими для педагогічного процесу, що забезпечують в певній мірі зв'язок навчання з життям, практикою, залученням дітей до корисної роботи.

Таким чином, ігрові методи мають велике пізнавально-виховне значення. Вони повинні бути головною частиною всієї шкільної роботи.

Мета магістерської роботи - науково обґрунтувати та практично довести перевагу інтерактивних методів навчання біології; допомогти майбутньому вчителю організувати і провести уроки з використанням наукових колекцій, зробити уроки більш цікавими і живими.

В характеристиці змісту і методиці екскурсій наголошується увага вчителів на проведення виховної роботи серед учнів, на активізацію їх пізнавальної діяльності.

Об'єктом даного дослідження є напрям процесу навчання біології з елементами активної пізнавальної і практичної діяльності та процес використання ігрових методів .

Предметом даного дослідження є педагогічні умови ефективного застосування нетрадиційних методів і прийомів під час навчання біології.

Завданнями дослідження є:

- аналіз сучасного етапу проблеми використання активного навчання біології;

- повний аналіз доступної методичної літератури;

- формування в школі на рівні взаємовідносин „вчитель-учень”, „учень-учень”, „вчитель-батьки-учень” специфічне емоційне поле;

- обґрунтувати можливості використання ігрових методів на уроках біології з використанням наукових колекцій

- простежити динаміку досліджувальної проблеми.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань, ми використали комплекс взаємопов'язаних методів дослідження.

Методи дослідження: Теоретичні методи: опрацювання літературних джерел з тематики магістерської, їх аналіз, синтез, узагальнення; вивчення досвіду вчителів біології під час проведення уроків з використанням ігор, розваг та живого куточка; аналіз шкільних програм і підручників біології. Практичні методи: розробка та проведення уроків з використанням ігор, розваг та живого куточка; бесіди з учнями та вчителями щодо проведення нестандартних уроків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

· здійснено доповнення наукових знань для організації активного навчання на уроках біології при використані ігрових методів;

· розроблена методика використання наукових колекцій на уроках біології.

Експериментальна база дослідження.

Дослідження і організація здійснені на базі Рудської ЗОШ І-ІІ ступенів Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та за його межами.

Практичне значення полягає у розробці та впровадженні у навчальний процес у Рудської ЗОШ І-ІІ ступенів технологій реалізації педагогічних умов формування пізнавальної активності учнів. Матеріали роботи можуть використовуватися на уроках у загальноосвітніх школах, на лекціях і практичних роботах з методики викладання біології у вишах, у еколого-натуралістичних центрах, природо заповідних установах.

Апробація результатів дослідження:

· участь у студентській конференції (квітень 2011 р., КПНУ ім.. Івана Огієнка);

· під час лекцій, лабораторних і практичних занять з ботаніки та екології у Кам'янець-Подільському державному університеті.

Структура магістерської роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, висновків та додатків. Основна частина роботи викладена на 87 сторінках.



РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ БІОЛОГІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Інтерактивне навчання - як форма організації пізнавальної діяльності на уроках біології

У сучасній українській школі впроваджується інтерактивне навчання. Спробуємо з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку ми поставили перед собою, скористаємося підходами, запропонованими Я. Голантом ще 60-х рр. ХХ ст., і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі [9]. Я. Голант виділяв активну і пасивну моделі навчання, залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін „пасивна” є умовним, оскільки будь який спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта - учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, є неможливе. У такій класифікації Я. Голант скоріше використовує „пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності та творчості.

До цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості.

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі об'єкта навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо - джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція - монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів.). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.



2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає суб'єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

3. Інтерактивна модель навчання

Слово „інтерактив” прийшло до нас з англійської від слова „interact”, де „inter” - взаємний і „act” - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мета - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначимими суб'єктами навчання, розуміють що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. [45].

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, приймати продумані рішення.

Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширення в педагогіці та практиці української школи ще в 20 -ті роки - роки масштабного реформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний та проектний методи, роботи в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів та форм навчання в окремих школах давало разючі результати. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. О. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х рр. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін., теорії розвивального навчання. Однак у радянські часи, в умовах нав'язування комбінованого уроку, творчість окремих педагогів була скоріше винятком ніж правилом.

