Авторитет батьків та їх вплив на формування особистості дитини

Сім’я як соціальний інститут суспільного розвитку. Поняття про сім'ю як один з факторів розвитку особистості. Типи сімей за стилем виховання. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Вимоги до батьків у процесі виховання дитини.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 17.10.2010
Размер файла 59,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Коли син чи дочка закохані, ліпше за все спостерігати за ними співчутливо, намагатися зрозуміти їх стан. Але не треба їм доку чати. Чекайте, щоб вони самі поділилися :і вами. І тут знадобиться вміння слухати, тактовність, мудрість. Дуже важливо зрозуміти, як кохає підліток: розумом чи серцем. Дитяча свідомість недосвідчена, тому потрібно навчити підлітка аналізувати своє по чуття. Якщо батько і дитина -- друзі, то батько може запитати: а що тобі в ній або в ньому подобається? А як би він поводився у такій ситуації? А не змогла б ти йому допомогти? А чому він тобі не допоміг? Уі'і ці питання дуже важливі для дитини, бо їм завжди знадобиться порада старшого.

І ще кілька слів про статеве виховання Психологи вважають, що на такі теми мін поговорити з підлітками лікар або вчитель, сама роль яких надає бесіді рис відчуженості, безособовості: просто повідомляє певна система знань без усяких емоцій. «Статеве виховання й повинно бути вихованням саме кохання, тобто великого і глибокого почуття, почуття, прикрашеного єдністю життя, прагнень і надій»,-- писав А. С. Макаренко. Необхідно виховувати у юнаків та дівчат доросле почуття соціальної і моральної відповідальності, вчити їх ретельно зважувати серйозність своїх почуттів («кохаю», а може, просто «подобається»?), міру своєї соціальної зрілості, труднощі раннього материнства, матеріальні й інші складності ранніх шлюбів. І головне, щоб статеве виховання було підпорядковане загальним цілям виховання гармонійно розвиненої людини суспільства майбутнього.

Проблеми перехідного віку ускладнюються так званою акселерацією (від латинського слова -- прискорення). Встановлено, що сучасні діти ростуть швидше. Гіпотез, які пояснюють дане явище, чимало, але жодна з них не є остаточною. Головне, що визначає поведінку підлітка в цей період,-- раптово виникле почуття дорослості. Звичайно, це ще не так, але він потребує поваги до себе, самостійності. Тому у зайвій батьківській опіці підліток вбачає або зневагу, або невизнання себе дорослим.

Як поводитися батькам, зокрема батькові, щоб уникнути небажаних сутичок -з сином, дочкою, які підростають, як пройти через перехідний вік дитини, не втративши з нею взаєморозуміння, а можливо, навіть і знайти його заново? По-перше, помітивши зміни в дитині, не починати панічно «закручувати» гайки, прагнучи влади над дитиною. Поставтеся з повагою до її формування, адже ви не хочете все життя бачити її безпорадною, несамостійною.

Психологи здійснили спеціальне дослідження з метою розкрити, як залежить поява негативних якостей у підлітка від обраного методу поводження з ним.

У першому з трьох досліджуваних типів сімей батьки не вважали підлітків рівними собі, сприймали як таких, що вийшли з покори, як маленьких дітей. У другому типі сімей ставлення до них було непослідовним: то як до дорослих, то як до маленьких. І в третьому -- підлітки мали відносну рівноправність. Саме в останньому випадку конфліктів між батьками і дітьми майже не виникало. В першому ж типі ситуація була протилежною.

