Главная База знаний "Allbest" Педагогика Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів

Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів

Активність і самостійність школяра в навчальній роботі як наукова проблема. Педагогічні умови використання самостійної роботи учнів у навчальному процесі. Психолого-педагогічні особливості молодших школярів і забезпечення їх творчої учбової діяльності.

Рубрика Педагогика
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2009
Размер файла 310,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

У 2-му чи 3-му класі можна дати завдання пригадати, який вірш чи оповідання вивчали діти про осінь, щоб вони пригадавши його, потім прочитали на пам'ять або знайшли у тексті уривок і перечитали. Відтворений таким чином матеріал підготує дітей до сприйняття нового тексту. Самостійна робота може проводитись над мовою художнього твору: знайти описи природи; знайти незрозумілі слова або вислови; описи зовнішності людей, назвати вчинки, що характеризують дійових осіб, прочитати порівняння і пояснити, для чого вжите воно: продумати, які близькі за змістом і протилежні слова можна дібрати до даних слів у тексті. Учні малюють ілюстрації до твору чи його частини, дають заголовки цим малюнкам.

Для того, щоб діти краще усвідомили образи, корисно давати самостійні роботи з тим, щоб зіставити героїв твору, порівняти їх вчинки, вказати кому вони симпатизують і чому. Ряд самостійних завдань діти працюють над планом і переказом твору. Учні 1-го класу складають картинний план. Учні 2-4 класів самі поділяють твір на частини і складають заголовки. Потім діти складають переказ за малюнками, переказ від імені іншої особи, вибірковий, творчий.

Важливе значення мають роботи у зв'язку з виразним читанням. Так, після читання і розбору вірша, байки, казки учні знаходять відповідні інтонації, наголоси, паузи, темп читання. Самостійні роботи і заключній бесіді допомагають самостійно прийти до узагальнень і висновків. Наприклад: знайти рядки в яких розкривається головна думка; зв'язати те що прочитали з життям, сказати, що спільне, відмінне; підібрати прислів'я найбільш відповідні до тексту твору. Письмові самостійні роботи такі: виписати влучні вирази, слова близькі чи протилежні за значенням, порівняння, скласти план написання, переказ.

Розглянемо на конкретних прикладах, як можна урізноманітнювати зміст самостійних завдань на різних уроках у процесі закріплення вмінь і навичок. Так, на уроках читання самостійні завдання часто зводяться до багаторазового перечитування із шаблонними завданнями (прочитай і підготуй відповідь на запитання підручника, прочитай і перекажи, прочитай і склади план тощо). Звичайно, такі завдання корисні, але обмежуватись ними не слід, бо це стримує розвиток пізнавальних здібностей дитини, породжує штамп у роботі. У процесі самостійного перечитування тексту з метою усвідомлення його ідейного змісту художніх образів слід широко використовувати різноманітні самостійні завдання. Наведемо деякі види завдань:

Вибрати для читання уривок, що найбільше сподобався.

Вибрати образні висловлювання.

Скласти уявлювану картину за прочитаним.

Прочитати і поставити до певної частини тексту запитання.

Прочитати текст і розмістити готові заголовки до поділеного на частини тексту.

Відшукати частини тексту за деформованим планом.

Скласти план оповідання.

Прочитати і перебудувати деформований план відповідно до тексту.

Прочитати і дібрати до кожної частини оповідання прислів'я і записати його в зошит.

Підготувати переказ за даним планом.

Підготувати переказ від імені дійової особи.

Порівняти вчинки різних героїв твору, виділивши при цьому істотні риси їх характерів.

13. За кадрами діакінофільму підготувати розповідь про бачене, назвати основні події.

14.Знайти і прочитати слова, якими автор передає своє ставлення до зображуваного.

15. Прочитати вірші (уривки, описи) і подумати, чим вони подібні між собою.

Прочитати текст і поставити запитання про найголовніше в цьому творі.

Прочитати і дібрати уривки з тексту до ілюстрацій.,

18. Прочитати частину тексту і подумати, про яку рису характеру героя йдеться в ній.

Самостійна робота на уроках мови в початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення.

Молодші школярі вивчають ряд правил, які вимагають від учнів послідовного виконання складних розумових дій (правопис ненаголошених голосних, дзвінких і глухих приголосних, правопис відмінкових закінчень, особових закінчень дієслів І і II дієвідміни, розрізнення префікса і прийменника та ін.). Часто учень не може опанувати правило саме через несформованість елементарних умінь. Тому зміст підготовчих вправ перед вивченням складних правил повинен активізувати такі елементи знань, умінь і навичок, які допоможуть учням виконати систему подальших розумових і практичних дій для засвоєння правила. Найчастіше у початкових класах підготовчі вправи мають фонетичний характер або є різними видами списування. Зокрема, методисти пропонують широко використовувати такі види підготовчих вправ:

1) списування тексту із вставлянням пропущених букв або частин слова закінчення, суфікса, префікса);

списування із словотворенням;

списування із вставлянням потрібних пропущених слів (слова наводяться окремо або учні добирають їх самостійно);

складання речень з деформованого тексту;

5) списування з певним стилістичним завданням (поширити речення, дібрати

слова з протилежним значенням, замінити одне слово іншим тощо);

Списування з фонетичними завданнями (поставити наголос, підкреслити м'які приголосні, ненаголошені голосні тощо);

вибіркове списування (тільки назви рослин, тільки іменники, тільки дієслова тощо).

Крім цих вправ у II--III класах нерідко доцільно пропонувати учням для самостійної роботи завдання на словотворення і словозміну, написання творів-мініатюр (у III класі), складання описів (опис котика, м'яча, яблука). Подібні види робіт можна ускладнювати різними орфографічними і граматичними завданнями залежно від мети вивчення нового матеріалу.

Останнім часом на уроках, крім підручника, дедалі частіше використовують друковані та саморобні картки. Використання карток під час підготовки до вивчення нової теми зосереджує увагу учнів на потрібній орфограмі чи способі її перевірки, а вчителеві допомагає своєчасно виявити прогалини в знаннях окремих учнів, застосовувати диференційовані завдання. Дуже вдалою є форма таких карток, яка дає змогу виконувати завдання безпосередньо на картці. Щоб виробити в учнів уміння розпізнавати і перевіряти певну орфограму, учитель повинен спочатку дібрати орфографічний матеріал, а потім сформувати навички свідомого застосування правила.

