Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Факультет інформаційних технологій

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

Курсова робота

з дисципліни «Основи науково-педагогічних досліджень»

Організація різнорівневої самостійної роботи студентів внз (на матеріалі дисципліни «Інформатика»)



ВСТУП

Актуальність дослідження. Аналізуючи актуальність впровадження різнорівневої самостійної роботи, ми виявили, що у наш час в Україні набуває особливого загострення і потребує реорганізації, модернізації проблема підготовки робітничих кадрів, яка здійснюється у вищих навчальних закладах. Загострення проблеми якісної підготовки робітничих кадрів, їхньої конкурентоспроможності, скорочення малокваліфікованих і некваліфікованих робітників характерно для існуючого ринку праці. У зв'язку з цим значно збільшується увага в професійно-технічній системі, збільшується увага до якості робітничих кадрів, їхньої відповідності сучасним вимогам та мобільності, підготовка на випередження, використання при цьому прогнозування.

Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» [17, с. 230-236] свідчить, що самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Проблема організації різнорівневої самостійної роботи перебуває в центрі уваги багатьох учених. Розв'язанням різних питань з приводу організації різнорівневої самостійної роботи займаються як зарубіжні так і вітчизняні науковці, зокрема: В. Б. Бондаревський, В. І. Євдокимов, В. К. Буряк, І. Ф. Прокопенко, І. Ф. Харламов, М. Н. Скаткін, О. В. Астахова, П. І. Підкасистий та багато інших.

Не дивлячись на розробку даної проблеми в педагогічній літературі проблема ефективної організації різнорівневої самостійної роботи не знайшла належного відображення в літературних джерелах, що і обумовило вибір теми курсової роботи «Організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «інформатика»)».

Об'єкт курсової роботи: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ.

Предмет: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ на заняттях з інформатики.

Мета: визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективного застосування і використання організації різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «Інформатика»).

Завдання:

1. Вивчити стан актуальності проблеми організації різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ.

2. Охарактеризувати рівні самостійної роботи.

3. Визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики.

4. Вивчити та здійснити аналіз організації різнорівневої самостійної роботи (на практиці роботи викладача інформатики ДВНЗ «Криворізький національний університет»).

5. Розробити методичні рекомендації щодо організації різнорівневої самостійної роботи в процесі вивчення інформатики.

Гіпотеза: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «Інформатика») підвищуватиме рівень якості знань студентів, що сприятиме подальшому розвитку їх самостійності, а також покращенню загальних результатів навчання за таких педагогічних умов:

1. Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

2. Використання ІКТ (інформаційних комп'ютерних технологій).

3. Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіда. Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Експериментальна база дослідження: ДВНЗ «Криворізький національний університет».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНОРІВНЕВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

різнорівневий самостійний інформатика педагогічний

1.1 Проблема організації різнорівневої самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі

Майбутнє країни та темпи її розвитку на пряму залежать від якості освіти. Тому в 1993 році була розроблена державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), мета якої - визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу на XXI ст., створення життєздатної системи безперервного навчання й виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Пріоритетність, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, відкритість, безперервність, багатоукладність і варіативність освіти, її національна спрямованість і нероздільність навчання й виховання проголошувалися принципами реалізації програми [17;11,с. 39-57].

Умови ринку праці та особливості працевлаштування підвищують вимоги професійної компетентності випускників, що потребує появи нових форм, методів вищої освіти, задля створення безперервної системи навчання протягом всього життя.

Відповідно до Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» [17, с. 230-236], самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Зміни, які відбуваються нині в організації навчальної діяльності студентів, свідчать про посилення ролі самостійної роботи у підготовці майбутніх фахівців. Адже самостійна навчальна робота не лише формує у студентів навички і вміння самостійного здобування знань, що важливо для здійснення неперервної освіти протягом усієї подальшої трудової діяльності, а й має важливе виховне значення, оскільки формує самостійність як рису характеру, що відіграє істотну роль у структурі особистості сучасного фахівця високої кваліфікації.

Досліджуючи проблему, слід зазначити, що розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів веде не лише до збільшення її обсягу, а також і зумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом. Адже вони стануть рівноправними суб'єктами навчальної діяльності, привчатимуть студентів самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.

Цілеспрямована діяльність студента під керівництвом викладача на основі використання засобів супроводу навчального процесу (психолого-педагогічний, інформаційний тощо), що передбачає самостійність - можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування. Рефлексивне керування- це форма теоретичної діяльності людини, спрямована на осмислення своїх власних дій і їхніх законів, діяльність самопізнання, яка розкриває специфіку духовного світу людини.

Одним з найважливіших компонентів освітнього процесу є самостійна робота, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом. Сучасна система навчання побудована так, що самостійна робота домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів після практичної підготовки (може становити від 15 до 55% навчального програмового матеріалу) та дозволяє розглядати накопичувані знання як об'єкт власної діяльності студента [11].

Ефективність самостійної роботи залежить від її організації, змісту, взаємозв'язку та характеру завдань. На думку Бондаря В. І.: «По-перше, самостійна робота розглядається як педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, по-друге, - це особлива форма навчально-наукової діяльності» [10, с. 56].

Відомі науковці (О. Астахова, В. Євдокимов, П. Підкасистий, І. Прокопенко, І. Харламов[4;19]) надають великого значення самостійній роботі в процесі формування особистості, розглядають основні принципи, форми, методи організації, а також облік і контроль цієї діяльності.

