Характер та престиж педагогічної праці

3.1. Фактори, що ускладнюють педагогічну працю та знижують її престиж

Все що існує в світі має свій початок: колоски пшениці виростають з маленьких зерняток, яйцеклітина перетворюється в зародок з якого згодом виростає людина. Аналогічна ситуація складається і в житті людини, яка починаючи з першого кроку та перших слів пізнавати світ, опановувати його таємниці та цікаві особливості життя. Спочатку за це все відповідають мама, тато, бабуся чи то дідусь. Далі, функцію виховання та навчання беруть на себе особи, які передають набуті знання та навички, культуру, цінності та мораль - педагоги. Саме їм належить функція піднімати нове покоління, ставити їх на правильний шлях та вкладати в них найдорожче, те що може їм в майбутньому принести успіх та досягнення високих вершин.

Оскільки наше дослідження потребує з'ясувати фактори, які ускладнюють педагогічну працю, тому виходячи з критеріїв, зазначених вище можна говорити про наступні: політичні, економічні, соціальні та психологічні.

Як зазначалося вище позиція країни, її розвиток та імідж в очах інших держав-сусідів, залежить від рівня інтелектуально-розвиненої нації, який в свою чергу залежить від компетентності, зусиль вчителя та наполегливості учня.

Говорячи про соціальний фактор, варто зазначити, що він впливає перш за все на положення сім'ї дитини. Вище нами було зазначено показники, які включає цей фактор, серед яких заробітна плата, рівень безробіття, який безпосередньо впливає на рівень міграції населення. Тобто, якщо батьки дитини недостатньо заробляють для того, щоб утримати себе та членів сім'ї, вони змушені мігрувати в пошуках кращого життя. Це в свою чергу залишає психологічні наслідки на дитині, оскільки вона залишається без нагляду, а тому, часто помічається тенденція, що рівень прагнення та старанності таких дітей до навчання знижується, що залишає відбиток на подальших її успіхах.

Фактично, всі показники результативно-глобалього рівня між собою взаємопов'язані, і впливають один на одного. Так наприклад від політичних умов, які відбуваються в країні залежать як соціальні так і економічні показники.

Економічні досягнення країни залежать від того наскільки є обізнаною нація і як вона відповідно використовує набуті знання у своїй практичній діяльності. Хоча тут знову ж таки, має вплив політичний фактор, адже якщо влада не може забезпечити населення робочими місцями (соціальний фактор), то відповідно економічні показники матимуть низький рівень.

Варто зазначити, що вище розглянуті результативно-глобальні показники, залежать від локально-процесуальних, локально-результативних та глобально-процесуальних, про які піде мова нижче.

Не варто забувати, що рівень компетентності вчителів, їх вміння подати матеріал та зацікавити учнів впливає на сам результат. Особливо, коли перехід до інформаційного суспільства, де домінують інформаційні технології вимагає від вчителів неабиякої обізнаності. Тому їх низький рівень не дає можливості повноцінно розвивати нову особистість.

Важливою є також проблема поліпшення культурологічної, мовної (з української та іноземних мов), психолого-педагогічної, методичної, практичної підготовки вчителів.

Оскільки наше дослідження потребує також з'ясувати фактори, які знижують рівень престижу, тому зсередимо увагу на їх розгляді. Ми вже зазначали, що педагог робить значний вплив на формування особистості учня і вихованця, яке відбувається саме в дитячі роки. На жаль, в сучасному суспільстві професія педагога, або як в суспільстві звиклися говорити вчитель, не є престижною. Явне протиріччя між думками про «ідеальну роль» вчителя і реальним престижем професії пояснюється соціальними чинниками.

Перш за все, в суспільстві домінує стереотипне уявлення про так званих «бюджетнків». Фактично з усіх можливих джерел лунає інформація про те, що вчителі це соціальні аутсайдери, які обділені увагою держави, а також позбавлені можливості достатньо заробляти.

Другим важливим фактором, який залишає відбиток на престижі професії є 90-і роки, коли вчителі разом зі всім населенням опинилися в абсолютно нових обставинах і повинні були шукати способи адаптації до них. Склалося так, що в цих умовах вони втратили авторитет, який в радянські часи дозволяв «навчати життю» як учнів і вихованців, так і їхніх батьків. Тому про вчителів, які не зуміли адаптуватись до нових умов привела до того, що в суспільстві закріпилося уявлення: «як вони можуть навчити жити добре, якщо самі живуть погано».