Наприклад, щоб засвоїти написання закінчень іменників, учні повинні правильно визначити відмінок, перевірити його. Виконанню цих вправ здебільшого передує повторення теоретичного матеріалу. Велике значення мають підготовчі самостійні завдання на уроках математики. Як відомо, у початкових класах рекомендується вивчати новий математичний матеріал переважно індуктивним методом, коли учні під керуванням учителя розглядають окремі факти, аналізують їх, виділяють найістотніші ознаки поняття, і на основі цього аналізу приходять до узагальнень. Індуктивний метод передбачає насамперед продуманий і цілеспрямований добір окремих фактів для самостійного спостереження та аналізу їх учнями. У зв'язку з цим підготовчі вправи для засвоєння нового матеріалу здебільшого мають бути основою для мобілізації мислення й інтересу учнів до подальшої роботи.

2.2.2 Самостійна робота на уроках природознавства

На уроках природознавства змістом самостійних завдань підготовчого характеру найчастіше є узагальнення спостережень. Так, у II класі підчас вивчення теми «Пори року» можливі попередні завдання: скласти розповіді про природні явища, які спостерігали на цьому тижні; коротко охарактеризувати, яка погода була в січні тощо.

Іноді перед читанням статті вчитель,пропонує учням розглянути колекцію, гербарій або інше наочне обладнання. Наприклад, у III класі перед вивченням теми «Київ» учні розглядають набори ілюстрацій; перед вивченням тем «Луки», «Озера і болота», «Життя моря», «Життя прісних водойм» розглядають кольорові листівки, вирізки з журналів. Іноді корисно, щоб учні повторили вивчений матеріал за підручником і підготували відповідь на поставлене запитання.

Для самостійного ознайомлення учнів з новим матеріалом доцільно пропонувати текст описового характеру з підручника. Перед читанням статті вчитель за 1-2 хвилини повідомляє учням мету роботи, визначає текст, який вони повинні опрацювати, і обов'язково ставить контрольні запитання, на які учні мають підготувати відповіді в процесі читання тексту.

Нерідко перед самостійним опрацюванням статті (наприклад, «Рослини», «Дерева, кущі, трави», «Тварини», «Охорона здоров'я восени», «Птахи восени») доцільно запропонувати учням проблемне запитання, вислухати їхні міркування, а потім запропонувати прочитати текст статті і зробити правильний висновок.

Не завжди потрібно (особливо в II класі) визначати для самостійного опрацювання учнями весь текст. Якщо матеріал об'ємний, різноплановий, доцільно запропонувати самостійно, ознайомитися тільки з певною, логічно закінченою частиною, попередньо пояснивши незрозумілі дітям слова.

У її класі можна рекомендувати для самостійного ознайомлення такі тексти підручника: «Горобина», «Комахи восени», «Яблунева плодожерка», «Праця людей восени», «Охорона здоров'я взимку», «Догляд за кімнатними рослинами», «Дятлова кузня», «Шишкарі», «Охорона тварин узимку», «Охорона здоров'я весною», «Охороняйте рослин», «Білан капустяний», «Сонечко», «Зозуля».

У III класі учні можуть самостійно опанувати зміст статей: «Вивчаємо свій край», «Горизонт», «План», «Рівнина», «Гори», «Джерело», «Струмок і річка», «Озера і болота», «Луки», «Птахи наших водойм», «Хутрові звірі водойм», «Київ».

До багатьох текстів підручника вміщено запитання і завдання. Запитання, які стоять перед текстом, мають, як правило, підготовчий характер, тому доцільно вчителеві опрацювати їх з учнями перед самостійним читанням тексту. Наприклад, у підручнику для II класу перед опрацюванням статті «Тварини» пропонуються запитання: яких ви знаєте диких і свійських тварин? Яка тварина живе у вас вдома? Який її зовнішній вигляд і які в неї повадки? Як ви доглядаєте цю тварину? Ці запитання зацікавлюють дітей, активізують їхній власний досвід, враження. Після самостійного читання тексту завдання і запитання мають інший характер: розгляньте малюнки. Назвіть зображених тварин. Чому їх називають дикими, свійськими? Навіщо люди утримують свійських тварин? Розкажіть, як люди дбають про свійських тварин. Яких диких тварин ви знаєте? Як вони живуть, чим живляться? Тепер зміст запитань активізує логічне мислення дитини, спрямовує увагу на найбільш істотні ознаки тварини.

Перед самостійним ознайомленням з текстом іноді доцільно, щоб діти розглянули відповідну таблицю з природознавства, подивилися кілька кадрів діафільму або діапозитиву чи ілюстрації.

Учні II--НІ класів можуть самостійно за описом підручника виконувати нескладні досліди. Наприклад, другокласники можуть самостійно провести досліди з таких тем: «Термометр» (дослід № 2), «Сніг і лід», «Рослини взимку», «Умови життя рослин».

У III класі за підручником можна провести досліди на виявлення властивостей металів (твердість, колір, блиск та ін.) і кам'яного вугілля.

У процесі формування і закріплення таких природничих понять, як план, масштаб, карта, низовина, височина, горб, джерело, струмочок, річка, озера ї болота, земля-планета, доба, рік важливим видом самостійних завдань є схематичне малювання і креслення. Наприклад, у III класі вивчається тема «Рівнини, яри», мета якої сформувати в учнів уявлення про рівнини і яри та навчити зображувати рівнину на карті. Учитель виявляє знання учнів про рівнину і яр з опорою на наочність (таблиця і карта). Після цього учні читають статтю «Рівнина», за текстом якої креслять схеми-малюнки: низовина, височина,горб.

Самостійне виконання малюнків-схем вимагає від учнів певних навичок. Тому доцільно, щоб розповідь учителя супроводжувалась, малюванням на дошці, щоб учні могли бачити зразок правильного виконання схематичного малюнка. Наприклад, у III класі, пояснюючи новий матеріал «Озера і болота», учитель може супроводжувати свою розповідь схематичним малюванням процесу перетворення озера в болото.

Великі можливості для організації самостійної роботи виникають під час закріплення і повторення матеріалу.

Якщо змістом самостійної роботи є тренувальні вправи, завдання треба ускладнювати поступово. Спочатку вчитель пояснює і показує на прикладах, як треба працювати, потім діти виконують кілька вправ під його безпосереднім керуванням. І тільки після цього вони самостійно працюють над аналогічними завданнями.

Розглянемо деякі вимоги щодо змісту тренувальних завдань для самостійної роботи. Насамперед у кожному класі в межах як усієї теми, так і окремого уроку завдання для самостійної роботи слід пропонувати в чіткій системі. Кожне наступне завдання повинне логічно пов'язуватись з попереднім матеріалом, бути спрямоване на досягнення мети даного уроку.