Як правило, конфліктів з підлітком не виникає тоді, коли перший крок роблять дорослі, даючи нові права і обов'язки підлітку, не чекаючи, коли він вимагатиме рівноправності. Поведінка батька в цей період має бути гнучкою. Він -- старший друг, який розуміє сина чи дочку і не тільки бажає (бажають усі), а й вміє допомогти. І виховні впливи варто застосовувати за принципом «випередження». Домагатися слухняності не фразами: «Ти ще маленький, тому не повинен...», а, навпаки, звертатися до почуття відповідальності підлітка: «Ти вже дорослий, а тому повинен».Найголовніше -- не пропустити моменту, коли підліток стає дорослим. Найважчий тут перший період-- 12--13 років. Якщо він пройде благополучно, то половина небезпек позаду. А що робити, коли чимало у вихованні пропущено і підліток опинився-таки у поганій, навіть небезпечній компанії? Як допомогти йому вирватися з-під поганого впливу?Якщо товариші сина чи дочки справляють негативний вплив (обов'язково перевірте об'єктивність свого висновку), то відваджувати їх треба обережно, з розумом. У жодному разі не виставляти грубо за двері, не висміювати, бо зачепите самолюбство підлітка і відштовхнете не від небезпечних приятелів, а скоріше від себе. Словесні нотації тут також навряд чи допоможуть. Батькові в даній ситуації необхідно мобілізувати всі свої можливості, виявити максимум кмітливості й терпіння. Якщо не можна ізолювати підлітка від поганої компанії (відправити його до родичів, в інше місто або переїхати в інший район), то перед батьками стоїть завдання розвінчати небезпечних приятелів в очах підлітка або відвернути його якимось новим захопленням, цікавою справою. Необхідно добре знати приятеля, який згубно впливає на вашу дитину, щоб зрозуміти, на чому ґрунтується його авторитет. Якщо, скажімо, на поінформованості про спорт, то батько сам має досконало опанувати цю сферу, подолати вплив невдалого приятеля.Шукаючи справу, яка б відвернула увагу сина чи дочки від поганого товариства, треба згадати, чого особливо хотілося б підлітку, про що він мріє.

Отже, уважно ставтеся до своїх дітей, поважайте їх. Хоч би що вчинила дитина, насамперед треба розібратися. Докладно аналізуйте вчинки і дії своїх дітей, чим вони викликані. А найголовніше -- батькові необхідно визначити свою роль у житті дитини так, щоб зуміти запобігти конфліктам і допомогти правильному становленню особи дитини. Дати поради на всі випадки сімейного ви ховання неможливо. Але сподіваємося, дещо з викладеного допоможе батькові замислитися, чи правильно він виховує свою дитину і які резерви для цього лишаються ще невикористаними.

2.2. Педагогічні знання батьків - запорука успішного виховання

Більшість сучасних батьків свідомо прагнуть, щоб їх діти виросли всебічно розвиненими, гармонійно поєднували у собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість. Проте у сімейному вихованні багато хто з дорослих припускає серйозні помилки, що негативно позначається на навчанні й розвитку дітей. Нерідко це зумовлюється відсутністю у батьків спеціальних педагогічних знань і навиків. Так, на питання соціологів: «Що заважає вам правильно виховувати дітей?» -- майже кожний другий з 850 опитаних батьків відповіли: «Нестача педагогічних знань».

Необхідність широкої педагогічної освіти батьків викликана самим розвитком нашого суспільства, відповідальністю завдань комуністичного виховання, дальшим розвитком системи народної освіти, формуванням нових внутрішньосімейних відносин та багатьма іншими факторами. Педагогічна культура батьків -- важлива складова частина загальної культури. Вона передбачає достатню підготовленість батьків до родинного та суспільного виховання і складається на основі опанування досвіду старших поколінь, власного виховательського досвіду, спеціальної педагогічної освіти й самоосвіти. Серйозну допомогу у цій справі надає широка педагогічна пропаганда. У нашій країні вона здійснюється через органи масової інформації, народні університети педагогічних знань (їх діє понад 6 тис.) та інші організації. Тільки Всесоюзне товариство «Знання» щорічно проводить понад 1,5 млн. лекцій на теми виховання.

Нині у багатьох школах робота з батьками здійснюється диференційовано, проводяться батьківські збори, на які запрошується тільки батько дитини. Кожному батькові пропонують відвідати лекції про особливості виховного впливу батька на сина або дочку, організовують індивідуальні консультації тощо.

Цінне починання -- створення «Рад чоловіків» при батьківських комітетах деяких шкіл. Головна турбота таких рад -- шефство над «важкими» підлітками. Складності у їх вихованні нерідко виникають через відсутність або недостатність впливу батька в сім'ї, впливу, якого потребують не тільки хлопчики, а й дівчатка. Коли б громадська робота, яку нині провадять лише деякі ентузіасти, перетворилася на масовий рух чоловічого шефства над «неблагополучними» підлітками, їх могло стати значно менше.

