Сутність та завдання педагогічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

Вступ

1. Сутність та завдання педагогічних досліджень

2. Класифікація методів педагогічних досліджень

3. Послідовність та етапи проведення педагогічних досліджень

4. Статистична обробка результатів педагогічного дослідження

5. Модель експериментальної роботи вчителя щодо застосування методів педагогічних досліджень

Висновки

Література

Вступ

вчитель педагогічний експериментальний

Педагогіка -- наука про виховання людини. Вона має власну історію становлення та розвитку, аналіз якої дозволяє зрозуміти суть і специфіку предмета дослідження.

Методи педагогічних досліджень - це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує.

Особливості процесу виховання вивчити і розкрити нелегко. Педагогічні процеси мають неоднозначний характер. Результати навчання, виховання й освіти залежать від одночасного впливу багатьох причин. Достатньо змінити вплив одного фактора, щоб результати процесу суттєво відрізнялись один від одного. Для педагогічних процесів характерна неповторність. Якщо дослідник природничих наук (у хімії, фізиці) може багаторазово повторити експеримент, використовуючи ті самі матеріали, створюючи незмінні умови, то педагог-дослідник такої змоги не має: повторне дослідження пропонує вже інші умови праці, і як наслідок -- інші результати. Ось чому «чистий» експеримент у педагогіці неможливий. Зважаючи на цю обставину, педагоги роблять свої висновки обережно і коректно, розуміючи відносність умов, в яких вони були отримані. Кількаразове повторення спостережень дає змогу в узагальненій формі формулювати висновки, визначати найхарактернішу тенденцію.

Об'єкт дослідження - особливості здйснення педагогічного дослідження школярів

Предмет дослідження - процес застосування методів педагогічного дослідження у роботі класного керівника.

Мета дослідження - розробити методику застосування методів педагогічного дослідження у роботі класного керівника.

Задачі дослідження.

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу по висунутій проблемі.

2. Розробити модель застосування методів педагогічного дослідження у роботі класного керівника.

1. Cутність та завдання педагогічних досліджень

Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність -- це факт наявності постійного й необхідного взаємозв'язку між реальними феноменами процесу.

На основі емпіричних закономірностей процесу виховання розкриваються теоретичні закони. Закон -- строго зафіксована закономірність. Сучасна наука визначає його як необхідну, властиву природі явищ тенденцію зміни, руху, розвитку, яка характеризує загальні етапи і форми становлення явищ, процесів, систем, що розвиваються. Закони існують незалежно від того, як повно вони розкриті наукою. Пізнання закону дозволяє зрозуміти його дію і правильно використати в інтересах виховання.

У будь-якому педагогічному дослідженні зазначають загальноприйняті методологічні параметри. До них належать проблема, тема, об'єкт і предмет дослідження, мета, завдання і гіпотеза. Основними критеріями якості педагогічного дослідження є критерії актуальності, новизни, теоретичної і практичної значущості. Усе це закладають у програму дослідження. Гака програма дослідження складається з двох частин: методологічної та процедурної (методичної). Кінцевою метою педагогічного дослідження є виявлення закономірностей і законів.

Загальнометодологічні та філософські принципи наукового пізнання впливають на методи конкретно-наукового дослідження, тому науковий метод повинен обиратися відповідно до галузі, у якій відбувається науковий пошук. Тобто, в залежності від ступеню складності дослідження змінюються і методи його вирішення. Необхідно розрізняти наступні поняття.

Методика - це система науково-дослідницької справи, яка застосовується задля отримання фактичного матеріалу, його обробки й одержання необхідних результатів.

Існує ряд визначень поняття "метод дослідження". Але спочатку визначимо поняття "метод".

У філософських словниках "метод" (від греч. methodos - шлях, спосіб пізнання, дослідження, простежування) визначається як спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. Метод є шлях пізнання, що дослідник прокладає до свого предмета керуючись певною гіпотезою.

Визначень поняття "метод дослідження" існує декілька. І вони не суперечать один одному. По визначенню Г.І. Рузавіна, метод пізнання, або метод дослідження - це деяка специфічна процедура, що складається з певних дій або операцій, за допомогою яких здобувається й обґрунтовується нове знання в науці. Деякі вчені під методами дослідження розуміють способи рішення науково-технічних завдань; інструмент для проникнення в глибину дослідницьких об'єктів.

Методи, що застосовуються у педагогічному дослідженні, залежать не лише від самого предмету, а й від рівня дослідження: емпіричного чи теоретичного. Для емпіричного рівня дослідження характерними є такі методи: спостереження, експеримент, досвід тощо. Для теоретичного рівня дослідження використовуються методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та ін.