І. Харламов підкреслює, що «…на заняттях, як би гарно вони не проводились, має місце концентроване запам'ятовування, і завдання переводиться лише в оперативну пам'ять …, а потрібне розосередження запам'ятовування» [19, с. 67]. Для досягнення цієї мети автор пропонує суттєво покращити самостійну роботу студентів за рахунок вдосконалення домашніх завдань. Навіть, якщо самостійна робота обмежується тільки домашнім завданням, вона повинна мати дидактичний зміст у вигляді завдання, яке формує викладач відповідно навчальної дисципліни.

Проблема самостійності збільшує свою значущість у сучасних умовах постійних змін педагогічних систем та постійному зростанню кількості необхідної інформації.

В роботах сучасних дослідників (М. Гарунова, О. Євдокимова, С. Заскалєта, І. Шайдура, [4, с. 25]) зустрічаємо визначення таких умов, від яких залежить успіх домашньої навчальної роботи. До них відносяться:

- сформованість устудентів пізнавального інтересу до знань (ця умова забезпечується єдністю домашніх завдань та навчальної роботи на заняттях, зв'язок з життям, з практикою);

- педагогічне керівництво і контроль з боку викладачів та батьків, які виховують відповідальне відношення до виконання домашніх завдань;

- дотримання дидактичних принципів, зокрема принципу доступності навчання, а саме посильності пропонованого домашнього завдання.

У дослідженнях, присвячених проблемному навчанню, науковці (А. Брушлинський, Т. Ільїна, Е. Ковалевська, В. Кудрявцев, І. Лернер, А. Матюшкін, В. Оконь, К. Ушинськийта ін.)розглядаютьйого як технологію розвивальної освіти, спрямовану на активне одержання знань, формування розумових здібностей.

Так, М. Махмутов стверджував, що під проблемними ситуаціями маємо на увазі такі навчальні ситуації, які виникають у моменти, коли студент сприймає задачу, бажає (намагається) її розв'язати, але відчуває нестачу знань. Такі ситуації викликають активну мисленнєву діяльність студента, спрямовану на подолання труднощів, тобто на здобуття нових знань, умінь, навичок[11].

Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволяє визначити основні напрями активного застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі: розширення можливостей підвищення якості освіти, відкриття нових можливостей розвитку мислення студентів, підбір індивідуальних способів отримання знань шляхом самостійної роботи за допомогою інформаційно-комп'ютерних технологій, як фактора зближення сфери освіти з реальним світом, поєднуючи традиційні та сучасні методи навчання, як переконує М. Фіцула, це все сприяє створенню єдиного освітнього інформаційного середовища [2].

У наукових дослідженнях багатогранність самостійної роботи у навчальній діяльності розкривається через такі підходи (див. табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Сутність розуміння проблеми самостійної роботи різними науковцями

№ з/п	Науковці	Сутність розуміння проблеми
1	В. Б. Бондаревський, В. К. Буряк, М. Н. Скаткін	Самостійна робота студентів як метод навчання
2	М. А. Данилов, Б. П. Єсипов	Самостійна робота студентів як форма організації навчального процесу
3	І. Я. Лернер, М. І. Махмутов	Самостійна робота студентів як вид діяльності
4	П. І. Підкасистий	Самостійна робота студентів як засіб організації самостійної діяльності студентів

Отже, спираючись на вищезазначене, можемо зробити висновок, що за будь-яких підходів до тлумачення самостійної роботи, вона обов'язково має бути спрямованою на реалізацію таких функцій, як: пізнавальна, самоосвітня, прогностична, коригуюча та виховна. Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самоосвітня функція - це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вміння студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція - це формування самостійності як риси характеру.

На основі аналізу різних наукових підходів нами було сформульоване таке робоче визначення: різнорівнева самостійна робота є одним з найважливіших складових освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом, є диференційованою за певними рівнями і дозволяє розглядати накопичувані знання як об'єкт власної діяльності студента.

1.2 Характеристика рівневої диференціації самостійної роботи

Результати навчання студентів та їх майбутня практична діяльність багато в чому залежать від організації різнорівневої самостійної роботи. Оскільки самостійна робота студентів - поняття дуже широке, трактуватися воно може по-різному, це і зумовило відмінності у розумінні його суті різними науковцями. Тобто, для того щоб охарактеризувати рівні самостійної роботи, необхідно зрозуміти сутність цього поняття загалом.

Досить часто самостійну роботу виокремлюють як вид навчальних занять поряд з лекцією, практичним заняттям, семінаром тощо. Але наголошують на суттєвих ознаках: обов'язковість заняття у вільний від занять у ВНЗ час, роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов'язкового його контролю. Інша думка стверджує, що«Самостійна робота передбачає всю активну розумову діяльність студентів у навчальному процесі, є внутрішньою основою зв'язку різних видів і форм занять між собою» [3, с. 14]. Прихильники цього підходу стверджують, що самостійна робота - це основний метод засвоєння знань, тобто, «Охоплює пізнавальну діяльність, яку здійснюють студенти не лише позааудиторно, а й на лекціях, семінарах, індивідуальних співбесідах, заліках, іспитах, під час захисту курсових, дипломних робіт тощо» [3, с. 18-19]. Тобто, це бачення пов'язує і прирівнює самостійну роботу зі всіма види і форми навчального процесу.