Активної участі чоловіків потребують не тільки батьківські комітети, а й комісії сприяння сім'ї і школі. Такі комісії діють на деяких підприємствах і в установах. Не формально ставляться до своїх обов'язків члени комісії сприяння сім'ї і школі на Київському експериментальному керамїко-художньому заводі. Прагнучи глибоко вникати у суть справи, вони запрошують на засідання комісії не лише «важкого» учня та його батьків, а й класного керівника. Взагалі кожен батько здатен чимало зробити в організації дозвілля і виховання дітей за місцем проживання. Всім під силу впорядкувати баскетбольний чи волейбольний майданчик, а взимку залити його під каток; організувати, за прикладом деяких районів Москви, клуб любителів сімейного туризму й екскурсій, визначити бажані маршрути походів, теми екскурсій; озеленити і впорядкувати двір, збудувати майданчики для відпочинку, занять на повітрі; домовитися про використання спортивних залів для роботи жеківських секцій; створити гуртки за інтересами та ін. У таких справах міцніє дружба батька з дітьми, що однаково корисно для обох сторін, а батьківський авторитет з абстрактного стає реальним.

Значний резерв збільшення «чоловічого» впливу на виховання молоді -- розширення руху наставництва. При висуванні у наставники враховується не лише професійна майстерність, а й весь життєвий досвід людини, авторитет у колективі, участь у громадській роботі, здібності вихователя, прагнення підвищувати свої знання, поведінка в побуті, успіхи у вихованні власних дітей. Кращі батьки стають справжніми наставниками школярів. Вони знайомлять молодь з умовами і вимогами праці у своєму трудовому колективі, передають їй свою любов до рідної землі, вміння і бажання працювати.

Виховання -- процес багатогранний. На формування дитини справляють вплив не тільки батьки, а й педагоги, друзі-ровесники, наставники на виробництві. Та все ж суспільна думка з давніх-давен і до наших днів наголошує на важливості сімейного виховання. Що прищепить маленькій людині сім'я, з тим вона вступає у життя. Соціально-економічний, культурний прогрес нашого суспільства, поширення мережі дитячих виховних закладів, удосконалення роботи загальноосвітньої школи не зменшують значення сімейного виховання, батьківського авторитету як його невід'ємної складової частини. Навпаки, нині можна говорити про гостру потребу у піднесенні батьківського, зокрема батькового, авторитету. Найважливіші аспекти цього пронесу -- формування моральної зрілості і педагогічної культури батьків.

На жаль, не в усіх сім'ях батько бере активну участь у вихованні дітей, не скрізь він насправді є авторитетом для власної дитини. Авторитет батька (та й не тільки батька) залежить насамперед від того, якою він є людиною: чи він справедливий, добрий, чесний, вимогливий? Яка мета його життя? Особисті якості батька, стиль його життя справляють значний вплив на дітей. Батько має бути чуйним, вдумливим товаришем для них. Завоювати авторитет у маленької дитини неважко. Адже вона любить своїх батьків і вірить батькові й матері. Головне -- постійно пам'ятати, що діти дивляться на нас, засвоюють нашу поведінку. То ж будемо прагнути бути гідними любові й поваги наших дітей.

Довести до свідомості кожного батька, що виховання дітей -- не тільки особистий, а й громадянський обов'язок, важливе соціальне завдання, розв'язання якого багато в чому визначить успіх комуністичного виховання підростаючого покоління. Правильного, свідомого виконання батьківських обов'язків треба вчити. І чим раніше, тим краще. Необхідно передати батькам кращі традиції радянської педагогіки, озброїти їх педагогічними знаннями, тобто дати їм розуміння доброти, яка не виключає вимогливості, доцільної суворості, а також поваги до дитини.

Діти -- найцінніше, що є на світі. Вони -- майбутнє нашою суспільства. Від того, якими виростуть діти, залежить наш завтрашній день. Чи будуть вони людьми добрими, з високими духовними потребами й інтересами? Чи будуть вони підготовлені до праці, до життя, чи зуміють дістати задоволення від свідомості добре викопаної роботи, чи зможуть у майбутньому зробити свій внесок у процвітання соціалістичної Вітчизни? Високий обов'язок батька полягає в тому, щоб разом з матір'ю, школою, громадськістю виховати дітей справжніми трудівниками, будівниками комуністичного суспільства.

ВИСНОВКИ

Наявність різних типів внутрішньосімейних відносин доводить, що роль чоловіка як глави сім'ї ґрунтується на традиціях минулого, а не зумовлена його особистими якостями, реальною участю в сімейних справах.

