Педагогічні умови диференційованого підходу до організації навчання учнів на уроках біології

Серед учнів даного 9 класу була також проведена анкета '' Що нам цікаво" для встановлення характеру й особливостей навчальних інтересів і здібностей учнів.

В результаті вивчення учнів за допомогою анкет, спостережень, аналізу їхніх контрольних робіт ми виділили три рівні успішності учнів і розділили клас на три групи (див. таблицю 1).

Таблиця 1

КЛАС IX	Рівні успішності групи
	Високий рівень (група А)	Середній рівень (група В)	Низький рівень (група С)
Кількість учнів	2	16	10

Ці групи за складом і кількістю не співпали з групами, на які розділили клас для вивчення математики й української мови: ситуація в класі щодо біології і щодо математики різна.

До високого рівня успішності ми віднесли учнів, які швидко й успішно засвоюють новий матеріал. Добре орієнтуються у вже вивченому матеріалі, дають точні відповіді, наводять вдалі приклади; самостійні, творчо підходять до вивчення біології.

До групи В (середній рівень) ми віднесли учнів, в яких є певні базові знання та навички з даного предмета, які знають біологічні закони й сутність біологічних явищ і можуть наводити приклади. Але темп роботи таких учнів значно повільніший від темпу учнів, що відносяться до першої групи. До виконання завдань такі учні підходять більш репродуктивно; у них нижчий рівень самостійності.

До групи С (низький рівень успішності) відносяться учні, які важко засвоюють новий матеріал, мають повільний темп роботи, низький рівень самостійності. Ці учні володіють порівняно невеликим (а то й зовсім малим) базовим запасом знань; уміють виконувати тільки репродуктивну роботу.

Таким чином, результати проведеного констатуючого експерименту показали, що хоча школа-інтернат, в якій ми проводили дослідження, і має досить значний досвід із використання рівневої диференціації на уроках математики й української мови, проте при викладанні інших предметів диференціація не застосовується. Є вчителі, які мають слабке уявлення про сутність диференційованого навчання і не вбачають залежності між використанням диференційованих завдань і успішністю учнів. Тому ми поставили за мету розробити систему уроків із біології на принципах диференційованого навчання.

2.2 Методика проведення і результати формуючого експерименту

Спираючись на висновки 1-го параграфа даного розділу про те, що у багатьох вчителів немає чіткого уявлення про сутність диференційованого підходу до навчання, відсутня методична література по даному питанню, деякі вчителі не вбачають залежності між використанням диференційованого навчання і успішністю учнів, ми вважаємо за необхідність розробити систему уроків із біології на принципах диференціації навчання. Нами були розроблені й апробовані уроки з біології для 9 класу з використанням рівневої диференціації (підібрані завдання для груп А, В та С, що описані у попередньому параграфі). Профільну диференціацію, диференціацію за інтересами ми здійснювали переважно на факультативних заняттях із біології.

9 клас

УРОК I

Тема. Рух крові по судинах.

Мета: вивчити причини руху крові по судинах, визначити особливості їх будови, сформувати поняття про пульс, артеріальний тиск, Лімфообіг, розглянути регуляцію кровообігу; розвивати вміння інтегрувати знання; виховувати інтерес до наукових узагальнень.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: таблиця «Кровоносна система людини».

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань - здійснюється у вигляді фронтального опитування. Причому тут учитель частіше звертається до сильних учнів (гр. А чи В), щоб слабші учні на їх відповідях краще усвідомили сутність понять. Не дуже складні запитання, що не потребують дуже детальних відповідей, можна задавати й учням групи С.

1.Запитання:

1) Які судини входять до кровоносної системи людини?

2) Куди здебільшого тече кров по артеріях? Яка кров?

3) Чи завжди по артеріях тече артергальна кров?

4) Яка найтовща артерія в оргазмі людини?

5) Яка будова артерії, вен, капілярів? (спостерігаючи за рухом крові по капілярах, італійський фізіолог Мальпігі вигукнув: «Я з більшим правом, ніж колись Гомер, можу сказати, що велике я бачу своїми очима»)

6) Як рухається кров в організмі людини?

7) Де починається і як рухається кров у організмі людини по малому колу кровообігу? Хто його відкрив?

8) Де починається і закінчується велике коло кровообігу? Хто його відкрив?

2.Виступ учня з групи С.