Складність змісту самостійних робіт підвищується в процесі опанування певного змісту навчальних завдань, а також під час оволодіння певними прийомами роботи (читання, тексту і його аналіз; усвідомлення правила і його застосування; розуміння певної математичної властивості і розв'язування прикладів на її основі та ін.). Форму і зміст самостійних тренувальних завдань слід урізноманітнювати так, щоб у сприйманні матеріалу брали участь різні види пам'яті -- зорова, слухова, рухова. Необхідно уникати перевантаження якогось одного виду сприймання. (Ця вимога стосується не тільки організації самостійної роботи, а й усього процесу навчання).

2.2.3 Особливості самостійної роботи на уроках математики

На уроках математики на етапі закріплення матеріалу урізноманітнюються види завдань, ускладнюється відпрацювання окремих прийомів обчислення, зростають вимоги до їх застосування в процесі розв'язування рівнянь, задач тощо, посилюється темп роботи учнів. Тому важливо, щоб зміст і форма завдань на цьому етапі виключали формалізм у засвоєнні математичних знань. Як відомо, молодші школярі оволодівають обчислювальними навичками на основі знань елементів теорії. Наприклад, у І класі перед вивченням додавання і віднімання у межах 100 засвоюються чотири властивості цих дій: додавання числа до суми і віднімання числа від суми; додавання суми до числа і віднімання суми від числа; у II класі перед вивченням позатабличного множення діти ознайомлюються з властивістю множення суми на число, а перед вивченням позатабличного ділення-- з правилом ділення суми на число і т. д.

Для того, щоб учні діяли свідомо, вміли обґрунтовувати послідовність своїх дій, не тільки при поясненні нового, а й при первинному закріпленні та наступному тренуванні обов'язково використовується відповідний теоретичний матеріал.

Якщо обчислювальний прийом тільки засвоюється, для закріплення послідовності дій корисно давати учням алгоритм розв'язання. Наприклад, коли другокласники опановують прийом віднімання двоцифрового числа від двоцифрового, перед виконанням прикладів з повним поясненням доцільно запропонувати дітям міркувати в такій послідовності:

Запиши зменшуване.

Заміни від'ємник сумою різних доданків.

Прочитай про себе знайдений вираз. (Від числа... відняти суму... і...).

Згадай правило віднімання суми від числа.

Подумай, який спосіб розв'язування тут найзручніший.

Обчисли приклад і зроби перевірку.

Наведемо види самостійних завдань у процесі розв'язування задач:

I. а) Прочитати уважно умову задачі та запитаний до неї. (І клас).

б) Прочитати умову задачі і відповісти на запитання, що означає число... (І клас).

в) Прочитати умову задачі. Зробити схему або короткий запис умови.

г) Частково самостійно розв'язати задачу. Задачу аналізують з учителем до з'ясування основного пункту в її розв'язуванні. Учні закінчують розв'язуваний самостійно.

д) Сформулювати запитання до кожної дії повного розв'язання. Виконати відповідні дії.

II. Завдання, пов'язані з перетворенням умови задачі:

а) зміна запитання задачі (щоб розв'язати задачу двома діями; щоб у запитанні було слово «більше на...», «менше в...», щоб розв'язати задачу спочатку додаванням, потім відніманням тощо);

б) складання обернених задач.

III. Завдання, пов'язані з доповненням умови задач:

а) вставляння пропущених даних;

б) постановка запитання;

в) перетворення сюжетного тексту в задачу.

IV. Складання задач за коротким записом, схемою (без чисел і з числами), самостійне складання.

а) Прочитайте задачу. Складіть за текстом рівняння з х.

б) Запишіть відповідь.

в) Придумайте подібну задачу з тими самими числами, але про... (І клас).

г) На набірному полотні зображені різні предмети (або малюнки).

Учням пропонують скласти задачу про будь-який предмет, а в зошит записати самостійно складену формулу розв'язання.

д) Яке запитання слід поставити до задачі, щоб замість двох дій її розв'язали б однією (або навпаки)?

є) Сформулюйте задачу так, щоб відповідь не змінилась, а задачу можна було розв'язати двома діями, є) Розв'яжіть задачу і подумайте, з якою задачею її можна плутати? Яку помилку тут можна допустити?

ж) Складіть і розв'яжіть задачі за формулами і порівняйте їх умови і запитання:

х = (24+12) + 25; х - (25--12) + 25.

На уроках математики в І--II класах діти спостерігають різноманітні факти про кількісну зміну результатів залежно від зміни компонентів дій. Тому в III класі учні вже можуть самостійно узагальнити знання, потрібні для сприймання нового матеріалу з теми «Зміна суми залежно від зміни одного з доданків (якщо другий постійний)».

Наприклад, у І класі перед вивченням додавання виду 27+8 підготовчою самостійною роботою можуть бути вправи на заміну двоцифрового числа сумою розрядних доданків, розв'язування прикладів різними способами з використанням властивості додавання суми до числа. У II класі перед вивченням ділення двоцифрового числа на двоцифрове підготовчими вправами можуть бути приклади на зв'язок множення і ділення, множення круглих чисел на одноцифрове число, табличне множення, множення двоцифрових чисел на одноцифрове, знаходження невідомого співмножника. Підготовчими вправами до вивчення в НІ класі теми «Множення багатоцифрових чисел на одноцифрове» (нулі всередині множеного) можуть бути такі самостійні завдання, написані на дошці:

1. Замінити множення додаванням і розв'язати приклади:

3*5 0*2 0*5 0*9

2. Розв'язати приклади:

0+6 0-+1

0+8 0-2+7

3. Порівняти вирази. Поставити потрібний знак: «<», «>», «=».

0+7...0-7 0+6...0+5 0+8...0+8 0-4... 0-5

У II класі можна запропонувати учням для самостійної роботи з використанням підручника такі теми: множення п'яти і ділення на п'ять; додавання суми до суми; прийом порозрядного додавання; розв'язування задач, у яких відомі сума і один з доданків, а треба порівняти доданки; міліметр. У III класі доступні для первинного самостійного ознайомлення такі теми: зміна різниці залежно від зміни зменшуваного, додавання й віднімання багатоцифрових чисел; множення багатоцифрового числа на одноцифрове; розв'язування задач на знаходження дробу від числа; знаходження однієї сторони прямокутника за даною площею і другою його стороною; додавання, віднімання і множення багатоцифрових складених іменованих чисел; перетворення чисел, виражених у мірах часу; множення і ділення на 10, 100, 1000, множення чисел, які закінчуються нулями. Наприклад, тему додавання і віднімання багатоцифрових чисел у межах мільйона третьокласники легко засвоюють самостійно, оскільки алгоритм додавання і віднімання великих чисел їм уже відомий.