Вимоги до педагогічного методу досліджень:

- детермінованість методу, тобто зумовленість закономірностями як об'єкта, так і пізнавальної діяльності;

- заданість методу метою дослідження;

- результативність та надійність методу, тобто наявність результату із високим ступенем вірогідності;

- ефективність як умова досягнення мети з мінімальними зусиллями та максимальним результатом;

- економічність як можливість досягнення конкретних результатів без упровадження додаткових зусиль;

- доступність у розумінні та застосуванні.

Педагогіка як наука має велику кількість різноманітних методів, зокрема загальнонаукових, теоретичних, експериментальних, конкретних, що входять у систему наукової діяльності та в сукупності утворюють клас наукових методів. Їх єдність та взаємозв'язок характеризують специфічність, цілісність пізнавальної діяльності в науці. Для ефективності в психологічному дослідженні є сенс використовувати не один метод, а комплекс методів.

Можна сказати, що методи дослідження - це інструменти, за допомогою яких розв'язуються ті чи інші проблеми педагогіки, відкриваються закономірні зв'язки явищ, що вивчаються. Від правильного вибору методу залежить успішність досліджуваного явища. Методика повинна відповідати конкретним завданням дослідження та чітко відображати специфіку явищ, що вивчаються, а не механічно запозичувати методи з інших наук. Для результативного розв'язання поставленої проблематики є сенс використовувати конкретну методику, що відповідає обраній тематиці дослідження. Організовуючи педагогічне дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження.

2. Класифікація методів педагогічних досліджень

Методи педагогічних досліджень класифікують за різними ознаками: за рівнем пізнання - емпіричні й теоретичні; за функціями, які вони здійснюють у пізнанні - методи систематизації, пояснення й прогнозування; від конкретної області дослідження - фізичні, біологічні, соціальні, технічні й т.п.

З ширшого погляду методи дослідження поділяють на загальнонаукові (тобто вони можуть бути методами й емпіричного, і теоретичного дослідження) і спеціальні, що застосовуються в конкретній галузі науки. У будь-якому дослідженні звичайно ж суміщаються і загальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

Загальнонаукові методи дослідження поділяють на три великі групи: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент, моніторинг); методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, ідеалізація, уявний експеримент, формалізація, аксіоматичний метод або дедуктивно-аксіоматичний); загальні методи, використовувані як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, абдукція, моделювання, аналогія, історичний і логічний методи, метод графів).

Аналіз, синтез, моделювання й ін. методи раніше вважалися методами тільки теоретичного дослідження. Але в останні роки ці методи обслуговують й емпіричні, і теоретичні дослідження, але з різним ступенем глибини.

Крім вищезгаданих загальнонаукових методів дослідження в методології деяких наук виділяються й спеціальні методи. До них належать: морфологічний аналіз, синектика, тестування, моніторинг і т.д.

У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

1. Методи емпіричного дослідження: спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, рейтинг, вивчення продуктів діяльності піддослідних (письмових, графічних, творчих і контрольних робіт), вивчення і узагальнення творчого досвіду, педагогічний експеримент

Педагогічне спостереження - метод, в основі якого - цілеспрямоване сприйняття дослідником певних аспектів і явищ педагогічної практики. Суть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження планують, у плані враховують кількість об'єктів спостережень, час, характеристики педагогічних ситуацій та ін. Слід зауважити, що спостереження має бути систематичним і його результати мають постійно фіксуватися.

Для досягнення своєї мети спостереження повинно відповідати таким вимогам:

- навмисності (спостереження проводиться для вирішення певного, чітко визначеного завдання);

- планомірності (відбувається за планом, складеним відповідно до мети спостереження);

- цілеспрямованості (спостереженню піддаються тільки ті сторони явища, які цікавлять дослідника);

- активності (дослідник активно вишукує потрібні об'єкти, риси явища);

- систематичності (спостереження проводиться безперервно або за визначеною системою).

Важливою умовою наукового спостереження повинна бути його об'єктивність, тобто можливість контролю шляхом або повторного спостереження, або застосуванням інших методів дослідження (наприклад, експерименту).

Щоб уникнути помилок, спостереження потребує активізації всіх психічних процесів особистості дослідника, особливо уваги й мислення.

У науковому спостереженні важливу роль відіграють попередні знання, гіпотези, наявні прилади, задум і методичний досвід дослідника.

Розрізняють спостереження включене, коли дослідник стає членом групи, у якій здійснюють спостереження, і невключене - "збоку"; відкрите і приховане (інкогніто); суцільне і вибіркове.

Хоча цей метод доступний, але він має недоліки, пов'язані з тим, що на результати спостереження впливають особистісні особливості (установки, інтереси, психічні стани) дослідника.

До методів опитування належать інтерв'ю та анкетування.