Алгоритм виступу:

* Тиск, кров'яний тиск, способи його вимірювання.

* Роль тиску в русі крові, причини виникнення кров'яного тиску.

* Вимірювання тиску Стефаном Галсом, технологія процесу (учений ставив скляну трубку в стегнову артерію коня; кров піднімалася на декілька метрів).

(Така робота вчителя зі слабкими учнями на занятті сприяла кращому засвоєнню знання; включила цих учнів у роботу, сприяла виникненню зацікавленості, а також почуття власної значущості. А виступ учня з докладом на уроці - це подвійна "вигода": 1) сприяє розвитку навичок (щодо публічного виступу) слабких учнів і 2) дає додаткову інформацію іншим учням для поглиблення їх знань).

ІІ. Формування нових знань і вмінь.

1. Виступ учителя. Інформація з теми: «Регуляція тиску крові».

У здорової людини рівень тиску крові в артеріях відносно постійний. Він регулюється гуморально і нервовою системою. Розгляньмо регуляцію тиску крові нервовою системою. Подразнюючи у тварин кору великих півкуль головного мозку, можна змінити кров'яний тиск.

У нормі від серця відштовхується стільки крові, скільки її потрапляє до серця.

При деяких захворюваннях виникає раптове звуження судин, а це призводить до підвищення кров'яного тиску, тобто гіпертонії. Втрата еластичності судин може призвести до гіпертонії. Пониження кров'яного тиску називають гіпертонією. Причини можуть бути різні: перенесення інфекційних хвороб, недоїдання, перевтома. Відомий французький фізіолог Клод Вернар перерізав у кролика один із нервів, що йде до правого вуха. Він помітив, що вухо почервоніло, набрякло від крові, судини розширилися. Подразнюючи кінець відрізаного нерва, учений помітив збудження капілярів. Так вперше було доведено вплив нервової системи на діаметр судин. Учені поставили дослід, в основі якого було спостереження за судинами мозку. Тім'яі кістки в собаки замінили плексигласом, який прикріпили до скроневих кісток срібними гвинтами. Через плексиглас спостерігали рух крові без пульсації. Коли собаку з «прозорим» черепом помістили у приміщення зі стиснутим повітрям, діаметр судин мозку збільшився у 2-3 рази.

Діаметр кровоносних судин регулюють і залози внутрішньої секрецій. Наприклад, наднирки виробляють гормон адреналін, що прискорює роботу серця, підвищує кров'яний тиск.

2. Виступ учня групи В. Інформація з теми: «Опір стінок судин. Пульс. Вимірювання пульсу».

3. Практична робота № 3 «Визначення частоти серцевих скорочень у стані спокою та фізичного завантаження».

4. Дослід який проводить учень групи «А», з теми «Швидкістъ руху крові по різних кровоносних судинах; залежність швидкості руху від діаметру судин».

5. Самостійна робота - аналіз таблиці.

диференційований навчання урок кров

Судини	Діаметр (мм)	Швидкість (см)	Тиск (мм. Рт. Ст.)
Аорта	20	50	50-150
Артерії	5-10	20-50	20-80
Вени	10-30	10-20	- 5 - +5
Капіляри	0,01-0,5	0,05-0,1	10-20

6. Фронтальне опитування:

1). По яких судинах найшвидше рухається кров?

2). По яких судинах найповільніше рухається кров?

3). В яких судинах найбільший тиск? Найменший?

7. Виступ учителя. Інформація з теми «Розподілення крові в організм!».

Для виявлення рівня осмислення теми учитель використовує метод «Доповни думку». Він називає першу частину речення, учні продовжують думку - метод незакінчених речень, що використовується з метою активізацій пізнавальної діяльності.

Половина крові людини циркулює... (по кровоносних судинах). Решта знаходиться... (у кров'яних депо). Печінка має... (20% крові), селезінка... - (16%), шкірні судини... - (10%). За потреби кров викидається із кров'яних депо до органа, що працює. Учні, що можуть дати правильну відповідь, пояснюють це іншим учням.

8. Слово вчителя. Ученим Моссо було доведено, що працюючий орган одержує більше крові. Дослідник урівноважив людину на підпертій посередині дошці і попросив виконати наступні дії - розв'язати задачу чи порухати ногами. Дошка переважувала або в бік голови, або в бік ніг.