У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались та вдосконалювались. Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різноманітних предметів. Дослідження проведенні Національним тренінговим центром, показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень були відображенні в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання” (додаток 1 додається).

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5%, читання - 10%), а найбільших - інтерактивного (дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75%, навчання інших чи негайне застосування - 90%). Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів. За їх оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам'ятати 10% інформації, слухаючи - 25%, розглядаючи - 30%, слухаючи і розглядаючи - 50%, обговорюючи - 70%, особистий досвід - 80%, спільна діяльність з обговоренням - 90%, навчання інших - 95%.

Чим зумовлені такі результати? Для того, щоб зрозуміти цей механізм, звернемось до біології людини і пригадаємо, як працює наш мозок.

Робота нашого мозку відрізняється від роботи відеомагнітофона чи плеєра. Інформація, яка поступає до нього, не просто записується, а й аналізується, обробляється. Наш мозок постійно ставить такі запитання.

- Чи отримував я таку інформацію раніше?

- Чого стосується ця інформація? Що я можу з нею зробити?

- Чи можна вважати, що це те саме, з чим я мав справу вчора чи минулого місяця?

Отже, мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Він повинен перевірити, узагальнити цю інформацію, пояснити її комусь для того, щоб зберегти її в банку пам'яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено.

А от навчання, яке ґрунтується на досвіді (мал. 1):

- зосередження на учневі; орієнтоване на діяльність;

- наголошує на процесі, а не на результаті;

- значно поглиблює розуміння і збереження (запам'ятовування матеріалу);

- учні мають вищий ступінь мотивації, тому що активно беруть у ньому участь.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ігри:

- використовують в ігрових / навчальних видах діяльності, які включають конфлікт, контроль і правила перемоги та завершення діяльності;

- є запланованими або вигаданими видами діяльності.

2. Рольові ігри:

- стосуються виду діяльності, в якому на учнів у групі індивідуально покладено обов'язок, або вони одержують роль, яку повинні зіграти;

- часто використовують, щоб дізнатися про процеси, які відбуваються в групах або зрозуміти почуття інших.

Учитель повинен:

- визначити ситуацію, проблему або питання для класу і розподілити ролі;

- потім дозволити учням розіграти їх;

- учням дуже сподобається нагода опинитися на чиємусь місці;

- після цього створюється надзвичайно сприятлива нагода для обговорення [30].

Використання наочності під час лекцій збільшує запам'ятовування матеріалу від 14 до 38%. Експеримент, проведений американськими дослідниками, показав, що використання візуальних засобів під час вивчення термінів на 200% поліпшує результати. Крім того, така презентація матеріалу забирає на 40% менше часу, вона підсилює усну подачу матеріалу. Наочність варта не тільки сотень слів, а й утричі ефективніша за одні лише слова.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав [46]:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоч останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати і вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі у цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання.

Усе сказане вище, звичайно, не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання і всі види методик та технологій.

Для того, щоб подолати складності окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

- Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також звичайної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба звикнути до них. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені „ігри”.

- Можна провести з учнями особливе „організаційне заняття” і створити разом з ними „правила роботи в класі”. Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять.

- Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

- Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями [45].

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того, щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити, а не перетворити технології в безглузді „ігри заради самих ігор”, педагог повинен старанно виконувати свою роботу, щоб:

- Дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

- Відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які б дали учням „ключ” до освоєння теми;

- Під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або „граючись” виконали цього;

- На одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

- Дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

- Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умови використання інтерактивної моделі навчання викладач чи вчитель також повинен попередньо добре підготуватися:

- глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

- старанно розробити і спланувати заняття;

- мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів заняття і критеріїв оцінки роботи учнів; використання вправ - розминок, письмовий розподіл ролей у група [4,5,12-19].

Отже, використання інтерактивного навчання дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його цілей. Після кількох старанно підготовлених уроків вчитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього, а також сама атмосфера у класі і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.