Інтерв'ю передбачає викладення суджень у визначеній (заздалегідь) послідовності. Відповіді можна записувати на відеомагнітофон. Нині теорія і практика масових опитувань (демоскопія) у своєму арсеналі має численні види організації інтерв'ю (групові, демоскопічні, інтенсивні, пробні, стандартизовані, нестандартизовані тощо).

Анкетування - метод, в основі якого - одержання письмових відповідей на поставлені запитання. Від змісту анкети, форми запитань, що їх задають, кількості заповнених анкет, умілого добору респондентів значною мірою залежить імовірність результатів дослідження. Анкети варто складати таким чином, щоб їхні численні відомості можна було опрацювати методами математичної статистики із застосуванням комп'ютера. Це метод масового збирання інформації за допомогою анкети. Якщо інтерв'ю називають опитуванням "віч-на-віч", то анкетування - заочним опитуванням.

Тестування -- цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

Як метод дослідження тестування до останнього часу мало застосовувалось у вітчизняній педагогіці. Проте цей метод не новий. Ще у 80-90 роках минулого століття його використовували для вивчення індивідуальних особливостей людей. Це призвело до виникнення так званого випробовувального експерименту -- дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.).

У навчально-виховній практиці використовуються різні тести: успішності, інтелектуального розвитку, діагностики рівня засвоєння знань, умінь, ступеню сформованості багатьох якостей тощо.

Метод рейтингу передбачає оцінювання окремих сторін діяльності досвідченими суддями (експертами), яким повинні бути властиві компетентність - знання сутності проблеми; креативність - здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму - наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Педагогічний експеримент - дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв'язків у педагогічних явищах, що містить досвідчене моделювання педагогічного явища та умов його перебігу.

Розрізняють експеримент природний (в умовах звичайного освітнього процесу) і лабораторний - створення штучних умов для перевірки. Найчастіше використовують природний експеримент. Він може бути тривалим чи короткочасним.

Педагогічний експеримент дає змогу штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців, повторювати педагогічні явища в приблизно однакових умовах, поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю.

Цей метод є комплексним, оскільки передбачає поєднання спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Використовуючи цей метод, вивчають особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, виготовлені в навчальних майстернях предмети характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок.

Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і за окремими її напрямами.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Особливістю цього методу є узагальнення, порівняння, осмислення отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів (наприклад, учневі пропонують охарактеризувати себе, поділитися своїми планами на майбутнє тощо і на підставі цих характеристик робляться певні висновки про дану особу).

Метод психолого-педагогічного тестування. Передбачає він використання спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Тестові завдання можуть бути подані у формі спеціальних карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів.

Метод соціометрії. Використовують його з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та Ін.). На кожне запитання він має дати три або більше «вибори». Аналіз їх дає змогу з'ясувати місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. На основі отриманих даних моделюють внутріколективні стосунки, наприклад рівень згуртованості колективу, способи його впливу на учня та ін.

Оскільки метод соціометрії не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину, його необхідно поєднувати з іншими методами.

Метод аналізу результатів діяльності учня. Вдаючись до аналізу результатів різних видів діяльності учня (успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), можна скласти доволі об'єктивне уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках характеризують пам'ять, мислення, уяву, погляди, переконання. Колекції поштових марок, малюнків і віршів є матеріалом для висновків про спрямованість уваги, спостережливість, творчу уяву, естетичні почуття і художні здібності. У щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

2. Математичні і статичні методи в педагогіці: реєстрація, ранжирування, шкалування

Математичні й статистичні методи в педагогіці застосовують для опрацювання отриманих відомостей методами опитування та експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень. Найпоширенішими з математичних методів, які застосовують у педагогіці, є реєстрація, ранжирування, шкалювання.

Використовують їх для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

-- метод реєстрування -- виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

-- метод ранжування -- класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

-- метод моделювання -- створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

-- статистичні методи -- методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці та психології вони представлені: а) описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

3. До теоретичних методів дослідження належать історико-генетичний метод, метод моделювання, а також різні розумові процедури логічного мислення: аналіз (розчленовування на частини), синтез, класифікація, типологізація, абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.

Теоретичні методи необхідні для визначення проблем, формулювання гіпотез і для оцінки зібраних фактів. Ці методи пов'язані з вивченням літератури: праць класиків; загальних і спеціальних праць з педагогіки; історико-педагогічних досліджень і документів; періодичної педагогічної преси; довідкової педагогічної літератури, підручників і методичних посібників з педагогіки й суміжних наук.