10. Практична робота №4. « Вимірювання артеріального тиску в спокою і при фізичних навантаженнях». Вчитель пропонує сильнішим учням (гр. А та В) самостійно опрацювати в зошиті. Поки ці учні працюють самостійно, вчитель допомагає розібратися у цьому самому питанні слабким учням (гр. С).

Після закінчення цієї роботи учнями, один із сильних учнів (гр. А) проводить пояснення розібраного ним матеріалу. Таким чином відбувається глибше усвідомлення і закріплення матеріалу учнями груп В та С і одночасно розвиток навичок викладання матеріалу сильних учнів.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Вчитель дає час усім учням для самостійної творчої роботи на закріплення матеріалу. Чи варто відразу ж після вживання їжі робити уроки? (гр. А, В)

Група С: придумати й записати у зошитах запитання, які можна задати по вивченій темі.

Під час цієї самостійної роботи вчитель курує між групами, з'ясовує проблеми в кожній групі і допомагає учням.

Самостійну роботу учні закінчують одночасно. Потім вчитель ознайомлює весь клас вибірково із запитаннями, що придумали учні групи С; клас відповідає на них. Далі за чергою, встановленою вчителем, учні груп А та В зачитують відповіді на поставлене питання.

ІV. Домашнє завдання на вибір:

а) продовжити експеримент у домашніх умовах: виміряти артеріальний тиск членів своєї родини ввечері і вранці, зробити обґрунтовані висновки; (для учнів групи А, В)

б) опрацювати теоретичний матеріал на с. 21; (для учнів групи А, В, С)

в) скласти алгоритм до теми «Рух крові по судинах»; (для учнів групи А, В)

г) виписати з тексту незнайомі терміни, визначити їхній зміст за словником. (для учнів групи А, В,С)

Клас 9

Урок ІІ

Тема: Еритроцити. Переливання крові

Мета уроку

1. Навчальна:

Формування поняття про еритроцити, як формені елементи крові;

формування поняття про групи крові;

формування поняття про взаємозв'язок біологічних явищ з математичними діями.

2. Розвивальна:

Розвиток логічного мислення;

розвиток вміння пошуку причинно-наслідкових зв'язків;

розвиток комунікативної компетентності;

розвиток вміння роботи з різними джерелами інформації;

розвиток вміння працювати з лабораторним обладнанням;

розвиток вміння розв'язання пропорцій, побудови графіків залежності.

3. Виховна:

формування інтересу до вивчення біології і математики;

формування здорового способу життя;

профорієнтація;

розширення кругозору учнів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма уроку: урок-лабораторія

Обладнання: мікроскопи, постійні мікропрепарати крові людини та жаби, таблиця «Групи крові»

Міжпредметний зв'язок: біологія тварин, історія, математика, статистика, географія, фізика

Технологічна карта уроку

№	Етап урока	Форма реалізації	Кінцевий результат
1.	Організаційний момент	Привітання класу, перевірка наявності всього необхідного для урока	Налаштування класу на роботу
2.	Цільова установа та мотивація навчальної діяльності	Розповідь вчителя	Формування в учнів мотиваційного поля
3.	Вхідний контроль	Робота з умовним кодом	Повторення основних характеристик крові людини, перевірка домашнього завдання
4.	Вивчення нового матеріалу
4.1.	Мотивація навчальної діяльності	Історична довідка	Створення проблемної ситуації для підвищення інтересу пізнання нового
4.2.	Практикум	Лабораторна робота	Вивчення будови еритроцитів людини та жаби, проведення порівняння
4.3.	Робота в лабораторіях	Складання спільного проекту	Вивчення ключових питань нової теми
5.	Первинне засвоєння набутих знань	Цифровий диктант	Перевірка вміння фільтрувати необхідну інформацію з поданого об'єму
6.	Заключний контроль	Розв'язок математичних задач, які дозволяють уявити масштабність вивчених питань	Розвиток вміння використовувати математичні навички при розв'язування біологічних задач
7.	Підведення підсумків уроку	Рефлексія	Перевірка емоційного настрою учнів наприкінці урока.
8.	Домашнє завдання	Робота з матеріалом параграфа, творче завдання на вибір учнів	Індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей учнів на уроці біології

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Цільова установа та мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя

Довгий час за кров'ю визнавали могутню та виключно силу: з її допомогою скріпляли священні клятви, древні греки приносили кров в жертву своїм богам. Деякі філософи Давньої Греції вважали кров носієм душі. Давньогрецький лікар Гіппократ призначав душевнохворим кров здорових людей. Він вважав, що в крові здорових людей - здорова душа. Дійсно, кров - найдивна тканина нашого тіла. Рухливість крові - це найважливіша умова життєдіяльності організму. Як не можна представити державу без електромереж, так не можна зрозуміти існування людини та тварини без руху крові по судинам.