Сутність самостійної роботи: активна розумова діяльність студента, що пов'язана з виконанням навчального завдання. Наявність завдання і цільової установки на його виконання вважають характерними ознаками самостійної роботи [3,с. 21]. Сфери навчальної діяльності, завдання з яких доводиться вирішувати студенту(Я. Болюбаш) [9]:

- засвоєння матеріалу теми, яка розглядається на лекції (робота з конспектом лекції, рекомендованою навчальною літературою);

- конспектування фундаментальних робіт відповідно до програми навчальної дисципліни;

- розв'язування задач, проведення дослідів, експериментів тощо;

- підготовка рефератів, контрольних робіт, фіксованих виступів (доповідей) на занятті;

- підготовка курсових, дипломних, магістерських робіт.

Поєднання цих елементів навчального процесу ототожнюється самостійній роботі, оскільки студенти здійснюють їх кожен індивідуально.

Самостійна робота - навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача, яка може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Залежно від метита результату розглядають три рівні самостійної роботи [12]:

1. Самостійна робота студентів 1-го рівня (СРС-1) -- сукупність пізнавальних дій суб'єкта навчання щодо засвоєння знань, видів та способів діяльності в конкретній предметній галузі, у будь-якій формі організації навчання (лекції, семінари, контрольні роботи тощо) не залежить від присутності чи відсутності викладача й найкраще формує розумові дії як акт мислення. СРС-1 забезпечує засвоєння предметних знань, навичок, умінь, розвиває «енциклопедичне» запам'ятовування, але не передбачає самостійного використання набутого [12, с. 146].

2. Самостійна робота студентів 2-го рівня (СРС-2) -- сукупність самостійних дій суб'єкта навчання над предметом, використана з метою отримання певного продукту, результату. СРС-2 додатково до СРС-1, яка є складовою цього рівня, формує певні навички та вміння самостійно використовувати засвоєні знання для використання певних завдань.

3. Самостійна робота 3-го рівня (СРС-3) -- сукупність самостійних дій суб'єкта навчання у певних умовах за визначення власної мети та планування шляхів її досягнення; мотивацію, визначення процесу дій з обраним предметом; самоконтроль та корекцію дій для досягнення заздалегідь визначеної цілі [12, 150].

Поряд з тим, зважаючи на відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента, виділяють ще три рівні самостійної роботи: репродуктивний (тренувальний), реконструктивний, творчий (пошуковий).

Репродуктивна самостійна робота виконується за певним зразком: розв'язування задач, заповнення таблиць і схем тощо. Пізнавальна діяльність студента виявляється у пізнанні, осмисленні, запам'ятовуванні. Метою такого типу самостійних робіт є закріплення знань, формування умінь і навичок.

Реконструктивна самостійна робота передбачає перебудову рішень, складання планів, тез, анотацій, написання рефератів та ін. Творча самостійна робота потребує аналізу проблемних ситуацій, отримання нової інформації. Студент самостійно обирає метод розв'язання завдання (навчально-дослідні завдання, курсові і дипломні роботи).

У педагогіці вищої школи виокремлюють ще дві взаємопов'язані підсистеми в організації самостійної роботи студентів [1, с. 96]:систематичну самостійну роботу (розподілену за днями) таакордну (комплексну і тривалу за часом).

На сучасному етапі в організації самостійної роботи студентів цікавим є застосування випереджувальних завдань (І. Трубавіна), тобто завдань, спрямованих на повне або часткове самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, а також на підготовку до його засвоєння на занятті. Особливість їх полягає в добровільності вибору та виконання. Розрізняють такі їх види [1, с. 110-118]:

1. За характером навчально-пізнавальної діяльності: репродуктивні (передбачають дії за готовим зразком, у типовій ситуації); частково-пошукові (вимагають дій у подібній ситуації, за загальним орієнтиром, складеним напівсамостійно); творчі (студент діє за самостійно складеним алгоритмом (сукупність дій, правил), у новій ситуації).

2. За часом виконання: короткочасні (розраховані на 1 - 2 дні); середні за тривалістю (виконуються протягом 2 днів - 2 тижнів); довготривалі (розраховані на виконання часом до 2 місяців);

3. За обсягом: дрібні(вимагають вивчення окремого питання теми); середні (пов'язані з розглядом кількох взаємопов'язаних питань або невеликої теми); великі (охоплюють велику тему, розділ, курс);

4. За прийомами розумової діяльності: зорієнтовані на порівняння, класифікацію, аналогію, визначення головного, пояснення зв'язків між причиною та наслідками, аргументацію, доказ, узагальнення та конкретизацію, оцінювання тощо.

Випереджувальні завдання можна підбирати для індивідуальної і групової роботи. Індивідуальні роботи передбачають врахування реальних навчальних можливостей студентів при постановці завдання. Вони мають бути різними за складністю, обсягом, терміном виконання, характером навчально-пізнавальної діяльності, якістю та кількістю джерел для виконання тощо. Групові випереджувальні завдання мають бути спільними для групи студентів (гомогенної чи гетерогенної), але зорієнтованими на самостійну роботу кожного, на основі чого здійснюється виконання завдання загалом.