Вивчення літератури дає змогу довідатися, які аспекти й проблеми вже досить добре вивчено, з яких ведуть наукові дискусії, що застаріло, а які питання ще не розв'язано. Процес вивчення літератури потребує використання таких методів: складання бібліографії - переліку джерел, пов'язаних з досліджуваною проблемою; реферування - стиснуте викладення основного змісту однієї чи декількох праць із загальної тематики; конспектування - ведення докладніших записів, основу яких становить виокремлення головних ідей і положень праці; анотування - короткий запис загального змісту книги чи статті; цитування - дослівний запис висловлювань, фактичних чи цифрових відомостей, що містяться в літературному джерелі.

Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, що може бути властивим двом чи кільком об'єктам дослідження. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються певні вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного завдання) ознаками.

Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення. Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої, випадкової ознаки (синкретичні об'єднання). Більш складним є комплексне узагальнення, при якому група об'єктів з різними основами об'єднуються в єдине ціле. Здійснюється узагальнення шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметам.

Різні об'єкти чи явища можуть порівнюватись безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з яким-небудь третім об'єктом (еталоном). У першому випадку звичайно одержують якісні результати (більше-менше, вище-нижче тощо). Порівняння об'єктів з еталоном дає можливість одержати кількісні характеристики. Таке порівняння називають вимірюванням.Класифікація. Сутність цієї розумової процедури під час аналізу інформації полягає в логічному розподілі фактів, даних, явищ тощо за якоюсь однією ознакою, притаманною для цієї групи.

Аналізуючи заходи, зібрані факти, роботу в цілому, дослідник використовує й узагальнення. Узагальнення припускає логічний перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального судження, знання, оцінки. Узагальнене судження, будучи більш глибоким відображенням дійсності, дає змогу проникнути в сутність заходів, явищ і в такий спосіб оцінити діяльність педагогів із принципових позицій. Але узагальнення -- це не підсумовування. Найчастіше узагальнення інформації під час аналізу доцільно поєднувати з виділенням головного, істотного.

Велику допомогу педагогу-досліднику може надати і абстрагування-- процес мисленнєвого "відволікання" дослідника від будь-яких ознак чи якостей предмета від самого предмета, щоб глибше вивчити його, ізолювати від інших предметів, ознак. Ідеться про первісне відволікання від конкретних фактів і пошук науково обґрунтованого алгоритму діяльності (адже будь-які алгоритми припускають моделювання, імітації, тобто абстрагування від конкретних форм прояву суті). Потім інформацію вибудовують відповідно до знайденого алгоритму, моделі (згадаймо систему заходів для оптимізації керування, процесу навчання, різні пам'ятки і т. ін.). Граничним випадком абстрагування є ідеалізація, внаслідок якої створюється поняття про ідеалізований об'єкт (ідеальний педагог, ідеальна школа).

Конкретизація -- логічна форма, протилежна абстракції. Це розумовий процес перетворення предмета з виокремлених раніше абстракцій. Під час конкретизації поняття збагачуються новими ознаками, тому що вона спрямована на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи. Конкретним тут називають єдність різноманітного, поєднання багатьох ознак, якостей предмета. Абстрактним, навпаки, називають однобічну, ізольовану від інших моментів ознаку предмета.

Теоретичний аналіз -- це виділення і розгляд окремих сторін, ознак, особливостей, властивостей педагогічних явищ. Аналізуючи окремі факти, групуючи, систематизуючи їх, ми виявляємо в них загальне й особливе, установлюємо загальний принцип чи правило. Аналіз супроводжується синтезом, він допомагає проникнути в сутність досліджуваних педагогічних явищ.

Індуктивні й дедуктивні методи -- це логічні методи узагальнення одержаних емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод припускає рух думки дослідника від окремих суджень до загального висновку, дедуктивний -- від загального судження до окремого висновку.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

1. Послідовність та етапи проведення педагогічних досліджень

Наукове педагогічне дослідження являє собою процес формування нових педагогічних знань, один з видів пізнавальної діяльності, спрямованої на відкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання та розвитку.

У літературі з методології наукових досліджень зустрічаються різні підходи до визначення послідовності та етапів проведення науково-дослідної роботи.

Найбільш узагальнено у структурі наукового дослідження можна виділити такі тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені етапи, на яких здійснюються різні дослідницькі дії і досягаються певні результати.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення теми і проблеми дослідження, які мають актуальне, життєве значення.

Вдале і обґрунтоване вирішення цього питання значною мірою визначає доцільність і результативність всього дослідження.

Тема наукового дослідження може бути складовою частиною наукової проблеми, так само як і проблема може входити до складу наукового напрямку.

Тема наукового дослідження являє собою визначення явища, що підлягає вивченню (дослідженню). Тема охоплює певну галузь (аспект) педагогічної проблеми. Тема може розглядатись як наукова задача, що охоплює цілком конкретну галузь наукового дослідження.