З розвитком науки людський розум все глибше пірнає в таємниці крові. Упірнемо ж і ми з вами в її таємниці і познайомимось ближче з Його Величністю Еритроцитом.

2. Робота з умовним кодом для групи В та С

Завдання: випишіть номери тільки правильних тверджень.

З крові в тканинну рідину поступає кисень, вода, поживні речовини.

Транспортуючи гормони, кров виконує видільну функцію.

Кров належить до сполучної тканини.

Кров складається з плазми і формених елементів.

9%-ий розчин солей називають фізіологічним.

У плазмі домінує суха речовина.

Кров знищує віруси та мікроорганізми.

Еритроцити, лейкоцити та тромбоцити входять до складу плазми.

До кровотворних органів відносяться серце та легені.

Сталість внутрішнього середовища - необхідна умова життя.

Код для перевірки роботи:

1+3+4+5+7+10=30=3+0=3

3. Розв'язування математичної задачі для групи А.

Визначте масу крові у власному організмі, якщо відомо, що вона складає 1/3 маси тіла. Найдіть середньоарифметичне в парах.

(вчитель перевіряє правильність рішення)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Історична довідка (зачитує вчитель)

А тепер - увага! Історичний факт!

Перенесемося у ХVІІ століття. Травень 1692 року. Річкою Іш, недалеко від міста Дельфта, пливе яхта з прапором російського царя Петра І на кормі. Правитель держави російської пливе у Дельфт на зустріч з голандським дослідником Антонієм ван Левенгуком.

Зустріч відбулася. Левенгук продемонстрував мікроскоп власної конструкції і пояснив принцип його дії. А потім розповів про свої спостереження:

«Одного разу під час своїх дослідів я випадково порізав палець склом. Тоді я вирішив розглянути кров під мікроскопом. Замість однорідної червоної рідини я побачив велику кількість якихось рожевих утворень, які нагадували кульки. В центрі вони були світлішими, ніж по краях. Виявляється, що кров людини складається ось з таких рожевих кульок. А з чого тоді складається кров жаби? І кров цих тварин також містила рожеві тільця, але мали вони не кулеподібну, а овальну форму».

Левенгук вколов свій палець і продемонстрував Петру І кров під мікроскопом. Подивіться в мікрокоп і ви побачите те, що побачив російський цар у ХVІІ столітті.



Виконання лабораторної роботи №3.

Роздавши приладдя вчитель запитує учнів: які прилади вони отримали? Потім він пропонує слабшим учням (гр. С) запропонувати правила безпечного користування цими приладами (проводиться бесіда по техніці безпеки). Далі кожному учню роздається картка-інструкція відповідно до того, до якої групи учнів детальніше складається інструкція, тим простіше й легше виконувати роботу, і, навпаки, чим більші диктовані вчителем кроки пізнавального процесу, тим складніше дати відповідь, оскільки потребуватиметься творчий пошук, робота з додатковою літературою. Відповідно до цього і призначається інструкція для учнів, які мають неоднаковий рівень успішності. Перед початком роботи з учнями проводиться інструктаж з ТБ «Правила роботи з мікроскопом»

Учні виконують лабораторну роботу за інструктивними картками.

Інструктивна картка

Тема: Мікроскопічна будова крові людини.

Мета роботи: вивчити особливості будови еритроцитів крові, порівняти будову еритроцитів людини та жаби.

Обладнання: мікропрепарати крові людини та жаби, мікроскопи.

Хід роботи

1. Малюнок «Будова еритроцитів людини»

2. Малюнок «Будова еритроцитів жаби»

Висновок: Заповніть таблицю «Порівняльна характеристика еритроцитів людини та жаби»

Ознаки	Еритроцити людини	Еритроцити жаби
Забарвлення
Форма
Розміри
Наявність ядра



3. Проблемного питання:

Які зміни в обміні речовин пояснюють відмінності в еритроцитах людини та жаби?