Варто зазначити, що тут також має місце економічний фактор. Він розкривається як в досягненнях (показниках), які має країна на мікрорівні (рентабельність підприємств), так і на макрорівні (ВВП, ВНП, рівень інфляції тощт). Може виникнути питання, чому саме на цих факторах ми зупинились, так от справа в тому, що саме від рівня знань який передають педагоги своїм вихованцям та учням залежить подальший розвиток особистості як в професійному так і в особистісному розвитку. Відповідно рівень набутих знань визначає загальну компетентність у тих чи інших питаннях. Тому працюючи в організаціях, на підприємствах людина використовує набуті знання і якщо дійсно цей рівень є високим це буде відображатися на її ефективності та продуктивності від реалізованої роботи, а це в свою чергу відображатиметься на загальних показниках організації. Відповідно навпаки, якщо рівень обізнаності низький, то і показники будуть невисокі. Престиж в очах інших країн, які співпрацюють з нами нажаль знижується, а це призводить до того, що з кожним роком все менше абітурієнтів подає документи на спеціалізації, що свідчать про педагогічну діяльність. Тому вже цим визначається імідж педагога в очах інших держа-сусідів.

Не менш важливий чинник - соціальний. Матеріальне становище вчителів - надзвичайно гостра і найбільш значима проблема, що вимагає рішення на державному рівні. У той же час, з точки зору майбутнього країни і міста, набагато важливіше, хто і чому вчить наших дітей, наскільки авторитетні педагоги і якою мірою вони можуть допомогти своїм учням підготуватися до повноцінного дорослого життя. Не раз можна помітити тенденцію, що обізнані люди змушені в пошуках повернення хоч якоїсь частини затрачених на себе інвестицій їхати за кордон.

Величезна кількість факторів, які знижують престиж педагогічної діяльності, є наслідком політичних потрясінь.

Як бачимо, всі фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних, економічних та політичних. Що ж стосується факторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.

3.2 Рекомендації з оптимізації педагогічної праці та підвищення її престижу

В попередніх завданнях поставлених перед нами, було проаналізовано не тільки зміст, сутність функції педагогічної праці, але і з'ясовано критерії, які допомагають визначити ефективність останньої та виокремлено фактори, які ускладнюють процес виховання ат знижують престиж останньої.

Відштовхуючись від попередньо вказаних факторів спробуємо зазначити деякі рекомендації, які допоможуть збільшити рівень ефективності педагогічної діяльності та відповідно підвищити престиж останньої.

- по-перше, вчителі (педагоги) повинні постійно самовдосконалюватись та розвиватись, тобто підвищувати рівень своєї компетентності;

- необхідна фінансова підтримка з боку держави;

- для того, щоб дитина всебічно розвивалася необхідно позбутися одностороннього підходу до навчання, тобто необхідно використовувати досвід так званих «розширених шкіл», які є популярними в країнах Західної Європи. Це школи, де діти мали б змогу знаходитись до початку навчання і відповідно після нього;

- оскільки діти з проблемних сімей або діти з девіантною поведінкою потребують особливої уваги, тому доречно залучати таких спеціалістів як соціальний працівник або шкільний психолог;

- також варто зазначити що для повноцінного розвитку особистості, необхідною умовою є використання у практичні діяльності різних форм і методів роботи, серед яких польові маршрути і стежки,
творча драма, сторітелінг, портфоліо тощо;

- необхідною умовою є врахування емоційно-вольової спрямованості кожного учня;

- окрім цього у виховну шкільну систему України
варто окремі положення екологічного, трудового та релігійного виховання, які успішно застосовуються в британських школах;

- оскільки педагогічна праця, являє собою двохсторонній процес, тому необхідно докладати зусилля не тільки вчителю, однак повинна бути присутня наполегливість учнів;

- для формування всебічно повноцінної особистості необхідно залучати громадські організації та сім'ю;

- забезпечувати школу новітніми технологіями (комп'ютеризація навчальних закладів, інформатизація навчально-виховного процесу;

- необхідно вдосконалити механізм цільової підготовки вчителів, насамперед гостродефіцитних спеціальностей, та їх працевлаштування як у міській, так і в сільській місцевості.