Педагогічна проблема - це конкретне питання, яке виникає тоді, коли наявних знань недостатньо для вирішення якоїсь задачі і невідомий спосіб, за допомогою якого можна здобути відсутні знання. Тобто проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в педагогіці - це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти.

Хоч би якими методами здійснювалося дослідження - нехай то буде експеримент, спостереження чи, скажімо, анкетне опитування - у будь-якому разі першим кроком у конструктивній творчій діяльності дослідника повинна стати постановка проблеми і, у зв'язку з цим, формулювання гіпотези дослідження.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими труднощами він стикається; типові недоліки в його роботі з цього питання, головні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально витрачаючи час, чи вони пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження; під час дослідження гіпотезу іноді уточнюють і навіть змінюють.

5. Планування дослідження. Перше, ніж приступити до спостереження, треба намітити точний план дослідження. У цьому плані деталізуються точні можливості якісної характеристики якого-небудь питання чи комплексу питань.

Дуже важливий етап - вибір об'єкта спостереження Наприклад, чи спостерігати над всіма учнями класу чи лише над частиною, скільки спостережень провести за кожним учнем та ін. Об'єкт дослідження повинний бути чітко обмежений, щоб запобігти розбіжності щодо того, чи відноситься те чи інше окреме явище до складу об'єкта дослідження.

6. Здійснення дослідницької роботи.

7. Вивчення передового досвіду. Для того, щоб кожне дослідження мало чіткі межі і легше було б робити заключення і висновки, результати варто ретельно фіксувати в протоколах таблицях, стенограмах, магнітних записах, доповненнях до конспектів уроків, або яким-небудь іншим чином.

8. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

9. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

10. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

2. Статистична обробка результатів педагогічного дослідження

Теоретичні методи дослідження в педагогіці дають можливість розкрити якісні характеристики досліджуваних явищ. Ці характеристики будуть повніше і глибше, якщо накопичений емпіричний матеріал піддати кількісній обробці. Однак, проблема кількісних вимірювань в рамках психолого-педагогічних досліджень дуже складна. Ця складність полягає насамперед у суб'єктивно-причинному різноманітті педагогічної діяльності та її результатів, в самому об'єкті вимірювання, які у стані безперервного руху і зміни. Водночас запровадження в дослідження кількісних показників сьогодні є необхідним і обов'язковим компонентом отримання об'єктивних даних про результати педагогічної праці. Як правило, ці дані можуть бути отримані як шляхом прямого або опосередкованого вимірювання різних складових педагогічного процесу, так і за допомогою кількісної оцінки відповідних параметрів адекватно побудованої його математичної моделі. З цією метою при дослідженні проблем педагогіки застосовуються методи математичної статистики. З їх допомогою вирішуються різні завдання: обробка фактичного матеріалу, отримання нових, додаткових даних, обґрунтування наукової організації дослідження та інші.

Виключно важливу роль в аналізі багатьох психолого-педагогічних явищ відіграють середні величини, що представляють собою узагальнену характеристику якісно однорідної сукупності за певним кількісному ознакою. Не можна, наприклад, обчислити середню спеціальність або середню національність студентів вузу, так як це якісно різнорідні явища. Зате можна і потрібно визначити в середньому числову характеристику їхньої успішності (середній бал), ефективності методичних систем і прийомів і т. д.

У психолого-педагогічних дослідженнях звичайно застосовуються різні види середніх величин: середня арифметична, середня геометрична, медіана, мода та інші. Найбільш поширеними є середня арифметична, медіана і мода.

Середня арифметична застосовується в тих випадках, коли між визначальним властивістю і даними ознакою є прямо пропорційна залежність (наприклад, при поліпшенні показників роботи навчальної групи поліпшуються показники роботи кожного її члена). Середня арифметична являє собою частку від ділення суми величин на їх кількість

Медіаною (Ме) називається міра середнього положення, що характеризує значення ознаки на впорядкованої (побудованої за ознакою зростання або зменшення) шкалою, яке відповідає середині досліджуваної сукупності. Медіана може бути визначена для порядкових і кількісних ознак.

Мода (Мо) - найбільш часто зустрічається типове значення ознаки серед інших значень. Вона відповідає класу з максимальною частотою. Цей клас називається модальним значенням.

Важливе значення при використанні в психолого-педагогічному дослідженні математичних методів приділяється розрахунку дисперсії і середньоквадратичних (стандартних) відхилень.