Визначаючи матеріал для самостійної роботи, учитель повинен бути переконаний, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно треба поставитися до способу постановки завдання. Інструкція до завдання (усні чи письмові вказівки) має бути лаконічною, але точною й повною, її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань і практичних дій над новим поняттям, засвоєнням обчислювального прийому тощо. Детальна інструкція потрібна не тільки для індивідуальної роботи, коли відбувається самостійне ознайомлення з новим матеріалом, а й тоді, коли учні засвоюють новий матеріал за підручником. Наприклад, вивчаючи ділення багатоцифрового числа на одноцифрове, крім розгляду прикладу в підручнику, вчитель пропонує дітям підготувати відповіді на запитання, які написані на дошці:

1. Як утворене перше неповне ділене? 2. Як знайдено першу цифру частки? 3. Для чого виконано множення 9-4? 4. Як знайдено другу цифру частки? Потім правило закріплюється розв'язуванням двох прикладів за підручником. Нарешті, учні готові до узагальнюючої відповіді на запитання, як поділити багатоцифрове число на одноцифрове.

У II--III класах для самостійного ознайомлення цілком доступні деякі види задач 1. Щоб самостійно розв'язати задачу, учень повинен усвідомити її умову (значення числових величин, окремих слів і виразів); виділити з умови дані й шукані; знайти зв'язки між шуканими і даними. Зрозуміло, що діти повинні добре знати загальний алгоритм розв'язування задачі. Правда, інколи це не виключає потреби в конкретних Інструкціях щодо розв'язування певного виду задач.

Хоч дидактичне значення підготовчих завдань однакове на всіх уроках, їх зміст залежить від специфіки предмета. Розглянемо деякі ситуації застосування підготовчих самостійних завдань.

Крім розв'язування прикладів і задач, учні II--III класів можуть самостійно виконувати різноманітні завдання, спрямовані на опанування геометричного матеріалу. Це, зокрема, завдання на вимірювання відрізка, сторони геометричної фігури; креслення відрізка певної довжини на кілька сантиметрів більшого (меншого) даного; креслення відрізка в кілька разів меншого (більшого) даного; різницеве і кратне порівняння відрізків; знаходження довжини ламаної лінії; впізнавання геометричних фігур (на плакаті, картках), побудова заданих фігур (трикутників, чотирикутників, ламаної лінії, кола); обчислення площі трикутника (III клас), обчислення і порівняння периметрів фігур, побудова геометричної фігури від руки (III клас). Деякі з перелічених завдань (вимірювання відрізків, креслення відрізка заданої довжини, знаходження відомої фігури тощо) можна пропонувати для самостійної роботи і в І класі.

Для тренувальної самостійної роботи учням корисно давати посильні завдання, які не потребують виконання великої механічної роботи, але вимагають напруження думки. Наводимо приклади орієнтовних завдань, які можна використати на уроках математики в І класі для індивідуальної роботи:

1. Записати номер прикладу, який має у відповіді 0. Записати приклади, між якими можна поставити знак =:

0 + 1 4. 7+0

0 + 5 5. 5-0

5 + 0 6. 6-6

2. Записати приклади, між якими можна поставити знак =:

2 + 6 10 -- 7 10 -- 2

10 -- 5 3 + 7 9 -- 4

3. У якому виразі, щоб здобути рівність, треба використати дію додавання:

1. 6 = 8... 3. 6=9…

2. 6 = 7... 4. 6 = 5...

4. У якому з цих рівнянь невідоме має найбільше значення?

х+3=9 4 + х = 6

5 + х = 9 х + 3 = 7

5. У якому стовпчику приклади з однаковим результатом?

1) 10 + 4 2) 12 -- 2 3) 18+1 4) 19 -- 6

8+10 18-10 20--1 12 -- 5

6. Чому дорівнює сума всіх відповідей?

12 -- 1 27 -- 12 20 -- 0

20--12 12 -- 4 13 -- 3

У якому місяці пройшло 2 тижні і 3 дні?

21

17

5 лютого

1 січня

27 червня

8. Знайти і записати той приклад, у якого різниця виражена однозначним числом:

_48 _ 48 _48 _48 _48

26 25 32 42 21

9. Один з цих прикладів має відповідь, яка відрізняється від усіх інших. Який це приклад?

1.40 + 8 -- 3 3. (40 + 8)--З

2.40 -- 8 + 3 4.40+ (8 -- 3) 5.40 -- 3 + 8

10. У якій фігурі зменшуване, якщо різниця дорівнює 32?

11. Знайти рівняння, у яких невідоме дорівнює 5. Скільки цих рівнянь?

х + 2 = 5 х + 5 = 7 5 + х=10

2 + х=7 х+1=6 5 + х = 5.

12. У якому виразі треба поставити знак „ ‹ ”:

4+5...5 + 3 9...10--1

9-4...6 9 -- 3...8 --2

13. Знайти усі непарні числа. Скільки їх?

2 24 5 55 62

4 1 7 59 74

6 3 9 34 10

8 16 11 15 93

10 42 92 19 99

Підвищує результативність самостійної роботи тематичне планування. Воно дає змогу вчителеві рівномірніше завантажувати учнів, поступово ускладнювати й варіювати зміст і характер завдань, заздалегідь готувати дидактичний матеріал до кожного уроку.

З успіхом використовує тематичне планування в організації самостійної роботи вчитель середньої школи № 1 м. Керчі А. Овчаренко, голова міського методичного об'єднання вчителів І--III класів. Так, вивчаючи з першокласниками тему «Віднімання числа від суми», вчитель на кожний урок планує проведення різноманітних видів і форм самостійних робіт.

На першому уроці, мета якого ознайомити учнів з різними способами віднімання числа від суми, самостійна робота проводиться в процесі первинного закріплення матеріалу. Наприклад, три учні слабкого рівня підготовки біля дошки розв'язують трьома способами за допомогою картки-зразка по одному прикладу: (3+5) -- 2; (7+3)--1; (4+3)--2, а інші діти розв'язують по варіантах приклади з підручника: І варіант -- № 167 (2 приклад); II варіант --№ 167 (З приклад).

Під час проведення самостійної роботи на первинне закріплення учні бачать на дошці написаний учителем зразок виконання завдання. До кожної самостійної роботи вчитель для сильних учнів завжди добирає додаткові (резервні) завдання. Зокрема, на уроці з теми «Віднімання числа від суми» додатковими були такі вправи виконайте обчислення трьома способами, вставляючи пропущені числа і знаки дій:

(5+3) - 2 = (5…2)…3 = ?…3 = ?

(5+3) - 2 = ?…2 = ?