Батьківський авторитет визначається громадянськістю, здатністю розуміти свою епоху, бачити в ній і минуле, і майбутнє, усвідомлювати мету виховання.

Cписок використаної літератури

1.Аза Л.О.,Лавриненко Н.В.Батьків авторитет.-К.:Політвидав України

1986.-92с.-(Сер. «Сім'я і суспільство»).

2.Азаров Ю.П. Семейная педагогика.-2-е узд.,переработ. и доп.-

М.:Политиздат,1985с.,-238с.

3.Будз П.Виховання характеру//Шлях виховання й навчання.-1928.-Ч.

11.-С.1-8;Ч.12.-С.4-9.

4.Ващенко Г.Виховання волі і характеру.-Лондон:Вид-во Спілки укра-

їнської молоді,1952.

5.Ващенко Г.Виховний ідеал.-Полтава:Полтавський вісник,1994.

6.Вишневський О.Сучасне українське виховання.-Л.,1996.

7.Горохович А.Плекаймо в дитині і розум,і душу.-Дрогобич:Бескид

1992.

8.Диалоги о воспитании:Кн.для родителей.Пер.со 2-го рус.изд./Сост.

О.Г.Свердлова;Редкол.:В.М.Столетов и др..-К.:Рад.шк.1985.-304с.

9.Кравець В.Психологія сімейного життя:У 2 т.-Тернопіль,1995.-Т.1.

10.Паращин П.Дайте дітям характер//Авангард.-1980.-Ч.5.-С.297-300

11.Соловейчик С.Педагогика для всех.-М.:Детская лит.,1989.

12.Стельмахович М.Виховні цінності традиційної української родини//

Цінності освіти і виховання.-К.-:Либідь,1997.

13.Стельмахович М.Українська родинна педагогіка.-К.:ІСДО,1996.

14.Цимбалістий В.Родина і душа народу//Українська душа.-К.,1992.

15.Щербань П.М.:3с.

16.Вишневський О.Теоретичні основи сучасної української педагогіки:Навч.посіб.-3-тє вид.,доопрац. і доп.-Знання,2008.-566с.


Подобные документы

  • Поняття про родину як один з факторів розвитку особистості. Класифікація сімей за особливостями міжособистісних відносин між батьками та дітьми. Характеристика та вплив стилю поведінки батьків на соціальний розвиток дитини у повній та неповній родинах.

    курсовая работа [37,2 K], добавлен 19.11.2011

  • Поняття про сім'ю як один із факторів розвитку і формування особистості. Типи взаємодії батьків і дітей: любов-пристрасть, гармонія, марнославство, конфлікт. Види батьківського авторитету та їх характеристика: формальний, функціональний та особистий.

    курсовая работа [24,5 K], добавлен 11.03.2015

  • Визначення впливу батьків на розвиток дитини. Основи спільної виховної роботи сім'ї, школи та громадськості. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків у сфері морального виховання. Особливості формування естетичних почуттів дитини в початковій школі.

    курсовая работа [43,4 K], добавлен 09.11.2010

  • Розвиток і формування особи дитини як психолого-педагогічної проблеми. Вивчення типових помилок сімейного виховання. Сім'я як чинник гармонійного і усебічного розвитку особистості дитини. Методичні рекомендації батькам по її розвитку і формуванню.

    курсовая работа [77,6 K], добавлен 28.03.2015

  • Аналіз сімейних відносин: типи, стилі, вплив на формування особистості молодшого школяра. Функції та завдання сім’ї у соціалізації дитини, дезадаптуючі види сімейного виховання. Залежність розвитку особистості дитини від внутрішньосімейної взаємодії.

    курсовая работа [97,7 K], добавлен 22.11.2014

  • Дослідження соціально-педагогічних засад сімейного виховання та його впливу на розвиток особистості дитини. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства. Аналіз педагогічної спадщини видатних педагогів у контексті розгляду сімейного виховання.

    дипломная работа [118,8 K], добавлен 27.05.2014

  • Родина як соціальний інститут формування особистості молодшого школяра. Соціальні функції родини. Історія родинного виховання, батьківський авторитет. Ігротерапія як метод подолання педагогічної занедбаності молодших школярів в умовах будинку-інтернату.

    дипломная работа [224,3 K], добавлен 13.07.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.