Дисперсія дорівнює середньому квадрату відхилень значення варіанти від середнього значення. Вона виступає як одна з характеристик індивідуальних результатів розкиду значень досліджуваної змінної (наприклад, оцінок учнів) навколо середнього значення. Обчислення дисперсії здійснюється шляхом визначення: відхилення від середнього значення; квадрата зазначеного відхилення; суми квадратів відхилення й середнього значення квадрата відхилення . Значення дисперсії використовується в різних статистичних розрахунках, але не має безпосереднього спостережуваного характеру. Величиною, безпосередньо пов'язаної з вмістом спостерігається змінної, є середньоквадратичне відхилення. Середнє квадратичне відхилення підтверджує типовість і показовість середньої арифметичної, відображає міру коливання чисельних значень ознак, з яких виводиться середня величина

Середня арифметична і середня квадратична є основними характеристиками отриманих результатів у ході дослідження. Вони дозволяють узагальнити дані, порівняти їх, встановити переваги однієї психолого-педагогічної системи (програми) над іншою.

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення широко застосовується як міра розкиду для різних характеристик. На наступному малюнку наведено приклад розподілу частот значень двох змінних з однаковими середніми, але різним розкидом.

Оцінюючи результати дослідження важливо визначити розсіювання випадкової величини біля середнього значення. Це розсіювання описується за допомогою закону Гауса (закону нормального розподілу ймовірності випадкової величини). Суть закону полягає в тому, що при вимірюванні деякої ознаки в даній сукупності елементів завжди мають місце відхилення в обидві сторони від норми внаслідок безлічі неконтрольованих причин, при цьому, чим більше відхилення, тим рідше вони зустрічаються.

При подальшій обробці даних можуть бути виявлені: коефіцієнт варіації (стійкості) досліджуваного явища, що представляє собою процентне відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної; міра косості, що показує, в який бік направлено переважне число відхилень; міра крутості, яка показує ступінь скупчення значень випадкової величини близько середнього та ін.. Всі ці статистичні дані допомагають більш повно виявити ознаки досліджуваних явищ.

Результати педагогічних досліджень можуть бути оформлені у вигляді різноманітних таблиці, графіків та діаграм.

3. Модель експериментальної роботи вчителя щодо застосування методів педагогічних досліджень

З метою виявлення індивідуальних особливостей учня ми пропонуємо у роботі класного керівника використовувати такі методи педагогічного дослідження:

Інтерв'ю для батьків з метою виявлення домашніх умов для навчання учня:

1. Як Ви організовуєте виконання домашніх завдань школярем?

2. Як Ви контролюєте їх виконання?

3. Чи звертається до Вас дитина по допомогу під час виконання домашніх завдань? У чому полягає така допомога?

4. Як Ви привчаєте дитину до самостійності у виконанні домашніх завдань?

5. Що Ви робите, аби дитина зрозуміла: головне -- не оцінка, а праця, яка стоїть за нею?

6. З якими труднощами Ви стикаєтеся під час організації домашньої навчальної праці дитини? Як їх долаєте?

7. Чи аналізуєте Ви разом з дитиною її труднощі у навчанні та шляхи їх подолання?

8. Як Ви формуєте в дитини силу волі, самостійність, наполегливість, працелюбність?

9. До яких методів заохочення і покарання у стимулюванні навчальної праці дитини Ви вдаєтеся?

Виявлення інтенсивності пізнавального інтересу учня (закрита анкета) :

1. Як часто учень тривалий час зайнятий розумовою працею? (1--1,5 год. -- для молодшого школяра, кілька годин без перерви -- для підлітка):

а) часто;

б) інколи;

в) дуже рідко.

2. Чому надає перевагу школяр, коли йому поставлено запитання на кмітливість?

а) поміркувати, але знайти відповідь самому;

б) отримати готову відповідь від інших;

в) як коли.

3. Чи багато читає додаткової літератури?

а) постійно багато;

б) нерегулярно: часом багато, подеколи не читає нічого;

в) мало або нічого не читає.

4. Наскільки емоційно ставиться учень до цікавого для нього заняття, що стосується розумової праці?

а) дуже емоційно;

б) як коли;

в) емоції чітко не виявлені.

5. Чи часто ставить запитання?

а) часто;

б) інколи;

в) зрідка.

Анкета для учнів з питання виявлення згуртованості учнівського колективу

1. Чи вважаєте ви, що ваш колектив згуртований?

а) Так; б) ні; в) частково.

2. Чи берете ви участь у тому, щоб клас став згуртований?

а) Так;б) ні; в) інколи.

3. Чи звертаються до вас учні вашого класу по допомогу?

а) Так; .б) ні;в) інколи.

4. Якщо до вас звертаються по допомогу, ви:

а) допомагаєте завжди;б) не допомагаєте ніколи;в) допомагаєте інколи, бо не завжди можете;г) допомагаєте лише тоді, коли знаєте, що скоро вам потрібна буде допомога?