Модель у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру. Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям:навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті [43].

Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення.

Як правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи:

1) орієнтація (введення учнів в тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);

3) основна частина - проведення гри;

4) обговорення.

Ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми [43].

Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання”. Як залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними, навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя. е вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

1.2 Особливості та класифікація методів інтерактивного навчання

Залежно від формування системи знань, умінь і навичок методи активного навчання поділяють на дві групи: не імітаційні та імітаційні.

Імітаційні методи передбачають, як правило, надання учням професійних умінь і навичок і пов'язані з моделюванням ігрової ситуації. Їх розподіляють на не ігрові та ігрові, в залежності від тих умов, в яких працюють учні, від ролі, що вони виконують, від рольових зв'язків, встановлених правил, наявності елементів змагання при виконанні завдань.

Методи активного навчання можуть бути використані на різних етапах навчання і при первинному оволодінні знаннями, при їхньому закріпленні й удосконаленні, при формуванні умінь і навичок. Так, наприклад, на етапі первинного оволодіння знаннями для активації учнів учитель може використовувати проблемну лекцію, евристичну бесіду, навчальну дискусію, пошукову лабораторну роботу, самостійну роботу з книгою, з навчальною програмою. Для удосконалення і систематизації та формування умінь використовуються такі методи, як рішення ситуаційних задач, їх аналіз і проведення рольових ігор [1].

Навчання практикою дії (70% засвоєння) - це рольові ігри чи програвання різноманітних ситуацій, коли учням пропонується уявити себе в тій чи іншій ролі при вирішенні певної життєвої ситуації. Розігрування ролей, рішення ситуативних задач допомагає учням проаналізувати свої почуття, думки і дії в незвичайні ситуації. Методично правильно організована гра проходить дуже захоплююче і дає, як правило, цікавий матеріал для обговорення.

Виступ у ролі вчителя (90% засвоєння). Учень, що сам навчає своїх однолітків, засвоює 90% знань. На основі цього можна сформувати методичне кредо вчителя. Його назвали “сходами” методів активного навчання:

1. Те, що учень чує, він забуває.

2. Те, що він чує і бачить, - запам'ятовує.

3. Те, що він чує, бачить і про що задає питання, сприяє придбанню знань, умінь і навичок.

4. Всім, чому він навчає інших, він опановує.

5. Те, чим учень оперує, змінює його.

Вчитель, який разом з учнями буде “підніматися сходами знань”, використовуючи різноманітні методи навчання, може домогтися значних результатів в організації пізнавальної діяльності школярів, сприяючи глибокому осмисленому придбанню учнями знань.

Рівень емоційної напруженості досягається в ділових іграх. Ділова гра виникла як управлінська імітаційна гра у ході якої учасники виконують роль урядовців, на основі аналізу заданої ситуації обирають рішення. Гра забезпечує досягнення сукупності навчальної і виховної мети, оскільки являє собою колективну діяльність.

Розігрування ролей - більш простий, ніж ділова гра, метод активного навчання, що потребує менших витрат часу і сил на розробку і проведення занять. Цей метод сприяє досягненню гарних результатів при аналізі окремих багатоцільових задач, рішення яких досягається шляхом винайдення компромісу між учасниками, що мають різні рольові цілі [45-50].

Методи активного навчання сприяють розвитку мислення, пізнавальних інтересів і здібностей, формуванню умінь і навичок самоосвіти. Однак варто пам'ятати, що їхнє використання потребує значних витрат часу. Саме тому важко переорієнтувати весь навчальний процес та застосування цих методів навчання, а тому разом з ними варто використовувати і традиційні методи.

Вибір методу обумовлюється специфікою змісту навчання, загальними цілями навчання, особливостями складу учнів, часом, відведеним на вивчення навчального матеріалу, наявністю засобів навчання, що має у розпорядженні вчитель.

Уміння вибирати з існуючих окремо методи такі, що не просто збагатять учнів знаннями, а готуватимуть їх до активної і творчої праці, є сьогодні на наш погляд, одним з основних критеріїв педагогічної майстерності.