4. Робота в лабораторіях

Для здійснення основної мети уроку вчитель пропонує групам самостійно вивчити наступні питання.

1 лабораторія - «Гематологи» (для учнів групи А).

Скориставшись довідниковою літературою, розв'яжіть проблемну ситуацію:

«Кількість еритроцитів в крові людини визначається рівнем гемоглобіну в крові при сдачі аналізів (норма гемоглобіну для чоловіків 130-160 г/л, для жінок 124-144 г/л.) Який діагноз поставить лікар пацієнту, якщо у нього рівень гемоглобіну - 90 г/л. Пацієнт скаржиться на загальну слабкість, головний біль, різке похудіння. Поясніть причину цього захворювання. Які рекомендації щодо лікування можна надати хворому?»

2 лабораторія - «Цитологи» (для учнів групи В).

Скориставшись матеріалом підручника заповніть паспортні дані еритроцита людини:

Назва форменого елемента
Забарвлення
Форма
Наявність ядра
Кількість в 1 мм3 крові
Речовина, що входить до складу
Місце утворення
Місце руйнування
Час існування
Основні функції

3 лабораторія - «Спеціалісти станції переливання крові» (для групи учнів С).

Скориставшись матеріалом підручника, зробіть аналіз таблиці «Групи крові». Поясніть механізм переливання крові. Заповніть схему «Резус-фактор»

5. Захист напрацьованих результатів

а) Захист 1 лабораторії

Анкета еритроцитів

Назва форменого елемента	еритроцит
Забарвлення	Червоне
Форма	Диск, увігнутий посередині, що збільшує площу його поверхні
Наявність ядра	-
Кількість в 1 мм3 крові	5,5 млн
Речовина, що входить до складу	Гемоглобін
Місце утворення	Червоний кістковий мозок
Місце руйнування	Печінка, селезенка
Час існування	120 діб
Основні функції	Транспорт кисню від легенів до всіх органів, транспорт вуглекислого газу від тканин до легенів

б) Захист 2 лабораторії

Наявність в результатах цифри 90 свідчить про те, що у пацієнта в крові низький рівень гемоглобіну. Таке захворювання називається анемією. Наявність малої кількості еритроцитів веде до недостатнього транспортування кисню до клітин, особливо клітин мозку. Характерними ознаками анемії є: бліде обличчя і шкіра, загальна слабкість, похудіння, фізична та умова втома, серцебиття, головний біль.

Лікування повинно бути направленим на причину анемії.

Поради лікаря:

вживати продукти насичені залізом, який є складовою частиною гемоглобіну (гранатовий сік, м'ясо, печінка, масло, вершки, молоко, горіхи, яблука);

прогулянки на свіжому повітрі.

в) Захист 3 лабораторії

Імуногенетичні ознаки, які зумовлені специфічними антигенами, дозволяють поділити кров на групи. При розподілі крові на групи враховується вміст у формених елементах антигенів та антитіл. Наявність в крові антитіл та антигенів дозволяє поділити кров на 4 групи системи АВО. Ця система була відкрита в 1901 році австрійським вченим К. Ландштейнером.

Група крові	Комбінація	Відносна сумісність
	Антигени	Антитіла плазми	донор	реціпієнт
0 (І)	-	б, в	І,ІІ, ІІІ, ІV	І
А (ІІ)	А	в	ІІ, ІV	І, ІІ
В (ІІІ)	В	б	ІІІ, ІV	І, ІІІ
АВ (IV)	АВ	-	ІV	І,ІІ, ІІІ, ІV

Окрім поділу крові на групи існує ще специфічний ген, який отримав назву «резус- фактор». 15% населення світу не мають специфічного гена в крові, тому є «резус-негативними», а вся остання частина населення є «резус-позитивними».

ІV. Первинне засвоєння отриманих знань - цифровий диктант

Завдання: З поданого переліку ознак виберіть тільки ті, що стосуються еритроцитів.

Форма вигнутого диска.

Цитоплазма не має забарвлення.

Ядро відсутнє.

Містять гемоглобін.

Підвищення рівня гемоглобіну - анемія.

Тривалість життя - 120 діб.

Четверту групу можна переливати в першу.

Rh- людей більше, ніж Rh+.

Основна функція - транспорт газів.

Має ядро.

Цитоплазма забарвлена у червоний колір.

Основна функція - захисна.