(5+3) - 2 = 5…(3…2) = 5…? =

Виконана робота перевіряється під час колективної бесіди з коментуванням і обґрунтуванням здобутих результатів, а також взаємоперевіркою.

На наступних двох уроках, метою яких є закріплення даного матеріалу, самостійна робота пропонується учням двічі: на початку уроку, (7 хв.) і в другій половині уроку (12 хв.). Перед проведенням першої самостійної роботи учні повторюють (під час перевірки домашнього завдання) три способи віднімання числа від суми, коментують розв'язання. На третьому уроці вчитель ставить за мету не тільки закріплювати знання різних способів віднімання, а й підготувати дітей до вивчення нових прийомів обчислення. На цьому уроці поряд із самостійною роботою, аналогічно до вже відомих дітям зразків міркувань, діти оцінюють різні способи обчислення, обирають найзручніші.

Крім того, за варіантами учні розв'язують задачі № 188 і 189 з підручника. Послідовно здійснюючи диференційований підхід до учнів, А. Овчаренко завжди продумує міру допомоги учням різного рівня підготовки. Наприклад, для розв'язування задачі першого варіанта 4 слабких учні одержали картки-орієнтири такого змісту:

Прочитай задачу.

Запиши коротко, доповнюючи пропуски:

Було 20 м Подарували -- 8м Стало -- ?

3. Підкресли однією рискою те, про що будеш дізнаватися, виконуючи першу дію, двома рисками те, про що дізнаєшся потім.

4. Розв'яжи задачу, склавши вираз: (?...8) + ? = ?м. Додаткове завдання: скласти прямокутник з елементів фігур (у кожного учня лежить на парті конверт з геометричними елементами, нарізаними з цупкого паперу).

На наступному уроці (зміст завдань за підручником № 118, № 193--198) згідно з програмою першокласники мають ознайомитися з новими прийомами віднімання. Вчитель знайомить учнів з новим матеріалом в процесі самостійної роботи.

На дошці запис:

Замінюю сумою розрядних доданків...

Дістаю приклад... (від суми чисел... віднімаю число...)

Зручніше відняти...

Виконую за зразком:

58--20- (50+8) --20= (50--20) +8=30+8 - 38

Потім учні виконують роботу за підручником за варіантами:

І варіант №194(1,2) II варіант №194(3,4)

Після колективної перевірки роботи діти розв'язують приклади із зошита з друкованою основою.

Систематично працюючи самостійно на різних етапах навчання, вихованці А. А. Овчаренко виділяються своїми вміннями швидко включатися в роботу, зосереджено працювати, активно мислити.

Отже, щоб навчити молодших школярів активно і свідомо працювати,слід широко використовувати різноманітні за змістом і характером самостійні завдання на всіх етапах опрацювання матеріалу: у підготовчих вправах, під час засвоєння нових знань і способів дій, у процесі закріплення і формування вмінь і навичок.

Для того щоб конкретизувати сказане вище про самостійну роботу і характеризувати психологічну і логічну сторону даного методу, звернемося до фактичного матеріалу.

Перед ознайомленням дітей з рішенням рівнянь виду х * 3 = 21 учитель запропонував дітям самостійну роботу: виконати вправу -- знайти результат кожного другого приклада, користаючись першим

8 * 6 = 48 7 * 9 = 63 6 * 4 = 24

48: 8 = 63: 9 = 24: 6 =

Після того як учні виконали запропоновану самостійну роботу, учитель приступив до її перевірки.

Пояснюючи виконання вправи, учні формулювали відоме їм правило: якщо добуток розділити на один з множників, то вийде інший множник.

Спираючи на це знання, учитель легко підвів дітей до рішення рівнянь названого виду.

Самостійна робота, виконана учнями, була запропонована з метою підготовки їхній до засвоєння нового матеріалу, що повинний був стати предметом вивчення на даному уроці; учні працювали над математичними вираженнями (прикладами).

Виконуючи вправу, учні оперували раніше засвоєними знаннями, вони застосовували правило -- знання про взаємозв'язок між компонентами і результатом дії, множення -- до конкретних прикладів.

Логічний шлях руху їхньої думки був дедуктивним. По способі організації самостійна робота носила фронтальний характер.

2.3 Організація та підсумки експериментального дослідження

На констатувальному етапі дослідження з метою вивчення динаміки використання самостійної роботи як методу навчання у структурі уроку в 3-4 кл. початкової школи, нами було проведено систему спостережень за уроками вчителів масової початкової школи та відвідано 97 уроків в 3-4 класах Тернопільської початкової школи № 15 та в Углянської ЗОШ I-III ступенів (с. Угля, Тячівського району в Закарпатській області) впродовж 2006-2008 років.

Результати спостережень за використанням різних видів самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності на окремих етапах уроку в початковій школі узагальнені і представлені нами у таблиці 5.

Таблиця 5.

Використання видів самостійної роботи (за характером пізнавальної діяльності) в структурі уроку початкової школи.

Етапи уроку

Класи

Характер навчального матеріалу за способом діяльності

Репродуктивні види самостійної роботи

Продуктивні види самостійної роботи

Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності

За зразком

Репродуктивні

Варіативні

Творчі

Перевірка домашнього завдання

3

11,1%

14,4%

2,2%

1,1%

4

14,4%

12,2%

3.3%

2,2%

Повторення попереднього матеріалу

3

4

Актуалізація опорних занань учнів

3

4

Мотивація учбової дільності

3

4

Первинне сприймання усвідомлення ийнятого

3

4

Осмислення сприйнятого

3

4,4%

4,4%

6,6%

3,3%

4

4,4%

5,5%

7,7%

4,4%

Закріплення нового матеріалу

3

11,1%

15,5%

6,6%

5,5%

4

11,1%

15,5%

7,7%

6,6%

Повторення і узагальнення рийнятого

3

11,1%

11,1%

5,5%

5,5%

4

12,2%

13,3%

6,6%

7,7%

Підсумок уроку

3

4,4%

5,5%

2,2%

2,2%

4

6,6%

6,6%

3,3%

4,4%

Завдання додому

3

4

Як змінюється час використання самостійної роботи на початок експерименту і на кінець експерименту.

Узагальнення результатів спостережень уроків вчителів початкових класів свідчать про те, що самостійна робота як метод навчання початкової школи найбільш активно використовується на етапах:

перевірка домашнього завдання (59,8%)

закріплення нового матеріалу (74,55%)

повторення і узагальнення раніше сприйнятого (74,1%)

Перевага на цих етапах надається самостійній роботі за зразком (71,1%) та репродуктивним (82%) в той час, як варіативні (31,9%) та творчі (28,6%) використовуються обмежено. Певний відсоток часу (33%) відтвориться вчителями для самостійної навчальної діяльності учнів на етапі підсумок уроку, але в силу короткотривалості цього етапу вчитель в основному орієнтується на самостійну роботу учнів, яка буде перевірена лише до наступного уроку, таким чином використати її результати вже на даному уроці не можливо. При цьому вчитель орієнтується на репродуктивні завдання та завдання за зразком.