5. Чи вважаєте ви, що у вашому класі поширений принцип «Моя хата з краю»?

а) Так;б) ні;в) частково.

6. Кожен із нас достатньо ініціативний, щоб у випадку необхідності взяти на себе відповідальність за будь-яку справу.

а) Так;б) ні.

7. У випадку невдач та поразки ми не поспішаємо звинуватити одне одного, а намагаємося спокійно розібратися у причинах.

а) Так;б) ні.

Анкета школярів для виявлення відношення батьків та вчителів до учня

Друже! Ти маєш перед собою абсолютно анонімну анкету. Твої відповіді допоможуть покращити стосунки між дорослими і підлітками. Уважно прочитай запитання і підкресли варіанти відповідей, які ти обираєш. Де по­трібно, напиши іншу відповідь.

Як загалом ставляться до тебе дорослі?

Вчителі - приязно, формально, байдуже, вороже, інше

Батьки - приязно, формально, байдуже, вороже, інше.

Які заохочення ти отримував?

У школі - високу оцінку, прилюдне визнання успіхів, схвалення, подяку батькам, особливу довіру вчителя, грамоту, екскурсію, подарунок, почесне

доручення, премію, інше.............................................................

Вдома - гроші, розваги, подорожі, дарунки, ласощі, речі, подяку, допомогу,

похвалу, обіцянки, пільги, інше.................................................

Не було успіхів...... Не було заохочень.....

Які покарання ти отримував за погану поведінку чи навчання?

У школі - погану оцінку, виклик до директора, виклик батьків, додаткову

роботу, догану, прилюдний осуд, приниження, обзивання, штраф, прискіпливість, прохання вийти з класу, фізичне покарання, інше.....................

Вдома - сварку, обмеження прав, фізичне покарання, додаткові доручення, приниження, позбавлення кишенькових грошей, заборону розваг, обмеження спілкування, заборону прогулянок, інше.................................

Не було таких випадків, бо............................................................

Не отримую покарань, бо...............................................................

Чи заслужено ти отримуєш заохочення? Завжди, не завжди, деколи, ніколи.

Чи заслужено ти отримуєш покарання?

Завжди, не завжди, деколи, ніколи.

Що ти відчуваєш після заслуженого заохочення?

Бажання постаратися ще, гордість своїми успіхами, впевненість у собі; радість, що тепер від тебе відчепляться, інше.............................................. .......

Що ти відчуваєш після незаслуженого заохочення?

Ніяковість, прагнення виправдати довіру; радість, що на тебе звернули увагу; пишаюся, що всіх перехитрив, інше...........................................

Що ти відчуваєш після заслуженого покарання?

Прагнення виправитися, прагнення все забути, сором, гнів, мені це байдуже, інше......................................................................................................

Що ти відчуваєш після незаслуженого покарання?

Прагнення помститися, безвихідь і відчай, небажання робити будь-що, прагнення довести свою правоту, мені це байдуже, інше.......................

Дякуємо за допомогу. Хай тобі щастить!

Анкета «До якого типу професії ви схильні»

Відомо, що всі професії можна віднести до п'яти основних типів:

1. «Людина - людина» (Л): вчитель, командир, тренер, юрист, продавець та ін.

2. «Людина - техніка» (Т): ті, у кого «золоті руки», «технарі».

3. «Людина - знакова система» (З): ті, у кого «золота голова».

4. «Людина - природа» (П): агроном, зоолог, геолог та ін.

5. «Людина - художній образ» (Х): художник, модельєр, артист, дизайнер,

письменник та ін.

Щоб виявити, до якого типу професії Ви схильні, біля кожного із тверджень

поставте один із трьох знаків: + (так), - (ні), 0 (не знаю).

1. Л. Охоче спілкується з незнайомими людьми.

2. Т. Люблю майструвати, будувати.

3. Х. Люблю прикрашати свою кімнату, своє робоче місце.

4. П. Люблю доглядати за рослинами, тваринами.

5. З. Отримую задоволення, коли щось підраховую,

креслю, рахую.

6. Л. В компаніях я лідер.

7. П. Із задоволенням займаюсь господарством.

8. З. Мені подобаються письмові предмети.

9. Т. Моє вміння володіти інструментом та користуватися побутовою технікою

викликає в багатьох моїх друзів заздрість.

10. Х. Оточуючі вважають мене людиною творчою, зі смаком.

11. П. Намагаюсь не пропускати передач типу: «У світі тварин», «Наш сад».

12. Х. Із задоволенням беру участь у самодіяльності.

13. Т. Із задоволенням переглядаю технічні журнали.

14. З. Люблю розв'язувати кросворди, задачі, головоломки.