В 1 мм3 крові міститься 5-5,5 млн клітин.

Еритроцити людини менші за розміром, ніж у жаби.

Умовний код: 1,3, 4, 6, 9, 11, 13, 14.

6. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника

Завдання на вибір:

скласти кросворд за темою «Формені елементи крові» для групи учнів А та В

підготувати шпаргалку за вивченою темою. (для групи учнів С)

Результати дослідно-експериментальної роботи

Підсумки констатуючого експерименту дозволили говорити про те, що,у більшості учнів низький базовий рівень знань. Учитель біології недостатньо приділяє увагу індивідуальним особливостям учнів, слабо використовує можливості диференційованого навчання на своїх уроках.

З метою встановлення ефективності дослідно-експериментальної програми, покладеної в основу формуючого експерименту, була проведена контрольна робота. Результати контрольної роботи формуючого експерименту подані у порівнянні з результатами контрольної роботи констатуючого експерименту. Результати контрольних робіт приведені в таблиці 3.

Таблиця 3

	ОЦІНКИ
КЛАС IX
	"10" -"12"	"7" - "9"	''4" - "6"	а І 55 й о 55
	балів	балів	балів	бали
	Результати констатуючого	2	5	12	9
кількість учнів	експерименту
	Результати формуючого	4	8	10	6
	експерименту

Результати контрольних робіт свідчать про те, що зменшилась кількість робіт, написаних на мінімальні бали-з 9 до 6. Хоча ми й спостерігали зменшення негативних оцінок, але шість робіт, написаних на мінімальні бали, свідчать про те, що практикант не повністю врахував у своїй роботі індивідуальні особливості та рівень знань кожного учня. Кількість робіт, написаних на "4" - "6" балів, змінилася не суттєво: з 12 до 10; проте три учні, що раніше отримали мінімальні бали, тепер перейшли у групу, що отримали "4" - "6" балів, а значить аж 5 учнів, що раніше були у передостанній групі, тепер отримали більш високий бал. Досить сильно зросла кількість робіт, написаних на "7" - "9" балів - з 5 до 8, суттєво підвищилася кількість відмінників: із двох до чотирьох чоловік.

Аналіз контрольних робіт свідчить про ефективність дослідно-експериментальної роботи, так як результати говорять про активізацію мислительної діяльності учнів, підвищення їх знань.

Аналіз спостереження за учнями показав зміни в різних групах учнів (тобто в рівнях успішності учнів). (Див. Таблицю 4).

Таблиця 4

КЛАС IX	РІВНІ УСПІШНОСТІ
	Високий (гр.А)	Середній (гр.В)	Низький (гр.С)
До початку експерименту	2	16	10
Після закінчення експерименту	4	18	6

Такий перерозподіл учнів у групах, "міграція" їх із груп із більш низьким рівнем успішності у групи з більш високим її рівнем свідчить про зростання загального рівня успішності учнів 9-го класу з біології, що підтверджує нашу гіпотезу про залежність успішності учнів від диференціації навчання. Проведені нами факультативні і додаткові заняття підвищили зацікавленість учнів до уроків біології, сприяли формуванню у них пізнавальних інтересів. Підвищилася активність учнів, їх самостійність при виконанні завдань; до роботи учні стали підходити більш творчо.

Результати констатуючого експерименту дозволили говорити про те, що не у всіх учителів є чітке уявлення про сутність диференційованого навчання, відсутня методична література по даному питанню та не виконуються інші умови, за яких можна було б здійснювати диференційований підхід до навчально-виховного процесу. Багато вчителів не вбачають залежності між використанням диференційованого навчання та успішністю учнів.

Наше ж дослідження підтвердило цю залежність. В основу формуючого експерименту була покладена система уроків із біології для 9 класу з використанням принципів диференційованого навчання. При проведенні дослідно-експериментальної роботи враховувалися індивідуальні особливості учнів (швидкість орієнтації у поставленому запитанні, спосіб проникнення у проблему, глибина розуміння програмового матеріалу, рівень працездатності й самостійності, старанність у навчанні, пізнавальні інтереси, вольові якості учнів тощо). Такий підхід, як свідчать результати роботи, сприяв підвищенню успішностіучнів.