Не використовуються самостійні роботи на етапах: пояснення, нового матеріалу, повторення попереднього матеріалу.

Результати спостережень свідчать про те, що на етапі закріплення нового матеріалу самостійні роботи використовують більше за зразком та репродуктивну (48,8%) в той час, як варіативну і творчу лише (26,4%).

З метою виявлення рівня підготовленості вчителів до організації самостійності учбової діяльності нами було проведене анкетування та охоплено 72 вчителя початкової школи м. Тернополя, Тернопільської, Закарпатської, Львівської областей. Текст анкети подано в додатку Б.

За результатами проведеного анкетування нами було зроблено такі висновки. Вчителі початкових шкіл недостатньо усвідомлюють сутність поняття самостійної роботи на уроці, оскільки:

· 47% опитаних вважають самостійною будь-яку діяльність учня без участі в ній вчителя;

· 41% вчителів не називають суттєвих ознак цього методу навчання, тобто не здатні відокремити один метод навчання від інших і теоретично їх охарактеризувати;

· 12% вчителів чітко усвідомлюють сутність самостійної роботи учнів;

· 52% опитаних в початковій школі не можуть назвати характерні особливості організації самостійної роботи учнів саме в початковій школі.

В структурі уроку бачать специфіку окремих етапів щодо організації самостійної роботи учнів лише 10% опитаних самостійно (без методичних рекомендацій) можуть оптимально спланувати самостійну роботу молодших школярів в структурі уроку. 49% оптимальних, але обґрунтувати свою точку зору можуть лише 24% вчителів. Розрізняють види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності 15% опитаних вчителі, але ніхто з них не може назвати основні показники, які дозволяють використати ті чи інші види самостійної роботи на певному етапі уроку.

Творчо підійти до вибору змісту варіативних та творчих самостійних робіт можуть лише 8% опитаних, всі інші користуються при цьому готовими методичними розробками або відшукують такі матеріали у періодичних видіннях та у іншій спеціальній літературі запозичують у своїх товаришів.

На формувальному етапі дослідження нами була запропонована система завдань, для самостійної роботи учнів різних рівнів пізнавальної активності ефективність якої ми перевіряли на етапі закріплення нового матеріалу. Зразки розроблених нами завдань подано у додатку А.

Організація самостійної роботи в структурі уроку повинна відповідати таким закономірностям, які ми відобразили в таблиці 6.

Таблиця 6

Організація самостійної роботи в структурі уроку

Етапи уроку

Класи

Характер навчального матеріалу за способом діяльності

Репродуктивні види самостійної роботи

Продуктивні види самостійної роботи

Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності

За зразком

Репродуктивні

Варіативні

Творчі

Перевірка домашнього завдання

3

+

+

+!

+!

4

+

+

+!

+!

Повторення попереднього матеріалу

3

+

+

+!

+!

4

+

+

+!

+!

Актуалізація опорних знань учнів

3

±

+

±

±

4

±

+

+

±

Мотивація учбової діяльності

3

±

+

+!

±

4

±

+

+!

±

Первинне сприймання сприйнятого нового матеріалу

3

4

Осмислення сприйнятого

3

±

+

+!

+!

4

+

±

+!

+!

Закріплення нового матеріалу

3

+

+!

+!

4

+

+

+!

+!

Узагальнення і систематизація раніше сприйнятого

3

+

+

+!

+!

4

+

+

+!

+!

Підсумок уроку

3

+

+

+!

+

4

+

+

+!

±

Завдання додому

3

4

Умовні позначення:

± - не бажано використовувати;

+ - як правило використовують;

+! - найбільш доцільно використовувати.

На підсумковому етапі дослідження шляхом проведення системи самостійних робіт нами було виявлено ефективність запропонованої експериментальної системи. Дослідження було проведено на базі Углянської школи у 3 класі, виконувало роботу 100 учнів, результат контрольного зрізу представлений нами в таблиці 7.

Таблиця 7.

Порівняльний аналіз динаміки рівня пізнавальної активності молодших школярів у процесі експериментальної роботи.

Рівні

самостійності учнів

Кількість учнів

Контрольний клас

Експериментальний клас

На початку експерименту

В кінці експерименту

На початку експерименту

В кінці експерименту

Репродуктивний

50/50

24%

34%

26%

16%

За зразком

50/50

32 %

42%

36 %

22%

Варіативний

50/50

26%

16%

22%

32%

Творчий

50/50

16%

8 %

14%

30%

Наведені дані у таблиці свідчать проте, що рівень оволодіння самостійності в учнів на початку експерименту у контрольному та експериментальному класах становив (26 %) за зразком, (32 %) репродуктивних, (26 %) варіативних та (16 %) творчих.

Результати підсумкового етапу свідчать про те, що у експериментальному класі значно підвищився рівень пізнавальної активності у дітей при виконанні системи завдань різного характеру на (21 %), більше ніж у контрольному класі.

Таким чином підтверджується гіпотеза нашого дослідження.

Гіпотеза: - ефективність самостійної учбової діяльності школярів підвищується, якщо на різних етапах уроку використовується система навчальних завдань (за зразком, репродуктивні, варіативні, творчі) та система пізнавальних завдань побудованих за принципом зростання рівня пізнавальної активності.

Висновки

Як висновок, можна зазначити, що самостійна робота - це вища форма навчальної діяльності учня, що є формою самоосвіти. Самостійна робота учнів на уроці входить основною частиною в процес навчання.

Самостійність у навчанні - найважливіша передумова активного опанування учнями знань, умінь та навичок. На розвиток самостійності учня впливає організація всього навчально-виховного процесу: привчання дітей з перших днів до певного порядку на робочому місці, до завчасної підготовки до наступного уроку.

Не можна розвивати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного завдання слід готувати, заохочувати, викликати у неї бажання спробувати свої сили на своїй роботі.

Перед тим, як дати самостійне завдання, вчитель спочатку повинен переконатися, що матеріал зрозумілий учням, і показати на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправляються під керівництвом учителя. Нарешті, самостійно виконують аналогічні і нові завдання, що вимагають застосування правила в змінених умовах.

Самостійність молодшого учня виховує переважно на уроці і основним шляхом його розвитку є систематично і правильно організована самостійна робота учнів.