15. Л. Охоче спілкуюсь із ровесниками, з людьми, які старші за віком.

16. Т. Оточуючі вважають, що я природжений «технар».

17. Х. Говорять, що мені треба пов'язати своє життя із оформленням та

естетикою.

18. П. Я люблю спостерігати за ростом рослин.

19. З. Я легко викладаю думки у письмовій формі.

20. Л. Я вмію товаришувати з людьми.

21. Т. Із задоволенням брав би участь у виставках технічної творчості.

22. З. Легко засвоюю нові терміни, іноземні слова.

23. Л. Я люблю спілкуватися з людьми.

24. Х. Мене важко відірвати, коли я малюю, вишиваю, займаюся музикою.

25. П. Люблю доглядати за кімнатними рослинами.

26. Т. Люблю ремонтувати машини, механізми.

27. П. Люблю спостерігати за життям рослин, тварин.

28. Л. До мене часто звертаються за порадою, за допомогою.

29. З. Люблю переглядати словники, енциклопедії, довідники.

30. Х. Я часто в мріях уявляю себе художником, артистом, музикантом.

Суму + (так) за кожним типом професії поставте в таблицю біля відповідної букви. Найбільша кількість балів свідчить про той тип професії, який вам до вподоби

Висновки

У курсовій роботі були досліджені методи педагогічних досліджень як способи пізнання педагогічної дійсності. Була розроблена модель експериментальної роботи класного керівника щодо проведення педагогічного дослідження.

У процесі дослідження було встановлено, що головною метою будь-якого дослідження є здобуття нових даних, які можуть бути використані у педагогічній практиці.

Педагогічне дослідження - це складний процес,який має бути детально спланований та розроблений. Кожне дослідження треба проводити з дотриманням певних методик, щоб експериментальна робота дала найбільш достовірні результати.

У сучасній педагогічній практиці існує велика кількість питань та проблем. Для їх вирішення застосовують різні поєднання методів досліджень, що дає змогу більш глибоко і детально вивчити те чи інше педагогічне явище.

У курсовій роботі було розглянуто багато методів педагогічних досліджень. Кожен з цих методів має ряд своїх переваг та недоліків. У будь-якому педагогічному дослідженні можуть поєднуватися декілька методів задля досягнення мети. Можна виділити 3 основні види методів досліджень: емпіричні, теоретичні та статистичні. Деякі з них можуть бути проведені у природній обстановці без застосування спеціальних засобів та обладнання (анкетування, спостереження), інші потребують значних матеріальних затрат, обладнання і ретельної підготовки (експеримент).

Для дослідження будь-якого педагогічного питання вчитель має обрати потрібний метод (чи сукупність методів) що буде найбільш доречним у певній ситуації та за певних умов.

Отже, кінцевою метою педагогічного дослідження є виявлення закономірностей і законів, що надалі можуть бути застосовані вчителем для досягнення високих результатів у процесі навчання і виховання школярів, вирішення різного роду проблем тощо.

Література

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Форми організації, методи та засоби ведення навчально-пізнавального процесу // Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. - К., 1995. - С.80-98.

5. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. - К., 1998.

6. Березівська Т.С. Педагогічні умови ефективності семінарських занять (у вузі) / Вісник ЧДУС. Пед. науки. - Ч., 2002. - Вип. 41. - С.9-14.

7. Педагогика / Под ред. Бабанского Ю.К. - М.: Просвещение, 1988. - 479с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищ. пед.. закладів освіти / М.М. Фіцула. - К.: Академвидав, 2000. - 528с.

9. Форми організації навчання у вищій школі // Лозниця В. Психологія і педагогіка. - К., 2000. - С.280-298.

10. Халамов И.Ф. Педагогика. - М.: Высш. шк, 1990. - 576с.

11. Цехмістрова Г.С. Методологічне обґрунтування проведення семінарських занять у вищих навчальних закладах // Проблеми освіти: Вип. 24. - К., 2001. - С.14-25.

12. Щербакова К. Принципи і основні форми організації навчального процесу у вузі // Щербакова К. Вступ до спеціальності. - К., 1990. - С.19-26.

13. Вітенко І.С., Борисюк А.С., Вітенко Т.І. Основи психології. Основи педагогіки: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2006. - 200 с.

14. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. -- К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. -- 576 с.

15. http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v3/v3pp7-9.pdf

16. Ковальова І.О. Використання передового педагогічного досвіду в процесі формування професійної майстерності майбутніх педагогів: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харк. держ. пед. університет ім. Г.Сковороди. - Х., 1997.

17. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя - основа його педагогічної майстерності / Навчальний посібник. - Одеса, 1995. - 160 с

Размещено на Allbest.ru