ВИСНОВКИ

Здійснити диференціацію навчального процесу, зробити його доступним і результативним для всіх учнів, досягнути цього, як показало наше дослідження, можна тільки тоді, коли вчитель знає рівень підготовки учнів, рівень працездатності, старанності у навчанні, особливості сприймання учнями матеріалу.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи говорить про те, що диференційований підхід полегшує засвоєння програмового матеріалу менш підготовлених учнів, розвиває їх пізнавальний інтерес, творчу ініціативу. Учень стає активним учасником навчально-виховного процесу. Запропонована нами методика дозволяє:

- індивідуалізувати процес навчання, будувати його в залежності від індивідуального темпу навчання кожного учня;

- диференційовано вирішувати проблему розумового розвитку учнів;

- ефективно організувати самостійну роботу учнів.

Наше дослідження дозволило виділити умови, при яких диференційоване навчання буде ефективним:

- знання й врахування вчителем індивідуальних особливостей кожного учня, загальної готовності учнів до майбутньої діяльності;

- уміння передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу;

- необхідність поєднувати індивідуальні та колективні методи навчання;

- систематичність здійснення диференційованого підходу:

- обов'язкове здійснення зворотного зв'язку між учнями й учителем.

З метою підвищення рівня знань учнів по біології нами запропоновані розробки уроків, які повинні допомагати вчителю в роботі. Ці розробки були апробовані і показали досить хороші результати.

З упевненістю можна сказати, що розробка проблеми диференційованого навчання це розробка реальних шляхів удосконалення учбового процесу, використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Отже, диференційований підхід у навчально-виховному процесі хоч і передбачає деякі труднощі у його реалізації (затрати більших зусиль, часу, матеріальних благ тощо), проте є оправданим, адже він сам є необхідною умовою оптимізації й гуманізації навчально-виховного процесу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Активизация учебно-познавательной деятельности учащихся: Межвузовский сборник научных трудов. - Ленинград: Б.И., 1985. - 72 с.

2. Алексюк А.М., Кашин С.О. Удосконалення навчального процесу в середній школі.-К.: Вища школа, 1986. - 56 с.

3. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. - М.: Педагогика, 1989. - 559 с.

4. Бугайов О.І. Диференціація навчання у сучасній середній школі // Рад. школа.-1991.-№8.-С. 7-15.

5. Бурда М.І., Мацько Н.Д. Диференційоване навчання // Рад. школа. - 1990. - №9. - С. 59.

6. Буряк В.К. Диференціація навчання на уроці // Рад. школа. - 1990. -№3.-С. 58-64.

7. 7.Вендревская Г. Уроки дифференцированого обучения // Сов. Педагогика. - 1990. - №11. - С. 78 - 86.

8. 8.Возрастные й индивидуальные особенности образного мышления учащихся / [Й.С. Якиманская, В.С. Столетнев, Й.Я. Каплунович др.]; Под ред. Й.С. Якиманской. - М.: Педагогика, 1989. - 221, [2] с.

9. Гильбух Ю.З. Темперамент й познаватальные способности школьника. Психология, диагностика, педагогика. - К., 1993.-272 с.

10. Гончаренко С.У. Біологія. 9 клас.-К.: Освіта, 1997.

11. Гришина Т. До джерел рівневої диференціації // Рідна школа, 1995. -№7.-С. 25-29.

12. Дахин А. Н. Разноуровневое обучение школьников // Педагогика.- 1993. -№2.-С. 48-51.

13. Елабугина-Полежаева Н.А. Дифференцированнфй подход при вьшолнении домашних заданий // Нач. школа. - 1990. - №1. - С.31 -33.

14. Забранский В.Я. Система уроков при дифференцированном обучении (V - VI классы) // Сов. Педагогика. - 1991. - №2. - С. 39 - 41.

15. Зарубежная педагогическая хроника (Проблеми дифференциации образования). - К., 1989. - 49 с.

16. Кирсанов А. А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема: Монография. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.-224 с.

17. Клаус Г. Введение в дифференциальную психологию учення. - М.: Педагогика, 1987.-176 с.

18. Коваль Л.В. Способи диференціювання домашньої навчальної роботи молодших школярів: Автореферат. -К., 1993. -28 с.

19. Колективная учебно-познавательная деятельность школьников / Под ред. Й.Б. Первина. - М.: Педагогика, 1985.-144 с.

20. Лазарев В.А. Профильные школы: воспитание талантов // Сов. педагогика. - 1990. - №6. - С. 15 - 18.