Такі завдання можна пропонувати до лекцій (завдання, спрямовані на самостійне ознайомлення з новим матеріалом за підручником, довідковою літературою, на збір фактичного матеріалу для доповнення); до семінарських занять (завдання, зорієнтовані на вивчення першоджерел, складання плану диспуту, питань для «мозкового штурму», бесіди, проблемних питань, на складання плану семінарського заняття); до практичних занять (завдання, спрямовані на підготовку і проведення екскурсії, рольових і ділових ігор, добір фактичного матеріалу, складання планів, програм тощо).

Отже, широта поняття самостійної роботи зумовлює ще більш широке розподілення на рівні, а саме - в залежності від мети та результату, зважаючи на відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента. Не менш важливими є і випереджувальні завдання, які допомагають оцінити та спрогнозувати здатність студентів.

1.3 Педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики

У філософському словнику «умова» визначається як категорія, в якій відображено універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає й існує [15, с. 703].

Умови складають середовище, в якому виникає, існує й розвивається те чи інше явище або процес. Поза цим середовищем вони не можуть існувати.

У психології під «умовою» розуміють сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що ймовірно впливають на розвиток конкретного психічного явища [19, с. 206].

Отже, умова - це зовнішнє стосовно предмета різноманіття об'єктивного світу.

У практиці розрізняють необхідні і достатні умови. Необхідні умови наявні тоді, коли виникає якась дія. Достатні - неодмінно викликають дану дію.

Використовуючи термін «педагогічний», матимемо на увазі процес формування фахівця, який навчатиметься за визначеною сукупністю умов.

За Р. Серьожниковою, педагогічні умови це сукупність об'єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів [18]. У контексті нашого дослідження, під терміном «педагогічні умови» розуміємо сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, які забезпечують ефективність і результативність процесу організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики.

Сучасному суспільству потрібна компетентна особистість, здатна брати активну участь у розвитку економіки, науки, культури. Сьогодні на перший план висувається завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей, задоволення інтересів та потреб, розвитку навчально-пізнавальної активності та творчої самостійності. Рівень самостійної роботи повинен бути пропорційним готовності до подальшої самоосвіти, що включає когнітивний, діяльнісний, мотиваційний компоненти. Тому ми виокремимо найбільш актуальні педагогічні умови в контексті нашого дослідження:

1) Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на мотивацію та забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

Інноваційне освітнє середовище - це педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу навчального закладу; навчальне середовище, що будується на принципах кооперації навчальної діяльності як рівноправної взаємодії студентів у невеликих групах, що об'єднуються для вирішення загального завдання і спільними зусиллями досягають взаємної згоди.

Реальними перевагами інноваційного навчання є:

- індивідуально-диференційований підхід;

- посилення мотивації навчання;

- можливість застосування різних форм і методів навчання за рахунок тривалості модульного заняття;

- розвиток самооцінюваннята самореалізації студентів;

- зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно-координаційну;

- можливість прогнозування результатів;

- запобігання перевантаження студентів;

- підвищення частки самостійної роботи студентів;

- формування самостійної і творчої активності за рахунок попередньо-пошукової діяльності як основного елемента домашньої роботи;

- розвиток устудентів комплексу загально-навчальних інтелектуальних умінь (спостереження, слухання, осмислення, читання, класифікація, узагальнення, самоконтроль);

- підвищення творчого потенціалу і педагогічної майстерності викладачів;

- створення умов для виявлення обдарованих дітей і розвитку їхніх творчих здібностей.

Тільки інноваційна за своєю сутністю освіта може виховати людину, яка живе за сучасними інноваційними законами глобалізації, є всебічно розвиненою, самостійною, самодостатньою особистістю.

2) Використання ІКТ (інформаційних комп'ютерних технологій).

Причини, що зумовили використання ІТ:

умови розвитку суспільства змусили шукати нових засобів організації навчально-виховного процесу, зокрема застосування персонального комп'ютера;

стрімке збільшення потоку наукової інформації у період технічного прогресу людства потребує своєчасного й адекватного відображення її в навчальному процесі;

педагоги-практики свідчать, що нині спостерігається зниження рівня мотивації й пізнавальної активності студентів під час вивчення навчальних дисциплін, що вказує на необхідність вдосконалення методики навчання, модернізації форм і прийомів роботи викладача.

Використання ІКТ навчання реалізує дидактичний принцип наочності, який в свою чергу зумовлює вибір педагогічно доцільного комплексу наочних посібників, сучасних технічних засобів.

Навчання з використанням електронних ІКТ позитивно впливає на загальний рівень педагогічного процесу та рівень розвитку студентів, формування у студентів певних навичок роботи з комп'ютером, застосування комп'ютера як засобу навчання, використання комп'ютера як засобу розвитку пізнавальних процесів.

3) Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

Форми, які використовувалися протягом багатьох століть і застосовуються в сучасній навчальній практиці, визначаються як традиційні. Вони, безперечно, не втратили своєї методичної цінності й сьогодні.

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільстві, обумовили необхідність корінного відновлення системи освіти, методології та технології організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах різного типу. Посилення гуманітаризації змісту освіти, безперервна зміна обсягу, складу навчальних дисциплін, уведення нових навчальних предметів вимагають постійного пошуку нових організаційних форм навчання.

Індивідуальні, фронтальні форми навчання є традиційними, а колективні - принципово новими в сучасній освіті.