Для підвищення рівня ж престижу необхідною умовою є:

- популяризація професії за рахунок державних коштів;

- необхідно надати педагогам статус державного службовця;

- вчителі мають займатися самоосвітою, опановувати передові технології викладання;

- підвищити заробітну плату працівникам освітньої галузі, зробивши її більшою за середню зарплату по країні;

- зменшити пенсійний вік;

Отже, нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.

Окрім цього у виховній системі України можуть бути впроваджені окремі положення екологічного, трудового та релігійного виховання, які успішно застосовуються в британських школах. Це значно полегшило б роботу класних керівників та вчителів-предметників, які працюють у вітчизняних школах.

Висновки до третього розділу

Як бачимо, всі фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних, економічних, політичних та психологічних. Що ж стосується факторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.

Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.

Висновки

Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, - педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства та суб'єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання та виховання.

В процесі дослідження, нами використано інструментарій, який включає підходи, принципи та методи. У всьому дослідженні домінував системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребувало таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.

Аналіз наукових джерел, дав змогу уточнити поняття «престиж та характер педагогічної праці», під яким ми розуміли - значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань та досвіду від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.

Здійснивши аналіз наукових праць, необхідно зазначити, що під змістом педагогічної праці, варто розуміти взаємовідносини людей, результатом яких є сама людина, здатна для подальшого саморозвитку і життєтворчості. За своєю сутністю педагогічна праця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі та передбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральних цінностей тощо. Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. Специфічними рисами цієї діяльності є те що суб'єктом є як педагог так і учень, який водночас виступає також об'єктом (предметом) педагогічної праці, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня.

Проаналізувавши праці вчених теоретиків та практиків педагогіки, ми дійшли висновку, що основними функціями педагогічної праці є: діагностична; орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська; інформаційно-пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна; дослідницько-творча. Варто зазначити, що престиж педагогічної діяльності в нашій країні завжди був і залишається низьким. Це пояснюється як самим відношенням влади до осіб, які несуть місію розвивати наступні покоління так і - самих громадян, більшість з яких чомусь нехтують надбаннями які дає школа, інститут чи університет.

Критерії за якими можна визначити чи була педагогічна праця ефективною варто звести до наявність чотирьох груп: процесуально-локальні; процесуально-глобальні; результативно-локальні і відповідно результативно-глобальні. На наш погляд, якщо на локальному рівні показники варто розглядати поокремо крізь призму вчитель/учень, то глобальний рівень, цього не вимагає, адже саме від того скільки зусиль та праці було вкладено на локальному рівні зі сторони вчителя та учня, залежить результативність показників на глобальному рівні (рівні країни). В результаті наскільки високі показники локального рівня, залежить успіх на глобальному рівні, а відтак визначається і імідж (престиж) педагогічної праці в очах держав сусідів.

Фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних, економічних, політичних та психологічних. Що ж стосується факторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.

Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізації педагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема для початку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а також підвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогу працювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В. Педагогіка для всіх: засіб державотворення і виховання особистості // Вища освіта України. - 2004. -№ 4. -С. 41-45.

2. Андрущенко В.П. Філософія освіти в постболонському просторі // Вища освіта України. - 2006. -№ 1. - С. 5-6.

3. Бабакіна О.О. Формування громадянськості майбутнього вчителя початкових класів процесі професійної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О. О. Бабакіна. - Запоріжжя, 2008. - 20 с.

4. Бех І.Д. Дві експериментально-виховні стратегії - два етапи розвитку педагогічної науки // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - С. 5-15.

5. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. - К.: АБУ, 2002. - 480 с.

6. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - Київ: Українська видавнича спілка, 2007. - 441 с.

7. Гайда Й. Погляди А.С.Макаренка на виховання // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. - 2001. - Вип. 3. - С. 173-180.

8. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. - К.: Просвита, 2006. - 312 с.

9. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - Київ: Либідь, 1997. - 376 с.

10. Давидова В.Д. Нетрадиційні форми навчання (навчальний гурток
в системі народної освіти Швеції) // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка. - 2005. - Вип. 24. - С. 161-167.

11. Елькін М.В. Історія педагогіки: навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. - Мелітополь, - ВБ ММД, 2009. - 203с. 118

12. Завгородня Т.К. Проблеми педагогіки: історія, сучасність, перспективи. Збірка наукових Праць. - Івано-Франківськ. - 2008. - 428 с.