21. Латохіна Л.Г. Класифікація диференційованих завдань для самостійної роботи. Початкова школа. - 1984. - №9. - С. 39-45.

22. Логачевська С.П. Дидактичніумови організації диференційованого навчання молодших школярів: Автореферат. - 13.00.01. - теорія та історія педагогіки. - Кіровоград, 1998.-17 с.

23. Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі: Пос. для вчителя.-К.: Заповіт, 1998.-336 с.

24. Логвіна-Бик Т.А. Педагогічне керівництво диференційованим навчанням учнів середніх і старших класів (на прикладі предметів біологічного циклу): Автореферат на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук.-К.: НПУ, 1999.-20 с.

25. Макоев А.З. Первое приближение к индивидуализации процесса обучения. Научные основы методики дифференциированных групп. - Орджоникидзе: Ир, 1974.-220 с.

26. Маленко Я.В. Дифференциация обучения на уроке // Вопросы педагогики высшей й средней школы. - Кр. Рог. - С. 85 - 95.

27. Монахов В.М., Орлов В.А., Фирсов В.В. Дифференциация обучения в средней школе // Сов. педагогика. - 1990. - №8. - С. 43-47.

28. Огурцов Н.Г. Дифференцырованное обучение в школах Белоруссии // Сов. педагогика. - 1990. - №8. - С. 52 - 57.

29. Одаренные дети: Пер. с англ. Д. Линника / Общ. ред. П. Бурманской й В. Слуцкого; Предисл. В. Слуцкого. - М.: Прогресе, 1991.-376 с.

30. Оленченко О.С. Технічні ліцеї, коледжі // Рад. школа. - 1990. - №1.-С. 13.

31. Оптимизация процесса обучения. Общедидактический аспект.-М.: Педагогика, 1977.-254 с.

32. Педагогическая энциклопедия / Под ред. Колерова Й.А., Петрова Ф.Н. - М.: Сов. энциклопедия. - 1964.

33. Перельман Я.Й. Занимательная биология. Книга 1. - М.: Наука, 1976.-224 с.

34. Подкопаєв Ю.В. Диференційоване навчання в основній школі: яким йому бути?// Рад. школа. - 1991. - №9. - С. 71 - 73.

35. Рабунский Е.С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников. - М.: Педагогика, 1975.-184 с.

36. Развитие мотивационно-познавательной сферы личности школьника в условии учебной деятельности: Сб. научн. Трудов. - Волгоград: ВГПИ, 1985. - 120 с.

37. Рыбалко Е.Ф. Возрастная й дифференциированная психология: Уч. пос. - Ленинград: ЛГУ, 1990.-256 с.

38. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. -К.: Абрис, 1997.-416 с.

39. Сіднєв Л.М. Ліцей, гімназія: здобутки і проблеми // Рад. школа. - 1990. - №12. - С. 5 - 12.

40. Сісецький П.В. Про диференційовані домашні завдання // Рад школа. - 1981. -№10. - С. 35 - 38.

41. Слєпкань З. Диференціація навчання у 5-6 класах // Рад. школа.- 1990.-№12.

42. Тадызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся.-М.: Знание, 1983.-96 с.

43. Титаренко Т.М. Такие разные дети. - К.: Рад. Школа, 1989. - 139 с.

44. Формирование интереса к ученню у школьников / Под ред. А.К. Марковой. - М.: Педагогика, 1986.-192 с.

45. Форомирование познавательных й нравственных мотивов деятельности школьников: Межвуз. сб. научн. работ. - Вологда: Б.Й., 1984.-96 с.

46. Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференційованого навчання.-К.: Освіта, 1994.-224 с.

47. Чепедов Й.М. Сочетание фронтальной общеклассной групповой й индивидуализированной форм учебной работы на уроке. (Методические рекомендации). - Омск: Б. Й., 1982.-48 с.

48. Цейтлін Н.Ю. Поради вчителеві, як виготовляти навчальні посібники.-К.: Рад. школа, 1954.-245 с.

49. Цетлин В.С. Доступность й трудность в обучении. - М., 1984.-80 с.

50. Якиманская Й.С., Юдашкина Н.Н. Особенности познавательного интереса старшеклассников в условиях дифференцированного обучения// Вопросы психологии. - 1989. - №3. - С. 32 - 39.

Размещено на Allbest.ru