Я вважаю, що успіху в організації пізнавальної діяльності школярів можна досягти шляхом всебічного впливу всієї системи методів навчання на пізнавальну діяльність учнів, починаючи з розвитку їх чуттєвого сприйняття, образного і теоретичного мислення, мови, пам'яті, емоцій, прагнень. І робити це необхідно на всіх етапах навчання, використовуючи форми навчання, їх структуру, систему методів [4-8].

Головний задум удосконалення навчання - поєднати до-сягнення прогресивної педагогічної думки з практикою.

Головне удосконалення процесу формування систем понять полягає у тому, щоб спираючись на сучасну технологію навчання, прискорити засвоєння важливих систем понять курсу біології, суттєво підвищити якість навчання, вироблення цілісно - орієнтувальних та операційних основ понятійно - теоретичної діяльності учнів, розвиток їхнього творчого мислення. Мета інтенсифікації повинна досягатися при мінімально необхідних затратах часу, засобів, зусиль.

Гра, як метод підготовки учнів до вивчення нового - це інструмент розв`язування суперечностей між характером мотивації, пізнавальною спрямованістю особистості та об`єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомлення їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні і тими, що повинні бути, між усвідомленням одиничного і загального, елементарного та систематичного. Ігри - це методи, що стимулюють вплив змісту навчання, інтерес до навчання, конкретизують і закріплюють засвоєне [62].

Навчальна ігрова діяльність як метод навчання відповідає актуальним завданням методики, дидактики, психології та педагогіки, які намагаються оптимізувати навчальний процес. Навчальна гра має таку ж структуру, що й усяка інша навчальна діяльність, тобто включає в себе мету, засоби, процес гри та результат.

На наш погляд ігровий метод - це спосіб ігрової взаємодії педагога й учня, що забезпечує досягнення мети навчання. Ми вважаємо, що ігровий метод навчання - це спосіб спрямованої міжособової взаємодії учня та педагога, за якого в умовній обстановці вирішується завдання навчально-виховного процесу.

Ділові ігри - ефективний і досить поширений метод розв`язання навчальних завдань, що має синтетичний характер і включає набір процедур. Це багатошарові інтерактивні процедури, що імітують динаміку процесу у стислому вигляді та охоплені зворотнім зв`язком. Важливим моментом є принцип рольової взаємодії. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання вбачає у них можливість ефективної організації взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їхнього спілкування з елементами змагання, без посередності, інтересу. Гра - творчість і праця. У грі в учнів виробляються звички зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі [29].

Дидактичні ігри добре уживаються із “серйозним” навчанням. Включення їх у заняття робить процес навчання цікавим, створює в учнів бадьорий, робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Ігрові дії підтримують і посилюють інтерес учнів до предмета. Дидактична гра - могутній стимул розумового розвитку учнів, метод навчання, виховання. Вона не є діяльністю, що приносить задоволення заради задоволення, а є видом перетворюючої діяльності у тісному зв`язку з іншими видами навчальної роботи.

У терміні “дидактична гра” підкреслюється її педагогічне спрямування, відображається всебічність застосування. Використання дидактичних ігор є важливим методом інтенсифікації навчальної діяльності учнів. Ігрова діяльність сприяє створенню пізнавального мотиву, посилює увагу до змісту матеріалу, підсилює працездатність, почуття відповіда-льності за успіхи у навчанні всього колективу та кожного учня. Процес гри, її наслідки, примушують замислитись деяких учнів над недоліками у знаннях та шляхами їх ліквідації [26].

У дидактичних іграх виробляються автоматизм дії, серйозне ставлення до предмету, реалізуються ідеї співробітництва, змагання, самоврядування, виховання через колектив, залучення учнів до творчості, виховання відповідальності кожного за навчання та дисципліну. У ході дидактичної гри учаснику необхідно максимально мобілізувати знання, досвід, уяву. Справа не зводиться лише до механічного використання програмового матеріалу. У процесі гри виробляється вміння думати, системно шукати нові ідеї. Гра вимагає щоб її учасники віддавали їй свою енергію, розум, витримку, самостійність. Вона стає напруженою роботою і через добровільні зусилля веде до задоволення.