13. Закон України «Про вищу освіту» №2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.

14. Карпенчук С.Г. А.С. Макаренко і педагогічна технологія //Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення: Збірник праць Міжнар. практ. конф. РЕГІ . - Рівне, 1999. - ч.3. - С. 109-112.11.

15. Карпенчук С. Г. Сутність педагогічної технології // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Наукові записки РДГУ. - Рівне, 2001. - Вип. 17. - С.112-119.

16. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. / Нина Васильевна Кузьмина. - М., 1990. - 234 с.

17. Ляшенко О.І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти // Педагогіка і психологія. - 2005. - № 1 (46). - С. 5-12.

18. Микитюк І.А. Використання ідей А.С. Макаренка по формуванню педагогічної культури вчителя сучасної школи // Педагогіка Вищої та середньої школи Збірник наукових праць. - №24. - 2009. - С. 45-48.

19. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Нвчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001 р. - 608 с.

20. Монахов В.М. Аксиологический поход к проектированию педагогической технологи // Педагогика. - 1997. ? № 6 - С. 26-31.

21. Мороз Н.С. Загальна характеристика системи виховної роботи в середніх навчальних закладах // Педагогічний альманах. - Х . - 2009 . - Вип. 4. - С. 25-32.

22. Ничкало Н.Г. Проблема підготовки сучасного виробничого персоналу: педагогічні аспекти. - Педагогічний процес: теорія і практика // Збірник наукових праць. Вип. 4. Київ. - Міленіум, - 2006. - 337 с.

23. Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушенко. - Київ: Аконіт, 2001. -2622 с.

24. Новіков А. Наука і практика сьогодні // Вища освіта в Украні.- 2006. - №6. - С. 16-21.

25. Олейникова О., Муравьева А. Социальное партнерство в сфере профессионального образования в странах Европейского союза // Высшее образование. - 2006. - № 6. - С.111-120.

26. Орленко В., Орленко Л. Сучасний стан і перспективи розвитку законодавства України про освіту // Вісник Київського державного торговельно-економічного універ-ситету. - 2001.-№ 5.-С. 3-9.

27. Падалка О.С., Нісімчук А.С., Шпак О.Т. Педагогічні технології: Навчальний посібник. -- К., Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана. -1995. - 253 с.

28. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн., Л.В. Крамущенко., І.Ф. Кривонос та ін. За ред І.А.Зязюна. - К.: Вища школа, 1997. - 349 с.

29. Педагогічна діяльність сучасного вчителя з організації краєзнавчої роботи з учнями: сутність, структура, рівні професіоналізму // Педагогіка Вищої та середньої школи Збірник наукових праць №24, - 2009 р. - С. 34-37.

30. Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди / За ред. О.Г. Дзеве-ріна. - Київ: Вища школа, 1972. - 246 с.

31. Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського / За ред. В.Г. Пе-тік. - Київ: Вища школа, 1974. - 339 с.

32. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Зб.наук.праць / Редкол.: Л.І.Даниііенко та ін. - Київ: Логос, 2008.-307 с.

33. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: ІЗМН, 1993. - 393 с.

34. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності: Монографія. - К.: Вища школа, 1997. - 180 с.

35. Райнхартсен К. Дж. Высшее образование как фактор построения общества знаний - точка зрения непосредственных участников процесса на экономическое партнерство // Высшее образование в Европе. - 2003. - №1. - С. 25-33.

36. Рекомендації Асамблеї Ради Європи 1437 (2000) Про неформальну освіту. Режим доступа : http/coe.kiev.ua/bul/bul9/text30htm. Доступ з екрану. - 2005 р. - С. 2-10.

37. Савула Л.В. Роль учителя у формуванні духовних цінностей школярів Педагогічний пошук. - №2. - 2010 р., - С.48-51

38. Словарь по педагогике. - М.: Ростов н/Дону Март, 2005, - 448 с.

39. Симонов В.П. Педагогический менеджмент. / Виктор Петрович Симонов. - М., 1997, 233 c.

40. Філософський словник соціальних термінів. - Х.: Корвін,- 2002. - 672 с.

41. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч.посіб. Вид. 2-е, випр.., доп. - К.:Академвидав, 2007. - 560 с.