Впровадження нетрадиційних форм навчання сприяє раціональному використанню і навчальною часу, підвищує продуктивність роботи студентів на уроці, а також розширює функції педагога.

Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від способу спілкування суб'єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н. Стяглика у 1994 році «Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі».

Останнім часом інтерес студентів до навчання різко знизився, їх соціальна активність зменшилась,також знизились показники ініціативності та самостійності. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого використання елементів інноваційних педагогічних ідей і технологій, оптимального поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання, упровадження інтегрованих елементів комп'ютерних знань у навчальний процес. Недарма А. Дістверг писав: «Педагог повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, які пробудилися в ній».

Залежно від історії їх розвитку, Н. І. Стяглик визначає дві групи:

«пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;

«нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

Використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів студентів, вони безпосередньо беруть участь у педагогічному процесі, результатом якого є оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Пізнавальна діяльність студентів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленою і узгодженою з різних точок зору про об'єкти, що вивчаються на занятті.

Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання викладачем таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних занять[18, с. 46].

Підсумовуючи педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики, можна зробити такий висновок: організована викладачем самостійна робота студента повиннамати цілеспрямований характер; бути дійсно самостійною роботою і спонукати студента при її виконанні працювати напружено, поступовість включення самостійних завдань.

Отже, нами визначено педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики, що зумовлені інформатизацією суспільства,зростаючими потребами сучасної вищої школи в удосконаленні підготовки фахівців:

1. Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

2. Використання ІКТ (інформаційних комп'ютерних технологій).

3. Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

Висновки до першого розділу

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що термін «різнорівнева самостійна робота» є відносно новим, але проблема ефективного використання різнорівневої самостійної роботи в освіті, а також її тлумачення вже досить широко висвітлена у педагогічній науці. Сутність розуміння проблеми самостійної роботи у науковців відрізнялася: В. Б. Бондаревський, В. К. Буряк, М. Н. Скаткін розглядали самостійну роботу як метод навчання, М. А. Данилов, Б. П. Єсипов - як форму організації навчального процесу, І. Я. Лернер, М. І. Махмутов - як вид діяльності, а П. І. Підкасистий - як засіб організації самостійної діяльності студентів.Але вона обов'язково має бути спрямованою на реалізацію функцій(пізнавальної, самоосвітньої, прогностичної, коригуючої та виховної).

Самостійна робота студента - основний засіб засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Самостійність - можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування.

Різнорівнева самостійна робота - один з найважливіших складових освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом, є диференційованою за певними рівнями і дозволяє розглядати накопичувані знання як об'єкт власної діяльності студента.

Під змістом поняття різнорівнева самостійна робота у навчанні розуміють дидактичну технологію, яка спрямована на поліпшення навчального процесу та підвищення його результативності шляхом використання навчального завдання педагогічного призначення.

Всі компоненти різнорівневої самостійної роботи взаємопов'язані. Якщо викладачі не володіють теоретичними знаннями, відповідно вони не можутьефективно використовувати висвітлені педагогічні умови і тим паче не створять необхідне інноваційне середовище для освіти, їм буде складно наочно подаватиінформацію студентам з використанням ІКТ, поєднувати традиційні і нетрадиційні форми навчання.

Основними умовами використання різнорівневої самостійної роботи у навчальному процесі є: відповідність та актуальність завдань, освіченість та компетентність викладача у використанні рівнів самостійної роботи. Усе це допоможе у пришвидшенні впровадженні різнорівневої самостійної роботиу навчальний процес.

Тому нами було висвітлено такі педагогічні умови:

1. Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

2. Використання ІКТ (інформаційних комп'ютерних технологій).

3. Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РІЗНОРІВНЕВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАТИКА» СТУДЕНТАМИ ВНЗ

2.1 Вивчення і аналіз організації різнорівневої самостійної роботи (на практиці роботи викладача інформатики)

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується активним впровадженням сучасних інформаційних технологій в соціальну сферу та освіту. У того, хто навчається у вищому навчальному закладі, повинні формуватися і розвиватися індивідуально-психологічні особливості. Модель «студента, що навчається» на відміну від «студента, якого навчають», вимагає впровадження в освітній процес зазначених нами педагогічних умов у контексті організації різнорівневої самостійної роботи.

Стаття 43 Закону України «Про вищу освіту» відмічає [16]: «навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи».

Можна виокремити, на наш погляд, такі основні види самостійної роботи:

1. Робота на лекціях, семінарських, практичних, індивідуальних заняттях, консультаціях (складання плану, конспектування прочитаного чи почутого, заповнення таблиць та схем, робота з нормативними документами та історичними джерелами, відповіді на проблемні питання, розв'язання логічних чи нестандартних задач, участь в ділових чи рольових іграх, перегляд та обговорення відеозаписів тощо).

2. Відпрацювання пропущених тем лекцій, семінарів, виконання різного роду завдань.

3. Підготовка виступів, доповідей, рефератів, курсових, дипломних робіт та виконання творчих завдань (наприклад, есе, віршів, невеликих творів-роздумів).

4. Підготовка до контрольних робіт, іспитів, конференцій, презентацій.

5. Робота з основною та додатковою літературою. Кожен із зазначених видів потребує від студентів наполегливої самостійної праці, творчої ініціативи та бажання підвищити свій інтелектуальний та освітній рівень.

Як зазначала О. Гурська [7]: технології організації цих видів самостійної роботи визначаються багатьма чинниками. З позиції керування освітнім процесом, вибір технології навчання визначає викладач ВНЗ. Проте, набір дидактичних засобів, які обираються для досягнення освітньої мети, багато в чому залежить від організації різнорівневої самостійної роботи.

Так, наприклад, спостерігаючи за проведенням практичного заняття викладача кафедри інженерної педагогіки та мовної підготовки Ткачук Вікторії Василівни, ми звернули увагу на те, наскільки важливим елементом структури є мотивація студентів у процесі навчальної взаємодії, їх самореалізація, на що спрямоване створення інноваційного навчального середовища.

Тільки в умовах інноваційного середовища можливо сформувати у студента якості дослідника та новатора.Аналізуючи педагогічну діяльність використання інноваційного середовища викладачемТкачук В. В., виділяємо такі фактори:

По-перше, введення інноваційного середовища у навчання створює ефект новизни та прискорює пізнавальні процеси, покращує результати навчання.

По-друге, інноваційне освітнє середовище сприяє напрацюванню механізму адаптації.

По-третє, воно стає підґрунтям для самореалізації студентів та зростання мотивованості їхнього навчання.

Отже, на цьому етапі Вікторія Василівна реалізувала таку педагогічну умову, як впровадження інноваційного освітнього середовища, що допомогло нам зробити висновок: виникнення інноваційного середовища як новоутворення педагогічної науки є результатом існуючих протиріч між інноваційною практикою та консервативними формами освіти, які не відповідають вимогам часу у зв'язку з розвитком глобальних електронних мереж, освітніх Інтернет-мереж, комп'ютерних технологій тощо.

Глобальне впровадження комп'ютерних технологій в усі сфери діяльності людини, формування нових комунікацій і високоавтоматизованого інформаційного середовища стали не тільки початком перетворення традиційної системи освіти, а й першим кроком до формування інформаційного суспільства [8].

Новим етапом глобальної технологізації передових країн стала поява сучасних телекомунікаційних мереж і їх конвергенція з інформаційними технологіями, тобто поява ІКТ. Вони стали основою для створення інформаційної сфери, так як об'єднання комп'ютерних систем і глобальних телекомунікаційних мереж зробило можливим створення і розвиток планетарної інфраструктури, що зв'язує все людство.

Прикладом успішної реалізації ІКТ стала поява інтернету - глобальної комп'ютерної мережі з її практично необмеженими можливостями збору і зберігання інформації, передачі її індивідуально кожному користувачеві.

Створення та розвиток інформаційного суспільства потребує широкого використання ІКТ у навчанні.

Важливість і необхідність впровадження ІКТ в процес навчання відзначаються міжнародними експертами у «Всесвітній доповіді з комунікації та інформації 1999 - 2000 роки», підготовленому ЮНЕСКО і виданим в кінці минулого тисячоліття агентством «Бізнес-Прес» [6]. У передмові до доповіді Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор пише, що нові технології повинні сприяти «створенню кращого світу, в якому кожна людина буде отримувати користь від досягнень в освіті, науці, культурі та зв'язку». ІКТ зачіпають всі названі сфери, але, найбільш сильний позитивний вплив вони надають на освіту, так як «відкривають можливості абсолютно нових методів викладання і навчання».

Досліджуючи практичний досвід використання ІКТвикладачемТкачук В. В., виділяємо такі фактори:

По-перше, введення ІКТ у навчання значним чином прискорює передачу знань та накопиченого технологічного й соціального досвіду від однієї людини до іншої.

По-друге, сучасні ІКТ, підвищуючи якість навчання і освіти, дозволяють людині успішніше і швидше адаптуватися до навколишнього середовища. Це дає кожній людині можливість отримувати необхідні знання як сьогодні, так і в майбутньому постіндустріальному суспільстві.

Отже, проаналізувавши наші спостереження, можна сказати, що Ткачук В. В. активно використовує ІКТ під час роботи зі студентами.

У зв'язку зі зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі викладача в процесі модернізації системи освіти, підвищено вимоги до нього. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції навчального матеріалу викладач має перейти до нових методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Важливою вимогою сучасного суспільства є не енциклопедичність знань, а набуття вмінь і навичок, що сприяють розвитку гнучкого мислення та самореалізації особистості. Саме на такому підґрунті розвивається поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання[14].

Провівши аналіз на прикладі занять з поєднанням традиційних і нетрадиційних форм навчання викладача Ткачук В. В., можемо зробити такі висновки:

По-перше, поєднанням традиційних і нетрадиційних форм навчання розвиває мобільність та гнучкість мислення, створює ефект новизни матеріалу.

По-друге, використання даної педагогічної умови «знімає» традиційність уроку, пожвавлює думку.

По-третє, така форма проведення занять розвиває мовні, інтелектуальні і пізнавальні здатності, ціннісні орієнтації, почуття та емоції студентів.

Підсумовуючи можна зазначити, що викладач Ткачук Вікторія Василівна активно та ефективно поєднує традиційні і нетрадиційні форми навчання.

Аналізуючи вище окреслене, можемо зробити висновок: результативність різнорівневої самостійної роботи студентів залежить, в основному, від самого студента (найбільше заважають брак працелюбності, волі, наполегливості, загальної підготовленості, здібностей, відсутність уміння самостійно працювати тощо) та від викладача (правильне виокремлення та використання наведених педагогічних умов).

Отже, самостійна робота є організованою викладачем активною діяльністю студента, направленої на виконання поставленої дидактичної мети, але здійснюється без посередньої його участі; та вимагає від викладача ретельного її планування, створення умов ефективної організації навчальної роботи та науково-методичного забезпечення.

Отже,на заняттях з інформатики Ткачук В. В. ефективно організовує різнорівневу самостійну роботу студентів з використанням виокремлених педагогічних умов: створення інноваційного навчального середовища, використання ІКТ, поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

2.2 Методичні рекомендації щодо організації різнорівневої самостійної роботи в процесі вивчення інформатики

Опрацювавши та проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, ми побачили, що зустрічається значна кількість рекомендацій щодо підвищення ефективності використання різнорівневої самостійної роботи у вищій школі. Але, спостерігаючи за діяльністю викладача та студентів на занятті з інформатики, ми зробили методичні рекомендації, які, на нашу думку, є найбільш актуальними у процесі вивчення теми «Організація різнорівневої самостійної роботи» у вищій професійній школі.

1. Розмаїтість форм навчання, що сприяє заохоченню студентів до діяльності, мотивує їх роботу. (Рольові ігри, дискусії, мозкові штурми, демонстрації, проектна діяльність, створення аудіовізуальних презентацій, робота в малих групах - все це мотивує студента до вивчення навчального матеріалу).

2. Поетапне ускладнення вимог. На етапі навчальної взаємодії викладач має створити ситуацію успіху задля поступового підвищення вимог. Якщо вправи включають різнорівневі за складністю завдання, то кожен студент матиме змогу відчути успіх під час виконання завдання, доступного для нового рівня.

3. Створення сприятливого психологічного клімату, за якого студенти не бояться висловити помилкову думку, знаючи, що то пошук істини.

4. Використання на початку заняття задля мотивації відеороликів, презентацій, зображень (практична реалізація фахівцем знань, що студенти здобули у процесі вивчення даного матеріалу).

5. Модернізація навчання, що полягає у пристосуванні змісту і процесу навчання до індивідуальних можливостей кожного студента.

6. Використання на заняттях нетрадиційних форм навчання, які необхідні не тільки для засвоєння нового матеріалу, набуття вмінь та навичок, але і для розвитку таких особистих якостей (комунікабельність, співробітництво та уміння відстоювати свою точку зору).

Нестандартні заняття:

- Заняття змістової спрямованості: заняття-семінари, заняття-лекції, заняття-конференції.

- Інтегровані заняття: заняття-комплекси, заняття-панорами.

- Заняття-змагання: заняття-конкурси, заняття-КВК, заняття-аукціони, заняття-турніри, заняття-вікторини.

- Заняття суспільного огляду знань: заняття-творчі звіти, заняття-заліки, заняття-експромт-іспити, заняття-консиліуми.

- Заняття комунікативної спрямованості: заняття-усні журнали, заняття-діалоги, заняття-роздуми, заняття-диспути, заняття-прес-конференції, заняття-репортажі, заняття-парадокси.

- Театралізовані заняття: заняття-спектаклі, заняття-концерти, кіно заняття, дидактичний театр.

- Заняття-пошуки: заняття-подорожі, заняття-дослідження, заняття-розвідки, заняття-наукові дослідження.

- Заняття-ділові, рольові ігри: заняття-суди, заняття-захисти проектів, заняття - «слідство ведуть знавці», заняття-імпровізації, заняття-імітації.

7. Використання інформаційно-комунікативних технологій, що необхідно для індивідуалізації навчання (ІКТ допоможуть урізноманітнити процес навчання та інтенсифікувати).

8. Різноманітні методи активного навчання (евристичні і фронтальні бесіди, аукціони знань, проблемні міні дискусії і таке інше)

Висновки до другого розділу

На сучасному етапі розвитку України, який визначається масштабними соціально-економічними перетвореннями всередині країни і загальносвітовими тенденціями переходу від індустріального до інформаційного суспільства, відбувається перегляд соціальних вимог як до освіти в цілому, так і до організації різнорівневої самостійної роботи викладачем ВНЗ.

Проведений аналіз навчального заняття Ткачук Вікторії Василівни показав, що організація різнорівневої самостійної роботи, а також реалізація наведених вище педагогічних умов на заняттях з інформатики, як на нашу думку так і на думку викладача, сприяють удосконаленню й урізноманітненню діяльності педагога і підвищують продуктивність освітнього процесу. Викладач активно використовує різнорівневу самостійну роботу під час навчально-виховної роботи.

Це доводить необхідність організації різнорівневої самостійної роботи у системі сучасної освіти і підтверджує нашу гіпотезу, що полягає у тому, що організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «Інформатика») підвищує рівень якості знань студентів, що сприяє подальшому розвитку їх самостійності, а також покращенню загальних результатів навчання за наших педагогічних умов (створення інноваційного навчального середовища, використання ІКТ, поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання).

Відповідно ми розробили методичні рекомендації щодо організації різнорівневої самостійної роботиу процесі навчання: розмаїтість форм навчання, поетапне ускладнення вимог, створення сприятливого психологічного клімату, використання мотиваційних відеороликів, модернізація навчання, використання нетрадиційних форм навчання, використання ІКТ, методів активного навчання.



ВИСНОВКИ

Сучасна освіта багата на різноманітні інноваційні педагогічні технології, які спрямовані на реалізацію мети, сучасних завдань освіти й заслуговують на увагу викладачів. Серед цих технологій не найвідомішою, але, як ми дослідили, досить продуктивною, є організація різнорівневої самостійної роботи.

Отже, відповідно до завдань курсової роботи можемо зробити наступні висновки:

У науково-педагогічній літературі досить добре висвітлена проблема організації різнорівневої самостійної роботи,оскільки, багато науковців приділяли значну увагу окресленому питанню(А. Брушлинський, Т. Ільїна, Е. Ковалевська, В. Кудрявцев, І. Лернер, А. Матюшкін, В. Оконь, К. Ушинський та ін.). Науковціу науково-педагогічній практиці здійснюють чимало спроб організовувати різнорівневу самостійну роботу під час навчального процесу у різних навчальних закладах, щоб вони відповідали сучасним вимогам і перспективам розвитку суспільства.

Оскільки широта поняття самостійної роботи зумовлює ще більш широке розподілення на рівні, її класифікують в залежності від мети та результату, відтворювальних і творчих процесів, за характером навчально-пізнавальної діяльності і так далі.

Структуру організації різнорівневої самостійної роботи складають: теоретичні засади організації різнорівневої самостійної роботи, методи та засоби. Згідно цього сформували та теоретично обґрунтували педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи:

1. Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

2. Використання ІКТ (інформаційних комп'ютерних технологій).

3. Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

Провівши аналіз організації різнорівневої самостійної роботи на основі досвіду роботи викладача інформатики, можемо зробити висновок, що організація різнорівневої самостійної роботи активно використовується під час навчального процесу у вищий школі. Нашу гіпотезу підтверджено. Та за для підвищення ефективності організації різнорівневої самостійної роботи в освіті взагалі, нами було розроблено методичні рекомендації для викладачів та студентів у процесі вивчення інформатики у ВНЗ.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Басова Н. В. Педагогика и практическая психология. - Ростов на Дону: Феникс, 2000. - 224 с.

2. Белкін Є. Педагогічні основи організації самостійної роботи студентів у ВНЗ: навч. посібник / Є. Белкін; під заг. ред. Є. Л. Белкіна. - Одеса : Знання, 1989. - 165 с.

3. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: навч. посібник. - К. : Компас, 1997. - 63 с.

4. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К. : Вересень, 1996. - 129 с.

5. Буряк В. К. Самостоятельная работа учащихся / В. К. Буряк. - М. : Просвещение, 1984.

6. Всемирный доклад ЮНЕСКО по коммуникации и информации. - М. - 2000 г. - 168 с.

7. Гурська О. В. Основні аспекти та проблеми організації самостійної роботи студентів ВНЗ / О. В. Гурська // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Педагогіка А. С. Макаренка в полікультурному освітньому просторі», присвяченої 125-й річниці з дня народження А. С. Макаренка (м. Полтава, 12-14 березня 2013 року). - Полтава, 2013. - 221с.

8. Ершов А. П. Компьютеризацияшколы и математическоеобразование / А. П. Ершов // Программирование. - 1990р. - № 1. - С. 3-25.

9. Євдокимов .Ефективність нових технологій організації навчання студентів /О. В Євдокимов // Педагогіка і психологія. -1997. - № 2. -336 с.

10. Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у ВНЗ / Л. М. Журавська // Освіта та управління. - Т. 3. - 1999. - № 2. - 432 с.

11. Книга керівника навчально-виховного закладу: нормат. та інструктивно-метод. док. / МОН Україниосвіти і науки України, Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти. - Х. : Торсінг плюс, 2006. - 766 с.

12. Козаков В. А. Самостійна робота студентів іїїінформаційно-методичнезабезпечення. - К. : Вища школа, 1990. - 246 с.

13. Конюхов Н. И. Словарь-справочник практического психолога / Н. И. Конюхов. - Воронеж :Модэк, 1996. - 224 с.

14. Організаційно-педагогічні засади інноваційного розвитку ЗНЗ : монографія / Г. Д. Щекатунова,В. В. Тесленко, А. Д. Цимбалару та ін. ; за ред. Г. Д. Щекатунової. - К. : Пед. думка, 2013. - 264 с.

15. Педагогіка : навч. посібник для студ. пед. навч. закладів / Р. Серьожникова,В. А. Сластенін, І. Ф. Ісаєв, А. І. Міщенко та ін. - 3-е вид. - К. Школі-Прес, 2000.

16. Про вищу освіту : закон / Верховна Рада України. - К., 2014 р. - № 37-38. - 2004 с.

17. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття») : постанова / Кабінет міністрів України. - К., 3 листопада 1993 р. - № 896.

18. Філософський словник / [ред.-упорядн. В. І. Шинкарук].- К. : Головна редакція УРЕ, 1986. - 800 с.

19. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії : навч. посіб. [для студ.вищ.навч.закл.] - Тернопіль : Богдан, 2003.

20. Харламов И.Педагогика : научное пособие / Игорь Харламов. - М. : Высшая школа, 1990. - 128 с.

21. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды: Проблемы возрастной и педагогической психологии ; под ред. Д. И. Фельдштейна. - М. Междунар. пед. академия, 1995.

Размещено на Allbest.ur