Дидактична гра - приклад універсальної діяльності, оскільки містить у собі багато якостей інших видів діяльності. Вона знімає втому після довгого сидіння на заняттях, які потребують інтелектуального напруження, впливає на формування особистості, сприяє психологічному розвитку - виховує навички колективіста, розвиває організаторські здібності, у грі народжуються взаємоповага, чесність, порядність. Гра допомагає розвивати допитливість, тренує пам`ять, увагу, вміння не лише дивитися, а й бачити, логічно мислити [62].

Вчені - психологи виділили такі психологічні функції ігор:

· -усвідомлення дій (С. Рубінштейн);

· -встановлення суб`єкт - суб`єктних відносин (Хоманс, Лафт);

· -перетворення зовнішніх дій у внутрішні (Д. Ельконін);

· -розвиток мислення (А. Сікорський);

· -привчання до праці (В. Моргун) та ін.

· У дослідженнях сучасних педагогів відображені педагогічні функції ігор:

· -дидактичні (Б. Нікітін);

· -мотиваційні (А. Арутюнов, П. Чебатарьов);

· -контролюючі (В. Матирко).

Педагогічні та психологічні функції можуть здійснюватись паралельно.

Гра, як форма навчальної діяльності має багато конкретних проявів. Цілеспрямоване використання різних ігор як вправ, можливе за умови їх систематичного опису. Між тим, класифікації ігор нині настільки різні, що можна говорити про їх невпорядкованість.

Отже, застосування дидактичних ігор підвищує рівень пізнавальної діяльності у єдності її компонентів:

Ш пізнавальної активності у єдності її компонентів;

Ш пізнавальної самостійності, ініціативності;

Ш повноти і мобільності знань.

Перед наукою стоїть завдання створення ефективних дидактичних систем, які базуються на застосуванні таких типів, технологій, форм і методів навчання, які забезпечували б інтенсивне оволодіння системою знань, формування умінь і навичок, і на цій основі суттєво підвищували рівень самостійної творчої діяльності учнів, утворили умови для більш повного і ефективного використання інтелекту кожного. Аналіз педагогічної практики переконує у недостатній ефективності традиційного типу навчання щодо вирішення названих завдань через традиційний метод організації викладання.

Суперечності між вимогами, що постають перед спеціалістами в сучасних умовах, та рівнем їхньої готовності до професійної діяльності вимагають утвердження якісно нових суб'єкт - суб'єктних відносин у навчанні. Наполегливо працюють у напрямі педагоги-новатори Ш. Амоношвіллі, М. Гузик, В. Краковський, С. Лисенкова, В. Шаталов та інші [12,45,51].

Одним із засобів вирішення цієї проблеми є на наш погляд, зміна технології навчання шляхом включення у навчальний процес дидактичних ігор. Дослідження, пов'язані з розробкою і впровадженням нових технологій навчання, в основу яких покладено застосування ігор, свідчать про наявність у них значних можливостей щодо підвищення ефективності підготовки спеціалістів (М. Ранник, Н. Кузнєцова, Б. Болотинська, А. Капська, Д. Малахов, О. Соловей). У розробку даної проблеми вагомий внесок зробили відомі педагоги А. Макаренко та В. Сухомлинський [49].

В останні роки практика застосування ігрових завдань визначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвіду, об'єктивної оцінки діяльності застосування їх питомої ваги та місця у системі навчання. Дидактична гра дозволяє яскраво реалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розвиваючу. Вони діють в органічній єдності [29].

Гра стимулює пізнавальний інтерес. Педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів включають в себе формування пізнавального інтересу, що являє собою вибіркову спрямованість особистості, яка обернена в сферу пізнання, предметного оволодіння знаннями. Це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Оскільки пізнавальний інтерес багатогранний, він може:

виступати як зовнішній стимул процесу засвоєння, як засіб активізації цього процесу;

як мотив пізнання, стикаючись та взаємодіючи при цьому з іншими мотивами.