Вивчення цього питання свідчить, що в методиці самостійної роботи на різних етапах уроку спостерігаються суттєві недоліки. Це, зокрема, репродуктивний характер самостійних завдань (списати, прочитати, повторити). Така робота корисна, проте, обмежуватися тільки тренувальними завданнями недоцільно бо вони гальмують пізнавальну самостійність дитини, не стимулюють розвиток творчих здібностей.

Знижує ефективність самостійна робота і нечітка постановка завдань, невміння вчителя правильно визначити час на самостійну роботу, передбачати труднощі, не врахування ступеня підготовки дітей до виконання певної роботи. Якість самостійної роботи залежить від багатьох організаційних і методичних факторів.

Самостійна робота - органічна частина навчального процесу, методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом матеріалу, рівнем підготовленості учнів.

Правильна організація самостійної розумової праці учнів вимагає від вчителя великої майстерності і високої методичної підготовки. Вчитель організує самостійну роботу, враховуючи особливості і конкретні труднощі окремих учнів в ході її виконання, планує хід розумових операцій, забезпечує індивідуально-диференційований підхід до учнів, формує у дітей необхідні прийоми розумової діяльності, прийоми засвоєння знань, прийоми правильного аналізу і синтезу, правильне співвідношення, зіставлення, прийому повноцінних узагальнень, аналогії.

Основними недоліками в практиці організації самостійних робіт є слабке керування цим процесом і репродуктивний характер багатьох завдань (списати, прочитати, вивчити, повторити та ін.). Звичайно подібні завдання необхідні, але обмежувати самостійну роботу тільки наслідувальними діями не можна, бо це гальмує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Істотним недоліком організації самостійної роботи є випадковість, непродуманість самостійних завдань, що порушує порядок опрацювання теми, створює безсистемність у засвоєнні учнями матеріалу.

Важливе значення для правильної організації самостійної роботи учнів має раціонально поставлена уся підготовча робота вчителя з класом, попереджуючи виконання учнями навчального завдання самостійно. Під час виконання учнями самостійної роботи в класі учитель з'ясовує, в чому в учнів виникли труднощі, допомагає їм. Завдяки раціонально організованій самостійній роботі учні будуть краще засвоювати навчальний матеріал, це створюють можливості для кращої організації і виконання домашньої роботи.

Доцільно організована самостійна пізнавальна діяльність позитивно впливає на якість знань учнів і виробляє у школярів уміння і навички навчальної праці, виховує у них серйозне ставлення до навчальних знань, занять, позитивно впливає на ставлення учнів до уроку, на дисципліну класу.

В процесі самостійної роботи учні вчаться працювати з книгою. Навички цієї роботи, які набувають діти в 1-4 класах, знадобляться їм у навчанні в старших класах, а також у практичній діяльності.

В організації самостійної роботи учнів на уроці і вдома, в забезпеченні її взаємозв'язку з позакласною й позашкільною роботою вирішальна роль належить вчителеві. Його методична підготовка, педагогічна майстерність й творча ініціатива вирішують успіх в оволодінні школярами раціональними методами і прийомами навчальної роботи, уміннями і навичками самостійно здобувати знання, використовувати їх на практиці.

Аналіз передового педагогічного досвіду і результатів досліджень дозволяє констатувати, що раціонально організована і систематично проведена вчителем на уроці самостійна робота учнів сприяє оволодінню всіма учнями глибоких і міцних знань, активізації розумових операцій, розвитку пізнавальних здібностей до довготривалої інтелектуальної праці, навчанню учнів раціональних прийомів самостійної роботи.

Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду вчителів в організації самостійної роботи учнів на уроці повинно бути в центрі уваги керівництва школи, методичних об'єднань, науково-педагогічних працівників, відділів народної освіти.

Список використаних джерел

1. Алексеев П.Г. Проблема руководства умственной деятельностью при решении алгебраических задач. - М.: Педагогика, 1964. -157с.

2. Андреева Н.Н. Индивидуальные творческие работы учащихся в обучение.: Канд.дис. - М.: Педагогика, 1967. - 122с.

3. Аристова Л.П. Активность учения школьника. - М.: Просвещение, 1968. -56с.

4. Білецька М.А. Уроки української мови в 1 класі: Посібник для вчителів. - К.:Радянська школа, 1978. - 160с.

5. Богуш А.М., Смовська О.І. Етичні бесіди в 1-3 класах - К.: Радянська школа, 1981.-135с.

6. Бондаренко С.Н. Урок - творчество учителя. - М.: Знание, 1974. - 64с.

7. Буряк В.К. Самостійна робота з книгою. - К.: Т-во "Знання", 1990. - 480с.

8. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в початкових класах: Посібник для вчителів. -- К.: Радянська школа, 1982. -- 174с.

9. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Робота з дитячою книжкою: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1982. - 240с.

10. Голант Е. Я. Некоторые принципиальные вопросы развития самостоятельности школьников // Учебные записи ЛГПИ. - 1944. - Т. 52. - С.11-23.

11. Данилов М. А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения // Педагогика. - 1961.-№8.-С.33-37.

12. Данилов М. А. Процес обучение в советской школе. - М.: изд-во АШРСФСР, 1960.-С. 24-52.

13. Данилюк І.М. Використання дидактичного матеріалу в 1 класі. - Тернопіль, 1988.-35с.

14. Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М.Н. Скаткина. - М.: Просвещение, 1982. - 320с.

15. Егоров С. Ф. Проблема активности й самостоятельности учащихся в русской дидактике конца XIX -- начала XX века. - М.: Просвещение, 1965. - 132с.

16. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Просвещение, 1961. - 266с.

17. Есипов Б. П. Самостоятельная робота учеников в процесе обучение // М.: изд. АПН РСФСР, 1961. - С. 24--32.

18. Жарова Л.В. Организация самостоятельной учебно-познавательной деятельности учащихся. - Л.: Наука, 1986. - 43с.

19. Занков Л.В. О начальном обучении. - М.: Педагогика, 1963. - 230с.

20. Истомина Н.Б. Активизация учащихся на уроках математики в начальних классах. - М: Просвещение, 1985. - 65с.

21. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. - СІ24-144.

22. Константинов Н.А. и др. История педагогики. - М.: Просвещение, 1982. - 447с.

23. Канищенко А.П. Уроки розвитку зв'язного мовлення в початкових класах. -К.: Рута, 2000. -128с.

24. Каноныкин Н. П, Щербакова Н. А. Методика преподавания русского языка в начальной школе. - Л.: Наука, 1955. - 406с.

25. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989. - 475с.

26. Коменский Я.А. Великая дидактика // Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения - М.: Учпедгиз, 1939. - Т.1. - С. 179-181.

27. Крупська Н. К. Педагогічні твори: У 10-ти т. - К.: Рута, 1963. - Т. 3. - С. 511-518.

28. Крутецький В.А. Психология обучения и воспитания школы. - М.: Просвещение, 1976. - С.180-187.

29. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. - К.: Радянська школа, 1990. - С. 51-104.

30. Лозова В.І. Пізнавальна діяльність школярів. - Харків: вид-во ХДУ, 1990. -48с.

31. Люблинская А.А. Умственная активность школьников в усвоении ими учебного материала // Начальная школа. - 1873. - №8. - С. 85-89.

32. Майстренко П.І. Підвищення ефективності початкової школи. - Київ.: Радянська школа, 1974. - 17с.

33. Малкин И.И. О. классификации и рациональном соединение видов самостоятельных робот учеников на уроке. - М.: Просвещение, 1999. - С.100--121.

34. Малкин И. И. О классификации и рациональном сочетании видов лиш самостоятельных робот учеников на уроке / В сб.: "Вопросы развития познавательнои активности и самостоятельности учеников". - Казань, 1966.- С.74 - 82.

35. Мальваний Ю.І. Форми навчання в школі. - К.: Освіта, 1992. - С. 160-165.

36. Махмутов М.И. Развитие познавательнои активности и самостоятельности учащихся в школах Татарин // Советская педагогика. - 1963. - № 5. - С.10-12.

37. Махмутов М.И. Розвитие познавательнои активности и самостоятельности учащихся. -Казань: Образование, 1963. - С.44-49.

38. Махмутов М.И. Современный урок и пути его организации. - М.: Знание,1975.-С. 64-70.

39. Назарова Л.К. Обучение грамоте на основе учета индивидуальных особенностей учащихся. - М.: Провещение, 1965. - С. 207-210.

40. Нарочна Л.К., Онишук В.О. Уроки природознавства в 3 класі. - К.:Радянська школа, 1976. - С.60-93.

41. Неровных В. А. Проблема воспитания активносте и самостоятельности учащихся в русской педагогике второй половини XIX в. - М: Педагогика,1963. -144с.

42. Пышкало А.М. и др. Самостоятельная работа учащихся в малокомплектной школе. - М.: Просвещение, 1974. - С. 45-49.

43. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. - М.:Просвещение, 1972. - 186с.

44. Пидкасистый П.И., Коротяв В.И. Самостоятельная деятельность учащихся в обучении. - М: Педагогика, 1978. - 77с.

45. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. Теоретико-експериментальное исследование.- М.:Педагогика, 1980. - 240с.

46. Педагогика / Под ред. С.П.Баранова и В.А.Сластенина. - М.: Просвещение,1986.-С. 147-151.

47. Прищепа К.С. Програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. - К.:Освіта, 1994.-8с.

48. Рамзаєва Т. Г. Методика роботи над правописом слів з ненаголошеними голосними в корені (І-ІІ класи). - М.: Начальная школа, 1970. - С. 26--62.

49. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. - К.: Радянська школа, 1982. - 45с.

50. Савченко О.Я. Фактори впливу на якість загальної середньої освіти в сільській місцевості. - К.: Освіта, 2000. - С. 7-14.

51. Славина Л.С. Знать ребенка, чтобы воспитывать. - М., Знание, 1976. - 64с.

52. Степашко Л. А. Проблема активносте и самостоятельности учащихся в советской дидактике (1917--1931 гг.). - М.: Знание, 1965. - 66с.

53. Страчар Еміль. Система і метод керівництва навчальним процесом. - К.:Радянська школа, 1982. - 295с.

54. Стрезикозин В. П. Актуальные проблеми начального обучения. - М.: Знание,1976.-279с.

55. Стрезикозин В. П. К новым рубежам //Начальная школа. - 1978. - №3. - С.5-7.

56. Суховеева М. Уроки навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - №11.-с. 28-29.

57. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - К.: Радянська школа, 1976. -- 445с.

58. Ушинський К.Д. Твори: У 6-ти т. - К.: Освіта, 1954. - Т. 2. - 500с.

59. Ушинский К.Д. Вибрані твори. - М.: Радянська школа, 1974. - Т. 10. - 576с.

60. Ушинський К.Д. Собрание сочинений.- М: АПН РСФСР, 1949. - Т.7. - С.252-264.

61. Шамова Т.А. Активизация учения школьников. - М.: Педагогика, 1982. - С.54-198.

62. Шамова Т.А. Проблемность - стимул познавательной активности //Народное образование. -1966. - № 3. - 32с.

63. Чекмарева Т. К. Елемент самостоятельной работы при решении задач //Начальная школа. - 1973. - № 1. - С.57-63.

64. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процесе. - М: Педагогика, 1979. - С. 27-116.

65. Щукина Г.И. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении. - М.:Педагогика, 1984. - С. 67-88.

66. Якиманская И.С. Личностно ориентированное обучение в современной школе. - М.: Педагогика, 1996. - 315с.

67. Яновская М.Г. Творческая игра в воспитании младшего школьника. - М.:Просвещение, 1986. - 145с.

68. Яришева Н.Ф. Ознайомлення учнів з природою. - К.: Радянська школа, 1980.-184с.

Додаток А

З кл. Тема: Рослини-частини живої природи.

1. Доповніть речення:

а) Рослина -- це...

б) 3 яких органів складається суниця?

· корінь

· стебло

· …

· …

· …

в) На які групи поділяються перелічені рослини?

(клен, ліщина, дуб, калина, малина, барвінок, ромашки, ялина)...

г) Чим розмножуються рослини?...

2.-- Чому рослини відносять до живої природи?

-- Що спільного та чим відрізняються між собою клен і сосна?

Заповни таблицю. Запиши які дерева, кущі та трав'янисті рослини ростуть у твоїй місцевості.

Дерева

Кущі

Трав'янисті рослини

Береза

Калина

Ромашки

Що спільного між деревом та кущем? Чим вони відрізняються?

Доведи, що смородина -- це кущ.

4. За допомогою чого розмножуються рослини?

-- Плід -- це...

-- Серед перелічених умов життя рослин підкресліть ті, які позитивно впливають на їх життєдіяльність.

Сонце, вода, шум, повітря, бруд, поживні речовини.

5. Обери вірну відповідь.

Рослини розмножуються: насінням, плодами, листками, стеблом, кореневищем, цвітом, цибулинами, вусами, корою.

6. Заповни таблицю.

Чим розмножуються

Приклади рослин

1. Вусами

Полуниця, суниці

2. Коренем

3. Живцями

4. Бульбами

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены