Соціально-педагогічна робота щодо розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів

Саме педагогічна імпровізація є найважливішим і необхідним компонентом у структурі професійних діяльності майбутнього педагога. Вітчизняні психологи Л. С. Вигодський, О. М. Леонтьєв, Б. М. Рунін виділять в ній логічну і психологічну модель творчого процессу [23,с.178].

Педагогічна імпровізація пов'язана з усвідомленням суб'єктом джерел її виникнення, яке схематично можна виразити таким чином:

- формування навичок спонтанної комунікації, тобто вміння подолати несподіванки у подальшій діяльності;

- розвиток емоційно-чуттєвої сфери вчителя, в якій значну роль відводиться його підготовчій роботі, особистому досвіду, переживанням;

- логічне осмислення власної творчої діяльності;

- взаємозв'язок понятійно-логічного та емоційно-чуттєвого;

- творчий пошук учителя, в якому важливу роль відіграє своєрідний механізм інтуїції [24,с.30].

Можливість здійснення педагогічної імпровізації є важливою характеристикою професійної компетентності вчителя. У педагогічній психології імпровізація розглядається як характеристика мислення педагога і під нею розуміється "знаходження несподіваного педагогічного рішення і його миттєве втілення, збіг процесів створення і застосування при їх мінімальному розриві" [26,с.82].

Хоча імпровізація часто має інтуїтивний характер, в той же час основи її цілком реальні. Це загальнокультурна і професійна підготовка, що включає в себе глибоке знання предмета, педагогіки, психології, розвинені педагогічні вміння та навички, педагогічну техніку і педагогічний такт; творча домінанта, а саме: розвинене увагу, уяву, інтуїція, стан творчого-пошуку, натхнення, нарешті, спеціальні знання теорії та методики педагогічної імпровізації.

На наш погляд, імпровізація, що включає в себе цілий набір компонентів (про що пише В. Н. Харькіна) несе в собі лише уявний друк інтуїції, а загальнокультурна і професійна підготовка охоплює своїм змістом всі сторони діяльності вчителя, в тому числі і інтуїцію, і імпровізацію. Не випадково В. Н. Харькіна пропонується структура педагогічної імпровізації, багато компонентів якої характерні для структури дослідницько-творчої діяльності вчителя, яка на нашу думку як би вміщає в себе структуру педагогічної імпровізації. Автор поділяє її на ряд етапів: педагогічне осяяння, пов'язане з несподіваним виникненням (приходом) педагогічної ідеї; осмислення педагогічної ідеї, вибір шляху її реалізації та прийняття рішення, втілення педагогічної ідеї безпосередньо в процесі діяльності; аналіз процесу втілення педагогічної ідеї.[45]

Відомо кілька визначень педагогічної імпровізації. Ми керуємося двома з них.

В.І. Загвязинський визначає педагогічну імпровізацію як "здатність педагога швидко і правильно оцінювати ситуацію, приймати рішення відразу, без розгорнутого логічного міркування, на основі накопичених знань, досвіду та інструкції ..." [12,с.116].

В.А. Кан-Калик дає таке визначення: "Педагогічна імпровізація - це творчість педагога безпосередньо під час спілкування з дітьми, у момент здійснення в класі його педагогічного задуму. Це творчість на основі інтерпретації матеріалу підготовленого уроку в сьогоднішніх обставинах діяльності, у світлі справжніх педагогічних установок і відчуттів вчителя. Воно втілює в собі здатність вчителя оперативно оцінювати ситуації та вчинки учнів і свою власну діяльність, приймати рішення відразу (часом без попереднього логічного міркування) з урахуванням попереднього досвіду та педагогічних спеціальних знань, ерудиції та інтуїтивного пошуку і органічно діяти у мінливих обставинах діяльності, чуйно реагую на їх зміни, коригуючи власну діяльність " [35].

Ряд досліджень, проведених в останні роки, вказує на особливу роль професійного досвіду як умови педагогічної імпровізації [26,с.83].

Так, в рамках когнітивного підходу до дослідження педагогічного мислення отримані дані про те, що в основі успішної діяльності педагога лежать особливим чином організовані когнітивні схеми - узагальнені і стереотипні форми організації педагогічного досвіду, які дозволяють вчителеві здійснювати звичні дії щодо планування та проведення уроків. Ці схеми не тільки перешкоджають, але і сприяють імпровізації. Те, що сторонньому спостерігачеві представляється як творча імпровізація, при більш детальному вивченні виявляється застосуванням добре організованих схем і процедур [3,с.479].

Педагогічна тактика, розрахована на живе спілкування, передбачає розвинену здатність викладача до мовної імпровізації. Вона передається як осяяння, що є результатом інтуїтивного, тобто неусвідомленого, рішення психолого-педагогічних завдань. Однак імпровізація - не випадковість, бо оплачується граничним напруженням інтелектуальних, емоційних і вольових сил. Саме тоді і відбувається миттєве "інтуїтивне логічне осмислення" ситуації, що склалася і прийняття оптимального рішення [19,с.5].

Інтуїція також відіграє важливу роль в педагогічному імпровізації. У педагогічній дійсності різноманіття і неповторність ситуацій, дуже велика кількість факторів, що впливають на результат, неповнота і приблизність інформації, якою володіє педагог, обмеженість часу для пошуку і прийняття рішення роблять часом точний розрахунок просто неможливим, і інтуїтивне передбачення результатів виявляється в цих умовах навіть точніше логічних викладок [4,с.116].

Існує думка, що складність і привабливість імпровізації полягає в інтуїтивної, миттєвої реалізації творчого задуму.

Вище згадуваний нами заслужений учитель Н.Н. Шороглазова, приводить приклад даної думки із своєї власної педагогічної практики: "Якось я вивішувала на дошку ілюстрації представників тваринного світу. Стою спиною до класу, прикріплюю барвисте зображення жаби і раптом чую: "Фу, яка противна". Секунда на роздуми. І ось вже до класу повертається не просто вчитель, а вчитель в образі жаби. Квакають голосом говорю про те, як незаслужено люди ображають мене, як боляче ранить їх бридливе ставлення до мене. А за що? Адже я приношу людині велику користь. Діти відразу переймаються жалістю до цього живій істоті, згадують, чим корисні жаби. На перерві біжать до бібліотеки. Осяяння, навідало вчителя, викликало відповідну реакцію в учнях, мотивувало їх на самостійну видобуток знань [35].

Педагогічна імпровізація здійснюється в такій послідовності:

- Оперативний аналіз ситуації, вибір засобів впливу;

- Само вплив (імпровізація);

- Оцінна стадія, на якій осмислюються і переживаються результати імпровізації і яка часто пов'язана з визначенням подальших завдань діяльності.

Успішність імпровізації залежить від серйозної творчої підготовки педагога, в тому числі і психолого-педагогічної; вміння керувати своїми психічними станами і навичок самоаналізу; вміння спілкуватися з дитячою аудиторією, зокрема від хорошого знання конкретного спортивного колективу і кожного юного спортсмена [26,с.84].

Дослідники виділяють п'ять варіантів педагогічної імпровізації в залежності від джерела її виникнення.

Перший варіант (непряму імпровізацію) викликають коригувальні чинники педагогічної творчості (команда, юний спортсмен, ситуація, виховна проблема, несподівано виникла в колективі). У імпровізації цього типу важливу роль відіграє імпровізаційна готовність тренера, що включає в себе:

1) відчуття можливих імпровізаційних моментів в майбутній діяльності в період підготовки до неї;

2) відчуття неминучості імпровізаційних моментів в перші хвилини безпосереднього спілкування з командою;

3) негайна й адекватна реакція на несподівано виникає педагогічне завдання.

Другий варіант пов'язаний з тим, що тренер знаходить в собі самому потрібний матеріал для імпровізації: несподівану асоціацію на тренуванні, спогад, аналогію і т. п. Цей варіант педагогічної імпровізації - своєрідна імпровізація зсередини, можлива за умови глибокої, щирої захопленості тренера тренуванням [7,с.124].

Цей варіант має значною мірою емоційно-чуттєвий характер, але спирається на значну підготовчу роботу, мобілізуючу всю творчу структуру особистості педагога.

Третій варіант викликається логікою викладу навчального матеріалу: імпровізація диктується раптовим виникненням таких залежностей в логіці розвитку матеріалу, які не були передбачені. Необхідно зазначити, що джерело імпровізації цього типу має логіко-педагогічний характер, і в імпровізації активно бере участь мислення.

Четвертий варіант імпровізації пов'язаний з критичним ставленням педагога до того, що він робить сам, і до того, як його дії сприймають юні спортсмени. Цей варіант втілює в собі відоме єдність логіко-педагогічного та емоційно-чуттєвого начал.

П'ятий варіант педагогічної імпровізації пов'язаний зі складністю творчого пошуку педагога. Зокрема, важливу роль тут відіграє механізм інтуїції. Така природа несподіваних "осяянь" на тренуванні, коли виникає найбільш плідне рішення педагогічної проблеми, не знайдене в процесі підготовки до занять, але що стало наслідком тривалої розумової роботи. Це не суперечить ідеям про можливість управління творчим процесом [7,с.125].

Педагогічна імпровізація, по-перше, вимагає від вчителя швидкого орієнтування в непередбачених обставинах, сприяє оперативному знаходженню ним засобів запобігання і вирішення конфліктних ситуацій в навчально-виховному процесі, дає можливість створити сприятливі умови для здійснення навчально-пізнавальної діяльності, а також виявити і продемонструвати власну ерудицію, творчий потенціал, кмітливість, педагогічну майстерність і т.д., по-друге, забезпечує реалізацію потреби учня в емоційному контакті, "відчуття себе як предмета зацікавленості й симпатії вчителя, однолітків" (А. Е. Кондратенков), а також обумовлює позитивні зрушення в його поведінці, по-третє, коригує навчально-виховний процес, "зберігає невимушеність, природність реакції і знімає емоційну напругу суб'єктів педагогічної взаємодії в складних ситуаціях" (В. І. Загвязинский), стимулює їх до самовдосконалення [44].

Отже, добротне проектування і планування педагогічної діяльності - передумова успіху, але домагатися його доводиться кожен раз заново. Без вигадки і натхнення, наполегливості та дерзання ніякий проект не втілиться в живу справу. Здатність педагога швидко і правильно оцінювати ситуацію, приймати рішення відразу, без розгорнутого логічного міркування, на основі накопичених знань, досвіду та інтуїції називають педагогічної імпровізацією.

Імпровізаційний момент, миттєва творчість, яка народжується безпосередньо під час спілкування зі школярами або дорослими, є спосіб втілення задуманого, умова точності попадання в ціль, "живинки" і невимушеності в спілкуванні. Це безпосередня, неспровокована, природна, органічно притаманна викладанню або виховної роботі імпровізація. Вона додає спілкуванню живий безпосередній характер [38].

Є й інший вид імпровізації. Він пов'язаний з розбіжністю запланованого і реального. Хто з педагогів не зустрічався із ситуацією, коли доводиться на ходу змінювати намічений план дій в залежності від ситуації, змісту отриманих відповідей, допущених помилок, емоційного настрою класу і т. д.? Ось тоді і виручає імпровізація, швидке рішення, експромт.

Імпровізація не виникає з нічого. Вдала імпровізація можлива тільки на добре підготовленому гранті. Адже недарма напівжартома кажуть, що найкраща імпровізація - це заздалегідь підготовлена імпровізація. Досвід аналізу типових ситуацій, передбачення, заснованого на знанні законів і тенденцій, на обґрунтованою гіпотезою, - основа вдалою імпровізації. "Творчість, - підкреслював В. О. Сухомлинський, - ні в якому разі не означає, що педагогічний процес - щось незбагненне, підвладне тільки натхнення і не піддається передбаченню. Як раз навпаки. Саме тонке передбачення, вивчення залежностей багатьох факторів і закономірностей педагогічного процесу дозволяють справжнього майстра миттєво змінити план" [38].

Однак процес формування готовності майбутніх учителів до реалізації педагогічної імпровізації ще не став предметом спеціального наукового пошуку.

Актуальність даного поняття посилюється рішенням протиріч, які об'єктивно існуючі в освітній практиці, а саме:

* між потребами суспільства в майбутніх учителів, готових до імпровізації, здатних миттєво оцінювати педагогічну ситуацію і приймати рішення, і рівнем розробки цього питання в педагогічній теорії;

* між існуючою системою професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів і недостатнім визначенням у ній проблеми формування вмінь педагогічної імпровізації;

* між наявністю досвіду активного використання окремими майстрами педагогічної справи елементів імпровізації у навчально-виховному процесі та відсутністю її застосування в широкій шкільній практиці [44].

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПРОГРАМА ЩОДО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ІНТУЇЦІЇ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

2.1 Аналіз рівня сформованості педагогічної інтуїції у студентів та професійних педагогів

Реалії сьогоднішнього дня ставлять перед випускниками вузів високі вимоги. Майбутній фахівець повинен володіти не тільки високою теоретичною компетентністю, а й володіти професійними вміннями та навичками. Саме такі вимоги висуває сьогоднішній роботодавець молодим фахівцям. На думку ряду авторів, для професійного зростання викладача необхідно від 10 до 15 років практичної роботи. Сьогодні студенти отримують переважно теоретичні знання з якимось відривом від практики.

Для більш детального розгляду професійних вмінь, ми зосередили нашу роботу на сформованості власне схильності до прояву педагогічної інтуїції, як важливого компонента професійної діяльності педагога.

Ми розділили нашу роботу на блоки, в котрих будуть показані висновки щодо проведених експериментів.

БЛОК №1: "Анкетування студентів"

Ціль: Визначити відношення студентів до необхідності прояву інтуїції в професійній діяльності педагога.

Анкета

1.Курс ________

2.Чи відіграє значну роль наявність фактору інтуїції в особистості?

а) так, звичайно;

б) скоріше так, чим ні;

в) скоріше ні, чим так;

г) звичайно ні.

3.Чи необхідно розвивати інтуїцію серед студентської молоді?

а) так, звичайно;

б) скоріше так, чим ні;

в) скоріше ні, чим так;

г) звичайно ні.

4.Чи є необхідність використання інтуїції в професійній діяльності педагога?

а) так, звичайно;

б) скоріше так, чим ні;

в) скоріше ні, чим так;

г) звичайно ні.

5. Чи бажаєте Ви використовувати набуті схильності педагогічної інтуїції в своїй професійній діяльності?

а) так, звичайно;

б) скоріше так, чим ні;

в) скоріше ні, чим так;

г) звичайно ні.

Анкетування проводилося зі студентами Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського на інституті початкової та гуманітарно-технічної освіти, спеціальності "соціальна педагогіка" за кількістю 25 чоловік.

Дане дослідження дало наступні результати: більша половина студентів, а саме 74% від загальної кількості, відповіли, що педагогічна інтуїція обов'язково повинна бути сформована в педагогів, так як це є вагомим фактором їх діяльності; 20%, що за кількістю є менше половини опитуваних респондентів, відповіли, що педагогічна інтуїція скоріше має бути в наявності у педагогів, однак вони не мають чіткого бачення її необхідності; 6% відповіли, що педагогічна інтуїція має місце в діяльності педагога, однак вона не має значного впливу на її продуктивність.



Рис.№1: Відношення студентів до прояву педагогічної інтуїції

БЛОК №2: "Порівняльний аналіз рівня сформованості інтуїтивних схильностей"

Основним завданням даного блоку було - здійснення порівняльного аналізу щодо сформованості педагогічної інтуїції в різних вікових категоріях. Іншими словами, ми побудували наше дослідження таким чином, щоб побачити різницю між рівнями сформованості педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів, тобто, у студентів, а також у педагогів, котрі мають вже досвід педагогічної діяльності.

Спочатку, зупинимося на результатах проведеного дослідження пов'язаного з виявленням рівнів інтуїтивних здібностей студентів та їх розвитку на різних етапах процесу навчання в Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського. Відповідно до поставленої мети експерименту були визначені наступні завдання: виявлення фактичних рівнів інтуїтивних здібностей студентів на першому році навчання, тобто на початковому етапі навчально-пізнавальної діяльності та визначення рівнів розвитку інтуїтивних здібностей студентів в процесі навчально-пізнавальної діяльності, тобто на наступних етапах навчання по спеціальності.

Педагогічний експеримент проводився в студентській групі на першому курсі навчання за спеціальністю "соціальна педагогіка" за кількістю 17 чоловік. Основним методом дослідження був рефлексивний опитувальник для визначення схильності до педагогічної інтуїції за А.С. Гільмановим.

Слід зазначити, що дана спеціальність має ряд дидактичних і професійних особливостей, а саме: комплексний характер змісту спеціальності, яка об'єднує цикли соціально-педагогічних та психолого-педагогічних дисциплін. Визначальним фактором підготовки соціальних педагогів виступає цикл професійно-орієнтованих дисциплін, а вивчення дисциплін (і спеціальності в цілому) вимагає від особистості студента розвитку саме інтуїтивних здібностей як основи передбачення проблеми та виходу із неї, шляхом своєї власної професійної спрямованості.

Рефлексивний опитувальник для визначення схильності до педагогічної інтуїції А.С. Гільманова.

При відповідях на питання можна ставити собі бали за принципом: 0 - ніколи, 1 - рідко, 3 - досить часто, але не можу згадати конкретних випадків, 4 - настільки часто, що не можу відразу згадати конкретний випадок, 5 - завжди, іншого я і не уявляю.

1) Я миттєво відчуваю доцільність чи недоцільність будь-яких моїх доконаних або планованих дій.

2) Коли я бачу діяльність учителя, який мені подобається, або читаю опис привабливою для мене педагогічної діяльності, я відразу розумію, чи може це статися в мене.

3) Я легко можу побачити світ очима якогось конкретного мого учня.

4) Я цікавлюся розмовами, книгами, фільмами і т. п., де мова йде про ті проблеми, які близькі предмету, що викладається мною, і миттєво вивуджую корисну інформацію.

5) Коли я планую вивчення нової теми, я одразу бачу, як потрібно проводити уроки, ніж кожен урок повинен відрізнятися від іншого.

6) Стиль моєї мови (набір слів, побудова речень, інтонація та ін) Легко змінюється при викладанні в молодших і старших класах.

7) Я легко, на ходу, за внутрішнім натхненням змінюю план проведення уроку.

8) Я не гублюся при виникла в ході педагогічної діяльності несподіванки.

9) Я відчуваю, не дивлячись на годинник, коли урок закінчиться.

10) Я відчуваю почуття радості при раптовому вирішенні педагогічної проблеми, що мучила мене в процесі роботи.

Говорити про сформованість педагогічної інтуїції можна, якщо сума балів перевищує 40.

Проведене дослідження дало можливість отримати картину сформованості у випробовуваних, за кількістю 17 чоловік, схильностей до прояву педагогічної інтуїції.

Звертає на себе увагу факт наявності значної кількості студентів із низьким рівнем сформованості описуваних якостей, тобто, значна частина респондентів (25%) має передумови до виникнення проблем, пов'язаних з нерозумінням педагогічної ситуації, її аналізом, прогнозуванням поведінки учасників педагогічного процесу, що свідчить про недостатню сформованості педагогічної інтуїції.

Однак, позитивною передумовою для формування досліджуваної якості є наявність середнього рівня у 63% студентів. При планомірно організованій роботі в навчально-виховному процесі респонденти, зможуть успішно сформувати схильність до прояву у своїй професійній діяльності педагогічної інтуїції, як і студенти з показниками високого рівня (12%) розглянутих показників.



Рис.№2: Рівень схильності студентів 1 курсу до педагогічної інтуїції

В ході аналізу показників, по виявленню рівня схильності студентів першого курсу до педагогічної інтуїції, виявлено деяку невідповідність.

Вищезгадана тенденція розподілу рівнів, свідчить про відсутність досвіду практичної педагогічної діяльності, а тому - про невміння застосовувати наявні професійні знання на практиці.

Особливий інтерес викликало у нас таке визначення: Інтуїція педагогічна - розвивається на основі досвіду або наукового пізнання здатність безпосередньо, без логічного аналізу вбачати вірне рішення. (Загвязинский В.І., 1987).

Висновком цього аргументу, є те, що проведене раніше дослідження, щодо виявлення рівня схильності до педагогічної інтуїції у студентів першого курсу, є не актуальним, так як вище згадуване вміння педагога повинно вивчатися і досліджуватися в більш зрілому віці, тобто, вже на старших курсах.

Таким чином можна припустити той факт, що студенти першого курсу, поки що проявляють недостатню мотивацію до формування професійного мислення, слабкі показники творчого підходу, відсутність інсайту, не підключення інтуїтивного компонента в процесі вирішення педагогічних ситуацій. Все це в сукупності збіднює інтуїтивну сферу піддослідних і створює недостатньо сприятливі передумови для активізації процесу формування педагогічної інтуїції в ході навчання у вузі.

Протягом грудня 2011 року на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, нами проводилося опитування для визначення рівнів інтуїції у професійній діяльності педагогів Одеської області, які проходили курси підвищення кваліфікації, за рефлексивним опитувальником С.А. Гільманова.

В опитуванні взяли участь близько 60 педагогів - вчителі початкових класів, трудового навчання, історії, а також вихователі ДНЗ і директори НВК, котрі мають досвід роботи в педагогічній діяльності більш ніж 3 роки.

На основі аналізу результатів опитування, ми визначили, що майже 75% від загальної кількості респондентів отримали більше 40 балів при відповідях на поставлені питання, а це свідчить про той факт, що досвід є важливим компонентом в професійній діяльності педагога, який відіграє значну роль в розвитку педагогічної інтуїції.

Отже, не випадково був здійснений подібний аналіз рівня сформованості педагогічної інтуїції серед різної вікової категорії - студентів-майбутніх педагогів та педагогів з досвідом роботи.

Таким чином, ми спостерігали, що в міру оволодіння педагогічною майстерністю вчитель не здійснює перехід від інтуїтивного обґрунтування рішень до наукового, а відбувається якісна зміна самої інтуїції як регулятора педагогічної діяльності, перехід від доінтуїтивних і емпірично-інтуїтивних обґрунтувань до науково-інтуїтивним і творчим обґрунтуванням. Виникає завдання розвитку педагогічної інтуїції студентів, а також планомірного підвищення рівня інтуїції працюючих педагогів.

БЛОК №3: "Аналіз рівня сформованості педагогічної інтуїції серед студентів магістратури"

Дана робота поставила перед нами наступне завдання - визначити рівень сформованості педагогічної інтуїції в середній категорії, тобто, серед студентів котрі мають значну навчальну базу, практичну основу та початковий рівень професійної діяльності майбутнього педагога. Даними респондентами стали студенти магістратури інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти.

Для визначення початкового рівня сформованості педагогічної інтуїції у студентів, нами після проведеного аналізу та синтезу науково-методичної літератури представилося можливим припустити, що педагогічна інтуїція включає в себе два компоненти: розвиток власне інтуїтивних вмінь та загальної структури розвитку педагогічної інтуїції в залежності від професійного досвіду та особистісних якостей, які набуваються з часом.

Таким чином для перевірки доцільності аналізу, щодо виявлення схильності до педагогічної інтуїції, нам представилось можливим дослідити один із зазначених компонентів педагогічної інтуїції, а саме, вивчити рівень сформованості власне особистих інтуїтивних вмінь студентів-магістрантів факультету початкового навчання за наступним опитувальником.

"Наскільки у Вас розвинена інтуїція?"

1. Чи швидко вгадуєте Ви відповіді, граючи в різні ігри?

2. Щастило Вам кілька разів поспіль при грі на гроші?

3. Чи відчували Ви коли-небудь при першому погляді на будинок, що він підходить і щасливий?

4. Чи хотілося Вам ближче пізнати людину після того, як бачили його всього одну мить?

5. Чи траплялося так, що Ви відчували, хто телефонує, ще не знявши трубку?

6. Чи чули Ви коли-небудь голос, який говорив, що Вам робити?

7. Чи вірите Ви в долю?

8. Чи буває так, що Ви знаєте заздалегідь, що збирається сказати людина?

9. Снився Вам коли-небудь поганий сон, який виявився потім віщим?

10. Чи знали Ви коли-небудь заздалегідь, що міститься в листі, не розкриваючи його?

11. У розмові закінчуєте чи Зи пропозиції за співрозмовника?

12. Чи траплялося, що Ви думали про людину, з яким давно не спілкувалися, а потім раптом несподівано отримали від нього листівку, лист або просто зустрілися?

13. Чи буває так, що Ви з незрозумілих причин не довіряєте деяким людям?

14. Пишаєтеся Ви своєю здатністю визначати характер людини з першого погляду?

15. Чи відчували Ви коли-небудь відчуття, що Ви це вже бачили?

16. Відмовлялися Ви летіти на літаку з остраху, що він може розбитися?

17. Прокидалися Ви вночі в турботі про здоров'я та безпеку друга або родича?

18. Чи буває так, що Вам без особливої причини не подобаються деякі люди?

19. Чи траплялося, що Ви бачили якийсь аксесуар або одяг і відчували, що неодмінно повинні це мати?

20. Чи вірите Ви в кохання з першого погляду?

Результати даного дослідження показали що у студентів-магістрантів розвинена інтуїція високого рівня в кількості 78% , це говорить про те, що особистість володіє великою здібністю відчувати та вбачати в своїх діях, та діях її оточуючих, різні деталі та моменти, котрі потребують значної та вагомої уваги.

На середньому рівні сформованості інтуїції знаходяться 22% опитуваних, а це свідчить про достатній рівень сформованості інтуїції, але вони не завжди повністю використовуєте свої інтуїтивні здібності.

Студенти із низьким рівнем сформованості інтуїції відсутні.



Рис. №3 : Рівень сформованості педагогічної інтуїції у студентів-магістрантів

Наступним етапом нашої роботи була перевірка рівня схильності студентів-магістрантів факультету початкового навчання до педагогічної інтуїції, за вже зазначеним опитувальником А.С.Гільманова.

Дослідження дало нам можливість показати на рівневих співвідношеннях формування досліджуваного поняття. Ми охарактеризували наступні результати в трирівневу структуру, кожній з яких дали свої особливості.

Отже, результати є слідуючими: на високому рівні сформованості педагогічної інтуїції знаходяться 33% студентів, на середньому рівні - 67% від загальної кількості, низький рівень відсутній.

Дане співвідношення рівнів показує, що схильності до формування педагогічної інтуїції має місце серед апробованих респондентів. Звичайно вище згадувана тенденція щодо ролі значного досвіду , який має місце в навчально-виховному процесі даних студентів, дійсно є актуальним.



Рис. №4: "Рівень схильності до педагогічної інтуїції студентів-магістрантів"

Отже, результат нашого дослідження виявився очікуваним, так як, респонденти, котрі мають певний та значний теоретичний та практичний досвід у своєму навчально-виховному процесі, показали гідний високий та середній рівень сформованості педагогічної інтуїції.

Таким чином, можна зробити висновок, що студенти магістратури, продемонструвавши середні і високі показники сформованості інтуїтивної сфери, зможуть, в процесі інтуїтивних дій, які використовуватимуть в своїй педагогічної діяльності, "відчути та ввійти" в проблеми інших людей, зрозуміти суть їхніх моральних переживань, "прочитати" по міміці і жестам приховану всередині духовну сутність особистості і світ людських переживань.

Хочеться відзначити, що саме вищезгадані якості є значущим компонентами структури педагогічної інтуїції.

2.2 Експериментальна програма щодо моделі розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів

Багато хто задає собі питання, як розвинути і успішно застосовувати інтуїцію. Відповідь очевидна, слід тренуватися.

Питання про те, як розвивати інтуїцію, велике і складне. Ми вкажемо лише кілька напрямків цієї роботи.

Перш за все - це посилення інтегративного підходу при вивченні теорії як шляхом читання узагальнюючих проблемних лекцій при значному скороченні лекцій функціонально-тематичного характеру, так і на основі розробки і використання прийомів цілісного підходу до аналізу педагогічних ситуацій.

Далі - це система навчальних вправ, навчальної тренування при вивченні всього циклу психолого-педагогічних і соціально-педагогічних дисциплін, що вимагає на перших етапах детального обґрунтування прийнятих рішень і пропонування дій, а в подальшому - швидкого прийняття рішень і менш детальних обґрунтувань (обґрунтувань тільки самої ідеї рішення). В систему входять вправи на стимулювання образності мислення, фантазії, емоційної чуйності, прогнозування поведінки.

Непогано працюють в цьому відношенні "незакінчені" завдання, завдання на використанні "підказки", різні "конкурси ідей", колективні "мозкові атаки". Викладачі просять студентів оцінити ряд педагогічних ситуацій, запропонувати рішення, а потім проводиться спільний аналіз, стимулюючий педагогічну рефлексію: що відчував, на що орієнтувався, "як бачив" ситуацію, чи проводив уявний експеримент і т. д. Для проведення такої роботи розроблені спеціальні посібники.

Але найуспішніше інтуїція розвивається практикою, якщо прийняті рішення аналізуються, оцінюються, розкриваються помилки, тобто здійснюється те, що іменується педагогічної рефлексією.

Тренінг у цьому відіграє дуже важливу роль. Розвивати і застосовувати інтуїцію можна в повсякденному житті. Для цього існують декілька дуже цікавих способів. Наприклад, спробуйте вгадати, хто вам телефонує. Коли це у вас почне виходити, намагайтеся здогадатися, з якого приводу вам зробили дзвінок. Так само можна пробувати вгадати настрій того, хто телефонує вам людини. Ми пропонуємо спеціальні психотехнічні вправи, направлені на розвиток педагогічної інтуїції.

Тренінг збагатить ваш внутрішній світ, змінить сприйняття інформації, допоможе в ситуації вибору. В результаті тренінгу підвищується успішність, тому що ви інтуїтивно знаходите найкращі рішення і час для реалізації планів.

Ціль даного заняття направлена на формування власної моделі педагогічної інтуїції, якою педагог зможе керуватися в своїй професійній діяльності. В цілому, вправи тренінгу допоможуть в наступних областях:

- в особистих взаєминах

- для якісних рішень

- при виборі з декількох варіантів

- при пошуку способів роботи

- для розробки проекту

- для оцінки причин ситуації, що склалася

- для перегляду стану роботи

- для прийняття рішення

- при веденні переговорів

- для створення чогось нового (відкриття своєї справи, планування тощо).

Наша модель формування педагогічної інтуїції буде представлена в наступних компонентах:

- виявлення "вміння слухати себе";

- пам'ять на свої перші враження;

- рівень педагогічної уяви, навичок педагогічної імпровізації;

- власне значення підсвідомого;

- особливість "власного вибору".

Дані компоненти ми поєднали в основну частину заняття, перед якою представили ряд вправ направлених на налагодження контакту та зняття емоційної напруги.

Слід зауважити, що розвивати педагогічну інтуїцію можна як на самоті, так і в групі людей.

В нашій програмі ми поєднали як групову так і індивідуальну структуру побудови заняття зі студентами. В першій частині нашого педагогічного тренінгу ми покажемо значимість прояву педагогічної інтуїції в практиці педагога за допомогою спеціально підібраних вправ.

Перша частина педагогічного тренінгу: "Педагогічна інтуїція - важливий компонент професійної діяльності педагога".

Вимоги до тренінгу

1. Щирість.

2. Висловлювання від свого імені (я-висловлювання).

3. Обговорення того, що відбувається безпосередньо в групі в даний момент (правило "тут і зараз").

4. Повага мовця.

5. Толерантність.

В ході організаційної зустрічі члени групи повідомляють про себе ті відомості, якими вважають за потрібне поділитися, а також те ім'я, яким би хотіли назватися. Мета ведучого: встановити в групі доброзичливу атмосферу і постаратися зняти внутрішнє напруження учасників.

Вправа №1: "Рукостискання"

Мета: налаштувати групу на позитивний лад.

Хід вправи: Учасникам пропонується походити по колу і привітатися, як можна з великою кількістю учасників тренінгу і побажати того, що необхідно даному учаснику в цей момент.

Рефлексивна вправа: "Мої сильні сторони"

Ціль: "Кожен з вас повинен розповісти іншим учасникам про свої сильні сторони - про те, що він любить, цінує, приймає в себе, що дає йому почуття внутрішньої свободи і впевненості".

Істотно відзначити також ті якості, які вам імпонують, але вони вам не властиві і ви хочете виробити їх у себе.

Вкрай важливо, щоб ви "ви не брали в лапки" свої слова, внутрішньо відмовляючись від них, не благали своїх достоїнств, щоб ви говорили прямо, впевнено, без всяких "але ...", "якщо ...", "може бути ..." і т. д.

Вам дається на це 3 хвилини. Навіть якщо ви закінчите свою промову раніше, що залишився, все одно належить вам. Слухачі можуть тільки уточнювати деталі або просити роз'яснення, але не мають права висловлюватися.

Може бути значна частина вашого часу пройде в мовчанні. Ви не зобов'язані пояснювати, чому вважаєте ті чи інші свої якості сильної сторони. Досить того, що ви самі в цьому впевнені.

Ведучий дає учасникам 3-5 хвилин на підготовку і потім пропонує першому почати.

По закінченню 3 хвилин ведучий дає сигнал, що означає, що час першого минув. Далі вступає в роботу другий учасник, у розпорядженні якого також 3 хвилини, і так до тих пір, поки не висловляться всі члени групи.

Коментарій: Ця вправа спрямована не тільки на визначення власних сильних сторін кожним учасником, а й на формування звички думати про себе позитивно. Тому при його виконанні необхідно стежити за тим, щоб учасники уникали будь-яких, навіть незначних висловлювань про свої недоліки, помилки, слабкості. Будь-яка спроба самокритики і самоосуду перетинається.

Робота може бути організована в режимі великого кола, а при великій кількості учасників - в мікрогрупах по 7-8 чоловік.

Вправа №2: "Моя улюблена якість"

Мета: діагностика стану групи на момент початку тренінгу.

Хід вправи: Студентам пропонується розділитися на пари і сісти один навпроти одного. Ведучий зачитує по черзі три позитивних якості. У парі необхідно обговорити яка якість з перерахованих більшого всього підходить кожному з пари і чому. У колі обговорюється, в яких парах якості збіглися.

- мудрість, надійність, наполегливість;

- активність, безкорисливість, ввічливість;

- сила волі, скромність, сміливість;

- самозабуття, тактовність, терплячість;

- незворушність, чарівність, товариськість;

- імпровізація, інтуїція, рішучість.

Вправа №3 : "Хочу-можу-треба"

Мета вправи: активізація і зміцнення довіри майбутнього педагога до самого себе, до власних бажань і потреб, розвиток його індивідуальності, розширення самосвідомості, пошук ефективного індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Група студентів розсідається в півколо, перед яким ставляться два стільці.

За бажанням двоє студентів виходять в центр і сідають перед групою. Один студент - слухач, інший - виступаючий. Останній закінчує три пропозиції, в яких перша частина задається ведучим. Наприклад: "Я повинен відчувати себе впевнено", "Я можу відчувати себе впевнено", "Я хочу відчувати себе впевнено".

Важливо, щоб кінцівка пропозицій була спонтанною і безпосередньою. Людина говорить те, про що вона думає, що перше приходить в голову.

Обговорюється, яка з трьох пропозицій була висловлена найбільш переконливо, в якій з них відчувалася індивідуальність мовця. Спочатку ці питання задаються другому учаснику - слухачеві, потім - всій групі. Розбираються інтонація мовця, вираз його обличчя, жести і т.п.

Потім обговорюються питання, пов'язані з пошуком ефективного індивідуального стилю професійної діяльності вчителя. Ведучому важливо продемонструвати, що форма поведінки вчителя в школі, його манера спілкування з іншими вчителями та учнями виробляються на основі не тільки прийнятих у педагогічній професії норм діяльності, а й прояву власної індивідуальності. Один вчитель строгий і сухуватий у спілкуванні, інший - емоційний і прагне до безпосередніх взаємодій. Важливо не відмовлятися від самого себе, граючи роль, яка не відповідає своїй індивідуальності, а знаходити можливості реалізувати себе якомога повніше в заданих професією рамках і обмеженнях. В даному випадку важливу роль відіграє прояв педагогічної інтуїції.

Вправа №4: "Мій образ у професії"

Мета вправи: відпрацювання засобів і способів ефективного індивідуально- інтуїтивного стилю професійної діяльності.

Група студентів встає в коло, і ведучий пропонує кожному висловити вітання групі, уявляючи, що перед ним не студенти, а школярі. Наприклад, "Здрастуйте, діти!" Рекомендується при цьому підкріпити фразу жестом, позою, виразом обличчя. Після того як всі учасники групи привітали, проводиться загальне обговорення, на якому студенти висловлюють свої враження як би з позиції дітей. Яке з привітань було найбільш відкритим і доброзичливим, чия фраза виступила ефективним стимулом до активної дії.

У даній вправі група працює на кожного свого учасника, реалізуючи для нього зворотний зв'язок в пошуку власного індивідуального стилю діяльності.

Ведучий: Необхідно зазначити, що проблема ефективного стилю педагогічної діяльності актуальна не тільки для молодих вчителів, які починають свою роботу в школі. Вчителі, які мають солідний стаж трудової діяльності і оперують сформованими навичками та автоматизмами в роботі, потребують оновлення і розширення свого арсеналу професійних засобів. Тут треба йти не по шляху придушення власної індивідуальності, а шукати можливості найбільш повного і гармонійного розкриття в професії своїх можливостей і свого "Я". Важливу роль знову ж таки відіграє педагогічна інтуїція та поєднання імпровізаційних моментів.

Вправа №5: "Емоція"

Мета вправи: розвиток у майбутніх педагогів техніки живого і образного спілкування з учнями, пластичності, емоційності та артистизму.

Група сідає в півколо, і кожен з учасників повинен загадати свою психологічну загадку: за допомогою виразу обличчя, пози, рухів, жестів і деяких нейтральних фраз зобразити задуманий ним емоційний стан, який групі треба вгадати.

Потім ведучий закликає студентів поміркувати, наскільки точно вдалося кожному учаснику впоратися з загадкою, які кошти зовнішньої демонстрації свого стану у нього найбільш виразні - обличчя, руки, інтонація та ін Які зовнішньо-комунікативні кошти йому необхідно змінити, наприклад, зайво директивний голос або жорстку "вчительську" поставу.

Вправа №6: "Контроль і управління"

Вчителі часто кажуть про те, як важко налагодити в класі маленьких дітей гарну дисципліну. Один учень неспокійно крутиться весь урок, другий, навпаки, пасивний і зайво загальмований, третій не впевнений в собі і боїться відповідати, хоча все розуміє і знає.

Мета вправи: розвиток у студентів ефективних засобів контролю та управління колективом за допомогою інтуїтивних та імпровізаційних моментів своєї діяльності.

За бажанням з групи вибирається учасник, який грає роль учителя, інші члени групи - ролі молодших школярів. Кожен "учень" отримує від ведучого картку, на якій позначена характеристика його ролі: що він повинен робити на ігровому імпровізованому уроці, як відповідати, як виконувати завдання і т.п. Зміст карток учасники прочитують мовчки, про себе. Рекомендується фіксувати на картках наступні ролі: "Учень-відмінник. Добре знає навчальний матеріал, організований"; "Здатний і тямущий школяр, але не посидющий, має нестійке увагу", "Учень-задирака. Постійно відволікає від уроку свою сусідку"; "Гіперактивний учень. Не може й хвилини посидіти спокійно. Розуміння навчального матеріалу утруднено"; "Пасивний, загальмований школяр. Весь час дивиться у вікно і як би мріє про щось своє", "Учень, не впевнений у своїх силах, боїться відповідати, ніколи не піднімає руку, хоча зазвичай готовий до відповіді".

Кімната заняття "перетворюється" в клас. Кожен учасник сідає за свою парту або стіл. Розігрується сцена "Урок". Кожен "учень" грає свою роль. Член групи в ролі вчителя зобов'язаний протягом 5-10 хвилин створити гарну дисципліну в класі.

Після закінчення бажано розглянути наступні питання: які засоби впливу були застосовані в грі учителем для встановлення класної дисципліни, які прийоми вчителі зазвичай застосовують в своїй роботі в подібних випадках, як необхідно діяти в таких ситуаціях, щоб був хороший результат.

Після групового обговорення програється ситуація "Як заспокоїти клас за 5 хвилин", у якій вчитель прагне використовувати ті прийоми і засоби, які були висловлені в групі і здалися йому найбільш ефективними і корисними.

Таким чином, в цій вправі студент отримує оцінку групи, а також поради та рекомендації як від ведучого, так і від учасників про застосування більш ефективних засобів контролю та управління класом.

Крім того, учасники, що грають ролі школярів, в модельній ситуації мають можливість відчути на самих себе корисність та ефективність застосованих учителем прийомів. Вони можуть зробити для себе висновки про те, які з способів організації дисципліни в класі дійсно розвивають увагу хлопців і стимулюють у них навчальну мотивацію, а які, навпаки, пригнічують пізнавальну активність дітей. Учасники, які відіграють ролі школярів, діляться своїми враженнями, і студент "тут і тепер" отримує від них зворотний зв'язок з оцінки власних дій. Така ситуація певною мірою для майбутнього педагога унікальна: вона безпечна - допущені помилки можна виправити, переграти. У той же час він має повну картину переживань своїх "учнів" - те, що ніколи не може статися в реальній діяльності.

Висновок першого етапу педагогічного тренінгу: кожен із учасників тренінгового заняття повинен розповісти про своє враження щодо пройденої частини.

- обговорення емоційного клімату аудиторії;

- насиченості тренінгового заняття

- які вправи більше сподобалися і чому?

- чи є даний блок тренінгового заняття актуальним для роботи із майбутніми педагогами ;

- чи дійсно подібні вправи допомагають майбутньому педагогу побачити важливість прояву педагогічної інтуїції у своїй професійній діяльності, і чому?

Друга частина педагогічного тренінгу: "Розвиток педагогічної інтуїції"

Спробуємо задіяти індивідуальні методи розвитку педагогічної інтуїції.

По-перше нам необхідно встановити власні відчуття інтуїтивного стилю. До цього моменту ви, мабуть, знали, через які органи почуттів ви отримуєте більшість інтуїтивних даних. Чи використовуєте ви переважно візуальні або звукові образи? "Відчуваєте" ви свою інформацію або отримуєте її, уявляючи собі зміни в навколишньому вас середовищі?

Першим кроком на шляху формування моделі інтуїтивного сприйняття буде крок, зробивши який, ви повинні будете навчитися слухати себе. У моменти, коли ви будете подумки ставити своєї інтуїції питання, вам слід зосередитися на своїх відповідях. Ви повинні відчути усіма своїми органами, усіма почуттями, запам'ятати свої відчуття, враження, образи і символи, які прийдуть до вас в цей момент. Інтуїція це явище індивідуальне і образи-відповіді також будуть індивідуальними.

Вправа №1. Дайте відповідь для себе на наступні питання:

- Які символи або образи, що виникають перед до мною, завжди означають одне й те саме?

- Який з органів почуттів для мене кращий?

- Який "стиль перешкод" для мене є найбільш поширеним?

- Як я усуваю перешкоди?

- Якому органу почуттів я довіряю найменше?

- Чи змінюється мій кращий стиль зі зміною часу: минулого, теперішнього або майбутнього?

Це не є інтерпретацією інтуїтивних даних, тому ви можете записати свої відповіді безпосередньо в блокнот по інтуїції.

Другим кроком на шляху пізнання моделі власної інтуїції для вас буде вміння запам'ятовувати всі ваші перші враження, якими б вони не були дивними. Яка б дивна ця інформація не була, вона дуже, навіть, мабуть, найважливіша. В момент, коли ви поставите питання, ваша інтуїція почне працювати на повну котушку і всі ваші думки, образи, почуття і відчуття будуть відповіддю на питання.

Вправа № 2: "Попутник".

У метро або автобусі мимоволі подивіться на свого сусіда. Непомітно окиньте поглядом його обличчя, одяг, позу. Подумайте, ким працює ця людина, який у нього характер, як він живе. Спробуйте визначити його вік, відчути його настрій. Звичайно, не слід нав'язливо дивитися на людину, що їде поруч з Вами в транспорті. Відпрацьовуйте у себе здатність по одному погляду визначити індивідуально-психологічні особливості людей. Через якийсь час Ви виявите, що для того, щоб зрозуміти іншу людину, необов'язково довго дивитися на нього або тривалий час розмовляти з ним. Перше інтуїтивне відчуття може бути самим вірним. Важливо лише навчитися довіряти цьому початковому відчуттю і не спотворювати його подальшими інтелектуальними інтерпретаціями.

Кожен з наступних питань стимулює інтуїцію. Вони можуть бути пристосовані для використання в особистих або професійних цілях:

1)Які якості в цій людині мене захоплюють?

2) Які якості цієї людини захоплюють більшість людей?

3)Чому могла би навчити мене ця людина?

4)Які слова потрібно почути цій людині, щоб його життя стало більш щасливим?

5)Які проблеми недавно відбувалися в цієї людини?

6)Які гарні зміни чекають цю людину в наступному році?

7)Якщо б ця людина була твариною, ким би вона була і чому?

Наступним кроком для формування моделі педагогічної інтуїції будуть запропоновані вправи на розвиток педагогічної уяви, навичок педагогічної імпровізації як основи формування власного стилю педагогічної інтуїції.

Вправа № 3:

а) Розвиток педагогічної уяви, критичне ставлення до свого досвіду і навичок прогнозування умов майбутньої діяльності. Вправи спираються на результати, досягнуті в завданнях першого циклу.

Що ви будете робити, якщо учень спізнився на урок, відволікається під час пояснення нового матеріалу, заважає іншим і т.п.?

На початку уроку виявилося, що всі учні не зрозуміли домашнє завдання. Що ви будете робити?

При поясненні нового матеріалу виявилося, що учені слабо орієнтуються в старому матеріалі. Як ви себе поведете?

Учні погано слухають пояснення нового матеріалу - визначте можливі причини і запропонуйте план дії.

б) Виконання інсценованих завдань по спілкуванню з введенням елементів педагогічної діяльності в умовах, наближених до дійсності. У цій групі вправи в основному створюються самими учасниками і виконуються, а потім обговорюються. При аналізі необхідно концентрувати увагу на стадіях рішення педагогічних завдання, на плануванні можливих дій і спілкування, на прогнозуванні способів рішень ситуацій. Особливу увагу приділяється педагогічному аналізу здійсненого і планованого спілкування (залежно від характеру завдання). Це необхідно для того, щоб при виконанні будь-яких завдань, учасники відчули необхідність планування і прогнозування педагогічної діяльності, створення своєрідної моделі майбутнього педагогічного впливу.

Ці вправи не тільки розвивають навички педагогічної імпровізації в спілкуванні, а й активно формують педагогічне мислення, на основі якого педагогічна імпровізація може оформлятися та поєднуватися із педагогічною інтуїцією. інтуїція педагогічний студент науковий пізнання

Крок, який є наступним в формування моделі педагогічної інтуїції демонструється в формі подібної вправи, яка направлена на питання, котре в підсвідомості вже формулює відповідь.

Вправа № 4: Напишіть на аркуші паперу своєю "домінуючою" рукою, тобто, рукою, якою ви завжди пишете, будь-яке питання. Відразу ж іншою рукою запишіть відповідь. Безсумнівно, це дасться вам з працею і вам може здатися, що ви знову потрапили в початкову школу на урок письма. Проте надійність такого методу вразить вас. Справа в тому, що розум переключається на управління незвичною дією і повністю концентрується на цьому. В результаті вивільняється канал для істинного повідомлення.

Таким же чином ви можете інтуїтивно закінчувати пропозиції. Почніть писати пропозицію "домінуючою" рукою, а закінчити її "не домінуючою". наприклад:

- Мені поки не щастить в професійній діяльності, оскільки ...

- Моє професійна діяльність залишає бажати кращого, тому що ...

- Моє партнерство з іншими педагогами дисгармонійно, тому що ...

Наступним кроком до формування моделі інтуїції в педагогічній діяльності є вправи направлені на здатність людини "вчасно зупинитися", тобто, вбачати в своїх діях та діях інших, вірного ходу розвитку ситуації, пошуку правильності.

Вправа №5: "Установка інтуїтивного світлофора"

Намалюйте яскравими фарбами велике зображення світлофора і повісьте на видному місці. Можна просто уявити собі, що ви зібрали справжній світлофор. Сядьте навпроти свого "світлофора", дихайте спокійно і глибоко.

"Встановлення" інтуїтивного пристрою проводиться для отримання однозначної відповіді на запитання:

Зелений: перешкод немає (робити);

Жовтий: увага, увага (ще раз обдумати);

Червоний: стоп - небезпека (не робити).

Закрийте очі. Уявіть перед собою темний не включений світлофор. Потім уявіть собі, що в нижньому віконечку запалився зелений колір. Зосередьтеся на ньому. Усвідомте, що зелений колір означає для Вас, що "все гаразд", що він асоціюється лише з позитивними емоціями - "Все можливо", "Я на правильному шляху".

Зелений відповідає міцніючого почуттю благополуччя і впевненості. Навчіться відчувати це почуття.

Тепер переходите до жовтого. Зосередьте на ньому всю свою увагу. У вас повинно посилитися відчуття настороженості. Запам'ятайте його. Не поспішайте. Сприймайте тільки жовтий колір і пов'язані з ним асоціації. Жовтий може з'явитися і в поєднанні з червоним, тоді це означає: "Увага, небезпечно". Комбінація жовтого із зеленим попереджає: "Загалом, все в порядку, проте обережність не завадить".

А тепер переходите до червоного. Зосередьте на ньому всю увагу. Дізнаєтеся ви стоп-сигнал, попередження, заборона? Чим довше ви будете дивитися на червоний, тим точніше відчуєте непридатність, марність, шкоду для вас якихось дій. Ймовірно, ви навіть почуєте "ні", ясно вимовлене внутрішнім голосом.

На перших порах кожному кольору слід приділяти не менше п'яти хвилин. Поступово прискорюйте темп вправи, підключайте уявлення про відтінках, про різноманітність перспектив.

Коли Ви навчитеся добре утримувати образ світлофора в своїй підсвідомості, почніть задавати інтуїції які-небудь питання.

Використовуйте методику "інтуїтивного світлофора" при оцінці педагогічних проектів, колег, необхідності здійснення чого-небудь.

Таким чином, розробивши не стільки модель успішної педагогічної інтуїції, скільки модель її функціонування, педагог зможе її активно використовувати в процесі своєї діяльності.

Крім того, він вважатиме більш важливим особисто слідкувати за постійними змінами в своїй новій поведінці,нових поглядах на образ навчально-виховного процесу, ніж налаштовувати і тестувати вже існуючі традиційні моделі, програмуючи і проганяючи їх постійно в своїй компетенції. Він зосередиться на основі своїх візуалізованими очікувань майбутньої поведінки та дій.