Якщо інтерес допредмету не сформований, засвоєння буде проходити нижче природних сил учня. Необхідно постійно стимулювати пізнавальні інтереси. Основні напрями цього: за допомогою змісту матеріалу, що вивчається, та шляхом організації пізнавальної діяльності (введення ігор у навчально - виховний процес) [29].

Використання ігор допомагає сформувати пізнавальну самостійність - якість особистості, що проявляється у готовності власними силами здійснити цілеспрямовану пізнавальну діяльність. Вона і мета навчання та умова дозволяють більш повно використовувати можливості учнів. Пізнавальна самостійність формується у різних навчальних ситуаціях;сприйнятті готового матеріалу, спрямованій пізнавальній активності дослідницькій пізнавальній діяльності.

Ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі, алей потребують певного емоційного настрою.

Одним із принципів навчання є позитивне емоційне навчання. Емоційна сторона процесу навчання ще недостатньо розроблена у методичній літературі, не завжди використовуються можливості, які пропонує педагогам сучасна дидактика. Серед методів, що дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів і підвищити емоційний рівень засвоєння знань, знайшли широке використання різні дидактичні ігри. На можливість застосування у процесі навчання вправ і завдань, що потребують оригінального мислення, а також елементів пізнавальних ігор для підвищення емоційної активності учнів вказували Ю. Бабанський, М. Голобородько та інші [19].

Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учневі. У грі учні вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими, знаходити своїм спостереженням образний вислів. Застосування ігор забезпечує єдність формування понять, поєднує це із інтелектуальним розвитком та вихованням учнів, сприяє підвищенню ефективності навчання.

Пізнавальний інтерес - це вибіркова спрямованість особистості, звернена до сфери пізнання, її предметності і самого процесу оволодіння знаннями, це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Оскільки пізнавальний процес багатогранний, він може по різному впливати на процес засвоєння:

- по-перше, виступати як зовнішній стимул процесу засвоєння, як засіб активізації цього процесу;

- по-друге, як мотив пізнання, суттєво впливаючи на засвоєня, стикаючись та взаємодіючи при цьому з іншими мотивами.

Враховуючи це, необхідно постійно здійснювати стимулювання пізнавальних інтересів. Основними напрямками такого стимулювання є стимулювання пізнавальних інтересів за допомогою змісту матеріалу, що вивчаються, та шляхом організації діяльності [25].

Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль та самокоригування пізнавальної діяльності. Успішне проведення ігор веде до розвитку пізнавальної самостійності учнів.

Пізнавальна самостійність - це якість особистості, що проявляється у готовності своїми силами здійснити цілеспрямовану пізнавальну діяльність. Ця активність передбачає здатність здійснювати пізнавальну діяльність, що включає необхідні знання, оволодіння методами пізнавальної діяльності та сформованість мотивів, які визначають потребу прагнення до цієї діяльності. Пізнавальна самостійність може розглядатися, з одного боку, як мета навчання, а з іншого - як умова, що дозволяє більш повно використовувати можливості учнів. Розвиток здатності виконувати пізнавальну діяльність має такі рівні.

Перший - засвоєння забезпечується сприйняттям, усвідомленням та запам'ятовуванням матеріалу.

Другий - дозволяє застосувати знання у новій ситуації, що потребує творчого підходу до використання знань, які має учень.

Пізнавальна самостійність може формуватися у різних навчальних ситуаціях, серед яких можуть бути: готова подача матеріалу, спрямована пізнавальна активність, дослідницька пізнавальна діяльність. Поєднувати навчальні ситуації різного типу можна шляхом використання різних систем організації пізнавальної діяльності. Сформована пізнавальна самостійність дозволить педагогу організувати різні види пізнавальної діяльності учнів та вміло поєднувати керівництво та самоврядування [40].

Логіко-пошукова пізнавальна діяльність нерозривно пов'язана з констатуючою пізнавальною діяльністю. Але цей вид діяльності потребує більш високої інтелектуальної напруги, вміння логічно мислити та користуватися знаннями, що накопичилися, сприяє розумовому розвитку учнів.

Правильно організована навчальна діяльність пізнавально-пошукового типу при використанні керівництва нею з боку педагога викликає в учнів інтерес до навчального процесу, розвиває активність і самостійність. Самостійно і свідомо усвідомлюючи явища дійсності, учні вчаться робити власні висновки. Це формує в них міцні, глибокі знання, елементи глибокого світогляду.

Урезультаті застосування ігор виконується один із основних законів навчальної діяльності: досягнення мети навчання неможливе без власної активності суб'єкта навчання. Засвоєння змісту навчального матеріалу можливе лише за діяльності учнів, тобто шляхом їхньої власної активності, коли вони суб'єкти навчання



РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ІГРОВИХ МЕТОДІВ, ЯК ОДНИХ З ПРИЙОМІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ БІОЛОГІЇ

2.1 Теоретичний аспект застосування ігрових прийомів на уроках біології

Гра наряду із трудом на навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивовижний феномен нашого існування.

За визначенням, гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та удосконалюється самоуправління поведінкою.

В людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

· Розважальну (це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, натхнути, пробудити інтерес);

· Комунікативну: засвоєння діалектики спілкування;

· Самореалізації у грі як полігоні людської практики;

· Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають у інших видах життєдіяльності;

· Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

· Функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистих показників;

· Міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

· Соціалізації: включення в систему суспільних відношень, засвоєння норм людського спілкування.

Більшості ігор властиві чотири головні риси (за С.О. Шмаковим):

· Вільна розливальна діяльність, що застосовується лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);

· Творчій, в значній мірі імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності (“поле творчості”);

· Емоційне піднесення діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція та ін. (чуттєва природа гри, “емоційна напруга”);

· Наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

В структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, в яких особа повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечує її добровільності, можливостями вибору та елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

В структуру гри як процесу входять: а) ролі, взяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове застосування предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відношення між граючими; д) сюжет (зміст) - область дійсності, що умовно відтворюється у грі.

Значення гри неможливо вичерпати та оцінити розважально-рекреативними можливостями. В тому й складається її феномен, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, в творчість, в терапію, в модель типу людських відношень та проявів у праці.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старих поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гри знаходить в народній педагогіці, в дошкільних та позашкільних установ. В сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію учбового процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:

· В якості самостійних технологій для засвоєння понять, теми та навіть розділу учбового предмету;

· Як елементи (іноді доволі суттєві) більш різноманітної технології;

· В якості уроку (заняття) або його частини (вступ, пояснення, закріплення, вправи, контролю);

· Як технології позакласної роботи.

Поняття “ігрові педагогічні технології” включає достатньо різноманітну групу методів та прийомів організації педагогічного процесу в формі різних педагогічних ігор.

Методичні принципи організації та проведення ігор на уроках біології

Структурна схема, яка запропонована нижче, є умовним алгоритмом розробки, проведення та аналізу навчальних ігор.

Авжеж, не всі пункти приведеної схеми обов'язкові для застосування, однак, я спиралась на досвід вчителів-практиків, які застосовують прийоми навчальної гри. Я намагалась якомога більш повно викласти методичні принципи організації та проведення ігор на уроках біології. Відзначимо, що найбільш глибоко технологія ігор, як форми організації та удосконалення учбового процесу, розглянуто С.Ф. Занько, Ю.С. Тюнниковим та С.М. Тинниковою, які вважають, що:“до розвитку теорії проблемного навчання, її основних понять, принципів та методів гра не могла отримати та не мала педагогічної логіки своєї побудови ні в аспекті дидактичної інтерпретації структури та змісту проблем ні в аспекті організації та здійснення процесу гри».

Організація гри починається з її задуму. Тут необхідно представити умови та закони існування ігрового світу. Схема опису така: місце дії, час дії, діючі особи та положення, яке вони займають, важливі події, що передували ігровому періоду, ситуація, що склалася до початку гри.

При цьому особливу увагу необхідно прибілити наступним моментам:

По-перше, задумана ситуація повинна бути цілісна та повна, та припускати численні ситуації, в тому числі заздалегідь не задані. Чим повніше та більше задумане, тим краще. Однак тут слід зробити поправку на досвід гравців.

По-друге, визначається форма проведення гри: кабінетна або полігонна.

Наступний етап організації гри, розробка правил гри. При цьому слід враховувати наступні моменти: щоб запобігти суперечок в процесі гри правила повинні бути зафіксовані в письмовому вигляді. Всі учасники гри повинні бути ознайомлені з правилами до початку гри, та кожна команда повинна мати хоча б один екземпляр.

В правилах повинна міститися наступна інформація:

· Загальний опис гри та ситуації на момент початку гри;

· Перелік учасників та основних команд із вказівкою їх іміджу;

· Правила перерахунку реального та ігрового часу;

· Окремі відомості гри.

· Доступний склад наукової колекції

Авжеж, до цього мінімального списку можна додати й інші розділи. Так, наприклад, бажано включити в правила гри перелік прав та обов'язків гравця та майстра (організатора) гри.

На цей час при складанні правил проведення ігор спостерігається два абсолютно протилежних підходи: “Одні віддають перевагу максимально коротким правилам, що містять лише найнеобхіднішу інформацію. Головний принцип при цьому - дозволено все, що не заборонено. В цьому випадку, ігрові ситуації, що відсутні в правилах, дозволяються майстром гри на свій розсуд, що може викликати нарікання гравців та накладає на майстра додаткову відповідальність. Другий підхід передбачає детальний опис гри та всіх можливих ігрових ситуацій. Це зменшує свавілля майстра, але створює іншу проблему: надто об'ємні правила погано запам'ятовуються гравцями, та й майстру надто важко запам'ятати всі можливі нюанси». На мою думку, при складанні правил проведення ігор краще за все дотримуватися середини та складати правила за принцом: не більше, ніж потрібно.

Всім відомо, що: “динаміка гри збудована на досягненні кожним гравцем якихось своїх інтересів та цілей, це означає - в кожній грі присутні інтрига”.

Динаміка гри в цілому забезпечується наступними факторами:

“Фактор підготовки учасників. Для гри дуже важливо, щоб гравець усвідомив свою мету. Усвідомлення цілі відбувається в результаті особистої роботи майстра гри з гравцем, коли перший розповідає гравцю все, що він повинен знати. Дуже важливо, щоб потенціал гравця відповідав поставленій меті. Крім того, поставлена мета не повинна викликати у гравця явної неприязні”.

Фактор пророблення цілі. Це визначальний фактор для успішного проведення гри. Як вже говорилося вище мета повинна відповідати потенціалу учасника. Це означає, що майстер повинен знати можливості гравця, а також і те, що гравець зробить для досягнення поставленої задачі. Крім того, кожний гравець повинен уявляти, які ходи він буде здійснювати для досягнення своєї цілі. При цьому вірогідно, що він може помилитися. Крім розуміння гравцем своїх ходів, майстер повинен забезпечити постійне нагадування гравцю про ті задачі, які перед ним поставлені. При помітній різниці в потенціалах гравців для більш сильних, рекомендується вводити певні обмеження».

Відзначимо наступні особливості цілей ігор:

Цілі гри повинні бути пов'язані з якимись предметами або особами;

Предметами або послугами осіб гравці можуть скористатися лише одноразово.

Існують два варіанти зав'язування цілей різних гравців один на одного:

а) Намисто - цілі гравців стоять один за одним, задачі одного пов'язані із задачами іншого.

б) Коло - цілі пов'язані один на одного за колом. Можливо, що при простій круговій зацікавленості гравці швидко знайдуть загальну мову, тому потрібно встановити взаємозв'язки ніби всередині кола. Так щоб мета першого та іших гравців були пов'язані не лише з передуючими, але ще й в хаотичному порядку, так, щоб неможливо було знайти кінців інтриг.

Фактор підтримки цілі. “Ціль повинна світити учаснику всю гру так як вона є пружиною, що штовхає учня до дії.

2.2 Правила безпеки під час проведення занять з біології

Навчальною програмою з біології передбачено проведення екскурсій, лабораторних робіт та робота у куточку живої природи, теплицях чи оранжереях. Тому для безпечної роботи учнів та вчителів потрібно дотримуватися наступних правих безпеки під час проведення занять з біології: